Цивільне право України. Підручник

є. о. Харитонов, о. В. Старцев

Цивільне право України Підручник ВИJt і:ШНЯ друге, перероблене і доповнене

Київ Видавництво ''Істина''

2007

ББК

67.9(4УКР)ЗО4я73

Х68 Х68

Харитонов Є.О. , Ста рцев О.В . Цивільне '.раво Украіни П ідручник. ~ Вид . 2. п ерероб. і доп. ~ К. : Іcrина . 2007 . ~ 816 с .

ISBN 966-7613-44-5 У підручнику докладно розгляда ються Загальна та Особлива частини цивільного права. У теоретичному та практичному аспектах досліджують­

ся положення усіх книг Цивіл ьного кодексу України 2003 р. Особливу увагу приділено інститутам права вл асності та інших реЧОВftх прав , права інтелектуальної влас ності , зобов'язального права із докладним вивченням усіх видів договірних та недоговірних зобов'язань, спадкового права. Розрахова ний на юристів , практикуючих адвокатів, викл ада чів, сту­

дентів , широке коло читачів .

АВТОРИ : Є.О. Харшnонов, доктор юридичних н аук, професор ~ розділи l~rv, УІІ; О.В. Старцев, кандидат юридичних наук, професор Міжн ародної кадро­ вої а к адемії

-

розділи V~V[ . Р ЕЦЕ НЗЕНТИ :

В.м. Коссак, доктор юрид ичних н аук, професор; І.М.

Кучеренко, доктор юридичних н аук, старший

науковий співро­

бітник; В.В. Луць, доктор юридичних наук, професор, академік Академії право­ вих наук Укра j·н и.

ББК

67.9(4УКР)304я73

+

67.304я73

© Х ари тонов Є. О.,

ISBN 966-7613-44-5

Ста рцев О. В.

2007

©

р.

Вида вництво « Істина», 2007 р.

Редактор - О.В. Старцев. Комп'ютерна верстка - І. А . Томащівська. Лідписан о ДО друку 20.09.2006. Форм а т 84 х ] 08 ]/32. П ап ір офсетний. Друк офсетний. Обл .-ВИД . ар к. 5 І .65.

Тираж

2000

прим. Зам.

NQ'/Bl.g

Віддруковано з оригінал-м акета ВИдавництва " Істина" (свідоцтво пр о внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реє стру видавців, виготівників і РОЗПОВСЮдЖувачів видавничої продукцїі серія ДК NQ 52] від 05 .07.200]) у ТОВ" Видавництво "Аспект-Поліграф".

16610,

2

м. Ніжин . вул. Ше вч енка, ]09а.

РОЗДІЛ І

ВСТУП до ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Глава

1

Цивільне право як право приватне

§

І . Дихотомія "приватне право

-

публічне право" як підгрунтя

характеристики становища приватної особи у суспільстві .

§ 2. Джерела приватного права. § 3. Співвідношення приватного § 4. Цивілістика . Право

-

і цивільного права.

це цивілізаційна категорія, котра одночасно виступає

як елемент соціально-політичного устрою та елемент суспільної свідомості, є складовою духовного світу людини та їі світогляду, відображаючи уявлення окремих індивідів та суспільства в цілому про справедливість, добро, гуманізм тощо .

Приватне право виступає як складова частина загальної категорії "право". Разом із тим, оскільки ці категорії не є поняттями тотожни­ ми, для характеристики приватного права доцільно охарактеризувати

і другу частину права

§ 1.

-

право публічне .

Дихотомія "приватне право

-

публічне право"

як підгрунтя характеристики становища

приватної особи у суспільстві Як суспільний феномен, котрий стосується окремого індивіда і суспільства в цілому, право може розглядатися під кутом зору оцінки його значення як для приватних осіб , так і для суспі.'1Ьства , що,

насамперед, і є основою виникнення відомої дихотомії "приватне право - публічне право" .

Загальна структура права виглядає так: 1) природне право як основа усього іншого права; 2) приватне та публічне право як галузі (сфери) правового регулювання відповідних груп відносин . Вони виникають на основі природного права з метою втілення його норм в життя . При цьому

приватне право є сукупністю природних прав приватної (окремої)

особи, а публічне право - правовою формою і своєрідним про­ довженням публічної влади з усіма їі перевагами і недоліками . Характеризуючи приватне право у його сучасному розумінні, варто наголосити, що становище приватної особи у суспільстві визнача­ ється відповідною правовою доктриною, а також сукупністю норм та правил, встановлених відповідно до неї та на їі розвиток . У сукуп­

ності зазначена доктрина, правила та норми можуть бути визначені як "приватне право".

При цьому мається на увазі не право, що

3

належит ь суб '(кту (право у суб'єктивному значенні), а право як

об'ЄКТИlllі1. Так, ст.

5І

Кримінального кодексу (КК) України п ере дбача є

1 ' ~1K i заходи , як а решт, обмеження волі, позба влення волі на п ев1111И строк і довічно, позбавлення права займа ти певні посади чи !а йматися пе в ноЮ ді яльністю тощо.

§ 4.

Ім'я фіЗlІчноі особи

При ре алі за llії пр а воздатності, набутгі і захисті суб'єктивних пр ав істотне зн ачення м ас: іМ'}1 фізичної особи, під яким вона набув ас: прав та об ов'юкін і зд іиснюс: їх, а також місне прожи ваннн фі з ичної о соби.

Н а прикл ад, міСllе ПРОЖl1ваНШІ враховус:тьсн при ви з нанні

особи б езвісно відсутньою, ОП)JJошснні й померло ю, ви з наченні місця ро з глнду ПО ЗОВ У тощо.

Право на ім'я належить до особистих ненідчужуваних I1р ав гро­

мадян. Статтн

28

ЦК персдбачас:, що фізична особа набувас: прав та

обов'я з ків і зд ійсню є Їх під своїм ім'ям, нке надається ЇЙ відповідно до за кону. Ра зо м з тим, при :щійсненні окремих цивільних пран

фізичн а особа мо же використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти бе з заЗJlLl ч еннн імені. Наприклад, автори творів науки, літера­ тури , мистецтв а і сумі жних прав можуть використовувати для інди­ віду алізаllії пс е вдонім , що не повторює ім'я іншої особи.

Відповідно до Конвенції про права дитини дитина здобуває право н а ім'н з мом е нту нар одження. [м'н фі З И'IНОЇ особи , яка с громадянином України, складас:ться і з прі зв ища , власного імені та по батькові , якщо інше не виплива є із закону або звичаю наuіональної меншини, до якої І!она нале­ жить. Саме

ui

ознаки індиві дуал і зують фі З И'IНУ особу , як у часника

шші льних відносин.

Згідно зі СТ.СТ.

145-148

С ім ейно го кодексу (СК) України ім'я

Д I1ТИНИ обиrа ється за згод()ю батьків , по- ба тько в і дається за іменем батька , якщо інше не пер едбаче но зако н ам и України чи не

rpYli-

тується на національних звичаях. Прі Зl!и ще д итини uизначастьсн за прізвищем б;пьків, а коли НОIlИ мають рі з ні прі з вища

-

за згодою

між ними. Спори між батька м и з приводу і мен і чи прізвища ДИТИНI1 пирішуєп,ся органами опі к и і піклуu ання. Якщо д итин а народ иласн у батькіu, }Ікі не перебувають у З:l­

реЄСТРОl!аному шлюбі , і батько д итини J-l е uстаноuлений у визначе­ ному за к оном JlОРЯДКУ, ім 'я д итині ла ється за вказівкою матері, по батькові - за ім ен ем особи , за пис а ної у сві д оцтві про народження д итини як їі батько, а прі з вище

І м'я ,

-

за прі з вищем матері.

по батькові і прі з вищ е ре єструються в органах РАЦ С

(ст. 144 СК). Фі з ична особа має право змінити ім ' я у разі укладеннн шлюб у, ро з ірвання шлюбу, ви з нання но го недійсним, усиновленют, вста­

новлення батькі13сша (ст.ст. 35 , 45 , 46 , 113, 231 СК). Крім того , фізична особа , як ій виповнилося 16 років , може з мінити своє прі з нище та ім'я за нл асним бажанням . Особа, що дося гла

14

років , може зробити ие з і згоди батьків або того з них, з

115

ким вона проживає , або піклувальника , але за умови, шо це відпо­

відає 'й інтересам.

Порядок зміни прізвиша , імені і по батькові

громадян України визначається Указом Президента України від грудня

1991

р.

N> 23

31

"Про порядок переміни громадянами прізвиш,

імен та по батькові" і Положе нням про порядок розгляду клопотань про перемін у громадянами України прізвищ, імен, по батькові",

затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від ня

1993

р.

27

берез­

N! 233.

До досягнення дитиною 16-річного віку органи опіки і піклу­ вання за спільною заявою батьків мають право, враХОВУЮf/нка.

Непо внолітня особа вчинн€ інші 111ХІВО'ІІШИ за з годою будь - ко го з батьків (усиновлюначі ІІ) або піклуlliulыf'lк івB та органу

Olli KI1 та

llі клува нн н. Згола .\ю жс бутн за~lінена lІа сту п ним с х ва л снням у

ПИ СЬМО Llій формі пр аllО ЧИН У, вчиненого ·Щ 3 Н : I'I \:: НIІМII особами . у ра зі за пер е'іСН !lН пр авочн !! у т ого

"3

6aТl, Ki1l (УС I1НОJ\ЛЮl.l а чін), '3

ким про живає неПОВl/Олітн я особа, прав очнн може бут и :зд і йснений з Д о зволу орган у опіки та піклу вання.

\2 \

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо тран­ спортних засобів або нерухомого майна має бути письмова нота­ ріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

§ 8.

Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання її недієздатною

За наявності достатніх підстав за заявою батьків (усиновлюва­ чів), піклувальника, орга ну опіки та піклування згідно з ч.

5

ст .

32

ЦК суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно роз­ поряджатися СRОЇМ заробітком, стипендією чи іншими доходами або

позбаRИТИ її цього права, тобто застосувати обмеження дієздатності фізичної особи. Підставою такого обмеження зазвичай слугує явно нерозважливе розпорядження коштами, використання їх, наприклад, на спиртні напої, азартні ігри тощо. Після обмеження можливості самостійно

розпоряджатися доходами неповнолітня особа може вчиняти право­ чини за згодою законних представників, а при позбавленні його

права самостійного розпорядження заробітком, стипендією чи іншими доходами відповідні правоч:ини за нього вчиняють законні представники. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які слугували підставою для його прийняття.

Неповнолітня особа самостійно несе відповідальність як за по­ рушення укладеного нею договору, так і за заподіяння шкоди за

відсутності договору (ст.ст.

33, 1179

ЦК).

Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкоду­

вання збитків, за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника , додаткову (субсидіарну) відпо­

відальність несуть батьки (усиновлювачі) або піклувальник такої

фізичної особи. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальни­ ка, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи

функції піклувальника, додатково брати участь у відшкодуванні шкоди, що виникла внаслідок невиконання договору або завдання

шкоди неповнолітнім, припиняється після досягнення фізичною

особою повноліття а60 коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Обмежену цивільну дієздатність має також фізична особа, котру суд обмежив у дієздатності через те , що вона страждає на психічний розлад, що істотно впливає на їі здатність усвідомлювати значення

своїх дій та (а60) керувати ними, а також фізична особа , котру суд

обмежив у дієздатності через те, що вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами , токсичними речовинами тощо

і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інщих осіб, яких за за­ коном зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище

(ст.

122

36

ЦК) .

Без згод и піклувальника фізична особа, обмежена у дієздатності, ІІС

може:

а) п родавати, дарувати , за п ов ідати, обмінювати, ку п увати майно , а також вчиняти інші правочини шодо розпорядження майном, за

виннтком дрібних по бутових (ст.

37) ;

б) самостійно одержувати заробітну плату, пенсію та інші ВИДИ доходів (авторський гонорар ,

винагороди за відкриття,

винаходи

тошо) . Одержання заробітку, п енсії, стипендії , інши х доходів особи, цивільн а дієздатн і сть якої обмежена, та розпорядження ни ми здій­ снюються піклувальни ком.

Піклувальник може п исьмоrю дозволити фізичній особі , цивільна діє здатніс ть якої обмежена, самостійно одержувати заробі ток ,

пен сію, ст ипендію, інші доходи та розпорнджатися ни ми. Відмова пі клуваль ника дати згоду на вчинення правочинів, шо виходять за

ме жі дріб них побутових, може бути оскаржена особою, цивільна

ді єздатні сть якої обмежена, до органу опі ки та піклування або суду . Піклувальники не можуть брати участь у правов ідносинах, шо по в'язан і з особою підопічного. Вони к онтролюють лише право­ чини , к отрі мають майновий характер. При цьому закон забороняє пі клувал ьнику давати згоду на здійснення підопічним д ій , пов ' яза­ ни х з б езоплатним відчужуванням майн а. Піклувал ьник також не

м ає права укладати з підопічним правочини відносно себе особисто або в ідносно членів своєї родини.

Особа, цивільна дієздатність якої обмеже н а, самостійно несе відповід альність за поруш ення нею договору, укладеного за згодою піклу вальника, та за шкоду, шо завда на нею іншій особі .

Я кшо обставини, шо по служили підставою обмеження дієздат­ ності особи (ВИДУ'А\о участю прокурора,

Слід 'Звернути унаІ')' на ІС, IJIO закон РОЗРШі>Н; 1І01l;1ТТЯ: "фізи'!на особа, :\1icue перебування якuї неві дож:" та "фі 3 1\ ' lна vсоба, ика 1\1\31\311:1 безвісно відсутньою" (ст

44

І1К) ,

Рі3НІ1ШІ ~Ііж

1111\111 І1О.1}IІас IJ пщ у, ШО Gl: JlJ iLЇIІ, ШО фі J І!' і ll l ! ос ( )бl1 ,Іа с ІІІ\(І.-І\а­ Т\lСН такою, ~liCItC llереБУIШII!і\l >І ко:' Ilсві , LO~lе , Н ЖС 1 \1І'\IСIПУ ОТ]1II­ \! за і НТСРССОВl l НОЇ особll або ор га ll У опік!! т а 11 і!(ЛУіІ,\\I IІ}1 : /0 IlОта рі уса. Над mai-іI!О\1 фі З И1lllOЇ ос об l1 . Н ка ІІІ 1 '.l ІІ аllа суд оч бе ·з в і сно вілсут­ НhОЮ, СІ також фі1ИЧНОЇ о собl l , ~!ica -: псрсБ У В;lНЮI нко 'і· НСllі :10\ I С , після ТОГО, нк нотаріус за ()CT~"llli\1 чіСflС\1 fl р()л..llВ:JlfI,$1 такої осоои опише належнс ііІ ~тiiи() , ВС1:IІЮ /l !IIО! · Л.С>і О/Ш-: :J.

Опікун над маl1llО\1 фі сутньою,

311'1110'1 ос 06 11. >ІКІ! ЕіI ·' іІlКОЇ невіпоме, надає за рахунок ЦІ ,ОГО майна УТРI1манн}! особам, яких ВОНI1 3С1 :ШКОl!О\lюбов';r lаl1і }'ТІнщуваТI1, ГlОПlll.l:l Є .1 0бов'язання, термін виконаннн яких настав, ТОІIl(), За необхідt-lОсті IlОстіііllOГО управліннн маЙН О\1 І ЮНО псрсла є п, сн :за рішенням суду в довірче управліlflfН (ст. ]() 32 LIK) , УІlраВI1ТСЛI,

вп раві відповідно до цього ДОГОВОРУ В'ІI1НЯТff 6 УдJ, - jlкі дії R інт е Рl;;сах від сутнього власника. При

IlI,OMY

IlраВОЧI1I1f1 уп раНlfТС!lЬ УК : I

має право на нинаГОРО:ІУ, 11СРСlба'lеllV ДОl'ОIЮР (Щ, і право на ні:l­ шкодування нсобхідних !НІТрат ,\Нl йна,

але,

у свою чергу,

"3" рахунок Jtoхолін

дба йливість у ставленні до \1аі1llа (СТЛ,

\()4 2--- 1{)43

Закон псредба'l нісп, ',СІ

нсналсжну

ЦК).

1111 311 .\ІНііllа "Іа с " PНОГО підп ри ємця вимоги до нього кредиторів за зоб ов 'язаннями, пов'язаними з під­ приємницькою діяльністю,

поєднуються з

вимогами за

його

особистими зобов'язаннями щодо стягнення аліментів, відшко­ дування шкоди тощо. Усі ці вимоги задовольняються за рахунок

майна, що належить підприємцю, на яке може бути звернене стягнення . При цьому вимоги кредиторів кожної наступної '!ерги задовольняються тільки після повного розрахунку з кредиторами

попередн ьої. Після завершення розрахунків із кредиторами

підпри ємець,

ви з наний банкрутом, вважається вільним від виконання зобов'язань, пов 'яза них з його підпри ємницькою діяльністю .

Незадоволені

вимоги про відшкодування шкоди , запод іяної життю і здоров'ю, та

інші вимоги особистого характеру зберігаються незалежно від того, '!и були пред'явлені вимоги про Їхнє стягнення у процесі банкрут­ ства .

Після завершення процедури банкрутства (з моменту lJинесен­ ня рішення суду, а при позасудовому порядку

-

після ро зрахункіlJ

із кредиторами на підставі офіційної публікації про банкрутство) скасовується реєстрація фізи'!ної особи як підприємця .

Якщо фізична особа-підприємець визнана безвісно uідсутньою, недієздатною чи й цивільна дієздатність обмежена або якщо влас­ ником майна, яке використовувалося у підприємницькій діяльнос­ ті, виявилася неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може призначити управителя майном, з яким уклада­ ється договір про управління цим майном (ст.

54

ЦК).

Управитель при здійсненні повноважень щодо управління

майном ді є від свого імені в інтересах особи, яка є власником майна. Контроль за його ді яльністю здійснює орган опіки та піклування.

§ 12.

Опіка та піклування

Опіка та піКЛУllання встановлюються з метою забезпечення осо­ бистих немайнових і майнових прав та інте ресів малолітніх, не­ повнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст .

132

55

ЦК).

Разом з тим, крім загальних цілей опіки і піклування, закон

l\11Значає також спеціальні цілі стосовно

2 груп

осіб, права й інтереси

нких покликаний захищати інститут опіки і піклування,

-

неповно­

!lітніх і повнолітніх фізичних осіб. Стосовно неповнолітніх дітей метою опіки і піклування є вихо­ нання неповнолітніх, які IJнаслідок смерті батьків, позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклуваНІІН, а ЛІКОЖ захист особистих і майнових інтересів цих дітей.

Стосовно повнолітніх фізичних осіб опіка і піклування вста­ новлюються для захисту їх особистих і майнових прав, якщо вони за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки, а також піклуватися

про створення

необхідних Їм побутових умов, здійснювати за ними догляд, забез­ печувати Їхнє виховання, навчання та розвиток, а у необхідних випад­

ках і лікузання (ст . ст. Згідно зі ст.

56

67, 69

ЦК, ст.

249

СК) .

ЦК органи, на які покладено здійснення опіки і

піклування, їх права та обов ' язки щодо забезпечення прав та інтере­ сів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлю­ ються законом та іншими нормативно-правовими актами . У даний час перелік органів опіки і піклування передбачений п.

1.3

і п.

1.4

Правил опіки та піклування , затверджених наказом

Державного комітету у справах сім ' ї та молоді , Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров'я,

політики України від

26

травня

Міністерства праці та соціальної

1999 р . NQ 34/166/131/88.

Відповідно

до цього акту опіка і піклування встановлюються державною адміні­ страцією р а йонів, районів

в містах Ки є ві і Севастополі,

вико­

н а UЧИl\1И комітетами міських, районних у містах, сільських, селищ­ них рад.

Згідно з і ст.

58

ЦК опіка встановлюється над малолітніми

особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопі'lНОГО в його інтересах.

Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, має врахува­

ти й бажання. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволен­

ня потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна тощо .

Якщо підопі'lНИЙ є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за

договором в управління іншій особі. Опікун зобов'язаний дбати про збереження цього майна, може здійснювати за рахунок цього

майна витрати , необхідні для задоволення потреб підопічного.

133

Проте опікуни не неСУIЬ обов ' я зк ів ] утримання своїх підопічних.

На такі нілі витрачається пенсія, шо одер жуєтьсн на підопічного, алі менти, іllші доходи від його майна тошо.

Опікун, як правило, має проживати раЗО\1 з підопі'lіl ИМ (п.

4.3

Правил опіки та піклування). О пікун є представником підопічного. Він діє від його імені і у

його інтересах. Оскільки М за заSIlЮЮ особи, н ад >lКОЮ ВСТанонлено п і клування. 'Залеж н о в ід пі дс тав зв і ;ll ,не ItIl Я від оБОВ ' >l зків опікун а ( пі клу ­ I\<JЛ I , НI1 К а ) закон ВИЗ Н ачає п о р ядок тако го з в ільнення.

І . Опіку н або п і клуваШ, l l l1 К можут ь бут и за їх н ьою заявою звільн е ­ І І і від в ико н а нн я н их обов ' язк і в ор ганом о піки та п іклуван ня . Така заява має бут и РО '3lЛ>l н ута п рот я гом одно го м і сяця під дНЯ ІЇ пода чі . О соба ВИКО I IУЄ П ОВllОllаЖС НН Sl о пі ку н а або пі клупал ь н ика

.10

lІинес t:НI НI ріш ен н я п ро :3ІІіЛ I,IІСН Н Я їі від по вн ов а же нь о пі кун а

або пі клуmlЛьн ика ч и до за к іll 'ІС IІ ШІ м і СН ЧIІ О ГО строку в ід д н н п о ­

да нн я зая ви , як шо во н а Н С була Р О :Н'Л>llІута ПР ОТ Slгом цьо го стр оку. П у н кт

5. 1

П равил о пі ки та пі клува ll ШІ п е Р Сl1бачає можлив і ст ь

'зв іл ьн е нн я в ід ВИКО Н а НН Я обов ' язк і в о п іку нів і пі клувал ьн ик ів н а Ї .Х Н С п р оха нн н , за умови , шо ор га н о п ік и і п іклуванн я за міс цем пр оживання пі до пічн о го виз на є, шо п рохан н я в и кл и ка н е поваж н о ю

причиною . Пр и п ускаєт ься, ш о " п о в аж ні сть" п ри чини l'ста н овлює о р га н о пі ки і пі клу ва llН SI . у раз і , КОЛ І" орга н и оп ік и і пі клупа нн SI відмо влSl ТЬ у задо волен ні

пр охання п р о звіль н ен н я в ід оБО В 'Slзк і в о пі куна чи пі клувал ьн ика ,

ЇХ Н sI в ід~tOі!;] з гідно Ч. 2 ст. 79 Ц К може бути оска рже н а до в ідп о ­ від н о го ор га н у, якому під п орядко ва ні о рга ни оп і ки і пі клу ва нн я , або до суду.

2.

З а заяво ю ор га ну оп іки та пі к.lува ння зв і л ьНlПИ особу від п о вно ­

важе н ь оп і кун а або піклувальника може суд

-

у раз і н еви к о н а н ня

нею своїх о бов' я зкі в , а також у ра з і пом і ше нн я підо п і чного до IІавчального заклад у , Закладу охорони здоров'я або закладу со ц іал ь ­ ного захисту.

3.

За за яво ю ос о би , н ад якою встановлено пікл у ванн я п іклувальн ик

:m і JlЬНЯЄТЬСЯ в ід викона ння своїх обов'язків Та повноважен ь ор га но м оп і ки та піклуван н я.

Припин е ння о п і ки м ожливе з таких підстав: 1. у разі персдачі малолітньої особи батькам (усюювлювачам), про шо орган Оllіки і піклування приймає відповідне рішення. 2. у разі досягне ння підопічним 14 років. При цьому особа, яка I!ИКО Н УВала обов ' я зки опікуна, стає піклувальником без спеціаль­ ного р і шення ш одо цього.

3.

У ра з і поно влення цивільної дієздатності фіЗИЧIIОЇ особи, яка

була виз н ана недіЄЗДаТНОЮ.

У цьому випадку рішення суду про

по н оплення u ивільної дієздатності фізичної особи є підставою для

рі шеннSI о р гану опіки і піклування про припинення опіки (ст.

76

Ц К).

4.

У ра зі смсрті опікуна або підопічного (п.

5.4

Правил опіки та

ПІклування). Підставами припинення піклування є: І ) досягнення фізичною особою повноліття; 2) реєстраJ.lія шлюбу неповнолітньою особою ; 3) надання неповнолітній особі повної цив ільно ї д і єздатності; 4) поновлення судом цивільної дієздатності ф і з и чн ої особи, ци­ ніЛh на дієздатність яко; була обмежена (ст.

77

ЦК );

137

5)

смерть підопічного або піклувальника (п .

5.5

Правил опіки та

піклування).

Оскарження дій опікуна, рішень органу опіки та піклування Дії опі куна можуть бути оскаржен і заін тересованою особою, у тому числі родичами підопіч ного, до органу опіки та піклування або до суду.

Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідно го органу, якому пі дпорядкований орган опіки та піклу­

ва нн я, або до суду (ч.

Ч астина

1 ст. 79

2

ст.

79

ик , ст.

17

КАС).

ик передб ачає право з ацікавлених осіб, у тому

числ і родичів підопічного, оскаржити дії опікуна до органі в опіки і

піклування або до суду. Слід вважати, що зацікавлені ос оби мають право оскаржити дії не тільки опікуна, але і піклуваль ника .

Особливим видом відносин у галузі опіки та піклуванн я є передба­

чений ст.

78

ик "інститут ПО\1ічників", призначення яких п олягає у

наданні дієзд атній фізичній особі допомоги у здій сненні її прав та виконанн і обов'язків. Специфіка цього інституту полягає в тому, що "помічник" не є піклувальником у точному значенні слова, ос ­ кільки призначається для надання допомоги ПОIJністю д і єздатній

фізичній особ і і на її прохання (за її вибор ом). За своїми оз наками, юридичними власти востями інститут "поміч­ ництва" грунту ється на договорі доруч ення. Разом з тим , з враху­ ванням специфіки суб'єкта, яко му надається помічник (це завжди дієздатна фізична особа , яка за станом здоров'я не може самостій­ но здійснювати свої права та виконувати обов'язки) та специфіки

офор млення відповідних в ід носин у ик ці норми вміщені у главі "Опіка та пікл ування" .

Помічник призначається на прохання д і єздатної особи , яка

IJHaC-

лідок стану здоров'я має право обрати собі помічника . Ним може

бути д і єздатна фізична особа. За заявою особи, яка потребує допомо­ ги, ім ' я її помічника реєструється органом опіки та піклування, що підТIJерджується IJідповідним документом.

Помічник має право на одержання пенсії, алімент ів , зароб ітн ої плати, поштової кореспонденції, що належить фізичній особі, яка

потребує допомоги. Помічник має право вчиняти дрібні побутові правочини в інте­

ресах особи, яка потр ебує до по моги, відповідно до наданих йому повноважень.

Помічник представляє особу в орга н ах держав ної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самовряду­ вання та організаціях , діяльність яких пов 'язана з обслуговуванням населення .

Помічни к може представляти фізичну особу в суді лише на під­ ставі окремої довіреності . Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено до­ мовленістю сторін.

138

IlО~1і'!ник може бути в буд ь-який ч а с в і дкликаний особою, яка 11"

Іll с бувала до помоги. У цьом у ра з і повноваженн}! помічник а при-

111111

~ I ютьс}! .

Додаткова .1iTepaтypa: І . Бобрик В.!. ЦивіЛЬНО-IlР,Ш ОВLI охорона особистого життя ф і зи '! ­ - Харк і в, 2005 (20 с . ). 2. Да видо ва Н. о. ЦивіЛЬН О- llр авова охорона особистих немай ­ І!ОНИХ прав фі з ичної особи, щ о :mБС :JIIСЧУЮТЬ її природне існування. І!ІІХ осіб. Автор еф. дис .... канд . юрид. н а ук.

\нтор е ф . дис ... . канд. юрид. н аук .

--

К .,

2005 (18

с.).

Керимов с. г. Деякі питан н}! представництва МiUlОлітньої особи

3.

ІЇ опікуном / / Держава і право: Збірник наук. праuь. - Вип. 29. - К., ~005. - С. 452-457. 4. Малю га Л. В. Особисті нем айнові права фі з ичних ос і б в uивіль ­ І!ОМУ праві та пр облеми правов ого забезпечення . Автореф . дис .... канд. юрид . наук. - К., 2004 (22 с.) . 5. ПУl/да о. о. Поняття та пр облеми здійснення особис тих не­ \1 а йнових пр ав , що забезпечуют ь п риродне існування люди ни. МОl!ографія. - Х мельницькиЙ-К. , 2005 (436 с.) . 6. Сов етское гражданское право: Субьекть! гражданского права. М. , 1984. - С. 29-50. 7. Соловйо в А.В. Право людини на життя: цивільно-правові ас­ пекти. Автор е ф. ди с .... канд. юрид. наук.

//

-

Львів,

2005 (17

с.).

ЯlІ ко ва о. До питання про дієзд атність громадян- підприємців

8.

Укра І нське право. - 1997. - Число 3. - С. 91-92. 9. Васькин В. В. , ХаритОJ/ов Е. о. Дифференuиаuия граЖданской

правосубьектности / / Пра вовое положение несовершеннолетних : Сбор н ик науч . трудов . - Краснодар , 1985 . - С. 14-1 5.

Глава 8 ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

§ § § § § §

І . П оняття і ознаки юридичної особи .

2. Суть юридичної особи . 3. Правосуб ' єктність юридичної особи. 4. Класифікація юри д ичних осіб. 5. Види (форми) юри д ичних ос і б приватного права . 6. Виникнення та припинення юрид ичних осіб .

§ 1.

Поняття і ознаки юридичної особи

ЦК не дає визначення поняття юридичної особи. Натомість с т.

80

ЦК , котра називається "Поняття юридичної особи" , містить

вказ ів ку н а деякі характе рні риси иього поняття, зазна'lаючи, що

юридичною особою є орга нізац і я, створена і зареєстрована у

139

встановленому законом

порядку, яка наділяється

цивільною

правоздатністю і д іt здатністю , може бути по зиваче м та відповідачем у суді .

Таким чином , маємо лише вказівки на такі о:знаки юридичної особи:

1)

це

-

"організація", тобто певним чином організаційно і струк­

турно оформлене соціальне утворення; пона ма є бути створена і зареєстрована у встановленому :за­

2) коном

3)

порядку;

пона має цивільну право.здатність і дієздатність (правосуб'єк­

тність), тобто зд атна набувати і реалі.зовувати цивільні права і обов'язки під свого імені;

4)

вона може бути по.зивачем і відповідачем у суді.

Поміж цих вла стивостей не вистаLtaє деяких традиційних ознак юридичної особи: наявність відокремленого майна, самостійна від­

повідальність за зо бов'я.заннями. Для аналізу поняття юридичної особи мають бути враховані і зазначені властивості, оскільки вони дозволяють відрізнити юридич­

ну особу від інших соціальних утворень, зокрема, рі.зноманітних об'єднань, філій і представництв, які не є суб'єктами цивільного лрава. Тому перслік о.знак юридичної особи має виглядати таким чином:

І) нанвність певним чином організаційно і структур но оформле­

-

ного соціального утворення

2) 3)

за.значена органі з аці}! створена і зареє стрована у встаНОllле­

ному законом

4)

організації ;

наявність у цієї організації відокремленого майна; порядку ;

вона має

циві льну правоздатність і діє:щатність (право­

суб'єктність);

5)

ця організація самостійно несе відповідальність за своїми ци­

вільними зобов'язанннми;

6)

зазначена організація може бути позивачем і відповідачем у

суді.

Зупинимо,. я на цих ознаках детальніше . І. Наяпність певни м чином організаційно і структурно оформле­ ного соціального утворення

-

оргаlfізації . Традиційно у цивілістич­

ній літературі uя ознака юридичної особи іменупалася як вимога "організаційної єдностї".

Організаційна єдність Rиража єтьсн у

визначенні цілей і завдань юридичної особи , у встаноплеllні ЇЇ внутрішньої структури,

компетенції орган ів ,

порядку їхнього

функціонування тошо.

Організаційна єдність закріплнються у статуті юридичної особи , й установчих документах або у акті органу влади про створення

І ДI1В. , наПРl1клад : Цивільне п раuо УКР Цивільuа //равоздаmНЇСПIl. юридичної особи - це її зда тність мати 1 моменту створення юри­

цивільні права і обов ' я зки , яка виника є

ДИЧ НОЇ особи і ПРИIlИН ЯСТl,(Н

1

Д ІІЯ вн есе ння за ПI1СУ до Єдино го

державного реєстру запису "ро її ПРИПl1нення .

Зг ідно зі ст.

91

ЦК ЮРИ ! lI1'ІJ-fа особа :здат н а мати такі ж шшілЬІ-Іі

права та обов'язки , як і фі ЗИ 'ІІ1ністю;

3) 4)

товарис тво з обмеженою відповідальністю;

5)

коман дитне товариство.

повн е товариство (товариство з ПОВlIOЮ відповідальністю);

Акціонерuе товариство

-

не піЛПРИЄМНИllьке товариство, ЩО ма є

статутний ф ОНД, IЮl1іJlени~і на певну кіJll>кість акцій рівної номі­ нальної варт ості, і н есе відповідальність за зобов'язаннями лиш е

маііном товарис тва . До акціонерних товариств належать відкрите акціонерне товариство, акції ЯК ОГО можуть розподілятися шлнх ом відкритої підпи ски та купівл і-продажу на біржах; закрите акціон ер­ не товариство

_.

акції нкого розповсюджуються між засновниками

і не можуть пошир юватись шлнхом підписки, купуватися та пр ода ­

натися ІІа біржі.

Товариство з обмеже1іОIO відllовідальuїстlO -

це товариство , що

має статутний фОllд, под іл ениіі на частки, розмір яких ви:шач аєть ­

св установчим!! Ilокуме І! там11 . Учасники несуть відповідальніс ть за

зобов'нзаНIІЯМИ товариства у межах Їхніх внесків.

155

Товариство з додатковою відповідальністю

-

це товариство, ста­

тутний фонд якого поділено на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники відповідають за боргами това­ риства своїми внесками до статутного фонду, а якщо цих сум не

достатньо

-

також своїм майном в однаковому для всіх, кратному

до внеску розмірі .

Повне товариство

-

вид господарського товариства, усі учасники

якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть

солідарну в ідповідальність за зобо в'язаннями товариства усім своїм

м айном. Форма участі у с пр ава х товариства, розмір майнового внеску учасника визначаються установчим договором.

КО.мандитllе товариство

-

це товариство, у якому поряд з одним

або кількома учасниками, які відповідають за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (повновкладниками), є також один

або кілька учасників, відповідальність яких обмежується сумою внеску І.! майно товариства. Таким чином, у командитному товари­ стві розрізняють учасників з повною відПОl.!ідальністю (вони мають право упраl.!ЛЯТИ товаристl.!ОМ) і дестинаторів (осіб, які не беруть участі в управлінні тов ариством і тому відповідають за результати

його діяльності лище своїм І.!неском).

Детально питання створення та діяльності зазначених товаристІ.! регулюються гл.

8

ЦК (ст . ст .

113-162).

Крім господарських товариств, до підприємницьких товариств належать також виробничі кооперативи.

Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної llиробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єд­ нанні його членами майнових пайових внесків . Чл е ни виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених його статутом та

законом. Види та правовий статус виробни'IИХ коопераТИl.!ів І.!изна­ чаються нормами спеціального законодавства.

Неnідnриємницькі товариства

-

це товариства, які не мають на

меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учас ­ никами.

Некомерційні товариства можуть створюватися в організаційно­ правових формах, передбачених ЦК або іншими законами.

Крім того, чинне законодавство передбача є створення некомер­ ційних організацій у інших (крім ТОl.!ариств) формах. Наприклад, непідприємницькнми організаціями є релігійні гро­ мади (парафії, церкви тощо), інші релігійні організаuії (монастирі , релігійні братства, місії, навчальні заклади). Створення і діяльність таких некомерційних юридичних осіб регулюється Законом України

від

23

квітня

1991 р . " Про свободу совісті та релігійні організації". 36 Конституції громадяни України мають право об'єд­

Згідно зі ст.

нуватися у політичні партії та громадські організації для здійснення

156

і 'Jахисту своїх прав та свобод , задоволения пол ітичних, економічних ,

(оціальних, культурних і інших інтересів, за винятком обмежень , встановле них законом . Отже такі об'єднання, партії та інші ана­ логічні утворення також набувають у відповідиому порядку статусу н е підпри є мницьких юридичних осіб. Основні засади створення та

д іяльності об'єднань громадян п ередбачені законами України від

16

червня

1992

р . "Про об ' єднання громадян" , від

15

квітня

2001

р.

"Про політичиі партії" . Діяльність недержавних орган іза цій, головною метою яких є

зд ійсн ення благодійної діяльності в інтересах суспільства або ок­

ремих категорій осіб, передбачен а Законом "Про благодійництво та благодійні організації". Діяльність таких організацій є безкорисли­ вою, такою, ЩО не передбачає одержання прибутку. Благодійниками,

за змістом зазна'fеного Закону , можуть бути як фіЗИ'fні так і юридичні особи . У Їх власності згідно зі ст .

18

Закоиу можуть пере­

бувати рухоме і нерухоме майно , матеріальні і нематеріальні активи , кошти , інше майно. Благодійна організація має право здійснювати

щодо майна та коштів, яке є у й власності, будь -які угоди, що не суперечать й статутним цілям та законодавству України.

Джерел ом формування майна і коштів благодійної організації не можуть бути кошти , одержані від зд і йснення діяльності, що п ередба ча є одержання прибутку . Відповідно до Закону "Про благо­ дійництво та благодійні організації" (ст .

19)

джерелом формуванн}!

майна та кошті в благодійної ор ганізації не можуть бути кредити.

Майно і кошти благодійної організації не можуть бути предметом застави.

РізновИдОМ непідприємницьких організацій є торгово-промислов і

палати. Вони створюються на підставі Закону України від

1997

2

грудня

р. "Про тор гово-промислові палати в Україні". Відповідно до

цього Закону тор гово-промислова палата є недержавною непри­

б утковою само в рядною організацією, що об'єднує юридичних осіб, я кі створені і діють відповідно до законодавства України, та

громадян України, які зареєстровані як підприємці. Законом передбачено , що торгово-промислові палати мають право створю­ ва ти за ініці атив ою учасників спору третейські суди, галузеві або

територіальні комітети, ради підприємців, цільові секції фахівці в­ ко нсультантів, виконувати інші повноваження. Некомерці йн ою,

непідприємницькою організацією є також

профспілки. Закон України від

15

вересня

1999

р. "Про професійні

с пілки, Їх права та гарантії діяльності" визначає основні принципи, статус і завд а ння профспілок. Оскільки різні види некомерційних організацій поки що не повною мірою узгоджуються з положеннями ЦК щодо юридичних ос іб, це питання має бути вирішене у процесі подальшого вдоско­

lІалення цивільного законодавства.

157

НепідПРИЄМНИ!lькі топариства (споживчі ко операПl1З11, 06'(ОДIІ:1 Н­ ня громадян тошо) та установи можуть, пор яд з і СВОЕЮ основною діяльністю, займатися підприємюштвом тоб то зд ійснювати діяЛ[,­

ність, метою якої систематичне отримання при6утку. Така діЯЛl,ність допускається за двох ум ов:

1)

$І кшо в она не

заборонена '3аконом для !lієї юридичної ос оби або дЛН такого ви­ ду юридичних осіб;

2)

якшо UЯ ліяльність ві дповіда п е ВІНІЙ 1111; 11113 . Як суспіль ні зв'я з ки , ш о ІН Ін икают ь в резул ьтаті ЇХ НІ,ОЇ юа є м од іl , Шllз і ль ні п равовід н осини мож ут ь в п л и ­ в ати тільки ІІ а п ов ед іll КУ люд ини . Тому об ' єктом Ш1В і л ь н ого п раво­ віднош е нн я є п ов ед і н ка його суб 'є ктів , с п рнмова н а н а ОТРl1мання різноманітних мат е ріальних благ І.

U~o стосуєтьсн об 'є кт ів ципілt..НИх пр ав , то п іп н им и р озуміють будь-нкі матеріалt..ні та н ема те рі ал ьні бла га, з п риводу НКI1Х ВІ-ІН I 1ка ють цивільні право в і дн о сини , Ч :l СОМ зве ртаючи у в агу н а те, шо

"об'єкти цивільних пр а в " і " об 'єк ти цивіль н их Ilравов ід н осин"

-

поняття тотожні'. Очевидно , слід погоди т ися з т і є ю Т О 'ІКОЮ зору , щ о роз межу ван­ НЯ зазначених понять є ш тучним . Ад же к ОЛ И й д етьсн пр о блага , шо

являють інтерес для суб'єкт і в ци в іJl Ь НО I ' О права , то ВО !il·1 С н е т іл ь­

ки об'єктом праВ однієї осо би , але порОJlЖУЮТ Ь також о бов ' Н З КИ інших осіб, без яких суб'єкти вне право н е мо ж е б ути р еал і зо ва не . Але якшо навколо відповід ни х матер і альних а6 0 н ем атері ал ь ­

них благ складається система ци віЛl> НИХ пра в і обов \п к і п , ця систем а є цивільним правовідношенням.

Таким чином, об'єкти IlIшільни х пршз і об' є кт и ци вільних право ­ відносин

-

ПОНЯТТЯ тотожні. Це д о з воля є р і вною мі рою к о ристу ­

ватися як тим, так і іншим терміно м. З урахуванням сказаного, об'єкти ци в і .1 ы і х x п р а в (пр а в овід Н ОСИ Ii )

можуть бути визначені як

MaTepia.lbHi

та (або) немат ер іальні б.lага, з

при воду я ких складают ь с я циві.1 ыіi пр авов ідмосини.

Кf\ а сифі ка ці я об'є кт і в ци в і ;lЬ НИ Х пр а в (п равовіднос и н ) можлива за р і з ними п і дста в а м и.

Зокрем а ,

у

ЦК

вільни х пр а в за ( с т.

пропонуються

кл а си фікації об ' єкт і в

ци­

2 кри те р і ями: І ) за л е жно ві д ха р ак т еру 6лаг

177) і 2) з але ж нО від оборото зда тності об'єк т ів ц ив і ль н их 178).

прав (ст .

Хоча п ершою і з з а знач е них класифікац і й у ЦК вміше н а класи­ ф і к а ц і я об 'є ктів цивільних пр ав з алежно в і д хара кте р у благ, але з Ilр а КТИЧ IiИХ міркув а нь в а р то ви ходи ти з прі о ритетнос т і п од ілу об'єктів

н а види залежно в ід ї хн ьої о б о р отоздаТli ості. Об о р ото здатн іс ть о б 'єктів uив іл ьни х пр а в

-

це можл и в і сть здій ­

: нен н я СТО СОВНО н и х право чин ів та інши х юридич н их Д І И.

З а лежно від ступеню оборотозда т ност і об' є кти Ц ИLl іль н их п рав ГlОд і ляються н а тр и групи :

І ) об 'єкти, що перебувають у віЛ Ь/ЮА1У ц uвіл ьному обігу. З а за гальним пра в илом об'єкти ЦИLlіль н их пра в можуть Ll ільно в і д ч ужу ватися або

І д И В .: Гражда н ское п раво . У ч е6н ик . - ч . І І П од р ед . Ю. к. Толстого . А . п. Сергеева . - М .. 1996 - С. 78. , д и в .: Uи в і л ьн е прпво Укра ї ни . П ідр у ч н ик : У 2 к н. - К н . І І За ред . О . В . Д зерu , Н.с. КУЗ/l єц о вuї. - К ., 200 2. - С. 136 .

176

іll: реходити lJід одн і єї особи ло іншої в ПОРНДКУ правонаступництва ' ІІ І С I Нlдкування або іншим чином, нк шо ВОНИ не вилучені з цивіль­ ІЮГО обороту, або не обмеЖl:llі в uбороті , або не є невід'ємними І '.ід фізичної чи юридичної особи ;

2)

об 'с/\- ти , оБJllі!Jlсе"і у ЦіmіІIІ>"ОМУ обігу (оБМI!JIСI!IЮ обороmоздаfll"і).

Суп) обмеження оборото здатності 1l0ЛНІ ' ає у тому , що Ilевні об ' єкти \ lОжуть належати лише учасника~ 1 1(llвільного обороту, що lJіДПОlJі­ (;!ЮП, встановленим заКО llодаllСТ IIО~1 вимогам , або ЇХНЄ придбання (відчужеНІІЯ) До пуска єт ьсн тільки на ІІідставі спеціальних дозволів, Види об'єктів цивільних [Ірав , нкі ~южуТl) ІІалежати лише певним

v часникам обороту або перебуваНIІЯ нких у цивілыl\1уy обороті , LOпуска ється з а спеціаЛЬНИ~1 ДОЗ I ЮЛО\1 , встаlЮВЛЮЮТЬСЯ законом.

Наприклад, згіДIІО із Кодексом України про надра ділянки надр не \lОжуть бути Іlредметом куп івлі-продажу, дарування, спадкування, ІіІстави або lІідчужуватисн 11 іншій формі. Вони можуть передаватися

1I

користування тільк!! на пі дставі ліцензії для видобутку корисних

копалин, будіВНИІПВ3 й експлуатацїі підземних споруджень, геоло­ гічного вивчення тошо . Без ліцензії дозволнєтьсн видобуток запUlЬ ­ нопоширених КОРИСІІИХ копалин для власних потреб власниками земельних д іЛНIІОК у межах них діШIНОК ;

3)

об 'єкти, вилуче"і з ци({/~.71,,/Oгo обігу (обороту). ВИЛУ'lеними з

цивільного обороту вважаютьсн об'єкти , нкі не можуть бути пред­ .\1етом правочинів. Види 06'сктів цивільних прав , перебуваннн нких у Ш1Вільному обороті не допускається, мають бути прямо встанов­

; Іені у законі. Наприклад, Закон України віл

25

червнн

1991

р. "Про

охорону навколишнього природного середовища" д о об'єктів, вил у­ чених з обороту, за раховує державні природні запо відники, державні

ПРИРОLlні заказники, наl!іональн і природні парки ТОI1Ю. На підставі ВИКЛ;lденого можна з робити вис новок, шо усі інші класифікації об'єктів цивільних прав мають проводитися з урахуван­

ням того, чи є "цивільно оборотоздат ним" той чи інший об'єкт. Так, якшо об'єкт є вилученим з цивільного обігу, то стосовно нього цивільні відносини не виникаю ть взагалі. Він, власне, і не є об'єктом ци в і льних прав, а його правове становише визначається нормами

публічног о пр ава.

Залежно від характеру благ об'єкти цивільних прав поділяються на такі види:

І) речі, шодо я ких можуть виникати l!ивільні права і обов'язки; дії (послуги), шо здійснюються у сфері цивільних відносин;

2) 3) 4) 5)

резул ьтати дій (роботи), які мають правове значення; результати інтелектуальної, творчої діяльності;

інформація

-

задокументовані або публічно оголошені відо­

мості про події та явиша, шо мали або мають місце у суспільстві, держані та навколишньому середовиші;

6)

особисті нематеріШlьні (немайнові) блага: життя і здоров'я

фізичної особи, честь, гідність, ділова репутація, ім'я, тошо;

7)

інші матеріальні і нематеріальні блага.

177

у деяких циві.1ЬНИХ відносинах (наприклад , у договорах) може ",ати ",ісце КО'WП.lексниЙ об'єкт, я ки ~і стосує тьсн реч сй і дій або д ій і ре з уль­ татів дій.

Наприк лад , якщо укладено д оговір найму кп а ртири ,

об'єктом ш,ого Іlр аlювід нош ення є житло (річ) . Алс в ПРОllесі ко­ ристування житлом наймачсві надаються рі з ні послу ги (пропадиться ремонт житлового примішення) . У иьому випадку об' єк том ві д по­

відних правовіюlOСИН необхі д но fзи з на т и тако ж д ії (послуги), зд ій­ сненн}! яких найм;:!ч може пимагати пі д наЙмолапuя .

Результати інтесlектуальної, творчої діяльності ті л ьки тод і стають об ' єктами uивіл ьних прав , КОЛИ пони отримують матеріальне птілен­

ня (руко пис , картина , книга , креслення), тобто виражаються в об'єктивній формі , стають доступними пля сприйняття. Ра з ом з тим , не можна ототожнювати результати інте лектуал ьної , творчої д іяльності й речі , як об'єкти uивільни х пр а в.

ТВОРИ літе ратури, науки і мистеuтва стають об'єктам!! uивіль­ них прап з . моменту Їх створення; винаходи, промислові з ра зк и ,

раuіоналі за торські пропозиuії

і з моменту кваліфікаu ії Їх як

-

резул ьтатів іllтел ектуальної праuі у встановл е ІIО~І У порядку ві д по­ відними компетентними орга нами .

Речі як об'єкти цивільних прав (правовідносин) . Речі приватного права . Види речей приватного права

§ 2.

Традиційно ре'Іі розглядаються як ro,106НИЙ, найпоширеніший об'єкт циві;lЬНИХ правІ. Відлуннн иього І]ідходу помітн е й у віТЧИЗЮJНОМУ цивіль!\Ому законодавстві . Наприклад , розд іл ІІІ Загальної '/астини ЦК 1922 р. На3ивався "Об'є кти права (майно)" і , ототожнюючи по­ няття "об'ЄКТlI права" та "майно" , містив виключно норми , прис­ вяче ні рсчам (майну) . У ро зділі ІІІ книги

І

циніЛbllИХ прав" реча і\1 ПРИСВНЧСIiО

179 -

що містяться у цьому ро зділі . адже ст .

1

20

(СТ.СТ .

ЦК

2003 198)

р. "Об'єкти із

25

статсй ,

Проте сьогодні цього недостатньо,

ЦК говорить , що "цивільним законодавством регулю­

ються особисті немайнові та маЙlІові (uивільні) відносини ... ", тоб­ то немайновим відносинам надаєтьсн пріоритет перед майновими. Можн а прип ус тити , що в міру розвитку коннепuїі 1J11LIільного права

України як права приватного акненти у uій галузі будуть зміщува­ тися, а, відтак, різним видам об 'с ктів цивіЛЬЮ1 Х прав увага буде при д ілятися більш рівномірно.

Визначення речей як об'єктів правовідносин викликає СК;lадність. Наприклад, ст.

179

ЦК визначає річ нк ПРСД~'lет ма теріального

світу , шодо якого можуть виннкати uивільні права та обов'язки.

Проте таке ви з нач. ен ня , очсвидно , потреб ує поширювального тлума LJеНН5J. Адже ст.

J 77

ЦК серсд різновидів речей називає майно

І див .: Uив і nьн е пр ано України . Підручник: У О . В. дзерu , Н. С. КУЗ/lСЦО60Ї. К ., 2002. - С. 13 8.

178

2

кн.

-

Кн .

І

/

За ред .

І'а майнові права, а ст,

190

НК вка:зує, 1110 /lOняттн", "майно" охоп­

-, "0ЮТЬСН Лlкож маі1нові прав;) та обов 'яж и, Uілком очевид/~о, що

ні "маі-інові права", ні

"Mai,jllOBi

права та оБОВ'}f]КИ" не можуть бути

віднесені до "предметів матер іально го світу" , як на те орієнтує визна­ чення речі, шо нміш ене у ст, І 79 ЦК. У визначенн і рсчей за UK l!іДL/уваєп,ся llеякий ВПЛИ!! Ul1віЛЬНОІ ' О кодексу Нім е'!'/ини (BG В), § 90 якого реч аМ/1 у сснсі,акону ВИЗllаЮТЬС}f лише мате­

З / ' і дно з

ріальні прсдмет и. Пр оте З(\ПО] I1'/~"Ш/ тут , можливо , і не було , ос­

кільки

BG В

посл і довно не згал.ує ні маіінові права, ні майно як

об'єкт ципільних прав .

З

пробл.емою визначення ре'/6і ІІраIЮ'J";Шllі стикалися ше з

прадавніх часів. Давньоримські право знавці ба'/или с итуаllїі у дуже

світу,

широк ому

визначенні речей (речі

-

І Н l х іл з llі є ї це частина

вілокремлена або не відокремлена від інших частин) , яке

ДОПОВНЮВ
з р ечі або

приноситьсн річчю .

Вони

можуть бут и фактичними чи природ ними (наприклад , урожай із земел ьн ої ділянки) або ЮРИДИЧІІИМИ (оре нд на плата за передане у найом майно).

Плоди

-

це природ ний результат органічного ро звитку тварин і

рослин . До них належать фрукти ,

приплід худоби та птиuі та

продукти, які вони надають (яйш! , молоко) . ПродУКl(ія - ие майно, отримане в результаті uілеспрнм()ваного використа ння речі (виго­ товлені товари, побудов аний буПl1НОК) . ДоходІІ надходження, яке дає майн о

l! iil

-

це грошові та інші

використаннн в uивільному обігу

(орендна плата, проuенти, які нараховуються на l! клад).

Продукція, плоди та доходи нал ежать власникові речі, якшо інше

не llста новлено договором або закон ом (ст. з акон

189

ЦК). Наприклад,

вс тановлює В!НІЯТОК із загальног о правила про повну на­

лежність дох одів власнику речі щодо випадків віндикаuії речі у

добросовісного lІабувача ('І. 2 ст. 390 иК). Особливим різновидом речей є гроші (грошові кошти). Гроші ЯВЛЯЮТЬ со бою особливий різновид рухомого майна. Вони н айчастіше виступають як законний платіжний засіб у оплатних до говорах, але можуть бути також предметом деяких цивільно­ пра вових правочинін (заповіту, договорів позики, дарування, кре­ дитни х договорів тошо). Відпові дно до ст.

192

иК законним платіжним засобом на всій

території Укр аїг!И є грошова ОПl1Ниця України

-

гривня. Визнання

гривні законним платіЖ!!I1:V1 за собом 0значає, шо вона може слугу­ вати засобом плат ежу в з обов'н заНЮIХ незалежно від згоди креди­

тора. При цьому застосовуються два способи платежу

-

готівкою і

шляхом безготівкових розра ху нків. При платежах готівкою засобом платежу є грошові знак и, шо п е редаються одним суб'єктом іншому

184

la товари , роботи, послуги тощо .

При безготівкових ро з рахунка х

1 І 11КОРИСТОВУЮТЬСЯ цифрові запи си про грошову масу, що п еребуває 11 об і гу. При цьому певна грошо ва сума списується з рахунку одні єї

особи і за раховується на рахуно к іншої .

Безготівкові розрахунки можут ь зд ійснюв атися шляхом викорис­ тання платіжних доручень, чекі в, а кредитивів, платіжних вимог,

векселі в, депозитних сертифікаті в, пластикових к а рток банків тощо. Рі з новидом речей є також валютні цінності, поняття та порядок використ ання яких визначаєт ься

спеціальним законодавством.

Зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України від

NQ15-93 лю"

19

тотого

1993

р.

" Про систему валютного регулювання і валютного контро­

до lJалютних цінностей відн есені: І) валюта України

-

гро­

шові знак и у вигляді банкноті в, ка з н а чейських білетів, монет і в інших формах, що перебувают ь в обігу та є законним платіжним за собом на території України , а також вилуче ні з обігу або та кі, що вилуч а ються з нього, але пі длягають обмінові на грошо ві знаки, я кі п еребу вають в обігу, кошти на рах унках , у внеск ах в банківських та інших фінансових установ ах на території України;

2)

пл атіжні

до кументи та інщі цінні пап ери (акції , облігації, купони до них ,

бони, векселі (тратти), боргові ро з пис ки, акредитиви, чеки, банків­ ські накази, депозитні сертифік ати, ощадні книжки , інші фінансові та б а нківські документи) , виражені у валюті України ;

валюта

-

3)

іноземна

іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських

білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також ви­

лучені з обігу або такі , що вилучаються з нього , але підлягають обмінові на грошо в і з наки , які перебувають в обігу, ко шти у грошо вих одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях , що перебувають на рахунках або вносяться

до банківських та ін ших фінансових уста нов за межами України;

4)

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони

до них,

векселі (тратти) , боргові розписки , акредитиви, чеки,

банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та бан ­ ківські документи), виражені в іноземн ій валюті або банківських металах;

5)

банківські метали

-

золото, срібло, платина, метали

платинової групи, доведен і (афіновані) до найвищих проб відповідно

до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів . Зазна­ ченим Декретом, а також іншими актами цивільного законодавства визнач ається порядок вчинення правочинів із зазначеними валют­ ними цінностями. Зокрема, на території України купівля і продаж

іноземної валюти провадиться через уповноважені банки в порядку , встановленому НБУ. Правочини купівлі-продажу іноземної валюти

можуть здійснюватися на внутрішньому валютному ринку України безпосередньо між уповноваженими банками, а також через валютні біржі .

185

§

З. Цінні папери

як об'єкти цивільних правовідн осин ПОНЯ ТТЯ иінного паперу уперше сформульо ване в Ні меччині.

У середині ХІХ в. uінним папером називюlИ кожн ий документ май­ ново-правового змісту.

У раДЯНСЬКО1VIУ uивільному праві поняття llінних паперів упер­ ше було визначено в Основах uивільного законодавств а СОЮЗу РСР і союзних республік

]99]

р., де ст. З] встановлювала, що uінними

паперами визнаються документи, що посвідчують майнове право,

яке може бути здійснене тільки після пред'явлення оригіналу ц ього документа.

У ст.

194

ЦК

2003

р. цінний папір визначено як документ встанов­

леної форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаЄl\ювідноси/!и між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання

зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість пере­ дачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Закон України від 2З лютого у ст.

3

2006

р. "Про

lliHHi

папери та фондовиіі ринок"

наводить практично тотожне визначення llієї категорії.

Характеристика суті llінних паперів має

вияв у сукупності

фУНКllій, які вони ВИКОНУЮТЬ у цивільному обігу. Зокр ема, важ.1ИВИМИ функціями цінних паперів Є:

-

п е рерозподіл

грошо ви х

коштів між

, 'алузнми

і

сферами

економіки, між територінми і країнами, між група ми j lJеРСТlJами населення ;

-

н адан н я Їхнім ВШlсникам ,

крім праПно -пр аво вих дого ворів (договори на виконаН ІІ Я h aykobo-досліДЮЩЬКJ1Х робіт, пі Д Р5JдУ тошо ). В усіх договорах , які пер едба ч ають п ередачу у користуван н я відомостей,

які складають комерц ійну таємниuю , на користува ч а може бути покладе ний обов'язок не повідомляти такі відомост і інши м особ ам

без ЗГОди того , хто надав інфор маuію. Н а прикл ад, шодо викона н ш, догово р у п ід ря ду така умова пе редбачена у ст. 862 UK.

Сlужбова mаЄМНUIl,Я -

це узагальнений перелік в ідомостей, Досту н

до яких обмежений колом викон ав ців п е13НИХ службових обов 'яз­ ків, котрим розголо ш ен н я цих відомостей заборо нене . Збереже нн н таємни ці службової інфор маu ії не зумовлене їі комерц ійн ою иінніс­ тю (хоча сама ця ін формац ія може мати комерц ійний ха р актер).

Заборо на на розголошення ' ·рунтується на нормах законодавства, шо регламентує окремі сфери д іяльності . Професіііна mаЄМllllll,Я -

це відомості про особу, комер ційн у ,

професійн у тошо діяль ні сть клієнтів, отриман і уста н овами, Їхніми службовцями та окремими ф ах івцями у пр оцесі професійної д і яль­ ності, які не підлягають роз голошенню , крім випадк ів , пря мо пере­

дбачених зако н ом. Наприклад, зобов ' язаllі зберігuти 13 таємниц і отримані від клі єнтів l.Іідомості банківські сл ужбовці, працівники організацій зв'нзку, податко вої служби, лікарі, страхо в і аге нти тошо .

Спорідненим з таємни цею поняпям є конфіденційна інформація , тобто, такі відомості, к отрими володіють, користуютьсн або ро з ­ поряджаються окремі фізичні або юридичні особи, нкі

можуть

поширюв ати ці відо мості на свій розсуд і на встано влених ними умовах . Умовою надання захисту такій інформації є дотримC:lННЯ тим, хто користується нею, необхідних заходів для заб ез п ече ння їі ко н фіденційн ості. під поняпя конфідеюсійної інформ ації можуть піДПC:lдати б удь-які знання, досвід, lІавички спеціалісті l3 тошо, які

I3ИКОРИСТО l3уються у різних галузях людської діяльно сті: lJироб­ ництво, торгівля, управлінські послуги. Той, хто кори стується пр авом на таку інформацію, на Сl3ій розсуд визначає кон фіденцій­ ність відомостей, шо її складають. Із цього загального пр авила за­

коном можуть бути встановлені винятки. Наприклад, м оже бути передбачений

перелік

відомостей,

конфіденційною інформацією, або,

які

не

можуть вв ажат иСЯ

коли порядок КОРИСТУ l3ання

конфіденційною інформацією визначає не той, хто нею кори сту­ ється, а безпосередньо норма закону.

Інформація, яка підлягає охороні, може бути використана іншим и особами за таких умов:

1)

198

отримання інформації законним шляхом;

2)

отрим а ння дозволу від того, хто ма є праlJО на інформацію, на

Іакс використання. Відносини між тим, хто набува є право (ліцен­

li11, У стані природної волі; сільськогосподарські, свійські та інші І І';ІРИНИ, ШО використовуються для ГОСПО і1арських, наукових, куль­

І \'Pl
o-освітніх, виховних, естетичних та інших цілей. Голонними властивостями тварин як об'єктів цивільних прав є lакі:

І) цей об'єкт є відновлюваним;

2) 3)

правила поводження з тваринами встановлюються законом; закон встановлює заборону на жорстоке поводження з твари­

І I:lМИ. Недотримання цієї заборони слід розглядати як зловживання Ilравом;

4) npaua

власників тварин можуть бути обмежені в інтересах

()хорони цих об'єктів;

5) тварини, занесе ні до Червоної книги України, можуть бути "рсдметом цивільного обігу лише у випадку та в порядку, встанов­ л е них законом (наприклад, у випадках, коли ці тварини отримані

шляхом розведення у неволі або у передбаченому законодавством порндку придбані у власність за межами України). Майно~ нк особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукуп­ ність речей, а також майнові пр ава та обов'язки (ст . І) є особливим об'єктом цивільних прав ;

190

ЦК) . Майно:

2) майно може розглядатися нк поннття, шо має матеріальний субстрат , тобто бути фактично тотожнім поняттю речей, але може і не мати такого субстрату (майнові права та обов'язки) ; 3) майном може вважатисн сама річ , але ПОНЯТПl "майно" може бути й ширшим за поняття "річ", охоплюючи суміжні з нею кате­ горії , сукупність речей тощо.

Отже, можна зробити ВИСНОІЮК, що під "майном" у ЦК розумі­ ється узагальнююче поняття , котрим позначається уся сукупність

матеріальних благ та обтяжень, котрі можуть бути об'єктом цивільних правовідносин .

Підприємство

-

це єдиний майновий комплекс, що використо­

вується для здійснення підпри ємницької діяльності . До складу підприємства як єдиного майново го комплексу входять усі види майна, при значені для його дінльності, R тому числі зе­

мельні ділянки , будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сирови­ на, продукція, права вимоги , борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встанов­ 191 ЦК) .

лено до говором або законом (ст.

Підприємству властиві такі ознаки : І) це єди ний майновий комплекс, що включає різні види майна, об ' єднані спільним призначе нням;

201

2)

uей майновий комплекс використовується для здійснення під­

приємницької діяльності ;

3)

вчинеllНН правочинів з підприємством не тягне припинення

його функuіонування ;

4)

підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю

незалежно від здатності окремих його частин до переміщення ;

5)

підприємство або його частина можуть бути об'єктом купів­

лі-продажу, застави, оренди та інших правочинів . При цьому відчу­ ження окремих частин не тягне припинення існування підприємс­ тва як єдиного об'єкта uивільних прав , аж поки не буде реалізована

остання його частина, що належить первісному суб'єкту права на ие підприємство. Додаткова література: І . Корнєєв в. Правовий режим функціонування ринку облігаиій внутрішньої державної позики // Право України . - 1999. - NQ 11 . -

41-45. 2. Лунц л.А. Деньги и денеЖНЬІе обязательства в гражданском праве. - М., 1999. - С. 23-145. 3. Лаnач В.А. Система обьектов гражданских прав: Теория и судеб­ ная практика . - СПб . , 2002 (544 с.). 4. Магазuнер Я. М. Обьект права / / Очерки по гра жданскому праву. - Л., 1957. - С. 66-75 . 5. Нерсесов Н. О бумагах на предьявителя с точки зрения граж­ данского права / / В КН .: ИзбраННЬІе ТРУД ЬІ по представительству и цеННЬІМ бумагам в гражданском праве. - М. , 1998. - С. 137-282. 6. Паліюк в.п. Правове регулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Автореф. дис .... канд. юрид. наук. - Харків , 2000 (J 8 с . ). 7. Ромо вська З. Особисті немайно ві прав а фізичних осіб // Ук­ раїнське право . - 1997. - Число 1. - С. 47-60. С.

[лава

11

Загальні положення про здійснення цивільних

прав і виконання цивільних обов'язків § 1.

Поняття uивільного права, цивільного інтересу та цивіль-

ного обов'язку .

§ § § § § §

2. Здійснення цивільних прав . 3. Межі Здійснення uивільних прав. 4. Виконання цивільних обов'язків. 5. Загальні положення про захист цивільних прав та інтересів 6. Захист uивільних прав та інтересів судом . 7. Захист цивільних прав та інтересів у адміністративному

порядку.

202

§ 8. Захист цивільних п рав та інтересів нотаріу сом. § 9. Самозахист цивільни х прав та інтересів. § І О. Строки і т ерміни ре алізац ії та захисту цивільних прав. § 11 . Строки зах исту ци нільних пра в. Позовна давність.

§ 1.

Поня ття цивільного права,

цивільного інтер есу та цивільного обов'язку у попередніх главах під ручника вже й шлося про цивільне право Н К галузь національ ного права. Разо м з тим, згадувалися й цивільні

права та обов'язки як елементи цив і льних правовідносин. Оскільки у цивілістиці традиційно м ає місце вжива ння обох термінів, тут і

далі цивільне право , котре належить учаснику цивільних відносин,

буде п означатися я к "цивіл ьне прано у суб'єкти вному сенсі" або як "суб'єктивне ци в ільне пра во" . О тже, цивільне право як суб'єктивна категорія це можлива поведінка уповнона женої особи, якій відпов і дає міра належної по­ недінки зобов'язаної особи. Суб'єктивне цивільне право слід відрізняти від право здатності . Основні відмінності між цим и категоріями полягають, зок рема, у такому:

І) правозд а тні сть є за гальною, абстрактною можливістю мати права і обов'язки. Суб 'єкти вне право конкретне і означає наявність конкретних правомочностей стосовно цілком певних бла г ;

2)

правоздатність невідчужувана , а суб'єктивне право може пере­

даватися іншій особі; 3) пр авоздатність є невід'ємною властивістю учасника ци в ільних відн осин, а суб'єктивне пр аво виникає , змінюється або припиня­ ється за наявності пе вних обставин (юридич н их фактів). Традиційно суб'єктивне ц ивіль н е право характеризується через

так звану "тріаду" можл ивостей. Згідно з ц і єю характеристикою наяв­

ність цивільного права означає для у п онноваженої особи :

l)

можливість поводитися певним чином;

2) можлив і сть вимагати п евної понедінки від ін ши х осіб; 3) можливість отримати захист поруш е ного права за 'Допомогою суду, державних органів тошо .

Наприклад, власник має можливість зд ійснювати своє право влас­ ності , не вдаючись до до по моги інших осіб. Він також має право

вимагати , шоб інші особи не п ерешкоджали йому у здійсненні п овноваже нь майном.

володіння,

корис т ування,

Нарешті , у випадку

ро зпоряджен ня

його

порушення йо г о права власності

(на при клад, позбавлення можливості користуватися річчю , спроба привласнення його майна тошо) він може звернутися до суду з позо­ вом про усуне нн я перешкод в зд ійсненні права користування річчю, про повернення й з чужого не за конного володіння тошо . Крім пон яття "цивільне право" uивільне законодавство вико­ ристовує також по няття "ци вільний інтере с" .

203

Цuвіл.ЬНUЙ інтерес

це об 'є кти цивільних прав, блага , прагнен­

-

ня особи , котрі не IІИ311ОЮ, вказаною у ст. ІЗ ЦК

-

здійснення його має

відбуватися у межах, встановлених договором аБО"Зктами uивільного законодавства . Адже саме uивільне законоданство встановлює

заоорону - завдавати шкоди іншим особам, довкіллю, культурній

спадщині , конкурентам , суспільству тошо і визна'!ає наслідки не­ д отримання цієї вимоги . Але , очевидно , з метою загострити увагу

на особливо важливих аспектах здійснення прав, низка об ' єктів далі названа окремо, що виправдано з практичних міркувань. Аналізу­ ючи вимоги до здійснення uивільного права, варто підкреслити,

що відповідно до загальної тендениії зростання значення ІіОГОВОРУ, при визначенні вимог до здійснення права його положення фак­ тично приріlJНЮЮТЬСЯ до норми права.

Згідно з ч . 2 ст. 13 ЦК при здійсненні своїх прав особазобов'яза­ на утримуватися від дій, які могли б порушити права-і~-ших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Це положення ЦК розвиває правило ст. 2З Конституції , згідно з якою кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому

не порушуються права і свободи інших людей . Ч астина З ст. 13 ЦК встановлює, що не допускаються дії особи,

які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зло­ вживання правом в інших формах . Вказана норма забороняє зловжи­

ванням правом, РОЗРІЗНЯЮЧИ два види останнього: 11) навмисне з авдання шкоди іншlИ особі У процесі реалізації с'вого права;

2)

зловживання правом, пов'язане з використанням недозволених

207

форм

його реалізаuії, але у рамках загал[,ног о дозволе НОІ'О типу

по вед ін ки шодо таКОІ'О прав а.

Зловживанн}! правом }!к і будь-нкс !lравопорушення ПІГНС засто­

сування с анкнії. Заlальна санкuія вмішена у ст.

16

ЦК, яка передба­

чає відмову в охороні нен алежно зд і йснюваного прана . Ц е положен­ ня стосовно випадкін за вданнн шкоди іншим о собам при реалі заuі ї

свого права конкретиз оване у нормах глави

82

ЦК, пр исвяченііі.

зобов'язанням, шо вини кають внаслідок запод іяннн шк оди.

При здійсненні Цl1 вілрних праlJ особа пов инна доде]J )I()'I~а.~!1~,Я

"моральних засад суспі льства". Як зазначал ося l3іlше , поняття "моральні засади суспіл ьства" є продуктом зви чаєвого пр ава. Це

-

сукупність звичаїв, котрим надана обов ' нзкова сила актами uивіль­

ного законодавст ва.

Категорін

"моральні засади

су спільства"

охоплює як народні звичаї, положення релігії, шо домінує у сусп іл ь­

стві, так і офіuі йну ідеологію суспіл['стна, відображену у Консти­ туції та інших законодавчих актах.

Положенн я ч.

5

ст . І З ЦК , яким встановлено, що.!:!.е )І,опуска­

є ться використання UИ Rільних прав з метою неправомірного обме­ ження конкурениії, зловживання монопольним становищем на

ринку, а також недобросовісна конкуренuія, стосується певної групи цивільних відносин, що складаються у сфері піДПРИЄ!V1НИU ЬКОЇ діяль ­

ності, але підпорндковуються загальним положенням ЦК , Таким чином, вказана норма стосовно підприємниuьких відносин є загаль­ ним пол оженням, але у системі норм ЦК є спеці альним правилом , що стосується певного типу відносин і конкретизує загальне правило про межі здійснення цивільних прав.

Згідно з ч.

6

ст.

13

ЦК у вип адку недодержання осо бою вимог

здійснення права, суд може зобов'я зати ті припинити зло вживання своїм правом, а також засто сувати інші насл ід к и, встан овл ен і за­

коном. Такими наслідками є, наприклад, правило ст.

16 ЦК, яке

передбачає, що суд мо же відмовити у захисті uивільного праlJа та інт ересу особи в разі порушення нею вимог його здійсн ення.

Таким чином, критеріями належного здійс нення uивільного права можуть вважатисн вимоги щодо відповідності поведінки упов­

новаженої особи положенням договору (якщо такий був) або акті в цивільного законодавства; врахування публічного інтересу Т'мораль­ них засад суспільства; відсутність зловживаннн правом.

§ 4.

Виконання цивільних обов'язків

Викон ання цивільного обов'язку, на в і дмі ну від ЗД1Иснення суб'єкти вного цивільного права, завжди є юридичним фактом.

Згідно з ч.

4

ст.

14

цивільних обов'язків є:

ЦК підставами звільне ння від виконання

1)

умови договору;

2)

положення актів за­

конодавств а. При цьому договору надається перевага пер ед актами

законодавст ва: у тих випадках, коли є договір, с початку мають бути з'ясовані умови договору; як щ о ж договору немає або й ого тлума-

208

чення

не достатньо длн з'нсуваIlI!Я того, як ма ють виконуватися

обоl3'НЗКИ учасниками праВО'іИIlУ, то С;lід звеРН УТIІС Я ДО актів uи­ в іл ьного законодаl3ства.

Особа не може бути примушена ДО дій, вч ине ння нких не є обов'нзко І3ИМ для неї. Це IІШIOЖСIIIIН, встановлене у ст. 14 ЦК, грун­ туєтьсн

н а таких засадах нивіЛI,НОIО

права як неприпустимість

свавілыJг оо втручання у сферу ОСО()ІІСТОІО ЖИТЛІ ЛЮДИНИ, свобода ЛОГОIJОРУ, свобода піДПРИСМНl1lпва, СllраВС;1Лl1вість, ;10бросовісність та розумн ість нивіСlЬНОГО заКОllодавства. Оскіль ки у ч.

2

ст.

14

ЦК іідеТЬОІ IІрО ТС, шо особа не може бути

примушен а до дій, "вчиненнн ЯКИХ ІІС С о()ов'чзковим длч неї", виникає питаНlIЯ, шо сліп РО3У\lіТIІ Аналі:з ч.

1 нієї

увазі лії,

в иконаНllЯ Ш;:ИХ

IІіn "оБОВ'Н3КОВI1\fI! дінми"?

статті дозволщ: зробити висновок, що маються на ПОК,laдається на особу договором або

актом uивільного заКОllодавства.

ВИКОНЮіНЯ шшільних обов'язків забе:зпечується засобами заохо­ '!еннн та від повідальності, які встановлені договором або актами цивільного законодавства. На відміну від традиційного для раніше

'1І1НІЮГО Ш lВільного заКОI\ОJIавства піJIХОДУ, коли як засіб забе зпе­ чення викон ання обов'язків, в першу чергу згадувалися заходи від­ повідальнос ті, ЦК виходить 3 провідної ролі зас обів заохочення. Зilсоби за охочення можуть бути встан овлені у дОl"Oворі, наIlРИК­ лад, у вигляд і ПО:ЗИТИВНИХ стимулів (надбавка до суми платежу за дострокове ви конання робот и) . Од ll ак, на практині все -таки '/астіше як стимул до вико н ан ня

обов'язків застосон уютьсн :заходи віJlllOвідальності або інші засоби "негативн о го ВПЛИl3 у" на зобов ' язану особу , що OДllO'laCHO мають на меті захист інте р есів уповноваженої особи. Наприклад , у ДО I'оворі позики може бути передбачене його забезпечеНН5І :за допомогою штр афу,

поруки або 3 цивільних прав та обо в ' юків за ПРJ111111111О~1 "Дl)'Jlюлено те, шо н е заборонено законо м", то особи публі'IНОI ' О IlранСІ, здійеНЮЮ'IИ свої повноваження, ке ру­ ютьс я

IIРИНltИl lO\1 "ДО 'зволено (Ilим особам) і ма є

виконуват ися

(НИМI1) ТС, що IІРІІ1111СУЄ закон". Отже, органи державної влади та органи місцевого самов рядування, Їхні llОс адові , службові осо би

зоб ов'я :з ані ;.tіНПІ Л J1U1С в межах своїх повн оважень та у спос іб, Ilер еilбачеllи~і Конституuією та законами України (ст. ] 9 Кон­ сти туu ії). Держава відпо відає перед людин ою :за свою діяльність.

Ут вердже Н IІН і забе з печення прав і своб од людини є головни м об ов'язком держ а ви (ст. 3 Конституції). ЦИМ і визначаються з аса ­ ди , порядок та спосоБJ1 участі органів держ авної влади, орган і в влад и А ВТОНОМІІОЇ Республіки Крим, органів мі сиевого саМОВРЩlуваннн та їхніх поса д ових , служб ових осіб у захисті Ul1вільних прав та інте­ ресів учасників цив і льни х відносин. Звернення за захистом uивільних пра в до Пр е з идента України, ор ганів державної влади , органів влади Автономної Республіки Крим, орга llі в місиевого ca\-lОврндуванн я , а також до посадових, службових осіб Ul1Х органі в не позбавляє особу права з вернутися до суду і вимагати захисту цивільних прав т а і нтересів у порядку, вста ­

новленому ст.

]6

ЦК .

§ 8.

За хист цивільних пран

та інтересів HOTapi YCO~1 Захист цивільних прав та ін тересів учас ників uиві л ьни х відно­ син є одним із важливи х завдань нотаріату.

Як вста новлює ст.

]8 ЦК нотар і ус зд і йс ню є захист циві л ьних

прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в поря дку , встановлен и х зако ном.

Вuкоuавчutї наllllС нотаріуса це підтвердже ння нотаріальним органом н аяв н ості забор гованості (грошових сум чи май на ) та роз­ порядження про прим усове стягненнн з боржника на користь креди­

тора ц ієї забо ргованості . Ви ко навчий напис вчиняється нотарі усом на борговому докумен ті. Поря док вчинення ви конав чи х написів визначений главою 14 Закону України від 2 вересня 1993 р . " Про ІІотаріат" та Інстр ук ці єю про порядок вчинення нотаріальних дій нотар і усами Ук раїни,

затве рдженою на казом Міністерства юстиції України від р. NQ 20/ 5.

3

березня

2004

Стягнення за ВИКОН настання м якого пон 'яза на дія або по­ [ін, нка має юридичне ЗН;I' I СIІІ I }/.

Порівню ючи навсдеllі НI11НlГОМ якого д іюп, обстаПI1lНl , IJср едбаче ні :JaKoHoM , нс .1арахо-

1:\\

ї'І,СЯ

13

строк позовної давності. Тобто , нраХОIlУЄТЬС>l тільки час ,

І І І\) мннув ДО і після ЗУПI1НСНН>І по :ювної і liJвності,

Згідно зі Ст. 263 ЦК перебіг ПОЗОВНОЇ давності 3УJlИIІЯЄТЬСЯ: І) якшо пред'явленню ПОЗОВУ перешконжала наДЗ[НlчаЙllа або 11І.'Jl ідворотна за певних умов подія (непереборна сила). Такою по­

Ill. Ю може бути стихійне лихо (землетрус) або соuіальні яниша (l' трайки тошо);

2) у разі J)ідстрочення виконання зобов'язання (мораторііі) на

Ili;lcTaBax, встановлених заКОНО~I, Мораторій може l.iJlIiOCHO якогось окремого виду зобов'НЗше

разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

г) інші правочини, длн яких письмова форма передбачена зако ­ ном (ст.

234

208

ЦК).

' \I ' і ; LlIО зі ст,

207

ЦК письмовою формою вважаєгься фіксація змісту

І'Р ; ІВО'ІИНУ у одному (договір , допіреність тощо) або у кількох

'''''Y~leHTax (листи , телеграми тощо). Пр апочин вважається також " ' ІІІІJ С НИ М у пись мовій формі , нкщо воля сторін виражена за допо­

\1 1 ою

телетайпного , електронного або інших технічних засобів

' Н ' :I1КУ.

Обов'язкопою ознакою письмопої форми є те, що сторони 1Ілас­ ІІІ)РУЧНО вчиняють підпис на відповідному докуме нті при укладенні

11J1
Якщо за н едіЙС НIf М правочином прав а та обов'я з ки мали настаТIf лише у майб утньому, правочин прип иняється судом на майбутній час. Це пов'я за н е з тим, шо на момент ВЧИllення правочину і н авіть на момент розгляду судом справи пр о визнання правочину недій ­ сним прановідносини між сторонами ше не виникли.

Варто звернути увагу й н а те , шо н ед ій с ним може бути визнаний тільки укладений правочин .

у випадках, коли сторони ше тільки ведуть переговори, і при ць ому

допуст или

порушення

значення Ї хні х дій

закону,

вирішуєтьс я

питання

про

з урахуванням

юридичне

правил,

що

регламентують порядок укладеннн правочин і в . Тут може йтись про в и знан н н п раво чину таким, шо не відбувся, компенсаuію збитків тошо , але не про визнання правочину недійсним. Ра зом з тим, для визнання пр аво чину недійсним не вим агається, шоб в ін був вже

в иконаним . Фа кт виконання або неви конання укладеного право­ чину має значен нн саме для визначенн я наслідків визнання його недійсним.

24 1

Якшо зи Iн:діі-іСНIIМ "равочином права та обов ' язки п е редбача ­

лися лишс на Maii6YTH t: , ~lОжливість настання їх у майбутньому

ВИКЛЮЧЖ: ТІ,СЯ ('І. 2 ст. 236 ИК) . Іншими словами , якщо зі зм істу приВО"I1НУ ВI1I1J1иви €, що він може бути припинений лише ни М;Jйбутнс, його дія припиня єт ься на майбутнє .

§ 7.

Правові наслідки недійсності право'JИИУ

За загаЛI>НlfМ правилом ст.

216

ИК ОСflОIlНИ~1 наслідком укла­

дення право"ину , шо не відповідає ГНІмогам закону (ст .

203

иК) і

Вl1знасться недійсним , є двосто роння реституція. Двостороння реституція полягає

u

тому ,

шо кожна сторона

недійсного праuо"ину має попернути інші й стороні всс, що вона одержала Ііа

виконання такого

право'JИНУ .

Якшо повернути в натурі отримане за праfЮ Ч ИНО~-I, що є недій­

CllliM, вання

неможлиuо ( н априклад , предметом праuо"ин у було користу­ майном ,

надання

послуг тощо) , то пі для га є

поверненню

вартість того , шо одсржано_ Тобто проваЩПЬС}1 ніДШКОЛУI3i1НЮJ одер­ жаного за недіііСlll1М ПIХШОЧI1ll0;-"1 У Ірошоній формі. Оцінка розмір у відшкодува llllЯ провадиться не за тими цінами,

що існували на МО ,\-І е нт УКЛ<JдеНШI лраIЮ'JИНУ , і нс тими , шо були ІШ момент подання

п озоuу , а за цінами, шо існують на момент

відшкодуваllНН. Я к шо віДШКОДУВ
2

ст .

225

ЦК передба­

час, шо у ра з і наступ ного визна ннн ф і зичної особи, як а вчинила правочин, недіє:здатно ю по:зов про визнання правочину недійсним

може пр ед'нв ити їі оп ікун. дЛЯ того, шоб виз на4ИТИ стан фізичної особи у момент укла­ дення правочину , суд признача є судово-психіатричну е кспертизу і вин осить рішення

пр о визнанн я I1равочину недійсни м,

врахову­

Ю4И при иьому як ВИС НО130К судово-псих і а трич~IОЇ експ ертизи, так і

інші докюи, котрі підтверджують перебуваllНЯ фіЗИ4 НОЇ особи у м омент укладення прatЮ4ИНУ в стан і , за якого особа не могла усві­ домл ювати з начення с воїх ді й та (або) керувати ним и. Правові наслідки виз нанн н такого п равочину нед ійсним можна под іли ти н а основні і додаткові. Основним наслідком є двосторо ння ре ституція. Додатковими нас.lідка ми є те , що сторона , яка :з н ала про ста н ф і ЗИ4НОЇ особи у мом ент вчинеНIШ правочину, зобов 'я зана відшкодувати їй моральну ш коду , завда н у у зв'язку і з вчиненням

так ого правочин у (ст .

23

ЦК).

Стаття 229 визначає прав ов і наслідки правочин у, який вчинено під впливом /lОЛ1U3КU. Пом илка

-

ue

спотворене уя вле ння особи про обставини, що

дійс но мають місие .

Як роз'ясняв П ле н ум Верхо вн о го Суду Украї ни у п .

11

постанови

"Про судову IІрактику в справах пр о визнання у год н едійсними", п ід помилкою треба ро зумі ти таке непра виль не сприйняття сторо­

ною суб'єкта , пр едмета або інщих істотни х умов правочину, яке в п ли н уло н а 'й волеВl1нвленнн і за відсутності якої за обставинами справи мож на вважати , шо Ilр аво'IИ Н не був би укладеним. Для в и знан н я пра во ч и н у недійсним необ х і дно, шоб помилка

мала істотне значення длн сторіJl ПIХШО411Н У . Зг ідно з ч. І ст .

229

ЦК істотне значе ння ма(; п омилка щодо природи правочину, прав та обов'язк ів сторін , так и х властиво ст ей і нкостей р еч і , як і зна4НО з нижують ЇЇ иінність або можливість використання за цільовим призначенням. При

UbO MY

Ію м и лка щодо мотивів правочину не має

істотного зна 4енн н, к рім випадків , IІ с та н овлених законом. Питан н я , 4Н є по милка істотн ою, виріш ується судом з урахуванням конк рет­

них обс тавин справи, виходячи з того , на скільки помилка є істот­ ною і взагалі, і для уча с н ика ПРaJЮ4 И Н У.

248

Слід т акож врахову вати, шо на відміну від обману, помилка не є j'l' JУЛЬЛ\ТОМ навмисних дій іншого учасника пр аflОЧИНУ, хоча, як і ,,(і ман, зумо влює спотворене формування волі уч асни ка правоч ину. Ilомилці може сприяти відсутність належної обачн ості, переонінка

, ІЮГО дос віду чи можливостей учасниками правочину , дії трет і х осіб І ощо.

ОСНОВНИМ нас.lід ком визнання недійсним правочину , укладеного "наслідок помилки, є двостороння реституція. Додаткові наслідки

І юлягают ь у розподілі збитків, які ВИНИКЛИ при укл аденні такого Ilравочину, між його учасниками залежно від наявнос ті їхньої вини .

}Ікшо У визнанні пр а вочину недійсним винна особа , яка помили­

lася (проявила недбальство), то вона зобов ' язана відшкодувати lругій стороні завдан і ЇЙ збитки. Якшо помилні СВОI:: Ю необереж­ ною поведінкою сприяла інша сторона, то остання зобов ' язана І\ідшкодувати ті й стор оні , шо помилилася, за вдан і їй збитки . Обман ма є місне тоді , коли одна сторона нав мисне вводить в ом ану і ншу сторону правочину стосовно природи праВО<JИНУ , прав

га обов'язків сторін , таких властивостей і якостей речі, які значно JНИЖУЮТЬ її нінність або можливість використання за ні ЛЬОВIІМ призначенням. Крім того, обман має місне тоді , коли сторона право­ чину заперечу є наявність обставин,

які

можуть перешкодити

вчиненню правочину, або замовчує Їхнє існ уван ня. Отже, для визнаннн правочину недійсним байдуже , чи зд ій снюються обманні

д ії в активн ій формі (повідомле ння неправдивих відомостей) або ж виражаються у бездіяльності (навмисне замовчування обставин, знання яких може перешкодити зд ійснеНIІЮ праВОЧIІНУ). Обман ма є місц е і тоді, коли неправильні відомості про обстаВИIІИ, шо мають зн ачення

для

укладення

правочин у,

пові д омляюТL,СН

трстіМIІ

особами з відома або на прохання СТОРОНІ! праrЮЧI1IJУ . Основним наслідком право'!Ину, визнаного J-Iсдіі1СНИіІ-І внаслідок

обману, є двостороння реституція. Додаткові ваС .l ідки для винної сторони пер едбачені ч. 2 ст. 230 ЦК, котра встано влю є , шо сторона, яка зас тосу вала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, шо завдані у зв'язку з і вчиненням цього правочину (ст.ст.

22, 23

ЦК).

Пр авочин, укладений під ВП.1ИВО.\f наСИ,lьства, є о спорюваним, оскільки воля учасника формувалася не вільно. Насиль ство

-

не

психічний або фізичний тиск ІІа особистість контрагента або його близьких з метою спонукання до здійснення правочину (поби ття, кату вання, загроза вчин ення таких дій у майбутньому). При цьому

не обоu 'язкоuо, шоб насильство здійснювалося іншою стороною правочину . Достатньо, щоб вона знала про насильство з боку інших осіб і використала цю обставину в своїх інтересах.

Основним наслідком визнання такого правочину недійсним є двостороння реституція. Додатковими наслідками є те, шо винна сторона, яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої

сторони, зобов'язана в ідшкодувати їй збитки у подвійному розмірі

249

та моральну llIКО!l\', ШО 1,lВдal!i у ЗВ'}l3ку з вчиненням НЬОГО право­

чину (ст.СТ. 22 , :?3 НК). Такі са:-"Іі наслідки настають дЛЯ ІНІННОЇ у заСТОСУНJКИХ нидів правочинів спсціалы!мм -;аконом може лt:рсд­

\'~IЧ(\ТИС51 нс д іl· існість у ра:зі не додержаНIІЯ простої письмової фор:-..ш. 11 ~lll риклад, :JГiДHO з і ст.

547

ик IlраВО'IИ!! шодо заБСЗllечення ІНІКО ­

Ilання зобо в'я зання (І!еусто іі ка, порук,t , 3(1става та ін.) , вчинений

1\

lІ е;10держаннj.{М IIИ СЬ:vlО IЮЇ форми, Є lІікчеМНИ\I.

'1'\

нед іЙСНИМI· 1 у I Н1IlНДКУ 1l 0руше llll>l вимоги шодо фОР'IИ такого

Отжс Д,lЯ НИХ вид ів IlраllОЧllнів ЗШ 'альним IІраВИ ,10М є визнання !Іраво чи ну . Проте

i'J

ЦЬОI 'О праВIІЛ
або обмеже н а у дієздатності особа ; третн особа,

3 якою укладено

пра во чин бе] ДО3llOлу органу опіКІ1 та піклуваннн.

Додаткова література : І . Безклубu// ГА. Банківські пр аВОЧИНI1: I1Ішільно-правові пр об ­ лем и . Монографія .

2.

-

К .,

2005 (378

с.).

Жеков В.І. ПраВОЧIІНИ , як і п ору ш ують п у блічний порядок за

циві л ы
и мM законодавством УКР 'ЙНI1. Автореф. дис .

наук . -

Одеса ,

2006 (20

... канд. юрид.

с.).

З . Жеков В./. П оруше ннн моральних засад суспільства нк підстава

визнання пр'.lВОЧИНУ lІеJlіЙСНI1М // Сус пільс тв о. Держава. Прав о. Вип . 4. - Uивільне право. - Одеса , 2005. - С. 26-30. 4. Жеков В./. Праночини , шо ПОРУШУЮТЬ пу6лічний поря док: до характеРI1СТИ ки складу / / Н ауковиіі '[,\сОПНС "У ніверситетські н а ­ у кові за п иск и" .

5.

-

2005 . - Ng 3. -

С.

129-132.

Кучер В. ОсоБЛИlJості низначеннн правочин у таким, ШО по­

рушує Jlубл ічний порядок // Право України. С.

106- 11 0.

254

2003. -

Ng 12. -

6. Ойге"З llхm В.А. В олн и lюле И ЗЬ}{f3ленис . (Очерки теории , фи ­ IЩ; Офни и п сихол оги и п рава).

7.

Фролов в.д.

-

Ду ш а н бе ,

1983 (256

U ивіл ьн ий кодекс Українн :

С.).

П ранові наслідк и

\ ' ""ален н я юри д и ч н ою особою пр авочи н у, якого во н а не м ал а п р ава

Н'ІІ1ННТИ 11 Ві сн и к гос п одарс ь ко го судо ч инстна. - 2003 . - NQ 4. ( ' 168- 188. 8. Xam lllOK н е За п ере ч н і у годі! та ї х п равові н аслідки. Авто р е ­ ф е рат д и с . .. . ка нд . ю р ид . н аук . - К . , 2003 (20 с.) . 9. Хаm ll ЮК Н. е Умов и дійс н ості у г од 11 Держава і право. В ип . 11. - К ., 200 1. - С. 283 - 289 . [О . Хаn lll ЮК Н. fОР l1 д l1ч на пр и р ода ф і к ти вних та удаваН І 1Х пра во­

' І ин і в

//

Пр аво Ук р аїн и .

-

2004 . - NQ 4. -

С.

37- 4 1.

Гла п а 13 Представництво

§ І. П о н яття предстаВІІицт ва. § 2. П ідс та ви в ин ик н ен н н та види представ н ицтв а . § 3. Склад правов іД І ЮС ИН п редста вн и цт ва . § 4. П е р сдо р уч е нн я. § 5. § 6. § 7.

П редстаВ ІІ И ЦТВО за J LO вірен і с тю .

Предста ВНІ1 1lТ ВО з п ереви ше н н ям п о вн о важе н ь . Інші ф орми

вс та н овле нн я

й

реал і за ц ії цивіл ьн их пр ав і

обов 'язків через інш их ос і б .

§ 1.

П ОНЯТТЯ представ ниц тва

У найзагальнішому ВИI 'лнд і

представни ц твом є в и користання

прав осуб'єктн ості одни х ос і б для рсал і З і д імені іншої особи може гр у нтувати­

ся на

piJIH1X

юридичних фактах , з якими закон ('І.

СТ .

3

237

ЦК)

пов ' ЯЗУl: l.>иникнеНIІЯ ПОВНОl.>аження. ТаКИ~Н1 юридичними фактами (підставами виникнення повнова­ жень) можуть бути;

І) договір (наприклад, договір доручення);

2)

закон (батьки є пред ставниками своїх малолітніх дітей за за­

коном);

3)

акт органу юри д ичної особи (призначення на певну посаду ,

пов ' язану із здійсненням пред ставниuьких дi~i) ;

4) інші підстави, встаноuлені актами uивільного законодавстuа (наприклад , факт спільного uед сння господарства , спільності май ­ на

-

при здійсненні одним з ПОДРУЖЖЯ правочиніll для спільного

сімейного господарства він виступає як особа, шо діє від імені і І.>

інтересах іншого з ПОДРУЖЖЯ , бо згода останнього на здійснення такого

ПРШЮ'ІИНУ припуска ється

-

за

винятком тих ,

ШО

виходять

за межі дрібних побутоI.>ИХ) . Залежно від зн а чення волеВИНВ;lеНIНI для встановлеНIІЯ прано­ віДНОСИI! предстarЩИUТВl на акті органу

юридичної особи . У LlbOMY випадку такий акт має бути оформлений належним чином (lІідписаний керівником, засвідчений печаткою юридичної особи тошо) . Довіреність на вчинеНН>І правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем) , безпосередньо третій особі . Адже довіреність як документ, шо підтверджує повно­ важення представника , адресована тим особам , з ким можливе укла­

дення правочинів від імені особи , яка видала довіреність. Оскільки йдеться про врахування саме їхніх інтересів , то й право на ознайом­ лення з довіреністю існує, передусім , у них.

Залежно від обсягу повноважень ,

шо надаються повіреному

особою, котру він представляє, розрізняють

1) 2)

2

види дов ірен остей:

загальна довіреність;

спеціальна (у тому 'lИслі разова) довіреність .

Загальна (генеральна) довіреність уповноважує представника на здійснення правочинів та інших юридичних дій різного характеру. Спеціа .rJьна довіреність нидає повноважеНН >І

на зд ійснення

юри д ичних дій або правочинів певного типу. Якшо особа , яку представляють, уповноважує на здійснення якого-небудь одного

правочину або юридичної дії , то спеціальна довіреність у цьому

випадку буде називатися разовою дов іреністю. Така довіреність може видават ися, наприклад, юристам для захисту інтересів органі зацій у суді.

До віреність при з начається для третіх осіб, які з їі тексту дізнають­ ся, якими повноважеНЮIМИ наділений пред ста вник . Для самого

повір еного довіреність ніяких самостійних прав на майно, яке отрим ане для здійснення угоди, не породжує. Видача довіреності є одностороннім правочином, який має вчин ятися із дотриманням правил ЦК, шо стосуються правочинів

взагалі. Основні правила видачі довіреності викладені у Законі України від

2

вересня

1993

р. "Про нотаріат".

Юридична сила довірен ості не залежить від отримання згоди на

її видачу з боку представника, оскільки повноваження виникає незалежно від згоди ост а ннього.

Інша річ, шо здійснення цього

повноваження з алежить від представника, бо він сам вирішує, чи

використати довіреність ДЛ я здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи в ід мовитися віл. неї.

Форма довіреliості повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має ВЧИШІТИСЯ правочин «І. І ст.

245

ЦК). Звідси, ніби,

випливає, що довіреність на укладення правочинів, які можуть бути вчинені усно, також може бути надана в усній формі. Однак ця

норма має тлумаLІИТИСЯ у сукупності з положеннями 'І. ЦК , яка встановлює, шо довіреність

-

вида є ться однією особою іншій особі.

266

3

ст.

244

це письмовий документ, шо

( ), жt: , до вір е н ість за п жди має пи сьмову фо р му. В она може бути

11" ,с Т ОЮ

п I1С Ь МО В ОЮ або пи сьмо в ою нотар і аль н ою.

Н отаріал ьн е

11 '>ll; і : \ чс нн я дон ір е н ості п отр іб н е, зок р ема, для зд і йснення п раво ­ , ,," іll , н ота рі ал ьна ф о р ма для як и х обо н '51зкова ( н ап р иклад , п равоку пі вл і а бо п родажу ж и л и х будинк і в) .

11 11111

К р ім то го, з гід н о з ч .

2

с т.

245

ЦК дов і реність, шо видається у

' ,, ' Р НДКУ пер едо р уч е нн я , п ідл я гає н ота рі аль н ому посв ід ч е нн ю, кр ім " " ,"шк і в пе р едо р у ч е н ня од ер жа нн я зароб ітн ої п ла т и, ст ип е н д ії ,

IІ с "! l с і ї , аліме н т і в ,

інши х платеж і в та по ш тової ко р еспо н де нuїі

І ІІО Ш ТОВИХ п е реказ ів , п ос и лок то шо), кол и до в ірен і сть може бути I llІсв і д ч е н а п осадовою особою о р ган і зuu їі , в якій до в і р итель пра цює,

1І: llІч аЄТ ЬС5l , пере бу в ає н а стаці она р ному л і КУ\lан ні , або за міс це м

1101"0

п рож ив а нн я.

Ч асти н а

3

ст.

245

ЦК п е р едб а ч ає с п еціаль ні випадк и , кол и до­

н ір е ні ст ь , п о свід ч е н а с п е uі ал ьн о у п ов н оваже н им и на

ue

ор ганам и ,

IІР l1рі вн юєт ься до н ота р іаль н о п осв і Дtl ен и х . Аналог і ч н ий п ерелік I lсі6 , ш о маю т ь право п ос ві д ч у в ати дов ір е н ост і , закр і пле н ий у , І .

З а ко н у

40

.. П р о

нота рі а т " .

'Ісоб ам и р е гул ю є ть ся

П осв і дче н ня дов і ренос тей таким и

П о р ядком п осв і дче н ня за л о»і ті в і до ві ­

рt: н ос тей, пр и ріllН Ю llа ни х до н отар і ально п освід чених, зат пе рдже­ II/l М по с та н о в ою Каб ін ет у Міні стрів Ук р аїни від \[Q

15

червня

1994

р.

419. Зокрема, до нотарі ал ьн о п освідченої дов і ре н ості прир і в н юют ься:

-

до вірен о сті війс ь к о восл ужбов u ів та ін ш их ос і б, ш о п еребу­

"СІють на л і кува нні в гос пі талях, санаторі ях та і нши х в і йс ь ково ­ lі кувальних установах, посвід чені начальниками, Ї х зас ту пн икам и

110

м едичн і й 'ІЗст и ні, с тарши ми і чергопими лікарями uих госпі талів,

санатор їі в та ін ших в і йськов о-лікувальних установ;

-

дов і реност і військово службовuів,

а в

пунктах дисло каu ії

,\ійсько вих частин, з'єд н а н ь, установ і військово-учбових закл аді»,

lе нема є держав н их нотар і альних контор, приватних нотаріус ів,

IlОсадови х осіб і ор ган і в, що здійснюють нотаріальні дії, також дов і­

реності робітник і в і службо вuів, членів їх сімей та членів сім ей і>ійськово службов ці в, п осв ід чені командирами (начальниками ) u их 'Іастин, з' єдна н ь, ус т анов і з акладів;

-

довір е н ості ос і б, що з находяться у місuях позбавлення вол і,

lіОсвідчені начальн и ками м ісць позбавлення волі. Довірені сть, укладе н а у простій письмовій формі, як і та, що ;асвідчена н е ти м органо м а бо посадовою особою, на які покл адено

uійснення uих фу н к uі й, не може вважатися виданою з Дотр им а н ­ \!нм встано вле н ого законо м порядку, а, отже, має бут и виз н а н а недійсною.

Довіреніс ть на одержан ня заробітної плати та інших п латеж і в,

І іОв'язаних з т рудови м и в ідносинами, на отримання

в ина городи

;Івторів і вина хід н иків, пенс ій, допомоги і стипендій, гр о ш ей з уста ­

ІІОВ банків, а також на от римання кореспонденuії, у то му чи сл і

267

гр ошової і ІIOОІі!О'ІНОЇ, може бути посвіД'і ена організацією, в ЯЮИ до віритель працюс або на вчається, ЖИТЛОllо -експлуатанійною орга­ ніз аціє 10 :за

~I іСI\С!\! йог о

проживання, а також адміністрацією

стаці онарної лі кувально-пр офілаКТІ1'іНОЇ установи, у якій він зна­

ХОДИТ ЬСЯ на л і куванні. Довіреності , які видаю ться юридичними ос обами, крім тих, що вид аються І! порядку пер едоручення ('і.

2

ст.

245

ик), не потре­

бують нотаріальної форми. Довіреність від ім е ні юридичної особи ВИД, н е є можливим, то вона ви з на­

ється повністю недій сною . Витрати, яких зазн ав предстаВ IІИ К, що діяв з перевищенням П ОJlНО­

важен ь, можуть бути стнгнуті з особи, н ку він лредставляв, як б ез ­ підставне збагачення за пр ав ил а ми глави

82

ЦК за нанвності вс і х

умов, необх ідних для ВИШ 1кн ення в і дповідни х зобов'яза нь. Н ас тупне схвале ння

праВОЧI1НУ особою, яку предстаВ ,l НЮТЬ ,

створю є, з мінює і пр ипиня є ul1вілыіi права та обов 'яз ки з моменту lIчиненнн

§ 7.

иього пра вочину.

Інші фор.\1И в ст ановлення й рсаліЗ3ШІ цн вілы llхx прав і обов'язків через інших осіб

Розмеж ува ння різних форм участ і третіх ос і б в уста НОlJлен н і реалізаuії uивіль н их правові дносин має істотне з наченнн , оскільки поле гш ує вибір саме тих прав ових засоб ів , які до :н\Оляють забез­ печити досяг ненн я бажаного к іниевого еко н ом ічного і правового результату .

Порівняємо представни uтво з подіб н ими ка тегорія ми, які н ай­ більш ч асто зустр ічаються у uивіль но му обігу .

Представництво і комісія. Коли особа діє за до ру'[енн ям іншого, але від власного імені ,

має місие н е п ряме представ ниuтво або комісін . З представ ниuтвом ці відносини мають чи мало го С ІІі л ьного : і представн и к, і комісіонер д іють в інтересах ін шої особи ; в о ни обидва ВЧИНЯЮТЬ правочини з

трет ьою особою , будучи у повнов аже ними на Ї х зд ійсн е ння . Рі з ницн між предстаВ IНЩТВОМ та комісією п олягає в та кому:

J)

комісіонер д і с від власного імені , а тому правовий р езультат

його д ій на стає для нього самого, хоч і не відображаєтьсн н а його майні.

І снування комітента (особи,

в і нтересах нкої вчиняєтьсн

право 'IИ Н) дЛя третьо ї особи юри ди чного з н аче нн я не має ;

2)

оскілЬКИ комісіонер у вчинених ни м Ilравоч инах прийма є права

та обов ' нзки беЗIlосеред Нl.о н а себе, для тре т іх осіб н е має значен­ ня обсяг повногшжень коміс іОІі ера і зм і ст коміс і й но го доручен ня ,

272

1. \ .'

"адане йому KO~liTeHTO\I. Уклuпення комісіонером ПРаВОЧИНУ вказівок комі тента не тягне його недійсності, а лише

: IІ0рушеНІ!Я:vl

, ІІ\ОРЮ Є пр аво і оБОВ\130К к омітснта приймати fiol 'O на свій рахунок.

[1 >1 настан ня

юридичного ефекту предстаВНИllТВU суттєвим є З ll ання

І і1 с' тіх осіб про те, шо прс дстаВIІИК д і є від чужого імені, а також 11 ; lнвність та зміст повнова ження;

3) внст уп комісіонера від власного імені ЗУ ~lОвлю є т е , що до

1101"0 обов ' язків входить не тіЛЬК l1 зд ійснеlfНЯ правочину , ал е й йо го 1>1 І KOIHl!-tня . Виконання пр ед ставником 'jJlificH CHOro правочину не є ()60U'Я З КО ВИМ.

Представництво і звичайне посередництво. Від з в ичайного посср еД НИlпва

прсщ; таВНИIlТВО вілрізняєТl>СЯ

І ' аким:

!)

преДСТUl\lll1К ш ляхом власного ВОJlСВl1явленнн вчиняє право­

'І ИН з амість особи , яку він представляє. П осередники не замінюють

Lкобисту діяльність тих , кому вони сприяють. Ї хні дії самі по собі ІІС викл нкають встановлення праВОJ30ГО відношення між контра ген­

гами. Останні породжують його власними діями , які спрямовані ІІа досягнеll НЯ l1ієї мети . Ві д поuідJЮ, ЗВИ'lайний посередник не має

повноваже НL і діє від влаСIІОГО імсні . Якшо посередник д іє від імені іншо'і особl1 , він виступа є вже не нк З /JJ1'/айний посередник , а як IlредстаВІІИК ;

2) посер ед ник , ІІ а Jli Д ~liIIY ві д представника , захи шає інтереси не L);1IЮ ГО, а одра зу обох КОlІтрагентів, а та кож суспільні ін тереси.

3) ЗВllчаЙIІе llOсер едництпо застосовується лише при уклада нні пр авочиніп у сфері цивільного обігу між лі єзшпними особами . Сфера 1астосування предстаВНИlпва ширша: черСl представника можливим

с нк придбаJJНЯ, так і реалізація маЙНОlll1Х і IІсмаі,інових Ll l1в і льних пр а в і обов ' я зків. Крім того, як особа , нку представляють , може виступати і недієздатна особа.

Представництво і договір на користь тр етьої особи. Як і у представництві, за

JLoro[JopOM

на користь тр е тьої особи

для останньої з юридичних дій інши х осіб безпосередньо J\иникають юридичн і наслідки. Особа, яка у клала

JLorO[Jip

на користь іншої, як

і представник діє в інтересах того , на чию користь цей договір скла­

дений. Розмежування представництва і договору на користь третьої особи має практичне значенн я, як правило, для встановлення суб 'є кта об ов'язку при наданні зустрічного з адов олення стороні, яка виконала договір на користь третьої особи . Рі З НI1ЦЯ між ними полягає в такому:

!)

особа, яка укладає договір на користь третьої особи діє не від

її, а від вла сного імені, у зв'яз ку з 'ІИМ сама стає стороною відпо­ відного правового відношення ;

2)

третя особа набуває за д оговором не всіх прав і обов'язків,

шо виникають з нього, а лише окр емо го права в имоги. При представ­ ництві усі права та обов'язки з д і й представника виникають тільки

у особи , яку представляють;

273

3)

суб'Е:: кт, ЯК ІІЙ уклав договір на користь тр етьо ї особи,

n it

не в

силу ПОl3новаженнн, а лише на підставі свого в олеВИЯВЛСJ·J Ю I , а тому між ним

і ТРСТl, ою

особою

ніяких правові дносин

не

Нат ом і сть, пГ'снс таВНl1ка і особу, яку предс пшляють,

ниникає.

пон'я з ують

вн утр ішні правовінносини представництва.

Н айбіЛЬ!lІ і труднощі

являє РОЗ\1ежуваНЮI

представництва і

покл адан ня виконання зобов'язання боржника на третю особу згідно з і ст.

528

ЦК, котре, разом з тим, має важлив е з начення, дозволяючи

праВИЛЬJIО вирішу вати питання про МОЖ,lи в і сть :3астосупання до тих

чи інших випадків виконання зобов'язанн я третьою особою норм права про необхідність надавати звіт ,

про м ожливість в і дмови

третьо ї особи від виконання чужого зо бов'язаннн тошо. Всі випадки ви конання зобов'язань зам і сть боржника іншими

особами можуть бути об'єднані у

3

групи:

1)

виконання зобов'язан­

ня зд ійснюється тр етьою особою бе з спеціального акта покладання на неї цього викона ння (безпосеред ньо в силу закону) . Так, зобов'я ­ за нн я з перевезенн я, що прийняте н а себе першим перевіЗJfИКОМ, LlИКОНУtТЬСЯ У відпо відних частин ах в силу закон у наступ ним и пере­

в і зниками; 2) викон аНШI з060в'я заннн третьою особою зд і йснюється за спеціаЛЬНИ'vl погонжеНШIМ д ііі ці є ї особи з одн і єю зі сторін зо­ бов'язання (н ап риклад, за д оговором доручення) ;

3)

виконаНІШ

зобов'яза ннн зд і йс нюється третьою особою за відсутності

всіх

наведених Вl1ше підстав за влас ним спо н укан н}! м.

Як і за представництвом, особа , на нку п окладе llе в икон а нн я зобов'язання боржни ка, свої\1И юридичними д і ями виконує ч уже

зобов'язання, ст во рюючи тим самим без по ссред н ьо ПЛ}! борж ник а за ОСНОВНИМ зобов ' язанням правов і насл ідки. Як і представник, вико­

навець зобов 'ю ання по в'язаний п ев ни ми прав овими відносинами, внаслідок я ких провад иться ВИКОllання, ті льки з однією з сторін

основного зобов'яза нн я. Основний бо рж ник , як і особа , яку пред­

ставляють, з п оклада нн нм виконання на третю особу не виклю ­ чається з пра вово го відношення, шо виконується, і несе відпові ­

дальність за неllн ко нанн н або неналеж не виконання зоБО Ll'я за НIfЯ третьою особою (ок рі м випадк ів , прн мо заз н ачених

13

зако ні) .

Разом з тим, не зважаючи н а з н ач н у под і бність представни цтва і виконання зобов'}lЗання замість боржника іншими особами , оста н­ нє

не

можна розглядати

як один

з

випадк і в

предстаВНИЦТLlа,

оскільки:

1) особа, на }ІКУ ПОКЛ
4)

П О РУ 'lит е Лl>, на відміну від пр е дстаВlІика, діє в інтересах кре­

. 1Iпора , а н е осно в ного боржник а!.

Отже пр авов і д носини "3 представництва не є тотожними жодній іllшій формі

В'll1l1е ння

пра вочинів за до помогою третіх осіб.

За лежно від особлив остей тієї чи іншої форми п о с е редництв а роз­ ~l еж ування цих фор м і представництва мо жуть стосуватисн сф ери

д інл ьнос ті, суб'єктн ого склад у , мети , характеру і ре з ул ьтат у дій посередника як учасника

певних

пра вов і д носин.

При

цьому

ПРllНЦИПОlШ в і д міна предста вництва від усіх і нших форм встано в­

сlе'IНЯ та р еалі зац ії Itивільних пр ав овідносин між Д l30ма і біЛbluе о собами

3(1

участі третьої особи полягає у х ара кте рі юаєм ни х суб' єк ­

ПІВних прав і обов'я зків. Зовні ие про нвляєтьсн в тому , шо тільки представник д і є від і ме ні іншої особи , реалі 3УЮ Чl1 сво є повнова­ же ння та виконуючи обов 'н зок пр еДСЛlllЛ>l Пl іН І_Н У особу .

Додаткова .1iTepaтypa: І . Геле цька

/.0.

Правов е регул юваННІ! відносин представниuтва

у цивільному праві . Автореф. дис .

(24

...

ка н д . юрид . наук.

2.

К. ,

2005

Гранін В. л. П ов новаже ння представни ка та ііого реал і за ція за

цивільним законодавством України. Автор е ф . дис . наук .

3.

-

Одеса ,

2005 (20

...

канд. юрид .

с.).

Керuмов с.Г Деякі питання представниuтва малол ітньої особи

'І-і опікуном

К. ,

-

с. ).

//

Держа ва і право : Зб ірник на ук . праць .

2005 . - С. 452-457. 4. Лазько г.з. Джерела

процес уаль ному праві

2005. - NQ3. -

С.

//

-

Вип.

29. -

інститут у представництва у цивільно­

Часопис Київського у ніверситету права.

-

1[ 2-117.

І Див .: Бірюков І _А., 3аіка Ю_ О. , Співак В_М_ Uи вільне пра во Украї НI1 _ 1-1 ,,13 '1 _ п ос і б н ик . З а гал ьн а ч ас тин а_ - К_ , 2000 _ - С. 276.

275

5.

Нерсесо в Н. О. ПО!lнтие доб роволь ного представительспзз в граж­

данском праве

//

из6ранныIe труды
по представительству 11 ценн ь!м

бум агам н гр ажда нском праве.

6.

-

М.,

1998. -

С.

24-136.

СєвеРОПQ Є. С Представництво за римським приватним правом

та його рецеПllі}( у сучасн ому цивільному праві України. Автор еф . д ис .... канд. юрид. наук.

7.

процессе

Харьков,

8.

-

Одеса,

2004 (19

с.).

Сок.оловСКlI U КИ Представительство в гражданском праве и

/ / Вопрось! теории: 1984. - С. 24.

сущность, содержание, структура.

-

Фурса ся. Довіреність та інститут представництва в цивіль­

ному законодавстві, нотаріальному і цивільному процес ах України

//

Право України.

9.

- 1999. - NQ 4. -

відносини представництва

//

ситету: Збірник наук. пр аць.

2002. -

276

С.

94- 97.

Харитонов Є. О., Харитоно ва О./. При ватні та п ублічні право­

С.

36-41.

Науко вий вісник Чернів ецько го універ­

-

Вип.

147:

Право знавс тво.

-

Чернівці ,

РОЗДІЛ ІІІ РЕЧОВІ ПРАВА

Підрозділ І Право власності

Глава

14

Загальні положення права власносТІ

§ І. § 2. § з. § 4. § 5.

Право власності в системі речових прав. ПОНЯТТЯ власності і права власності. Зміст права власності. Здійснення права власност і . Право господарського відання і право оперативного управ­

; Jінн я як засоби зд ійснення права власності .

5. І. 5.2.

Право господарського відання . Право оперативного управління.

§ 1.

Право власності в системі речових прав

Р е човим праном є право, що забез п ечує задоволен н}! інтересів

уповнонаженої особи шляхом безпосереднього впливу на річ , що з н аход иться в сф ер і ]і господаРС ЬК IІХ інт ересів . Оскільки опосередкування відносин щодо майн а, а також захист майнових прав є одним із важливих завдань прив атн ого (цивіль­ ного) пр ава, то р ечов і права,

природно, є одним з центральних

інститутів ці єї гал уз і .

Речові права на.lежать до числа абсолютних. Тобто, юридична на­

лежність речі певній особі означа є, що всі інші особи зобов'язані визн ават и шо н ал еж ність і не порушу ва ти її . Тому речово-правовий захист ще назив ають аб солютним, підкреслюючи цим, що володі­

лець речового пра ва може отримати захист від порущень з боку "всіх і кожного" .

Особливості речово-правового захисту полягають, насамперед, у тому, що він забезпеч ується за до помогою так зва них речових позовів. Слід зазначит и, що ці позови з'явилися ще з часів форму­

вання римського права. Оскільки розмежування пр а в на речові і зобов'язальні у Римі не провадилось , там ро зр і знял и

actio

іп гет (по зов до речі) і

actio

2

види позовів;

іл регsолат (по зов до особи). Ц е

пов'язано з тим , ЩО римляни ная в ність т ого або іншого прав а виводили з існу ван ня позову, а не навпаки. Саме можливість звер­ нутися з позовом свідчила про наявність певного права. Відповідно,

277

можливість пода111І"

110

ЮНУ до речі" свідчила про і С IІУВ ІК OCI·IOBHe речо ве право і є основним інститутом книги який

грунтує тьси

ІІа концепнїі регулюваНІІН

3 UK,

відносин власності ,

закладе ній у Конституції.

§ 2.

ПОНЯ ТТЯ власності

права влаСІ/ості

Слово "власність" нерідко вживається для по з наченнн належ­ ності комусь речей.

Інши ми словами,

власність тлумачип,ся як

присвоєння особою засобів і прод у ктів виробництва усередині і за

допомогою певної суспільної форми. j

Визначення власності за допоМ'огою категорії ІІРИСВОЄННЯ

випливає з робіт К. Маркса , де категорії "власність" і "ПРИСВОЄННЯ" тісно пов ' нзані.

Такий

підхід до визначення власності загалом

можливий. Проте слід враховувати, шо п оюппr присво є ння потре­ бує конкретизації, а тому наврнД чи може бути використане для

розкриття змісту власності бсз визначення його самого. До того ж у ПОНЯТТЯ "присвоєння"

К.

Маркс і його пос л і дов ники нерідко

вкладали різний змістІ. У зв'язку з цим виника є необхідність більш деталь ної характеристики і встановлення ви з начальних ознак цієї

категорії .

] див ..

наприклад : Советское гражда н ское п р:шо .

--

Ч. І .

-

2 - е изд., перера6.

1·1 доп. / 266;

п од 06ш. p~д. В . Ф. Маслова, А.А. Пуu",u"а . - К .. 1983. - С. 253-254 , Сове тское гражданское право. - Т. І . - Л .. 1971 . - С. 224--225 .

279

На вирішеНI!}1

1\1,01'0

' Іавд а ннн СПРЯМОПіlН е ви з начення власнос­

ті як такого СТ;ІІІЛСІНОІ ос 0611 д о речі , за якого вона вважає річ хВОЄЮ , за умови , що інші ставляться по Ilієї р е чі як ла чужої . Отже ,

(власність характеризується П1КИМИ зовнішніми ознаками як на­ Я[lність влади особи нал річчю , яка [lизнана сус пі льством і регла­

ментована соuіал ьними HopMa~H1. Власник розпоряджається річчю своєю влалою jj у своїх інтересах. Для нього річ

- своя , для невлас­ - чужа. ) , з такого розуміння вл 'асності випливає , шо власність - ие

ників , відповідно ,

ставлення ЛЮДІ·ІНИ до речі. Проте, оскільки влада над річчю немож­ лива 6ез того , шоб інші особи, які не є власниками речі , ставилися до неї як до чужої , власність означає відношення між дюдьми з

привод у речей . : З одного боку

UbOfO

відношення власник, що - невл асники , тобто усі

ставиться до речі як до своєї , з іншого

інші особи , що мають ставитися до неї як до чужої. Ц е означає , шо иі особи зобов ' язані утримуватися від будь-яких за з іхань на '!ужу

piLI , а , отже , і на волю власника мати Ilю річ . ; Таким ЧИІІОМ , вл асність - ue суспільні (шшільні) відносини , у яких одні особи всі інші

-

влаСIІI!КI1

-

невлаСНИКI1

-

--

ставляться до речей як до сrюїх , а

мають ставитися до них як до чужих й

утримуватися від б удь-яких зазіхань на иі речj. Бе з ставленн}! інши х

осіб до речі , шо належить ВЛ, певною мірою , не залежно від волі людей: люди не можуть жити , н е ВСТУГlаючи у відносини власності .

Водночас відносини власності є вольовими, оскільки без uілеспря­ мованих вольових ді й людей вони виникати н е можуть . )Саме в силу

наявності в них вал ЬО130ГО елементу від носини вл асності можуть бутиоб'єктом правов ого регулюва ння. і Отже, власність

-

ue

суспі л ьні відносини , що характеризуються

двома основними оз наками: І) виникають з приводу речей (майна);

2)

мають вольовиіі :змі ст. З першої ознаки виплива є , шо власність

-

це завжди майнові

відносини, 'серед яки х вона з айма є 'Іільне місце.

І Див., наприклад: Хар иm о // о в Е. О., Саниах>неm ова Н. А . Гр ажда нское право : Частное право. Цивилис т ик а . Ф изич е с ки е ЛИШl. IОрид и ч ес ки е л и uа . Вешно е право. Обязательства. В ИдЬJ до говоров. Л втор с кое пра во . Пр ед ста вите>lЬ СТВО : Учебное пособие. ~ К., 2002. - С 234 .

280

Ilа}lвніС ТІ> другої О:3II. I У IОЩО. Таким ЧИНО~1 , право власності зда тне регулювати не il l1намі ку , ,! статику, тобто т іл ьки частину відl'ЮСИН влас ності .

l

3даєтьсн , що розбіжність позицій тут зна'IНОЮ jI·t ірою зумовлеllа різним

пі дходом до ви з начення

поняттн

власності

і

ро зу міннн

категорій "статика від носин" , "динаміка відносин". Є.О. Суханов визначає власність ч ерез кате горію присвоєннн, а не 'Іерез катего рії вол одіння, користування і розпорядження . Том у з ЙОІ 'О по з иції \І0жна зробити ВИСІІОВОК , що відносини власності

-

це відносини ,

які природно фіксують стан ПРИСВО Є ННЯ речеі1 , тобто статичний момент. У цьом у сенсі можна говорити про те , що вл асність

-

це

статика суспільних від носин з приводу майна, Я кшо ж акцент увати упагу на змістовній стороні

відносин власності , то в ній можна

пиференц іювати статичні елементи (володіння, присвоєння) і динамічні (користування , розпоря дже ння).

Очевидно, зняти цю суперечн і сть мож на вказівкою на те , щdy

відносинах 8.'1асності як у складному суспіЛЬНО:\lУ явищі існують статичні (володіння) і динамі'ші (користування, розпорядження) елементи змісту.

І ДИВ. , н ап рикл ад: с обствен н ости. М .,

Матm еи У., Сухаll ов Е-А. основны
e п оложеНІ1И пр:ш;! С. 300.

1999 . -

281

\

Вони властиві lіОМУlаВЖ1ll1

13

СУКУПlІості, але залежно від ситуації

чожуть зміНЮlІ:lЛI СІІО(: з начення : RИХОДИТИ н а Il е рший п лан , ТИМ­ чаСОIЮ не функціонувати,

ЗавеРl rr УЮЧI1 СТI1СЛУ ха ракте ристику катсгорії "власність" , заЗ ННИЙ феномен (у тому числі й право власності) виникає Лl1ІІІ е на певному шаблі суспільного розвитку, тобто пі'3ніше за власні сТІ>, ШО історично перенус інсти­ туту права власності,

282

'І'

11 рОТ
шо така ~tOЖJJl ll1і сп, охоплюється

flр:нюмочністю користування

ШЛЯХО~f ІІЧIIJJСIІIНI юридичних дій.

3.

Право РОЗПОРЯ.ilЖення ПОЛ>lгає в ЮРl1ДИЧНІІ1 МОЖЛИВОСТІ влас­

ника ІІIЛllа'I , 10Сllодарське товариство черс:з свої органи може Y llpaBJI HTI-І ШI\1 ~ lai-iHO~1 відповідно до ззсновниuького договору та вимог · Іа к он у. Отже , \ю ж на зробити висновок, шо з містом пр«ва вл аСlІості нк IІрава

власно сті) с майном:

на власну поведінку (пра ва зд і~існення прав
І ) право володіню-! майном;

2) право користуванн}!

3) право управління майном ; 4) пр а rю ро з порядження

майном .

§ 4.

Здійснення права влаСlІості

у пр а ктичній дінльності ,

пов ' язаній з використанням права

вл ас ності , сл ід врахов у mпи викладене више про багатоплановість ро зу міннн змісту uitcї категорії. Це Д;;ІЄ З I\ІОI 'У е ф е ктивнішс здій­ СllюrШТl1 право власност і , головні засади якого встановлені законом (ст.

319

ЦК).

У з в ' язку з uим cliд заЗllачити, шо власник може 'ІИВИТИ стосовно своєї речі усе , шо не заборонене заКОНО\1, або не су п ере'IИТЬ соuіа.'1ьніЙ природі

B.lacllOcTi.

Воли власника 1І10ЛО реа л і за lIії вла д и н ад річчю,

яка йому Н і \jIСЖИТЬ , внражасться у володінні , користуванні , ро з по­ РЯДЖ Сlші , управлінні тощо ні с ю рі'IЧЮ. В.lасник ~aє право використовувати своє майно Д.~я здійснення

піДПРИЄ\1НИЦЬКОЇ дія.lьності, крі;'.! вип:tд к ів , встановлени х з аконом (ст. 320 ЦК). Він може створювати юридичні особи на с віі,і ри з ик та від пові­

дал ы lсть,, BilН, HO укладати у год и з іншими піДПРI1ЄМUЯМИ, наб у вати т а ро з поряджатися с в оїм майном, брати участь у зовнішньоеконо­ мічній діяльності, відкрива ти рахунки в банках тошо. Р аз ом

з ТI1М, допуск а ються обмеження

плаСllості, 1l0в'Я J ані

3

ви користання права

гр о мадською необхідністю, а також із lІипад­

ками , коли це майно з авщ1С шкоди особам, суспільству, погірш ує е кологічну та економічну ситуанію тощо. Тому -законом мож уть

бути UCTaHOB}l CHi умови ви користання власником свого майн а дл я здійснення пі Д ПРI1 Є Мfil1UЬКОЇ діяльності. Зокрема, держава м оже з а ­ боронити підпрн є мницьку діяльність У певних сферах виро БНl1цтuа та торгівлі (наприклад , у сфері виготовлення зброї, нар котичних з асобів тощо) або об~l е Ж IПИ й шляхом встановлення ви моги про одержання суб' є ктами піД ПРlІємниuтва спеніальних ліц ен з ій тощо . КонкреТllі Пl1 тання, по в'Я,тури ('І . 4 сТ 343) ; 2) викуп земель н о'j д і л ян ки у зв'язку з сус п іЛhНОЮ IІс06хід­ Il ic ТlO ор ганом держав н о'j влад и (ст .ст . 350, 35 ]); 3) вику п пам ' нткн І сто рі ї та культури (ст .

іс т.

352); 4)

р еквіз иuі я (ст.

353); 5)

конф і ска l tія

354 UK). С п е ці ал ьними п ідставами на буття права кому нал ь ної влас ності

\ І ОЖУТЬ бути:

І ) вини к н е нн н пр а в а влас н ост і н а безхазЯ Й IlУ р і с(

(СТ . СТ .

335, 344); 2) н а з н ах ідку. від якої в ідмо ви л ас я ос о ба , що 'й \най ш ла (ч. 2 с т . 338); 3) н а бездо гляд н у дома шн ю тв а рин у, в ід якої I l ідмоu ила с я о с оба , щ о й з н ай ш ла ( С(. 2 ст. 34 1); 4) ви ку п зсмельно'і

. t і ля н к и у з в 'язку З сус пі л ьн ою н еобх ід ні с тю о рга н ом міс ц ево го само вр яду ванн я ( ст .ст .

350, 35 1

ЦК ).

Спеці ал ьни ми підставами на буття права

B,l a cHocTi Автоно м ною Респу бл ікою Крим може бути ви ку п земельн ої діля н ки у з в 'язку з сус п і л ьн о ю н е о бх ід ніс т ю ор га н ом влад и А вто но м н о'і Ре с п убліки Кри м ( ст. ст.

350, 351

ЦК ).

І дип . : U ив ільне право України. Під.ручник. Акад.емічниЙ К-УРС : у 2 - х т . - Т. ! / З; ) ред. я.м Шев чєнко. - К, 2003. - С. 296: UИ!Jі~ьне право України. Підручни к: у : -х кн . - Кн. І І За ред. 0.8. Дзсрu. Н. С. Кузнецової. - К, 2002. ~- С 332.

295

§ 2.

llсрвісні (первинні) способи наб утт я права власності

Первинними с такі способи набупя права власності , де права власник а не грунтуються на права х інших осіб. Первинними способами 8инИ!rnення права власності є: І) вироб//uцтво

-

спосіб виникнення права власності у зв ' язку з

виготовленням або стноренням речі , шо не існ у гшла раніше (ново­ створене майно) . Власником у цьому випадку стає той , хто виготовив

(створив) шо річ мя себе, якшо інше не встановлено договором

або законом . Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх мате­ ріалів на підставі договору, є власником цієї речі (ст.

331

ЦК) .

Момент виникнення права власності залежить від того , яка річ створена

Так,

- рухома або npal.lO власності

нерухома .

на рухо.VlУ річ l3иникає з моменту їі створен­

ня , а на нерухомі речі (житлоні будинки , БУдівлі, споруди тощо) з моменту державної реєстрацїі (ст. увагу на коліз ію норм ЦК: у 'І .

2

ст.

182 331

-

ЦК) . Тут варто Зl.lернути ЦК допускається виник­

нення права на нерухомість з моменту завершення будівництва

або з моменту створе ння майна; ст.

182

ЦК передбачає обов ' язкову

державну реєстрацію виникнення права власності та інших речових

прав. Порівняння цих норм дозволяє зробити l.Іисновок про необ­ хідність надання переваги ст.

182

ЦК , яка встановлює загальне

імперативне правило шодо реєстрації нерухомості. Отже й право власності на створене нерухом е майно може виникати тільки з моменту її держ,шної ре єстрації;

2)

специфікація або переробка

-

це створення нової речі шля хом

переробки матеріалу , що належить інші й особі, а не тій, яка ство­ рила нову річ. Визначальною ознакою тут є не сам факт створення

нової речі, а те, що нова річ створюється в результаті праці однієї особи з матеріалів, що належать іншій особі.

Виникнення права

власності на таку річ залежить від добросовісності чи недобросовіс­

ності специфікатора, тобто особи, яка використала чужий матеріал для створення нової речі.

Право власності у специфікатора виникає тільки за наявності одно­ часно З умов: І) вартість створеної речі значно перевищує вартість використаних матеріалів;

2)

специфікатор не знав і не міг знати,

що він використовує '[ужни матеріал;

3)

бажання специфікатора

набути право власності на створену ним річ.

Особа, яка самочинно переробила чужу річ (яка при цьому зна­ ла або мусила знати, що ст ворює річ із чужого матеріалу), не на­ буває права власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Крім того, власник матеріалів

може зажадати від спецнфікатора відшкодування збитків, а також моральної шкоди, за подіяних переробкою матеріалу. Пр аво власності на рухому річ, створену особою щляхом пере­

робки з матеріалу, що їй не належить, набувається вла сник ом

296

1.1

і " рі;IЛУ З
Залежно від особливостей об ' є кта правовідносин вл асн ості роз­ різняють: І) право власнос ті на з агал ьні (звичайні) об'єк ти u ивільних

пр ав; До

2) спеuіальн і об ' єкти . перши х можна

віднес т и

право власності н а буд ь-які речі

приватного пр ава , шо вільно перебувають у uивільному об ігу і не мають специф і ки право вого ре ж и му , п ов'я з аних з особливостями иього об'єкту . ДО Д Р У ГI1Х можн а віднести пра во власності н а речі приватного праl3і1, що спеu і ально виокремлені в актах uи ві л ьного законодавства з метою I3становл е ння особли вого правового режиму. Це, напри клад,

пр аво вл а с н ості н а з емлю (глава

( глава

28

27) ,

право власності на ж и тло

ЦК) , право влас ності н а речі, обмежені у uиві ль но му

об ігу .

§ 2.

Види права в лас но с ті за суб'єктом

2.1. Право п уб.~ічної В.'1асності 2.1.1. Право в ласності Українського

народу

етапя З24 иК відтворює положеннн ст. І З Конституuії, в якій зак р іпле но , шо зе млн , їі над ра, атмосферне повітря , водні та і нші природні ресурси , які знаХОД ЯТhСН в межах територ ії УJ;::раїни, пр и­

род ні ресурси й контин е нтального шел ьфу, виключної (морської) економі'I НОЇ зони є об 'є ктами права власності Ук раї нсь кого н арод у .

І Д И В. , наПРИIG13Д : Право ~ла сності В У краї ні : На вч . посібник О . В . дзерu. Н. С. Кузнецо во ї. - К . , 2000. - С. 299-339 .

3 12

/ За заг . ред .

з урахуна НІіЯМ наведеНОІ"О положсння та ЗClГЮlЬНОЇ концепції ІІра1\(\

власност і , СфОР~lОваної у вітчизняній цивілістиці і відображеllОЇ

у Ц К, пр а в о В.13сності Українського народу :\10же бути визначене як

:\1 о ж.lив і ст ь н а роду через уповноважені державні органи або безпосе­ р едньо вико ри стовувати (во.lодіти, користуватися, розпоряджатися тощо) :\1 ай н о, кот р е ЙО :\1У на.lежить відповідно до Конституції. У зв'язку з т им, ШО в СТlюдержавознавстві іноді ставиться під сум ні в і снуван ня

самого явиша "Український

народ"l,

виникає

пита нн я, ' І И мож на взагалі вважати Український народ суб'єктом (учаснико м ) цив ільних відносин? В ідпов ідь на ц е питання міститься у ч.

2 ст. 2

ЦК, яка псредбачає,

шо учасниками ц иві;ІЬНИХ відносин є: дсржава Україна, ABTOHO\ClНa

Рсспубл і ка Крим, ТСРlІторіШІьні громади,

iHOJCMHi

Дсржави та інші

суб'єкти публ і чног о права. Оскільки народ, хоча і :3 дсяким и за ст е­

рсженнями, може бути визнаним суб'єктом публічного права, то, Оll СВИДНО, так са м о він має бути визнаним і суб'єкто м цивільних відносин, а, відтак, можс бути і суб'єктом пра ва вл ас н ос т і. Оск і льки Україн ськиіі народ визнається суб' є ктом права влас­ ності нарівн і з і нш ими учасникам!! цивіль них в і дносин, виникає

питання, чи нс при з в еде це до "подвійного" и рава власності на такий об'єкт як земля'>

На ду м ку одних а вторів, Конст итуція відобража є ставлення до земл і (право на зе м лю ) Українськ ого народу як до території де ржа­

ви, як до об'єкта природи, а не іІО конкретних ділянок , РО З.\1ежо в аних на :зе м ельн і й те р итор ії дер жави для спе ц іаЛ l, НОГО в и користання. Інші наУКОll ці пр о л о н ують ро з рі з н ити ті в ип алк и , кол и [ Ірано lIJ1ас­ ності на :землю зачі п ає інтереси сус п іЛЬСТlIа в !! і лому

-

тод і :зсмля

виз н а ч ається як об ' єкт права влас н ості Ук р аї Н l:ЬКОГО ІІ
Коло об'єктів права державної власно сті не обмежене . Держава може бути власником будь-яких речей, у тому 'lИсл і тих, що ВИЛУ'lені з цивільного обігу і обмежені у обігу. Отже, у державній власності знаходиться майно, грошові кошти, які належать державі У країна. Вилученими з uивільного обігу вважаються об'єкти, які не можуть бути предметом правочиніf1. Види об'єктів цивільних прав, перебу­

вання яких у цивільному обороті не ДОfIускається, мають бути прямо встановлені у законі. Наприклад, Закон "Про охорону на вколиш ­ нього природного серсдовиша" до об'єктів, вилучених з обі гу, зарахо ­ вує державні природні 3С1повідники, державні природні зака з ники, національні природні парк!! тощо.

У літературі зверталася УВlС певним чином уні фі­ кувати правові рішсння у цій галузі. Що стосується права державної власності на речі приватного права, то воно є традиційним правом нласнасті, }lке охоплює звичай­ ні повноваження власника, котрі можуть бути ре СUlі зовані на зви­ чайних цивільно-правових засадах. При цьому держаuа як власник ре'IСЙ приватного права виступає у циві льн и х відносинах нк суб ' єкт, рінний з іНШИ:l-НI учасни ками таких відносин.

Праву інших країн також віломиі·j

приватне та публічн с. кодексі у ст.

537

поділ майна держави

на

НаПРIIК:lад , у Франu уз ькому Ц ивільному

та н асту пни х протиставляєтьсн майно п риватних

осіб і майно ЮРИДИЧНІІ Х ос і б п убл і чного права . Щоправда, Кодскс не визначає точно ре жим майна останніх (р іч у тім , що у дореволю­

llійному французьком у llиві льному праві не було ч і ткого ро зумі ння нідповідних відносин , оскі льки феодальні ко нцепції , за загальним правилом, :змішували суп ерен ітет і власність. Лише у першій поло­

нин і ХІХ ст . СJJlОГО .з а­

конодавства

1961

р. вона була ві днесена до зобов"I.зально-правових

KaTeгopi~i як така, що належить до .засобів забезпече нн я виконаннн .зобов',ПilНЬ.

Таким чином, з прийняттям Основ uив і лы
oгоo законодавств а

1961

р. і розроблених на його підставі реСllубл і ЮillСЬКИХ кодекс і в,

від класичного (римського) речо вого пр ава в СРСР залишився ли ше інститут права власності.

ПОНЯ ТТЯ

"pe1lOBe

пр аво"

практично н е

використовувалося. У юридичній терм і нології воно ладувалося ли ше

в зв'язку

.3

характеристикою p e'JOho - правових засобів захисту і

протиставленннм Їх .30бов'нзальн о -п равовим засобам . Незважаючи на фактичне ігн орування речового права у радя н­

ській uивілістиuі та ідеології законодавства, не можна не зазна чити , шо воно фактично проловжувало існувати в найрізноманітніших інститутах.

Зокрема,

радянсь кою uиві л і стич н ою думкою були розробле ні

такі речова-правові ін стит ути , як право повного господа р сько го відання і право о пера тивн ого у правління; з емельне право і право землекористуванн я н е можна уявити без з емельних сервітутів. До речових прав можн а віднести також право наЙ\1ача на користува нн я

житлом у будинк ах держав ного і гpO~faДCbKOГO фонду, право н а жиле примішення чл ен ів сім'ї н айма ча , члена житлово-будівельно г о кооперативу, власни ка житлового буди н ку тошо. Основи цивільного заКОНОД!

сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом (ст. 4]] ЦК) . Слід зазначити, ЩО остання правомочність землекористува'Ja у

деяких l3Ітадках СУПРОllОДЖУЄТЬСЯ істотними обмеженнями , встанов­ ле ними на користь власника землі. Зокрема, у разі продажу права користування земельною ділннкою, власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за uіною, що оголошена для продажу , та на інших рівних умовах . дЛН щбезпеченнн цього права землевласника реалізація емфітевзису ІІІЛИ­ хом продажу СУПРО130ДЖУЄТЬСН усклад неною процедурою. ПРОJlаНС IlI. смф ітевзису зобов'язаний письмово повідомити власника 3СМС1l 1.11О'­ д іля.н к и,

наданої в користування ,

про намір продати СНО!" "рано

користування сторонній особі із зазначенням ціни, оголошеної для продажу, та інших умов продажу. Власник , який протягом одного

місяця письмово заявить про свій намір викупити емфітевзис,

зобов'язаний купити його за ціною та на умовах, оголошених для продажу. Якщо власник землі відмовиться від реалізації свого пере­

важного права на купівлю емфітевзису, або не повідомить письмово

про згоду на купівлю , або надішле згоду про можливу купівлю за іншою ціною, землекористувач вправі продати своє право будь-якій особі, але на умовах, попередньо оголошених для продажу. Якщо власник ділянки, давши згоду на купівлю емфітевзису, згодом від­ мовиться від свого наміру, землекористувач може вимагати від нього

відшкодування шкоди, завданої такою відмовою (ст . ст.

22, 23

иК) .

у разі продажу землекористувачем емфітевзису з порушенням

права власника на переважну купівлю, останній може протягом І року звернутися до суду з позовом про переведення на ньОго прав

та обов'язків набувача права з унесенням на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором має сплатити покупець емфі­

тевзису (ст. 362, ч. 4 ст. 411 ЦК). Землекористувач зобов'язаний:

-

вносити плату за користування земельною ділянкою, а також

інші платежі, встановлені законом .

Плата за користування, яка

виплачується власникові ділянки , не включає інші платежі , які під­ лягають сплаті землекористувач е м відповідно до положень закону.

Зазначена плата за користування не охоплює обов ' язок користувача 5 ст. 41 І ЦК) ; - ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до й

сплатити власникові землі лаудемію (ч . цільового призначення;

-

підвищувати родючість земельної ділянки, застосовувати

природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій , які можуть призвести до погіршення екологічної ситуаuії;

-

повідомляти власника землі про намір продати право корис­

тування земельною ділянкою.

Емфітевзис припиняється у разі : І) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та земле­ користувача . У цьому випадку суб ' єкти права власності і речового права на чужу річ співпадають, а , відтак, діє правило про перевагу

більш повного права , тобто , права власності; 2) спливу строку , на який було надано емфітевзис, якщо строк було зазначено в договорі про встановлення цього права . У ЦК не встановлений обов'язок власника ділянки подовжити на вимогу землекористувача строк дії емфітевзису . Такий обов'язок може бути закріплений у договорі про

встановлення емфітевзису .

В разі

досягнення сторонами домовленості про подовження строку, від­

бувається встановлення нового емфітевзису;

3)

викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхід­

ністю . У цьому випадку йдеться про викуп саме земельної ділянки , а не права користування нею (ст .

362

350

ЦК);

4)

знищення земельної ділянки або такого й пошкодження, шо

I1l1ключає можливість використання для задоволення сільськогоспо­ ,'Lарських потреб;

5)

визнання недійсним правочину, що є підставою встановлення

смфітевзису;

6) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (п. "а" ст.

143

ЗК);

7) домовленості вщ\сника ділянки та землекористувача про Ilрипи·Не'ннЯёМфітевзису. Така домовленість має вчинятися у такій самій формі, як і договір про встановлення емфітевзису.

За рішенням суду емфітевзис може бути припинений також в

іншИх вйі-іадках, встановлених законом (ст. 412 ЦК).

§ S.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

Суnерфіцііі -

це довгострокове, відчужуване та ycnaaKOBYBalle

право користування земельною діЛЯIlКОЮ, nередшlOЮ відплатно чи безо­ nлатllО особі для будівllицтва та експлуатації на lІій будівель та споруд, ІІа які в остШfJ(ЬОЇ ви"икає право власності.

Суб'єк:rами суперфіціарних відносин є власник земельної ділянки, яка надається під забудову, і особа, котра має право використання зазначеної ділянки для здійснення забудови (суперфіціаріЙ). На будівлі (споруди), зведені суперфіціарієм, у нього виникає право власності. Це зумовлює незалежність цих прав від суб'єктно­ го складу, оскільки діє принцип : рсчове право слідує за речами ,

відносно яких воно встановлене і не пов ' язане з носіями цих орав . Віднесення суперфіuію до речових прав надає суперфіціарію абсо­ лютний захист його прав .

Суперфіuій може належати одночасно двом і більше особам. При цьому, безумовно, власне суперфіційне право поділу не під­

ляга є , а лише передбачається можливість спільного користування земельною ділянкою, наданою під забудову одночасно

2

і більше

особам, наприклад, у разі виникнення на підставах, передбачених законодавством, права спільної власності на зведену будівлю (споруду). Об'єктом суперфіцію є право користування земельною ділян­

КОю для будівництва певних видів споруд чи будівель із можливістю для суперфіціарія набути право власності на них .

При наданні

земельної ділянки в користування з метою забудови необхідно, щоб її подальше використання відповідало цільовому призначеннlО земельної ділянки.

Встановлення цільового призначення зеМСJlI.

відбувається шляхом віднесення земель до тієї чи іншої KaTcгopil, яке здійснюється на підставі рішень органів державної IІла;LIІ Т;І

органів місцевого самоврядування відповідно до Їх ПОВllOllаЖl"IІI . (ч.

1 ст. 20

ЗК).

Підставами встановлення суперфіцію є договір між власником ділянки і майбутнім забудовником про встановлення суперфіцію, і заповіт.

До істотних умов договору належать: відомості про земельну

ділянку,

мету її надання,

вид будівництва,

що має тут здій­

снюватися, умови платного користування ділянкою (розмір плати, й форма, умови, порядок та строки її виплати) . У ЦК не передба­

чена обов'язкова форма договору про встановлення суперфіцію. Але, враховуючи ту обставину, що договір про встановлення

суперфіцію не може бути виконаний сторонами в момент його вчинення, можна зробити висновок, що такий договір має бути лише письмовим.

~~ПОВіт також може бути підставою встановлення сулерфіцію в разі наявності в ньому заповідального відказу, яким заповідач зо­

бов'язує спадкоємця надатИ-lнші1;ЇосоБГriраво користування для забудови земельною ділянкою, яка входить до складу спадщини. Існуючий суперфіцій, у свою чергу, може бути переданий супер­ фіціарієм іншій особі за будь-яким цивільно-правовим договором, що відповідатиме природі цих відносин. Такий договір може бути

як оплатним, так і безоплатним. Укладення такого договору не вимагає погодження (чи узгодження його умов) з власником земель­ ної ділянки та є для нього обов'язковим . Суперфіціарій не зо­

бов'язаний повідомляти власника земельної ділянки про наступне відчуження суперфіцію, оскільки в ЦК (на відміну від правил про відчуження емфітевзису) не закріплене переважне право власника

перед іншими особами на купівлю права користування ділянкою . Власник ділянки зобов'язаний зберігати той характер відносин з новим суперфіціарієм, який існував з його попередником відпо­ відно до умов, які мали місце при встановленні суперфіцію .

Існуючий суперфіцій може також переходити у спадщину як на підставі заповіту, так і шляхом спадкування за законом . При цьому,

оскільки право користування земельною ділянкою для забудови та право власності на зведені на ній споруди , що входять до складу

спадшини, є пов 'яза ними між собою речовими правами, зазначені права в разі поділу спадщини між різними спадкоємцями не можуть

бути передані окремо.

Строк суперфіцію може бути визначеним або невизначеним. Мінімальний та максимальний строк суперфіцію у ЦК не зазначе­ ний. Але при його визначенні сторони мають враховувати, шо супер­

фіцій є речовим правом, яке встановлюється з метою забудови, і тому надто короткий строк суперфіціарного права не відповідає природі цього інституту, бо не дає можливості суперфіціарію реалі­ зувати надане право забудови .

Якщо суперфіцій встановлений на невизначений строк, то він вважається безстроковим і може бути припинений за бажанням сторін у будь-який час .

364

Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право:

-

на одержання плати за користування нею для забудови. Цн

IlЛ а та не є орендною платою , і не є платою за землю, що сплачу­

пься окремо до бюджету і не включається до складу вказаної плати !
-

вони виникають вперше . Це

-

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших ре­

зультатів інтелектуальної, творчої діяльності, котре супроводжу­ ється у необхідних випадках вчиненням творцем легітимаційних дій (ст.

11

ЦК).

У випадку набутrя права інтелектуальної власності, воно виникає на підставах, що мають вторинний характер. Зокрема, таке право

можна набути в результаті отримання необхідних документів, право­ наступництва, передання автором майнових прав інтелектуальної

власності іншій особі тошо (ст.

427

ЦК). У цьому випадку підставою

виникнення відповідних правовідносин вже є не власне акт творчос­

ті (легітимований у необхідних випадках відповідно до вимог закону), а Складна юридична сукупність (створення об'єкту права інтелек­ туальної власності і подія

-

смерть автора і відкриття спадщини,

створення об' є кту права інтелектуально; власності і правочин, спря­

мований н а його передачу).

§ 4.

Зміст права інтелектуальної власності

Для сучасної концепції українського цивільного права харак­ терним є те , що право інтелектуальної власності стосовно особи розглядається у 2 значеннях: l) як елемент правосуб'єктності (правоздатності, статусу) особи; 2) як суб'єктивне право. Відповідно

і тлумачиться зміст права інтелектуальної власності .

380

По-перше, йдеться про сукупність майнових та немайнових прав,

І "і разом складають "право інтелектуальної власності" як елемент гатусу приватної особи . Саме так "зміст права інтелектуальної влас­

; IОстї "

визначений у СТ.ст.

Зокрема, ч .

2

ст.

418

418, 423, 424, 425

ЦК.

ЦК розкриває зміст права інтелектуальної

II.'1асності як елементу правосуб'єктності, вказуючи , що право інтелек­ І VаЛЬНОЇ власності становлять особисті Ісктуальної власності та

немайнові права інте­

(або) майнові права інтелектуальної

нласності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної

І!ласності визначається иК та іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст.

423

иК особистими немайновими правами суб'єктів

IІрава інтелектуальної влас ності є :

1)

право на визнання людини творцем (автором, виконавцем,

lІинахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перещкоджати будь-якому пося ганню на право інте­ IСКТУальної власності, здатному завдати шкоди ч.есті чи репутації

пюрця об'єкта права інтелектуальної власності;

3)

інші особисті немайнові права , встановлені законом .

Зазначені немайнові права можуть бути поділені на два види :

:1) особисті немайнові права, пов'язані з майновими правами; \і) особисті немайнові права, не пов'язані з майновими правами .

Особистим немайновим правом, пов'язаним з майновим правом, є IІраво на визнання людини творцем (автором, виконавцем, вина­ \ідником тощо) об ' єкта права інтелектуальної власності . У цьому lІи п адку визнання автором породжує для людини усю сукупн ість

"айнових прав інтелектуальної власності (ст.

424

ЦК).

Особистим немайновим правом, не пов'язаним з майновим правом, с право перешкоджати будь-якому пОСяганню на право інтелек­

l-Уальної власності, здатному завдати ШКОди честі чи репутації творця l)б'єкта права інтелектуальної власності, та деякі інші особисті lіемайнові права. Хоч.а завдання шкоди честі чи репутації творця

об'єкта права інтелектуальної власності тягне виникнення у нього права на відшкодування моральної шкоди, однак це є наслідком

"равопорушення, а не результатом творчої діяльності. Висновок про те, щО Ч.

1 ст. 423

ЦК розрізня є дuа види особистих

немайнових прав суб'єкта права інтелектуальної власності (особисті lІемайнові права, пов'язані з майновими правами, та особисті не­ ~Jaйнові права, не пов'язані з майновими прав ами), не суперечить

lюложенням Ч.

3

цієї ж статті про те, шо особисті н емайнов і права

інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелек­ гуальної власності. Співвідношення цих прав ВИГЛЯд ає таким чином. Особисте немайнове право на визнання творця об'єкту інтелек­ туальної власності автором,

породжує для нього всю сукупнісп,

майнових прав інтелектуальної власності. Разом з тим, навіть ЯКЩО I lін не реалізує жодне з майнових прав, це не вплине на його

np
'125

плоди та доходи, як що інще не встановлено договором, і якщо це

випливає із суті зас тави; відчужувати предмет застави, передава ти

його в користування інщій особі або іншим чином розпоряджатис я ним лише за З І 'ОДО Ю заставодержателя, якшо інще не встановлено договором; заповідати заставлене майно (правочин, яким обмежу­ ЄТhСЯ право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікч ем­ ним). Разом з тим, заставодавець, який володіє предметом застави,

у разі втрати, псування, пошкодження або знишення заставленого

майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно , якшо і н ше не встановлено договором.

Застава з передачею заставленого майна заставодержателю (або за його наказом

2)

-

у володіння третьої особи) має місце при : І) закладі;

заставі цінних паперів;

3)

заставі майнових прав. При передачі

майна заставодержатель має право користуватися ним лише у випад­

ках, встановлених договором . За договором на заставодержателя може бути покладений обов 'язок отримувати від предмета застави плоди та доходи.

Разом з тим, заставодержатель, який володіє

предметом заста ви, у разі втрати, псування, пошкодження або зни­ шення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати

заставодавцю завдані збитки. При цьому слід враховувати, що, за загальним правилом, будь­

яке заставлене майно може залищатися у заставодавця (ч. · 6 ст.

576

ЦК). Заставодержателю майно передається в тому випадку, якшо

про це прямо зазначено договором або законом. у кожному разі особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана (якшо інше не встановлено договором) : І) вживати заходів, необ­ хідних для збереження предмета застави; застави належним чином;

3)

2)

утримувати предмет

негайно повідом ляти другу сторону

договору про виникне ння загрози знищенн я або пошкодження пред­ мета заст ани.

Момент установлення права застави залежить від форми договору

застави і від того, чи передається заставлене майно заставодержа­ телю. Таке право виникає з моменту укладення договору застави, а у вип адках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню,

-

з

моменту такого посвідчення. Якщо предмет застави відповідно до

дого вору або закону повинен перебувати у володінні заставодержа­ теля, право застави в иникає в момент перед ання йому предмета

застави. Якшо таке передання було здійсн ене до укладення догопору застави, праrю застави виникає з моменту його укладення .

Застава без переда'lі майна заставодержателю. І. Іпотека - це ви д :юбезnечення викоnання зобов 'язання нерухо­ мим майnом, що залиша ється у володінні і користуванні іпотекодавця, згідflО з яким іпотекодержатель мас право в разі невиконання боржни­ ком забезпечеnого іпотекою зобов язаliНЯ одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переваЖIІО перед іншими кредито­ рами цього боржника у порядку, встmLOвленому законом (ст. 1 Закону України від

426

5

червня

2003

р. "Про іпотеку") .

Таким 4ИНОМ , предметом іпотеки можуть бути один або дскіJII,К;І "б 'єктів неру хомо го майна за таких умов:

І) нерухоме майно на­

ІСЖИТЬ іпотекодав цю на праві влас ності або на праві господарського

"іда ння , якщо іпотекодавцем є де ржавне або комунальне підпри­ 2) нерухоме майно може бути від­

І JlС РУХОМОГО майна іпотекою , яка виникла відповідн о до дого вор у,

2.

Застава товарів у обігу або у переробці

-

роз глядаєтьсн За КОІІОМ

' 1lро заставу" як спеціальний рі знов ид застави із зал ИIІІ С llІІНМ маііll;l

\'

' І!lll, ність нормами цивільного законодавства, чи вона скл,ща(' СIМЩ' lllі

ний предмет правового регулювання. Однак, незалеЖIІО 111)1 1\11 Р,

чи вважати господuрське право самостійною галуззю чи ні, правиль­ ніше уявляється ГОIJОРИТИ про господарське законодавство як понят­ тя , шо є тотожним категорії "законодавство про підприємництво" .

Тому, цілком виправдано називати "господарські" договори

-

підпри­

ЄМНИЦЬКИМИ.

Слід зазначити , шо поняття підприємницького договору було

відомим проекту ЦК України дувалося у ч.

2 ст . 55

1996/1999 рр .

Зокрема, про нього зга­

Проекту, хоча детально це поняття у згаданій

та інших нормах ЦК не розкривалося. У ЦК

2003

р. категорія "підприємницького договору" як така не

згадується. Проте такими є група договорів, які за своєю сугтю Є підприємницькими: публічний договір, договір про приєднання та

попередній договір (ст . ст .

633-635

ЦК).

Оскільки підприємницький договір за своЄю природою є видом

цивільно-правових договорів, то він підкоряється всім правилам останніх . Зокрема , на нього поширюються загальні положення про

договори розділу

2 книги 5

ЦК (ст . ст.

626-654).

Як заз н ачається в літературі, в підприємницькому (господар­ ському) договорі сполучаються як спільні риси , характерні для будь­ НКОго цивільно-правового договору, так і спеціальні ознаки . Цими спеціальними озн а ка ми підприє мницького договору є те, шо:

- суб'єктами тако го дого вору є фізичні або юридичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти під­ приємницької діяльності; - зміст підприємницького договору складають умови, за якими передаються товари , виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або з іншою метою, не пов'язаною з особистим споживанням;

-

для деяких

видів підприємницьких договорів, зокрема ,

зовнішньоекономічних контраJ...'ТіlJ або біржових угод , може вста­ новлюватися окремий порядо к Їх укладення (підписання), обліку і реєстрації;

-

певні особливості можуть також характеризувати порядок ви· ·

конання або умови відповідальності сторін за підПРИЄМНИЦЬКЮ І договором (наприклад, нідповідальність підприємцн незалежно віц його вини) ; З урахуванням названих више особливостей цього виду договору,

господарським ( підПРИЄМНИЦЬКИМ ) договором можна вважати такий цивільно-праuовий договір, в якому обома сторонами або хоча б однією з них є юридичні або фізичні особи-Підприємці, і за яким передаються товари , виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов 'язаних з особистим (сімейним, домашн ім) споживаннямІ.

І дИВ. : З обов'язальне право. Н ав ч . посібн ик С. 28.

1998 . -

468

/

З а ред. О . В. Дзерu.

-

К.,

Іноді зустр іч аються більш прості визначення господарського до­ говору. Наприклад , А. Пилипенко та В . Щербина визначають ГОСllO ­ дар ський договір як майнову угоду господарюючого суб'єкта J

контрагентом, яка встановлює (зміню є, припиняє) зобов'язання сторін у сфері господарської і комерційної діял ьності: при вироб­ ництві і реалізації продукцїі, виконанні робіт , наданні послуг l . Такі скорочені за обсягом ви з начення господарського договору,

звичайно , також можуть бути використані в теорії і практиці , однак, більш доцільним представляється давати розгорнуті визначення господарського договору, шо містять вказівку на всі характерні його ознаки.

Слід заз начити, що підприємницькі (господарські) договори як різновид цивільно-правових договорів можуть бути як консенсуаль­ ними так і реальними. Так, договір поставки є консеllСУальним. Договір зберігання може бути реальним або консенсуальним. Дого­ вір позики, кредитний договір є односторонніми, а договір купівлі­ продажу, поставки

-

двосторонніми .

Однак, необхідно мати на увазі, що класифікація господа рських (підпри є мницьких) договорів за деякими підставами неможлива

внаслідок особливостей і правової природи останніх . Так , в зв'язку з тим, що господарські (підприємницькі) договори опос ередкову­ ють відносини, які мають на меті отримання прибутку, поділ їх н а

оплатні і безоплатні неможливий. Це пов'язано з тим, що бе зо плат­ ний договір передбачає відсутність майнового еквіваленту, а, отже, принаймні у однієї зі сторін відсутня мета отримання прибутк у. Тому, наприклад , договір дарування в кожному ра з і не є підп ри є м­

ницьким (господарським) . Спонсорська підтримка, можливо, спри яє рекламі, але якщо це не оформлене спеціальним договором пр о рекламування продукції або товарів у рахунок ІІаданих спонсором

коштів, то господар с ького договору тут н е має . Є тільки безоплатна допомога, що є за своєю правовою природою передачею майна або грошових коштів в дарунок . Водночас, стосовно господарських (підприємницьких) договорів,

можливе виділення їх особливих підвидів. Наприклад, серед них виділяють так звані біржові угоди (до­ говори), що опосередковують такий специфічний вИд відносин за участю підприємців як біржова торгівля . Особливості діяльності в цій сфері полягають в тому, що сама по собі вона не є підпри є м­ ницькою, оскільки не має на меті отримання прибутку. Одна к,

метою біржі і біржової торгівлі є сприяння й клієнтам в здійсненні підприємницької діяльності і, таким чином , сприяння отриманню

підприємцями приб утку2 .

К,

, Див.: 1996. -

Пилип енко А.Я., Щербина В.С. Господарське пр аво. Курс Л~"llііі .

С.

134.

2 Див .: Харитонова

монополізму

//

0.1. Біржа як організаuійно-прзвоuий З;lсі[, ІІОЛО , !;",,!>, Юридичний вісник . - 1994. - N.1 3. - С. 30 .

Таким чином, біржові угоди (договори) є господарськими (під­ приємницькими) договорами, які укладаються між підприємцями і з метою зді~існення підприємницької діяльності, але за посеред­

IІИЦТLIа організацїі, яка сама такою діяльністю не займається. Це і визначає Їх особливості й специфічне місце 13 системі цивільно­ правових договорів.

Відповідно до ст. ]5 Закону України від ]0 грудня 1991 р. "Про товарну біржу" біржовою угодою є угода , що відповідає сукупності таких умов:

-

якщо вона являє собою купівлю-продаж , поставку або міну

товарами, допущеними до обігу на товарній біржі;

--

якщо вона подана до реєстрацїі і зареєстрована на біржі не

пізніше наступного за їі укладенням дня;

-

якщо й учасниками є члени біржі.

У літературі називають різні підвиди біржових угод (договоріи) . Виділяють, наприклад, такі: І) форвардні угоди - угоди з товаром, який передається про­ давцем покупцеві на певних умовах з ро зрахунком у встановлеtlИЙ ДОГОIJОРОМ строк 13 майбутньому;

2)

угоди з гарантією

-

угоди, за якими один контрагент сплачує

іншому в момент здійснення угоди наперед визначену суму, що гарантує виконання ним своїх обов'язків. Якщо суму, що гарантує угоду, вносить покупець, вона оформляється як "угода з гарантією

на купівлю", а якщо суму вносить продавець

-

то така угода

оформляється як "угода з гарантією на продаж";

3)

угоди з кредитом

-

угоди , за якими ТОllар набувається броке­

ром або брокерською конторою за рахунок банківського кредиту з

подальшою реалізацією його в порядку біржового торгу; 4) угоди з премією - угоди, за якими сторони наперед обумов­ люють доплату до ціни купівлі або знижку з ціни прода)!...), ;

5)

угоди з правом продавця або покупця зм інити кількість товару ,

що продається або постачається;

6) ф'ючерсні угоди - угоди, що укладаються не тільки з метою купівлі або продажу, а й для страху вання можливих збитків, пов 'яза ­ них із укладенням угоди на поставку товару в обумовлений час . Така класифікація біржових угод цілком можлиuа. Однак аналіз практики дозволяє зробити одне уточнення . Зокрема , залежно від строку виконання угоди, до цільно виділяти не тільки форвардні і

ф'ючерсні угоди, але й так зван і угоди-спот. Угоди-спот

-

це договори,

.

що виконуються одразу після Їх

укладе ння . Для розuиненої біржової торгівлі вони нетипоuі , однак

в наших умовах є, мабуть, найБІЛЬШ розповсюдженим видом бір­ жових угод.

Таким чином, аналіз особливостей, характерних рис і поняття господарського (підприємницького) догово ру дозволяє зробити uисновок , що він є різновидом цивільно-правового догоиору, під­ порядковується загальним прав илам цивільного законода вства , а також положенням спеціальних норм, що регулюють ті або інші відносини в сфері підприємницької (господарської) д іяльності.

470

§ 4.

Зміст (умови) договору

Суть і значення цивільно-правового договору в конкретних пра­

вовідносинах найяскравіше відображаються в його змісті, котрим визначається й зміст самого правовідношення. Зміст договору

-

це сукупність умов (пункті в), визначен их на

розсуд сторін і погоджених ними, та умов, які є об ов'язковими від­ IІОВідно до актів цивільного законодавства. Сторони також мають право укл асти договір, в я кому містяться елементи різних догово­ рів (змішаний договір). До відносин сторін у зміш а ному договорі

'!аСТОСОВУЮТЬСЯ у відповідних частинах положення актів цивільного 'законодавства про договори, елементи яких містят ься у змішаному договорі, якшо інше не встановлено договором аб о не випливає і з

суті змішаного договору (ст.

628

ЦК).

Переважн а більшість цивільно-правових норм, які визначають

умови договорів, мають диспозитивний характер, тобто сторони 13 договорі можуть відступити від положень закону і вр е гулю вати сво'і

l3ідносини на власний розсуд. Наприклад, ст. 668 ЦК встановлює, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкод ження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару,

якшо інше не встановлено договором або законом. Це положення закону є диспозитивним, оскільки передбачає можливість визна­ чення сторонами моменту переходу ризику до покупця на Їхній розсуд.

Разом з тим, договором може бути встановлено, шо його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленом у порядку . Але навіть у тому

разі, коли у самому договорі не міститься посилання на ТИГlові умови, останні можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам ст . 7 ЦК (ст . 630 ЦК) . Слід враховувати, що типові умови (типові договори) щодо певних відносин можуть затверджуватися органами державної влади , ор­

ганами влади Автономної Республіки Крим або органами нісцевого самоврядування. Такі типові умови за своєю суттю є актами цивіль­ ного законодавства, обов'язковими для застосування, якщо в них прямо не передб ачено інше. Отже, у цьому випадку вказані "типові умови" обертаються на приписи імперативного характеру . Умови, на яких договір укладається , мають велике практичне

значення, оскільки від них, зрештою, залежать особливості договір­ них прав і обов'язків сторін договору, а також належне виконання зобов ' язань.

Залежно від їхнього юридичного значення всі договірні умови можна звести до

3

основних груп: істотні, звичайні і випадкові.

Істотними вважаються умови, які необхідні і достатні ДЛSІ укла­

дення договору . Це випливає зі ст.

638

ЦК, згідно з якою ILОlOвір

вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами 11 I/ОТРI(Нllіі

для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх і СТОТІ/ИХ ІННО ЛІ

умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов дого­ вір не може вважатися укладеним . Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не

містить якихось ін ших умов . Саме тому такі умови ще називають необхідними . Визначення кола істотних умов залежить від специфіки кожно ­ го конкретного договору. Наприклад , істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет договору, ціна. Предмет договору, плата за користування, порядок користування найнятим майном є істот­ ними умовами договору майнового найму.

Частина

1 ст. 638

ЦК поділяє істотні умови на

4

групи :

І) умови про предмет;

2) 3) 4)

умови, які визначені законом як істотні; умови, які є необхідними для договорів цього виду;

умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути до­

сягнуто згоди.

При визначенні істотних умов того або іншого договору слід враховувати, що вирішення цього питання залежить, насамперед від суті конкретного договору. Тому не випадково ЦК, при визначен ­ ні істотних умов договору, відсилає до спеціальних норм, присвя­ чених договірним зобов'язанням цього виду і називає істотними, насамперед, ті умови, які визнані такими згідно із законом і пе­

редбачені як обов'язкові самими нормами права, що регулюють ці договірні відносини. Зокрема, такий підхід був характерний при

визначенні істотних умов так званих господарських договорів поставки, контрактації.

Однак, не завжди істотні умови визнач аються безпосередньо в

законодавстві. Особливо це актуал ьно зар аз, адже в умовах переходу до ринкових відносин, наділення учасників господарських відносин реальною самост ійністю і в тих випадках, коли йдеться не про дер­

жавні організації , все більшого значення набувають друга і третя групи істотних умов, згаданих вище. Наприкл ад, норми про купівлю­

продаж, міну, найом, зберігання, спільну діяльність тощо не містять вичерпного переліку умов, однак останн і випливають із сенсу від­ повідного договору і норм, що визначають поняття і суть договору . Наприклад, купівля-продаж за своєю суттю є оплатним до­

говором, отже не встановлення угодою сторін такої умови, як ціна,

свідчить про відсутність самого договору купівлі-продажу . Однак, будучи істотною для договору купівлі-прод ажу, умова про ціну

позбавлена значення для ДОГОБОРу дарування, у зв'язку з безоплат­ ним

характером

останнього.

Будь-яка зі сторін може визнати недостатніми ті умови, що названі істотними у законі або є необхідними для договору цього

виду, і зажадати включення у договір дод аткових умов, без яких угода й не влаштовує. У цьому випадку такі умови також набувають значення істотних. Наприклад, за загальним правилом, доставка

проданої речі в певне місце не належить до істотних умов купівлі-

472

IІродажу. Однак, якшо покупець хотів укласти договір тільки з Дотри­ \lанням цієї умоuи , а продавець не згоден з такою вимогою, то не \lОжна вважати такий договір укладеним тільки тому, що досягнуто

Jгода сторін щодо предмета, якості та вартості речі . Таким чином, для укладення договору необхідне досягнення

угоди зі всіх істотних його умов . Разом з тим, іноді недостатньо і такої угоди . Зокрема, крім неї може вимагатися передача речі, }lКЩО йдеться про реальний договір (позика , дарування). У вста­

новлених законом випадках договір має бути укладеним у потрібній формі. Наприклад, договір купівлі-продажу земельної ділянки, (д иного м а йнового комплексу, житлового будинку тощо потребує

lІотаріального посвідчення та державної реєстрації (ст.

657

ЦК) .

Тому все зазначене щодо істотних умов договору лонною мірою

стосується і форми договору, оскільки якщо одна зі сторін вимагає, або законом обумовлене нотаріальне посвідчення, а ін ш а сторона від цього ухиляєт ься , то не можна говорити про досягнення в цьому »ипадку угоди.

Щодо передачі речі у реальному договорі, то тут справа вигля­ дає дещо інакше. Якщо речі не передано, то немає й договору. Але не тому , що не досягнуто згоди відносно його істотних умов, а

тому, ЩО не додержані вимоги закону, без яких не може йтися про існуuання до говору взагалі .

Крім істотних , можуть бути й звичайні умови договору . Звичайними

називають ті умови, які передбачені нормативними актами .

На

відміну від істотних, вони не потребують узгодження сторонами, оскільки автоматично набирають чинності з моменту укладення договору . Тому відсутність у змісті договору звичайних умо» не впли­ ває на його дійсність. Наприклад, якщо при укладенні договору майнового найму сторони не домовилися про те, хто має вико­

нувати поточний ремонт речі, автоматично діє умова, передбачена

ст. 776 ЦК, згідно з якою наймач зобов'язаний проводити за свій рахунок поточний ремонт, якшо інше не передбачене законом

4. 1

або договором.

Випадкові умови включаються у договір на розсуд сторін. Так само, як і звичайні умови, вони не впливають на факт укладення договору і на його дійсність. Але на відміну від звичайних умов, які передбачаються безпосередньо законом і починають діяти внаслідок од ного лише факту укладення договору, випадкові умови набува­ ють юридичного значення лише тоді, коли вони включені самими

сторонами в договір . Їхня відсутність, так само, як і відсутність звичайних умов, не тягне недійсності укладеного договору. Крім того, відсутність випадкових умов лише в тому випадку тягне визнан­ ня договору недійсним, якщо зацікавлена сторона доведе, що 1I0lla вимагала узгодження цієї умови. Слід зазн а 4ИТИ, що всі три групи умов, до якого б вони Вlщу ІІС належали, завдячують своєю появою, у кінцевому підсумку, ЛИШС до мовленості сторін ,

якою одні умови формулюються БСJIІО-

473

середньо, а інші - визнаються сторонами договору обов'язковими для них внаслідок самого факту укладення останнього . У цьому, зокрема , виявляється значення договору як вольового юридичного акту .

Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст .

213

ЦК, яка визначає загальні правила тлумачення правочинів, про

які йшлося у попередніх главах підручника . Крім того, в разі тлу­ мачення умов договору можуть враховуватися також типові умови

(типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на них (ст. 637 ЦК).

§ 5.

Укладення, зміна та розірвання договорів

Оскільки цивільно-правовий договір є однією з головних під ­ став виникнення зобов'язань, його характеристика не може бути

повною без вис в ітлення порядку укладення договорів . Розглянемо спочатку загальний порядок укладення договорів .

Оскільки договір є загальним юридичним актом двох або де­ кількох осіб , узгодження умов договору між ними проходить, як мінімум,

2 стадії:

шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір ,

що називається офертою, і прийняття пропозиції іншою стороною, що має назву акцепт. Відповідно сторона, шо запропонувала укласти договір, називається оферентом, а сторона , що прийняла таку про­ позицію

-

акцептантом.

у зв'язку з цим у літературі зазначається, що процес укладення договорів зумовлений самою природою цієї правової категорії.

Тобто, якщо суть договору полягає у згоді, то тим самим укладення договору , яке є процесом досягнення згоди , спрямоване на досяг­

нення того або іншого правового результату в сфері цивільного права , передбачає виявлення волі кожної зі сторін та їі співпадін­ ня (узгодження). Отже , першою стадією укладення договору є оферта.

Оферта

-

це волевиявлення особи, спрямоване на укладення

договору на певних умовах. Одна к такого спрощеного визначення поняття оферти недостатньо для визначення їі суті. Слід врахову­ вати , що офертою є не будь-яка пропозиція про вступ у договірні

відносини , а тільки та, яка направлена конкретній особі або декільком конкретним особам і при цьому містить вказівку на кон­ кретні положення, які пропонується включити в договір. Тому в

пропозиції в будь-якому ВИ!1адку мають б}Ти умови, що визнаються істотними для цього договору.

З урахуванням сказаного , можна відзначити наявність таких характерних рис оферти:

І) вона адресується конкретно одній або декільком особам. Коли пропозиція розрахована на невизначене коло осіб (наприклад, в рекламі), то вона розгл ядається як запрошення до оферти, якщо інше прямо не зазначене в цій пропозиції ;

474

2)

оферта повинна містити вказівку на істотні умови майбутнього

логовору, тобто такі, які є істотними згідно із законом або є необ­ хідними для договорів такого виду, або в узгодженні яких зацікав­ лений оферент;

3)

пропозиція виражає твердий намір оферента вважати себе

!В ' язаним договором і запропонованими умовами у випадку Їх прий­ НЯТТЯ (акцепту) іншою стороною. Як зазначалося вище, оферта за своєю суттю є волевиявленням

сторони, яка бажає укласти договір. Оцінка ї1 як волевиявлення,

тобто спрямованої на встановлення цивільних прав і обов'язків лії, дала підставу деяким науковцям вважати оферту одностороннім

I1равочином. Однак ця позиція не набула поширення . Її опоненти слушно зазначали, що ці дії

IІропозиції (акцепт) ньої угоди

-

-

-

пропозиція (оферта) і прийняття

є лище складовими частинами двосторон­

договору .

Волевиявлення однієї з осіб (оферента)

спрямоване на отримання волевиявлення іншої особи (акцептанта) у відповідь, внаслідок чого виникає спільний вольовий акт, договір, що приводить до досягнення зустрічних результатів, бажаних для

них'. Отже, можна зробити висновок, що хоч оферта і не є правочи­ ном, а тільки однією із стадій укладення договору, однак вона тягне наслідки правового характеру. Ці наслідки полягають в тому, що

Ігідно зі СТ.ст.

643-645

ЦК оферент протягом певного строку

пов'язаний своєю пропозицією про укладення договору. Цей строк ' щлежить від того, чи був вказаний строк для відповіді, а також від того, в одному чи у різних місцях знаходяться контрагенти . Так, ст. 643 ЦК передбачає, що, коли пропозицію укласти договір зроб­ лено з вказівкою строку для відповіді, договір вважається укладеним,

нкщо особа, що зробила пропозицію, отримала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом зазначеного строку.

Отже, в тих випадках, коли у самій оферті вказано строк для відповіді, оферент зв'язаний своєю пропозицією протягом цього строку. Якщо він за цей час передумає і направить пропозицію про

укладення договору інщій особі, укладе з цією іншою особою до­ говір, то його дії будуть порушувати права того, до кого він спочатку \Вернувся із пропозицією. Тому на нього можуть бути покладені негативні наслідки односторонньої відмови від зобов'язання. Наприклад, обов'язок відщкодувати заподіяні збитки. Стаття 644 ЦК передбачає порядок укладення договору за про­ 'lОзицією, зробленою без вказівки строку для відповіді. Так, коли IІропозицію укласти договір зроблено усно, без вказівки строку для lІідповіді, договір вважається укладеним, якщо інща сторона негайно 1,lЯвила оференту про прийняття цієї пропозиції.

І ДИВ. : Гавзе Ф.и. Социалистический гражданско-правовой договор .... М .. С. 85-86.

1\)72. -

475

У випадку, ЯКЩО пропозиція зроблена у письмовій формі, договір вважається укладеним, ЯКЩО відповідь про прийняття пропозиції отримана протягом нормально необхідного для цього часу .

Слід зазначити, що в цьому випадку оферент зв'язаний про­ позицією протягом більш тривалого строку у випадку, коли він

знаходиться не в тому місці, де акцептант. Тут має бути зроблена поправка на звичайні строки доставки кореспонденції в обидва кінці. Розвиток технологій у галузі зв'язку призвів до того, ЩО сторо­

ни, що знаходяться в різних місцях отримали можливість спілкува­ тися без розриву в часі за допомогою телефону, обміну факсами, повідомленнями електронною поштою тощо. Цікаво, що вже ЦК

1922 р.

був змушений вдатися до певної фікції, включивши в ст.

131

примітку, згідно якій пропозиція, зроблена телефоном, визнавала ­

ся пропозицією присутньому. Таким чином, ЦК

1922

р. виходив з

того, що при оферті без вказівки відповіді, але при використанні

оперативних засобів зв'язку, відповідь на зроблену пропозицію по­

винна бути дана негайно. На жаль, ЦК 2003 р. не містить подібних роз'яснень. Тому за­ лишається неясним, протягом якого часу залишається пов'язаним офертою контрагент, що зробив оферту телефоном, факсом, електронним зв'язком. Можна припустити, що строк має обчис­ люватися, виходячи з періоду, необхідного для відповіді аналогічним

засобом: тобто на факс електронною

поштою

-

факсом,

на електронну пошту

-

тощо .

Однак, практика показує, що тут виникають труднощі . Наприк­ лад, контрагент отримує факсимільну оферту не на офісний або домашній факс через посередника (відділення зв'язку) . У цьому випадку йому необхідний час не тільки для ознайомлення з текстом оферти і прийняття рішення, але й для доставки тексту від посе­ редника .

Зараз це питання вирішується з урахуванням конкретних обста­ вин (наявності відповідних каналів зв'язку, технічної можливості негайної відповіді тощо). Слід зазначити, що й ст.ст. 644-645 ЦК не містять такого рішення, фактично відтворюючи основні поло­ ження ст. 156 ЦК 1963 р. Ведучи мову про характер і порядок відповіді на оферту, слід мати на увазі, що іноді замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент у встановлений для акцепту строк здій­

снює дії з виконання вказаних у оферті умов договору : відвантажує товари, надає послуги, сплачує певні суми. Такі дії слід вважати акцептом, якщо інше не передбачене законодавчими актами або не визначено в оферті. Вчинення таких конклюдентних дій означає

і згоду на укладення договору, і одночасне його виконання (ст.

642

ЦК) .

ЯК і оферта, акцепт може бути відкликаний акцептантом, якщо повідомлення про його скасування оферент отримає до моменту або в момент отримання самого акцепту. У разі відкликання акцепту

476

. ,(ю неотримання відповіді від акцептанта протягом встановленого ІЛИ цього терміну, оферент вважається вільним від тих обов'язків,

""і пов'язані з раніше зробленою ним пропозицією. ЦК особливо обумовлює наслідки отримання відповіді про згоду ІІа укладення договору з запізненням (ст. 645 ЦК). Якщо з отриманої з запізненням відповіді про згоду укласти дого­

І,ір видно, що відповідь була відправлена своєчасно, вона визнається І акою, що запізнилася, лише в тому випадку, якшо особа, шо ,робила пропозицію, негайно повідомить іншу сторону про отри­ 'Іання відповіді з запізненням. В цьому випадку відповідь вважа­

( ться

новою пропозицією.

Слід зазначити, що новою пропозицією є також відповідь про

ноду укласти договір на інших умовах (ст.

646

ЦК) .

З наведених положень можна зробити висновок, що, навіть якщо оферта відповідає всім вимогам, які висуваються до неї і про які

ІІШЛОСЯ вище, вона не завжди є першою стадією укладення договору.

у випадках, передбачених законом (наприклад, ст.

646

ЦК), вона

розцінюється не як оферта, а фактично як пропозиція вступити в IІсреговори. Сторони в цьому випадку немов міняються місцями:

()ферент стає акцептантом, а акцептант

-

оферентом. Це пов'яза­

ІЮ з тим, що на нову пропозицію (зустрічна пропозиція) необхідна ,года колишнього оферента. Якщо ж колишній оферент не погодить­ ся з новою пропозицією, а висуне ще якісь нові, додаткові умови,

го він знов стає оферентом, а його контрагент

-

акцептантом.

Переговори або обмін листами між сторонами, таким 'ІИНОМ, можуть продовжуватися довго і завершитися або досягненням згоди відносно умов договору , або взагалі не привести до позитивного результату .

Особливим випадком укладення договору є встановлення дого­

вірних відносин на підставі так зва ної "публічної оферти", тобто оферти, зверненої до невизначеного кола осіб . ТРИвалий час в літературі була поширена точка зору, згідно з нкою оферта може бути звернена тільки до певної особv. . Якщо та кої спрямованості до певної особи немає, то немає і оферти. Зокрема, таку позицію захищали Р. Халфін а, Ф . Гавзе , зауважуючи при цьому, що положення про адресованість оферти конкретній особі не стосується державних торговельних організацій, купівлі­ продажу на "колгоспних ринках" тощо. Одн а к, в наш час така позиція не знаходить підтримки ні в літе­

ратурі, ні в законодавстві. Як зазначають М . Брагінський і В. Віт­ рянський, коли учасники обігу мають можливість самі знаходити собі партнерів, в умовах конкуренції, що посилюється, поширилася практика оголошення різного роду запрошень до укладення до­ говорів по радіо , телебаченню , в пресі .

До такої "публічної" оферті можна віднести пропозиuію у газеті, 110 радіо або телебаченню про продаж точно зазначених товаріІІ,

lІиконання точно зазначених робіт, надання чітко заз на'lСllИХ

477

послуг, адреси оферента, готовності вступити на оголошених умовах

в договір з будь-якою особою, що цього забажає. Крім того, публі'іНа оферта фактично має місце при укладенні кожного публічного

договору (ст. 633 ЦК). Згідно зі ст. 639 ЦК договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені зако­ ном. Проте, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним лише з моменту надання йому

цієї форми, навіть якщо законом ця форма для цього виду договорів

не вимагалася. Зокрема, у разі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його під­ писання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нота­ ріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його

нотаріального посвідчення. Договір вважається укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропози­ цію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Порядок вирішення спорів, що виникають у процесі укладення

договорів, визначається ст.

649

цк. Згідно з цією нормою можливість

і порядок вирішення переддоговірних спорів залежить від того, чи

є підставою укладення договору обов'язковий припис правового акта: І) якщо підставою договору є припис правового акта органу дер­

жавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, то спір вирішується судом . Так само судом він вирішується в інщих випадках, встановлених законом;

2)

якщо укладення договору не пов'язане з приписами правового

акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, то переддоговірні спори

можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовле­

ністю сторін або законом . В інших випадках усі розбіжності при укладенні договору усува­ ються шляхом домовленості сторін. Зміна або розірвання договору, за загальним правилом, допуска­ ється лише за згодою сторін. При цьому правочин, спрямований на зміну або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інще не

встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту . Винятки із загального правила щодо добровільності зміни або розірвання договору можуть бути передбачені договором або без­ посередньо законом. Зокрема, договір може бути змінено або розір­ вано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встанов­

лених договором або законом . (Істотним вважається таке порушення стороною договору,

478

коли

внаслідок завданої цим шкоди друга

сторона значною мірою позбавляється того , на шо вона розрахо­ uувала при укладенні договору). Від розірвання (зміни) договору слід відрізняти односторонню

повну або часткову відмову від договору, яка можлива лише у випад­ ках, прямо передбачених законом або договором. Так, наприклад,

відповідно до ст. 849 ЦК, якшо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує й настільки повільно, шо закінчення й у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від дого­ вору підряду та вимагати відшкодування збитків .

у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якшо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір вважається відповідно розірваним або зміненим. Особливою підставою розірвання або зміни договору є істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. У цьому випадку договір може бути змінений або розірваний за згодою

сторін, якшо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (ст. 652 ЦК). Якшо сторони не досягли згоди шодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або шодо його розірвання, договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того , шо така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами , які заінтересована сто­ рона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на шо вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає , шо ризик зміни обставин несе заінтересована сторона . Крім того, для зміни договору необхідна наявність шt однієї із двох умов:

І) розірвання договору суперечить суспільним інтересам; розірвання договору потягне для сторін (чи однієї з них) за­

2)

подіяння шкоди, яка значно перевишує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

у разі зміни договору за взаємною згодою зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов шодо предмета, місця,

строків виконання тошо, а у разі розірвання договору зобов'язан­ ня сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якшо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якшо договір змінюється або розривається за рішенням суду, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту lІабраllllН

рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

479

За загальним правилом , сторони не мають права вимагати пове р­ нення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору . Втім, згідно з ч.

4 ст.

б53 ЦК сторони

мають право своєю домовленістю передбачити повернення пере­ даного за договором . Такі самі наслідки можуть бути встановлені с пеціальним приписом закону.

У кожному раз і , якщо договір змінений або розірваний у з в ' я з ­ к у з істотним його порушенням однією зі сторін, друга сторона

може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розір­ ва нням договору .

Відшкодування збитків є заходом відповідальності і, отже, до неї застосовуються правила ЦК та інших актів законодавства, якими

регулюються'Відносини відповідалІшості . Зокрема, згідно зі ст . бl4

ЦК особа, істотне порушення дого'вору якою було підставою зміни

(розірвання) договору, звільняється від відшкод ування збитків , якщо доведе, шо порушення договору сталося не з її вини. Додаткова література:

1. 2.

Ансон В. Договорное право

/

Пер. сангл .

-

М.,

1984.

Брагuнскuй М.и. ХозяйствеННblЙ договор : каким ем у быт??

М.,1990. 3. Брагuнскuй М.и., Вuтрянскuй В.В. Договорное право .

-

-

М. ,

]997. 4.

Гавзе Ф.И. СоциалистичесJ
крсдиту та розстрочки . Так, товарний кредит передбачає переЛ""I>І "рава власності на товари покупцю (замовнику) в MOMCIIТ "iJllll1t;;шня договору або в момент фізичного отримання ТОllарів таким

покупцем ( замовником) незалежно від часу погашення забор гова­ ності (підпункт

1. 11 .2

п.

1. 11

ст. І Закону " Про оподатку вання при­

бутку підпри є мств") . Н а відміну ві д цього торгівля у розстрочк у п ередбача є передачу товар ів у розп оряджен ня покупця в момент

здійс н ення п ершого внеску (завдатку) з пер едач е ю права власності на т акі товари пі сля к інцевого розр ахунку (п.

1.12 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємст в "). 9. Договір куп івлі-продажу мо же бути як реальним (продавець передає, а покупець з обов'язуєтьс я прийн яти тов ар), так і консен­

суальним (продавець зобов'язуєт ьс я передати, а покупець

-

прий­

няти майно).

§ 2.

Договір роздрібної купівлі-продажу

Ін ститут роздр ібної купівлі-продажу регулюється ст.ст.

698-711

ЦК , Законом" Про захист прав споживачів" та іншими норматив­ ними актами залежно від того, який то вар є пр ед метом договору.

Специфіка договору роздрібної купівлі-продажу обумовлена спе­ цифікою, власне, роздрібної торгі вл і , від но сини у сфері якої він опосередковує. За визначенням роздрібної торгівлі, наведеним у листі М ін істерства економіки та з питань європе йської інтеграції

України від 25 лютого 2002 р. NQ 56-38/87 "Щодо тлумачення термінів "оптова торг і вля" та "роздрібна торгівля", нею вважається сфера підприємницької діяльності з пр одажу товарів або послуг на основі усного або письмо во го договорів купівлі-продажу бе з посередньо кінцевим СПОЖИН достовірно визначена сторонами. Визнання чи не визнання договору купівлі-продажу роздрібllИМ впливає на визначення положень нормативних актів, що реl 'УЛЮ­

ють відповідні відносини між сторонами. Наприклад, за ч.

3 ст.

6()Х

ЦК до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу 1а участю

497

покупця-фізичної особи , не врегульованих Кодексом, застосову­ ється законодавство про захист прав споживачів . Відповідно, у шшад­ ку, якщо покупцем є юридична особа, незалежно від того, вважається чи ні продаж роздрібною, законодавство про захист прав спожива­

чів не застосовується .

Воно також не застосовується (а, власне ,

договір не вважається таким, що вчинений з приводу здійснення

роздрібної купівлі-продажу) у раз і, якщо фізична особа, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, придбала товар для подальшого здійснення з його використанням підприємницької діяльності .

3.

Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за ціною ,

оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше

не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання. Особ­ ливості оплати товару, придбаного за договором роздрібної купівлі­ продажу на умовах попередньої оплати та в кредит, зазначені в

ст .

706

ЦК.

Якщо договором встановлено попередню оплату товару, простро­ чення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором .

у разі , якшо товар за договором роздрібної купівлі-продажу придбаний у кредит, у тому числі з розстроченням платежу, а покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму не нара­

ховуються проценти відповідно до абз . І ч.

4.

5 ст . 694

ЦК.

Договір роздрібної купівлі- продажу характеризується наяв­

ністю у продавця та покупця специфічних прав та обов'язків. Так, згідно зі ст.

700

ЦК продавець зобов ' язаний надати покуп­

цеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується

до продажу. Відповідно, покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його при­

сутності перевірки властивостей товару або демонстрації користу­ вання тов а ром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі. Продавець, який не надав

покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли

у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації. Покупцю належить право протягом

14 днів

з моменту передання

йому непродовольчого товару належної якості, якщо триваліший

строк не оголошений прод а вцем, обміняти його у місці купівлі або інщих місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших

розміру, форми, габариту, фа сону, комплектації тощо. Така вимо­ га покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволен­ ню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару

у цього продавця. Якщо у продав'..(я немає необхідного для обміну товару, покупець має право повернути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму.

498

Згідно зі ст.

708

ЦК у разі виявлення покупцем протягом гарuн­

IliiHoro або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін IІравилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем,

.1('0

фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором : І) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунен-

11>1 '111

недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем

третьою особою, на Їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на , 11Н1логічний товар належної якості або на такий самий товар іншої щ)делі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3)

вимагати від продавця або виготовлювача відповідного змен­

ІІІСННЯ ціни;

4)

відмовитися від договору і вимагати повеРНС!lНЯ сплаченої за

1013ар грошової СУМИ. Продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представ­ ІІИКИ) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і І;ІДОВОЛЬНИТИ його вимоги про заміну товару або усунення недоліків.

LocTaBKa

товару продавцеві та його повернення покупцеві здій-

снюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання

ІІИМИ цього обов'язку або відсутності продавця чи виготовлювача 1;\

місцезнаходженням покупця повернення товару може бути здій­

снене покупцем за Їхній рахунок. Шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом , ІНШИМ ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням

["orJapy

неналежної якості, відшкодовується прода13цем або виго­

товлювачем

5.

товару.

ЦК виділяє декілька видів договорів роздрібної купівлі-продажу

шлежно від Їх умов, а також способу укладення та інших ознак :

1)

договір купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем

гавару в установлений договором строк, протягом якого товар не

~1Оже бути проданий продавцем іншому покупцеві (ст. 701 ЦК). Якщо покупець не з'явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається, що покупець відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором;

2)

договір купівлі-продажу товару за зразками (ст.

702

ЦК).

Договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту

доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлене договором,

-

з моменту доставки

товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезна­ ходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлено

договором або законом; 3) договір купівлі-продажу з використанням автоматів (ст.

703

ЦК). Цей договір є укладеним з моменту вчинення покупцем лій, необхідних для одержання товару;

4)

договір з умовою про доставку товару покупцеві (ст.

7()4

ЦК).

3а цим договором продавець зобов'язаний у встановлений )IОI'ОІЮ­ ром строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а НКЩ()

499

місце передання товару по купц ем не вказане,

-

за місцем прожи­

ва ння фізичної особи-покупця або місцезнаходженн я м юридичної особи-покупця. Договір вважає ться виконаним з моменту вручен­ ня товару покупцеві, а у разі його відсутності

-

особі, яка пред'явила

квитанцію аб о інший документ, що засвідчує укладення договору

або оформлення достав ки товару, якщо інше не вс тано влено дого­

вором, акта ми цивільного зако нодавства або не випливає із суті зобов'яза ння; 5) договір найму-пр одажу, відповідно до якого до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар поку­

пець є наймачем (орендарем) цього товару . Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту

о пл ати товару, якщо інше не встановлено договором (ст.

6.

705

ЦК) .

Договір роздрібної купівлі-продажу належить до консенсу­

альних, двосторонніх, оплатних договорі в і вважається укладеним з моменту досягнення сторона ми згоди за всіма його істотними умовами.

§ 3.

Договір поставки

Поняття та загальні положення щодо порядку укладання та ви ­ конання договор у поставки визначено в

Проте вже ч.

2 ст. 264

§

З гл .

54

ЦК,

§ 1 гл .

зо ГК .

останнього акцентує на можливості встанов­

лення спеціальними актами особливостей поставки окремих видів

продукції виробничо-технічного призначення або виробів народ­ ного спожива ння, а також особливого порядку здійснення поставки продукції для державних потреб.

Поставки продукції виробничо-технічного призначення та то­ варів народного споживання додатково врегульовані відповідними

положеннями, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від

1988

р.

Ng 888,

25

липня

які діють у частині, що не суперечать законодавств у

України. Поставки продукції для державних потреб, окрім загальних положень з питань поставок, врегульовані законами "Про держав­

не замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб", "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", а також Порядком формування та розміщення державних замовлень н а nOCT~BKY продукції для державних потреб і контролю за їх виконан­ ням, затв. постановою Кабінету Міністрів України від

1996

р.

Ng 266

(В редакції постанови від ІЗ грудня

200 І

р.

29 лютого N2 1650).

Порядок приймання продукції, що була поставлена , регулюється

Інструкцією про поряд ок при й мання продукції виробничо-те х нічно­ го призначення і тов арів народного споживання за кількіс тю, затв.

постановою Держарбі тражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. N2 П-6, та ІнструкціЄю про порядок прийм ання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживан­ ня за якістю, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів

СРСР від

500

25

квітня

1966

р.

N2

П-7.

Питання кооперованих поставок врегульовано П оложе НІНІМ ІlРО "'р ядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою І ()(Нl ерацією підприємств і галузей держав

:юиановою Кабінету Міністрів України від

18

учасниць СНД, зат13 .

травня

1994

р.

NQ 323.

1{11 1начення договорів поставки складних технічних виробів містить'І В Порядку в іднесення операцій резидентів у разі провадження ІІІІМИ зовні ш нь оекономічної діяльності до договорів виробничої І () операції, консигнації, комплексного будівництва, оперативного 1;1 фінансово го лізингу,

поставки складних технічних виробів і

І ()в ар ів спеціального призначення, затв. постановою Кабінету Мі­ ІІі ст рі в України від

30

березня

До нормативних актів,

2002

р.

NQ 445.

шо регулюють відносини поставок,

II;)лежа ть і акти судової влад и, зокрема роз'яснення Президії Ви­

ІІІ ОГО арб ітр ажн ого суду Укр аїни від

12

жовтня

1993

р.

NQ 01-6/1106

'Про деякі питання практики вир іш ення господарських спорів, IІО в'язаних з прийомкою продукції і товар і в за кількістю та якістю" ,

І!і д

12

листопада

1993

і!lt р іш ення спо рів,

р.

NQ 01-6/1205

"Про деякі питання практики

пов 'язаних з поставкою продукції і товарів

і1 lкій формі, іншій, ніж грощова, включаючи будь-які види заліку

,;,

погашення I.Ізаємної забор го ваності, в результаті яких не перед­

";I'lається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації 'ЩJТості таких товарів (робіт, послуг). Договір бартеру є різновидом догопору міни , і на СЬОГОІІні ці !Іранові інститути ототожнюються. Договори міни з алишаються " J LНИМ з найпопулярніших видів господарських договорів, ЩОllравда, І важаючи на те ,

що товарообмінні

операції створюють реальну

\ lОжливість для товаровиробника заощаджувати на податкових

'/ ., Іатежах, зменщуючи тим самим надходження кощтів до бюджету', ' /(ржава активно вживає заходів щодо скорочення товарообмінних (()артерних) операцій у господарському обороті .

Зокрема, "з метою подолання кризових явищ в економіці, ско1)()'lення товарообмінних (бартерних) операцій, поліпшення фінан­ , ового становища підприємств та оздоровлення фінансів держави" Кабінет Міністрів України 17 березня ] 998 р . прийюш постанову N~ 333, якою затвердив заходи щодо скорочення товарообмінних (Гlартерних) операцій у господарському обороті України . Статтею І Указу Президента України иід 3 липня ]998 р . NQ 727/98 "Про ( lІрощену систему оподаткування, обліку та зиітності суб ' єктів \ ШIOГО підприємництва" (в редакції Указу від 28 червня] 999 р. ,\[~ 746/99) встановлено заборо ну суб'єктам підприємницької л і}!JII , -

І Див.: Луць В. Контра кти у підприємниuькій діяльності

--

К , І

')()()

(' 11 7.

ності

-

юридичним особам, які перейшли на спрощену систему

оподаткування за єдиним податком, застосовувати інший спосіб роз­ рахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготів­ кового розрахунків коштами. В протоколі

NQ 3 засідання Кабінету 19 січня 2001 р. щодо товарообмінних бартер­ 4 розділу V доручено керівникам центральних

Міністрів України від

них операllій у 11. органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Рес­ публіки Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій вжити вичерпних заходів мя макси­

мального зменшення товарообмінних бартерних операцій. Нарешті, ст. 66 Закону України від 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на

2006

рік" містить положення про заборону здійснення

розрахунків з бюджетом у негрошовій формі , в тому числі шляхом

бартерних операцій. Характеристика договорів мі/lИ (бартеру).

І. Предметом договору міни (бартеру) є товар, тобто матеріаль­ ні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи.

Крім того, згідно із ч. 5 ст. 7]5 ЦК договором міни може бути вста­ новлений обмін майна на роботи (послуги) . Базовим законодавчим застереженням ЩОДО можливості того чи іншого майна бути предметом операцій міни (бартеру) є положен­ ня ч. 4 ст. 293 ГК, відповідно до якої не може бути об ' єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів , яке належить до державної або комунальної власності, у разі, якщо друга сторона ДОГО130РУ міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підпри є мством. Стосовно бартеру в зовнішньо­ економічній діяльності постановою Кабінету Міністрів України "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" затверджені переліки товарів (робіт , послуг), з використанням яких здійснення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоеконо­

мічної діяльності забороняється. 2. Міна (бартер) може здійснюватися як суто господарська опе­ рація (див. l3изначення Закону "Про оподаткування прибутку під­ приємств") із притаманними їй обмеженнями , зокрема, щодо їі

суб 'єктіu або як цивільно-правова, за якої таких обмежень немає . Поняття господарської операції визначене в ст . І Закону України від

16 липня 1999 р.

"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність

в Україні", за якою господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капі­ талі підприємства (вживається термін "підприємство", оскільки дія цього Закону не поширюється на фізичних осіб). Господарські операції здійснюються в межах господарської (в тому '/Ислі підприємницької) діяльності.

Підтвердження цього можна знайти в листі Міністерства юстиції України від 8 липня

1999 р . NQ 17-9- 1413 "Стосовно операцій по проведеНkfЮ взаємо­ заліків", положення якого фактично ототожнюють господарські операції та господарську діяльність. Господарською дінльністю, в 516

, 11010 чергу в важається будь-яка діяльність особи , направлена на

'l'IНfм а ння доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній '11()рм ах, у р а зі коли безпосередня участь такої особи в організа ції ',ІКОЇ діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (л . 1.32 ст . І ;акону "Про олодаткування лрибутку підпри є мств"). У цьому разі \',асниками б а ртерної операції можуть бути тільки суб ' єкти госпо­ ';If)ю вання, тобто зареєстровані в установленому за конода вством - суб 'є кти лідпри­ І \IНИЦЬКОЇ діяльності (див. ст. І Закону України від І червня 2000 р. "Іlро ліцензування певних видів господарської діяльності"). !ІОРЯДКУ ЮРИдичні особи, а також фізичні особи

У разі, якщо міна (бартер) здійснюється у загальному цивільно­ IІраво в ому порядку, її сторонами можуть бути юридичні та/або фізичні особи незалежно від наявності у них статусу суб' є ктів під­ ІІРИЄМНИЦЬКОЇ діяльності.

3. Згідно

з ч.

2 ст. 715

ЦК та

'1.2

ст.

293

ГК сторона договору міни

IІlІuж а ється продавцем того товару, який вона пер едає в обмін, і

І IОкупцем товару, який вона одержує взамін. Тому до договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють ДОГОВОРИ купівлі­ IІродажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі \!іни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає

lYTi

відносин сторін (1.1. 5 ст. 293 ГК). Товар перед а ється сторонами у власність , повне господарське

4.

ІІідання чи олер ативне управління. Як і у випадку з договорами

"упівлі-продажу, поставки, контрактації, правила щодо яких засто­ совуються до договорів міни, конкретний правовий режим майна , 11 10 передається та , відповідно , набуваєтьс я , зал е ж ить від пра вового l

raTYcy сторін договору міни . 5. Обмін товарами , роботами,

ПОСЛУI 'ами з а договорами міни

( Іі артеру) не опосередковується рухом грошових кошті!! , що Є го­ ' ЮІНЮЮ відмінністю цих договорів від до го вору к у півлі-продажу. ІІа це вказується і у визначенні бартеру , що міститься в п .

1. 19

ст . І

іа к ону "Про оподаткування прибутку під при є мств" б а рт е р " " с р едбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у ('У.1lь-якіЙ формі, іншій , ніж грошова, включаючи будь-які види I;\}lіку та погашення взаємної заборгованості, в ре зультаті яких не m: редбачається зарахування коштіLl на рахунки продавця для f. о м пенсації вартості таких товарів (робіт , послуг)" . 6. Обмін товарів (робіт, послуг), зазвичай, відбувається на основі С' Кllівалентності їх вартості' , що, в свою чергу , нерозривно пов'язане І І lІи з н а ченням ціни товарів (робіт, послуг), що обмінюються . Сто­ рОНИ договорів міни і бартеру мають право самостійно визначати 1\

ва ртість без обмежень. Проте за договорами бартеру податок на

' IОllану вартість і податок на прибуток визначаються, виходячи зі

I l\ичайних цін на такі товари (роботи, послуги)2.

І Д и в , : Луць В. КонтраКГl1 у підприємницькій діяльності . - К. , 1999. С 11 5 1 Д и о . : Те/lьков С. ДОГОВОРЬ! не только ДЛЯ того , чтобь! ИХ НЗР У Ш:lТI, (ЛОЮ ІІ" !, ",, !,тс ра) 11 Всё о бух галтерском учете. [999. - NQ 79. - С 2Х ,

517

Визначення з вичайної ціни міститься в п.

1.20

ст.

1 Закону" Про

оподаткування прибутку підприємств", згідно із яким звичайною

вваж ає ться цін а продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, вклю­ чаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти , яка мож е бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'яз а ні з прод а вцем при звичайних умовах ведення господарської

діяльності. У разі , коли ціни підлягають державному регулюванню згідно і з з а конод а вством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Трохи інше визначення міститься в Указі Президента України від 23 липня 1998 р. N2 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підпри є мницької діяльності", відповідно до ст. 13 якого звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування Їх у податкових або митних uілях установлюються на підставі статистичної оцінки

рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України. Згідно з ч. 3 ст . 293 ГК з а погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, шо обмінюється на товар меншої вартості, якшо це не суперечить за конодавству. Таке ж положення

міститься у ч. 3 ст . 715 ЦК . 7. Строки договорів міни та бартеру в межах України законо­ давством не встановлені, тому в иьому питанні можливе застосуван­ ня положень шодо дого в орів купівлі-продажу, поставки, контракта­ ції. Щодо строків таких операцій у галуз і зовнішньоекономічної діяльності, Законом "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галу з і з овнішньоекономічної діяльності" встановлені

пенні обмеження. 8. Догонір міни (б а ртеру) є консенсуальним , двостороннім, оп­ латним договором і вва жається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами. Додаткова література:

1. Де.мч еflКО Н. Особливі умови договору купівлі-продажу об'єк­ тів приватизаuії // Право України . - 1999. - NQ 11. - С. 49-51. 2. 3аіка Ю. О. Українське uивільне право. Навч . посібник. - К., 2005 (312 с.). 3. 3аїкіfl Ю. Проблема захисту постраждалих від неякісної про­ дукції та можливі шляхи й вирішення / / Предпринимательство, хозяйство иправо . - 2000. - NQ 5. - С. 41-45. 4. Зобов ' язальне право : теорія і практика / За ред. О.В. Дзерu. К.,1998 .

5. Зразки цивільно-правових документів : Науково-практичний посібник / За ред. В. О. КУЗfl єцова. - К . , 2006 (768 с.). 6. КОСИflов С. Особенности праВОВblХ норм, обеспечиваюших за­ щиту прав потребителей по договору купли-продажи // Право Ук­ раїни . - 1999. - NQ 1. - С. 90-92. 7. КРblлова 3. г. Ответственность по договору поставки. -

1987. 518

М.,

~. Кукина ТЕ. Предмет договора поставки / / Право и зкономн2001 . - NQ І. - С. 19-27. У. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. - К . , 1999. 10. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / \а ред. В. М. Коссака. - К., 2004. 11. Наумова Л. Договор поставки : наиболее типичны
e ошибки // \OJЯЙСТВО иправо . - 1999. - NQ 2. - С. 106-108. 12. Підприємницьке право. Підручник / За ред . О. В. Старцева . К. , 2005 (600 с . ) .

1'.; 1

ІЗ. Прuтblка Д. Н, Осетинскuіі А. И. Правовое регулирование lІоставок. - К., 1989. 14. Токар І. л. Деякі проблеми правового регулювання приймання IІроду кції (товарів) покупцем України . - 1998. - N! 2. - С .

/ / Вісник 252-258.

Вишого арбітражного суду

15. Цивільне право України /За ред. О. в. Дзерu , Н. С КУЗ/lєцовоі~ К , 1999 . 16 . Цивільне право України : Навч . посібник /За р ед . І. А . Бірю­ ,,- ()ва, Ю. О. Заіки .

- К. , 2004. Цивільний кодекс України : Коментар. - Харків , 2003. Цивільний кодекс України : Науково-пра ктичний коментар / !а ред. розробників проекту ЦК . - К. , 2004. 19. Шмumгофф К. 3кспорт: право и практика международной тор­ І(ШЛ И. - М . , 199З . 20. 10дін СО. Міжнародний договір купівлі-продажу. - Харків , 17. 18.

1')С)4.

[лава

2S

Договір дарування як різновид договорів про безоплатну передачу майна. Договори про передачу майна з умовою здійснення періодичних виплат

§ І. § 2. § З.

Договір дарування.

Договір ренти. Договір довічного утримання (догляду).

§ 1. Договір дарування Б а зою для визначення договору дарування є норми ЦК (гл .

55) ;

lІі J ІПовідні правові норми щодо безповоротної фінансової допомоги 1; 1

б ез опл атного надання товарів (робіт, послуг) містяться в ЗаКОllі

"11 ро

оподаткування прибутку підприємств". Додатково особл и вості

IJIСТИТУТУ пожертви як різновиду дарування визначені

'JaKOllaMI1

"кра їни від 16 вересня 1997 р. "Про благодійництво та БЛ;lП»)lіііllі "і1lанізації" та від 22 жовтня 1999 р. "Про гуманітарну ЛОIlОМОI ·у'· .

519

Поня ття договору дарування. Згідно з і ст.

717

ЦК за договором дарування одна сторона (дару­

вальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій

стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) У власність. Характ еристик а договору дарування.

І. За ДОГОf!ОРОМ дарування одна сторона передає іншій стороні майно. Пр едме том договору дарування можуть бути як матеріальні (рухомі або нерухомі речі), нематеріальні активи та цінні папери, так і грошові кошти. Підтвердження цього можна знайти в ст.

718

ЦК, а також в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств", п.

1.22

ст. І якого, зокрема, відносить до безповоротної фінансової

допомоги суми коштів, передані платнику податку згідно з дого­

ворами даРУf!ання, іншими подібними договорами; також згідно з п.

1.23

ст.

1 цього

Закону за договорами дарування можуть надава­

тися як майно (товари), так і роботи (послуги). Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. На договори дарування як і на договори купівлі-продажу поши­

рюються обмеження щодо можливості відповідного майна бути предметом договору дарування.

Проте на відміну від договору

купівлі-продажу, на договори дарування не поширюються вимоги

щодо якості Їх предмета. Дарувальник не зобов'язаний виправляти недоліки прийнятого дару або нести витрати, пов'язані з їх виправ­ ленням, або обмінювати дар на якісну річ, навіть тоді, коли йому

було відомо про існування недоліків дару'. Але згідно з і ст . якщо дарувальникові

721

ЦК

відомо про недоліки речі, що є дарунком,

або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зо­ бов'язаний повідомити про них обдаровуваного. Дарувальник, якому було в ідомо про недоліки або особливі властив ості подаров аної речі і який не повідомив про них обдаровуваного, зобов'язаний відшко­ дувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим

ушкоджен ням здоров'я або смертю в результаті володіння чи корис­ тування

2.

дарунком.

За договором дарування дарувальник безоплатно переда є

обдарованому майно у власність. Таким чином, за договорами дарування чи іншими подібними договорами товари надаються безоплатно на умовах, що не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріаль­ них активів чи їх повернення; відповідно, кошти передаються згідно

з договорами дарува нн я, іншими подібними договорами на умовах, що не передбач ають в ідповідної компенсації чи повернення таких коштів. Згідно з ч.

J

520

2

ст.

717

ЦК договір, що встановлює обов'язок

Див.: Цивільне пра во Укр аїни.

-

Кн.

2. -

К,

1999. -

С.

152.

'1,lровуваного

вчинити

ІНІ

користь дарува.ill,н ика 6УЮ > - >I К У /\ію

\ 1',11 \Оного а60 немайнового харакп:ру, не є дого вором дарува ll 11>1, На договори JlapYBaHH>J , >lк і на ДОГОВОРI1 к упівлі-продажу, по­ "ІІ,РЮЮТЬСЯ 06мсжеНН>J ст осовно можливості п е вних с уб'єктів НіІ­ "І І\,ІТИ У В~lаСl1ісп, майно за договором даруваннн . Напри клад , м ай но,

:: 1" IІа6уваЄТЬОl державним пі д при є мством, установою , організа ­ І'

J!

10, В тому числі за догов орами даруваНН>І, н алеж ить йому на праві

,1 "НlIОГО господаРСЬКОІ'О віданнн а60 оперативного управліНН>І, а 'ІС' на праві власності. Різновидом договору дару вання є договір про пожертву . Згідно

:1 ,'1'. 729 ЦК пожертвою є дарування н е рухо мих та РУХО;\IИХ р е чей 1.151 досягнення ними певн ої, наперед обумовленої мсти. С п е l1l1 '1 : lка його, порівняно з кла сичним до говором ларуваНІІН , 11OJl НП1 С в І ( щу,

що пожсртвувач має право :щі иснювати КО ІІl'IЮ ; ІІ , 'Ja ІІИ КО-

1)/IСlаНН>lМ пожертви віДГlО llіюlO до м с ти , IІСЛ11ЮВЛС llOЇ ДО І 'ОВОРОМ ІІІ)() пожертву і , відповідно , вим а га т и ро з ірвання догово ру про lіОЖСРТВУ,

ІсТ

730

ЯКЩО

по жертва

fJl1КОРИСТОВУЄТЬСН

не

за

при з н а ч е нннм

иК).

3. Сторон ами договору да ру ваннн с да РУIl3J11, НИК та обдаропуна­ ІІІІІі. Ними можуть бути юри дич ні та фі з ичні особи,

n тому числ і

су (,'єкти підприємниuь кої д ін ль ності , держана Украї ll а , Автономна l'с:спубліка Крим , теРl1торі аЛl, н а гром ада ('І .

І ст ,

720

иК) . Пр оте

:,I ,,-ОllOД,ШСТ!ЮМ встановлено обмеження ЩОДО можливості укла­

Iс ' IIНЯ певними суб 'є ктами договорів даруваНIІ>І. Так , зг і Д IІО :І Ч.

2

, І . 6R та ч . 2 ст. 720 ЦК батьки (усиновителі , опіКУIІИ) ІІС ~южуТl" ',с)[, ре~ш , ~

зд іііснювати да руваНІІН

від

імеllі ліп:іі

( УС ltIlО Ш I С:IІ I:Х ,

II .LOIl j lfНИХ).

}ОРИДИllllі ос06и уклада ють І\ОГОВ ОРИ Jlка фі З И'IІIНХ · > с і б. У иьо му разі ВОНИ стають співвласниками майна, передаllОГО

1\1 за

ДОГОIlОРОМ довічно го утримання (ДОГЛ}!Д У) , н а праві спільно'і

, \' ~!iCHo'i власності ('І.

3

ст.

746

ЦК)

тобто бе з визначенн}! 'шеток

-

н )жно го з них у праві власності. Незважаючи на відсутність безпо­

II~\аННЯ (ДОГЛ!lДУ) не виключається участь декількох ЮРИДИЧI-lИХ - фізичних і юридичних осіб.

, )(: і6 , а також разом

У разі , якшо догов ір дові чного утримання (догляду) укладався lІ і д 'І ас пер ебува нн}! набувача у ш любі, за загальним прави л ом о.

60

ЦК майно , набуте внаслідок укладан н я такого договору на­

' І С ЖІПЬ ДрУ'А,

8.

Законодавством встановлюється можливість наймача переда­

ти майно, що знаходиться у наймі, в піднайм (суборенду) іншій особі. Згідно зі ст.

774

ЦК таке перед ання можливе лише за згодою

наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевишувати строку договору

найму. Інші положення щодо піднайму регулюються нормами ЦК щодо найму (оренди) майна.

'" 9.

Договір найму за визначенням може бути як реальним, тобто

вважатися укладеним з моменту вчинення фактичних дій (передання речі в найм), так і консенсуальним, тобто вважатися укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами.

§ 2.

Особливості договору оренди державного та комунального майна

Відносинам оренди державного (комунального) майна присвяче­ ний, окрім загальних положень ЦК та ГК, спеціальний акт законо­ давства

-

Закон "Про оренду державно го та комунального майна",

а також численні підзаконні нормативні акти. Зокрема, постановою

Кабінету Міністрів України від

4 жовтня 1995

р.

NQ 786

було затвер­

джено Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду

державного майна, а наказом Фонду державного майна України від 22 серпня 2000 р. NQ 1765 - роз 'яс нення і рекомендації до неї . На­ казом Фонду державного майна України від

17

квітня

2001

р.

NQ 649

був затверджений Перелік документів, які подаються орендодавцеві для укладання договору оренди цілісного майнового комплексу

підприємства (організації), його структурного підрозділу, неру­ хомого та інщого окремого індивідуально визначеного майна, що знаходиться на балансі підприємства (організації), господарського товариства і є державною власністю . Нарещті, судову практику за спорами, що випливали з орендних відносин, уза гальнено в роз'яс­

ненні Президії Вищого арбітражного суду України від

2000 р. NQ 02-5/237

25

травня

"Про деякі питання практики застосування Закону

України "Про оренду державного та комунального майна", оглядо­ вому листі Вищого арбітражного суду України від

NQ 01-8/442

12

квітня

2001

р.

"Про деякі питання практики виріщення спорів,

пов'язаних з орендними правовідносинами" (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов), інформаційному листі Вищого господарського суду України від

1О липня 2003

р.

NQ 01-8/784" Про

практику Верховного

Суду України у справах зі спорів, пов'язаних із застосуванням за-

542

конодавства про найом (оренду) нежилих приміщень та іншого

'V1аина" та інших документах . Відносини оренди державного та комунального майна, разом з

110ложеннями спеціального норм ативн ого акта

-

Закону "Про

оренду державного та комунального майна", на законодавчому рівні регулюються положеннями ЦК та [К . Наприклад, ЦК, як зазнача­

лося вище, містить не тільки за гальні положення, що стосуються оренди майн а

(§ 1

гл .

58);

він встановлює і спеціальні положення

щодо оренди певних видів майна будь-якої, в тому числі державної та комунальної, форм власності (зокрема, § 4 - найм будівлі або іншої капітальної споруди, § 5 найм (оренда) транспортного засобу) , що підлягают ь субсидіарному застосуванню разом з поло­ женнями Закону "Про оренду державно го та комунального майна" у разі оренди відповідних об'єктів. Н а практиці часто виникає питання про правомірність поши­

рення положень Закону "Про оренду державного та комунального майн а" на підприємства і організації, майно яких не знаходиться в державній (комунальній) власності. Згідно з ч.

4

ст .

1 цього

Закону оренда майна інших форм влас­

ності може регулюватися його положеннями, якщо інше не п еред­ бачено законодавством та договором оренди. Зважаю чи на те, що чинним цивільним законодавством інститут оренди фактично при­ рівнюється до інституту найму і є його різновидом , щодо відносин оренди майна інших форм власності застосовуються і є пріоритет­

ними загальні положення ЦК, що регулюють найм; у разі, якщо положення Закону "Про оренду державного та комунального майна" не суперечать положенням ЦК,

вони підлягають субсид іарному

застосуванню до таких відносин. Проте згідно з абз .

2

ч.

4

ст .

І

Закону "Про оренду державного та комунального майна" оренда

майна інших форм власності в обов'язковому порядку регулюється положеннями цього Закону, якщо орендарями є державні підпри­ ємства, в тому числі Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта".

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами , закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України війс ькових формув ань, які ведуть його облік у спеціаль­ ному порядку, регулюються Законом "Про оренду державного та

комунального майна" з урахуванням особливостей, передбачених Законом Укр аїни від 21 вересня 1999 р. "Про господарську діяль­ ність у Збройних Силах України" (ст. 1 Закону). Поняття оренди державного та комунального майна. Згідно зі ст. 2 Закону" Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноваllе на договорі строкове платне користуваllllЯ майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іІІШОЇ діяльності. З а визн а ч енням, наведеним у Положенні (стандар­ ті) бухгалтерсько го обліку 14 "Оренда", затв. наказом Міністерства

543

фінансів України від

28

липня

2000

р.

NQ 181 ,

орендою є правочин,

за яким орендар набуває права користування необоротним акти­ вом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку .

Характеристика оренди державного та комунального майна . І. Орендою є строкове користування майном . Строковість означає обов'я зок ор е ндаря після припинення до­

говору оренди повернути майно . Відповідно до ст. і7 Зако ну "Про оренду державного та комунального майна" (ст.

284

ГК) термін

договору оренди визначається за ПОГОА~I:І!!5.!м . ~торін. у разі від­

сутності заяви однієї зі сторін про -припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором . Після закінчення терміну договору оренди орендар, який нале~­ ним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін . Законодавчий принцип щодо строковості користування орендо­

ваним майном не позбавляє орендаря права за згодою орендодавця викупити орендоване м а йно .

Слід зазначити, шо відносини з викупу орендарем орендованого державного та комунального майна регулюються

відповідним

приватизаційним законодавством : законами "Про приватизацію дер ­ жавного майна", "Про приватизацію невеликих державних підпри­ ємств (малу приватизацію) " , а також Законом України від

10 липня р . "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" тощо. Пунктом 51 розділу ІХ Державної програми приватизаціі на 20001996

2002

роки, з атв. Законом України від

18 травня 2000

р., передбачено

право пріоритетного (пільгового) викупу ()РЙlдf!l?_~IІі. .Q.RеtlдоваНQГ9

' дер-жавііого MaJtFia (буд1вііr;с:п()рудй; примішення) за умови здійснен­ ня ним. . ~~. 'рахунок власних коштів за згодою ope.
-!додавця невідок­

ремліованого поліпшення (капітального ремонту ТОШО) вартістю не мёііїl1е 25% залишкової вартості будівлі (споруди , приміщення) . у випадку, якщо залишкова вартість такого поліпшення менша 25 % (поточний ремонт), орендована будівля (споруда, приміщення) при­ ватизується на конкурентних засадах (аукціон, конкурс ), а оренда р, який не став переможцем конкурсу, аукціону , одержує право на

грошову компенсацію вартості зд ійсненного поліпшення за раху­ нок коштів, отриманих від продажу об' є кта приватизації . У випадку відмови державного органу приватизації сплатити орендареві таку

компенсацію спірні питання щодо її стягн е ння можуть бути пред­ метом Судового розгляду . У ра зі здійснення поліпшення орендова­

ного майна за власною ініціативою без погодження з орендодавцем орендар не набуває права пільгового викупу держа вного м а йна та втрачає право на відповідну грошову компенсацію незалежно від

обсягу та вартості невідокремленого поліпшення (абз .

3

ч.

Закону "Про оренду державного та комунального майна").

544

2

ст .

27

У разі переходу до орендаря за договором оренди права власнос­ ті на майно, що знаходиться в державній (комунальній) власності ,

його вартість оцінюється відповідно до Методики оцінки об'єктів оренди, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. NQ 629 (в редакції постанови від 2 січня 2003 р. NQ 3).

2.

Оренда здійснюється на засадах оплатності, що матеріалізу­

пься в формі орендної плати .

Згідно зі СТ.

286

ГК орендна плата

-

це фіксований платіж, який

орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї госпо­

it! І ; ІКОЇ п лати, відповідний сп ір розглядається в господарському суді

11:1 загал ьних 3. [;1)1

підставах .

Пр и оренді відбувається користув ання майном, якс необхіДllе зд ій сне ння підпри ємницької та і ншої діяльності". Цеіі "дінль-

547

нісний" аспект підкреслює суспільно корисну мету оренди держав ­ ного та комунального майна, можливість виходу за його допомогою на ринок ,

не обмежуючись використанням об'єкта оренди для

власних (внутрішніх) потреб орендаря. 4. Законодавство встановлює виключний перелік JlержаВ1іОГО та комунального майна, яке може бути об'єктом оренди. Згідно зj ст.

4

Закону "Про оренду державного та комунального майна" . 9§ 'ЄК­

тами оренди є:

цілісні майнові комплекси підприємств, Їх структурних пjд­ При цьому цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт із завершеним циклом ви­ робництва продукції (робіт, послуг), наданою йому земельною

.,· ···· ..

розділів (філій, цехів, дільниць).

ділянкою, на якій він розміщений, автономними інж енерни ми комунікаціями, системою енергопостачання.

Грошові кошти та

цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборго ­

ваності орендодавець надає орендареві на умовах креди ту за ставкою рефінансування Національного банку України за полож енням и Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів,

затв. постановою Кабінету Міністрів України від

N2 629,

10

серпня

1995

р.

а інші оборотні матеріальні засоби ВИКУПОВУЮТЬСЯ орендарем

відповідно до ПОРЯДКУ викупу орендарем оборотних матеріальних засобів, який затверджений цією ж постановою;

• нерухоме

майно (будівлі, споруди, примjщення) та інше окреме

індивідуально визначене майно підприємств;

• майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених У процесі приватизації (корпоратизації). За ч.

2

ст.

4

Закону "Про оренду державного та комунального

майна" l1е ~ожуть бути об'єктами оренди:

• ціііісні майнові комплекси .(І,ержавних підприємств , їх струк­ турних підрозділів (філій, цехів , дільниць), що здійснюють діяль­

ніСТІ?; Qередбачену ч. J ст. 4 Закону України від 7 лютОго 1991 р.

"Про підгіриємниuтво " . Проте у зв'язку з прийнятrям Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", яким ст. 4 Закону "Про підприємництво" було викладено в новій редакції, це положення фактично не може застосовуватися;

• цілісні майнові комплекси казенних підприємств ; • UIЛІсні майнові комплекси структурних лі.црОЗділів (філій, иехів, дільниuь) казенних J.lідприємств, що..здіЙснюють діяльність,

передбачену ч . І ст>1 Закону " Про підпРиє·МН~UТ130" . Проте за

вищевказаних обставин ие положення Закону "Про оренду держав­ ного та комунального майна" також не застосовується;

•

об'єкти державної власності , що мають загальнодержавне зна­

чеНlJ.я~ес пі,аляг,Щоть ПРl1ватизації JЗ\ДIlОвl.1lI1Q до ч. 2 ст. 5 ЗаконУ "Про~ІЇриватизацію державного майна", а також об'єкти, включені

до переліку об'єктів права державної власності, що не підЛягають приватизації, затвердженого Законом "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизаuії" , які випускають підакцизну продукцію.

548

5. Статтею 5 Закону "Про оренду державного та КОМУН,ШI>IІОI · О чайна" (ДИВ. також ст. 287 ГК) в імперативному п орядку визначено органи, яким надано право бути орендодавцями державно го та ко­ мунаЛЬноro майна: .•

Фонд державного майна Україн и , йо го ре гі онал ьн і відділення

та представництва

-

шодо uі ліс н их май н о в их ком плек с ів п ід п ри­

ємств, їх структурних підрозд іл ів та не р ухомо го май н а, а також майна, шо не увійшл о до ста тутни х фо нді в госп одарських товариств,

створених у пр о цесі пр и ватизації (кор п о рат иза ці ї) , що є держав ­

ною власні с тю , к р ім май н а, шо н алежить до май н ово го ком плексу Націонал ь ної акаде м ії наук Украї ни ;

• органи , у п ов н оважен і Вер хо в ною Радою А втоном н ої Респуб ­ ліки К рим та о р га н ами м і с ц ево г о сам о в р ядування у п равлsпи майн ом,

-

щодо ц ілісних май н о в их ком пл ексів під пр и є мств, їх

структурни х п ідрозд і л і в та нерухомо го май н а , яке в ідповідно н але­ жить Авто н омн і й вла с н ос ті ;

•

під пр иємс т ва

Р ес публі ці К р им або п еребуває у комуналь ні й

-

щодо ок р емо го інди в ідуаль н о в и з н аченого

майна т а н ерухомо го м айна , за гал ь на пло ща яких не п е р евищує

200

К В. м на одне п ідпр иємство, а з дозволу вищеза з наче н их органів

-

тако ж щодо структу рн их підрозд і лів під п риємств (філій , цехів, д і ль­ ниць) та н е рухомо го ма йн а, що п е реви щ ує пло щу

200

кв . м.

Коло п отенці й ни х оренда р і в держав н о го та комунального май н а

не обмежується. З гід н о зі ст . 6 Зако н у "Про оренду державного та к о мунально го м ай н а" ними можуть бути господарськ і то вариства, створен і члена ми тр удово го колект иву пі д пр иємства, йо го стр ук­ турно го п ідро зділу, інші юридичні особи та громадя ни Ук ра їн и,

ф і зичн і та юр идичні особи іноземних держа в , м і ж н а р одні ор ган ізаці ї та особи без громадянств а. П ри цьо м у фі З ~1'lН а особа , яка бажає укласти до говір оренди де ржав н ого ма йна з метою викор иста н ня

його для п ідприємницької діЯЛl>нос ті, до укладання до гово р у зо­

бов'язана зареєструватись як суб' є кт підприємницької діяльності.

6.

Законодавство не містить прямої вказівки на те, в якій фор м і

повинен у кладатися договір оренди державного та комунальног о

м айна. П р оте згідно зі ст. 12 Закону "Про оренду державного та комуналь ного майна" договір оренди вважається укладеним з мо м ен т у д осягнення домовленості з усіх істотних умов і підпис ан ~ н я сторон ами тексту договору. Термін "підписання" вказує н а обов'язко вість укладання договору оренди у письмовій формі , а також н а те, що він є консенсуальним.

Загальна вказівка Закону шодо письмової форми договору оре нд и

м оже кон кретизуватися положеннями інших актів законодавст в а. Так, за з містом ч. 2 ст. 793 ЦК договір оренди будівлі або інш ої ка пі тальн ої споруди (їх окремої частини) державної (КОМУН
сації);

• термін, н а який укладається договір оренди; • ·орендн.а плата з урахуван ням й і ндекса иії ; • порядок використання амортизаuій ни х відрахувань; • відl;l.()[!леtl,НЯ орендов аного май на та умов и його повернення ; • виї , , б 'єкта

підприємницької діяльності дли

укладення договорів

, рокату.

Наймач, на відміну від наймодавця , може укладати договори ' і 'Юкату незалежно від наявності чи відсутності у нього статусу

, , ' б' єкта

підприємницької діяльності . Тобто, договір прокату для

J: lіімача може бути як підприємницькім , якшо укладається у зв'язку

:1 ' jдійсне нним ним підприємницької діяльності , так і не 6ути таким . 2. Наймодавець передає або зобов'язується передати наймачу І ' '. ,Х ОМУ річ, На відміну від класичного договору найму , предметом

ІІ" ОГО є "майно", шо включає в себе , окрім об'єктів матеріального

, " іту ' І 788

",r'TO,

речей

-

і нематеріальні активи

-

майнові права та інші, за

ЦК предметом договору прокату є винятково рухома річ, матеріальний об'єкт, який можна вільно переміщувати у

I l lю стор і без заподіяння йому шкоди . 3 а договором прокату наймодавець передає або зобов'язується " , 'редати річ. Це означає, шо річ може бути передана наймачу під

!'ІСНСІ всього одна стаття

Ц К --· ст. 792, ч. 2 якої прямо відсил ає до окр е мого зако ну , я кий регулю є заз н аче ні відносини . Такими є Земельний кодекс (ЗК) Ук­ р а їни (гл. 15) та спеціальний акт - З акон "Про оренду зс млі"; у ГК ОРl:НДУ зе м ельн их ділянок регулює с т . 290. Відносини , пов'нзані 3 ()рсндою зе мел ь них ділянок, на яки х ро.зташовані цілісні май нові ко мпл екси підприємств, установ і органі з ацій де ржа вної або ко­ \Іунальної власн ості, а також засн опаних на майні, що належить

Лвтономній Рес публіаі Кри м , та їх СТРУКТУРНИХ підрозд і лі в , ;'\0. lаТКОІЮ ре І УЛЮЮТЬСН 3аконом " Пр о орс н ду де р жаlНtO І 'О та кому­ І!ального майна " . Окрім зазначених ДОКУ ~lеlпів , ВIjl Н ОСИНИ Ifайм у (ОРСНJlИ) зсмелыl хx д ілннок регулюються ПОЛОЖС Іі llНМИ пілзаконних н ор ­ \І~Н ИВНИХ актів, З0крема , Ука зу Президе нта України від 12 липtНI

1995

р.

Ng 608/95

" Пр о пр ивати зацію та оренду земельних ділянок

ІІссільськоroсподарського ПРИ З ІІачення для зд і йснення під при єм ­

ІІИЦЬКОЇ дінльност і ", П орядку реєстрації договорів оре нди земель -

1І0'і 'І астки (паю) , затв. поста новою Кабінету Мі н істрів України від

24

сі 'IН Я

2000

р.

NQ 11 9.

;смел ьних ресурсах від

Наказом Держа в но го комітету України ло 17 січня 2000 р. NQ 5 затверджена форма

!НfJOВОГО договору оре нди земель ної частки (паю) .

ПОllяття договору Haii.JI1Y зе.lllель/юї діЛЯ/lки . Зг ід но зі ст . 792 ЦК за договОРО.llІ lІаuму (оренди) зе.llfеЛЬ1l0Ї дїлян­ /(/1 наЙ.ll1Одавець зобов'язується п ередати наіімачеві земельну ділянку /Ш встаuовлеllиu договОРО.ІIt строк у володіНIlЯ та корuстуван1lЯ за плату. Ви з н ачен н я договору ope
-[ДИ земельної ділянки, що містить­ (51

В ст.

13

Закону " Про оре нду землі", ок рі м зазначення обов'язків

!Іаймодавця , ак цент ує на обов'язках наймача (орендаря) викорис­ І tJвувати земельн у діля н ку відповідно до умов договору та ІІИМОІ ' ;"~lельного законодав ства.

Характеристика договору оренди зе.lllельної діЛЯlІки. І. Сторонами договору оренди земельної ділянки є

lfai·iM()J(aIlC I[b

(орендодавець) і наймач (орендар).

555

Згідно зі ст.

4

Закону "Про оренду земЛІ

орендодавцями зе­

мельних ділянок є громадяни та юридичні особи , у власності яких перебу ва ють земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Закон "Про оренду землі", як і ЗК ('І.

5

ст.

93),

акцентує на тому, що

орендодавцями є саме власники земельних ділянок .

Земле­

користувачі, яким земельні ділянки належат ь на праві постій ного користування відповідно до ст.

92

ЗК, права здавати їх в оренду не

мають.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комуналь­

ній влас ності, є сільські, селишні, міські ради . Орендодавцями земельни х ділянок, шо перебувають у спільній власності терито­ ріальних громад, є районн і, обласні ради та Верховна Рада Авто­ номної Республіки Крим. Орендодавцями земельних ділянок, що

перебувають у державній власності , є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Авто­ номної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України .

Орендарями, в свою чергу, є юридичні або фізичні особи , яким на підставі договору оренди належит ь право володіння і користу­

вання земельною ділянкою. Такими можуть бути :

•

районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні

адміністрац ії, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабі­ нет Міністрів України в межах повноважень , визначених законом ;

•

сільські, селищн і , міські, районні та обласні ради , Верховна

Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначе­ них законом;

•

громадяни і юридичні особи України , іноземці та особи без

громадянства, інозем ні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

2.

Наймодавець за договором оренди передає наймачеві земель­

ну ділянку. Іншими словами , земельні д ілян ки, що переб увають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності, є об'єктом договору оренди. Згідно зі ст.

79

ЗК земельна ділянка

-

це частина земної поверхні

з установленими межами, певним місцем розташування, з визна­

ченими щодо неї правами.

За договором оренди орендодавець зобов'язаний , зокрема:

•

передати в користування земельну ділянку у стані, що відпо­

відає умовам договору оренди;

•

при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відпо­

відно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земель­ ної ділянки;

•

не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватис я

орендованою земельною ділянкою;

•

відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з по­

ліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;

556

попередити орендаря про особливі властивості та недоліки

•

. смел ьно}ділянкн , нкі IJ проuесі ті використання можуть с причи­

'1IIТи.і1ФJ!.9гі,!но небезпечні наслідки для довкілля або приз'вести 10 погіршеНН51стану самого об'єкта оренди (ст. ' 24 Закону "Про " ренду' землі"). Відповідно до ст.

3

Закону "Про оренду землі" земельна ділянка

\!Оже передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спо­ рудами , водоймами , які знаходяться на ній, або без них .

Земельна ділянка передається на встановлений договором

3. с трок.

Згідно з ч .

3

ст.

93

ЗК (див. також ст.

19

ЗаКОIlУ "Про оренду

І смлі") оренда земельної ділянки може бути короткостроковою

ІІС більШеs'років та довгостроковою -

11Mip лізин го13ИХ • інші умови, щодо \ '\ 111 доснгнуто з годи.

плате жів;

нких за заявою хо'І3 б одніє ї з і стор і н має

У випадках і в п орядку, п ередбачен их законодавс тв о м , пред м ет

11

\l1НГУ підлягає р е є страц ії (д ив. вище наведен и й приклад).

9. Відповідн о до ст. 809 иК якш о в і д п овідно до догово р у ,І,'ІІРЯМОГО ліз ингу виб і р продавця (п оста ч ,\Льника) п р едмета до ­ ІІ)ІІОРУ лізинг у був здійсне ний лізи нгоодержуваче м , п родuве ць (1IОстачальни к) несе 13 і д п овід мьність п еред ліз и н гооде р жувач е м за

IІ()РУlJlення зобов'язання шодо якості , ко м плектност і , с п равн ості "рсдмета д оговору лізингу, його дос тавки, за м ін и , безоплат ного

\ суненнн

недолік і в, м онтажу та запуск у в еКС Гl луатац і ю тошо. ЯКlI!О

1І11бір пр ода13ЦЯ ( п остачальник а) предм ета договору л і : lІ l11 гу бу в здій­

lffСНИЙ л і з и нгодавцем , п р ода вець (по ста ч альник ) та лізи н годавець ІІССУТ Ь перед л і зи н гоодерж у ва чем солідарну відпов ідальн і ст ь за зо­ l-юв' язаннн м шодо продажу (п оставки) п р ед м ета договору лізингу.

Ре м онт і тех нї ч н е обс л уго вування предмета до г овору лізингу \}lі йснюют ься П Р ОДаІше м (постачальни ко м) на п ідс тав і дог овору між l ізи нг оодержуваче м та продс\[шем (по стачаль ни ко м ).

§ 8.

Догов ір найм у ж ит ла

В іднос и ни найму житла р е гулюют ься, окрім гл .

59

иК , п оло ­

,f;енннми житлового законодав ства, з окрема, Ж итло ви м кодексом

( Ж К) УР СР , Законо м Укр а ї н и ві д lІересування та вільни й

11

ГР УД ~І Я

в иб і р м і с ц н

2003

р . " Пр о свободу

IІроживаll ll Н

11

Ук р аїНІ ,

Правилами користу в а нн я пр имі щенням и житлових БУДИ lІ ків, затв .

IlОстановою К абі н ету Міні с тр і в Ук р аї н и в і д

(в редакції п оста н о ви ві д

24

січн н

2006

р.

8

жовтнн

N2 45),

1992

р.

N2572

П о р ядком нада н ня

!l ОСЛУ Г з т и м ч асово го р озм іщ е нн н ( п рожива н нн), затв . п остановою

Каб інету М іні стр і в Ук ра їн и в і д

15 бе резн я 2006 р . N2 297, та ін .

Понят тя договору /юtІму жи тла.

Згід н о з і ст . 8 10 ЦК за договором uа йму (оренди) житла одна сторона - влаСllик житла (наіі.модавеl(Ь) п ередає а бо зобов'язуєт ь ся п ередати другій стороні (наіі.мачеві) жuтло для ПРОЖllваНIІЯ У ІІ ЬО.МУ ІІа nевиllіі строк за плату.

Хар актеРlIстика договору н айму житла . 1. Сторонами до гово р у най му жи тла є наймач і наймодаве ць . Зг ід н о з і ст. 8 / 3 иК н ими можут ь бути ф і зичн і та юр и д и ч н і особ и .

Вимоги щодо обов'язкової н аявності у СТOplНдОГО130ру найму Ж \1тла с та тусу суб'єкт ів під п риєм ниuь кої д і яльност і залежать від характе ру житла , що є об'єктом дого в ору н айму , п ро що докладніше йдетьсн ' L,lЛ і .

Основною оз н акою, шо характе ри зує ':і'!,..і::!~,ОАаlНJя_ житла, L \lа Н IІ ­ IІість у ньо го статусу влаСli и ка ~житла. що передає т ься за ДОГО ІІ ЩЮ~ І ,

; І бо статусу особи , упо~же ної роз поряджати ся BiJL\l OlliJLIIII M \lаЙном. На п риклад , стосо вн о ж итла , що знаХОД~IТЬС\1 у }t\: р ж аll l\іі-і ' І І І комунальн і й власност і , н аймода вц ями є п іДПОll іJl \l і О Р I -а ll l1 JLCp-

57 1

жавної влади чи орга llИ місиевого самоврядуван нн, у відан ні яких

зна ходиться ТClке житло (до таких відносин положення ЦК щодо до го вору НClйму житла не застосо вуються ч . 2 ст. 810 К одексу, в они регулюються пол оженнями ЖК). Житло, як е складає пр иват ­ ний житловий фонд, можуть здав ати в найм бе зпосередньо його ВЛClсники за ПР Cl вил а ми гл. 59 ЦК щодо договору НClйму житла . Окрім н аявност і у власності житла, особа по в инна мати можли­ вість lІС1бути статусу н аймодавuя, тобто, інш ими словами

м ат и

-

повноваження н а укладення дог овору найму ж итла на стор о ні наЙмодавuя. Основно ю умовою т акого укладенн я є наявніст ь у

особи н еобх ідного обся гу право- та дієздаТ.!iQ9'і.

Н ай мачами в загаль ному розу~іТННI~IОЖУТЬ бути особи, що заuі­ кавлені в отрим анн і в користува ння такого житла. Окрім зазнач е­

них вище вимог щодо обов'язк ової н аяв ності у о соби право- та д і єздатност і н а УКЛClден ня договорі в найму житла, законодавств0

встановлює ряд обмеже нь, пов'я заних, н аса мпер ед, з і спеuифікою жи тл а як предмету до го вору найму .

Т ак, зг ідн о з ч. вона може

2

ст.

813

ЦК якщо tЩЙМЁ~_~1_ЄJоридична особа,

використову вати жи тло лише для

прожива ння у

ньому

фізичних осіб. Цим фак тично встановлюється забо рона на вико­ риста ння юридичними особами наймачами житла для потреб , н е пов'язаних з проживанням громадян

міщення

-

наприкл ад, для ро з ­

в оре н дованих житло вих будинках (квартирах) офісних

приміщень. Ч аст ина І с т.

815

ЦК , положе ння якої встановлюють

обов'язок наЙМ iL'ід._ж.!пл а ви користовувати йо го ли ш е для прожи ­

вання у ньому, фактично поширіоюіьuю заборону і н а фізичних

ocitJ. З огляду

113

ue , юридичні і фі з ичні особи, що мают!, потребу у

при мі щеннях , які використовуватимутьсн не для uілей проживан­ ня гро мадя н , можуть укласти договір най му житла , виступивши на стороні наймача , пр оте користуватися житловим приміщсння м для

означених uі лей не зможуть.

2.

Предметом договору н айму є жи тло, що наймодав е uь передає

наймач у для проживан ня.

Згідно зі ст.

812

ЦК житлом, що може бути передане за договором

найму, мо же бути по ме шка ння , зокрема квартира або й частин а,

житловий б уд инок або його ча сти н а. До житла не належать нежилі приміщення ІЗ жилих б уд инках, призн а чені для торговельних , побу­ тових та інши х потре б непромисло вого характеру (ст .

З гід но з п.

2

4

ЖК) .

Порядку нада ння послуг з тимчасового ро зм іщенн я

(проживання) об ' єкти , що при з н ачен і для надання посл у г з тимча­ сового розміщеННSI (проживання) , под іляються на:

•

колективн і

-

засоби розміщення за галь ною к і льк істю м ісиь

або біл ьше , 13 яких надають Mic ue для ночівл і в к і мнаті "ІН іншо му примішенні і за які с пра вляється п лата за встановленим и uінами; • інд ивід уальні - ж итло , в якому за п лату або безо п лат но н а­ дається обмеже на кільк і сть місиь (менш як І О). У такому засобі

10

одиннuі рОЗМіщення (кім нати , житло) повинн і бути відокремлені одн а від одної.

572

Від того , до якої категорії належить житло, що передаєТl,СН і I ; Іі,ім , залежить , зокрема , статус наймодавця, Згідно з п,

6

11

Поря д ку

ІІа д ання послуг з тимчасового розміщення (проживання) фізичні

І )(оби

-

власники або орендарі колективних засобів розміщення

І Іі/д ають послуги з тимчасопого розмішення (проживання) за умови

l с ржавної ре є страці']' і'х як суб ' єктів під при є мниuькоі' діяльності; ! lОс л уги з тимчасового розмішення (проживаНН}І) у індивідуальних

; асобах розміщення надаються фі з ичними особами без державної р с єстрації-

Подібних вимог щодо юри д ичних осіб Порядок не

\Іістить, а , отже , обов'язкова наявність статусу суб'єкта підприєм­ Ilиuькоі' діяльності у них не вимагається ,

Специфікою житла є наявність чітких заКОllодавчих IIриписів IІЮдО переважного його цільового використаН]ISI,

ст,

6

__ ІЛЯ

Ві Д llовіJllIO до

ЖК житлові будинки і Жl1тлові приміщс ння ПР~l'ЗначаЮТhСЯ

постійного проживання грm"ІііЛ}1II . а та кож JlЛЯ використаНН>J у

встановленому порядку як службових житлових приміщень і гурто­

житків,

Над ання приміщень у ЖИТЛО13их буд инках для потреб

промислового характеру забороня є ться , Останн є положення обумо­ ВИЛО розглянуту вище заборону використання житла для цілей , не

пов'язаних з проживанням в ньому громад ян , Помешкання має бути придатним для постійного проживання у НЬОМУ ('І, 2 СТ, 812 ЦК), Придатність дли ПРОЖИ13ання визначається відповідністю житла санітарним і технічним вимогам, встановле­ НИМ законодаilСТВОМ , що , у свою чергу , доводип>ся періодичними

о бстеж е ннями інженерно-технічними працівниками житлово­ с ксплуатаuійних організацій з а у ч а стю представників I ' POM ,Iд ChKOCTi , у ра з і неоБХідності до обстеження ЖИТЛОl3их буд инків З Шlуч а ються фахівці проектни х і науково- д ослі д них організацій та органів і '!Clкл аді13 санітарно-епі д еміологічної служби,

Згі д но з п,

2

Пол оження про порядок обстеження стану жилих

()Уll инків З метою встановлення і'х 13ідповідності санітарним і техніч­ ІІИМ вимогам та l3и з нання жилих будинків і жилих приміщень непри­

,'l ,lТними дли проживання , затв , постановою Ради Міністрів УРСР від

26

квітня

/984

р,

N.! 189,

під '/аС обстеження стану жиТЛОвих

б удинків перевіря є ться:

• двір будинку та елементи його благоустрою ; • фундаменти , підвали ; • стіни та елементи фасад і13 (бал кони , еркери, карнизи тощо) ; • стикові з ' єднання у великопанельних житлових будинках ; • д ах будинку та обл ад нання на ньому (димові і вентиляційні канали та інше) ;

• ліфти та 'іх обладнання; • поверхи житлового буд инку, • інженерне обладнання,

в тому числі 'іх конструкцi'l';

Крім того, Порядок н аданни послуг з тимчасового розміlilСlІlІSl

(IІРОЖИI3H ИХ доріг", як і істотно розширили сф еру застосув ання цього ІІІСІІІТУТУ. Н а загал ьному рівні відносини концесії отримали зако1: '); l,Ш'Іе зак ріплення і у гл. 40 ГК. Також з араз в ідн осин и концесії і','IУ1ЮЮТЬСЯ численними постановами Кабін ету Міністрів України, ІІІ() були

прийняті на виконання

означених ви ще

нормативно-

1'j1 ; ІВОВИХ актів. Зважа ючи на те, шо відносини, що виникають з передання майна І: kl) lщ ес ію та користування ним, за своєю природою є господарсько­

І'І' ; ІІЮВИМИ, ЦК не регулює їх. Поняття концесії.

Згідно зі ст.

І Закону " Пр о концеСIІ КОllцесією вважається ІІ,IІ}ШIIlЯ з метою задоволення гРО,lІ1адських потреб у"овll0важеllllМ "/','(1ІІ0М виКОllавчої влади 'IU органом .lІ1іСl(евого СaJltоврядуваllllЯ llа !/ 1/1сmаві KOlll(eciiillolO договору на IІлаnтій та строковій ОСllові юри­

,1'I 'щій або фізичній особі (суб'скту "ід"РІІЄМIІUl(ЬКОЇ діяльності) IІрава 'ІІІ сmвореНIlЯ (будівництво) та (або) у"равліНIlЯ (експлуатацію) щі '(/.mа KOlll(eciї (строкове lІлатllе володіння), за умови взяття суб'єк111111/ "iallPIlCMIlUl(bKOЇ діялыfстіi (КО1щесіОlfеро.lІ1) llа себе зобов'язань 1/11 сmвореllНЮ (будівlfицтву) та (або) УllравліllllЮ (експлуатації) 1" ; 'и.ШОJlf KOНl(eciї, маЙlfової відllовідалыlст;; та можливого lІід1//IІІС'f1l11ЦЬКОlО ризику. Схоже пизначення кон ц есії м і сти ться і в І 4()6 ГК . Інши ми словами, уповноважена особа (власник майна)

1,1 1;1('

зацікавленій ос об і право на створення певних благ за свій

,'l\у'IІОК і на свій ризик , за умов їх (благ) под альшої експлуатації

11, І() особою 11II \ Ilлатежів

відповідно до укладеного договору і сплати визначеза це.

Іlcmажаючи на схожу правову природу із наймом (гл.

" 1' ('11)1010 (§ 5

58

ЦК),

гл. зо ГК , Закон " Пр о оренду державного та кому -

11.І IІоІІ0ГО майна"), фін ансовим лізингом (Закон "Про фінансовий 11:11111"), концесія суттєво відрізняється від вказаних правових ін­ І ІІІ у/ ів, про що йдеться далі. [ з комерційною KOHuecit:1O (гл . 76 IJI_ 36 ГК) інститут концесй, що розглядається, ма Е:: схожість

ІІІ·"

111111 1ll1i'f/I>:V К. про блемы
зффективности договора лизинга в

')

; -

с.

11РС Л llринимат ельство, хозяйство иправо .

//

-

1998. -

2].

10 . Март .М . ПРI1flннеНН>І і ро зі рвання ДО ГО130РУ оренди майн а ;' жавннх пі Л ПРИОIСТВ

,,

С.

·· 1999. '- Ng 3. -

// Вісник 94--103

Академії правових наук Укра­

І !. HaYI\: Ollo-п рактич ннй коментар llllвіЛL, IІ()ГО КОНСКСУ УкраїIІИ

::1 реп. В. М. K vccal>:a. -

12. П іД ПРИ Оlниuьке . 2005 (600 с.) .

К .,

2004.

право. П і ДР У' llІllК

/

:За ред .

0 .8.

СJ/l{/f!Ц('(Ш . -

! 3. ПО!Ю6КО С. Проблсми IІраllОВОГО регулювання оренди дер­ ,11 1101"0 маііна

Пр:О М. Де вять отличий аренды
и лизинга // ПреДIlРИНИ­ .

і I c~; lhCTIIO , ХОЗЯЙСТВО иправо.

15

1999. - NQ3. -

-

С.

32-35.

РI'()('IІ1>:() ЛІ. сушественны
e условия догово ра финансового

' і lrНПI / / ПреППРИНl1матеЛ hСТВО, ХОJЯЙСТlЮ и праl30.

-

1999. -

/1 . -· С. 16-21. 16. РНПl>:О JJ. Правован природ а договора лизин га // Право Ук­

I11II .. - 2000. --, Ng ] . ... С. 70 -- 73. ! 7. СаIllШХ\1('IІІО6 а НА. IОРIЩII'lс( киі1 С llраlЮ'ІІІИ К ПРСД ПРИlІима­ :,1: 5-~ ЮJl. -· Х а рьков, 2003. - С.393 -- 465. 18. Сш//юх.м е mо({а НА., Xa[JlIlIlo//O({ Е. О. Жилищное :JClКОll одатсл\,­ .,;() 11 вопросах и огнетах. - 1\1., ]991. 1l ін у строку зда чі роботи , вважаЄТI,СЯ , що право ІІJ1аСlІuсті на виготовлену ( п ерероблену) річ п е р ейшло до ]a~1(\B HII Ka у ~ 1 0~ l е IП . коли мало відбутися й пер едан ня .

7.

Замовник зобов ' язании оплаТlПН ВИКОllаllУ роботу. Така ОII ;J:П'. llK

H~I. НС(\(іхі,Н1СТЬ НС]:ТН')В' I с. НIІН CTPOKIJ] никон ан!!я

HK ;IJY(

[10 6 і'! afio ї.\ окрещl'( "Г,lііі" у . ЮIОlюрах l1іJ1lНіЛУ (СТ. ::\46). Як шо У lоговорі nІЛ !''!;))! НС ІlпаНОf1lсні СТРОКІІ 1"1 к ОІ 1,11111$1 р об от\!, lііЛР5l;1I1I1К '3 і.1(іов ' Н1ІIНIНI 1'11 КОIІІIl 11 ро(ютv, 1.])' с К('НССlfсvаЛ},ШI:\\ ,101 ' ОНОРО \І, т06то 1JJ]lJІУ С ІlуGлі'IНІІ~1 JlОIО!ЮРО\f. ТО.\І\' !l1;lI1РIІ( ~ІСlll, НС :\11 ЖИТ!"Н або 'ЗШЧЮН 'jj замовника та інlUИХ осіб, м оже бути I l peд \JВ­ лена з,[мов н иком аб о його 11ранонаСГУllНИКОМ П РОТ>lГОМ ,\ lОменту IlрlІl І ШІТТ"

10

років з

роботи, "КШО У вста!!ОВЛ С I Ю\ I У зако ном

по ­

Р"!lКУ H ~ I1СРС і16ач с н і білr,ш тривалі строки (С ТРОКИ СJlужби). Так а I\ИМОl 'а може бу т и I lрсд'jjвлсна неза.іIСЖНО від того, коли винвлсн о

lJ i

недол і ки,

у тому числі

й при

ВИНВЛСН!lі ї х

п і СЛ>l зак інчення

1 ' :lрантііі ll ОГО строку. У разі нсвиконаННjj під рн д нико м ц i ~ ї 13I1 М ОГИ ' за мовник мас Il ран о протнгом цього Ж СТРОКУ lJ и м а гати повернення

"асти н и ц і ни , СI I Л
NQ 668

І

се рлн я

затвердив ЗаГ,Ulьні умови укладе нн н та ви кона нн я

договорів підр~шу в к"піталыl:-.rуy будіВНИlIтві, шо с о боп ' язко ви ми для врахування Гli;~ час УК.іІадеНIІЯ та виконання відпові д ни х до ­

говорів IІС>I 'ЮК lІ і .1РН , lника у(ува ТI1 ІІа ІІНМОГУ lамов ни ка та '!СІ його рах у нок " ':Д О; l іКIJ.

>lкі lІі ЛРЯillJl!К ІІС І!і " пові ~lас. Пі д р нд­

Jij

"ІІІ' м ає прав о віllМ(\IНIТlI01 віn В I :"(lна НН >1 111,010 обl)в' Я1КУ . \/кщо YCYlle lll: )! 11l'; I O_: Jil-:ін 1; 1.:" I!OB'}T ~ ~i !H: (,\: i! I OC~·P(, :i P! :. O -) I lre :l\1CJO!\-1 !lOrO -

ВОРУ або ІІ С ~lОже б~,и

\ ' lііі СIi СН ( lІі!IРН!1Іі !l КО\11 іlС ' lалеЖ llІІ Х ві ,l

І ІІ ,О ГО ПР /I 'І1І 1 1

4.

За с т .

1'.77

IiК lIi !!,H: II!IIK юБОJ\ ' Н1;l ll l l іі 'іl іJJСНЮШIПI б\' JlіВ НI1JlТВО

та ІІ ОВ ' Я lаllі '3 1I11 ~ 1 ')\ ,l іВ С Л І , llі Р О()ІН ІІ ві [llові,IIІО . Ю Ilр оек Т/ IОЇ ,]0 КУМС IІ1 ; щ і і .

1L1 ність за невиконанн я або не належне виконання

договору перев ез ення встановлена ст . ст.

920 -924

ЦК, СТ. ст.

313-

ГК, а та кож у відповідних статута х і колекса-х , присвячених кон­

315

кретним видам транспорту; в останні х містнться і підстави звіль­

нення сторін договору псрсвезення від відповіДШlьності (див., зокре­ ма, ст. ст.

176

Статуту автомобільного транспорт у Української РСР,

[32

Кодексу торговельного мореп лавства України, ст.СТ.

107, 108

Статуту заліз!шuь України). У Ра3і порушення зобов'язань, щ о випливають із договору переве­ зення, сторони несуть відповід альн іс ть,

вс цшовлену за ДОМОВ­

леністю сторін, якщо інше не встаНОВJlено від повідними актами транспортного

законодавства.

Так, наприклад, згідно зі с т. тран спортного засобу для

92 1

ЦК перев і з ник за ненадання

пер еве з еннн

ван тажу, а

відпраВ IІИК за

ненаданн я вантажу а60 невикористання ІІадан ого траllСПОРТНОГО засобу з інши х причин lІ есут ь віюloвідаJlыlсп " , встановл ену ЛОl"Oво­

ром, якщо іаш е не ВСТ/ та інших чинників. Саме ПРаВО та можливіс ть зберігача взяти на

;беріга Н!lЯ річ є визначальним чинн икоМ пр и укладенні договору збері ("щшя.

3.

Збер ігач зобов'нзується збе рігати річ, що передана йому

flоклажодав цем.

Словоспол учення "річ, що передана ... поклажодавцем" за бук­ ,;ального ~ioгo тлумаченнн означає, що для чин ності договору збе­

рігання необх ід не реальне передан ня реч і зберігачу. Проте, згідно ! ч . 2 ст. 936 ЦК договоромзберіган ня,В яком~ зберігачем є особа,

Щ()_;lД.Ш~!"!I9Є. ~9~р ііаН}іянг.-ЗаСаДах підприє м ницько! діяльності"(про­

фесіЙниЙ . збер і га ч),. може бути вста новлений обо в'язок зберігача

'збертГаТи " рТч', -як'а" буде передана збері гачев і в м айбутньому. Іншими

слоВїі~.ЇJ,1; · jа)іО"Го вором зберігання рі ч може передаватися як під 'Іас, так і після й ого укладення

-

у раз і , якщо зб ерігання такої

речі здійснюєтьсн в межах підприємн ицької д і яльно сті зберіга ча. З гідно з ч.

3

с т.

936

ЦК договір з берігання с публ і ч н им , якщо

збе рі га нн я речей зд і йснюється-суб'єктом п іЛ ПР I1ЄМ Н И ЦЬКОЇ діяль~

l
ocTlha-складах(у камерах, прнміщеН Jl НХ) загального кор истуваннн . 3важііючина-це, ст . 940 Кодексу встанонлює обов'язок профес і йно го збері гача, який зберігає речі на складах (у каме р ах, пр и мі ще н нях) шгаль н о го користування, прийннти річ н а збе рі гання за ная вн ості у ІІ ЬОГО такої можливост і . ЗберігаLІ звільннєт ься від обон'язку п рий ­ /ІНТИ рі ч н а збе рігання, якщо у зв'язку з обста в и н ами, які мают ь істотне значе нн я , він не може забез п еLI ИТИ їі схо р о нн ості. Також,

якщо рі ч мала бут и п ередана на зберігання в майбут ньому, зберігач з вільняєт ьс я від обов'нзку їі приймат и , нкщо у зв'язку З обста­ винами , які мають істотне значення, ві н не може забезпечити їі схоронн ості.

Збер ігач, який зобов'язався п рийня ти в майбутньому річ на ! бер і ган ня, не ма є права вимагати її передання на зберігання. П оклажодавець, як ий не передав р і ч на з берігання, зобов'язаний

l!ід ШК'Щі~~І!І..~берігачеві збитки, .завдані й ому в зв'язку:зіИ~... що зб еріганн я не відбулосн , як що в і н в розумний строк н е попереди в зберігачїї-Гїро відмову ВІД договору з§е.Rіrа нн я. ....~ З~ер і~,~Ч зобо в 'язаниЙ..БЖивати . усіх заходів, встан овл е н их дого ­ вором, закон ом, і нщ ими актами цивільного законодавст ва, ДЛН за-

безпече НJj8.

-збе рігатися в інших, ніж товарні склади, місц ях. Н априклад, товари, Slкі мають "властивості, шо становлять неб ез п еку для ОТОЧСІІІ-ІН",

повинн і збе рігатися у спеціально облаш тованих місцях, маіі -

639

данчиках, с кладс ьких ПРИJ\·lіщ е ннях та спорудах (див. , tі а прикл ад,

ст. І Закону України від

6

квітня

2000

р . "Про перев езе ннн н ебез ­

печни х вантажів"). Тов а ри , як і н е проп ущен і під час Вl3ез ення на митну т е риторію України внаслідок уста новлених зак оном заборон чи обмежень н а ї х вве з е ння 13 Україну або тран з ит чер ез територію

України і не в и везе ні з території України в де нь їх ввезення , збе рі ­

гаю ться н а складах митного органу (ст. 166 МК) . Р еч і , що мають ознаки това ру , не оБОВ'ЯЗКОI30 повинні збе ріга ­ тися саме н а товарному складі. П оклажодавеuь З3 бажанням мо же ро зм і стити свої тонари і в іншому

Micui ,

н а приклад , на звичайному

склад і . Проте зако нода ВСТl30, що регулює збе рігання на товарному

складі, дає покла жода"u ю більше можливостей дл я ро зпорядже н ня

m

своїм тов а ром , пр о шо доклад ніш е йдеться дал і.

Товар п е редається поклажодавцем на зберігання.

За ст.

959

ЦК при прийнятті тов ару н а збе рі га ння товарний склад

зо бов'я;щни.Й . за сній ' рахунок оглянути то вар дл я визначення його

кількості та зовнішнього стану. Товарний склад зобов 'язаний на­ давати ПQклажодав цсві можливість оглянути товар або його зразки протягом .УС ЬОГО часу зберігання , а якшо пр едметом зберіганнн є речі, ви з начені род о"ими ознаками,

-

в зя ти проби та вжити захо ­

ді в, необхідних для забезпечення його схороннос ті .

На)ljp..2·~~р~ження ПРИЙНЯ:-Т51 ТО!Jару ..т~!;!арн иЙ склад видає один

.

ІЗ таких скл адСЬ ких докуменТІВ:

• СКЛіЩСЬj).);' к[щтан uію; • про'сте C~MC~Ke свідоцтво ; • подв і йне складське свідо uтво (ст. 961 ЦК) . Складська /(вumаl/l~ія - ие до кумент, що підтверджує прийняття товару на- збе рігання. Волод ільцю квита нції надаєтьсн право забрати

TOB~P зі
3 ст. L056

ЦК), кредитодавець має право

зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору ('І.

ст.

348

2

ГК).

Також кредитодавець має право відмовитися від надання пози­

чальникові передбаченого договором кредиту частково або в ловно­ му обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про

те, шо наданий позичальникові кредит своєчасно не буде поверне­ ний. Позичальник , у свою чергу, має право відмовитися від одер­ жання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання,

якщо інше не встановлено договором або законом .

673

3.

Сторонами кредитного договору є позичальник і кредитода­

вець. Номін аль но позичальником може бути будь-яка юридична або фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяль­

ності. Проте факт набуття зазначеними особами статусу "позичаль­ ника" (тобто можливість отримання ними кредиту) залежить від

положень нормативних актів, що встановлюють особливості укладе ння кредитних до говор ів того чи іншого виду, а також у кінцевому підс умку грошові кошти.

-

від волі кредитодавця

Наприклад ,

п.

3

-

особи, яка надасть

Правил торгівлі у розстрочку

дозволяє продаж товарів у розстрочку фізичним особам, які мають постійний доход і постійно проживають у населеному пункті, де

знаходиться суб'єкт господарської діяльності (продавець) . Що сто­ сується власне кредитодавця, під час прийняття рішення про вида­ чу кредиту ним аналізується як кредитоспроможність позичальни­

ка, так й інші чинники (напрями ВИКОРИСПlНня грошових коштів ,

забезпечен ість виконання кредитного договору тощо). Можливість набуття статусу кредитодавця пов'язана зі статусом особи, що надає кредит того чи іншого виду . Так , кредитодавцем за договором фінансового (в тому числі банківського) кредиту може

буги банк або інша фінансова (кредитна) установа п.

] . 11

підпункт

-

1.\1 .1 3

ст. І Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.

ст. Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків

фінансових послуг". "Іншою фінансовою установою", терміноло­ гією ст .

1054

ЦК , що надає кредити такого виду , є , зокрема, кредит­

на спілка (див. Закон Укр аїни від

20

грудня

2001

р. "Про кредитні

спілки").

Перелік потенційних кр едитодавців за договорами товарного

кредиту (термінологією ст. І кредитів) міститься у п.

2

057

ЦК та ст .

347

ГК

-

комерційних

Правил торгівлі у розстрочку, за змістом

якого кредитодавцями можуть бути:

•

суб'єкти господарської діяльності , що засно вані на державній

власності чи на власності відпові дної територіальної громади ;

•

суб'єкти господарської діяльн ості системи споживчої коопера­

ції, перелік яких затверджується правліннями районних споживчих

спілок та районних споживчих товариств,

а також суб'єкти

господарської діяльності, що належать до сфери управління Укооп­ спілки, перелік яких затверджується Укоопспілкою;

•

суб'єкти господарської діяльності інших форм власно сті від ­

повідно до їх установчих документі в.

4.

Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити

проценти. На відміну від позики, яка допускає безоплатн е користу­ вання майном, сплата процентів за договором про надання кредиту

за загальним правилом є обов'язковою . Згідно з ч.

3 ст. 346

ГК про­

центна ставка, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами , як і бере кредитодавець, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах . Надання безвідсотко вих кре­

дитів забороняєтьс я, крім випадків, передбачених законом (див.,

674

,окрема, ч. І ст .

17

Закону УКР<JЇНИ від

4 липня 2002

р. " Про

lli~iHY діял ьність ", ика дозволя є повне або часткове (до

50%)

iHHOB<Jбезвід­

сОткове кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритет­ них інноваційних проектів за рахунок коштів державного бюджету

України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів міСllе вих бюджетів) .

5. Згідно

зі ст.

1055

ЦК кредитний до говір укладається у письмовій

формі . Кредитний договір , УКЛ<Jдений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Кредитний договір на відміну від договору позики є консенсуаль­ IiИМ договором і набирає чинності з дня досягнення сторонами з годи за всіма істотними умовами.

Кредитодавеuь має право від­

мовитися від надання позичальникові передбаченого договором

креди ту частково або в повному обсязі в разі порушення проuедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обста­ вин , які явно свідчать про те, шо наданий позичальникові кредит СВОЄчасно не буде повернутий . Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це

кредитодавця до

встановленого договором строку його

надання, якщо інше не встановлено договором або законом . Класифікація кредитів .

В нормативно-правових актах існує кілька класифікаuій кре­ дитів. Зокрема, окрім класиф ікації кредитів за ознакою предмета

відповідного договору , що міспlТЬСЯ В Законі "Про оподаткування

прибутку підприємств", інші види крсдитів зазначені у Методичних рекомендаціях щодо ведсннн бухгалтерського обліку кредитною спілкою т а об' єднаною кред итною спілкою, затв . розпорядженням Державної комісії з регулюва ння ринків фінансових послуг України від

18

грудня 200З р .

NQ 171.

Пун кт З.l цього документа класифікує

креш1ТИ за такими ознаками :

І) за строком користування :

• з терміном погашення до З місяців включно; • з терміном погашенн я від З до 12 місяців включно; • з терміном погашення більше 12 місяців ; 2) за цільовим призначенням : • споживчі; • підприєм ницькі; З) за рівнем забезпеченості:

• незабезпечені; • за безпечені (застава,

завдаток , неустойка , порука, притримання,

гарантія);

4)

за рівнем дотримання позичалЬНИКОм встановленого режиму

сплати:

• •

кредит з нормальним режимом сплати;

прострочений кредит . Простроченим є кредит, за яким пору­

шення встановленого режиму сплати не перевищує З65 днів;

675

• неповернений кредит. Неповерненим є кредит , за яким пору­ шення встановленого режиму сплати перевищує 365 днів; •

безнадійний кредит.

Безнадійним є кредит, за яким існ ує

впевненість у його неповерненні та за яким є підтвердження про неможливість здійснення стягнення або минув термін позовної давності . Рішення про визнання кредиту безнадійним приймається кредитним комітетом у порядку, визначеному відповідним поло­ женням.

Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями

банків, затв . постановою Правління Національного банку Укра­ їни від 6 листопада 2000 р. NQ 279, додатково класифікує кредити залежно від рівня ризику на:

• стандартні кредитні операції - це операції , за якими кредитний ризик є незначним і становить 1% чистого кредитного ризику ; •

під контролем

кредитні операції , за як ими кредитний ризик

-

є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення

несприятливої для позичальника ситуації та становить

5%

чистого

кредитного ризику;

•

субстандартні кредитні операції

-

операції, за якими кредит­

ний ризик є значним, надалі може зб ільшуватись і становить

20%

чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несво є часного

погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором;

•

сумнівні кредитні операції

-

операції, за якими виконання

зобов'язань з боку позич ал ьника/ко нтрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпе­ чення) перебуває під загрозою, ймовірність повного погашення кре­ дитної заборгованості низька т а становить

50%

чистого кредитного

ризику;

• безнадійні кредитні операц ії - імовірність виконання зо ­ бов'язань за якими з боку позичальника /к онтрагента банку (з ура­ хуванням фінансового стану по з ичальника та рівня забез п ечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі

заборгованості за ними .

§ 3.

Договір банківського рахунка

До актів законодавства, що регул юють порядок відкриття та вико­ ристання рахунків в банківських та інщих фінансових установах,

належать ЦК (гл .

72)

та ГК (ст.

342),

зако ни "Про банки і банків­

ську діяльність", "Про фінансові послу ги та де ржав не регулювання ринків фінансових послуг", Закон України від

5

квітня

2001

р . " Про

платіжні системи та переказ коштів в Україні", а також Інструкція про пор ядок відкриття,

використання

і закриття рахунків у на­

ціональній та іноземних валютах, затв.

Національного банку України від

676

постановою Правління

12 листопада 2003

р.

NQ 492.

Поняття договору баllківс ько го раху"ка . Згідно зі ст. 1066 ЦК за договором банківського рахунка баuк зобов'язується приймати і зараховувати иа рахунок, відкритий клієuтові (володільцеві рахунка), грошові коиlт и, що йому надходять, виконувати розпоряджеюlЯ клієuта I/рО перерахування і видачу від­

І/овідних сум з рахунка та І/роведеuня інших операцій за рахунком. Термінологією Закону "П ро платіжні систем и та переказ коштів в Укра ї НІ рахунок, шо l3ідкривається з и договором банківського рахунка , є поточним і ВИКОРИСТОl3у є ться для зберігиння коштів і

здійсне ння розрахунков о -касових о п ерацій за допомогою платіжних

інструментів відпоl3ідно до умов договору ти вимог законодавства України (підпункт 7.1. 2 п . 7.1 ст. 7). Характеристика договору банківсько го рахунка. І. Укладення дого вору банківського рахунка є підставою для від­ кр иття рахунка відпо відного виду його власни ку або визначеній ним

о собі.

Згідно з ч.

3

ст.

342

ГК (ст.

6

Закону "Про платіжні системи та

переказ коштів в Україні") фізичні особи, а також юридичні особи та їх представницт ва мають право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів , здійснення всіх видів операц ій у будь-яких банка х

України та інши х держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встан овленому Н аціональним банко м України. При цьому

"згода" банку на відкриття рахунка є доси ть умовною : банк зо ­ бов'язаний укласти договір банківс;,кого рахунка з клієнтом , який звер нувся з пропозицією відкрити р ахунок на огол оше ни х банком умовах, шо відповідають закону та банківським пр авилам . Банк не ма є права відмовити у відкритті рахунка, вчинення ві д повідних

опера цій за яким передбачено законом, установчими документами б а нку та наданою йому ліцензією, крім випад ків, коли б анк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або я кщо така відм ова допускається законом або банківськими правилами (ч . ст. 1067 ЦК).

2

Укладати договори банківського рахунка і, відповідно, відкривати та кі рахунки мають право як банки , так й інші фінансові установи. На це опосередковано вказує положення ч. щирює положення гл.

72

4

ст.

1066

ЦК, яке по­

Кодексу на догово ри, що мають ознаки

договорів банківського рахун ка і укладаються іншими фінансовими установами відповідно до наданої ліцензії .

Як вже йшлося вище , поточні рахунки від криваються для збе­ рігання коштів і здійсн ення розрахунково-касових операцій юридичними та фізичними особами, в тому числі суб'єктами під­ приємницької діяльн ості. Відповідно до п.

1. 8 Інструкції про

порядок

відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах поточними рахунками також вважаються:

•

рах унки за спеціальними режим а ми Їх використання, що від­

криваються у випадках, п ередбачених законам и України або актами

Кабін е ту Міністрів України;

677

поточні рахунки типу "Н" , шо відкриваються н національній

•

валюті офіційним представництвам і предстаВНИЦТllам юридичних

осіб-нерезидентів , які не займаються підприємницькою діяльністю на території України ; • поточні рахунки типу " Л " , шо відкриваються в національній валюті постійним представництвам ;

карткові рахунки, шо відкриваються для обліку операцій за

•

платіжними картками;

• •

поточні (накопичунальні) рахунки ниборчих фондів; іннестиційні рахунки, шо відкриваЮТhСЯ нерезидентам-інвес­

торам

в уповноважених банках України для здійснення інвес­

тиційної д іяльності в Україні , а

takoA-. для повернення іноземної

інвестиuїі та прибутків , доходів,

інши х коштів, одержаних іно­

земним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

2.

Банк зобов'язуєтьсн приймати і зараховувати на рахунок влас­

ника грошові кошти , шо йому надходять, а також виконувати його

розпорядження про перерахування і видачу відповід них сум з рахун­

ка . Статгею

\068

ЦК передбачений обов ' юок банку вчиняти длн

клієнта операції, які передбачені длн рахунків цього виду законом,

банківськими правилами та звичанми ділового обороту, якшо інше не встановлено договором банківського рахунка . Він зобов'язаний зарахувати грошові кошти, шо надійшли на рахунок клієнта , II день

н адходження до банку відповідного розрахункового документа та видати або перерахувати з рахунка власника грошові кошти в день

надходження до б анку відповідного ро зрахункового документа, нкшо інші строки не передб ачений договором банкі вського рахунка а бо законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його ро з порядження. Також грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суд у, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ст.

1071

ЦК) .

Банк виконує розрахункові докум енти відповідно до черговості Їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на

рахунку клієнта, якшо інше не вста новлено догои ором між б а нком

і клієнтом. У разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документ ів, на підставі яких здійсню ється списання грошових коштів, ба нк списує кошти :3 рахунк а клієнта у такій 'і ер го вості:

• у першу 'іергу - грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог пр о відшкодуваннн шкоди , завданої каліuтвом, іншим ушкодженням здоров'я аб о смертю, а також вимог про стяг­ нення аліментів;

•

у другу чергу

-

грошові кошти на підставі рішення суду для

розрахунків шодо виплати вихідної допомоги та оплати праці осо­

бам, як і працюють за ТРУДОl3им Jlor0130POM (контрактом), а також випл а ти за авторським договором;

678

у третю чергу

• •

грошові кошти на підстав і інших рішень суду;

-

у четверту чергу списуються

грошові кошти

за розрахунко­

вими докум ентам и, шо передбачають платежі до бюджету;

• у п 'яту чергу -

грошові кошти за іншими розрахунковими

документами в порядку їх посліДОВНОI 'О Нilдходження. у разі відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунку

клієнта банк не веде обліку розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і кл і бути НК юридичні, так і фізичні особи. Для здійсненнн псрерахуваннн нк у платника , так і у отримувача коштів повинні бути рахунки, що віДКРИШIЮТЬСЯ б! I IО('ЛУ I ' . .. .......... 616 § 2. Договори п ереВl' зе нн я ва нта жів , IІ ;tС;tЖ llрін і 6аГ:1 ЖУ ......... 6 19 .. .. .... .... ........ 629 § 3. Догов ір тра ll С l lОl>ТІlО l'О С КСIІl'іtllр У В;t нн я § 4. Логові Р збері га Н IІ Я .. .. .. .. .... .. .. .. .......... ... ...... . .. .... .... .. 6ЗЗ § 5. Договір страхуван н я ... .. .... .. .. .......... ...... ... ....... .. 642 § 6. Догов ір доруч е нн я .... .. ........ .. .. .. ..... ..... 649 § 7. Агентський /\0 го 13 і р ...... ..... . .... ... .. .. .......... .. .................. .. ... .. .... 653 . § 8. Договір KO~li c iї. . ...... .. ...... ................ .. . .. ......... ......... 656 .. ..... оо 66 1 § 9. Договір KOHCIIГlI:1ЦЇi § 10. Договір у правл інн я М ;),Й IIO~1 .. ........ . .. ....... .. ...... .. .. ...... ............ ... 663 .. ............................... ... .. .... ......

Глава 29 Договори про передачу грошових коштів

§ § § § §

1. До говір позики ......... ........... ......... . .. . ... ....... .... ..... .669 Кред итний договір ...... ............ .. .. ....... .. ...... .... .672 З . Догов і р банківського Р:1хунка . .. .... .. .. .. ...... ........... ....... ... .. .. 676 4. Догові Р банківс ь кого вкладу . .. ....... ........... ... ...... .. .... .. ... .. ......... 680 5. Догов ір фаКТОР ІІНГУ .. .. ........ ... .... .. . ........ . .. . ..... .. ... ...... .. 682

2.

Гл ава ЗО Розрах у нки

§ 1. Готівкові розрахунки ....................................... ... .......... ...... .... ... 688 § 2 . Безготівкові розрахунки ..... .. .. ... ... .......... .. .... ...... .. ... .... ....... .. .... 691

813

[ла ва 31 Розпоряджання майновими правами

інтелектуальної власності. Договір комерційної концесії. Спільна діяльність

§ 1. § 2. § з.

Розпоряджання найновими права~IИ інт електуальної вла с ності

..... .. .. б99 . ... 702 . ............... .............. .. .. .. .. .... .. ......... . ... . 709

договір комерці йно ї концесії.

Спільна діяльні сть .

РОЗДІЛ

VI

НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ Гла ва 32 Види недоговірних зобов'язань Пу6лічна 06іцянка В І/нагороди

§ 1. § 2.

Вчинення д ій В ~Іайнових інтересах

§ 3.

Рятування здоров'я та життя фізичної ос06и ,

§ 4.

Створення загрози ЖИТТЮ , здоров'Ю,

іншої осо6и 6ез її дору чення

.... . . .

. . 717

... .... . . .

.72 1

~lайна фізичної а60 ЮРИДИЧНОЇ ос06 и

722

~lайну фіЗИ