ДОВІДНИК
НАОЧНИЙ Л.
В.
КОСТЕНКО
ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
89
Р е ц е н з е н т и: Ю. П. Грицак, канд. геогр. наук, доцен...
60 downloads
590 Views
6MB Size
Report
This content was uploaded by our users and we assume good faith they have the permission to share this book. If you own the copyright to this book and it is wrongfully on our website, we offer a simple DMCA procedure to remove your content from our site. Start by pressing the button below!
Report copyright / DMCA form
ДОВІДНИК
НАОЧНИЙ Л.
В.
КОСТЕНКО
ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
89
Р е ц е н з е н т и: Ю. П. Грицак, канд. геогр. наук, доцент Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна; Г. Д. Довгань, учитель географії ЗОШ № 5, м. Харків Структура і зміст посібника повною мірою відповідають вимогам чинної навчальної програми зі шкільних курсів фізичної, економічної і соціальної географії України. Навчальний матеріал згруповано за програмними темами і подано у наочній формі, тобто у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків тощо, які супроводжуються необхідними коментарями. Особлива увага приділяється роботі з термінами і поняттями, що є основними у курсі. Змістовний ілюстративний матеріал, який міститься у довіднику, посилює емоційне сприйняття навчальної інформації, активізуючи творче осмислення і більш глибоке засвоєння набутих знань. Автори свідомо уникнули методичних порад щодо практичного використання посібника. Структурно-змістовна простота і повнота зумовлюють необмеженість можливостей як самостійного опрацьовування учнями наведеного матеріалу, так і роботи під керівництвом учителя. Такий підхід, на думку авторів-практиків, сприятиме ефективній реалізації навчально-виховних завдань. Висловлюємо надію, що пропонований наочний довідник буде надійним помічником і порадником в опануванні шкільного курсу географії України. У довіднику використані такі умовні скорочення: Видано за ліцензією ТОВ Видавництво «Ранок»
АЕС — атомна електростанція АР Крим — Автономна Республіка Крим АПК — агропромисловий комплекс ВВП — валовий внутрішній продукт ВЕС — вітрова електростанція ВНП — валовий національний продукт ГАЕС — гідроакумулятивна електростанція ГПП — геополітичне положення ГЕС — гідроелектростанція ГТЕС — геотермальна електростанція ЕГП — економіко-географічне положення
КАП — континентальні арктичні повітряні маси КПП — континентальні помірні повітряні маси КТП — континентальні тропічні повітряні маси МАП — морські арктичні повітряні маси МПП — морські помірні повітряні маси МТП — морські тропічні повітряні маси НД — національний доход ПТК — природно-територіальні комплекси СЕС — сонячна електростанція ТЕС — теплова електростанція ЧАЕС — Чорнобильська атомна електростанція
Костенко Л. В. К72 Географія України. 8—9 класи: Наочний довідник. — К.; Харків: Веста, 2007. — 135 с. Видання містить навчальний матеріал у вигляді таблиць, схем, діаграм, малюнків тощо зі шкільних курсів фізичної, економічної і соціальної географії України, що повною мірою відповідає чинній навчальній програмі. Наочний довідник розрахований на учнів, абітурієнтів і вчителів географії.
Навчальне видання КОСТЕНКО Лілія Вікторівна
Географія України. 8—9 класи Наочний довідник
Редактор Н. П. Гур’єва Технічний редактор О. В. Романова Коректор О. Г. Неро ТОВ «Веста». Свідоцтво ДК № 2540 від 26.06.2006. 61064 Харків, вул. Бакуніна, 8А
Адреса редакції: 61145 Харків, вул. Космічна, 21а. Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67. Для листів: 61045 Харків, а/с 3355. З питань реалізації: (0572) 58-25-61. www.ranok.com.ua
© Л. В. Костенко, 2007 © ТОВ «Веста», 2007
Зміст
8 клас��.� Фізична �������� географія ���������� України ������� Що вивчає фізична географія України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Розділ I. Україна та її географічні дослідження Тема 1. Фізико-географічне положення України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 Тема 2. Джерела географічної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Тема 3. Географічні дослідження на території України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
Розділ ІІ. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України Тема 4. Рельєф . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 Тема 5. Тектонічні структури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Тема 6. Геологічна будова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Тема 7. Мінерально-сировинні ресурси. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 Тема 8. Геоморфологічна будова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 Тема 9. Кліматичні умови та ресурси. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27 Тема 10. Внутрішні води . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31 Річки України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31 Озера України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 Лимани України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 Болота України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 Штучні водойми України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 Підземні води, основні артезіанські басейни України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 Тема 11. Ґрунти і земельні ресурси. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37 Тема 12. Рослинний покрив . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39 Тема 13. Тваринний світ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41 Тема 14. Несприятливі природні процеси. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
Розділ ІІІ. Природні комплекси і фізико-географічне районування Тема 15. Природно-територіальні комплекси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44 Тема 16. Фізико-географічне районування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 Теми 17—19. Зони мішаних лісів, лісостепу і степу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 Теми 20—21. Українські Карпати. Кримські гори. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49 Тема 22. Природні комплекси морів, що омивають Україну. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
Розділ IV. Використання природних умов і природних ресурсів Тема 23. Геоекологічна ситуація в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52 Тема 24. Використання й охорона природних умов і природних ресурсів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54 Тема 25. Фізична географія своєї області. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
9 клас��. Економічна ����������������������� і соціальна географія ���������� України ������� Що вивчає економічна і соціальна географія України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
Розділ I. Україна на карті світу Тема 1. Географічне положення України. Державний кордон . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61 Тема 2. Адміністративно-територіальний устрій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63 Тема 3. Українські історичні землі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64 Зміст
Розділ ІІ. Населення України Тема 1. Кількість, розміщення й густота населення, його вікова і статева структура. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67 Тема 2. Національний та етнічний склад населення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68 Тема 3. Система розселення і розвиток поселень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69 Тема 4. Трудові ресурси і зайнятість населення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
Розділ ІІІ. Господарство Тема 1. Загальна характеристика господарства України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72 Тема 2. Економічний потенціал України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74 Тема 3. Промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76 Тема 4. Паливна промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79 Тема 5. Електроенергетика. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80 Тема 6. Металургійна промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82 Тема 7. Машинобудування і металообробка. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 Тема 8. Хімічна промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85 Тема 9. Лісова й деревообробна промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86 Тема 10. Промисловість будівельних матеріалів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88 Тема 11. Легка промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89 Тема 12. Харчова промисловість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91 Тема 13. Соціальна інфраструктура. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92 Тема 14. Сільське господарство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92 Рослинництво. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94 Тваринництво. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95 Тема 15. Транспорт. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96 Тема 16. Україна і світове господарство. Зовнішні економічні зв’язки України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98
Розділ IV. Територіальний поділ України Тема 1. Економіко-географічний поділ України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Північно-Східний економічний район . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Причорноморський економічний район. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Донецький економічний район. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Придніпровський економічний район . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Столичний економічний район. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Центральний економічний район . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Подільський економічний район. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Північно-Західний економічний район . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Карпатський економічний район. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109
Розділ V. Використання природних умов і ресурсів та їх охорона Тема 1. Зміни природних умов і ресурсів під впливом господарської діяльності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110
Розділ VI. Глобальні проблеми людства та їх прояв на території України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112 Розділ VII. Економічна та соціальна географія своєї області Харківська область. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114
Регіональні додатки. Ïðèðîäà òà ãîñïîäàðñòâî ÀÐ Êðèì òà îáëàñòåé ÓêðàЇíè. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116 Предметний Покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134 Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136
ф
і
з
и
ч
н
а
ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
8 клас
Що вивчає фізична географія україни
Географія розвивається у тіс ному взаємозв’язку з біологією, фізикою, хімією, математикою та іншими науками.
Фізична географія України — комплекс наук (геологія, клімато логія, метеорологія, геоморфологія, океанологія тощо), які вивчають природні компоненти і природні комплекси України.
Фізична географія України
Предмет вивчення
Методи досліджень
Природні компоненти (рельєф, геологічна будова, клімат, моря, поверхневі води, ґрунти, рослинність, тваринний світ)
Географічні
Природні комплекси (земельні, кліматичні, водні, біологічні, рекреаційні)
Географічні експедиції Детальне вивчення природи (географічні, геохімічні, біологічні, палеографічні методи) Дистанційні (авіакосмічні) методи Картографічні методи
Обробка і пізнання накопичених знань Географічне описання Порівняння Наукове пояснення Історичний метод Метод системного аналізу Метод районування Моделювання
Зміст курсу «Фізична географія України»
Вивчення природних компонентів та їх взає модії, утворення природ них комплексів
Оцінка природних компонентів і природних комплексів як умов для життя людини, природних ресурсів для господарства
Вивчення проблем охоро ни природи України, ра ціонального використан ня її природних ресурсів
Етапи формування території України Час
Історичні процеси і події
3,8—2,6 тис. років до н. е.
Існування трипільської культури (осілі хліборобські племена)
IX ст. до н. е.— III ст. н. е.
Заселення території України кімерійцями, скіфами, сарматами
Що вивчає фізична географія України
Закінчення таблиці Час
Історичні процеси і події
III—VI ст.
Територія України від зони мішаних лісів до Чорного моря і від Дону до Карпат заселена представниками племінного сою зу антів
VI—VIII ст.
На території України оселяються племена східних слов’ян — поляни, сіверяни, древляни, дуліби, білі хорвати, уличі, тиверці
IX—XII ст.
Існування держави східних слов’ян Київська Русь на території від Балтії до Чорного та Азовського морів і від Північної Двини та Карпат до Волги
XIII—XVI ст.
Перебування українських земель під владою монголо-татар, Литви, Польщі, Угорщини, Османської імперії
XV ст.
Утворення Кримського ханства
XVI—XVIII ст.
Існування Запорізької Січі на території Середнього та Нижньо го Подніпров’я
1648 р.
Відновлення внаслідок Національно-визвольної війни під про водом Б. Хмельницького української національної держави — Гетьманщини
1654 р.
Приєднання Гетьманщини до Московії
1667 р.
Україну поділено на дві частини: лівобережна з Києвом віді йшла до Московської держави, правобережжя — до Польщі
Кінець XVIII ст.
Західноукраїнські землі входять до складу Австро-Угорщини
7(20) листопада 1917 р.
Проголошено у Києві Українську Народну Республіку (УНР)
13 листопада 1918 р.
Проголошено у Львові Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР)
22 січня 1919 р.
Об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу
1922 р.
Східна частина України (УСРР) входить до складу СРСР
1939 р.
Західноукраїнські землі возз’єдналися з Українською Радян ською Соціалістичною Республікою
1940 р.
Приєднання до України Північної Буковини і Південної Бесса рабії
1945 р.
До складу УРСР увійшло Закарпаття
1954 р.
Верховна Рада СРСР передає Кримську область до складу УРСР
24 серпня 1991 р.
Проголошено незалежність України та створення самостійної української держави
Що вивчає фізична географія України
Розділ I. Україна та її географічні дослідження
Тема 1. Фізико-географічне положення України Україна — європейська держава Адміністративно-територіальний устрій
Загальні відомості
Площа 603,7 тис. км2 (І місце в Європі); населення 47,6 млн чол. (V місце в Європі)
Державні кордони
АР Крим; 24 області. Міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус, який визначається закона ми України
Географічне положення — розта шування будь-якого географічного
Загальна довжина — 7590 км: суходільні — 5631 км; морські — 1959 км
об’єкта на земній поверхні відносно інших географічних об’єктів.
Географічне положення України
Розділ I. Україна та її географічні дослідження
Розташована на заході Євразії
Розташована у центральносхідній частині Європи
Розміщується у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини
Фізико-географічне положення України
Широкий вихід до Чорного та Азовського морів, через Чорне море — вихід до Ат лантичного океану
Простягається у помірному кліматичному поясі Північної півкулі, Південний берег Кри му — у субтропічному
Розташована у ІІ го динному поясі
Тема 2. Джерела географічної інформації Довідкова, навчальна, наукова, науковопопулярна література та періодичні видання
Матеріали експедицій них і стаціонарних досліджень (архіви інститутів та ін.)
Комп’ютерні програми, аудіо-, відеозаписи
Телепередачі про природу, населення і господарство України
Джерела географічної інформації
Звіти про туристські подорожі та крає знавчі пошуки
Враження від власних подорожей
Електронні карти та атласи
Експозиції краєзнавчих музеїв
Географічні карти та атласи
Карти — джерела географічних знань Географічна карта — це змен шене та узагальнене зображен ня поверхні Землі, виконане на площині за допомогою умовних знаків у визначеному масштабі та проекції.
Картографічні проекції — ма тематичні засоби зображення на площині сферичної поверхні зем ної кулі.
Види карт
За масштабом
За змістом
За призначенням
За охопленням території
Дрібномасштабні (1 : 1 000 000) Середньомасштабні (1 : 200 000 — 1 : 1 000 000) В еликомасштабні (1 : 10 000 — 1 : 200 000)
Загальногеогра фічні, тематичні (фізико-геогра фічні, економі ко-географічні)
Навчальні, попу лярні, науководовідкові, турист ські, військові тощо
Світові та карти півкуль, карти материків, карти окремих частин матери ків
Тема 2. Джерела географічної інформації
Види картографічних проекцій
За характером спотворень
За побудовою картографічної сітки
Р Циліндричні проекції як допоміжну геометричну івнокутні не спо творюють кути поверхню використовують бічну поверхню цилінд і форми об’єктів ра, дотичну до еліпсоїда земної поверхні, але спотворюють площу і довжину ліній Р івновеликі (рівно площинні) правиль Конічні — як допоміжну геометричну поверхню но передають спів використовують бічну поверхню конуса, дотичну відношення площ до еліпсоїда Довільні спотворю ють і кути, і лінії, і площі, і фігури, але значно менше, Азимутальні — як допоміжну геометричну поверх ніж рівновеликі та ню використовують площину, дотичну до еліпсоїда рівнокутні проекції
Картографічні способи зображення географічних об’єктів та явищ
Значкові
Площадні (контурні)
Позамасштабні (геометричні, Спосіб ареалів (позначення зони поширення певного буквені, наочні) явища на земній поверхні) Лінійні (показують об’єкти лі нійної протяжності) Спосіб якісного фону (зобра Знаки руху (для зображення ження явища за допомогою різних просторових перемі кольорової чи штрихової щень) шкали) Топографічні карти — це де тальні (великомасштабні) загаль ногеографічні карти, що містять великий обсяг інформації про роз
Ізолінії Горизонталі (рельєф) Ізотерми (середні темпе ратури повітря) Ізобари (атмосферний тиск) Ізогієти (кількість атмосферних опадів)
міщення та властивості найваж ливіших природних і суспільних об’єктів місцевості.
Основні види вимірювання за топографічними картами
Визначення напрямків (за сторонами гори зонту) 10
Визначення географічних і прямокутних координат
Визначення висоти та нахилу міс цевості (за допомогою горизонта лей — ліній, які сполучують точки з однаковою абсолютною висотою)
Визначення від стані (за допомо гою масштабу)
Розділ I. Україна та її географічні дослідження
Тема 3. Географічні дослідження на території України Географічні дослідження території України у давні часи Дослідник
Праця
Геродот (484—425 рр. до н. е.)
У праці «Скіфія» описав природу й населення півдня Украї ни, звернув увагу на темні родючі ґрунти Гіппократ (460—377 рр. до н. е.) Розширив відомості про Україну в праці «Про повітря, воду та місцевість» Страбон (63/64 р. до н. е.— 23/24 р. н. е.) Клавдій Птолемей (близько 87—160 рр.) Пліній Старший (23/24—79 рр.)
Описав територію півдня України у 17-томній «Географії»
Костянтин Порфірородний
Зазначив українські назви порогів на Дніпрі та найважливі ші пристані в пониззі Дніпра — о. Хортиця, о. Березань
Прокопій Кесарійський (кінець V ст.— 562 р.) Ібн Абдаллаг (820—912 рр.) Ібн Баттута (1304—1377 рр.)
Наводить цікаві свідчення про східних і південних слов’ян
Жільбер де Лянуа (XV ст.) Зигмунд фон Герберштейн (1486—1566 рр.)
У праці «Географія» подає відомості про територію між Віс лою і Доном Описав землі південної України у своїй 37-томній праці «Природна історія»
Подає в описах своїх подорожей відомості про східних слов’ян У книзі «Подарунок споглядачам про дива міст та чудеса по дорожей» описав Крим та Приазов’я Описав західні та південно-західні землі України, узбереж жя Чорного та Азовського морів Видав книгу «Нотатки про московітські справи» — перший докладний опис географії України
Карта узбережжя Чорного моря (від Варни до Керчі), зображена на щиті римського воїна Карта в «Географії» Клавдія Птолемея (близько 87—160 рр.) Карта Касторіуса (IV ст.) Перші відображення території України
Межиріч-карта
Карта іспанського монаха Беатуса (776 р.) Карта арабського географа Ель Ідрісі (1100—1166 рр.) Ербсторська карта світу (XIII ст.) Герфордська карта світу (1280 р.)
Тема 3. Географічні дослідження на території України
Карта Г. Л. де Боплана
11
Розвиток картографії в Україні у XVII—XVIII ст. Дата
Назва карти
XVII ст.
«Чертеж украинских и черкасских городов от Москвы до Крыма»
1685 р.
«Чертеж Крыма и Азовского моря»
1745 р.
Карти Київщини, Криму, Причорномор’я, вміщені у «Росийском Атласе»
XVII ст.
Карти Литви і Дніпра (4 аркуші в масштабі 1 : 1 300 000) (автор Т. Маков ський)
1650—1653 рр. Карта України в масштабі 1 : 452 000 (автор Г. Л. де Боплан) 1651 р.
Карта України в масштабі 1 : 1 800 000 (автор Г. Л. де Боплан) «Спеціальний і докладний план України з належними їй воєводствами, окру гами і провінціями» (в масштабі 1 : 463 000) У 1720 р. було прийнято указ про початок першої в Росії держав ної картографічної зйомки з ви
користанням координат широти і довготи та орієнтування карт на північ.
Вивчення природних умов і природних ресурсів України у XVII—ХХ ст. Дата
Подія
Дослідник
Початок XVIII ст.
Розпочалися дослідження родовищ кам’яного ву гілля в Донбасі
Г. Капустін
1768—1775 рр.
Експедиція з вивчення ґрунтів, рослинного та тва Академік І. Гюльденш ринного світу півдня України тедт
1781—1782 рр.
У долині р. Саксагані розпочалися дослідження родовищ залізних руд
В. В. Решетняк
1781—1782 рр.
Складання опису природи, населення і господар ства Лівобережжя, Криворіжжя, Причорномор’я
Академік В. Зуєв
1780-ті рр.
«Топографічний опис Чернігівського намісництва» А. Шафонський
1798 р.
Книга «Записки про Малоросію, її жителів і ви робництво»
Я. Маркевич
Друга половина Фізико-географічні, геологічні, геоморфологічні, ХІХ ст. метеорологічні, зоогеографічні дослідження Укра їни
Товариство дослідників природи при Київському університеті
1964 р.
Заснування Географічного товариства УРСР
Те саме
1964 р.
Створення Сектора географії в Інституті геологіч них наук при АН України
П. Погребняк — зав. від ділом фізичної географії Сектора географії
1991 р.
Створення на основі Сектора географії Інституту географії Національної академії наук України
П. Шищенко
12
Розділ I. Україна та її географічні дослідження
Закінчення таблиці Дата
Подія
1960—1990 рр. Здійснено великий обсяг географічних досліджень те риторії України (склад корисних копалин, підземних вод, клімату та поверхневих вод, рекреаційних ресур сів, заповідних територій), складено багато тематичних карт територій України, що увійшли до Атласу при родних умов і природних ресурсів України
Дослідник
М. Паламарчук, П. Шищенко, П. Масляк, Г. Танфільєв, В. Попов, В. Бондарчук та інші
1989—1993 рр. Видання 3-томної «Географічної енциклопедії України» Академія наук України
Дослідники України Володимир Іванович Вернадський (1863—1945) Вітчизняний природознавець, геолог, геохімік, мінералог, основопо ложник геохімії, радіогеології, біохімії. Академік, перший президент АН України (1919—1921 рр.). Проводив дослідження в Україні (Полтавщина, Житомирщина, Передкарпаття, Крим). Фундатор вчення про біосферу і ноосферу, перший дослідник геохімічних закономірностей будови й складу Землі. Під його керівництвом було проведено дослідження родовищ радіо активних елементів. Павло Аполлонович Тутковський (1858—1930) Український геолог, гідролог, географ, палеонтолог, академік АН Украї ни. Один з організаторів і перший директор Національного географічного музею України. Автор наукових праць з питань мінералогії, палеонто логії, четвертинної геології. Запропонував теорію еолового походження лесів. Здійснив перші спроби фізико-географічного районування Волині, дав загальну характеристику підземних вод України, розробив природне районування України. Степан Львович Рудницький (1877—1937) Український географ, працював в університетах Львова, Кам’янця-По дільського, Праги, Харкова. Здійснив експедиції у Карпати, Закарпаття, Поділля, Придніпров’я, досліджував басейн Дністра. Автор «Краткої географії України» (1910—1914 рр.), шкільних підручників з географії України, наукових праць з питань геоморфології та соціально-економічної географії, краєзнавства та землезнавства. Заклав підґрунтя політичної гео графії України, проголошував ідею самостійності й незалежності України. Організатор і директор Українського науково-дослідного інституту географії і картографії (1927). Георгій Миколайович Висоцький (1865—1940) Український геоботанік, ґрунтознавець, лісівник і географ, доктор астро номії, академік АН України. Основні праці присвячені впливу гідроклі матичних умов на лісову рослинність, дії лісу на навколишнє середовище. Вивчав проблеми водного балансу ґрунту в залежності від рельєфу та рос линного покриву, причини безлісся степів. Запропонував ідею використання лісосмуг як найбільш раціональної форми лісонасаджень. Тема 3. Географічні дослідження на території України
13
Борис Ізмаїлович Срезневський (1857—1934) Український метеоролог і кліматолог, академік АН України. Один із організаторів метеослужби в Україні. Очолював Київську метеорологічну обсерваторію. Наукові дослідження присвячені проблемам синоптики, гідрографії, теорії випаровування. Розробив теорію посушливості клімату, склав одну з перших схем кліматичного районування України. Займався вивченням шляхів циклонів, впливу погоди на людину, конструюванням метеоприладів. Костянтин Григорович Воблий (1876—1947) Український економгеограф, економіст, статистик, відомий дослідник природи, академік АН України. Працював завідуючим кафедрою економіч ної географії Київського університету. Основні наукові праці присвячені проблемам розвитку і розміщення продуктивних сил України, створенню нових галузей промисловості і комплексному розвитку районів. Розробив схему економічного районування України. Петро Степанович Погребняк (1900—1976) Видатний природознавець, лісівник, ґрунтознавець, геоботанік, дослід ник ландшафтів, академік АН України. Організатор і директор Інституту лісівництва. Займався вивченням екології рослин, лісового ґрунтознавства, типології лісів. У 1852—1956 рр. провів велику роботу з вивчення природи і залісення Олешківських пісків, стверджуючи, що даний ландшафт вто ринний. Започаткував освоєння великих піщаних територій Херсонщини. Обґрунтував потребу створення в Україні широкої мережі еколого-гео графічних центрів. З 1950 по 1962 р.— Голова Українського товариства охорони природи. Володимир Михайлович Кубійович (1900—1985) Загальновизнаний світовим науковим співтовариством географ, демо граф і картограф. Наукові дослідження присвячені життю населення та особливостям розвитку господарства Карпат. Головний редактор 10-томної «Енциклопедії українознавства», один зі створювачів «Атласу України і суміжних країн», «Географії українських і суміжних земель». Автор ба гатьох статей з проблем географії України, розміщених в енциклопедіях зарубіжних країн. Володимир Гаврилович Бондарчук (1905) Радянський геолог, геоморфолог, академік Академії наук УРСР. Наукові дослідження присвячені вивченню регіональної і четвертинної геології, геотектоніки, геоморфології. Автор наукових робіт і підручників з геології України, геоморфології України і загальної геоморфології. Фундатор ново го наукового напрямку — текторогенії, яка базується на єдності розвитку геологічних структур і рельєфу. Очолював роботу над складанням Палео географічного атласу УРСР. Максим Мартинович Паламарчук (1916—2000) Економгеограф і економіст, академік АН України. Займався вивченням економіки промисловості та сільського господарства. Автор підручника з географії України для 9 класу загальноосвітніх шкіл, посібників з еко номічної географії України.
14
Розділ I. Україна та її географічні дослідження
Розділ ІІ. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України Тема 4. Рельєф Рельєф — це сукупність нерів ностей земної поверхні. Його особ
ливості відображають на фізичних (загальногеографічних) картах.
Рельєф України
Рівнини (95 %)
Низовини (66,5 %) Поліська (150—200 м) ридніпров П ська (50—110 м) Причорно морська (10—120 м) Північнокрим ська (40 м) Закарпатська (100—120 м)
Тема 4. Рельєф
Гори (5 %)
Височини (28,5 %)
Українські Карпати
Придніпровська (150—320 м) риазовська П (150—300 м) Подільська (150—320 м) Волинська (220—340 м) Середньоруська (190—200 м) Передкарпатська (650—800 м) Донецький кряж (175—300 м) Словечансько-Овру цький кряж (316 м)
Найвища точка — г. Говерла, 2061 м Зовнішні Карпати Вододільно-Верховин ські Карпати (перевали: Ужоцький, Середній Верецький, Яблуницький) Полонинсько-Чорно горські Карпати Рахівські гори Чивчинські гори Вулканічні Карпати
Кримські гори Найвища точка — г. РоманКош, 1545 м Головне пасмо Внутрішнє пасмо Зовнішнє пасмо
15
Великі форми рельєфу України
Характеристика низовин і височин України Назва форми рельєфу
Географічне положення
Пересічні висоти, м
Максимальна висота, м
Південна частина Крайня пів Поліської низо ніч території вини (до складу України входить Слове чансько-Овруць кий кряж, 316 м)
150—200
Північна і центральна частини лі вобережжя Дніпра
50—170
Придніпровська низовина
16
Форми поверхні
Інші особливості
200
Рельєф рівнин ний, трапляють ся гороподібні підвищення, вали, горби
Заболоченість, за торфованість, бага то прісних озер, ре зервуар підземних прісних вод — най більший в Україні, ліси з переважан ням сосни
236
Хвилястий ха рактер рельєфу, яружно-балкова система, льодо викові та вод но-льодовикові форми рельєфу
Поширені мішано лісові, лісостепові та частково степові ландшафти
Розділ ІІ. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Продовження таблиці Назва форми рельєфу
Географічне положення
Пересічні висоти, м
Максимальна висота, м
Причорноморська низовина (до складу входить Північнокрим ська рівнина)
Південна час тина Украї ни, дугопо дібна смуга завширшки 120—150 км
50—100
Закарпатська ни зовина (частина Середньодунай ської рівнини)
Південно-за хідна части на Закарпат тя
100—200
Подільська висо чина
Південно-за хідна части на України
280—320
Волинська висо чина
Від Західного 220—250 342 Слабохвиляста, Бугу до за (Мізоцький розчленована хідної межі кряж) долинами, бал Житомир ками, ярами ської області
Поширені карстові форми рельєфу
Хотинська висо чина
Межиріччя Дністра та Пруту
350—400
515 (г. Берда)
Поверхня роз членована при токами річок Прут та Дністер
Більша частина височини вкрита буковими та дубо вими лісами
Придніпровська височина
Уздовж пра вого берега Дніпра
Від 150—170 на півдні до 220— 240 на півночі
323 (Канівські гори)
Плоска, хви ляста, подекуди горбиста, наяв ний загальний нахил на пів денний схід
Розчленована гли бокими річковими долинами, ярами, балками
Приазовська ви сочина
Південний схід України
150—300
324 (г. Бель мак-Моги ла)
На поверхню Порізана ярами, виходять криста балками, долинами лічні породи, річок які утворюють підвищення — так звані «мо гили»
Тема 4. Рельєф
Форми поверхні
Інші особливості
120
Поступово зни жується до Чор ного моря, час то трапляються яри, балки; вздовж узбереж жя — осипи, обвали, зсуви
Поверхня Північнокримської рівнини поступово знижу ється до Сиваша (висота над рівнем моря — 40 м)
369
Розорано майже Плоска, схід 50 % площі часта, слабона хилена до річки Тиса
471 Поверхня дуже Поширені карстові (г. Камула) розчленована; форми рельєфу виділяються пас ма: Кременецькі гори, Гологори, Вороняки, Опіл ля, Розточчя, Товтри
17
Закінчення таблиці Назва форми рельєфу
Географічне положення
Донецька височина Схід (складається з До України нецького кряжа та Бахмут-Торецької рівнини)
Пересічні висоти, м
Максимальна висота, м
175—300
367 (г. МогилаМечетна)
Форми поверхні
Трапляються осипи, обвали, зсуви, карстові форми
Інші особливості
Дуже поширені антропогенні фор ми — вугільні те рикони, відвали, кар’єри
Тема 5. Тектонічні структури Тектоніка — галузь геології, яка вивчає будову і рухи земної кори, зміни форм геологічних тіл під впливом цих рухів. Тек тонічною будовою обумовлюється характер рельєфу (розташування гір та рівнин, їхня висота тощо) та поширення родовищ корисних копалин. Тектонічна структура — це ді лянка земної кори, обмежована глибинними розломами. Платформа — це найдавніша малорухома ділянка земної кори.
Щит — це вихід на земну по верхню фундаменту платформи.
Плита — це частина платфор ми, перекрита потужним (більше за 500 м) чохлом осадових порід (западини, прогини, масиви).
4/5 площі України належить до Євразійської літосферної плити, 1/5 — до Середземноморського рухливого поясу.
Взаємозв’язок тектонічних структур з основними формами рельєфу Назва тектонічної структури
Географічне положення в межах України
Стисла характеристика
І. Східноєвропей ська докембрій ська платформа
Охоплює східну, цент ральну і південну части ни України
Фундамент платформи роз членований розломами на ве ликі блоки
Височини і ни зовини
1. Український щит
Тягнеться з північного заходу на південний схід України, до Азовського моря
Довжина понад 1000 км, ширина 100—250 км. Серед ня частина трохи підійнята, краї — опущені. Складається з давніх гірських порід
Придніпров ська і Приазов ська височини
18
Відповідні форми рельєфу
Розділ ІІ. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Закінчення таблиці Назва тектонічної структури
Географічне положення в межах України
Стисла характеристика
Відповідні форми рельєфу
Волинська і Подільська височини
2. Волино- Подільська плита
Західна частина України Розташована на межі Схід ноєвропейської платформи і Карпатської складчастої об ласті, вкрита потужним ша ром осадових порід (2 км)
3. ДніпровськоДонецька западина
Північно-східна частина України
Найбільш потужний осадовий Придніпров чохол (до 18 км) ська низовина
4. Донецька складчаста область
Східна частина України
Межує з Дніпровсько-Донець Донецький кою западиною на південному кряж сході; складається з потужних кам’яно-вугільних та соленос них шарів гірських порід
5. Причорномор ська западина
Узбережжя морів
Заповнена різноманітними континентальними і мілко водно-морськими відкладами потужністю до 2 км
Причорномор ська низовина
ІІ. Західноєвропей ська платформа
Крайній захід України між Карпатською склад частою системою та за хідним краєм Східноєв ропейської платформи
Фундамент платформи вкри тий пластами осадових порід
Височини Роз точчя, Опілля
ІІІ. Скіфська плита
Розташування між Гір Утворилася в палеозойську ським Кримом і Причор еру під час герцинського номорською западиною гороутворення. Фундамент залягає на глибинах від 500—1500 м на півдні і до 3000—6000 м на півночі
Рівнини Крим ського півост рова
IV. Середземномор ський (альпійсь кий) геосинклі нальний пояс
Західна частина України Являє собою молоді тектоніч і південь Кримського ні підняття, де рухи земної півострова кори відбуваються дотепер
Гори і запади ти
1. Карпатська складчаста область
Західна частина України Альпійська епоха гороутво рення. Потужні відклади пісковиків, конгломератів, сланців, вапняків
Передкарпат ська западина, Східні Карпа ти, Закарпат ська западина
2. Кримська складчаста область
Південь України
Тема 5. Тектонічні структури
Мезозойська складчастість Кримські гори та альпійська епоха гороутво рення. Складчастобрилові споруди Гірського Криму та Індоло-Кубанської западини. Складаються з глинистих сланців, пісковиків, вапня ків, мергелів 19
Тектонічна будова України
Тема 6. Геологічна будова Геологія — це система наук про Землю, земну кору, її склад, будову, рухи та історію розвитку, а також розміщення корисних копалин. На основі вивчення скам’янілих решток тварин, рослин тощо, які знайдені у певних гірських по родах, із урахуванням послідов ності їхнього нашарування вченігеологи створили геохронологічну шкалу часу. Ця шкала, за якою встановлюється відносний вік гір ських порід, використовується для складання геологічних карт. Гео логічна карта за допомогою кольо
20
рів показує, де на земну поверхню виходять різні за віком геологічні шари гірських порід. Тобто за цією картою можна скласти уявлення про геологічні зміни певної тери торії, зокрема України. Сучасна геологічна будова те риторії України — результат дії складних, багатопланових і різ них за інтенсивністю процесів, які тривали протягом багатьох геоло гічних ер та періодів. Геологічні методи дослідження дозволяють визначити абсолютний і відносний вік гірських порід.
Розділ ІІ. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Абсолютний вік гірських порід — це вік, який визначається в одиницях астрономічного часу (роки, тисячі, мільйони та мільяр ди років). Відносний вік гірських порід — це вік, за яким роблять висновки лише про відносну послідовність геологічних подій.
Визначення абсолютного і від носного віку гірських порід дає змогу систематизувати отримані результати в геохронологічній таблиці, або таблиці геологічного літочислення. Палеогеографічні умови — фі зико-географічні умови, що зміню вались протягом геологічної історії.
Геохронологічна таблиця Ера, індекс, тривалість
Кайнозойська (кайнозой), Kz, 67 млн років
Мезозойська (мезозой), Mz, 170 млн років
Період
Четвертин ний (антро поген)
Гороутво рення
Альпійське
Зміна природних умов на території України
Переважав суходіл. Відбувалось помірне коливання земної кори. Декілька періодів материкового зледе ніння, серед яких найбільш потужне — Дніпровське (льодовик охоплював північну частину території України, досягаючи сучасного міста Дніпропетров ська). Розвинулись річкові долини, сформувалась сучасна зональність ландшафтів
Неогеновий (неоген)
Загальне підняття платформної частини, утворення берегових рифів, часта зміна кліматичних умов (від субтропічних до помірних). Утворення покладів наф ти, горючих газів, калійних солей тощо
Палеогено вий (палеоген)
Трансгресія (наступання) морів за виключенням Українського щита і західної частини Подільської височини. Активні тектонічні рухи привели до утво рення Карпатських і Кримських гір
Крейдовий (крейда) Юрський (юра) Тріасовий (тріас)
Палеозойська Пермський (палеозой), Pz, 345 млн років
Мезозой ське
Накопичення потужних відкладів крейди у запади нах та складчастих областях. Наприкінці періоду більшість території сучасної України стала суходо лом Майже повна відсутність морських басейнів. Проце си вулканізму відбувалися в Криму, районі Чорно морської западини, Донецькій складчастій області
Герцинське Територія України зостається переважно суходолом, в кінці періоду розпочинається тривала кімерійська тектонічна епоха. На півдні та сході суходол опус кається (Карпати, Крим), висихають водойми на території Донбасу
Кам’яно вугільний (карбон)
Утворення покладів вугілля в межах Донецького ба сейну і Галицько-Волинської западини
Девонський (девон)
Формування Дніпровсько-Донецької западини. Ак тивна тектонічна діяльність у районі Донбасу
Тема 6. Геологічна будова
21
Закінчення таблиці Ера, індекс, тривалість
Палеозойська (палеозой), Pz, 345 млн років
Гороутво рення
Період
Силурій ський (силур)
Зміна природних умов на території України
Герцинське Формування на південному сході морських басей нів. Активне горотворення в межах сучасних Кар пат
Ордови цький (ордовик) Кембрій ський (кембрій)
Байкаль ське
Моря займали територію Волині, Поділля, Карпат, Дніпровсько-Донецької западини
Протерозойська Пізній, ранній (протерозой), протерозой Pt, близько 2000 млн років
Земна кора була рухливою, відбувалися процеси її підняття й опускання. Сформувався Український щит, утворився ярус фундаменту Карпат
Архейська (архей), Ar, близько 1000 млн років
Горотворчі процеси, вулканізм, вивітрювання та метаморфізація гірських порід
Пізній, ранній архей
Поширення четвертинних (антропогенових) відкладів на території України Тектонічна структура
Український щит
Період утворення
Архейський, протерозойський
Види гірських порід
Граніти, гнейси, пегматити, крис талічні сланці, пісковики, лабрадо рити
Волино-Подільська плита Кембрійський
Піски, пісковики
Передкарпатський про гин
Ордовицький, силурійський
Карбонатні пісковики, вапняки
Дніпровсько-Донецька западина
Девонський, пермський
Доломіти, сланці, пісковики, гли ни, вапняки
Донецька складчаста об ласть
Карбоновий
Сланці з прошарками кам’яного ву гілля, пісковики
Кримська складчаста об ласть (передгір’я)
Тріасовий, юрський, крейдо вий
Сланці, вапняки, мергелі, глини, піски, пісковики
Карпатська складчаста область
Крейдовий, палеогеновий, па леозойський
Карпатський фліш (вапняки, крей да, пісковики, сланці, кварцити, мармур)
Причорноморська запа дина
Неогеновий
Вапняки, глини, пісковики, піски
Закарпатська западина
Кайнозойський
Вулканічні породи перекриті гли нами, галькою
22
Розділ ІІ. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Тема 7. Мінерально-сировинні ресурси Мінерально-сировинні ресур си — сукупність розвіданих за пасів корисних копалин, які використовуються або можуть ви користовуватися в господарській діяльності.
На території України поєдну ються різні за віком та умовами утворення тектонічні структури, тому в її межах сформувалися різні гірські породи і відповідно — ко рисні копалини.
Корисні копалини України і їх зв’язок з тектонічною будовою Мінеральносировинні ресурси
Рудні (металеві)
Види
Корисні копалини
Тектонічна будова
Руди чорних металів
Залізні
Фундамент Українського щита (Криворізький, Кременчуцький та Білозерський басейни), Індоло-Кубанський прогин (Керченський басейн)
Руди кольорових металів
Манганові
Осадовий чохол Українського щита (Нікополь ський басейн)
Нікелеві та кобальтові
Кора вивітрювання Українського щита
Титанові
Розсипи чохла Українського щита
Алюмінієві
Фундамент Українського щита
Мідні
Волино-Подільська плита
Вулканічні Карпати, Донецька складчаста об Поліметалеві ласть (свинцево-цинкові)
Паливні
Ртутні
Донецька складчаста область, Закарпатська за падина
Золото
Фундамент Українського щита, вулканічні Кар пати
Енергетичні Кам’яне горючі вугілля
Донецька складчаста область, Дніпровсько-До нецька западина, Львівський прогин
Буре вугілля
Осадовий чохол Українського щита
Торф
Долини річок на півдні та заході України
Газ Нафта Горючі сланці
Тема 7. Мінерально-сировинні ресурси
Скіфська плита, шельф Чорного та Азовського морів, Дніпровсько-Донецька западина, Причор номорська западина, Передкарпатський прогин, Індоло-Кубанський прогин Осадовий чохол у центральній частині Україн ського щита 23
Закінчення таблиці Мінеральносировинні ресурси
Нерудні (неметалеві)
Корисні копалини
Види
Гірничо- хімічна сировина
Тектонічна будова
Саморідна сірка
Передкарпатський прогин, Дніпров сько-Донецька западина
Кам’яна сіль Калійна сіль
Фундамент Українського щита
Графіт
Будівельна сировина
Кора вивітрювання Українського щита
Каолін
Фундамент Українського щита
Граніт
Скіфська плита, Причорноморська за падина
Вапняк
Український щит
Мармур
Металургійна сировина
Кольорове та ювелірне каміння Мінеральні води й мінераль ні грязі
Крейда
Воронізький масив, Волино-Поділь ська плита
Вапняк флюсовий
Кримська і Донецька складчасті облас ті, чохол Українського щита
Вогнетривка глина
Донецька складчаста область
Мармуровий онікс
Фундамент Українського щита
Топаз, берил, кварц
Український щит
Мінеральні води Термальні води Лікувальні грязі
Передкарпатський прогин, Закарпат ська западина, кора вивітрювання Українського щита, Скіфська плита
Характеристика основних залізорудних і вугільних басейнів України Назва
Географічне положення
Стисла характеристика
Криворізький залізорудний ба сейн
Витягнутий вузькою сму гою з півночі на південь уздовж річок Інгулець, Сак сагань та Жовта
І місце за запасами. Залізні руди виходять на поверхню, глибина залягання сягає 2,5 км. Шахтним способом видобувається високоякісна руда (50—60 % вмісту заліза), відкритим спосо бом — збіднені руди (35—40 % вмісту заліза)
Кременчуцький залізорудний ба сейн
Простягається у меридіо нальному напрямку при близно на 45 км
ІІ місце за запасами. У його межах знаходить ся п’ять окремих родовищ залізних руд
Керченський залізорудний ба сейн
Територія Керченського півострова
На невеликих глибинах залягають руди (вміст заліза 30—40 %) осадового походження. Руди містять легуючі компоненти — ванадій та ман ган, які підвищують їхню цінність
24
Розділ ІІ. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Закінчення таблиці Назва
Географічне положення
Стисла характеристика
Площа — 50 тис. км2. Промислові запаси — 43,2 млрд т, коксівне вугілля — 30 % загаль них запасів. Максимальна глибина залягання пластів — 1200 м, середня — 500—700 м. По тужність шарів — 0,5—2 м
Донецький кам’яновугіль ний басейн (Донбас)
Східна частина України: території Луганської, До нецької, Дніпропетровської і частково Полтавської та Харківської областей
ЛьвівськоВолинський кам’яновугіль ний басейн
Північний захід України, Площа — 10 тис. км2. Глибина залягання межа Львівської і Волинської пластів — 300—700 мм. Потужність шарів — областей до 2,8 м. Коксівне вугілля — до 40 % загаль них запасів
Дніпровський буровугільний басейн
Уздовж Дніпра, з північного Площа — 100 тис. км2. Загальні запаси — заходу на південний схід: 6 млрд т. Глибина залягання пластів — 150— Житомирська, Черкаська, Кі 180 м. Потужність пластів — 3—12 м ровоградська, Дніпропетров ська та Запорізька області
Вугільні та рудні басейни України
Тема 7. Мінерально-сировинні ресурси
25
Тема 8. Геоморфологічна будова Геоморфологія — наука, яка вивчає рельєф земної поверхні та його походження. Абразія — процес руйнування берегів морськими (озерними) хви лями. Акумуляція — процес накопи чення пухкого мінерального ма теріалу та органічних решток на земній поверхні. Вивітрювання — процес руйну вання і хімічних змін гірських по рід на земній поверхні або близько під поверхнею під впливом темпе Дія внутрішніх сил Зем лі — головний чинник формування рельєфу
Тектонічні рухи Магматизм
Сучасний рельєф земної поверхні
ратурних коливань, повітря, води, організмів. Денудація — комплекс процесів знесення й перенесення (водою, вітром, льодом, прямим впливом сили тяжіння) продуктів руйну вання гірських порід з їх подаль шим накопиченням на знижених ділянках земної поверхні. Ерозія — процес руйнування ґрунтів і гірських порід під дією постійних і тимчасових водотоків, а також вітру.
Дія зовнішніх сил Землі приводить до формування невеликих форм рельєфу
Дія води, вітру, льоду тощо
Рельєфоутворюючі процеси
26
Розділ ІІ. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Невеликі форми рельєфу — це форми рельєфу, що сформувалися переважно протягом ентропогено
вого періоду під впливом зовнішніх і внутрішніх сил Землі.
Типи невеликих форм рельєфу України Тип рельєфу
Рельєфоутворюючі процеси
Форма рельєфу
Поширення в Україні
Денудаційний
Підняття
Пагорби-«останці», пасма, вали, уступи
Поліська низовина, По дільська, Придніпровська й Донецька височини, пас ма Кримських гір
Водноерозій ний
Ерозія та акумуляція. Робота постійних і тим часових водотоків
Рівчаки, вимоїни, яри, балки, річкові долини
Повсюдно
Льодовиковий
Давня льодовикова дену дація та акумуляція
Моренні рівнини, кари, цирки, ози, ками
Поліська низовина
Карстовий
Розчинення гірських по рід під дією води
Печери, воронки, ко лодязі
Кримські гори, степова зона на півдні України
Еоловий
Вітрова ерозія, сипучі гірські породи
Пісчані пагорби й пас Полісся, долини річок, ма, улоговини морські коси
Гравітаційний
Сила тяжіння
Зсуви, обвали, осипи
Південний берег Криму, Українські Карпати, пра ві схили Дніпра та інших річок
Вулканічний
Давній вулканізм
Вулканічні хребти, горбистість, грязеві вулкани, лаколіти Криму
Українські Карпати, За карпатська низовина, Кримські гори
Техногенний
Господарська діяльність людини
Кар’єри, тераси, тери кони, вали тощо
У місцях господарського освоєння
Тема 9. Кліматичні умови та ресурси Клімат — це багаторічний ре жим погоди, характерний для будь-якої місцевості. Клімат за лежить від географічної широти певної території, відстані від мо рів та океанів, характеру морських
Тема 9. Кліматичні умови та ресурси
течій, висоти над рівнем океану, особливостей рельєфу. Клімат більшої частини Украї ни є помірно-континентальним. На Південному березі Криму проявля ються риси субтропічного клімату.
27
Кліматотворні чинники — умови, що впливають на формування клімату місцевості
Сонячна радіація — кількість сонячного тепла і світла, що надходить на земну поверхню (залежить від географічної ши роти місцевості, висоти Сонця над горизонтом і характеру під стилаючої поверхні)
Циркуляція атмо сфери — горизон тальне переміщен ня повітряних мас над земною поверхнею
Характер підстилаючої (земної) поверхні — суходіл (рівнинний чи гірський), вода (солона чи прісна), рослинність — безпо середньо впливає на розподіл сонячної радіації та рух повітря них мас
Розподіл сонячної радіації по території України Географічна широта
Сумарна сонячна радіа ція, ккал/см2 на рік
Радіаційний баланс, ккал/см2 на рік
Південна
52°23′
95
Північна
44°23′
127
Крайні точки України
Середні температури, °С січня
липня
40,5
–7,6
+18,6
63
–4,1
+23,8
Висновок. У північній частині України 80 % сонячної радіації витрачається на випаровування і лише 20 % — на нагрівання повітря, у південній частині — по 50 % Повітряні маси — великі маси повітря у тропосфері, що мають більш-менш однакові властивості (температура, вологість тощо) і напрям руху в одній із течій загальної циркуляції атмосфери. Переміщення повітряних мас від бувається у вигляді різних за роз мірами вихорів. Циклон — область низького атмосферного тиску із системою вітрів, спрямованою до центра.
Антициклон — область підви щеного атмосферного тиску із сис темою вітрів від центра до країв.
28
Погода — стан нижнього шару атмосфери (тропосфери) у даний час у даному місці. Перші спостереження за по годою в Україні були проведені в Києві у 1770—1771 рр. військо вим лікарем Й. Лерхе. Регулярні метеоспостереження в Києві ве дуться з 1812 р. Перший метео ролог-спостерігач (на громадських засадах) — викладач однієї з київ ських гімназій М. Берлінський. У наш час в Україні всіма метео рологічними дослідженнями керує Департамент гідрометеослужби і моніторингу Міністерства еко логічної безпеки України, якому підпорядковані всі метео- і гідро логічні станції, науково-дослідні установи. При місцевих управ ліннях гідрометеослужби створені відділи або бюро, які займаються прогнозами погоди. У великих міс тах, при аеро- і морських портах, також є бюро служби погоди. На базі відомостей про стан по годи на території України склада ються синоптичні карти.
Розділ ІІ. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Повітряні маси, які впливають на клімат України
Тропічні
Континен тальні (КТП)
Помірні
Морські (МТП)
Континен тальні (КПП)
Арктичні
Морські (МПП)
Континен тальні (КАП)
Морські (МАП)
Типи повітряних мас і особливості погоди в Україні Центр постійного атмосферного тиску
Тип повітряних мас
Особливості погоди
Осінньо-зимовий період Ісландський мінімум
МПП, МАП
Похмура, помірно м’яка, з опадами
Сибірський максимум
КАП
Ясна, суха, холодна
Середземноморська депресія
МПП
М’яка, снігопади та відлиги Весняно-літній період
Азорський максимум
МТП, КТП
Ясна, суха, жарка
Ісландський мінімум
МПП
Похмура, прохолодна, значна кількість опадів
Арктичний максимум
КАП, КПП
Ясна, суха, прохолодна
Тема 9. Кліматичні умови та ресурси
29
Альбедо — це здатність поверхні відбивати сонячну радіацію. Отже, чим більше показник альбедо, тим менше сонячної радіації поглина ється поверхнею. Від кількості поглинутої соняч ної радіації залежать нагрівання земної поверхні й температура по вітря над нею. Температура повітря впливає на випаровуваність (кіль кість вологи, яка може випарува тися за певних температур). Для визначення забезпеченості території вологою використовують коефіцієнт зволоження — від ношення річної кількості опадів О до випаровування U. Kзв = 1 — достатнє зволоження, Kзв > 1 — надмірне зволоження, Kзв < 1 — недостанє зволоження.
Кліматичні ресурси — це не вичерпні природні ресурси, які включають сонячну енергію, воло гу й енергію вітру. Кліматичні умови, які врахо вуються у сільському господарстві (тривалість вегетаційного періоду, коефіцієнт зволоження тощо), на зиваються агрокліматичними. Кліматичні умови, які сприяють лікуванню й відпочинку людей, складають рекреаційні кліматичні ресурси (Крим, Карпати тощо). Синоптична карта — це карта, на якій за допомогою умовних по значень і цифр показано погоду на певній території в певний час за результатами сучасних спостере жень.
Альбедо різних видів земної поверхні
Кліматичні сезони на території України Зима
Весна
Температура повітря нижча 0 °С, тривалість 75—130 днів, помірно м’яка на заході, про холодна на південному сході й сході
Град
Температура по вітря від 0 °С до +15 °С, тривалість 50—100 днів, погода нестійка
Хуртовини
Літо
Осінь
Температура повітря перевищує +15 °С, тривалість 100— 165 днів, тепле, максимум опадів
Температура повітря від +15 °С до 0 °С, три валість 65—100 днів, нестійка погода, зрос тання циклічної діяль ності
Зливові дощі
Пилові бурі
Несприятливі метеорологічні явища
Посухи 30
Грози
Тумани
Суховії
Розділ ІІ. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Тема 10. Внутрішні води Внутрішні води
Поверхневі
Річки
Озера
Болота
Підземні
Штучні водойми (канали, водосховища, ставки)
Наявність і розміщення внут рішніх вод по території України залежать від клімату, рельєфу,
геологічної будови і господарської діяльності людини.
На території України близько 71 тис. річок і струмків, з яких 4 тис. мають довжину майже 10 км, 120 — понад 100 км і тільки 8 річок завдовжки понад 500 км. До басейнів Чорного й Азовського морів належить 95 % річок, до ба сейну Балтійського моря — 5 %. Режим річки — регулярні (добо ві, річні) зміни стану річки, зумов лені фізико-географічними власти востями її водозбірного басейну. Витрати води в річці — об’єм води, що протікає через попереч ний переріз потоку за одиницю часу (м3/с).
Річний стік — витрати води в річці за рік (км3). Падіння річки —перевищення її витоку над гирлом (різниця їх ніх абсолютних висот), виражене в метрах. Похил річки — відношення па діння річки до її довжини (см/км). Базис ерозії — рівень річки, нижче якого водний потік не може поглибити своє річище. Твердий стік — усі частинки зруйнованих річкою гірських по рід, які переносяться з її водою.
Річки України
Найбільші річки України
Тема 10. Внутрішні води
31
Клімат
Рельєф
Річки
Повно водність
Режим стоку
Живлення
Зміню ється за сезонами року
Повінь Межень Паводок Льодостав
Змішане (снігове — 60 %, підземне — 30 %, дощове — 10 %)
Напрямок течії З півночі на південь
Похил і падін ня річки
Швидкість течії івнин Р ні річки Гірські річки
Класифікація річок України
Східноєвропей ський тип Змішане живлення з переважанням снігового
Карпатський тип Змішане живлення з переважанням дощового
Кримський тип Змішане живлення з переважанням дощового
Причорноморський тип Живлення пере важно снігове
Графік-гідрограф режиму річок східноєвропейського типу
Графік-гідрограф режиму річок карпатського типу
32
Розділ ІІ. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Графік-гідрограф режиму річок кримського типу
Графік-гідрограф режиму річок причорноморського типу
Озера України Озера — природні водойми з упо вільненим стоком або безстічні. В Україні налічується понад
3000 озер, які відрізняються за площею, глибиною, солоністю, по ходженням улоговин.
Найбільші озера України
Тема 10. Внутрішні води
33
Типи озер України за походженням улоговин Тип
Умови утворення
Місцезнаходження, приклади
Заплавні (озе У старицях і притерасових знижен ра-стариці) нях
Повсюди, найчастіше — у долинах рі чок Полісся (Ялпуг)
Загатні
Перекриття гірських річок загатами (зсувами, завалами)
Українські Карпати (Синевир)
Лиманні
Опускання суходолу і затоплення мо рем гирл річок
Лимани Чорного та Азовського морів (Сасик (Кундук), Кагул, Шагани, Сасик, Катлабух)
Залишкові
Морські затоки, які відокремились у період підняття узбережжя
Перекопські озера, Саки, Донузлав
Льодовикові
У льодовикових заглибленнях (карах)
Озера Карпат
Вулканічні
У кратерах згаслих вулканів
Озера Закарпаття
Карстові
У заглибинах розчинених водою гір ських порід (вапняків, крейди, солей)
Донбас (Слов’янські озера), Кримські гори (Караголь), Шацькі озера
Лимани України Лиман — затока, яка утвори лася при затопленні морем гирла рівнинної річки внаслідок від носного опускання прибережних
частин суходолу. Лиман може бути відкритим у море або від окремленим від нього піщаною косою (закритим).
Найбільші лимани України Місцезнаходження
Узбережжя Чорного моря
Узбережжя Азовського моря
Площа, км2
Назва
Дніпровсько-Бузький
800,0
Дністровський
360,0
Тилігульський
150—170,0
Хаджибейський
70,0
Куяльницький
61,0
Утлюцький
≈ 200
Молочний
170,0
Болота України Болото — надмірно зволожена ділянка земної поверхні зі своєрід ною болотною рослинністю і шаром торфу не меншим 30 см. 34
Загальна площа болот України становить понад 1 млн га. Най більша заболоченість припадає на північну частину території.
Розділ ІІ. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Типи боліт за умовами живлення
Низинні (живляться підземними водами)
Верхові (живляться ат мосферними опадами)
Перехідні (живляться як підземними водами, так і атмосферними опадами)
Чинники заболоченості території
Зниження ре льєфу
Високий рівень ґрунтових вод
Перезволоження
Невисока середньорічна температура повітря
Штучні водойми України Канали — водотоки зі штучни ми руслами. Водосховища — штучні водо
йми, які утворюються шляхом викопування котлованів або спору дження на річках загат і гребель.
Штучні водойми
Ставки
Канали
Водосховища
Відкриті зрошувальні системи
Найбільші водосховища України
Тема 10. Внутрішні води
35
Штучні водойми Господарське значення
Негативні наслідки будування
Отримання відносно дешевої електроенергії Затоплення родючих ґрунтів Збільшення запасів води для господарських Зменшення швидкості течії річок потреб Збільшення коефіцієнта випаровування по Регуляція водного стоку верхні водного дзеркала Покращання умов судноплавства Накопичення мулу і забруднюючих речовин Покращання водозабезпеченості населення Погіршення якості води Зрошення земель у посушливих районах Руйнування берегів України Підтоплення і засолення зрошуваних земель
Підземні води, основні артезіанські басейни України Підземні води — води, що зна ходяться у верхній (12—16 км) час тині земної кори в рідкому, твердо му та пароподібному станах. Артезіанські води — підземні води, які знаходяться під великим тиском поміж двох водотривких пластів гірських порід.
Схема підземних вод
Найбільші артезіанські басейни України
Водні ресурси — запаси по верхневих і підземних вод, які ви користовуються або можуть бути використані у господарстві та для потреб населення. Водний баланс — кількісне спів відношення приходу, витрат і на 36
Артезіанський басейн — це ве лика западина або депресія з арте зіанськими водами. Глибина залягання артезіан ських вод в Україні збільшується з півдня (100—150 м) на північ (500—600 м).
копичення води для певної тери торії. Сумарні запаси вод України ста новлять 209 км3. У розрахунку на 1 жителя країни припадає близько 1000 м3 річкового стоку. Це один із найнижчих показників у Європі.
Розділ ІІ. Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Неможливість використання їх біль шої частини (транзит річкового стоку)
Нерівномірне розміщення по території (найбіль ше — на заході, найменше — на півдні та сході)
Особливості водних ресурсів України
Основні запаси припадають на басейн Дніпра (60 %)
Надходження води із сусідніх те риторій перевищує місцевий стік
Забрудненість
Тема 11. Ґрунти і земельні ресурси Ґрунтоутворення — складний і тривалий процес перетворення верхнього шару гірської породи на ґрунт під впливом природних чинників. У цьому процесі беруть участь усі компоненти природи. Ґрунт — поверхневий шар зем ної кори, сформований внаслідок взаємодії природних компонентів (повітря, води, організмів тощо), якому властива родючість. Назва типу ґрунту зумовлена кольором його верхнього шару, який залежить від вмісту гумусу (перегною) і деяких солей.
Розміщення типів ґрунтів на рівнинній території України під порядковане закону широтної зо нальності, а в Українських Карпа тах і Кримських горах — висотної поясності. Широтна зональність — по слідовна зміна природних зон від екватора до полюсів, обумовле на характером надходження на земну поверхню сонячного тепла і світла. Висотна поясніть — закономір на зміна природних компонентів і природних комплексів з висотою.
Властивості ґрунтів
Хімічні Забарвлення
Фізичні
Хімічний склад
Кислотність
Механічний склад
Структура
Вологість
Характеристика ґрунтів України Тип ґрунту
Дерновопідзолисті
Кліматичні особливості
Помірно тепло, Kзв > 1
Природна зона, рослинність
Змішані ліси, субори
Тема 11. Ґрунти і земельні ресурси
Гумус Вміст, %
Потужність, см
0,7—2,0
18—24
Материнська порода
Піски, су піски
Заходи меліорації
Осушення, вапнування, бо ротьба з ерозією 37
Закінчення таблиці
Тип ґрунту
Чорноземи
Світло-, темно-сірі лісові
Кліматичні особливості
Природна зона, рослинність
Гумус Вміст, %
Потужність, см
Материнська порода
Заходи меліорації
Тепло, Kзв = 1
Лісостеп, ду бові ліси
2,5—4,5
20—36
Леси і ле совидні, суглинки
Вапнування, боротьба з вод ною ерозією
опідзо лені
Тепло, Kзв 1
Широколисті ліси
2,5—4
30—40
Вміст окису Боротьба з вод заліза ною і вітровою ерозією
Коричневі
Спекотно, Kзв