О.В. Колесников
Ціноутворення видання 3е виправлене та доповнене
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних з...
39 downloads
459 Views
712KB Size
Report
This content was uploaded by our users and we assume good faith they have the permission to share this book. If you own the copyright to this book and it is wrongfully on our website, we offer a simple DMCA procedure to remove your content from our site. Start by pressing the button below!
Report copyright / DMCA form
О.В. Колесников
Ціноутворення видання 3е виправлене та доповнене
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Київ «Центр учбової літератури» 2007
ББК 65.422я73 К 60 УДК 338.5(075.8)
Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист14/18.21481 від 29.06.2005 р.) Рецензенти: В.М. Гриньова – професор (Харківський Національний Економічний Університет); В.Л. Дикань – професор (Українська Державна Академія Залізничного Транспорту); Л.С Шевченко – професор (Харківська Національна Академія Міського Гос= подарства).
Колесников О. В. К 60 Ціноутворення. Видання 3=е виправлене та доповнене. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 144 с.
ISBN 978=966=364=532=2 Мотивом для запропонованого читачу навчального посібника послужив бага= торічний досвід практичної роботи автора, як в умовах адміністративно=командної системи, так і в умовах становлення нових форм економічних відносин в нашій державі. Сфера утворення ціни і чинники її створюючі є невід’ємною частиною суспільно=громадського життя держави. Ціноутворення – пульс економіки. Рекомендовано для студентів економічних спеціальностей вищих учбових зак= ладів. ББК 65.422я73 © Колесников О. В., 2007 © Центр учбової літератури, 2007
Перелік умовних позначень Р – ціна; р – норма прибутку; ІСЦ – індекс споживчих цін; П – прибуток; Q – обсяг продукції; Сп – повна собівартість; Н – будь яка надбавка; В – витрати; І – прибуток споживача; S – загальний обсяг продаж; MU – гранична корисність; TU – загальна корисність;
O
– коефіцієнт який характеризує гранічну корисність грошей;
Е – коефіцієнт еластичності. J – індекс концентрації; ПВ – основний параметр якості; AVC – середні змінні витрати; FC - постійні витрати; ТR – сукупна виручка; TС – загальні витрати.
3
Розділ I ЦІНИ І КОНКУРЕНЦІЯ
4
Розділ І. Ціни і конкуренція
Тема 1 Основні положення 1.1. Функції ціни за різних умов господарювання Ціна – грошове вираження вартості товару (послуг). За різних умов господарювання ціна має різноманітні функції. Порівняємо ці функції в умовах планово-директивної і ринкової економіки. У планово-директивній економіці ціна мала три основні функції: а) планово-облікова функція, з якою ціна в умовах такої моделі економіки дуже добре справлялася. Ціна товару визначалася за формулою Р=р*(1+р), (1.1) де р – норма прибутку, причому строго фіксована; б) стимулююча функція. Стимулювалися якість товару та відновлення продукту за допомогою механізму східчастих цін; в) перерозподільча функція – залежно від пріоритету тієї або іншої галузі, куди забезпечувався приток коштів. Така системи ціноутворення має три недоліки: – при встановленні ціни відштовхувалися тільки від витрат підприємства, попит не враховувався; – через занадто велику кількість виготовлених у країні товарів було неможливе централізоване встановлення цін «зверху» повсюди; – не враховувалися споживчі потреби, здійснювалися необгрунтовані зниження. Тепер розглянемо функції цін в умовах ринкової економіки: – зрівняльна функція; – орієнтуюча функція; – координуюча функція – координує дії виробників на ринку; – розподільча функція – здійснює «переливання» ресурсів між фірмами.
5
«Ціноутворення»
Таким чином, ціна і є той інструмент, за допомогою якого здійснюється розподіл обмежених ресурсів. Ціна на ресурси – на відміну від цін на готову продукцію - є важливим неціновим фактором сукупної пропозиції. За інших рівних умов, підвищення цін на ресурси приводить до збільшення витрат на одиницю продукції й тим самим до скорочення сукупної пропозиції. Зниження цін на ресурси приводить до протилежного результату.
1.2. Розподіл цін за категоріями Усі ціни можна поділити на декілька категорій, використовуючи шість ознак (табл. 1.1).
Категоріїї цін
6
Таблиця 1.1
,
-
,
!
, ,
, ,
" ( ), ( ), " ( )
# , ,
$
% ( " ), ( " ), & ( )
Розділ І. Ціни і конкуренція
1.3. Види цін Існують спеціальні види цін. Розглянемо їх. По характеру обслуживаемого оборота: Оптові ціни – ціни, по яких підприємства реалізують зроблену продукцію іншим підприємствам або посередницьким організаціям. Роздрібні ціни – ціни, по яких торговельні організації реалізують продукцію населенню. Закупівельні ціни – ціни, по яких сільськогосподарські виробники реалізують свою продукцію державі, фірмам для наступної переробки. Ціни й тарифи на послуги населенню – особливий вид роздрібної ціни (побутові послуги, охорона здоров’я) Залежно від державного впливу: Вільні ціни – ціни, устанавлиаемые виробниками продукції на основі попиту та пропозиції відповідно до кон’юнктури ринку. Фіксовані ціни – ціни, установлювані на певному рівні. Регульовані ціни – ціни, установлювані відповідними органами керування, як правило, на продукти товари й тарифи підвищеного соціального призначення. По способі встановлення: Тверді ціни встановлюють договори й не міняються протягом усього строку поставки продукції за даним контрактом. Поточні ціни – по них здійснюється поставка продукції в даний період часу. Вони можуть мінятися в рамках одного контракту й відображають стан ринку. Рухлива ціна – ціна, зафіксована в договорі із застереженням про те, що вона може коректуватися надалі, якщо до моменту виконання договору ринкова ціна зміниться. Змінна ціна встановлюється на вироби, що вимагають тривалого строку виготовлення. Обчислюється в момент виконання договору шляхом перегляду первісної договірної ціни з урахуванням змін у витратах виробництва за період часу, необхідний для виготовлення продукції.
7
«Ціноутворення»
По способі одержання інформації про рівень ціни: Довідкові ціни публікуються в каталогах, прейскурантах, економічних журналах, довідниках, використовуються як орієнтовна інформація при встановленні ціни на аналогічну продукцію. Прейскурантні ціни – вид довідкових цін, які публікуються у прейскурантах фірм-продавців. Розрахункова ціна використовується в договорах, контрактах на нестандартне встаткування, вироблене по індивідуальних замовленнях, розраховується й обґрунтовується постачальником для кожного конкретного замовлення. Залежно від виду ринку: Аукціонні ціни – ціни публічного продажу по максимально запропонованому рівні на попередньо оглянуту покупцем партію товарів, установлюються в результаті зміни співвідношення між попитом та пропозицією. Біржові котирування – ціни стандартизованого однорідного товару, реалізованого через біржу. Ціни торгів – ціни особливої форми спеціалізованої торгівлі , заснованої на видачі замовлень на поставку товарів або одержання підрядів на виробництво певних робіт із заздалегідь оголошеного в спеціальному документі умовам. Внутріфірмові ціни: Трансфертні – передавальні ціни, звичайно нижче оптовороздрібних. Ці ціни існують всередині транснаціональних компаній при передачі продукту (деталей) з одного дочірнього підприємства іншому. За умовами поставки й продажу: Ціна-Нетто ціна на місці купівлі-продажу Ціна-Брутто – визначається з урахуванням умов купівлі-продажу. «Франко» – даний термін означає, до якого пункту на шляху просування товару від продавця до покупця постачальник відшкодовує транспортні видатки. Світові – визначаються за фірмою-лідером або використовуються середні арифметичні ціни декількох фірм. 8
Розділ І. Ціни і конкуренція
В залежності від часу: Очікувані ціни – ціни, які очікують в залежності від економічних обставин в суспільстві. Планові ціни – ціни, які економічно оґрунтовуються на основі планування обсягу випуску те реалізації продукції, товарів, послуг з урахуванням планування видатків виробництва. Прогнозовані ціни – ціни, які розраховуються на основі економічного прогнозування. Стратегічні ціни – ціни, які розробляються на основі економічної стратегії підприємства, фірми. Базові – ціни, щодо яких будуть вноситися поправки. Базовими можуть виступати: розрахункові, довідкові, прейскурантні ціни. Чинна (номінальна ) ціна – ціна на сьогоднішній день з урахуванням поточного курсу валют. Реальна (порівняна) ціна – ціна, розрахована щодо сукупного показника цін – ІСP (індексу споживчих цін). Розраховується за формулою (для і-того року) PРі=(ІСPб/ІСPі) * PДі,,
(1.2)
де PРі – реальна ціна і-того року; ІСPб – індекс споживчих цін базовий; ІСPі – індекс споживчих цін і-того року; PДі – діюча ціна і-того року. Індекс цін потрібен: - для з’ясування, яким образом змінився рівень цін протягом певного періоду часу; - цей грошовий показник використовується як найбільше розповсюджені показники при відомості до єдиної підстави різнорідних компонентів загального обсягу виробництва. Крім того індекс споживчих цін является наиболее широко распространённым официальным показателем инфляции: поэтому важно иметь некоторое представление о его характеристиках и ограничениях. Індекс споживчих цін являє собою один з підходів до виміру зрушень у цінах ринкового кошика, що складає з 300 товарів і послуг, що купуються міськими споживачами. Склад цього ринкового кошика був визначений на базі огляду поводження міських споживачів в області витрати коштів. Це припущення ґрунтується 9
«Ціноутворення»
на тім, що метою індекс споживчих цін є вимір зрушень вартості незмінного рівня життя. Національні (внутрішні) ціни – обслуговують національну економіку, зважаючи на особливості галузей національного господарства. Демпінгові ціни – ціни, які знижені по відношенню к рівню цін на ринку на який входить фірма. В багатьох країнах світу існують спеціальні антидемпінгові законодавства. Демпінгові ціни – продукт конкуренції дуже потворне явище в економіці. Говорячи про функцію і види цін, не можна не згадати історично сформоване поняття – масштаб цін. Колись товари виражали свої мінові вартості в певних кількостях срібла і золота. Ці кількості грошового товару повинні були бути зміряними, тому необхідно було ввести одиницю вимірювання. Такою одиницею при золотому стандарті була певна вагова кількість золота, прийнята за грошову одиницю в тій або іншій країні, тобто масштаб цін. Він установлювався державою в законодавчому порядку і показував, скільки грамів золота міститься в одній грошовій одиниці. В даний час функцію міри вартості виконують паперові гроші без жодного золотого забезпечення. Вперше в економічній теорії поняття «масштаб цін» було уведено в другій половині XIX століття видатним німецьким економістом-теоретиком Карлом Марксом. На його думку, а воно знайшло підтвердження в реальній економіці протягом наступного півтора сторіччя. «В якості міри вартостей і в якості масштабу цін гроші виконують дві абсолютно різні функції. Мірою вартості вони виступають як суспільне втілення людської праці, масштабом цін – як фіксована вага металу. В якості міри вартості вони призначені для того, щоб перетворювати вартість безмежно різноманітних товарів в ціни, в кількості золота, які уявляються; як масштаб цін вони вимірюють ці кількості. Мірою вартостей вимірюються товари як вартості; проте масштаб цін вамірює різні кількості золота існуючою його кількістю, а не вартість даної кількості золота вагою інших його кількостей. Для масщтабу цін певна вага золотаповинна бути фіксованою як одиниця виміру. В даному випадку, як і в будь-якому іншому визначенні однойменних величин, вирішальне значення має стійкість співвідношення мір. Отже, масштаб цін виконує свою функцію тим краще, чим незмінній одна й 10
Розділ І. Ціни і конкуренція
таж кількість золота виступає одиницею вимірювання. Мірою вартості золото може виступати лише тому, що воно само є продуктом праці і, таким чином, вартістю портенційно змінною»1.
1.4. Впливання ціни на діяльність фірми Ціна впливає на: а) заняття визначеної частки ринку і конкурентну боротьбу на ринку; б) обсяг продажу і готівковий виторг; в) обсяг прибутку; г) репутацію фірми; ґ) відносини з торговими посередниками (як вони залежать від ціни, так і впливають на неї); д) відносини з покупцями; е) питання фінансової стабільності фірми, прийняття рішень про ціновий ризик. Ціна також здійснює двоякий вплив – як на зовнішнє, так і на внутрішнє середовище підприємства (табл. 1.2).
Таблиця 1.2 Вплив ціни на зовнішнє і внутрішнє середовище ' + / / ! $ ! '
* . / *
1
Маркс К. Капитал. Критика политической экономики. Т.1. Кн. 1. Процесс производства капитала – М. Политиздат, 1983 – С. 107.
11
«Ціноутворення»
1.5. Етапи ринкової реформи та її вплив на ціноутворення Перший крок – введення „пробного” ринкового механізму в 80-х роках. Були введені договірні ціни на нові товари і пільгові ціни (стимулювали випуск визначених сільгосппродуктів). Другий крок – перехід до ринкової економіки (2 квітня 1991 р.). Усі ціни поділялися на контрольовані державою (це граничнофіксовані, прейскурантні ціни, регульовані ціни – відпускна ціна + 20% змінюваної націнки, вільні ціни – встановлювалися на підставі угод між оптовою і роздрібною торгівлею з урахуванням попиту; при цьому націнка не повинна перевищувати 20%) і неконтрольовані (ціни приватників, комерційних магазинів, кооперативів). Третій крок лібералізація цін (1 січня 1992 р.). Було закріплено право виробників і продавця призначати власну ціну. Четвертий крок – розвинутий ринок (200 рр.). Відсутній жорсткий державний контроль за вільними цінами. Ціна повинна бути інструментом маркетингу.
12
Розділ І. Ціни і конкуренція
Тема 2 Структура ціни. Витрати і прибуток 2.1. Склад ціни Структура ціни змінюється залежно від форми її утворення. У плановій економіці розглядалися: оптова ціна підприємства; оптова ціна промисловості; роздрібна ціна. В умовах ринкових відносин діють вільні ціни. Вони залежать від того, який товар – споживчого (тобто для однієї людини) чи виробничого (для використання у сфері виробництва: устаткування, матеріали, сировина) призначення. Формування ціни в цих умовах показано на рис. 2.1 і табл. 2.1. Повна собівартість – сума всіх витрат на виробництво і реалізацію продукту.
C
/ /
&
Cmp
1 1 ( )
1 /
1 1 $, 2
0 Рис. 2.1. Формування ціни в ринкових відносинках
13
«Ціноутворення»
Таблиця 2.1 Механізм формування цін товарів виробничого і споживчого призначень
!
! " !
/ P = C+/+/+.
. P =C+/+/+.+1+1..
P =C+/+/+.+1.
) P =*+/+/+.+1 +1..+1
'
0=0 +1+1 . .
2.2. Види витрат Одна з ознак, за якими класифікуються витрати, – зміна обсягу випуску. За цією ознакою усі витрати можна поділити на змінні і незмінні. Для позначення різних видів витрат використовуються такі визначення: витрати на весь обсяг виготовленої продукції; середні витрати на одиницю продукції; фіксовані постійні витрати. Тимчасові (альтернативні) витрати – це витрати втрачених можливостей. Граничні витрати – це витрати, яких зазнає підприємство при виготовленні однієї додаткової одиниці продукції.
2.3. Ціна і прибуток Класифікація видів прибутку: а) нормальний прибуток – це прибуток, від якого власники відмовляються, використовуючи власні ресурси в своїй фірмі, і який вони могли б отримати, вклавши свої ресурси в іншу справу. 14
Розділ І. Ціни і конкуренція
До складу нормального прибутку входять: норма віддачі на капітал; норма підприємницького прибутку; б) економічний прибуток (або економічна рента) – це різниця між виторгом від продажу та економічних витрат. До складу економічних витрат входять: явні витрати (сума змінних і постійних), або господарські; неявні (альтернативні) витрати.
15
«Ціноутворення»
Тема 3 Теорія попиту і пропозиції 3.1. Поняття про попит. Чинники, що впливають на попит Попит – це платоспроможна потреба. Зі зменшенням ціни товару кількість товару, на яку пред’являється попит, зростає. Крива попиту при графічному позначенні – сукупність точок, кожна з яких показує, на яку кількість товару існує попит при даній ціні (рис. 3.1).
P
A
B
C D Попит (D)
QD
0 Рис. 3.1. Крива попиту: Р – ціна; QD – кількість, А,В,С,D, Е – точки, які показують кількість товару в залежності від ціни, крива D – крива попиту.
16
E
Розділ І. Ціни і конкуренція
Варто знати, що в короткостроковому періоді ціну визначає попит, а в довгостроковому – пропозиція. До основних чинників, що визначають попит, належать: а) мода на товари, смаки споживачів. Якщо товар стає популярним, за однією і тією самою ціною тепер буде придбано більше одиниць товару; б) прибуток споживачів; в) ціни на товари-замінники; г) інфляційне очікування. Якщо рівень інфляції підвищується, то крива попиту зрушується угору; ґ) кількість покупців на ринку.
3.2. Поняття про пропозицію. Чинники, що впливають на пропозицію Пропозиція визначається кількістю товару, які виробник готовий запропонувати на ринок при відповідній ціні. P A
B
C D Пропозиція (S) E
0
QS Рис. 3.2. Крива пропозиції: Р – ціна; QS – кількість; Крива S – крива пропозиції
17
«Ціноутворення»
Пропозиція визначається такими основними чинниками: а) кількість виробників на ринку; б) технологія виробництва. При поліпшенні технології виробництва будь-якого товару його пропозиція різко зростає; в) ціна економічних ресурсів (сировини, матеріалів і енергоносіїв і т.д.). При подорожчанні сировини виробнику стає невигідним утримувати обсяги виробництва на колишньому рівні і він їх скорочує, тим самим зменшуючи пропозицію; г) податки на виробника; д) природно-кліматичні умови.
3.3. Поняття про рівноважну ціну. Її зміна залежно від взаємодії попиту і пропозиції Рівноважна ціна – це ціна, за якою покупець готовий придбати визначену кількість товару, а виробник готовий запропонувати визначену кількість товару. Існує чотири основні варіанти зміни ціни рівноваги при взаємодії попиту і пропозиції, два крайніх і три особливих випадки. Розглянемо основні випадки: а) попит на товар збільшується, отже, ціна рівноваги теж зростає, і збільшується рівноважна кількість товару; б) попит на товар зменшується, ціна рівноваги падає, разом з нею падає і рівноважна кількість товару; в) збільшується пропозиція товару, отже, зростає рівноважна кількість товару, а рівноважна ціна падає; г) пропозиція товару зменшується разом із рівноважною кількістю товару, а рівноважна ціна зростає. До крайніх двох випадків належать: а) «золотий автомобіль». Це попит і пропозиція на дорогі товари, які перебувають у надлишку. Така назва виникла через те, що в Кувейті настільки багато золота, що з нього роблять номерні знаки й окремі частини дорогих лімузинів; б) «продаж повітря». Це випадок вкрай обмеженого (обсягом легенів людини, наприклад) попиту на товар (повітря в нашому прикладі) при його порівняно необмеженій пропозиції (кисню в атмосфері Землі багато). 18
Розділ І. Ціни і конкуренція
До трьох особливих випадків рівноваги належать: а) ситуація на ринку праці, де товаром виступає праця, а ціною – заробітна платна. Людина може працювати за 100 грн. за місяць і практично не має вільного часу або, навпаки, одержуючи зарплату в 1000 грн, більше думає про свій вільний час, а не про робочий; б) у цьому випадку спостерігаємо відповідність абсолютно еластичної пропозиції/попиту. Таке відбувається, якщо: до управління цінами втручається держава: покупець, а не виробник диктує свою ціну на товар; в) у данному випадку також спостерігається рівновага, але вже пов’язана абсолютно з нееластичними пропозицією/попитом. Таке можна бачити на ринку рідкісних (і тому, звичайно, дорогих) товарів і послуг, при зміні ціни на які люди все одно будуть їх купувати (наприклад, дорогі хірургічні операції).
19
«Ціноутворення»
Тема 4 Ціна і корисність 4.1. Корисність товару – кількісна і порядкова, гранична і загальна Корисність – задоволення, що одержує споживач при споживанні товарів і послуг. Корисність товару з погляду теорії ціни оцінюється такими способами: а) кількісний, при якому вводять умовні одиниці корисності – ютили (від англ. utility). Такий підхід до вимірювання корисності називають кардиналістичним. б) порядковий (ординалістичний підхід) – грунтується на упорядкуванні наборів товарів за перевагами. При порядковому засобі уявлення корисності використовують декілька аксіом про властивості відношень переваги і байдужості: порівнянність наборів; транзитивність відносин (взаємозамінність); ненасиченість – принцип «краще більше, ніж менше». Сукупна (загальна) корисність - сума граничних корисностей (позначення – TU від англ. total utility). Гранична корисність – корисність, що досягається з кожної додаткової одиниці блага (позначення – MU від англ. marginal utility).
4.2. Закон зменшуваної граничної корисності і його вплив на попит і ціни Закон говорить: зі збільшенням кількості придбаного товару зменшується його гранична корисність. Відповідно до теорії споживчого вибору покупець поводиться так, щоб максимізувати корисність при обмеженому прибутку. При цьому існують такі умови: а) корисність, принесена наступною одиницею товару, менша від корисності, принесеної попередньою одиницею; 20
Розділ І. Ціни і конкуренція
б) споживач прагне досягти максимуму загальної корисності; в) споживач завжди відштовхується спочатку від задоволення своїх першочергових потреб (їжа, одяг). Цей закон вперше. висунув Вільям Стенлі Джевонс в 1860 р., який заняв згодом певне місце в політичної економії.
4.3. Споживчий оптимум при кількісному вимірюванні корисності Оптимум споживача визначається відповідно до двох умов: а) досягнення максимальної сукупності корисностей; б) повне використання прибутку. Правило максимізації корисності: максимальне задоволення потреби настає при такому розподілі прибутку, коли остання грошова одиниця, витрачена на придбання кожного виду продукту, приносила б однакову граничну корисність (закон Госсена):
MU x Px
MU y Py
...
MU n Pn
O.
(4.1)
де MUх, MUУ, MUn – граничні корисності товарів х,у,...n; PX, PY , ..., Pn – відповідно ціни на товар; O– коефіцієнт, який характеризує гранічну корисність грошей. Ця формула називається формулою споживчого оптимуму, а співвідношення
MU показує, яка корисність припадає на одну P
витрачену при придбані товару грошову одиницю. Теоретичний висновок про характер споживання залежно від доходу було зроблено послідовно декількома вченими економістами. Першим з них був Энгель.
21
«Ціноутворення»
Тема 5 Визначення оптимуму споживача при порядковому способі визначення корисності 5.1. Крива байдужості та її властивості. Гранична норма заміщення Є два товари. Функція корисності двох товарів показує ступінь задоволення споживача цими товарами. Крива байдужості – лінія однакової корисності набору товарів. Карта байдужості – сукупність кривих байдужості, кожна з яких відповідає своєму рівню корисності набору товарів. Гранична норма заміщення (заміни) одного товару іншим зменшується при прямуванні вздовж кривої байдужості. Норма заміни – показує, від якої кількості товару Y відмовляємося, щоб отримати додаткову кількість одиниць товару X.
RS
dY , dX
(5.1)
де dY – зміна кількості товару У; dX – зміна кількості товару Х. Гранична норма заміни (позначення – MRS) товару X іншим товаром У показує таку кількість товару, якою споживач готовий поступитися в обмін на збільшення іншого товару на одиницю з тим, щоб загальний рівень задоволення залишився незмінним:
MRS
lim d 0
де dY – зміна кількості товару У; dX – зміна кількості товару Х.
22
dY , dX
(5.2)
Розділ І. Ціни і конкуренція
5.2. Корисність і прибуток. Умови оптимумe споживача при порядковому способі визначення корисності Бюджетна лінія – уся сукупність товарів, при якій загальна сума витрат дорівнює прибутку. Оптимум споживача – найбільш ефективне використання коштів або придбання товарів, які мають найбільшу корисність. Споживач витрачає весь свій прибуток, максимально задовольняючи при цьому усі свої потреби. Бюджетна лінія може змінюватися під впливом цілої низки чинників: а) зміни прибутку; б) ціни споживача; в) зміни цін на товари; г) прибутку – споживання. При збільшенні прибутку ми починаємо більше споживати, проте через деякий час настає момент насиченості.
5.3. Ефект заміщення і ефект прибутку Ефект заміщення (заміни) – зміна обсягу попиту, спричинена виключно відносною зміною ціни товару при незмінному реальному прибутку (реальний прибуток у даній ситуації не змінюється), тобто при зберіганні рівня корисності споживаного набору благ. Ефект прибутку – зміна обсягу попиту, спричинена виключно зміною реального прибутку споживача при незмінності відносних цін на товари. Три випадки взаємного розміщення ефекту прибутку і ефекту заміщення: а) односпрямована дія ефектів. Загальний ефект прибутку в даному випадку є сумою цих двох ефектів, де в одному випадку зниження ціни на товар дає в обох ефектах збільшення продаж, а в іншому – характерний для нормативних товарів (повноцінних благ), тобто що підкоряються дії закону попиту-пропозиції;
23
«Ціноутворення»
б) рівноспрямована дія ефектів. Ефект заміни сприяє збільшенню продаж товару, а ефект прибутку зумовлює зменшення продаж товару. Очевидно, це такий товар, на який зі зростанням прибутку попит зменшується, тобто товар низької якості (меншої корисності); в) неповноцінне благо (попит падає при зменшенні ціни).
24
Розділ І. Ціни і конкуренція
Тема 6 Еластичність попиту і пропозиції 6.1. Пряма еластичність попиту за ціною Еластичність – показник який показує залежність обсягу товару від ціни в відсотковому відношенні. Пряма попиту за ціною – це відносна зміна попиту при зміні ціни. Коефіцієнт еластичності – величина, що показує, як змінюється попит у відсотках при зміні ціни на 1%. Коефіцієнт еластичності являє собою відношення щодо приросту обсягу до порівняної зміни ціни. Чинники, що визначають еластичність попиту за ціною: а) наявність і доступність товарів-замінників (чим більше товарів-замінників на ринку, тим вища еластичність попиту за ціною). Тому еластичність олії вища від еластичності хліба, оскільки у хліба майже немає замінників, на відміну від олії; б) категорія товару: – товари першої необхідності (еластичність попиту за ціною низька); – товари розкоші в (еластичність попиту за ціною висока); в) значущість товару для бюджету сім’ї обумовлена часткою витрат, що припадає на даний товар у сімейному бюджеті. Чим більша частка припадає, тим більш „ еластичний” цей товар за ціною; г) чинник часу. У короткостроковому періоді попит має тенденцію бути менш еластичним, ніж у довгостроковому. Наприклад, якщо підвищити ціни на бензин у літній період, то це навряд чи скоротить попит. Проте восени значна кількість автомобілістів відмовиться купувати бензин за такою ціною, що призведе до падіння обсягу продаж.
25
«Ціноутворення»
6.2. Перехресна еластичність за ціною Перехресна еластичність – зміна обсягу продаж товару Х при відносній зміні ціни товару У. Перехресну еластичність, так само як і пряму, можна розрахувати методами точкової і дугової еластичності:
E xy
dQ x Py , dPy Q x
(6.1)
де dQх – зміна обсягу продаж товару Х; dPy – зміна ціни товару У; Ру – ціна товару Y; QХ – обсяг продаж товару Х.
E xy
dQx P , dPy Q
(6.2)
де Рсеред – середня ціна товару У; Qсеред – середній обсяг продаж товару Х. З погляду перехресної еластичності, розрізняють декілька груп товарів: а) взаємозамінні товари, що виконують подібні функції, при цьому один товар може замінювати інший (олію–маргарин, автомобілі–велосипеди і т.д.); Еху > 0; б) взаємодоповнючі – наприклад, годинник і ремінці до них, фотоапарати – плівка; Еху = 0; в) незалежні – товар, зміна ціни на який не впливає на ціну іншого товару; Еху < 0.
26
Розділ І. Ціни і конкуренція
6.3. Еластичність попиту за прибутком і чинники, що її визначають Еластичність по прибутку – відносна зміна попиту на товар при відносній зміні прибутків споживачів. Позначення – ЕI(D) (буква І від англ. income – прибуток), розрахунок – за формулою
E I ( D)
dQD I , dI Q D
(6.3)
де І – прибуток споживача; dI – зміна прибутку; dQD – зміна попиту на товар; QD – попит на товар. Залежно від значення коефіцієнта еластичності за прибутком усі товари можна поділити на п’ять груп, кожній з яких відповідає своя пряма на графіку. А (лінія Енгеля): ЕІ(D)=1. Такого роду характеристику можна дати високоякісним товарам постійного попиту (одяг, фрукти і т.д.). В: ЕІ(D)1. Це товари розкошів (коштовності, ювелірні вироби). D: ЕІ(D)=0. Товар із якістю, що не змінюється. Е: ЕІ(D)