Збірник диктантів для державної підсумкової атестації з української мови. 9 клас

І

для • державної •• ••» підсумкової атестації з української мови і

9

клас

з;

чогеи

и

Ґі

Укладачі: Л.І. Мацько, О.М. Мацько, О.М. Сидоренко

Київ Центр навчально-методичної літератури 2011

і

ББК 74.268.1УКР 3-41

І

.Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ МОН України №117 від 09.02.2011 р.)

Збірник диктантів для державної підсумкової атестації 3-41 з української мови : 9 кл. / уклад. Л.І. Мацько [та ін.].~ К. : Центр навч.-метод, л-ри, 2011. - 64 с. І8ВМ 978-617-626-040-0. ББК 74.268.1УКР

Навчальне "

\

видання

"

Укладачі: МАЦЬКО Любов Іванівна, МАЦЬКО Оксана Михайлівна, СИДОРЕНКО Олеся Михайлівна ЗБІРНИК ДИКТАНТІВ ДЛЯ ДЕРЖАВНОЇ ПІДСУМКОВОЇ АТЕСТАЦІЇ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 9 КЛАС

Рекомендовано Міністерством

освіти і науки

України

Відповідальна за випуск І.А. Зембіцька Формат 60х90/ 1 6 . Ум. друк. арк. 4,0. Обл.-вид. арк. 3,6. Наклад 300 023 прим. Вид. № 040. Зам. № 2-28. ТОВ «Центр навчально-методичної літератури» , вул. Радищева, 10/14, м. Київ, 03124. Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців серія ДК № 3967 від 01.02.2011 р. Віддруковано з готових позитивів на ТОВ «НВП ІІоліграфсервіс», вул. Юрія Коцюбинського, 4, м. Київ, 04053 Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців серія ДК № 3751 від 01.04.2010 р.

I8ВN 978-617-626-040-0

©Мацько Л.І., Мацько О.М, Сидоренко О.М., укладання, 2011 © Центр навчально-методичної літератури, серійне оформлення, оригінал-макет, 2011

ПЕРЕДМОВА

І гг

ГГ * -

Пропонований збірник диктантів для державної підсумкової атестації учнів 9-го класу загальноосвітніх навчальних закладів укладено з урахуванням вимог чинної програми з української мови для 11 -річної школи. Укладачі збірника керувалися принципами, вимогами й нормами Державного освітнього стандарту з української мови (передусім такими його положеннями: у процесі навчання необхідно реалізовувати одночасно навчальну, виховну й розвивальну мету і досягати її; виокремлювати змістові лінії навчальних програм - мовленнєву, мовну, соціокультурну, діяльнісну - з тим, щоб надати мовному навчанню функціональнокомунікативного, особистісно-діяльнісного спрямування та сформувати у мовців усі види мовленнєвої діяльності, життєво необхідні мовні вміння й навички жанрово-стильового текстотворення). Тому збірник диктантів має не лише контрольнооцінювальне, а й навчально-операційне, виконавсько-тренувальне призначення. Видання може використовуватися для різних форм контролю й перевірки навчальних досягнень учнів, рівня сформованості мовної компетентності, навчально-тренувальної роботи з метою закріплення стійких умінь і навичок грамотного мовлення й письма. Пропоновані збірником тексти відображають рівень розвитку сучасної української літературної мови, її жанровостильову диференціацію, синтаксичну ускладненість і гнучкість, лексичну повноту й багатство стилістичних засобів, граматичну усталеність, стан орфоепічної, граматичної та стилістичної унормованості. У збірнику містяться уривки творів української художньої літератури, текстів з історії, культури, науково-популярних статей. Диктанти адаптовано до чинного правопису сучасної української мови і методичних вимог навчальної програми з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів. Тексти дібрано з урахуванням таких критеріїв: відповідність тексту мовній змістовій лінії програми; відповідність соціокультурній змістовій лінії (орієнтовним темам з розвитку мовшттт

4

•Л ЗЙк • ':,:> •

.і з:

, ^ - - -•

о
< 1

„ і

.

*

4

2

.

—г


•-.! : -ЇЇі С І

ш

ЩЯІ % '^

* Ь

-

Ї ї У

Скажімо, на початку сімнадцятого століття на карті світу не було такого міста, як Нью-Йорк, що сьогодні є фінансовим центром усього світу. Тільки тисяча шістсот двадцять шостого року голландська компанія заснувала на території' племені ірокезів маленьке містечко - майбутній Нью-Йорк. Хто тоді знав про нього? А приблизно в той самий час зійшла нанівець військова й торгова могутність володарки морів блискучої Венеції з її непереможним флотом і переповненими золотом банками. Успіх тоді обертався навколо Парижа, Лондона, Амстердама, Відня. Останні два міста не зберегли до наших часів свій тодішній світовий вплив. Сьогодні все тече, усе змінюється так швидко, як ніколи раніше. Однак сучасники не здатні помічати й адекватно оцінювати ці зміни. А от згодом історики майбутнього все оцінять і розкладуть по полицях. (165 слів)

За К.

Ґудзик

ш С .

5• с

ІШІІІ!

ч

За О. Рижко

й

с- Рідна ріка Я дивлюся на сіро-синій Дніпро, слухаю плескіт хвиль. Нічого дорожчого у світі немає для мене. Я не хочу і нізащо не розлучуся з моєю рікою. І якщо судилося мені зробити щось красиве й велике в житті, то тільки на її берегах, ласкавих і чистих... Ніколи ще я так не відчував життя, і не був так переповнений любов'ю до свого народу, і не почував такого безмежно радісного зв'язку з ним. • " , Як багато хочеться мені сказати про любов до ріки моєї рідної, ясної. Річко моя. Життя моє, де і чому я забарився, чого так пізно прийшов до твого берега, теплого і чистого? На твої ясні води, на урочисті зорі, що дивляться в тебе з неба? Люблю я воду твою ласкаву, животворящу. І береги твої чисті, і всіх людей простих, що трудяться, живучи на твоїх берегах. Кланяюсь тобі за ласку, за багатство, що дала моєму серцю, за те, що, дивлячись на тебе, роблюсь я добрим, людяним і щасливим, що можу любити тебе все життя, річко моя, душе мого народу.(166 слів)

За О.

•

З

З

?

Довженком.

тштттттттттттштштттшшщтват

І»'*} :

V ' > >

Спої ади

д :

Шт

З моря повівав вітерець, повітря було вологе, напоєне гіркими, млосними запахами лавра та м'яти, що піднімали з дна пам'яті давно забуті спогади дитинства. Пам'ять сягала кудись глибше, у минулі покоління, де подзвонювала ясна нелукава сталь кинджалів, поцокували точені копита вороних коней і лунав звабливий, трохи погордливий дівочий сміх. Це було його повітря, і гори за спиною його, і в серці народжувалися тихі сплески, яких він не міг пояснити, але від яких йому ставало неймовірно приємно. Зненацька він подумав про те, що міг би жити тут повсякчас, безбоязно блукати берегом моря, де, неначе зелені вітрильники, стоять старі, ще доісторичні, реліктові сосни (більше таких сосен немає ніде в цілому

% \

<
Ьереза — і

Береза, за народними віруваннями, - одне з найдавніших Шдерев, з яких починалося створення світу. Колись її вважали , с С оберегом від злих духів і нещастя, тому часто садили біля хати, с ш щоб милувала око і захищала садибу. Наші предки вірили, що < береза - це дерево русалок, які полюбляють на ній гойдатися, тому на русальний тиждень березу прикрашали шматочками полотна, стрічками, вінками, різними дарами. У давні часи кору берези - берест - широко використовували #1Щь У"; для виготовлення берестяних грамот. На ньому діти вчилися щ виводити букви, дорослі писали листи, побутові тексти ґ"""ЧЦ. т тимчасового значення. Для цього берест знімали, так Щоб не пошкодити самого дерева. Ті місця березового стовбура, з яких знято тонкий шар кори, мають властивість заростати новою корою. Також з бересту виготовляли посуд. І досі на Поліссі роблять берестяні кошики та великі миски з цього матеріалу. Вважають; що від слова «береза» утворилася назва місяця — «березень». Це час, коли з берези тече сік - лікувальний весняний напій. Завдяки своїй білій корі та ніжному листячку береза стала в українців символом чистоти, дівочої ніжності й вірності. (162 слова)

За М.

Соловіювою

33 Рідна мова Мова - явище суспільне. Суспільство здорове, життєздатне, коли воно складається не з безликих індивідуумів, а з громадян, патріотів своєї землі, Патріотизм починається зі ставлення до своєї рідної мови. Об'єктивно поняття рідної мови виступає поряд з поняттям рідного дому, батьківської хати, материнського тепла, Вітчизни. Тобто мова сприймається не просто як засіб комунікації і навіть не тільки як знаряддя формування думок, а значно інтимніше - як одне з головних джерел, що ожив ля-

ЦЦЩ ють патріотичні почуття, як рецептор духовного й емоційного , Мова єднає між собою представників певного народу в часі й 7,11 просторі. Прилучення дитини до рідної мови - це входження її ЗІ в суспільство, підключення до колективного розуму. УсвідомЄО лення себе як людини здійснюється через мову рідних людині людей, а тому протягом усього свого життя кожен сприймає цю першу мову в оточенні спогадів про батька й матір, братів і сестер, про рідний дім. (160 слів) За В. Русанівським * Культура мовлення Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови. Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудову речень, користуватися словниками. Треба активно розвивати своє мовлення: усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане, шукати найкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання. Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами, непотрібними красивостями. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи, легко сприймається. Грамотне, багате мовлення - це вияв поваги до людей. (162 слова) Із часопису '3$; Живуче джерело Ми пізнаємо світ не тільки за допомогою органів чуття, а й через слово. Саме воно є чинником, здатним переносити величезний обсяг інформації з минулого в сьогодення і з сьогодення в прийдешнє. ШМКЖИММШвЖШйЖХМШШ^*-:?' •'••. • '

/

.

Оскільки інтелект зашифрований у системі мови, слово є інструментом і засобом його дешифрування. «І слово стало тілом, і оселилося між нами, повне благодаті та правди», - читаємо в Біблії. У слові відбито історію нашого народу, його ідеали, прагнення, у ньому починається і закінчується духовне життя людини. У мові, що постійно змінюється, збагачується, удосконалюється залежно від життя її носіїв, відбито екологію етносу, його культуру, побут, звичаї. Іншими словами, зв'язок мови й мирлення має свій конкретно-історичний вйяв для кожного народу. Сподіватися зрушити світогляд народу, втілений у його мові, не можна. Рідна мова єднає представників певної нації в часі й просторі, її трактуємо не тільки як засіб спілкування, нагромадження людського досвіду й навіть не тільки як засіб формування думок. Об'єктивно поняття рідної мови є глибоко інтимним: це одне з джерел, що живлять патріотичні почуття. (161 слово) ЗаТ.Панько Слово

•

'

' , .' •" •

Людина опоетизовує найдорожче, увічнює його в слові. Вона хоче словом сказати всьому світові про свої найглибші почуття і зоряні мрії. Людина вибудувала з минулого в прийдешнє золотий міст, яким спішать у серця посланці людяності й любові - викупані в пелюстках квіту і в пробудженнях росяного ранку слова. Українська мова витворила багато пестливих слів, якими опоетизовано світ. Напевне, найбільше таких пестливих слів у своїй високості, людинолюбності, у красі - про матір. Перше слово, з якого розпочинається наше пізнання краси світу, його сонячності. У кожної людини стає мати початком життєвого шляху, початком доброти й совісті, єдиною сповіддю і покликом до діянь на щастя людині. Мати народила нас, Навчила говорити й запалила в серці вічне світло пісні. Завжди серце лине до матері, до рідного дому, яблунь і вишень у цвіту, журливої річечки, запашного лугу, першої стежини, яка кличе на батьківські пороги. Скільки б років не мали, ми завжди звертаємося до джерел дитинства, до материнської любові й ласки, до материнського тепла, черпаємо в них наснагу й щастя. (161 слово) • За І. Вихованцем Кобзар » З-поміж безлічі книжок, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що увібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне.


*

За Т.

Н.ечипоренком

Чарівниця

Настав час, коли полтавська Богданівна стала мистецькою столицею Катерини Білокур. Звідси, з біленької селянської хати, рушила у великі світи творчість великої художниці, пішла до людей її малярська поезія, сповнена якоїсь майже магічної сили, майже фантастичної краси. Спершу роботи Катерини Василівни побачила Полтава, потім Київ, Москва, потім вони з'явились у Парижі. Біля них юрмилися шшшш

відвідувачі міжнародних виставок: хто ж авторка цих незвичайних полотен? Звідки такий вроджений артистизм у простої української жінки, таке естетичне чуття, багатство і сила уяви? Дочка України, народний художник республіки, Катерина Білокур привернула загальну увагу, вразивши найвибагливіш и х поціновувачів яскравою самобутністю, поетичною силою своїх творів. Вона мовби розповідала світові, який талановитий її народ, як розвинуте в ньому від природи естетичне чуття, яка сприйнятлива його душа до всього прекрасного в житті. Україна здавна славиться народним мистецтвом. Дівоче вбрання і козацька люлька, топірець гуцула і спинка саней, бабусина скриня і мисник на стіні, вишитий рушник і звичайний віконний наличник — будь-яка ужиткова річ під рукою невідомого художника чи художниці ставала витвором мистецтва. (160 слів)

За О.

:Ш.

Гончаром

У

Талант Там, де справжній талант, справді немае старості. Талант — вічно юний. Завжди він виявляє своє багатство, свою силу, свою розкіш. Для нього немає втоми, що за логікою фактів наступає у звичайних людей. Як той міфічний Антей, він володіє незмірними силами великої душі. А замість матері-землі, що наділила героя міфічних часів своїми буйними силами-чарами, талант звертається до власного джерела: до тонкої психічної організації, до інтуїції, інтелекту, до цілого комплексу своїх природних духовних сил, які ніколи не вичерпуються. Саме вони, за словами Віктора Гюго, роблять зі старого літами художника юну велику дитину. Талант не вмирає. Він живе вічно у своїх духовних нащадках, у своїх творах. Він оживає у тій спадщині, яку залишає після себе, яку зберігають йоґо духовні діти, яку вони цінують, немов коштовну скарбницю. Як із джерела живої води п'ють із неї нащадки, освіжаючи свої сили. Талант глумливо посміхається над смертю. Талант не буде шукати тріски, бо його творча діяльність стає міцним гранітним п'єдесталом, на якому майбутнє збудує йому безсмертний пам'ятник. < (160 слів) -

,д •

Із

часопису

Спогад

Спогад прийшов такий прекрасний, що жінка не подумала його проганяти. Він говорив: «Пам'ятаєш, ти понад усе у світі любила схід сонця. Те, що найталановитіші люди описали словами і фарбами безліч разів, усе одно сприймала по-своєму. Для

< г

\ у - _'

яя

;

•

тебе це було не просто сонце. Це магія кольору і світла. Тобі так хотілося шукати щось чарівне навіть у звичайному. Берегти цей вогник у душі глибоко-глибоко. Там, у душі, ти збирала всю красу, коли-небудь побачену, у дивовижний букет квітів. А коли залишалася наодинці, якщо огортав сум, насолоджувалася ароматом своїх спогадів-квітів. Тоді ставало легко й затишно, тоді відчувався єдиний зміст усього наявного світу - Краса! . Із потягом до краси у тебе росло бажання її зображувати. Ти з дитинства малювала. Тобі хотілося показати почуття, суть, а не просто гарну оболонку. Ти мріяла перетворити чистий аркуш на витвір миртецтва, перед яким зупинялися б люди, замислювалися... Над чим? Над своїм і чужим болем, над любов'ю і вічністю». Жінка ледь помітно усміхнулася. їй хотілося не думати, а пливти течією спогаду. (160 слів)

'

К.

Порохняк

• Барви життя V' •

Сивоок став жити в Радогості і вчитися в тітки Звенислави пізнавати не.тільки поверхню, але й душу барв. "У діда Радима спостерігав тільки, яка фарба куди кладеться, сприймав те як несхитну даність. ' Тепер від доброї серцем старої жінки довідувався, що кожний випадок вимагає своєї масті, свого відтінку і що барви, мов люди, бувають веселі, довірливі, сумні, жалібні, холодні, теплі, м'які, тверді, гострі, тихі, солодкі, терпкі, урочисті, убивчі. Він знав тепер, що червона барва означає кохання й милосердя, небесна т- вірність, біла - невинність, радість, зелена - надію, вічність, чорна - жалобу, смуток, а жовта - ненависть, зраду, золота ж - святість, досконалість, мудрість, повагу. Він пробував сам накидати барви на глину й на деревб, і в нього вийшло відразу, аж він сам не повірив, а Звенислава сказала, що в нього між оком і рукою є те, чого нема ні в кого з людей, а саме цим і визначається той, що може вичаровувати з небуття новий світ богів і візерунків. Тоді вже-йшла лісами строката осінь, падали перші приморозки. (162 слова)

За 11.

Загребельним

І» 'Золотоверхе дизо Горислав грів теплим поглядом позолочені куполи. їх було аж п'ятнадцять. Справжнісіньке золотоверхе диво, що здіймаитшшфшттшт

\и

лося понад Дніпром. До цього дива він причетний найбільше. Був майстром рідкісної руки вже у дванадцятому коліні зодчих. Від своїх предків успадкував уміння зводити неперевершені храми і здійнявся в тому таланті на ще не знану в їхньому роду висоту. Знав закони того складного зодчества, відчував місце, де має вирости споруда, в якій перебуватиме Святий Дух. Із його рук неначе сходила чудодійна сила, перетворюючи людську фантазію у видиму неповторну красу; Умів ліпити з кольорової смальти фрески, малювати ікони так, мовби його рукою водив сам Господь. \ ') • • . Сонце поволі хилилося до обрію. Горислав зайшов до храму. Будівничі вже порозходилися. Він піднявся на риштування і поклав ще кілька мазків на лик Богородиці, що зоріла на нього Предславиними вселюблячими і всепрощенними очима. Довго вдивляйся в її сяйливе обличчя і відчував потоки світла на собі. Войи вибирали втому із рук, спини. Тут стільки його праці, його сили вкладено. Минулого т и ж н я скінчив роботу. Відчував, що ніде не схибив, не осквернив задум. (168 слів)

За К.

Мотрич

4ШР Сивоок Сивоок квапився, мов перед смертю. Так, наче відміряно йому життя саме на цей собор і повинен він укластися у відпущений йому час, бо інакше незавершеною лишиться головна, та, власне, єдина справа, позначена його іменем і обдарованням. Сплачував людям борг за своє вміння й талант. Бо коли є в тобі обдарованість, то вже ти належиш не собі, а світові. Пускаєш свої твори між людей, мов дітей. Умираєш поступово у своїх творах, бо ніхто ніколи не задумається, чию співає пісню, ніхто не повірить, що ікона, перед якою всі моляться, написана твоєю рукою, що оці сяйні фрески, я к і світитимуться крізь віки, викладені тобою. Т а й хіба важить, хто зробив? Однаково належить усім, а тебе нема. З людини вичавлюють тільки те, що комусь треба, мов з риби ікру. А потім і м ' я її забувають. Та й що таке ім'я? Князь, коли хрестився, назвався не так, я к давніше. Коли хтось постригається в ченці, теж змінює своє і м ' я - мабуть, щоб обдурити на тім світі Бога. Що ім'я? Головне - твої чини на землі. (165 слів)

За П.

Загребельним

Дитинство Відколи пам'ятаю себе, найбільшим бажанням моїм було' якнайшвидше про все на світі дізнатися. Непокоїла мене не-

-

ш

ш *

ш

І""-***. < «

І

*

С—

}

вгамовна жага до всього незнаного, невідомого, до всього чарівного у своїй недосяжності. Так жадібно мріялося про далекі країни, позначені на глобусі та географічних мапах, так хотілось обійти, об'їздити, облітати, обдивитися навколишній світ. Розповіді про невідомі краї породжували в уяві такігмандрівки, такі неймовірні пригоди в дивовижних умовах, які могли тільк и з'явитись у сні. Повірте, я всі ті дива бачив, бо сам туди літав у снах... Вільно пролітав над чарівними краями, над горами, долинами, річками; в одну мить перелітав з холодної півночі до гарячих тропіків, де зустрічався з дикими народами... Відчуття було справді казкове. Мене й донині не залишає моє казкове вміння літати. І все бачити в кольорі, мов живе. З глибокою пошаною згадую своїх батьків головним чином тому, що вони достойно виховували своїх дітей у любові і відданості своїй Вітчизні' Україні. У нашій сім'ї завжди лунала українська мова, у хаті мали чимало українських книжок, дитинство проходило в атмосфері народних пісень і казок. (167 слів)

•

За В. Соколом

53-> Польова експедиція В Україні свіжий зелений горошок вважали за справжні ласощі. По неділях ми, діти, відправлялися в поле, без картузів, у самих сорочечках і коротеньких штанчатах. Я очолював дитячу зграю, ведучи її в поле. Дорога була далека... Ось і горох, та який високий, покладистий! Довгі стручки аж повипинались від солодких зернят. Хмарою саранчі ми дружно накидаємось на поле. Рвемо в обидві руки, набиваємоповні пазухи. Зненацька хтось тихенько скрикнув: «Дядько Степан!.. » - ї всі впали на землю боячись і дихнути. Ні, даремна тривога: то якась старенька ішла по дорозі з кошиком, повним грибів. Знову до праці! Хай там сміється з нас жайворонок, що, мов чорна крапка, повис і тремтить у повітрі. Затягнені ремінцями, наші вузькі сорочечки розбухли, ледь вміщуючи дорогоцінний горошок. , Повертаємося на наше Загребелля як переможці. З якою заздрістю поглядають на нас Дівчата. З погордою кинувши їм по два-три стручки, ми насолоджуємося соковитим горошком, цими зеленими ласощами. Додому, звичайно, приходили з порожніми пазухами, щоб ніхто не довідався про цю польову експедицію. (160 слів)

О. Грищенко

•пвшимк яя

Свято , За кілька днів до свят прибували замовлені батьком пакунки ялинкових прикрас, я к і доручалося нам розпаковувати. У тих пакетах і дерев'яних ящиках лежали нечувані, небачені речі. Певна річ, це завжди справляло на нас враження також чудесного відкриття світу, втіленого в переливчасті різнокольорові скляні кулі, списи, зірки, гірлянди срібних та золотих шнурів, химерні паперові звірятка та пташки. А яка відповідальна й надзвичайно приємна робота - прикрашати ялинку! І от вона у світлі різнокольорових свічок стоїть розкішною королевою, срібним шпилем торкаючися стелі, а з-під гілля визирає Дід Мороз із загадковою торбою подарунків. Діти радісно збуджені, ледве стримуючи свої почуття, оточують щільним колом ялинку. Батько врочисто виймає з футляра стареньку скрипку - починається імпровізований концерт. Дітвора підхоплює мелодію, усі, тримаючись за руки, йдуть навколо ялинки, урешті переходячи на танець. А чи можна забути ходіння засніженими вулицями із звіздою? Самі її робили, із кольорового паперу вирізали необхідні деталі, а коли все було припасовано, приклеєно, зліплено, ставили всередину запалену свічку й шумливим гуртом ходили довгою вулицею, співаючи різдвяні псалми, колядки, щедрівки. (163 слова)

За В.

> Ш Ь Ш Ш і

Ш

Соколом :

Материнський пахучий хліб

-

Там, на півдні України, де Олександр народився і виріс, уже через місяць повіє теплом. Зримо постали перед ним рідні Олешки, що притулилися поблизу річки Конки — притоки Дніпра. Колись тут була остання Запорозька Січ, у якій козакував і його прадід. Олешки, даюіекі Олешки.., Там пройшли його дитинство і юність. Батько - нащадок козацького роду - працював у міській управі, скрипів пером, висиджуючи дні й ночі над казенними паперами. А мати, що походила з бідної селянської родини, господарювала в домі, бо велика сімеєчка була. А ж чотири сини. Мати обшивала їх і лікувала, коли діти простуджувались, наганявшись на однім дерев'янім ковзані, напувала міцним окропом, запареним на бузині, калині й липовім цвіту... А ще пекла хліб у печі, звичайні паляниці на капустяному листі. Такого хліба йому ніде й ніколи не доводилося їсти... Він аж зараз відчував його пахучість, свіжий дух печі, і від того ще дужче паморочилась голова. ш

ш

шир»,

> Ц. 1С ^ Щ

Ліс

Далі, вище, починається мішании ліс, густішає і густішає: і ^ С дуби, і липи, і явори, і ясени, і берези. Скільки тут тіні й свіжості — сонце не сонце, спека не спека. А як пройде злива, усе тут пахне водою, ніби губка насичеш на, і густі тумани підносяться і звиваються над коронами де«г рев. А скільки під ногами гриба всілякого, топчешся по слизьких, старих бабках з м'якими капелюхами, по білих, твердих СсСсу/ -V хрящах-гірчаках, по рожевих і синіх сироїжках, по червоних *\І : білокраплистих мухоморах. а А скільки тут шуму всілякого! Птахи літають поміж гілляччям, шмигають дикі голуби, десь вистукує дятел у дупляву липу, десь дзвінко і лунко кряче крук. А там шмигне маленька метка тінь з гілляки на гілляку. Білочка. Вона, бідачисько, задивилася, перейнялася тим і хоче швидше зникнути. А далі, у долину, місцями галявини з травою високою, і квітами, і суиичником. І чагарники молодих дерев - грабини, дубини, ясенини. Тут і пташки інші, не круки і не голуби, а со8 ловейки та синички, та жовтобрюшки* та всяке інше дрібне й ЩЩ крикливе створіння. | | р| (162 слова) г>

^ Д г Враження

; -- •••••. . ••

За У. Самчуком

••• • •

Перше моє враження від лісу залишилося без зміни назавжди в моїй пам'яті. На галявині, між молодими пагінцями, великі червоні полуниці у високіи траві и рядком величезні стовбури, вже зовсім оброблені. Я міряв їх: сімнадцять метрів завдовжки і при корінні майже метр завширшки. Можна собі уявити СОСНИ, З Я К И Х були Ц І велетенські К О Л О Д И . Згодом Я ДОвідався, що їх вивозили до Англії я к щогловий ліс.

Ц

•

.

V Ч* ЙРЁ

Ж

йр'йЩІІ I— І

С

г

Шс, !

і::. ":'.

• V

Після шкільних іспитів наша матуся залюбки брала нас із собою. П'ятнадцять кілометрів дорога стелилася між золотистими соняшниками, білястою гречкою, жовтогарячим просом, темно-зеленими коноплями, а місцями вздовж річки. Проїхавши хутори й села, ми в'їздили в ліс, як у якесь зачароване царство. Навколо височать поодинокі сосни, прямі, як ті струни на скрипці, а їх верхів'я хвилюють і тремтять, шумлять, як море. 8 одного боку вже зрубаний ліс, а з другого - незайманий, непролазний. Тісними рядами сосни, тут і там - дубчаки й осики. Як це було чудово - опівдні зайти з гарячої галявини у свіжу гущавину. Ліс залишив у моїй уяві незатертий слід. (162 слова)

О.

Грищенко

С

Ранок у лісі

ш

'

ії 'ііГ

•

І і ::і:

ЯГ

Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво... Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу... Стрепенувся врешті ліс і собі заграв... Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо - туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами... На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється. Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі й немов порина ввесь у море лісових звуків... А ж ось ринуло від сходу ясне проміння, мов руки, простяглось до лісу, обняло його, засипало самоцвітами, золотими смугами впало на синю від роси траву на галяві, де гостро на тлі золотого світла випинається струнка постать сарни.

Шш (160 слів)

< о ц

юш е-ґ>

За М.

Коцюбинським

авень квітами багатий У літературну українську мову міцно ввійшла назва п'ятого місяця року - травень. Під цю пору буйно кущують і цвітуть різноманітні трави. Це найкраща пора заготівлі лікарського зілля. Колись люди на Семена Зілоти (23 травня) організовували спеціальні обряди, пов'язані зі збором трав. Удосвіта гуртами

щ

ашШіі!

йшли в глибокі ліси й збирали природні ліки. До кожної травички читали відповідні молитви. Ось одна з таких примовлянок: - Божа Мати ходила, зілля родила, відром поливала - нам на поміч давалаї Найбільш цілющим вважалося зело, зірване до сходу сонця. Тому на Поліссі цей місяць називали ще травником. Крім того, у вжитку були відомі й інші назви - пісенник та місяць-громовик. Вони повністю відповідали своєму призначенню. Усюди: у лісах, на полях і біля обійсть - розливалися солов'їні трелі, чудернацькі посвисти шпаків, безтурботне кування зозуль. Нерідко в цей час можна почути й лункі розряди грому. Травень вважається одним з найпоетичніших місяців. Він мовби нагадує нам: поспішайте намилуватися красою весняного дивоцвіту, бо вона недовготривка й скороминуча. І це так, адже травнем завершується найкраща пора року - весна.

ш ш

Г*Н К

? її . Щ ; ^ у® -

"

(162 слова)

За

В.Скуратівським

Весна весна вповнівповні. Куди не глянь - скрізь розпустилося, Надворі зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле' й приязне, ще не веліло покласти палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в розкішнім вбранні. Поле - що безкрає море: скільки глянеш - розіслано зелений килим, аж сміється в очах. Синім шатром розіп'ялося небо — ані пляминочки, ані хмариночки, чисте, прозоре. З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискуче світло сонця; на ланах грає сонячна хвиля... Легенький вітерець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, освіжає кожну билину. І ведуть вони між собою таємну розмову, чутно тільки шелест жита-травиці... А згори лине жайворонкова пісня: голос, як срібний дзвіночок, тремтить, переливається, застигає в повітрі... Перериває його перепелячий крик, заглушає сюрчання трав'яних коників - і все те зливається докупи в чудний гомін, вривається в душу, розбуркує в ній добрість, щирість, любов до всього... Гарно тобі, любо, весело! На серці стихають негоди, надія обгортає тебе добрими думками, бажаннями... Хочеться самому жити й любити, бажаєш кожному щастя. (161 слово)

За Панасом

Марним

•в.

Лі "і!

щшШщШ ЩШШтШ

94

Весняне життя

щш

||||

Небо синє, ніби синє море. Малесенькі хмарки, мов стадо лебедів, пливли над землею. На землі цвіла весна красна, За вікном був садок саме в білому цвіту, а на квітках блищала роса, як діаманти. У вікно потягло духом весни, духом того життя, II— молодого й свіжого, що спадає на серце радістю и надією. ч Надворі тихо — ані шелесть! Коли це на яблуні тьохнув со• / ловейко, а десь між вербами обізвався другий, а далі - третій... І® Защебетали соловейки, наче ввесь садок защебетав, наче співав Й З : кожний кущ, кожне дерево, обсипане квітками. ЙМ Життя, £шття починається на світі! Молоде і свіже життя! Я пам'ятаю, як проти мене на синьому небі стриміли гілки моV рель та персиків, наче облитих молоком і лебединим пухом. Я пам'ятаю, що коло самого вікна стояла яблуня, уся в рожевих і шйні - §§§| букетах, а одна гілка влізла у вікно, прилипла до рожевої колоКота ни. Я притулив до гарячого лоба її листки й квітки; почув, що весняне життя проникає в мене, у мою душу, ллється в серце, мов пісня, мов поезія... (160 слів) І. Нечуй-Левицький

іш

Весна П І

О.,

>> ІГ п

свято природи

Кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють від радісних симфоній і веселих барв великого свята природи. У густих верболозах поміж плакучих верб, що замріяно полощуть у тихих плесах довгі віти, удень і вночі не втихають закохані соловейки. Мирно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі. На тоненькій галузці крислатого осокора легенько гойдається округла ремезова колисочка. Із-за темно-зелених стіжків гордовитого рогозу тихо випливає щаслива качина сімейка. Неповороткий сазан виринув з обжитої ями і вимальовує широкі кола на воді. Метушаться легкокрилі берегові ластівки. З-під похилого куща розлогої шелюги випурхнула блакитна пташка, плавно торкнулася водяного дзеркала і вже в її довгому дзьобі тріпочеться срібляста верховодка. У тінистому вільшанику, у вінку крислато-ажурної папороті, яскраво-жовтим букетом пишається болотяне верболіззя. Пишні левади пропахли медовим ароматом. Барвляться на них у веселому танку білі, салатові й голубенькі метелики, з досвітку й до смеркання заклопотано гудуть огрядні джмелі й трудівниці бджоли. Кому не хочеться поласувати духмяним медом з розмаїтого левадного травопілля! Не скласти ціни скарбам, щедро розсипаним на річкових левадах! (162 слова) М.Яценко

Купальські ночі За хатою сколихнувся ліс і на якийсь крок ступив ближче до Морозенкового подвір'я. Любі завжди вечорами здається, що ліс оживає й наближається до осель. Недарма кажуть, що в купальські ночі дерева ходять, неначе люди, і навіть розкривають словом-шепотом свої таємниці. Тоді в лісах днює й ночує тітка Василина, прислухаючись, який цвіт, корінь чи лист повертає здоров'я чоловікові. Скільки ще у світі є всякого дива!.. Блакитна тихосяйна ніч стояла у своїй довершеній красі над лісовим хліборобським краєм, де й пшеничний хліб пахне зіллям дібров. З верб, що обступали подвір'я, накрапало місячне проміння й роса, а за подвір'ям легеньким відпаром курілося озерце, біля якого виводив свою нехитру пісеньку невтомний деркач. Скільки він у косовицю скрасив їм купальських вечорів! То я к не згадати добрим словом цю пташину? Люба, задумано посміхнувшись, пройшла повз корову, що лежала на мураві. Від худоби віяло молоком і дозрілою суницею. Деркач, почувши дівочу ходу, замовк, притаївся в татарському зіллі, а потім знову задиркав, наче поспішав розклювати нетривку пелену ночі. (160 слів)

За М.

і

Стельмахом

Осінь Стояла перша осіння доба з сухими короткуватими днями. Сонце вже не котиться горою, як літом, не стоїть над самою головою, не палить палом, а береться низом, понад горою, привітно світить і пригріває після довгої холодної ночі та ущипливого рожевого ранку. Пройшли жнива, скінчилася возовиця. Хіба де в степу, далеко від людської оселі, ще бовваніють недоважені копи, а то всюди тільки чорніє нив'я поораною ріллею та жовтіють лани збитою стернею... Пусто серед степу, сумно й серед лісу: вітри-суховії обголили його рясні віти, а ранні заморозки пожовтили та почервонили лист; пташки щебетливі відлетіли у вирій. Ж и т т я втікало зі степів та лісів; ховалося по людських оселях, по теплих краях. По селах від білого світу й до темної ночі гупали неугавно ціпи, доводячи до розуму те добро, яким за літо наділила землямати. За годинки поспішали люди з роботою, щоб було що й самому їсти і вивезти зайве на продаж. По городах була теж

—>

немала клопотнеча: мазалися, білилися та прибиралися, збираючись уже на зиму. (159 слів) Ікі

^ СГ

За Панасом

Мирним

^

Осінній шум

Ще звечора землю оповив їдкий холодний туман: пробирав до кісток і вганяв у дрож. Чекай на ніч морозну. І ранній завчасний морозенко таки добре попорався протягом ночі: настелив трави, густо побілив памороззю засохлі дерева, прихопив ще зовсім зелене листя. Вийшов уранці Оксен і завмер: пожухле за ніч листя з тихим шелестом опадало на землю, лягало покорченими долоньками догори, наче все ще просило хоч краплинку тепла, хоч крихітку ласкавого сонця.. Не було ні вітру, ні жодного поруху, а листя падало и падало, зривалося з верховіття. І вже ціла злива, чорнозелений сумний водограй проливався на землю. Дерева оголялися прямо на очах: щойно стояли в листі, а глянув через якусь хвилину - уже голі. Тільки поодинокі листочки з усіх сил чіпляються за віття, намагаються втриматися до сонця. Особливо зворушила Оксена молоденька осика: скинула покірно зелену сорочку, простелила її біля ніг та й стоїть голаголісінька, тремтить худеньким тільцем на морозі... Той глухий шум, невпинний той шелест переслідував Оксена й тоді, коли він повернувся в хату. (160 слів)

За А. Дімаровим

Соловейко Десь зовсім близько від нас невгамовно виводив свою пісню соловейко. Спершу, коли починав заливатися, здавалось, що в горлечку в нього билася маленька співуча намистинка. Короткий свист - і ось вона вже вискакувала з дзьобика і стрімко летіла над лісом, а за нею вискакували такі ж самі намистинки, і всі вони нанизувалися у довгий невидимий разок. Потім нитка на тому разку рвалася, і намистинки падали в лунке озеро. Соловейкові жаль стало їх, і він заходжувався ойкати, схлипувати. Швидко заспокоївшись, розщедрювався і без жалю розсипав навкруги коштовності: камінці-самоцвіти, бурштинові бусинки, червоні коралі, срібні сережки, золоті колечка. А як не ставало їх, радісно дзвонив у прозорі кришталеві дзвоники, що висіли поряд на гілочці. Соловейко сидів на тонесенькій калиновій гілочці, що схилилася від його ваги. Був дуже схожий на горобчика, лише тільце мовби трішки витягнуте. Очі чорні, великі. Як співав, злегка

іШІЯії Швш

згорбившись, трішки опускав крильця, широко відкривав тонкий дзьобик, у якому, ніби сердечко в дзвонику, бився гострий язичок, і все його крихітне тільце тремтіло й здригалося. (161 слово)

За Б. Комаром

«шг % Лебеді Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині крила. Я прислухаюсь до їхнього співу, і мені хочеться полетіти за'лебедями, тому й підіймаю руки, наче крила. І радість, і смуток, і срібний передзвін огортають та й огортають мене своїм снуванням. Я стаю ніби меншим, а навколо більшає, росте й міниться увесь світ: і загачене хмарами небо, і одноногі скрипучі журавлі, хцо нікуди не полетять, і полатані веселим зеленим мохом стріхи, і блакитна діброва під селом, і чорнотіла земля, що пробилася з-під снігу. І увесь цей світ тріпоче, міниться в моїх очах і віддаляє та й віддаляє лебедів. Але я не хочу, щоб вони відлітали від нас. От коли б якимсь дивом послухали мене: зробили круг над селом і знову пролетіли над нашою хатою. А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка. (160 слів) * За М. Стельмахом

в з м ш

ЗМІСТ

Передмова .. ... — Поради учням — Тексти диктантів 1. Наші предки (За М. Поповичем) ... 2. Батько нашої історії (За М. Слабошпицьким) 3. Майбутні засновники Києва (За В. Маликом) 4. Прощаний з богами (За К. Мотрин) 5. Князь Ярослав (За П. Загребельним) 6. Історія. (За К. Ґудзик) . 7. Українська національна ідея (ЗаД.Павличком) 8. Символіка українського прапора (За С. Наливайком) 9. Зв'язок поколінь (Л. Кучеренко) 10. Любов до отчого краю (За Є. Гуцалом) ; 11. Київ - столиця України (За Я. Загребельним) 12. Серце України (За У. Самчуком) 13. Велика ріка мого народу (За О.Довженком) 14. Моя Чернігівщина (За М. Тищенком) .......... 15. Згадка (За В. Жадьком ) 16. У Карпатах (За О. Рижко) ......... 17. Рідна ріка (За О. Довженком) 18. Спогади (За Ю. Муиікетиком) 19. Торжество любові (За І. Багряним) 20. Виноградник (За М. Коцюбинським) 21. Думка про хліб (А. Дімаров) 22. Жито (О. Грищенко) 23. Вишня (За Я. Гояном) 24. Жнива (За У. Самчуком) 25. Демонстрація (За Б. Антоненком-Давидовичем) 26. Полотняні пам' ятки України (За С. Китовою) 27. Дивосвіт писанки (За Т. Глуиіенком) ......; 28. Великдень (Я. Гоян) 29. Хліб (За В. Яворівським) 30. Урожай (За А. Дімаровим) 31. Безсмертя зерна (За А. Дімаровим) 32. Береза (ЗаМ. Соловйовою) 33. Рідна мова (За Б. Русанівським) 34. Культура мовлення (Із часопису) 35. Живуче джерело (За Т. Панько) 36. Слово (За І. Вихованцем) 37. «Кобзар» (За О. Гончаром) 38. Поет національної честі (Із часопису ) 39. Тарас Шевченко (За О. Гончаром) , 40. Іван Франко (За В. Яременком) 41. Леся Українка (За О. Гончаром) • ш я н я і н і ш і й і м і ш ш » » ^ тжшттжяттв

З 7 9 — 9 9 10 10 11 11 12 12 13 » 14 ....... 14 ....15 15 ».* 16 16 17 ..... 17 18 1В 19 19 20 20 21 21 22 .22 23 23 .,..24 24 25 25 26 26 27 27 28 29 29 ЗО

42. Краса (За В. Леонтовичем) 43. «Лебедине озеро» (За Я. Калініною) 44. Софія Русова (Із часопису) 45. Мистецтво Марії Примаченко (За Т. Нечипоренком) 46. Чарівниця (За О. Гончаром) . 47. Талант (Із часопису) 48. Спогад (К.Порохняк) 49. Барви життя (За П. Загребельним) 50. Золотоверхе диво (За К.Мотрич) 51. Сивоок (За П. Загребельним) 52. Дитинство (За В. Соколом) 53. Польова експедиція (О. Грищенко) .... 54. Свято (За В. Соколом) 55. Материнський пахучий хліб (За І. Цюпою) 56. Святе слово (Я. Гоян) 57. Мати (За Є. Гуцалом) 58. Лист до матусі (За В. Логвиненком) 59. берегиня роду і народу (О. Омельченко) 60. Римське щастя Миколи Гоголя (За О. Балабком) 61. Почаїв (ЗаУ.Самчуком) 62. Чудо (За П. Загребельним) 63. Партизанська ніч (За М. Стельмахом) * 64. Бої за Київ (За Ю. Яновським) 65. Лінія фронту (За І. Багряним) . 66. Чекаю тата з війни (За Я. С ту паком) 67. Вечірнє місто (За Панасом Мирним) 68. Чарівна дорога (За В. Леонтовичем) 69. На воді (За М. Коцюбинським) 70. Зелена долина (За Панасом Мирним) 71. Повінь (За Г. Тютюнником) . 72. Полонина (За М. Коцюбинським) * 73. Тайга (За І . Багряним) 74. Татарське село (За М. Коцюбинським) 75. Хутір (За О. Грищенком) 76. Поле (За Панасом Мирним) 77. Климкова дорога (За Гр. Тютюнником) 78. Мальви (За І. Цюпою) 79. Життя квітів (За Ю. Смоличем) 80. Троянда (За С. Приходьком) 81. Невісточка (ЗаГ. Тютюнником) 82. Осокори (За І. Цюпою) 83. Барвінок (За Є, Гуцалом) 84. Цвіте полин (За І. Цюпою) 85. Луг (ЗаГ. Тютюнником) ......і,. 86: Прекрасний степ (За М. Гоголем) 87. Дощ у степу (За О. Гончаром) 88. Степ цлаче (За М. Стельмахом) .' 89. Ліс (За У. Самчуком) 90. Враження (О. Грищенко) 91. Ранок у лісі (ЗаМ. Коцюбинським) '

'

•

-

.

ЗО 31 31 32 .. 32 33 33 34 34 35 35 36 37 37 38 . 38 39 г ... 39 40 40 41 41 42 42 43 43 44 45 45 46 .46 47 .47 48 48 49 49 50 ....50 51 51 52 .52 .53 53 54 54 55 55 56

жттттшчтт&ттшмтттттшт

92. Травень квітами багатий (За В. Скуратівським) 93. Весна вповні (За Панасом Мирним) 94. Весняне життя (І. Нечуй-Левицький) 95. Весна - свято природи (М.Яценко) .....; 96. Купальські ночі (За М. Стельмахом). 97. Осінь (За Панасом Мирним).. Л.... 98. Осінній шум ( За А. Дімаровим) ... 99. Соловейко (За Б. Комаром) 100. Лебеді (ЗаМ. Стельмахом)

»

56 57 58 58 59 ® 60 60 61

У 2011 році державна підсумкова атестація учнів 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів проводиться за збірниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України. • • • • • • • • • • • • • • • •

Для шкіл з українською мовою навчання Збірник диктантів для державної підсумкової атестації з української мови (Мацько Л., Мацько О., Сидоренко О.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації з української літератури (Коваленко Л., Михайлова Н.. Данилейко О.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації зі світової літератури (Бондарева О., Сегеда Т., Фоміна С.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації з математики (Істер О., Глобін О., Комаренко О.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації з географії (Гладковський Р, Довгань А., ПаламарчукЛ., СовенкоВ.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації з біології (Костильов О., Андерсон О.. Закревська В.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації з англійської мови (Коваленко О., НесвітА., Чепурна О., Шулікіна Н.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації з німецької мови (Коваленко О., Гэрбач Л.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації з французької та іспанської мов (Коваленко О., Клименко Ю., Костилев А.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації з правознавства (практичний курс) (Ремех Т., Ратушняк С.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації з історії України (Власов В.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації зі всесвітньої історії (Ладиченко Т., Камбалова Я.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації з художньої культури (Масол Л., Гайдамака О., Мінасян Н., Горовенко В.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації з хімії (Лашевська Г., Титаренко Н.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації з фізики (Засєкіна Т., Коваль В., Сиротюк В., Чернецький І.). Збірник завдань для державної підсумкової атестації з інформатики (Морзе Н., Вембер В., Кузьмінська О.. Войцеховський М., Проценко Т.).

Для шкіл з навчанням

російською

чи іншими мовами

національних

меншин

• Збірник диктантів для державної підсумкової атестації з російської мови для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання (російською мовою) (Викова К, Кошкіна Ж.). • Збірник завдань для державної підсумкової атестації з інтегрованого курсу «Література (російська та світова)» (російською мовою) (Сімакова Л., Снєгірьова В.). • Збірник завдань для державної підсумкової атестації з математики (російською мовою) (Істер О., Глобін О., Комаренко О.). • Збірник завдань для державної підсумкової атестації з географії (російською мовою) (Гладковський Р., Довгань А., Паламарчук Л., Совенко В.). • Збірник завдань для державної підсумкової атестації з біології (російською мовою) (Костильов О., Андерсон О., Закревська В.).

ГОЛОГРАФІЧНА МАРКА ГАРАНТУЄ ОРИГІНАЛЬНІСТЬ І ЯКІСТЬ ЦЬОГО ВИДАННЯ. ЗАХИЩЕНО ЗАКОНОМ УКРАЇНИ «ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА СУМІЖНІ ПРАВА-.

'2ВМ 978-617-626-040-0

Про виявлені підробки повідомляйте за телефоном (044)426-85-93.

З питань реалізаціїзвертатися: вул. Р а д и щ е в а , 1 0 / 1 4 , м. Київ, 0 3 1 2 4 , Т О В «Центр навчально-методичноїлітератури», тел.: (044) 4 0 8 - 7 3 - 8 1 , 408-75-66, 408-38-21, 497-95-62 е-таіі: Ьоок5@сптІ.сот.иа

9