КАЗНАЧЕЙСТВО БАНКУ За редакцією доктора економічних наук, професора О. А. Кириченка та доктора економічних наук, професора М. П. Денисенка
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Рекомендовано Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів
Київ «Центр учбової літератури» 2010
УДК 336.71(075.8) ББК 65.262.1я73 К 14 Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 1.4/18-Г-2906 від 29.12 2008) Рецензенти: Міщенко В. І. – доктор економічних наук, професор, директор наукового центру Національного банку України; Чубукова О. Ю. – доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри Київського національного університету технологій та дизайну; Шевчук В. Я. – доктор економічних наук, професор, заступник директора Інституту законодавства Верховної Ради України
Автори: Доктори економічних наук, професори: О. А. Кириченко, М. П. Денисенко, А. П. Гречан, І. М. Грищенко, С. А. Єрохін, М. М. Єрмошенко, Д. І. Олійник, С. М. Лаптєв, О. О. Бондаренко, Л. К. Яцишина, доктор юридичних наук А. Т. Ковальчук, доктор математики С. Л. Роголь; Кандидати економічних наук, доценти: А. Т. Головко, І. А. Білоусова, О. С. Бондаренко, С. В. Бреус, В. Г. Ваганов, Т. М. Власюк, С. В. Вовчок, Т. Є. Воронкова, А. І. Грищенко, В. М. Домрачєв, О. С. Євсейцева, В. О. Єременко, О. І. Захаров, В. Г. Кабанов, О. О. Кощеєв, Ю. А. Потійко, К. О. Чигирик, В. М. Шульга, канд. псих. наук, доцент П. Я. Пригунов, канд. пед. наук Л. І. Паращенко, кандидат юридичних наук А. В. Матіос; Фахівці: Т. Ю. Біла, А. І. Гулей, О. М. Денисенко, О. Ю. Євлах, А. С. Єрохіна, В. А. Ігнатенко, В. Ю. Іщенко, А. О. Кириченко, І. В. Кудря, О. І. Харченко, Ю. В. Шевчук
К 14
Кириченко О. А., Денисенко М. П., Гречан А. П. та ін. Казначейство банку: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 464 с. ISBN 978-611-01-0065-6
У навчальному посібнику розкрито теоретичні та практичні основи казначейської моделі управління банком. Спираючись на сучасну практику банківського менеджменту, автори розкрили існуючі підходи ефективного управління ресурсами банку, сутності управління активами і пасивами банків, ролі банків у процесі вирішення антикризових заходів, сутності безпечної діяльності банківських установ, а також методи управління ризиками. Поряд із класичними інструментами управління банком наводяться форми і методи модернізації банківської системи управління в умовах фінансової кризи та її трансформації в подальшому. З метою засвоєння та перевірки викладеного матеріалу посібника подано контрольні запитання, які включають конкретну практику банківської діяльності. Навчальний посібник розраховано на бакалаврів, магістрів, аспірантів економічних і правничих спеціальностей, викладачів вищих навчальних закладів та всіх, хто займається банківською та інвестиційною діяльністю. УДК 336.71(075.8) ББК 65.262.1я73 ISBN 978-611-01-0065-6
© Кириченко О. А., Денисенко М. П., Гречан А. П. та ін. 2010 © Центр учбової літератури, 2010
ВСТУП Банківська система України почала створюватись у 1988 році і активно розбудовуватися з моменту прийняття Закону Украйни «Про банки та банківську діяльність» (1991). На 1 травня 2009 року в дворівневій банківській системі мали банківську ліцензію 185 банків, в тому числі 158 банків — це акціонерні товариства. З іноземним капіталом працювало 53 банки і 17 банків із стовідсотковим іноземним капіталом. 10 банків перебували в стадії ліквідації, 13 банків — у стані тимчасової адміністрації, 2 банки мали кураторів НБУ. Група невеликих банків становила — 120. Загальні активи банків становили 935,4 млрд грн (117 дол. США), а кредитні операції займали — 81,3%. Кошти фізичних осіб складали — 188,8 млрд грн, а кошти корпоративних структур — 122,1 млрд грн. Виходячи із загальнонаукового припущення, що фінансова криза є необхідною передумовою виникнення нових теорій, експерти банківського ринку в 2010–2011 роках прогнозують значне кількісне скорочення банків і, відповідно, підвищення якості банківської системи України, виходячи з того, що концепція відкриття більшості комерційних банків двадцять років тому ґрунтувалася не на засадах створення ефективних фінансових інструментів для економічного розвитку і процвітання країни, а як механізм бізнес-процесів. Концепція управління активами і пасивами є однією з найактуальніших проблем управління. Від реалізації концепції управління активами і пасивами багато в чому залежить контроль і мінімізація фінансових ризиків діяльності комерційного банку. В протилежному випадку мета зниження ризику може бути досягнута тільки внаслідок обвального падіння рентабельності і об’єму операцій. У той же час здійснити ефективну концепцію управління активами і пасивами банку можливо тільки за допомогою казначейської моделі. Казначейство займає одну з ключових позицій в управлінні ліквідністю комерційного банку. Цей аналітичний підрозділ дає можливість здійснювати постійний моніторинг базових фінансових показників, завдяки чому можна виявити основні тенденції, зіставити їх із загальноринковою динамікою і оперативно управляти ресурсами відповідно до стратегічних напрямів розвитку банку. Правильно організоване Казначейство як структура зі всіма властивими йому функціями, а не як вивіска на дверях кабінету, виправдає всі засоби і дасть банку змогу мати прекрасні фінансові показники. Особливо чітко виявляється позитивна (а деколи може бути й рятівна) роль грамотно організованого Казначейства в періоди фінансових криз. Завдання створюваного Казначейства полягає в тому, щоб максимізувати прибутковість тих ресурсів, які є в розпорядженні комерційного банку. Казначейство — це прогрес сучасного українського банку. Мало назвати Казначейство Казначейством і покласти на нього функції управління поточною позицією, необхідно раз і назавжди зважитися передати цій структурі всі функції Казначейства, а не розподіляти їх між підрозділами. Якщо ви хочете вийти за рамки підрахунку ліквідних засобів на один день, максимум тиждень, «перекриватися», «свопувати» та інше, а головне — оптимізовувати 3
Казначейство банку
доходи, пам’ятати про максимальну ефективність, економити час під час ухвалення рішень, то важко обійтися без застосування функцій Казначейства. Казначейство реалізує політику банку в галузі фінансового менеджменту. До завдань, які вирішує Казначейство, входить виконання стратегічного, тактичного та оперативного управління банком, а також пов’язане з цим управління ресурсами. Таким чином, створене Казначейство в комерційному банку дасть можливість ефективно здійснювати управління не тільки ліквідністю і платоспроможністю банку, а й вартістю кредитів, депозитів, позикових ресурсів у рамках відповідних рішень Комітетів і Правління банку.
4
РОЗДІЛ 1. УПРАВЛІННЯ СУЧАСНИМ БАНКОМ 1.1. Банківська система України Банківська система України започаткована після прийняття Верховною Радою України в березні 1991 року Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вона є дворівневою і складається з центрального банку та банків різних видів і форм власності. Національний банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошового-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Банки створюються на акціонерних або пайових засадах юридичними та фізичними особами. Свої функції банки реалізують через виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні рахунки та недепозитне залучення коштів; кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян, інвестування в цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів; касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій. Банки у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами. Станом на 1 січня 2008 року в Україні було зареєстровано 198 банків, у т.ч. діючих банків 173, з них з іноземним капіталом — 44 (16 із 100% з іноземним капіталом). Чисті активи банків перевищували 5,5 млрд грн. У табл. 1.1 наведено основні показники діяльності банків України. Досвід багатьох держав із перехідною економікою, де акцент було зроблено на залученні зовнішніх інвестицій, засвідчив, що банківські системи цих країн майже повністю складаються з великих міжнародних банків. За цих умов банки з іноземним капіталом починають здійснювати вирішальний вплив на характер економічного розвитку в цих державах, контролювати найефективніші сфери діяльності. Розвиток світового банківського сектора демонструє чіткі тенденції до збільшення розміру банків та диверсифікації їхньої діяльності шляхом їх злиття та утворення холдингів. Така ситуація характерна переважно для країн Європи, але ринкова вартість більшості європейських банків порівняно з банками США невисока. Не дивно, що тенденція до укрупнення капіталу вже стала визначальною для європейського ринку. Досвід країн Центральної та Східної Європи демонструє, що прихід на ринки великих і потужних іноземних банків практично не залишив місця на ринку для національного капіталу, підштовхнувши малі вітчизняні банки до злиття. Так, у Польщі кількість банків унаслідок консолідації зменшилася до 60, в Хорватії — до 43, у Чехії — до 35, у Литві на сьогодні функціонує 14 банків, а в Естонії – взагалі 7. 5
Казначейство банку
Таблиця 1.1 Грошова і банківська статистика України № з/п
2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. Грошові потоки та ставка НБУ 1 Грошова маса, млн грн 45 755 64 870 95 043 125 801 194 071 2 Грошова база, млн грн 23 055 30 808 40 089 53 763 82 760 Облікова ставка НБУ 3 12,5 7,0 7,0 9,0 9,5 (на кінець періоду), % Загальна інформація про діяльність банків України Кількість зареєстрованих 1 189 182 179 181 186 банків Виключено з Державного 2 9 9 12 8 4 реєстру банків Кількість банків, що 3 перебувають у стадії 38 35 24 20 20 ліквідації 4 Кількість діючих банків 153 152 157 158 160 з них: з іноземним капі4.1 22 21 20 19 19 талом у т.ч. зі 100% іноземним 4.1.1 7 6 7 7 7 капіталом Частка іноземного ка5 піталу у статутному 13,3 12,5 13,7 11,3 9,6 капіталі банків, % АКТИВИ Загальні активи (не скориговані на резерви під 1 39 866 50 785 67 774 105 539 141 497 активні операції), млн грн Чисті активи (скоригова1.1 ні на резерви за активни- 37 129 47 591 63 896 100 234 134 348 ми операціями), млн грн Високоліквідні активи, 2 8270 7744 9043 16 043 23 595 млн грн 3 Кредити надані, млн грн 23 637 32 097 46 736 73 442 97 197 з нього: кредити надані 3.1 суб’єктам господарської 18 216 26 564 38 189 57 957 72 875 діяльності, млн грн кредити надані фізичним 3.2 941 1373 3255 8879 14 599 особам, млн грн Довгострокові кредити, 4 3309 5683 10 690 28 136 45 531 млн грн з них: довгострокові кре4.1 дити суб’єктам господар- 2761 5125 9698 23 239 34 693 ської діяльності, млн грн
6
Показники
2006 р. 2007 р. 261 063 396 156 97 214 141 901 8,5
8,0
193
198
1
1
20
19
165
173
23
44
9
16
19,5
31,5
223 024 572 867
213 878 553 315 36 482
56 084
156 385 452 774 109 020 262 174 33 156
143 647
86 227
273 397
58 528
147 846
Розділ 1. Управління сучасним банком
Продовження табл. 1.1 5 6 7
7.1
Проблемні кредити (прострочені та сумнівні), млн грн Вкладення в цінні папери, млн грн Резерви під активні операції банків, млн грн % виконання формування резерву з них: резерв на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, млн грн
2679
1863
2113
2500
3145
3379
6682
2175
4390
4402
6534
8157
14 338
27 173
2737
3194
3905
5355
7250
9370
20 105
61.5
85.4
93.3
98.2
99.7
100.05
100.04
2336
2963
3575
4631
6367
8328
18 387
ПАСИВИ Пасиви, млн грн 37 129 47 591 63 896 Власний капітал, млн грн 6507 7915 9983 з нього: сплачений за2.1 реєстрований статутний 3665 4575 6003 капітал, млн грн Частка капіталу у паси17.5 16.6 15.6 2.2 вах, % Зобов’язання банків, млн 30 622 39 676 53 913 3 грн з них: кошти суб’єктів 3.1 господарської діяльності, 13 071 15 653 19 703 млн грн з них: строкові кошти 3.1.1 суб’єктів господарської 2867 4698 6161 діяльності, млн грн кошти фізичних осіб, 3.2 6649 11 165 19 092 млн грн з них: строкові вклади 3.2.1 4569 8060 14 128 фізичних осіб, млн грн Довідково Регулятивний капітал, 1 5148 8025 10 099 млн грн Адекватність регулятив15,53 20,69 18,01 2 ного капіталу (Н2) 3 Доходи млн грн 7446 8583 10 470 4 Витрати, млн грн 7476 8051 9785 Результат діяльності, 5 -30 532 685 млн грн 1 2
100 234 134 348 213 878 553 315 12 882 18 421 25 451 64 232 8116
11 648
16 144
41 220
12.9
13.7
11.9
11.6
87 352 115 927 188 427 489 083 27 987
40 128
61 214
104 221
10 391
15 377
26 807
47 578
32 113
41 207
72 542
153 273
24 861
33 204
55 257
119 112
13 274
18 188
26 373
67 183
15,11
16,81
14,95
13,92
13 949 13 122
20 072 18 809
27 537 25 367
59 930 54 192
827
1 263
2 170
5 738
6
Рентабельність активів, % -0,09
1,27
1,27
1,04
1,07
1,31
1,46
7
Рентабельність капіталу, %
7,50
7,97
7,61
8,43
10,39
12,31
-0,45
7
Казначейство банку
Продовження табл. 1.1 8 9 1 1.1 1.2 2 2.1. 2.2. 1 1.1 1.2 2 2.1 2.2
ЧПМ, % Чистий спред., % Облікові ставки банків у національній валюті, % За кредитами За депозитами Облікові ставки банків в іноземній валюті, % За кредитами За депозитами Офіційний курс національної грошової одиниці до іноземних валют, на кінець року, грн 100 доларів США 100 євро Середній офіційний курс національної грошової одиниці до іноземних валют, грн 100 доларів США 100 євро
6,31 7,10
6,94 8,45
6,00 7,20
5,78 6,97
4,90 5,72
4,90 5,78
4,91 5,19
31,9 11,2
24,8 7,8
20,2 7,1
17,9 7,8
16,4 8,5
15,4 7,6
14,4 8,2
13,1 5,6
11,9 6,0
11,6 6,0
12,3 6,2
11,6 6,8
11,3 5,8
11,3 5,8
529,85 533,24 533,15 530,54 466,96 553,29 666,22 721,75
505,00 597,16
505,00 665,09
505,00 741,95
537,21 532,66 533,27 531,92 481,36 503,01 602,44 660,94
512,47 638,99
505,00 633,69
505,00 691,79
Якщо в 2000–2007 pp. кількість українських банків, які мають ліцензію НБУ, збільшилася на 12,3%, то банків з іноземним капіталом — на 12,9%, тобто ці змінні характеризуються приблизно однаковими темпами зростання. Водночас кількість банків зі 100% іноземним капіталом в Україні за цей період майже подвоїлася. При цьому статутний капітал діючих у країні банків збільшився в 7,2 разу, а банків з іноземним капіталом — в 13,8 разу. На початок 2007 року один діючий у нашій країні банк у середньому мав статутний капітал розміром 155 млн грн, тоді як один банк з іноземною участю — 286,4 млн грн, а зі 100% іноземним капіталом — 157,3 млн грн. Частка іноземного капіталу в статутному капіталі діючих банків за аналізований період більш як подвоїлася. Окремі приклади придбання українських банків (або часток їх акцій) іноземними інвесторами в 2004–2007 рр. наведено в табл. 1.2. На початок 2008 року в Україні функціонувало 44 банки з іноземним капіталом, із них банків зі 100% іноземним капіталом: Райффайзенбанк Україна (Австрія), Сітібанк Україна (США), Каліон Банк Україна (Франція), Банк Пекао Україна (Польща), ІНГ Банк Україна (Нідерланди), ХФБ Банк Україна (Німеччина), ПрокредитБанк (Німеччина, США та Великобританія), Міжнародний Іпотечний Банк (США), Внєшторгбанк (Росія). Сума іноземного капіталу в зареєстрованому статутному капіталі банків України становить 1463,3 млн грн, або 10,5%. При цьому частка банків з іноземним капіталом у зобов’язаннях істотно вища — 14,5%. Найбільшу частку в загальній сумі іноземного банківського капіталу посідають Австрія (21,2%), Росія (18,4%), Польща (8,8%) та Нідерланди (8,3 %). 8
Розділ 1. Управління сучасним банком
Таблиця 1.2 Придбання українських банків іноземними інвесторами Рік
Банк
2004 2005 2005 2005 2005 2005 2006
Трансбанк «Ажіо» «Аваль» Укрсиббанк ВАБанк «Форум» «Мрія»
2006
«НРБ-Україна»
2006 2006 2006 2006 2006 2006 2006 2006 2006 2006 2006 2006
Райффайзенбанк Україна Мега-банк «Надра» Родовід-банк Індекс-банк ВАБанк «Престиж» «Універсальний» Агробанк АІС-банк Мега-банк «Приватінвест» ТАС-Комерцбанк ТАС-Інвестбанк
2007
Частка акцій, % «ТуранАлем» (Казахстан) 9,99 «Viniaus Bankas» (SEB Group) (Швеція) 98,59 «Raiffeisen International» (Австрія) 93,5 «BNP Paribas» (Франція) 51 «TBIF Financial Services Group» (Нідерланди) 9,55 Bank of New York (США) 10 Внєшторбанк (Росія) 98 Кіпрська компанія NRC Holding Limited, що входить у групу російської Національної 99,99 резервної корпорації (НРК) OTP Bank Plc. (Угорщина) 100 Група портфельних інвесторів 20 Група портфельних інвесторів 7,7 Група портфельних інвесторів 18,9 «Credit Agrocole S.A.» (Франція) 98 «TBIH Financial Services Group» (Нідерланди) 17,55 Erste Bank (Австрія) 50,5 «Eurobank Ergasias» (Греція) 99,34 Фінансова група PPF (Чехія) 100 «Русский стандарт» (Росія) 100 Bank Austria Creditanstalt (Австрія) 12,6 PPF Group (Чехія) 100 Покупець
Swedbank
100
Істотний інтерес для України має досвід розвитку банківської системи в Росії. В табл. 1.3 наведено основні кількісні показники діяльності комерційних банків в Україні та Росії. Таблиця 1.3 Основні кількісні показники діяльності комерційних банків в Україні та Росії (2001–2007 рр.) Показники
2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р. 2007 р.
Кількість банків за реєстром
Україна
189
182
179
181
186
193
198
Росія
1953
1773
1620
1464
1356
1189
1136
Кількість банків на 1 млн осіб населення
Україна
3,90
3,79
3,76
3,83
3,96
4,14
4,27
Росія
13,41
12,23
11,24
10,20
9,50
9,05
7,99
Частка банків з іноземним капіталом, %
Україна
12,5
13,7
11,3
9,60
19,5
27.6
35.0
Росія
6,40
7,11
7,90
8,95
10,03
12,00
23,00
9
Казначейство банку
Як видно з таблиці, кількість банківських установ по країнах істотно різниться, причому на 01.01.2001 року кількість банків у Росії перевищувала кількість банків України в 10, а на 01.01.2008 р. — в 5 разів. Такий стан речей можна вважати закономірним, адже Росія має більшу територію, більшу кількість населення і є потужнішою економічно. Водночас аналіз лише абсолютних показників не повною мірою відображає якісні зміни в кількості комерційних банків. Саме тому в табл. 1.3 здійснено розрахунки щодо кількості банків на 1 млн осіб населення. Слід зазначити, що Росія істотно випереджала Україну за цим показником на початок 2001 року (в 3,4 разу), однак уже на початку 2006 року ситуація значно змінилася на користь України, оскільки перевищення становило лише 1,9 разу. Однак цей аналіз не можна було б вважати повним без огляду мережі філій комерційних банків, адже система як комерційних банків України, так і Росії є переважно універсальною, без особливих заборон та обмежень на відкриття філій. Відтак, фактично, як в Україні, так і в Росії формується модель європейської банківської системи: певна кількість великих універсальних банків із розгалуженою мережею філій. А це означає, що банків може бути й небагато, головне — їх поширення по території країни.
1.2. Класифікація банків У широкому розумінні комерційний банк — це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій усі банки, крім центрального, називаються комерційними. Зміст діяльності будь-якого комерційного банку — це подвійний обмін фінансовими зобов’язаннями у вигляді різноманітних фінансових інструментів: депозитів, внесків, цінних паперів, кредитних угод тощо. У вузькому розумінні комерційний банк — це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку. Так він описується у банківській практиці Німеччини, США та інших країн, у яких, поряд з групою комерційних банків, діє велика група інших банків другого рівня, що не є комерційними. Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків: • принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку; • принцип універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються. Сучасна класифікація банків запропонована в табл. 1.4. Незалежно від принципу, на який орієнтується банківське законодавство, комерційні банки в кожній країні істотно відрізняються набором операцій та послуг, що надаються. Одні з них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. Такі банки прийнято називати універсальними. Інші банки виконують тільки окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки. Такі банки називаються спеціалізованими. Спеціалізація може бути функціональною, коли банки зосереджуються переважно на виконанні окремих операцій, наприклад, іпотечних, інвестиційних тощо, та галузевою чи секторною, наприклад, ощадні, сільськогосподарські, інноваційні банки. 10
Розділ 1. Управління сучасним банком
Таблиця 1.4 Загальна класифікація комерційних банків Класифікаційні ознаки Порядок створення Характер спеціалізації Територія діяльності Розмір
Види комерційних банків Перепрофільовані, новостворені Універсальні, спеціалізовані Регіональні, республіканські, міжнародні Великі, середні, малі Загальнодержавні, муніципальні, колективні (відкриті акціоФорма власності нерні товариства, кооперативні), приватні, зі стопроцентною іноземною власністю, змішані Інвестиційні зберігання, депозитні, інноваційні, поштовоФункції і характер пенсійні, промислові, агропромислові, біржові, експортновиконуваних операцій імпортні, лізингові, торговельні Характер відносин Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені банки Ступінь впливу Монополісти, аутсайдери Структура Розгалужені, безфілійні Ступінь контролю Контролюючі, контрольовані Конкурентоспроможність Конкурентоспроможні, неконкурентоспроможні Фінансовий стан Стійкі (стабільні), проблемні, кризові, банкрути
Іноді, щоб дізнатись про спеціалізацію банку, досить просто поглянути на його назву. Так, «Кліринговий дім» робить основну ставку на розрахунково-касове обслуговування і переказ коштів, «Кредитпромбанк» ґрунту’ється на кредитуванні підприємств промислового сектора, «Приватбанк» позиціонує себе передусім як лідера серед українських банків за кількістю приватних клієнтів і т.д. Іноді засновники банків проявляють фантазію, і тоді розшифровка назв стає цікавішою: наприклад, однією з найважливіших послуг, які надає «Факторіал-банк», є факторинг, а «Порто-франко» знаходиться в Одесі і традиційно кредитує моряків та співробітничає з крюїнговими агенціями. Погляньте на список українських комерційних банків і спробуйте потренуватись у такій «фінансовій лінгвістиці». Виходячи з досвіду західних країн, усі універсальні банки можна об’єднати в 3 групи: комерційні банки (у вузькому розумінні), ощадні банки, кооперативні банки. Відрізняються між собою ці групи банків правовою формою, клієнтами та цілями діяльності. Другу групу універсальних банків утворюють ощадні інститути. У різних країнах вони по-різному називаються і класифікуються. Ощадну справу в Україні здійснюють Ощадний банк України та інші комерційні банки. Отже, Ощадний банк України є спеціалізованим комерційним банком. Керівництво Ощадним банком України здійснює Правління банку. Держава гарантує збереження вкладів і цінних паперів в Ощадному банку України та видачу його вкладникам коштів за першою вимогою. Спеціалізовані банки, на відміну від універсальних, функціонують на вузьких секторах грошового ринку чи займаються вузьким колом банківських операцій, де потрібні особливі технічні прийоми та спеціальні знання. Тому ця діяльність для універсальних банків виявляється невигідною, вони залишають відповідні ніші на грошовому ринку для спеціалізованих банків. Найчастіше спеціалізовані банки виникали в таких секторах ринку: 11
Казначейство банку
• • • • • • •
споживчий кредит; іпотечний кредит; сільськогосподарський кредит; залучення вкладів та обслуговування малого бізнесу; зовнішньоекономічна діяльність; інвестування капіталу; житлове будівництво тощо. Іпотечні банки займаються довгостроковим кредитуванням житлового будівництва під заставу земельних ділянок (іпотеки), іншими довгостроковими позиками під заставу нерухомості. Іпотека надає банку право переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У випадку неплатоспроможності боржника задоволення вимог кредитора здійснюється з виручки від реалізовано майна. Ресурси іпотечного банку — власні накопичення й іпотечні облігації — довгострокові цінні папери, що випускаються під забезпечення нерухомим майном і приносять сталий відсоток. Інвестиційні банки (компанії) займаються мобілізацією довгострокового позикового капіталу шляхом випуску боргових зобов’язань та розміщенням його в цінні папери корпорацій та держави. Інвестиційні банки виконують такі функції: • емісія цінних паперів; • погодження умов та видів позик (облігації, акції); • випуск і розміщення цінних паперів, у тому числі і за власний рахунок; • гарантія емісії (зобов’язання купити нереалізовану частину випущених цінних паперів); • надання звичайних і довготермінових кредитів інвесторам — покупцям цінних паперів; • консультаційні послуги; • організація банківських синдикатів, забезпечення вторинного ринку цінними паперами тощо. За кордоном функції інвестиційних банків виконують як центральні, так і спеціалізовані банки. При цьому інвестиційні банки виступають не просто посередниками між позичальниками та інвесторами, а в ролі гарантів емісій та організаторів ринку — вони купують та продають великі пакети акцій та облігацій за свій рахунок, надають кредити покупцям цінних паперів. Класичний тип інвестиційного банку притаманний США, де комерційним банкам заборонено займатися інвестиційною діяльністю (крім операцій з державними та муніципальними облігаціями). Будівельні ощадні банки займаються довгостроковим кредитування житлового будівництва. Банки підтримки створюються державою чи за участю держави для фінансування цільових програм, які потребують особливої підтримки, наприклад, у сільському господарстві, для реструктуризації промисловості, розвитку інфраструктури, сприяння житловому будівництву, відбудови зруйнованого господарства (війною, стихійними лихами тощо). Серед спеціалізованих банків західних країн є група банків, які займаються дорученням (банки-гаранти). Такі банки беруть на себе зобов’язання погашати за пев12
Розділ 1. Управління сучасним банком
них умов борги підприємств, що відкриває останнім доступ до банківських позик. На жаль, в Україні такі банки поки що не створені. Торгові банки — специфічна ланка англійської банківської системи. Вони здійснюють велику кількість різнобічних фінансових операцій. Серед них: • розміщення нових випусків промислових акцій та облігацій (у тому числі з гарантією); • фінансова консультація та розробка умов злиття та поглинання (у формі купівлі контрольного пакету акцій, отриманні контролю в раді директорів, випуску нових акцій в обмін на старі); • управління майном та портфелем цінних паперів; • розрахунки за міжнародними операціями. На ранніх стадіях розвитку банківської справи були поширені приватні банкірські будинки та партнерські фірми. Так, у Великій Британії примітивні банківські функції виконували золотих справ майстри. Потрібно зазначити, що в банківських системах різних країн до сьогоднішнього дня збереглися приватні (не акціонерні) банки, капітал яких належить обмеженому колу осіб. Так, у Німеччині і Швейцарії вони зайняті операціями в наданні позик лише обраним клієнтам. Ці банки мають право не публікувати свої баланси.
1.3. Основні операції банків На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: 1. Прийом вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб. 2. Відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них. 3. Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк, крім перелічених вище операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: • операції з валютними цінностями; • емісія власних цінних паперів; • організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; • операції на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг); • надання гарантій доручень та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; • придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); • лізинг; • послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей і документів; • випуск, купівля, продаж, обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; • випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; 13
Казначейство банку
•
надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій. Операції приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків, розміщення залучених коштів належать виключно до банківських операцій, здійснювати які в сукупності дозволяється тільки юридичним особам, що мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати тільки дві останні операції на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статею, можуть здійснювати в порядку, визначеному законами України. За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право на такі операції: • Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб. • Здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї. • Перевезення валютних цінностей та інкасація коштів. • Операції за дорученням клієнтів або від свого імені: – з інструментами грошового ринку; – з інструментами, що ґрунту’ються на обмінних курсах та відсотках з фінансовими ф’ючерсами та опціонами. • Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами. • Депозитарна діяльність і діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій 1–4, якщо: • рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором; • банк не є об’єктом застосування заходів впливу; • банком подано план, за яким він здійснюватиме таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України; • Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості, відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності. Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України. Національний банк України має право встановити спеціальні вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності. Комерційні банки самостійно встановлюють відсоткові ставки та комісійну винагороду зі своїх операцій. Усі банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх прийнято поділяти на пасивні та активні (табл. 1.5 і додаток 1). Пасивні операції — це операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для проведення кредитних та інших активних операцій (залучення коштів на рахунки юридичних та фізичних осіб; емісія власних цінних паперів, кредити, отримані від інших банків). Активні операції — це операції, за допомогою яких банки розміщують наявні ресурси з метою отримання доходів: 14
Розділ 1. Управління сучасним банком
–
– – –
кредитні (короткострокове та довгострокове кредитування виробничої, соціальної, інвестиційної та наукової діяльності підприємств та організацій; надання споживчих кредитів населенню; лізинг; факторинг); інвестиційні (формування портфеля цінних паперів); засновницькі (участь коштами банку в господарській діяльності підприємств); міжбанківські (в частині наданих кредитів іншим банкам). Таблиця 1.5 Умовний баланс комерційного банку (млн грн)
Активи Валюта, монети та банківські метали Дорожні чеки Кошти на коррахунках у НБУ Кошти на коррахунках в інших банках Депозити та кредити в інших банках Цінні папери у портфелі банку, всього Цінні папери у портфелі банку на продаж Резерв на знецінення цінних паперів на продаж Нетто: цінні папери у портфелі банку на продаж Цінні папери у портфелі банку на інвестиції Резерв на знецінення цінних паперів на інвестиції Нетто: цінні папери у портфелі банку на інвестиції Кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам Резерв на кредити та фінансовий лізинг Нетто: кредитів та фінансового лізингу Інвестиції капіталу в асоційовані компанії Інвестиції капіталу в дочірні компанії Нематеріальні активи Зношування нематеріальних активів Нетто: нематеріальні активи Матеріальні активи Зношування матеріальних активів Нетто: матеріальні активи
Пасиви 5000,00 0,00 90 000,00 18 000,00 40 000,00
Зобов’язання Коррахунки банків Депозити та кредити банків Кошти до запитання клієнтів Цінні папери власного боргу Кредити, отримані від міжна60 000,00 родних фінансових організацій Субординована заборгова40 000,00 ність 5000,00
Інші зобов’язання
35 000,00 Сукупні зобов’язання
17 000,00 130 000,00 70 000,00 3000,00 0,00 50 000,00 170 000,00 850 000,00
25 000,00 Капітал 0,00
Статутний капітал
19 500,00
25 000,00 Сплачений статутний капітал
19 000,00
420 000,00 0,00 420 000,00 21 000,00 40 000,00 1100,00 100,00 1000,00 51 000,00 1000,00 50 000,00
Несплачений статутний капітал Нерозподілений прибуток та резерви Нерозподілені прибутки минулих років Прибутки минулого року, що очікують затвердження Збитки минулого року, що очікують затвердження Інші фонди та загальні резерви банку Прибутки поточного року Збитки поточного року Сукупний капітал
400,00 32 000,00 5000,0 0,00 0,00 51 000,00 610,00 0,00 67 700,00
15
Казначейство банку
Продовження табл. 1.5 Інші активи 200 000,00 Резерв під можливі втрати за сум0,00 нівною дебіторською заборгованістю Нетто: інші активи 200 000,00 Сукупні активи 936 099,00 Сукупні зобов’язання та капітал 936 099,00 1 485 200 1 485 200
1.4. Організація управління комерційним банком У світовій практиці існують різноманітні універсальні принципи, методи, а також практичні посібники з фінансового менеджменту. Але механічне копіювання та використання закордонних моделей в умовах України через специфіку її розвитку не тільки не прийнятне, а й неможливе. Виникає необхідність у такій теоретичній базі, яка була б адаптована до умов розвитку ринкової економіки в нашій країні і закріплювала б практичні навики управління фінансами з урахуванням інфляції, падіння виробництва, кризових явищ та інших можливих труднощів. Поняття «фінансовий менеджмент» у комерційному банку значно ширше, ніж фінансовий менеджмент на підприємстві. Можна сказати, що, з одного боку, управління фінансами банку є, за сутністю, управлінням його операціями, а з іншого — управлінням фінансами банку, тобто частиною взаємозалежного процесу, в якому можна виділити управління ліквідністю банку, управління фінансовими ризиками банку, управління прибутковістю банку та ефективністю проведення окремих видів банківських операцій. Об’єктом управління у фінансовому менеджменті в комерційному банку є: операції комерційного банку, формування капіталу банку, активні та пасивні операції, комісійно-посередницькі операції; ліквідність і фінансові ризики — відсотковий, валютний, кредитний, ризик ліквідності, ризик країни тощо; фінансові результати — доходи, видатки, прибуток; оподаткування тощо. Суб’єктом управління фінансового менеджменту є комплекс підрозділів, які за допомогою різноманітних форм управлінського впливу забезпечують ефективне управління фінансами в комерційному банку. До них належать: аналітичні служби, служби планування, казначейство, служби контролю. Очолює ці служби в банку, як правило, головний фінансовий менеджер. Основні функції фінансового менеджменту накладають відбиток на його організаційну структуру, яка повинна сприяти послідовній реалізації функції фінансового планування, фінансового аналізу, регулювання та фінансового контролю в комерційному банку. Крім того, організаційна структура фінансового менеджменту має враховувати особливості об’єкта управління: необхідність управління ліквідністю, ризиками і прибутковістю. Фінансовий менеджмент є однією з підсистем менеджменту в комерційному банку і об’єднує в собі взаємопов’язані функції: фінансового планування, фінансового аналізу, регулювання, фінансового контролю. Тут і далі аналіз, планування, регулювання і контроль будуть розглядатися стосовно управління фінансами, тому: • з усієї системи економічного аналізу виокремлюється тільки фінансовий аналіз; • у системі планування розглядається тільки фінансове, а стратегічне й тактичне — лише як підґрунтя для формування фінансових планів; 16
Розділ 1. Управління сучасним банком
• •
регулювання розглядається як комплекс казначейських функцій; у системі контролю виокремлюється сфера фінансового контролю. Докладніше функціональну модель фінансового менеджменту можна зобразити у вигляді трирівневої схеми, в якій у кожній з функцій фінансового менеджменту вирізняються окремі блоки, необхідні для успішного управління фінансами в комерційному банку (мал. 1.1).
Мал. 1.1. Фінансовий механізм управління в комерційному банку
Функціонування фінансового механізму управління в комерційному банку передбачає постійну взаємодію функцій планування, аналізу, регулювання і контролю в процесі прийняття оптимальних управлінських рішень керівництвом і структурними підрозділами банку для досягнення цілей і виконання поставлених завдань. Фінансове планування ґрунтується на стратегічному плані розвитку банку щодо визначення концепції його розвитку, формування стратегічних цілей банку та на тактичному плані (бізнес-плані) на майбутній період (як правило, на рік) стосовно визначення заходів і встановлення конкретних завдань з досягнення стратегічних цілей, розроблення тактики виконання поставлених завдань (стратегії розвитку бізнесу) тощо. Фінансовий план містить: • розробку й узгодження фінансової моделі банку; • формування прогнозного балансу ресурсів і вкладень, розрахунок прогнозних фінансових результатів, складання плану руху капіталу, плану банківських операцій, плану розробки і впровадження нових банківських продуктів та послуг; 17
Казначейство банку
• •
формування бюджету банку на рік у його дохідній і витратній частинах; встановлення лімітів видатків на утримання банку, визначення мінімальної, достатньої маржі та дохідної частини бюджету, розрахунок податкових платежів і обов’язкових відрахувань; • розрахунок прогнозних показників і нормативів. Фінансовий аналіз у комерційному банку містить: • визначення значень показників і нормативів діяльності банку, встановлених зовнішніми регулятивними органами; • визначення й аналіз показників, що характеризують процес управління активами і зобов’язаннями банку в цілому та управління окремими видами його активних операцій з урахуванням забезпечення ліквідності вкладених у них коштів; • визначення й аналіз показників, що характеризують процес управління комісійними і торговельними операціями банку; • визначення значень внутрішніх показників і нормативів, що регулюють ступінь ризику (в тому числі ризику ліквідності) банківських операцій; • визначення й аналіз показників прибутковості діяльності банку та ефективності процесу управління капіталом (власними коштами) банку; • визначення й аналіз показників ефективності окремих підрозділів банку та окремих видів операцій, аналіз чинників, що впливають на показники ефективності. Особливістю фінансового аналізу діяльності банку є те, що дані аналізу використовуються як база для всіх інших функцій. Так, результати попереднього аналізу — оцінні показники — використовуються в процесі фінансового планування, результати оперативного аналізу — в процесі прийняття рішень при виконанні регулятивних функцій, результати подальшого і перспективного аналізу використовуються при виконанні контрольних функцій, а також у процесі прийняття рішень щодо майбутнього розвитку банку. Регулювання містить: • оперативне управління прибутковістю банку; • оперативне управління фінансовими ризиками банку; • оперативне управління коштами з метою підтримання необхідної ліквідності банку. Управління прибутковістю банку є кінцевою метою управління фінансами банку. Під управлінням прибутковістю розуміється як ефективність роботи банку в цілому, так і ефективність окремих видів операцій. При цьому слід враховувати, що, по-перше, фінансові операції банку практично завжди пов’язані з ризиком. Ризик означає, що може бути отриманий прибуток, менший від очікуваного, або операція призведе до збитків. Отже, заходи, вжиті для зменшення або повного виключення ризику при проведенні тієї чи іншої операції, сприятимуть збільшенню можливого прибутку. У структурі коштів банку основну частину становлять залучені кошти (зобов’язання), депозити до запитання, строкові депозити юридичних та фізичних осіб, позикові кошти, взяті в інших банків або інвесторів (у тому числі шляхом випуску боргових зобов’язань). Ця обставина при управлінні фінансами банку зумовлює важливість проблеми ліквідності вкладених у банк коштів, або, інакше кажучи, здатність банку вчасно виконувати зобов’язання щодо повернення вкладених у нього коштів і виплати відповідного доходу. Таким чином, невід’ємною частиною управління фі18
Розділ 1. Управління сучасним банком
нансовими операціями з метою забезпечення їх прибутковості є вживання заходів, що знижують ступінь пов’язаного з ними ризику, і заходів із забезпечення ліквідності банку. Фінансовий контроль зводиться до перевірки відповідності результатів діяльності банку заданим параметрам і містить: • контроль за дотриманням нормативів ліквідності банку; • контроль за дотриманням лімітів і показників, установлених з урахуванням різних фінансових ризиків; • контроль за виконанням планових завдань, що відображають необхідні обсяги та ефективність операцій банку. Інформаційною базою фінансового менеджменту є внутрішня і зовнішня інформація, необхідна для прийняття фінансових рішень у комерційному банку. До інформаційної бази належать: • внутрішня інформація бухгалтерського обліку (фінансового, управлінського, статистичного характеру); внутрішньобанківські правова і нормативна бази; • зовнішня економічна інформація (фінансового, макроекономічного, статистичного характеру); правова та нормативна бази законодавчих і регулятивних органів. Розкриття сутності всіх складових системи фінансового менеджменту дає можливість розкрити його сутність і дати визначення. Фінансовий менеджмент у комерційному банку — це підсистема менеджменту, яка передбачає цілеспрямований вплив на банківські операції шляхом використання таких інструментів, як аналіз, планування, регулювання і контроль. Під цілеспрямованим впливом розуміють вплив у рамках визначених, заздалегідь передбачених параметрів ліквідності, ризику і прибутковості. Звідси роль фінансового менеджменту полягає в науковій обґрунтованості процесу управління фінансовими потоками в комерційному банку на основі таких дисциплін, як фінансовий та економічний аналіз, бухгалтерський облік, фінансова математика, економіко-математичне моделювання. Наукова основа дає можливість систематизувати потоки фінансової інформації в банку в єдиний інформаційноаналітичний простір, опрацювати її за допомогою економіко-математичних та інших методів, розробити шляхи прийняття оптимальних управлінських рішень у сфері фінансів. У цілому можна зобразити інформацію про основні ланки фінансового менеджменту у вигляді такої функціонально-організаційної схеми, в якій відображено всі необхідні елементи з урахуванням взаємозв’язку і взаємозалежності між ними: об’єкти фінансового менеджменту; суб’єкти фінансового менеджменту; функції фінансового менеджменту та основні блоки цих функцій; інформаційна база фінансового менеджменту (мал. 1.2). Система фінансового менеджменту комерційного банку повинна складатися з таких організаційно-функціональних базових елементів: • підрозділів, що формують аналітичну звітність щодо ефективності діяльності активно-пасивних операцій банку; • підрозділів, що готують загальні бюджети і бюджети напрямів, пропозицій; • підрозділів, що формують пакети для ухвалення рішень щодо встановлення основних цільових пропорцій і нормативів основними комітетами банку; • підрозділів, які відповідають за безпосередні активно-пасивні операції банку; 19
Казначейство банку
Мал. 1.2. Функціонально-організаційна модель фінансового менеджменту
•
основних комітетів банку (бюджетного, кредитного, управління активами і пасивами), Правління банку. Ці елементи структури визначають принципи позиціонування комерційного банку на фінансовому ринку, вносять необхідні уточнення до стратегій і тактики позиціонування на ринку. Завданням фінансових служб є організація скоординованого процесу ефективного управління банківськими операціями за допомогою планових завдань, лімітів, пропорцій, меж і параметрів для окремих видів операцій, виконання яких для всіх підрозділів обов’язкове. Очолює ці служби фінансовий директор. Концентрація всіх фінансових служб банку в одних руках дає можливість налагодити вертикальний і горизонтальний зв’язки між співробітниками цих служб, що значно підвищує ефективність їхньої роботи. До роботи фінансових служб ставляться такі вимоги: • охопити всі банківські операції; • охопити питання ліквідності, фінансових ризиків, прибутковості; • охопити питання оподаткування. Робота цих служб побудована таким чином. Аналітична служба. Діяльність аналітичної служби в комерційному банку через специфіку його діяльності зосереджена на фінансовому аналізі. Аналітична служба 20
Розділ 1. Управління сучасним банком
зображена на схемі дещо відособлено, оскільки виконує двояке завдання. З одного боку, аналітична служба як самостійний підрозділ забезпечує керівництво банку необхідною аналітичною інформацією. З іншого боку, результати її діяльності забезпечують нормальну роботу всіх інших фінансових служб. На стадії планування аналітична інформація необхідна для проходження оцінної фази, суть якої полягає в комплексному оцінюванні діяльності банку та його потенційних можливостей. На стадії регулювання оперативна аналітична інформація необхідна для оцінювання поточної ситуації в процесі прийняття рішень. На стадії контролю необхідна оцінка діяльності банку за минулий період. Саме тому організація фінансового менеджменту в комерційних банках починається зі створення відділу аналізу. Служба планування. Особливість роботи цієї служби полягає в тому, що її діяльність виходить далеко за межі фінансового менеджменту. Ця служба бере участь у розробленні стратегічного плану розвитку банку, а до її безпосередніх функцій належить створення тактичного плану. На основі стратегічного і тактичного планів служба планування формує фінансовий план. Фінансове планування — це частина фінансового менеджменту. Показники фінансового плану є критерієм для виконання функцій регулювання і фінансового контролю. При виконанні регулятивних функцій казначейство відштовхується від тих орієнтирів на майбутній період, які містить фінансовий план банку. При виконанні контрольних функцій відділ контролю тільки зіставляє фактичні дані з плановими показниками фінансового плану. Казначейство. Діяльність казначейства сконцентрована виключно на функціях фінансового менеджменту в банку. Ця служба встановлює такі внутрішні нормативи, ліміти, пропорції та межі, які забезпечують досягнення запланованих результатів діяльності за підтримки нормальної ліквідності банку та мінімізації ризиків і втрат. У великих банках зі значним обсягом операцій виникає необхідність у створенні колегіального органу — комітету з управління активами і пасивами, тому що активи і пасиви у першу чергу пов’язані з ліквідністю та фінансовими ризиками. До повноважень комітету входить прийняття рішень у сфері управління активами і пасивами банку на найближче майбутнє. У такому випадку казначейство висуває пропозицію щодо лімітів на всі види фінансових ризиків, пов’язаних з виконанням активнопасивних операцій. Після прийняття рішень комітетом з управління активами і пасивами казначейство виконує відповідно до них свої щоденні функції з управління потоками коштів. Відділ фінансового контролю. Функції відділу фінансового контролю сконцентровані на контролюванні фінансів банку. Крім того, в кожному банку їх конкретний перелік залежить від наданих відділу повноважень. Діяльність відділу може бути звужена тільки до функцій контролю за поточною ліквідністю на всіх кореспондентських рахунках банку і функцій контролю за дотриманням нормативів НБУ та інших регулятивних органів. Якщо відділу надано великі повноваження, то його функціями є: • контроль за поточною ліквідністю на всіх кореспондентських рахунках банку; • контроль за дотриманням нормативів зовнішніх органів; • контроль за дотриманням показників фінансового плану банку; • контроль за дотриманням лімітів, меж і параметрів, установлених Казначейством та комітетом з управління активами і пасивами банку (якщо такий є); • контроль правильності ведення фінансового, управлінського і податкового обліків; 21
Казначейство банку
•
контроль достовірності, повноти і своєчасності фінансової інформації, яка використовується для прийняття рішень, тощо. Втім застосування комплексного підходу до управління фінансами в комерційному банку можливе лише за умови чіткої взаємодії всіх згаданих вище підрозділів у процесі поетапної реалізації всіх функцій фінансового менеджменту, найпершою з яких є, звичайно, планування. Як показав зарубіжний та вітчизняний досвід, найбільш прийнятним підходом дооперативного планування в умовах часткової децентралізації управління бізнеспроцесами в комерційному банку є створення (поряд з організаційною) фінансової структури банку, яка складається з певної кількості структурно і функціонально відокремлених підрозділів, відповідальних за розвиток того чи іншого напряму бізнесу. На відміну від традиційних центрів відповідальності, такі відносно самостійні бізнес-одиниці не тільки несуть відповідальність за виконання поставлених завдань, а й власноруч формують планові показники в рамках єдиної корпоративної стратегії, максимізуючи при цьому власні прибутки та зменшуючи витрати. У практиці фінансового менеджменту ці відособлені підрозділи отримали назву бізнес-центрів, або профіт-центрів, які залежно від специфіки виробничої діяльності можуть бути віднесені до таких класифікаційних груп: • центри прибутку — функціональні одиниці, відповідальні в рамках фінансової структури банку за доходи і витрати, що їм належать, тобто підрозділи, які залучають чи розміщують ресурси або надають послуги клієнтам; • центри витрат — неприбуткові підрозділи адміністративного, обслуговуючого та іншого характеру, ефективність діяльності яких оцінюється, враховуючи дотримання встановлених внутрішніх нормативів за витратами, строками і якістю послуг, але не враховуючи прибутку. Приблизна схема розподілу підрозділів банку на бізнес-центри наведена на мал. 1.3.
Мал. 1.3. Склад підрозділів комерційного банку відповідно до їхнього функціонального навантаження
Звичайно, такий підхід не обов’язковий при організації управлінського обліку в комерційному банку, оскільки він потребує кардинальної перебудови не тільки схеми руху, не лише інформаційних, а й грошових потоків всередині банку. Але тут варто зауважити, що фінансова структура не є чимось незвичайним, штучним, притаманним тільки корпораціям, які функціонують за дивізіональним принципом, вона наявна в будь-якій компанії, яка оперує на кількох ринках або в якій можна просто виділити різні сфери бізнес-інтересів. У свою чергу, неформалізованість та непрозорість такої структури унеможливлює інформаційне забезпечення прийняття управлінських рішень, яке ґрунтується на визначенні ефективності окремих напрямів діяльності як одного з основних завдань управлінського обліку. На противагу цьому, побудована 22
Розділ 1. Управління сучасним банком
на основі виокремлення фінансової структури система управлінського обліку дасть можливість не просто оперативно й об’єктивно оцінювати роботу окремих підрозділів банку, — вона покликана також оцінити ефективність різних напрямів діяльності комерційного банку, уособленням яких виступають профіт-центри. Ця проблема особливо актуальна для великих вітчизняних комерційних банків, структура яких поступово змінюється під впливом зовнішніх умов, ускладнюється і стає непідконтрольною тим методам управління, які чітко спрацьовували раніше. Подальше ігнорування новітніх технологій управління і, зокрема, невикористання систем банківського контролінгу, побудованих на основі формалізації фінансової структури, не тільки послабить ефективність фінансового менеджменту в комерційному банку, а й поставить під загрозу його подальші перспективи в конкурентній боротьбі. Проте не слід також забувати, що застосування найсучасніших управлінських технологій спрямоване передусім на стратегічну перспективу, і в умовах постійного загострення конкуренції на національних та світових фінансових ринках може виявитися справою виживання банку. Адже побудувавши і запровадивши ефективну систему управління фінансами, керівництво банку отримає можливість реально контролювати роботу всіх підрозділів, бачити всю його діяльність у цілому, усвідомлювати зв’язок кожного завдання із загальною метою компанії, чітко і зважено проводити фінансове планування, забезпечити потужну аналітичну підтримку прийняття всіх управлінських рішень. Це, безперечно, зробить діяльність рентабельнішою, дасть можливість суттєво знизити витрати, отримати достовірну інформацію про реальну собівартість окремих продуктів або клієнтів, що суттєво поліпшить цілий ряд фінансових показників і зміцнить загальну конкурентну позицію банку. Впровадження системи захисту депозитів, зростання капіталізації банків і обсягів операцій, впровадження сучасної системи платежів, припливу внесків і розвиток фінансових ринків, впровадження нових інструментів банківського бізнесу характеризують банківську систему України. Адекватно зростанню повинен йти і розвиток менеджменту. Великі банки з широкою філіальною мережею повинні мати систему управління, яка відповідає даному стану. У централізованій системі, коли за місцевих співробітників усі рішення беруться зверху, виникає загроза для існування і розвитку банку. Головною метою дуальної системи управління, яка спирається на децентралізацію ухвалення рішень, є підвищення мотивації співробітників банку шляхом делегування повноважень вниз на місця при одночасному підвищенні відповідальності за результат роботи. Центру залишаються вироблення завдань і здійснення стратегії, координації всієї діяльності і управління банком із загальних позицій, наприклад, управління ризиками і зв’язки з акціонерами. Тому банк, який вирішив перейти до дуальної системи управління, повинен впровадити в роботу методи, за якими можна було б чітко розмежовувати повноваження і відповідальність, а також вимірювати результати роботи центральних і децентралізованих підрозділів. Упровадження методів і перетворення філософії дуального управління концентрується в центральному організаційному підрозділі банку — контролінзі. Контролінг поділяється на контролінг рентабельності (Performance Controlling) і контролінг ризиків (Risk Controlling). Наступним ключовим підрозділом центральних органів є Казначейство банку. 23
Казначейство банку
Запитання для самоконтролю 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.
Поясність сутність дворівневої банківської системи. З якими недоліками банківської системи зіткнулася фінансова криза 2008 року? Назвіть основні напрями розвитку Національного банку України. Як ви розумієте сутність комерційного банку? Назвіть основні функції центрального банку країни. Охарактеризуйте основні функції комерційних банків. Які основні інструменти і методи грошово-кредитної політики НБУ ви знаєте? Використовуючи статистичні дані, проаналізуйте стан системи комерційних банків України. 9. Які основні якості має модель банківського регулювання в Україні? 10. Які обов’язкові нормативи повинні виконувати комерційні банки України?
Література 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13.
14. 15.
24
Закон України «Про банки i банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — 17 січня. — С. 5–13. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.99 р. № 679-XIV змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — 1 липня. — С. 1–9. Алексеєнко М. Д. Капітал банку: питания теорії i практики: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2005. — С. 276. Баранівський О. І. Фінансова безпека в Україні: Монографія /Методологія оцінки та механізми забезпечення. — К.: КНТЕУ. — 2004. — С. 759. Бланк І. О. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Ельга. Ніка-Центр, 2004. — С.656. Банківський менеджмент: Підручник / За ред. проф. О. А. Кириченка та проф. В. І. Міщенка. — К.: Знання: 2005. — С. 831. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. Г. Савлук, та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — С. 384. Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. — К.: Молодь, 2002. — С. 974. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2004. — С. 602. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — 3-тє вид., випр. та доп. — К.: Знання. — 2004. — С. 587. Кириченко О. А., М. П. Денисенко та ін. Інвестиційний бізнес в Україні: Навч. посібник. — К.; ЗАТ «Дорадо», 2008. — С. 248. Коваленко В. В. Науково-методологічні основи фінансової стабільності банківської системи та індикатори її оцінки. Фінанси України. — 2008. — № 7. — С. 112–119. Проблеми управління економічною безпекою суб’єктів господарювання: Монографія / проф. Кириченко О. А., проф. Сідак В. С. та ін. — К.: Університет «Крок». — 2008. — С. 403. Фінанси: Підручник / За ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. — К.: Знання, 2008 — С. 611. Фінансовий менеджмент: Підручник / За ред. проф. А. М. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 2005. — С. 536.
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ БАНКУ 2.1. Загальні принципи управління активами і пасивами банку Розглянемо основні поняття термінології, яка використовується в процесі управління активами і пасивами комерційного банку. Активи, чутливі до зміни процентних ставок (АЧЗПС), — це вкладення в цінні папери, всі види кредитів, лізинг, тобто всі активи, що приносять процентний дохід. Банківські ресурси — сукупність коштів, які перебувають у розпорядженні банку і використовуються ним для кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Банківські ресурси поділяються на власні і залучені. До власних ресурсів відносять статутний і резервний фонди, інші фонди банку. Залучені ресурси — це ресурси на розрахункових (поточних), депозитних та інших рахунках банківських клієнтів (юридичних і фізичних осіб), ресурси бюджетних та позабюджетних фондів. Геп (GAP) — різниця між активами, чутливими до зміни процентних ставок, і пасивами, чутливими до зміни процентних ставок (ПЧЗПС) для кожного інтервалу погашення зобов’язань. Грошовий потік — надходження (позитивний грошовий потік) і зменшення (негативний грошовий потік) грошових коштів у процесі здійснення фінансової діяльності. Достатня маржа — внутрішньобанківський норматив маржі, що забезпечує необхідну прибутковість за активними операціями і виконання фінансової моделі банку на поточний рік. Дюрація — це міра приведеної вартості окремого фінансового інструменту, яка дає уявлення про ціновий ризик і виражена в одиницях часу, тобто середньозважений термін погашення активу або пасиву, при розрахунку якого як вагомість використовуються відносні величини справжніх вартостей грошових потоків до погашення. Дюраційний GAP — незбалансованість середньозважених термінів до погашення активів і пасивів. Імунізація — формування портфеля активів так, щоб захистити існуючий бізнес інвестора від процентного ризику. Інвестиційний портфель — портфель, який цілеспрямовано формується із сукупності фінансових інструментів, інвестиційних проектів, призначених для здійснення інвестування відповідно до розробленої інвестиційної політики. Кредитна політика — документально оформлена схема організації і контролю кредитної діяльності банку. Важливим моментом у цьому документі є відображення таких компонентів кредитної політики, як загальні правила видачі кредитів, класифікація кредитів, конкретні напрями кредитної політики, контроль якості забезпечення, кредитний комітет. Кредитний ризик — імовірність несплати позичальником основної суми боргу і процентів, які підлягають сплаті за користування кредитними ресурсами банку, в терміни, визначені кредитною угодою. 25
Казначейство банку
Ліквідність банку — можливість банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань. Визначається збалансованістю між термінами і сумами погашення активів та сумами і термінами виконання зобов’язань банком, а також термінами і сумами інших джерел і шляхів використання коштів як від видачі кредитів, так і від здійснення витрат. Маржа банківська — різниця між середньозваженою ставкою доходу, яку отримав банк за процентними активами, і середньозваженою ставкою витрат, які банк виплачує за своїми процентними зобов’язаннями. Маржа прибутку — еквівалент відношення прибутку (чистого доходу) до суми всіх доходів (процентних, комісійних, торгових і т.д.). Мінімальна маржа — маржа, що забезпечує позитивну прибутковість за банківськими операціями. Модифікована дюрація — показує процентну зміну в ринковій ціні активів і/або зобов’язань, при зміні процентної ставки на 1%. Непроцентна маржа — різниця між непроцентними доходами і непроцентними витратами, поділена на сукупні активи або на прибуткові активи банку. Пасиви, чутливі до зміни процентних ставок, — це всі види депозитів, отримані банком кредити, а також випущені ним боргові цінні папери. Планування — процес, який забезпечує збалансовану взаємодію різних видів банківських ресурсів у межах обраного об’єкта управління і встановлює процентне співвідношення (пропорції) і темпи збільшення зростання. Позиційний ризик — це ризик по якій-небудь одній окремо узятій позиції. Прогнозування — науково обґрунтоване передбачення можливого розвитку дій або подій в майбутньому на основі статистичних, соціальних, економічних, політичних та інших досліджень. Процентна маржа — різниця між процентними ставками за активними і пасивними операціями банку. Процентний ризик — імовірність того, що зміна процентних ставок може зменшити чисту процентну маржу банку або імовірність виникнення втрат у результаті непередбачених або несприятливих для банку в нинішній момент змін процентних ставок. Ресурси — кошти, запаси, можливості, джерела чого-небудь. Ресурси комерційного банку — це сукупність грошових коштів, що перебувають у розпорядженні банку і використовуються для забезпечення його діяльності (мал. 2.1). Ризик — це ситуаційна характеристика діяльності будь-якого суб’єкта ринкових відносин, у т.ч. банку, що відображає невизначеність її результату і можливі несприятливі фінансові наслідки. Ризик незбалансованої ліквідності — ймовірність того, що грошові кошти, необхідні для покриття депозитів, залучених міжбанківських кредитів, задоволення потреб за кредитами, зокрема за гарантіями, поручництвами, акредитивами, акцептами, авалями, наданими іншим банкам або клієнтам, використовуються і є в потрібний момент недоступними, що може призвести до непередбачених збитків банку. Ризик процентної ставки — ризик зменшення суми чистого процентного доходу внаслідок зміни процентних ставок на ринку. Справедлива вартість — сума грошових коштів, достатня для придбання активу або виконання зобов’язань при здійсненні кредитно-депозитної операції. 26
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Мал. 2.1. Схема класифікації банківських ресурсів
Спред — різниця між процентними ставками за виданими кредитами та залученими ресурсами. Структурний ризик — ризик, спричинений фінансовими інструментами, які характеризуються високим ступенем ризику і можуть призвести до втрати доходу від вкладень, у міру їх використання, тобто ризик в цілому за балансом банку, викликаний переоцінкою активу і пасиву у зв’язку з коливаннями процентних ставок на ринку. Управління активами — стратегія задоволення потреб у ліквідних коштах, тобто ліквідні ресурси містяться в активах, які легко можуть бути реалізовані і перетворені в грошові кошти. Управління пасивами — наявність достатнього об’єму грошових коштів, які можуть бути використані для покриття банком необхідних потреб у ліквідних коштах. Управління спредом — управління різницею між процентними ставками на залучені і видані кредитні ресурси. Фінансовий інструмент — будь-який договір, за яким одночасно виникають фінансовий актив у однієї сторони і фінансове зобов’язання — в іншої. Фінансовий план — складова частина фінансової програми банку, до завдання якої входить формування на плановий період результатів функціонування банку і визначення методів досягнення цих результатів. Фінансовий план складається як в цілому по банку, так і для кожної філії окремо. Чиста процентна маржа (ЧПМ) — різниця між процентними доходами і процентними витратами банку, поділена на сукупні активи або на прибуткові активи банку. Процес управління активами і пасивами — це формування стратегії і проведення таких заходів, які можуть привести структуру банківського балансу у відповідність зі стратегічними цілями комерційного банку. Він поєднаний з балансуванням безлічі протилежних інтересів акціонерів банку і його клієнтів. Перші зацікавлені в максималізації прибутку на вкладений у банк капітал, отриманий у формі дивідендів, тому вимагають від керівництва банку збільшення частини прибуткових активів 27
Казначейство банку
і підвищення процентних ставок за кредитами. Клієнти банку, у свою чергу, хотіли б отримувати вищий прибуток на кошти, розміщені на поточних, депозитних та інших рахунках у банку, а запозичувати ресурси в банку на різні терміни під якомога нижчий відсоток. Керівництво банку повинне забезпечити акціонерам прийнятний рівень дивідендів, зіставний з прибутками на капітал, вкладений до інших кредитнофінансових установ, і з середнім прибутком, отриманим акціонерами підприємств інших областей економіки. Якщо це завдання не буде вирішено, то можливий відплив акціонерного капіталу, виданого кредитно-фінансовій установі. Основний прибуток у різних формах — і у вигляді процентного прибутку, і у вигляді комісійного прибутку — банки отримують від операцій з клієнтами, а не від раціонального розміщення власних ресурсів, частина яких у пасивах банку невелика. Тому необхідно пропонувати клієнтам конкурентоспроможні процентні ставки за депозитами і тарифи за комісійними операціями. Крім того, необхідно враховувати, що кожен вкладник є потенційним позичальником, а позичальник — вкладником. Тому банк повинен бути здатний задовольняти законні і обґрунтовані потреби клієнтів у позикових ресурсах. Нездатність або небажання банку задовольнити ці потреби може призвести до відпливу клієнтів і, як наслідок, до скорочення пасивів банку, які можуть бути джерелом активів і приносити прибуток. Проте найбільш ліквідні активи або дають незначний прибуток, або взагалі не приносять його. Прибуткові активи, як правило, мають низьку ліквідність. Таким чином, основна суперечність, яка повинна бути вирішеною в процесі управління активами і пасивами банку, — суперечність між прибутковістю і ліквідністю. Головним завданням управління активами і пасивами банку є забезпечення такої їх структури, за якої можна було б отримувати прибуток, не виходячи за рамки ліквідності. Під управлінням активами розуміють шляхи, методи і порядок розміщення залучених банком ресурсів з метою забезпечення рентабельної роботи банку і підтримки його ліквідності. Щодо пасивів, то існують різні визначення управління пасивами банку. У вузькому значенні — це залучення ресурсів з різних джерел, щоб забезпечити поточні платежі банку, тобто підтримати його ліквідність. У широкому значенні — це залучення коштів з різних джерел на неоднакові терміни, забезпечення їх оптимальної структури для банку з метою максимізації прибутку банку і підтримання його ліквідності. Основна мета концепції казначейської моделі полягає в забезпеченні стійкості комерційного банку в процесі ефективного управління активами і пасивами, тобто в підтриманні достатнього рівня ліквідності балансу з урахуванням рентабельності активно-пасивних операцій, що проводяться банком. Мета управління активами і пасивами комерційного банку — підтримка необхідного (оптимального) рівня рентабельності банківських операцій, а також зведення до мінімуму коротко- і довгострокових наслідків процентного ризику. Суть управління активами і пасивами полягає у формуванні стратегії і здійсненні заходів, які мають приводити структуру балансу банку у відповідність із його стратегічними програмами, тобто до «оптимальної», при стабілізації величини маржі (мінімальній і достатній) банку (різниці між процентними надходженнями і процентними витратами), за прийнятного рівня ризику. Під управлінням активами і пасивами комерційного банку прийнято розуміти «скоординоване управління всім балансом банку, а не окремими його частинами». 28
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Головна ідея концепції управління активами і пасивами полягає в тому, що комерційні банки розглядають свої активи, зобов’язання і капітал у нерозривній єдності. Інтегрований підхід до управління активами і пасивами дає можливість вирішити проблему оптимізації співвідношення між прибутковістю і ризиком. Управління активами і пасивами — основний процес, у межах якого комерційні банки планують і реалізують свої прибутки і контролюють властиві їхній діяльності ризики. Проблеми управління активами і пасивами комплексні, оскільки необхідно враховувати безліч різних чинників, які зачіпають багато напрямів діяльності банку. В результаті цього збільшуються вимоги до якості інформаційного забезпечення. Наприклад, процедури оцінювання і аналізу кредитного ризику досить добре вивчені і визначені як у внутрішніх банківських документах, так і в нормативних документах НБУ. Кредитний ризик нерозривно пов’язаний з використанням коштів, які відбиваються лише в активній частині балансового звіту і на відповідних рахунках доходів і витрат. У той же час інформація про кредитний ризик, якому піддається банк, є лише одним вхідним інформаційним потоком, з яким працюють співробітники комерційного банку, розробляючи управлінські рішення щодо управління активами і пасивами. Беручи до уваги багатоплановість і складність процесу ухвалення рішення при управлінні активами і пасивами, слід використовувати системний підхід. Визначимо конкретні завдання управління активами і пасивами в контексті банківського менеджменту і управління ризиками: • управління ліквідністю; • управління ризиком процентної ставки; • хеджування; • управління валютним ризиком; • управління капіталом. Кожну з цих складових можна розглядати як окрему проблему, але в рамках інтегрованого підходу управління активами і пасивами необхідно проводити їх комплексний аналіз у цілісній системі комерційного банку. Збалансована стратегія управління активами і пасивами реалізується на практиці застосуванням спеціальних підходів структурного балансування і методів управління ризиками. Найпоширеніші з них: метод управління розривом (GAP-менеджмент), метод середньозваженого терміну погашення (дюрація), метод валютного метчингу і операції з похідними фінансовими інструментами, які проводяться на терміновому ринку з метою хеджування ризиків. Незалежно від того, якого підходу до управління активами і пасивами дотримується банк, перед його менеджментом неминуче виникає важливе запитання: як величина і структура зобов’язань впливають на напрями розміщення активів? Традиційний підхід до вирішення проблеми полягає в об’єднанні джерел фінансування. Відповідно до такого методу управління структура зобов’язань не впливає на вибір напрямів розміщення активів, усі ресурси розглядаються як єдиний ресурсний потенціал банку без урахування особливостей різних видів зобов’язань. Завдання керівництва банку — визначити пріоритетні напрями розміщення активів, які розглядаються як незалежна величина. Перевагою методу об’єднання джерел фінансування є його простота і доступність практичного застосування, а головним недоліком — виникнення проблем з ліквідністю. 29
Казначейство банку
Ризик ліквідності зростає, якщо зв’язки між активами і зобов’язаннями не враховуються. Прагнучи обрати найбільш прибуткові напрями вкладення ресурсів, комерційний банк може видати довгострокові кредити, які фінансуватимуться за рахунок короткострокових депозитів. Така трансформація з великою імовірністю може привести до підвищення рівня ризику ліквідності. Якщо менеджмент банку вирішить застрахуватися від підвищення рівня ризику ліквідності і з цією метою розглядатиме високоліквідні активи як пріоритетний напрям розміщення коштів, то йому доведеться відмовитися від отримання максимально можливого прибутку для акціонерів банку. Альтернативний підхід до управління структурою активів і пасивів банку ґрунтується на поділі джерел фінансування. Суть методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами таких джерел і напрямами використання ресурсного потенціалу. Частина ресурсів, яка сформована за рахунок непостійних джерел, таких як внески до запитання, залишки на розрахункових рахунках клієнтів, отримані позики «овернайт», може вкладатися в короткострокові кредити і цінні папери. Ресурси, отримані зі стабільних джерел, таких як термінові внески, депозити, можуть бути направлені на видачу довгострокових кредитів і придбання облігацій. Застосовуючи метод поділу джерел фінансування, менеджмент банку може ретельно стежити за розмірами сум і термінами різних видів зобов’язань і приводити у відповідність з ними структуру активів. Враховуючи потребу постійного балансування між структурою пасивів і активів, цей метод стає досить трудомістким, тому, ускладнюється практичне його застосування. Іншим недоліком є можливе зменшення доходів банку, спричинене відмовою від прибуткового вкладення грошових коштів, якщо немає відповідного джерела фінансування. Перевага цього методу полягає в зниженні ризику незбалансованої ліквідності, оскільки потреба в ліквідних коштах у будь-який час може бути передбачена. Метод поділу джерел фінансування отримав значне практичне поширення в період управління через пасиви. Установлення контролю над структурою і стабільністю зобов’язань дає змогу формувати депозитну базу відповідно до потреб проведення активних операцій. З розвитком фінансових ринків головна перевага методу поділу джерел, яка полягає в зниженні ризику ліквідності, втратила своє значення. Банки дістали можливість у будь-який час залучати ліквідні ресурси на міжбанківському ринку. Останніми десятиліттями в міжнародній банківській практиці застосовується інтегральний метод управління, який включає методи об’єднання і ділення джерел фінансування і забезпечує велику гнучкість при управлінні активами і зобов’язаннями банку. Таким чином, концепція управління активами і пасивами надає можливість сформувати оптимальну структуру балансу комерційного банку і захиститися від ризиків, які виникають у зв’язку зі змінами параметрів фінансового ринку. При цьому баланс розглядається не тільки як звітна форма, а й як генератор доходів і витрат банку — тобто як об’єкт активного управління, параметрами якого є прибутковість і допустимий рівень ризику. Структуру управлінського процесу можна розглянути у вигляді трьох послідовних етапів, які відрізняються рівнем деталізації аналітичних процедур, кількістю аналітичних показників, спрямованістю та інструментарієм дослідження. 30
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Активний підхід до управління балансом комерційного банку передбачає формування спеціального аналітичного інструментарію і введення інтегрованих показників. Інтегрований підхід до управління активами і пасивами банку застосовується у процесі оперативного управління банківським балансом. Активний підхід до управління балансом передбачає формування спеціального аналітичного інструментарію і введення інтегрованих показників, які характеризують співвідношення активів і пасивів за об’ємами, термінами і процентними ставками. Ці показники отримують шляхом аналізу окремих аналітичних показників. Так, до інтегрованих показників, які характеризують ризик балансу комерційного банку, належать: розрив ліквідності, GAP, валютна позиція, індикатор імунізації балансу (тобто розрив між дюрацією активів і дюрацією пасивів). Традиційні для банківської діяльності показники прибутковості, такі як чистий прибуток, маржа, спред, за своєю економічною природою є інтегрованими, оскільки розраховуються шляхом аналізу доходів і витрат (у грошовому виразі та у процентах). Між показниками прибутковості і ризику діють, як функціональні, так і стахастичні залежності, визначивши які, можна сформувати систему аналітичних моделей і структурувати процес управління. Основні принципи концепції управління активами і пасивами комерційного банку Управління. Філії самостійно, в рамках повноважень, управляють активами і пасивами, для чого здійснюють ряд аналітичних розрахунків, оцінюють ризики, аналізують свою діяльність, здійснюють планування, побудову ситуаційних моделей, аналіз конкурентного середовища, проводять моніторинг, контроль і ухвалюють управлінські рішення за узгодженням з Головним банком у рамках, установлених лімітів і нормативів. Регулювання діяльності філій. Головний банк регулює діяльність філій шляхом установлення лімітів і нормативів, доведення методичних вказівок, вимог, інструкцій, надання програмного забезпечення, проведення консультацій, тренінгів, семінарів тощо. Динамічного розвитку. Головний банк здійснює свою діяльність з метою: • досягнення позитивної динаміки фінансового результату; • збільшення ресурсної бази; • запровадження нових банківських продуктів; • зміцнення конкурентної позиції банку на певному сегменті ринку; • підвищення кваліфікації з питань управління ризиками; • нарощення капіталу банку; • збільшення фінансового результату. Індивідуального підходу. Головний банк залежно від змін на ресурсному ринку, ринку банківських продуктів і послуг, з урахуванням різних особливостей, на основі маркетингових досліджень, розрахунку і контролю ефективності банківських операцій, їх економічної доцільності за необхідності коригує цілі і завдання, поставлені перед філіями. Коригуючі дії не повинні суперечити стратегії і тактиці системи Головного банку в цілому. Стратегічного аналізу. Головний банк проводить стратегічний аналіз за двома напрямами: 31
Казначейство банку
•
зовнішній аналіз конкурентного середовища, конкурентної позиції, сегментації ринку, зовнішніх чинників дії на діяльність банку; • внутрішній аналіз фінансового стану банківських продуктів і послуг, кваліфікації і навчання кадрів. Планування. Головний банк здійснює планування своєї діяльності відповідно до цілей і завдань виробничого, фінансового і стратегічного планування. Прогнозування. З метою найбільш ефективного управління активами і пасивами та якісної оцінки ризиків Головний банк прогнозує дії чинників, що впливають на діяльність його та його філій, на підставі аналізу цих чинників у поточному аспекті, а також у майбутньому (наприклад, аналіз кривої прибутковості або фінансового результату). Планування і аналізу. Для оперативного управління фінансовою діяльністю Гоовний банк аналізує виконання фінансової моделі банку на поточний рік (квартал, місяць), розраховує прогнозний (попередній) і реальний фінансовий результат, складає прогнозний фінансовий план. Делегування повноважень. Головний банк делегує філіям певні повноваження в частині: • реалізації технологій фінансових операцій; • ухвалення управлінських рішень у рамках установлених лімітів і нормативів; • проведення окремих видів операцій; • організації обліку і контролю у філіях; • формування і надання звітності у філіях; • проведення маркетингових досліджень тощо. Відповідальності. Підзвітні філії несуть відповідальність перед Головним банком за результат фінансово-господарської діяльності філій, за дотримання нормативних документів Головного банку і Національного банку України, виконання фінансових планів, дотримання лімітів і нормативів, організацію фінансового і податкового обліку, своєчасне і якісне надання інформації Головному банку. Мотивації. Мотивація Головного банку визначається такими умовами: • досягнення планових показників за прибутковістю банку в цілому, а також за кожним підрозділом, що входить до складу Головного банку; • досягнення планових об’ємів ресурсної бази і планових об’ємів прибуткових активів; • досягнення планових фінансових показників; • контроль за лімітуванням витратної частини бюджету банку. Управління активами і пасивами носить комплексний характер і включає: • управління ліквідністю; • управління кредитним і інвестиційним портфелем банку; • управління процентним, валютним і інфляційним ризиками. Така система поглядів на зміст ефективного управління активами і пасивами комерційного банку відповідає підходу до розуміння процесу забезпечення прибутковості, а сама ж стратегія банку («оптимізаційна») спрямована на досягнення «певного розміру прибутку або фінансового результату при мінімізації сукупного банківського ризику і дотримання відповідного рівня ліквідності, необхідного для забезпечення стійкості банку в цілому». Ця стратегія носить оперативний характер, зумовлена головним чином нестабільністю фінансового ринку України в цілому і дає змогу моделювати досягнення назва32
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
них цілей шляхом планомірного динамічного реструктурування банківського портфеля. Завдання управління активами і пасивами полягають в оперативній оптимізації структури активів і пасивів банку, яка виражається в системі внутрішньобанківських поточних пріоритетів за показниками ліквідності, ризику, прибутковості, кредитної та інвестиційної політики, строковості для активів і пасивів, в т.ч.: • визначення оптимальної структури активів і пасивів банку; • визначення основних напрямів діяльності банку за ефективним розміщенням активів і пасивів банку; • визначення оптимального рівня ліквідності банку для покриття всіх потреб у грошових потоках при найбільш ефективному розміщенні вільних грошових коштів; • розроблення відповідного комплексу лімітів і нормативів за активними операціями; • визначення допустимої процентної маржі, спреду і дюрації активів; • визначення і управління основними ризиками, які виникають у процесі управління активами і пасивами банку. Процес управління активами і пасивами передбачає впорядкування стратегічного плану банку, в якому визначаються основні сектори фінансового ринку, на яких працюватиме банк, а також основні показники його діяльності в плановий період. У процесі розроблення стратегії управління активами і пасивами необхідно брати до уваги: • швидкість зростання активів банку; • швидкість оборотності поточних коштів клієнтів; • наявність стабільної бази залучених коштів; • наявність великих кредитів з малою вірогідністю до погашення; • наявність великих невикористаних кредитних ліній і визначення їхньої «летючої» частини; • концентрацію депозитів як за юридичними, так і за фізичними особами. Стратегія банку визначається його учасниками. На її основі ґрунтується фінансова модель банку, тобто «оптимальний» для досягнення стратегічних цілей плановий баланс, який затверджується Правлінням банку. Залежно від стратегічних завдань банку і вибраного ним кола споживачів, Правління банку щорічно визначає оптимальну для нього структуру активів і пасивів. Управління активами і пасивами безпосередньо впливає на об’єм, структуру, строковість, якість і ліквідність банківських активів і пасивів, а також їхню чутливість до зміни процентних ставок. Допускається проведення комплексної політики в галузі фінансового менеджменту. Особлива роль повинна відводитися управлінню кредитним і інвестиційним портфелям банку в цілях забезпечення їхньої максимальної гнучкості і прибутковості. Основні типи ризику, що перебувають у сфері управління активами і пасивами, — це ризик порушення адекватності капіталу, втрати ліквідності, процентної ліквідності, кредитний ризик, валютний ризик, ризик нераціональних капітальних вкладень, сервісний ризик (за величиною комісійних операцій). Управління активами і пасивами повинно бути націлене на досягнення прийнятного для банку співвідношення між ризиком і прибутковістю. 33
Казначейство банку
Ризик управління активами і пасивами має цінову і кількісну складові. Ціновий ризик зумовлюється ціною, за якою можуть бути продані активи, і процентною ставкою, за якою можуть бути залучені пасиви. Кількісний ризик визначається тим, чи існують активи, які можуть бути продані, і чи є на ринку можливість придбати ресурси за будь-яку ціну. Що стосується управління пасивами, то потенційний ризик тут виникає в тих випадках, коли банки вимушені «переплачувати» за ресурси або коли ресурси недоступні. Для управління активами і пасивами важливо класифікувати активно-пасивні операції: за своїми завданнями активні операції можна розподілити на операції, що мають на меті підтримку ліквідності банку на тому або іншому рівні, і операції, направлені на отримання прибутку; по відповідності критеріям прибутковості активи поділяються на активи, що приносять дохід, і на активи, що не приносять доходу. У свою чергу, пасивні операції можна розподілити за ступенем постійності (мал. 2.2). «Летючі» вклади до запитання
Стабільні ресурси до запитання
Пасивні операції за ступенем постійності
Строкові пасивні операції
Власний капітал банку Мал. 2.2. Розподіл пасивних операцій за ступенем постійності
Активи розрізняють і за ступенем ліквідності (мал. 2.3). Найменш ліквідні активи (довгострокові вкладення, будівлі, споруди)
Активи банку за ступенем ліквідності
Ліквідні активи (вклади, які погашаються в найближчі 30 днів чи конвертована валюта)
Високоліквідні активи (каса, кошти на коррахунках в НБУ та на рахунках «НОСТРО», а також цінні папери, які швидко реалізовуються
Мал. 2.3. Активи банку за ступенем ліквідності
34
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Основою управління активами і пасивами повинна бути комплексна система управління і контролю ризику ліквідності. Це ціла група різноманітних методів, заснованих на детальному описі властивостей основних фінансових інструментів у портфелі комерційного банку, істотних з точки зору ризику ліквідності і грошових потоків. Комплексна система управління ризиком ліквідності полягає в такому: • оцінювання майбутніх грошових потоків; • оцінювання структури балансу, позабалансових вимог і зобов’язань; • можливість аналізу різних ефектів від руху процентних ставок; • прогноз ліквідності; • прогноз банківських нормативів; • отримання різної звітної інформації. Головна цінність цієї системи полягає в можливості повного управління балансом комерційного банку. Як алгоритм оцінювання активів і пасивів пропонується використовувати такі дані: 1. Вхідну інформацію: • баланс комерційного банку; • графік погашення активів і пасивів; • внутрішньобанківські ліміти і нормативи; • нормативну базу Національного банку України; • ліквідність ринку і потребу у вільних ресурсах; • криву прибутковості; • ринкову вартість ресурсів. 2. Оцінку фактичного ризику ліквідності. 3. Оцінку цінового і кількісного ризику ліквідності. 4. Аналіз відхилень фактичного ризику від нормативних значень ризику. 5. Визначення варіантів допустимих рішень управління ліквідністю. 6. Розрахунок вартості підтримки ліквідності комерційного банку за кожним з варіантів управління ризиком ліквідності. 7. Прогноз стану ліквідності і банківських нормативів. 8. Формування управлінських звітів. 9. Моніторинг і контроль ризику ліквідності. Немає ідеального набору вимог до даних, які оптимально відповідали б будь-якому комерційному банку. Проте Казначейство банку повинне мати в своєму розпорядженні такі документи: 1. Звіт про чутливість балансу до зміни процентних ставок. 2. Графік термінів погашення активів і пасивів, чутливих до зміни процентних ставок (даний графік повинен містити дані за тривалий період часу). 3. Управлінська звітність по ліквідності: • звіт про стан позиції по первинних і вторинних резервах; • графік погашення активів і пасивів; • ретроспективні дані за джерелами і напрямами використання коштів; • порівняння джерел коштів з високим ступенем непостійності і складу ліквідних активів. 4. Звітність по проблемних активах: 35
Казначейство банку
• • • 5. • • 6. • • •
звіт про нефункціонуючі кредити та інші непрацюючі активи; звіт про резервування коштів для списання прострочених кредитів; звіт про списання кредитів і інших активів. Економічна звітність: аналіз стану кривої ринкової прибутковості; прогноз інфляції. Звітність про процентні ставки: аналіз вартості фондів; огляд поточних банківських процентних ставок; звітність про процентні ставки в основних конкурентів. Управління активами і пасивами — це процес планування, пов’язаний зі всіма змінами в активах і пасивах фінансово-кредитної установи з точки зору сум, процентних ставок та термінів залучення і розміщення. Його мета — вимірювання ступеня ризику і управління ним. Основна увага повинна приділятися управлінню ризиком зниження чистого процентного доходу і падіння рентабельності. Враховуючи вищевикладене, стає очевидно, що на рівень банківської ліквідності впливають множина економічних та інших чинників, у зв’язку з чим питання розрахунків, планування і управління ризиком ліквідністю стають найважливішими напрямами в діяльності будь-якого комерційного банку. Залежно від стратегічних завдань банку і вибраної ним цільової аудиторії клієнтів керівництво комерційного банку визначає оптимальну для нього структуру активів і пасивів. Під процесом управління активами і пасивами мають на увазі впорядкування стратегічного плану банку, в якому визначаються основні сектори фінансового ринку, на яких планує працювати банк, а також основні показники його діяльності в плановому періоді. Стратегія банку визначається його акціонерами. На її основі будується фінансова модель банку, тобто оптимальне співвідношення активів і пасивів для досягнення стратегічних цілей, тобто плановий баланс, який затверджується Правлінням банку. При організації роботи по управлінню активами і пасивами їхня структура приводиться у відповідність із запланованою. Для проведення роботи щодо управління активами і пасивами та впровадження методик управління в банку створюється спеціальний орган — Комітет з управління активами і пасивами (КУАП). У його завдання входить розроблення методик і регламентів, які реалізують функцію управління активами і пасивами, а також здійснення моніторингу і контролю за реалізацією вказаної функції. До складу Комітету, зазвичай, входять керівники структурних підрозділів банку, безпосередньо відповідальні за проведення активних і пасивних операцій: керівник кредитного управління, керівник управління цінних паперів, керівник управління ділингу, скарбник або керівник економічного управління, головний бухгалтер, керівники філій. До компетенції Комітету входять затвердження фінансової політики комерційного банку, а також ухвалення рішень за окремими фінансовими проектами банку (крім рішень, що належать до компетенції інших комітетів банку) в рамках визначених Правлінням банку стратегії розвитку банку, порядку формування і перерозподілу його ресурсів. 36
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
•
• • • • • • • •
•
• • • • • • • • • • • • •
•
•
Комітет з управління активами і пасивами: управляє операціями Казначейства і основними банківськими ризиками (ризиком ліквідності, процентної ставки, валютним ризиком і кредитним ризиком на ринку міжбанківських операцій); проводить роботу щодо встановлення процентних ставок за депозитними і кредитними операціями; стежить за дотриманням нормативів, установлених Національним банком; аналізує короткострокові прогнози за джерелами і напрямами використання коштів; установлює ліміти за окремими групами активів і контролює їх дотримання; здійснює моніторинг і аналіз ефективності роботи банку; розробляє методики і регламенти, які стосуються управління ризиками. Комітет виконує такі функції: визначає і затверджує пріоритетні напрями формування і розміщення грошових ресурсів банку; аналізує і затверджує фінансові проекти і фінансові операції банку, крім операцій, що належать до компетенції інших Комітетів і тих операцій, за якими структурні підрозділи банку мають право ухвалювати самостійні рішення в рамках, затверджених Комітетом лімітів; визначає об’єми вкладень у планованому періоді за кожним видом здійснюваних банком активних операцій, а також установлює ліміти за окремими операціями банку; аналізує розриви по термінах погашення активів і пасивів банку; розглядає результати аналізу динаміки прибутковості банку; розглядає результати аналізу прибутковості структурних одиниць банку; розглядає і затверджує політику процентної маржі; розглядає і затверджує собівартість пасивів і прибутковості активів; визначає вартість ресурсної бази банку; затверджує параметри за всіма видами фінансового ризику; аналізує капітальні витрати банку; розроблює і затверджує оптимальну структуру банківського капіталу; оперативно реагує на зміну маркетингової ситуації, затверджує пропозиції по зміні підходу до певних видів операцій у зв’язку зі змінами на ринку; розроблює політику і процедури по управлінню основними банківськими ризиками (ризиком ліквідності, процентної ставки і т.д.); підтримує необхідний рівень ліквідності банку; визначає і затверджує оптимальний рівень ліквідності банку для покриття всіх потреб у грошових потоках при вигідному розміщенні вільних ліквідних коштів; щомісячно аналізує фактичні результати діяльності банку по досягненню цілей, визначених фінансовою політикою банку на планований період, а також розглядає і затверджує розроблені структурні підрозділи банку пропозицій щодо коригування методів проведення активних і пасивних операцій; розглядає питання відповідності терміновості активів і пасивів і, за наявності розбіжностей у часі, ухвалює рішення щодо способів їх усунення відповідними підрозділами банку. 37
Казначейство банку
Не дивлячись на загальні тенденції в складі і структурі активів, кожен комерційний банк повинен прагнути до створення раціональної структури активів, які залежать насамперед від їхньої якості. Якість активів визначається їхньою ліквідністю, рівнем ризику, часткою критичних активів і об’ємом активів, які приносять прибуток. Щоб забезпечити щоденну можливість банку відповідати за своїми зобов’язаннями, структура активів комерційного банку повинна відповідати якісним вимогам ліквідності. З цією метою всі активи банку розбиваються на групи за рівнем ліквідності залежно від терміну погашення. Активи банку поділяються на високоліквідні активи (тобто активи, які забезпечують миттєву ліквідність), ліквідні активи та активи довгострокової ліквідності. До активів миттєвої ліквідності (високоліквідних) належать: готівка та її еквіваленти, кошти на рахунках у Національному банку, кошти на коррахунках, облігації внутрішньої державної позики. Ці активи належать до високоліквідних, оскільки підлягають у разі потреби негайному вилученню з обороту банку. До складу ліквідних активів входять, крім перерахованих високоліквідних активів, кредити, видані кредитною організацією в національній та іноземній валютах, з терміном погашення впродовж найближчих 30 днів, а також інші платежі на користь кредитної організації, що підлягають перерахуванню впродовж найближчих 30 днів (дебіторська заборгованість, а також суми переплати, що підлягають поверненню кредитній організації на звітну дату). Підійти до оцінки інвестиційної привабливості фондових інструментів можна двояко. По-перше, розглядаючи їх ринкову кон’юнктуру і аналізуючи динаміку курсів. По-друге, розглядаючи інвестиційні характеристики цінного папера щодо фінансово-економічного положення емітента або сфері, до якої він належить. Так, історично склалися два напрями в аналізі фондового ринку. Прихильники першого напряму створили школу технічного аналізу, а послідовники другого — школу фундаментального аналізу. Фундаментальний аналіз ґрунтується на оцінці емітента, тобто його прибутковості, положенні на ринку, основних показників обсягу виручки, активів і пасивів компанії, норми прибутку на власний капітал та інших показників, які характеризують ефективність діяльності компанії. Базою аналізу є вивчення балансів, звітів про прибутки і збитки, інші матеріали, які публікуються компанією. Крім цього, вивчається менеджмент компанії, склад управляючих органів. Вивчаються дані про стан справ у галузі щодо рівня ділової активності і стадій розвитку, а також якісно аналізується розвиток галузі, аналізуються ринки, на які компанія виходить як продавець або покупець. Технічний аналіз, навпаки, припускає, що всі численні фундаментальні причини підсумовуються і аналізуються в цінах фондового ринку. Основне положення, на якому будується технічний аналіз, полягає в тому, що в динаміці біржових курсів уже відображена вся інформація, яка лише з часом публікується в звітах фірми і стає об’єктом фундаментального аналізу. Основними об’єктами технічного аналізу є попит і пропозиція цінних паперів, динаміка об’ємів операцій по їх купівлі-продажу і динаміка курсів. Характер кожної конкретної інвестиційної операції багато в чому визначається типологією інвестора. Типологія інвесторів визначається відношенням до джерела прибутку, рівня прибутковості операції, часу інвестування і ризику. 38
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Найбільш поширеними фондовими інструментами для проведення активних операцій з цінними паперами є державні облігації, муніципальні облігації, корпоративні цінні папери. Не дивлячись на нерозвинутість українського фондового ринку, він тісно пов’язаний не тільки з внутрішнім кредитним ринком, а й з міжнародними фондовими ринками. Так, падіння індексу «Доу-Джонса» може спровокувати паніку серед нерезидентів і виведення інвестицій з України шляхом продажу цінних паперів України, а це спричинює коливання валютних курсів, фондових індексів і кредитних ставок. Кредитні операції в структурі банківських активів Надання кредитів є однією з основних економічних функцій банків, яка здійснюється для фінансування споживчих та інвестиційних цілей підприємств усіх форм власності та фізичних осіб. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, залежить економічний стан в країні, відповідному регіоні, оскільки банківські кредити сприяють появі нових підприємств і збільшенню числа робочих місць у цих регіонах і забезпечують їхню економічну життєздатність. У більшості комерційних банків позикові рахунки становлять не менше половини їхніх сукупних активів і приносять близько 2/3 прибутку. Також необхідно відзначити, що банківські ризики мають тенденцію концентруватися в кредитному портфелі. Якщо в банку з’являються серйозні труднощі, то передусім через кредити. Суб’єкт отримання позики може бути будь-якого рівня, починаючи від фізичної особи, підприємства, аж до держави. Прийнято таку класифікацію позичальників: • підприємства і організації; • громадяни, які займаються індивідуальною підприємницькою діяльністю; • інші банки; • інші господарства, включаючи органи влади, міжнародні об’єднання і організації. Розподіл кредитів за суб’єктами їх отримання породжує ще одне поняття класифікації в системі кредитування — вид кредитів. Вид кредитів відображає сукупність властивостей, які характерні для тієї чи іншої конкретної кредитної угоди в економічних та організаційних відносинах. Економічні властивості кредитної угоди — це властивості самого кредиту: повернення, платність, забезпеченість, цільовий характер, терміновість. Банківські позики можуть бути розподілені на сім основних категорій: • іпотечні позики, тобто позики забезпечені нерухомістю — землею, будинками і іншим майном, включаючи короткострокові кредити на будівництво і землеустрій та більш довгострокові кредити на купівлю сільськогосподарських угідь, будинків, квартир, комерційних споруд і майна за кордоном; • позики фінансовим установам, тобто позики банкам, страховим і фінансовим компаніям, а також іншим фінансовим установам; • сільськогосподарські позики, надані власникам ферм з метою сприяння їхній діяльності; • позики торговим і промисловим організаціям для покриття витрат на купівлю товарно-матеріальних запасів, сплати податків і виплати зарплати; 39
Казначейство банку
• •
позики приватним особам; інші позики включають усі інші види позик, не описані вище, зокрема забезпечені цінними паперами; • лізингове фінансування припускає, що банк купує устаткування або машини і передає їх в оренду своїм клієнтам. У кожному окремому випадку види кредитів можуть мати своє положення, інструкцію, які регламентують порядок їх видачі і погашення. Наприклад, особливим технологічним порядком відзначаються і міжбанківські позики. Види кредитів розрізняються не тільки за позичальниками, а й за іншими критеріями. До них належать зв’язок кредиту з капіталом, сфера застосування кредиту, термін і платність кредиту. По зв’язку кредиту з капіталом його можна розподілити на два типи: позику грошей і позику капіталу. Позика грошей пов’язана, як правило, із споживчими або іншими цілями, якщо кредит не приносить збільшення суспільного продукту, а витрачається і погашається за рахунок уже створених накопичень. Позика капіталу, навпаки, припускає не проїдання продукту, а його збільшення; позичальник в цьому випадку так зобов’язаний використовувати кредит, щоб з його допомогою отримати нову вартість, і не тільки повернути кредит, а й заплатити позиковий процент як частину прибутку, додатково отриману в результаті використання банківських коштів. Позика капіталу — найтиповіший вид банківського кредиту. За сферою застосування кредити поділяються на кредити в сферу виробництва і в сферу обігу. Для сучасної практики характерними є розміщення ресурсів не в сферу виробництва, як це зазвичай прийнято з позиції здорової економіки, а в сферу обігу, де оборотність і прибутковість операцій вищі, ніж у виробничій сфері. Залежно від терміну банківські кредити поділяються на короткострокові, середньострокові і довгострокові. Традиційно сучасна кредитна справа переважно короткострокова. З позиції багатьох країн ринкової економіки короткострокові позики — це позики, термін користування якими не перевищує одного року. В основному це позики, які обслуговують кругообіг оборотного капіталу, тобто необхідні на поточні потреби клієнтів. До довгострокових позик відносять кредити, терміни яких перевищують більше ніж 3 роки (у деяких країнах, наприклад у США, довгостроковими є позики терміном понад 8 років). Ці позики обслуговують потреби в коштах, необхідних для формування основного капіталу, фінансових активів, а також деяких активів оборотного капіталу. Середньостроковими кредитами є кредити, термін користування якими перебуває в межах 1–3 роки. Сфера їхнього застосування збігається з обслуговуванням потреб за допомогою довгострокового кредиту. Виходячи з критерію платності кредиту, можна виділити банківські позики з ринковою процентною ставкою, підвищеною і пільговою. Ринкова ціна кредиту — це ціна, яка склалася на ринку в даний момент, виходячи з попиту і пропозиції, за різноманітними видами банківських позик. В умовах сильної інфляції це досить рухома ціна, яка має тенденцію до підвищення. Позики з підвищеною процентною ставкою виникають у зв’язку з великими ризиками кредитування клієнта, порушенням ним умов кредитування, прогнозом збільшення вартості кредитних ресурсів і ін. Позики, надані на умовах пільгового процента, є елементом диференційованого підходу до 40
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
кредитування, виникають у взаєминах з акціонерами, при рефінансуванні централізованих кредитів, кредитуванні співробітників банку (в особливих випадках банки надають їм і безпроцентні позики). Забезпечення кредиту Важливим елементом кредитування і критерієм класифікації банківських позик виступає їх забезпечення. У зв’язку з цим позики можуть мати пряме забезпечення, непряме забезпечення і взагалі його не мати. У міжнародній практиці кредити поділяються на забезпечені, незабезпечені і такі, що мають часткове забезпечення. Досвід західних країн показав, що наявність матеріального забезпечення ще не дає упевненості в своєчасному поверненні банківських позик. У світовій банківській практиці можна побачити і інші критерії класифікації. Так, у більшості країн позики поділяються на кредити юридичним і кредити фізичним особам. Якщо кредити юридичним особам видаються на виробничі цілі (наприклад, на розширення виробництва і реалізацію товарного продукту), то кредити фізичним особам обслуговують особисті потреби населення. Така класифікація виявляється важливою як для диверсифікації ризиків кредитних вкладів, так і для організації кредитування (порядку видачі, оформлення, погашення, забезпечення кредиту та ін.). Банківські кредити можна деталізувати і за іншими, «дрібнішими» ознаками. Їх поділяють залежно від тієї валюти, яка використовується в процесі кредитування, залежно від того, лімітується чи не лімітується позикова заборгованість, постійно поновлювані (револьверні) кредити тощо. Серйозною підставою для виділення спеціальної групи кредитів є їх величина (сума). У світовій банківській практиці регламентуються «значні» кредити, розмір яких одному позичальникові (або групі позичальників) перевищує 5% регулятивного капіталу банку. Банківські кредити можна класифікувати і залежно від об’єкта кредитування. Довгострокові позики спрямовують на кредитування таких об’єктів: будівництво виробничих об’єктів, реконструкція, технічне переозброєння, розширення виробничих об’єктів, придбання техніки, устаткування і транспортних коштів, організація випуску нової продукції; будівництво об’єктів невиробничого призначення і т.п. Позика може видаватися необов’язково на формування матеріального об’єкта, у позичальника взагалі може не бути того, під що в натурально-речовому вигляді можна отримати позику. В цьому випадку об’єктом виступає потреба позичальника в додаткових ресурсах. Розглянуто класифікацію банківських позик, її критерії неминуче взаємопов’язані з принципами кредитування. Обов’язковою вимогою сучасної системи кредитування є вимога цільового характеру кредиту, повноти і терміновості повернення позик, їх забезпечення. До загальноекономічних принципів кредитування належить принцип диверсифікації, що виражає неоднаковий підхід банку до кредитування як суб’єкта або об’єкта, так і до забезпечення позики. У сучасних умовах особливого значення набувають принципи раціонального кредитування, які вимагають надійної оцінки не тільки об’єкта, суб’єкта і якості забезпечення, а й рівня маржі, прибутковості кредитних операцій і зниження ризику. 41
Казначейство банку
Виходячи з принципу прибутковості банківського господарства, банківські позики платні. Банки як торгові підприємства, торгують насамперед своїми ресурсами, розміщуючи їх у кредитні операції. Тому в нормальному (безкризовому або безінфляційному) господарстві для банків, які виступають як значні кредитні інститути, прибуток від кредитної діяльності є основним. У прибутку американських банків на прибуток від кредитних операцій припадає переважна частина — більше ніж 60%, в Україні — близько 70%. Розмір кредитного продукту банку залежить не тільки від об’єму його власних ресурсів, а й від залучених ресурсів. У сучасній ринковій системі торгувати великим об’ємом ресурсів можна лише в тому разі, якщо банк додатково залучив ресурси своїх клієнтів. Особливість сучасної системи кредитування полягає в її залежності не тільки від власних і залучених ресурсів, а й від певних норм, які встановлює НБУ для комерційних банків. Важливою ознакою сучасної системи кредитування є його договірна основа. При всій своїй прибутковості кредитна операція в умовах економічної кризи, спаду виробництва, банкрутства підприємств найбільш ризикована. Існує також поняття умов кредитування. Під умовами кредитування розуміють певні вимоги, які закладаються в базові елементи кредитування, — суб’єкти, об’єкти і забезпечення кредиту. Умови кредитування: • дотримання вимог, запропонованих до базових елементів кредитування; • забезпечення інтересів обох сторін кредитної угоди; • наявність можливостей як у кредиторів, так і в позичальника виконувати свої зобов’язання; • дотримання принципів кредитування; • можливість реалізації застави і наявність гарантій; • забезпечення комерційних інтересів банку; • планування взаємин сторін кредитної угоди. При всьому різноманітті об’єктів і суб’єктів кредитування, різноманітних видів позик, наданих юридичним і фізичним особам, система кредитування є єдиною схемою, яка включає: • методи кредитування і форми позикових рахунків; • кредитну документацію, яка подається до банку; • процедуру щодо видачі кредиту; • порядок погашення позики; • контроль у процесі кредитування. Метод кредитування можна визначити як сукупність прийомів, за допомогою яких банки здійснюють видачу і погашення кредитів (мал. 2.4). При кредитуванні по обороту кредит визначають з аналізу оборотів об’єкта кредитування. Кредит авансує витрати позичальника до моменту зниження його ресурсів. Розмір позики зростає в міру збільшення об’єктивної потреби. Цей метод забезпечує безперервний, в міру зниження або збільшення потреб, синхронний рух кредиту; є процесом, який відновлюється. 42
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку Оборотносальдовий метод
Методи кредитування
Метод кредитування по обороту
Метод кредитування по залишку Мал. 2.4. Методи кредитування
При кредитуванні по залишку кредит взаємопов’язаний із залишком товарноматеріальних цінностей і витрат, які зумовили потребу в позиці. Наприклад, підприємство може купити необхідні йому цінності за рахунок своїх фінансових джерел і лише потім звернутися до банку за позикою під їх забезпечення, тим самим компенсуючи виробничі витрати. Кредит у цьому випадку видається під залишок товарноматеріальних цінностей у порядку компенсації, а не як авансування витрат (вже зроблених у даному випадку) на придбання необхідних матеріалів. На практиці кредитування по обороту і по залишку може поєднуватися (оборотносальдовий метод), якщо кредит на першій стадії видається в міру виникнення потреби в грошових коштах, то на другій стадії погашається в строго певні терміни, які можуть не збігатися з об’ємом ресурсів, які звільняються. На першій стадії кредит видається на початковому етапі обороту товарно-матеріальних цінностей і витрат, на другій стадії погашається напідставі залишків термінових зобов’язань клієнта перед банком. Організаційне проходження кредиту (його видача і погашення) враховується на позикових рахунках клієнта, які відкривають йому в банку. Для всіх позикових рахунків характерна їхня загальна конструкція: видача кредиту проходить за їхнім дебетом, погашення — за кредитом. Сучасна кредитна система — це сукупність різноманітних кредитно-фінансових інститутів, які діють на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу. Позики комерційних банків класифікують за різноманітними критеріями. За наявністю і характером забезпечення: забезпечені (ломбардні) позики і незабезпечені (бланкові) кредити. Основна маса банківських кредитів видається під забезпечення, які є одним з принципів банківського кредитування. Формами забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту можуть бути: • застава майна позичальника; • гарантія або поручництво; • переуступка на користь банку контрактів, вимог і рахунків позичальника до третьої особи; 43
Казначейство банку
•
договір страхування відповідальності позичальника за непогашення заборгованості по позиці; • товаророзпорядчі документи (варант — складське свідоцтво, яке підтверджує перебування товару на складі, залізнична накладна та ін.); • цінні папери; • страхові поліси; • інші грошові вимоги позичальника до третьої особи. Незабезпечені позики (бланкові) даються тільки під зобов’язання позичальника погасити позику. Ці кредити пов’язані з великим ризиком для банку і видаються під вищий відсоток. За термінами використання позики поділяють на: • термінові, надані банком на зафіксований в угоді з позичальником термін: короткострокові — до 1 року; середньострокові — з 1 до 3 років; довгострокові — понад 5 років; • до запитання (онкольні) — позики, які погашаються позичальником на першу вимогу банку; • прострочені — позики, по яких пройшли терміни повернення, встановлені в кредитному договорі, а позикові кошти банку не повернуті. За умовами надання є позики, які видаються в разовому порядку, у вигляді відкритої кредитної лінії, заздалегідь встановленого ліміту кредитування, гарантовані (резервні) кредити із заздалегідь обумовленою датою видачі позики і з видачею позики в міру виникнення в ній потреби. За умовами погашення розрізняють позики, які погашаються одноразовим платежем після закінчення терміну, погашаються періодичними внесками, або погашаються відповідно до особливих умов, передбачених у кредитному договорі. Погашаючи кредит нерегулярними виплатами, припускається вища процентна ставка. Застава векселя відрізняється від дисконту векселя тим, що вексель переходить від векселедержателя до банку не остаточно, а тимчасово, як застава виданої банком позики. Після закінчення терміну позики позичальник зобов’язаний погасити вексель і виплатити проценти по ньому. З вексельним обігом пов’язане надання акцептного кредиту. Акцептний кредит надається векселедавцеві (платникові по векселю) і виступає як гарантійна послуга. Кредитна угода оформляється з використанням переказного векселя (тратти), де трасант указує платника (трасата), який зобов’язаний акцептувати вексель, тобто дати згоду провести розрахунок. Трасант, отримавши акцепт банку по векселю, враховує його в іншому банку і в такий спосіб отримує гроші або ж погашає акцептом свій борг. Із закінченням сроку тратти, клієнт, якому був відкритий кредит, вносить банку-акцептанту відповідну суму, як сплату по векселю. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію. Гарантійною банківською послугою виступає і авальний кредит. Його призначення — покрити зобов’язання клієнта, якщо він не зможе виконати їх самостійно. Авальний кредит існує у вигляді різноманітних форм гарантій або поручництв — гарантія платежу, поручництво за кредитом, гарантія надання позики і т.д. За авальним кредитом нараховується комісія, розмір якої залежить від виду вимоги, терміну дії гарантії, а за наданий кредит банку сплачується процент. 44
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Класичною формою видачі кредиту є кредит за овердрафтом. При овердрафті банк надає кредит, видаючи клієнтові гроші (або оплачуються його рахунки) з поточного рахунка клієнта, зверх залишку на рахунку та в межах певного ліміту (в результаті утворюється дебетове сальдо). Сума ліміту, тобто максимальна сума овердрафту, встановлюється при відкритті поточного рахунка. Овердрафт зручний для клієнта тим, що дає змогу кредитувати саме ту суму, яка йому необхідна в даний момент, виплачуючи проценти лише за фактично витрачені кошти. Об’єм кредиту змінюється в міру надходження коштів на поточний рахунок клієнта. Процент за овердрафтом нараховується щодня на суму, яка перевищує залишок на поточному рахунку. Ліміт може відкриватися у формі кредитної лінії, тобто юридично оформленої угоди між банком і позичальником щодо максимальної суми кредиту, якою останній зможе скористатися впродовж обумовленого терміну при дотриманні певних умов. Це одна з форм короткострокового кредиту (до 1 року) для покриття тимчасової потреби в грошових коштах. Відкриття кредитної лінії нерідко супроводжується вимогою банку до позичальника тримати на своєму поточному рахунку компенсаційний залишок в розмірі не менше ніж 20% від суми кредиту. Різновидом середньо- і довгострокових кредитів, наданих за «плаваючою» процентною ставкою є «револьверні», або поновлювані, кредити, які переглядаються через обумовлені в кредитній угоді терміни (3–6 місяців) відповідно до поточних ринкових ставок за короткостроковими кредитами. Споживчий кредит, як правило, надається торговими компаніями, банками і спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами для придбання населенням товарів і послуг з відстроченням платежу. Відносно цілей кредитування розрізняють споживчий кредит на поточні потреби і кредит на інвестиційні цілі населення. Залежно від порядку надання кредиту — прямий (дається безпосередньо банком) і непрямий (дається торговою організацією). Форми надання споживчого кредиту — грошова або товарна (з відстроченням платежу). Найбільш поширеним способом надання споживчого кредиту є позики, пов’язані з покупкою товарів довгострокового використання. Обслуговування позичальника здійснюється разом з банком і торговою організацією за допомогою угоди про надання покупцеві товару у розстрочення. Клієнт вносить до 30% вартості товару. Під неоплачену частину товару банк надає клієнтові кредит і перераховує кошти торговій організації, залишаючи в забезпечення кредиту суму початкового внеску. Після погашення позики клієнтом цей внесок перераховується на рахунок торгового підприємства. Другим способом споживчого кредитування є кредитна картка. Кредитна картка — це іменний платіжно-розрахунковий документ, за допомогою якого здійснюються запозичення грошей або оплата куплених товарів і послуг. Лізинговий кредит — фінансування шляхом надання в довгострокову оренду з правом викупу основних коштів, придбаних орендодавцем для орендаря з метою виробничого використання. У лізингових операціях беруть участь три сторони: постачальник (виробник) машин і устаткування, організація, яка фінансує угоду (орендодавець) і організація, яка використовує орендоване майно в своїх інтересах (орендар). Організаціями, які фінансують лізингові операції, є комерційні банки чи спеціалізовані лізингові компанії. У рамках довгострокової оренди розрізняють дві основні форми лізингових операцій — фінансовий і оперативний лізинг. 45
Казначейство банку
Оперативний лізинг передбачає передачу орендного права користування основними фондами, які належать орендодавцеві, на термін, який не перевищує терміну їхньої повної амортизації, з обов’язковим поверненням цих основних фондів орендодавцеві. Право власності на орендовані основні фонди залишається у орендодавця впродовж усього терміну оренди. Фінансовий лізинг передбачає придбання орендодавцем основних фондів за замовленням орендаря з подальшою передачею орендареві права користування цими основними фондами на термін, менший, ніж термін повної амортизації, з обов’язковою подальшою передачею орендареві права власності. Комерційні банки застосовують в основному фінансовий лізинг. Упродовж терміну дії договору про лізинг орендар платить орендодавцеві повну вартість узятого в оренду майна. Лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, який дається в натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочення. Клієнт укладає з банком договір, у якому визначається розмір орендної плати і періодичність її перерахування. До складу лізингового платежу входять: сума амортизації або вартість орендованого майна, прибуток лізингодавця і плата за кредит. Об’єкти лізингу — це різне рухоме (машини, устаткування, транспортні ресурси, обчислювальна техніка і т.д.) і нерухоме (будівлі, споруди) майно. Банк, який здійснює лізинг, отримує такі переваги: розширення обсягу банківських операцій і, відповідно, збільшення отримуваного прибутку; зниження ризику втрати від неплатоспроможності клієнта; розмір орендної плати за надання майна в рамках лізингу може бути вищим, ніж процентна ставка за довгостроковими кредитами, які видаються на той самий термін. Лізинг дає і орендареві ряд переваг порівняно із звичайними формами фінансування: • зберігається ліквідність балансу; • лізинг забезпечує повну вартість угоди і сприяє значному прискоренню окупності капіталовкладень; • досягається економія власних ресурсів підприємства; • сплата орендних платежів може здійснюватися за рахунок прибутку, який компанія отримує від експлуатації орендованого об’єкта; • дає підприємству змогу уникнути втрат, пов’язаних з моральним старінням машин і устаткування; • дозволяє зменшити податковий тягар, оскільки лізингові платежі входять до складу собівартості продукції. У промислово розвинутих країнах лізингові платежі отримали широкий розвиток в останні десятиліття. Частка витрат на лізингові операції в загальних капіталовкладеннях в машини і устаткування становить: у США — 30%, у Великій Британії, Франції, Швеції, Іспанії — 13–17, Італії, Голландії — 12–14, Австрії, Данії, Норвегії — 8–10%. Управління власним капіталам банку Розмір власного капіталу банку включає і ті статті власних ресурсів (і навіть залучених), що за економічним змістом можуть виконувати функції капіталу банку. Під власним капіталом банку слід розуміти спеціально створені фонди і резерви, призначені для забезпечення його економічної стабільності, погашення можливих 46
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
збитків протягом усього періоду його функціонування. Власний капітал банку формується із статутного фонду, спеціальних фондів банку, загальних резервів, нерозподіленого фінансового результату минулих років, фінансового результату поточного року і фонду переоцінки основних коштів. Статутний фонд є основним компонентом власного капіталу банку, а інші елементи в сукупності — додаткові компоненти. При цьому додатковий капітал за міжнародними стандартами не може перевищувати основного капіталу. У фінансовій звітності власний капітал банку є нефіксованою частиною вимог до активів банку. Такі вимоги виникають у момент внесення власниками коштів до статутного фонду банку. Тому власний капітал банку можна також обчислювати за формулою Eq = As + Lb, де Eq (Equity) — власний капітал банку; As (Assets) — активи банку; Lb (Liabilities) — зобов’язання банку. Власний капітал банку є тим фундаментом, на якому будуються всі банківські операції. Чим міцніше фундамент, тим міцніше комерційний банк. Функціями власного капіталу банку є: захисна, регулятивна і оперативна. Головна функція власного капіталу банку — захисна. Це створення певного запасу міцності і, відповідно, зниження ризику при проведенні банківських операцій. Оскільки банк працює в основному за допомогою залучених ресурсів, то насамперед відчувається відповідальність перед вкладниками. У разі виникнення яких-небудь проблем з поверненням розміщених коштів, у банку повинна бути можливість підтримати свою ліквідність, тобто розрахуватися з вкладниками до моменту усунення відповідних труднощів. Банк може залишатися платоспроможним до тих пір, доки вливання ресурсів перевищуватиме їх відплив. Тому власний капітал банку визначає ступінь його незалежності від залучених ресурсів в екстремальній ситуації. Таким чином, збільшення власного капіталу банку знижує ризики при проведенні банківських операцій. Звідси випливає регулятивна функція власного капіталу банку, яка полягає в принципі адекватності або достатності, — обсяг власного капіталу повинен відповідати обсяг активів банку з урахуванням ступеня їх ризику. Ця функція пов’язана із зацікавленістю суспільства в підвищенні надійності банківської системи країни. Національний банк України зазвичай регламентує діяльність комерційних банків, виходячи з розміру власного капіталу кожного банку. При цьому встановлюються вимоги до мінімального розміру статутного фонду і власного капіталу, а також допустимі співвідношення між власним капіталом і активами з метою обмеження позикових та інвестиційних операцій. Оперативна функція власного капіталу банку полягає в авансуванні власних коштів на придбання нерухомості, землі, устаткування, відкриття філій та інші заходи, необхідні для початку роботи банку. Ці витрати особливо важливі при заснуванні банку, оскільки вони дозволяють розпочати проведення банківських операцій головним чином залученням коштів клієнтів. Але надалі їх значення не знижується. За рахунок власних ресурсів банк має можливість фінансувати довгострокові проекти незалежно від термінів пасивів, створювати різноманітні резерви, а також тримати певний пакет державних обов’язкових зобов’язань. Прибутковість останніх зазвичай 47
Казначейство банку
має деяку інерційність і менш приваблива порівняно з традиційними інструментами при зміні ситуації на ринку. Але в той же час за міжнародними стандартами державні цінні папери включаються в число ліквідних активів з мінімальним ризиком і є джерелом рефінансування. Таким чином, власний капітал має велике значення для можливостей банку: • здійснювати достатній спектр банківських операцій. Видача банкам ліцензій на окремі види банківських операцій (залучення депозитів від фізичних осіб, обслуговування бюджетних рахунків, операції по випуску і обігу цінних паперів, здійснення валютних операцій в повному об’ємі і т. д.) Національним банком України відбувається виходячи з розміру власного капіталу кожного банку; • здійснювати достатній обсяг банківських операцій. Чим більший власний капітал банку, тим більший обсяг операцій він може проводити. У сучасних умовах маржа має тенденцію до зниження. Тому для забезпечення достатнього обсягу прибутку, крім усього іншого, необхідний достатній рівень власного капіталу; • забезпечити стабільність, застрахувати себе і клієнтів від можливих втрат. Банки з невеликим капіталом схильні проводити ризикованіші операції з метою збільшення маржі. Таким чином, банки з великим капіталом — стабільніші і надійніші. Управлінням власним капіталом являє собою важливий напрям стратегії розвитку банку. При цьому формування основного капіталу є первинним завданням, а формування додаткового капіталу, який залежить від результатів діяльності банку, — вторинним. Управління власним капіталом банку передбачає такі етапи: • формування статутного фонду банку; • розподіл прибутку і формування фондів банку; • підтримка власного капіталу на рівні, достатньому для здійснення місії банку. Таким чином, власний капітал — основа комерційної діяльності банку. Він забезпечує його самостійність і гарантує фінансову стійкість, будучи джерелом згладжування негативних наслідків різноманітних ризиків, які несе банк. Управління залученими ресурсами У загальній сумі банківських ресурсів залучені ресурси посідають переважаюче місце. Їхня частка в різних банках коливається від 20% і вище. З розвитком ринкових відносин структура залучених ресурсів зазнала значні зміни, які зумовлені появою нових, нетрадиційних для старої банківської системи акумуляції тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб. У світовій банківській практиці всі залучені ресурси за методами їхньої акумуляції групуються так: депозити і недепозитні залучені ресурси. Сучасна банківська практика характеризується великою різноманітністю внесків депозитів і депозитних рахунків. Це зумовлено прагненням банків в умовах сегментуючого висококонкурентного ринку найповніше задовольняти попит різноманітних груп клієнтів на банківські послуги і залучати їхні заощадження на банківські рахунки. Кредитні відносини і ризики В основі діяльності більшості банків лежить розподіл короткострокових вкладень інвесторів у відносно довгострокові фінансові проекти з метою отримання прибутку як на користь інвесторів, так і на користь самих банків. Найпоширенішим механізмом такого розподілу є кредитування. 48
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
При виборі стратегії кредитування банк спирається на певні принципи, які формує керівництво банку в результаті синтезу законодавчих актів і нормативних матеріалів, що регламентують банківську діяльність, досвіду банкірів, які практикують ті або інші банківські операції і прийоми в конкретних економічних умовах, які залежать від регіону і сформованих відносин усередині будь-якого банку. Не дивлячись на значну кількість додаткових умов, на яких банки видають кредити, присутні загальні закономірності кредитування, незнання яких або свідома відмова від яких може привести до негативних наслідків. Помилки при кредитуванні є однією з головних причин кризового стану банків. Важливо видавати кожен конкретний кредит не всупереч кредитній політиці банку. Кредитування само по собі є особливо ризикованим видом фінансової діяльності, і ризики супроводжують виданий кредит з моменту зародження ідеї про кредитування до моменту повного повернення банку кредиту і навіть після цього. При видачі кредиту керівництво банку стикається з певними ризиками: ухвалення невірного рішення, отримання помилкової або недостовірної інформації, зловживання позичальника, невдала господарська діяльність позичальника, банкрутство або смерть позичальника, втрата або руйнування застави, невиконання поручництва, часткове або повне неповернення кредиту, вибір валюти кредитування, судові витрати, програш судового процесу, а також інші ризики, які властиві конкретним кредитним справам. Боротьба за зниження кредитних ризиків — основне завдання кредитних служб банку. В умовах управління кредитними ризиками повинна бути створена зважена кредитна політика банку, розроблені стандартні і нестандартні директиви і процедури, які супроводжують видачу кредитів, контроль за використанням кредиту, вивчення напрямів витрат кредитних коштів, аналіз джерел погашення кредиту, підготовка кредитної документації, супровід кредиту забезпеченнями і гарантіями. Базові елементи системи управління ризиком Розподіл повноважень у прийнятті рішень
Установлення нормативів та лімітів
Інформаційно-аналітична служба
Ціноутворення на банківські продукти
Моніторинг банківських операцій Внутрішній аудит Служба безпеки банку
Розроблення і реалізація кредитної політики банку
Система внутрішнього обліку та аналізу Вимоги до звітності та документообігу
Управління активами і пасивами
Мал. 2.5. Система управління ризиком у комерційному банку
49
Казначейство банку
Надалі важливу роль відіграє контроль за кредитом, участь представників банку в процесі обслуговування поточних проблем позичальника, своєчасне виявлення тривожних сигналів, правильна перша реакція на потенційно проблемні кредити, вироблення стратегії «порятунку» кредиту, правильна класифікація активів і створення резервів, грамотний юридичний супровід, вчасне звернення в судові інстанції, наявність можливостей реалізації отриманих поручництв і застав. Повне виключення кредитних ризиків неможливе, тому маловірогідною вважається ситуація, коли абсолютно всі кредити, видані банком, стануть безпроблемними. В процесі подолання ситуацій, які «заважають» своєчасному поверненню кредитів, виховується штат кредитних співробітників банку, освіта і досвід яких — ключовий момент у справі зниження кредитних ризиків. Тому виняткова увага керівництва банку до персоналу кредитних органів банку необхідна як з боку керівників банку, так і з боку Наглядової ради банку та її акціонерів. Так званий «людський» чинник управління кредитними ризиками є одним з чинників правильної організації кредитної роботи банку (мал. 2.5). Вплив кредитного портфеля на стабільність банку Якщо говорити про стабільність банку, зазвичай мають на увазі ймовірність припинення його діяльності, причому стабільність тим вища, чим менша ця ймовірність. Формалізувати цю залежність показників стабільності дуже складно, проте можна сформулювати якісні ознаки, які впливають на стабільність банку. Одним з найважливіших чинників стабільності банку є достатність власного капіталу, яку розуміємо в двох значеннях. Перше значення полягає в тому, що власний капітал банку повинен відповідати нормативним вимогам банку, які стосуються його розмірів. Найважливішим є визначене законодавством значення, нижче за яке не може опуститися статутний капітал банку. У США, наприклад, мінімальний статутний капітал банку становить 5 млн доларів, в Україні — 10 млн євро. До власного капіталу банку входить статутний капітал, резерви, створені з прибутку попередніх років, нерозподілений прибуток поточного фінансового року і субординований борг. Друге значення достатності власного капіталу полягає в тому, що власного капіталу банку повинно бути досить, щоб забезпечити можливість продовження роботи банку за умови, якщо залучений капітал необхідно буде повернути вкладникам і кредиторам. Це значення достатності власного капіталу тісно пов’язане з проблемою структуризації і ліквідності банківських активів. Якнайкраща ситуація складається в банку за умови, якщо терміни ліквідності активів, за винятком власного капіталу, збігаються з термінами погашення заборгованостей перед вкладниками і дебіторами, а власний капітал банку, представлений нерухомістю, банківським устаткуваням, комп’ютерними програмами і запасом оборотних коштів, достатніми для підтримання життєдіяльності комерційного банку. З власним капіталом пов’язаний і розмір залученого капіталу. За існуючими європейськими нормативами відношення власного капіталу до розміру залученого капіталу не може бути меншим, ніж 1:10. Ця вимога забезпечує відповідальність акціонерів комерційних банків за залучені ними грошові кошти. Хоча цей норматив введений штучно, багаторічна практика його застосування довела його необхідність. 50
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Не менш важливим чинником стабільності банку є ліквідність його активів. Ліквідність банківських активів повинна розглядатися в тимчасовому розрізі і в кожен прогнозований момент повинна давати можливість розрахуватися з клієнтами банку і з кредиторами при настанні обставин повного або часткового повернення залучених коштів. На ліквідність балансу банку впливає структура його активів: чим більша частка першокласних ліквідних коштів у загальній сумі активів, тим вища ліквідність банку. Активи банку за ступенем їхньої ліквідності поділяють на три групи: • ліквідні ресурси, які знаходяться в негайній готовності як першокласний ліквідний засіб. Це каса, ресурси на коррахунку і державні цінні папери; • ліквідні ресурси в розпорядженні банку, які можуть бути перетворені на грошові кошти. Йдеться про кредити та інші платежі на користь банку з урахуванням термінів виконання в найближчі 30 днів, умовно реалізовані цінні папери, зареєстровані на фондовій біржі, та інші цінності (включаючи нематеріальні активи); • неліквідні активи — це прострочені і сумнівні кредити; будівлі і споруди, які належать банку і належать до основних фондів. У міжнародній банківській практиці самою ліквідною частиною активів вважається касова готівка, під якою розуміють не тільки гроші в касі, а й ресурси, які знаходяться на поточному рахунку даного кредитного інституту в Національному банку. Ліквідними статтями в країнах ринкової економіки вважають першокласні короткострокові комерційні векселі, які банк може переоформити в Центральному банку, гарантовані державою цінні папери. Менш ліквідними є банківські інвестиції в довгострокові цінні папери, оскільки їхня реалізація за короткий строк не завжди можлива. Як малоліквідні активи розглядаються довгострокові позики і вкладення в нерухомість. Крім того, ліквідність банку залежить від ступеня ризику окремих активних операцій: «чим більша частка високоризикованих активів у балансі банку, тим нижча його ліквідність». Так, у сформованій практиці до надійних активів прийнято відносити наявні грошові кошти, а до високоризикованих — довгострокові вкладення банку. Ліквідність залежить також і від структури пасивів балансу. Якщо за внесками до запитання вкладники можуть зажадати гроші в будь-який момент, то термінові внески перебувають у розпорядженні банку на більш-менш тривалий час, і, за інших однакових умов, підвищення частки внесків до запитання і зменшення частки термінових внесків знижує банківську ліквідність. Надійність депозитів і позик, отриманих банком від інших кредитних організацій, також впливає на рівень ліквідності балансу. Оцінка рівня ліквідності банку досягається зіставленням значення коефіцієнтів ліквідності конкретного банку зі встановленими нормами. Підтримка ліквідності на необхідному рівні може бути досягнута за допомогою проведення певної політики банку в області пасивних і активних операцій, що розробляється з урахуванням конкретних умов грошового ринку, специфіки клієнтури, особливостей виконуваних операцій, можливостей виходу на нові ринки і розвитку банківських послуг. У практиці світової банківської справи поки не знайдено всеосяжної формули або набору нормативів, які б достатньо точно визначали потребу комерційних банків у необхідних ліквідних коштах. 51
Казначейство банку
Керівництво банків постійно приділяє велику увагу питанням ліквідності, проте ще немає доступної і прийнятної формули для визначення потреб банку в ліквідних коштах. Необхідна сума ліквідності в окремо взятому банку залежить від коливань загальної суми надходжень і попиту на кредит. У свою чергу, ці коливання залежать від стану економіки тієї чи іншої країни, де постійно відбуваються зміни: програмно-цільові, випадкові, сезонні, циклічні, довгострокові та ін. Так, випадкові зміни та їхні масштаби важко передбачити, оскільки вони не відбуваються за якоюсь схемою, проте вони, безумовно, впливають на рівень надходжень і потреби в кредитах. Прикладом випадкових подій можуть бути вибори, страйки, наслідки таких катастроф, як землетрус, повінь, паніка в період війни, а також деякі неординарні економічні або політичні дії. Сезонні зміни, прямо пов’язані зі зміною сезонів, відрізняються від випадкових тим, що повторюються щорічно. З часом звичайна для сезону ситуація може трохи змінюватися. Комерційний банк, розташований в сільській місцевості, стикається із зростанням внесків в осінню пору після збору врожаю і з великим попитом на кредити навесні. Потреба в кредитах на будівництво в літні місяці зазвичай вища, ніж узимку. Чинником, який визначає сезонність, є, безумовно, погода, але впливають також і традиції, прикладом може бути збільшення роздрібних продаж у грудні напередодні Різдва. Циклічні зміни важче передбачати, ніж сезонні. У період спаду ділової активності попит на кредити і внески скорочується. Проте остаточний вплив на банківську систему в Україні в цілому здійснює Національний банк при проведенні грошово-кредитної політики. У свою чергу, довгострокові коливання або тенденції діють упродовж тривалішого періоду, ніж окремий економічний цикл. Вони можуть охоплювати декілька циклів і є результатом таких короткострокових і довгострокових чинників, як «зрушення» в споживанні, заощадженнях, інвестиційному процесі, чисельності населення і зайнятості. Очевидно, що на рівень банківських внесків впливають багато економічних чинників, які роблять планування ліквідності украй необхідним. У розрахунках потреби в ліквідних ресурсах в той або інший період комерційний банк може виходити з очікуваних змін рівня надходжень і кредитів щодо певного базисного періоду. На динаміку ліквідності або надлишку резервів впливають три фактори: • поповнення або втрата коштів у зв’язку зі збільшенням або зменшенням внесків; • те ж саме у зв’язку зі зростанням або скороченням кредитів і/або інвестицій; • збільшення або зменшення розміру обов’язкових резервів унаслідок зростання або скорочення внесків. Розрахунок потреби в ліквідних ресурсах умовного банку показаний у табл. 2.1. Потреба в ліквідних ресурсах може бути розрахована на будь-який бажаний період. Згідно з табл. 2.1, надходження додаткових коштів можна чекати в першому кварталі, проте в решту часу комерційному банку потрібно буде докласти значних зусиль, щоб залучити додаткові ресурси для покриття потреби в ліквідних коштах. Ці потреби пов’язані переважно з очікуваним збільшенням попиту на кредит, а не з вилученням внесків. Треба відзначити, що зростання внесків до кінця року проведе до збільшення обов’язкових резервів, які компенсують зменшення цих фондів на початку року. 52
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Таблиця 2.1 Розрахунок потреби в ліквідних коштах умовного комерційного банку (тис. грн) Зміни Зміни Зміни в Нестача (–) або Внес- щодо поКре- щодо поМісяць обов’язкових надлишок (+) ліквідних ки переднього дити переднього резервах коштів місяця місяця Початковий Абсолютна Накопичерівень 10% сума на сума гр. 3 – гр. 4 – гр. 3 10% – гр. 6 Грудень 2180 — — 1400 — — — Січень 2160 –20 –2 1300 –100 82 82 Лютий 2150 –10 –1 1290 –10 1 83 Березень 2090 –60 –6 1280 –10 –44 39 Квітень 1980 –110 –11 1290 10 –109 –70 Травень 1970 –10 –1 1300 10 1 –69 Червень 1960 –10 –1 1320 20 –29 –98 Липень 1940 –20 –10 1360 50 –60 –158 Серпень 1950 10 1 1440 80 –71 –229 Вересень 1970 20 2 1600 160 –142 –371 Жовтень 2000 30 3 1480 –120 147 –224 Листопад 2100 10 1 1530 50 –41 –265 Грудень 2200 100 10 1650 120 –30 –295
Якби можна було цілком точно передбачити зміни суми внесків і попиту на позики та інвестиції, то проблема визначення необхідних ліквідних коштів значно спростилася б. Не дивлячись на складність завдання, комерційні банки повинні прагнути прогнозувати об’єм внесків і кредитів. Великі банки здійснюють прогнозування двома основними методами. Один з них припускає аналіз потреб у кредитуванні і очікуваних надходжень кожного з головних клієнтів. Цим методом зазвичай користуються службовці відділу оцінки кредитоспроможності: кожен готує прогноз за своєю групою рахунків. Відповідальність за координацію і зведення цих прогнозів несе економічний відділ, Казначейство або інші працівники, відповідальні за планування. Інший метод підрахунку об’єму позик і внесків — прогнозування джерел і використання сукупних інвестиційних фондів країни. Розрахунки робляться, як правило, економетричними методами прогнозування. Оцінка потреб окремого сектора порівнюється з оцінкою надходжень грошових коштів. Загальну потребу в банківських кредитах можна визначити як різницю між потребами в грошових коштах і їх надходженнями, так що конкретний банк може підрахувати частку на ринку кредиту. Прогнозуючи рівень внесків і позик, ці банки покладаються в основному на свій минулий досвід. Масштаби можливих коливань надходжень і кредитів часто можуть підказати графіки і таблиці середньомісячних даних за декілька років або за період економічного циклу. 53
Казначейство банку
Але яким би не був комерційний банк — великим, середнім чи малим, при прогнозуванні його потреб у ліквідних ресурсах необхідно враховувати як місцеві, так і загальнонаціональні аспекти. На місцевому рівні до уваги беруться насамперед вигляд, джерело і ступінь стабільності надходжень. Прийнято вважати, що ощадні внески стабільніші, ніж термінові, а термінові — ніж внески до запитання. Це, як правило, справедливо щодо окремих рахунків, але не завжди правильно, коли йдеться про сукупні надходження банку. Внески до запитання, які складаються з безлічі невеликих і середніх рахунків, у цілому стабільніші, ніж ті ж внески, що складаються з рахунків декількох великих компаній або індивідуальних вкладників, оскільки однакові коливання залишків на рахунках ймовірні лише для дуже небагатьох компаній. Причиною сезонних коливань надходжень і видачі кредитів є, головним чином, недостатня диверсифікація економічної діяльності в районі проведення операцій, оскільки часом економіка окремої області майже цілком залежить від однієї або деяких територіальних одиниць, які виробляють суміжні товари. Хоча більшість банків в Україні належать до категорії дрібних підприємств і здійснюють операції в рамках обмеженого економічного району, на їхню діяльність впливають і чинники, які виникають далеко за його межами. Наприклад, заходи грошово-кредитної і податкової політики відчуваються спочатку у великих центрах грошового ринку, але рано чи пізно вони відображаються на всіх комерційних банках. Жоден банк, яким би маленьким і віддаленим він не був, не може уникнути впливу політики грошово-кредитної реструктуризації. Отже, керівництво кожного банку повинно знати загальнонаціональні тенденції, коли банківська система і кожен окремий банк стикаються з обмеженістю ринку вільних грошових коштів, необхідних для надання нових кредитів. Проблема ліквідності може стати при цьому критичною, оскільки попит на кредит у цей момент за темпами зростання зазвичай обганяє грошові надходження. Процентні ставки можуть зрости до надзвичайно високого рівня. Якщо банк має в своєму розпорядженні достатню ліквідність для задоволення попиту на кредит, він може з вигодою використовувати високий позиковий процент, збільшуючи тим самим свій прибуток. Якщо ж ліквідних коштів недостатньо, банк вимушений буде або відмовитися в наданні кредитів, які обіцяють надвисокий прибуток, або ж реалізовувати менш ліквідні цінні папери з втратою на курсі, щоб покрити попит на кредит зі сторони своїх клієнтів. Кредитна політика банку Найважливішим інструментом запобігання ризикам є кредитна політика банку. Її розробляють Правління банку (або Кредитний комітет) і затверджують, як правило, Загальні збори акціонерів банку. Кредитна політика покликана встановити ключові принципи, яких повинні дотримуватися менеджери і керівники банку під час планування кредитної діяльності. По-перше, кредитна політика повинна містити ті умови, за яких банк може вести видачу кредитів як таку. До цих умов належать вимоги щодо валютних позицій. По-друге, кредитна політика повинна містити встановлені банком межі кредитних процентних ставок і принципи їх формування на підставі відомостей про вартість ресурсів і необхідної прибутковості. 54
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
По-третє, кредитна політика повинна містити класифікацію тих типів кредитів, на яких спеціалізується банк, а також давати співробітникам кредитного відділу можливість формувати кредитний портфель з урахуванням диверсифікації ресурсів за ризиками так, щоб забезпечити обране керівництвом банку відношення прибутковості і надійності. По-четверте, згідно з кредитною політикою, повинен вказуватися перелік документів, які клієнт має надавати до банку разом із заявкою про кредит, і містити умови, яких заявка може бути прийнята, а також підстави, за якими заявка може бути відхилена. По-п’яте, кредитна політика повинна містити відомості про управлінські структури, які беруть участь у кредитній роботі і порядку ухвалення ними рішення про кредитування. По-шосте, кредитна політика повинна містити вимоги щодо забезпечення кредитів, які видає банк. Кредитна політика повинна також визначати ті умови, за яких банк може прийняти на себе позабалансові зобов’язання, тобто видати гарантії або поручництва. Кредитна політика є фундаментом надійності і прибутковості кредитного портфеля і тому також впливає на стабільність комерційного банку. Інтереси стабільності банку повинні визначати зміст і структуру кредитної політики. Сама по собі кредитна політика — не панацея від «неякісних» кредитів. Будь-якої кредитної політики можна не дотримуватися, жертвувати нею заради корпоративних або особистих інтересів, нехтувати нею з недбалості. Тут надто важливо створити таку систему ухвалення кредитних рішень, так підготувати менеджерів і керівників банку, встановити такий контроль над банківськими операціями, щоб відхилення від кредитної політики було неможливим. Оскільки кредитну політику розробляє сам банк і для неї не існує встановлених законодавством форм, то не слід боятися того, що будьякі нестандартні випадки, які трапляються, не дозволять якісно обслужити клієнта. Кредитна політика будь-якого банку повинна бути доведена до відома кредитних і операційних співробітників банку і використовуватися ними в повсякденному спілкуванні з клієнтами. Відхилення від норм кредитної політики банку не можуть бути допущені, а порядок ухвалення кредитної політики банку повинен бути визначений у статуті банку. Правління і Кредитний комітет перевіряють відповідність умов видачі кожного кредиту вимогам кредитної політики і Національного банку. Без відповідного вирішення Кредитного комітету ніякий кредит, як правило, не може бути виданий. Це знижує ризик ухвалення волюнтаристських рішень керівниками банків. Оскільки кредитна політика зазвичай містить перелік і опис документів, які має надати позичальник для отримання кредиту в банку, іноді до кредитної політики додаються стандартні форми тих або інших кредитних документів, наприклад, кредитна заявка, кредитний договір, договори поручництва, договори застави. Крім того, кредитна політика передбачає процедури, які обов’язково потрібно пройти клієнтові, щоб стати позичальником банку. Важливим моментом кредитної політики повинен бути опис процедур виявлення симптомів неблагонадійності кредитів, правил реагування на ці симптоми, опис порядку дій з ненадійними активами. Оскільки кредитна політика призначена для використання різними структурами банку, то вона є тим стрижнем, який направляє всю кредитну діяльність банку, і від якості кредитної політики, насамперед, залежить якість виданих банком кредитів. 55
Казначейство банку
Кредитна політика банку не повинна бути секретом ні для структурних підрозділів банку, ні для самих клієнтів банку, ні для широкої громадськості. Більше того, правильно, якщо кредитні договори, договори застав або поручництв містять посилання на положення кредитної політики банку, з якою кожен позичальник повинен бути ознайомлений. Доступна інформація про кредитну політику виключає зловживання з боку персоналу банку. Обговорення кредитної політики з широким колом осіб дає змогу оперативно виправляти наявні в кредитній політиці банку недоліки, шліфувати її, приводити у відповідність із непостійним ринком банківських послуг. Враховуючи вищевикладене, стає очевидно, що від того, як управляють активами і пасивами комерційного банку, залежатиме рівень банківської ліквідності і платоспроможності як основних чинників функціонування кредитної установи. Порівняно новим напрямом банківського фінансового менеджменту, до якого активно підключаються комерційні банки України, що сформували і реалізують прогресивну банківську політику, є комплексне управління активами і пасивами банку. Це досягається шляхом узгодження активів і пасивів за рядом основних показників: • за термінами (процентний ризик і ризик ліквідності); • за вартістю (прибутковістю); • за чутливістю процентних ставок до змін ринкового середовища (процентний ризик); • за формуванням резервів проти ризиків (ризик ліквідності); • за договірними режимами: умовами, захистом, санкціями і т.д. Основне завдання управління активами і пасивами полягає у формуванні оптимальної структури балансу комерційного банку, що забезпечує рівновагу в досягненні цілей, з одного боку, необхідного і достатнього рівня ліквідності, а з іншого — довгострокову стабільність з точки зору прибутковості операцій і приросту капіталу в ринковій оцінці. Найкраща банківська політика полягає в тому, щоб забезпечити розподіл активів і пасивів, забезпечуючи такі умови: • достатній ступінь надійності банку, що виражається в грамотному розподілі активів за функціональними групами на умовах поворотності; • достатній ступінь ліквідності активів, що виражається в управлінні портфелем активів за умовами терміновості; • достатній рівень рентабельності, що виражається в максимізації прибутковості активних операцій і одночасній мінімізації витрат на залучення коштів. Уміння знаходити «золоту середину», тобто підтримувати розумні співвідношення між цими параметрами, становить зміст банківської справи як мистецтва. Управлінням активами і пасивами (УАП) є скоординований процес управління вимогами і зобов’язаннями кредитної установи, тобто всім банківським балансом, що бере до уваги альтернативні сценарії ставки відсотка і ліквідності. У короткостроковій перспективі головною змінною для УАП є чистий процентний дохід (ЧПД) або відносна форма цього показника. Комплексний підхід до УАП комерційного банку дає змогу вирішити такі завдання: • забезпечити необхідну ліквідність; 56
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
• •
підтримати певний рівень прибутковості банківських операцій; звести до мінімуму банківські ризики. Цей підхід зосереджений на управлінні оптимальним банківським балансом і включає три стадії: I — на першій стадії розглядається управління банківськими активами, пасивами і капіталом; II — друга стадія більш специфічна і фокусує увагу на певних управлінських зонах усередині трьох вищеназваних компонентів (позабалансова діяльність); III — на третій стадії баланс розглядається як генератор рахунка доходів і витрат банку (Прибуток = Дохід — Процентні витрати — Накладні витрати — Податки). Таким чином, результати, наявні на рахунку прибутків і збитків, є ознаками виконання банківського балансу. Управління балансом повинно бути направленим на максимізацію цінності комерційного банку. Банки розглядають свої портфелі активів і пасивів як єдине ціле, як сукупний портфель банку, який слугує для досягнення загальних цілей, а саме отримання високого прибутку і прийнятного рівня ризику. Направляючими стратегіями, за допомогою яких банківські керівники можуть зосередитись на досягненні цієї мети, є: • розробка і впровадження ефективних систем управління ресурсами банку; • управління GAPом — розривом між активами і пасивами, чутливими до зміни процентних ставок; • контроль за накладними витратами, чому сприятиме впровадження системи бюджетування в комерційному банку; • управління ліквідністю; • управління ризиком • управління капіталом; • управління інвестиціями; • управління дебіторською і кредиторською заборгованістю; • управління залученими ресурсами; • управління станом резервів; • управління податками; • управління позабалансовою діяльністю (мал. 2.6). Управління активами і пасивами може розглядатися як перший крок у забезпеченні і виконанні стратегічного плану розвитку банку. Стратегічні завдання встановлюють акціонери і мета у них одна — приріст ринкової вартості їхніх акцій і максимізація прибутку на акцію. Їх мало цікавить ліквідність балансу. Навпаки, ліквідність балансу повинна цікавити передусім головний виконавчий орган — Правління банку, оскільки збої в поточних платежах можуть призвести до проблем з клієнтами аж до швидкоплинного банкрутства унаслідок клієнтської паніки. Ці моменти дуже наочно виявилися в ході системної банківської кризи 1998 року. Розуміючи необхідність перетворень у своїй діяльності, багато комерційних банків перейшли до нової стратегії управління балансом, яка ґрунтується на таких принципах управління: • насамперед треба встановити цілі комерційного банку, а вже потім прагнути до їх втілення з використанням стратегій управління активами і пасивами як головного інструменту. Головною метою є максимізація вартості інвестицій акціонерів банку при прийнятному рівні ризику; 57
Казначейство банку Стадія I (загальна)
Управління активами
Управління пасивами
Управління капіталом
Стадія II (специфічна) Управління кредитами Загальне управління пасивами (позиками) Управління зобов’язаннями по резервам Управління довгостроковою заборгованістю Управління регулятивним капіталом Управління власними коштами Управління інвестиціями Управління станом резервів Управління ліквідністю Стідія III (баланс як основа звіту про прибутки і збитки) Прибуток = Доходи – Процентні витрати – Накладні витрати – Податки Мал. 2.6. Управління балансом комерційного банку: тристадійний підхід
•
при управлінні активами і пасивами необхідно враховувати, що такі заходи, як відкриття нових ліній обслуговування або зміна цін, можуть сприяти як збільшенню, так і зниженню прибутків комерційного банку, а також мати інші непередбачувані наслідки; • одночасне управління активами і пасивами може принести максимальний ефект у збільшенні і збереженні маржі комерційного банку або спреду між доходами і витратами. У світовій банківській практиці існує два напрями управління активами і пасивами: • бухгалтерський — орієнтований на чистий дохід; • економічний — виділяє ринкову цінність власного капіталу банку. Для бухгалтерської моделі банку оголошений дохід на акцію (reported earning per share, EPS) є в короткостроковій перспективі ключовим фактором цінності. ЧПД (net interest income, NII, Процентний дохід — Процентні витрати) — це основна частина банківської виручки. Вирішальною змінною управління активами і пасивами з бухгалтерської точки зору є ЧПД або його відносна величина у формі чистої процентної маржі. У цьому контексті метою управління активами і пасивами є максимізація чистого процентного доходу при даному рівні ризику або, навпаки, мінімізація ризику при заданому рівні чистого процентного доходу. 58
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Наступна проста формула охоплює відношення між змінами ставки відсотка r і змінами чистого процентного доходу NII: NII r GAP r RSA RSL , де GAP — різниця між активами, чутливими до ставки відсотка (RSA), і пасивами, чутливими до ставки відсотка (RSL) за певний термін. Бухгалтерська модель управління активами і пасивами припускає максимізацію або, щонайменше, стабілізацію величини маржі комерційного банку при прийнятному рівні ризику. Цю величину слід відрізняти від спреду, цінового показника, що характеризує різницю між ставками за розміщеними і залученими ресурсами. Критичними параметрами УАП є показник чистого процентного доходу і його відносна величина у формі чистої процентної маржі. Величина цих параметрів повинна підтримуватися на фіксованому рівні:
GAP RSA RSL , де ЗПД — загальний процентний дохід за прибутковими активами (кредитами та інвестиціями); ЗПВ — загальні процентні витрати по платних ресурсах (депозитам і позиковим коштам). У свою чергу, чиста ЧПМ визначається як ЧПД, віднесений до середньої величини прибуткових активів. Оскільки ЧПД рівний процентному доходу мінус процентна витрати, то ЧПМ може розглядатися як його спред за прибутковими активами. У знаменнику рівняння фігурує змінна величина капіталу — тут слід використовувати середні прибуткові активи, що робить знаменник більш зіставним з чисельником, де виступає змінна величина ЧПД. Рівень і мінливість чистої процентної маржі банку — це первинні чинники, які впливають на співвідношення «ризик — дохід». ЧПМ банку — це функція чутливості до зміни процентної ставки, об’єму і структури прибуткових активів і зобов’язань: ЧПМ f Ставка, Об ' єм, Структура . • • • • •
•
Чинники, що впливають на значення ЧПМ: підвищення або зниження процентних ставок; зміна спреду — різниці між прибутковістю активів і витратами по обслуговуванню зобов’язань банку; зміна структури процентного доходу і процентних витрат; зміни в обсягах дохідних активів, які банк тримає при розширенні або скороченні загального масштабу своєї діяльності; зміни в обсягах пасивів, що характеризуються витратами процентних ставок, які комерційний банк використовує для фінансування свого портфелю дохідних активів при розширенні або скороченні загального масштабу діяльності; зміни співвідношень активів і пасивів, з фіксованою і змінною процентними ставками, тривалими і короткими термінами погашення, а також між активами з високою і низькою очікуваною прибутковістю (при трансформації великих обсягів готівки в кредити або при переході від високодоходних споживчих позик і кредитів під заставу нерухомості до комерційних кредитів з низькою прибутковістю). 59
Казначейство банку
Мінливість чистої процентної маржі визначається розбіжностями процентних ставок, обсягу і структури процентного доходу і процентних витрат (мал. 2.7). Якщо отримана банком величина ЧПМ влаштовуватиме керівництво, то для її фіксації воно застосовуватиме різні методи хеджування процентного ризику. Якщо процентні ставки по зобов’язаннях банку зростають швидше, ніж дохід за кредитами і цінними паперами, величина ЧПМ зменшуватиметься, що скоротить прибуток. Якщо ж процентні ставки знижуються, що призводить до зменшення доходу за кредитами і цінними паперами швидше, ніж скорочення процентних витрат за запозиченими коштами, то ЧПМ банку також знизиться. В цьому випадку керівництву необхідно буде шукати шляхи зниження ризику, щоб скоротити значне зростання витрат за запозиченнями порівняно з процентними доходами, що негативно позначиться на величині ЧПМ. Проте ЧПД і ЧПМ є лише орієнтирами при управлінні активами і пасивами, тоді як справжнє управління балансом з точки зору бухгалтерської моделі проводиться головним чином шляхом контролю GAP. Бухгалтерська модель управління активами і пасивами покладається на чутливість оголошеного прибутку до несподіваних змін процентних ставок, що приводить до несподіваних змін ЧПД. Як показали періоди кризи, погане управління процентним ризиком виявляється передусім у зниженні оголошеного прибутку і веде до проблем з ліквідністю і платоспроможністю. Хоча бухгалтерська модель управління активами і пасивами або управління процентним ризиком важлива, але вона ігнорує питання, як зміна ставки процента зачіпає ринкову вартість власного капіталу комерційного банку. Загальна ефективність
Ризик (мінливість доходу на власний капітал) Мінливість чистої процентної маржі
Мінливість чистої непроцентної маржі
Мінливість відсоткових ставок і обсягів ресурсів
Дохід на власний капітал Співвідношення власних і позикових коштів
Доходи на активи
ЧПМ (спред)
Чиста непроцентна маржа (накладні витрати)
Процентні ставки/ Обсяг ресурсів/ Структура
Процентні ставки/ Обсяг ресурсів/ Структура
Мал. 2.7. Домінуюче положення чистої процентної маржі в управлінні активами і пасивами комерційного банку
60
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Наголос на чутливості ринкової оцінки банківських активів і пасивів є важливою частиною економічної моделі процентного ризику. Це важливо, оскільки акцент робиться на ринкових цінах, які є сигналами і про поточний ризик ставки процента, і про майбутні прибутки. Проте, оскільки кожен підхід істотний у розумінні управління процентним ризиком, їх слід було б розглядати як доповнюючі. Ринкова оцінка неврахованого власного капіталу — це різниця між ринковою ціною неврахованих активів і пасивів. Невраховані активи і пасиви банку виникають у позабалансовій діяльності, такій як кредитні лінії, зобов’язання за наданими кредитами, а також ф’ючерси, опціони і свопи. Ці види діяльності потребують вартісного оцінювання. Незалежно від того, чи йдеться мова про балансові або позабалансові позиції, в економічній моделі їхня цінність визначається дисконтуванням майбутніх потоків готівки за процентними ставками, що відображають ризик цих майбутніх потоків. З точки зору управління активами і пасивами, економічна модель ставить наголос на чутливості ринкової оцінки власного капіталу банку до змін ставок процента по всьому спектру термінів боргових зобов’язань. Оскільки в економічної моделі горизонт прогнозування набагато ширший, ніж у орієнтованої на короткий термін бухгалтерської моделі, і оскільки в ній розглядається позабалансова діяльність, вона дає змогу всебічно виміряти процентний ризик. Проте, оскільки економічну модель застосовувати важче, вона використовується не так широко, як бухгалтерська. При всеосяжному оцінюванні процентного ризику бухгалтерська та економічна моделі взаємно доповнюють один одного і повинні використовуватися разом. Однією з моделей управління банківським ресурсами є модель управління залученими ресурсами. Суть політики управління залученими ресурсами полягає у визначенні достатнього рівня і раціональної структури поточних активів і у визначенні величини і структури джерел їхнього фінансування. Можна виділити три основні моделі управління залученими ресурсами: агресивну, консервативну та помірну. Агресивна модель управління поточними активами і пасивами Комерційний банк не ставить обмежень у нарощуванні поточних активів, має значні грошові кошти — в цьому випадку поточних активів у складі всіх активів висока, а період оборотності залучених коштів довгостроковий. Така політика управління поточними активами не може забезпечити підвищену економічну рентабельність активів, але практично виключає питання зростання ризику технічної неплатоспроможності. Агресивній моделі управління поточними активами відповідає агресивна модель управління поточними пасивами, при якій у загальній сумі пасивів переважають короткострокові міжбанківські кредити і депозити юридичних і фізичних осіб. При цьому в банка підвищується рівень ефекту фінансового важеля. Витрати комерційного банку на виплату процентів за залученими коштами зростають, що знижує рентабельність і створює ризик втрати ліквідності. Консервативна модель управління поточними активами і пасивами Комерційний банк стримує зростання поточних активів — тоді частка поточних активів у загальній сумі активів низька, а період оборотності залучених коштів короткий. 61
Казначейство банку
Таку політику ведуть комерційні банки або в умовах достатньої визначеності ситуації, коли об’єм кредитів, терміни надходжень і платежів відомі заздалегідь, або за необхідності строгої економії. Така політика управління поточними активами забезпечує високу економічну рентабельність активів, але несе в собі підвищений ризик виникнення технічної неплатоспроможності в разі непередбачених ситуацій при наданні банківських послуг, або при помилці в розрахунках. Ознакою консервативної політики управління поточними пасивами є також відсутність або дуже низька частка короткострокового міжбанківського кредиту і депозитів юридичних і фізичних осіб у загальній сумі всіх пасивів комерційного банку. Усі активи при цьому фінансуються за рахунок постійних пасивів (власних коштів і довгострокових кредитів і депозитів). Помірна модель управління поточними активами і пасивами Комерційний банк займає проміжну, «центристську», позицію — при цьому поточні активи становлять приблизно половину всіх активів банку, період оборотності залучених коштів має усереднену тривалість. У цьому випадку і економічна рентабельність активів, і ризик технічної неплатоспроможності знаходяться на середньому рівні. Для помірної політики управління поточними пасивами характерний середній рівень короткострокового міжбанківського кредиту і депозитів юридичних і фізичних осіб у загальній сумі пасивів банку. Помірна політика управління залученими ресурсами є компромісом між агресивною і консервативною моделлю. Вибір відповідних джерел фінансування активних операцій зрештою визначає співвідношення між рівнем ефективності використання власного капіталу і рівнем ризику фінансової стійкості і платоспроможності комерційного банку. З урахуванням цих чинників і будується політика управління фінансуванням залучених коштів. Якщо при незмінному об’ємі короткострокових фінансових зобов’язань буде рости частка прибуткових активів, що фінансуються за рахунок власних джерел і довгострокових залучених коштів, то в цьому випадку підвищуватиметься фінансова стійкість банку, але знижуватиметься ефект фінансового важеля і ростиме середньозважена вартість залучених коштів у цілому (оскільки процентна ставка за довгостроковими позиками через їхній більший ризик вища, ніж за короткостроковими позиками). Відповідно, якщо при незмінній участі власного капіталу і довгострокових позик у формуванні прибуткових активів зростатиме сума короткострокових фінансових зобов’язань, то в цьому випадку може бути знижена загальна середньозважена вартість залучених коштів, досягнуто ефективніше використання власного капіталу (за рахунок зростання ефекту фінансового важеля), але при цьому знижуватиметься фінансова стійкість і платоспроможність комерційного банку (внаслідок зростання об’єму поточних зобов’язань і збільшення частоти виплати боргу). Вітчизняна і зарубіжна банківська практика накопичила багатий досвід управління активами і пасивами комерційних банків. Теорії управління активами і пасивами з’явилися практично одночасно з організацією самих комерційних банків. Сучасній банківській науці і практиці відомі чотири базові теорії (мал. 2.8). 62
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку Основні теорії управління активами і пасивами Теорія переміщення Теорія управління пасивами Теорія очікуваних доходів Теорія комерційних позик Мал. 2.8. Основні теорії управління активами і пасивами банку
Відповідальні за управління банківськими ресурсами співробітники банку навряд чи усвідомлюють те, що в своїй практичній діяльності вони втілюють одну з вищезгаданих теорій. На практиці тією чи іншою мірою застосовуються всі теорії, але в різних банках одній з них обов’язково надається більше значення. В управлінні активами і пасивами можна виділити два крайні напрями. Один з них — політика пильного контролю за резервами. Вона зводиться до того, щоб не допустити наявності в банку грошових коштів, що не приносять доходи, тобто фактично будь-якого надлишку коштів щодо потреб в них. На противагу їй, політика постійної підтримки резервів на рівні, достатньому для задоволення вимог норм обов’язкових резервів і в пікові періоди зростання депозитів. Усі великі банки вбачають вигідним строго контролювати наявні ресурси, а дрібні банки все більше усвідомлюють те, що може внести уміле управління касою до забезпечення загальної прибутковості операцій. Першим завданням планування потреб в ліквідних коштах є управління готівкою, тобто підтримка рівня обов’язкових резервів і забезпечення запасу банкнот і монет, достатнього для задоволення потреб клієнтів. Враховуючи, що сума грошей у касі банку протягом його робочого часу постійно змінюється у збільшення/ зменшення грошей в результаті численних операцій, це завдання є таким же трудомістким, як і важливим. Каса не приносить доходу як такого, якщо не враховувати тільки її продаж, отже, завданням керівництва банку буде підтримка каси на мінімально допустимому рівні. Управління готівкою припускає виконання банком безлічі розрахунків і складання звітів для Центрального банку. Як уже мовилося, теорія управління активами і пасивами або ліквідністю з’явилася і розвивалася практично одночасно з організацією і розвитком комерційних банків. Спочатку питання про банківську ліквідність мало два теоретичні підходи. Перший з них ґрунтувався на тому, що структура активів банку за термінами повинна точно відповідати структурі його пасивів, а це практично виключало можливість проведення комерційними банками активної політики управління своєю ліквідністю. На цій теоретичній основі було вироблено золоте банківське правило, яке полягає в тому, що величина і терміни фінансових вимог банку повинні відповідати розмірам і термінам його зобов’язань. Другий підхід ґрунтувався на реальній невідповідності структур активів і пасивів балансу, оскільки жоден навіть наймогутніший комерційний банк не застрахований від наслідків фінансово-кредитних явищ, що постійно відбуваються в соціальноекономічних системах: економічних криз, банкрутств, неплатежів за позиками, зміні 63
Казначейство банку
кон’юнктури попиту і пропозицій на ринках позикових капіталів грошових коштів, цінних паперів та інших проявів незбалансованості ринкових відносин. Такі явища особливо характерні для країн, що здійснюють перехід від планово-централізованої до ринкової економіки. Усі згадані та інші складнощі, що реально виникали на різних етапах розвитку або перетворення соціально-економічних систем, потребували постійної турботи банківського керівництва в підтримці певного рівня ліквідності. Забезпечення цієї базисної умови стійкої діяльності комерційних банків зумовило об’єктивну необхідність вирішити проблему ліквідності через можливість управління структурою балансу, тобто можливість управління активами і пасивами комерційних банків. У сучасній банківській практиці під управлінням активами і пасивами прийнято розуміти інтегрований підхід до управління балансом комерційного банку, який розглядається як єдине ціле і прямує на досягнення загальної мети підвищення прибутків за рахунок прийнятного рівня ризику. Суть управління активами і пасивами полягає у формуванні стратегії і проведенні операцій, які приводять структуру балансу банку у відповідність із обраною політикою. У такому підході банки розглядають свої портфелі активів, зобов’язання і капіталу в нерозривній єдності як сукупний портфель, спрямований на досягнення загальної мети. Такий спосіб управління цілком обгрунтований, оскільки в реальній дійсності всі банківські портфелі тісно взаємопов’язані і значною мірою впливають один на іншого. У сучасних умовах нестабільності фінансових ринків і зростання ризикованої фінансової діяльності збалансоване управління активами і пасивами розглядається як найбільш ефективний підхід в управлінні комерційним банком. Але таке розуміння взаємозв’язку активів і пасивів не завжди було характерним для банкірів.
2.2. Управління активами банку Стратегія управління активами переважала в міжнародній банківській практиці до 60-х років XX ст. Відповідно до такого підходу банкіри сприймали джерела формування ресурсів — зобов’язання і капітал — як такі, що не залежать від банківської діяльності, а визначаються в основному можливостями і потребами клієнтів та акціонерів банку. Допускали, що розмір, види і структура зобов’язань, які могли залучити комерційні банки, зумовлювалися населенням. Останні ніби самі визначали кількісне співвідношення між депозитами, внесками і поточними рахунками, які цілеспрямовано відкривалися в банку. Ключова сфера ухвалення рішень керівництвом банку була пов’язана не із залученням грошових коштів, а з розміщенням активів. Управлінські рішення переважно стосувалися того, кому надавати обмежені об’єми наявних кредитних ресурсів і якими повинні бути умови позики. Потреби ліквідності в такому підході задовольнялися за рахунок підтримки значної частини активів у високоліквідній формі, придбання достатньої кількості державних цінних паперів, а також завдяки умілому управлінню кредитами. Більшість банківських позик у такому разі повинні були бути короткостроковими або виданими на терміни, які відповідали сезонним потребам клієнтів, з рівномірним погашенням упродовж усього ділового циклу. 64
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Але на практиці банківський актив номер один — позики — не завжди відповідав цим вимогам, особливо коли економіка знаходилась на стадії занепаду. За цих умов було необхідно реструктуризувати деякі види кредитів (наприклад, пролонгацію), а також потрібно було знайти нові джерела грошових коштів, щоб підтримати ці кредити. Переваги стратегії управління активами полягали у відносній простоті застосування, оскільки рішення ухвалюються лише щодо одного аспекту банківської діяльності — розміщення активів, а для управління ліквідністю застосовуються прості методи, які не потребують значних ресурсних витрат. Банк не має потреби залучати висококваліфікований персонал, завдяки чому вдається скорочувати витрати на підготовку і оплату роботи фахівців. Такий підхід не максимізував прибутку банку. Адже, з одного боку, банк відмовляється від управління залученими ресурсами, а також і від впливу на їхню вартість. З іншого боку, значна частина банківських активів може перебувати у високоліквідній формі для підтримки достатнього рівня ліквідності, яка, у свою чергу, приводить до зменшення доходів. Стратегія управління активами має свою логіку і в таких випадках, як, наприклад, в умовах жорсткого регулювання видів депозитних і недепозитних джерел грошових коштів і процентних ставок за ними. В Україні частина банків використовує вказаний підхід до управління частіше, ніж інші методи, що зумовлено низкою причин. До об’єктивних причин можна віднести те, що доходи значної частини населення України істотно нижчі порівняно з багатьма іншими країнами Європи. Це не сприяє заощадженню грошей, а тільки звужує можливості банків щодо залучення грошових коштів. Банки вимушені працювати в умовах обмеженого об’єму кредитних ресурсів і, як наслідок, керувати банком через розміщення активів. Для багатьох комерційних банків такий підхід простий і зрозумілий, а невисокий рівень кваліфікації банківських менеджерів не дозволяє застосовувати на практиці підходи до управління складніші, ніж управління активами. У сучасних умовах все більше вітчизняних банків досягають тієї стадії розвитку, за якою саме концепція управління активами і пасивами стає однією з найбільш актуальних проблем управління. Розглянемо теорію управління активами. Як уже було сказано, до управління активами банку можна підійти з точки зору розгляду трьох різних теорій: теорії комерційних позик, теорії переміщення і теорії очікуваного доходу. Теорія комерційних позик (The theory of the commercial loans) Ця теорія започаткована англійською банківською практикою XVIII ст. Захисники цієї теорії стверджують, що комерційний банк зберігає свою ліквідність, поки його активи розміщені в короткострокові позики, що своєчасно погашаються в разі нормального стану ділової активності. Іншими словами, банкам слід фінансувати послідовні стадії руху товарів від виробництва до споживання. У наш час ці позики отримали б назву позик під товарні запаси або на поповнення оборотного капіталу. Впродовж майже всієї історії банківської справи вважалося, що банки не повинні кредитувати придбання цінних паперів, нерухомості, споживчих товарів або надавати довгострокові кредити сільському господарству. 65
Казначейство банку
Теорія комерційних позик була провідною банківською теорією в США з колоніальних часів до кінця 30-х років XX ст. Наприклад, статут Нью-Йоркського банку, що відноситься до 1784 р., передбачав, що термін дисконтування векселів «... настає щонеділі по четвергах, а векселі та інші зобов’язання, придбані для обліку, повинні бути передані до банку в середу вранці в пакеті на ім’я Уїльяма Сітона, скарбника. Облікова ставка в даний час становить 6% річних; але до обліку не прийматимуться векселі з терміном понад 30 днів, так і векселі, пред’явлені до обліку зобов’язань, виданих раніше». Основні принципи цієї теорії були зафіксовані в ранньому банківському законодавстві, а її панування відображене в правилах Федеральної резервної системи США щодо переобліку векселів банків-членів. Комерційні або сільськогосподарські векселі, прийняті для обліку, повинні бути забезпечені стандартною продукцією сільського господарства або іншими матеріальними цінностями; термін векселів до моменту обліку не повинен перевищувати 90 днів, окрім сільськогосподарських векселів, термін яких до моменту обліку може становити до дев’яти місяців. Хоча теорія комерційних позик широко пропагувалася економістами, органами контролю і регулювання, її застосування банками на практиці не було таким строгим. Основним недоліком теорії було те, що вона не враховувала кредитних потреб економіки, яка розвивається. Строге дотримання теорії забороняло банкам фінансувати розширення підприємств і устаткування, придбання будинків, худоби, землі. Нездатність банків задовольняти подібного роду потреби в кредиті виявилася важливим чинником у розвитку конкуруючих фінансових інститутів, таких як фінансові компанії споживчого кредиту, кредитні спілки тощо. Ця теорія також не змогла врахувати відносної стабільності банківських внесків. Банківські внески можуть бути вилучені на вимогу, але навряд чи всі вкладники одночасно знімуть свої ресурси. Стабільність внесків дає банку змогу розміщувати ресурси на помірно тривалі терміни без втрат для ліквідності. Далі, теорія виходила з того, що за нормального ходу справ усі позики будуть погашені своєчасно. У періоди високої ділової активності торгові і промислові компанії не мають труднощів при погашенні своїх зобов’язань. Проте в періоди економічного спаду або фінансової паніки ланцюжок «готівка — товарні запаси — реалізація — дебітори по розрахунках — готівка» порушується, і компанії вкрай важко, а деколи й неможливо погасити банківську позику. Останній недолік цієї теорії полягає в тому, що короткострокова комерційна позика забезпечує ліквідність в умовах нормального економічного розвитку, але не в умовах економічного спаду, коли ліквідні ресурси особливо необхідні. У ці періоди оборот товарних запасів і дебіторської заборгованості сповільнюється, і багатьом фірмам важко погасити позику при настанні її терміну. І якщо окремі банки можуть підтримувати ліквідність, розміщуючи ресурси в короткострокові позики, банківська система в цілому відчуває брак ліквідних коштів у важкі часи. Теорія переміщення (Shiftability theory) Теорія переміщення заснована на твердженні, що банк може бути ліквідним, якщо його активи можна перемістити або продати іншим кредиторам чи інвесторам за готівку. Якщо кредити не погашаються в строк, передані в забезпечення позики 66
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
товароматеріальні цінності (наприклад, ринкові цінні папери) можуть бути продані на ринку за готівку; у разі потреби в коштах позики можуть бути рефінансовані в Центральному банку. Таким чином, умовою покриття потреб окремого комерційного банку в ліквідних ресурсах є постійна наявність активів, які можна продати. Аналогічним чином банківська система буде ліквідною, якщо Центральний банк вільно купуватиме пропоновані для переобліку активи. Ринкові цінні папери, що легко реалізуються, тривалий час розглядалися як прекрасне джерело ліквідних ресурсів. Такі цінні папери можна легко перетворити на готівку, тому на них часто посилаються як на резерви другої черги. Щоб забезпечити конвертацію без затримок і втрат, вторинні резерви повинні відповідати трьом вимогам: висока якість, короткий термін погашення та їхня реалізація. Вони повинні бути вільні від кредитного ризику і ризику зміни ринкових процентних ставок. Відносно терміну погашення до активів, які використовуються як резерв ліквідності, не пред’являються певні вимоги, але загальним правилом буде: чим коротший термін, тим краще. Реалістичнішим вважається такий підхід, за якого дія ризику зміни номінальних ставок буде незначною. Нормальним для включення першокласних цінних паперів, які легко реалізуються, в резерви другої черги багато банкірів вважають термін погашення за один рік і менше. Проте цей наближений орієнтир може змінюватися під впливом номінальних ставок грошового ринку. Якщо ж ставки схильні до сильних коливань або підвищуються, потрібно будуть папери з меншим терміном. Умовам якості і швидкості реалізації відповідає цілий ряд видів цінних паперів. Найбільш відповідними для вторинних резервів є казначейські векселі, а також інші цінні папери уряду і його органів. Урядові облігації вважаються прийнятними, якщо близький термін їх погашення, оскільки ризик зміни номінальної норми відсотка тим менший, чим коротший термін. Деякі першокласні короткострокові цінні папери приватного неурядового сектора також можуть використовуватися як вторинні резерви. До них належать банківські акцепти і комерційні папери, що реалізуються на відкритому ринку. Банківський акцепт є траттою, що акцептується банком, з терміном платежу звичайно до 180 днів. Поява банківського акцепту пов’язана головним чином з фінансуванням міжнародної торгівлі, хоча він може бути і результатом фінансування звернення і складування товарів у внутрішній торгівлі. Ринок банківських акцептів відзначається високою активністю, а самі папери прийнятні для переобліку у федеральних резервних банках. Для резервів другої черги банки можуть купувати комерційні папери. Останні є векселями, що випускаються корпораціями на порівняно короткі терміни, звичайно не більше 4–6 місяців. Щоб займати гроші в такий спосіб, корпорація повинна володіти дуже високою кредитоспроможністю. Векселі випускаються, як правило, на значні суми, оплачуються емітенту та індосуються без обмеження. При цьому вони стають документом на пред’явника і можуть передаватися з рук в руки без подальших індосаментів. Комерційні папери часто зберігаються в банку до закінчення терміну, хоча дилери можуть їх викупити за попередньою угодою. Хоча теорія переміщення до певної міри обгрунтована, сотні банків, що слідували її вказівкам, не уникнули проблеми ліквідності в 20–30-ті роки. Деякі банки надмірно 67
Казначейство банку
покладалися на ліквідність онкольних позик, забезпечених цінними паперами, розраховуючи на те, що ці позики можуть бути відкликані протягом 24 годин. На жаль, коли ринкова вартість цінних паперів покотилася вниз, банки виявили, що погашення цих позик завдає збитків. Теорія очікуваного доходу (The theory of the expected income) Згідно з цією теорією банківську ліквідність можна планувати, якщо в основу графіка платежів погашення кредитів покласти майбутні доходи позичальника. Вона не заперечує розглянутих вище теорій, але підкреслює, що ув’язка доходів позичальника з погашенням позики набагато краща, ніж акцент на забезпеченні кредиту. Ця теорія стверджує далі, що на банківську ліквідність можна впливати, змінюючи структуру термінів погашення кредитів та інвестицій. Короткострокові кредити промисловості більш ліквідні, ніж термінові позики, а кредити споживачам на оплату покупок у розстрочку більш ліквідні, ніж іпотечні позики під житлові будівлі. Теорія визнає розвиток і швидке зростання окремих видів кредитів, які в даний час складають значну частину кредитного портфеля комерційних банків: термінових кредитів компаніям, споживчих кредитів, позик під нерухомість. Ці позики мають одну загальну властивість, що підвищує ліквідність, а саме — їх можна погашати в розстрочення. Портфель, значну частину якого становлять кредити, що передбачають щомісячні або щоквартальні платежі в рахунок погашення основного боргу і процентів, ліквідний, оскільки регулярні потоки наявних коштів легко планувати. Якщо потрібні ліквідні ресурси, то можна використовувати готівку, а інакше вони реінвестуються для підтримки ліквідності в майбутньому. Теорія очікуваного доходу сприяла тому, що переважна кількість банків поклали в основу формування портфеля інвестицій ефект ступінчастості: цінні папери так підбираються за термінами погашення, щоб надходження були регулярними і передбаченими. У цьому випадку портфель інвестицій за показником регулярності платежів готівкою наближається до портфеля кредитів з регулярним погашенням боргу і процентів. Суть управління активами Під управлінням активами розуміють шляхи і порядок розміщення власних і залучених коштів. Стосовно комерційних банків — це розподіл на готівку, інвестиції, позики та інші активи. Особлива увага при розміщенні коштів приділяється інвестиціям у цінні папери і позиковим операціям, зокрема складу портфелів цінних паперів і непогашених позик. Очевидним вирішенням проблеми розміщення коштів є «придбання» таких активів (надання позик і інвестицій), які можуть принести найвищий дохід за того рівня ризику, на який готове піти керівництво банку. Проте управління фондами в комерційних банках ускладнюється цілим рядом чинників. По-перше, оскільки банки є найбільш регульованою галуззю підприємництва, вони повинні здійснювати розміщення коштів у строгій відповідності із законами і розпорядженнями органів контролю. По-друге, відносини між банками і його клієнтами по позиках і внесках будуються на основі довіри і допомоги. І, нарешті, акціонери комерційного банку, подібно до всіх інших інвесторів, розраховують на норму прибутковості, відповідну інвестованому ризику і порівняну за величиною з прибутком від аналогічних інвестицій. 68
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Юридичні акти і розпорядження впливають на активні операції комерційних банків, визначаючи порядок інвестування частини банківських коштів для тих або інших активних операцій. Переважна частина залучених банком коштів підлягає оплаті на першу вимогу клієнтів або з дуже коротким терміном повідомлення. От чому першочерговою умовою розумного управління банком є забезпечення здатності задовольняти вимоги вкладників. Друга умова — наявність коштів, достатніх для задоволення обґрунтованих потреб у кредиті. Надання кредитів — головний вид комерційної діяльності банку. Нездатність банку задовольнити обґрунтовані потреби клієнтів у кредитах приведе до негайної втрати банком вигідних операцій і зрештою — до можливого краху банку як життєздатного комерційного підприємства. Комерційні банки відносяться до приватних компаній, діяльність яких повинна бути достатньо прибутковою при обмеженнях щодо ліквідності і безпеки. В той же час роль банків як постачальників переважної частини грошової маси країни покладає на представників цієї галузі економіки велику відповідальність перед суспільством. Суспільство не повинне мати приводу ставити під сумнів платоспроможність, ліквідність або стійкість банківської системи, вкладники повинні мати повну впевненість у надійності будь-якого банку. В деякому відношенні цілі вкладників банку і утримувачів його акцій несумісні. Ця несумісність знаходить віддзеркалення в неминучій суперечності між вимогами ліквідності і бажаною прибутковістю операцій, яке виявляється фактично в кожній фінансовій операції комерційного банку. Цей конфлікт між ліквідністю і прибутковістю може стати центральною проблемою, яку вирішує банк при розміщенні коштів. З одного боку, керівництво банку відчуває тиск утримувачів акцій, зацікавлених у вищих доходах, які можуть бути отримані за рахунок вкладення коштів в довгострокові цінні папери, кредитування позичальників з сумнівною кредитоспроможністю. Але, з іншого боку, керівництво банку так же добре знає, що всі вище перераховані дії серйозно погіршують ліквідність банку, необхідну при вилученні внесків і для задоволення попиту на кредит з боку постійних клієнтів. Кредитний та інвестиційний ризики іноді розглядають як дисперсію вірогідних варіантів отримання доходу. Наприклад, від вкладень у найкороткостроковіші цінні папери уряду інвестор чекає отримати цілком певний дохід. З іншого боку, інвестиції в низькосортні промислові облігації терміном у 20 років схильні і до кредитного ризику, і до ризику зміни процентних ставок. А результат від цих інвестицій може варіюватися від втрати всіх вкладених коштів до отримання передбаченого доходу повністю, якщо облігації зберігатимуться до моменту закінчення терміну. При такому широкому діапазоні можливих джерел доходу зазвичай тільки вищий відсоток може переконати інвестора вкласти ресурси і піти на ризик втрати частини обіцяних доходів. У міру зростання ризику (в результаті збільшення кредитного ризику або терміну інвестування) очікувана норма прибутку також збільшується. Крива ринку капіталу відображає компроміс між ступенем ризику і необхідною нормою прибутку на цьому ринку. Таким чином, банк, що вкладає ресурси в потенційно більш прибуткові інвестиції і кредити, одночасно йде на підвищений ризик. Існує взаємозалежність між активними операціями і операціями пасивними. Ліквідність можна забезпечити, підтримуючи високий рівень касової готівки або розміщуючи ресурси у високоліквідні активи, а також гарантувати банку можливість 69
Казначейство банку
залучати додаткові внески і займати гроші з інших джерел. Велика мінливість суми внесків, вимоги дострокового погашення боргів також обумовлюють необхідність збільшення ліквідних активів. До того ж є прямий зв’язок між витратами банку по внесках і позикових коштах, з одного боку, і доходами від різних активних операцій — з іншого. Підвищувати прибутковість банківських операцій, не виходячи за межі ліквідності, допомагає ретельне зіставлення граничних витрат по залучених коштах і граничних доходів від кредитів і інвестицій. Методи управління активами Комерційні банки повинні розподіляти залучені ресурси в різні види активних операцій, не знижуючи прибутковості і ліквідності. При цьому комерційні банки можуть керуватися трьома основними методами розміщення коштів: методом конверсії фондів, методом розподілу активів і методом наукового управління. Метод загального фондування. Схематично цей метод представлений на мал. 2.9. Ресурсна база Джерела ресурсів
Розміщення ресурсів
Вклади до запитання
Первинні резерви
Термінові вклади
Вторинні резерви
Ощадні сертифікати
Позики
Акціонерний капітал і резерви
Інші цінні папери Будівлі та обладнання
Мал. 2.9. Метод загального фондування
Управління ліквідністю можна здійснювати порівнянням ступеня ліквідності активів і постійності пасивів. Цей метод полягає в зіставленні загальної потреби в ліквідності і всіх джерел її покриття, що є в банку. Ресурси, за розміщення яких відповідає керівник комерційного банку, поступають з різних джерел, включаючи внески до запитання, ощадні, термінові внески, а також власний капітал банку. В основі цього методу лежить ідея об’єднання всіх ресурсів. Потім сукупні ресурси розподіляються між відповідними видами активів (позики, урядові цінні папери, касова готівка і т. д.). У моделі загального фонду ресурсів для здійснення конкретної активної операції не має значення, з якого джерела надійшли ресурси, поки їх розміщення сприяє досягненню поставлених перед банком цілей. Також застосовуються показники ліквідності балансу. Суть цього методу полягає в тому, що всі банківські ресурси, отримані з різних джерел, розглядаються як єдиний пул коштів, що є в банку. Завдання полягає в тому, щоб створити первинні і вторинні резерви для забезпечення ліквідності. Первинні резерви складаються з абсолютно ліквідних активів — каси і залишків на кореспондентських рахунках. До складу вто70
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
ринних резервів входять високоліквідні активи, які можна швидко реалізувати і які мають велику оборотність. В умовах, коли довга валютна позиція забезпечує дохід протягом достатньо тривалих періодів часу, додаткові резерви високоліквідних видів іноземної валюти можуть розглядатися як вторинні резерви. Вимірювання ліквідності полягає у відстеженні динаміки зміни об’єму потреби в ліквідності і джерел її задоволення. У зв’язку з цим існує необхідність підготовки прогнозу потреби в ліквідності, що містить у собі, з одного боку, оцінну потребу в ліквідності на найближчі тижні або місяці, а з іншого — джерела її покриття за ті самі періоди. Цей метод потребує від керівництва банку дотримуватися як принципів ліквідності, так і принципів прибутковості. Тому ресурси поміщаються в такі види активних операцій, які найповніше відповідають цим принципам. Розміщення коштів здійснюється відповідно до певних пріоритетів, призначення яких — допомогти керівництву оперативних відділів вирішити проблему поєднання ліквідності і прибутковості. Ці пріоритети підказують, яка частина кожного долара або гривні банківських ресурсів повинна бути розміщена в резерви першої або другої черги, використана для позик і купівлі цінних паперів, щоб це принесло дохід. Питання інвестування коштів у земельні ділянки, будівлі та іншу нерухомість зазвичай розглядаються окремо. Завданням номер один при визначенні структури розміщення коштів є встановлення частки, що виділяється як первинний резерв. Ця категорія активів носить функціональний характер, вона не фігурує в балансових звітах комерційних банків. Проте банкіри надають їй велике значення і включають у первинні резерви ті активи, які можуть бути негайно використані для виплати внесків, що вилучаються, і задоволення заявок на кредити. Це — головне джерело ліквідності комерційного банку. В більшості випадків у ролі первинних резервів фігурують активи, що включаються до статті «готівка і заборгованість інших банків», куди входять ресурси на коррахунках у Національному банку, ресурси на кореспондентських рахунках (внески) в інших комерційних банках, готівка в сейфі і чеки, а також інші платіжні документи в процесі інкасування. Необхідно відзначити, що резерви першої черги включають як обов’язкові резерви, які є забезпеченням зобов’язань за внесками, так і залишки готівки, достатні, на думку керівництва банку, для повсякденних розрахунків. На практиці величину коштів, що включаються в первинні резерви, визначають зазвичай на підставі середнього для всіх приблизно однакових банків відношення наявних активів до суми внесків або до суми всіх активів. Другим завданням при розміщенні коштів буде створення «некасових» ліквідних активів, які до того ж приносять певний дохід. Ці резерви включають високоліквідні прибуткові активи, які з мінімальною затримкою і незначним ризиком втрат можна перетворити на наявні ресурси. Основне призначення резервів другої черги — бути джерелом поповнення первинних резервів. Як і останні, це швидше економічна категорія, ніж бухгалтерська, і вона також не фігурує в банківському балансі. У вторинні резерви входять активи, які зазвичай становлять портфель цінних паперів і, в деяких випадках, — ресурси на позикових рахунках. Об’єм вторинних резервів визначається побічно, тими самими чинниками, під впливом яких змінюються внески і позики. Банку, в якого сума внесків і попит на 71
Казначейство банку
кредит сильно коливаються, потрібний більший резерв другої черги, чим банку зі стійким об’ємом внесків і кредитів. Як і для резервів першої черги, для вторинних резервів також установлюють певний відсоток від загального об’єму ресурсів. Цим показником може бути загальне значення для всіх банків країни, хоча він не завжди відповідає потребам окремого банку. Як зразковий індикатор ліквідності банківської системи в цілому, іноді використовується коефіцієнт, що показує відношення суми готівки та урядових паперів до загальної суми внесків усіх комерційних банків. Третім етапом розміщення коштів за методом загального фонду коштів є формування портфеля кредитів. Після того, як банк визначив розміри первинних і вторинних резервів, він може надавати позики своїм клієнтам. Це найважливіший вид банківської діяльності, що приносить дохід. Позики — найважливіша частина банківських активів, а доходи за позиками — найбільша складова банківського прибутку. В останню чергу при розміщенні коштів визначається склад портфеля цінних паперів. Ресурси, що залишаються після задоволення обґрунтованих потреб клієнтів у кредитах, можуть бути розміщені в порівняно довгострокові першокласні цінні папери. Призначення портфеля інвестицій — приносити банку дохід і бути доповненням резерву другої черги в міру наближення терміну погашення довгострокових цінних паперів. Використання методу загального фонду коштів в управлінні активами дає банку широкі можливості вибору категорій активних операцій. Цей метод встановлює пріоритети, які формулюються у досить загальних рисах. Але цей метод не містить чітких критеріїв для розподілу коштів за категоріями активів і не дає вирішення дилеми «ліквідність — прибутковість». Метод конверсії фондів. Джерела залучення коштів відрізняються складом коштів, оборотністю, резервними вимогами. Суть методу полягає в тому, що ресурси, мобілізовані з різних джерел, використовуються по-різному. Ресурси ув’язуються за джерелами і напрямами використання. Пріоритетність розподілу окремих видів ресурсів визначається з урахуванням відповідних принципів. Сучасній банківській науці і практиці відомі такі чотири базові теорії: • власний капітал є основою формування довгострокових вкладень; • ресурси, залучені з певних сегментів фінансового ринку, розміщуються насамперед на цих сегментах; • стабільні ресурси використовуються насамперед для покриття низьколіквідних активів і формування вторинних резервів; • летючі ресурси розподіляються насамперед за ліквідними активами. При застосуванні методу конверсії фондів необхідно: 1) розподілити всі ресурси за джерелами формування залежно від обороту по рахунках і резервних вимог; 2) розподілити ресурси з кожного джерела на фінансування відповідних активів. Таким чином, дилема «ризик — прибутковість» вирішується окремо для кожного джерела коштів (метод мінібанку). Метод розподілу активів. Уже наголошувалося, що при підході до розміщення коштів з позицій загального фондування коштів багато зайвої уваги приділяється ліквідності і не враховуються відмінності вимог ліквідності по відношенню до вне72
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
сків до запитання, ощадним внескам, терміновим внескам і основному капіталу. На думку багатьох банківських діячів, цей недолік є причиною наростаючого скорочення норми прибутку. З часом термінові і ощадні внески, що потребують меншої ліквідності, ніж внески до запитання, зростають вищими темпами. Метод розподілу активів дає змогу подолати обмеженість методу загального фондування. Модель розподілу активів установлює, що розмір необхідних банку ліквідних коштів залежить від джерел залучення фондів. Як основний метод управління активами і пасивами, використовується розподіл ресурсів за активними операціями за принципом узгодження ступеня ліквідності перших і за ступенем вимоги других. Розподіл ресурсів за активними операціями по термінах і оцінка маржі за видами активно-пасивних операцій визначаються в розрізі основних валют, з якими працює банк. Основні етапи розподілу ресурсів за активними операціями, згідно з термінами погашення і визначення маржі за видами активно-пасивних операцій: • визначення стабільної і «летючої» частини ресурсів до запитання та кредиторської заборгованості; • визначення пріоритетів у розподілі ресурсів за активними операціями згідно з термінами погашення; • визначення черговості розміщення ресурсів за активними операціями; • розрахунок середньозваженої вартості ресурсів, використаних для окремих термінів погашення; • визначення розміру процентної маржі по кожному терміну погашення; • розрахунок твердого пасиву для проведення активних операцій; • вихідні форми отримуємо на основі розподілу ресурсів по активних операціях. Цим методом робиться спроба розмежувати джерела коштів відповідно до норм обов’язкових резервів і швидкості їхньої оборотності. Наприклад, внески до запитання потребують вищої норми обов’язкових резервів порівняно з ощадними і терміновими внесками, і швидкість їхнього обороту, як правило, також вища, ніж у інших видів внесків. Тому більша частка кожного долара внеску до запитання повинна розміщатися в первинні і вторинні резерви і менша частина — в такі інвестиції, як позики під заставу нерухомості або довгострокові облігації муніципальних органів. Ця модель припускає створення декількох «прибуткових центрів» (або «центрів ліквідності») усередині самого банку, які використовуються для розміщення коштів, залучених банком з різних джерел. Ці структурні підрозділи часто називають «банками усередині банку», оскільки розміщення коштів кожним з цих центрів здійснюється незалежно від розміщення коштів інших центрів. Іншими словами, у банку ніби існують відособлені один від одного банк внесків до запитання, банк ощадних внесків, банк термінових внесків і банк основного капіталу. Установивши належність коштів до різних центрів відповідно до їхньої ліквідності і прибутковості, керівництво банку визначає порядок їх розміщення кожним центром. Внески до запитання потребують найвищого покриття обов’язковими резервами і мають найвищу швидкість обертання, що досягає іноді 30 і навіть 50 оборотів за рік. Отже, значна частина коштів з центру внесків до запитання буде направлена в резерви першої черги (скажімо, на один відсоток більше, ніж установлено нормою обов’язкових резервів), частина внесків, що залишилася, до запитання буде розміщена 73
Казначейство банку
переважно у вторинні резерви за допомогою інвестування їх в короткострокові державні цінні папери, і лише порівняно невеликі суми будуть призначені для надання позик, головним чином, у формі короткострокових комерційних кредитів. Вимоги ліквідності для центрів ощадних внесків і термінових внесків дещо нижчі, тому ці ресурси будуть вміщені переважно в позики і інвестиції. Основний капітал майже не потребує покриття ліквідними активами і використовується для вкладення в будівлі і землю, а ресурси, що залишилися, призначаються для довгострокових кредитів і менш ліквідних цінних паперів, тобто використовуються для збільшення доходів банку. Головною перевагою цього методу є зменшення частки ліквідних активів і вкладень додаткових коштів у позики та інвестиції, що веде до збільшення норми прибутку. Прихильники методу розподілу активів стверджують, що підвищення норми прибутку досягається усуненням надлишку ліквідних активів на противагу ощадним і терміновим внескам та основному капіталу. Проте і цей метод має недоліки, що знижують його ефективність. Хоча в основу визначення різних «прибуткових центрів» покладена оборотність різних типів внесків, може не бути тісного зв’язку між оборотністю внесків різних груп і коливаннями загальної суми внесків цієї групи. Наприклад, ресурси, поміщені у внески до запитання, можуть мати до 40 оборотів на рік. Тоді як одні клієнти вилучають гроші, інші, навпаки, вносять гроші до банку, залишки коштів на внесках до запитання (як і загальна сума депозитної заборгованості банку) можуть коливатися протягом року всього лише в межах 10%. Поки банк функціонує, його заборгованість перед клієнтами за депозитами зводиться до мінімуму. Як показує практика, частина коштів, вкладених як внесок до запитання, ніколи не буде вилучена і може бути інвестована в довгострокові високодоходні цінні папери. Іншим недоліком цього методу є те, що він припускає незалежність джерел коштів від шляхів їхнього використання. Насправді це далеко не так. Наприклад, банкірипрактики прагнуть залучити більше внесків від великих компаній, бо ці компанії, як правило, займають гроші в тому самому банку, де їм відкрито рахунки. Отже, залучення нових внесків означає одночасно зобов’язання банку задовольняти частину заявок на кредити з боку нових вкладників. А це означає, що частина нових внесків повинна бути направлена на кредитування власників цих внесків. Інші недоліки стосуються як методу загального фонду коштів, так і методу розподілу активів. Обидва методи роблять акцент на ліквідності обов’язкових резервів і можливому вилученні внесків, приділяючи менше уваги необхідності задовольняти заявки клієнтів на кредит. Тим часом добре відомо, що в міру підйому ділової активності ростуть і внески, і кредити. Якщо настає такий період, банку, крім установлених норм обов’язкових резервів, буде потрібно лише трохи додаткових ліквідних коштів для покриття вилучення внесків, особливо якщо економіст банку здатний цілком точно передбачити, коли ділова активність і притоки внесків почнуть убувати. В цьому випадку ліквідні ресурси потрібні, головним чином, для покриття попиту на кредити, які, можливо, будуть зростати вищими темпами, ніж внески. Слід також врахувати наявність сезонних коливань в окремих банків, за яких попит на кредит може зростати саме в той момент, коли об’єм внесків знижується. Крім того, під впливом грошово-кредитної політики, що проводиться, попит на кредити в періоди підйому може випереджати зростання внесків, а в періоди спаду ділової 74
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
активності темпи зростання депозитів у всіх банках вищі; в умовах буму помірному зростанню внесків протистоїть високий попит на кредити. Обидва розглянуті методи мають ще один недолік — вони спираються на середній, а не на граничний рівень ліквідності. Середнє відношення касової готівки і урядових цінних паперів до загальної суми внесків може бути достатнім для оцінювання ліквідності банківської системи в цілому, але воно не підкаже керівництву окремого банку, яка повинна бути його касова готівка наступного тижня, щоб покрити вилучення внесків і заявки на кредит. Тільки аналіз рахунків окремих клієнтів банку і знання господарських і фінансових умов на місцевому ринку дадуть банку змогу визначити потреби в готівці на певний момент. Розглянуті два методи є дещо спрощеними. Їх слід розглядати не як комплекс нормативних вказівок, що дає основу для ухвалення рішень, а як загальну схему, в рамках якої керівництво банку може визначити підхід до рішення проблеми управління активами. Використання будь-якого з цих методів припускає здатність групи компетентних керівників досліджувати весь комплекс взаємозв’язків і вводити ті ускладнення в аналіз і ухвалення рішень, які відповідають конкретному положенню даного банку. Метод управління резервною позицією. Метод полягає в такому: визначаємо резервну позицію, не формуючи заздалегідь резервів, а лише прогнозуючи об’єм ресурсів, які ми можемо купити на грошовому ринку і тим самим профінансувати можливий відтік грошових коштів. Насамперед йдеться про придбання коштів на міжбанківському ринку. Переваги цього методу очевидні: • скорочується частка низькодоходних і неприбуткових активів; • у разі вилучення депозитів валюта балансу банку не зменшується або зменшується в меншій мірі, тому що вторинні резерви не ліквідовуються, а навпаки, банк залучає додаткові ресурси. Але при застосуванні цього методу ризик ліквідності заміщується іншими видами ризику: • ризиком зміни процентних ставок; • ризиком доступності фондів (який визначається насамперед ємністю міжбанківського ринку). Метод управління кредитною позицією. Метод полягає у визначенні особливої кредитної позиції — того об’єму грошових коштів, який банк отримає в короткостроковому періоді, якщо не відновлюватиме короткострокові кредити. Метод активного управління портфелем. При використанні методу активного управління портфелем (оборотність банківських активів у цінні папери) розміщення кредитних ресурсів здійснюється не тільки за допомогою укладання кредитного договору, а й шляхом використання векселів, облігацій. Суть цього методу в широкому сенсі означає не тільки перетворення кредитів на цінні папери, а й будь-яке переведення їх у таку форму, коли їх можна реалізувати третім особам на ринку. Метод наукового управління. Управління активами за допомогою наукових методів і дослідження операцій допускає використання складніших моделей і сучасного математичного апарату для аналізу складних взаємозв’язків між різними статтями банківського балансу і звіту про прибутки і збитки. Цей підхід може надати велику допомогу керівництву банку в ухваленні рішень. 75
Казначейство банку
Два методи, розглянуті в попередніх розділах, зводяться до застосування простих прийомів наукового управління для аналізу зв’язків між різними статтями активу і пасиву. Вони указують шляхи розміщення всіх доступних для інвестування коштів так, щоб забезпечити достатню норму прибутку, здійснюючи операції в межах обмежень ліквідності, встановлених керівництвом банку (тобто зсередини) або органами банківського контролю (тобто ззовні). Складніша методика допускає науковий підхід до вирішення управлінських проблем з використанням прогресивних математичних методів для вивчення взаємодії елементів у складних моделях. Цей підхід потребує визначення цілей, установлення зв’язків між різними елементами проблеми, ідентифікації змінних, що перебувають і не перебувають під контролем керівництва, оцінки можливої поведінки неконтрольованих змінних і виявлення тих внутрішніх і зовнішніх обмежень, які регламентують дії керівництва. Метод наукового управління робить спробу відповісти на три запитання: «У чому суть проблеми?»; «Які варіанти її рішення?»; «Який варіант якнайкращий?». Одним з методів, який використовується фахівцями з управління, для вирішення виробничих проблем, є лінійне програмування. Далі слідує його опис, щоб проілюструвати, як використовуються наукові методи для вироблення рішень при управлінні активами комерційного банку. Цей метод пов’язує проблему управління активами з проблемою управління пасивами, з урахуванням обмежень у відношенні як прибутковості операцій, так і ліквідності. При управлінні активами і в інших сферах діяльності керівництво комерційного банку може ефективно використовувати також і інші методи наукового управління. Модель лінійного програмування — це метод математичного моделювання, що виражає взаємозв’язок різних елементів ухвалення рішень у стандартній математичній формі. Модель використовує один із стандартних обчислювальних методів, наприклад, симплекс-метод, для визначення оптимального поєднання елементів, що підлягають контролю з боку особи, яка ухвалює рішення. Математичні і обчислювальні аспекти моделі та її конкретне застосування — справа досить складна, проте зовсім не обов’язково, щоб їх розробляли особи, які застосовують лінійне програмування. За межами навчальних аудиторій ніхто не займається лінійним програмуванням вручну. Для полегшення використання таких складних моделей створено стандартні обчислювальні програми. Важливо, щоб керівництво могло виділити ті види проблем у сфері ухвалення рішень, які можна засвоїти за допомогою методу лінійного програмування, щоб було зрозуміло банківський і економічний зміст різних припущень моделі, і можна було допомогти інженерам-математикам і фахівцям з дослідження операцій проаналізувати проблему, проінтерпретувати і оцінити результати аналізу. Кожна модель лінійного програмування має певні характеристики. Вважають, що завдання найуспішніше вирішується за допомогою змінних, що під контролем осіб, які ухвалюють рішення, причому необхідно, щоб у наявності було декілька альтернатив використання таких змінних. Кожен з альтернативних шляхів має одне або більше обмежень з точки зору здатності особи, що ухвалює рішення, контролювати вирішальні змінні. 76
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Лінійне програмування є детермінованою моделлю, що приводить до єдиного оптимального рішення, так що характер обмежень повинен бути точно відомий або піддаватися апроксимації. Цільова функція повинна бути безперервною, тобто коефіцієнти вирішальних змінних мають допускати можливість задавати їм будь-які значення. Ціль повинна бути оформлена (іноді шляхом апроксимації) в лінійному вигляді, іншими словами, кожна змінна, що визначає рішення, повинна вносити свій внесок до значення цільової функції і в рівняння, що описує обмеження. Модель лінійного програмування потребує формулювання мети, яка повинна бути оптимізована, в явному вигляді. Оптимізація може полягати, наприклад, у максимізації прибутку або мінімізації витрат. Завдання управління активами — довести до максимальної величини прибутку від розміщення активів у різні категорії цінних паперів, які можна придбати. Наприклад, спростивши ситуацію, припустимо, що керівництво банку має намір розмістити ресурси в такій комбінації, яка принесе найбільший дохід. Вирішальні змінні або можливі альтернативи можуть включати короткострокові державні цінні папери, що приносять 8% річних, довгострокові урядові облігації (10% річних), міжбанківські кредити і депозити (з середньою прибутковістю 12%), термінові позики фізичним особам (середня прибутковість 21%) і/або інші кредити юридичним особам (24%). Наведені показники чистої прибутковості після вирахування витрат банку по обслуговуванню різних видів активів. Якщо допустити, що змінна X являє суми, які будуть інвестовані в різні категорії активів, то отримання прибутку (Р) від цих інвестицій можна описати такою формулою: Р = 0,08xj + 0,10x2 + 0,12х3 + 0,21х4 + 0,24х5. Метою рішення цієї задачі буде максимізація прибутку — величини Р. Якщо банкір мав би право йти на будь-який ризик, не дотримувався вимог ліквідності та інших юридичних обмежень відносно інвестицій, вирішити таке рівняння було б нескладно. Відповіддю стало б інвестування всіх наявних коштів у позики споживачам у розстрочення (х5), що приносять 24% річних. Це абсолютно нереально, бо в банку є й інші клієнти, що вимагають його уваги, до того ж існуючі норми регулювання банківських операцій і міркування обережності не допускають подібних рішень. Інвестиції комерційних банків обмежуються законами і розпорядженнями органів контролю. З них одні пов’язані з економічними умовами, інші встановлюються керівництвом банку для забезпечення здорових принципів банківської діяльності. Деякі обмеження важче виразити математичною формулою, інші — простіше. Одні є абсолютними, інші залежать від розсуду керівництва. Наприклад, сума касової готівки і внесків в Національному банку повинна бути щонайменше рівною мінімальним банківським резервам. Цю величину легко виразити в процентному відношенні до суми внесків різних категорій. Керівництво банку повинно складати прогнози і оцінювати очікуваний попит на кредити. Вирішення системи рівнянь лінійного програмування вкаже, які суми слід інвестувати в кожен вид активів, щоб максимізувати прибуток при заданому наборі припущень, включених у модель. Цілком імовірно, що потрібно буде розрахувати програму кілька разів, змінюючи набори припущень, щоб перевірити чутливість результатів до зміни припущень. 77
Казначейство банку
Метод наукового управління банківськими активами дає помітні переваги для банків, що мають у своєму розпорядженні або співробітників, або консультантів, математична підготовка яких дозволяє його використовувати. Керівництво банку повинне розглядати подібні методи як шлях удосконалення процесу ухвалення рішень, але не як заміну їх власного досвіду. Використання розробленої моделі лінійного програмування дозволить керівництву банку побачити наслідки деяких його рішень. Модель можна використовувати для перевірки чутливості цих рішень до змін економічної кон’юнктури або до помилок у прогнозах. І, звичайно, вона корисна тим, що дає змогу використовувати перевагу швидкого оброблення даних на комп’ютерах для узагальнення складних взаємодій великого числа змінних, з якими керівникам доводиться мати справу при розміщенні коштів у різні активи. Проте на завершальній стадії аналізу керівництво банку повинне прийняти на себе відповідальність за розробку моделі і за ті рішення, які ґрунтуються на отриманій завдяки їй інформації. Одна з головних переваг, яку отримує керівництво розробивши модель, полягає в тому, що змушує ретельно визначати цілі і в явній формі виражати різні обмеження. Більше того, цей процес змушує керівництво банку вивчати портфель кредитів та інвестицій для виявлення об’ємів різних видів інвестицій, з можливістю визначенння доходу і витрат за ними. Отримана інформація — це виняткова цінність незалежно від методу її отримання. Приходить час, коли все більше українських банків досягають того стану зрілості, як у плані об’єму здійснюваних банківських операцій, так і в процесі їх складності, за якої концепція комплексного управління активами і пасивами стає однією з найактуальніших проблем управління. Навіть в умовах стабільної економічної ситуації, при стрімких темпах розвитку фінансового ринку будь-які комерційні банки стикалися б із серйозними труднощами. Проте на тлі зростання темпів інфляції до і початку глибокої кризи в реальному секторі виникають такі зовнішні чинники дії на фінансову структуру комерційних банків, за яких питання управління активами і джерелами коштів набувають першорядного значення. Від реалізації концепції управління активами і пасивами багато в чому залежить контроль і мінімізація фінансових ризиків діяльності банку. Інакше, мета зниження ризику може бути досягнута тільки за рахунок падіння рентабельності та об’єму операцій. Конкретні методи управління активами і зобов’язаннями залежать від оцінки активів і пасивів в банківських продуктах (програмах); вони передбачають: • класифікацію активів і пасивів по процентній чутливості і термінам; • визначення величини процентної ставки і суми по кожному виду активів і пасивів; • аналіз даних за допомогою відповідного інструментарію і критеріїв оцінки. Це дає керівництву і відповідним менеджерам банку можливість виявити ступінь впливу змін процентних ставок на розрахункову рентабельність за даною програмою управління активами і пасивами (банківському продукту). До активів чутливим до зміни процентних ставок належать позики, видані по плаваючих процентних ставках, позики, які погашаються, банківські інвестиції з близькими термінами погашення, а також платежі за позиками з фіксованими процентними ставками. 78
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
До проценточутливих пасивів належать короткострокові позики, депозитні сертифікати і сертифікати грошового ринку з близькими термінами, а також прив’язані до плаваючих процентних ставок зобов’язання. Деякі активи і пасиви стають проценточутливими в міру настання терміну їх розміщення або залучення. Для аналізу активів і пасивів за термінами використовуються таблиці, які показують розбіжність між їхніми окремими складовими за сумами, термінами і процентними ставками за даний період, у розрізі кожної валюти. Середньозважений множник за активами і пасивами розраховується шляхом визначення частки активів і пасивів, що доводяться по термінах на той або інший часовий інтервал, з подальшим множенням отриманої величини на кількість днів до настання відповідного терміну розміщення або залучення ресурсів. Аналогічно розраховується і середньозважений множник по прибутковості (вартості ресурсів). Різниця між середньозваженою тривалістю активів і середньозваженою тривалістю пасивів становить GAP (неспівпадання по термінах), а різниця між середньозваженим доходом і середньозваженою вартістю ресурсів — чисту процентну маржу (spread). Такий розрахунок проводиться з метою визначення допустимих коливань процентних ставок при розробленні процентної політики банку в частині управління процентним ризиком. Банк може управляти своїм процентним ризиком, змінюючи терміни розміщення і залучення своїх активів і пасивів, суми проценточутливих активів і пасивів, рівень прибутковості по проценточутливих активах, діапазон мінливості процентних ставок. Керівництво банку може проводити агресивну, захисну або помірну політику у сфері управління процентним ризиком. Загальновизнано, що потоки готівки, прибуток, процентні ставки, залишки за рахунками і часовий чинник становлять основні елементи будь-якої прийнятної програми (банківського продукту) управління активами і пасивами.
2.3. Управління пасивами банку Банківський капітал — сукупність грошових капіталів (власних і залучених коштів), якими оперує банк. Банківський капітал — сукупність грошових капіталів, залучених банком, які використовуються ним у вигляді банківських ресурсів для здійснення активних операцій (мал. 2.10–2.11). Згідно із законодавством капітал банку — це залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань. Функції власного капіталу банку
Оперативна
Захисна
Регулятивна
Мал. 2.10. Функції власного капіталу банку
79
Казначейство банку Власний капітал банку Акціонерний (статутний) капітал Резервний капітал Нерозподілений прибуток Довгострокові зобов’язання – субординований борг Мал. 2.11. Основні складові власного капіталу банку
Основний капітал Регулятивний капітал (власні кошти) банку
Додатковий капітал
Відвернення Мал. 2.12. Регулятивний капітал банку
Принципи формування власного капіталу комерційного банку (мал. 2.13; 2.14). 1. Розмір власного капіталу визначається кожним банком самостійно з урахуванням дотримання нормативних вимог НБУ. 2. Частка власного капіталу в сукупних ресурсах банку незначна. 3. Регулятивний капітал складається з основного та додаткового капіталу, при чому основний — майже незмінний, а розмір додаткового зазнає змін. Фактори
Загальні
Специфічні
Використання коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб, з метою отримання прибутку
Характер операцій, що проводить банк
Існування державної системи страхування депозитів
Стан розвитку кредитного ринку та можливість доступу до ресурсів НБУ
Специфіка клієнтури банку
Комерційний банк має більше ліквідних активів, ніж підприємство Мал. 2.13. Фактори, що зумовлюють низьку частку власного капіталу в пасивах комерційного банку
80
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку Групи банків за рівнем капіталу Добре капіталізовані Достатньо капіталізовані Недокапіталізовані Значно недокапіталізовані Критично недокапіталізовані Мал. 2.14. Групи банків за рівнем капіталу
4. Загальний розмір додаткового капіталу не може бути більшим, ніж 100% основного капіталу; розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50% розміру основного капіталу. 5. Статутний фонд, як основна складова власного капіталу, може створюватися тільки за рахунок власних коштів учасників банку. Порядок його формування залежить від форми організації банку. 6. Основним джерелом формування резервних фондів банку є прибуток. Залучені ресурси — це ресурси, сформовані за рахунок добровільних внесків та перерахувань власних коштів клієнтами банку на поточні, депозитні та інші рахунки. Депозит — кошти, що надаються фізичними та юридичними особами в управління комерційному банку на визначений срок та на певний відсоток, що обумовлюється угодою (мал. 2.15–2.17). Депозитна операція — це операція кредитного інституту, в тому числі комерційного банку, щодо залучення коштів на депозитні рахунки незалежно від строку та цільового призначення. Стратегія управління пасивами отримала розвиток у міжнародній банківській справі впродовж 60–70-х років XX ст. У цей період банки зіткнулися зі швидким зростанням процентних ставок та інтенсивною конкуренцією у сфері залучення грошових коштів. Банкіри почали приділяти значну увагу пошукам нових джерел фінансування, а також здійснення контролю за структурою і вартістю депозитних і недепозитних зобов’язань, що й дало поштовх до формування стратегії управління банком через управління пасивами. По суті, встановлення контролю над джерелами грошових коштів банку аналогічно зводиться до контролю над активами. З цією метою банки почали реструктуризацію пасивів в напрямі мінімізації витрат за залученими коштами, які дали можливість збільшити прибуток і капітал. Вибір оптимальних співвідношень між розмірами різних видів депозитних джерел і капіталом, які забезпечували бажаний рівень стабільності фондів, давав банкам можливість надавати довгострокові кредити, які були високодоходними, але ризикованішими і тому потребували довгострокових інвестицій. Для забезпечення бажаного об’єму, структури і рівня витрат комерційні банки застосовували цінові та нецінові методи управління залученими ресурсами. 81
Казначейство банку Види банківських депозитів
За типами вкладників Депозити юридичних осіб Депозити фізичних осіб
За формами вилучення До запитання Безстрокові внески (вилучаються в повній сумі) Внески на контокорентні рахунки Депозитні сертифікати Внески на поточні рахунки (вилучення частинами або повністю) Строкові внески Строкові внески Ощадні внески Депозитні сертифікати Ощадні сертифікати Обертаються на ринку
Не обертаються на ринку
Мал. 2.15. Види банківських депозитів
У процесі еволюційних перетворень соціально-економічних систем, ускладнення і вдосконалення світової практики банківської справи другий підхід до питання ліквідності комерційних банків отримав подальший розвиток за двома основними напрямами: теорії управління активами і теорії управління пасивами комерційних банків. Теорія управління пасивами Теорія управління пасивами, що розвиває і доповнює політику управління ліквідності комерційних банків, ґрунтується на таких двох твердженнях. Перше — комерційний банк може вирішувати проблему ліквідності залученням додаткових грошових коштів, купуючи їх на ринку капіталу. Реально це твердження знайшло практичне втілення в західних країнах. Друге — комерційний банк може забезпечити свою ліквідність, удаючись до позик грошових коштів у Національному банку або в банків-кореспондентів, а також до позик, що отримуються на ринку євровалют. 82
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку Класифікація депозитів юридичних осіб Порядок звернення до депозиту
З правом поповнення
Без права поповнення
Порядок повернення коштів
Основна сума і проценти сплачуються одночасно
Проценти сплачуються періодично, а основна сума – після закінчення строку
Валюта залучення коштів
Депозит у національній валюті
Депозит в іноземній валюті
Форма оформлення депозиту
Договір
Депозитний сертифікат
Метод нарахування депозитних процентів
За простою процентною ставкою
За складною процентною ставкою
Мал. 2.16. Класифікація депозитів юридичних осіб
Захисники цієї теорії стверджують, що банки можуть вирішити проблему ліквідності шляхом залучення додаткових коштів з ринку. Спочатку на захист цієї теорії найактивніше виступали великі банки провідних фінансових центрів, але незабаром її прийняли повсюдно. Її виникнення пов’язане з відновленням ринку федеральних фондів у 50-ті роки і подальшим розвитком термінових депозитних сертифікатів як головного інструменту грошового ринку. Комерційні банки за рахунок залучених коштів формують більше ніж 80% загальної суми активів. Завдяки використанню досить дешевих позикових коштів, зокрема депозитів, відносно невеликий прибуток від банківських операцій, кінець кінцем, повинен досягати розмірів, що забезпечують акціонерам прийнятний дохід. Суть управління пасивами: • мінімізація процентних витрат; • визнання важливості відносин з клієнтами; • відхід від обмежень контролюючих органів. 83
Казначейство банку Класифікація депозитів фізичних осіб Джерело формування
За рахунок коштів вкладника
За рахунок коштів юридичних осіб, де працює клієнт банку
Спосіб внесення коштів на депозитний рахунок
Готівкою
Перерахування з поточного рахунку
Перерахування з іншого вкладного рахунку
Порядок звернення до вкладу
З правом поповнення
Без права поповнення
Порядок розпорядження коштами депозиту
Вкладник розпоряджається особисто
За дорученням власника користуються інші особи
Порядок повернення коштів
Основна сума і проценти сплачуються одночасно
Проценти сплачуються періодично, а основна сума – після закінчення строку
Метод нарахування депозитних процентів
За простою процентною ставкою
За складною процентною ставкою
Мал. 2.17. Класифікація депозитів фізичних осіб
У широкому сенсі управління пасивними операціями є діяльністю, пов’язаною із залученням коштів вкладників та інших кредиторів і визначенням відповідної комбінації джерел коштів для даного банку. У вужчому сенсі під управлінням пасивними операціями почали розуміти дії, направлені на задоволення потреб у ліквідності шляхом активного дослідження позикових коштів у міру необхідності. Здатність розміщувати депозитні сертифікати і займати євродолари або ресурси в Центральному банку дає банку змогу меншою мірою залежати від низькодоходних вторинних резервних активів, а це розширює його 84
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
можливості отримувати прибуток. Проте ці операції пов’язані з ризиком. При управлінні пасивними операціями необхідно враховувати відношення між витратами на залучення коштів і доходом, який можна отримати від вкладення цих коштів у позики або цінні папери. Отже, взаємозв’язок між управлінням активами і управлінням пасивними операціями має вирішальне значення для прибутковості банку. Діяльність комерційних банків полягає в залученні грошей (в основному вкладників) і наданні їх у позику або інвестуванні під вищі ставки. Це діяльність фінансової установи, яка виступає посередником між тими, хто має в своєму розпорядженні ресурси у вигляді заощаджень, і тими, хто їх потребує. Операції з кредитування тих, хто володіє високою кредитоспроможністю, та інвестування у високоякісні цінні папери менш прибуткові порівняно з операціями нефінансових корпорацій. Тому, щоб забезпечити прибуток акціонерам, необхідний набагато більший оборот, ніж дозволяють власні ресурси. Останніми роками банки вдаються до обширного нарощення позикового капіталу для забезпечення своєї ліквідності. Такі позики почали називати управлінням пасивами. Розширення масштабів використання позикових коштів зумовлене збільшенням попиту на банківські кредити і відносно повільним зростанням внесків до запитання останніми роками. Посилення економічної активності і підвищення темпів інфляції означали зростання потреби компаній у кредиті. Крім того, як підприємства, так і приватні особи стали чутливіші до процентних ставок, у зв’язку з якими сповільнився приріст внесків до запитання. Збільшення витрат спонукає банки повніше використовувати свої ресурси. Це приводить до зростання коефіцієнта позики/депозити порівняно з минулими роками. Управління з використанням GAP-розриву Одним з найважливіших комплексних методів управління ризиком ліквідності є управління з використанням GAP-розриву. GAP — різниця між балансовою вартістю активів і балансовою вартістю пасивів. Критерієм для класифікації конкретної вимоги або зобов’язання на такому часовому інтервалі є термін погашення; фінансові інструменти, які не мають певної дати погашення, можуть бути класифіковані на основі статистичних даних (стабільна і «летюча» частина, оборотність, очікуваний термін погашення). Для розрахунку розриву по активах і пасивах банку і реструктуризації статей балансу з метою управління ризиком ліквідності використовується такий механізм: • усі активи і пасиви банку розбиваються за термінами; • розраховуються відкриті довгі і короткі позиції; • визначається розрив GAP (позитивний — вимоги більші від зобов’язань, негативний — зобов’язання більші від вимог); • розраховується накопичувальний GAP — стан кореспондентського рахунка за термінами. Як альтернатива ліквідності, що нагромаджується в балансі, банк може спробувати створити ліквідність, використовуючи свої пасиви. Ідея полягає в придбанні коштів для рентабельного їх використання, особливо для задоволення попиту клієнтів-позичальників. Стиль управління, що проявляється у виборі між ризиком і доходом, визначатиме агресивність управління пасивами і об’єм накопичення ліквідності. 85
Казначейство банку
Стратегія управління пасивами банку не виключає паралельного управління активами, але проблема полягає в розмежуванні і автономному застосуванні будь-якого з цих підходів. Головним недоліком стратегії управління пасивами є те, що вона застосовується переважно за принципом «чим більше, тим краще», причому ресурси залучаються без урахування ефективних напрямів їх розміщення. В період економічних підйомів, якщо попит на кредитні ресурси зростає, такий підхід може бути виправданий і корисний. Але під час спадів, коли попит на кредити обмежений, незбалансований підхід до управління активами і пасивами банку може призвести до значного скорочення прибутків і навіть значних збитків. Перевагою такого підходу до управління банком є можливість збільшення прибутку, контролюючи операційні витрати і точно прогнозуючи потреби банку в ліквідних коштах. В Україні широко застосовується стратегія управління банками через пасиви, передусім за все регулюванням рівня депозитної ставки, яка визначає потреби банку в ресурсах. Практика роботи деяких українських банків повною мірою відображає недоліки автономного підходу до управління активами і пасивами, якщо все частіше виникають проблемні ситуації з розміщенням надмірної кількості кредитних ресурсів. В умовах значного спаду виробництва попит на кредитні ресурси зменшується, і банки, що залучили грошові кошти, стикаються з проблемою їх ефективного розміщення. В цілому стратегія управління пасивами в міжнародній банківській практиці переважала недовго (впродовж 10–15 років), проте вона стимулювала розвиток технологій і методів управління залученими ресурсами, ставши перехідним етапом до застосування ефективних підходів збалансованого управління активами і пасивами комерційного банку. Суть збалансованої стратегії управління полягає в тому, що банки розглядають свої портфелі активів і пасивів як єдине ціле, визначаючи роль сукупного портфеля в отриманні високого прибутку за рахунок прийнятного рівня ризику. Загальне управління активами і пасивами дає банку інструментарій для формування оптимальної структури балансу і створення захисту від ризиків, викликаних значними коливаннями параметрів фінансових ринків. Головне завдання менеджменту — координувати рішення щодо активів і пасивів усередині кожного окремого банку аби досягти високих результатів, максимально контролюючи об’єми, структуру, доходи і витрати як за активними, так і за пасивними операціями банку. Контроль керівництва банку над активами може координуватися з контролем над пасивами, оскільки лише в такому разі можна буде досягти внутрішньої єдності і завдяки цьому максимізувати різницю між доходами і витратами. Головна ідея збалансованої стратегії полягає в розумінні того, що і доходи і витрати належать до обох сторін банківського балансу. При цьому ціна кожної операції або послуги може перекрити витрати банку з її надання. Зниження витрат банку завдяки управлінню пасивами так само допомагає досягти цільового рівня прибутку, як і надходження від активних операцій. Отже, традиційний погляд, згідно з яким весь дохід банку генерують активи, — кредити та інвестиції, поступився місцем ідеї 86
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
одночасно скоординованого управління активами і пасивами, що може бути досягнуто за рахунок комплексного управління активами і пасивами банку на основі казначейської моделі. Ефективне управління активами і пасивами неможливе без управління ресурсами і ліквідністю банку. Управління ресурсами банку передбачає координацію між проведеними операціями по залученню і розміщенню ресурсів. Централізоване управління банківськими ресурсами через Казначейство банку істотно полегшує і рішення завдання централізації управління процентним ризиком. Управління активами і пасивами дає комерційному банку можливість знаходити і використовувати безпосередні джерела ресурсів. Під управлінням ліквідністю маємо на увазі, головним чином, забезпечення здатності банку своєчасно виконувати свої зобов’язання з близьким терміном виконання (GAP-аналіз), а також задоволення попиту клієнтів на готівку. Для цілей управління активами і пасивами Комітет з управління активами і пасивами визначає прийнятний діапазон коливань ліквідності банку, що дає можливість його регулювати, наприклад, змінюючи тривалість активів або пасивів або диверсифікуючи і розширюючи коло джерел залучення ресурсів. Управління кредитним ризиком банку допускає оцінку і регулювання приросту об’ємів позикової заборгованості та інвестицій, ступеня їх диверсифікації, а також визначення діапазону допустимих коливань відповідних показників, наприклад, відношення резерву на можливі втрати по позиках до загальної суми позикової заборгованості. Розглянемо аналітичні інструменти управління ресурсами комерційного банку. Основна мета управління ресурсами банку — оптимізація чистого процентного доходу при мінімізації ризику втрати ліквідності, ризику недостатності власного капіталу і процентного ризику. Розподіл ресурсів за активними операціями Цей метод допускає узгодження активів і пасивів з точки зору управління процентним ризиком, їх коливань, термінів залучення і розміщення. Як основний метод управління активами і пасивами використовується розподіл ресурсів за активними операціями за принципом узгодження ступеня якості банківських ресурсів, а також ліквідністю активів і терміновості (запиту) зобов’язань. Активи і пасиви групуються за «корзинами терміновості», після чого управління зосереджується на з’ясуванні особливостей кожної групи і регулюванні її змін. До окремих видів активів прив’язуються джерела ресурсів з метою визначення їх достатності. Основна увага в управлінні активами і пасивами приділяється забезпеченню ліквідності. Розподіл ресурсів за активними операціями і визначення маржі за видами активно-пасивних операцій визначаються в розрізі основних валют, з якими працює банк по очищеному (з урахуванням резервів і середньомісячних або середньодекадних даних) реструктуризованому балансу. Основною метою розподілу ресурсів за активними операціями з урахуванням термінів погашення є управління активами і пасивами з метою мінімізації процентного ризику, ризику ліквідності і прибутковості за рахунок дотримання певних співвідношень між активами і пасивами за термінами і об’ємами. 87
Казначейство банку
Управління GAPом Це метод оцінювання чутливості процентної ставки до тривалості залучення або розміщення ресурсів. Проценточутливі активи прив’язуються до проценточутливих пасивів для визначення величини неспівпадання (GAPу). Недолік або надлишок ресурсів розглядається з позиції «тимчасової корзини». Базове рівняння виглядає так: проценточутливі активи – проценточутливі пасиви = проценточутливий GAP. GAP може відображати і надлишок, і недолік активів. Він належить до певного тимчасового інтервалу (наприклад, 30-денний GAP показує, в якому ступені активи з термінами розміщення до 30 днів перевершують або поступаються пасивам з термінами до 30 днів). Мета цього методу — структуризування банківського портфеля, яке дозволяє максимізувати його гнучкість і рентабельність за рахунок виявлення проценточутливих активів і пасивів. (Аналіз GAPу зазвичай має короткострокову орієнтацію і, як правило, не враховує ризику реінвестування по середньострокових потоках готівки і довгострокової прибутковості). Принципи управління GAPом Управління GAPом можна визначити як управління об’ємами активів і пасивів, чутливих до зміни процентної ставки протягом циклу зміни процентної ставки. Є такі принципи управління GAPом: • підтримувати диверсифікований за ставками, термінами, секторами господарства портфель активів. Крім того, вибирати якомога більше кредитів і цінних паперів, які можна легко реалізувати на ринку; • розробляти спеціальні плани операцій для кожної категорії активів і пасивів по кожному періоду ділового циклу, тобто вирішити, що робити з різними активами і пасивами при даному рівні процентних ставок і зміні трендів руху ставок. Модель імунізації балансу Портфельна імунізація є одним з ефективних прийомів зниження впливу фінансових ризиків і ґрунтується на аналізі тривалості інвестиційного горизонту, відомого як аналі імунізація. Метод полягає в розгляді варіантів з прорахунком можливого впливу тих або інших операцій чи дій, що дають змогу передбачати їх наслідки в ході аналізу альтернатив. Цей метод особливо корисний при плануванні і прогнозуванні. Метою стратегії імунізації є вимірювання чутливості до процентних ставок. При імунізації проводиться реструктуризація активів і пасивів банку: • розраховуються можливі втрати (зростання) власного капіталу банку при прогнозованій зміні ставок на ринку; • розраховуються варіанти захисту власного капіталу від процентного ризику за допомогою управління дюрацією активів і дюрацією пасивів, а також фінансового левериджу. «Duration-аналіз» Це метод визначення впливу змін процентних ставок на ціну (вартість) грошових ресурсів. «Duration-аналіз» допомагає проводити оцінку на підставі середньозва88
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
женої терміновості окремого інструменту або всього портфеля в цілому. За рахунок поєднання дюрації (тривалості) банк може захистити свої активи від ризику зміни кон’юнктури і ризику реінвестицій. Дюрація — середньозважений термін погашення активу або пасиву, при розрахунку якого як ваги використовуються відносні величини справжніх вартостей грошових потоків до отримання. Поняття «дюрація» вперше ввів американський учений Ф. Маколі (F.R. Macaulay) в 1938 році; воно відіграє найважливішу роль в аналізі цінних паперів. Дюрація є відносною мірою чутливості до процентних ставок боргового інструменту. У своєму первинному вигляді дюрація розраховується як зважений середній термін до закінчення дії інструменту. Вагами є поточні вартості окремих грошових потоків, що поділяються на поточну вартість усієї сукупності грошових потоків. Модель дюрації є найбільш точним способом визначення ступеня чутливості банківських активів і пасивів до негативної дії процентного ризику і балансування портфеля активів і пасивів по термінах. Крім того, цей спосіб вимірює чутливість ринкової вартості фінансових інструментів до зміни процентних ставок, враховуючи часовий графік усіх надходжень і всіх виплат за пасивами, а також дає змогу оцінити втрати власного капіталу в разі реалізації процентного ризику. Дюрація, або в дослівному перекладі — тривалість (англійський варіант — duration), не є прямою мірою ризику, проте досить повно характеризує величину ризику, враховуючи всі чинники, що впливають на цінову чутливість. Дюрація (D) є найважливішою характеристикою потоку платежів, що визначає його чутливість до зміни процентної ставки, тобто відносною мірою чутливості до процентних ставок боргового інструменту. Імунізація — формування портфеля активів так, щоб захистити існуючий бізнес інвестора від впливу процентного ризику. Метою стратегії імунізації є вимірювання чутливості до процентних ставок. Розрахунок дюрації: D V t w , де t — час, на який припадає грошовий потік; PV ; V — відносна величина V CF CF — грошовий потік; PV — поточна (справедлива, приведена) вартість грошового потоку; w — ваги поточної вартості грошових потоків. Оцінка дюрації відіграє ключову роль при управлінні ринковим ризиком. Разом з тим аналіз дюрації дає можливість використовувати вдосконалений інструментарій оцінки розриву стосовно всіх активів і пасивів, чутливих до зміни процентних ставок. У його основі лежить аналіз дюрації стосовно притоку грошових коштів від банківських активів і відтоку грошових коштів, що направляються вкладниками, інших кредиторів і власників банку. Особливості дюрації: • при зниженні процентних ставок величина дюрації збільшується; • при зростанні процентних ставок дюрація знижується. Базова формула дюрації: 89
Казначейство банку N
D
N
CFt DFt t PVt t t 1 N
CFt DFt
t 1 N
,
PVt
t 1
t 1
де CFt — грошовий потік, отриманий по активу в кінці періоду t; N — кількість періодів t; DFt — дисконтуючий фактор 1/(1+R), де R — прибутковість до погашення або ринкова процентна ставка по кредиту; PVt — поточна (справжня) вартість грошового потоку. У той же час можна представити дюрацію як суму грошових потоків по фінансовому інструменту, приведених до їх теперішньої вартості і віднесених до ціни інструменту можна так: N
D
CFti
(1 Y ) t 1
ti
. PVt 0 З цієї формули видно, що дюрація є оцінкою середньої тривалості потоку платежів з урахуванням дисконтування вартості окремих виплат. Показник дюрації, або середньої тривалості, більш коректно враховує особливості часової структури потоку платежів. З вищенаведених формул випливає, що віддалені платежі мають меншу вагомість, і, отже, менше впливають на результат, ніж ближчі до моменту оцінювання. Дюрацію часто інтерпретують як середній термін зобов’язання, з урахуванням його поточної (сучасної) величини, або, іншими словами, як точку рівноваги термінів дисконтованих платежів. Важливе теоретичне і прикладне значення в аналізі відіграє гранична величина дюрації (limiting value of duration) — LVD, що обчислюється за формулою LVD
1Y , Y
де Y — доходність до погашення. Важливо також відзначити, що дюрація потоку залежить не тільки від його структури, а й від поточної процентної ставки. Чим вища процентна ставка, тим менша вартість подальших виплат порівняно з найближчими виплатами і тим менша дюрація, і навпаки, чим менша процентна ставка, тим більша дюрація за потік платежів. Для оцінювання чутливості вартості потоку платежів до процентної ставки використовується модифікована дюрація (MD), розрахунок якої проводиться за формулою: D . 1Y З використанням модифікованої дюрації залежність зміни поточної вартості потоку платежів від зміни процентної ставки виражається формулою MD
PV MD PV Y . 90
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Модифікована дюрація, помножена на поточну вартість, є першим коефіцієнтом розкладання функції поточної вартості потоку платежів в ряд Тейлора за процентною ставкою. Можливе й зворотне визначення модифікованої дюрації і дюрації як коефіцієнта, що характеризує зв’язок між зміною процентної ставки і зміною поточної вартості потоку платежів. За такого підходу дюрація може виявитися негативною величиною, оскільки існують потоки платежів (наприклад, певні види облігацій з плаваючим купоном), вартість яких збільшується разом із зростанням процентних ставок. Розглянемо розрахунок дюраційного розриву і процентного ризику. Для розрахунку дюраційного розриву за активами і пасивами комерційного банку і реструктуризації статей балансу з метою захисту від дії процентного ризику застосовується такий механізм: • усі активи і пасиви банку розбиваються за термінами і групуються за зонами ризику; • активи і пасиви приводяться до справжньої вартості; • розраховується дюрація за активами і пасивами. Щоб розрахувати дюраційний GAP по банку в цілому, розраховується дюрація портфеля активів і пасивів: DА = X1АD1А + X2АD2А + ... + XmАDmА — дюрація портфеля активів; DL = X1LD1L + X2LD2L + ... + XmLDmL — дюрація портфеля пасивів, де X — частки відповідних активів і пасивів у загальному портфелі активів або пасивів; D — дюрації окремо взятих активів і пасивів, розраховані за базовою формулою. Далі виконуються такі дії: 1) установлюється очікувана зміна процентної ставки для кожного періоду; 2) розраховується комплекс відкритих довгих (вимоги більше зобов’язань) і коротких (зобов’язання перевищують вимоги) позицій; 3) розраховуються закриті позиції (частина позиції покрита контроперацією); 4) визначається GAP (позитивний — вимоги більші за зобов’язання, негативний — зобов’язання більші за вимоги); 5) накопичувальний GAP (розрив за період); 6) відносний GAP (відношення розриву до активів); 7) відносний накопичувальний GAP (відносний розрив за період); 8) визначається чутливість по активу або пасиву (схильність до процентного ризику активу або пасиву); 9) розраховується ризик розриву: Kr
GAP , A
де Кr — коефіцієнт ризику розриву; GAP — розрив між активами і пасивами; А — активи; 10) розраховується коефіцієнт розриву (відношення активів до пасивів по термінах); 91
Казначейство банку
11) розраховується різниця між ставкою прибутковості активів і ставкою за пасивами згідно з терміном погашення активів і пасивів; 12) розраховується ЧПМ зважена за активом згідно з термінами погашення; 13) розраховується фінансовий леверидж для подальшого управління дюрацією (відношення пасивів до активів). Співвідношення між дюрацією активів і пасивів можна виразити такою формулою: L . A де DА — зважений за вартістю надходжень термін погашення активів; DL — зважений за вартістю надходжень термін погашення пасивів; L — загальний обсяг пасивів; А — загальний обсяг активів. Відзначимо, що незалежно від напрямів зміни процентних ставок активи комерційного банку повинні переоцінюватися частіше, ніж пасиви, також в підтвердження з вищезгаданої формули випливає, що дюрація активів повинна бути коротшою, ніж дюрація пасивів. Результатом цих розрахунків є рекомендації стратегії банку по управлінню розривом і веденню процентної політики. I. Додатково проводиться аналіз ризику позицій активів і пасивів щодо: • узгодження по термінах активно-пасивних операцій; • співвідношення по ставках активно-пасивних операцій; • визначення маржі по видах активних операцій. II. Проводиться реструктуризація активів і пасивів банку: • розраховуються можливі втрати (зростання) власного капіталу банку при прогнозованій зміні ставок на ринку; • розраховуються варіанти захисту власного капіталу від процентного ризику за допомогою управління дюрацією активів, дюрацією пасивів і фінансового левериджу. III. Проводиться розподіл ресурсів по активах в розрізі термінів. Основною метою розподілу ресурсів по активних операціях з урахуванням термінів погашення є управління активами і пасивами з метою мінімізації схильності до процентного ризику, ризику ліквідності і прибутковості за рахунок дотримання певних співвідношень між активами і пасивами по термінах і об’ємах. Етапи розподілу ресурсів за активними операціями: 1) ресурси і вкладення визначаються по очищеному реструктурованому балансу і платіжному календарю активно-пасивних операцій; 2) розподіл ресурсів по активних операціях і визначення процентної маржі по термінах визначаються в розрізі основних валют, з якими працює Банк; 3) визначення пріоритетності і черговості розподілу; 4) розрахунок середньозваженої вартості ресурсів по термінах і процентній маржі по активах з обліком термінів; 5) визначення середньозваженого терміну по активах і пасивах; 6) визначення критичних позицій в розривах за термінами і прибутковістю; 7) оцінювання фактичної структури ресурсів і вкладень за термінами; DA DL
92
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
8) розробка сценаріїв оптимізації сроків погашення, підвищення прибутковості і ліквідності; 9) оцінювання ризику за моделями оптимізації строків; 10) оцінка вартості заходів по оптимізації строків; 11) аналіз ефективності запропонованих сценаріїв розвитку і оптимізації строків; 12) рекомендації по залученню/розміщенню коштів з метою зниження впливу процентної ризику. Результат розподілу і оптимізації: • вирівнювання активів і пасивів за термінами і об’ємами; • досягнення достатньої маржі за активними операціями; • мінімізація схильності до процентного ризику. Зниження рівня процентного ризику Порядок оптимізації показників дюраційного GAP: • аналіз структури активів і пасивів за строками; • аналіз прибутковості активів і вартості пасивів по сроках;\ • розрахунок і аналіз показників дюраційного GAP; • аналіз мінливості процентних ставок і обсягів ресурсів на ринку; • прогнозування подальшого розвитку ринку; • визначення критичних позицій у структурі активів і пасивів, по ліквідності, прибутковості і ризику; • оптимізація структури активів і пасивів з урахуванням прогнозних очікувань і методики управління процентним ризиком; • ребалансування активів і пасивів згідно з прийнятою періодичністю ребалансування; • моніторинг і аналіз результатів оптимізації показників дюраційного GAP. Сценарії реагування при реалізації процентного ризику: I. Пожвавлення ринку і ринкових показників. 1-й варіант — агресивний GAP-менеджмент; 2-й варіант — обережний GAP-менеджмент; 3-й варіант — захисний GAP-менеджмент. II. Спад економічної активності. 1-й варіант — агресивний GAP-менеджмент; 2-й варіант — обережний GAP-менеджмент; 3-й варіант — захисний GAP-менеджмент. III. Очікування кризи. 1-й варіант — агресивний GAP-менеджмент; 2-й варіант — обережний GAP-менеджмент; 3-й варіант — захисний GAP-менеджмент. Практичне використання методики управління процентним ризиком: • оцінювання фактичного рівня процентного ризику банку; – оцінювання ефективності проведення активно-пасивних операцій і впливу даних операцій на ліквідність, прибутковість і рівень ризику банку; – визначення пріоритетності валюти (використовується з додатковою оцінкою валютного ризику); – вибір найбільш ефективних варіантів вкладень за наявності ресурсу і можливості альтернативного розміщення; 93
Казначейство банку
•
рекомендації щодо рівня оптимального співвідношення прибутковості активних операцій і вартості ресурсів за строками; • рекомендації по оптимізації строків погашення. Таким чином, модель дюрації є найточнішим способом визначення ступеня схильності банківських активів і пасивів до негативної дії процентного ризику і балансування портфеля активів і пасивів за строками. Крім того, цей спосіб вимірює чутливість ринкової вартості фінансових інструментів до зміни процентних ставок, враховуючи часовий графік всіх надходжень і всіх виплат за пасивами, а також дає змогу оцінити втрати власного капіталу в разі реалізації процентної ризику. Управління процентним ризиком за допомогою методу чистої процентної маржі (Spread-GAP) На ЧПД банку впливають: зміна рівня процентних ставок, норма доходу банку і величина загальних процентних доходів і витрат. Плаваючі процентні ставки можуть збільшити, зменшити або залишити без змін дохід банку у вигляді процентів. Вказана зміна залежить від структури кредитного портфеля банку, чутливості активів і пасивів до зміни рівня процентних ставок, величини GAPу. Основною метою захисних заходів зменшення ризику процентних ставок є збереження прибутку банку від негативних дій їх змін. Для того щоб захистити прибуток банку від негативної дії зміни процентних ставок, необхідно прагнути до підтримки на фіксованому рівні ЧПМ. Оптимізація Це дієвий метод ухвалення економічно обґрунтованих рішень, що робить основний наголос на ефективному розподілі ресурсів з метою максимізації або мінімізації певних показників (наприклад, максимізація прибутку або мінімізація витрат). Математичне рішення такої задачі називається оптимізацією. Особливо ефективний при цьому метод лінійного програмування. Вирівнювання активів і пасивів за термінами і об’ємами досягається шляхом: • досягнення достатньої маржі за активними операціями; • мінімізація схильності до процентного ризику. Порядок оптимізації показників дюраційного GAPу: 1) аналіз структури активів і пасивів за термінами; 2) аналіз прибутковості активів і вартості пасивів по термінах; 3) розрахунок і аналіз показників дюраційного GAPу; 4) аналіз мінливості процентних ставок і об’ємів ресурсів на ринку; 5) прогнозування подальшого розвитку ринку; 6) визначення критичних позицій в структурі активів і пасивів по ліквідності прибутковості і ризику; 7) оптимізація структури активів і пасивів з урахуванням прогнозних очікувань і методики управління процентним ризиком; 8) ребалансування активів і пасивів згідно прийнятої періодичності; 9) моніторинг і аналіз результатів оптимізації показників дюраційного GAPу. 94
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Значення процентного ризику для управління активами і пасивами Особливістю управління банківськими ризиками є те, що будь-які рішення носять явно виражений суб’єктивний характер. Для того щоб звести до мінімуму помилки управління, особі, яка ухвалює рішення, необхідно мати правильне уявлення про джерела виникнення ризиків, знання основних взаємозв’язків між характеристиками діяльності банку і станом зовнішнього економічного середовища. Управління ризиками — ключове завдання банківського менеджменту. Для забезпечення надійності своєї роботи банку необхідно створити систему управління ризиками, здатну виявляти ризики, вимірювати їх величину, забезпечувати їх моніторинг, містити необхідні інструменти і процедури реагування на погрози, що виникають. Така система повинна ґрунтуватися на виробленій банком політиці відносно управління ризиками. Вищезгадане однаковою мірою стосується як усієї сукупності ризиків, з якими стикаються банки, так і їх окремих видів. Процентний ризик здійснює помітний вплив на діяльність банків тільки в умовах стабільної економіки, розвинутої інфраструктури фінансового ринку і, як наслідок, жорсткої конкуренції (наприклад, коли довгострокові 30-річні облігації США, що часто розглядаються як безризикові, втрачали внаслідок несприятливої зміни процентних ставок більше половини своєї ринкової вартості). У нестійкій же економіці при високій інфляції банки зазвичай перекладають процентний ризик на клієнтів, установлюючи велику різницю між ставками залучення і розміщення. Тим самим знижується платоспроможність клієнтів, і, відповідно, збільшується ризик ліквідності банків. Особливістю процентного ризику є те, що він, за своєю суттю, потребує складних математичних методів для охоплення всіх джерел його виникнення, правильного вимірювання і адекватного реагування. Як наслідок, система управління процентним ризиком, яка успішно розвивається в одному банку, може бути мало придатною для іншого. Практичне використання управління активами і пасивами банку: • оцінювання фактичного рівня процентного ризику банку; • оцінювання ефективності проведення активно-пасивних операцій і впливу цих операцій на ліквідність, прибутковість і рівень ризику банку; • визначення пріоритетності валюти (використовується з додатковою оцінкою валютного ризику); • вибір найбільш ефективних варіантів вкладень за наявності ресурсу і можливості альтернативного розміщення; • рекомендації щодо рівня оптимального співвідношення прибутковості активних операцій і вартості ресурсів по термінах; • рекомендації по оптимізації термінів погашення. Таким чином, керуючись вищевикладеними методами оцінювання активів і пасивів можна вибрати основні критерії оцінювання прибутковості активних операцій, які як проводить комерційний банк, так і має намір зробити це в майбутньому. Розглянемо декілька моделей, побудованих на основі детермінованих функціональних залежностей.
95
Казначейство банку
Модель GAP-аналізу Модель GAP використовується для управління чистим процентним прибутком у короткостроковій перспективі і направлена на те, щоб його стабілізувати:
GAP RSA RSL . Негативний GAP означає, що в банку більше пасивів, ніж активів, чутливих до зміни рівня процентних ставок. Позитивний GAP показує, що в банку більше активів, ніж пасивів, чутливих до зміни рівня процентних ставок. Рівність активів і пасивів, чутливих до зміни рівня процентних ставок, свідчить про відсутність GAP. Таку ситуацію нерідко називають нульовими GAP, або нейтральним ризиком. Розмір розриву використовується або для хеджування зміни рівня процентних ставок, або для спекулятивної зміни величини GAP. Таким чином, управління GAP може бути пасивним (тобто для забезпечення страхування чистого процентного прибутку банку від зміни рівня процентних ставок на ринку) або активним (тобто спекулятивною зміною розміру GAP відповідно до банківського прогнозу зміни рівня процентних ставок на ринку з метою збільшення чистого процентного прибутку). Крім цього, при аналізі GAP-розриву використовують такі основні припущення (мал. 2.18).
Активи
Активи
Пасиви
Активи Пасиви
Пасиви
Чутливі
Нечутливі
Нульовий розрив
Позитивний розрив
Мал. 2.18. GAP-розрив
96
Негативний розрив
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
•
паралельне зрушення кривої прибутковості (синхронна і однонаправлена зміна ставок залучення і розміщення грошових коштів); • одночасне переоцінювання (узгодження ставки процента) вимог і зобов’язань у межах одного тимчасового інтервалу; • однаковий ступінь чутливості до руху ставок всіх чутливих активів і пасивів. Отже, GAP-аналіз припускає проведення роботи по вивченню фінансового стану банку в декілька етапів: 1) виявлення за балансом банку активів і пасивів, схильних до впливу зміни рівня процентних ставок; 2) визначення розміру GAP-разриву між активами і пасивами, чутливих до змін рівня процентних ставок; 3) оцінювання отриманих даних (наскільки великий розрив — GAP, чи є він позитивним, негативним або нейтральним); 4) висновки і ухвалення рішень. Вплив зміни рівня процентних ставок на чистий процентний прибуток банку. Допустимо, що баланс комерційного банку на початок першого кварталу має вигляд, поданий у табл. 2.2. Таблиця 2.2 Баланс комерційного банку на початок першого кварталу RSA=100 RFA=120 220
RSL=80 RFL =100 Власний капітал банку = 40 220
RFA і RFL — активи і пасиви з фіксованою процентною ставкою. В цьому випадку, використовуючи формулу GAP = RSA — RSL, отримаємо: GAP = 100 — 80 = +20. Залежність між прибутковістю і зміною рівня процентних ставок можна описати такою формулою: Pr kGAP Rp Rt , де Pr — прибуток або збиток, отриманий в результаті зміни рівня процентних ставок; kGAP — кумулятивний GAP-розрив; (Rp – Rt) — відповідно прогнозована і поточна процентні ставки. Хотілося б нагадати, що кумулятивний GAP-розрив обчислюється як алгебрична сума (з урахуванням знаку) GAP-розривів у кожному періоді, на які поділений аналізований часовий період. Зміни в обсягах RSA і RSL приводять до зміни чистого процентного доходу комерційного банку. При пропорційному збільшенні RSA і RSL і збереженні структури портфеля і рівня процентних ставок на попередньому рівні можливі такі наслідки. Оскільки комерційний банк має той самий спред, що і в початковому варіанті, але при істотно збільшених обсягах активів і пасивів, чутливих до зміни рівня процентних ставок, ЧПД комерційного банку різко зростає. ЧПМ не змінюється, а GAP збільшується. Таким чином, можна констатувати, що зростання комерційного банку приводить до збільшення його доходів у вартісному виразі, але на показник прибутковості це не впливає. Відповідно в комерційного банку, що скорочує активи і пасиви, ЧПД падатиме. 97
Казначейство банку
Зміни у складі портфеля Будь-яка зміна у складі портфеля потенційно позначається на рівні чистого процентного прибутку банку. Портфельний підхід, який припускає зміни у складі активів і пасивів банку, дозволяє робити вплив на розмір GAP-розриву, і відповідно на ступінь свого процентного ризику. Рівень впливу зміни депозитного і кредитного портфелів на чистий процентний прибуток комерційного банку залежить від співвідношення активів і пасивів з фіксованими і плаваючими ставками. На чистий процентний прибуток впливає також зміна розміру «непрацюючих» активів і безпроцентних або безкоштовних пасивів. Чистий процентний прибуток при цьому збільшується при скороченні перших і зростанні других. Подібний підхід дає змогу в спрощеному вигляді проаналізувати залежність чистого процентного прибутку банку від ряду чинників. Разом з тим необхідно відзначити, що на практиці комерційним банкам доводиться враховувати значно більше параметрів, які роблять прямий або непрямий вплив як на рівень його процентного ризику, так і на рівень рентабельності. Стратегії управління GAP-розривом Агресивна стратегія управління розривом. Після того як визначено розрив, керівництво банку може приступити до контролю ризику зміни процентних ставок у рамках банківського портфеля. Агресивна стратегія управління ризиком зміни процентних ставок включає два етапи: I — прогноз тенденції зміни процентних ставок; II — зміну структури активів і пасивів. Якщо прогнозується зростання процентних ставок, то банк отримає додаткову вигоду за наявності позитивного розриву. Якщо ж передбачається падіння загального рівня процентних ставок, для отримання додаткової вигоди банк повинен мати негативний розрив. Зобразимо дану залежність у вигляді таблиці (табл. 2.3). Таблиця 2.3 Взаємозв’язок зміни загального рівня процентних ставок і рентабельності банку Розрив
Ринкові процентні ставки
Прибуток
Позитивний
Зростають
Зростає
Позитивний
Падають
Падає
Негативний
Зростають
Падає
Негативний
Падають
Зростає
Для простоти запам’ятовування можливих чотирьох комбінацій тенденцій зміни процентних ставок і банківського розриву зручно застосувати просте арифметичне правило множення: мінус на мінус дає плюс, плюс на мінус дає мінус і далі аналогічно (табл. 2.4).
98
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Таблиця 2.4. Взаємозв’язок зміни загального рівня процентних ставок і рентабельності банку (наочний варіант) Розрив % + + – –
Ринкові процентні ставки + – + –
Прибуток + – – +
Оборонна стратегія управління розривом. Оборонна стратегія управління розривом направлена на ослаблення впливу переміщень у ринкових процентних ставках на зміну прибутку банку. За цієї стратегії не потрібно передбачати майбутніх процентних ставок. Тому її доцільно застосовувати в тих випадках, коли тенденцію зміни процентних ставок важко передбачити або процентні ставки випробовують хаотичні коливання. Вона також доцільна в тому випадку, коли керівництво комерційного банку не цілком упевнене в своєму аналітичному відділі або в компанії — контрагентові, що поставляє відповідну аналітичну інформацію. Вибираючи оборонну стратегію, комерційний банк прагне збалансувати об’єми активів і пасивів, чутливі до зміни процентних ставок, у рамках усього планового горизонту. Ситуація, за якої досягається відповідність між АЧЗПС і ПЧЗПС, називається збалансованим або нульовим розривом. Якщо комерційний банк досяг подібного стану, то при збільшенні процентних ставок збільшаться процентні доходи, в тій самій пропорції зростуть і процентні витрати. В результаті процентна маржа і ЧПД не зміняться. Аналогічне падіння загального рівня процентних ставок однаковою мірою скоротить і процентний дохід, і процентні витрати. Назва «Оборонна стратегія» не повинна вводити нікого в оману. Подібна стратегія в жодному випадку не означає пасивного підходу до управління банківськими фінансами. Вона потребує досить високої активності по управлінню як структурою активів, так і джерелами коштів банку. Ситуація точної збалансованості активів і пасивів, чутливих до зміни процентних ставок, сама по собі може виникати лише як тимчасове явище. Тому для підтримки подібного стану протягом якого-небудь тривалого періоду без збитку ефективності поточних операцій потрібна особлива управлінська майстерність і досвід. Більш того, на співвідношення між АЧЗПС і ПЧЗПС об’єктивно впливають особливості діяльності конкретного банку і структура банківських операцій, характерна для даного фінансового ринку на даний момент часу. Так, протягом більшої частини попереднього періоду розвитку української банківської системи для вітчизняних банків була властива ситуація позитивного розриву. В умовах, коли украй складно залучати термінові внески і депозити, а найважливішим джерелом коштів є залишки на розрахункових (поточних) рахунках, досягти балансу між АЧЗПС і ПЧЗПС проблематично. Можна говорити тільки про контроль над позитивним розривом. Принципи управління GAP-розривом Управління GAP-розривом можна визначити як управління об’ємами активів і пасивів, чутливих до зміни процентної ставки протягом циклу зміни процентної ставки. Є такі основні принципи управління GAP-розривом: 99
Казначейство банку
•
підтримувати диверсифікований по ставках, термінах, секторам банківських операцій портфель активів; • розробити спеціальні плани операцій для кожної категорії активів і пасивів для кожного періоду ділового циклу, тобто вирішити, що робити з різними активами і пасивами за певного рівня процентних ставок і зміни трендів їх руху. На різних етапах циклу пропонується виконувати такі дії: Перший етап: низькі процентні ставки, в найближчому майбутньому очікується їх зростання: • збільшити терміни позикових коштів; • скоротити кредити з фіксованою ставкою; • продавати цінні папери; • отримати довгострокові позики; • закрити кредитні лінії (овердрафти). Другий етап: зростаючі процентні ставки, очікується досягнення максимуму в найближчому майбутньому: • скорочувати сроки позикових коштів; • подовжувати терміни інвестицій; • підготуватися до початку збільшення частки кредитів з фіксованою ставкою; • збільшити інвестиції в цінні папери; • розглянути можливість дострокового погашення заборгованості з фіксованим процентом. Третій етап: високі процентні ствки, в найближчому майбутньому очікується зниження: • скоротити термін позикових коштів; • збільшити частку кредитів з фіксованою ставкою; • збільшити терміни портфеля цінних паперів; • запланувати майбутній продаж активів; • концентруватися на нових кредитних лініях (овердрафтах) для клієнтів. Четвертий етап: падаючі процентні ставки, очікується досягнення мінімуму в найближчому майбутньому: • подовжувати терміни позикових коштів; • скорочувати терміни інвестицій; • збільшувати частку кредитів зі змінною ставкою; • скорочувати інвестиції в цінні папери; • вибірково продавати активи з фіксованою ставкою; • здійснювати планування довгострокової заборгованості з фіксованою ставкою. Побудова ефективної системи аналізу розривів Останнім часом в усьому світі спостерігається підвищений інтерес до такої найважливішої сфери банківської аналітики, як аналіз розривів (GAP-аналіз). Значення адекватної системи управління розривами важко переоцінити. Вона дає змогу комерційному банку уникнути криз ліквідності, істотно зменшити негативні наслідки фінансових криз і повною мірою використовувати переваги, пов’язані зі змінами ринкової кон’юнктури як у короткостроковому, так і довгостроковому аспекті. Значна частина зарубіжного досвіду по аналізу розривів систематизована в роботах експертів комітету Базеля з банківського нагляду, присвячених процентному розриву 100
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
(«Principles for the Management of Interest Rate Risk») і розриву ліквідності («Sound Practices for Managing Liquidity in Banking Organizations»). Не дивлячись на те, що проблеми управління розривами в умовах відносної нестабільної української економіки значно актуальніші, ніж у західних країнах, до недавнього часу цій темі у вітчизняній економічній літературі приділялася надзвичайно мало уваги. Проте поступово стан речей змінюється на краще. Це пов’язано насамперед з діяльністю НБУ щодо стимулювання розроблення методик, орієнтованих на аналіз фінансових потоків. Так, до недавнього часу при аналізі ліквідної позиції організації більшість комерційних банків обмежувалися використанням відповідних нормативів НБУ, основна перевага яких — простота розрахунку. Проте вони не в змозі всебічно проаналізувати ситуацію, що склалася в комерційному банку. Для глибшого аналізу тенденцій, що має кінцевою метою високоточний прогноз ліквідної позиції комерційного банку і розробку рекомендацій по її поліпшенню, необхідні складніші аналітичні технології. В наші дні, в умовах стрімкої комп’ютеризації банківської галузі, їхня наявність стає одним з ключових чинників — подібні технології дають банку значні конкурентні переваги і допомагають зміцнити його положення на ринку. Особливості побудови системи на сучасному етапі Спочатку системи аналізу процентних розривів і розривів ліквідності розвивалися окремо. Це пояснюється тим, що для їхнього розрахунку використовувалися різні початкові агрегати (наприклад, при калькуляції процентних розривів визначалися групи активів і пасивів, чутливі до зміни процентної ставки). Цей спосіб був ефективний до тих пір, поки в банків не з’явилася можливість детально вивчити залучені і розміщені кошти в режимі реального часу. Зараз розвиток обчислювальних потужностей комп’ютерів дає можливість: • безпосередньо обчислювати наслідки зміни різних процентних ставок (зокрема, облікової ставки НБУ, ставки Libor та ін.) на виплати за різними типами договорів; • кількісно оцінювати залежності між ринковими показниками; • розраховувати очікувані грошові потоки в масштабах усього банку практично з будь-яким ступенем конкретизації, аж до конкретних договорів. Таким чином, банківські аналітики дістають можливість обчислювати платежі за сукупністю наявних договорів на основі різних сценаріїв зміни сукупності ринкових показників. Цей метод набагато ефективніший, ніж обчислення різниці між активами і пасивами, чутливими до зміни процентних ставок, що пояснюється використанням детальнішої інформації. З припиненням розрахунку даної величини втрачає сенс саме поняття процентного розриву, а прогнозування впливу зміни процентних ставок на ліквідну позицію банку зводиться до оцінки майбутньої динаміки активів і пасивів банку з подальшою калькуляцією отриманих завдяки їм доходів і витрат. Оскільки ця частина аналізу процентного розриву збігається з аналогічною складовою обчислення розриву ліквідності, створюються всі умови для об’єднання розрахунку ліквідного і процентного ризику в єдину систему. Її відрізняють такі переваги: • мінімізація ролі прогнозування. Як відомо, прогнозування, навіть за допомогою найпередовіших методів, є одним з основних джерел похибок у розрахунках, оскільки воно завжди основане на ряді припущень. Тому в ідеалі роль методів прогнозування (регресійний аналіз і т.п.) повинна обмежуватися оцінкою динаміки різних 101
Казначейство банку
показників зовнішнього середовища в умовах реалізації певного сценарію. Щоб досягти цієї мети, в системі для кожної досліджуваної позиції необхідно надати такі дані: платіжний календар; динаміку ринкової і балансової вартості; динаміку доходів і витрат; суми, що підлягають обов’язковому резервуванню (для пасивних позицій); • цілісність системи. Об’єднання різних видів аналізу забезпечує цілісність системи і несуперечність отриманих результатів, а також дозволяє уникати неправильних рішень. Наприклад, іноді в банках при аналізі потоків платежів трапляються спроби роздільного прогнозування надходження і відпливу коштів на рахунки клієнтів, але оскільки дані показники тісно взаємозв’язані, ефективність такого підходу украй низька. Набагато точніший результат дає дослідження динаміки залишків і оборотів тих або інших груп рахунків; • спрощення розрахунку сценаріїв. Тепер для визначення сценарію досить задати мінімальну кількість показників; • легкість модернізації. Високий логічний взаємозв’язок складових частин системи істотно полегшує її корегування і підключення додаткових аналітичних модулів. Етапи побудови системи У процесі розроблення банківської системи управління розривами виникають дві суперечливі вимоги, яких необхідно дотримуватися. З одного боку, система повинна бути достатньо складною і всеосяжною, щоб максимально відповідати високим запитам сучасного ринку. Очевидно, що розроблення подібної системи «з нуля» неминуче займе багато часу і зажадає залучення значної кількості фахівців: аналітиків, програмістів тощо. З іншого боку, ця система настільки необхідна, що кредитна установа не може собі дозволити чекати її введення в експлуатацію протягом декількох місяців або навіть років (мал. 2.19). Яким чином вирішити протиріччя? Розглянемо два полярні способи, що є в розпорядженні банку. Для того щоб у найкоротші терміни надати кінцевому користувачеві працездатну аналітичну систему, здатну приносити реальний економічний ефект, найдоцільніше використовувати принцип спірального циклу. Суть цього методу полягає в послідовному розробленні прототипів, тобто діючих програмних продуктів, які реалізують частину функцій проектованої системи і повністю придатні для практичного використання. В результаті на кожному етапі створення системи, починаючи із завершення першої ітерації, працівники комерційного банку дістають такі можливості: • користуватися реально діючим програмним інструментом; • на основі накопиченого досвіду висловити свої побажання по подальшому поліпшенню системи (це істотно полегшить завдання розробників і зробить систему більш наближеною до кінцевого користувача); • уточнити терміни проведення чергової ітерації розвитку системи, що значно спростить процедуру планування; • своєчасно виявити і усунути помилки. В якості початкового прототипу має сенс розробляти просту статичну модель аналізу розривів. Під статичною моделлю в світовій практиці розуміється система, яка при аналізі виходить виключно із стану справ, що склався в кредитній установі в базисний момент часу (табл. 2.5). 102
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Мал. 2.19. Схема процесу розробки системи
Надалі модель можна перетворити на динамічну, яка, на відміну від статичної, дає змогу прораховувати можливі зміни в майбутньому та їхні імовірні наслідки. Після того як статична модель почала успішно застосовуватися і виникає потреба в її подальшому вдосконаленні, можна приступати до її трансформації в динамічну модель. Найпростіша динамічна модель повинна мати в своєму розпорядженні ресурси прогнозування фінансових потоків за умови незмінності політики, яку проводить банк. Ця мета досягається внаслідок вивчення статистики договорів, які укладає банк у період прогнозної бази (звичайно це останні 3–12 місяців) з подальшою побудовою на її основі прогнозу по укладенню подібних договорів у найближчому майбутньому. При цьому робиться припущення про те, що поточні тенденції в управлінні комерційним банком будуть збережені (так звана «консервативна еволюція») (табл. 2.6). 103
Казначейство банку
Таблиця 2.5 Розвиток статичної моделі Обчислення об’єму клієнтських коштів до запитання, які банк може використовувати в заданий період без побоювання спричинити кризи ліквідності
Найпростіший і в той же час найменш точний спосіб — довільне встановлення лімітів (зазвичай 15–20% від загальної суми). Значно ефективнішим підходом є впровадження методик структурного аналізу клієнтських груп Управління кредитними і іншими ризи- Облік можливих неплатежів за кредитами і т.д. ками Коригування «сходів» термінів платежів Отримання на основі історичної даної імоза допомогою елементів теорії імовірності вірності активації кредитних ліній, передчасного погашення виданих кредитів та інших незапланованих змін термінів фінансових потоків протягом заданого періоду Оцінювання впливу на грошові потоки Найбільш дієвим методом виявлення подібних ринкових тенденцій залежностей є, з точки зору автора, факторний аналіз Поступове перетворення статичної моделі Аналіз сценаріїв розвитку, облік договорів, висна динамічну за допомогою впровадження новок яких запланований на найближчий час і різних динамічних елементів т.д.
Таблиця 2.6 Розвиток динамічної моделі Аналіз типу «Що — Якщо...» За допомогою цього модуля банківський аналітик («What — If») дістає можливість прораховувати дію на досліджувані показники різних змін в економіці країни або внутрішніх рішень щодо зміни політики кредитної установи Оцінювання перспектив розвитку Цей модуль призначений для оцінювання незмінності клієнтської бази банку тенденцій у зміні структури клієнтської бази, обсягу залучених коштів і обороту на рахунках, завдяки чому можна виробити високоточний прогноз обсягу додаткових грошових коштів, які банк матиме в своєму розпорядженні в той або інший період Прогнозування економічної си- Системи, що дають змогу виявляти і аналізувати існуючі туації і сприяння в ухваленні уп- тенденції і пропонувати можливі шляхи щодо оптимізації равлінських рішень досліджуваних розривів, потребують найбільш значних витрат на розробку і високої кваліфікації користувачів
Запропонований порядок «спірального» розвитку системи аналізу розривів приблизний, оскільки етапи її побудови в різних банках можуть істотно відрізнятися. Так, порівняно невеликим кредитним установам розробляти дорогі комплексні системи для детального аналізу активів і пасивів, як правило, недоцільно — витрати на їхнє розроблення і підтримку можуть перевищити економічний ефект від застосування. Крім того, банки, які спеціалізуються, припустимо, на іпотечній діяльності, можуть відмовитися від детального розроблення системних модулів, що не мають до неї ніякого відношення, сконцентрувавши свою увагу на важливіших для себе аспектах. 104
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Модель валютного метчингу Стратегія управління активами і пасивами, яка ґрунтується на використанні валютної структури балансу комерційного банку, називається валютним метчингом. Залежність між величиною прибутку або збитків, отриманих в результаті відкритої валютної позиції і зміни валютних курсів на ринку можна виразити такою формулою: Pv V p (S p S t ) ,
де Pv — прибуток або збиток, отриманий в результаті переоцінки валютних коштів у зв’язку із зміною валютного курсу; Vp — валютна позиція комерційного банку; (Sp – St) — відповідно прогнозований і поточний валютні курси. Модель чистої процентної маржі Відомо, що на чистий процентний прибуток комерційного банку впливають зміна рівня процентних ставок, норма прибутку банку і розмір загальних процентних доходів і витрат. Плаваючі процентні ставки можуть збільшити, зменшити або залишити без зміни прибуток банку у вигляді відсотків. При коливаннях рівня процентних ставок необхідно враховувати можливість їхньої зміни. З цією метою використовуємо формулу: NII GAP I , або залежність між прибутковістю і зміною рівня процентних ставок (процентний ризик). На підставі вищевикладеного, зміна чистого процентного прибутку банку залежить від зміни рівня процентних ставок (I) і розриву (GAP) між активами і пасивами банку, чутливих до змін процентних ставок: Чистий процентний прибуток (NII) = Процентні прибутки — Процентні витрати. Таким чином, на чистий прибуток у вигляді процентних доходів впливають зміна рівня процентних ставок, норма прибутку банку і величина процентного прибутку. Плаваючі процентні ставки можуть збільшити, зменшити або залишити без зміни прибуток банку у вигляді відсотків. Це залежить від: • структури кредитного портфеля банку; • чутливості активів і пасивів до зміни рівня процентних ставок; • величини GAP-разриву. Наприклад, якщо ринкова процентна ставка змінює своє значення, то: • при зниженні процентної ставки, припустимо, з 10 до 8% (тобто = –2 п.п.) отримаємо: NII = 20 (–2%)/100% = –0,4. Тобто, банк має додаткові процентні витрати в сумі 0,4 одиниць; • якщо процентна ставка зросла, припустимо, з 10 до 11,5% (або = +1,5 п.п.), тоді: NII = 20 (1,5%)/100% = 0,3. Тобто банк отримає додатковий процентний прибуток у сумі 0,3 одиниць. В результаті банк може точно визначити варіанти своєї політики при зміні рівня процентних ставок (табл. 2.7): GAP×I = NII. 105
Казначейство банку
Таблиця 2.7 Варіанти політики банку у разі змін рівня процентних ставок (+) (+) (–) (–)
(+)
=
(+)
(–)
=
(–)
(+)
=
(–)
(–)
=
(+)
Це означає, що якщо процентні ставки зростають і розрив збільшується, то це приводить до позитивного впливу на чистий процентний прибуток банку (він також зростає). Якщо ж GAP збільшується, а процентні ставки знижуються, то це негативно може позначитися на процентному прибутку комерційного банку. Аналогічна ситуація складатиметься при зворотній залежності GAP і коливання рівня процентних ставок. У разі ж зниження процентних ставок і скорочення розриву між активами і пасивами, чутливими до зміни рівня процентних ставок, чистий процентний прибуток банку збільшуватиметься. Таким чином, що використання GAP-формули — це важливий метод управління процентним ризиком. Вказана зміна залежить: • від структури кредитного портфеля комерційного банку; • чутливості активів і пасивів до зміни рівня процентних ставок; • величини GAP-разриву. Отже, один з варіантів управління процентним ризиком дає змогу розглядати спред у вигляді чистої процентної маржі банку, але існують і інші підходи до визначення спреду. Наприклад, можна розрахувати спред за такою формулою: Spread
(RSA I m ) (RSL I m ) , RSA RSL
де в чисельнику показано значення сум добутків активів і пасивів, чутливих до зміни рівня процентних ставок, і конкретних процентних ставок за цими активами і пасивами, а в знаменнику — суми активів і пасивів або ж тільки змінної їхньої частини, схильної до впливу кон’юнктури ринку. Отже, за коефіцієнтом NIM (або спред-методом) можна оцінити ефективність політики банку в області управління процентним ризиком. Інший важливий показник, який використовується для цих цілей, — валова (або загальна) процентна маржа банку (gross interest margin), значення якої завжди вище, ніж чистої процентної маржі. Аналізуючи загальний підхід до оцінки діяльності банку з позицій банківського менеджменту, слід підкреслити, що в процесі управління активами наголос зазвичай робиться на аналізі ліквідності, при управлінні пасивами — на зростанні активів, а при управлінні співвідношенням активи/пасиви — на прибутковості роботи комерційного банку і його надійності. Типові наслідки агресивного GAP-менеджменту в процесі управління активами при зростанні рівня процентних ставок на ринку можна представити таким чином: • комерційний банк перекладає вплив процентного ризику на позичальника; 106
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
•
кількість корпоративних рахунків нерідко скорочується унаслідок зниження ролі банку як посередника; • в результаті середній рівень кредитного ризику за активами банку дещо знижується. Стратегія банку в області управління процентним ризиком зазвичай виглядає таким чином: 1) визначається період — квартал, рік і т.д.; 2) проводиться робота по визначенню оптимального співвідношення між активами і пасивами банку (по сумах, сроках, порядку погашення і ціні); 3) вибирається статичний чи динамічний підхід при управлінні процентним ризиком або банк допускає комбінування двох підходів. Статичний підхід означає, що розрахунок розриву між активами і пасивами банку, чутливими до зміни рівня процентних ставок, проводиться виходячи з абсолютних значень даних показників в балансовій оцінці. При цьому зарубіжні фахівці зазвичай роблять два припущення: • балансові дані залишаються незмінними впродовж усього періоду; • процентні ставки за активами і пасивами змінюються паралельно (у одному напрямі). Динамічний підхід припускає, що використовуються скориговані дані з урахуванням динаміки змін, тобто тренду. З цією метою застосовують фактичні дані на певну дату, коригують з урахуванням відхилень і отримують прогнозну величину, яку й заносять у баланс. Останній стає статичним. При цьому: • систематично проводиться оцінка позицій GAP-разриву для ухвалення необхідних оперативних рішень; • враховуються всі можливі грошові потоки (відомі, прогнозовані і невідомі, тобто потоки, які можна спрогнозувати, маючи інформацію певного вигляду або не маючи інформації, але припускаючи можливі зміни); • проводиться хеджування процентного ризику. Узгодження активів і пасивів за термінами може здійснюватися відповідно тактиці «нульового розриву» термінів, тобто терміновість пасиву, що залучається, і терміновість фінансування активу в кожному окремому випадку обов’язково збігаються. Проте подібна тактика різко звужує для банку можливість маневру і призводить до істотних втрат у доходах. На практиці доцільніше встановити ліміт розриву в термінах активу і пасиву з метою зменшення прийнятого на себе ризику. Ліміт може встановлюватися за кожною групою активів і пасивів виходячи з очікувань комерційного банку щодо руху процентних ставок по цих групах. Так, при очікуванні падіння рівня процентних ставок банк формує свої портфелі активів за рахунок пасивів меншої терміновості, щоб при фінансуванні активів отримати вигоду від зниження ціни пасивів. При очікуванні зростання рівня процентних ставок тактика дзеркальна: портфелі активів формуються за допомогою пасивів більшої терміновості, щоб дочекатися закінчення терміну активів, отримати вигоду від фінансування нових активів за рахунок наявних недорогих пасивів. Банк повинен мінімізовувати розрив не тільки в термінах, а й у сумах пасиву, що залучається, і активу, що фінансується. 107
Казначейство банку
У разі встановлення плаваючих ставок і за активами, і за пасивами комерційний банк може дотримуватися такої тактики: • сума активу може бути більшою за суму пасиву, що залучається, при очікуванні зростання ставок; • сума пасиву, що залучається, може бути більшою за суму фінансованих активів при очікуванні падіння ставок. З вищевикладеного слідує, що можливе збільшення чистого процентного доходу комерційного банку, але при цьому збільшується й розмір прийнятого банком на себе ризику. Для спрощення аналізу розривів фінансованих активів і відповідних пасивів застосовують інтегральний показник відмінності в термінах залучення і розміщення коштів комерційного банку (Kt): Kt = STА — STL, де STA — середньозважений за сумами термін активів; STL- середньозважений за сумами термін пасивів. Максимально допустимим значенням цього показника (з практики його застосування) є 1,75, а оптимальним — 1,25. Управління ризиком ліквідності з використанням GAP-аналізу Критерієм для класифікації конкретної вимоги або зобов’язання на певному часовому інтервалі є: термін погашення; фінансові інструменти, які не мають визначеної дати погашення, але можуть бути класифіковані на основі статистичних даних (стабільна і «летюча» частина, оборотність, очікуваний термін погашення). Для розрахунку розриву за активами і пасивами комерційного банку і реструктуризації статей балансу з метою управління ризиком ліквідності використовується такий механізм: 1) усі активи і пасиви банку розбиваються за термінами; 2) розраховується комплекс відкритих довгих і коротких позицій; 3) визначається GAP-розрив (позитивний — вимоги більші від зобов’язань, негативний — зобов’язання більші від вимог); 4) розраховується накопичувальний GAP — стан кореспондентського рахунка за термінами. Ліквідність, придбана на ринку Як альтернативу ліквідності, яка нагромаджується в балансі, комерційний банк може спробувати створити ліквідність, використовуючи свої пасиви. Ідея полягає в тому, щоб отримати кошти для рентабельного їх використання, особливо для задоволення попиту клієнтів-позичальників. Стиль управління (баланс між ризиком і прибутком) визначатиме агресивність управління пасивами і об’ємом накопичення ліквідності. Суть управління пасивами: • мінімізація процентних витрат; • визнання важливості відносин з клієнтами; • розподіл ресурсів за активними операціями за принципом узгодження термінів погашення; 108
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
•
визначення твердого пасиву банку для проведення активних операцій. Як основний метод управління активами і пасивами використовується розподіл ресурсів за активними операціями за принципом узгодження ступеня ліквідності перших і вимоги інших. Розподіл ресурсів за активними операціями за термінами і визначення маржі за видами активно-пасивних операцій окреслюється в розрізі основних валют, з якими працює комерційний банк. Основні етапи розподілу ресурсів за активними операціями відповідно термінів погашення і визначення маржі за видами активно-пасивних операцій: • визначення стабільної і «летючої» частини банківських ресурсів; • визначення пріоритетів у розподілі ресурсів за активними операціями щодо термінів погашення; • визначення черговості розміщення ресурсів за активними операціями; • розрахунок середньозваженої вартості ресурсів, використаної для окремих термінів погашення; • визначення величини процентної маржі за кожним терміном погашення; • розрахунок твердого пасиву для проведення активних операцій; • підготовка початкових форм, отриманих на основі розподілу ресурсів за активними операціями. Таким чином, застосування прогресивних стратегій і технологій управління активами і пасивами в практичній роботі вітчизняних комерційних банків повинне починатися з розроблення сумісних для всіх банківських організацій концептуальних методів, методичного забезпечення та аналітичного інструментарію. Справжня методика щодо розрахунку стабільної і «летючої» частин банківських ресурсів має визначити наявність вільних ресурсів для проведення активних операцій і підтримки необхідної ліквідності в комерційному банку. Методика за розрахунком складових частин банківських ресурсів розроблена на основі теорії банківської статистики і нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунок стабільної і «летючої» частин ґрунтується на балансових даних комерційного банку (звіт «Дані про залишки на рахунках» або форма 1Д-КБ, а також на основі файлу #02) і використовується при здійсненні прогнозування рівня ліквідності, при розрахунках лімітів банкам-контрагентам по операціях міжбанківського кредитування і операцій типу «форекс», при виконанні аналітичних розрахунків, пов’язаних з розподілом ресурсів по активних операціях, визначенні твердого пасиву або прогнозних фінансових результатів. Зупинимося на ряду визначень окремих термінів, які використовуватимуся далі в методології. Стабільна частина — стійка частина банківських ресурсів в аналізованому тимчасовому проміжку. «Летюча» частина — частина банківських ресурсів, схильних до зміни в аналізованому тимчасовому проміжку. Критерії оцінки стану балансових груп по активу і пасиву за визначенням стабільної і «летючої» частин проводяться на основі аналізу груп балансових рахунків за певний період часу, з метою підвищення достовірності період вибірки повинен бути рівний 12 місяцям. 109
Казначейство банку
За кожен робочий день аналізованого періоду здійснюється консолідація балансових рахунків з групуванням їх за статтями, згідно з табл. 2.8. Таблиця 2.8 Групування рахунків балансу комерційного банку Рядок
Найменування статті
1
Грошові кошти та їхні еквіваленти
2
Торгові цінні папери
3
Інші фінансові активи, що обліковуються за справедливою вартістю з визначенням результату переоцінки у фінансових результатах Кошти в інших банках
4
4.1 4.2 5
5.1 5.2 6
110
На кінець попереднього фінансового року Розрахунок статті (рахунки) АКТИВИ Розділ 10, рахунки 1200, 1203, 1207, 1208, 1211, 1212, 1215, (1216), 1218, 1510, аналітичні рахунки балансових рахунків 1500А, 1508, 1512, 1518, 1522, 15251, (1526), 1527, 1528, 1529, 1600А Аналітичні рахунки балансових рахунків 3002, 3003, 3005, 3007 (АП), 3008, 3010, 3011, 3012, 3013, 3014, 3015 (АП), (3016), 3017, 3018, аналітичні рахунки групи рахунків 140 Рахунки 3040, 3041, 3042, аналітичні рахунки групи рахунків 140, аналітичні рахунки балансових рахунків 3002, 3003, 3005, 3007(АП), 3008, 3010, 3011, 3012, 3013, 3014, 3015(АП), (3016), 3017, 3018 На звітну дату поточного кварталу
Рахунки 1513, 1514, 1515, 15162, (1516), 1517, 1519, 1521, 1523, 1524, 1581, 1582, 1589, 1607, 1780, аналітичні рахунки балансових рахунків 1500А, 1502, 1508, 1509, 1512, 1518, 1522, 15253, (1526), 1527, 1528, 1529, 1580, 1600А, 1819, 1880, 3580 Рахунок (1790), аналітичні рахунки балансових рахунків (1590), (1591), (1592), (1593), (3590) Рядок 4.2 = (4.1 : 4) · 100 %
Резерви під знецінення коштів в інших банках Резерви у відсотках до активу Кредити та заборгованість Групи рахунків 201, 202, 203, 206, 208, 210, 211, 212, клієнтів 213, 219, 220, 222, 223, рахунки 2072, 2073, 2074, 2092, 2093, 2095, 2096, 2099, 2212, 2213, 2290, 2292, 2295, 2299, 2600А, 2605А, 2607, 2620А, 2625А, 2627, 2650А, 2655А, 2657, аналітичні рахунки балансових рахунків 2075, (2076), 2077, 2078, 2079, 2097, 2215, (2216), 2217, 2218, 2219, 2291, 2480, 2809, 2889, 3578, 3579, 3589 Резерви під знецінення Аналітичні рахунки груп рахунків (240), (249), кредитів аналітичні рахунки балансових рахунків (2890), (3599) Резерви у відсотках до Рядок 5.2 = (5.1 : 5) · 100 % активу Цінні папери в портфелі Групи рахунків 141, 143, 310, 311 банку на продаж
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Продовження табл. 2.8 6.1
6.2 7 7.1
7.2 8 9 10
11 12 13
Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж Резерви у відсотках до активу Цінні папери в портфелі банку до погашення Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення Резерви у відсотках до активу Інвестиції в асоційовані й дочірні компанії Інвестиційна нерухомість Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток Відстрочений податковий актив Основні засоби та нематеріальні активи Інші фінансові активи
13.1
Резерви під інші фінансові активи
13.2
Резерви у відсотках до активу Інші активи
14
14.1 14.2 15
Резерви під інші активи Резерви у відсотках до активу Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття
Рахунки (1490), (1492), (3191), аналітичний рахунок балансового рахунку (3190) Рядок 6.2 = (6.1 : 6) · 100 % Група рахунків 142, 144, 321, аналітичний рахунок 3589 Рахунки (1491), (1493), (3290), (3291)
Рядок 7.2 = (7.1 : 7) · 100 % Групи рахунків 410, 420 Рахунки 4410, 4419 Рахунок 3520
Рахунок 3521 Рахунки 4300, (4309), 4310, 4321, 4400, (4409), 4430, 4431, 4500, (4509), 4530 Рахунки 1520, 15254, 2071, 2211, 2800, 2801, 2805, 2806, 2888, 2920А, 2924А, 3140, 3141, 3142, 3540, 3541, 3548, 3550, 3551, 3552, 3559, 3570, 3705А, 3710, 3739А, 3810(АП)5, 3811(АП), аналітичні рахунки балансових рахунків 1500А, 1502, 1508, 1509, 15256, (1526), 1527, 1528, 1529, 1580, 1819, 2075, (2076), 2077, 2078, 2079, 2097, 2215, (2216), 2217, 2218, 2219, 2291, 2480, 2600А, 2809, 2889, 3578, 3579, 3580, 3589 Аналітичні рахунки балансових рахунків (1590), (1591), (1592), (1593), (1890), (2400), (2401), (2490), (2890), (3590), (3599) Рядок 13.2 = (13.1 : 13) · 100 % Розділ 11, рахунки 3510, 3519, 1811, 3400, 3402, 3403, 3407, 3409, 3500, 3522, аналітичний рахунок балансового рахунку 1819, 1880 Аналітичні рахунки балансових рахунків (1890), (3590) Рядок 14.2 = (14.1 : 14) · 100 % Рахунки 3122, 3123, 3125, 3132, 3133, 3135, 3408
111
Казначейство банку
Продовження табл. 2.8 15.1
15.2 16
17
18
19 20 21
22 23 24 25
26 27 28
29
112
Резерви під зменшення Аналітичний рахунок балансового рахунка (3190) корисності інвестицій в асоційовані й дочірні компанії, що утримуються з метою продажу Резерви у відсотках до Рядок 15.2 = (15.1 : 15) · 100 % активу Усього активів Рядок 16 = 1 + 2 + 3 + 4 — 4.1 + 5 — 5.1 + 6 — 6.1 + 7 — 7.1 + + 8 + 9 + 10 + 11 + 12 + 13 — 13.1 + 14 — 14.1 + 15 — 15.1 ЗОБОВ’ЯЗАННЯ Кошти банків Рахунки 1300, 1308, 1310, 1312, 1313, 1315, (1316), 1317, 1318, 1322, 1323, 1324, 1325, (1326), 1327, 1328, 1332, 1334, 1335, (1336), 1338, 1507, 1608, 1610, 1612, 1613, 1615, (1616), 1617, 1618, 1621, аналітичні рахунки балансових рахунків 1500П, 1600П, 1623, 1624, 1625, (1626), 1627, 1628 Кошти юридичних осіб Групи рахунків 251, 252, 253, 254, 255, 256, 257, 261, 264, рахунки 2600П, 2601, 2602, 2603, 2604, 2605П, 2606, 2650П, 2651, 2652, 2653, 2655П, (2656), 2658 Кошти фізичних осіб Група рахунків 263, рахунки 2620П, 2622, 2625П, 2628 Боргові цінні папери, Групи рахунків 330, 331, 332, 333, 334 емітовані банком Інші залучені кошти Група рахунків розділу 27, рахунок 3615, аналітичні рахунки балансових рахунків 1623, 1624, 1625, (1626), 1627, 1628, 3678 Зобов’язання щодо поточ- Рахунок 3620 ного податку на прибуток Відстрочені податкові Рахунок 3621 зобов’язання Резерви за Група рахунків 369 зобов’язаннями Інші фінансові Рахунки 1602, 2900, 2901, 2902, 2903, 2905, 2906, 2907, зобов’язання 2908, 2909, 2920П, 2924П, 3350, 3351, 3352, 3360, 3361, 3362, 3631, 3640, 3641, 3648, 3650, 3651, 3659, 3670, 3705П, 3720, 3739П, аналітичні рахунки балансових рахунків 1919, 3678 Інші зобов’язання Рахунки 1911, 3600, 3610, 3622, 3623, 3630, 3652, 3653, 3654, 3658, 3619, аналітичний рахунок балансового рахунку 1919 Субординований борг Група рахунків 366 Зобов’язання, що пов’язані з довгостроковими активами, призначеними для продажу, чи групами вибуття Усього зобов’язань Рядок 29 = 17 + 18 + 19 + 20 + 21 + 22 + 23 + 24 + 25 + + 26 + 27 + 28
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Продовження табл. 2.8 30 31
32 33
34 34.1 34.2 35 36 37 38 39 40
Статутний капітал Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників) Емісійні різниці Резерви, капіталізовані дивіденди та інші фонди банку Резерви переоцінки основних засобів, у тому числі: Резерви переоцінки нерухомості Резерви переоцінки нематеріальних активів Резерви переоцінки цінних паперів Резерви переоцінки за операціями хеджування Прибуток/Збиток минулих років Прибуток/Збиток поточного року Усього власного капіталу Усього пасивів
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ Рахунки 5000, (5001), 5200 Рахунок (5002)
Рахунок 5010 Рахунки 5003, 5020, 5021, 5022
Рахунки 5100, 5101 Аналітичний рахунок балансового рахунку 5100 Рахунок 5101 Рахунки 5102(АП), 5103 Рахунок 5104(АП) Рахунки 5030, (5031), 5040, (5041)7 Рахунки 5040, (5041), різниця між рахунками класу 6 «Доходи» та класу 7 «Витрати» Рядок 39 = 30 + 31 + 32 + 33 + 34 ± 35 ± 36 ± 37 ± 38 Рядок 40 = 29 + 39
Для розрахунку стабільної і «летючої» частин банківських ресурсів використовуються дані, отримані в результаті консолідації залишків на рахунках, з групуванням їх за статтями баланс (табл. 2.9–2.11). Таблиця 2.9 Дані для розрахунку стабільної і «летючої» частин банківських ресурсів Дата Дата1 Дата 2 Дата 3
Залишок за статею Залишок 1
Залишок 2 Залишок 2 ***
Дата n
Залишок n
На наступному етапі за кожною статею необхідно розрахувати середньоденну суму залишків (Mr) за такою формулою: Mr
Залишок , n
де n — кількість робочих днів у періоді; i — номер дня періоду; 113
Казначейство банку
Залишок — залишок по статті за i-й робочий день періоду. «Летюча» частина за кожною статею (Fp) визначається за формулою розрахунку оцінки середньоквадратичного відхилення випадкової величини від середнього значення:
(Залишок M )
2
Fp
r
n
.
Після цього розраховується «летюча» частина для кожної статті у відносному виразі (Fp%). Формула для розрахунку: Fp%
Fp Mr
100% .
Стабільну частину для кожної статті у відносному (Sp%) і абсолютному виразі (Sp) розраховують так: S p% 100% Fp% ;
S p M r Fp .
Далі формуємо таблицю (табл. 2.10). Таблиця 2.10 Розрахунок стабільної і «летючої» частин балансу № з/п
Найменування статей групи рахунків
1
***
Значення в абсолютному і відносному виразах У відносному виразі Стабільна частина Sp В абсолютному виразі У відносному виразі «Летюча» частина» Fp В абсолютному виразі
Таблиця 2.11 Розрахунок стабільної і «летючої» частин ресурсів за видами валют Станом на «___» ___________200_ р. За період з «___» ______________200_ р. по «___» ___________200_ р. Валюта ___________________. Вид ресурсу
Стабільна «Летюча» Стабільна «Летюча» частина частина частина частина (сума) (сума) (%) (%) АКТИВ Операції до вимоги
УСЬОГО Банкноти і монети Банківські метали Дорожні чеки Ресурси в НБУ Ресурси в інших банках (НОСТРО) Розрахунки між філіями і небанківськими підрозділами
114
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Продовження табл. 2.11 Міжбанківські кредити і депозити Депозити овернайт Короткострокові і довгострокові депозити Кредити овернайт Короткострокові і довгострокові кредити Прострочена заборгованість Сумнівна заборгованість Резерви по міжбанківським кредитам і депозитам Міжфіліальні кредити і депозити Термінові опрерації (кредити) Термінові кредити юр. особам Термінові кредити фіз. особам Прострочена заборгованість Сумнівна заборгованість Резерви по операціям з клієнтами Операції з цінними паперами Державні цінні папери Цінні папери в портфелі банку на продаж Цінні папери в портфелі банку до погашення Цінні папери в торговому портфелі банку Резерви по операціям з цінними паперами Довгострокові вкладення Вкладення в асоційовані дочірні компанії Нематеріальні активи Основні ресурси Капітальні вкладення в основні ресурси і нематеріальні активи Нараховані доходи За міжбанківськими кредитами і депозитами За операціями з клієнтами За операціями з цінними паперами За операціями з філіями Інші нараховані доходи Інші активи Товарно-матеріальні цінності Дебіторська заборгованість за операціями з банками Дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами Дебіторська заборгованість за господарськими операціями
115
Казначейство банку
Продовження табл. 2.11 Дебіторська заборгованість за операціями зі співробітниками Інша дебіторська заборгованість Балансова валютна позиція ПАСИВ Операції до вимоги Ресурси НБУ Ресурси інших банків (ЛОРО) Розрахунки між філіями і небанківськими підрозділам Операції з клієнтами Ресурси бюджету і позабюджетних фондів Ресурси до запитання юр. осіб Ресурси до запитання фіз. осіб Міжбанківські кредити і депозити Депозити овернайт Короткострокові депозити Довгострокові депозити Кредити і депозити НБУ Кредити банків Міжнародні кредити Депозити небанківських фінансових організацій Міжфіліальні кредити і депозити Термінові операції (депозити) Короткострокові депозити юр. осіб Ресурси по операціях РЕПО від юр. осіб Довгострокові депозити юр. осіб Короткострокові депозити фіз. осіб Довгострокові депозити фіз. осіб Інші депозити Операції з цінними паперами Ощадні (депозитні) сертифікати Довгострокові ощадні (депозитні) сертифікати Цінні папери власного боргу Субординований борг Капітал банку Статутний капітал і інші фонди Загальні резерви і емісійна різниця Результат минулих років і переоцінка Фінансовий результат поточного року
116
Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку
Продовження табл. 2.11 Нараховані витрати За міжбанківськими кредитами і депозитами За операціями з клієнтами За операціями з цінними паперами За операціями з філіями Інші нараховані витрати Інші зобов’язання Розрахунки за податками і обов’язковими платежами Кредиторська заборгованість за операціями з банками Кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами Кредиторська заборгованість за господарськими операціями Кредиторська заборгованість за операціями із співробітниками Інша кредиторська заборгованість Балансова валютна позиція Балансова валютна позиція
Запитання для самоконтролю 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19.
Що таке фінансовий менеджмент? Які особливості фінансового менеджменту в комерційному банку? У чому сутність основних функцій фінансового менеджменту в комерційному банку? З яких ланок складається фінансовий менеджмент у комерційному банку? Який порядок формування, затвердження і виконання фінансового плану? У чому полягає контроль за виконанням фінансових планів і управління при відхиленнях? У чому полягає сутність методики функціонально-вартісного аналізу? Дайте визначення пасивам і активам банку. Дайте визначення пасивів банку. Що входить до складу пасивів комерційних банків? Назвіть чотири форми пасивних операцій комерційних банків. Що таке власні ресурси банку? Назвіть складові акціонерного капіталу. Опишіть депозитні операції комерційних банків. Які переваги і недоліки строкових депозитів ви можете назвати? Назвіть недепозитні джерела залучення коштів. Які фінансові інструменти використовуються при залученні недепозитних джерел коштів? Опишіть регулятивну функцію центрального (національного) банку стосовно розміру власного капіталу комерційного банку. Що таке власний капітал банку? Які методи управління капіталом використовуються у банківській практиці?
117
Казначейство банку 20. Які переваги і недоліки мають різні способи поповнення статутного капіталу? 21. Назвіть основні етапи при управлінні капіталом банку. 22. Які групи методів використовуються при управлінні депозитними зобов’язаннями? У чому їхня сутність? 23. Які чинники впливають на вибір банком недепозитного джерела коштів? 24. Які особливості має процес управління запозиченими коштами банку? 25. Дайте визначення активам банку. 26. Назвіть основні категорії активів. 27. Які цілі банківського інвестування? 28. Які фондові інструменти найчастіше використовують комерційні банки для проведення активних операцій з цінними паперами? 29. Опишіть основні категорії банківських позик. 30. Які види банківських кредитів ви знаєте відповідно до різних критеріїв класифікації? 31. Що таке умови кредитування? Назвіть їх. 32. Які елементи входять до системи (механізму) кредитування? 33. Визначте основні принципи банківського кредитування. 34. Які фактори визначають прибутковість кредитних операцій банку? 35. Визначте основні переваги та недоліки різних методів установлення ставки за кредитом.
Література 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14.
118
Банківський менеджмент: Підручник / За ред. проф. О. А. Кириченка та проф. В. І. Міщенка. — К.: Знання: 2005. — С. 831. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. Г. Савлук, та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — С. 384. Вступ до банкiвської справи: Навч. посіб. / Відп. ред. Савлук М. І. — К.: Лiбра, 1998. — 344 с. Голуб А. Г., Семенюк Л. П., Смовженко Т. С. Грошi. Кредит. Банки. — Львiв: Центр Європи, 1997. — 206 с. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М.І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2004. — С. 602. Енциклопедія банківської справи України/ Ред. кол.: В. С. Стельмах (голова) та ін. — К.: Молодь, Ін. Юре, 2001. — 680 с. Єрмошенко М. М., Ерохін С. А., Стороженко О. А. Фінансовий менеджмент: Курс лекцій/ За ред. Ермошенка М. М. — К.: НАУ. 2004. — 506 с. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — 3-тє вид., випр. та доп. — К.: Знання. — 2004. — С. 587. Кириченко О. А., Ерохін С. А. Фінансово-економічні механізми інноваційно-інвестиційного розвитку України: Монографія. — К.: НАУ, 2008. — 345 с. Ковальчук А. Т. Фінансове право України. Стан та перспективи розвитку. — К.: Парламентське видавництво, 2007. — 488 с. Корнєєв В. В. Фінансові посередники як інститути розвитку: Монографія. — К.: Основа, 2007. — 192 с. Коцовська Р., Ричаківська В. Операції комерційних банків. — 2-ге вид., доп. — Львів: ЛБУ НБУ, 2001. — С. 405–412. Кредитна система України і банківські технології. — У 3 кн. — Кн. 3: Банківські технології: Навч. посіб. — Львів: ЛБІ НБУ, 2002. — 336 c. Фінанси: Підручник / За ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. — К.: Знання, 2008. — С. 611.
РОЗДІЛ 3. КАЗНАЧЕЙСЬКА МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ І ПАСИВАМИ БАНКУ 3.1. Казначейство та його функції Казначейство займає одну з ключових позицій в управлінні ліквідністю комерційного банку. Цей аналітичний підрозділ дає змогу здійснювати постійний моніторинг базових фінансових показників, завдяки чому можна виявити основні тенденції, зіставити їх із загальноринковими настроями і оперативно управляти ресурсами відповідно до стратегічних напрямів розвитку банку. Казначейство — це не питання величини банку (що пропонує стандартний пакет банківських послуг), а, безумовно, стиль організації і здійснення бізнесу. Приклад Положення про КУАП подано в Додатку 2. Правильно організоване Казначейство як структура зі всіма властивими йому функціями, а не як вивіска на дверях кабінету, виправдає всі сподівання і дасть банку можливість мати прекрасні фінансові показники. Крім того, Казначейство дисциплінує бізнес банку, у тому числі і менеджерів банку, що є своєрідною кузнею банківських кадрів. Особливо чітко виявляється позитивна (а деколи може бути і рятівна) роль грамотно організованого Казначейства в періоди фінансових криз. Завдання створюваного Казначейства полягає в тому, щоб максимізувати прибутковість тих ресурсів, які є в розпорядженні банку. Казначейство — це прогрес сучасного українського банку. Ось тільки акценти в процесі його функціонування часто розставляються неправильно. Мало назвати Казначейство Казначейством і покласти на нього функції управління поточною позицією. Необхідно передати цій структурі всі необхідні функції, а не розподіляти їх між підрозділами, в яких теж недостатньо поміняти вивіски і потім намагатися із сусідніх відділів «рулювати» функціями Казначейства, підміняючи його «нарадами/засіданнями», відволікаючи таким чином людей і час для вирішення поточних оперативних завдань. Така незавершена структура нездатна ефективно вирішувати завдання. Якщо ви хочете вийти за рамки підрахунку ліквідних коштів на один день, максимум строком до тижня, перекриватися, свопувати тощо, а, головне, оптимізувати доходи, пам’ятати про максимальну ефективність, економити час при ухваленні рішень, важко обійтися без використання функцій Казначейства. Казначейство реалізує політику банку в сфері фінансового менеджменту. До складу завдань, що вирішуються Казначейством, входить виконання стратегічного, тактичного і оперативного управління (мал. 3.1). Типова структура Казначейства включає: • аналітичний відділ (інформація); • відділ бюджетного планування (стратегія); • відділ управління ризиками (тактика); • відділ внутрішнього ділингу (оперативна діяльність). 119
Казначейство банку Акціонери банку
Мета і завдання
Річний звіт
Правління банку
Комітети банку
Звітність
Стратегія і плани
Казначейство
Дані
Бюджет банку
Структурні підрозділи
Мал. 3.1. Місце Казначейства в структурі управління банку
Аналітичний відділ аналізує діяльність банку в управлінських інтересах, готуючи при цьому матеріали для ухвалення рішень. Щоб управляти активами, відділ аналізує портфелі і позиції, а також розробляє рекомендації щодо реструктуризації активів і пасивів відповідно до стратегії, визначеної керівництвом банку. Крім аналізу накопичених даних, аналітичний відділ може моделювати ситуації, складати прогнози розвитку банку і виконувати розрахунки параметрів фінансової діяльності за різними сценаріями розвитку. Відділ внутрішнього дилінгу оброблює внутрішні заявки, що поступають з філій і підрозділів банку, та тих, що використовуються для управління позиціями банку. В результаті цієї роботи виконується кліринг отриманих заявок і формуються казначейські заявки. Відділ внутрішнього ділингу може розміщуватися у фронт-офісі ділингових служб. Відділ бюджетного планування планує бюджети підрозділів банку, управляє позиціями для виконання запланованих бюджетів і складає бюджети для довгострокових проектів банку. Відділ управління ризиками готує рішення, що приймаються керівними органами для управління ризиками. До складу функцій відділу входить підготовка рішень про установку лімітів, зміну структури капіталів, управління ліквідністю, розробку реакції на політичну ситуацію та інші зовнішні чинники. Створення централъного Казначейства Основні функції центрального Казначейства: • підтримка загальної ліквідності банку; • внутрішньобанківський перерозподіл ресурсів; • визначення внутрішньобанківської (трансфертної) ціни ресурсів. На базі Казначейства функціонує внутрішній аукціон грошових ресурсів. Гроші дістаються насамперед підрозділам, які запропонували найбільшу ціну. Подібна сис120
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
тема стимулює природний відбір, за якого виживає сильніший. Внутрішня конкуренція стимулює підрозділ до впровадження інновацій і пошуку нових технологій, що, в кінцевому підсумку, сприяє підвищенню загальної конкурентоспроможності банку на ринку. Наприклад, розміщуючи профіт-центр у певний день, не можна з впевненістю запропонувати конкурентоспроможну ціну на внутрішньому аукціоні, ресурси можуть йому не дістатися. Оскільки витрати нараховуються на підрозділ щодня, а дохід ще потрібно отримати, цього дня баланс профіт-центру закривається зі збитком. Перспектива повторення подібної ситуації загрожує втратою рентабельності і виходу на звітний період з червоним сальдо. Керівник профіт-центру в такій ситуації змушений терміново шукати шляхи підвищення рентабельності. Змінити негативну тенденцію він може внаслідок: • економії на витратах; • залучення до профіт-центру сильних фахівців, здатних привести нових клієнтів або розпочати новий бізнес (у рамках внутрішньої ліцензії). Виведення на ринок нових продуктів — найсильніший хід для підвищення внутрішньої конкурентоспроможності, оскільки в цьому випадку припускається одночасне формування нового ринку споживання і монопольне положення на ньому першовідкривача. Монопольна позиція новатора на ринку дає змогу призначити максимальну ціну на свій продукт і «зняти вершки». У свою чергу, можливість продажу продукту за високою ціною на ринку дозволяє пропонувати найвищу ціну на внутрішньому аукціоні банку, що гарантує отримання необхідних ресурсів. Таким чином, аукціонний принцип розподілу ресурсів стимулює інноваційну діяльність і сприяє інтенсивному розвитку банку.
3.2. Бюджет банку та організація його розроблення Продовжуючи тему, зазначимо, що найгостріші дискусії точаться навколо проблеми повноти включення витрат до собівартості продукції підприємства. Це питання принципове, оскільки основним завданням впровадження управлінського обліку на будь-якому підприємстві є більш ефективний контроль за витратами й собівартістю продукції — факторами, які безпосередньо впливають на загальну рентабельність діяльності. У сучасній економічній науці прийнято говорити про два основні методи калькуляції собівартості: метод обліку і калькулювання повної собівартості та метод розрахунку неповної, обмеженої, собівартості за системою «Direct Costing». Перший метод, який ще називають методом абсорбції, більш традиційний. Він передбачає розподіл усіх витрат на прямі, які можна безпосередньо віднести на об’єкт калькулювання, та непрямі, які не мають прямого зв’язку з певним об’єктом калькулювання й належать до них опосередковано, за певною схемою розподілу. Сутність другого підходу, вперше описаного в 1936 p. американцем Д. Харрісом, полягає в тому, що собівартість може включати тільки прямі (або змінні) витрати, величина яких прямо чи опосередковано залежить від обсягів діяльності підприємства. Інші, умовно-постійні, витрати до калькуляції собівартості не включаються, а відшкодовуються із суми загальної виручки або загального прибутку в кінці звітного періоду. Відповідно до вибору керівництва банку щодо застосування того чи іншого підходу формується й певна модель організації управлінського обліку і бюджетування. 121
Казначейство банку
Найвідомішою у банківському менеджменті схемою бюджетування на основі обліку повної собівартості є традиційна для західних комерційних банків система, побудована за допомогою механізму внутрішнього (трансфертного) ціноутворення (мал. 3.2). За допомогою цього механізму відбувається моделювання своєрідних ринкових відносин всередині фінансової структури банку. Його сутність полягає в такому: кінцевий результат діяльності кожного профіт-центру розраховується шляхом врахування не тільки реальних доходів або витрат, які є прямим результатом його діяльності, а й додаткових величин внутрішніх, віртуальних доходів або витрат, пов’язаних із передачею прав власності на грошові ресурси всередині банку та оплатою внутрішньобанківських послуг. Безпосередня операційна діяльність будується за схемою: центри залучення за певною ціною, яка включає їхні прямі операційні витрати і необхідну маржу прибутку, передають грошові ресурси центрам розміщення, які оплачують їх за цією внутрішньобанківською ціною, зазнаючи через це внутрішніх, трансфертних видатків. У свою чергу, ціноутворення центрів розміщення при проведенні активних операцій ґрунтується на визначенні ціни за ресурси, здатної покрити їхню трансфертну вартість і величину власної маржі прибутку центрів розміщення. Такий самий принцип діє і у випадку встановлення цін на послуги, які надаються одним центром прибутку іншому, оскільки за принципом врахування повної собівартості процес надання послуг також пов’язаний із певними витратами, які впливають на кінцевий результат діяльності відповідного підрозділу банку. Щодо діяльності обслуговуючих підрозділів — центрів витрат, то понесені ними витрати не можуть бути об’єктом купівлі-продажу і тому за допомогою спеціальних методик розподіляються між усіма центрами прибутку, для яких вони є умовно-постійними загальнобанківськими витратами. Таким чином, фінансовий результат діяльності центру прибутку буде виглядати як різниця між величиною зовнішніх і внутрішніх доходів та величиною сумарних витрат, які складаються із зовнішніх операційних, внутрішніх прямих, внутрішніх трансфертних та частки загальнобанківських витрат. Противники системи трансфертного ціноутворення не без підстав наголошують ще на одному недоліку такого підходу — запровадженні ринкових відносин в усі сфери внутрішньобанківських бізнес-процесів. Це неминуче породжує конкурентні відносини між окремими підрозділами, що вкрай негативно позначається на психологічному кліматі в колективі та загальній якості роботи банку. Втім проблеми складності розрахунку трансфертної ціни і негативного психологічного впливу внутрішнього ціноутворення можна вирішити одним способом — введенням до фінансової структури комерційного банку спеціального органу, який взяв би на себе всі турботи, пов’язані з визначенням трансфертної ціни і управлінням потоками ресурсів всередині банку, тобто спільного фінансового мішка, куди всі фінансові ресурси вливаються і звідки забираються за певною ціною. За існуючої практики цим органом може стати Казначейство банку (мал. 3.2). За умови використання такої моделі бізнес-центр — це «госпрозрахунковий» центр, а Казначейство — розпорядник ресурсів, який домовляється з останнім, веде з ним торгівлю. При цьому і в підрозділах, що залучають кошти, і в підрозділах, що їх розміщують, відсутнє враження, що «хтось на комусь заробляє», — заробляє весь банк: відбувається формування капіталу, вільних обігових коштів, інвестиційних ресурсів, фондів для венчурного фінансування, для різноманітних інноваційних проектів тощо. 122
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
ɐɟɧɬɪɢ ɪɨɡɦɿɳɟɧɧɹ
ɐɟɧɬɪɢ ɡɚɥɭɱɟɧɧɹ
ɄȺɁɇȺɑȿɃɋɌȼɈ ɍɩɪɚɜɥɿɧɫɶɤɢɣ ɨɛɥɿɤ
qi Vi
Cj
Vi
Ⱥɤɭɦɭɥɸɜɚɧɧɹ ɿ ɪɨɡɩɨɞɿɥ ɪɟɫɭɪɫɿɜ
Vj
q
qj Vj
Ɍɪɚɧɫɮɟɪɬɧɟ ɰɿɧɨɭɬɜɨɪɟɧɧɹ ɉɪɢɛɭɬɨɤ ɰɟɧɬɪɭ ɪɨɡɦɿɳɟɧɧɹ ( qi – )V i – Ci
ɉɪɢɛɭɬɨɤ ɰɟɧɬɪɭ ɡɚɥɭɱɟɧɧɹ ( – qj ) Vj – Cj
Умовні позначення: i, j — фінансові потоки; q — ціна залучення / розміщення ресурсу; V — обсяг залучення / розміщення ресурсу; С — непрямі витрати центру залучення / розміщення; Мал. 3.2. Казначейська модель роботи банку з трансфертним ціноутворенням
Реалізація другого підходу розрахунку собівартості при формуванні банківських бюджетів набагато простіша. Застосування методології Direct Costing у цьому випадку передбачає перенесення акценту з розподілу профіт-центрів на центри прибутку і центри витрат на їхню класифікацію в ракурсі «центри залучення — центри розміщення». Ця особливість виникає тому, що всередині банку немає механізмів купівліпродажу ресурсів та послуг, і всі витрати, понесені центрами залучення, повністю переносяться на центри розміщення, а сумарна величина видатків на утримання обслуговуючих і допоміжних служб не розподіляється в рамках фінансової структури, а вираховується в кінці звітного періоду із суми загальнобанківського прибутку. Для контролю за ефективністю діяльності підрозділів функціональної підтримки, зазвичай, створюється спеціальна служба або виділяється куратор зі складу правління банку, на яких покладено завдання оптимізації величини непрямих витрат за умови дотримання задовільної якості роботи цих підрозділів. Таким чином, внутрішня норма рентабельності для окремих центрів розміщення має бути дещо вищою, ніж при використанні методу трансфертного ціноутворення, оскільки непрямі загальнобанківські витрати не впливають на величину їхнього кінцевого фінансового результату, що складається тільки із суми власних операційних доходів за вирахуванням витрат центрів залучення та власних прямих витрат. Як уже було сказано, система бюджетування, побудована за допомогою методики врахування прямих витрат, простіша для впровадження. На відміну від системи трансфертів, вона не потребує постійного коригування і є прозорішою, проте має суттєвий недолік. Неповне врахування всіх витрат та використання середньозважених цін на ресурси тягнуть за собою певну відносність отриманих результатів. Тому, з економічної точки зору, система бюджетування на основі механізму трансфертного ціноутворення об’єктивніша, оскільки забезпечує вірогідніші фінансові результати діяльності банку на окремих напрямах. Проте за високу точність треба платити, тому 123
Казначейство банку
організація внутрішнього ціноутворення є досить дорогим процесом. А оскільки вартість впровадження тієї чи іншої моделі відіграє далеко не останню роль, вітчизняні комерційні банки повинні самостійно, виходячи зі стратегічних завдань, ринкових умов та наявних ресурсів, вирішувати, за яким принципом будувати власні системи управлінського обліку. Слід лише додати, що у зв’язку із суттєвим підвищенням рівня конкуренції, зумовленим стабілізацією на фінансових ринках України, поперше, поступово знижується загальна прибутковість роботи комерційних банків, а по-друге, в структурі банківських витрат надалі зростає частка накладних видатків (особливо іміджевого плану: на рекламу, оздоблення приміщень тощо). У такій ситуації стратегічно важливим завданням є винайдення найточнішого механізму розподілу фактичних витрат на ті продукти та послуги, які породжують ці витрати. Такий механізм може бути створений за допомогою методу функціональновартісного аналізу (ФВА), який у західних країнах прийнято називати методом АВС (Activity Based Costing). Свій початок технологія функціонально-вартісного аналізу бере в 60-х роках нашого століття, коли її почали використовувати провідні промислові компанії США з метою зниження собівартості основних видів продукції за умови недопущення зниження її якості. Наразі методика ФВА є одним з найпопулярніших різновидів аналізу продукції і бізнес-процесів, альтернативним традиційним фінансовим підходам. В основі цієї методики лежить оцінка собівартості шляхом обчислення витрат на окремі операції, які є складовими технологічного процесу виробництва продуктів і послуг. Ланками такого технологічного ланцюжка є функції, що їх виконують співробітники банку і його інформаційні системи. Згідно з концепцією ФВА, кожна функція в процесі виробництва споживає певну номенклатуру і кількість ресурсів. Таким чином, при чіткому визначенні переліку функцій, які потрібно виконати для надання тієї чи іншої послуги, банк зможе розрахувати і обсяги ресурсів, необхідних для цього. В даному випадку під ресурсами розуміють усі прямі (операційні) і непрямі (заробітна плата, оренда, загальногосподарські витрати тощо) витрати. Існують три основні способи обчислення собівартості окремих функцій. 1. Прямий розрахунок (доцільний тільки за умови можливості визначення кількості і переліку ресурсів, які споживає окрема функція). 2. Метод пайового споживання, тобто перенесення частини вартості спожитих ресурсів на окремі функції залежно, наприклад, від тієї частки робочого часу співробітника або використання обладнання, якого вимагає виконання заданої функції. 3. Метод непрямого розподілу, тобто рознесення вартості ресурсів за окремими джерелах їхнього споживання, які також у певних пропорціях використовуються тими чи іншими функціями (наприклад, розподіл фонду соціального страхування на всіх співробітників, які витрачають свій робочий час на виконання кількох функцій). Сукупність величин вартості кожної з функцій, які є складовими технологічного процесу виробництва банківського продукту, і складе повну собівартість останнього. На основі її розрахунку банк має можливість приймати ефективні управлінські рішення щодо розробки майбутньої продуктової політики. Керівництво банку отримує найоб’єктивнішу інформацію стосовно реальної собівартості тієї чи іншої послуги, 124
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
що надає можливість визначати її подальшу долю: або скорочувати обсяги її надання, або, навпаки, розвивати перспективний напрям діяльності. Методи функціонально-вартісного аналізу можна використовувати не тільки для розрахунку собівартості окремих продуктів або груп продуктів, а й для оцінювання рентабельності роботи банку з окремим клієнтом або їх групою чи визначення ефективності того або іншого каналу збуту, що також сприятиме більш виваженим рішенням у сфері тактичного і стратегічного контролінгу. Зауважимо, що побудова реально діючої системи функціонально-вартісного аналізу є справою надзвичайно відповідальною і потребує від комерційного банку значних обсягів матеріальних, часових і людських ресурсів. Із цим питанням найтісніше пов’язана проблема автоматизації управлінського обліку, оскільки для використання ФВА потрібний аналіз величезної кількості кількісних і якісних даних, акумулювати, обробляти і зберігати які в змозі тільки складні інформаційні системи, розробка або придбання яких потребує значних витрат навіть для великих комерційних банків. У зв’язку з цим банківські топ-менеджери завжди повинні усвідомлювати, що найважливішим фактором при прийнятті рішень про застосування тієї чи іншої технології фінансового менеджменту має бути її економічна ефективність. З цієї точки зору впровадження та експлуатацію як окремих методик, так і комплексної системи управлінського обліку і контролінгу можна вважати виправданими лише тоді, коли отриманий в результаті позитивний ефект перевищує понесені витрати, термін окупності яких може виявитися досить значним. Центральне Казначейство створюється у вигляді окремого структурного підрозділу, профіт-центру. У положенні про центральне Казначейство банку повинна встановитися максимально можлива маржа Казначейства, тобто різниця між ціною залучення і ціною розміщення ресурсів. ЦФВ (залучення ресурсів)
ЦФВ (розміщення ресурсів)
Ресурси
Ресурси
Казначейство
Ціна P0
Ціна P1 Ресурси
P1 – P0 максимально можлива маржа Казначейства
Грошовий ринок
Мал. 3.3. Схема руху ресурсів
125
Казначейство банку
Перерозподіл ресурсів усередині банку відбувається виключно через центральне Казначейство (за раніше визначеної умови про те, що жодне інший центр фінансової відповідальності (ЦФВ) не може займатися одночасно пасивними і активними операціями). Якщо за наслідками банківського дня реально отримана маржа виявляється вищою за максимально можливий рівень, то відбувається перегляд цін ресурсів на користь інших підрозділів банку (мал. 3.3). Перерозподіл ресурсів відбувається шляхом здійснення угод між бізнес-центрами, з одного боку, і центральним Казначейством — з іншого. Умови укладених операцій повинні фіксуватися в спеціальній програмі типу «Ділинг», за якого також визначається загальна грошова позиція банку, грошові позиції окремих ЦФВ, ліквідність банку, відбувається бюджетування руху грошових коштів. Система централізованого фінансового обліку (ЦФО) Для організації управлінського обліку в казначействі в світовій практиці використовується метод створення усередині Казначейства «Профіт центрів», що здійснюють специфічні для них операції по виділених для них портфелях. До профіт-центрів можна з упевненістю віднести такі відділи: 1. Підрозділи Казначейства: • ресурсний відділ; • відділ операцій на міжбанківських грошових ринках; • валютних операцій; • цінних паперів. 2. Підрозділи банку: • кредитне управління; • інвестиційне управління; • управління по роботі з пластиковими картками; • інші підрозділи. Затвердження процедури ведення балансу для кожного центру фінансового обліку (ЦФО). Одним з необхідних елементів фінансової структури банку є ведення кожним ЦФО свого балансу, або, іншими словами, облік операцій банку в розрізі кожного ЦФО. Це досягається шляхом відкриття особових рахунків з ознаками, характерними для ЦФО, за ініціативою якого відкривається окремий особовий рахунок, і яким цей особовий рахунок використовуватиметься. Не допускається використання одного і того ж особового рахунка декількома ЦФО. В результаті, в рамках звичайного програмного забезпечення для ведення операційного дня комерційного банку з’являється можливість складати баланс для кожного ЦФО. Перехід до планування діяльності ЦФО Будь-який ЦФО функціонує в рамках затвердженого для нього бюджету планових доходів і витрат. Бюджет затверджується зазвичай на кожен квартал відповідно до розробленого положення про затвердження бюджету ЦФО, внесення змін до нього і контроль за його реалізацією. Реалізація системи оцінювання економічної ефективності в банку: центри прибутку, продукти, клієнти. Саме поняття Казначейство можна інтерпретувати досить широко. Вивчаючи зарубіжний досвід, можна виявити цілий спектр організаційних моделей Казначейства, 126
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
різноманітність яких свідчить про співіснування неоднакових за зрілістю і масштабністю форм банківського і фінансового бізнесу. У загальному випадку до функцій Казначейства слід віднести не тільки валютний ділинг або здійснення своєчасних поточних платежів клієнтів, а й управління активами і пасивами, регулювання ліквідності і платоспроможності комерційного банку. Ідея профіт-центрів акцентує увагу на управлінні активами. Захід, до речі, теж не відразу усвідомив, що завдання управління активами, пасивами і ризиками невід’ємні один від одного. Комерційні банки не завжди розглядали свої активи і пасиви в нерозривній єдності. Так, до 60-х років XX ст. банкіри переважно сприймали джерела фондів (зобов’язання і власний капітал) значною мірою як щось достатнє, само собою зрозуміле. Згідно з таким підходом до управління активами, передбачалося, що об’єм і структура залучених коштів банку зумовлені головним чином потребами і перевагами клієнтів (вкладників). Ключова сфера ухвалення рішення керівництвом банку була пов’язана не з залученими депозитами, а з активами. Управління ліквідністю в таких умовах здійснювалося розумним управлінням кредитами. На жаль, банківський актив номер один — позики і вкладення в державні зобов’язання — не завжди є самоліквідними, особливо якщо економіка перебуває в стані стагнації або в глибокому занепаді. Реструктуризація позик також потребує дослідження нових джерел коштів. Швидке зростання процентних ставок та інтенсивна конкуренція змусили банкірів у 60–70-х роках серйозно переглянути способи управління пасивами і активами. Вони почали реструктурувати джерела коштів відповідно до чітко заданих цілей: мінімізувати витрати залучення і забезпечити бажаний рівень стабільності фондів. В результаті було вироблено стратегію управління пасивами. Розвиток техніки управління пасивами на тлі збільшення ризиків і мінливості ставок породив стратегію управління фондами — збалансований підхід до управління активами і пасивами, в рамках якого виділяються такі ключові завдання: • для досягнення банком короткострокових і довгострокових цілей його керівництво повинне максимально можливо контролювати об’єм, структуру, прибуток і витрати як активів, так і пасивів; • управління активами і пасивами повинно бути скоординованим і володіти внутрішньою єдністю (це відкриває шляхи максимізації різниці — спреду між доходами банку по активах і витратами по емітованих зобов’язаннях); • витрати і дохід належать до обох сторін балансу — і активної, і пасивної (політика банку полягає в максимізації доходу і мінімізації вартості банківських послуг як за активами, так і за пасивами). Таким чином, традиційна точка зору, що весь дохід банку виникає від активних операцій, поступилася місцем розумінню того, що банк продає послуги, ціна кожної з яких повинна покривати витрати щодо її надання. Проте якої б стратегії управління активами і пасивами не дотримувався комерційний банк, всякий раз під час надходження нових коштів він повинен вирішити, яким чином слід розпорядитися новими фондами, як їх розподілити, тобто потрібні цільові установки внутрішньобанківського розміщення фондів. У цій сфері є дві стратегії: метод об’єднання джерел фондів і метод їх розділення. Останніми роками багато банків перейшли до інтегральної стратегії, що включає методи розділення і об’єднання джерел фондів. Вона забезпечує велику гнучкість і заснована на наступних принципах: 127
Казначейство банку
•
спочатку слід встановити цілі банку, які потім необхідно енергійно утілювати за допомогою стратегій управління активами і пасивами в якості інструмента. Управління структурою балансу не — мета, а засіб досягнення інших цілей; • головним критерієм в управлінні активами і пасивами, а також при ухваленні інших рішень є доцільність заходів цілям банку, їхній вплив на прибуток банку; • управління активами і пасивами може додати вагомого внеску до збільшення і збереження маржі банку або спреду між доходами і витратами; • в управлінні банківським портфелем активів і зобов’язань пріоритет віддається активам, які відповідають певним стандартам якості, а залучення коштів, необхідних для їх обслуговування, — це друге за значущістю завдання. Додаткові потреби у фондах задовольняються за рахунок найбільш дешевого джерела; • оскільки вартість банківського капіталу залежить не тільки від його прибутковості, а й від схильності до ризику, то управління ризиками є надзвичайно важливим завданням для керівництва банку. Багато хто вважає, що ризик-менеджмент і його автоматизація — питання «абстрактне і філософське». Ні в якому разі, це — конкретна і життєво важлива проблема, оскільки ризик і дохід — дві сторони однієї медалі (хоча, треба визнати, класичні інструменти хеджування у нас поки не можуть застосовуватися в повну силу). Дохід не можна розглядати у відриві від ризику. Неправильно також, що ризик-менеджмент тільки й займається стримуванням ризиків. Усе залежить від тактики і стратегії. Наприклад, відкриття позицій в очікуванні руху ринкових цін — це свідоме збільшення схильності (або експозиція) до ризику. Винагородою за цей ризик може стати дохід (якщо очікування виправдалися), а покаранням — втрати (якщо не вгадали і програли). Ось хеджування — це стримування, тобто захист від несприятливих впливів ринку через свідому відмову від вигод, які можна було б отримати при сприятливому русі ринкової кон’юнктури. До речі кажучи, згаданий внутрішній своп є одним з класичних інструментів хеджування. Але в даному випадку ризик одного підрозділу розподіляється між декількома профіт-центрами. Очевидно, що вимоги до впроваджуваної технології і автоматизованої системи, що її забезпечує, можна формулювати лише маючи ясне уявлення про два моменти. Перше — це завдання Казначейства, його місце в структурі банку і необхідний документообіг. Друге — для чого взагалі потрібне позиціонування і що це таке? За відсутності у розробника такого уявлення, дати яке може тільки практичний досвід роботи в Казначействі, виникає програмне забезпечення, виконане за принципом «загальної теорії всього». Відповідь на друге запитання нескладна. Як робоче визначення можна припустити, що позиціонування — це кількісна оцінка відхилень від початкового або рівноважного стану. Оцінювання проводиться за трьома показниками — величиною, строком і вартістю. Мета позиціонування — дати можливість співробітникам банку працювати «з розплющеними очима». Невизначеність для проектування і подальшої розробки породжує само Казначейство. Вважаємо, що на сьогоднішній день вже існує можливість за допомогою цього матеріалу зробити опис ідеальної організації роботи Казначейства, до якої прагнуть найбільш професійні колективи тих кредитних організацій, діяльність яких не вступає в суперечність з елементарною фінансовою доцільністю і не є прикриттям для складніших «бізнес-процесів». Така організація сама по собі є окремою темою, але коротко можна відзначити таке. 128
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Казначейство є найактивнішим операційним підрозділом банку, який практично монопольно регулює короткострокову ліквідність. Звідси випливає важливий висновок: для нормального функціонування банку існування Казначейства необхідне, хоч і недостатнє, оскільки будь-яка операція комерційного банку, яка виходить за рамки розрахунково-касового обслуговування клієнтів, негайно приводить до виникнення хоч би тимчасового дисбалансу між вимогами і зобов’язаннями. До того ж, крім регулювання короткострокової ліквідності, Казначейство проводить арбітражні операції. І, нарешті, «останнє по порядку, але не за значенням» — внутрішньобанківське ціноутворення. Це означає, що Казначейству через регулювання короткострокової ліквідності доводиться фінансувати інші департаменти банку в ході реалізації тих або інших програм і проектів. Тому в рамках внутрішньоказначейського обліку стає можливим отримання бажаного для багатьох топ-менеджерів звіту типу «банк на одному аркуші». У зв’язку з цим хотілося б підкреслити тонке і багатообіцяюче положення — необхідно використовувати відносні показники, оскільки абсолютні значення для вирішення питань внутрішньобанківського ціноутворення, як правило, виявляються малоінформативними. Позиціонування бажано умовно поділяти на два види — операційне і управлінське. Операційне позиціонування детально описує те, що відбувається в системі, але не дає його комплексного розуміння. До цієї категорії, крім очевидної платіжної позиції за ностро-рахунками, слід віднести такі базові запити: • відкрита позиція по торговому інструменту — величина, а також вартість і терміновість торгового активу, схильного до ризику зміни ціни; • ступінь використання ліміту на контрагента (в разі позабіржової торгівлі); • можливі нетто-розрахунки і пролонгації. Доступ до всієї цієї інформації повинен здійснюватися з робочого місця дилера, в якому особлива увага повинна приділятися ергономіці (уникати необхідно буквально кожного зайвого натиснення клавіші або клацання миші). Система повинна бути насичена звітами, що стосуються доходів-витрат, стану історичної позиції і різними розрізами руху коштів. Позиціонування управлінське, як може здатися, повинно вимагати реалізації складних спеціалізованих запитів і звітів. Але можливий і інший варіант, значно дешевший, простий в експлуатації, забезпечує прозорість. Для цього необхідно впровадити в практику роботи Казначейства і всього банку певного інструментарію, що дає змогу зводити все різноманіття фінансових інструментів до єдиного показника — доходності. Якщо розглядати Казначейство як підрозділ, відповідальний за фінансування операцій інших департаментів і, як наслідок, за встановлення внутрішньої вартості і строковості активів і пасивів банку, то виникає необхідність використовувати такий інструмент, як внутрішні операції. Внутрішні операції — це операції, які слугують виключно цілям фінансового обліку, що не породжують ніяких розрахунків, не відбиваються в балансі комерційного банку і не враховуються в платіжній позиції. Контрагентами в таких операціях опиняються підрозділи Казначейства та інші департаменти. За допомогою запропонованого інструменту легко вирішується завдання логічного формування самостійних з точки зору фінансового обліку підрозділів по виробництву і перерозподілу прибутковості (так званих профіт-центрів) як в цілому по банку, так і всередині самого Казначейства. 129
Казначейство банку
Контрагенти по внутрішніх операціях можуть бути найрізноманітнішими, і їхній склад залежить виключно від практики ведення бізнесу в кожному конкретному випадку. Ґрунтуючись на досвіді ряду вітчизняних банків, у тому числі і за участю іноземного капіталу, можна рекомендувати віднести до основних профіт-центрів усередині Казначейства такі підрозділи: сектор грошових ринків (Money Market Desk); сектор касових конверсійних операцій (Spot Desk); сектор похідних конверсійних операцій (Forward Desk); сектор операцій з борговими цінними паперами, якщо він включений до складу Казначейства (Fixed Income Desk). Будь-яка операція, що реєструється в системі, повинна мати обов’язковий атрибут — «Фінансовий портфель». На відміну від портфеля облікового, такого, що визначає порядок оброблення операції, кореспонденцію рахунків і т.п., розподіл операцій за фінансовими портфелями зумовлене необхідністю встановлення операціям того або іншого смислового навантаження — для чого операція повинна бути здійсненою. Розробити необхідну систему портфелів — завдання досить складне і суб’єктивне, і тут для відсіювання неправильних уявлень можна порекомендувати дотримуватися деякої специфікації. Тоді вдається визначити об’єкт або поняття, для якого існують зрозумілі відповіді на такі питання: • для чого використовується; • використані фінансові інструменти; • обмеження щодо стану, методів реалізації цих обмежень; • допустимі контрагенти; • відповідальний за стан; • можливе місце в ієрархії собі подібних. Якщо ці відповіді не суперечать один одному, то такий об’єкт, з точки зору запропонованих технологій, є фінансовим портфелем. В якості рекомендації слід відмітити, що фінансові портфелі самого Казначейства повинні бути по можливості торговими, а не інвестиційними, тобто з настанням дати розрахунків за операціями не повинно залишатися відкритих позицій. Дотримуючись цієї умови, аналіз і оцінка діяльності підрозділів Казначейства і банку в цілому значно спрощуються. Практика показує, що найчастіше в Казначействі використовують такі портфелі: • «Арбітражний» — для обліку спекулятивних операцій банку; • «Клієнтський» — для відображення операцій, здійснених для обслуговування клієнтів, а також операцій, що закривають відриті позиції; • «Структурний» — конверсійні операції по регулюванню доходів і витрат банку, деномінованих у валютах, відмінних від валют власних коштів банку. Як кількісні характеристики якості портфеля, досить корисні дюрація (або середньозважений термін погашення) портфеля, чутливість, середньозважена за терміном і/або об’ємом ставки. У той же час існує безліч інших портфелів, що створюються на підставі складеної практики і уявлень керівництва про методи та інструменти, які Казначейство використовує у своїй роботі. Зрозуміло, що кожен профіт-центр веде власні позиції за власними портфелями незалежно від своїх колег, і арбітраж депозитний не має нічого спільного з арбітражем валютообмінним. Щоб закрити позиції по якому-небудь портфелю, часто потрібно провести операцію, що не входить безпосередньо до компетенції підрозділу. Наприклад, запропо130
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
нована технологія може бути досить корисною для контролю за валютообмінними арбітражними позиціями. Це може вирішуватися так: • у кінці робочого дня всі позиції, відкриті датою валютування (Today), переносяться на дату валютування (Тоm) за допомогою внутрішньої операції СВОП, контрагент — підрозділ (Money Market Desk); • підрозділ (Money Market Desk) реєструє у себе дзеркальну операцію по якомунебудь зі своїх портфелів. Позиція, що утворилася в нього, закривається на ринку через депозити або іншим способом. У результаті підрозділ (Spot Desk) фіксує прибуток або збиток за датою валютування (Today), зберігаючи при цьому свою накопичену відкриту позицію за наступною датою валютування, при цьому в курс позиції вже закладена вартість її фінансування. Власне фінансування здійснює найбільш до цього спроможний профіт-центр. Здійснення внутрішніх операцій ніяк не впливає на позицію комерційного банку в цілому. Слід також відзначити можливості програмної системи за оцінкою розміру і вартості фінансування Казначейством портфелю цінних паперів (через синтетичний СВОП — продаж USD Spot і подальша купівля USD Forward або інші джерела фінансування, наприклад, грошові ринки або вільні залишки на коррахунках). Використання такої технології (нової для українських банків, але широко розповсюдженої в західній банківській практиці) може дозволити Казначейству жорстко формувати усередині себе профіт-центри з можливістю чіткого розуміння напряму, терміновості і вартості грошових потоків. Крім операцій між підрозділами усередині Казначейства, система повинна дозволяти укладати операції з профіт-центрами інших підрозділів банку. Це можуть бути, наприклад, операції з Кредитним департаментом по фінансуванню Казначейством кредитного портфеля банку. При розгляді заявки на надання кредиту Кредитний департамент посилає Казначейству запит про вартість фінансування даного кредиту (проекту) на зазначений термін. У разі згоди сторін заключається внутрішня операція і в Казначействі з’являється позиція, що потребує закриття на ринку або за рахунок яких-небудь інших джерел, доступних Казначейству. Внутрішні операції можуть здійснюватися не тільки між двома профіт-центрами, а й між різними портфелями усередині одного профіт-центру. Наприклад, підрозділ Spot Desk перед тим, як закрити свою позицію по арбітражному портфелю, переносить на нього позицію клієнтського і структурного портфелів. Між самими профітцентрами можливі тільки депозитні операції і валютні свопи, оскільки лише вони перерозподіляють прибутковість. Не виключено, що наступним кроком у цьому напрямі буде використання якихось віртуальних внутрішньобанківських облігацій. Природно, кожен з профіт-центрів відносить таку операцію на власний портфель незалежно один від одного. Таким чином, базою, що визначає підходи до системи оцінки економічної ефективності, є клієнтоорієнтована організація комерційного банку, а саме: • розділення фронт- і бек- офісу по всій вертикалі управління; • розділення ліній бізнесу; • сегментація клієнтів; • введення менеджерів по зв’язках з клієнтами, що працюватимуть індивідуально з великими і середніми (вибірково) клієнтами; 131
Казначейство банку
• • • • •
введення продуктових менеджерів і центрів підтримки бізнесу; виділення маркетингової функції в спеціалізований підрозділ; планування щодо цілей (бізнес-планування); мотивація співробітників залежно від досягнення цілей; орієнтація технологічної служби банку на створення і оптимізацію продуктових технологій (бізнес-процесів); • впровадження клієнтоорієнтованих інформаційних систем. Щоб забезпечити цільове управління банком, потрібно створити внутрішню систему оцінки ефективності, що включає процес бізнес-планування, контролінг і вимірювання результатів досягнення цілей, підтримка актуальної управлінської звітності. При цьому комерційний банк ухвалює такі рішення під час вибору з декількох можливих варіантів реалізації: 1) центром прибутку є банк в цілому, його лінії бізнесу і будь-який підрозділ, що безпосередньо займається продажами або контактами з клієнтами (аж до окремого менеджера по зв’язках з клієнтами або продуктового менеджера); 2) керівник центру прибутку мотивується залежно від досягнення цілей, відбитих у бізнес-плані центру прибутку; 3) бізнес-план кожного центру прибутку включає обґрунтовані прогнози об’ємів продажів банківських продуктів в розрізі клієнтів (клієнтських сегментів), а також план залучення клієнтів і повинен забезпечувати досягнення стратегічних цілей банку (ринкова позиція, регіональні пріоритети, нові продукти і т.д.); 4) як інтегральний показник, за яким можна порівнювати різні напрями банківського бізнесу, використовується прибуток центру прибутку, тому невід’ємною частиною бізнес-плану є прогноз фінансового результату і процентної маржі (звіт про прибутки/збитки та середній баланс з процентними ставками), який калькулюється по даним з бізнес-плану департаментом фінансового контролю банку; 5) операційні витрати банку обмежуються часткою в операційних доходах і зводяться до єдиного бюджету, виконання якого контролюється щодня департаментом фінансового контролю; 6) зведений бюджет банку для цілей управління поділяється на інвестиційний, господарський, інформаційний бюджети, бюджет безпеки, рекламний бюджет, бюджет на навчання, бюджет адміністративно-господарських витрат і т.д. за кожен з яких відповідає відповідний підрозділ головного офісу; 7) для реалізації проектів затверджується окремий бюджет проекту; 8) усі підрозділи комерційного банку, що не є центрами прибутку, поділяються на: • центри забезпечення (забезпечення робочих місць співробітників); • операційні центри (залучені в технологічний ланцюжок реалізації банківських продуктів); • центри підтримки (підтримка продажів продуктів по лініях бізнесу); • структурні центри (загальнобанківські функції). Для розрахунку фактичного прибутку центрів прибутку банку в умовах концентрації бек-офісних функцій і підтримки бізнесу в головному офісі, до складу витрат центру прибутку, разом з прямими витратами (враховуються на рахунках центру прибутку), включаються витрати всіх «витратних» центрів, що розподіляються на центри прибутку за такими правилами: 132
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
•
непрямі витрати: розподіл витрат центрів забезпечення і операційних центрів як плата за надання «внутрішніх» послуг (розподіляється за об’ємами споживання послуг на всі підрозділи, а не тільки на центри прибутку); • витрати по підтримці банківських продажів: розподіл витрат центрів підтримки (відносяться тільки на центри прибутку) як фіксований відсоток з доходів від продажу (податок з продажу); • накладні витрати: розподіл витрат структурних центрів і загальнобанківських (нерозподілених) витрат як фіксований відсоток з прямих і непрямих витрат (відносяться тільки на центри прибутку). Кожен «витратний» центр контролюється департаментом фінансового контролю за рівнем його прямих витрат (бюджету). Так, щоб вартість «внутрішніх» послуг в усякому разі не збільшувалася, необхідно, щоб фіксований відсоток з доходів, що відраховується на підтримку продажу, а також ставка накладних витрат залишалися незмінними: 1) для цілей управлінського обліку прямих витрат кожній мінімальній організаційній одиниці привласнюється бюджетний код і відкриваються рахунки витрат; 2) при оплаті рахунків бухгалтерія не приймає документи, якщо відсутній бюджетний код; 3) у інформаційній системі відділу кадрів також обов’язково присутній бюджетний код, що дозволяє автоматично розносити витрати по заробітній платі по бюджетних рахунках; 4) для оцінювання ефективності продажу і обслуговування клієнтів в умовах цінової конкуренції розраховується прибуток на одиницю реалізації продукту (для різних каналів продажу) і на одного клієнта (для крупних клієнтів — індивідуально, для середніх і дрібних — в середньому по клієнтському сегменту) за такою схемою: • визначаються тарифи і витрати; • собівартість продукту розраховується з вартості «внутрішніх» послуг, необхідних для реалізації продукту за певним каналом продажів, а також прямих витрат, пов’язаних з реалізацією; • оскільки собівартість істотно залежить від обсягу продажів (у частині умовно-постійних витрат), то при розрахунку враховуються норми навантаження (пропускна спроможність) за каналом продажу (якщо фактичне навантаження істотно нижче від норми, то обсяг продажів за певним каналом коригується згідно з нормою); • прибуток на одного клієнта: сума прибутків по всіх банківських продуктах, реалізованих по даному клієнтові (за вирахуванням витрат на індивідуальне обслуговування). Прибуток центру прибутку рівний сумі прибутків за реалізованими продуктами або сумі прибутків від обслуговування клієнтів; при цьому, якщо клієнти закріплені за VIP-менеджерами (це стосується тільки крупних і середніх клієнтів), то весь прибуток цих клієнтів відноситься на даного менеджера і включається в прибуток центру прибутку, в якому працює VIP-менеджер. Хотілося б підкреслити, що відноситься саме прибуток, а не доходи: якщо клієнт обслуговувався у відділенні, який належить іншому центру прибутку, то даному відділенню обслуговування відшкодовується собівартість реалізації банківського продукту (плюс певний відсоток — норма рентабельності). 133
Казначейство банку
Такий підхід дає змогу виключити збитковість відділень навіть якщо для клієнта встановлено пільговий тариф по банківському продукту нижче за собівартість; одночасно VIP-менеджер може маневрувати тарифами за окремими продуктами, забезпечуючи, проте, загальну прибутковість клієнта і норму прибутку з обороту для певного клієнтського сегменту. Дотримання таких норм контролюється тарифним комітетом банку при затвердженні тарифів (особливо це актуально для пільгових індивідуальних тарифів). Завдяки контролінгу прибутковості продукту (в розрізі каналів збуту) можна вчасно реагувати на ринкове зниження прибутковості, забезпечуючи відповідне зниження собівартості: у технологічному ланцюжку реалізації банківського продукту визначаються «критичні» ланки (здебільшого найбільш витратоємні) і здійснюється зниження витрат або шляхом модифікації технології, або збільшенням норм навантаження (часто це пов’язано зі скороченням штату або реорганізацією). Наприклад, у 2002–2003 роках можна було виявити різке зниження прибутковості за обмінними пунктами в результаті зниження маржі між курсами купівлі і продажу і введенням податку за ввезення в країну валюти (бізнес практично став збитковим). Якщо аналіз структури собівартості показав, що найбільші витрати пов’язані з доставкою (інкасацією) валюти з центру в регіональні філії, то для зниження витрат необхідно було б ввести маршрути по жорсткому графіку (доставка відразу в декілька філій однією бригадою інкасаторів), що дало б можливість знизити витрати на відрядження і скоротити штат інкасаторів — в результаті тариф за інкасацію валюти для філій можна було б понизити в 1,5 разу. В умовах, коли одні центри прибутку є донорами (залучають ресурси), а інші — споживачами (розміщують ресурси), необхідно розділяти процентну маржу між операціями по залученню і розміщенню ресурсів. Для цього в банку повинен бути прийнятий метод «загальної корзини»: всі ресурси, що залучаються, купуються Казначейством і продаються центрам прибутку для розміщення. В умовах вузького національного фінансового ринку і незбалансованості вартості ресурсів. Казначейство викуповує ресурси не за ринковими котуваннями, а за ціною залучення плюс фіксована маржа (1–1,5% річних), що й визначає внутрішню ціну купівлі ресурсів Казначейством (цей метод не найкращий, оскільки не стимулює центрів прибутку залучати ресурси якомога дешевше, але він працює, якщо ціна залучення для однотипних ресурсів нормується для всіх центрів прибутку і її зміна контролюється тарифним комітетом). Внутрішня ціна продажу ресурсів Казначейство розраховує як середньозважена ціна всієї корзини (у розрізі валют), при цьому ресурси враховуються за внутрішньою ціною купівлі плюс супутні витрати по ресурсах залученим безпосередньо Казначейством, і витрати Казначейства, пов’язані з управлінням ліквідністю, виняток становлять цільові ресурси, до яких належать цільові ресурси під конкретні кредити, ресурси для ліквідних активів центрів прибутку і Казначейства: каса, коррахунки, овердрафти, ліквідні цінні папери, короткострокове міжбанківське розміщення. При структуризації розміщення ресурсів враховуються вимоги по ліквідності і резервуванню Національного банку і Комітету з управління активами і пасивами банку. У разі недорозміщення залучених кредитних ресурсів Казначейство тимчасово розміщує їх у свої активи і отриманий збиток включається в його фінансовий результат окремим рядком. 134
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Залежно від функцій, які виконує підрозділ, і кінцевих споживачів його продуктів і послуг усі структурні одиниці комерційного банку групуються відповідно в центри прибутку (профіт-центри і центри бізнесу), центри забезпечення і підтримки бізнесу (центри витрат і центри управління банком — структурні центри). Центри прибутку займають ключову позицію у фінансовій структурі комерційного банку, адже основна мета його діяльності полягає в отриманні прибутку. У банку може функціонувати декілька центрів прибутку: Казначейство, кредитний департамент, департамент неторгових операцій, ОПЕРУ і т.п. Таким чином, центр прибутку — це тип бізнес-одиниці, пов’язаний з виконанням функції забезпечення потреб клієнтів у банківських продуктах і послугах, які є джерелом прибутку. З цього випливає, що місія Казначейства полягає в отриманні прибутку і задоволенні потреб клієнтів та структурних підрозділів банку на міжбанківському ринку. Для аналізу прибутковості казначейських операцій доцільно досліджувати структуру активів і залучених ресурсів, звертаючи увагу на: • темпи приросту пасивів порівняно з темпами приросту активів; • зміни, які характеризують структуру активів і пасивів (принципи формування джерел фінансових ресурсів і напряму розміщення активів). При проведенні аналізу даних, які характеризують динаміку доходів і витрат Казначейства, слід також звернути увагу на: • загальне збільшення доходів і витрат, динаміку їх складових; • темпи приросту окремих видів доходів і витрат (при цьому слід пам’ятати, що погіршення структури доходів Казначейства не завжди зумовлене недоліками управління, переважно це може бути наслідком нестабільності на валютному ринку і ринку міжбанківських кредитів); • темп приросту доходів порівняно з темпом приросту витрат. Тенденції до зниження рівня витрат відповідають нормальному розвитку їхньої динаміки. Це може бути зумовлено тим, що збільшення обсягів діяльності Казначейства до певного рівня супроводжується зміною умовно-змінних витрат, а умовнопостійні витрати залишаються незмінними. Саме це сприяє уповільненню темпу приросту витрат порівняно з темпом приросту активів. Щоб проаналізувати результативність роботи Казначейства, слід розглянути вплив основних чинників його діяльності на зміну фінансового результату (прибуток, збиток). Після проведення такого аналізу можна визначити, наскільки задовільний фінансовий потенціал комерційного банку. Такий аналіз надає можливість зробити висновки: • про відповідність організаційної структури Казначейства його меті, завданням і функціям; • про якість координації Казначейством роботи його структурних одиниць; • про ефективність казначейських операцій; • про якість функціонування системи підтримки ліквідності; • про ефективність формування ресурсної позиції банку в національній та іноземній валютах. Крім цього, з усього сказаного напрошується один досить непопулярний висновок — бажано, щоб операції вводилися в систему безпосередньо дилером на своєму робочому місці, а не шляхом імпорту із системи Reuters тощо. 135
Казначейство банку
Для цього є три підстави: 1) ручне введення припускає обов’язковий попередній контроль допустимості операції з точки зору стану ліміту на контрагента, тоді як імпорт дає змогу здійснювати такий контроль лише за фактом; 2) тільки в разі ручного введення можна осмислено визначати фінансовий портфель операції, при потоковому імпорті всі операції будуть забарвлені в один колір; 3) електронні тикери міжбанківських операцій, що є базою для імпорту, часто містять помилки, і при потраплянні такої операції в систему виходить неправильна позиція; щоб виявити і виправити таку помилку, зазвичай доводиться відривати від роботи двох співробітників. Тут доречно ще раз підкреслити, що організації робочого місця дилера з точки зору ергономіки і банківського професіоналізму слід приділяти найпильнішу увагу. У всякої еволюціонуючої програмної системи завжди існує два можливі шляхи руху (в деяких випадках вони можуть і збігтися): • по-перше, активно робити те, що здається корисним; • по-друге, не робити того, що здається шкідливим, — тоді пасивно залишиться тільки корисне. Ризик-менеджмент покликаний реалізувати саме другий принцип — рухатися поволі, але правильно. Підставою для упевненого заперечення тих або інших проектів і пропозицій є накопичений негативний досвід плюс деякий математичний апарат. На жаль, вчаться, як правило, тільки на своїх помилках і тому засвоєння і поєдання вітчизняних і зарубіжного досвіду контролю за ризиками і управління ними непопулярне і малоперспективне. А власний досвід української банківської системи порівняно невеликий. Як наслідок, нині домінує принцип активних дій — шлях пошуку і ухвалення рішень на основі особистого досвіду і професіоналізму топ-менеджерів і здійснення цих рішень на основі особистої ініціативи виконавців. На цьому напрямі і сконцентровані кращі кадри. У перспективі значення ризик-менеджменту в Україні звичайно повинно досягти паритету з активними операціями банківського бізнесу, а тому відповідній автоматизованій системі залишається чекати свого розробника. Звичайно, неможливо висвітлити всі аспекти використання в роботі Казначейства внутрішніх операцій і профіт-центрів. Невизначеними залишаються численні технологічні подробиці і «ноу-хау». Крім того, запропоновані підходи можуть бути застосовані не тільки до банків, а й до будь-якої іншої фінансової структури, що потребує механізмів внутрішнього ціноутворення і перерозподілу ресурсів. У той же час Казначейство відповідає за управління GAPом, але в банку ще не упроваджено механізму котування вартості кредитних ресурсів залежно від терміну розміщення (що дозволить компенсувати можливі ризики Казначейства по розривах в термінах залучення і розміщення). Це пов’язано в основному з тим, що процентні ставки за кредитами ще слабко диверсифіковані за термінами розміщення. Взаєморозрахунки між Казначейством і центрами прибутку не здійснюються щодня (тобто не реалізовано механізму щоденних котувань внутрішніх процентних ставок), оскільки це потребує впровадження спеціалізованої інформаційної системи і роботи за ринковими міжбанківськими котуваннями процентних ставок, які не відображають реальної вартості ресурсів банку. 136
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Вільний капітал банку також виставляється на продаж по інвестиційній прибутковості, але доходи від його використання не включаються у фінансовий результат Казначейства (під час переходу банку від використання прибутку як основний інтегральний показник до використання поворотності на капітал (ROE), що потребуватиме розподілу капіталу банку між центрами прибутку, даний ресурс буде виключений із взаєморозрахунків між Казначейством і центрами прибутку). Для цілей ранжування філій з урахуванням комплексу показників, за якими оцінюється їхня діяльність, може бути введена система порівняльних рейтингів філій банку на основі розрахунку індексу комплексного оцінювання, що є відношенням фактичного прибутку філії до очікуваного, який розраховується як зважена сума очікуваних прибутків за кожним з оцінюваних чинників (показників); при цьому очікуваний прибуток за певним чинником визначається з припущення, що цей чинник рівний середньому по всіх філіях, а решта всіх чинників, що впливають на прибуток, залишається незмінними. Таким чином, індекс комплексної оцінки покаже, як відпрацювала філія порівняно із середньою філією, з урахуванням всіх значущих чинників (показників), умовно кажучи — в скільки разів краще (для середньої філії індекс рівний 1). Набір чинників оцінювання і їх вагомості можна змінювати залежно від бізнеспріоритетів і поставлених цілей на планований період — наприклад, до чинників банк включив: прибуток, прибуток на одного співробітника, тенденцію зростання прибутку, активи (обсяг, тенденція зростання, ринкова позиція), клієнтів (кількість, тенденція зростання, ринкова позиція). Система внутрішнього оцінювання економічної ефективності в комерційному банку не може не змінюватися, оскільки змінюються умови ведення бізнесу і вимоги до цієї системи, проте правила гри повинні бути незмінними протягом планового періоду (зазвичай — рік). І останнє, на що варто звернути увагу, — робота щодо підтримки такої системи, якою в банку займаються співробітники департаменту фінансового контролю, зазвичай викликає перманентну критику і одночасно — поверхневе розуміння механізму розрахунків, тому треба вміти донести ідеологію системи до кожного залученого в процес співробітника — а залучений весь банк. Профіт-центри та операції між ними Ширше тлумачення профіт-центрів допускає виділення їх не тільки усередині Казначейства, а й у рамках самого банку або групи. Ними можуть виступати кредитне управління, клієнтське управління, управління по роботі з пластиковими картками, каса банку та інші підрозділи. Нормальна діяльність названих підрозділів Казначейства (банку) приводить до виникнення позицій по тих або інших інструментах і, як наслідок, потребує: • забезпечення їх фінансування; • розподіл ризиків. Зрозуміле сторонам фінансування «внутрішньої операції» щодо суми, термінів і ставки робить можливим створення осмисленого управлінського обліку в Казначействі і в банку в цілому. В цьому випадку Казначейство отримує повну інформацію про стан активів і пасивів банку і, отже, здатне забезпечити ефективніше управління ними. 137
Казначейство банку
Підрозділи, які «обслуговуються» Казначейством, отримують у своїй діяльності можливості усвідомленого ціноутворення. Так, кредитне управління отримує вартість фінансування кредитного портфеля і в своїй звітності оперує терміном «маржа», а не тільки відсотків, отриманих за виданими кредитами. Тут слід згадати про можливість установлення ставки «прайм-рейт» — ставки для першокласного позичальника, яка широко використовується іноземними банками. Установити її — завдання Казначейства. Профіт-центри, закриваючи позиції, що виникли в результаті його нормального функціонування, приймають на себе властиві їм ризики; приклад тому — кредитний підрозділ приймає на себе кредитний ризик позичальника, а Казначейство приймає на себе ризик зміни кон’юнктури ринку. Казначейство, у свою чергу, дістає можливість усвідомлено оцінювати виникаючі ринкові ризики, знижуючи тим самим можливі втрати внаслідок зміни ринкової кон’юнктури. Основним інструментом, що дозволяє здійснити формування профіт-центрів, є «внутрішня операція». Це може бути депозит або валютний своп. Контрагентами по внутрішній операції виступають: • Казначейство; • будь-який з вищеперерахованих підрозділів. Приклад: співробітник кредитного управління перед наданням кредиту запрошує ціну у Казначейства на операцію, повністю симетричну кредиту, що надається (валюта, сума і термін). Отримавши ціну і враховуючи кредитний ризик позичальника, кредитне управління встановлює процентну ставку за кредитом (додаючи до «прайм-рейт» додаткову маржу, величина якої визначається кредитним ризиком позичальника). Між кредитним управлінням і Казначейством проводиться операція з подальшою її реєстрацією обома учасниками. В результаті кредитне управління отримує фінансування конкретного кредиту, а Казначейство — інформацію про те, куди, на який термін, і під яку процентну ставку розміщені активи банку. З точки зору розподілу ризику за операціями по видачі кредиту, у віданні кредитного управління залишається кредитний ризик позичальника, а Казначейство приймає на себе ринковий ризик зміни ціни. На Казначейство також покладається обов’язок забезпечення фінансування цієї операції за рахунок коштів, запозичених на зовнішньому ринку або за рахунок Ностро-рахунків. Окремо варто згадати обмеження ризиків профіт-центрів по інструментах, що перебувають у їхньому веденні. Основні обмеження — величина і термін відкритих позицій. Встановлення обмежень за операціями підрозділів можливе не тільки у вигляді агрегованих величин на інструмент (співробітника, відділ), а й може бути встановлено на портфелі, що значно полегшує контроль використання сукупних величин. Портфелізація операцій Профіт-центри, будучи підрозділами Казначейства банку і здійснюючи операції на власних ринках, несуть персональну відповідальність за наслідками власної діяльності. Облік результатів діяльності профіт-центрів здійснюється за допомогою «Портфелів», персонально доданих кожному профіт центру. Портфель є обов’язковим атрибутом будь-якої операції (не важливо — «внутрішньою» чи «зовнішньою»). Портфель несе в собі смислове навантаження, відповідь на питання: ким і з якою метою операція була здійснена. 138
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Наприклад, у портфелі «Кредити фізичних осіб» реєструються видані кредити і внутрішні операції між кредитним управлінням та Казначейством по фінансуванню кредитного портфеля. Наявність портфеля дає змогу отримати точний результат фінансової діяльності банку по видачі кредитів фізичним особам — як різниця між відсотками, отриманими за виданими кредитами, і відсотками (хай і віртуально), сплаченими за внутрішніми операціями кредитного управління з Казначейством. Крім того, аналіз стану портфеля дозволяє отримати точну інформацію по середньозваженій вартості фінансування цих операцій і їх термін. Причому Казначейству зовсім не потрібний доступ до бази виданих кредитів, досить оцінити портфель «Кредити фізичних осіб», або операції Казначейства з контрагентом «Кредитне управління. Відділ по роботі з фізичними особами». Структура портфелів може мати досить складну архітектуру. Наприклад, портфель «Кредитне управління» може мати підлеглі портфелі з їх угрупованням за секторами економіки, правовою організацією позичальників тощо. Основна вимога щодо ведення портфелів: на кінець робочого дня позиції по портфелю (портфелях) профіт-центрів повинні бути закриті; відкриті портфелі — тільки у Казначейства. Таким чином, ми матимемо систему контрагентів (профіт-центрів), що пов’язані внутрішніми операціями, мають уніфіковану власну звітність, яка дає можливість оцінити ефективність їхньої діяльності по рівню прибутку. Крім того, представлена система забезпечує Казначейство повною інформацією про стан активів і пасивів комерційного банку. Отже, може бути реалізовано документарно і програмними засобами: 1) розроблення технічного порядку проведення внутрішніх операцій: • операції усередині Казначейства (внутрішні операції) — документообіг, зовнішній контроль і, можливо, бухгалтерський облік штатними ресурсами Бек-офісу; • операції між Казначейством і підрозділами банку; 2) на підставі наявної в комерційному банку (групі) організаційної структури можна скласти номенклатуру портфелів з подальшим доданням їх до конкретних підрозділів з відповідною відповідальністю підрозділів за фінансовий результат. Автоматизоване оформлення операцій Бек-офісу Бек-офіс призначений для оформлення і бухгалтерського обліку операцій Казначейства. Тільки наявність програмного забезпечення істотно зможе полегшити операційну роботу співробітників Бек-офісу. При цьому забезпечується: • верифікація операцій — перевірка правильності введення параметрів операцій дилером; • інформація щодо валют, валютних дат, свят тощо; • розрахунок брокерських комісій і їх звірка з рахунками, що виставляються; • автоматична підготовка всіх документів, необхідних для оформлення операцій і забезпечення виконання зобов’язань за ними, — підтвердження операцій, платіжні доручення, повідомлення про отримання. Штатні ресурси системи забезпечують формування документів у форматах SWIFT, TELEX, FAX і e-mail; • автоматичний пошук пролонгованих операцій на етапі введення. Різні способи пролонгації; • гнучка система неттінгів по різних інструментах; 139
Казначейство банку
•
• • •
контроль ліквідності Ностро-рахунків і платіжного календаря банку. Всі операції Казначейства і неторгові операції позиціонуються на Ностро-рахунках у момент їхньої реєстрації (вручну або шляхом імпорту з системи REUTERS). Для реєстрації неторгових операцій (платежів по операціях «неКазначейства») виділяються робочі місця в підрозділах банку, які відповідають за здійснення тих або інших платежів за Ностро-рахунках; контроль відкритої валютної позиції (ВВП); оперативний контроль перевищення лімітів; «перекидання» за Ностро-рахунками з формуванням відповідних повідомлень SWIFT.
Використання Сховища даних при автоматизації діяльності Казначейства Сховище даних виконує в Казначействі такі функції: • ведення управлінського обліку; • організація доступу до інформації, накопиченої в ході виконання банківської діяльності; • оброблення інформації, накопиченої в ході виконання банківської діяльності; • установлення і зберігання значень параметрів, призначених для управління діяльністю банку (лімітів, ставок, курсів валют і т.д.). Для управлінського обліку в Сховищі даних передбачено ведення довільних планів рахунків, які дають змогу разом із звичним фактичним обліком за рахунками вести також і облік планованих оборотів за довільні інтервали часу. У Сховищі під час оброблення накопичених даних застосовують гнучкі методи, за допомогою яких інформація може бути представлена користувачеві в тому вигляді, в якому він хоче її отримати. Використовуючи набори показників, що автоматично розраховуються, довільні звітні форми, ресурси графічного відображення даних (графіки і діаграми), можна виконати настройку системи під будь-яку необхідну технологію роботи без застосування яких-небудь додаткових програмних продуктів. При цьому інформація для обліку і аналізу може надходити як з банку, так і з інших автоматизованих систем, для яких реалізовано завантаження документів у Сховищі даних. Для роботи з параметрами управління діяльністю банку система надає можливість працювати з різними довідниками і показниками, правила ведення яких задає користувач. Механізм вивантаження в зовнішні системи дає змогу застосовувати встановлені значення параметрів у ході оперативної діяльності. Механізми консолідації даних, які передбачені в Сховищі для роботи з інформацією, що поступає з різних філій і підрозділів банку, реалізують такі можливості: • збирання і зберігання даних у розрізі філій; • автоматичний розрахунок консолідованих значень усіх показників і синтетичних рахунків по банку в цілому, за підрозділами і групами філій; • отримання будь-якого звіту як по банку в цілому, так і за кожною філією або підрозділом; • виконання порівняльного аналізу з необхідним рівнем деталізації; • контроль за діяльністю кожного з підрозділів банку. На мал. 3.4. показано взаємодію організаційних структур зі Сховищем даних банку. Стрілками позначено напрями руху потоків інформації. 140
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку Керівництво банку
Відділ бюджетування і планування
Відділ управління ризиками
Звіти
Показники бюджетів
Ліміти і ставки
Сховище даних Казначейства банку
Аналітичний відділ
Відділ внутрішнього ділингу
Рахунки і показники
Зовнішні дані
Ліміти і позиції
Інформація за угодою
Затверджені ставки і ліміти
Структурні підрозділи банку
Мал. 3.4. Взаємодія організаційних структур зі сховищем даних
•
•
•
•
Усе вищевикладене коротко можна підсумувати так: західні технології роботи Казначейства і фінансового менеджменту (управління ресурсами) нині орієнтовані на матричну організаційну структуру, тоді як у нас превалює організаційно-штатна піраміда, так що пряме перенесення західної технології може спричинювати організаційний шок; метод, що акцентує увагу на понятті профіт-центру, потребує, щоб бюджети кредитної установи мали обмежений час життя, тоді як практика представляти баланс комерційного банку у вигляді сукупності окремих портфелів (більшість із яких живуть «вічно») потребує розглядати портфель абстрактніше, ніж збалансований бюджет профіт-центру. Наприклад, портфель клієнтських депозитів — це лише напівбюджет, у ньому тільки «вічний» пасив, і розкроїти його за окремими проектами немає ніякої можливості, прибутковість, безумовно, негативна, так що треба уміти вимірювати якість цього портфеля, не використовуючи поняття прибутковості; для повсякденних потреб управління ресурсами і ліквідністю потрібна більш розгорнута система показників, не зведених до «єдиного», — прибутковості. Банк — це той суб’єкт економіки, де формула «час — гроші» застосовується в буквальному розумінні. Визначена за фактом прибутковість повинна мати структуру за якістю, часом і ризиком. Так, неодноразово взятий у лапки «вічний» портфель повинен бути рознесений по всьому спектру термінів і процентних періодів. По відношенню до планованих фінансових результатів термін «дохід» ізольовано взагалі не використовується, оскільки всі доходи повинні бути співвіднесені з ризиками; пряме перенесення західних методик фінансового аналізу проблематичне: майже всі ці методики спираються на оцінку кривих «ризик — дохід» і прибутковості, 141
Казначейство банку
що використовують поняття еталонного активу з фіксованим процентним доходом. У всіх розвинутих капіталістичних країнах таким еталоном є державні зобов’язання. У нас подібного еталону немає. Немає в нас і еталону безризикового активу. Навіть капітал комерційного банку в ринковій оцінці схильний до ризику. На наш погляд, якою б не була система автоматизації управління ресурсами або активними операціями, вона вимушена буде в прихованій або явній формі вести позиції і контролювати ліміти. Без ведення позицій, за якими б термінами вони не ховалися, обійтися неможливо, оскільки це найбільш абстрактна і математизована форма аналітичного обліку.
3.3. Казначейська модель управління банком Враховуючи історичний розвиток методів управління комерційним банком розрізняють три основні підходи до вирішення цієї проблеми: • стратегія управління активами; • стратегія управління пасивами; • стратегія збалансованого управління активами і пасивами. Переваги стратегії управління активами полягають у відносній простоті застосування, оскільки рішення ухвалюються лише щодо одного аспекту банківської діяльності — розміщення активів, а для управління ліквідністю застосовуються прості методи, які не потребують значних ресурсних витрат. Такий підхід не максимізував прибутку банку. Адже, з одного боку, банк відмовляється від управління залученими ресурсами та від впливу на їхню вартість. З іншого боку, значна частина банківських активів може бути у високоліквідній формі для підтримання достатнього рівня ліквідності, яка приводить до зменшення доходів. Стратегія управління активами має свою логіку і в деяких випадках, наприклад, в умовах жорсткого регулювання видів депозитних і недепозитних джерел грошових коштів і процентних ставок за ними, цілком виправдана. В Україні частина комерційних банків використовує названий підхід до управління ресурсами частіше, ніж інші методи. У сучасних умовах все більше вітчизняних банків досягають тієї стадії розвитку, за якою саме концепція управління активами і пасивами на основі казначейської моделі стає одним з найбільш актуальних рішень в ефективному управлінні активами і пасивами. По суті, встановлюється контроль над джерелами коштів комерційного банку за аналогією з контролем над активами. З цією метою банки почали реструктуризувати пасиви в напрямі мінімізації витрат на залучені ресурси, що й дало можливість збільшити прибуток і капітал. Головне завдання менеджменту — координувати рішення щодо активів і пасивів усередині кожного окремого комерційного банку, аби досягти високих результатів, максимально контролюючи об’єми, структуру, доходи і витрати як за активними, так і пасивними операціями банку. Контроль керівництва комерційного банку над активами може координуватися з контролем над пасивами, оскільки лише в такому разі можна буде досягти внутрішньої єдності і завдяки цьому максимізувати різницю між доходами і витратами. Перевагою стратегії управління активами і пасивами є максимізація прибутку за умови прийнятного рівня процентного ризику, а також можливість більш зваженого 142
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
підходу до проблем управління ліквідністю завдяки точному визначенню потреби в ліквідних коштах. Така стратегія потребує застосування багатьох складних методів і прийомів, високого рівня кваліфікації банківських менеджерів. Впровадження методики управління активами і пасивами в банку починається зі створення спеціального комітету, який називається Комітетом з управління активами і пасивами (КУАП). Приклад Положення про КУАП подано Додатком 3. Комітет з управління активами і пасивами — це нова організаційна форма управління, яка швидко розвивається. До складу такого Комітету входять представники управління фінансовими операціями банку, кредитного та інвестиційного підрозділів, підрозділу економічного аналізу і прогнозування, головний бухгалтер, керівники великих філій. Комітет діє не на постійній підставі, а збирається з певною періодичністю для координації процесу управління в усіх сферах діяльності комерційного банку. Основні функції Комітету: • визначення рівня і меж допустимого ризику; • визначення потреб в ліквідних коштах; • визначення необхідного рівня ліквідності банку; • моніторинг розривів по термінах погашення активів і зобов’язань; • оцінювання розмірів і достатності капіталу; • прогнозування і аналіз коливань процентних ставок; • установлення і контроль граничних процентних ставок за активами і пасивами; • визначення вартості ресурсної бази; • ухвалення рішень за хеджуванням ризиків; • контроль валютообмінних операцій банку та їхня прибутковість; • оцінка змін у доходах і витратах; • визначення прийнятної структури і якості кредитного та інвестиційного портфелів; • установлення ціноутворення банківських послуг; • затвердження і контроль лімітів за ризиками ліквідності, процентною ставкою, позиціями в національній та іноземній валютах; • додаткові питання з управління активами і пасивами. Ухвалені Комітетом управлінські рішення повинні виконувати працівники Казначейства банку та інші структурні підрозділи. Управління активами і пасивами зорієнтоване насамперед на короткострокову перспективу і пов’язане зі щоденним управлінням банківським балансом. У цьому аспекті головними показниками ефективності застосування управління активами і пасивами є процентний прибуток, ЧПМ або прибуток на акцію. Інструментарій управління активами і пасивами включає інформаційні системи, моделі планування, аналіз і оцінювання сценаріїв, системи прогнозування, фінансові огляди і спеціальні звіти. Тому, крім оперативного компонента, процес управління активами і пасивами містить і плановий компонент, який призначений рухати комерційний банк у напрямі досягнення довгострокових цілей. З точки зору стратегічного планування довгострокове управління активами і пасивами оцінюється рівнем прибутку прибуткових активів і прибутку на капітал. Збалансована стратегія управління активами і пасивами реалізується на практиці застосуванням спеціальних підходів структурного балансування і методів 143
Казначейство банку
управління ризиками. Найбільш поширені серед них: метод управління розривом (GAP-менеджмент), метод середньозваженого терміну погашення (дюрація) і операції з похідними фінансовими інструментами, які проводяться на терміновому ринку з метою хеджування ризиків. Традиційний підхід до вирішення проблеми полягає в об’єднанні джерел фінансування. Відповідно до такого методу управління структурою зобов’язань не впливає на вибір напрямів розміщення активів, усі ресурси розглядаються як єдиний ресурсний потенціал банку без урахування особливостей різних видів зобов’язань. Завдання керівництва комерційного банку — визначити пріоритетні напрями розміщення активів, які розглядаються як незалежна величина. Перевагою методу об’єднання джерел фінансування є простота і доступність його практичного застосування, а головним недоліком — виникнення проблем з ліквідністю. Ризик ліквідності зростає, якщо зв’язки між активами і зобов’язаннями не враховуються. Прагнучи вибрати найбільш прибуткові напрями вкладення ресурсів, комерційний банк може видати довгострокові кредити, які фінансуватимуться за рахунок короткострокових депозитів. Така трансформація з великою ймовірністю може привести до підвищення рівня ризику ліквідності. Якщо менеджмент банку вирішить застрахуватися від підвищення рівня ризику ліквідності і з цією метою розглядатиме високоліквідні активи як пріоритетний напрям розміщення грошових коштів, то йому доведеться відмовитися від отримання максимально можливого прибутку для акціонерів банку. Альтернативний підхід до управління структурою активів і зобов’язань банку ґрунтується на виділенні джерел фінансування. Суть методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами таких джерел і напрямами використання ресурсного потенціалу. Частина ресурсів, які сформовані за рахунок непостійних джерел, таких як внески до запитання, залишки на розрахункових рахунках клієнтів, отримані позики «овернайт», можуть вкладатися в короткострокові кредити і цінні папери. Ресурси, отримані зі стабільних джерел, таких як термінові внески, можуть бути направлені на видачу довгострокових кредитів і придбання облігацій. Застосовуючи метод ділення джерел фінансування, менеджмент банку може ретельно стежити за розмірами сум і термінами різних видів зобов’язань і приводити у відповідність до них структуру активів. Враховуючи потребу постійного балансування між структурою пасивів і активів, цей метод стає досить трудомістким, тому, ускладнюється практичне його застосування. Іншим недоліком є зменшення доходів банку, спричинене відмовою від прибуткового вкладення грошових коштів, якщо немає відповідного альтернативного джерела фінансування. Перевага цього методу полягає в зниженні ризику незбалансованої ліквідності, оскільки потреба в ліквідних коштах у будь-який час може бути передбачена. Метод ділення джерел фінансування отримав значне практичне поширення в період управління банками через пасиви. У становлення контролю над структурою і стабільністю зобов’язань дає змогу формувати депозитну базу відповідно до потреб щодо проведення активних операцій. 144
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
З розвитком фінансових ринків головна перевага методу ділення джерел, яка полягає в зниженні ризику ліквідності, втратила своє значення. Банки дістали можливість у будь-який час залучати ліквідні ресурси на міжбанківському ринку. Останні десятиліття в міжнародній банківській практиці застосовується інтегральний метод управління, який включає методи об’єднання і ділення джерел фінансування і забезпечує велику гнучкість при управлінні активами і зобов’язаннями банку. Перехід банку на казначейську модель включає: • критерії готовності переходу банку і підзвітних філій на казначейську модель управління банківськими ресурсами; • основоположні принципи роботи банку і філій за казначейською моделлю; • функції банку і філій по роботі згідно з казначейською моделлю; • організацію роботи банку і філій за казначейською моделлю; • відповідальність осіб, уповноважених виконувати казначейські функції в головному банку і підзвітних філіях. Казначейська модель управління допускає відповідність комерційного банку і філій таким вимогам: • наявність відповідного програмно-технічного забезпечення; • методологічна підготовка; • наявність кадрів відповідної кваліфікації; • організаційна готовність, включаючи розподіл функцій і вироблений порядок взаємодії в процесі управління фінансами. Мета казначейської моделі полягає в ефективному управлінні ліквідністю і платоспроможністю, прибутковістю та основними ризиками на рівні головного банку. Основні завдання комерційного банку, що працює по казначейській моделі: • оптимізація і регулювання грошових потоків консолідованого комерційного банку; • оперативне управління ресурсною базою і залишками на коррахунку в розрізі різних валют; • підтримка на необхідному рівні кореспондентських рахунків в національній і іноземній валютах; • координація діяльності підрозділів комерційного банку на різних фінансових ринках; • збалансування кредитних ресурсів комерційного банку для забезпечення виконання поточних і стратегічних планів розвитку банку; • оптимізація структури активів і пасивів з метою підтримки максимальної прибутковості і мінімальної вартості залучених ресурсів, їх узгодження по термінах, сумах і рівню процентних ставок; • консолідоване управління ліквідністю банку за наявності філій; • дотримання вимог Національного банку України щодо виконання економічних нормативів і формування обов’язкових резервів; • визначення і оперативний аналіз показників і нормативів діяльності банку в цілому і його структурних підрозділів, а саме — нормативів і лімітів валютної позиції, а також норм обов’язкового резервування залученого засобу; • установлення лімітів для банків-контрагентів при здійсненні міжбанківських операцій і операцій типу «форекс»; • установлення лімітів і нормативів для підзвітних філій; 145
Казначейство банку
•
оперативний аналіз структури і динаміки ресурсної бази, аналіз динаміки валютної позиції і процентних ставок на міжбанківському ринку; • підтримка валютної позиції комерційного банку відповідно до вимог Національного банку України; • адекватне оцінювання ступеня ризиків; • управління резервуванням, ліквідністю, прибутковістю, кредитним, процентним, валютним і іншими видами фінансових ризиків; • ефективне використання власних і залучених ресурсів, включаючи ресурси підзвітних філій; • контроль за самостійним управлінням активно-пасивними пераціями підзвітних філій у межах затверджених лімітів і нормативів; • управління вартістю кредитів, депозитів, позикових коштів у рамках рішень кредитного комітету або КУАП і Правління банку; • установлення тарифів (трансфертних цін) на внутрішньобанківські ресурси; • виявлення і попередження ситуацій, які можуть зумовити не тільки порушення банком законодавчих і нормативних актів, а й призвести до фінансових втрат. Казначейство банку проводить роботу в таких чотирьох основних напрямах: планування, бюджетування, координація платежів і проведення ділингових операцій (мал. 3.5). Основними завданнями перших двох напрямів є організація планування залишків коштів на коррахунку, виконання бюджету банку, дотримання банком норм обов’язкового резервування залучених коштів і нормативів валютної позиції. Третій напрям полягає в забезпеченні безперебійності платежів. Четвертий напрям безпосередньо пов’язаних з проведенням операцій на фінансових ринках. Розглянемо основні критерії готовності переходу комерційного банку на казначейську модель управління активами і пасивами. Основні критерії переходу банку і філій на казначейську модель: • рівень технічного забезпечення, достатній для використання всіх програмних продуктів, необхідних у роботі банку в частині виконання казначейських функцій; • достатній рівень кваліфікації директора філії і начальника казначейського управління головного банку в галузі управління фінансами, а саме: – знання нормативної бази Національного банку України; – знання теоретичної і методологічної бази фінансового менеджменту; – знання всіх внутрішніх документів, що стосуються казначейських функцій; – наявність досвіду фінансового управління в банку; – знання особливостей фінансових ринків; – володіння інформацією про клієнтську базу, структуру і характеристику активнопасивних операцій та інших бізнесів головного банку, включаючи підзвітні філії; – загальний рівень підготовки в питаннях бухгалтерського і податкового обліку та звітності; • наявність практичного досвіду керівника казначейського управління головного банку для використання наданих програмних продуктів, оброблення необхідної інформації, якісного і швидкого формування звітів; • уміння керівного складу головного банку і керівника казначейського управління на базі отриманих звітів оцінювати стан фінансів банку в цілому, включаючи підзвітні філії (ліквідність, ризики, прибутковість), аналізувати отриману інформацію, формулювати висновки і рекомендації по оптимізації фінансових потоків; 146
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку Планування
Бюджетування
Організація планування залишків коштів на коррахунку
Організація виконання затвердженого бюджету
Координація платежів
Функції Казначейства
Ділингові операції
Забезпечення безперервності платежів
Проведення РЕПО і ФОРЕКС
Координація платежів структурних підрозділів банку
Проведення операцій з іноземною валютою
Організація дотримання норм обов’язкового резервування
Проведення операцій з державними цінними паперами
Організація дотримання нормативів валютної позиції
Проведення міжфіліальних операцій
Проведення операцій з готівкою
Проведення операцій Казначейства
Мал. 3.5. Функціональна структура Казначейства комерційного банку
•
здатність керівного складу головного банку і керівника казначейського управління організувати роботу банку і підзвітних філій за казначейською моделлю згідно вимогам головного банку; • уміння керівного складу головного банку і керівника казначейського управління оперативно приймати, аргументовано висловлювати рішення щодо ефективності і доцільності проведення активно-пасивних, торгово-посередницьких та інших банківських операцій, пов’язаних з ризиками, а також відповідності їх установленим лімітам, нормативам та іншим вимогам головного банку; • наявність системи взаємозамінюваності осіб, відповідальних за казначейські функції в головному банку і підзвітних філіях; • прояв ініціативи та активності при виконанні казначейських функцій директорами філій і керівником казначейського управління головного банку. Організаційний склад казначейського управління комерційного банку складається з таких базових підрозділів: • Фронт-офіс (дилінг) — створює для банку вимоги і зобов’язання; • Бек-офіс (забезпечення операцій) — виконує зобов’язання, забезпечує і контролює задоволення вимог; 147
Казначейство банку
•
Мідл-офіс (аналітичний облік і аналіз) — забезпечує систему обмежень для діяльності фронт- і бек-офісів, а також позиціонує параметри операцій на важливі та істотні, але необов’язкові з точки зору здійснення розрахункових і облікових функцій. Керівники перерахованих підрозділів є рівноправними по відношенню один до одного. Для кожного базового підрозділу повинна бути виділена і визначена: • регламентація (потоки зовнішніх і внутрішніх інструкцій і інформації); • внутрішні лімітуючі чинники (ліміти ризику на контрагентів); • величина і вартість відкритої позиції, що доводиться на дилера, відділ, управління; • гранично допустимі збитки «stop-loss» та ін.; • зв’язки (ціле завжди більше від суми його частин, оскільки додається синергія зв’язків, тому внутрішні зв’язки між підрозділами є вкрай важливим пунктом; саме цей пункт забезпечує побудову казначейської моделі як системи). Базові підрозділи Казначейства можуть поділятися на відділи банку.
• • • • • •
• • • • • • • •
• • • • 148
Відділ управління ліквідністю Функції відділу: управління ліквідністю і платоспроможністю банку; розрахунки і аналіз економічних нормативів банку; управління валютною позицією банку; формування і надання управлінської звітності керівництву банку; розроблення внутрішніх методологічних документів, які регулють управління ліквідністю і платоспроможністю банку; підготовка пропозицій керівництву банку про шляхи підвищення ліквідності і платоспроможності банку. Відділ міжбанківських операцій Функції відділу: виконання операцій на міжбанківському ринку щодо залучення і розміщення коштів; виконання конверсійних операцій на фінансових ринках; виконання операцій щодо купівлі і продажу валюти на міжбанківському валютному ринку; здійснення розрахунків між установами банку (міжфілійних розрахунків); здійснення розрахунків відповідно до договорів; відображення даних в інформаційній системі банку, складання і надання звітності про проведені відділом операції; здійснення попереднього і подальшого контролю першого рівня відображення операцій відділу в балансі банку; звірка, формування і підготовка документів для передачі до архіву. Відділ кореспондентських відносин Функції відділу: управління залишками на рахунках «НОСТРО» в інших банках; ведення розрахунків по «ЛОРО» рахунках, відкритих у банку; установлення і супровід кореспондентських відносин з іншими банками; підготовка, узгодження і підписання генеральних угод, договорів і інших документів, що визначають режим роботи кореспондентських рахунків;
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
• • • • •
відкриття і закриття банківських рахунків «ЛОРО» і «НОСТРО»; здійснення розрахунків відповідно до договорів; підготовка пропозицій керівництву банку про підвищення ефективності роботи кореспондентських рахунків; введення даних в інформаційну систему банку, складання і надання звітності про проведені операції; здійснення попереднього і подальшого контролю першого рівня відображення операцій відділу в балансі банку.
Відділ цінних паперів Функції відділу: • збирання, систематизація і аналіз інформації про ринок цінних паперів; • розроблення політики банку відносно операцій з різними видами цінних паперів; • розроблення внутрішніх інструктивних і методичних матеріалів по операціях з цінними паперами; • проведення переговорів і укладення договорів з клієнтами на проведення операцій з цінними паперами; • проведення документарної експертизи на предмет встановлення достовірності цінних паперів, що надаються клієнтами; • ведення документації за операціями з цінними паперами; • своєчасний розрахунок і формування страхових резервів за цінними паперами в торговому та інвестиційному портфелях банку; • своєчасна підготовка пропозицій КУАП щодо управління торговим та інвестиційним портфелями банку; • відображення даних за операціями з цінними паперами в операційній системі банку, складання і надання звітності щодо проведених операцій; • проведення попереднього і подальшого контролю першого рівня при відображенні операцій з цінними паперами у фінансовому обліку; • звірка, формування і підготовка документів для передачі в архів. Наступним моментом є розгляд основоположних принципів роботи головного банку і філій за казначейською моделлю. При цьому необхідно твердо розуміти, що головний банк є управляючою системою для підлеглих йому філій. У зв’язку з цим робота за казначейською моделлю повинна реалізовуватися на підставі певних принципів. Принципи управляючої системи Консолідації. Цей принцип означає, що Казначейське управління банку (КУБ) консолідує всю інформацію за філіями з метою збору інформації, аналізу фінансового стану, оцінювання ризиків перерозподілу ресурсів, тобто управління активами і пасивами в цілому по банку. Таким чином, КУБ здійснює централізоване управління активами і пасивами комерційного банку. Єдність цілей. КУБ виконує поставлені перед ним завдання з урахуванням специфіки і особливостей окремої філії (структура активів і пасивів, можливості розвитку ресурсної бази, наявність сегментів ринку, потреба в нових банківських продуктах і т.д.) Діяльність КУБу повинна повністю відповідати політиці комерційного банку. Управління. КУБ самостійно, в рамках повноважень, управляє активами і пасивами, для чого здійснює ряд аналітичних розрахунків, оцінює ризики, аналізує діяльність філій і ГБ, здійснює планування, побудову ситуаційних моделей, аналіз 149
Казначейство банку
конкурентного середовища, проводить моніторинг, контроль і ухвалює управлінські рішення. Регулювання діяльності філій. КУБ регулює діяльність філій шляхом встановлення лімітів і нормативів в рамках затверджених головним банком, доводить до філій методичні вказівки, проведення консультацій тощо. Динамічного розвитку. КУБ здійснює свою діяльність з метою: • досягнення позитивної динаміки фінансового результату банку; • розширення ресурсної бази; • розширення сфери банківських послуг; • впровадження нових банківських продуктів; • зміцнення конкурентної позиції банку на певному сегменті ринку; • підвищення кваліфікації по питаннях управління ризиками. Ринкової позицї. КУБ залежно від змін на ресурсному ринку, ринку банківських продуктів і послуг з урахуванням особливостей регіону, на основі маркетингових досліджень, розрахунку і контролю ефективності банківських операцій, їх економічній доцільності за необхідності коректує мету і завдання, поставлені перед окремими філіями. Коригуючі дії не повинні суперечити стратегії і тактиці системи банку в цілому. Стратегічного аналізу. КУБ проводить стратегічний аналіз за двома напрямами: • зовнішній аналіз конкурентного середовища, конкурентної позиції, сегментації ринку, зовнішніх чинників дії на діяльність банку і філій; • внутрішній аналіз фінансового стану банківських продуктів і послуг, кваліфікації і навчання кадрів. Планування. КУБ здійснює планування своєї діяльності відповідно до мети і завдань виробничого, фінансового і стратегічного планування банку. Прогнозування. З метою найбільш ефективного управління активами і пасивами, якісної оцінки ризиків КУБ прогнозує дії чинників, що впливають на діяльність головного банку і філій, на підставі аналізу цих чинників в історичному аспекті, а також у майбутньому (наприклад, аналіз кривої прибутковості, розрахунок еластичності відсотка) і проводить ситуаційне моделювання на підставі методик головного банку. Провідної ролі керівника Казначейства. Начальник КУБу є ключовою ланкою функціональної структури банку, який для ефективного управління операціями забезпечує: • збирання, аналіз і консолідацію інформації по банку; • здійснення всіх необхідних аналітичних розрахунків і надання інформації керівництву банку; • пропозиції і рекомендації керівництву банку по управлінню операціями філій і головного банку в цілому з урахуванням економічної доцільності і дотримання лімітів і нормативів; • формування і надання необхідній інформації (звітності) керівництву банку або директорам філій; • контроль за дотриманням лімітів і нормативів, нормативних документів банку; • розробку методик і пропозицій по вдосконаленню ефективного управління казначейськими операціями в банку. Кваліфікаційний рівень. Головний банк і філії повинні мати необхідний кадровий склад, відповідний кваліфікаційним вимогам банку. При цьому ключові праців150
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
ники повинні володіти високим рівнем професійних якостей і практичних навичок. Керівництво банку повинне забезпечувати і відстежувати підвищення їхньої кваліфікації, особливо щодо управління фінансовими потоками. Принципи делегування повноважень. Головний банк може делегувати філіям певні повноваження щодо: • реалізації технологій казначейських операцій; • ухвалення управлінських рішень; • проведення окремих видів операцій; • організації обліку і контролю у філіях; • формування і надання звітності у філіях; • проведення маркетингових досліджень та ін. Принципи зворотного зв’язку. КУБ вивчає методологічні, інструктивні та інші документи банку, застосовує їх на практиці, досліджує вплив регіональних чинників, властивих конкретному регіону, і дає пропозиції щодо вдосконаленню методик, розробок і технологій головного банку. Принципи відповідальності. КУБ несе відповідальність перед керівництвом банку за результат фінансово-господарської діяльності філій, що входять до складу банку, і головного банку в цілому, за дотримання нормативних документів, виконання планів, дотримання лімітів і нормативів, організацію обліку і контролю, своєчасне і якісне надання інформації головному банку. Принципи мотивації. Мотивація головного банку визначається такими умовами: • досягнення планових показників за прибутковістю головним банком і філіями в цілому; • досягнення планових показників прибутковості за окремими продуктами; • досягнення прибутковості окремо за кожним підрозділом, що входить до складу головного банку; • досягнення планових об’ємів ресурсної бази і планових обсягів прибуткових активів. Функції казначейського управління головного банку Наступним основним моментом розглянемо функції казначейського управління головного банку при роботі по казначейській моделі. Методологічна функція включає: • використання і впровадження технологій і методології управління фінансами; • розроблення і впровадження методичних матеріалів щодо роботи структурних підрозділів і філій банку на фінансовому ринку; • аналіз і розроблення пропозицій щодо удосконалення виробничих процесів з метою підвищення прибутковості казначейських операцій. • участь в розроблення нових методологічних матеріалів. Аналітична функція полягає в: • розрахунку і аналізі показників ліквідності, прибутковості, ризику для головного банку і підзвітних філій; • аналізі динаміки залишків коштів на коррахунках в національній і іноземних валютах і русі грошових коштів в розрізі валют; • оперативному аналізі руху грошових коштів окремих груп клієнтів; • оперативному аналізі валютної позиції банку і його структурних підрозділів. 151
Казначейство банку
Управлінська функція полягає в самостійному вирішенні казначейських питань керівником КУБ і уповноваженими особами філії в межах встановлених лімітів і нормативів: • формування наявних і безготівкових грошових потоків і встановлення пріоритетності платежів головного банку і підзвітних філій; • формування єдиного платіжного календаря за видами валют на підставі платіжних календарів структурних підрозділів; • розміщення наявної валюти; • визначення доцільності та умов проведення операцій головним банком і філій щодо залучення і розміщення ресурсів (включаючи взаємопов’язані активнопасивні операції); • управління структурою активів і пасивів шляхом використання різних за видами і термінами інструментів, відповідно до рішень КУАП; • здійснення міжфіліальних операцій, пов’язаних з купівлею-продажем вільних ресурсів філій головним банком; • укладання угод: – щодо купівлі-продажу грошових коштів на міжбанківському ринку (конверсійні і ресурсні операції; – щодо залучення (розміщення) коштів на міжфіліальному ринку; – щодо купівлі-продажу наявних валютних коштів на міжбанківському і міжфіліальному ринках; – щодо купівлі-продажу банківських металів; – щодо купівлі-продажу державних цінних паперів на первинному і вторинному ринках; – щодо маржинальної торгівлі; • розрахунок собівартості внутрішньобанківських ресурсів з метою їхнього ефективного використання і встановлення трансфертних (внутрішніх) цін; • визначення доцільності та умов проведення валютообмінних операцій, що не впливають на ВВП, операцій з ВВП головного банку і відповідних йому філій; • здійснення операцій хеджування з метою захисту від несприятливих змін на фінансовому ринку; • участь у веденні інших видів бізнесів, пов’язаних з фінансовими ризиками, особливо комплексних і нетрадиційних для банку; • організація заходів, спрямованих на дотримання вимог обов’язкового резервування, достатнього рівня ліквідності і прибутковості, мінімізації ризику, а також на досягнення планових показників головним банком і відповідних йому філій. Облікова функція виражається в: • достовірному і своєчасному відображенні сум поточних і планованих надходжень та списань за технічними кореспондентськими рахунками; • достовірному відображенні інформації за здійсненими операціями в казначейських формах обліку і звітності; • формуванні звітів для керівництва банку за встановленою формою, з урахуванням консолідації підзвітних філій, про стан ресурсної бази, наявність вільних ресурсів і умов, які сприяли б проведенню активних операцій; • оформлення необхідних документів для отримання ліцензій НБУ на ввезення і вивезення наявної валюти; 152
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
–
підготовці, узгодженні і наданні звітів у відповідні органи (залежно від своєї компетенції). Порядок підготовки, консолідації і надання звітності підзвітними філіями в головний банк регламентується окремими листами керівника КУБу. Контрольна функція полягає в якісному і своєчасному моніторингу і контролі всіх операцій на предмет відповідності вимогам головного банку. Контрольна функція повинна забезпечувати попередній, поточний і подальший види контролю: • контроль ефективності та економічної доцільності операцій; • контроль за дотриманням установлених лімітів і нормативів ліквідності, прибутковості і ризиків; • моніторинг показників фінансової моделі, оптимальної структури балансу та інших показників роботи; • контроль допустимого рівня ризику при здійсненні операцій на міжбанківському ринку України і міжнародному валютному ринку шляхом установлення і перегляду лімітів для банків-контрагентів; • контроль за: – станом коррахунків у національній та іноземній валютах; – дотриманням норм обов’язкового резервування банком в цілому і кожною філією зокрема; – дотриманням нормативів валютної позиції банком і лімітів валютної позиції кожною філією. Організація роботи КУБу за казначейською моделлю Організація роботи КУБу за казначейською моделлю є системою, яка включає: • порядок установлення лімітів і нормативів банку; • порядок надання інформації; • порядок ухвалення рішень і виконання операцій у головному банку і підзвітних філіях; • оцінювання ефективності роботи філій за казначейською моделлю. Порядок надання інформації. Для роботи за казначейською моделлю головний банк надає філіям: • повний комплект методології виконання казначейських функцій та іншої внутрішньої нормативної бази; • робоче програмне забезпечення щодо виконання казначейських функцій у філії; • систему встановлених і затверджених лімітів, нормативів, планових показників та інших вимог у галузі управління фінансовими потоками; • перелік і форми казначейської звітності; • основні вимоги до системи фінансового контролю в підзвітних філіях. Як зворотний зв’язок підзвітні філії надають у казначейське управління головного банку: • інформацію про дотримання лімітів і нормативів, включаючи оперативну; • звіти згідно з переліком казначейської звітності; • звіти про виконану роботу. Порядок установлення лімітів і нормативів філіям: • надання проектів лімітів і нормативів підзвітними філіями в КУБі головного банку здійснюється щомісячно або в міру необхідності; 153
Казначейство банку
•
•
• • • •
• • •
• • • • • • •
•
• • •
154
потім слідує розгляд проектів лімітів і нормативів казначейським управлінням банку, затвердження лімітів і нормативів на черговому засіданні КУАП банку і доведення уповноваженим підзвітних філій затверджених лімітів, нормативів і інших вимог головного банку до управління фінансовими потоками;. надання підзвітними філіями до Казначейства головного банку обґрунтованих заявок (пропозицій) щодо встановлення лімітів і нормативів повинно відбуватися щомісячно і в міру необхідності; далі — розгляд і проведення аналізу Казначейством головного банку отриманих заявок (пропозицій) за лімітами і нормативами, а також іншої інформації; узагальнення отриманої інформації від філій і формування пропозицій КУАП; затвердження головним банком (відповідним комітетом) лімітів і нормативів для філій; доведення до директорів філій затверджених лімітів, нормативів, планових показників та інших вимог ГК щодо управління банківськими ресурсами. Відповідно підзвітні філії надають до Казначейства головного банку: інформацію про дотримання лімітів і нормативів, а також свої пропозиції за сумами лімітів і нормативів; звіти згідно з переліком звітності щодо управління активами і пасивами банку; звіти щодо дотримання фінансової моделі банку, виконання фінансового результату і фінансового плану. Порядок формування фінансової політики банку: розроблення Казначейством головного банку фінансового плану банку та філій на звітний період (місяць квартал, рік), доведення його до філій; визначення прогнозного і реального фінансового результату банку і підзвітних філій; облік і формування фінансової структури капіталу банку; облік і управління дебіторською заборгованістю банку. Порядок формування кредитної політики комерційного банку: формування умов, згідно з якими банк може здійснювати видачу кредитів, включаючи вимоги по валютній позиції; встановлення банком межі кредитних процентних ставок і принципи їх формування з урахуванням інформації про собівартість ресурсів і прибутковість; визначення класифікації типів кредитів, на яких спеціалізуватиметься банк, а також надання головним банком філіям можливість формувати кредитний портфель з урахуванням диверсифікації ресурсів за рівнями ризику так, щоб було забезпечено виконання співвідношення надійності і прибутковості; розроблення переліку документів, які повинен надавати клієнт разом із заявкою на кредит, а також умови, за якими заявка може бути прийнята, або умови, на яких заявка може бути відхилена; визначення управлінської структури, яка братиме участь у кредитній роботі і формуванні кредитної політики банку; формування вимог щодо забезпечення виданих кредитів, перевірки кредитоспроможності позичальника; визначення тих умов, за яких банк може прийняти на себе позабалансові вимоги як видачу гарантій або поручництв. Порядок ухвалення рішень і виконання операцій у філіях здійснюється таким чином:
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
•
надання керівництву (директорові) філій інформації про стан ресурсів, вкладень та інших видів бізнесів (ліквідність, прибутковість, ризики) з висновками і рекомендаціями щодо їхньої оптимізації, а також інформації про доцільність висновку операцій з урахуванням установлених лімітів і нормативів (інформацію надає начальник КУБу банку); • надання інформації начальникові КУБу про умови майбутніх операцій службами підзвітних філій; • розгляд операцій керівником КУБу на предмет ефективності, економічної доцільності, дотримання встановлених лімітів, нормативів і інших вимог головного банку; • підготовка відповідних висновків; • ухвалення рішення директором філії про проведення операцій і безпосереднє виконання операцій; • у разі виконання операцій без позитивного висновку керівника КУБу банку — повідомлення про економічну недоцільність проведення операцій, порушення лімітів, нормативів або інших вимог головного банку. Оцінювання ефективності роботи банку за казначейською моделлю: • збирання і консолідація інформації керівником КУБу від усіх служб головного банку і підзвітних філій; • моніторинг керівником КУБу казначейських операцій; • надання керівництву банку казначейської звітності, включаючи звіти про дотримання лімітів і нормативів; • розгляд КУАП досягнутих результатів роботи підзвітними філіями на підставі наданих звітів; • затвердження результатів роботи на черговому засіданні КУАП і доведення ухвалених рішень до підзвітних філій. Для ефективного управління активами і пасивами банку необхідно здійснити такі заходи: • сформувати щоденні реструктуровані баланси ресурсів і вкладень по кожній філії, головному банку і побудова консолідованого балансу; • побудувати і розрахувати таблиці взаємозв’язку залучених ресурсів і вкладень за термінами залучення і розміщення як по кожній філії і головному банку, так і консолідований (GAP-розрахунок) по кожній з наявної групи валют; • виробити рекомендації щодо приведення балансової системи в рівновагу; • проаналізувати структуру активів і пасивів за термінами; • проаналізувати прибутковість активів і вартості пасивів за термінами; • проаналізувати мінливість процентних ставок і об’ємів ресурсів на ринку; • спрогнозувати подальший розвиток ринку; • визначити критичні позиції у структурі активів і пасивів щодо ліквідності, прибутковості і ризику; • побудувати платіжний календар активів і пасивів; • розподілити ресурси за активними операціями; • розрахувати стабільну і летючу частини ресурсів; • проаналізувати дотримання нормативу обов’язкового резервування коштів; • розрахувати поточну і прогнозну маржу за кожною групою активів і пасивів; • розрахувати достатню процентну маржу філій і головного банку; 155
Казначейство банку
• • • • • • •
розрахувати непроцентну маржу філій і головного банку; проаналізувати надходження звітності філій на предмет дотримання встановлених лімітів; сформувати і здійснити контроль за дотриманням бюджету і виконанням фінансової моделі філіями і головним банком; скласти прогнозний балансовий фінансовий результат; облікувати і сформувати фінансову структуру капіталу банку; проаналізувати формування резервів за активними операціями; розрахувати ефективність окремих активних операцій.
Відповідальність Казначейства головного банку і філій щодо виконання концепції управління активами і пасивами в рамках казначейської моделі Казначейство головного банку несе відповідальність за: • своєчасне і якісне формування фінансового плану як по головному банку в цілому, так і для кожної філії зокрема; • своєчасне встановлення лімітів і нормативів для філій банку; • здійснення контролю за дотриманням філіями банку встановлених лімітів, нормативів і виконання фінансового плану; • забезпечення підзвітних філій необхідною методологічною і нормативною документацією, а також відповідним програмним забезпеченням. Філії банку несуть відповідальність за: • своєчасне і якісне надання заявок (пропозицій) на встановлення лімітів; • дотримання встановлених лімітів і нормативів; • виконання нормативних вимог головного банку; • ефективне управління банківськими ресурсами в рамках установлених лімітів; • своєчасне надання звітів про виконання концепції до Казначейства головного банку. Проявом управлінського впливу на казначейську модель у цілому повинен бути документообіг КУБу. Вимоги, які пред’являються до документообігу: • прозорість для Правління банку: компактно представляти і аналізувати дані по операції; • координуюча установка для персоналу банку: – менеджерові — систематизувати узгодження; – виконавцеві — персоніфікувати відповідальність; • інформаційний взаємозв’язок між підрозділами банку: контролювати проходження і закриття операції. Вхідні і вихідні документи Казначейського правління Вхідні документи: • різні аналітичні довідки, реєстри, описи тощо, отримані з інших підрозділів і такі, що дають можливість вирішити питання фінансового позиціонування в цілому по банку; • заявки підрозділів банку на використання ресурсів; • заявки на виконання різних комісійних доручень. Основна і найгостріша проблема — документообіг у частині потоку, що поступає в казначейське управління у відповідь на його запити. 156
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Для оброблення і фільтрації вхідного потоку корисно мати комбінації формальних параметрів, що найбільш точно відображають реальні результати і дають змогу мінімізувати кількість обробленої інформації, вирішити, які дані можна відкинути (без збитку для казначейської моделі). Вихідні документи: • найбільш якісна в цілому по банку звітність для Правління; • розпорядження про виконання отриманих заявок; • розпорядження про здійснення операцій за рахунок коштів банку. Внутрішні документи: • внутрішньобанківські обмеження; • стан своєї позиції; • стан ринку. Управлінська звітність щодо ліквідності: • розрахунок стабільної і летючої частини ресурсів за видами валют; • портфельні обмеження (моніторинг); • ліміти і нормативи ризику ліквідності (моніторинг); • графік погашення активів і пасивів (GAP); • показники рівня ризику ліквідності по термінах погашення; • прогноз ліквідності; • прогноз банківських нормативів; • обсяг і тривалість твердого пасиву; • співвідношення ліквідності і прибутковості; • звіт про стан позиції по первинних і вторинних резервах; • моніторинг дотримання лімітів і нормативів ризику ліквідності; • звіт про критичні позиції ризику ліквідності; • порівняння джерел коштів з високим ступенем непостійності і складу ліквідних активів; • звіт про ступінь ліквідності активів і затребуваності пасивів. Система управління ліквідністю Система управління ліквідністю комерційного банку є життєво важливою системою банку. У разі виникнення ситуації, коли ресурси (матеріально-технічні, людські і т.п.) банку обмежені, підтримка нормального функціонування цієї системи є пріоритетним завданням. Система управління ліквідністю банку включає дві складові: • систему управління поточною платіжною позицією; • систему управління ліквідністю балансу банку. Система управління поточною платіжною позицією спрямована на підтримування позитивної платіжної позиції в усіх видах валют у деякому майбутньому при реалізації найбільш ймовірного сценарію подій. Система управління ліквідністю балансу банку спрямована на забезпечення достатнього ступеня ймовірності виконання банком своїх зобов’язань у разі неможливості здійснення нових операцій (модель пасивної еволюції). Система управління поточною платіжною позицією Основним органом управління поточною платіжною позицією банку є КУАП банку. 157
Казначейство банку
Відповідальними особами за управління поточною платіжною позицією є заступник Голови Правління, що займається Казначейством, а в його відсутність — керівник Казначейства. Основним документом, що відображає поточну платіжну позицію банку, є фінансовий план дня, який щодня готується і представляється заступникові Голови Правління Казначейством банку. Оскільки Казначейство є органом оперативного управління і оптимізації грошових потоків для забезпечення достатнього рівня ліквідності, проведення зваженої політики управління ризиками, досягаючи максимальної рентабельності операцій, можна стверджувати, що мета даного підрозділу має три складові (мал. 3.6): Оперативне управління ліквідністю
Оперативне управління валютним ризиком
Казначейство
Оперативне управління ліквідністю Мал. 3.6. Базові цілі Казначейства в досягненні максимальної рентабельності операцій
Основним завданням оперативного управління активами і пасивами, яке здійснює Казначейство, є забезпечення необхідного рівня щоденної ліквідності комерційного банку. Ліквідність характеризує можливість банку перетворювати свої активи на грошові кошти для виконання зобов’язань перед вкладниками і кредиторами, а Казначейство покликане здійснювати оперативне управління ліквідністю на основі інформації, отриманої від філій та інших структурних підрозділів банку. Оперативний аналіз розриву ліквідності, що проводиться Казначейством, здійснюється в декілька етапів: • прогнозуються обсяги і терміни проведення активно-пасивних операцій у фіксованих тимчасових інтервалах; • обчислюється розрив ліквідності в будь-якому з інтервалів і сукупний розрив ліквідності за період планування; • плануються заходи щодо використання надлишку або компенсації дефіциту ліквідного засобу. Одним з першочергових завдань Казначейства, спрямованих на забезпечення безперервного потоку платежів, є організація і планування залишків коштів на коррахунку. Тут основним документом, який регламентує цей процес, є платіжний календар, який формується з метою: • оперативного управління ресурсами та їх ефективного використання; • забезпечення своєчасних розрахунків з клієнтами; • чіткого дотримання норм обов’язкового резервування в цілому по банку. Зміна обсягів термінових депозитів планується на підставі контрактів. 158
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Разом з тим залишки на поточних рахунках мають властивість періодично коливатися, що пов’язано з виплатою клієнтами заробітної плати, соціальних і бюджетних платежів, оплатою рахунків і т.д. Деякі платежі клієнтів взагалі бувають несподіваними, що може призводити до термінового пошуку ресурсів на міжбанківському ринку для виконання своїх зобов’язань перед клієнтами. Єдиний платіжний календар банку формується Казначейством на підставі платіжних календарів структурних підрозділів і філій по кожному виду валюти окремо. Типовий порядок формування і призначення платіжних календарів відображений на мал. 3.7. Платіжні календарі Перспективний (прогнозний) календар Надається Казначейству структурними підрозділами і філіалами до кінця поточного місяця Формується Казначейством до кінця тижня, місяця, на наступний місяць і на кінець року
Поточний календар Надається щоденно зранку Казначейству структурними підрозділами і філіалами Уточнення кожні дві години Формується Казначейством до кінця поточного дня, місяця… Мал. 3.7. Характеристика платіжних календарів залежно від часу формування
Платіжні календарі, які формує Казначейство, класифікуються в розрізі валют (мал. 3.8). Іншим важливим моментом є формування фінансового плану дня, який в обов’язковому порядку повинен містити: • дані про рух грошових коштів за попередній робочий день, зокрема про найбільші вкладення та інші операції банку; • дані про платіжну позицію на даний операційний день, що включають передбачувані рухи коштів у касі банку; • найбільші залишки на рахунках клієнтів, у разі наявності таких — інші зобов’язання банку до запитання; • дані про залучені і розміщені банком МБК, і так само за іншими ліквідними активами; • прогноз списань і надходжень не менше, ніж на два тижні наперед. Для складання фінансового плану дня керівникові Казначейства відповідні підрозділи у письмовій формі надають такі дані: Відділ кредитування: • відомість про заплановані до видачі кредити; • відомість про всі планові списання і зовнішні надходження в рахунок погашення заборгованості в національній та іноземній валютах поточного робочого дня; 159
Казначейство банку Платіжний календар
У національній валюті
В іноземній валюті
Ресурс платоспроможності на початок операційного дня
Ресурс платоспроможності на початок операційного дня
Надходження і списання коштів клієнтів
Надходження і списання коштів клієнтів
Продаж готівкових коштів і списання коштів для підкріплення каси
Продаж готівкових коштів і списання коштів для підкріплення каси
Розміщення і залучення міжбанківських кредитів і депозитів
Розміщення і залучення міжбанківських кредитів і депозитів
Залучення ресурсів НБУ
Залучення ресурсів НБУ
Залучення і списання коштів за строковими депозитами
Залучення і списання коштів за строковими депозитами
Форексні платежі
Форексні платежі
Інші платежі
Інші платежі
Мал. 3.8. Платіжний календар комерційного банку
• • • • • • •
• • •
• • • 160
плановане погашення кредитів і відсотків в іноземній і національній валютах; дані про дострокове погашення кредитів. Операційне управління банку: надходження інформації про наміри клієнтів стосовно руху коштів за рахунками. Відділ кореспондентських відносин: витяг за кореспондентським рахунком та іншими рахунками «Ностро»; відомість за рахунками «Лоро». Відділ міжбанківських операцій: інформація по всіх термінових інструментах; дані про всі списання і надходження за міжбанківськими кредитами і депозитами в національній та іноземній валютах у поточний і наступний робочі дні. Відділ цінних паперів: інформація по всіх термінових інструментах; дані про всі списання і надходження по цінних паперах у національній та іноземній валютах у поточний і наступний робочі дні; інформація про очікувані списання і надходження по цінних паперах у майбутньому в іноземній та національній валютах. Відділ валютних і неторгових операцій: інформація по всіх термінових інструментах; дані про всі відомі списання і надходження у валюті; відомість про списання, що очікуються, і надходження у валюті в майбутньому.
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Бухгалтерія: відомість про всі банківські (в т.ч. податкові) платежі; дані про підкріплення оборотної каси і здачу готівки; інформація про клієнтські платежі, за винятком міжбанківських платежів; зведення за платіжними документами клієнтів за операційний день (наприклад, в еквіваленті понад 100 тисяч гривень). Уся перерахована інформація щодо руху грошових потоків у національній валюті повинна надаватися щодня не пізніше 9–10 год., а в іноземній валюті — до 12–13 год. Інформація від бухгалтерії, що стосується поточної гривневої позиції, надається не рідше ніж один раз на годину, починаючи з 10.00, а валютної — щодня до 16.00. Відповідальними за своєчасність і достовірність надання даних є керівники відповідних підрозділів, у їхню відсутність — заступники керівників (провідні фахівці) цього самого підрозділу. Персональна відповідальність за ведення гривневої і валютної платіжних позицій упродовж операційного дня покладається на керівника Казначейства. У разі порушення поточної платіжної позиції керівник Казначейства (або особа, що його заступає) негайно докладає про це заступникові Голови Правління, що займається Казначейством. Особа, що відповідає за поточну ліквідність банку, діє погоджено з усіма структурними підрозділами, вживає всіх необхідних заходів щодо ліквідації порушення поточної платіжної позиції. До таких заходів належать: • маршрутизація платежів; • дослідження коштів на міжбанківському ринку; • продаж ліквідних активів. Якщо до 15–16 год. поточного робочого дня по гривневій позиції і до 13–14 год. — по валютній позиції відновити ліквідність банку не вдалося, заступник Голови Правління, що займається Казначейством, виносить на позачергове засідання КУАП пропозиції про затвердження нових пріоритетів на платежі. Головне, слід виділити, що ризик ліквідності — це небезпека появи дефіциту власних і залучених коштів для забезпечення виконання банківських зобов’язань. Вплив ризику ліквідності на фінансовий результат діяльності комерційного банку визначається: • обсягом недоотриманих доходів при вимушеному продажі активів за поточною вартістю для покриття розриву ліквідності; • обсягом надмірних витрат, понесених в результаті вимушеного залучення пасивів для вирішення проблем, пов’язаних з дефіцитом ліквідних ресурсів. Ліквідність банку вважається задовільною, якщо дотримані такі важливі умови: • своєчасно виконуються зобов’язання за активними і пасивними операціями; • комерційний банк має достатню кількість грошових коштів і/або активів для виконання своїх зобов’язань без залучення додаткових ресурсів; • наявні адекватні потоки грошових коштів по активах і пасивах з відповідними термінами повернення; • комерційний банк має диверсифіковану депозитну базу як в розрізі термінів погашення, так і щодо клієнтів; • комерційний банк підтримує оптимальну валютну позицію. Для оцінювання і контролю ризику ліквідності Казначейство комерційного банку використовує такі методи: • • • •
161
Казначейство банку
• • •
метод коефіцієнтів; метод оцінювання розриву ліквідності; метод джерел і напрямів використання коштів. Суть методу коефіцієнтів полягає у використанні системи показників, які відображають співвідношення між обсягами відповідних активів і пасивів. Для цього використовують дві групи показників: зовнішні (встановлюються НБУ) і внутрішні (встановлюються банком самостійно). Зовнішні показники ліквідності такі: • нормативи обов’язкового резервування залучених коштів; • норматив миттєвої ліквідності Н4 (використовується для контролю за можливістю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів); • норматив поточної ліквідності Н5 (використовується для визначення збалансованості термінів і сум ліквідних активів і зобов’язань); • норматив короткострокової ліквідності Н6 (використовується для контролю можливісті банку виконувати власні короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів). Серед внутрішніх показників ліквідності виділимо: • показники диверсифікації активів (у розрізі валют: НВ, ВКВ, НКВ); • ліміт каси; • кредитово-інвестиційний портфель; • кредитний портфель; • показники диверсифікації ресурсної бази (відсоток від суми залучених ресурсів); • обсяг коштів до запитання; • обсяг депозитів фізичних осіб; • покриття залучених коштів; • відхилення загальних резервів від обов’язкового резервування; • ризик стабілізації ресурсів; • запас вторинної ліквідності; • валютна позиція. Граничні значення даних внутрішніх показників ліквідності можна встановлювати і коригувати в процесі аналізу динаміки цих показників за певний період. Суть методу оцінювання розриву ліквідності полягає в розрахунку абсолютного і відносного розривів між потоками активів і пасивів у відповідному тимчасовому інтервалі. Метод оцінювання розриву ліквідності доповнює оцінку ризику за методом коефіцієнтів і надає можливість прогнозувати стан ліквідності комерційного банку, витрати на покриття дефіциту ліквідності і є основою для планування потреби в грошових коштах. Оцінювання потреб комерційного банку в ліквідних ресурсах за методом джерел і напрямів використання грошових коштів полягає у визначенні дисбалансу між очікуваними протязі відповідного періоду надходженнями і відповідними потенційними списаннями коштів за коррахунком. Різниця між обсягами планових надходжень і списань відображає очікуваний дисбаланс у розрізі валют — «Нетто-ліквідну позицію» (мал. 3.9). 162
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку Нетто-ліквідна позиція
Надходження грошових коштів
Списання грошових коштів
Повернення раніше виданих міжбанківських кредитів і депозитів
Клієнтські списання Видача міжбанківських кредитів
Повернення раніше виданих кредитів юридичним і фізичним особам
Видача кредитів юридичним і фізичним особам
Залучення депозитів Продаж активів (каса, цінні папери, основні засоби тощо)
Використання кредитних ліній, овердрафта тощо Погашення субординованого боргу
Внески в уставний фонд і в якості субординованого боргу
Витрати
Доходи
Інші списання
Інші надходження Мал. 3.9. Нетто-ліквідна позиція
Надходження грошових коштів відбувається як за рахунок повернення термінових активів по діючих угодах, так і за рахунок залучення коштів клієнтів. Списання коштів відкладать на довший термін за рахунок повернення залучених клієнтських коштів за діючими угодами і за рахунок нових вкладень. Робочий документ для планування ліквідності за методом джерел і напрямів використання грошових коштів — звіт «Нетто-ліквідна позиція» — може формуватися щодня за даними відповідних підрозділів, дає можливість планувати майбутній можливий дефіцит або надлишок грошових коштів. Комерційний банк має позитивний розрив ліквідності, якщо обсяг надходжень засобу перевищує обсяг їх використання. Надлишок коштів повинен інвестуватися в прибуткові активи на відповідний період. Комерційний банк має негативний розрив ліквідності, якщо обсяг використання коштів перевищує обсяг їхніх надходжень. Дефіцит грошових коштів може покриватися за рахунок залучення додаткових ресурсів і/або продажу активів. Джерелами покриття негативного розриву можуть бути: • залучення депозитів; • реалізація цінних паперів (зокрема державних); • невикористані ліміти по кредитних лініях, відкритими іншими банками; • угоди по операціях РЕПО; • міжбанківські кредити (для філій — міжфіліальні кредити). Аналіз показників ліквідності є простим методом оцінювання ліквідності банку. Недоліком коефіцієнтного аналізу є статичне оцінювання ліквідності (станом на певний момент), що не дає можливості врахувати його динамічну природу, а також 163
Казначейство банку
комерційний банк повинен зберігати великі обсяги активів у ліквідній формі, а це негативно позначається на доходах. З розвитком і розповсюдженням фінансових ринків збільшуються можливості прогнозування і підтримки ліквідності. Метод показників дає можливість виявити тенденції зміни ліквідності і часто використовується в процесі порівняльного аналізу. У свою чергу, процентна ставка по надлишку (профіциту) ресурсів у національній та іноземних валютах може розраховуватися таким чином: за обсягом перевищення депозитів юридичних і фізичних осіб над кредитним портфелем і портфелем цінних паперів установлюється процентна ставка, яка дорівнює граничній ставці за депозитами фізичних осіб, яка діяла на момент розрахунку, а на залишок коштів — ринкова ставка, базою для розрахунку якої може бути середня вартість міжбанківських кредитів на даний час. Процентна ставка за дефіцитом ресурсів може встановлюватися не вище за граничну ставку за депозитами фізичних осіб, яка діяла на момент розрахунку. Під час аналізу даних слід враховувати такі чинники: • тенденцію до збільшення або зменшення розриву між фактичною сумою залишків на коррахунку і сумою обов’язкового резерву; • обставини, які зумовили такі зміни, як зменшення норми обов’язкового резервування, непередбачуваність руху коштів до запитання і т.п. Наявність значного розриву між фактичною сумою залишків на коррахунку і сумою обов’язкового резерву можна розцінювати як негативне (з точки зору невикористаних можливостей для отримання прибутку) явище. У цьому випадку керівництву комерційного банку слід переглянути політику оперативного управління вільними залишками на коррахунку і вибрати альтернативу, скажімо, операції по інвестуванню коштів в державні цінні папери. Слід зупинитися на вивченні валютного ризику як джерелі небезпеки втрат або недоотримання доходів через несприятливі зміни курсів валют. Він має місце тоді, коли валютна позиція залишається відкритою. На розмір відкритої валютної позиції можуть впливати такі операції: • купівля (продаж) наявної і безготівкової іноземної валюти, поточні і термінові операції (на умовах «своп», «форвард», опціон і тому подібне», по яких з’являються вимоги і зобов’язання в іноземній валюті, незалежно від форм і способів розрахунків за ними); • отримання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат; • надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду або як субординованого боргу; • списання безнадійної заборгованості в іноземній валюті; • інші операції. Оперативне управління валютним ризиком полягає в регулярному моніторингу стану валютної позиції в розрізі її складових, враховуючи положення справ у структурних підрозділах, порівнянні фактичного і нормативного значень валютної позиції. З метою оптимізації процесу проведення операцій, формування в системі банку єдиної цінової політики, направленої на повне задоволення заявок клієнтів і досягнення максимальних фінансових результатів, Казначейство може здійснювати операції щодо купівлі або продажу безготівкової іноземної валюти. Курс її конвертації в 164
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
іншу валюту встановлюється дилером Казначейства по поточному курсу валютного ринку на момент укладення угоди. Щоб оптимізувати об’єми купівлі-продажу валюти, структурні підрозділи комерційного банку можуть клірингувати і приймати до виконання заявки клієнтів. Здійснюючи проведення операцій клірингу потрібно узагальнювати суму купівліпродажу в розрізі валют. Після цього ці суми зіставляють, і в разі перевищення суми купівлі над сумою продажу (нетто-купівля) необхідна сума включається в заявку на купівлю іноземної валюти. У разі ж перевищення суми продажу над сумою купівлі (нетто-продаж} формується заявка на продаж відповідної суми іноземної валюти. З метою оптимізації валютних ризиків, пов’язаних із зміною валютних курсів, в комерційному банку може існувати внутрішнє положення про порядок встановлення лімітів валютної позиції і контроль за їх дотриманням. Щоб обмежити валютнийо ризик, у банку може бути введена така система лімітів: • операційні ліміти (ліміти повноважень) для посадових осіб на проведення форексних (валютообмінних) операцій; • ліміти втрат (VAR-ліміти), які залежать від терміну: – щоденні VAR-ліміти; – «овернайт» VAR-ліміти; – VAR-ліміти на тиждень; – VAR-ліміти на місяць; • у розрізі позицій за окремими валютами: – VAR-ліміт для загальної відкритої валютної позиції; – VAR-ліміт для нетто-позиції кожної окремої валюти (розраховується як відсоток від середнього значення доходів за попередній період (середньоденні, середньомісячні доходи); • у розрізі структурних підрозділів: – для банку в цілому; – для головного банку (контори, центрального офісу); – для філій; • позиційні ліміти, які встановлюються в розрізі валют: – максимальний загальний розмір відкритої валютної позиції з урахуванням нормативів НБУ, що діють (розраховується в національній валюті дорівнює сумі нетто-позиції по будь-якій з валют, які входять до складу загальної відкритої валютної позиції); – максимальний розмір нетто-позиція по будь-якій з валют, які становлять загальну відкриту валютну позицію (встановлюється з урахуванням нормативів НБУ, що діють, для долара США, інших вільно конвертованих валют, неконвертованих валют); • залежно від терміну: – щоденні ліміти; – ліміти «овернайт»; – ліміти на місяць; • в розрізі структурних підрозділів: – для банку в цілому; – для головного банку (контори, центрального офісу); – для філій. 165
Казначейство банку
Максимальний розмір відкритої валютної позиції для комерційного банку в цілому дорівнює сумі нетто-позиції головної контори і філій. Ліміти для структурних підрозділів можна розраховувати пропорційно до частини доходу кожного підрозділу в загальному доході від операцій з окремими валютами, внаслідок яких виникла нетто-позиція. Норматив ризику загальної відкритої валютної позиції (Н13) встановлюється для обмеження ризику, пов’язаної з проведенням операцій на валютному ринку, який може привести до значних втрат комерційного банку. Він визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції по всіх іноземних валютах в гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу. Цей показник обчислюється Казначейством на підставі консолідованих показників діяльності підрозділів головного банку (контори, центрального офісу) і філій. Таким чином, найбільш грамотним і ефективним стає управління активами і пасивами комерційного банку з використанням казначейської моделі, як координаторарозпорядника грошовими потоками банку. Для автоматизації роботи співробітників Казначейства банку по веденню різних банківських операцій існують спеціальні програми, які надають користувачеві максимально повний об’єм інформації як допомога при ухваленні ним рішення по зміні структури ресурсів банку. Системи призначені для вирішення таких завдань: • розрахунок, ведення і моніторинг позицій; • розрахунок, ведення, моніторинг і перевірка лімітів торгових операцій; • ведення заявок клієнтів і підрозділів банку, формування і ведення казначейських заявок. Таким чином, програми слугують в основному для забезпечення всією необхідною інформацією співробітників фронт-офісу торгових операцій комерційного банку, які ведуть безпосередню діяльність на зовнішніх фінансових ринках. Дані про стан позицій і оцінок ризиків потрібні для роботи фінансовим менеджерам, а також керівникам торгових підрозділів для прогнозування прибутків і збитків, запобігання кризі ліквідності, ухвалення рішень про страхування ризиків або зміну структури кредитних портфелів. Програми також автоматизують ведення заявок підрозділів і клієнтів, що укупі забезпечують ефективне планування і реалізацію фінансових потоків. Щоб наочніше зобразити принципи роботи систем, виділимо декілька основних технологічних моментів діяльності підрозділів банку при їх експлуатації. 1. На підставі даних фронт-офісів підрозділів їх бек-офіси формують заявки на зміну структури ресурсів комерційного банку і передають їх для авторизації і виконання в систему (інформація про заявки може передаватися в консолідованому вигляді). 2. У програмі на підставі даних про поточні і прогнозовані стани позицій приймаються рішення про авторизацію отриманих заявок, проводиться сесія клірингу, що забезпечує взаємозалік зустрічних вимог. Не погашені в процесі клірингу заявки враховуються в казначейських заявках (вони також враховують заявки, які породжуються прийнятими керівництвом банку рішеннями про зміну поточного стану структури ресурсів банку), що формуються в підсистемі, і передаються у фронт-офіс торгових операцій. 166
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
3. Фронт-офіс операцій укладає операції, що покривають казначейські заявки. При цьому в реальному масштабі часу відбувається передача даних про операцію в систему, постановка цієї операції на віртуальну позицію, перевірка лімітів, ухвалення рішення і сповіщення фронт-офісу про допустимість укладення такої оборудки. 4. На основі інформації про заявки і укладені операції система повідомляє бекофіси підрозділів про результати виконання заявок. 5. Дані про укладені операції продукуються з фронт-офісів в бек-офіси відповідних підрозділів. Супровід операцій в бек-офісах виконується одночасно із сповіщенням програми про проведені зміни для коректування значень позицій. Аналітичні розрахунки керівника Казначейства головного банку Аналітичні розрахунки керівника Казначейства головного банку проводяться за окремо взятими філіями, що входять до складу головного банку або регіонального центру. Перелік аналітичних розрахунків: 1. Блок агрегованого (реструктурованого) балансу: • формування агрегованих (реструктурованих) балансів (ГАРБ); • формування усереднених ГАРБ за період; • розподіл ресурсів по видах активних операцій; • аналіз відхилення фактичного ГАРБ від оптимального ГАРБ. 2. Блок оцінки і управління ризиками (з використанням методов-GAP): • формування і аналіз активно — пасивних платіжних календарів; • розрахунок стабільної і летючої частин пасивів; • визначення і прогноз суми твердих пасивів; • розрахунок граничної суми залишку наявних грошових коштів в касі; • розрахунок GAP-ліквідності; • розрахунок дюрації активів і пасивів; • розрахунок і аналіз процентного-GAP (таблиць взаємозв’язку ресурсів і вкладень за ставками залучення і розміщення). 3. Блок прибутковості: • розрахунок процентного доходу за день; • розрахунок процентного доходу за період; • розрахунок процентної маржі по видах активних операцій; • розрахунок фактичної достатньої маржі і мінімально допустимої маржі за всіма активними операціями в цілому та порівняння їх з плановими показниками. 4. Блок відкритої валютної позиції: • розрахунок загальної відкритої валютної позиції (ВВП) Головного банку, регіонального центру і/або підзвітних філій (попередньою ВВП і ВВП по закритих балансах); • розрахунок ВВП за видами активно-пасивних операцій; • розрахунок зміни ВВП за рахунок проведення неторгових операцій. 5. Блок аналізу ринку: • розрахунок середніх ринкових процентних ставок в регіонах за депозитами юридичних і фізичних осіб; • розрахунок середніх ринкових процентних ставок у регіонах за кредитами юридичних і фізичних осіб; • розрахунок середніх ставок на міжбанківському ринку. 167
Казначейство банку
6. Блок контролю за дотриманням лімітів і нормативів: • поточний моніторинг відхилень фактичних показників від установлених лімітів і нормативів, а також показників фінансової моделі. Перелік лімітів, нормативів та основних планових показників 1. Ліміти і нормативи ризику ліквідності: • норматив обов’язкового резервування коштів на (технічному) коррахунку; • ліміт максимального залишку коштів у касі банку в розрізі валют; • ліміт мінімального залишку коштів на (технічних) коррахунках в розрізі валют; • ліміти розриву ресурсів і вкладень за термінами і сумами в розрізі валют. 2. Ліміти і нормативи кредитного ризику: • ліміт максимального розміру кредиту, що видається філією (або регіональним центром/управлінням) без узгодження з головним банком (відповідно до переліку продуктів); • ліміт максимального обсягу всіх кредитів, виданих філією або регіональним центром/управлінням без узгодження з головним банком. 3. Ліміти і нормативи валютного ризику: відкрита валютна позиція в розрізі валют. 4. Ліміти і нормативи процентного ризику. 5. Ліміти і нормативи оптимальної структури балансу. 6. Ліміти і нормативи прибутковості: нормативи мінімальної маржі, достатньої маржі і показники фінансової моделі.
3.4. Ефективна модель функціонування філіальної мережі банку Розвиток банківського сектора в Україні супроводжувався створенням розгалуженої філіальної мережі найбільших банків. Процес створення філіальної мережі закономірний, проблема створення виникає на певному етапі розвитку банку і відображає виконання маркетингової концепції розширення бізнесу і ринків збуту, а також отримання ресурсів. Проте ця проблема в Україні вирішувалася (та вирішується й зараз) спонтанно, без відповідних економічних розрахунків і моделювання в даній області. Створення філій прив’язується до взаємодії банків з крупними корпоративними клієнтами, або до хороших взаємин з місцевою адміністрацією. При цьому факт діяльності філії, його бізнес-план на найближчий час, спосіб функціонування і маркетингова стратегія в регіоні залишається або осторонь, або відходить на другий план (другорядність приводить до поверхневого розгляду даних проблем). При цьому, таке поняття, як визначення ефективності діяльності філії при його створенні, взагалі не розглядається або розглядається в дуже скороченому варіанті. Результатом усього цього стає витратний характер діяльності філій (або всієї філіальної мережі в цілому), що призводить до загальних збитків банку, і як наслідок — до закриття філій. Часто збиткова діяльність філії приводить до повного нерозуміння дій вищого керівництва головної контори (центрального офісу) банку, що викликає зайву творчість щодо видання непотрібних інструкцій, частої зміни філіальної політики і частої заборони/дозволу операцій, що проводяться. Такі дії призводять до хаотичної діяльності філії, відпливу клієнтів (і, у свою чергу, — грошей), затягуються процеси ухвалення рішень, паралізується діяльність філії по основних напрямах. Для уникнення описаної вище ситуації необхідно зрозуміти, для чого відкривається філія, і виробити основні принципи її взаємодії з головною конторою (центральним офісом). 168
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Почнемо з того, що дамо формулювання філії банку. Філію можна визначити, як відособлений підрозділ банку, що виконує все або деякі функції банку (банківські операції) і що має власний баланс, але що не є юридичною особою. Філія укладає договори і веде іншу господарську діяльність від імені банку. З цього формулювання випливає, що філія може вести різного виду діяльність, проводити всю сукупність можливих у певному регіоні операцій або тільки частину з них. Можна класифікувати філії з точки зору можливої їхньої діяльності таким чином: • філії, які працюють тільки на залучення фінансових ресурсів; • філії, які працюють тільки на розміщення фінансових ресурсів; • філії, які працюють і на розміщення, і на залучення коштів. Очевидно, що з такої класифікації виникає декілька підходів до визначення ефективності діяльності філій. При цьому, кажучи про ефективність, необхідно розуміти, що іноді створення філії є іміджевим заходом. Тобто філію заздалегідь створюють витратною, такою, що не приносить ні доходів, ні залучених ресурсів. Такий варіант ми розглядати не будемо, оскільки зрозуміло, що діяльність такої філії оплачується із загального прибутку банку, тобто філія створюється як якась ширма, за якою відбувається лобіювання інтересів банку в конкретному регіоні. Казначейство здійснює свої функції у взаємодії з іншими структурними підрозділами банку. Характер цих відносин (рекомендаційний, розпорядчий, обов’язковий) визначається внутрішніми нормативними документами кожного комерційного банку залежно від специфіки його діяльності (мал. 3.10). Взаємодія Казначейства з філіями може бути організована шляхом отримання інформації про рух грошових коштів, дотримання норм обов’язкового резервування і внутрішніх лімітів валютної позиції. Ця інформація може надаватися у вигляді таких документів: • щоденні і перспективні платіжні календарі філій; • щомісячні звіти філій про дотримання норм обов’язкового резервування; • щоденні витяги про залишки коштів на коррахунку в іноземній валюті; • поточні повідомлення про надходження коштів на коррахунки в іноземній валюті; • звіти філій про дотримання лімітів валютної позиції. У цілому ж Казначейство здійснює оперативне управління активами і пасивами комерційного банку. Основні принципи роботи філій банку в рамках концепції операційно-вартісного аналізу: • філія банку працює за принципом госпрозрахунку, проте з урахуванням жорсткого виконання лімітів на операції, що встановлюються головною конторою з урахуванням ризикованості цих операцій в регіоні знаходження філії. Її діяльність будується на принципах самодостатності і самоокупності, з можливістю використання отриманого прибутку за власним розсудом, після оплати всіх витрат головної контори (у ці витрати входять витрати головної контори на філію, робота філії під брендом головної контори (принцип франшизи) і т.д.). Зрозуміло, що такий прибуток філія отримує після необхідних виплат дивідендів акціонерам або пайовикам. Механізм утворення прибутку філії полягає в акумуляції всіх доходів філій в головній конторі, повним розрахунком з акціонерами і пайовиками, частини витрат головною конторою, гроші, що залишилися, прямують у філії, згідно з розрахованою ефективністю їхньої діяльності; 169
Казначейство банку
Мал. 3.10. Структура взаємодії структурних підрозділів банку з Казначейством: 1 — платіжні календарі надання і погашення кредитів юридичних осіб; 2 — звіт про стан коррахунку в розрізі валют і прогнозні значення руху коштів на коррахунку; 3 — прогнозні показники ліквідності; 4 — звіт про об’єми залучених і розміщених коштів; 5 — план приросту кредитно-інвестиційного портфеля; 6 — план приросту депозитів і залишків коштів на рахунках фізичних осіб; 7 — план приросту депозитів і залишків коштів на рахунках юридичних осіб; 8 — ліміти валютної позиції; 9 — прогнозні значення довгострокової ліквідності; 10 — план доходів і витрат Казначейства; 11 — супровід казначейських операцій; 12 — інформаційне забезпечення формування аналітичних звітів; 13 — забезпечення безперебійних платежів в СЕП НБУ і МВРП (мультивалютній розрахунковій палаті); 14 — консолідована інформація
•
усі взаємини з головною конторою філій будуються на принципі платності; якщо філія працює тільки на залучення коштів для головної контори, її доходи визначаються ставками розміщення (трансфертними ставками) коштів у головній конторі залежно від терміновості розміщуваних у головній конторі ресурсів, які встановлюються головною конторою; • трансфертні доходи і витрати, що виникають при купівлі/продажі ресурсів між філіями і головною конторою, нараховуються по трансфертних ставках на середній за звітний період залишок коштів по кожному пулу (розділення на пули з точки зору тривалості ресурсів). Філії, що залучають ресурси, отримують доходи за трансфертними ставками (при продажі ресурсів головній конторі), нарахованих на середній залишок залучених коштів, проданих головній конторі. Філії, що залучають ресурси головної контори, несуть витрати по трансфертних ставках, нарахованих на середній залишок фактично залучених коштів головної контори; • до філій з негативною ефективністю роботи головна контора може застосовувати різного роду дії, аж до закриття збиткових. Таким чином, стає абсолютно ясно, що всі залучені філією ресурси, передані головній конторі (центральному офісу) філією є платними і дохід від залучення роз170
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
раховується як різниця між трансфертною ціною головної контори (центрального офісу) і ставкою залучення коштів філією. Якщо філія самостійно розміщує власно залучені ресурси (тобто має свій окремий коррахунок), то їхня вартість визначається різницею ставки розміщення і залучення. Якщо філія залучає ресурси головної контори (центрального офісу) для своїх активних операцій, то прибуток від розміщення цих коштів розраховується як різниця між ставкою залучення і трансфертною ставкою купівлі цих коштів у головній конторі (центральному офісі). Тоді розрахунок загальної ефективності роботи філії здійснюватиметься за такою формулою: n
n
i 0
i 0
Е Д ф ОВф НОВф (СЗР i TCPi ФОВi ) (СЗЗi ТСЗi ) ПКВi , де Дф — сумарні доходи філії; ОВф — сумарні операційні витрати філії; НОВф — сумарні неопераційні витрати філії; СЗРi — середні залишки розміщених коштів філії в головну контору по i-му пулу; TCPi — трансфертна ставка розміщення по i-му пулу; ФОВi — фонд обов’язкових відрахувань в резерв по i-му пулу; СЗЗi — середні залишки залучених філією коштів головної контори по i-му пулу; ТСЗi — трансфертна ставка залучення по i-му пулу; ПКВi — плата за капітал і частину загальнобанківських витрат банку. Управління активами і пасивами філій (з точки зору ліквідності і цінової політики) може здійснюватися за комбінованим методом. Цей метод припускає, що філії управляють своїми активами і пасивами методом конверсії фондів (тобто всі активи розподіляються за джерелами формування), а Казначейство (в рамках перерозподілу ресурсів філій/філіям) управляє ресурсами, що перерозподіляються, і власним капіталом методом фондового пулу (всі пасиви розглядаються як єдиний пул забезпечення активів). В рамках процесу мінімізації ризиків на всі незабезпечені операції філії банку з контрагентами встановлюються ліміти. Ліміти філіям встановлюються на незабезпечені операції з контрагентами на фінансовому ринку, при кредитуванні корпоративних клієнтів, на проведення операцій з фінансовими інструментами (векселі, облігації і т.д.), на видачу гарантій, поручництв і трастового обслуговування коштів клієнтів, при роботі з дорогоцінними металами, а також індивідуальні ліміти на уповноважених осіб філій. Оперативний контроль за виконання лімітів за операціями на фінансових ринках здійснює підрозділ бек-офису банку (щодня філії присилають таблицю, де указуються проведені і діючі на сьогоднішнє число операції і ліміти на ці операції, надалі бажано приєднання філій до загальної майбутньої автоматизованої системи висновку і контролю операцій). Оперативний контроль за виконання лімітів з кредитування корпоративних клієнтів здійснює кредитний підрозділ банку (щомісячно філії присилають звіт по кредитних операціях). Відповідні підрозділи регулярно повинні здійснювати вибірковий контроль виконання лімітів філій (філії на вимогу таких підрозділів готують інформацію за операціями на певний період, вказавши встановлені ліміти). 171
Казначейство банку
Процедура відстеження і контролю лімітів потребує чітких і зрозумілих дій з боку головної контори (центрального офісу). Хоча зрозуміло, що через певні обставини добитися здійснення реального поточного контролю філії досить проблематично. Але можна організувати дієвий подальший контроль діяльності філії. Проблема організації контролю за філіями останнім часом стає досить актуальною. Реалізація філіальної політики комерційного банку безпосередньо залежить від ефективності контролю і, як наслідок цього контролю, мінімізації ризиків. Контроль у даному випадку повинен охоплювати різні аспекти діяльності філій. З одного боку, контроль повинен охоплювати виконання філіями законодавчих актів, з іншого — виконання внутрішніх актів, спрямованих на підвищення його ліквідності і прибутковості. Крім того, доцільно розробити ієрархічний підхід до розподілу лімітів на філії банку з урахуванням регіональних ризиків, який можна зобразити схематично (табл. 3.1). Таблиця 3.1 Підхід до розподілу лімітів на філії банку Установ- Сукупний ліміт на активні операції банку в регіоні, в якому розташована філія Ліміт на вид діяльності Ліміт на вид діяльності Ліміт на вид діяльності люється філії філії філії головною конторою Ліміт на од- Ліміт на Ліміт на од- Ліміт на Ліміт на од- Ліміт на (централь- ного контр- всіх контр- ного контр- всіх контр- ного контр- всіх контрним офісом) агента агентів агента агентів агента агентів Самостійне рішення Використання ліміту філії
Представлена модель розрахунку ефективності філії дає можливість визначити ряд стратегічних напрямів розвитку банку в заданому регіоні. З урахуванням того, що, крім цього, складається бізнес-план, а також проводиться оптимальна лімітна політика, можна говорити про достатність контролю філії. Представлена модель ціноутворення видалених підрозділів банку має можливість гнучкої перебудови. Ця якість повинна дати філії незаперечні переваги в завоюванні місцевих ринків. Необхідно відзначити, що при визначенні політики в галузі ціноутворення на послуги і продукти філії необхідно враховувати ринкові ціни на аналогічні продукти і послуги комерційних банків даного регіону. В цілому ринкові ціни можуть дуже помітно впливати на ефективність діяльності філії: при занижених цінах на продукти філії порівняно з ринковими комерційний банк втрачатиме прибуток, а значить, працюватиме менш ефективно; при завищених цінах він буде неконкурентоздатним, що реально може привести навіть до збиткової діяльності. Особливо актуальна ця проблема при взаємодії з головною конторою (центральним офісом), ресурси, які купує філія, не повинні бути дорожчими за можливу ціну розміщення цих коштів філією. Також ресурси, що залучаються філією, не повинні розміщуватися в головній конторі (центральному офісі) за меншою ціною. Окремим питанням планування ефективної діяльності філії є проект створення нової філії і розрахунок окупності витрат на його створення (планований термін «виходу» філії на ефективну діяльність, коли він окупить витрати банку і почне функціо172
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
нувати з прибутком). Чим менше буде витрат на відкриття філії, тим швидше філія зможе працювати ефективно, хоча недостатність цих витрат може сильно вплинути на респектабельність філії, що теж може негативно позначитися на його ефективності, таким чином потрібна «золота середина». І хоча це питання лежить у сфері інвестиційного прогнозування, проте економічно обґрунтованим способом розрахунку цього прогнозу є операційно-вартісній аналіз. При цьому всі витрати, необхідні для відкриття філії, є неопераційними і можуть бути враховані в рамках такої формули: ¤ £ Ó ¡Ó ¬¡Ó ¯±© ¬¡ ,
де РТК — різниця по трансфертних коштах; НОВБ — витрати банку на створення даної філії. Також слід зазначити, що дохід між філією і головною конторою (центральним офісом) розподіляється залежно від розміру ризику, що приймають на себе філія і головна організація. Наприклад, якщо фондування операцій повністю здійснюється за рахунок ресурсів філії, то дохід від таких операцій належить філії. Якщо фондування операцій філій здійснюється повністю за рахунок ресурсів головної організації, то філія отримує дохід за вирахуванням трансфертної вартості залучених від головної організації ресурсів. Якщо філія залучає деяку частину ресурсів від головної організації для своїх операцій, то сплачує трансфертну вартість вказаної частини ресурсів головної організації. Таким чином, ефективність діяльності філії залежить від багатьох чинників, в основі яких лежить стратегічний план банку по діяльності конкретної філії. Облік вказаних чинників допоможе досягти максимальної ефективності найбільш раціональним шляхом. Організація роботи філій банку Організація роботи філій банків, зокрема взаємодії з головним офісом, належить до найбільш важких управлінських завдань. Ряд комерційних банків, як вітчизняних, так і зарубіжних, тримають роботу своїх філій під дуже жорстким контролем, в той час як багато інших банків надають філіям відносну свободу дій. Таким чином, практика показує, що не можуть бути сформульовані загальні рецепти відповідні для будь-якого комерційного банку, оскільки напрями і форми роботи з філіями повинні визначатися багатьма конкретними чинниками: стратегією банку, особливостями ринку, зрілістю керівників філій і т.д. Тому існує необхідність створення в рамках комерційного банку відповідної структури, яка допомагала б Правлінню банку виробляти і коригувати тактику по відношенню до філій з урахуванням змінних обставин, установлювати з ними динамічну взаємодію, забезпечувала б необхідною інформацією для ухвалення рішень і т.д. Традиційною формою підрозділу, що забезпечує управління філіями комерційного банку, є постійний штатний структурний підрозділ — сектор, відділ або управління по роботі з філіями. І в створенні такого підрозділу є чималий сенс, оскільки воно дає змогу тримати роботу філій під постійним контролем, цілеспрямовано передавати необхідну інформацію, створювати відповідні бази даних і т.д. Проте формування такого підрозділу може створити й певні труднощі в роботі: 173
Казначейство банку
1) між вищим керівництвом банку і керівниками філій з’явиться додатковий посередник, який, як свідчить світова практика, сам того не бажаючи, деколи спотворює інформацію, яка проходить через нього, подовжує терміни ухвалення рішень, обростає бюрократичними правилами, документами і т.д.; 2) такий підрозділ не володіє ніякими додатковими повноваженнями порівнянно з іншими підрозділами банку і, отже, для нього скрутно залучати сили і можливості решти підрозділів для вирішення стратегічних завдань діяльності філій; 3) в умовах скорочення штатної чисельності персоналу (що досить характерно для вітчизняних банків) створення нового підрозділу йде врозріз із стратегічною лінією Правління. Таким чином, найближчим часом недоцільно створювати в багатьох українських банках штатний структурний підрозділ по роботі з філіями. Існує інша, гнучкіша і ефективніша, організаційна форма, завдяки якій можна уникнути описаних недоліків, — Комітет роботи з філіями банку. Комітет роботи з філіями банку Комітет є координуючим органом Ради банку (або Правління банку), і хоча він не володіє формальним правом ухвалення рішень, рівень авторитетності і впливу його членів дає змогу надати йому високий реальний статус і серйозну впливати на діяльність філій. Основне призначення Комітету — інтегрувати роботу всіх підрозділів Банку у вирішенні завдань ефективного функціонування і розвитку філій. Ця роль Комітету припускає здійснення ним трьох функцій — аналітичної, організаторської і контрольної, які виконувалися б за допомогою фахівців основних підрозділів банку. Аналітичні функції Комітету: • постійне вивчення положення філій на ринку, якості і кількості послуг, що надаються ними, економічної ефективності їхньої діяльності; • виявлення проблем у роботі філій і причин, що породжують труднощі; • прогнозування змін на ринках з урахуванням українських і світових тенденцій та інформації про партнерів комерційного банку; • формування рекомендацій для окремих (або всіх) філій комерційного банку, що затверджуються за необхідності керівниками (Правлінням або Радою) банку. Організаційні функції: • створення при Комітеті інформаційних баз даних, необхідних у роботі філій, а також даних про діяльність філій, необхідних керівництву банку для оперативного і стратегічного управління філіями; • формування і коригування механізмів взаємного інформування і ухвалення рішень (які доцільно детально описати в «Положенні про філію банку»); • створення і коригування типових положень і інструкцій, які містять основні функції, повноваження і обов’язки філій та її співробітників, і на основі яких спільно з Правлінням розроблялися б і затверджувалися документи окремо для кожної філії з урахуванням її специфіки (територіального положення філії, особливостей кредиторів і позичальників, зрілості керівництва, підготовленості співробітників і т.д.); • розроблення пропозицій і проектів наказів, розпоряджень, ухвал правління та інших рішень, направлених на поліпшення роботи філій і їх координації з головним офісом банку; 174
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
•
забезпечення інтеграції і координації зусиль співробітників різних підрозділів банку для вирішення найбільш термінових і складних завдань, що постають перед філіями; • підготовка і проведення організаційних заходів, які сприяють обміну думками та інформацією між фахівцями, керівниками банку і філій, і розробка узгоджених рішень — засідань самого Комітету, а також інформаційних, інструктивних і координаційних нарад, пов’язаних з роботою філій, підготовка методичних та інформаційних матеріалів і т.д. Контрольна функція Комітету: • збирання інформації про діяльність філій і приведення її до форми, придатної для ухвалення рішень; • перевірка роботи філій з питань, що обговорюють на засіданнях Комітету і засіданнях правління банку; • робота впливу на підрозділи банку щодо виконання рекомендацій Комітету і вирішень правління, пов’язаних з роботою філій. Структура Комітету. До складу Комітету доцільно включити членів Наглядової Ради банку, досвідчених співробітників з підрозділів головного офісу, найбільш підготовлених керівників ряду філій. До його складу можна було б включити і представників великих організацій–партнерів комерційного банку, учених і фахівців, які могли б бути корисні банку. Часто збирати Комітет у повному складі недоцільно, тому бажано в рамках Комітету створити оперативну робочу групу (або декілька груп з ряду напрямів роботи), на яку покладалися б поточні функції. Дві фігури в роботі Комітету повинні бути ключовими — Голова Комітету і координатор Комітету. Головою Комітету бажано зробити заступника Голови правління банку (або Ради банку), а координатором — одного з досвідчених співробітників, який добре знає роботу головного офісу банку і в той же час знайомий з роботою філій. На перших порах координатор, який числиться в одному з підрозділів банку, виконував би свої обов’язки на громадських засадах. У міру посилення інтенсивності і зростання обсягу роботи Комітету, центр додатку сил координатора міг би все більше переміщатися з колишнього підрозділу в Комітет. До обов’язків координатора могли б входити: • збирання, оброблення і передача інформації; • підготовка документів, методичних матеріалів, аналітичних записок, проектів рішень; • підготовка засідань Комітету і відповідних питань на засідання правління банку; • об’єднання і координація зусиль різних підрозділів банку для вирішення завдання підвищення ефективності роботи філій; • оперативний контроль за виконанням рекомендацій Комітету, розпоряджень керівників вирішень правління. Якщо масштаб роботи координатора зростатиме, а результат оцінюватиметься позитивно, то з часом можна його функції зробити посадовими обов’язками і ввести до штатного розкладу банку вже як співробітника, що забезпечує діяльність, пов’язану з роботою філій. За необхідності можна створити підрозділ з декількох співробітників, що є апаратом (секретаріатом) Комітету, або ж створити відділ по роботі з філіями. Важливо підкреслити, що створення штатного підрозділу не 175
Казначейство банку
повинно супроводжуватися розпуском Комітету; вони покликані не дублювати, а доповнювати один одного. Регламент роботи Комітету. Вирішення поточних проблем повинна забезпечувати оперативна робоча група Комітету, засідання якої бажано проводити в міру необхідності. На засідання Комітету доцільно виносити великі, стратегічні питання діяльності філіальної мережі, проводячи засідання декілька разів на місяць. Найбільш ретельно підготовлені і обговорені на засіданні Комітету питання можуть бути винесені на правління банку для ухвалення відповідних рішень. Крім звітів філій, на засіданнях бажано заслуховувати такі, наприклад, питання як: • вдосконалення маркетингу банківських продуктів у діяльності філій; • створення єдиного інформаційного простору; • проблеми роботи з клієнтами банку у філіях; • проблеми посилення горизонтальних зв’язків між підрозділами головного офісу і філіями; • питання економічної ефективності роботи філій; • проблеми перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрового складу філій і т.д. Загальні рекомендації з питань управління персоналом банку Ряд вищевикладених положень доцільно сформулювати у вигляді пам’ятки, яку бажано постійно використовувати в роботі керівників банку і його підрозділів, відділу по роботі з персоналом. Основою такої пам’ятки могли б стати, зокрема, такі рекомендації: • управління персоналом сучасного українського банку — складний процес, який не зводиться тільки до адміністрування персоналом. Необхідно використовувати різноманітні методи стимулювання активності співробітників: гнучкі системи заробітної плати і преміювання, морально-психологічні стимули, творча праця, залучення працівників до процесу управління комерційного банку; • немає єдиної універсальної структури придатної для будь-якого сучасного комерційного банку. Структура будується для кожного банку з урахуванням іменних його особливостей: акціонерів, вкладників, позичальників, клієнтів, партнерів, конкурентів, відносин з місцевою владою, параметрів фінансової діяльності, макроекономічних і політичних процесів, географічного положення і т.д.; • функціональна і організаційна структура комерційного банку не повинна бути застиглою системою. Вона повинна гнучко змінюватися разом з динамічними змінами зовнішнього середовища комерційного банку, пристосовуватися до нових реальностей ринку і суспільства в цілому, до змінних інтересів споживачів; • слід звернути особливу увагу на посилення взаємодії між підрозділами банку, яке можна віднести до проблем, які важко вирішуються в будь-якій сфері бізнесу. Взаємодія повинна здійснюватися не тільки між керівниками підрозділів, а на рівні кожного співробітника. Бажано упроваджувати форми спільної діяльності підрозділів: взаємне навчання, сумісне планування, прогнозування, розроблення проектів і договорів, наради і т.д.; • доцільно розвивати аналітичну діяльність в кожному комерційному банку, не тільки створюючи спеціальні підрозділи, а й навчаючи елементам аналітичної роботи весь персонал комерційного банку. Бажано використовувати інструмента176
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
рій системного аналізу, прогнозування, планування, розроблення гнучких стратегій; • необхідно додати особливу значущість плануванню діяльності комерційного банку. План в умовах динамічного ринку не повинен бути жорсткою схемою, розробленою на довгі роки. Сучасний план будується на підставі комплексного прогнозування розвитку зовнішнього і внутрішнього середовища банку і узагальненої його стратегії. Прийнятий план має бути законом, обов’язковим для виконання, проте він повинен регулярно переглядатися з урахуванням змін, що відбуваються в зовнішньому середовищі банку. Оскільки план повинен охоплювати всі сторони роботи банку, всі процеси, що відбуваються навколо нього, то в його створення слід залучати максимальну кількість його співробітників, керівників усіх рангів, зовнішніх консультантів, учених, засновників і споживачів банківського продукту; • сучасна банківська діяльність характеризується високим ступенем складності і динамічності, тому співробітники комерційного банку повинні володіти не тільки професійними знаннями, а й здатністю ухвалювати швидкі ефективні і самостійні рішення в руслі загальної стратегії банку. Досягнути цього можна лише залученням їх у процес управління комерційним банком, у процес колективного розроблення його стратегії і планів, сумісного контролю за виконанням ухвалених рішень; • керівник сучасного комерційного банку повинен регулярно переглядати і удосконалювати свої функції. Його роль не може бути зведена тільки до функції жорсткого адміністратора. У сьогоднішніх умовах він має все більше брати на себе функції лідера, тобто вести за собою, впливаючи на співробітників не тільки силою наказу, а й силою авторитету, знань, компетентності, відданості справі і особистій порядності; • доцільно одним з головних важелів вдосконалення роботи персоналу банку проводити постійне підвищення кваліфікації, навчання кадрів. Система навчання повинна бути багаторівневою, охоплюючи весь персонал аж до вищого керівництва банку. Бажано використовувати, крім традиційних форм, внутрішнє навчання у вигляді ділових ігор, взаємних стажувань, наставництва, реалізації індивідуальних планів самонавчання; • удосконалення управління персоналом бажано зробити одним з головних напрямів діяльності керівника комерційного банку. Доцільно при Голові правління банку створити групу з управлінського консультування, яка об’єднуювала б на громадських засадах системно мислячих фахівців з різних підрозділів, а також ввести посаду радника Голови з питань управління. На закінчення підкреслимо, що подані тут рекомендації, безумовно, не категоричні. Можливо, ряд положень можуть здатися спірними, але головна ідея полягає в необхідності використання управлінських важелів для максимальної реалізації потенціалу кожного співробітника, що представляється значущим і корисним для кожного комерційного банку. Взаємодія Казначейства банку з підзвітними філіями Порядок взаємодії Казначейства головного банку (регіонального центру) з підзвітними філіями полягає в проведенні, оформленні і розрахунках за міжфіліальними кредитами/депозитами між установами банку в процесі перерозподілу грошових 177
Казначейство банку
коштів між ними, за наявності негативного або позитивного сальдо на технічних коррахунках філій банку, за допомогою видачі або залучення міжфіліальних кредитів/ депозитів (мал. 3.11). Міжфіліальні кредити і депозити
Філії банку
Казначейство
Мал. 3.11. Взаємодія між Казначейством головного банку і філіями за міжфіліальними операціями
Під міжфіліальним кредитом/депозитом маємо на увазі: розміщення філіями в головному банку залучених грошових коштів залежно від валюти, терміну, суми і виду грошових коштів; • надання ресурсів головним банком філіям для ведення статутної діяльності (проведення кредитних операцій за наявності рішення Кредитного комітету або Комітету з управління активами і пасивами), а також інших операцій за узгодженням з Казначейством банку. Міжфіліальні кредити/депозити можуть бути представлені в національній і іноземній валютах. Котирування процентних ставок, залучення головним банком грошових ресурсів від філій і надання головним банком філіям ресурсів установлює керівник Казначейства банку, спираючись на ринкову вартість ресурсів. Перегляд котирувань здійснюється також керівником Казначейства банку в міру необхідності. Котирування доводяться філіям у вигляді розпорядження Казначейства головного банку по електронній пошті до 17.30 год., який передує дню введення їх у дію. Розглянемо організаційну схему виконання міжфіліальних операцій. У виконанні таких операцій беруть участь: • головний банк — Казначейство; • філії — кредитний відділ. Міжфіліальні операції здійснюються на підставі таких документів: 1) попередня заявка філії на надання міжфіліального кредиту або розміщення депозиту в головному банку файлом або пересилкою заявки за допомогою факсу (факсимільною копією) (Додатки 4 і 5); 2) оригінал оформленої заявки філії на надання міжфіліального кредиту або розміщення депозиту, підписаної Директором і головним бухгалтером філії; подається до Казначейства головного банку на паперовому носієві за допомогою поштового зв’язку; 3) відомості нарахованих відсотків за розміщеними депозитами або залученими кредитами в національній або іноземній валютах і в розрізі філій (Додатки 6, 7, 8 і 9); 4) розпорядження на перерахування міжфілійних коштів і нарахованих відсотків (Додатки № 10, 11, 12 і 13); 5) Договір про надання міжфіліальних ресурсів (Додаток 14). Філії або головний банк залучають/разміщують ресурси згідно з котирувань процентних ставок, установлених Казначейством банку. •
178
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Порядок виконання операції Операція залучення/розміщення міжфілійних кредитів/депозитів (далі — операція) проводиться при виникненні (наявності) або можливості виникнення негативного або позитивного сальдо на коррахунку філії, на підставі заявки філії, шляхом перерахування коштів з рахунку головного банку на коррахунок філії або навпаки. До 16.00 поточного операційного дня відповідальний співробітник філії за допомогою телефонного зв’язку зобов’язаний повідомити керівника Казначейства про плановану операцію, яка потребує отримання значної (наприклад, в еквіваленті понад 100 000 гривень) суми коштів з коррахунку головного банку, а також про відсутність необхідної суми на коррахунку філії або про наявність вільного залишку коштів, які необхідно розмістити. Заявки, подані в Казначейство після вказаного часу, розгляду не підлягають. Відповідальний співробітник філії повідомляє керівнику Казначейства головного банку суму залучення/розміщення коштів і погоджує питання про проведення операції протягом даного операційного дня, а також можливості розміщення вільних коштів на міжбанківському ринку, процентну ставку за певним кредитом/депозитом і термін, на який може бути виданий кредит або розміщений депозит. Відповідальний співробітник філії формує попередню заявку на залучення міжфіліального кредиту або розміщення депозиту, яку у вигляді файлу або пересилкою заявки за допомогою факсу відправляє в головний банк не пізніше 16:00 поточного операційного дня. Одночасно оригінал сформованої заявки на паперовому носієві підписується у Директора і головного бухгалтера філії і відправляється відповідальним співробітником до головного банку за допомогою поштового зв’язку. Заявка розглядається керівником Казначейства, встановлюється процентна ставка згідно з котуванням і узгоджується термін дії кредиту/депозиту. На заявці ставиться дозвільний підпис Голови Правління банку, а за його відсутності — заступника Голови Правління банку або уповноваженої ним особи. При позитивному розгляді заявки Голови Правління банку відповідальний співробітник Казначейства формує договір про надання міжфілійних ресурсів. Два екземпляри договору підписує Голова Правління банку, один екземпляр за допомогою факсу передається до філії для підписання, а два екземпляри оригіналу пересилаються за допомогою поштового зв’язку для підписання директором філії. На підставі заявки відповідальний співробітник (економіст) Казначейства оформляє платіжний документ на перерахування заявленої суми кредиту і здійснює бухгалтерську проводку в операційному дні банку або контролює надходження міжфілійного депозиту від філії(-й) згідно із заявкою(-ами) на прийом коштів на депозит. При проведенні операції кредитування або розміщення депозиту на коррахунку філії за нормативно встановлений період середній залишок повинен бути не меншим від суми обов’язкового резерву. Повернення філії суми депозиту і відсотків здійснюється відповідальним співробітником (економістом) Казначейства в строк, установлений у заявці. По закінченні терміну користування кредитом він повинен бути повернутий філією разом з відсотками відповідно до термінів, зазначених у заявці. У разі недостатності коштів на технічному коррахунку філії відповідальний співробітник філії зобов’язаний сформувати нову заявку. Пролонгування раніше розміщених сум 179
Казначейство банку
міжфіліальних депозитів проводиться за існуючими процентними ставками головного банку на день подачі заявки на пролонгування. При погашенні кредиту/депозиту філії (головний банк) сплачують відсотки, нараховані на фактичну суму заборгованості за фактичний термін користування кредитом/депозитом за ставкою, затвердженою в заявці. Відповідальний співробітник (економіст) Казначейства складає відомість нарахованих відсотків за розміщеними депозитами філіями, відомість нарахованих відсотків за залученими кредитами філіями і складаються розпорядження на перерахування грошових коштів. Відповідальні співробітники філії ведуть аналогічні відомості. В останній день місяця до 12.00 відповідальний співробітник філії звіряє нараховані відсотки по міжфілійних кредитах/депозитах з Казначейством банку. Два екземпляри Відомості нарахованих відсотків за розміщеними міжфіліальними депозитами і/або залученими міжфіліальними кредитами, підписані Директором і головним бухгалтером філії, висилаються в Казначейство головного банку за допомогою поштового зв’язку. Відповідальний співробітник (економіст) Казначейства перевіряє правильність їхнього складання і достовірності вказаної в них інформації і, в разі відсутності зауважень, ставить відмітку (штамп відповідального виконавця і підпис). Після цього передається для контролю і підписання керівникові Казначейства, а потім один екземпляр відомості повертається до філії. Другий екземпляр відомості підшивається в документи для Казначейства. Після звірки нарахованих відсотків Казначейство формує розпорядження обліково-операційному і/або валютному відділу на перерахування філії(-ям) нарахованих відсотків. Не допускається відкликання розміщених ресурсів раніше від обумовленого в заявці терміну. У випадку, якщо у філії виникає необхідність відкликати міжфілійного депозиту, Казначейство надає філії ресурси за подвійною ставкою розміщення ресурсів філією в Казначейство банку, після узгодження з керівником Казначейства банку. Надання міжфілійного кредиту від головного банку філіям здійснюється: • на проведення кредитних операцій за наявності вирішення Кредитного Комітету; • на інші цілі (нестача коштів на коррахунку і т.д.) після узгодження з Казначейством головного банку. Розміщення і надання ресурсів здійснюється тільки на платній основі за фактичну кількість календарних днів користування кредитом/депозитом. День надання кредиту/депозиту і день повернення вважаються як один день. При розрахунку відсотків, кількість днів у місяці приймається рівне календарним дням в розрахунковому місяці, а в році 365/366 днів — для національної валюти України і 360 днів — для іноземних валют. Для ведення обліку руху міжфілійних грошових коштів відповідальний співробітник (економіст) Казначейства щодня заповнює базу даних по обліку міжфілійних кредитів і депозитів, які кожен ранок до 9.00 год. надає керівникові Казначейства для аналізу і контролю міжфілійних операцій і розрахунків. Контроль правильності проведення операції Попередній контроль правильності проведення і відображення в обліку операції залучення/розміщення міжфілійних кредитів/депозитів виконується керівником 180
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Казначейства головного банку і головним бухгалтером філії (відповідальним співробітником філії) при авторизації проводки по розміщенню/залученню грошових коштів. При цьому перевіряється відповідність суми і реквізитів платежу сумі, вказаній у заявці на залучення/розміщення грошових коштів. Попередній контроль правильності розрахунку процентних доходів/витрат виконує керівник Казначейства банку і головнийм бухгалтер філії (відповідальний співробітник філії) при підписанні Відомості нарахованих відсотків за розміщеними депозитами/залученими кредитам, в ході чого перевіряється відповідність термінів міжфілійних кредитів/депозитів, а також процентних ставок, вказаних у Відомості і в заявці на залучення/розміщення грошових коштів. Подальший контроль першого рівня виконується під час підписання керівником Казначейства і головним бухгалтером філії (відповідальним співробітником філії) меморіальних ордерів, які підтверджують відображення операцій у бухгалтерському обліку. При цьому перевіряється відповідність порядку проведеній операції первинним документам, чинному законодавству і внутрішнім документам банку. Щодня після відображення операції залучення/розміщення міжфілійних кредитів/депозитів у щоденному балансі банку (філій) відповідальним співробітником обліково-операційного відділу головного банку (обліково-операційного відділу філії) виконується звірка залишків на технічних коррахунках і рахунках розрахунків за коштами, отриманими або виданими філіями, на балансі головного банку і балансах філій. При аналізі власних казначейських операцій, які впливають на ліквідність комерційного банку, особливу увагу слід звертати на проведення ресурсних операцій за умов дотримання норм обов’язкового резервування. Операції по перерозподілу ресурсів у системі комерційного банку ведуться тільки між Казначейством і структурними підрозділами. Філії здійснюють усі розрахункові операції в межах залишку на коррахунку. З метою забезпечення безперебійної роботи для філій може бути встановлений ліміт «червоного сальдо» по коррахунку. В цьому випадку, якщо фактичний залишок на коррахунку філії менший, ніж необхідно для здійснення поточних платежів, він може працювати в межах установленого ліміту. Фактична нетто-ресурсна позиція філії (фактичний надлишок або дефіцит ресурсів на кожен день) у національній валюті визначаться як різниця між фактичними залишками на коррахунку і нормативним об’ємом резервування, який розраховується відповідно до нормативів НБУ. Фактична нетто-ресурсна позиція філії (фактичний надлишок або дефіцит ресурсів на кожен день) у відповідній іноземній валюті визначаться як різниця між фактичними залишками на коррахунку і об’ємом нормативного незнижуваного залишку на коррахунку. Нормативний незнижуваний залишок на коррахунку філії — це мінімальний необхідний об’єм коштів у відповідній іноземній валюті для забезпечення поточних платежів, який може встановлюватися на рівні певного відсотка від середньоденних залишків поточних коштів юридичних і фізичних осіб. Якщо фактичні середньоденні залишки коштів на коррахунку філії перевищують нормативний об’єм обов’язкового резервування залучених коштів, то у філії фіксується надлишок ресурсів (профіцит). Якщо ж фактичне значення середньоденних 181
Казначейство банку
залишків коштів на коррахунку філії менше від нормативного обсягу обов’язкового резервування, то у філії фіксується дефіцит ресурсів. Для філій комерційного банку можуть установлюватися такі ліміти: • ліміт довгої (короткої) відкритої валютної позиції у вільно конвертованих валютах; • ліміт довгої (короткої) відкритої валютної позиції в неконвертованих валютах. Розмір валютної позиції визначається як сума нормативів Н13-1 і Н13-2, розрахованих відповідно до інструкції НБУ. При визначенні лімітів за основу можна узяти фактичний розмір валютної позиції структурного підрозділу, який склався на даний момент, капітал філії, розрахований за певну дату, обсяги валютних операцій структурних підрозділів, урахувавши при цьому дотримання ними встановлених раніше лімітів. Контроль за дотриманням структурними підрозділами затверджених лімітів може здійснюватися відділом фінансового планування або сектором координації платежів Казначейства щодня, окремо щодо кожної іноземної валюти. У разі порушення лімітів до структурного підрозділу застосовують штрафні санкції. При цьому фактичний прибуток структурного підрозділу за місяць доцільно коригувати на суму штрафів. Таким чином, у комерційних банках, які мають розвинуту філіальну мережу, в кінці кожного місяця може здійснюватися розрахунок надлишку/дефіциту ресурсів у національній та іноземних валютах і обсягів доходів і витрат філій, які утворюються в процесі використання вільних ресурсів філії іншими підрозділами банку.
3.5. Управління ліквідністю банків Принципи управління ризиком ліквідності і процентної ставки відповідно з комітетом Базеля Ліквідність комерційного банку є одним з основних і найбільш складних чинників, що визначають його фінансову стійкість. З одного боку, під ліквідністю розуміється здатність комерційного банку виконувати в строк свої зобов’язання, причому не тільки щодо повернення вкладених коштів з виплатою відповідної винагороди, а й за видачею кредитів. Деякі джерела пропонують ще повніше визначення ліквідності, як здатності комерційного банку виконати свої зобов’язання перед клієнтами з урахуванням майбутнього вивільнення коштів, вкладених в активні операції, і можливих позик на грошовому ринку. З іншого боку, під ліквідністю розуміємо співвідношення сум активів і пасивів з однаковими термінами. Нарешті, кажучи про більш ліквідні і менш ліквідні активи комерційного банку, маємо на увазі можливість швидкого перетворення їх у грошові кошти. Як видно з цих визначень, вони в основному взаємопов’язані, за винятком тих, що трапляються в деяких джерелах додавання в поняття ліквідності здатність комерційного банку виконувати зобов’язання за видачею кредитів. Визначення «ліквідність» (від лат. liquidus — рідкісний) у буквальному розумінні означає легкість реалізації, продажі, перетворення матеріальних цінностей у грошові кошти. Поняття ліквідність комерційного банку означає можливість банку своєчасно і повною мірою забезпечувати виконання своїх боргових і фінансових зобов’язань пе182
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
ред усіма контрагентами, яке визначається наявністю достатнього власного капіталу банку, оптимальним розміщенням і величиною коштів за статтями активу і пасиву балансу з урахуванням відповідних термінів. Іншими словами, ліквідність комерційного банку ґрунтується на постійній підтримці об’єктивно необхідного співвідношення між трьома його складовими — власним капіталом банку, залученими і розміщеними ним ресурсами шляхом оперативного управління їх структурними елементами. З урахуванням цього в світовій банківській теорії і практиці під ліквідністю прийнято розуміти «запас» або «потік». При цьому ліквідність як «запас» містить у собі визначення рівня можливості комерційного банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами в певний конкретний момент часу шляхом зміни структури активів на користь високоліквідних статей за рахунок наявних у цій сфері невикористаних резервів. Ліквідність як «потік» аналізується з точки зору динаміки, яка допускає оцінку можливості комерційного банку впродовж певного періоду змінювати сформований несприятливий рівень ліквідності або запобігати погіршенню досягнутого, об’єктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного управління відповідними статтями активів і пасивів, залучення додаткових позикових коштів, підвищення фінансової стійкості комерційного банку шляхом збільшення доходів. Таким чином, кожен комерційний банк повинен самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, який складається на конкретні періоди, так і прогнозування результатів діяльності і проведення надалі науково обґрунтованої економічної політики у сфері формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення позикових коштів, здійснення активних кредитних операцій. Адекватна достатність капіталу і кваліфікована система управління ризиками в комерційних банках є наріжним каменем стабільної і динамічної банківської системи країни. Комітет Базеля ще в 2000 році сформував базові принципи управління ризиком ліквідності: • комерційний банк повинен мати затверджену стратегію по управлінню ліквідністю; • Наглядова Рада комерційного банку повинна затверджувати стратегію і політику, а менеджери банку — регулярно відстежувати позиції по ліквідності; • Наглядова Рада повинна негайно інформувати про істотні зміни в поточній і плановій ліквідності; • комерційний банк повинен створити організаційну структуру для ефективного управління ліквідністю, встановлювати і регулярно переглядати ліміти на позиції по ліквідності в певних тимчасових інтервалах; • комерційний банк повинен мати адекватні інформаційні системи для вимірювання, моніторингу, контролю і звітності по ризику ліквідності. Звіти повинні регулярно надаватися Наглядовій раді і менеджерам банку; • кожен комерційний банк повинен створити процес постійного вимірювання і моніторингу чистої потреби у фінансуванні; • комерційний банк повинен аналізувати ліквідність, використовуючи різні сценарії «що-якщо»; 183
Казначейство банку
•
комерційний банк повинен регулярно переглядати припущення, які використовуються в управлінні ліквідністю для оцінювання можливості їхнього подальшого застосування; • кожен комерційний банк повинен періодично робити зусилля для створення і підтримки відносин з утримувачами коштів для диверсифікації своїх зобов’язань і з метою забезпечення можливості продажу активів; • комерційний банк повинен мати план на випадок кризових ситуацій, який описує стратегію управління ліквідністю в ці моменти і мати процедури для поповнення нестачі коштів у разі крайньої необхідності; • кожен комерційний банк повинен мати систему вимірювання, моніторингу, контролю ліквідності для кожної з основних валют; • окрім оцінки агрегованої валютної ліквідності і прийнятного розриву із зобов’язаннями в національній валюті, комерційний банк повинен аналізувати свою стратегію окремо в розрізі кожної з валют; • комерційний банк повинен установлювати і регулярно переглядати ліміти на розриви потоків грошових коштів для окремих тимчасових інтервалів для іноземних валют, агрегований і окремо для кожної з валют з якими працює; • кожен комерційний банк повинен мати адекватну систему внутрішнього контролю над процесом управління ліквідністю; • фундаментальні компоненти системи внутрішнього контролю включають регулярний незалежний перегляд, оцінку ефективності системи, внесення до неї змін, де це не погоджено; • результати дослідження повинні бути доступні Наглядовим органам; • кожен банк повинен мати механізм, який забезпечує адекватний рівень розкриття публічної інформації; • банківський нагляд повинен зробити незалежну оцінку стратегії банку, політик і процедур управління ліквідністю; • нагляд повинен вимагати від комерційного банку наявність ефективної системи вимірювання моніторингу і контролю ризику ліквідності; • нагляд повинен отримувати від кожного банку своєчасну і достатню інформацію для оцінки ризику ліквідності і адекватного планування на випадок кризових ситуацій. Іншим важливим моментом є визначення Комітетом Базеля принципів управління ризиком процентної ставки: • Наглядова рада затверджує політику і процедури відносно ризику процентних ставок і повинна регулярно отримувати інформацію про величину процентного ризику комерційного банку в цілях моніторингу і контролю; • менеджери комерційного банку повинні забезпечити таку бізнес-структуру банку, яка дасть можливість ефективно управляти процентним ризиком, створити політику і процедури для обмеження цього ризику; • комерційний банк повинен виділити осіб або комітет тих, хто відповідає за управління ризиком процентної ставки і переконатися, що існує адекватне розділення обов’язків по ключових елементах управління цим ризиком для уникнення конфлікту інтересів; • комерційний банк повинен мати функції вимірювання, моніторингу і контролю ризику та чітко відокремлювати їх від функції ухвалення позицій щодо процент184
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
• • • • • • • • •
• • •
•
• • • •
ного ризику, а також надання звітності за цими позиціями Наглядовій Раді і менеджерам банку; великі банки повинні створити незалежний підрозділ, який відповідав би за вимірювання, моніторинг і контроль ризику процентної ставки в рамках усього комерційного банку; важливо, щоб політика і процедури комерційного банку з управління ризиком процентної ставки були чітко визначені і узгоджені з природою і особливостями бізнесу; політика повинна застосовуватися на консолідованій основі з урахуванням рівня ризику афілійованих підрозділів; важливо, щоб комерційний банк ідентифікував процентний ризик, властивий новим продуктам, і здійснив адекватні заходи контролю перед упровадженням цих продуктів; основні механізми хеджування повинні бути обумовлені заздалегідь Наглядовою радою або комітетом, якому ці функції делеговані; важливо, щоб у комерційного банку була система оцінювання ефекту від зміни процентної ставки, яка охоплює всі матеріальні значення цього ризику; припущення, які лежать в основі припущень, повинні бути зрозумілі ризикменеджерам і менеджменту комерційного банку; комерційний банк повинен розробити і упровадити систему лімітів та іншу практику, яка обмежує позиції відповідно до прийнятих політик у банку; комерційний банк повинен вимірювати свою вразливість до втрат при кризових ринкових ситуаціях — включаючи межі використання основних моделей — і розглядати ці результати при перегляді і створенні політики і лімітів на ризик процентних ставок; комерційний банк повинен мати адекватну інформаційну систему вимірювання, моніторингу, контролю і звітності за розміром процентної ризику; звіти повинні надаватися регулярно Наглядовій раді і менеджерам банку і, де необхідно, окремим бізнес-менеджерам; комерційний банк повинен мати адекватну систему внутрішнього контролю над процесом управління процентним ризиком. Фундаментальні компоненти системи внутрішнього контролю включають регулярний, незалежний перегляд і оцінку ефективності системи та її удосконалення; наглядові органи повинні отримувати від комерційного банку достатню і своєчасну інформацію для оцінювання рівня процентного ризику. Ця інформація повинна враховувати процентний ризик за валютами в портфелі комерційного банку, включаючи позабалансові статті, а також неторгові статті; комерційний банк повинен підтримувати капітал, який зміг би покрити ризик процентних ставок; комерційний банк повинен надавати публічну інформацію щодо рівня ризику процентної ставки і свою політику щодо його управління; нагляд повинен оцінити, чи дозволяє внутрішня система оцінювання адекватно відображати в балансі розмір процентного ризику. Якщо — ні, система повинна бути приведена до необхідних стандартів; для допомоги нагляду в оцінюванні процентного ризику комерційні банки повинні надавати результати їх внутрішньої системи оцінки, виражені в поняттях економічної вартості; 185
Казначейство банку
•
якщо нагляд визначить, що комерційний банк не підтримує капітал на достатньому рівні для покриття процентного ризику, відображеного в обліку, вони повинні зажадати від комерційного банку або зробити негайні дії із зменшення ризику, або підтримувати додатковий обсяг капіталу для його покриття, або комбінувати ці дії. Наведені принципи управління ризиком ліквідності і процентної ставки слід розглядати як один з етапів підготовки до впровадження в Україні певних регулювальних правил, які відповідають принципам угоди Базеля, пов’язаної з підвищенням надійності комерційних банків. Процедури контролю, планування і управління ліквідністю Основною метою управління активами і пасивами комерційного банку є підтримка достатнього рівня ліквідності балансу з урахуванням рентабельності активнопасивних операцій, що проводяться банком. Як було вже визначено раніше, ліквідність банку — це здатність його своєчасно виконувати вимоги своїх вкладників та інших кредиторів, а також задовольняти попит позичальників. А ризик ліквідності — це ризик того, що банк буде не здатний своєчасно задовольняти вимоги своїх вкладників та інших кредиторів, а також зобов’язання перед позичальниками унаслідок нестачі ліквідних активів. Разом з цим існує ймовірність того, що банк буде характеризуватися надмірною ліквідністю, фінансуючи невиправдано багато низькодоходних ліквідних активів. Ліквідність банку є однією з найважливіших характеристик його надійності. Під управлінням ліквідністю розуміється здатність задовольняти попит на фінансові ресурси з боку клієнтів банку протягом операційного дня з прийнятним рівнем витрат. Таким чином, управління ліквідністю в комерційному банку призначене для своєчасного виконання прийнятих на себе зобов’язань з урахуванням їхніх обсягів, терміновості і валюти платежів, забезпечення необхідного співвідношення між власними і залученими ресурсами, формування оптимальної структури високоякісних активів для виконання вимог вкладників, кредиторів та інших клієнтів. Потік готівки від кредитів, що погашаються, та інших фінансових інструментів, платежів клієнтів на свої рахунки повинен бути достатній для видачі нових кредитів і купівлі активів для проведення платежів з рахунків клієнтів по їх розпорядженнях, виплати депозитів і відсотків за ними. Клієнти можуть виявити попит на ресурси, вилучаючи депозити, здійснюючи платежі або отримуючи кредит, у т.ч. для корекції власної ліквідності. Найбільш важливі завдання забезпечення ліквідності полягають у підтримці оптимуму між ліквідністю і прибутковістю, а також забезпеченні збалансованості між термінами вкладень за активами і пасивами. Для підтримки поточної ліквідності банк повинен мати достатній запас ліквідних активів, що накладає обмеження на вкладення в низьколіквідні активи (кредити). Управління ліквідністю може здійснюватися шляхом управління активами або пасивами. Ліквідність можна купити на ринку (цей термін розуміємо як купівля готівки з метою підтримки платоспроможності), а також придбати шляхом продажу накопичених ліквідних активів. Найважливішими інструментами управління ліквідністю в українських умовах є валютний ринок, ринок міжбанківського кредиту і державні цінні папери. 186
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Спосіб управління активами полягає в підтримці необхідного запасу високоліквідних коштів (каса, залишки на коррахунку в НБУ, кореспондентські рахунки, «короткі» міжбанківські кредити, валюта), а також наявності достатнього обсягу ліквідних цінних паперів. Правильне планування ліквідності не потребує значного продажу цінних паперів, тому що при цьому можуть бути зафіксовані збитки. На жаль, в умовах української економіки поки що не достатньо діє ринок вторинних цінних паперів, який за розвинутої ринкової економіки дозволяє підвищити ліквідність комерційного банку і зняти обмеження на абсолютну величину кредитних вкладень. Це може виявитися серйозною перепоною для доведення рівня кредитів до рівня банківських систем розвинутих економік. Розмір запасу ліквідності, який вимірюється коефіцієнтом ліквідності (відношенням ліквідних активів до зобов’язань до запитання), залежить від розміру комерційного банку, клієнтської бази, стану фінансових ринків. Дрібніші банки повинні мати більший запас. Спосіб управління пасивами полягає в залученні позик на міжбанківському ринку (оперативне управління) і планомірному залученні депозитів (стратегічне управління). Крім того, використовуються операції репо — угоди на придбання цінних паперів з подальшим викупом за обумовленою ціною. На крайній випадок залучають короткострокові позики в НБУ. Ризик управління шляхом міжбанківського кредитування виникає, коли необхідно залучати ресурси в момент дефіциту, наприклад, на звітні дати. Комерційний банк не може довгий час «тягнути ресурси» на міжбанківському ринку, як правило, якщо такий період перевищує 7–10 днів, найбільш обережні партнери починають закривати ліміти, особливо якщо баланс показує зниження ліквідності за рахунок збільшення неліквідних активів або відтоку клієнтів. При коливаннях ринку і виникненні локального дефіциту ліквідності, коли ціна інструменту падає, можливі втрати, навіть якщо власна ліквідність інструменту абсолютна або достатньо висока (наприклад, валюта і ОВДП). Рівень втрат залежить від ємності і ліквідності ринку в умовах кризової ситуації. Не менш важливий інструмент управління ліквідністю — залучення «довгих» вкладень (депозитів), які в умовах розвиненої ринкової економіки створюються головним чином за рахунок заощаджень населення, що відповідає характеру поведінки домашніх господарств. У результаті втрати довіри до банківської системи вельми значна (у масштабах країни) частина заощаджень населення знаходиться не у формі гривневих банківських депозитів, а у формі валютної готівки, що не тільки скорочує кредитний потенціал банківської системи, а й знижує її ліквідність. Ресурси корпоративних клієнтів, складових основи клієнтської бази українського банку, мають менш стабільний характер. Для управління ліквідністю з мінімальними витратами комерційному банку необхідний бездоганний фінансовий імідж, оскільки будь-яка негативна інформація може призвести до кризи ліквідності в результаті масового панічного вилучення готівки з боку клієнтів, у разі закриття лімітів на банк на ринку міжбанківського кредитування. Комерційні банки, що мають значні активи, великий капітал, значну клієнтську базу можуть мати менші витрати при підтримці ліквідності. Необхідно мати якомога 187
Казначейство банку
більше діючих лімітів і банків-партнерів, щоб у критичний момент мати додаткову можливість залучити додаткові ресурси. Значну роль відіграє системний аспект — у кризових ситуаціях ліквідність ринків, особливо міжбанківського, падає і знайти гроші досить складно. Сценарій втрати платоспроможності значною мірою традиційний. Як правило, в цьому випадку керівництво банку не приділяє достатньо уваги значенню ризикменеджменту. Внаслідок цього комерційний банк проводить нераціональну кредитну політику, захоплюється спекуляціями, приймає значний інвестиційний або валютний ризик, неефективно використовує ресурси. Баланс демонструє зниження ліквідності, прибутку і капіталу, збільшення частки проблемних активів, репутація комерційного банку падає, закриваються ліміти на міжбанківському ринку, починаються збої в клієнтських платежах, клієнти прагнуть вивести свої ресурси, попереджають своїх контрагентів про переказ платежів в інші банки, потім комерційний банк продає свої активи, знижується об’єм надходжень на коррахунок банку і зменшується валюта балансу — якщо менеджмент банку не в змозі припинити відтік коштів, настає втрата платоспроможності і ліквідація. Підтримка банком оптимальної ліквідності може здійснюватися такими способами: • накопичувати ліквідність на своїх балансах; • набувати її на грошових ринках; • використовувати обидва способи. Ризик управління ліквідністю має цінову і кількісну складові: • ціновий ризик ліквідності обумовлюється ціною, за якою можуть бути продані активи, і процентною ставкою, за якою можуть бути залучені пасиви; • кількісний ризик визначається тим, чи існують активи, які можуть бути продані і чи є на ринку можливість придбати ресурси за будь-яку ціну. Що стосується управління пасивами, то потенційний ризик тут виникає в тих випадках, коли комерційні банки вимушені «переплачувати» за ресурси або коли ресурси недоступні. Політика комерційного банку відносно підтримки оптимального рівня ліквідності повинна враховувати такі основні положення: • ліквідність негативно впливає на прибутковість комерційного банку; • ліквідність слід планувати і в тих випадках, коли в комерційному банку не спостерігається проблеми незбалансованості ліквідності; • політика комерційного банку у сфері підтримки необхідного рівня ліквідності — це стратегія боротьби банку з невизначеністю і ризиками. Функції банківської ліквідності: • задоволення попиту на кредити; • задоволення бажань клієнтів вилучити депозити; • чинник довіри (імідж комерційного банку); • інтегральний комплекс взаємин банку з клієнтами; • можливість уникнення продажу активів, що «горять», для отримання коштів; • «прийнятні ціни» управління банківською ліквідністю. Для управління ризиком ліквідності важливо класифікувати активно-пасивні операції за такими критеріями: За призначенням активні операції можна розподілити на операції, що мають на меті підтримати ліквідність комерційного банку на тому або іншому рівні, та операції, спрямовані на отримання прибутку. 188
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
• • • • • • • • •
Відповідно до критеріїв прибутковості: активи, що приносять дохід; активи, що не приносять доходу. За ступенем ліквідності: високоліквідні активи (каса, ресурси на кореспондентський рахунку в НБУ і на рахунках Ностро, цінні папери, що легко реалізовуються); ліквідні активи (вкладення, що погашаються в найближчі 30 днів, конвертована валюта); найменш ліквідні активи (довгострокові вкладення, будівлі і споруди). Пасивні операції можна розподілити за степенем постійності: летючі ресурси до запитання; стабільні ресурси до запитання; термінові пасивні операції; власний капітал.
Комплексна система управління і контролю ризику ліквідності Це ціла група різноманітних методів, заснованих на детальному описі властивостей усіх або основних фінансових інструментів у портфелі банку, істотних з точки зору ризику ліквідності і грошових потоків. Комплексна система управління ризиком ліквідності полягає в такому: • оцінювання майбутніх грошових потоків; • оцінювання структури балансу і забалансових вимог та зобов’язань; • опис усіх властивостей активів і пасивів; • можливість аналізу всіх ефектів руху процентних ставок; • прогноз ліквідності; • прогноз банківських нормативів; • отримання різних звітів. Головна цінність цієї системи полягає в можливості проникнення в повне управління балансу. Алгоритм оцінки рівня ризику ліквідності: • вхідна інформація: - баланс; - графік погашення активів і пасивів; - внутрішньобанківські ліміти і нормативи; - нормативна база НБУ; - ліквідність ринку; - крива прибутковості; - ринкова вартість ресурсів; • оцінювання фактичного ризику ліквідності; • оцінювання цінового і кількісного ризику ліквідності; • аналіз відхилень фактичного ризику від нормативних значень ризику; • визначення варіантів допустимих рішень управління ліквідністю; • розрахунок вартості підтримки ліквідності банку по кожному з варіантів управління ризиком ліквідності; • прогноз ліквідності і банківських нормативів; • формування управлінських звітів; 189
Казначейство банку
•
моніторинг і контроль ризику ліквідності. Загальна система управління ліквідністю є життєво важливою системою комерційного банку. У разі виникнення ситуації, коли ресурси (матеріально-технічні, людські і т.п.) банку обмежені, підтримка нормального функціонування цієї системи є пріоритетним завданням. Система управління ліквідністю комерційного банку включає дві складові: • систему управління поточною платіжною позицією; • систему управління ліквідністю балансу банку. Система управління поточною платіжною позицією направлена на підтримку позитивної платіжної позиції по всіх видах валют у деякому майбутньому при реалізації найбільш вірогідного сценарію подій. Система управління ліквідністю балансу банку спрямована на забезпечення достатнього ступеня ймовірності виконання банком своїх зобов’язань у разі виниклої з якої-небудь причини неможливості здійснення нових операцій (модель пасивної еволюції). Відповідальними особами за управління поточною платіжною позицією є заступник Голови Правління, що займається Казначейством, а в його відсутність — керівник Казначейства. Основним документом, що відображає поточну платіжну позицію комерційного банку, є фінансовий план дня, який щодня готується і представляється керівництву Казначейством. Фінансовий план дня в обов’язковому порядку повинен містити: • дані про рух грошових коштів за попередній робочий день, зокрема про найбільші вкладення та інші операції комерційного банку; • дані про платіжну позицію на даний операційний день, що включають передбачувані рухи коштів у касі комерційному банку; • найбільші залишки на рахунках клієнтів, у разі наявності таких — інші зобов’язання комерційного банку до запитання; • дані про залучені і розміщені комерційним банком МБК, і так само за іншими ліквідними активами; • прогноз списань і надходжень не менше чим на два тижні наперед. Система управління ліквідністю балансу комерційного банку є основним механізмом, що забезпечує виконання банком своїх зобов’язань незалежно від дій контрагентів. Постійний моніторинг стану ліквідності балансу банку і динаміки її зміни покладається на Управління економічного аналізу і звітності. Щомісячно вказаним підрозділом складається «Звіт про ліквідність балансу комерційного банку». Цей документ доводиться до відома всіх членів КУАП комерційного банку. Граничні значення коефіцієнта надлишку (дефіциту) ліквідності показано в табл. 3.2. У разі порушення даних граничних значень або постійного погіршення показників ліквідності аналізуються причини і виносяться на засідання КУАП рекомендації щодо їх усунення. Управлінська звітність щодо ліквідності: • розрахунок стабільної і летючої частини ресурсів по видах валют; 190
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Таблиця 3.2 Граничні значення коефіцієнтів надлишку (дефіциту) ліквідності Термін до запитання 1 день 2–7 днів 8–30 днів 31–90 днів 91–180 днів 181 день – 1 рік 1–3 Понад 3 роки
Граничне значення коефіцієнта надлишку (дефіциту) ліквідності, % 40 35 30 25 20 15 10 5 0
• • • • • • • • • • • •
портфельні обмеження (моніторинг); ліміти і нормативи ризику ліквідності (моніторинг); графік погашення активів і пасивів (GAP); показники рівня ризику ліквідності за термінами погашення; прогноз ліквідності; прогноз банківських нормативів; обсяг і тривалість твердого пасиву; співвідношення ліквідності і прибутковості; звіт про стан позиції по первинних і вторинних резервах; моніторинг дотримання лімітів і нормативів ризику ліквідності; звіт про критичні позиції ризику ліквідності; порівняння джерел коштів з високим ступенем непостійності і складу ліквідних активів; • звіт про ступінь ліквідності активів і затребуваності пасивів. Слід розрізняти оперативне (поточне) і стратегічне (пов’язане з плануванням в майбутньому) управління ліквідністю. Найбільша складність полягає в тому, що значна частина фінансових потоків банку носить чисто стохастичний (випадковий) характер. До цих потоків належать, головним чином платежі і надходження за рахунками клієнтів, позапланові операції. Ведення статистики стохастичної частини грошових потоків та їхній аналіз дають змогу будувати прогноз за цими компонентами. Для оперативного управління ліквідністю слід мати поточний прогноз щодо платежів банку і клієнтів, складений за підрозділами з урахуванням ступеня їх ймовірності і внесений до програми управління ліквідністю. З цією метою упродовж операційного дня підрозділу надають інформацію про свої списання і надходження. Такий підхід дає змогу мінімізувати витрати на управління ліквідністю. За платежами клієнтів банк зазвичай має кредитове сальдо. Це пов’язано з тим, що клієнти отримують кошти на свій розрахунковий рахунок і здійснюють свої платежі в межах залишків на ньому. У процесі управління менеджери регулюють потребу банку в ресурсах. Якщо виникає надлишок ліквідності (кредитове сальдо), можливе інвестування надлишку коштів в працюючі (прибуткові) активи. У разі виникнення потреби в ліквідності 191
Казначейство банку
(дебетове сальдо) дається доручення відповідним підрозділам комерційного банку на покупку ресурсів або продаж валюти. Така концепція допускає здійснення систематичного аналізу банківських операцій і їх результатів за допомогою системи фінансових показників. Про ефективність діяльності комерційного банку в цілому судять насамперед за такими узагальненими характеристиками, як прибутковість, ліквідність і ризик, маючи на увазі, що перераховані характеристики є інтегральним підсумком безперервного потоку операцій, здійснюваних банком. Для кожної банківської операції також можуть бути визначені компоненти фінансової тріади: прибутковість, ліквідність і ризик, проте через взаємовплив операцій між собою спосіб визначення кінцевого результату всіх банківських операцій шляхом простого підсумовування характеристик окремих операцій виявляється некоректним. Як наслідок при аналізі будь-якої операції як елементарної одиниці потоку доводиться розглядати весь обліковий ланцюжок: характеристики окремої операції — оформлення операції проводками по рахунках бухгалтерського обліку — облікові дані щодо портфелю фінансових інструментів — внутрішня фінансова звітність. Аналіз фінансових операцій і їх результатів на всіх етапах облікового ланцюжка становить основний зміст фінансового моніторингу, при цьому інструментом аналізу є наскрізна система фінансових показників. Залежно від вирішуваного завдання може здійснюватися низхідний або висхідний аналіз, що визначається послідовністю процедури аналізу, що реалізовується, — від характеристик окремих операцій до внутрішньої фінансової звітності, або навпаки. Як по відношенню до окремої операції, так і до їх потоку вимога збільшення прибутковості, підвищення ліквідності і зниження ризику є суперечливим, тому забезпечення ефективності функціонування банку по суті зводиться до досягнення компромісу між перерахованими характеристиками потоку операцій. У банківській практиці прийнятний рівень ризику забезпечується за рахунок застосування системи лімітів по здійснюваних операціях, при цьому оптимізація функціонування банку досягається шляхом максимізації прибутковості при забезпеченні необхідного рівня ліквідності. І надлишок, і недолік ліквідності є індикатором наявності проблем: надлишок ліквідності свідчить про неефективне використанні ресурсів, що є в банку, а недолік ліквідності указує на можливість часткової або повної втрати очікуваних доходів. Таким чином, стабілізація ліквідності на необхідному рівні є неодмінною умовою ефективного функціонування банку. При здійсненні контролю ліквідності принципове значення має спосіб її оцінювання. Для оцінювання ліквідності найчастіше використовують коефіцієнтний метод. Очевидно, що кредитні організації з високоякісними активами, достатнім капіталом і нормальним рівнем ліквідності мають можливість залучати ресурси за нижчими ставками. Банк, що має достатню депозитну базу, меншою мірою схильний до різкого відтоку коштів. Щоб зробити коректні висновки, найбільш важливо оцінювати саме динаміку показників ліквідності, а також причини, що їх викликають, — збільшення частки ліквідних або неліквідних активів, приток коштів клієнтів або навпаки їх відтік. Слід мати на увазі, що коефіцієнти ліквідності повинні лежати в певному діапазоні — надмірно низька ліквідність пов’язана з ризиком, а надмірно висока — з недоотриманими доходами. 192
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
План ліквідності Комітет з управління пасивами і активами повинен організувати розроблення формального плану ліквідності. Необхідно підготувати два плани ліквідності: • один — для підтримки операційної ліквідності; • другий — на випадок виникнення кризи ліквідності, причому вищу пріоритетність повинна мати робота щодо розроблення плану другого роду. До плану ліквідності слід включати: • оцінку вартості підтримки ліквідності як активної, так і пасивної частини банківського балансу; • реалістичний графік конвертації в грошові кошти активів, що враховує реальні терміни надходження в оборот грошей від нових вкладників та інших кредиторів, ключові коефіцієнти ліквідності та їхні нормативні значення (йдеться про внутрішньобанківські нормативи, які розробляє сам банк). Альтернативним істотно точнішим і трудомістким способом оцінювання ліквідності є аналіз фінансових потоків, що дозволяє отримати повне уявлення про рівень і структуру ліквідності. Управління ризиком ліквідності з використанням GAP GAP — розрив між балансовою вартістю активів і балансовою вартістю пасивів. Критерієм для класифікації конкретної вимоги або зобов’язання на цьому тимчасовому інтервалі є: • термін погашення; • фінансові інструменти, які не мають визначеної дати погашення, можуть бути класифіковані на основі статистичних даних (стабільна і летюча частини, оборотність, очікуваний термін погашення). Для розрахунку розриву за активами і пасивами банку, реструктуризацією статей балансу з метою управління ризиком ліквідності застосовують такий механізм: • усі активи і пасиви банку розбивають за термінами; • розраховують комплект відкритих довгих і коротких позицій; • визначають розрив GAP (позитивний — вимоги більші від зобов’язань, негативний — зобов’язання більші від вимог); • розраховують накопичувальний GAP — стан кореспондентського рахунка за термінами. Ліквідність, придбана на ринку Як альтернатива ліквідності, що нагромаджується в балансі, банк може спробувати створити ліквідність, використовуючи свої пасиви. Ідея полягає в тому, щоб набувати коштів для рентабельного їх використання, особливо для задоволення попиту клієнтів-позичальників. Стиль управління, що проявляється у виборі між ризиком і доходом, визначатиме агресивність управління пасивами і об’єм накопичення ліквідності. Суть управління пасивами: • мінімізація процентних витрат; • визнання важливості відносин з клієнтами; • відхід від обмежень контролюючих органів. 193
Казначейство банку
Як основний метод управління активами і пасивами, використовується розподіл ресурсів за активними операціями за принципом узгодження ступеня ліквідності перших і затребуваності других. Розподіл ресурсів по активних операціях за термінами і визначення маржі за видами активно-пасивних операцій визначаються в розрізі основних валют, з якими працює банк. Основні етапи розподілу ресурсів за активними операціями згідно з термінами погашення і визначення маржі за видами активно-пасивних операцій: • визначення стабільної і летючої частини ресурсів до запитання і кредиторської заборгованості; • визначення пріоритетів в розподілі ресурсів за активними операціями згідно з термінами погашення; • визначення черговості розміщення ресурсів за активними операціями; • розрахунок середньозваженої вартості ресурсів, використаних для окремих термінів погашення; • визначення розміру процентної маржі по кожному терміну погашення; • розрахунок твердого пасиву для проведення активних операцій; • підготовка вихідних форм, одержаних на підставі розподілу ресурсів за активними операціями. Різні джерела залучення коштів відрізняються характеристикою коштів, оборотністю, резервними вимогами. Суть методу полягає в тому, що ресурси, мобілізовані з різних джерел, використовуються по-різному. Ресурси ув’язуються за джерелами і напрямами використання. Пріоритетність розподілу окремих видів ресурсів визначається з урахуванням таких принципів: • власний капітал є основою формування довгострокових вкладень; • ресурси, залучені з певних сегментів фінансового ринку, розміщуються насамперед на цих сегментах; • стабільні ресурси використовуються передусім для покриття низьколіквідних активів і формування вторинних резервів; • летючі ресурси розподіляються насамперед за ліквідними активами. При застосуванні методу конверсії фондів необхідно: • розподілити всі ресурси за джерелами формування залежно від обороту по рахунках і резервних вимог; • розподілити ресурси з кожного джерела на фінансування відповідних активів. Таким чином, дилема «ризик — прибутковість» вирішується окремо для кожного джерела коштів (метод мінібанку). Метод планування ліквідності Цей метод допускає розрахунок очікуваного в певному тимчасовому інтервалі розриву між притоком і відтоком грошових коштів, а також контроль за фактичним виконанням планів. Таке планування тісно пов’язане з проблемою фондування операцій і управління активами, тобто ухвалення рішень про розміщення активів та їх фінансування відповідними пасивами. Перспективна ліквідність характеризується прогнозом руху коштів на плановий період. Прогноз спирається на метод, що припускає облік термінів укладених догово194
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
рів і операцій. Для реалізації розрахунку необхідно організувати обов’язкове внесення (реєстрацію) всіх ресурсних операцій до внутрішньобанківської інформаційноаналітичної системи. По фінансових операціях, терміновість яких регламентована відповідними положеннями контрактних угод, повинен указуватися конкретний термін погашення. У розрахунках необхідно враховувати не тільки рух коштів за наявними операціями, а й включати в розрахунок прогноз очікуваних операцій. У рамках системи фінансового моніторингу для проведення аналізу ліквідності доцільно використовувати дані, джерелом яких є банківська інформаційна система. При цьому процедура аналізу ліквідності реалізується як складова частина облікових технологій банку, що забезпечує достовірність, зіставність і конкретність отриманих результатів. Базовою формою внутрішньої фінансової звітності для аналізу рівня і структури ліквідності в комерційному банку є звіт про стан активів і пасивів, згрупованих за термінами вимоги і погашення. Цей звіт є основою для побудови графіка поточної ліквідності (часовий інтервал від 1 до 30 днів), який представляє найбільший інтерес при проведенні банківських операцій. Зіставлення побудованого графіка поточної ліквідності з типовим графіком бажаної ліквідності дає можливість зробити якісний висновок про рівень і структуру поточної ліквідності, а також про доцільність вживання заходів по її корекції. Проводиться вибірка операцій за типом валюти з датою виконання (приплив і відплив коштів), що доводиться на певний стандартний інтервал. Зазвичай, використовуються такі тимчасові інтервали: до запитання, 2–7 днів, 8–30 днів, 31–90 днів, 91–180 днів, 181–360 днів, понад 1 рік. Основним недоліком методу є імовірнісний характер поведінки клієнтських коштів. Передбачається, що вони будуть, як мінімум, на поточному рівні, хоча насправді в разі розвитку несприятливих ситуацій це буде не так: оцінка ліквідності може бути завищена. Розрив ліквідності на даний термін визначається як різниця між активами, погашення яких доводиться на даний термін, і пасивами, повернення яких доводиться на даний термін. Суми, отримані в рядку «розрив ліквідності», представляють в абсолютному виразі інформацію про відповідність або невідповідність обсягів ресурсів і вкладень конкретному терміну. В результаті аналізу виникає діаграма розривів за основними валютами. Зазвичай аналізують окремо гривню та іноземні валюти, а також звідні дані. Далі ставиться ліміт на допустиму величину відношення розриву на даний термін до суми пасивів на цей термін. Найвигідніше трансформувати короткі пасиви в довгі активи за рахунок природного збільшення процентного спреду, але така стратегія призводить до збільшення ризику. Навпаки, чим менша величина розривів за термінами, тим нижчий ризик, але більші процентні витрати комерційного банку. Оптимізація коефіцієнту трансформації є найважливішим завданням фінансового управління. Виконання цього показника має контролювати Комітет з управління активами і пасивами. У разі наявності істотного дисбалансу віддається розпорядження на залучення пасивів на даний термін або покриття за рахунок постійного залучення коротших депозитів. У разі надлишку ліквідності можна збільшити активи на цей термін. 195
Казначейство банку
Таким чином, типовий графік бажаної ліквідності є гладкою монотонною неспадною лінією, початкова і кінцева точки якої відповідають планованим значенням коефіцієнтів миттєвої і поточної ліквідності. Планування значень коефіцієнтів миттєвої і поточної ліквідності здійснюється на підставі експертних оцінок, що враховують безліч зовнішніх і внутрішніх чинників (поточна і прогнозована ринкова кон’юнктура, структура банківського портфеля, динаміка фінансових показників та ін.) і нормативні вимоги, що діють. Плановані значення коефіцієнтів миттєвої і поточної ліквідності можуть переглядатися регулярно в передбаченому регламентом порядку, а також у міру необхідності у разі різких змінах умов функціонування комерційного банку. При цьому як орієнтири використовуються граничні значення коефіцієнтів миттєвої ліквідності Н4, поточної ліквідності Н5 і короткострокової ліквідності Н6, установлені відповідно до Положення НБУ від 28.11.2001 № 489. Контроль виконання посадовими особами і підрозділами представлених вище рекомендацій проводить служба внутрішнього контролю (аудиту) комерційного банку. Перевірки проводяться відповідно до затвердженого плану перевірок, але не рідше, ніж один раз на рік. Перевірці повинні піддаватися, зокрема, такі моменти: • відсутність або наявність фактів порушення платіжної позиції банку; • повнота і достовірність використовуваної в процесі управління ліквідністю інформації; • факт складання всіх передбачених документів. Акт перевірки системи управління ліквідністю доводиться до відому всіх членів Правління банку. У разі виявлення серйозних порушень протягом місяця від дати закінчення перевірки на засідання Правління Заступником Голови Правління, що займається Казначейством, виноситься план заходів щодо усунення виявлених порушень. У разі затвердження Правлінням плану контроль за його реалізацією покладається на Службу внутрішнього контролю. Поняття про умовно-грошові потоки та теоретичне обґрунтування їх Визначимо в найбільш загальному вигляді поняття «умовно-грошові потоки» як грошові потоки між суб’єктами економічних відносин за певний час, що складаються з грошових коштів та інших об’єктів, виражених у грошових еквівалентах. Основу елементарної моделі економічних відносин становить суб’єкт цих відносин. Він є учасником усіх економічних процесів і невід’ємним, найважливішим елементом системи економічних відносин. Його існування визначає сенс, цілеспрямованість і міру економічних процесів. Економічні процеси, зрештою, є задоволенням потреб і реалізацією цілей суб’єктів економічних відносин. Суб’єкти економічних відносин вступають у відносини з приводу об’єктів економічних відносин. Об’єктами економічних відносин можуть бути різні економічні вигоди у вигляді матеріальних благ або прав на матеріальні блага чи інших прав, що дають змогу зрештою отримувати різні економічні вигоди. Оскільки в ході економічних відносин відбуваються зміни як об’єктів, так і суб’єктів економічних відносин, то їх необхідно розглядати як економічні процеси. Оскільки економічні відносини суб’єктів економічних відносин можна розглядати як 196
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
систему, а аналіз змін системи допускає облік як внутрішньосистемних, так і зовнішніх чинників, то важливим елементом аналізу конкретних економічних відносин повинен бути аналіз зовнішніх умов конкретних економічних відносин, зокрема аналіз його атрибутів — часу і простору. Слід підкреслити, що в економічних відносинах найважливішим атрибутом суб’єкта економічних відносин є його мета. Об’єкти економічних відносин виступають у ролі товарів, оскільки їхня суть являє собою вартість, а ціна виступає в ролі грошового виразу вартості об’єктів економічних відносин. У зв’язку з тим, що елементарна модель економічних відносин є системою в єдності і взаємозв’язку всіх її елементів, то кожен з елементів цієї системи надає вплив на решту її елементів. Наслідком цього є те, що вартість, а отже, і ціна об’єкта економічних відносин, формується під впливом кожного з елементів системи, а також конкретних їх характеристик, зокрема під впливом конкретних характеристик самого об’єкта економічних відносин. Елементарна модель економічних відносин показує, що суттю економічних процесів є зміна економічних відносин між суб’єктами економічних відносин з приводу об’єктів цих відносин, а основним їх результатом є зміна сумарної вартості об’єктів економічних відносин, які контролюються конкретним суб’єктом цих відносин. Саме ці положення дають змогу визначити умовно-грошові потоки як потоки об’єктів економічних відносин між суб’єктами економічних відносин за певний час, виражені в грошовому еквіваленті. Ретельніший аналіз дозволив прийти до висновку, що об’єкти економічних відносин, виражені в грошовому еквіваленті, зовсім не повинні носити яку-небудь матеріальну форму. По суті, цими об’єктами є права суб’єктів економічних відносин. І, дійсно, для того щоб відображати в своїх активах який-небудь об’єкт (матеріальний або нематеріальний), господарюючий суб’єкт повинен лише володіти певним об’ємом прав на нього. Якщо йдеться про суб’єкти економічних відносин — фізичні особи, то й тут об’єктами економічних відносин виступають, зрештою, права. Слід зазначити, що, як свідчить світова практика, права фізичних і юридичних осіб реалізуються не тільки в правовому полі, але й виходять за його рамки. Наприклад, сильніший суб’єкт віднімає об’єкт економічних відносин у іншого, слабкішого. Тому права суб’єктів економічних відносин, фіксуються не тільки системою законодавства, а й іншими відносинами суб’єктів економічних відносин. Народне прислів’я свідчить: «Правий той, хто має більше прав». Тому, підсумовуючи вищенаписане, зафіксуємо важливе методологічне положення: об’єктами економічних відносин виступають права суб’єктів економічних відносин на матеріальні і нематеріальні об’єкти, зафіксовані системою відносин економічних суб’єктів. Використовуючи надалі поняття «умовно-грошовий потік», виходитимемо з таких теоретичних посилань. Поняття умовно-грошових потоків як елементарна підстава економічної теорії порівняння варіантів витрат. Результатом викладеної позиції є такі положення: По-перше, безліч критеріїв економічної ефективності витрат можна розбити на дві підмножини: в основі першої з них лежить початковий, який визначається як відношення позитивного умовно-грошового потоку до негативного: 197
Казначейство банку
. В основі другої підмножини критеріїв — різниця між позитивним і негативним умовно-грошовими потоками. Це поняття визначається розумінням економічного ефекту: Економічний ефект = позитивний умовно-грошовий потік — негативний умовно-грошовий потік Окрім цього, можна стверджувати, що економічна ефективність, яка визначається як різниця між позитивним і негативним умовно-грошовими потоками, збігається з поняттям економічного ефекту. З урахуванням викладеного вище можна встановити, що поняття «умовногрошовий потік», «позитивний умовно-грошовий потік», «негативний умовногрошовий потік», а також «принцип суб’єктивності економічних оцінок» належать до елементарних підстав економічної теорії порівняння варіантів витрат. Разом з тим одне важливе питання залишається не вирішеним. З одного боку, встановлено об’єктивне існування двох підмножин критеріїв економічної ефективності витрат, в основі кожного з яких лежить свій початковий тип критерію економічної ефективності витрат. З іншого боку, показано, що суб’єкт економічних відносин, рухаючись по шляху накопичення капіталу, визначається як різниця між позитивним і негативним умовно-грошовими потоками в частині фінансових результатів операцій, які здійснюються безпосередньо цим суб’єктом, визначає і ефективність, і ефект також тільки як різницю між позитивним і негативним умовно-грошовими потоками: . Розглянемо, чим характеризується специфіка економічних умов, у яких суб’єктові економічних відносин, який прагне до максимізації різниці між позитивними і негативними умовно-грошовими потоками, доцільно застосовувати як критерії економічної ефективності витрат критерії типу умовно-грошові потоки і час. Умовно-грошові потоки і час Умовно-грошові потоки здійснюють свій рух у часі. Точніше навіть буде сказати, що час — послідовність явищ, що змінюють один одного, в тому числі й умовногрошові потоки. Фінансові менеджери, як і всі суб’єкти економічних відносин, ухвалюючи рішення, не можуть вплинути на минулі події, тому в теорії фінансового менеджменту фахівці використовують у розрахунках майбутні (очікувані, прогнозовані) умовно-грошові потоки. По відношенню до умовно-грошового потоку розрізняють його поточну (PV) і майбутню вартість (FV). Поточна вартість умовно-грошових потоків (PV) визначається за допомогою процедури дисконтування, а майбутня вартість (FV) — за допомогою процедури компаундування. Процедури дисконтування і компаундування взаємозв’язані, оскільки при їх розгляді маємо справу з одним і тим самим рівнянням, тільки в різних його формах: 198
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
'7O 17 J J ;
'7O , J O де PV — поточна вартість умовно-грошового потоку; i — процентна ставка; n — кількість аналізованих періодів; PV — майбутня вартість умовно-грошового потоку. Враховуючи взаємозв’язок процедур дисконтування і компаундування, а також той факт, що сьогодення є єдиною конкретною точкою на осі часу, а майбутнє — нескінченна безліч точок, то можна вважати, що облік чинника часу при аналізі умовногрошових потоків здійснюється переважно за допомогою процедури дисконтування, визначаючи поточну вартість майбутніх умовно-грошових потоків. Вирішивши питання щодо переваги на користь процедури дисконтування по відношенню до процедури компаундування, ми тут же упираємося в проблему вибору ставки дисконтування. У цій темі ми не розглядатимемо проблеми прогнозування конкретної величини ставки дисконтування. Спробуємо знайти відповіді лише на два запитання більш загального характеру: • Ставки дисконтування за роках реалізації аналізованого проекту повинні бути різними чи єдиними? • Ставки дисконтування для позитивних і негативних умовно-грошових потоків, пов’язаних з реалізацією аналізованого проекту в одній і тій самій точці простору і часу, повинні бути різними чи єдиними? Відповідь на перше питання така. Ринок капіталів зазнає, як і все в навколишньому світі, змін. Ці зміни відбуваються постійно. Отже, природно змінюються і процентні ставки. Саме тому при використанні процедури дисконтування використовується не величини r=const, а величина у, тобто ставка дисконтування за рік t. Чи можна при використанні процедури дисконтування не враховувати тимчасової структури процентних ставок? Так, для спрощення розрахунків можна використовувати поняття «прогнозований коридор» можливих значень у і отримати при цьому відповідний коридор значень у аналізованого показника, наприклад NPV. Ясно, що процедура побудови «прогнозованих коридорів можливих значень у не дає можливості отримання точних результатів. Разом з тим її застосування значно спрощує розрахунки. Таким чином, неважко помітити, що формули для порівняння варіантів інвестиційних витрат, у яких процедура дисконтування здійснюється на основі постійних процентних ставок r=const, є окремим випадком формул, у яких враховується тимчасова структура процентних ставок. Відповідаючи на запитання, повинні бути різними чи єдиними ставки дисконтування для позитивних чи негативних умовно-грошових потоків в одній самій тій самій точці простору й часу, пов’язаних з реалізацією аналізованого проекту, можна стверджувати: так, повинні бути однаковими. 17
Перспективи використання технологій аналізу GAP-розривів Упродовж усієї історії банківської справи кредитні інститути і контролюючі організації особливу увагу приділяли ранньому виявленню ситуацій, що призводять до 199
Казначейство банку
кризи ліквідності, а також розробленню механізмів, що дозволяють своєчасно вносити необхідні корективи до стратегії комерційного банку, щоб запобігти цій кризі. Найбільш поширений метод оцінювання ліквідності — використання різних коефіцієнтів, що показують співвідношення між активами і відповідними пасивами. Коефіцієнти ліквідності в більшості країн світу входять до складу обов’язкової звітності. Їхнє широке розповсюдження пояснюється насамперед простотою розрахунку і порівняльного аналізу. Проте вони все ж таки не в змозі повністю відобразити зміни в структурі активів і пасивів. Примітивне прогнозування співвідношення активів і пасивів комерційного банку на основі вивчення динаміки коефіцієнтів ліквідності і подальшої екстраполяції отриманої тенденції далеко не завжди дає достовірний результат, оскільки для створення повноцінної моделі діяльності банку необхідно враховувати, по-перше, особливості розвитку всіх структурних складових, а по-друге — вплив зовнішніх чинників: зміну облікової ставки, ймовірність відпливу грошових коштів і т.д. Необхідність широкого впровадження прогресивніших систем аналізу ліквідності і управління банківськими ризиками стала очевидною після кризи ліквідності 80 — початку 90-х років, що вразила ряд найбільших західних банків. Свідченням підвищеної уваги до цього питання є безліч досліджень, які систематизують проблему і розглядають шляхи її рішення. Тут передусім слід виділити діяльність фахівців комітету Базеля з банківського нагляду, що випустили документи «Principles for the Management of Interest Rate Risk» (вересень 1997 р.) і «Sound Practices for Managing Liquidity in Banking Organisations» (лютий 2000 р.). У них змальована існуюча практика використання інструментів по управлінню ліквідністю і розривами процентних ставок, а також подано конкретні рекомендації щодо застосування їх у комерційних банках різної величини. З урахуванням відносної нестабільності українського ринку вітчизняні банки повинні приділяти серйозну увагу побудові точніших схем управління активами і пасивами. Існуючі зараз обов’язкові нормативи ліквідності оцінюють ситуацію в комерційному банку дискретно і не дають повної картини. Нижче приведений огляд методів оцінювання розривів фінансових потоків, а також створених на їхній основі моделей управління цими потоками, які проранжовані за ступенем складності впровадження. В ідеалі модель управління фінансовими потоками повинна відповідати на такі три запитання: • У якій ситуації перебуває комерційний банк зараз? • Куди комерційний банк прямує? • Як він збирається досягти «пункту призначення»? Іншими словами, модель повинна дати топ-менеджментові банку можливість побачити і проаналізувати альтернативні шляхи розвитку, вибравши з них оптимальний, згідно зі своїм уявленням про розвиток ринку. При цьому не слід чекати, що механізм візьме на себе всі управлінські функції, а заразом і відповідальність за ухвалення рішень. Також треба пам’ятати, що ступінь складності і вартість моделі аналізу фінансових потоків мають відповідати можливостям комерційного банку. Моделі аналізу розривів охоплюють три основні взаємозв’язані сфери: • розрив ліквідності (короткостроковий фінансовий ризик); • розрив процентних ставок (довгостроковий фінансовий ризик); 200
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
•
валютний розрив. Для оптимізації роботи комерційного банку необхідно управляти розривами так, щоб добитися максимальної ефективності вкладень при заданому рівні ризику. Зупинимося на кожній з вищезазначених складових детальніше. Аналіз розривів ліквідності Щоб отримувати прибуток, комерційний банк повинен вкладати наявні в його розпорядженні ресурси в різні активи. Але якщо інвестиції становлять дуже велику частку його коштів, то комерційний банк ризикує виявитися неплатоспроможним, коли значна частина вкладників побажає забрати свої ресурси. З іншого боку, якщо резерви, створені на випадок несподіваного відпливу капіталів, виявляться дуже об’ємними, знизиться банківський прибуток. Таким чином, основне завдання управління розривом ліквідності — знайти той оптимальний стан системи, при якому досягається баланс між прагненням забезпечити максимальну ефективність вкладень і ризиком неплатоспроможності. Не дивлячись на явну очевидність цього твердження, до цих пір керівництво деяких кредитних організацій дотримується помилкової думки, що управління ліквідністю зводиться лише до завдання не допустити падіння ліквідності до рівня, що приводить до порушення встановлених нормативів. При цьому величезні грошові резерви лежать без руху, приносячи тільки збитки, оскільки комерційний банк, залучивши кошти, в результаті своєї недалекоглядності не отримує за ними прибутку, необхідного для покриття витрат. Іншою небезпечною політикою управління пасивами є систематичне погашення розривів за рахунок залучення додаткових коштів, внаслідок чого виникає ймовірність створення депозитної піраміди, яка рано чи пізно розділить долю всіх фінансових пірамід. Розрив завжди є різницею між активами і пасивами (включаючи позабалансові складові), розраховану наростаючим підсумком за термінами погашення на основі наявної таблиці термінів. Подібні таблиці рекомендується складати для коштів у всіх основних валютах, з якими працює комерційний банк. Таким чином, в основі аналізу розривів ліквідності лежить калькуляція вхідних і вихідних фінансових потоків, і основні відмінності між вживаними в банках моделями лежать саме в методах калькуляції. Усі методи можна розподілити на статичні й динамічні. Статичні методи при побудові моделі виходять виключно із стану справ, що склався в комерційному банку в базисний момент часу, тоді як динамічні дають змогу прораховувати можливі зміни в майбутньому та їхні наслідки. Перевагою статичних методів є простота реалізації і обслуговування, а також їхня наочність. Динамічні моделі відзначаються більшою складністю, але вони допомагають істотно полегшити завдання менеджерів і підвищити ефективність їхньої роботи, оскільки внаслідок впровадження моделей цього типу управління зосереджується не на рутинних проблемах, а на визначенні напрямів зміни банківської політики у сфері регулювання фінансових потоків. Перейдемо до огляду моделей у порядку зростання їхньої складності. Ця методика належить до найменш складних статичних моделей розриву ліквідності. Враховуючи, що форма GAP-розриву повинна бути наявною в кожному комерційному банку, впровадження методики не викликає особливої складності і в разі високої стабільності 201
Казначейство банку
ринкової ситуації і діяльності самого банку може дати вельми позитивний результат. До її недоліків можна зарахувати відсутність прогнозованої моделі, системи управління ризиками і усереднення підходу, тоді як розбіжності у сфері діяльності і масштабах різних банків часто потребують вибору напрямів поглибленого аналізу розривів ліквідності, що принципово відрізняються один від одного. Наприклад, комерційний банк, що активно працює на ринку короткострокових кредитів, потребує докладного розрахунку розривів ліквідності на кожен день протягом якого-небудь нетривалого періоду (припустимо, 5 днів) і в не такому детальному — на триваліші терміни. Менш залежні від короткострокових тенденцій кредитнофінансові установи повинні концентрувати особливу увагу на періоді від одного до трьох місяців (мал. 3.12). Таким чином, відмінності в простих статичних моделях зводяться до підбору оптимальної для комерційного банку тимчасової шкали, а також лімітів на залишки ліквідних коштів. Надалі базову статичну модель можна удосконалити, зробивши такі кроки: • впровадження елементів управління ризиками. Облік можливостей несплати за кредитами, вимогам за наданими гарантіями і т.д.; • прогноз частки коштів до запитання, якими комерційний банк може розпоряджатися в даний період. Ряд українських банків вирішують цю проблему довільним установленням лімітів, що далеко не завжди ефективно, оскільки не враховуються особливості клієнтури і ринкових тенденцій. Значно точніший результат дають системи аналізу клієнтської бази, засновані на структурному аналізі груп клієнтів. Питання створення такої системи за своєю обширністю і високим самостійним значенням виходять за рамки цього огляду; • уточнення «сходів» термінів платежів за рахунок використання елементів теорії ймовірності. Спираючись на досвід роботи комерційного банку, слід розраховувати ймовірність активації кредитної лінії, а також передчасного погашення виданих кредитів різними групами позичальників (це особливо актуально для тих банків, які спеціалізуються на видачі кредитів для придбання майна). Як спрощена модель, іноді може застосовуватися система вагових коефіцієнтів для потоків платежів, що доводяться на різні терміни; • облік впливу на грошові потоки поточної тенденції розвитку фінансових ринків; • поступовий перехід від статичної моделі до динамічної шляхом впровадження окремих динамічних елементів, наприклад, опрацьовування різних сценаріїв розвитку ринкової ситуації і обліку запланованих, але ще не укладених договорів. Для розрахунку статичної моделі фактично потрібний тільки автоматизований фінансовий калькулятор, за допомогою якого оформляються у вигляді розподіленої за періодами таблиці грошові потоки, що вже існують у банківській звітності (зокрема, платежі за виданими кредитами). Створення діючої динамічної моделі пов’язано з розробленням значно складнішого обчислювального апарату, здатного описувати трансакції, які банк припускає провести в майбутньому, і оцінювати їхні можливі наслідки. Найпростіша динамічна модель повинна прогнозувати фінансові потоки за умови постійності політики комерційного банку. При цьому слід виходити з практики укладення договорів, що мали місце протягом останніх 3–6 місяців. Щоб підвищити точність цієї моделі, її рекомендується доповнити декількома описаними нижче елементами. 202
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Аналіз динаміки коштів до запитання Для оптимального встановлення і зміни лімітів необхідна адекватна система аналізу перспектив розвитку клієнтської бази, за якою можна оцінювати тенденцію зміни об’єму коштів на рахунках до запитання, а також коливання залишків на даних рахунках. Складання достовірного прогнозу цих двох параметрів дає комерційному банку можливість розрахувати, який додатковий об’єм грошових коштів буде в його розпорядженні в певний період, а також якою його часткою він може скористатися без ризику викликати кризу ліквідності. Найскладніші динамічні системи управління розривами ліквідності включають інструментарій, що дає можливість прораховувати наслідки ухвалення різних управлінських рішень з урахуванням прогнозу зміни економічної ситуації та її впливу на окремі агреговані статті балансу комерційного банку. Динаміка ВБП
Поточне зростання сукупної грошової пропозиції
Зростання індивідуальних доходів
Квартальні доходи корпорацій
Зростання роздрібних продажів
Різниця між процентними ставками на банківські позики і комерційні папери
Дохід від вкладень на грошовому ринку
Темпи інфляції
Прогноз зміни сукупних кредитів
Прогноз зміни сукупних вкладів та недепозитних зобов’язань
Прогноз розриву ліквідності за досліджуваний період Мал. 3.12. Прогноз розриву ліквідності
Кількісні оцінки залежності статей балансу від зовнішнього середовища можна отримати шляхом кореляційного аналізу рядів динаміки статей, що вивчаються, і різних ринкових індексів. При цьому слід враховувати сезонні коливання середньомісячних об’ємів виданих кредитів. Точнішу картину залежності від ринкової ситуації можна сформувати за допомогою факторного аналізу, причому враховуватися повинні і кількісні, і якісні показники. Наприклад, при загрозі кризи потрібно враховувати як наслідки зниження прибутковості вкладень і відпливу капіталу, так і позитивний якісний чинник сильної репутації фінансової установи, під впливом якого утворюється приплив грошових коштів з боку потенційних клієнтів, що намагаються знайти найбільш безпечне місце вкладення своїх капіталів. Розглянемо зразкову схему прогнозування розривів ліквідності на підставі аналізу макроекономічних чинників. Нарешті, остаточна інтеграція моделі ухвалення стратегічних рішень з управління розривами ліквідності з модулем економіко-математичного прогнозування можлива тільки в комплексній системі, що використовує для оцінювання проектів експертно 203
Казначейство банку
отриману ймовірність реалізації різних сценаріїв та економіко-математичні методи розрахунку їхніх наслідків. На основі цих моделей керівництво комерційного банку ухвалює рішення про додаткове залучення або розміщення грошових коштів у разі несприятливих розривів короткострокової ліквідності, а також про заповнення розривів у триваліших періодах за рахунок маніпулювання термінами платежу за трансакціями, що проводяться. Аналіз розривів процентних ставок Найбільш поширений метод калькуляції процентного розриву — обчислення для встановлених тимчасових періодів різниці між об’ємами активів і пасивів, чутливих до зміни процентної ставки. При цьому необхідно враховувати як балансові, так і позабалансові рахунки, що відповідають вказаній умові. Зокрема, позабалансові рахунки можна використовувати для хеджування процентного ризику. Банки з розвинутою системою управління процентним розривом можуть здійснювати політику штучного формування розривів за своїми уявленнями про напрям руху ринку (табл. 3.3). Таблиця 3.3 Приклад політики формування розривів Очікувана зміна процентних ставок
Стратегія
Цільовий процентний розрив
Зниження
Надання довгострокових і отримання короткострокових кредитів
Негативний
Підвищення
Надання короткострокових і отримання довгострокових кредитів
Позитивний
Невизначене
Узгодженість за термінами
Нульовий
Для побудови адекватної системи моделювання зміни процентних ставок потрібно внести певні доопрацювання до підсистем АБС, призначених для виконання дій з кредитами, депозитами та іншими балансовими і позабалансовими статтями, чутливими до зміни процентної ставки. Так, при введенні параметрів нарахування відсотків ставка повинна позначатися як фіксована (якщо не змінюється в період дії договору) або як відносна (в усіх інших випадках). Для договорів з гнучкою ставкою доцільно вводити поняття «термін можливого перегляду величини ставки». Так, якщо в кредитному договорі передбачається погашення протягом року з коригуванням ставки на початку кожного календарного місяця, то поточний термін перегляду, до якого ставка зазначена як фіксована, встановлюється системою на перше число наступного місяця. Аналогічно розставляються всі подальші терміни перегляду. Наступним кроком удосконалення аналізу процентних розривів є фіксація відносних ставок залежно від методу індексації (прив’язка до ставки Iibor, ринкових індексів, курсу валют і т.д.). Маючи в своєму розпорядженні таку систему, аналітик може з високою точністю оцінювати прибутки і збитки, які комерційний банк отримає в результаті реалізації певних сценаріїв розвитку національної та світової економічних систем. 204
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Комерційні банки з багатовалютними ресурсами можуть використовувати методи агрегації коштів у різних валютах, використовуючи припущення про наявність кореляції між процентними ставками. При цьому від кредитної установи потрібно періодично перераховувати ці залежності і оцінювати свої потенційні ризики у випадку, якщо дані кореляції будуть розірвані. Динамічна система аналізу розривів процентних ставок спирається на вже описану технологію розрахунку наслідків договорів, які передбачається укласти в майбутньому, тому іноді її доцільно об’єднувати з аналогічною системою аналізу розривів ліквідності. Технологію прогнозування процентної ставки за періодами потрібно ретельно продумати, оскільки навіть щонайменші помилки в плануванні розриву процентних ставок можуть спричинити кумулятивний ефект і призвести до необоротних наслідків. Тому, підкреслимо, будь-які системи управління процентним розривом повинні функціонувати при безпосередній участі професійних експертів ринку і регулярно оновлюватися, а контроль за відповідним сектором менеджменту повинен бути особливо жорстким. Підводячи підсумки, має сенс привести відомий вислів Девіда Кейтса, зроблений більше ніж 20 років тому, але який досі не втратив своєї актуальності: «Ідеальне положення — бути в стані потенційної розбалансованості, з тим, проте, щоб ця розбалансованість була свідомою і більшою мірою відповідала динаміці процентної ставки». Аналіз валютних розривів При побудові моделі аналізу валютних розривів на базі офіційної звітності доцільно використовувати GAP-розрив за звітом про відкриті валютні позиції на кінець операційного дня. При роботі із значною різноманітністю валют типовою помилкою в побудові систем аналізу, що показують динаміку зміни курсів, є калькуляція ризику за кожною валютою, тоді як для отримання правильного результату необхідно також розраховувати і регулярно оновлювати таблицю кореляції між окремими видами валют. Унаслідок високої мінливості валютного ринку побудова діючої динамічної моделі, спрямованої на розрахунок результатів довгострокової стратегії комерційного банку на валютному ринку, достатньо проблематична. Статичної моделі валютних розривів цілком достатньо, щоб своєчасно виявити і виправити несприятливу розбалансованість валютних позицій. Організаційні заходи щодо забезпечення ефективності аналізу розривів Впровадження навіть найпрогресивнішої комп’ютеризованої моделі управління фінансовими потоками не може принести комерційному банку ніяких переваг без грамотної організації і формалізації діяльності менеджерів. Оскільки одного разу ухвалені рішення, що зачіпають розглянуті вище сфери, істотно впливають на роботу банку, а виправлення допущених помилок обходиться украй дорого, діяльність відділів кредитної установи, що беруть участь у цьому процесі, повинна жорстко регламентуватися, а якість ухвалених рішень регулярно перевірятися на найвищому рівні (табл. 3.4). 205
Казначейство банку
Таблиця 3.4 Інструменти хеджування та управління розривами Види розривів
Розриви ліквідності
Процентні розриви
Валютні розриви
Інструменти управління Кредитні лінії Операції геро Видача кредитів Залучення депозитів Операції з векселями Форварди Ф’ючерси Опціони Видача кредитів Залучення депозитів Процентні свопи FRA (Forward Rate Agreement) Конверсійні операції Валютні свопи Валютні форварди Валютні ф’ючерси
Для ефективного використання автоматизованої системи управління фінансовими потоками комерційному банку рекомендується дотримуватися таких принципів, вироблених комітетом Базеля з банківського нагляду, значна частина яких увійшла до рекомендацій НБУ: • кожен комерційний банк повинен мати узгоджену стратегію повсякденного управління ліквідністю з використанням регламентованих інструментів; • Наглядова Рада банку повинна схвалити стратегію і політику управління ліквідністю, а також переконатися, що менеджери роблять кроки, необхідні для моніторингу і контролю ризику ліквідності. Банки повинні призначати і регулярно переглядати ліміти на величину позицій ліквідності, що відносяться до певних тимчасових горизонтів; • кожен комерційний банк повинен мати управлінську структуру для здійснення ефективної стратегії ліквідності. Звіти повинні регулярно надаватися Наглядовій Раді, менеджменту і іншим зацікавленим посадовим особам; • при максимально автоматизованій повсякденній діяльності комерційний банк повинен бути завжди готовий до функціонування в «аномальних» умовах. Особливо це актуально для країн з нестабільною політичною і економічною ситуацією; • необхідно, крім офіційної системи нормативів, мати і регулярно переглядати систему лімітів, створену з урахуванням індивідуальних особливостей діяльності конкретного банку і змінного зовнішнього середовища. Останнім часом у промислово-розвинутих країнах практикується створення систем лімітів не тільки для банку в цілому, а й для окремих секторів бізнесу і портфелів активів; • комерційний банк повинен мати в своєму розпорядженні адекватну інформаційну систему для вимірювання, моніторингу і контролю ризиків ліквідності, а також для підготовки необхідних регулярних звітів; • слід мати плани дій на випадок виникнення непередбачених криз ліквідності; 206
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
•
для здійснення контролю в комерційному банку повинен бути налагоджений внутрішній аудит за процесом ухвалення рішень щодо управління розривами, облік документообігу, що включає і регулярну незалежну експертизу ефективності вироблених планів. У наші дні впровадження в Україні сучасних технологій управління фінансовими потоками стало об’єктивною необхідністю. Здійснювати його можливо двома шляхами: або навмання, без координації управлінських функцій, або ретельно адаптуючи зарубіжний досвід до особливостей вітчизняного ринку українських банківських послуг і використовуючи всі переваги сучасної обчислювальної техніки. Хочеться вірити, що буде обрано другий шлях розвитку. Оптимізація грошових потоків CASH FLOW Фінансово-банківська система, будучи по суті однією з найбільш мобільних сфер економіки, уже встигла пережити не тільки власні зльоти і падіння, а й дію структурних економічних і політичних катаклізмів. Перед вітчизняною фінансовою системою стоїть ряд схожих проблем: загальна недокапіталізація банків; нерозвинутість інфраструктури кредитування; слабкість клієнтської бази і недостатність фінансових інструментів. Якщо екстраполювати на розвиток вітчизняної фінансової системи шлях, пройдений фінансовими інститутами на Заході, то можна зробити висновок про те, що в недалекому майбутньому посилюватимуться найбільші банки (державні, дочірні структури іноземних банків і ті, що належать великим корпораціям). Ці фінансові інститути завдяки ефекту масштабу і сильному синергічному ефекту, зможуть істотно потіснити з ринку середні банки. Поточне положення комерційного банку, що представляє середній рівень вітчизняної фінансової системи і не має ексклюзивних джерел доходів, які отримуються за рахунок специфічного положення або обширної клієнтської бази, характеризується різким загостренням конкурентного середовища. Середній український банк почав менше ризикувати, і, отже, поліпшилась його готовність до можливих ринкових колізій. Але чим ліквідніший і надійніший фінансовий інститут, тим менш прибуткова його діяльність. Комерційні банки середнього розміру в цій ситуації зможуть продовжувати свою діяльність за рахунок посилення вузької спеціалізації, пошуку ніші, індивідуального підходу до обслуговування клієнтів, диверсифікації джерел отримання доходу, зниження витрат і підвищення ефективності своєї діяльності. Виживаність комерційного банку безпосередньо пов’язана з наявністю в нього конкурентних переваг. Для підвищення ефективності діяльності банку необхідно удосконалювати управління активами і пасивами, розвивати внутрішню організаційну структуру і систему клієнтського обслуговування, поліпшувати та оптимізовувти роботу фінансово-аналітичної служби. Економічна ефективність діяльності комерційного банку в сучасних умовах ґрунтується на наявності вдалої ринкової стратегії, максимально повного і ефективного використання фінансових ресурсів, мінімізації комплексу ризиків. Усі ці завдання і покликана вирішити система фінансового менеджменту, що ґрунтується на своєчасному отриманні і аналізі аналітичної інформації та ухваленні адекватних управлінських рішень. 207
Казначейство банку
Одним з основних інструментів, що дозволяє оптимізувати управління ресурсами, є методика імітаційного моделювання та оптимізації балансу. Ця методика складається з таких структурних елементів: • постановки і вирішення завдань оптимального планування, розроблення програм залучення і розміщення ресурсів на плановий період, обґрунтування перспективної цінової політики банку, формування фінансових планів; • формування платіжного календаря за видами термінових залучених і розміщених ресурсів (кредити, термінові внески фізичних осіб, векселі і т.д.); • проведення аналізу впливу варіантів розподілу вільних коштів на рівень прибутковості банку. Оцінка економічної доцільності окремих управлінських рішень, що приймаються службами банку, з точки зору управління ресурсами; • необхідно, крім офіційної системи нормативів мати і регулярно переглядати систему лімітів, створену з урахуванням індивідуальних особливостей діяльності конкретного банку і змінного зовнішнього середовища. Останнім часом у промислово-розвинутих країнах практикується створення систем лімітів не тільки для банку в цілому, але і для окремих секторів бізнесу і портфелів активів; • комерційний банк повинен мати в своєму розпорядженні адекватну інформаційну систему для вимірювання, моніторингу і контролю ризиків ліквідності, а також для підготовки необхідних регулярних звітів; • слід мати плани дій на випадок виникнення непередбачених криз ліквідності; • для здійснення контролю в комерційному банку повинен бути налагоджений внутрішній аудит за процесом ухвалення рішень щодо управління розривами, облік документообігу, що включає також і регулярну незалежну експертизу ефективності вироблених планів; • дослідження ліквідності балансу в найближчій і віддаленій перспективі, прогноз об’єму ліквідного портфеля. Політика залучення термінових пасивів повинна безпосередньо поєднуватися з можливостями комерційного банку адекватно і ефективно використовувати ресурси, що залучаються. Цінова політика на ринку залучення ресурсів визначається обраним комерційним банком варіантом стратегії і залежить від таких параметрів: • собівартості операції (трансакційних і накладних витрат, відрахування ресурсів до фонду обов’язкового резервування); • обраного варіанту стратегії: стратегія проникнення на ринок (високі ставки і мінімальна рентабельність), стратегія диверсифікації діяльності і підтримки присутності на певному сегменті ринку (середні ринкові ставки), стратегія розвитку існуючої ринкової ніші — широкий асортиментний ряд, індивідуальний підхід до крупних клієнтів (середні і низькі ставки); • рівня рентабельності проведення операції на заданих сегментах ринку. Мінімальний рівень ставок задається межею собівартості і тісно корелюється з внутрішньою трансфертною ціною, рівнем заданої прибутковості за фінансовими ресурсами з різними термінами використання, на доступних банку секторах фінансового ринку. Таким чином, при формуванні пасиву необхідно враховувати взаємозв’язок залучених і вже наявних ресурсів на різних сегментах ринку за такими параметрами: • поєднання термінів залучення і розміщення коштів; 208
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
•
кореляція рівнів ризику при розміщенні ресурсів і ймовірності відкликання ресурсів, як при спокійному стані ринку, так і при несподіваних системних явищах; • можливість прибуткового управління залученими ресурсами. Управління активами, що мають за основу термінові пасиви, допускає формування диверсифікованого портфеля фінансових інструментів. При формуванні позикових платних і термінових пасивів необхідно враховувати окупність залучених ресурсів. Пропорції розподілу коштів між секторами ринку визначаються виходячи з таких параметрів: • поєднання ризику і стійкої прибутковості на кожному із сегментів; • диверсифікація банківського портфеля; • відповідність варіантів розподілу принципам банківської стратегії; • підвищення ефективності використання власних і позикових ресурсів; • збільшення стійкості і ліквідності; Оперативні завдання по управлінню власними валютними активами: • максимізація прибутковості; • отримання додаткових переваг від розміщення коштів на депозитні рахунки в кредитних організаціях (лінія на операції форекс, отримання можливості короткострокового кредитування); • диверсифікація активів (грошовий ринок, ринок форекс, ринок операцій з готівковою валютою). Для розвитку існуючого бізнесу комерційного банку і збільшення об’ємів коштів, що обертаються через банк, необхідне створення системи контролю і оперативної оцінки рентабельності операцій, гнучкої і ефективної інфраструктури, що включає наявність працюючого рахунку самого банку, пакету документів і процедури обслуговування клієнтів банку по кожному фінансовому інструменту. Для оптимізації процесу управління фінансовими ресурсами, на наш погляд, доцільна і необхідна побудова багатофакторної моделі управління грошовими потоками, що дозволяє здійснювати управління короткостроковою і довгостроковою ліквідністю банку, з урахуванням пропорцій розподілу коштів, термінів, рентабельності і собівартості активів і пасивів банку, системи заданих ризиків. Для побудови моделі управління грошовими потоками передбачається використання інструментарію, що дозволяє здійснити реалізацію комплексного системного підходу, який поєднує в собі автоматичні процедури, що перешкоджають виникненню або збільшенню ризику і порушенню заданих нормативів, а також процедури і ресурси, що дозволяють побудувати систему з добре функціонуючим зворотним зв’язком, що замикається на комітет з управління активами і пасивами. Вдосконалення діяльності комерційного банку щодо оптимізації роботи з управління ресурсами лежить на шляхах як стратегічного і середньострокового планування, так і оперативного управління активами і пасивами. Побудова цієї моделі безпосередньо пов’язана з вирішенням таких локальних завдань: • визначення цільових орієнтирів і базових пропорцій розподілу ресурсів між фінансовими ринками/підрозділами банку; • збирання й аналіз інформації про рух коштів; • складання прогнозних планів руху коштів; 209
Казначейство банку
• • • •
формування планових завдань по залученню фінансових ресурсів; визначення оптимальної структури активів і пасивів; розрахунок параметрів банківського портфеля; виявлення кореляції зовнішніх і внутрішніх чинників та міри їхнього впливу на рух грошових потоків. Модель управління грошовими потоками повинна враховувати задані специфікою діяльності комерційного банку внутрішні чинники і визначені ринковою кон’юнктурою зовнішні умови та виробити прогноз руху фінансових ресурсів. При побудові цієї моделі повинні використовуватися показники двох рівнів: індикатори, ліміти і контрольні цифри. До індикаторів належать показники, за якими можна визначити кількісний вираз ризику, ступінь наближення до порогових значень і необхідність дії на систему з метою мінімізації ризику. Ліміти — це обмеження за контрольними цифрами, які задають рамки зміни індикаторів. Модель повинна ґрунтуватися на регулярно оновлюваній базі даних, яка ведеться за сукупністю заданих внутрішніх показників діяльності комерційного банку і ряду економічних показників, що характеризують зміни зовнішнього середовища. Одержані рекомендації і прогнози руху фінансових ресурсів повинні проходити процедуру ув’язування із загальнобанківським бюджетом і бюджетами напрямів. Модель має ґрунтуватися на базових принципах діяльності банку, «обраній стратегії поведінки на ринку і варіантах змін зовнішнього середовища, що задаються». Під час побудови моделі доцільно використовувати методи статистичного, логічного, економічного та математичного аналізу. Аналіз проводиться на підставі наскрізного постійного аналізу даних, використовуваних для розрахунку коефіцієнтів, уживаних у моделі багатофакторного регресійного аналізу. Рекомендації і контрольні цифри, одержані під час побудови моделі на звітну дату, прямують для аналізу і затвердження Комітетом з управління активами і пасивами. Прийняті комітетом контрольні цифри і затверджена стратегія й тактика управління ресурсами доводяться у формі планових завдань до функціональних підрозділів банку. Казначейство банку на щоденній / щотижневій основі проводить наскрізний аналіз виконання нормативів, що містяться в планових завданнях, а також, за необхідності, переоцінює і виносить нові варіанти контрольних цифр і нормативів на розгляд Комітету з управління активами і пасивами. При аналізі повинні використовуватися показники бухгалтерського балансу комерційного банку, аналітичного обліку його діяльності, економічні коефіцієнти і нормативи, що характеризують стан кон’юнктури вітчизняної економіки і фінансового ринку, імовірнісні прогнозні величини, одержані на основі ситуаційного, регресійного, кореляційного аналізу і дослідження попередніх змін зовнішнього і внутрішнього середовищ. Процедура побудови моделі складається з таких кроків: • формування і оновлення бази даних, що складається з таблиці ризиків і відповідних ним індикаторів; • формування графіка руху фінансових ресурсів із заданими термінами надходження і вибуття; • проведення ситуаційного аналізу, який ґрунтується на прогнозі експертів банку і аналізу, що проводиться на основі кореляційних і авторегресійних залежностей; 210
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
•
побудова прогнозного графіка — проведення процедури екстраполяції даних, виробленої за допомогою накладення поправних коефіцієнтів на реальний графік руху ресурсів. Оновлення показників структури активів і пасивів банку, банківського портфеля і пропорцій розподілу ресурсів. Для візуалізації стану індикаторів доцільно використовувати таблиці, графіки і діаграми; • винесення отриманих результатів аналізу на розгляд і затвердження комітетом з управління активами і пасивами; • внесення коректив до цільових завдань щодо залучення і розміщення фінансових ресурсів підрозділів банку. Введення значень лімітів. Результатом, що отримується після розрахунку базових коефіцієнтів, використовуваних у моделі, аналізом їхньої кореляції і динаміки, дослідженням руху грошових потоків усередині банку стає набір пропозицій щодо змін пропорцій розподілу ресурсів між фінансовими ринками, змін структури активів і пасивів, прогнозу кон’юнктури ринку і передбачуваної реакції банку на можливі зміни. Підвищувати ефективність діяльності комерційного банку і вдосконалювати управління й розподіл ресурсів усередині фінансової організації доцільно на підставі проведення процедури трансфертного ціноутворення. В основі технології процесу визначення вартісних і динамічних характеристик руху фінансових ресурсів в банку знаходяться два блоки: • система розрахунку собівартості внутрішніх фінансових ресурсів, визначення трансфертної ціни при передачі ресурсів з одного підрозділу в інше; • система завдання пропорцій і принципів взаємодії між підрозділами, що залучають і розміщують ресурси. Ці принципи зводяться до встановлення трансфертної ціни, порядку рознесення загальних накладних витрат за центрами залучення і розміщення ресурсів, оцінювання діяльності і мотивації відповідних підрозділів залежно від отриманих результатів. На закінчення хотілося б відзначити, що система комплексного управління фінансами кредитної організації є багатогранним, гнучким механізмом і від її ефективної роботи безпосередньо залежить загальний результат діяльності комерційного банку. Поняття, суть грошового потоку Грошовим потоком комерційного банку є сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються його фінансовою діяльністю. Можна виділити декілька значень поняття «Грошовий потік» (cash flow). На статистичному рівні це кількісний вираз грошей, що є в розпорядженні комерційного банку в конкретний момент — «вільний резерв». Для інвестора cash flow — очікуваний у майбутньому дохід від інвестицій (з урахуванням дисконту). З точки зору комерційного банку, на динамічному рівні cash flow є планом майбутнього руху грошових коштів у часі або зведенням даних про їхній рух в попередніх періодах. У кожному випадку cash flow означає фактичний рух фінансових коштів. З точки зору бухгалтерського обліку, «грошові кошти є сумою готівки в касі, вільні грошові кошти, такі, що перебувають на коррахунку в Національному банку, на кореспондентських рахунках в інших банках, а також цінні папери та інші грошові кошти». 211
Казначейство банку
З позиції фінансового аналізу, грошові кошти — це найбільш ліквідна категорія активів, яка забезпечує комерційному банку найбільший ступінь ліквідності, а отже, і свободу вибору. Стає очевидним, що «грошові кошти» — це якийсь відчутний актив, в той час як «грошовий потік» — це різниця між отриманими і виплаченими комерційним банком грошовими коштами за певний період, тобто це рух грошових коштів внаслідок фінансової діяльності. Висока роль ефективного управління грошовими потоками комерційного банку визначається такими основними положеннями: • грошові потоки обслуговують здійснення фінансової діяльності комерційного банку практично в усіх її аспектах. Образно грошовий потік можна представити як систему «фінансового кровообігу» господарського організму комерційного банку. Ефективно організовані грошові потоки комерційного банку є найважливішим симптомом його «фінансового здоров’я», передумовою досягнення високих кінцевих результатів його фінансової діяльності в цілому; • ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу комерційного банку в процесі його стратегічного розвитку. Темпи цього розвитку, фінансова стійкість комерційного банку значною мірою визначаються тим, наскільки різні види потоків грошових коштів синхронізовані між собою за об’ємами і в часі. Високий рівень такої синхронізації забезпечує істотне прискорення реалізації стратегічних цілей розвитку комерційного банку; • раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу комерційного банку. Будь-який збій у здійсненні платежів негативно позначається на фінансовому стані комерційного банку. В той же час ефективно організовані грошові потоки комерційного банку, підвищуючи ритмічність здійснення операційного процесу, забезпечують зростання прибутковості його операцій у реалізації банківських продуктів; • ефективне управління грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності комерційного банку. Навіть у комерційного банку, який успішно здійснює фінансову діяльність і генерує достатню суму прибутку, неплатоспроможність може виникати як наслідок незбалансованості різних видів грошових потоків у часі. Синхронізація надходження і виплат грошових коштів, що дає змогу в процесі управління грошовими потоками комерційного банку, дозволяє усунути цей чинник виникнення його неплатоспроможності; • активні форми управління грошовими потоками дозволяють комерційному банку отримувати додатковий прибуток, що генерується безпосередньо його грошовими активами. Йдеться насамперед про ефективне використання тимчасово вільних залишків грошових коштів у складі оборотних активів, а також накопичуваних інвестиційних ресурсів у здійсненні фінансових інвестицій. Високий рівень синхронізації надходжень і виплат грошових коштів за об’ємом і в часі дає можливість знижувати реальну потребу комерційного банку в поточному і страховому залишках грошових активів, які обслуговують операційний процес, а також резерв кредитно-інвестиційних ресурсів, що формується в процесі здійснення реального інвестування. Таким чином, ефективне управління грошовими потоками комерційного банку сприяє формуванню додаткових кредитноінвестиційних ресурсів, які є джерелом прибутку. 212
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Види грошового потоку комерційного банку та його класифікація Поняття «грошовий потік комерційного банку» є агрегованим, таким, що включає в свій склад численні види цих потоків, які обслуговують фінансову діяльність. Щоб забезпечити ефективне цілеспрямоване управління грошовими потоками, їх потрібно класифікувати. Така класифікація грошових потоків комерційного банку здійснюється за такими ознаками: 1. За масштабами обслуговування банківських операцій: • грошовий потік по банку в цілому. Це найбільш агрегований вид грошового потоку, який акумулює всі види грошових потоків, які обслуговують банківські операції комерційного банку в цілому; • грошовий потік за окремими структурними підрозділами (центрами відповідальності) комерційного банку. Така диференціація грошового потоку комерційного банку визначає його як самостійний об’єкт управління в системі організаційнофінансової побудови комерційного банку; • грошовий потік за окремими банківськими операціями. У системі фінансової діяльності комерційного банку такий вид грошового потоку слід розглядати як первинний об’єкт самостійного управління. 2. За видами господарської діяльності відповідно до міжнародних стандартів обліку: • грошовий потік від операційній діяльності; • грошовий потік від кредитово-депозитній діяльності; • грошовий потік від інвестиційній діяльності; • грошовий потік від фінансовій діяльності. 3. За спрямованістю руху грошових коштів: • позитивний грошовий потік, який характеризує сукупність надходжень грошових коштів комерційного банку від усіх видів банківських операцій (аналог цього терміна — «приплив грошових коштів»); • негативний грошовий потік, що характеризує сукупність виплат грошових коштів комерційним банком у процесі здійснення всіх видів його банківських операцій (аналог цього терміна — «відплив грошових коштів»). Характеризуючи ці види грошових потоків, слід звернути увагу на їхній високий взаємозв’язок. Недостатність об’ємів у часі одного з цих потоків зумовлює подальше скорочення об’ємів іншого виду цих потоків. Тому в системі управління грошовими потоками комерційного банку обидва ці види грошових потоків є єдиним (комплексним) об’єктом банківського менеджменту. 4. За методом обчислення обсягу: • валовий грошовий потік. Він характеризує всю сукупність надходжень або витрачання грошових коштів певного періоду в розрізі окремих його інтервалів; • чистий грошовий потік. Він відображає різницю між позитивними і негативними грошовими потоками (між надходженням і витрачанням грошових коштів) в певному періоді в розрізі окремих його інтервалів. Чистий грошовий потік є найважливішим результатом фінансової діяльності комерційного банку, що багато в чому визначає фінансову рівновагу і темпи зростання його ринкової вартості. Розрахунок чистого грошового потоку комерційного банку в цілому, окремими структурними підрозділами (центрами відповідальності), різними видам банківської діяльності або окремим банківським операціям здійснюється за такою формулою: 213
Казначейство банку
ЧГП = ПГП – ОГП, де ЧГП — сума чистого грошового потоку за певний період; ПГП — сума позитивного грошового потоку (надходжень грошових коштів) за певний період; ОГП — сума негативного грошового потоку (витрачання грошових коштів) за певний період. Як видно з цієї формули, залежно від співвідношення об’ємів позитивного і негативного потоків сума чистого грошового потоку може характеризуватися як позитивною, так і негативною величинами, які визначають кінцевий результат відповідної фінансової діяльності комерційного банку і що впливає, зрештою, на формування й динаміку розміру залишку його грошових активів. 5. За рівнем достатності об’єму: • надмірний грошовий потік, тобто такий грошовий потік, за якого надходження грошових коштів істотно перевищують реальну потребу підприємства в цілеспрямованому їх витрачанні. Свідченням надмірного грошового потоку є висока позитивна величина чистого грошового потоку, який не використовується в процесі здійснення господарської діяльності підприємства; • дефіцитний грошовий потік, тобто такий грошовий потік, за якого надходження грошових коштів істотно нижчі за реальні потреби підприємства в цілеспрямованому їх витрачанні. Навіть при позитивному значенні суми чистого грошового потоку він може характеризуватися як дефіцитний, якщо ця сума не забезпечує планові потреби у витрачанні грошових коштів за всіма передбаченими напрямами господарської діяльності підприємства. Негативне ж значення суми чистого грошового потоку автоматично робить цей потік дефіцитним. 6. За методом оцінювання в часі: • справжній грошовий потік. Він характеризує грошовий потік підприємства як єдину складову його величину, приведену за вартістю до теперішнього моменту; • майбутній грошовий потік. Він характеризує грошовий потік підприємства як єдину складову його величину, приведену за вартістю до конкретного майбутнього моменту часу. Поняття майбутнього грошового потоку може використовуватися і як номінальна ідентифікована його величина в майбутньому моменті часу (або в розрізі інтервалів майбутнього періоду), яка є базою дисконтування в цілях приведення до справжньої вартості. Ці види грошового потоку підприємства відображають вміст концепції оцінювання вартості грошей у часі щодо господарських операцій підприємства. 7. За безперервністю формування в певному періоді: • регулярний грошовий потік, тобто потік надходження або витрачання грошових коштів за окремими господарськими операціями (грошовими потоками одного вигляду), який у даному періоді часу здійснюється постійно за окремими інтервалами цього періоду. Регулярними є більшість видів грошових потоків, що генеруються операційною діяльністю підприємства: потоки, пов’язані з обслуговуванням фінансового кредиту в усіх його формах; грошові потоки, що забезпечують реалізацію довгострокових реальних інвестиційних проектів і т.п.; • дискретний грошовий потік, тобто надходження або витрачання грошових коштів, пов’язаних із здійсненням одиничних господарських операцій підприємства 214
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
у певному періоді. Характер дискретного грошового потоку носить одноразове витрачання грошових коштів, пов’язане з придбанням підприємством цілісного майнового комплексу; купівлею ліцензії франчайзингу; надходження фінансових коштів у порядку безвідплатної допомоги і т.п. Розглядаючи ці види грошових потоків підприємства, слід звернути увагу на те, що вони розрізняються лише в рамках конкретного тимчасового інтервалу. За певного мінімального тимчасового інтервалу всі грошові потоки підприємства можуть розглядатися як дискретні. І, навпаки, в рамках життєвого циклу підприємства переважна частина його грошових потоків носить регулярний характер. 8. За стабільністю формування тимчасових інтервалів: • регулярний грошовий потік з рівномірними тимчасовими інтервалами в рамках періоду. Такий грошовий потік надходження або витрачання грошових коштів носить характер ануїтету; • регулярний грошовий потік з нерівномірними тимчасовими інтервалами в рамках періоду. Прикладом такого грошового потоку може бути графік лізингових платежів за майно з нерівномірною періодичністю їх здійснення. Розглянута класифікація дає можливість цілеспрямованіше здійснювати облік, аналіз і планування грошових потоків різних видів. Принципи і ціль управління грошовими потоками в комерційному банку Управління грошовими потоками комерційного банку є важливою складовою частиною загальної системи управління його банківської діяльності. Завдяки цьому можна вирішувати різноманітні завдання банківського менеджменту і підпорядковувати його головній меті. Процес управління грошовими потоками комерційного банку ґрунтується на певних принципах, основними з яких є: 1. Принцип інформаційної достовірності. Як і кожна система управління, управління грошовими потоками комерційного банку має бути забезпечене необхідною інформаційною базою. Створення такої інформаційної бази становить певні труднощі, оскільки прямої фінансової звітності, що ґрунтується на єдиних методичних принципах бухгалтерського обліку, немає. Певні міжнародні стандарти формування такої звітності почали розроблятися тільки з 1971 року і, на думку багатьох фахівців, ще далекі до завершення (хоча загальні параметри таких стандартів уже затверджені, вони допускають різноманітність методів визначення окремих показників прийнятої системи звітності). Відмінності методів ведення бухгалтерського обліку в нашій країні від прийнятих у міжнародній практиці ще більше ускладнюють формування достовірної інформаційної бази управління грошовими потоками комерційного банку. У цих умовах забезпечення принципу інформаційної достовірності пов’язане із здійсненням складних обчислень, які потребують уніфікації методичних підходів. 2. Принцип забезпечення збалансованості. Управління грошовими потоками комерційного банку має справу з багатьма їхніми видами і різновидами, розглянутими в процесі їхньої класифікації. Їхня підпорядкованість єдиним цілям і завданням управління потребує забезпечення збалансованості грошових потоків комерційного банку за видами, обсягами, тимчасовими інтервалами та іншими істотними характеристиками. Реалізація цього принципу пов’язана з оптимізацією грошових потоків комерційного банку в процесі управління ними. 215
Казначейство банку
3. Принцип забезпечення ефективності. Грошові потоки комерційного банку характеризуються істотною нерівномірністю надходження і витрачання грошових коштів у розрізі окремих тимчасових інтервалів, що приводить до формування значних обсягів тимчасово вільних грошових активів банку. По суті, ці тимчасово вільні залишки грошових коштів є непродуктивними активами (до моменту використання їх у господарському процесі), які втрачають свою вартість у часі, від інфляції і з інших причин. Реалізація принципу ефективності в процесі управління грошовими потоками полягає в забезпеченні ефективного використання їх шляхом здійснення кредитно-фінансових операцій комерційного банку. 4. Принцип забезпечення ліквідності. Висока нерівномірність окремих видів грошових потоків породжує тимчасовий дефіцит грошових коштів комерційного банку, який негативно позначається на рівні його платоспроможності. Тому в процесі управління грошовими потоками необхідно забезпечувати достатній рівень їхньої ліквідності впродовж усього даного періоду. Реалізація цього принципу забезпечується відповідною синхронізацією позитивного і негативного грошових потоків у розрізі кожного тимчасового інтервалу певного періоду. З урахуванням розглянутих принципів організовується конкретний процес управління грошовими потоками комерційного банку. Таким чином, основною метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги комерційного банку в процесі його розвитку шляхом балансування обсягів надходження і зменшення грошових коштів та синхронізації їх у часовому інтервалі.
Запитання для самоконтролю 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16.
216
Дайте визначення Казначейству банку. Які підрозділи включає типова структура Казначейства? Дайте визначення бюджету банку. Які методи розробки бюджету ви можете назвати? Що таке трансфертна ціна і як вона утворюється? Що означає система централізованого фінансового обліку? Що означає Сховище даних банку? Дайте характеристику казначейській моделі управління банком. Назвіть основні функції Комітету з управління активами і пасивами (КУАП). Що таке платіжний календар? Визначте нетто-ліквідну позицію банку. Які аналітичні розрахунки проводить керівник Казначейства? Яка, на вашу думку, найефективніша модель взаємодії структурних підрозділів банку? Що означає ліквідність банку і як вона вимірюється? Які Ви знаєте моделі управління грошовими потоками? Дайте характеристику класифікації грошового потоку в банку.
Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку
Література 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.
Банківський менеджмент: Підручник / За ред. проф. О. А. Кириченка та проф. В. І. Міщенка. — К.: Знання: 2005. — С. 831. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. Г. Савлук, та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — С. 384. Брігхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. — К.: Молодь, 2002. — С. 974. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2004. — С. 602. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — 3-тє вид., випр. та доп. — К.: Знання. — 2004. — С. 587. Кириченко О. А., Денисенко М. П. та ін. Інвестиційний бізнес в Україні: Навч. посібник — К.: ЗАТ «Дорадо», 2008. — С. 248. Луців Б. Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. — Тернопіль: Карт-Бланш, 2001. — 320 с. Любунь О. С. Фінансове планування та моделювання банківської діяльності. — К. Університет «КРОК», 2005. — 322 с.
217
РОЗДІЛ 4. РИЗИКИ В БАНКІВСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 4.1. Сутність та типи банківських ризиків Проблема ризику й доходу є однією з ключових концепцій у фінансовій і виробничій діяльності суб’єктів ринкових відносин. Під ризиком розуміють ймовірність (загрозу) втрати підприємцем частини своїх ресурсів, ймовірність недоодержання доходів, появи додаткових витрат у результаті проведення визначеної фінансової і виробничої стратегії. Сутність ризику полягає в можливості відхилення отриманого результату від запланованого. Більше того, правомірно говорити про ризик упущеної можливої вигоди, тобто ризику непрямого (побічного) фінансового збитку (неотриманого прибутку) у результаті того, що якийнебудь захід не було проведено чи була зупинена господарська діяльність. Якщо дивитися на проблему більш формально, то йдеться не тільки про ризик втрат, а й про ризик вигоди (одержання додаткового прибутку). Як відхилення від планованого результату він може мати й позитивну сторону. Отже, ризик як елемент господарського рішення може бути визначений так: це ситуативна характеристика діяльності будьякого суб’єкта ринкових відносин, у тому числі банку, що відображає невизначеність її результату і можливі несприятливі (або сприятливі) наслідки у випадку неуспіху (або успіху). Прийняття ризиків — основа банківської справи. Банки мають успіх тоді, коли прийняті ними ризики розумні, контрольовані і знаходяться в межах їх фінансових можливостей і компетенцій. Провідним принципом у роботі банків є прагнення до одержання якомога більшого прибутку. Воно обмежується можливістю понести збитки. Іншими словами, ризик — це вартісне вираження ймовірної події, що веде до втрат. Чим більше ризики, тим більше шансів отримати прибуток. Ризик утворюється в результаті відхилень дійсних даних від оцінки сьогоднішнього стану і майбутнього розвитку. Ці відхилення можуть бути як позитивними, так і негативними. У першому випадку мова йдеться про шанси одержати прибутки, у другому — про ризик мати збитки. Зв’язок між прибутковістю операцій банку і його ризиком (у спрощеному варіанті) може бути виражений прямолінійною залежністю. Рівень ризику збільшується якщо: • проблеми виникають раптово; • визначено нові завдання, які не відповідають минулому досвіду банку; • керівництво не в змозі прийняти необхідних і термінових заходів, що може призвести до фінансового збитку (погіршення можливостей одержання необхідного і/чи додаткового прибутку); • існуючий порядок діяльності банку або недосконалість законодавства заважає прийняттю певних оптимальних для конкретної ситуації заходів. Наслідки неправильних оцінок ризиків або відсутність можливості протиставити дійові заходи можуть бути дуже неприємними. 218
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
Існують загальні причини виникнення банківських ризиків і тенденції зміни їх рівня. Разом з тим, аналізуючи ризики українських банків на сучасному етапі, важливо враховувати: • кризовий стан економіки перехідного періоду, що виражається не тільки падінням виробництва, фінансовою нестійкістю багатьох організацій, а й знищенням ряду господарських зв’язків; • нестійкість політичного становища; • відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповідність між правовою базою і реально існуючою ситуацією; • інфляцію та ін. В усіх випадках ризик має бути визначений і обчислений. Аналіз і оцінка ризику повною мірою засновані на систематичному статистичному методі визначення ймовірності того, що якась подія в майбутньому відбудеться. Звичайно, ця ймовірність виражається у відсотках. Відповідна робота може вестися, якщо вироблено критерії ризику, які дозволяють ранжирувати альтернативні події залежно від ступеня ризику. Однак вихідним пунктом роботи є попередній статистичний аналіз конкретної ситуації. Взагалі можна виділити такі види ризиків, що властиві банківським операціям. Відсотковий ризик — можливість понести збитки внаслідок непередбачених, несприятливих для банку змін відсоткових ставок і значного зменшення маржі, зведення її до нуля або до негативного показника. Відсотковий ризик виникає у випадках, якщо: • не збігаються терміни повернення наданих притягнутих коштів; • ставки з активних і пасивних операцій встановлюються різними способами (фіксовані ставки проти перемінних і навпаки). У цьому випадку прикладом може бути ситуація, коли кошти позичаються на короткий термін за переміннми ставками, а кредити видаються на тривалий термін за фіксованими ставками у розрахунку на те, що перемінні ставки не перевищать очікуваного рівня. • банк неправильно спрогнозував криву дохідності. Відсотковому ризику найбільш піддані ті банки, які регулярно практикують гру на відсоткових ставках з метою добування спекулятивного прибутку, а також ті, які не приділяють достатньої уваги прогнозуванню змін ставок відсотка. Валютний ризик — небезпека валютних (курсових) збитків, пов’язаних зі зміною курсів іноземних валют стосовно національної валюти. Валютний ризик особливо високий у тих банків, які прагнуть одержати спекулятивний прибуток, що утвориться через розбіжність курсів тих самих валют на різних валютних ринках або різниці курсу валюти в різні моменти. Валютний ризик можна роподілити на курсовий та інфляційний ризики. Ринковий ризик тісно пов’язаний із відсотковим та валютним ризиками. Ринковий ризик означає можливі збитки, непередбачені витрати від зміни ринкової вартості активів чи пасивів, зміни ступеня їх ліквідності. Особливо піддані такому ризику вклади в цінні папери. Ринкова вартість формується співвідношенням попиту та пропозиції, тобто котирується. На котирування цінних паперів можуть вплинути коливання норми позикового відсотка (зріст відсоткових ставок веде до знецінення цінних паперів), зміна прибутковості і фінансового благополуччя компаній-емітентів, інфляційне знецінення грошей. 219
Казначейство банку
Особливо важливо враховувати ринковий ризик при прийнятті забезпечення з кредитних операцій, тому що зміни котирувань цінних паперів чи погіршення положення на ринку нерухомості може привести до втрат при стягненні. Ризик щодо формування депозитів (ресурсної бази) тісно пов’язаний з ринковим, відсотковим і валютним ризиками. При формуванні ресурсної бази банк повинен враховувати ймовірність збільшення витрат щодо залучення ресурсів у разі зміни ситуації на фінансовому ринку. Депозитна політика банку має на меті забезпечити банк ресурсами на певний час за певною ціною (для здійснення певних активних операцій). Її здійснення означає рішення двох протилежних завдань: стабільність ресурсної бази і мінімізація витрат з її формування. Ідеальний варіант — довгострокові вклади мають бути збалансовані довгостроковими депозитами. В іншому випадку (по завершенні терміну депозиту) банк може постати перед проблемою подорожчання ресурсів і отримати збитки від довгострокового вкладення коштів. Особливу увагу на це повинні звертати невеликі банки, які обслуговують невелику кількість клієнтів, де платежі десятка клієнтів визначають стан коррахунку. Більші банки можуть дозволити собі менший відсоток відповідності (за термінами активних і пасивних операцій) через більшу стабільність середніх залишків на рахунках і можливості швидкого виходу на зовнішній ринок запозичення ресурсів. Інша форма прояву ризику формування депозитної бази — це збитки у вигляді недоотриманих прибутків через необхідність тримати певний відсоток від обсягу ресурсної бази у вигляді готівки для здійснення розрахунково-касового обслуговування (виплата авансу на відрядження, заробітної плати, зняття депозиту готівкою і т. ін.). Для банку це активи, що не приносять прибутку. Їхній розмір залежить від зовнішніх обставин (ступінь довіри до банку, держави) і від структури клієнтури банку (наприклад, високий відсоток торговельнихих організацій означає великий обсяг інкасації готівки). Отже, необхідність у спеціальному резервуванні готівки для забезпечення зобов’язань з повернення готівкою депозитів населення відпадає. Доцільно також звернути увагу на облік сезонних, місячних коливань потоків готівки. Наприклад, ощадний банк, що працює, як правило, із внесками населення (здійснює комунальні платежі і виплату заробітної плати), може укладати договори таким чином, щоб оплати випадали на період масових комунальних платежів, але не збігалися з виплатами заробітної плати. Неабияке значення має також фактор розміщення ресурсної бази. Вважається, що при вкладенні в кредитні операції 85 % і більше суми депозитів, банк проводить ризикову депозитну політику. Це пояснюється тим, що кредитні операції мають меншу еластичність на предмет своєчасного і дострокового вилучення, ніж ресурсна база. Частково це компенсується вищою відсотковою ставкою, частина якої — ризик на збитки, частково — розміщення у більш ліквідні, хоча і менш прибуткові активи. Національний банк зменшує вплив цього ризику шляхом введення обов’язкового резервування частини притягнутих коштів залежно від терміну, на який укладено договір. Ризик структури капіталу. Власний капітал банку розраховується в такий спосіб: сумуються фонди; прибуток; фонд переоцінки основних засобів; нереалізовані курсові різниці, за винятком валюти, внесеної в статутний фонд. Отримана величина зменшується на суму іммобілізації, зносу основних засобів, довгострокових вкладень капіталу, суму недонарахованого резерву на можливі втрати із сумнівних боргів і акцій, викуплених у своїх акціонерів. Ризик структури капіталу полягає в тому, що 220
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
при структурі капіталу з великою питомою вагою статей переоцінки основних коштів банк, що вклав значні кошти клієнтів у кредитні операції (з терміном погашення, що перевищує терміни залучення ресурсів при зміні ситуації на ринку), може понести як додаткові витрати (у випадку подорожчання ресурсів), так і виявитися банкрутом через визнання неплатоспроможним (критичний стан на ринку ресурсів — масове вилучення). Це конкретний приклад ризику структури капіталу. Кількість варіантів обмежується лише числом комбінацій складових структури власного капіталу банку. Ризик ліквідності (ризик незбалансованої ліквідності) — небезпека втрат у випадку нездатності банку виконати свої зобов’язання за пасивами балансу та вимогами за активами. Мінімізація цього ризику досягається через уміння прогнозувати можливість «відтоку» внесків «до запитання», а також «ненадійних» строкових вкладів; збільшення попиту на кредит з боку клієнтури; зміну економічної кон’юнктури і т. ін. При цьому варто розрізняти внутрішню і зовнішню ліквідність. Внутрішня ліквідність втілена у певних видах швидкореалізованих активів, які є надійним об’єктом розміщення грошей стосовно інвестора. Управління цим ризиком здійснюється шляхом дотримання встановлених Національним банком обов’язкових норм ліквідності, що являють собою співвідношення різних статей активу і пасиву балансу банку, а також шляхом узгодження термінів повернення розміщених активів і притягнутих банком пасивів. Зовнішня ліквідність може бути забезпечена шляхом придбання банком на ринку таких зобов’язань, що збільшать його запас ліквідних коштів. При цьому банк, проводячи політику «керування зобов’язаннями», не тільки підвищує свою ліквідність, а й може забезпечити собі додатковий прибуток. Такий спосіб забезпечення ліквідності почав застосовуватись останнім часом. Він може функціонувати при розвинутому та відкритому фінансовому ринку і характерний для великих банків. Великі установи у фінансових центрах проводять агресивну політику керування пасивами і не прагнуть «складати» ліквідність в активі балансу. У зв’язку зі своєю високою репутацією і солідним положенням останні використовують механізм фінансових ринків для купівлі ліквідності в потрібний момент за допомогою різних угод і операцій. Приклад: • продаж цінних паперів зі зворотним викупом; • випуск на ринки комерційних паперів (сертифікати, облігації, векселі); • одержання позик та ін. Ризик неплатоспроможності банку. Використання банком акціонерного капіталу для погашення своїх зобов’язань за відсутності яких-небудь інших джерел (платежі за кредитами, залучення нових позик, реалізація активів). Щоб запобігти подібній ситуації, важливо підтримувати співвідношення між акціонерним капіталом і активами — коефіцієнт достатності капіталу (capital-to-assets ratio). Це означає, що банк з акціонерним капіталом, рівним 10 % активів, зможе витримати більше навантаження (у разі неможливості мати доступ до інших джерел коштів), ніж банк, у якого акціонерний капітал становить тільки 6 % від загальної суми активів. Ризик банківських зловживань — це ризик, спричинений недостатньою кваліфікацією банківського персоналу, корисливими цілями співробітників банку. Кредитний ризик — ймовірність збитків у зв’язку з несвоєчасним поверненням позичальником основного боргу і відсотків за ним. Кредитний ризик — поняття, що поєднує в собі усі вищерозглянуті ризики (стратегічний ризик, ризик інновацій, операційний і технологічний ризики, ризик незбалансованої ліквідності і ризик формування 221
Казначейство банку
ресурсної бази, відсотковий ризик, валютний ризик, ринковий ризик). Вираженням ступеня ризику кредитних операцій є найбільш висока відсоткова ставка за операціями, що має кредитну природу (власне кредити, факторинг, облік векселів, надання гарантій) порівняно з іншими активами. Ставки за кредитом повинні компенсувати банку вартість наданих (на певний термін) коштів, ризик зміни вартості забезпечення і ризик невиконання позичальником зобов’язань. Ризик невиконання позичальником зобов’язань визначається великою кількістю факторів, об’єднаних у поняття кредитоспроможності клієнта: юридична правоздатність, фінансове положення, репутація клієнта, якість пропонованого забезпечення, прогноз розвитку фірми, ринковий ризик тощо. Правильність оцінки залежить від обґрунтованості вибору методики оцінки, своєчасного реагування на зміну фінансового стану клієнта.
4.2. Класифікація банківських ризиків Ризиком можна керувати, тобто використовувати засоби, за якими можна певним чином прогнозувати настання ризикової події і вживати заходів щодо його зниження. Ефективність організації керування ризиками багато в чому залежить від їхньої класифікації. Найважливіші елементи, покладені в основу класифікації банківських ризиків: • тип (вид) комерційного банку; • сфера виникнення і впливу банківського ризику; • склад клієнтів банку; • метод розрахунку ризику; • ступінь банківського ризику; • розподіл ризику за часом; • характер обліку операцій та ризики; • можливості управління банківськими ризиками; • кошти керування ризиками. Тип (вид) банку і ризики. На даний момент з урахуванням напряму діяльності банків можна говорити про три типи (види) комерційних банків: спеціалізовані, галузеві, універсальні. У спеціалізованому, наприклад інноваційному, банку переважають підвищені ризики, пов’язані з кредитуванням ризикових підприємств, технологій, реалізація яких на початку ускладнена. Це потребує й особливих методів регулювання банківського ризику, зокрема одержання гарантій від держави, впровадження заставного права на нерухомість і т.ін. Холдингова установа, що спеціалізується на купівлі контрольних пакетів цінних паперів, робить оцінку ризику з операціями з цінними паперами тощо. Таким чином, спеціалізовані банки несуть ризики з тих специфічних банківських операцій, що становлять напрям їхньої діяльності. Галузеві банки тісно пов’язані з певною галуззю, тому спектр їхніх ризиків, крім основних ризиків з банківських операцій, залежить переважно від економічних (тобто зовнішніх для банку) ризиків клієнтів банку. У галузевому банку необхідно розраховувати розмір средньогалузевого ризику для визначення невикористаних резервів на підприємствах і установах галузі основних напрямів діяльності банків. Універсальні банки змушені враховувати у своїй діяльності всі види банківських ризиків. З цього приводу варто виробити оптимальний набір видів ризику для кожного типу (виду) банку. 222
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
Підвищеним ступенем ризику в розглянутих варіантах володіють галузеві банки як невеликі, немобільні, із жорсткою прив’язкою до галузі та клієнта, а найменшим — універсальні банки, що мають можливість покрити збитки від одного виду діяльності прибутками від іншого. Сфера виникнення і впливу банківських ризиків. Залежно від сфери виникнення банківські ризики класифікуються на: • ризик країни; • ризик фінансової надійності окремого банку (ризики недостатності капіталу банку, незбалансованої ліквідності, недостатності обов’язкових резервів); • ризик окремого виду банківської операції (ризик неплатежу, невідшкодування, інкасування: банківські гарантії, юридичний ризик, ризик нерентабельності кредиту тощо). З іншого боку, ризики залежно від сфери виникнення або впливу поділяються на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх належать ризики, не пов’язані з діяльністю банку чи конкретного клієнта. Мова йде про політичні, соціальні, економічні, географічні та інші ситуації і викликані ними збитки банку і його клієнтів. До економічних зовнішніх ризиків банку, не пов’язаних безпосередньо з його діяльністю, можна віднести: нестійкість валютних курсів; інфляцію; неплатоспроможність чи банкрутство клієнтів банку, відмову його від платежів і несплату боргу в установлений термін; зміну ціни товару після укладання контракту; помилки в документах чи оплаті товарів; зловживання клієнтами або розкрадання ними валютних коштів, виплату за підробленими банкнотами, чеками. Внутрішні ризики поділяються на ризики в основній і допоміжній діяльності банку. Ризики в основній діяльності являють собою розповсюджену групу видів: кредитний, відсотковий, валютний, ризик з факторингових та лізингових операцій, ризик з розрахункових операцій банку й операцій з цінними паперами. Ризики в допоміжній діяльності банку включають збитки з формування депозитів, ризики банківських зловживань, ризики поза балансовими операціями, ризики втрати позицій банку на ринку, втрати репутації банку, складу його клієнтів, ризик зниження банківського рейтингу і т.ін. Вони відрізняються від ризиків з основної діяльності банку тим, що найчастіше мають лише умовну, непряму оцінку і виражаються у втраченій вигоді. Склад клієнтів банку і методи розрахунку ризиків. Складом клієнтів банку визначається метод розрахунку ризику і його ступінь. Водночас великі кредити, видані одному або групі пов’язаних між собою позичальників, галузі, регіону чи країні, нерідко служать причиною банкрутств. Істотне значення має і правильний вибір кращого клієнта для банку. Звичайно до таких партнерів належать підприємства, що володіють високим ступенем фінансової стійкості і мають гарні показники ліквідності. Метод розрахунку ризику В умовах ринкової економіки посилюється нестійкість банківської системи. Це впливає на стан різних галузей економіки і підприємств. Суб’єкти, що хазяйнують, починають скорочувати власні кошти і резерви, що призводить до порушення нормального кругообігу кредитних ресурсів і підвищення ризику всіх банківських 223
Казначейство банку
операцій. Тому в даний час найпоширенішим методом є мінімізація ризиків — виділення і дотримання економічних нормативів банківської ліквідності. Багато комерційних банків, особливо спеціалізованих, розраховують лише окремі види ризиків за різними напрямами банківської діяльності. Перспективним стає визначення розміру припустимого сукупного ризику банку, окремого клієнта, республіки (економічного регіону). Залежно від методів розрахунку ризики бувають комплексними і позиційними. Комплексний ризик включає оцінку і прогнозування величини ризику банку і дотримання економічних нормативів банківської ліквідності. Позиційний ризик — це ризик окремої банківської позиції. Ступінь банківського ризику (зважування ризику). Ступінь банківського ризику враховує повний, помірний і низький ризик залежно від розташування за шкалою ризиків. Ступінь банківського ризику характеризується ймовірністю події, що веде до втрати банком коштів з даної операції. Вона виражається у відсотках чи у визначених коефіцієнтах. Той самий ризик може мати різний ступінь залежно від можливостей його гарантування, страхування та інших методів регулювання. Наприклад, довгострокові позики банку, видані на будівництво нового підприємства, мають 100% ризику; при страхуванні цієї суми в державних органах ступінь ризику зменшується до 10–50% (за умови страхування в обсязі 50–90% позики), а при одержанні урядової гарантії — до нуля. Особливістю ступеня банківського ризику є його індивідуальна величина, пов’язана з прийняттям на себе конкретного ризику з конкретної банківської операції. Вона визначається суб’єктивною позицією кожного банку. Спроби регламентації ступеня банківського ризику з окремих операцій повинні носити гнучкий характер. Так, якщо комерційний банк придбав акції компанії (які мають товарне покриття, досить високий ступінь прибутковості, високу якість технології й котирування на біржі), то розмір ризику (з операції і з банку в цілому) буде істотно завищений (ця купівля буде мати високий ступінь ризику — 70%) і далекий від реальності. Отже, у кожному окремому випадку необхідне самостійне визначення банками ймовірності втрати коштів у результаті тієї чи іншої операції. Розподіл ризику за часом. Це важливий фактор в умовах нинішньої економіки. Основні операції банку піддаються минулому і поточному ризику (в окремих випадках — і майбутньому). Поточному ризику підлягають операції з видачі гарантій, акцепту перекладних векселів, документарні акредитивні операції, продаж активів із правом регресу та ін. Але сама можливість оплати гарантії через визначений час, оплата векселів, здійснення акредитива за рахунок банківського кредиту піддає ці операції й майбутньому ризику. При настанні часу оплати гарантії, якщо банк не врахував ймовірність цих втрат, він несе і минулий ризик, тобто той, який банк прийняв на себе безпосередньо при видачі гарантій. Розподіл ризику в часі відіграє дуже важливу роль для прогнозування майбутніх втрат банку. Враховуючи цей фактор можна уникнути накладення минулих ризиків і помилок на майбутню діяльність банку. Характер обліку операцій та ризики. За характером обліку банківські ризики поділяються на ризики з балансових операцій і із забалансових операцій. Найчастіше кредитний ризик, що виникає щодо балансових операцій, поширюється і на позабалансові операції, наприклад при банкрутстві підприємства. Тут важливо правильно 224
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
врахувати ступінь можливих збитків від однієї й тієї самої діяльності, що проходить одночасно як за балансовим, так і за позабалансовим рахунками. Так, оцінку ступеня ризику операції за валютними опціонами (нових видах цінних паперів) варто робити виходячи не тільки з валютного ризику, а й ринкового ризику за операціями з цінними паперами, а також ризиків з окремих забалансових операцій: з казначейськими зобов’язаннями, євродепозитами, біржовими індексами тощо. Можливості управління банківськими ризиками. За можливостями управління ризики бувають відкритими і закритими. Відкриті ризики не підлягають регулюванню, закриті, навпаки, регулюються. З деяких операцій вводяться спеціальні обмеження з ризиків. Наприклад, одним з перетворень до інвалютних рахунків є обов’язково закрита позиція у валюті на кінець кожного робочого дня. Мається на увазі перерахування валюти, яка знецінюється, у валюту, курс якої підвищується. Наведена класифікація й елементи, покладені в основу економічної класифікації, мають на меті не стільки перерахування усіх видів банківських ризиків, скільки демонстрацію наявності певної системи, що дозволяє банкам звертати увагу на окремі різновиди при визначенні сукупного розміру ризиків у комерційній і виробничій сферах (табл. 4.1). Таблиця 4.1 Систематизація ризиків і загроз та заходи щодо їх запобігання Ризики (загрози)
Кредитний ризик
Відсотковий ризик (ризик зміни відсоткових ставок)
Заходи щодо запобігання ризикам • Створення кредитного меморандуму • Розроблення положення про кредитний комітет • Установлення лімітів кредитування контрагентів на одного позичальника лімітів за галузями і регіонами • Проведення суворого і ретельного аналізу заявок на кредит • Супровід кредитних угод (візит до позичальника, контроль його фінансового стану тощо) • Застосування штрафів і стягнень пені при невчасному погашенні позики та порушенні інших умов договору • Списання безнадійних кредитів із суми резервів, а якщо недостатньо — із прибутку • Проведення маркетингу ринку кредитних ресурсів — прогнозування стану ринку кредитів • Прогнозування поведінки ринків (превентивна аналітика) • Відповідність природи відсоткових ставок залучення і розміщення (плаваючі ставки залучення відповідають плаваючим ставкам розміщення, фіксовані ставки залучення відповідають фіксованим ставкам розміщення) • Розподіл ризику між позичальником і банком • Диверсифікація позичальників
225
Казначейство банку
Продовження табл. 4.1 • Моніторинг ринку цінних паперів • Безпосередня участь в управлінні підприємствомемітентом ц/п, акції чи облігації якого містяться в портфелі ц/п АКБ «Надра» Курсовий ризик на ринку цінних • Консультування підприємств-емітентів ц/п із пипаперів тань грошового обігу й оподаткування, встановлення мінімальної суми падіння вартості цінного паперу, при перевищенні якої цінний папір продається автоматично • Прогнозування динаміки валютного курсу • робота з різними валютами (диверсифікація ризику) Валютний ризик • Розподіл валютного ризику шляхом укладання угод типу форвард, своп, опціон • Аналіз і прогнозування міжнародних валютних ризиків • Гнучкість депозитних угод (можливість перегляРизик при формуванні депозитів ду відсоткової ставки) • Диверсифікація ринку депозитів • Організація простого й ефективного документообігу Операційний ризик • Розроблення і впровадження технічних карт • Програмне забезпечення — неттинг Ризик зменшення розміру прибутку • Поєднання інтересів інвесторів, акціонерів, мевід неефективного управління банком неджменту і співробітників банку Незбалансованість інтересів • Гнучка система оплати праці і матеріального заучасників процесу охочення працівників • Моніторинг оргструктури — заслуховування на Невідповідність оргструктури правлінні питань щодо відповідності оргструктусформульованим цілям ри не менше двох разів на рік • Програма підвищення кваліфікації і розвитку персоналу • Формалізація та автоматизація операцій Розрив між рівнем кваліфікації • Делегування прав і відповідальності працівників працівників і поставленими банку завданнями • Добір і розстановка кадрів за кваліфікаційною ознакою • Наявність базової економічної освіти • Положення про моральне і матеріальне заохочення Низький рівень мотивації праці • Програма просування по службі • Оволодіння керівниками технікою мотивації і делегування повноважень • Систематичні зустрічі вищого керівництва з наНедостатність інформаційного чальниками управлінь та відділів забезпечення працівників • випуск інформаційного бюлетеня Зовнішні загрози
226
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
Продовження табл. 4.1 Збільшення продуктів-замінників Зміна курсів урядів, зміна торговельної політики Криза в діловому циклі
• Диверсифікація клієнтської бази та послуг
Зміна потреб і смаків клієнтів
• Систематичний аналіз тарифних ставок банківконкурентів
4.3. Методи управління ризиками Ризиком ліквідності називається проблема недостатності наявних і залучених коштів для того, щоб забезпечити повернення депозитів, видачу кредитів і т. ін. Банк, що зіткнувся з ризиком ліквідності, може бути змушений залучати кошти за поточною ставкою ринку, що може виявитися вище від ставки пасиву, який був до того в банку, що призведе до зниження прибутку банку. Недолік ліквідності частіше обумовлюється несподіваним і значним відтоком депозитів, що змушує банк запозичати кошти за вищою відсотковою ставкою, ніж ставки, за якими роблять подібні запозичення інші банки, що також негативно впливає на прибуток. Одержання прибутку, як правило, пов’язане з тимчасовою втратою деякої ліквідності. Проблеми з ліквідністю виникають у банку, якщо вони виникають у клієнтів; свої проблеми з ліквідністю клієнти перекладають на банк, що зобов’язаний їх вирішувати, тому що за це банку вже сплачено самим фактом розміщення клієнтом своїх грошей на банківських рахунках. Одним із показників рівня ризику ліквідності є співвідношення запозичених коштів і сукупних активів. Зростання обсягу запозичених коштів збільшує ймовірність настання кризи ліквідності у разі підвищення відтоку депозитів або погіршення якості кредитів. Іншими показниками рівня ризику ліквідності є: • відношення нетто-кредитів до сукупних активів; • відношення наявних коштів і міжбанківських кредитів з терміном погашення, який минає, до сукупних активів; • відношення активів (у наявній формі) й урядових цінних паперів до сукупних активів. Активи включають готівку в сховищі банку, кошти на рахунках у держбанку, депозити в інших банках, готівку в процесі інкасації. Стандартні способи зниження рівня ризику ліквідності включають збільшення частки коштів банку, що направляються в ліквідні активи та активи, що легко реалізуються на ринку (урядові цінні папери), чи використання більш довгострокових пасивів для фінансування операцій банку. Завдання з управління ліквідністю полягає в тому, щоб наявні кошти були в розпорядженні банку тоді й там, коли й де вони потрібні йому найбільше. Ліквідність необхідна банкам для того, щоб бути готовими до вилучення депозитів і задовольняти попит на кредити. Банки можуть або накопичувати ліквідність у своїх балансах, або здобувати її на грошових ринках, або використовувати обидва способи. На додаток до цього банки займаються продажем ліквідності. Здатність банку забезпечити ліквідність вимагає наявності високоліквідних і легкопереміщуваних активів. Ліквідність і переміщування — два ключових поняття. 227
Казначейство банку
Вимога ліквідності означає, що фінансові активи мають бути доступні в найкоротший термін (протягом дня) за номіналом. Вимога переміщуваності означає, що права на володіння фінансовими активами мають бути переданими за номіналом іншому економічному суб’єкту у формі, прийнятній для нього. Фінансові інструменти називаються ліквідними, якщо їх можна швидко продати на наявному ринку при невеликому ризику збитків для продавця. Накопичена ліквідність є внутрішнім джерелом, якщо вона складена у формі певних активів у балансі банку. Цей процес, відомий за назвою «перетворення активів», може здійснюватися або шляхом розсуду, або природним шляхом при погашенні кредитів і цінних паперів. Планування очікуваного потоку готівки від позичальників отримало назву теорії очікуваного доходу. Банк повинен надавати будь-які вигідні для себе позики, ставлячи перед керуючим ліквідністю банку завдання знайти достатню кількість коштів для забезпечення видачі вигідного кредиту. Банк є ліквідним, коли він має можливість дістати ліквідні кошти за прийнятними цінами в необхідній кількості й у необхідний момент. Управління ліквідністю припускає наявність достатніх коштів у легко- і швидкореалізованих активах, а також можливість здійснювати позики (за помірною ціною) з метою задоволення потреб саме тоді, коли вони виникають. Оскільки час є вирішальним фактором в управлінні ліквідністю, банк повинен точно знати, як, коли і звідки можуть бути отримані необхідні ліквідні кошти. Загальноприйнято три підходи рішення проблем ліквідності банку: 1) забезпечення ліквідності за рахунок активів (управління активами); 2) забезпечення ліквідності за рахунок позикових ліквідних коштів (управління пасивами); 3) збалансоване управління ліквідністю (активами і пасивами). Менеджери з управління ліквідністю повинні: • у співробітництві з вищим керівництвом банку бути впевненими, що пріоритети і цілі управління ліквідністю очевидні; • контролювати діяльність усіх відділів банку, що відповідають за використання і залучення коштів, а також координувати свою діяльність з роботою цих відділів (відповідно відділи, що впливають на ліквідність банку, повинні інформувати менеджера з управління ліквідністю про майбутні зміни попиту та пропозиції на ліквідні кошти); • передбачати (наскільки це можливо), коли найбільші вкладники і користувачі кредитів банку планують зняти кошти з рахунка чи збільшити внески. Розрахунок ліквідності в класичному вигляді полягає в неотриманні від’ємного коррахунка по банку на кінець дня: П/р завтра = п/р сьогодні + (надходження — списання) +/– SD, де п/р — поточний рахунок; SD — стандартне відхилення різниці надходжень і списань: .
228
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
Банку необхідно мати на рахунку суму, що покриває різницю між надходженнями і списаннями із заданою імовірністю. Засобом ризику є стандартне відхилення різниці надходжень і списань, а величиною ризику ліквідності — ймовірність невиконання банком своїх зобов’язань. Оскільки надходження і списання не можуть бути меншими від нуля, необхідно використовувати логіку нормального розподілу. Таким чином, завдання зводиться до визначення: 1) SD надходжень, списань і к/р у цілому; 2) прийнятної ймовірності виконання банком своїх зобов’язань. Другий підхід полягає в тому, що обсяг ліквідних коштів банку повинен покривати волантильність його пасивів: П/р + каса = SD (пасивів). В обох випадках завдання починається з визначення банком прийнятної для себе ймовірності невиконання зобов’язань. Для нормального розподілу використовуємо дані табл. 4.2. Таблиця 4.2 Визначення величини ризику ліквідності Кількість Ймовірність Ймовірність Ймовірна кількість стандартних виконання, невиконання, затримок, днів відхилень % % у році 1 SD 84,135 15,865 39,98 1,96 SD 95,0 5,0 12,6 2 SD 97,725 2,275 5,73 2,576 SD 99,0 1,0 2,52 3 SD 99,865 0,135 0,34 3,291 SD 99,9 0,1 0,252 3,774 SD 99,992 0,008 0,02 4 SD 99,994 0,003 0,00756 5 SD 99,999994 0,000003 0,00000756
Примітки
1 раз на три роки 1 раз на чотири роки 1 раз на п’ятдесят років 1 раз на 132 роки 7,56 разу на мільйон років
Крім того, відповідно до нерівності Чебишева, за будь-яким типом розподілу не менше 88% його значень будуть у діапазоні +–3 SD. Очевидно, що банк, який планує свою діяльність на термін більше ніж 3 роки, прийме як максимальне значення ризику ліквідності величину не меншу ніж 3, але й не більшу за 4 SD. Виходячи з практики розрахунку природних форс-мажорних обставин (поняття «великого шторму» один раз на 50 років) логічно запропонувати ймовірність виконання зобов’язань 99,992%, що еквівалентно 3,774 SD. Методи управління ризиком ліквідності Існують різні методи управління ризиком ліквідності. При цьому деякі з них можна використовувати одночасно. Організація ліквідності. На цьому етапі основним завданням є визначення і затвердження стратегії і політики управління ліквідністю: пріоритетний напрям — швидкість проведення власних та клієнтських платежів. Безальтернативні пріоритети: • невідкладне забезпечення потреб банку (його клієнтів) у ліквідних коштах; 229
Казначейство банку
•
більша частина ресурсів банку призначається для задоволення клієнтського попиту на ліквідні кошти, менша частина — для досягнення бажаної прибутковості банку. У процесі організації ліквідності необхідно зламати існуюче відношення керуючих до проведення клієнтських платежів. Провівши відповідне дослідження (за напрямом та обсягами фінансових потоків, сезонністю квартальної і місячної виплат заробітної плати й авансових платежів) структури клієнтури банку, податкового календаря, середнього щоденного обсягу платежів за останні два тижні, графіків видачі комунальними службами рахунків на оплату комунальних платежів, оплати банком витрат із залучення та на інші операції (відсоткові і невідсоткові витрати власне банку, пред’явлення до оплати великих депозитних сертифікатів і т.ін.), призначити незнижуваний норматив для кожного обласного управління (приблизно не менше ніж 2–2,5% від залишку «гарячих» грошей) і зовсім однозначно, під особисту відповідальність керуючих, вимагати дотримання ними цього нормативу. Спочатку провести кампанію щодо збору інформації від клієнтів за затримками платежів, жорстко розбираючись з кожним випадком. Кожен клієнт обласного управління в договорі на відкриття рахунка в обов’язковому порядку повинен одержувати повний набір реквізитів усіх іногородніх рахунків, що маються в банку (тобто повинен мати чітке уявлення, як йому зручніше дістати кошти з іншого регіону). Метод управління фондами. Управління ліквідністю можна здійснювати порівнянням ступеня ліквідності активів і сталості пасивів. Зазначений метод полягає у зіставленні загальної потреби в ліквідності і всіх наявних у банку джерел її покриття. Для цього застосовуються показники ліквідності балансу. Суть цього методу полягає в тому, що всі банківські кошти, отримані з різних джерел, розглядаються як єдиний пул коштів, що маються в банку. Завдання полягає в тому, щоб створити первинні і вторинні резерви для забезпечення ліквідності. Первинні резерви складаються з абсолютно ліквідних активів — каси і залишків на кореспондентських рахунках, тобто тих коштів, що можуть бути негайно використані для виплати внесків, що вилучаються, чи задоволення заявок на кредити. До складу вторинних резервів входять високоліквідні активи, які можна швидко реалізувати і які мають велику оборотність. За необхідності вони можуть бути використані для збільшення резервів. До них можна віднести короткострокові державні цінні папери, міжбанківські кредити, видані на незначні терміни, і певною мірою високоліквідні позики з невеликими термінами погашення. Величина резервів залежить від діапазону коливань обсягів зобов’язань банку і попиту на кредит — чим вони вищі, тим більші за величиною вимагаються активи. В умовах, коли позиченій валютній позиції забезпечується прибуток протягом тривалого періоду, додаткові резерви високоліквідних видів іноземної валюти можуть розглядатися як вторинні резерви. Третій спосіб розміщення коштів за методом загального фонду — формування портфеля кредитів. Надання кредитів приносить найбільший прибуток банку, але одночасно є й найбільш ризикованим видом банківської діяльності. До останньої групи активів входять активи з порівняно тривалими термінами погашення. Призначення інвестицій — приносити банку певний постійний прибуток і в міру наближення терміну погашення боргових зобов’язань виступати як доповнення резерву другої черги. 230
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
Вимірювання ліквідності полягає у відстеженні динаміки зміни обсягу потреби в ліквідності та джерел її задоволення. У зв’язку з цим існує необхідність підготовки прогнозу потреби в ліквідності, що містить у собі, з одного боку, оцінну потребу в ліквідності на найближчі тижні чи місяці, а з іншого — джерела її покриття за ті самі періоди часу. План ліквідності. Комітет з управління пасивами й активами повинен організувати розробку формального плану ліквідності. Необхідно підготувати два плани ліквідності: один — для підтримки операційної ліквідності, а інший — на випадок виникнення кризи ліквідності, причому пріоритет повинна мати робота з розробки другого плану. У ці плани ліквідності варто включити: • оцінку вартості підтримки ліквідності як у плані активної, так і пасивної частини банківського балансу; • реалістичний графік конвертації в кошти активів, що враховує реальні терміни надходження в обіг грошей від нових вкладників та інших кредиторів, ключові коефіцієнти ліквідності та їхніх нормативних значень (йдеться про внутрішньобанківські нормативи, розроблені самим банком). Ліквідність, придбана на ринку. Як альтернативу ліквідності, що нагромаджується в балансі, банк може спробувати створити ліквідність, використовуючи свої пасиви. Ідея полягає в тому, щоб здобувати кошти для їх рентабельного використання, особливо для задоволення попиту на кредити. Стиль управління, що виявляється у виборі між ризиком і прибутком, буде визначати агресивність управління пасивами й обсяг нагромадження ліквідності. Суть управління пасивами: 1) мінімізація відсоткових витрат; 2) визнання важливості відносин з клієнтами; 3) відхід від регулярних обмежень. Метод конверсії фондів. Різні джерела залучення коштів відрізняються характеристикою коштів, оборотністю, резервними вимогами. Суть методу полягає в тому, що кошти, мобілізовані з різних джерел, використовуються по-різному. Кошти погоджуються за джерелами й напрямами використання. Пріоритетність розподілу окремих видів ресурсів визначається з урахуванням таких принципів: 1) власний капітал є основою формування довгострокових вкладень; 2) стабільні ресурси використовуються насамперед для покриття низьколіквідних активів і формування вторинних резервів; 3) летючі ресурси розподіляються насамперед за ліквідними активами. При застосуванні методу конверсії фондів необхідно: • розподілити всі кошти за джерелами формування залежно від обороту за рахунками і резервними вимогами; • розподілити кошти з кожного джерела на фінансування відповідних активів. Таким чином, дилема «ризик — прибутковість» зважується окремо для кожного джерела коштів. Метод управління резервною позицією. Метод полягає в такому: визначити резервну позицію, не формуючи заздалегідь резерви, а лише прогнозуючи кількість фондів, які можна купити на грошовому ринку і тим самим профінансувати можливий витік грошових коштів. Йдеться передусім про придбання коштів на міжбанківському ринку. 231
Казначейство банку
Переваги цього методу очевидні: скорочується частка низькоприбуткових і неприбуткових активів; у разі вилучення депозитів валюта балансу банку не зменшується взагалі або зменшується в менший бік, тому що вторинні резерви не ліквідуються, а напроти, банк залучає додаткові кошти. Але при використанні цього методу ризик ліквідності заміщується іншими видами ризику: • ризиком зміни відсоткових ставок; • ризиком приступності фондів (який визначається ємністю міжбанківського ринку). Метод управління кредитною позицією. Метод полягає у визначенні особливої кредитної позиції — того обсягу коштів, що банк одержить за короткостроковий період, якщо не буде відновляти короткострокові кредити. При цьому підході до управління ліквідністю також присутній фактор ризику приступності фондів, і його актуальність буде зростати в міру розвитку ринку. Метод активного управління портфелем (сек’юритизація). При сек’юритизації активів (обертанні банківських активів у цінні папери) розміщення кредитних ресурсів здійснюється не тільки за допомогою висновку кредитної угоди, а й шляхом використання векселів облігацій. Сек’юритизація в широкому розумінні означає не тільки перетворення кредитів на цінні папери, а й будь-яке переведення у таку форму, коли їх можна реалізувати третім особам на ринку. Розподіл ресурсів за активними операціями за принципом узгодження термінів. Основним методом управління активами й пасивами є розподіл ресурсів з активних операцій за принципом узгодження ступеня ліквідності перших та вимогливості других. Розподіл ресурсів з активних операцій за термінами і визначення маржі за видами активно-пасивних операцій визначаються в розрізі основних валют, з якими працює банк. Основними етапами розподілу ресурсів з активних операцій відповідно до термінів погашення і визначення маржі за видами активно-пасивних операцій є: 1. Визначення стабільної і летючої частини ресурсів до запитання і кредиторської заборгованості. 2. Визначення пріоритетів у розподілі ресурсів з активних операцій відповідно до термінів погашення. 3. Визначення черги розміщення ресурсів з активних операцій. 4. Розрахунок середньозваженої вартості ресурсів, використаних для окремих термінів погашення. 5. Визначення розміру відсоткової маржі за кожним терміном погашення. 6. Підготовка вихідних форм, одержаних на основі розподілу ресурсів за активними операціями. Управління ризиком ліквідності з використанням GAP. GAP — розрив між балансовою вартістю активів і балансовою вартістю пасивів. Критерієм для класифікації конкретної вимоги чи зобов’язання на даному тимчасовому інтервалі служать: • термін погашення; • фінансові інструменти, що не мають визначеної дати погашення, можуть бути класифіковані на основі статистичних даних (стабільна і летюча частини, оборотність, очікуваний термін погашення). • •
232
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
Для розрахунку розриву за активами і пасивами банку і реструктуризації статей балансу з метою управління ризиком ліквідності використовується такий механізм: • Усі активи і пасиви банку розбиваються за термінами. • Розраховується комплект відкритих довгих і коротких позицій. • Визначається розрив (GAP) (позитивний — вимоги більші за зобов’язання, негативний — зобов’язання більші за вимоги). • Розраховується накопичувальний GAP — стан кореспондентського рахунка за термінами. Необхідність створення внутрішньобанківської системи контролю відсоткового ризику обумовлюють дві основні причини: • можливий позитивний економічний ефект від поліпшення якості керування; • нормативні вимоги. Процес побудови системи управління відсотковим ризиком для банку починається з вироблення стратегії щодо відношення відсоткового ризику і прийомів її реалізації. Кожна з цих стратегій може бути віднесена до одного з двох типів. 1. Мінімізація відсоткового ризику. Ця стратегія реалізується такими прийомами: • запобігання ризику; • повна передача ризику. 2. Максимізація прибутку при обмеженні відсоткового ризику. Прийоми реалізації цієї стратегії: • передача зайвого ризику; • обмеження ризику. Оскільки ризик — невід’ємна частина будь-якого бізнесу і його повне усунення спричинює, як мінімум, значне зниження конкурентоспроможності банку, то нині серед фінансистів переважають прихильники другого підходу. Основою системи аналізу і контролю (САК) відсоткового ризику є методи аналізу, методи контролю й організаційні процедури. Серед методів аналізу і контролю відсоткового ризику можна умовно виділити комплексні методи, тобто такі методи, в рамках яких можуть бути реалізовані внутрішньобанківські системи аналізу й контролю ризику відсоткової ставки, а також власне методи аналізу й методи контролю. Методи аналізу дають змогу оцінити відсотковий ризик банку для заданої стратегії в заданих умовах. Методи контролю (за винятком хеджування) в остаточному підсумку пропонують критерії вибору лімітів і/чи цільових значень позицій банку: Найвідоміші комплексні методи: 1) аналіз і контроль GAP; 2) аналіз і контроль дюрацій. Основний метод аналізу — моделювання. Основні методи контролю: 1) нейтралізація вимог і зобов’язань; 2) хеджування відсоткового ризику; 3) метод ефективної границі. 4) оптимізація структури портфеля методами математичного програмування. Перелічені методи дають змогу реалізувати різні прийоми стратегій. Прийом запобігання ризику реалізується методами нейтралізації. Повна і часткова передача ризику реалізується хеджуванням. Прийом обмеження ризику може бути реалізований методами GAP, дюрацій, ефективної межі й оптимізації структури портфеля. 233
Казначейство банку
Методи та інструменти GAP Аналіз і контроль GAP. Найбільш простий і поширений метод аналізу ризику відсоткової ставки ґрунтується на виділенні чутливих (до відсоткових ставок) вимог і зобов’язань банку (включаючи забалансові позиції): 1) активи, чутливі до відсоткових ставок. 2) пасиви, чутливі до відсоткових ставок. Різницю між ними, іменовану GAP, розглядають як оцінку відсоткової позиції. За умови однакової чутливості ставок за активами і пасивами позитивний GAP (перевищення чутливих активів над пасивами) зумовлює зміну відсоткового прибутку банку в один бік зі зміною відсоткових ставок. Негативний GAP приводить до зміни відсоткового прибутку в бік, протилежний напряму зміни ставок. У нормальних умовах вимоги банку більші від його зобов’язань на величину власного капіталу, тому загальний обсяг чутливих до відсоткових ставок активів, як правило, перевищує загальний обсяг пасивів і GAP позитивний. Як абсолютну оцінку відсоткового ризику приймають можливу зміну чистого відсоткового прибутку банку в результаті відсоткового стрибка. Критерієм для класифікації конкретної вимоги чи зобов’язання як чутливого чи нечутливого до ставки на певному тимчасовому інтервалі є термін погашення (при фіксованій ставці) чи найближчий термін зміни ставки (при ставці, що плаває). Фінансові інструменти, що не мають певної дати зміни ставки, можуть бути класифіковані на основі статистичних даних за очікуваного терміну зміни ставки. Як відносну оцінку відсоткової позиції доцільно застосовувати відношення GAP до сумарних нетто-активів (відносний GAP). Під час аналізу GAP можуть бути використані статичний і динамічний підходи. Перший полягає в тому, що весь аналіз проводиться виходячи з поточного фактичного стану активів та пасивів і припущення про їх незмінність. Динамічний підхід полягає у використанні для розрахунків прогнозованих залишків за статтями балансу. Керування GAP (контроль GAP) полягає в утриманні відношення GAP до загальних активів у заздалегідь заданих межах. Якщо банк може спрогнозувати з високим ступенем упевненості загальний напрям руху ставок (їхнє зростання або падіння), варто вибрати межі одного знака. Якщо ж рух кривої прибутковості важко передбачити, варто вибрати межі різного знака. Це пов’язано з тим, що банк із позитивним (негативним) GAP одержить додатковий прибуток при зростанні (падінні) ставок та з однаковою ймовірністю одержить прибуток чи понесе збитки у випадку, якщо рух ставок абсолютно не передбачений. Виходячи з лімітів на відносний GAP можливе встановлення системи операційних лімітів окремо за видами інструментів. При встановленні цільового значення й лімітів GAP варто мати на увазі інерційність структури балансу банку. Оскільки різка зміна відносного GAP представляється неможливою, не слід вибирати цільове значення GAP дуже високим навіть в умовах абсолютної передбачуваності руху ставок на короткостроковий період. Окремим випадком управління GAP є нейтралізація зобов’язань і вимог щодо GAP. Нейтралізація полягає в підтримці відносного GAP близьким до нуля. Такий варіант управління обирають банки, які застосовують стратегію мінімізації ризику. Під час аналізу GAP можуть бути такі припущення: • рівнобіжне зрушення кривої прибутковості (синхронна й односпрямована зміна ставок залучення і розміщення коштів); 234
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
•
одночасне переоцінювання (узгодження ставки відсотка) вимог і зобов’язань у межах одного тимчасового інтервалу; • однаковий ступінь чутливості до руху ставок усіх чутливих активів і пасивів. Незважаючи на простоту цього методу можна відзначити, що в нього є ряд недоліків, основний з яких — неможливість адекватного аналізу складних фінансових інструментів. Крім того, недоліки цього методу полягають у: • низькій точності аналізу (чим нижча, тим ширші тимчасові інтервали); • ігноруванні базисного ризику; • ігноруванні залежності невідсоткових прибутків від відсоткових ставок; • ігноруванні ефекту зміни економічної вартості банку. Аналіз і контроль дюрацій. Метод заснований на понятті й властивостях дюрацій. Існує три основні різновиди дюрацій. Стандартна дюрація (дюрація Маколлі) — середньозважений за сумою термін погашення фінансового інструмента. Як фінансовий інструмент залежно від цілей дослідження можуть виступати: будь-яка вимога чи зобов’язання, портфель цінних паперів, сумарні активи, сумарні пасиви тощо. Іноді (для зручності) застосовують модифікований показник дюрацій. Модифікована дюрація — відношення стандартної дюрації до величини 1 + r, де r — відсоткова ставка. Для оцінювання відсоткової чутливості складних фінансових інструментів може застосовуватися ефективна дюрація — відношення відносної зміни ціни до зміни відсоткової ставки, — визначена на основі відповідних статистичних даних про залежність між зміною ринкової ціни цього фінансового інструмента і зміною відсоткової ставки. Метод аналізу дюрацій заснований на її властивості відображати чутливість поточної вартості фінансового інструмента до зміни відсоткових ставок: чим більша дюрація фінансового інструмента, тим чутливіша його поточна вартість до зміни ставки (за інших однакових умов). Різниця між середньою дюрацією активів і пасивів на кожному тимчасовому інтервалі характеризує позицію, яку займає банк щодо відсоткового ризику на цьому інтервалі. Оцінюючи отримані результати, варто враховувати, що активи і пасиви банку відрізняються за величиною в межах розміру власного капіталу. З цієї причини як відносний показник позиції доцільно використовувати дисбаланс дюрацій, нормалізований на величину власного капіталу банку — нормалізований дисбаланс дюрацій (НДД). Позитивний НДД викликає зміну економічної вартості банку в бік, протилежний зміні відсоткових ставок. Негативний НДД викликає зміну економічної вартості в один бік зі зміною ставок. Як абсолютну оцінку відсоткового ризику приймають можливу зміну економічної вартості банку в результаті відсоткового стрибка. Керування дюраціями (контроль дюрацій) аналогічне контролю GAP і полягає в установленні цільового значення і лімітів на нормалізований дисбаланс дюрацій чи на відношення дюрацій активів до дюрацій пасивів. При цьому також варто мати на увазі інерційність структури вимог і зобов’язань. Окремим випадком такого управління є метод нейтралізації зобов’язань і вимог щодо дюрацій. У цьому варіанті методу банк, що уникає ризику, повинен підтримувати НДД на нульовій позначці. 235
Казначейство банку
Метод аналізу дюрацій використовує такі основні допущення: зміни відсоткової ставки, невеликі за амплітудою; рівнобіжне зрушення кривої прибутковості (синхронна й односпрямована зміна ставок залучення і розміщення коштів). Перевага цього методу: • порівняно проста математична модель; • облік ефекту зміни економічної вартості банку. Недоліки цього методу: • низька точність аналізу при великих змінах ставки; • ігнорування базисного ризику; • ігнорування залежності невідсоткових прибутків від відсоткових ставок. Моделювання. Існує ціла група різних методів, що ґрунтуються на детальному описі властивостей усіх або основних фінансових інструментів у портфелі банку, важливих з погляду відсоткового ризику і породжуваного грошового потоку. Моделювання полягає в оцінюванні майбутніх грошових потоків, структурі балансу і забалансових вимог та зобов’язань, економічній вартості банку на основі опису властивостей фінансових інструментів і припущень про майбутню динаміку відсоткових ставок. Розрізняють два види моделювання: • статичне; • динамічне. Статичне моделювання виконується, виходячи з наявної структури балансових і забалансових вимог і зобов’язань у припущенні про припинення, починаючи з поточного моменту, операцій із залучення і розміщення коштів. Динамічне моделювання виконується виходячи з наявної структури балансових і забалансових вимог і зобов’язань, передбачуваних у майбутньому операцій із залучення й розміщення коштів. Основою методів моделювання є опис усіх властивостей фінансових інструментів, що впливають на грошовий поток за цими інструментами. На основі такого опису з урахуванням передбачуваного руху відсоткових ставок і (для динамічного моделювання) передбачуваної зміни залишків на рахунках балансового і забалансового обліку можливе проведення моделювання з використанням спеціального програмного забезпечення. У результаті проведеного моделювання можна одержати такі звіти за станом на зазначену дату (період) у майбутньому: • баланс; • звіт про прибутки і збитки; • графік GAP; • графік дисбалансів дюрацій; • графік середньозважених ставок залучення і розміщення. Необхідною й обов’язковою умовою реалізації методу моделювання є наявність у банку автоматизованої інформаційної системи з докладною, повною і точною інформацією з використаних фінансових інструментів. Перевага цього методу: • висока точність; • можливість аналізу всіх складових відсоткового ризику; • можливість аналізу всіх ефектів руху відсоткових ставок; • •
236
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
•
корисні побічні результати (прогноз ліквідності, прогноз виконання банківських нормативів тощо). Недоліки: • висока складність практичної реалізації; • високі вимоги до автоматизованої інформаційної системи банку, повноти і точності використаної інформації; • необхідність оцінювання ймовірності отриманих результатів іншими методами. Нейтралізація вимог і зобов’язань. Найпростішим способом контролю за ризиком є максимальне його виключення. Максимальне виключення ризику — основа методу нейтралізації вимог і зобов’язань. Цей метод припускає формування вимог і зобов’язань банку синхронно в тому самому розмірі, за тих самих умов, за винятком відсоткової ставки, яка за вимогами перевищує відсоткову ставку щодо зобов’язань на визначену фіксовану маржу, що покриває кредитний ризик банку і цільовий прибуток. Важко уявити собі комерційний банк, що застосовує такий метод стосовно всіх своїх активів і пасивів. Широке використання тотальної нейтралізації очевидно знизило б конкурентноспроможність банку до неприйнятного рівня. До того ж така нейтралізація все одно не дає стовідсоткового захисту — банк залишиться під впливом економічної складової відсоткового ризику. Втім, сказане вище не виключає застосування цього методу щодо окремих великих активів і пасивів. Недоліком цього методу є неприйнятне зниження конкурентоспроможності банку. Таким чином, широкомасштабно застосовувати цей метод в універсальному комерційному банку неможливе, але можна скористатися ним на окремих позиціях. Хеджування відсоткового ризику. Хеджування відсоткового ризику — це його передача іншій стороні шляхом купівлі і/чи продажу похідних фінансових інструментів. Передача ризику виконується, як правило, на організованих фінансових ринках (біржах, електронних системах торгівлі) або на двосторонній основі. Безпосереднє відношення до захисту від відсоткового ризику мають такі похідні фінансові інструменти, як відсоткові ф’ючерси, відсоткові опціони, відсоткові свопи, FRA, IRG. Але взагалі внаслідок взаємозв’язку ціни активу і відсоткової ставки за ним захист від відсоткового ризику може бути зроблений шляхом купівлі-продажу й інших похідних фінансових інструментів (ф’ючерсів і опціонів на цінні папери і валюту, валютних свопів, ф’ючерсів на індекси ділової активності та т.ін.). Хеджування умовно можна розподілити на два види залежно від масштабів застосування: 1) мікрохеджування — хеджування прибутку за окремими вимогами і зобов’язаннями або певної комбінації з них; 2) макрохеджування — хеджування прибутку в цілому або чистому відсотковому прибутку. Хеджування будь-якого виду (мікро- і макро-) може бути зроблене з використанням тих самих похідних фінансових інструментів. Мікрохеджування — зручний спосіб захисту прибутку банку за окремими великими позиціями і угодами. Макрохеджування може бути використане як допоміжний метод для подолання інерційності методів управління структурою зобов’язань та вимог (метод GAP, метод дюрацій та ін.). 237
Казначейство банку
Перевага хеджування як методу контролю відсоткового ризику в низькій інерційності управління. Недоліки: • макрохеджування (на відміну від мікрохеджування) як основний метод — принципово менш ефективний спосіб, ніж обмеження ризику; • привнесення додаткових істотних ризиків, що важко піддаються оцінюванню і перебувають поза сферою контролю банку; • складність застосування на довгостроковий період (внаслідок низької ліквідності довгострокових похідних фінансових інструментів). Застосування цього методу в наших умовах ускладнено загальною нерозвинутістю фінансового ринку. Метод ефективної межі. Цей метод заснований на додатку моделі визначення цін основних активів САРМ (Capital Asset Pricing Model) до задачі аналізу відсоткового ризику. Інша назва цього методу — метод вибірки середнього і відхилення. В межах методу розглядається ефективність стратегії залежно від пов’язаного з нею ризику. Під стратегією, в даному випадку, варто розуміти майбутній грошовий потік, породжуваний поточною структурою вимог і зобов’язань та можливою зміною цієї структури. За показник ефективності стратегії береться математичне чекання поточної або майбутньої вартості грошових потоків або іншого фінансового показника, пов’язаного з прибутком і власним капіталом. За показник ризику, пов’язаного із заданою стратегією, приймається стандартне відхилення очікуваної ефективності. Під час аналізу відсоткового ризику як випадковий фактор, що спричинює розкид ефективності кожної стратегії, розглядають рух кривої прибутковості. Якщо на безлічі всіх можливих стратегій побудувати криву залежності очікуваної ефективності від стандартного відхилення, то вийде графік, що має характерну форму (мал. 4.1).
Мал. 4.1. Графік залежності ефективності стратегії від пов’язаного з ним ризику в методі ефективної межі
З графіка видно, що при фіксованому значенні стандартного відхилення (ризику) існують дві стратегії, які дають різну ефективність. Ті з них, що дають велику ефективність, формують ефективну границю. Найкращу стратегію визначають при двох обмеженнях: • «ефективність не менша від заданої»; • «ризик не вищий від заданого». 238
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
Це завдання може бути вирішене, якщо послідовно застосовувати розглянутий раніше метод моделювання по черзі для кожної стратегії з набору допустимих і для деякого числа найбільш імовірних сценаріїв майбутнього руху відсоткових ставок. Відкидаючи стратегії, що порушують задані обмеження, одержимо розподіл допустимих стратегій на площині середнього нормативного відхилення. Верхня межа цього розподілу прагне до ефективної межі і являє собою найбільш ефективну стратегію з безлічі допустимих. Перевага методу — висока точність оцінки передбачуваної стратегії. Застосування методу ефективної межі передбачає багаторазове моделювання, тому він успадковує всі недоліки методу моделювання: • високу складність практичної реалізації; • високі вимоги до автоматизованої інформаційної системи банку; • необхідність оцінювання ймовірності отриманих результатів іншими методами; • неможливість одержання гарантовано оптимального рішення. Оптимізація структури портфеля методами математичного програмування. Ця група методів заснована на математичних моделях фінансової діяльності банку. Моделі можуть бути різної складності, тому до їхньої складності варіюються точності моделей. Математична модель складається, як правило, з цільової функції і великої кількості обмежень цільової функції. Цільова функція повинна відповідати будь-якому параметру, значення якого потрібно максимізувати або мінімізувати (наприклад, максимізувати чистий відсотоковий прибуток банку, мінімізувати ризик відсоткової ставки). Обмеження цільової функції — виражені в математичному вигляді обмеження, що накладаються на діяльність банку законодавством, вимогами регулювальних органів, необхідністю забезпечення ліквідності, самообмеження (політика банку). Найчастіше використовується метод лінійного програмування. Складність математичної оптимізації визначається складністю побудови математичної моделі діяльності банку і складністю підтримки актуальності математичної моделі. Обчислювальна складність моделі важливої ролі не відіграє. Математична оптимізація на основі детальної математичної моделі дає змогу точно розрахувати оптимальну структуру зобов’язань і вимог (при заданих обмеженнях на ризик) і схильність банку до відсоткового ризику при цьому, а тому це найдосконаліший і найскладніший метод. Переваги його: • можливість обліку всіх складових відсоткового ризику; • можливість обліку всіх ефектів відсоткового ризику; • можливість одержання оптимального рішення з урахуванням додаткових вимог (ліквідність дотримання банківських нормативів). Недоліки: • висока складність практичної реалізації; • високі вимоги до автоматизованої інформаційної системи банку, повноти і точності наявної інформації; • необхідність оцінювання ймовірності отриманих результатів іншими методами. Організація системи аналізу і контролю (САК) відсоткового ризику. Організаційна структура. Якість системи аналізу і контролю відсоткового ризику комерційного банку багато в чому визначається ефективністю її організаційної структури. Органи банківського нагляду різних країн, оцінюючи якість САК у банках, приділяють 239
Казначейство банку
особливу увагу якості управління САК і її організаційній структурі (табл. 4.3). Використовувані в банку методи аналізу й обмеження відсоткового ризику, як правило, розглядаються в другу чергу. Таблиця 4.3 Розподіл функцій у рамках організаційної структури САК Підрозділ або посадова особа Голова правління Заступник голови правління з фінансів Фінансовий контролер (керівник служби внутрішнього контролю) Комісія з управління активами й пасивами
Аналітичний відділ
Інформаційний відділ Служба внутрішнього контролю Інші відділи й співробітники
Функції, що виконуються в межах САК Вище керівництво і контроль Оперативне рішення питань про залучення і розміщення коштів Оцінювання ризику, встановлення сублімітів, оперативне керівництво САК Загальне керівництво й узгодження, встановлення лімітів Створення математичних моделей, розроблення і реалізація методів аналізу і контролю, розробка завдань для створення і модифікації програмного забезпечення, підготовка рекомендацій керівництву Інформаційна підтримка САК, створення і супровід програмного забезпечення Оцінювання якості й ефективності САК Операції із залучення і розміщення коштів з дотриманням установлених лімітів, операції хеджування
Кому надає звіт (інформацію) Рада директорів, правління Голова правління, КУАП Голова правління, КУАП
Фінансовий контролер, КУАП, інформаційний відділ, заступник голови правління з фінансів
Голова правління, КУАП Керівники відповідних підрозділів
Можна виділити такі три етапи контролю за відсотковим ризиком. 1. Попередній контроль. На цьому етапі створюється система лімітів за складом і обсягами припустимих до використання фінансових інструментів, виконується чіткий поділ повноважень і відповідальності серед співробітників і підрозділів, визначається порядок оперативного перегляду системи встановлених обмежень, розробляється план оперативних дій у кризовій ситуації. 2. Поточний контроль. Цей етап передбачає регулярні комплексні і тематичні перевірки САК за такими факторами: кількісні і якісні значення ризиків, інформованість керівництва про схильність до ризику, дотримання лімітів, наявність у банку можливостей оперативного залучення і розміщення ресурсів у кризовій ситуації. 3. Наступний контроль. Етап передбачає оцінювання адекватності САК характеру й обсягам операцій банку, розслідування причин випадків порушення встановлених лімітів, підготовку пропозицій з удосконалення САК. Як організаційну основу САК можна розглядати Комісію з управління активами і пасивами (КУАП) з огляду на ту обставину, що питання контролю за відсотковим ризиком неможливо розглядати окремо від питань забезпечення ліквідності, страте240
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
гії і тактики залучення і розміщення коштів. КУАП повинна вирішувати всі ці питання в комплексі. В цьому випадку вище керівництво банку повинне спонукати КУАП приділяти належну увагу ризику відсоткової ставки. У той же час, відповідно до вимог Базельського комітету, банк повинен мати хоча б одного співробітника, який не бере участі в прийнятті рішень з питань залучення і розміщення коштів, у чиї обов’язки входить оцінка і контроль за ризиком. Цей співробітник повинен бути незалежним, щоб мати можливість давати об’єктивну оцінку ризику. Оцінювання якості та ефективності САК Відповідно до вимог Базельського комітету, банк повинен мати у своєму складі співробітників, що оцінюють якість і ефективність САК. Можна припустити, що ці функції можуть бути покладені на службу внутрішнього контролю. Варто мати на увазі, що реалізація більшості методів аналізу і контролю неможлива без високоякісної автоматизованої банківської системи. В цьому випадку під її якістю розуміються не технічні можливості, а повнота і точність інформації, що міститься в ній. Процедури аналізу і контролю. Вимоги Базельського комітету потребують чіткого формального визначення процедур аналізу і контролю ризику. Особливо важливе формальне визначення декількох процедур. Процедура аналізу відсоткового ризику. Різні методи аналізу можуть давати різні результати. Керівництво банку повинне визначити ті з методів, результати яких будуть враховуватися при прийнятті рішень. Формальне визначення цієї процедури необхідно ще й тому, що збирання усієї необхідної для аналізу інформації може бути поєднане з підвищеною трудомісткістю для багатьох підрозділів, тому керівництво банку повинно зажадати виконання цієї процедури з визначенням відповідальних осіб. Установлення лімітів. Процес контролю за ризиком проявляється зовні головним чином у вигляді системи лімітів і сублімітів, установлених за типами фінансових інструментів, за часом здійснення операцій, у розрізі філій, відділень тощо. Формальне визначення необхідного і достатнього набору лімітів дасть можливість ефективно обмежувати ризик без значного зниження гнучкості фінансової політики. Короткочасне порушення лімітів. Завжди існує загроза виникнення непередбачених обставин. У такій ситуації сліпе проходження встановленим самообмеженням (системі лімітів) може виявитися неадекватною реакцією і призвести до великих втрат. Щоб не робити свою політику щодо ризику формальною й свідомо нездійсненною, керівництво банку повинне передбачити можливість порушення системи лімітів у критичній ситуації. Зрозуміло, що ознаки критичної ситуації мають бути обговорені. Використання нових фінансових інструментів. Введенню банком нових фінансових послуг чи появі нових напрямів інвестицій повинен передувати всебічний аналіз нових фінансових інструментів. Одним з етапів такого аналізу є оцінювання впливу фінансового інструмента на чутливість банку до відсоткового ризику. За результатами такого аналізу в САК необхідно внести відповідні зміни, і тільки після цього припустиме широкомасштабне використання нового інструмента. Оцінювання якості й ефективності САК. Формалізована процедура оцінювання якості й ефективності системи виконує в САК роль зворотного зв’язку. Проведене 241
Казначейство банку
на регулярній основі оцінювання САК дає змогу одержати уявлення про те, як досягаються цілі, визначені політикою банку щодо ризику відсоткової ставки, які зміни необхідно зробити в САК для підвищення її ефективності. Стратегія управління валютним ризиком Валютний ризик виникає у випадку невідповідності обсягів активів і зобов’язань банку в іноземній валюті. При цьому виникає відкрита валютна позиція банку — невідповідність між активами і пасивами банку в іноземній валюті. На розмір відкритої валютної позиції банку, а відповідно — на розмір валютного ризику, впливають такі операції: • купівля, продаж наявної і безготівкової іноземної валюти, у тому числі термінові операції, за якими виникають вимоги і зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів і форм розрахунків за ними; • нарахування, отримання, сплачення іноземної валюти у вигляді прибутків і витрат; • надходження коштів в іноземній валюті до статутного капіталу; • погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті; • формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат; • купівля-продаж основних коштів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту; • інші обмінні операції з іноземною валютою. У випадку, якщо в банку акціонерний капітал спочатку формувався у ВКВ, але, відповідно до чинного законодавства, був проданий за національну валюту і врахований у балансі банку в національній валюті, він повинен врахувати свій акціонерний капітал як відкриту коротку валютну позицію. Отже, залежно від того, які зобов’язання враховано, відкрита валютна позиція (ВВП) поділяється на: • оперативну; • стратегічну. При розрахунку оперативної ВВП враховуються зобов’язання банку перед клієнтами. При розрахунку стратегічної ВВП зобов’язання обчислюються величиною капіталу банку першого рівня (статутний фонд) плюс нерозподілений прибуток, отриманий банком у неконвертованій валюті (капітал другого рівня). При цьому для розрахунку активів при розрахунку ВВП основні кошти банку враховуються як активи в іноземній валюті (за винятком амортизації). За тривалістю ВВП поділяється на: • денну відкриту валютну позицію — змінюється протягом дня; • балансову відкриту валютну позицію, що переходить наступного дня і відображається на відповідних рахунках реструктурованого балансу. Основні фактори валютного ризику Головний фактор виникнення валютного ризику — коротко- і довгострокові коливання обмінних курсів, що залежать від попиту та пропозиції валюти на національних і міжнародних ринках. Довгострокові фактори містять у собі: 242
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
• • • • • •
загальну економічну ситуацію в країні; політичну ситуацію; рівень відсоткових ставок; рівень інфляції; стан платіжного балансу; систему валютного регулювання тощо. Короткострокові фактори містять у собі: • незбалансованість окремих ринків; • стан ринкового і конкурентного середовища. Ці фактори є зовнішніми щодо банку. Банк може мати дуже незначний вплив на формування цих факторів, тому зусилля банку повинні бути спрямовані на управління валютним ризиком усередині самого банку (рис. 4.2). Стратегія управління валютним ризиком полягає в тому, що банк може вибирати між: • повним непокритим валютним ризиком; • 100 % хеджуванням валютних ризиків; • вибірним хеджуванням валютних ризиків. Політика непокриття валютних ризиків, тобто допущення відкритої валютної позиції, може застосовуватися в стабільних валютних умовах. Ця політика потребує прогнозування майбутніх змін валютних курсів з достатнім ступенем ймовірності. Автоматичне покриття ризику, тобто політика 100 % хеджування, означає те, що будь-який валютний ризик має бути хеджований, як тільки він стає відомим. Недоліком є високий рівень витрат на хеджування. Оцінка валютного ризику Валютна пропозиція за угодою
Консолідована валютна позиція
Валютна економічна позиція
Прогнозування грошових потоків у валюті
Прогнозування зміни курсу
Прогнозування грошових потоків за ймовірними угодами
Оцінка варіантів покриття ризику 100 % хеджування
Непокриття ризику
Виборче хеджування
Вибір валютної стратегії Мал. 4.2. Схема управління валютним ризиком
243
Казначейство банку
Вибіркове покриття валютного ризику означає допущення відкритої валютної позиції в межах певного рівня зміни курсу. Управління валютним ризиком містить у собі такі етапи: • локалізацію й аналіз ризику, тобто визначення величини і природи відкритої валютної позиції банку; • оцінювання ризику, тобто визначення можливих збитків у випадку несприятливої зміни курсу; • визначення припустимого рівня ризику, тобто встановлення відповідних лімітів і нормативів; • розроблення заходів для мінімізації ризику, а також вибір методів управління ризиками і підрахунок витрат, пов’язаних з покриттям ризику. Управління відкритою валютною позицією Методи управління валютним ризиком поділяються на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх методів належать: • управління відкритою валютною позицією чи лімітування; • диверсифікованість валютного ризику. До зовнішніх методів управління валютним ризиком належить хеджування ризику. Управління відкритою валютною позицією означає, що банк у певних межах допускає для себе валютний ризик. Оцінюючи можливі зміни курсу, а також визначаючи ліміт можливих збитків (прибутків) у зв’язку з коливаннями курсів, установлюються ліміти оперативної і стратегічної ВВП щодо термінів і операцій. Банки повинні мати письмово викладену політику, що обумовлює діяльність з іноземної валюти. Мета письмового викладу такої політики полягає в тому, щоб передати сподівання і наміри старшого керівництва і Ради директорів (чи іншого еквівалентного органу) лінійному керівництву та персоналу. Таким чином, політика повинна переглядатися й одержувати схвалення Ради директорів. У цілому політика повинна відображати терпимість Ради і старшого керівництва до різного ступеня ризиків, що виникають як наслідок діяльності з іноземною валютою. Політика має включати формальне затвердження обмежень на операції в іноземній валюті. Зазвичай ці внутрішні ліміти пропонуються керівництвом відділу зовнішньоекономічних зв’язків. Обмеження щодо позицій, відкритих протягом надзвичайно короткого проміжку часу, повинні бути встановлені для кожного виду валюти окремо і для усіх валют разом за допомогою прийнятних методів агрегування. Мають бути встановлені ліміти одного дня, де це необхідно. Якщо ліміти ґрунтуються на оцінці потенційних збитків в окремих валютах, потенційний збиток з кожної валюти може бути агрегований, підданий обмеженню. Якщо обмеження ґрунтуються на розмірах відкритої позиції щодо кожної валюти — загальної або валової, то треба приймати окреме рішення. Ліміти повинні ґрунтуватися на оцінці потенційної втрати. Взагалі ліміти на більш рухомі за курсом і менш ліквідні види валют мають бути нижчі від лімітів на стійкі ліквідні валюти. Якщо позиції відносно малі, можливе використання єдиного ліміту для всієї групи твердих валют. Коли національна валюта піддається ризику значної девальвації, усі короткі позиції в іноземній валюті повинні строго обмежуватися, особливо короткі позиції щодо твердої валюти. Довгі позиції у валюті, що під244
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
дається девальвації, чи наявної в обмежених обсягах без можливості виходу на інші обсяги, також повинні строго обмежуватися. Механізм, за допомогою якого встановлюються обмеження щодо кредитів контрагента, врегулювання й обмеження країн з передачею повноважень зовнішньому відділу, повинен бути зафіксований у документі, що відображає політику банку. На додаток до встановленого агрегованого ліміту щодо кредитів для кожного контрагента має бути встановлений ліміт ризику врегулювання для обсягу угоди (угод), що може бути врегульована за один день. Повинен бути встановлений ліміт для країни на повний ризик, пов’язаний з усіма контрагентами, що розташовуються на території кожної окремої країни. У тексті викладу політики має бути обговорено, що ліміти повинні бути встановлені чітко, доведені до зовнішнього відділу і повинні періодично переглядатися й поновлюватися. Ліміти, застосовні до відсоткової ставки щодо іноземної валюти й з ліквідності в іноземній валюті, також повинні встановлюватися політикою банку. У документі, в якому викладено політику банку, мають бути визначені мінімальні нормативи бухгалтерської звітності і нормативи переоцінки позицій щодо іноземної валюти, включаючи частоту проведення таких переоцінок для цілей управління і цілей обліку. Диверсифікованість валютного ризику означає розподіл активів за різними валютами. До зовнішніх методів управління валютним ризиком належить хеджування ризику. Суть основних методів хеджування полягає в тому, щоб здійснити валютообмінні операції до того, як відбудеться несприятлива зміна курсу, або щоб компенсувати збитки від подібної зміни за рахунок рівнозначних угод з валютою, курс якої змінюється в протилежному напрямі. Тобто хеджування — це створення валютної позиції, коли відбувається компенсація одного валютного ризику (прибутку чи збитку) іншим відповідним ризиком. До основних методів хеджування ризику належать: 1. Використання «валютної корзини». «Валютна корзина» являє собою набір валют, взятих у певних пропорціях. У «корзину» підбирають валюти з негативною кореляцією зміни курсу. Таким чином, збиток внаслідок несприятливої зміни курсу однієї валюти компенсується прибутком, отриманим за рахунок сприятливої зміни курсу іншої валюти. 2. Форвардні угоди. Являють собою операції купівлі-продажу валюти з постачанням у термін, що перевищує 2 робочих дні з дня укладання угоди. Форвардні зобов’язання є твердими, тобто обов’язковими для виконання. Умови форвардного контракту: • курс фіксується на момент укладання угоди; • реальне постачання валюти відбувається через обговорений проміжок часу; • обсяг контракту не стандартизований. Для того щоб підрахувати вартість хеджування за допомогою форвардного контракту, використовується такий спосіб. Розрахункова річна вартість покриття на термін може бути підрахована з моменту здійснення покриття: °Ñ °Ð , °Ð U 245
Казначейство банку
де Ст — форвардний курс; Сс — курс спот; t — час у місяцях відповідно до терміну угоди. Розраховуючи вартість покриття і прогнозуючи зміну валютного курсу, можна визначити, що буде вигіднішим — хеджування ризику чи прийняття ризику. Недоліком застосування форвардних контрактів для хеджування валютного ризику є те, що форвардні угоди укладаються на міжбанківському ринку, а не на біржі. Таким чином, укладаючи форвардну угоду, банк піддається кредитному ризику. Форвардні угоди на українському валютному ринку на даний момент не використовуються. 3. Арбітраж термінових позицій. Якщо в банку є довга позиція в одній валюті і коротка — в іншій валюті (на однаковий термін), то банк може укласти термінову угоду на купівлю однієї валюти проти продажу іншої. 4. Ф’ючерсні угоди. Валютним ф’ючерсом називається контракт на купівлю чи продаж стандартизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют і погодженою ціною. Ф’ючерсні контракти укладаються тільки на біржовому ринку, що підвищує їхню надійність і рівень страхування валютних ризиків. Ф’ючерсні контракти можуть використовуватися для хеджування прибутку закордонних філій банку. Ціною ф’ючерсного контракту є взаємно погоджений між продавцем і покупцем обмінний курс, виражений у доларах США за одиницю іншої валюти, що ввійшла в перелік стандартних валют даної біржі. Основою виникнення прибутку чи збитків є різниця між поточним і ф’ючерсним валютним курсом. Вона називається базисом рівноваги. Базис рівноваги розраховується в такий спосіб: Бр = Кс × (Сд — Св) × Д /100 × 365, де Бр — базис рівноваги; Сд — євродоларова відсоткова ставка за депозитами; Кс — спот-курс валют; Св — євроставка за депозитами для валюти, що обмінюється на долари США; Д — кількість днів. Загальним правилом є зіставлення поточної ціни ф’ючерсу Цф і базису рівноваги. Якщо Цф>Бр, то очікується зниження ринкової ціни ф’ючерсів, збільшення обсягу їх продажу. Якщо ж Цф < Бр, то ринкова ціна буде підвищуватися і збільшуватися обсяг купівлі. 5. Валютні опціони. Валютний опціон — угода між покупцем опціону і продавцем валют, що надає право покупцеві опціону купувати чи продавати за визначеним курсом суму валюти протягом обумовленого часу за винагороду, що сплачується продавцю. Валютні опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагне застрахувати себе від втрат, пов’язаних зі зміною курсу валюти у визначеному напрямі. Розрізняють опціони на купівлю валюти (call) і опціони на продаж валюти (put). З опціоном можна здійснити такі види операцій: • купівлю опціону на купівлю; 246
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
• • •
продаж опціону на купівлю; купівлю опціону на продаж; продаж опціону на продаж. Опціони put використовуються: • для хеджування короткої валютної позиції; • якщо курс має тенденцію до підвищення; • для перепродажу з метою одержання прибутку. Опціони call використовують: • з метою хеджування довгої валютної позиції; • якщо курс має тенденцію до зниження; • з метою хеджування очікуваних надходжень у валюті і продажу валюти. Перевагою використання опціону є те, що його власник може уникнути збитків від різкої зміни валютних курсів, заздалегідь зафіксувавши для себе рівень обмінних курсів. Якщо ж різкої зміни не відбудеться, власник опціону може відмовитися від його виконання, а його максимальні витрати становитимуть суму, що дорівнює премії, виплаченій за купівлю опціону. Якщо опціон завершений, прибуток (збиток) визначають як різницю між ціною виконання і поточним курсом валюти мінус премія: Р = (Кп — Кв) × Б — П, де Р — результат (прибуток чи збиток);. Кп — поточний курс; Кв — курс виконання; Б — сума контракту; П — вартість опціону (премія). Доцільність купівлі опціону визначається зіставленням валютного курсу на момент виконання опціону з ціною виконання. Якщо на день виконання опціону споткурс буде нижчий від ціни виконання, то вигідно здійснити опціон put, і навпаки, опціон call — якщо поточний курс перевищує ціну виконання. Для аналізу можливих прибутків і збитків при здійсненні опціонів використовується беззбитковий спот-курс — це курс, при якому існує три види опціонів: • «при грошах» — якщо ціна виконання опціону дорівнює поточному обмінному курсу даної валюти; • «без грошей» — якщо ціна виконання опціону при його негайному продажу не має вартості, тобто тоді, коли ціна виконання опціону на купівлю валюти вища від поточного обмінного курсу, а для опціонів на продаж валюти ціна виконання нижча від поточного курсу; • «у грошах» — опціон, що має негайну вартість, ціна виконання опціону на купівлю — нижча від поточного обмінного курсу, ціна виконання опціону на продаж — вища від поточного курсу. Менеджер з валютних ресурсів, виходячи з власного прогнозу зміни курсу і встановлених лімітів валютного ризику, повинен зробити вибір між різними видами опціонів.
247
Казначейство банку
Управління кредитним ризиком Кредитний ризик — це основний вид ризику, властивий банківській діяльності. Під кредитним ризиком розуміється можливість того, що в певний момент у майбутньому вартість банківських активів зменшиться у зв’язку з неповерненням (неповним чи несвоєчасним поверненням) цих активів (мал. 4.3). Кредитний ризик може бути визначений як невпевненість кредитора в тому, що боржник буде спроможний і збереже наміри виконати свої зобов’язання відповідно до строків та умов кредитної угоди. Цей стан може бути спричинений: • по-перше, нездатністю боржника створити адекватний майбутній грошовий потік у зв’язку з непередбачуваними несприятливими змінами в діловому, економічному та/або політичному оточенні, в якому оперує позичальник; • по-друге, невпевненістю в майбутній вартості та якості (ліквідності та можливості продажу на ринку) застави під кредит; • по-третє падінням ділової репутації позичальника. У світовій практиці існує багатоманітність поглядів на визначення кредитного ризику, як і на визначення ризиків взагалі: 1) кредитний ризик — це ймовірність негативної зміни вартості активів (портфеля кредитів) у результаті нездатності контрагентів (позичальників) виконувати свої зобов’язання, зокрема, по виплаті відсотків і основної суми позики відповідно до термінів і умов кредитного договору (до кредитного ризику відносять також і ризик оголошення позичальником дефолту). До кредитних ризиків належать: ризик неповернення кредиту, депозитний, лізинговий, факторинговий, форфейтинговий та ін. ; Кредитний ризик
Ризик гаранта
Ризик страховика
Ризик предмета застави
Об’єктивний
Юридичний
Юридичний
Суб’єктивний
Суб’єктивний
Об’єктивний
Мал. 4.3. Структура кредитного ризику
248
Юридичний
Форс-мажорний ризик
Загибелі
Системний ризик
Кон’юнктурний
Ризик, пов’язаний зі способом забезпечення кредиту
Ліквідності
Ризик, пов’язаний з позичальником
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
2) кредитний ризик — це: • ризик несплати позичальником основного боргу й процентів по ньому; • ризик утрати активу або втрати активом первісної якості (вартості) через невиконання зобов’язань позичальниками (поручниками); • можливість того, що в деякий момент у майбутньому вартість кредитної частини банківського портфеля активів зменшиться у зв’язку з неповерненням або з ланцюжковим поверненням кредитів, виданих банком. Ще одним варіантом є поділ кредитних ризиків на основні і супутні. Розрізняють такі види основного кредитного ризику: • зовнішній ризик, або ризик позичальника, обумовлений кредитоспроможністю; • внутрішній ризик, або ризик банку, що виникає із зовнішнього й обумовлений правильністю дій банку в процесі управління кредитним ризиком. Супутні зовнішні ризики поділяються на: • ризик країни, зумовлений рівнем політичного й економічного розвитку в країні. Ризик країни в свою чергу поділяється на: • економічний ризик (показник економічного ризику оцінює рівень економічного керівництва країною, структуру економіки, інституціональну структуру, насиченість ресурсами (включаючи робочу силу, ресурси капіталу, природні ресурси) та інші фактори. Економічний ризик визначає здатності резидентів країни обслуговувати такий рівень зовнішнього боргу); • політичний ризик (цей вид ризику пов’язаний з можливими втратами банку в результаті війни, що почалася, революції, націоналізації, приватизації, заборон на платежі за кордон, введення ембарго, скасування імпортної ліцензії та інших подій); • ризик галузі, зумовлений рівнем стану економіки в галузі. Проаналізуємо інші можливі види ризиків при кредитуванні (табл. 4.4). Таблиця 4.4 Можливі кредитні ризики та їх мінімізація Необхідна інформація • Правовий статус Позичальника • Форма організації • Відношення з дочірніми фірмами • Історія Позичальника • Корпоративне керування • Статут юридичної особи • Повноваження адміністрації • Структура керування
Можливі ризики 1. Позичальник • Звертання в суд • Відволікання коштів дочірнім фірмам • Зобов’язання виплати дивідендів
• Менеджмент не має достатніх повноважень • Немає ефективного контролю компанії • Установчі документи містять нетипові фінансові зобов’язання • Надмірна концентрація повноважень
Пом’якшення ризику/ Можливі дії банку • Розглянути процес реєстрації • Установити скорочення зобов’язань по дивідендах • Установити невиконання зобов’язань за кредитною згодою • Запросити консолідовану фінансову звітність • Перевірити статут юридичної особи • Установити повноваження Позичальника • Установити повноваження по веденню переговорів • Забезпечити контроль управління • Вимагати участі представництва Банку по місцю виконання контракту
249
Казначейство банку
Продовження табл. 4.4 • Зобов’язання засновників • Угоди акціонерів • Угода про виплати • Зобов’язання Позичальника • Позапроектні активи/ пасиви • Судовий розгляд/ страхові позови • Трансферне ціноутворення • Ліцензійні угоди по використанню технології • Невиробничі плати • Зобов’язання приватизації • Зобов’язання спільника Позичальника • Зобов’язання по охороні здоров’я • Зобов’язання по працевлаштуванню • Зобов’язання місцевого співтовариства • Пенсійні зобов’язання • Продукт • Продуктова група • Ринкова ніша/ Ціна • Термін придатності продукту • Прибутковість продукту • Природа ринку • Експорт або внутрішні продажі • Ступінь регулювання/ картелі (вільна ціна в порівнянні з контрольованою) • Ступінь конкурентної концентрації
250
• Надмірний грошовий потік у недивідендній формі • Засновники, що не мають достатніх засобів для участі в проекті • Непередбачені витрати • Позапроектні грошові потоки • Сховані дивіденди • Неекономічні зобов’язання, виконані під час закупівлі (наприклад, немає надлишок протягом 5 років)
• Установити відповідний внесок капіталу • Забезпечити участь акціонерів через Угоду між акціонерами • Надати банкові акції в заставу • Субординувати інші виплати по обслуговуванню боргу • Укласти угоди про ціноутворення на комерційній основі • Застосувати скорочення зобов’язань за дивідендами • Забезпечити запобіжні заходи по непередбачених обставинах • Установити обмеження на роялті/ гонорари • Розглянути Угоди щодо приватизації
• Додатковий відтік коштів Позичальника • Утрата працездатності
• Рекомендувати перенести соціальні зобов’язання на альтернативних постачальників послуг • Визначити кількість і ліміт витрат на зобов’язання • Підтвердити поточне зобов’язання
2. Ринок • Неприбутковий виробничий мікс • Знос продукту
• Тверда природа ринку в порівнянні з формуванням неконвертованої валюти • Недостатній грошовий потік • Високі бар’єри до прибуткової операції через регулювання і /або високу концентрацію
• Призначити перевірку продукту консультантом по виробничих питаннях • Консультувати замовника / постачальника • Провести перевірку запасів • Привести у відповідність валюту позики з валютою формування коштів • Установити довгострокові контакти на продаж • Визначити більш високі вимоги до капіталу • Обмежити борг до джерел грошових потоків у твердій валюті
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
Продовження табл. 4.4 • Перспектива ринку • Недолік гнучкості • Установити більш короткий • Зміни в характеристиках ціноутворення термін позики попиту та пропозиції • Короткий технологічний • Визначити більш високі • Частка ринку цикл вимоги до капіталу • Конкуренція • Конкуренти з більш • Провести незалежний аналіз • Майбутні прогнози низькою структурою витрат ринку • Технологічні вимоги 3. Основні витрати і споживані матеріали • Перевірити довгострокові • Непостійні постачання і • Основні джерела і ціна сировини контракти на постачання забезпечення постачань сировини й енергії • Втрати в постачаннях • Товари порівняно • Установити причини сировини з диференційованим • Більш високі виробничі переривання страхування ціноутворенням бізнесу витрати • Закупівельна політика • Перевірити контракти по • Транспортування транспортних постачаннях • Фінансовий стан постачальників • Приступність і ціна енергії • Перспективи з Профспілками • Існуючі в порівнянні з майбутнім субсидії (наприклад , енергія) • Управління запасами і • Високі витрати на запаси • Вимагати управлінських звітів контроль • Переривання виробничого • Вимагати звіти по запасах • Політика оцінки запасів процесу • Виробництво і потуж• Переоцінені запаси ність • Збільшені витрати • Місце розташування • Виробнича потужність і гнучкість 4. Менеджмент • Структура управління • Втрата доходів • Ключові контракти з питань • Мотивація • Зрослі витрати управління • Відповідальність/звіт• Висока плинність кадрів • Розгляд Радою можливостей ність • Недостатній фінансовий управління • Зобов’язання (див. конт- контроль • Розгляд програм компенсації ракти) • Компетенція: - фінансова - технічна - комерційна • Управлінський контроль • Утрата доходів • Розгляд систем управління і • Інформаційні системи • Зрослі витрати контролю
251
Казначейство банку
Продовження табл. 4.4 • Основні взаємини з клієнтами • Концентрація • Лояльність • Фінансова стійкість клієнтів • Контроль постачальників
Утрата доходів Менша гнучкість у ціноутворенні Неплатежі клієнтами
• Доставка механізмів • Дистриб’юторська мережа, наприклад, оптова/роздрібна торгівля • Умови торгівлі • Умови платежів
• Потреби в збільшеному робочому капіталі • Утрата доступу до ринку
• Мотив інвестиційної програми • Підходяща технологія • Чи має вона економічний ефект • Пілотні зобов’язання • Виконання інвестиційної програми • Тимчасові рамки • Досвід розроблювача і фінансова стійкість • Межі • Деталі контракту
• Вартість інвестиційної програми • Адекватні витрати на устаткування • Непередбачені виплати • Деталі тендерного процесу • Зростання вартості • Екологічні нормативи • Торговельні мита • Податок з обороту • Обмеження експорту • Контроль ціни
252
• Установити більш високі вимоги до капіталу • Рекомендувати торгівельну диверсифікованість • Забезпечити запобіжного заходу від утрат по дебіторській заборгованості • Установити нові (з нуля) договору • Розглянути контракти • Установити більш високі вимоги до капіталу • Погодити фінансування обов’язкового робочого капіталу з зовнішніх джерел • Установити довгострокові торговельні контракти
5. Інвестиційна програма • Інвестиційна програма не • Найняти консультанта по досягне проектних цілей виробничих питаннях/радника, • Неприйнятна технологія якщо прийнятно
• Інвестиційна програма по типі «російська рулетка» збільшує ризик • Тимчасові затримки приводять до більш високих ризиків або перевищення витрат • Фонди банку відвернені від інвестиційної програми • Перевищення витрат • Оптимістичні тести на чутливість • Неефективний контракт на постачання товарів і послуг • Неадекватна капіталізація
6. Податки і контроль • Зміни в нормативному режимі збільшить витрати або звузить ринки • Штрафні санкції за невиконання
• Вимагати поетапного виконання інвестиційної програми • Установити особу, що виконує гарантії/штрафні санкції • Вимагати угоди по підтримці проекту • Узяти на себе зобов’язання, пов’язане з виплатами по розписках • Консультуватися з радником по виробничих питаннях • Вимагати збільшення частки власного капіталу • Установити фіксовану ціну контрактів • Порівняння витрат з нормами по галузях промисловості • Забезпечити відповідність позики поточним нормативам • Забезпечити фіксовані ціни на весь термін позики
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
Продовження табл. 4.4 • Загальні нормативи по охороні навколишнього середовища • Нормування праці • Охорона праці • Пенсії • Податковий режим • По операціях/продажам • По фірмі • Зміна в податкових ставках • Нормативи по охороні навколишнього Середовища • По поточних і запропонованих операціях • Витрати на зобов’язання попередніх періодів • Аудит фінансових рахунків за 3 роки • Баланс • Податкова декларація (продажу, прибуток, капітал і т.д.) • Звіт про прибуток • Джерела і використання фондів • Аудиторський висновок • Проформа фінансових прогнозів проекту на термін позики
• Система фінансової звітності • Розгляд міжнародних систем і контролю • Переглянути аудитора компанії • Фінансові зобов’язання і непередбачені обставини • Лізінгодавець • Банківські відносини
• Зміни в нормативному режимі збільшить витрати або звузить ринки • Штрафні санкції за невиконання
• Розглянути поточні і запропоновані національні/ ЄЕС нормативи
• Зміни в нормативному режимі збільшить витрати або звузить ринки • Штрафні санкції за невиконання • Зміни в нормативному режимі збільшить витрати або звузить ринки • Штрафні санкції за невиконання
• Розглянути національне поточне і запропоноване податкове законодавство
7. Фінансові • Помилкова звітність про активи, пасиви і прибуток • Неадекватні резерви на зобов’язання • Сприятливі бухгалтерські угоди
• Непередбачені ризики потенційних збитків при зміні валютного курсу • Неадекватний грошовий потік по обслуговуванню боргу • Немає поточної поінформованості про фінансовий стан • Неадекватні фінансові дані
• Низька ліквідність • Надмірний борг, обумовлений відсутністю можливості виплати
• Екологічний аудит • Розглянути поточні і запропоновані національні і регіональні нормативи
• Вимагати аудиту фінансових рахунків, що базується на міжнародних бухгалтерських стандартах
• Вимагати збільшення частки капіталу • Скоротити розмір або вартість проекту
• Забезпечити підтвердження аудитора • Вимагати поквартальний баланс і звіт про прибуток • Вимагати річний незалежний аудит • Установити фінансові зобов’язання, що обмежують майбутні • Проводити обговорення з іншими кредиторами
253
Казначейство банку
Фактори кредитних ризиків Кредитний ризик залежить від зовнішніх (пов’язаних зі станом економічного середовища, з кон’юнктурою) і внутрішніх (спричинених помилковими діями самого банку) факторів. Можливості управління зовнішніми факторами обмежені, хоча своєчасними діями банк може певною мірою пом’якшити їхній вплив і запобігти великим втратам. Однак основні важелі управління кредитним ризиком лежать у сфері внутрішньої політики банку. У банківській діяльності потрібно вирізняти такі рівні кредитного ризику: 1) кредитний ризик за окремою угодою — ймовірність збитків від невиконання позичальником конкретної кредитної угоди; 2) кредитний ризик усього портфеля — величина ризиків за всіма угодами кредитного портфеля. Основні причини виникнення кредитного ризику на рівні окремої позики: • нездатність позичальника до створення адекватного грошового потоку; • ризик ліквідності застави; • моральні та етичні характеристики позичальника. До чинників, які збільшують ризик кредитного портфеля банку, належать: • надмірна концентрація — зосередження кредитів в одному із секторів економіки; • надмірна диверсифікація, яка призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки; • валютний ризик кредитного портфеля; • структура портфеля, якщо він сформований лише з урахуванням потреб клієнтів, а не самого банку; • рівень кваліфікації персоналу банку. До факторів, що впливають на зовнішній кредитний ризик (ризик позичальника) належать: • фінансовий стан позичальника: платоспроможність, ліквідність, рентабельність, стабільність грошових потоків, ділова активність і репутація, якість менеджменту, досвід роботи; • конкурентна позиція позичальника; • фактори навколишнього середовища: галузеві і країнові, законодавча база, державна підтримка тощо. До факторів, що впливають на ризик країни, належать: • політичний режим усередині країни; • стан економіки країни; • зовнішні фактори. До факторів, що впливають на галузевий ризик, належать: • стан економіки в галузі; • стан економіки в суміжних галузях; • фактори зовнішнього середовища. До факторів, що впливають на внутрішній кредитний ризик (ризик банку), належать: • якість проведеного аналізу кредитоспроможності позичальника; • якість аналізу галузевих ризиків і ризиків країни; • адекватність забезпечення; 254
Розділ 4. Ризики в банківській діяльності
•
концентрація кредитної діяльності — надання великої частки кредитів одному позичальникові чи певній групі позичальників; • темпи кредитної експансії: - збільшення кредитного портфеля; - збільшення кількості кредитних продуктів; - розширення географічної області кредитування; • структура кредитного портфеля: - за термінами надання: коротко-, середньо- і довгострокові; - за видами забезпечення: забезпечені і незабезпечені, які, в свою чергу, можуть бути персональними чи банківськими; - за специфікою позичальників: банківські, державні, комерційні, кредити страхових компаній і приватних осіб, консорціумні, що структуруються на клубні та відкриті; - за видами дебіторів: сільськогосподарські, промислові, комунальні, персональні; - за напрямами використання: споживчі, промислові, на формування оборотних коштів, інвестиційні, сезонні, на усунення тимчасових фінансових труднощів, проміжні, на операції з коштовними паперами, імпортні й експортні; - за розміром: дрібні, середні, великі; - за способом надання: вексельні, за допомогою відкритих рахунків, сезонні, консигнації; - якість кредитного портфеля; - зовнішні фактори (економічна і політична ситуація в країні). Під час менеджменту ризиків використовують принцип покриття втрат, основні постулати якого такі: 1) резерви покривають очікувані втрати; 2) кожна операція потребує частини резервів; 3) капітал покриває неочікувані втрати за мінусом резерву. Якість управління чи врахування кредитного ризику вимірюється: • рівнем негативного класифікування (відсоток активів, відсоток капіталу та резервів); • складом негативного класифікування (велика кількість малих рахунків, мала кількість великих рахунків, порівняння величини сумнівних та втрачених активів з величиною активів, класифікованих як «під контролем» та «субстандартні»); • тенденціями в зміні вказаних співвідношень; • обсягами та строками прострочених позик, відсотком заборгованості портфеля, обсягами та відсотками активів на різних строках вкладення та тенденціями в зміні частки кожної групи; • адекватністю документації; • адекватністю резервування; • аспектами концентрації; • позиціями інсайдерів. Величина кредитного ризику — це сума, яка може бути втрачена в разі несплати або прострочки виплати заборгованості. Максимальний потенційний збиток — це повна сума заборгованості у випадку її несплати клієнтом. Прострочені платежі не призводять до прямих збитків, а виникають непрямі збитки, які являють собою витрати за відсотками (через необхідність фінансувати дебіторів протягом більш довгого часу, ніж необхідно) або втрату відсотків, які можна було б отримати, якби гроші були повернуті раніше та розміщені на депозит. 255
Казначейство банку
Схильність до кредитного ризику існує протягом усього періоду кредитування. При наданні кредиту ризик виникає з моменту продажу та залишається до моменту отримання платежу. З кількісної точки зору, кредитний ризик являє собою функцію параметрів позички та позичальника. Ступінь ризику, пов’язаного з певним позичальником та видом кредиту, ґрунтується на оцінюванні різних видів ризику, які виникають для банку у випадку надання кредиту. Більше того, визначивши на етапі надання кредиту ступінь його ризику, не можна забувати про те, що вона часто змінюється з часом.
Запитання для самоконтролю 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12.
Назвіть специфічні цілі управління банківським ризиком? З яких двох субсистем складається система управління ризиком у комерційному банку? Які основні чотири типи банківських організаційних структур вам відомі? Назвіть три основні цілі управління банківським ризиком? Якими трьома типами подій може бути зумовлений держаний ризик? Які типи банків вам відомі? Які фактори впливають на економічний та фінансовий ризик? Навіщо необхідна оцінка ризику? Що таке модель Портера? Що таке кредитне досьє? Розкрийте зміст понять «система» і «системна теорія». За якими напрямами відбувається вдосконалення системи управління банківським ризиком?
Література 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13.
256
Зубченко Л. А. Кооперативные банки и сберегательные кассы: европейские перспективы // Банки: мировой опыт. — 2002. — № 1. — С. 28. Иванова Н. Н. Проблемные банки: эффективность мер, применяемых в процессе контроля // Банки: мировой опыт. — 2002. — № 1. — С. 34–36. Кириченко О. А. Інвестиційні банки в Україні: проблеми та перспективи розвитку // Банківська справа. — 2008. — №2. с. 47–58. Кириченко О. А., Лаптев С. М., Потійко Ю. А. та ін. Банківські системи різних країн: Навч. посібник для самостійної роботи студентів. — К.: Крок, 2001. — 200 с. Клименко Т. В. Банківська система України і напрями її розвитку / / Фінанси України. — 2002. — № 4. — С. 104–111. Колодізєв О. Становлення банківської системи України: минуле, світовий досвід, проблеми реформування // Банківська справа. — 2000. — № 2. Корнієнко Т. Методика визначення класу позичальника для розрахунку розміру резерву відшкодування витрат за кредитними операціями // Вісник НБУ. — 2000. — № 3. — С. 4–9. Лагутін В. Д. Кредитування. Теорія і практика. — К.: Знання, 2000. — С. 254. Матвієнко В. П., Матвієнко П. В. Промінвестбанк: стратегія відтворення. — К.: Наук. думка, 2002. — С. 321. Минервин И. Г. Венчурный капитал — эффективная форма инвестиционной активности // Экономические и социальные проблемы России. — 2001. — № 1. — С. 5–13. Минервин И. Г. Противоречивая картина Российской экономики // Банки: мировой опыт. — 2002. — № 1. — С. 61–64. Мороз А. М. Банківські операції. — К.: КНЕУ. — 2000. Мороз А. М., Савлук М. І. Шлях розвитку довжиною десять років // Вісник НБУ. — 2000. — № 6.
РОЗДІЛ 5. БАНКІВСЬКА БЕЗПЕКА 5.1. Особливості інформаційної безпеки банків Стратегія інформаційної безпеки банків дуже відрізняється від аналогічних стратегій інших компаній і організацій. Це зумовлено насамперед специфічним характером загроз, а також публічною діяльністю банків, які змушені робити доступ до рахунків досить легким з метою зручності для клієнтів. Звичайний банк будує свою інформаційну безпеку, виходячи лише з вузького кола потенційних загроз — головним чином захист інформації від конкурентів. Така інформація цікава лише вузькому колу зацікавлених осіб і організацій і рідко буває ліквідна, тобто звернена в грошову форму (мал. 5.1). Інформаційна безпека банку повинна враховувати такі специфічні фактори: 1. Збережена й оброблювана в банківських системах інформація являє собою реальні гроші. На підставі інформації комп’ютера можуть здійснюватися виплати, відкриватися кредити, переводитися значні суми. Цілком зрозуміло, що незаконне маніпулювання такою інформацією може призвести до серйозних збитків. Ця особливість різко розширює коло злочинців, що заміряються саме на банки (на відміну, наприклад, від промислових компаній, внутрішня інформація яких мало кому цікава). 2. Інформація в банківських системах зачіпає інтереси великої кількості людей та організацій — клієнтів банку. Як правило, вона конфіденційна, і банк відповідає за забезпечення необхідного ступеня таємності перед своїми клієнтами. Природно, клієнти вправі очікувати, що банк повинен піклуватися про їхні інтереси, інакше він ризикує своєю репутацією з усіма наслідками, що випливають звідси. 3. Конкурентоспроможність банку залежить від того, наскільки клієнтові зручно працювати з банком, а також наскільки широкий спектр надаваних послуг, включаючи послуги, пов’язані з вилученим доступом. Тому клієнт повинен мати можливість швидко й без стомлюючих процедур розпоряджатися своїми грошима. Але така легкість доступу до грошей підвищує ймовірність злочинного проникнення в банківські системи. 4. Інформаційна безпека банку (на відміну від більшості компаній) повинна забезпечувати високу надійність роботи комп’ютерних систем навіть у випадку позаштатних ситуацій, оскільки банк несе відповідальність не тільки за свої активи, а й за гроші клієнтів. 5. Банк зберігає важливу інформацію про своїх клієнтів, що розширює коло потенційних зловмисників, зацікавлених у крадіжці або псуванні такої інформації. Специфіка захисту автоматизованих систем оброблення інформації банків (АСОІБ) зумовлена особливостями розв’язуваних ними завдань: • Як правило АСОІБ обробляють великий потік запитів у реальному масштабі часу, кожний з яких не потребує для оброблення численних ресурсів, але всі разом вони можуть бути оброблені тільки високопродуктивною системою. • В АСОІБ зберігається й обробляється конфіденційна інформація, не призначена для широкої публіки. Її підробка або витік можуть призвести до серйозних (для 257
Казначейство банку
•
• • • • •
банку або його клієнтів) наслідків. Тому АСОІБ приречені залишатися майже закритими, працювати під керуванням специфічного програмного забезпечення й приділяти велику увагу забезпеченню своєї безпеки. Іншою особливістю АСОІБ є підвищені вимоги до надійності апаратного й програмного забезпечення. Через це багато сучасних АСОІБ тяжіють до стійкої до відмов архітектури комп’ютерів, завдяки чому можна здійснювати безперервно оброблення інформації навіть в умовах різних збоїв і відмов. У банку зберігається і обробляється безліч найрізноманітніших даних, зокрема: персональні дані як по клієнтах, так і по своїх службовцях, які банк зобов’язаний зберігати в таємниці; дані по трансакціях; контрольна інформація (наприклад, підсумкові щоденні зведення за ступенем ризику банківських операцій); стратегічна інформація (наприклад, звіти по країнах, у яких банк веде кредитнофінансові операції); оперативна комерційна інформація банку, що надається його комерційними клієнтами (наприклад, якщо банк збирається позичати гроші компанії, то він одержуватиме масу інформації, яку відповідна компанія зовсім не бажає розголошувати широкій аудиторії). Банківська інформація
З обмеженим доступом
Таємна
Відкрита
Конфіденційна
Банківська таємниця Комерційна таємниця Мал. 5.1. Структура банківської інформації
За захист інформації відповідає управлінський персонал усіх рівнів. Вище керівництво здійснює організаційний контроль, ініціює і затверджує план заходів щодо обліку непередбачених ситуацій і випадковостей, вживає заходів у випадках порушення політики захисту (таких, як проведення нелегальних або неетичних операцій). Управлінський персонал установлює методи і процедури контролю доступу до майна, активів і даних, здійснює ведення контрольних звітів і балансів, проводить планові і позапланові перевірки дотримання встановлених процедур. Менеджер з оброблення даних забезпечує конфіденційність, цілісність і комп’ютерний сервіс, дотримання вимог до захисту апаратного і програмного забезпечення і надійного функціонування комп’ютерів. Захист інформації від несанкціонованого доступу — це важливе завдання управлінського персоналу всіх рівнів. Необхідне проведення певної політики захисту, а не просто ряду якихось відповідних у певний момент заходів. 258
Розділ 5. Банківська безпека
Доступ до інформації в банку повинен реєструватися. Слід підкреслити, що, якщо відомості, необхідні для нарахування заробітної плати або ведення рахунків, використовуються ще й для інших цілей, крім виплати заробітної плати або пенсії і ведення рахунків, то ніякі виключення не діють, і користувач інформації повинен зареєструвати той факт, що він використовує персональні дані, призначені для нарахування заробітної плати або ведення рахунків як за основним призначенням, так і для інших цілей, що виходять за рамки даного виключення. Наприклад, якщо бухгалтерська книга обліку платежів використовується для оцінювання кредитоспроможності клієнтів, то виключення втрачає свою силу. У багатьох країнах прийнято Закон про захист даних, у якому регулюються правила і права роботи з даними (мал. 5.2). Загрози для банку Неавторизований споживач отримує доступ до корпоративної мережі Дані компрометуються під час транспортування Сторона не погоджується робити трансакцію в режимі онлайн Трапляється атака і відмова у послугах Зміст веб-сайту змінений (псування домашньої сторінки) Недолік знайдений у програмному забезпеченні з безпеки Персональні дані, що зберігаються (наприклад, кредитні картки) піддаються ризику або компроментуються Дані, що зберігаються локально, піддаються ризику через доступ з інтернету Споживач не бажає підписати або закодувати інформацію, яку пересилає колезі Споживач завантажує програмне забезпечення небезпечного змісту з Інтернету Споживач відкриває заражений документ і випускає вірус Споживач отримує доступ до неавторизованого джерела внутрішнього або зовнішнього змісту Мал. 5.2. Загрози для банку
Класифікація, що наводиться нижче, охоплює тільки навмисні загрози безпеки АСОІБ, залишаючи осторонь такі впливи, як стихійні лиха, збої й відмови встаткування й ін. Реалізацію загрози надалі будемо називати атакою. Загрози безпеки АСОІБ можна класифікувати за такими ознаками: 1. За метою реалізації загрози. Реалізація тієї або іншої загрози безпеки АСОІБ може переслідувати такі цілі: • порушення конфіденційності інформації. Інформація, збережена й оброблювана в АСОІБ, може мати більшу цінність для її власника. Її використання іншими особами завдає значної шкоди інтересам власника; • порушення цілісності інформації. Втрата цілісності інформації (повна або часткова, компрометація, дезінформація) — загроза близька до її розкриття. Коштовна інформація може бути втрачена або знецінена шляхом її несанкціонованого видалення або модифікації. Збиток від таких дій може бути набагато більшим, ніж при порушенні конфіденційності; 259
Казначейство банку
•
порушення (часткове або повне) працездатності АСОІБ (порушення доступності). Вихід з ладу або некоректна зміна режимів роботи компонентів АСОІБ, їхня модифікація або підміна можуть привести до одержання невірних результатів, відмові АСОІБ від потоку інформації або відмовам при обслуговуванні. Відмова від потоку інформації означає невизнання однієї із взаємодіючих сторін факту передачі або прийому повідомлень. Маючи на увазі, що такі повідомлення можуть містити важливу інформацію, замовлення, фінансові узгодження і т.п., збиток у цьому випадку може бути досить значним, тому що діапазон послуг, які надаються сучасними АСОІБ, досить широкий, відмова в обслуговуванні може істотно вплинути на роботу користувача. 2. За принципом впливу на АСОІБ: • з використанням доступу суб’єкта системи (користувача, процесу) до об’єкта (файлу даних, каналу зв’язку і т.д.); • з використанням схованих каналів. Під доступом розуміється взаємодія між суб’єктом і об’єктом (виконання першим деякої операції над другим), що приводить до виникнення інформаційного потоку від другого до першого. Під схованим каналом (covert channel) розуміється шлях передачі інформації, що дозволяє двом взаємодіючим процесам обмінюватися інформацією таким способом, що порушує системну політику безпеки. Сховані канали бувають двох видів: • сховані канали з пам’яттю (covert storage channel), що дозволяють здійснювати читання або запис інформації іншого процесу безпосередньо або за допомогою проміжних об’єктів для зберігання інформації (тимчасової пам’яті); • сховані тимчасові канали (covert timing channel), коли один процес може одержувати інформацію про дії іншого, використовуючи інтервали між якими-небудь подіями (наприклад, аналіз тимчасового інтервалу між запитом на введеннявисновок і повідомленням про закінчення операції дозволяє судити про розмір вхідної або вихідної інформації). Докорінна відмінність в одержанні інформації за допомогою доступу й за допомогою схованих каналів полягає в тому, що в першому випадку здійснюється взаємодія суб’єкта й об’єкта АСОІБ і, отже, змінюється її стан. У другому випадку використовуються лише побічні ефекти від взаємодії двох суб’єктів АСОІБ, що не впливає на стан системи. 3. За характером впливу на АСОІБ. За цим критерієм розрізняють активний і пасивний вплив. Активний вплив завжди пов’язаний з виконанням користувачем яких-небудь дій, що виходять за рамки його обов’язків і що порушують існуючу політику безпеки. Це може бути доступ до певних наборів даних, програм, розкриття пароля і т.д. Активний вплив веде до зміни стану системи й може здійснюватися або з використанням доступу (наприклад, до наборів даних), або як з використанням доступу, так і з використанням схованих каналів. Пасивний вплив здійснюється шляхом спостереження користувачем якихнебудь побічних ефектів (від роботи програми, наприклад) і їхньому аналізі. На основі такого роду аналізу можна іноді одержати досить цікаву інформацію. Прикладом пасивного впливу може служити прослуховування лінії зв’язку між двома вузлами мережі. Пасивний вплив завжди пов’язаний тільки з порушенням конфіденційності інформації в АСОІБ, тому що при ньому ніяких дій з об’єктами й суб’єктами не виробляється. Пасивний вплив не веде до зміни стану системи. 260
Розділ 5. Банківська безпека
4. Через появу використовуваної помилки захисту. Реалізація будь-якої загрози можлива тільки в тому випадку, якщо в конкретній системі є яка-небудь помилка або пролом захисту. Така помилка може бути зумовлена однією з таких причин: • Неадекватністю політики безпеки реальної АСОІБ. Це означає, що розроблена для даної АСОІБ політика безпеки настільки не відбиває реальних аспектів оброблення інформації, що стає можливим використання цієї невідповідності для виконання несанкціонованих дій. Усі системи в тому або іншому ступені мають невідповідності подібного роду (модель ніколи не може точно відповідати реальній системі), але в одних випадках це не може призвести до порушень, а в інших — може. Але такі дії не можна назвати несанкціонованими, оскільки захист від них не передбачений політикою безпеки й система захисту в принципі не здатна їм запобігти. Якщо така невідповідність небезпечна, то необхідно розробити нову політику безпеки, в якій все буде не настільки явним, і змінити засоби захисту для реалізації нової політики безпеки. • Помилками адміністративного керування, під якими розуміється некоректна реалізація або підтримка прийнятої політики безпеки в даної АСОІБ. Наприклад, щодо політики безпеки, то в АСОІБ повинен бути заборонений доступ користувачів до певного набору даних, а насправді (через неуважність адміністратора безпеки) цей набір даних доступний усім користувачам. Звичайно на виправлення такої помилки потрібно дуже мало часу, як і на її виявлення, але збиток від її може бути величезний. • Помилками в алгоритмах програм, у зв’язках між ними і т.д., які виникають на етапі проектування програми або комплексу програм і завдяки яким їх можна використовувати зовсім не так, як описано в документації. Прикладом такої помилки може бути помилка в програмі автентифікація користувача системою VAX/ VMS версії 5.4, коли за допомогою певних дій користувач мав можливість увійти в систему без пароля. У наступних версіях ОС VAX/VMS ця помилка була виправлена. Такі помилки можуть бути дуже небезпечні, але їх важко знайти; щоб їх усунути, треба міняти програму або комплекс програм. • Помилками реалізації алгоритмів програм (помилки кодування), зв’язків між ними й т.д., які виникають на етапі реалізації або налагодження і які також можуть бути джерелом недокументованих властивостей. Подібні помилки виявити сутужніше всього. Головні етапи побудови системи захисту подано на мал. 5.3. Аналіз можливої загрози АСОІ Розробка системи захисту (планування) Реалізація системи захисту Супроводження системи захисту Мал. 5.3. Аналіз можливої загрози АСОІ
261
Казначейство банку
На етапі планування формується система захисту як єдина сукупність заходів протидії різної природи. Відомо не так багато універсальних способів захисту АСОІ від різних впливів на неї (мал. 5.4). Ними є: • ідентифікація і автентифікація суб’єктів АСОІ; • контроль доступу до ресурсів АСОІ; • реєстрація і аналіз подій, що відбуваються в АСОІ; • контроль цілісності об’єктів АСОІ; • шифрування даних; • резервування ресурсів і компонентів АСОІ. Універсальні способи можуть застосовуватись у різних варіаціях та сукупностях в конкретних методах та засобах захисту. Повідомлення – атака
Захищений клієнт ПК
Повідомлення – наступ
Захищений сервер з обмеженим доступом
Ф А Є Р В О Л
Інтернет
Настроювач
Корпоративна мережа
Мал. 5.4. Система запобігання атакам
Як і для АСОІБ, захист мережі повинен плануватися як єдиний комплекс заходів, що охоплює всі особливості оброблення інформації. Маємо на увазі, що організація захисту мережі, розроблення політики безпеки, її реалізація й керування захистом підкоряються загальним правилам, які були розглянуті вище. Однак необхідно враховувати, що кожний вузол мережі повинен мати індивідуальний захист залежно від виконуваних функцій і від можливостей мережі. При цьому захист окремого вузла повинен бути частиною загального захисту. На кожному окремому вузлі слід організувати: • контроль доступу до всіх файлів та інших наборів даних, доступним з локальної мережі й інших мереж; • контроль процесів, активізованих з вилучених вузлів; • контроль сіткового графіка; • ефективну ідентифікацію й автентифікацію користувачів, які одержують доступ до певного вузла з мережі; • контроль доступу до ресурсів локального вузла, доступних для використання користувачами мережі; • контроль за поширенням інформації в межах локальної мережі й пов’язаних з нею інших мереж. Однак мережа має складну структуру: для передачі інформації з одного вузла на інший остання проходить кілька стадій перетворень. Природно, всі ці перетворення 262
Розділ 5. Банківська безпека
повинні вносити свій внесок у захист переданої інформації, у противному випадку напади з нижнього рівня можуть поставити під загрозу захист мережі. Таким чином, захист мережі як єдиної системи складається з заходів захисту кожного окремого вузла й функцій захисту протоколів даної мережі. Мережне програмне забезпечення повинне входити до складу мережного вузла, у противному випадку можливе порушення роботи мережі і її захистів шляхом зміни програм або даних. При цьому протоколи повинні реалізовувати вимоги по забезпеченню безпеки переданої інформації, які є частиною загальної політики безпеки. Нижче наводиться класифікація загроз, специфічних для мереж (загрози нижнього рівня): 1. Пасивні загрози (порушення конфіденційності даних, що циркулюють у мережі) — перегляд і/або запис даних, переданих по лініях зв’язку: • перегляд повідомлення — зловмисник може переглядати зміст повідомлення, переданого по мережі; • аналіз графіка — зловмисник може переглядати заголовки пакетів, що циркулюють у мережі й на основі службової інформації, що втримується в них, робити висновки про відправників і одержувачів пакета й умовах передачі (час відправлення, клас повідомлення, категорія безпеки й т.д.); крім того, він може з’ясувати довжину повідомлення й обсяг графіка. 2. Активні загрози (порушення цілісності або доступності ресурсів мережі) — несанкціоноване використання пристроїв, що мають доступ до мережі для зміни окремих повідомлень або потоку повідомлень: • відмова служб передачі повідомлень — зловмисник може знищувати або затримувати окремі повідомлення або весь потік повідомлень; • «маскарад» — зловмисник може привласнити своєму вузлу або ретранслятору чужий ідентифікатор і одержувати або відправляти повідомлення від чужого імені; • впровадження мережних вірусів — передача по мережі тіла вірусу з його наступною активізацією користувачем вилученого або локального вузла; • модифікація потоку повідомлень — зловмисник може вибірково знищувати, модифікувати, затримувати і дублювати повідомлення, а також вставляти підроблені повідомлення. У банку є декілька основних зобов’язань перед своїми клієнтами: • банк повинен за договором дотримувати конфіденційність (крім тих випадків, коли вона може бути порушена відповідно до передбачених правових норм); • банк повинен бути готовий провести оплату по рахунках або платіжних дорученнях своїх клієнтів; • банк повинен при обробленні транзакцій клієнтів діяти кваліфіковано і чітко; • банківська інформація є надзвичайно чутливою в тому сенсі, що: а) велика її частина пов’язана з третіми сторонами, по відношенню до яких банк повинен дотримуватись певних юридичних зобов’язань, у зв’язку з чим які-небудь порушення можуть привести не тільки до комерційних ускладнень, але і до застосування правових санкцій; б) передача інформації часто сумірна за часом з пересиланням грошових коштів. У цьому розділі розглядаються аспекти дотримання секретності і захисту інформації при проведенні банківських операцій з урахуванням зазначених вище моментів. Багато методів забезпечення захисту інформації можуть використовуватися також 263
Казначейство банку
для захисту капіталу, а ризик, пов’язаний з даними, багато в чому подібний до ризику, пов’язаному з капіталом. Дані можуть бути вкрадені точно так само, як і гроші. Захист від несанкціонованого доступу є формуванням і застосуванням охоронних заходів захисту даних, програмного забезпечення і апаратури комп’ютерів від внесення ненавмисних або випадкових змін або виходу з ладу. Оцінювання систем захисту. Із значним зростанням обсягу даних, що зберігаються на магнітних носіях, і зростанням інвестицій в інформаційні технології деякі організації починають оцінювати захист. Таке оцінювання повинне визначати: • загрозу для інформаційних систем, тобто потенційну небезпеку руйнування або зміни (у гіршу сторону) режимів функціонування інформаційних систем; • уразливість інформаційних систем (тобто їхні слабкі місця). Ці дві проблеми в комбінації можуть спричинити небажані наслідки. Ризик іноді визначають як кількісну оцінку потенційного збитку. Подальші дослідження можуть торкатися вже конкретних інформаційних систем. Наприклад, деякі види інформації в певних додатках можуть бути «секретнішими», ніж в інших. Важливість введення деякої кількісної міри потенційного збитку у фінансовому виразі полягає в тому, що це така міра, щодо якої може оцінюватися вартість охоронних заходів. Шляхи рішення проблем, пов’язаних з ризиком, можуть бути виділені для подальшого аналізу в чотири категорії: 1) уникнення (наприклад, така модифікація системи, щоб вона перестала бути в чомусь уразливою); 2) скорочення (заходи захисту від несанкціонованого доступу знижують відповідний ризик до прийнятного рівня); 3) незастосування ніяких заходів (коли ризик не має значення); 4) передача (фінансової відповідальності за можливий збиток страхової компанії). Існують різні способи визначення і кількісної оцінки ризику. Визначення і кількісна оцінка ризику називається аналізом ризику. Під час аналізу ризику оцінюється його вартість (тобто збиток, який може бути нанесений за відповідних обставин) і його частота (наприклад, вихід системи з ладу один раз в триста років) з метою отримання в результаті «річної вірогідності збитку». Сценарний аналіз — це метод, за допомогою якого вимальовуються декілька можливих подій, що приводять до нанесення збитку, а потім результати передаються відповідним менеджерам для оцінювання того, яка з цих подій є найбільш вірогідною. Заходи захисту застосовуються в результаті по відношенню до тих подій, які можуть призвести до небажаного результату з найбільшою вірогідністю. Евристичні методи. У деяких випадках ризик може не усвідомлюватися і може бути відсутньою можливість оцінки його впливу в грошовому виразі. Знання є неповними. У таких ситуаціях використовують евристичні методи. Як альтернативний варіант можна використовувати минулий досвід (беруться до уваги що мали місце раніше випадки порушення захисту). Принципи захисту даних. Звичайно в банку розробляється положення, яке передбачає певні принципи захисту даних, яких зареєстровані користувачі інформації повинні строго дотримуватися. 1. Інформацію, що входить до складу персональних даних, слід одержувати і обробляти належним чином і на законних підставах. Оброблення означає виправлен264
Розділ 5. Банківська безпека
2. 3. 4. 5.
6.
7. •
•
8.
•
• – – •
ня, додавання, видалення, повторне впорядкування даних або отримання якоїнебудь конкретної інформації, що входить до складу цих даних. Персональні дані повинні зберігатися тільки для однієї або декількох строго певної (тобто зареєстрованих) мети. Персональні дані, що накопичуються для якої-небудь мети, не повинні використовуватися або розкриватися не за прямим призначенням. Персональні дані, що накопичуються для якої-небудь мети, повинні бути адекватними, доречними і не надмірними щодо їх прямого призначення. Персональні дані повинні бути достовірними і в разі потреби — відповідними теперішньому моменту. «Достовірність» означає, що дані повинні бути коректними і такими, що не перекручують ніяких фактів. Думка ж не може бути поставлена під сумнів, виходячи з невірогідності і порушення цього принципу захисту даних. Персональні дані, що накопичуються для якої-небудь мети, не повинні зберігатися довше, ніж це передбачено відповідно до їх прямого призначення. З цієї причини користувачі інформації повинні регулярно переглядати свої персональні дані і видаляти будь-які дані, які більше не відповідають своєму призначенню. Індивід має право: з розумною періодичністю і без надмірної затримки або яких-небудь витрат інформуватися будь-яким користувачем інформації про те, що останній зберігає персональні дані, суб’єктом яких є цей індивід, та діставати доступ до будь-яких подібних даних, що зберігаються в користувача інформації; при відповідних обставинах виправляти або видаляти свої персональні дані. Персональними даними володіють користувачі інформації, або відносно них надають свої послуги клієнтам комп’ютерні бюро. Повинні вживатися належні заходи захисту персональних даних від несанкціонованого доступу до них, внесення змін, розголошування або руйнування, а також від випадкової втрати або пошкодження. Відповідальність за створення або впровадження комплексу заходів захисту даних цілком лежить на користувачі інформації. Цей принцип дуже важливий. Користувачі даних повинні вживати заходи щодо захисту персональних даних від несанкціонованого проникнення, втрати або руйнування. Заходи захисту і контролю даних (насамперед персональних), які описуються в подальших розділах, набувають, таким чином, правового забарвлення. Звичайно фіксуються права суб’єктів даних: суб’єкт даних може діставати доступ до персональних даних, суб’єктом яких він є (це положення відоме як забезпечення «доступу суб’єкта»). Іншими словами, суб’єкт даних може зажадати доступу до даних про себе, якими володіє користувач інформації; суб’єкт даних може в судовому порядку добиватися компенсації завданого йому збитку, спричиненого: втратою, руйнуванням або несанкціонованим розголошуванням даних про нього; неточністю даних про нього; суб’єкт даних може звертатися до судових інстанцій з вимогою виправлення відповідних даних або навіть їх видалення з файлів користувача інформації. Такого роду прохання можуть подаватися і в Реєстраційну службу захисту даних; 265
Казначейство банку
•
суб’єкт даних може переслідувати користувача інформації (або комп’ютерне бюро) судовим порядком за будь-який збиток, нанесений йому його ж персональними даними, які є неправильними з погляду фактів, що містяться в них (але не думок!). Розголошування персональних даних. Користувач інформації може розголошувати персональні відомості про індивіда, якщо користувач цього хоче і якщо: • особа, якій розкриваються відповідні відомості, представлена в розділі дозволу доступу реєстраційного запису користувача інформації; • доступ до закритої інформації потрібен або допускається відповідно до одного з виключень. Це означає, що суб’єкт даних не має монопольного права на дозвіл доступу до даних про себе. Ключові моменти типового положення про захист даних: • персональні дані слід одержувати і обробляти на законних підставах; • персональні дані можна зберігати тільки для певної, передбаченої законом мети; • персональні дані не можна використовувати або розголошувати, якщо це суперечить принципу. • персональні дані повинні бути адекватними, доречними і ненадмірними; • персональні дані повинні бути достовірними і відповідними теперішньому моменту; • персональні дані не повинні зберігатися довше, ніж це необхідно; • індивіди повинні отримувати право доступу до персональних даних; • повинні бути вжиті заходи захисту персональних даних від несанкціонованого доступу, зміни, руйнування або розголошування, а також від випадкової втрати або пошкодження. Адміністраторам даних в банку слід реєструвати: • запис і моніторинг транзакцій і ведення рахунків; • обчислення відсотків, комісійних і платні за послуги; • підготовка і видача виписок; • обробка платежів, аналіз для менеджменту і офіційних звітів. Зазвичай реєструється банківське обслуговування корпоративних клієнтів (ведення рахунків підприємств і установ): • перевірка фінансового положення заявників на відкриття нових рахунків; • оброблення і запис транзакцій і ведення рахунків; • підготовка і видача витягів; обчислення відсотків; • документальне і фінансове забезпечення торгових операцій; • послуги з розміщення засобів корпоративних клієнтів; • аналіз для менеджменту і офіційних звітів; фінансове обслуговування корпоративних клієнтів (надання послуг, пов’язаних з капіталовкладеннями, купівлеюпродажом цінних паперів, веденням справ і придбанням інших компаній): • видача поручництв і банківських гарантій; • розподіл акцій серед учасників, рефінансування і нормування при первинній або вторинній емісії; • консультації з планування і організації роботи корпоративних клієнтів; • реєстрація власників цінних паперів або облігацій; • ведення відповідних рахунків; 266
Розділ 5. Банківська безпека
•
аналіз офіційних звітів; управління інвестиціями (наприклад, організація роботи з цінними паперами, опціонами, ф’ючерсами, товарами, майном, валютою і т.п. за дорученням приватних і корпоративних клієнтів): • надання клієнтам експертних оцінок, звітів, виписок і іншої інформації; • купівля і продаж; • трастове обслуговування і забезпечення захисту інвестицій та інвесторів; • нарахування зборів, комісійних і платні за послуги; • ведення відповідних рахунків; • аналіз для менеджменту і офіційних звітів. Факторинг і дисконтування торгових заборгованостей (придбання заборгованостей, включаючи рентні платежі і внески в рахунок погашення кредитів, у компаній на постійній основі в рамках адміністративного обслуговування або захисту капіталовкладень): • операції з рахунками боржників; • оцінка, контроль і консультування одержувачів кредитів; • видача рекомендацій фірмам і приватним особам; • аналіз для менеджменту і офіційних звітів. Банки зобов’язані строго дотримуватися принципів захисту даних. Клієнти також мають право на компенсацію завданого їм збитку у разі порушення порядку використання персональних даних. Банківське положення про захист даних установлює правові норми, що обмежують зміст персональних даних, їх використання і зберігання (даних про індивідуумів, однозначно ними що ідентифікуються, стосуються їх службовців і клієнтів).
5.2. Відповідальність за дані. Конфіденційність інформації –
–
–
–
Менеджмент інформаційних систем зазнає нині докорінних змін. Організації все більше використовують у своїй роботі персональні комп’ютери. Користувачами останніх стають не тільки фахівці з обробки даних, але і будь-які інші співробітники від керівника до секретаря-друкарки. З іншого боку, в більшості банків обробляються дуже великі об’єми транзакцій, що змушує їхнє керівництво привертати до автоматизованого оброблення інформації безліч нових співробітників. У міру поширення нових інформаційних технологій у банківській сфері, центр тяжіння проблем, пов’язаних з цими технологіями, переноситься з обчислювальних центрів на кінцевих користувачів. У першій частині цього розділу розглядається роль фахівців з інформаційних технологій в організаціях, що використовують комп’ютери. Далі показується, як у банках та інших організаціях підтримують розроблення і впровадження комп’ютерних засобів, що істотно розширюють рамки традиційних обчислювальних центрів. Так само, як і директор по зовнішньоекономічній діяльності або фінансовий директор, у банку повинен бути директор з інформатизації. Директор з інформатизації (менеджер інформації, керівник інформаційної служби) повинен бути членом Ради директорів компанії (банку) або займати інше досить високе положення у виконавчій адміністрації. 267
Казначейство банку
–
Справа не в тому, що повинна бути конкретна особа в Раді директорів, яка відповідає тільки за інформаційні технології, а в тому, що проблеми інформаційних технологій, які мають відношення до реалізації загальної політики банку, планування його діяльності на кредитно-фінансових ринках тощо, повинні розглядатися на рівні вищого керівництва, тому що мають для банку стратегічне значення. – Директор з інформатизації повинен володіти такими якостями: • загальними здібностями менеджера; • хорошим знанням методів організаційного управління і умінням їх використовувати на практиці; • глибокими знаннями методів розроблення та ефективного використання інформаційних систем. – Причини, що потребують такої серйозної підготовки, найкраще можуть бути розкриті в контексті тієї ролі, яку повинен відігравати в організації директор за інформацією. До його обов’язків входить: • контроль за інформаційними технологіями і комп’ютерним устаткуванням, щоб воно строго відповідало цілям і завданням банку в цілому. Стратегія використання інформаційних систем повинна бути жорстко узгоджена із загальною комерційною стратегією; • забезпечення роботи користувачів із системами, що ґрунтуються на нових інформаційних технологіях, задовольняла вимогам користувачів і не завдавала шкоди загальним цілям і завданням організації; • забезпечення зв’язку між фахівцями з інформаційних систем і всією рештою працівників організації; • надання технічної допомоги; • неформальне обговорення з кінцевими користувачами їхніх потреб, пов’язаних з інформаційними технологіями, і ретельне вивчення можливостей їх задоволення; • консультування користувачів з питань ефективного використання інформаційних систем, їх місця і ролі в організаційній структурі і т.п.; • взаємодія зі всіма підрозділами банку, що має величезне значення для вирішення стратегічних завдань; Інформаційні системи організації роблять істотний вплив на роботу на ринку банківських і інших фінансових послуг, оскільки спостерігається швидке зростання числа інформаційних комп’ютерних з’єднань між різними організаціями (наприклад, для електронного обміну документами і іншими даними) — директор інформаційної служби повинен спробувати пов’язати різні комп’ютерні і комунікаційні засоби із загальною комерційною стратегією банку; інформаційні системи часто виконують функції забезпечення зв’язку з громадськістю і реклами і є для клієнтів наочним прикладом тих переваг, які дають їх володарям нові інформаційні технології; директор за інформацією збирає відомості, що стосуються правових аспектів використання інформаційних систем, що припускає також оцінку впливу захисту даних, нормативів і правил, які регулюють транснаціональні потоки інформації, а також облік під час розроблення і впровадженні інформаційних систем інших законоположень. Керівники підрозділів, що займаються інформатизацією, стикаються з безліччю найрізноманітніших проблем, і їхня робота може потребувати реалізації політики автоматизованого організаційного управління і контролю в рамках таких жорстких (і часто неминучих) обмежень, як: 268
Розділ 5. Банківська безпека
• • • –
брак кваліфікованого персоналу; незавершеність прикладних розробок, зумовлена, зокрема, обмеженням; необхідність безперервного розвитку і вдосконалення. Посада директора по інформатизації вводиться для того, щоб прокласти міст між професіоналами і користувачами, особливо на рівні вищого керівництва. Інформаційні технології розглядають як щось украй необхідне, але не стратегічно важливе для успіху компанії. Їх розглядають як дорогі витрати, з якими доводиться мати справу і використання яких доводиться контролювати. Вважається, що ця проблема (більшою мірою «культурна») може бути дозволена, якщо інформаційними технологіями оволодіють менеджери всіх рівнів. Традиційний відділ оброблення даних був тим підрозділом, у якому концентрувалося виконання всіх обчислювальних робіт. – Відділи оброблення даних, укомплектовані відповідними штатними співробітниками, мають тільки великі банки, в яких експлуатуються великі комп’ютери. Нижче приведена типова організаційна структура відділу обробки даних. – Організаційна структура відділу обробки даних Керівник відділу оброблення даних. Керівник відділу обробки даних відповідає за всю роботу цього відділу. Тому він повинен бути і хорошим адміністратором, і досвідченим фахівцем з інформаційних технологій. На керівника відділу оброблення даних покладається виконання таких обов’язків: • планування роботи відділу і загальний контроль; • підтримка зв’язків з іншими підрозділами організації; • розподіл завдань, пов’язаних з розробленням систем і програмуванням, між відповідними менеджерами свого та інших підрозділів; • постановка завдань службі експлуатації; • підготовку бюджету відділу оброблення даних і нагляд за його дотриманням; • відповідальність за забезпечення захисту у відділі (захисту інформації, приміщень, апаратного забезпечення, файлів на магнітних носіях і т.п.); • керівництво підбором, підготовкою і розстановкою кадрів, а також забезпечення рішення соціальних проблем співробітників відділу; • підготовка для вищого керівництва (зокрема, для директора по інформатизації або Ради директорів) звітів, що стосуються виконання прикладних розробок і підсумків експлуатації комп’ютерів і іншого пов’язаного з ними устаткування; • складання методик і внутрішньофірмових стандартів, розрахованих на зайнятий обробкою даних персонал, або інструктивних матеріалів по підготовці таких методик і стандартів. Сектор систем і програмування. Роботи, що виконуються у відділі оброблення даних, можна розділити на дві категорії: • реалізація проектів (тобто розроблення, тестування, впровадження і супровід систем і програм); • експлуатація обчислювальної техніки і допоміжного устаткування (тобто реальне оброблення даних). – До завдань менеджера з питань систем та програмування входять: • планування і контроль виконання робіт, пов’язаних із створенням нових систем і програм, які доручаються йому керівником відділу оброблення даних; • супровід і оновлення існуючих систем і програм; 269
Казначейство банку
•
забезпечення технічної підготовки і перепідготовки підлеглих, надання допомоги керівникові відділу в підборі кадрів (системних аналітиків і програмістів). Системні аналітики. Завданням системного аналітика є проектування системи, яка повинна здійснювати обробку даних, необхідну для призначених для користувача підрозділів організації і задовольняючу вимогам останніх (наприклад, за часом реакції, точність обчислень і т.п.). Усе це припускає вибір відповідного апаратного забезпечення, ухвалення рішень щодо порядку введення, зберігання, оброблення і виведення інформації, розроблення і/або придбання відповідного програмного забезпечення. Програмісти. Програмісти працюють під керівництвом системних аналітиків. Їхнє основне завдання — писати програми. Виконання цього завдання, зокрема, допускає: • ретельне вивчення специфікацій системи; • з’ясування вимог, що пред’являються до програми (іншими словами, складання докладного опису постановки завдання); • програмування (кодування), відладка і тестування програм. Програмування з появою систем і мов четвертого покоління і спеціалізованих засобів автоматизованого розроблення програм істотно спростилося. – Системні аналітики і програмісти також відповідають за підготовку повного комплекту документації за системою, що розробляється, і кожною вхідною в систему програмою. Сектор експлуатації. Менеджер з експлуатації відповідає за роботу групи підготовки даних, служби операторів та інших допоміжних підрозділів обчислювального центру. Експлуатаційний персонал відділу оброблення даних — це персонал обчислювального центру, тому цілком очевидно, що подібні структури є тільки в тих організаціях, які використовують великий комп’ютер або декілька таких комп’ютерів. – Менеджер з експлуатації відповідає за виконання таких завдань: • надання комп’ютерних послуг призначеним для користувача підрозділам організації із забезпеченням при цьому підготовки для введення в комп’ютер початкових даних, що надходять від призначених для користувача підрозділів, введення підготовлених даних в комп’ютер для оброблення, виведення даних і відправки їх у призначені для користувача підрозділи (з поверненням вхідних документів), надійного зберігання файлів. Іншими словами, менеджер з експлуатації відповідає за якість послуг, які надає обчислювальний центр); • забезпечення адекватного обслуговування комп’ютерного устаткування; • дотримання заходів захисту і безпеки в обчислювальному центрі; • реагування на скарги і зауваження користувачів, що стосуються помилок і недоліків у роботі обчислювального центру; • нагляд за дотриманням порядку експлуатації комп’ютерів та іншого устаткування обчислювального центру. – Оператори підготовки даних перетворюють вхідну інформацію (документи), що надходить від користувачів, у машинну пам’ять. Вони потрібні тільки в тих випадках, коли здійснюється пакетне оброблення великих об’ємів даних, які перед введенням у комп’ютер кодуються в автономному режимі із записом на магнітну стрічку або диск. Підготовка даних припускає кодування, перевірку призначеної 270
Розділ 5. Банківська безпека
– • • •
•
• –
–
для введення в комп’ютер інформації і власне введення, що виконується відповідно до наперед складеного розкладу роботи комп’ютера. Контроль даних допускає: контроль вхідних даних з моменту їхнього надходження з призначеного для користувача підрозділу до моменту повернення; правильний розподіл (диспетчирование) вихідних даних; готовність до моменту почала виконання тих або інших завдань файлів і програм і надійне їхнє збереження після відповідного оброблення (якщо вони ще знадобляться надалі); повідомлення призначеному для користувача підрозділу про які-небудь проблеми, пов’язані з обробленням їхніх даних (наприклад, про вихід з ладу комп’ютера, що призвело до затримок у роботі, або про видачу повідомлень про серйозні помилки у вхідній інформації); інформування операторів ЕОМ про роботу, яка повинна бути ними виконана, щоб вони могли передбачити видачу тих або інших дій; Керівник групи контролю даних несе повну відповідальність за належне виконання обчислювальних робіт, а також відповідає за роботу наступних співробітників. Клерки, що відповідають за контроль даних, виконують такі роботи: прийом і диспетчеруванння (тобто контроль фізичного прийому даних від призначених для користувача підрозділів, а також розподіл вихідної інформації і повернення вхідних документів), інформування операторів ЕОМ про ту роботу, яку їм належить виконати. Бібліотекар стежить за файлами з програмами і даними. У комп’ютерному центрі звичайно використовуються магнітні стрічки і диски. Файли, природно, не повинні змішуватися, і важливо точно знати, в яких файлах містяться які дані. Бібліотекар повинен забезпечувати надійність зберігання даних. Перед ним стоїть завдання реєструвати всі переміщення файлів (видачу і прийом носіїв). Керівник служби операторів відповідає за запуск на виконання програм на комп’ютерах обчислювального центру. У великих обчислювальних центрах комп’ютери експлуатуються 16 або навіть 24 години на добу, тому оператори там працюють у 2–3 зміни, у кожній з яких є начальник. Начальник зміни — це провідний оператор, який контролює роботу решти операторів. Словом, під контролем кожного начальника зміни працюють декілька операторів.
Робота з обчислювальною технікою кінцевих користувачів Вище було описано структуру традиційного відділу оброблення даних. Роль останнього змінилася з появою феномена роботи з комп’ютером кінцевих користувачів. Він визначається як «прямий доступ користувачів до комп’ютерів, тобто не опосередковане їх використання через спеціальний персонал, що відає обробленням даних. Кінцеві користувачі — це керівники організацій, менеджери, фахівці різних профілів, секретарі, конторські службовці, продавці та ін.» – Тим поштовхом, який різко «наблизив» кінцевих користувачів до комп’ютерів, стала поява в підрозділах, не пов’язаних безпосередньо з інформаційними технологіями, персональних комп’ютерів, оснащених «дружнім» програмним забезпеченням. Ця поява, крім інших причин, була зумовлена незадовільним попитом на обчислювальні ресурси і спеціальні прикладні системи. 271
Казначейство банку Вправа Перерахуйте якомога більше завдань, при виконанні яких співробітники компаній використовують комп’ютери.
а) б) в) г) ґ) д) е) є) ж) з) і)
Рішення Кінцеві користувачі використовують комп’ютери в таких випадках: бухгалтерський облік, обчислення (наприклад, за допомогою електронних таблиць); підготовка документів (комп’ютерна обробка текстів); пошук інформації (наприклад, у базах даних); комунікації (наприклад, комп’ютерні мережі, електронна пошта); наочне представлення інформації (наприклад, засобами комп’ютерної графіки); планування і моніторинг виконуваних робіт (наприклад, системотехнический менеджмент); організація персональної роботи (наприклад, електронні «секретарі», «записники»); оброблення рутинних транзакцій; навчання (використання комп’ютерних повчальних програм); прикладне програмування (розробка нових програм); підтримка ухвалення рішень.
Робота кінцевих користувачів з комп’ютерами повинна вестися за підтримкою відділу оброблення даних. У кінцевих користувачів немає тих спеціальних знань і підготовки, які є у співробітників відділу оброблення даних. Для них комп’ютер — один з інструментів, а не те, на чому концентрується вся їхня робота. Персоналу відділу оброблення даних важливо дотримуватися правильної пропорції між контролем, який необхідний, і підтримкою кінцевих користувачів, наданням їм допомоги в освоєнні нових систем і технологій. Для створення нормальних умов роботи кінцевих користувачів з комп’ютерними системами потрібно провести цілеспрямовану політику в ряді галузей. 1. Апаратне забезпечення. Сумісність. При придбанні апаратного забезпечення необхідно забезпечувати можливість взаємодії персональних комп’ютерів з центральними комп’ютерами компанії. 2. Програмне забезпечення. «Піратство». «Піратство» або несанкціоноване копіювання програм — ключова проблема, рішення якої повинне бути обов’язково передбачено. Кінцевому користувачеві дуже легко (свідомо або випадково) переступити ту межу, яка відокремлює легальне і піратське використання програмного забезпечення. 3. Дані. Цілісність. Майже в усіх організаціях, де є кінцеві користувачі, файли, що містять важливі дані, захищають системою паролів, і їхнє оновлення без відповідних на те санкцій не допускається. На практиці в більшості випадків кінцеві користувачі лише читають дані і використовують їх локально, тобто не вводять ніякої загальносистемної інформації. Захист. Персональні комп’ютери, особливо якщо їх використовують в автономному режимі, не потребують серйозного парольного захисту. Серйозно потрібно контролювати тільки використання дискет, оскільки вони переносні. Права власності. Кінцеві користувачі повинні чітко собі уявляти основні положення Закону про захист даних. 272
Розділ 5. Банківська безпека
При розгляді проблем роботи кінцевих користувачів з комп’ютерами слід враховувати і цілий ряд інших обставин: • хто несе відповідальність за розроблення прикладних систем: відділ оброблення даних чи відділ, який застосовуватиме прикладну систему; • розроблення аналогічних прикладних програм у різних підрозділах, тобто дублювання роботи, програміста; • дуже серйозною проблемою може виявитися захист систем і даних від несанкціонованого доступу, якщо такий доступ легко досяжний. Один з шляхів рішення всіх перерахованих проблем — створення інформаційного центру, на базі якого здійснюється контроль і підтримка роботи кінцевих користувачів. Інформаційний центр Це невеликий штатний підрозділ організації, укомплектований висококваліфікованими співробітниками, які мають контролювати і підтримувати роботу користувачів із засобами обчислювальної техніки в рамках організації. Персонал інформаційного центру повинен як би прокладати міст між кінцевими користувачами і відділом оброблення даних (а якщо такого відділу в організації немає, то це повинні робити постачальники комп’ютерних систем, програм і/або послуг). Інформаційний центр особливо необхідний у тих організаціях, де інтенсивно використовують системи розподіленого оброблення і комп’ютери в мережі і де користувачі не мають відповідної технічної підготовки. Роль інформаційного центру полягає в тому, щоб: • забезпечувати супровід використовуваних кінцевими користувачами програмних систем і навчання користувачів; • консультувати користувачів, які розробляють власні прикладні програми, і надавати їм іншу технічну допомогу (наприклад, в освоєнні мов програмування четвертого покоління), добиватися, щоб програми користувачів були якісними і добре документованими; • піклуватися про те, щоб розроблені прикладні програми набували поширення в організації, приносячи їй вигоду; • стежити за тим, щоб у призначених для користувача прикладних програмах правильно і без збитку для інших використовувалися і оброблялися дані; • піклуватися про те, щоб користувачі дотримувалися прийнятих в організації стандартів, що стосуються апаратного і програмного забезпечення, наприклад: • стежити, щоб були сумісні всі придбані організацією комп’ютери і щоб їх можна було безболісно передавати з відділу у відділ; • стежити, щоб у різних відділах організації використовувалися одні і ті самі версії загальносистемного програмного забезпечення (електронних таблиць, текстових процесорів, систем баз даних та ін.); • відстежувати появу нових розробок. Словом, уся діяльність інформаційного центру повинна бути спрямована на забезпечення швидкої і якісної розробки прикладних програм, а також ефективнішого використання загальносистемних засобів. Інформаційний центр зобов’язаний також піклуватися про захист систем організації від несанкціонованого доступу. Можливості кращого захисту даних все більш 273
Казначейство банку
розширюються. Наприклад, користувачам пропонуються прості утиліти, що полегшують створення резервних копій файлів, їх шифрування і т.п. Персонал інформаційного центру повинен консультувати кінцевих користувачів з таких питань: • з будь-яких проблемам використання комп’ютерів у цілому (наприклад, що стосується певних команд операційної системи, формування файлової структури і т.п.); • конкретних особливостей програмних пакетів (наприклад, як при роботі з пакетом текстової обробки добитися виведення сторінки на друк у дві колонки або як у тому самому документі поміщати фрагменти тексту, що виводиться на друк, у рамки); • використання мережевого програмного забезпечення для отримання доступу до обчислювальних ресурсів великого комп’ютера через «локальний» персональний комп’ютер, установлений в офісі; • практичного застосування таких важливих комп’ютерних засобів, як генератори звітів, мови запитів, мови четвертого покоління (генератори додатків). Послуги інформаційного центру мають бути легко доступними для кінцевих користувачів, а персонал центру повинен підтримувати тісний зв’язок з відділами користувачів. Інформаційні центри добре «прижилися», оскільки завдяки їм в організаціях істотно поліпшилася робота із засобами обчислювальної техніки і програмами. У банку має бути внутрішнє положення про правила роботи з даними, засноване на принципах захисту даних. 1. Перший принцип (він свідчить, що інформацію, яка входить до складу персональних даних, слід одержувати і обробляти належним чином і на законних підставах). Методика рекомендує, щоб адміністратори, які працюють з персоналом, чітко дотримувалися певної політики, не використовували персональних даних, якими володіють службовці (і які вони використовують для яких-небудь цілей, крім управління персоналом), без їхньої на те згоди та накопичували персональні дані для використання тільки на законній підставі. 2. Другий принцип (персональні дані повинні зберігатися тільки для певного законного використання). Автоматизоване нарахування заробітної плати — приклад винятку із закону, хоча в методиці не рекомендується використовувати цього винятку, оскільки відповідні дані визначені дуже обмежено. 3. Третій принцип (розголошування персональних даних): службовці повинні стежити за тим, щоб відкриття доступу до персональних даних не тільки реєструвалося, а й санкціонувалося; адміністратори персоналу повинні прагнути максимально обмежити діапазон вільного доступу до даних, навіть якщо вільний доступ законний. 4. Четвертий принцип (адекватність і релевантність персональних даних). Обсяг відомостей, які містяться в персональних даних, повинен обмежуватися тільки тією інформацією, яка конче необхідна за прямим призначенням. 5. П’ятий принцип (дані повинні бути актуальними і точними): персональні дані час від часу слід перевіряти (наприклад, якщо просування по службі зумовлене професійною кваліфікацією, то записи, що відображають кваліфікацію, повинні регулярно оновлюватися); у систему повинні бути вбудовані програмні перевірки 274
Розділ 5. Банківська безпека
правильності інформації; службовці повинні одержувати копії своїх персональних даних, щоб у них була можливість виправити ці дані; службовці повинні повідомляти своїм працедавцям про зміни відомостей, які містяться в їхніх персональних даних. 6. Шостий принцип (персональні дані повинні зберігатися не довше, ніж це потрібно за їхнім прямим призначенням): дані про співробітників, що звільнилися, повинні якийсь час залишатися в системі, оскільки вони можуть знадобитися при складанні звітів і тощо; вони можуть бути потрібні для статистичного оброблення; необхідно, щоб при проведенні кадрової політики враховувалися старі персональні дані. 7. Сьомий принцип (доступ до даних): користувачі інформації відповідають тільки на запити, одержані письмово; персональні дані можуть зберігатися в декількох комп’ютерних системах (усі вони є об’єктами захисту); повинні бути прийняті заходи щодо захисту, які гарантують, що співробітники, які звертаються до інформації, є суб’єктами даних. 8. Восьмий принцип. Він пов’язаний з проблемами захисту інформації (наприклад, від несанкціонованого доступу, зміни або розголошування). Завжди строго обмежують доступ до даних про зарплату та інші персональні виплати. Конфіденційність Ризик може бути пов’язаний з випадковими або навмисними діями чи упущеннями. Оброблення даних комп’ютером породжує масу специфічних проблем для тих, хто контролює реалізацію і супровід комп’ютерних систем. У комп’ютерних файлах, що займають фізично мізерний простір, концентруються величезні обсягии даних. Магнітний диск або стрічка з інформацією по нових рахунках, відкритих протягом тижня, займає значно менше місця, ніж відповідні паперові томи з тими самими даними. Комп’ютер володіє могутніми обчислювальними ресурсами, а величезна кількість даних обробляється без втручання людини і необхідності точно знати те, що в комп’ютері відбувається. А це означає, що є високий ступінь упевненості в точності програм і даних. «Втратити» дані, які зберігаються у файлі, порівняно легко. Може відбутися збій устаткування або відмова магнітного носія унаслідок його пошкодження; інформацію можна втратити в процесі напряму або в результаті зовнішньої дії (вогонь, рідина) або елементарної крадіжки. Доступ до даних можуть дістати люди, що не мають на це права. Вони, крім того, що прочитають закриту інформацію, можуть внести в дані зміни або що-небудь видалити. Особливо гостро ця проблема стоїть в мережевих системах, онлайна, доступ до інформації в яких передбачається з видалених терміналів. «Хакери» і пов’язані з ними проблеми зараз широко обговорюються в засобах масової інформації. Інформацію в комп’ютерному файлі можна змінити так, що не залишиться ніяких фізичних слідів внесення змін (цього не можна сказати про паперові документи, внесення змін в які завжди можна виявити). Помилки, що виникають при комп’ютерному обробленні інформації і залишаються (принаймні, якийсь час) непоміченими, можуть бути дуже серйозними. Наприклад, комп’ютер без належних засобів контролю спокійно може згенерувати чек на 1 млн грн, сприйнявши його як будь-який інший. 275
Казначейство банку
Ці проблеми і багато інших (наприклад, горезвісна історія про програміста, який передбачив щомісячне віднімання по одному центу із зарплати кожного службовця великої організації з подальшим перекладом на підконтрольний йому фіктивний банківський рахунок) указують на те, що без належних заходів контролю і захисту функціонування систем, що містять конфіденційну інформацію, виглядає абсолютно невиправданим. Області, в яких потрібне забезпечення жорсткого контролю, можна структурувати таким чином: • дані від навмисного руйнування або пошкодження; • файли від випадкового руйнування або пошкодження; • вихідні дані від навмисної зміни; • програмне забезпечення при розробці від випадкової зміни (навмисної «крадіжки» або несанкціонованого доступу); • апаратне забезпечення від випадкового несанкціонованого доступу. ризик, пов’язаний з даними визначається таким чином: Помилки Помилка людини. Це ризик з максимальною сферою дії. Приклади помилок людей — це введення неправильних даних, невиправлення помилок, використання в процесі роботи помилкових файлів, невиконання інструкцій, що стосуються дотримання заходів безпеки і захисту. Технічна помилка. Це, видно, другий за частотою випадок ризику. Технічна помилка може виникнути в результаті збою або відмови устаткування, системного, прикладного або комунікаційного програмного забезпечення. Системне програмне забезпечення включає певні системи, програми управління файлами і базами даних і т.п. Комп’ютерне устаткування — це не тільки самі комп’ютери, а й комунікаційні системи, основні і резервні джерела живлення, а також пристрою кондиціонування повітря і т.п. Природні біди. Вогонь, вода або інша рідина, вибух, удар або опромінювання — приклади природних бід, можливі наслідки яких слід наперед передбачати. Навмисні дії. Якщо дані зберігаються на магнітних носіях, то слід особливо ретельно розглядати проблеми незаконного використання їх, оскільки такі дані миттєво прочитати (або інакше сприйняти) неможливо, і тому можуть виникнути труднощі виявлення несанкціонованого їх використання і/або зміни. Крім того, існує безліч способів здійснення незаконних дій. Комерційне шпигунство. При розгляді цінності інформації для конкурентів організація повинна вивчити всі можливості використання конкретних даних конкурентами як доповнення загальнодоступної інформації. Навмисне нанесення збитку. Відома безліч випадків пошкодження чи навіть знищення даних або програм незадоволеними службовцями. Сюди ж належить саботаж. Виробнича діяльність. Чим ширше й інтенсивніше використовуються комп’ютерна обробка і зберігання даних, тим більш уразливою стає виробнича діяльність організації. Описаний ризик розповсюджується на всі дані (як у звичайному діловодстві, так і в автоматизованому). Як наголошувалося вище, при автоматизованій обробці даних ризик більший, оскільки дані зберігаються на магнітних носіях, і їх не можна безпо276
Розділ 5. Банківська безпека
середньо побачити або прочитати. Вони можуть бути запросто зіпсовані, і ніхто не зможе помітити спотворення і внести виправлення, принаймні, відразу. Небезпеки, пов’язані із зберіганням інформації на магнітних носіях, включають: Фізичне зберігання. Магнітні носії і диски можуть бути вкрадені або втрачені, або пошкоджені, або зруйновані вогнем, водою чи іншою рідиною або в результаті вандалізму. Вплив навколишнього середовища. Магнітні носії і диски можуть піддаватися дії магнітних полів, високої температури і вологості, забрудненню. Хоча в сучасних комп’ютерних системах негативний вплив навколишнього середовища зведений до мінімуму, його можливість усе-таки слід враховувати. Порушення режиму секретності. До інформації, яка зберігається на магнітних носіях, можуть дістати доступ люди, що не мають на це права. Особливо гостро ця проблема стоїть у великих розподілених системах з безліччю видалених терміналів, у системах розділення часу або колективного доступу, експлуатованих в обчислювальних центрах. Обробка помилкових файлів. Оскільки дані зберігаються в магнітному вигляді і їх не можна явно побачити, можливі прочитування помилкових файлів або запис поверх потрібних даних. Пошкодження комп’ютерного устаткування або програм. Збої і відмови апаратного або програмного забезпечення можуть пошкодити або зруйнувати інформацію у файлах. Те саме може відбутися при оновленні файлів неповними або неточними даними. Восьмий принцип захисту даних стверджує, що повинні вживатися заходи захисту персональних даних від несанкціонованого доступу до них, внесення змін, розголошування або руйнування, а також від випадкової втрати або пошкодження. Цей принцип розкривається таким чином: «Слід звертати увагу — • на суть персональних даних і шкоду, яка може бути нанесена в результаті дій (несанкціонованого доступу, зміни, розголошування, втрати або руйнування), що згадуються в цьому принципі; • на місце зберігання персональних даних, на заходи захисту, вбудовані у відповідне устаткування, і заходи забезпечення надійності персоналу, який одержує доступ до даних». Банки як користувачі інформації пов’язані зі своїми клієнтами правовими зобов’язаннями, що стосуються забезпечення захисту персональних даних. Проте закон систематизує те, що з погляду банків має особливий сенс. Що б не стверджувалося в законі, дані є корпоративним ресурсом, і так само, як вживають заходів щодо захисту будівель і устаткування від зловмисників і руйнувань, а персоналу — від усякого роду небезпек, так і дані є важливим активом банку, який повинен бути захищений. Більше того, оскільки банки мають справу з грошима, аналогічні методи використовуються для захисту контрольованих ними капіталів. Адже, як уже було сказано, дані можуть бути пошкоджені або незаконно використані безліччю способів. У цьому розділі розглядаються заходи, які можуть прийматися для забезпечення точності і цілісності оброблюваних і використовуваних даних. Заходи контролю потребують певних витрат. Точність даних та їхній захист — ось два аспекти контролю, яким потрібно приділяти більше уваги і засобів. При проектуванні і реалізації систем необхідно добиватися розумного балансу між шуканим рівнем контролю і вартістю його досягнення. 277
Казначейство банку
Ухвалення рішень про необхідні заходи контролю Коли організація ухвалює рішення придбати комп’ютер і повинна вирішити, придбати їй готовий пакет прикладних програм чи замовити прикладну систему, їй важливо звернути увагу на такі моменти: • коли придбавають елемент комп’ютерного устаткування, слід перевірити його надійність, гарантії постачальника і вимоги до експлуатації та ремонту; • якщо придбавають готовий пакет прикладного програмного забезпечення, потрібно з’ясувати вимоги щодо його надійної експлуатації; • якщо в організації розробляється своя власна система або за її замовленням систему розробляє спеціалізована фірма, то наперед повинні бути передбачені необхідні можливості, які полегшують контроль використання прикладної системи. Адміністративний контроль — це контроль роботи з даними і забезпечення їх захисту вживанням відповідних адміністративних заходів. Ці заходи розповсюджуються: • на відділ оброблення даних, якщо організація настільки велика, що в ній є такий спеціальний відділ; • на підрозділи, в яких працюють користувачі комп’ютерів. Адміністративний контроль у відділі обробки даних. Адміністративний контроль, здійснюваний на рівні відділу оброблення даних, допускає: • управління підбором і розстановкою кадрів; • контроль витрат; • розділення відповідальності в межах організаційної структури відділу; • забезпечення фізичного захисту; • резервування. Підбір кадрів. Персонал, що відповідає за оброблення даних, слід підбирати дуже ретельно. Ці працівники повинні бути чесними, кваліфікованими і (бажано) з досвідом роботи за фахом. Строгий підхід до підбору кадрів повинен поширюватися як на відділ оброблення даних, так і на призначені для користувача підрозділи. Контроль витрат. Керівники, що відають обробленням даних, і менеджмент в цілому повинні вести строгий облік витрат на комп’ютерне оброблення даних і стежити за тим, щоб відповідні витрати не перекривали переваг, що забезпечуються комп’ютерами і програмами. Розподіл відповідальності (сегрегація обов’язків). Організаційний контроль допускає наявність у відділі оброблення даних організаційної структури, тобто розподіл між системними аналітиками, програмістами і персоналом, який експлуатує засоби обчислювальної техніки, обов’язків, що стосуються підготовки даних, контролю їх змісту і їх використання. Організаційна структура заводиться для того, щоб: а) можна було визначити відповідальних за виконання тих або інших завдань (фахівець, який виконує певні функції, несе за це певну відповідальність, а робота одних в тому й полягає, щоб контролювати інших); б) запобігати можливим (умисним або випадковим) помилкам (людині легше виявляти і усувати помилки, якщо вона відповідає за щось одне, а не сама вводить дані, пише програми і обслуговує комп’ютери). У рамках організаційного контролю обов’язки мають розподілятися, принаймні, на три складових: • збирання даних і дозвіл на їхнє оброблення (цю роботу звичайно доручають персоналу «призначеного» для користувача відділу, а не відділу оброблення даних); 278
Розділ 5. Банківська безпека
• •
експлуатація комп’ютерів; системний аналіз і програмування. Найважливіші напрями контролю у відділі оброблення даних і обчислювальному центрі: • доступ до початкових документів повинен бути обмежений тільки персоналом, який здійснює підготовку даних та їх контроль; • доступ до комп’ютерів повинен мати тільки обслуговуючий персонал; • доступ до основних файлів повинні мати тільки бібліотекарі (або службовці, які забезпечують контроль даних); • оператори і програмісти не повинні «породжувати» критичних даних (тобто вносити зміни у вхідні дані при виявленні помилок у початкових документах); • контролюючий персонал обчислювального центру не повинен виконувати ніякої іншої роботи, пов’язаної з обробленням даних. Реалізацію відповідного організаційного контролю може істотно полегшити організаційна схема відділу оброблення даних з посадовими інструкціями, в яких указується, хто що робить і що робити заборонено. Адміністративний контроль в обчислювальних центрах з великими комп’ютерами покладається на бібліотекаря і клерків, які контролюють дані. Бібліотекарю ставиться завдання стежити за комп’ютерними файлами, забезпечуючи при цьому: • надійне зберігання файлів, захист їх від пошкоджень, крадіжок і несанкціонованого доступу; • строгий облік файлів, можливість у будь-який момент знайти потрібний носій; • маркування носіїв, включаючи мітки томів і каталоги інформації, що містяться на магнітних носіях; • гарантію використання в роботі останніх версій файлів; • зберігання резервних копій файлів (за необхідності); • видачу носіїв з файлами тільки тим співробітникам, які мають право на їх отримання. Клеркам, які контролюють дані, ставиться завдання контролювати інформацію, яка, що вводиться в комп’ютер і виводиться після оброблення. Група контролю виконує таку роботу: • одержує з призначених для користувача підрозділів вхідні документи, зібрані в пакети, і потім перевіряє відповідність кількості пакетів і їхньої ідентифікуючої інформації документам, супроводжуючим пакети (втрата якихось пакетів негайно повинна виявлятися); • установлює порядок введення даних для оброблення і готує допоміжні файли і програми, потрібні для виконання конкретних пакетних завдань; • відстежує відмови комп’ютера (наприклад, видачу помилок програмами перевірки правильності вхідних даних) і, коли це можливо, відразу ж виправляє допущені помилки і повторно вводить завдання; • одержує вихідну інформацію і перевіряє, чи правильно виконано завдання (наприклад, проходження завдання від початку до кінця, відсутність помилок, пов’язаних з проходженням завдань, а не допущених програмістами); • «розсилає» вихідну інформацію по підрозділах, що надали відповідні пакети, і допомагає їм у рішенні проблем, що виникли при проходженні їх пакетів через обчислювальну систему. 279
Казначейство банку
Фізичний захист Адміністративний контроль включає заходи щодо фізичного захисту працівників. Комп’ютерне устаткування слід містити у фізично надійних і безпечних умовах: • приміщення, в яких установлені комп’ютери, в неробочий час повинні бути закриті. Ключі при цьому повинні знаходитися у персоналу, який відповідає за комп’ютери. Замки повинні бути надійними; • комп’ютерні файли слід зберігати в надійних місцях, наприклад, у незгораючих шафах; • фізичні умови, в яких містяться комп’ютери і носії інформації, повинні строго відповідати технічним вимогам (це торкається температури, вологості, запиленості). Поблизу бібліотеки магнітних носіїв не повинні працювати неекрановані електричні прилади, оскільки вони можуть негативно вплинути на інформацію, яка зберігається на магнітних носіях; • слід вжити всіх заходів, що знижують до мінімуму пожежонебезпеку, не повинен накопичуватися відпрацьований папір. Приміщення обчислювального центру мають бути оснащені пожежною сигналізацією і вогнегасниками. Природно, ті заходи організаційного контролю, яких вживають у великих обчислювальних центрах, не поширюються в повному обсязі на роботу з мікрокомп’ютерами. Співробітник, що працює з персональним комп’ютером, сам готує і вводить дані або навіть пише свої власні програми. Проте це не виключає необхідності контролю. Так, якщо персональний комп’ютер використовують для ведення касової книги або нарахування заробітної плати, то бажано, щоб співробітники, які відповідають за інформацію або експлуатацію комп’ютера, не були розробниками відповідних систем. Необхідно також регулярно проводити внутрішні (або навіть зовнішні, незалежні) аудиторські перевірки систем. Заходи захисту і безпеки в призначених для користувача підрозділах. Захист даних у комп’ютерних системах з погляду управлінського персоналу може розглядатися в семи розрізах: 1) персонал; 2) організаційний контроль в призначених для користувача підрозділах; 3) фізичний захист; 4) резервування інформації; 5) технічне обслуговування; 6) діагностика; 7) телефонне обслуговування. Персонал. Як і в разі підбору кадрів для відділу оброблення даних, важливо приймати на роботу виключно компетентних, надійних і чесних фахівців. Навіть найжорсткіші заходи організаційного контролю не дадуть позитивних результатів, якщо працівники самі не прагнутимуть дотримувати всіх вимог, які до них пред’являються. Організаційний контроль в призначених для користувача підрозділах У бюлетені за інформаційними технологіями з приводу захисту даних пропонується, щоб у кожній організації, що має комп’ютери, виділялися три види відповідальності управлінського персоналу за захист даних. Усі три види відповідальності 280
Розділ 5. Банківська безпека
можуть бути покладені на одного менеджера, хоча можливий їх розподіл і між декількома співробітниками. Три види відповідальності допускають: • забезпечення захисту даних, тобто введення і контроль дотримання процедур захисту, яким повинні слідувати всі відділи організації (наприклад, замикання приміщень на ключ, уведення паролів, заходи пожежної безпеки, секретні коди доступу до певних приміщень і т.п.); • сам захист даних («Сумісне використання обчислювальних ресурсів фактично порушує фізичний захист даних і, з урахуванням обмежень, властивих багатьом операційним системам, може легко призводити до отримання користувачами доступу до «закритих» для них даних. У зв’язку з цим необхідне призначення когось одного (працівника або підрозділу) безпосередньо відповідальним за захист кожного елементу даних. Кожен елемент даних повинен, таким чином, мати свого власника ...». Обов’язки власника даних включають: надійне зберігання даних та їхню актуалізацію; ухвалення рішень про дозвіл доступу до них тих або інших співробітників; розроблення спільно з менеджером, що відповідає за захист даних у цілому, конкретних процедур захисту; • використання даних у робочому порядку так, щоб строго дотримувалися всі вимоги до їхнього захисту (цей обов’язок покладається на всіх лінійних менеджерів, що мають справу з комп’ютерами та інформацією в машинній пам’яті).
•
•
•
• •
•
Фізичний захист В офісах повинні вживатися заходи щодо фізичного захисту працівників: для зберігання файлів слід використовувати незгораючі шафи. Зокрема, дискети (CD, DVD, MO та інші диски) слід зберігати в металевих коробках, що закриваються. Якщо у файлах міститься конфіденційна інформація, то носії з цими файлами повинні зберігатися в сейфах. Несанкціонований доступ до даних повинен бути максимально утруднений (в ідеалі — неможливий). Слід використовувати програми, захищені паролем. Іноді використовують комп’ютери з клавіатурою, що замикається, з доступом за індивідуальною карткою. Комп’ютерні термінали повинні бути встановлені так, щоб виключалася можливість несанкціонованого їх використання. Парольний захист не повинен бути чисто символічним. Паролі бажано регулярно міняти, а співробітники, які користуються цими паролями, не повинні повідомляти їх своїм колегам. Якщо на друк виводяться конфіденційні дані, то перш ніж викинути їх у сміттєвий кошик, папір повинен бути розірваний на дрібні шматочки. Диски (дискети) не повинні «валятися» по всьому офісу. Вони можуть бути втрачені або вкрадені. На магнітну поверхню можуть потрапити краплі чаю або кави, пил або бруд, і в результаті інформацію неможливо буде прочитати. Зовнішні умови, в яких працюють комп’ютери (температура, вологість, запиленість), повинні строго контролюватися. Це не так критично для персональних комп’ютерів порівняно з великими машинами (наприклад, вінчестерські диски герметичні, тобто повністю захищені від пилу), проте бажано, щоб у приміщенні, де працюють персональні комп’ютери, були встановлені кондиціонери повітря, оскільки перепади температури роблять негативний вплив на будь-які магнітні носії (та й на електроніку теж). 281
Казначейство банку
Резервування інформації Слід регулярно створювати резервні копії файлів. Неприпустиме зневажливе ставлення до резервування інформації якою користується її персонал, оскільки халатність може призвести до непоправних втрат. Технічне обслуговування На всі нові комп’ютери їхні виробники дають гарантію. Відрізнятися можуть терміни такої гарантії (найчастіше гарантійний термін становить один рік). А що ж робити користувачеві комп’ютера, якщо заводський гарантійний термін закінчується? Можливі такі варіанти: • Користувач не робить ніяких кроків до тих пір, поки комп’ютер або окремий його компонент не вийде з ладу. Після цього він звертається до сторонньої компанії, що займається ремонтом комп’ютерного устаткування. У такого підходу є свої недоліки: відповідні компанії віддають перевагу клієнтам, з якими вони працюють на контрактній основі, тобто час очікування непостійного клієнта може надмірно затягнутися; одноразовий ремонт обходиться надмірно дорого. • Користувач укладає контракт на технічне обслуговування з компанією-виробником або незалежною компанією, яка обслуговує комп’ютерне устаткування. Такі контракти обходяться недешево (звичайно їхня річна вартість становить 10–20% вартості відповідного устаткування). Зокрема, оплата досить істотно залежить від оперативності обслуговування. • Третій варіант — це страхування на предмет виходу комп’ютера з ладу, що передбачає проведення ремонту і компенсацію втрат, зумовлених несправностями. Страхування забезпечує покриття витрат, але в користувача залишаються проблеми ремонту і відновлення працездатності системи протягом короткого часу (наприклад, контрактом на обслуговування може бути передбачена заміна комп’ютера, що вийшов з ладу, на час його ремонту іншим). Діагностика З комп’ютерами звичайно поставляється діагностичний диск, який можна використовувати для перевірки працездатності апаратних компонентів, таких як процесор, контроллери зовнішніх пристроїв і самі зовнішні пристрої. Таким чином, збої і відмови можуть бути виявлені до того, як через них зіпсуються або загубляться дані. Вказівки, що стосуються застосування діагностичних засобів, звичайно містяться у відповідному керівництві користувача. Телефонне обслуговування Не всі проблеми користувачів, пов’язані з обробленням даних, виникають в результаті збоїв або відмов комп’ютерного устаткування і програм. Часто у користувачів виникають питання, на які вони не можуть самі відповісти. Постачальники апаратного і програмного забезпечення передбачають для таких випадків телефонний сервіс. Якщо користувач не розуміє чогось написаного в документації, він телефонує по «гарячій лінії» і одержує відповідну допомогу від експерта компаніїпостачальника. Такі послуги характерні для компаній, що поставляють програмне забезпечення, проте і деякі виробники комп’ютерів передбачають консультації по телефону. 282
Розділ 5. Банківська безпека
У рамках компанії призначені для користувача підрозділи можуть консультувати по телефону співробітники інформаційного центру. Ще один організаційний захід (особливо характерний для організацій, у яких використовуються персональні комп’ютери) — це послуги власного системного «експерта». Такий співробітник ретельно вивчає всі технічні особливості використовуваних в організації систем. В результаті він стає здатним надавати допомогу іншим користувачам, коли в тих виникають утруднення. Описаний у попередньому розділі адміністративний контроль загалом примушує людей дотримуватися прийнятого в організації регламента роботи. Не менш важливий контроль роботи використовуваних прикладних систем. Останній допускає перевірку правильності функціонування прикладних систем, що забезпечує повноту, точність і несуперечність вхідної, оброблюваної і вихідної інформації. Помилки можуть виникати на різних етапах оброблення даних. У цьому розділі розглядаються такі види контролю: • під час введення даних; • під час пересилання даних; • під час оброблення даних; • під час виведення даних. Після виникнення помилки слід виявити її усунути. Найдоцільніше ідентифікувати і локалізувати помилку відразу ж після її виникнення, а не продовжувати працювати з урахуванням помилки, оскільки це може призвести до виконання складних тривалих процедур відновлення. Невиправлена помилка може також стати «детонатором» для інших помилок. Оскільки помилки повинні виявлятися тоді, коли вони виникають, перевірки слід виконувати на кожному етапі, на якому вони можуть виникнути. Контроль під час введення даних Помилки, що виникають під час введення даних, можна віднести до помилок на етапі збирання даних або в процесі транскрибування даних. Помилки під час збирання даних включають: • неправильний запис вхідної інформації (наприклад, 1243 грн замість 1234 грн), перестановка (чисел, букв, слів), які називають транспозиційними помилками; • орфографічні помилки (зокрема, неправильний запис прізвищ); • помилки вимірювань (наприклад, неточна фіксація часу закінчення роботи внаслідок неправильного зняття показань годинників); • помилки класифікації (наприклад, виплата клієнтом іпотечної позики може бути віднесена до виплати відсотка, тоді як насправді це часткове погашення позики). Помилки під час транскрибування даних або їх підготовки включають: • помилки при копіюванні даних з одного уявлення в інше (наприклад, людина, яка готує вхідні дані, може скоротити на папері якесь потрібне слово, після чого його в такому вигляді буде неправильно перенесено на бланк, що використовується при введенні даних у комп’ютер); • помилки під час введення даних у машинну пам’ять (у процесі запису на магнітну стрічку або диск), які іноді називають помилками перетворення даних; їх допускають оператори обчислювального центру, які здійснюють підготовку (набивання) даних. 283
Казначейство банку
Контроль під час збирання даних Помилки, що допускаються під час збирання даних, виявити дуже важко, оскільки часто це просто помилки, допущені в «початковому» документі. Кількість їх можна скоротити подвійною перевіркою. Робота одного співробітника може бути непрямою перевіркою точності роботи іншого. Наприклад, помилки, що допускаються операціоністом при реєстрації заявок клієнтів, може відстежувати інший співробітник, який підводить підсумки за заявками, що надійшли за день. Таку перехресну перевірку називають внутрішньою. Інший шлях боротьби з помилками, що допускаються під час збирання даних, полягає в зниженні вірогідності помилок за рахунок максимально можливого використання наперед віддрукованих на бланках елементів вхідної інформації, а також чіткого роз’яснення порядку заповнення вхідних бланків. Останнім часом усе більше використовують документи, що обертаються, технології оптичного (OCR) і магнітного (MICR) прочитування документів, штрихові коди, пластикові картки з магнітною смужкою, істотно знижують обсяг інформації, що вводиться вручну, завдяки чому зменшується вірогідність помилок введення. Контроль транскрибування і перетворення даних Якщо вхідні дані готують уручну, то слід передбачити перевірки, які мінімізують помилки, що допускаються при цьому. Персонал, який готує дані для введення в комп’ютер, повинен бути добре навченим, а робота його має строго контролюватися. Бланки інформації, що вводиться, повинні мати формат, що максимально полегшує як їхнє заповнення, так і роботу операторів. Якщо дані вводять з клавіатури, екран повинен бути форматований так, щоб було зручно правильно вводити конкретну інформацію. У пакетах програм з «дружнім» інтерфейсом передбачають видачу підказок, форматування екрану для введення даних, а також використання піктограм та інших засобів підвищення ефективності введення. Якщо для введення потрібна конвертація даних з однієї пам’яті в іншу (наприклад, перенесення з паперу на диск), то, щоб уникнути помилок, введення можна продублювати. Такий процес перевірки називають верифікацією даних. • Якщо введення здійснюється з клавіатури, то введені дані відображаються на екрані відеотерміналу, а це вже є можливістю візуальної перевірки правильності введення. • Для кожного запису, що вводиться, часто заводиться ключовий ідентифікуючий код. Наприклад, файл касової книги містить записи, що стосуються клієнтів, у кожній з яких буде ідентифікуючий код. Коли вводиться транзакція, код клієнта є її складовою частиною, тому програма може відразу знайти потрібний запис у файлі касової книги і відобразити її на екрані відеотерміналу. Після цього оператор може візуально перевіряти, що обробляється запис, який стосується саме того клієнта, якого торкається і транзакція, що вводиться. • Якщо виконується пакетне введення, то програма може генерувати лістинг даних, які вводяться, щоб його можна було звірити з початковими документами. Приклад лістингу вхідних даних, що виводиться на друк, — контрольний журнал (протокол роботи з автоматизованими системами бухгалтерського обліку). 284
Розділ 5. Банківська безпека
Контроль під час пересилання даних Помилки, що виникають під час пересилання даних, зумовлені втратою або спотворенням інформації, що посилається в комп’ютер поштою, через кур’єра, по телекомунікаційному каналу з видаленого терміналу і т.п. Контроль помилок такого типу а обговорювався в розділі, присвяченому мережам. Якщо дані вводяться з терміналу, користувач повинен контролювати повноту і правильність введення, використовуючи: • візуальну перевірку даних, що вводяться, на екрані відеотерміналу; • за необхідності — видаваний лістинг введених даних (така можливість може бути передбачена на системному рівні). Якщо дані вводять у пакетному режимі, а потім направляють для оброблення в обчислювальний центр, то передбачаються процедури контролю правильності доставки туди пакетів. Ці контрольні процедури включають такі дії: кожному пакету привласнюється унікальний ідентифікуючий номер; ідентифікуючий номер записується на супроводжувальній пакет етикетці (копія якої, до речі, залишається у користувача, що сформував цей пакет); в обчислювальному центрі службовці, які відповідають за контроль даних, перевіряють відповідність пакетів їх супровідним етикеткам. Контроль оброблення даних У процесі оброблення даних помилки можуть виникати з трьох основних причин: 1. У процесі оброблення стає очевидним, що з даними не все гаразд (якщо це не з’ясувалося на етапі підготовки даних). Повинна бути зроблена спроба щонайшвидше локалізувати помилки, щоб комп’ютер не витрачав своїх ресурсів на оброблення помилкових даних. Для цього звичайно передбачають програму перевірки правильності даних, яка «обстежує» вхідні дані на предмет виявлення помилок, доступних для пізнання комп’ютерній логіці. 2. У процесі оброблення даних стає очевидним, що з головним файлом не все гаразд або не можна встановити однозначної відповідності між введеною транзакцією і відповідним записом у головному файлі. Приклади: • спроба провести транзакцію по рахунку 23 452 345, коли той ще не відкритий; • спроба видалити з відомості на заробітну плату номер службовця 678, виходячи тільки з того, що інформації про те, що такий служить, у записах, пов’язаних з нарахуванням зарплати, немає взагалі; • спроба відкрити для клієнта новий рахунок з номером 1234, коли такий номер формально вже заведений для іншого клієнта. У сфері комп’ютерного оброблення інформації такі помилки називають «помилками оновлення», тому що вони виявляються в процесі оновлення головного файлу. Проте аналогічні помилки можуть виникати і під час оброблення даних уручну. 3. Помилки програмування, тобто порушення логіки програми. Досить часто певні перевірки правильності вхідних даних передбачають у системних програмах. За допомогою таких перевірок можна ідентифікувати помилки, які виявляються на рівні логіки програми. Природно, подібні перевірки повинні передувати всім іншим діям програми, пов’язаним з обробленням даних. Основний тип перевірок правильності вхідних даних — це атестаційні перевірки. Їх можна виконувати за допомогою окремої програми у складі системи пакетного 285
Казначейство банку
оброблення даних; але і в будь-яку прикладну програму можна включити атестаційні перевірки вхідних даних (наприклад, перевірку даних, що вводяться з видаленого терміналу, який працює у складі розподіленої системи). Програми перевірки правильності даних Програма перевірки правильності даних (або програма, до складу якої входять підпрограми перевірки правильності даних) повинна виконуватися першою в будьякому пакеті. Така програма починає з того, що намагається знайти помилки в даних, що вводяться, або в самому пакеті, щоб запобігти подальшому проходженню пакету, якщо в ньому містяться помилки. Помилками можуть бути, наприклад: • помилки в початкових документах, тобто помилки, допущені під час збирання даних; • помилки, допущені в процесі підготовки даних, які пропустили під час вхідного контролю. Перевірки, які звичайно виконує атестаційна програма, мають відношення до порушень логіки і запобігають лише деякій частині помилок. Програма не може виконувати вичерпних перевірок, тому цілком імовірно, що якісь помилки, допущені в початкових документах, будуть все-таки пропущені. Але це зайвий раз підкреслює, що необхідно ретельно перевіряти початкові документи. Нижче будуть детально розглянуті основні типи атестаційних перевірок. Слід сказати, що перевірка одного типу може виконуватися щодо різних полів запису. З іншого боку, в програмі перевірки правильності необов’язково повинні бути задіяні всі можливі атестаційні перевірки. Як правило, в будь-якій системній і прикладній програмі передбачають перевірки правильності даних, причому в основному ті, які повинні виявляти помилки, найбільш характерні для середовища, в якому експлуатується програма. Найчастіше передбачають такі атестаційні перевірки: • Перевірки попадання в певний інтервал: наприклад, у програмі нарахування заробітної плати можуть міститися оператори, що відсікають будь-який табельний запис, у позиції «відпрацьовано годинника» якої міститься значення, що виходить за межі інтервалу 10–80 годин, і що видають на друк спеціальний протокол (для подальшої перевірки) з будь-якими значеннями, що виходять за рамки інтервалу 35–60 годин. • Перевірки на граничні значення: іноді їх називають перевірками правдоподібності або допустимості; вони аналогічні попередній категорії перевірок, з тією лише різницею, що тут відстежуються значення більші або менші за деяку величину. У попередньому прикладі перевірка значення «відпрацьовано годин» могла б бути розрахована тільки на перевищення величини 80 (іншими словами, на попадання в інтервал 0–80). При перевірці попадання в інтервал визначають два граничні значення, тоді як при перевірці на граничні значення визначають верхню або нижню межу, але не обидва. • Перевірки існування: в цьому випадку перевіряється відповідність вмісту поля запису тому, що там повинно бути за визначенням. Наприклад: перевірка того, що запис належить до першого, другого або третього типу; перевірка існування значення, що міститься в полі коду акцій, за класифікатором або довідником, який зберігається в окремому файлі (за результатами перевірки в поточний запис може копіюватися найменування акції з класифікатора). 286
Розділ 5. Банківська безпека
•
•
•
•
•
•
•
•
•
Перевірки формату (перевірки за шаблоном): перевіряється, що в записі містяться всі належні поля і в кожному полі інформація представлена в належному форматі. Наприклад: перевірка формату числового значення, NNNN (чотиризначне число); перевірка, формату буквеного значення, AAAAA (п’ятибуквене значення); перевірка, формату алфавітно-цифрового значення, ANNN (буква, за якою слідують три цифри). Перевірки на несуперечність: перевіряється, що дані з одного поля узгоджуються з даними з іншого. Наприклад, у системі нарахування заробітної плати перевіркою можна встановлювати, що якщо службовець належить до категорії 3, то він повинен бути співробітником одного з відділів 5, 6 або 9. Перевірки порядку проходження: перевіряється, що записи і пакети обробляються в заданій послідовності. Наприклад, якщо введення здійснюється з перфокарт, а запис (змінної довжини) займає більше однієї перфокарти, то перевіркою встановлюється дотримання порядку введення карт. Перевірки повноти: перевіркою можна з’ясувати, чи всі записи оброблені (наприклад, якщо при щотижневому обробленні інформації використовують 5 записів, що належать до кожного з п’яти робочих днів, то перевіркою повноти можна встановити наявність усіх п’яти записів); перевірками повноти окремих полів можна встановити, що у вхідних записах не пропущені ніякі поля. Контрольні цифри: це числа (а, можливо, й букви), що додаються в кінці блоку тих, що представляють дані або програму кодів і що додають йому певний математичний сенс, який може бути перевірений комп’ютером. Контрольні суми пакетів: у системі пакетного оброблення кількість записів (і/ або контрольна сума) оброблюваного пакету, включаючи знехтувані системою записи, повинна відповідати контрольним сумам у спеціальному записі на контрольній карті пакету, яка вводиться в комп’ютер разом з даними. Якщо при перевірці виявляється помилка, то можливі такі дії: Запис, у якому допущена помилка, системою відкидається з видачею на екран повідомлення типу «Error». Паралельно на принтер можуть видаватися протоколи відмов. Запис, у якому допущена помилка, не відкидається, але друкується протокол виняткових ситуацій, а на екран виводиться попередження, адресоване оператору. Це може відбутися, наприклад, коли фіксується вихід значення за допустимі межі. Те, що запис виходить за встановлені рамки, ще не означає, що вона помилкова. Якщо вона допустима, то пропуск її під час оброблення може призвести до втрати часу. Якщо при проходженні пакету виявляється серйозна помилка, то оброблення всього пакета слід припинити. Контроль під час виведення даних
Повинен бути передбачений контроль інформації, що видається після комп’ютерного оброблення. • У системі пакетного оброблення, коли дані збираються в пакет і відправляються в обчислювальний центр, слід передбачити перевірку того, що дані, які надійшли, оброблені і повернені. 287
Казначейство банку
•
Усі записи, які відкинула на вході або під час оброблення система, слід ретельно аналізувати, щоб виявити причину помилки. Після цього бажано виправлені дані підготувати для повторного введення в комп’ютер, причому деякі — щонайшвидше (наприклад, записи, знехтувані при щомісячному автоматизованому розрахунку заробітної плати працівників організації). • Вихідна інформація повинна бути коректно розподілена, що має бути знайти відображено у відповідному журналі. У обчислювальному центрі за це відповідає персонал, який контролює дані. У офісі один із співробітників повинен нести відповідальність за роботу із загальним принтером (підключеним до локальної мережі організації або підрозділу). Файли на магнітних носіях, що містять вихідну інформацію, слід забезпечувати супровідною інформацією і зберігати з дотриманням описаних вище вимог. Під час роботи з файлами слід контролювати: • правильність даних у використовуваних при вирішенні завдань файлах; • те, що дані у файлах або файли в цілому не втрачені і не пошкоджені; • можливість відтворення втрачених або пошкоджених файлів; • доступ до даних, що містяться у відповідних файлах. У великому обчислювальному центрі адміністративну відповідальність за фізичний захист файлів несе бібліотекар. У тих організаціях, де використовуються невеликі комп’ютерні системи, наприклад, персональні комп’ютери, відповідальність за облік магнітних носіїв з файлами та їхній фізичний захист покладають на одного із старших співробітників. Контроль файлів можна закласти в програмне забезпечення. Це можуть бути що ідентифіковані перевірки або перевірки контрольних сум. Ідентифіковані перевірки Перед виконанням операцій щодо оброблення даних комп’ютер перевіряє, чи той файл завантажений, що треба. Перевірятися при цьому може «заголовок файлу», тобто якщо передбачається оброблення даних з файлу А, насамперед перевіряється, чи дійсно завантажений файл є файлом А. Перевірка може бути повнішою, якщо уточнювати ще й версію одного й того самого файлу. У комп’ютерного файлу звичайно бувають дві мітки: 1) мітка файлу в магнітному вигляді, що ідентифікує дані, які зберігаються у файлі (наприклад, мітка файлу Д2100 може означати, що це головний файл 100 системи управління запасами Д2); 2) зовнішня мітка (яка може докорінно відрізнятися від внутрішньої), яка записується фізично і яку може побачити і розпізнати людина. Бібліотекар може, наприклад, установити, що файл із зовнішньою міткою 123456 повинен використовуватися як головне в системі управління запасами. Внутрішньою міткою цього файлу буде та ж Д2100. Цей файл може бути вихідним для завдання номер 234 і вхідним для завдання номер 238. Після виконання надалі завдання 238 бібліотекар може ухвалити рішення «звільнити» старий головний файл і використовувати носій 123456 для інших робіт. Словом, внутрішня магнітна мітка може бути оновлена, а зовнішня мітка залишиться тією ж самою — 123456. 288
Розділ 5. Банківська безпека
Контрольні суми Контрольна сума — це сума, що одержується шляхом складання значень з певних полів кожної групи записів і використовується для перевірки правильності інформації. Як контрольну суму можна використовувати: • кількість записів у файлі; • суму значень конкретного поля всіх записів файлу (наприклад, сума заборгованостей зі всіх записів по клієнтах, що взяли позику); • кількість записів у пакеті (контрольна сума пакету). Кеш-сума — це контрольна сума, що не має наочного значення, а слугує тільки цілям перевірки правильності (наприклад, сума номерів рахунків у файлі гросбуха). Отже, перевірки відповідності контрольним сумам вбудовуються в програми для того, щоб: • не втрачалися записи; • не дублювалися записи; • вхідні файли прочитувалися в повному обсязі; • всі вихідні записи знайшли своє віддзеркалення у вихідних файлах. Апаратний контроль даних і файлів Усупереч підвищеній надійності апаратного забезпечення, останнє може виходити з ладу або некоректно використовуватися. Тому необхідно контролювати роботу комп’ютерного устаткування, тобто: 1) ідентифікувати помилки, якщо вони виникнуть, або запобігати їм чи повідомляти про них; 2) забезпечувати відновлення нормального функціонування комп’ютерного устаткування після апаратних збоїв або відмов. Засоби апаратного контролю помилок включають: • Перевірки паритету (парності). Паритет перевіряють у разі пересилання даних з одного місця в інше або з одного місця в пам’яті в інше. Кожен байт даних має розряд паритету, рівний нулю або одиниці, який слугує для забезпечення парного числа одиниць у байті (або непарного, залежно від конкретного комп’ютера). Коли дані пересилаються, то кожен байт перевіряється на парність, завдяки чому можна виявити спотворення інформації під час пересилання. • Використання в магнітних носіях перемикача дозволу запису. Це пристосування, які фізично вставляються в спеціальне заглиблення на котушці стрічки, якщо запис на стрічку дозволений. Якщо стрічки зберігаються в бібліотеці обчислювального центру, всі кільця дозволу запису повинні бути з них зняті. • Використання маски файлу під час роботи з пристроями прямого доступу. Маску файлу встановлюють для того, щоб запобігти всім операціям пошуку (тобто небажане переміщення прочитувальної головки, коли файл записаний послідовно); запобігти всім операціям запису (що аналогічно описаному вище кільцю на котушці з магнітною стрічкою). • Блокування пристроїв, що запобігає зовнішньому перериванню введення або виведення даних. Воно допомагає уникнути спотворення даних через помилку апаратури або оператора. • Перевірки на переповнювання. Це перевірки на переповнювання простору, виділеного для файлів з прямим доступом. 289
Казначейство банку
• •
Помилки синхронізації принтера. Помилки готовності терміналу. Оскільки сам пристрій, який повинен виявляти помилки, може вийти з ладу, деяким перевіркам повністю довіряти не можна. Профілактичні перевірки мають регулярно виконувати кваліфіковані фахівці з комп’ютерів. Завдяки цьому можна запобігати збоям апаратного забезпечення. Профілактичне обслуговування комп’ютерів, як і аналогічне обслуговування автомобілів, знижує вірогідність виходу устаткування з ладу.
5.3. Планування роботи в аварійних ситуаціях і післяаварійне відновлення В одному з попередніх розділів наголошувалося, що підготовка плану виходу з аварійних ситуацій є одним з етапів реалізації політики забезпечення захисту і безпеки в банку. План виходу з аварійних ситуацій необхідний у разі виникнення великих аварій систем або серйозного порушення заходів їхнього захисту і безпеки. Можливі аварії Уже було розглянуто ризик, наявний під час роботи з даними. Наголошувалося, що аварія виникає тоді, коли система з якихось причин виходить з ладу, що веде до потенційної втрати устаткування, даних, капіталу (тобто основного продукту, з яким працює банк). «Жертва», природно, не буде пасивно чекати відновлення працездатності. Система повинна бути відновлена в найкоротший час, можливим новим аварійним ситуаціям слід запобігти, а втрати, понесені в результаті аварії, що відбулася, за можливістю потрібно відшкодувати. У зв’язку з цим треба мати план відновних робіт. Незначні збої і відмови системи виникають досить регулярно, і для них потрібен оперативний план відновних робіт. Аварії, які призводять до руйнувань комп’ютерного устаткування, потребують складання довгострокового плану. Який саме потрібен план — оперативний чи довгостроковий, залежить не від розмірів комп’ютерних систем, а від розміру організації, яка використовує комп’ютерні системи. Відмова дискового накопичувача персонального комп’ютера може виявитися достатньо серйозною проблемою для невеликої компанії, велика частина роботи якої зав’язана на цей персональний комп’ютер. У великій організації така втрата не буде такою істотною за наявності резервних копій відповідної інформації. З іншого боку, вихід з ладу робочої станції дилера може серйозно пошкодити бізнесу. Вихід з ладу системи може відбутися за найрізноманітніших обставин, наприклад: • у випадку пожежі, що руйнує носії з файлами і комп’ютерне устаткування; • у разі попадання рідини, наприклад, повені (у зв’язку з цим комп’ютери рекомендується встановлювати на підвищенні) або інших природних катастроф; • під час руйнування файлів з даними і/або програмами комп’ютерними вірусами; • в результаті технічних збоїв або відмов устаткування; • у разі розривів телекомунікаційних ліній (наприклад, коли будівельники під час проведення земляних робіт ушкоджують кабель телефонної лінії зв’язку); 290
Розділ 5. Банківська безпека
• •
як наслідок терористичного акту; коли до відмови системи призводять невиявлені або свідомо внесені програмні помилки. План роботи в аварійних ситуаціях передбачає зведення до мінімуму можливий збиток. Аварійна ситуація в даному контексті може бути визначена як незаплановане припинення роботи комп’ютерного устаткування, що потребує вживання заходів, які відрізняються від повсякденного профілактичного обслуговування. Будь-який план виходу з аварійної ситуації повинен передбачати: • процедури резервування (щоб при виході з ладу основного устаткування якийсь час підтримувати працездатність відповідної системи); • процедури відновлення працездатності після виявлення і/або усунення несправностей. План виходу з аварійних ситуацій має включати такі пункти: 1. Розподіл відповідальності. Важливо, щоб хтось (менеджер або координатор робіт) був призначений відповідальним за організацію виходу з аварійних ситуацій. (Можна пригадати, що на випадок загибелі президента Сполучених Штатів Америки передбачено не менше трьох офіційних осіб, які повинні будуть його замінити). Ця особа може потім ставити конкретні завдання перед іншими співробітниками і розподіляти між ними обов’язки. 2. Установлення пріоритетів. Для оброблення даних можуть бути виділені обмежені ресурси. Деякі завдання можуть бути важливіші за інших. Для них може бути встановлений вищий пріоритет. Аналогічно програма відновлення спочатку виявляє найкритичніші області. 3. Визначення порядку дублювання і резервування між частинами устаткування з компанією (наприклад, комп’ютерним бюро), яка надає відповідні послуги. 4. Взаємодія з персоналом. Проблеми, пов’язані з виникаючою аварійною ситуацією, можуть бути посилені поганою взаємодією персоналу. 5. Зв’язок з громадськістю. Якщо аварія має суспільний резонанс, то на групу відновлення може виявлятися тиск з боку громадськості або засобів масової інформації: публічні заяви є важливим аспектом організації виходу з аварійних ситуацій але вони можуть здобути і зворотну дію. На компанії виявляється великий тиск, який примушує їх щось робити, але й створює нові проблеми. 6. Оцінювання ризику. Якщо організація в цілому працює безперервно, то слід оцінити ризик, пов’язаний з можливими аварійними ситуаціями. Головний аспект захисту і безпеки під час роботи з різними системами — це забезпечення безперервного виконання ними своєї роботи без зупинок або переходу на неповне навантаження. У багатьох випадках для цього потрібне певне дублювання компонентів систем. Наприклад, дані можна забезпечити шляхом регулярного дублювання робочих файлів. Тоді при руйнуванні відповідної інформації останню можна буде достатньо легко відновити. Повинен бути введений адміністративний контроль, щоб файли після втрати або спотворення даних, які містяться в них, якнайскоріше відновлювалися, а на зміну устаткуванню, що вийшло з ладу, тут же «приходило» резервне.
291
Казначейство банку
Відновлення даних у файлах після їх втрати або пошкодження Одніє. з характерних аварійних ситуацій, що виникають під час оброблення даних комп’ютером, є втрата всіх даних у головному файлі або знищення програми. Файли може втратити, наприклад, бібліотекар або їх можуть вкрасти. Проте файл може бути пошкоджений, коли в процесі запису відбувається апаратний збій. Може бути також фізично пошкоджений магнітний носій, на якому зберігається файл, після чого останній не можна буде прочитати. У зв’язку з перерахованим вище дуже важливо передбачити організаційні і технічні процедури, за допомогою яких можна було б у відповідних випадках відновлювати інформацію. Щоб відтворити пошкоджений або втрачений головний файл, можна скористатися ранішою його версією і файлами транзакцій: оброблення даних за шуканий період повторюється, і генерується нова версія головного файлу. Забезпечення захисту магнітних носіїв за принципом «дід — батько — син» Відновлення файлів на магнітних носіях здійснюється по попередніх поколіннях файлів (за принципом «дід — батько — син»), включаючи головний файл і файли транзакцій і нормативно-довідкової інформації. Звичайно зберігають три покоління головного файлу і достатнє для відновлення за ними поточного стану кількість файлів транзакцій. Якщо виявляється, що «син» містить пошкоджені дані, то виправлений головний файл відтворюється за носієм «батькові» і відповідному файлу транзакцій. Вивантаження інформації з файлів на дисках Дискові файли у разі оновлення звичайно переписують, тому принцип «дід — батько — син» у явному вигляді щодо них не застосовується. Натомість дискові файли періодично вивантажують на допоміжну стрічку або диск (створюють «дамп»). Це стосується як головних файлів, так і файлів транзакцій. Типова процедура резервування (наприклад, у комп’ютерній системі) може включати такі дії: а) оновлення головного файлу (на диску); б) копіювання головного файлу (в кінці робочого дня); в) копіювання головного файлу (в кінці робочого тижня) з перенесенням цієї копії в надійне місце. Кроки (а) і (б) виконуються щодня, а крок (в) — щонеділі (хоча в особливо важливих випадках подвійне копіювання може здійснюватися і щодня). Транзакції вводять при необхідності відновлення наново або з файлу, який готується і зберігається точно так, як і копії головного файлу. Створення резервних копій — це процедура, що стала вже звичною в багатьох організаціях, які використовують комп’ютерні системи. У будь-якій операційній системі передбачається спеціальна команда (backup) для створення резервних копій файлів з даними і програмами. Не всю інформацію і, відповідно, не всі диски потрібно щодня копіювати. Наприклад, дані текстового оброблення не такі важливі, як транзакції, тому часте їх копіювання не потрібне. Проте для всіх дисків, що містять готові програми, повинні створюватися резервні копії. Диски з деякими програмами, що набувають у виробників програмного забезпечення, захищають від копіювання, тому для них не можуть бути 292
Розділ 5. Банківська безпека
створені резервні копії. Але в таких ситуаціях виробник звичайно зобов’язується в рамках договору з покупцем надати при пошкодженні оригіналу дублікат. Усі головні файли слід копіювати обов’язково. Диски в персональних комп’ютерах дублюються дуже просто. Копіювання жорсткого диска — більш утомлива операція, оскільки жорсткий диск має значно більшу місткість. Копіювання жорсткого диска на стрічку виконується швидше, хоча в цьому випадку користувач вимушений нести додаткові витрати, оскільки стример коштує недешево. Резервне копіювання вінчестерських дисків на касетні стрічкові накопичувачі поширене зараз досить широко. Резервні копії слід зберігати в надійному, захищеному від зовнішніх дій місці (хоча б у місці, достатньо віддаленому від місця зберігання оригіналів). Резервне копіювання даних — це обов’язкова вимога для забезпечення захисту систем. Але самі резервні копії не можна вважати надійно захищеними, якщо не вжито певних додаткових заходів. Так, якщо пошкодження або втрата інформації є наслідком апаратного збою або відмови, то перед повторним використанням відновлених даних слід продіагностувати апаратне забезпечення, виявити і усунути причини, що призвели до збою або відмови. Придатність архівних даних може бути зведена до нуля, якщо носій з ними вставити в зіпсований пристрій. Систему після ремонту і відновлення слід протестувати з використанням тестового головного файлу і файлів транзакцій і переконатися в тому, що реальні дані знову не будуть пошкоджені. Резервні копії програм і даних повинні бути ізольовані від обслуговуючого персоналу, тобто від випадкового використання не за призначенням. Їх також можуть необережно використовувати до усунення помилок у роботі системи і, таким чином, привести в непридатність. В організаціях строго і неухильно повинна проводитися політика перевірки систем перед кожним прогоном відновних операцій з використанням резервних копій. Дублювання апаратного забезпечення (або, принаймні, окремих його компонентів) дає змогу підтримувати працездатність системи у разі виникнення збоїв і відмов. Зміст резервних комп’ютерів — «задоволення» недешеве, особливо якщо не передбачається їх використовувати для інших цілей. У багатьох організаціях використовують декілька менших комп’ютерних систем і вважають, що достатній рівень захисту від виходу комп’ютера з ладу може бути забезпечений шляхом перемикання на інший комп’ютер, що виконує паралельну роботу. Якщо в організації є тільки одна система, то таке перемикання неможливе. Вихід у цьому випадку може бути тільки один — укласти контракт на супровід, що передбачає засоби резервування. Багато комп’ютерних бюро у ряді своїх послуг надають і доступ до резервного устаткування, але клієнтам така послуга часто виявляється не по кишені. Звичайно використовують таке резервне комп’ютерне устаткування: • Комп’ютерні бюро можуть тримати напоготові свої власні резервні системи. Але резервне устаткування клієнту повинне виділятися наперед, оскільки відповідні обчислювальні ресурси можуть бути закріплені за іншими завданнями. • Резервні ресурси можуть забезпечуватися на основі кооперації з іншими організаціями, що дислокуються в тому самому місці (наприклад, в одній будівлі). Проте таку взаємодію не можна вважати цілком надійною, оскільки в найвідповідальніший момент потенційний резервний комп’ютер може виявитися завантаженим терміновими завданнями. 293
Казначейство банку
•
Існують компанії, які спеціалізуються на аварійному резервуванні, i компанії, що забезпечують аварійне резервування (обчислювальне устаткування яких розраховане тільки на роботу в аварійних ситуаціях, що виникають у клієнтів). Цей феномен став можливий завдяки тому, що користувачі, які працюють з важливою інформацією і системами реального часу, прагнуть усе більш себе захистити від потенційних аварій. Подібні компанії пропонують в розпорядження клієнтів офіси, оснащені всім необхідним комп’ютерним устаткуванням, а також телефоном, приміщеннями для зберігання магнітних носіїв та ін. У разі великої аварії у клієнта на вимогу останнього запускаються передбачені процедури відновлення нормальної роботи на резервному устаткуванні. Послуги згаданих компаній підходять тільки тим організаціям, у яких працює аналогічне устаткування. Крім того, щоб їх послуги окуповували себе, потрібно багато постійних клієнтів. Верхня межа кількості останніх визначається вірогідністю того, що резервного включення одночасно зажадають два клієнти. Системи реального часу і засобу резервування на випадок виходу з ладу центрального процесора резервується за допомогою «Системи реального часу»; Коли проектується система реального часу, при вирішенні проблеми резервування з використанням окремого комп’ютера розглядають такі дві обставини: 1. Ступінь готовності до роботи. Якщо від системи потрібне безперервне перебування в стані готовності до роботи, то повинен бути передбачений резервний комп’ютер, здатний при виході з ладу основного вмить його продублювати. У разі виходу з ладу комп’ютера 1 канали введення-висновку (включаючи доступ до резервних файлів) перекомутуються на комп’ютер. Останній припиняє фонове пакетне оброблення, вивантажує на диск вміст оперативної пам’яті, «приймає на себе» роботу в реальному часі, а до пакетного оброблення повертається тільки після відновлення функціонування комп’ютера 1. 2. Час реакції. Щоб у періоди пікових навантажень час реакції системи підтримувався на заданому рівні, на резервний комп’ютер покладають частину роботи основного. При цьому вони працюють паралельно. Якщо навантаження невелике, один комп’ютер може функціонувати в пакетному режимі, а іншого буде досить для виконання всієї роботи в реальному часі. У пікові періоди обидва комп’ютери займаються обробленням інформації, що поступає в реальному часі. Будь-який вихід з ладу одного з комп’ютерів не вплине на працездатність системи в цілому (може лише збільшити час реакції). Режим роботи з «фронтальною» машиною (або процесором) робить систему реального часу «могутнішою». Менш могутній «фронтальний» комп’ютер обробляє більшість повідомлень, що поступають у реальному часі. Ті повідомлення, які потребують складного оброблення, він передає в могутніший центральний комп’ютер, що здійснює фонове пакетне оброблення. Відповіді на запити, що надходять у реальному часі, комп’ютер 2 посилає на термінал оператора через комп’ютер 1. У разі збою або відмови комп’ютера 2 комп’ютер 1 продовжує роботу (як наголошувалося вище, він здатний обробляти більшість повідомлень, що надходять). Відмовостійкі комп’ютерні системи Розробляють відмовостійкі системи. Ця категорія систем з’явилася в процесі вирішення завдання зниження непродуктивних втрат у системах реального часу. «Це не 294
Розділ 5. Банківська безпека
означає, що подібні комп’ютери не виходять з ладу, але кожен їх компонент і кожне з’єднання між компонентами дублюються. Якщо один компонент або з’єднання відмовляє, то активізується інший компонент або встановлюється резервне з’єднання». Відмовостійкі системи дуже дорогі, але цю їхню дорожнечу слід зіставляти з витратами, які виникнуть в результаті виходу всіх банківських систем реального часу, і втратою довіри постраждалих клієнтів. Комп’ютерні бюро — це організації, які надають клієнтам різні послуги, пов’язані з автоматизованим обробленням даних. Комп’ютерні бюро бувають таких типів: • незалежні компанії, що створюються з метою надання кваліфікованих комп’ютерних послуг; • комп’ютерні бюро фірм-виробників, що часто експлуатують «мережі з додатковими послугами» (VANS). Додатковою послугою може бути видача біржових котирувань для брокерів або доступ до систем резервування туристських послуг для туристських агентів; • призначені для користувача організації (наприклад, університети), що надають машинний час стороннім користувачам, коли воно не використовується для власних потреб (зараз цей тип бюро менш поширений, ніж кілька років тому, що зумовлено широким використанням персональних комп’ютерів і локальних мереж). Падіння вартості обчислювальної техніки привело до значного спаду потреб традиційного пакетного оброблення. Натомість стрімко зростає ринок складних локальних і глобальних комп’ютерних мереж і відповідних послуг, що надаються такими найбільшими виробниками обчислювальної техніки, як ICL і IBM. Діапазон послуг, що надаються комп’ютерними бюро, широкий. Одні пропонують комплексні послуги, інші — спеціалізовані. Можна назвати такі послуги, що надаються комп’ютерними бюро: • Підготовка даних: перенесення даних з початкових документів на машинні носії (магнітну стрічку або диск), включаючи конвертацію файлів з одного уявлення в інше. • Завдання машинного часу: у бюро на своїх комп’ютерах вирішують завдання клієнтів. Клієнт може надавати свої програми, але в багатьох бюро клієнтам пропонуються стандартні і спеціалізовані пакети прикладних програм (наприклад, нарахування заробітної плати). • Самостійна робота: бюро тільки надає комп’ютер, а все інше робить клієнт. Такі послуги звичайно надають призначені для користувача організації, що мають вільні обчислювальні потужності (наприклад, університети під час студентських канікул). • Консультаційні послуги: комп’ютерне бюро надає допомогу при вирішенні проблем проектування, розроблення систем, вибору устаткування, навчання і перепідготовки персоналу і т.п. • Програмне забезпечення: бюро проектують, розробляють і упроваджують конкретне прикладне програмне забезпечення (або можуть створювати пакети програм). • Розділення часу/віддалене введення завдань: клієнт використовує свій власний термінал (або термінали), підключений через канал передачі даних до комп’ютера, встановленого в бюро. Оскільки оброблення даних у бізнесі пов’язане з великими 295
Казначейство банку
•
обсягами інформації та інтенсивним введенням-висновком, для ефективної роботи в такому режимі потрібні могутні термінальні станції. Раніше розділення часу використовувалося при вирішенні головним чином обчислювальних завдань (наприклад, фінансового аналізу, технічних розрахунків і т.п.), але з появою могутніх термінальних комплексів (на базі міні- або мікрокомп’ютерів) і розвитком телекомунікаційних систем розділення часу стало дуже широко застосовуватися для організації ефективнішого використання комп’ютерів в організаціях. Обслуговування «під ключ»: у цьому випадку комп’ютерне бюро бере на себе всі турботи клієнта, пов’язані з обчислювальною технікою. Наприклад, на нього покладається техніко-економічне обгрунтування системи, замовлення необхідного апаратного забезпечення у виробника або постачальника, організація його установлення і запуску в експлуатацію, проектування, розроблення (або адаптація) прикладних програм, тестування цих програм і системи в цілому, дослідна експлуатація та аналіз функціонування. Коли система вводиться в промислову експлуатацію, комп’ютерне бюро передає її до рук клієнта. Останньому залишається «повернути ключ» і приступити до використання системи.
Комп’ютерні бюро та інтеграція систем Комп’ютерне бюро може надавати послуги з передачі даних з метою інтеграції комп’ютерних систем однієї організації. Наприклад, комп’ютерна система Tradanet зв’язує компанії, що випускають харчову продукцію, і компанії, що займаються її роздрібною реалізацією, і дозволяє їм обмінюватися заявками, підтвердженнями, рахунками і т.п. Технічна реалізація зв’язку між комп’ютерними системами здійснюється комп’ютерним бюро. Аналогічно бюро забезпечує зв’язок виробників автомобілів з постачальниками тих, що комплектують (договори на купівлю із системи виробника передаються в системи постачальників). Докази «за» і «проти» комп’ютерних бюро. Розглянувши перелік послуг, які надають комп’ютерні бюро, було б природним спробувати розібратися і з тим, чому компанії користуються такого роду послугами. Причин тому декілька: • Придбання досвіду автоматизованого оброблення даних. Компанія, яка збирається придбати комп’ютер, звертається до послуг комп’ютерного бюро, тому що воно може допомогти з оцінкою і вибором необхідного типу комп’ютера; воно може провести тестування і розробити програми стосовно набуваючого комп’ютера; персонал буде навчений роботі з комп’ютерною системою. • Вартість. Багатьом компаніям не по кишені придбання власних великих комп’ютерів, а звернення до послуг бюро не потребує великих капітальних витрат. Проте з колосальним збільшенням випуску щодо дешевих міні- і мікрокомп’ютерів ця причина відходить на другий план. • Проблема пікових навантажень. Деякі користувачі обчислювальної техніки вважають за краще звертатися до послуг комп’ютерних бюро в періоди пікових навантажень (наприклад, сезонних піків кількості продаж). • Резервування обчислювальних ресурсів. Може бути передбачено звернення до послуг комп’ютерного бюро при виході з ладу своєї машини. • Виконання завдань, пов’язаних з обробленням даних, досвідченішими фахівцями. Наочний приклад — надання інтегрованих системних послуг. • Отримання порад з усіх питань розроблення і експлуатації обчислювальних систем. 296
Розділ 5. Банківська безпека
• • • • • • •
•
Можливість освоєння клієнтами новітніх комп’ютерних технологій. Замовлення спеціалізованих прикладних систем. Принципові недоліки використання комп’ютерних бюро: відсутність контролю над часом, який займає оброблення даних, і особливо неможливість оперативно регулювати цим процесом залежно від проміжних результатів; проблеми, які можуть виникати при передачі даних в бюро і назад; проблеми з виправленням помилок; бюро може закритися, залишивши клієнта на якийсь час без можливості оброблювати дані; втрата контролю над важливою сферою бізнесу. Багато потенційних користувачів не звертаються до послуг комп’ютерних бюро з тієї простої причини, що бояться втратити контроль над обробленням даних і, більше того, вважають, що в цьому випадку може з дуже великою вірогідністю просочуватися конфіденційна інформація. Їх побоювання, втім, багато в чому позбавлені підстави. Бюро звичайно не втручаються в ділову сферу клієнта, а забезпечуваний їм захист часто виявляється набагато надійнішим за той, який передбачений самим клієнтом; клієнта можуть не задовольняти стандарти обслуговування і забезпечення, документації.
Вправа Припустимо, що ставиться завдання вибору комп’ютерного бюро для надання послуг одному з відділів головного офісу банку. З невеликого переліку відповідних компаній слід вибрати ту, яка найкраще підходить за такими критеріями, як місце розташування, досвід роботи і вартість послуг. Рішення Розглядаючи перелік кандидатів з погляду місця їх розташування, досвіду роботи і вартості послуг, необхідно враховувати також такі моменти: а) розміри бюро, послужний список і фінансову стабільність; б) тривалість циклу послуг, пов’язаних з пакетним обробленням інформації; в) деталі контракту (наприклад, термін, на який наполягає контракт, вимога передоплати, необхідність оренди терміналів і т.п.); г) яке резервне устаткування має в своєму розпорядженні бюро на випадок виходу з ладу основного; ґ) які заходи і засоби захисту даних клієнта забезпечує бюро?
Замість самостійного формування і обслуговування своїх обчислювальних і комунікаційних ресурсів організація може доручити цю роботу (на контрактній основі) приватній компанії, що спеціалізується на виконанні подібного роду робіт. Розглянуті вище комп’ютерні бюро — це зовнішній сервіс. А відповідні роботи усередині організації виконують компанії, що займаються менеджментом устаткування. Компанії, які організовують роботу з устаткуванням, укладають контракти на обслуговування частини або всього комп’ютерного парку клієнтів. Менеджмент устаткування може включати: • допомогу в реалізації проектів; • повний обсяг робіт щодо розроблення систем. Разроблення систем; • експлуатацію комп’ютерного устаткування організації. Прикладами організацій у Великобританії, які скористалися послугами зовнішніх спеціалізованих компаній названого вище типу, можуть бути маклерська контора 297
Казначейство банку
Laing and Cruikshank (при оновленні свого комп’ютерного комплексу в 1988/9 рр.), а також Міська рада Бірмінгема (і безліч інших дрібніших організацій). Незалежний менеджмент устаткування має такі переваги: • Невеликі організації мають великі потреби, що стосуються оброблення даних, але не мають відповідного персоналу, часу на організацію цієї роботи або досвіду. • Менеджмент устаткування — це ефективна форма управління витратами, оскільки за контрактом за обслуговування наперед виплачується фіксована сума. Якщо відповідна компанія працює недостатньо ефективно, то витрати лягають на неї, а не на ту, що найняла її організації. • Компанія, яка займається менеджментом устаткування, економить на тиражуванні послуг. Якщо одну таку компанію наймають дві організації, то відповідні дослідження ринку або нових технологій ця компанія проводить відразу для двох замовників. • Аналогічно один і той самий персонал компаній, що займаються менеджментом устаткування, може консультувати з певних спеціальних питань декілька організацій-клієнтів. Таким чином, менеджмент устаткування — це ще і шлях подолання браку кваліфікованих кадрів. Недоліки у цього роду діяльності досить істотні: • Доведено вже, що інформація та її оброблення є невід’ємною частиною менеджменту. На відміну від прибирання приміщень або доставки продуктів харчування, комп’ютерні послуги дуже важливі, щоб доручати їх комусь за контрактом. Вони є однвєю з основ менеджменту. • Нові технології, які відіграють стратегічну роль в успіху організації, не можуть передаватися на сторону. У компанії, що займається менеджментом устаткування, свої стратегічні цілі, які відрізняються (хоча, швидше, не суперечать і не заважають) від стратегічних цілей наймача. • Після того, як організація доручає комп’ютерні роботи спеціалізованій компанії, вона пов’язує себе цим контрактом. Ухвалене рішення дуже важко змінити. Якщо послуги спеціалізованої компанії замовника не задовольняють, то єдиний вихід для нього — розпочати все заново, що в сукупності потребує надмірних витрат. • Послуги менеджменту устаткування не забезпечують належної оцінки потенційних витрат на інформаційні технології і переваг останніх. «... Багато менеджерів схиляються до послуг менеджменту устаткування через свою технофобію і заляканість жаргонними висловами співробітників відділів оброблення даних. Результатом стає те, що вони обирають легкий, але недалекоглядний шлях».
5.4. Зловживання відносно систем і даних Захист комп’ютерів і даних у фінансовій сфері відрізняється від захисту в інших сферах тільки масштабами того майна і тих активів, які повинні бути захищені: • банки вкладають величезні засоби в комп’ютерне і комунікаційне устаткування (як сконцентроване у великих обчислювальних центрах, так і розосереджене по всьому банку, його філіалах і відділеннях); • оброблювана інформація є величезною фінансовою цінністю; • для фінансових установ звичайно надто важливо, щоб їхні комп’ютерні системи працювали цілодобово; 298
Розділ 5. Банківська безпека
•
клієнти мають право чекати, що їхні гроші будуть надійно захищені. Усі великі банки серйозно піклуються про забезпечення захисту комп’ютерів. Відповідають за цей напрям звичайно менеджери експлуатаційних підрозділів. Звичайно, вищі контролюючі інстанції, такі як Bank of England, найвищий пріоритет віддають надійним банкам, ризик роботи з якими мінімальний або взагалі зведений до нуля. Буде цікаво дізнатися про масштаби правопорушень у комп’ютерній сфері. Так, за підсумками 1988 р. відповідний підрозділ Лондонської поліції мав справу з подібними порушеннями закону на суму понад 4.5 млрд. ф. ст. Ця цифра, швидше за все, занижена, оскільки багато організацій вважають за краще залишати у секреті просочування інформації, щоб уникнути публічного розголосу і ради збереження своєї репутації. Банки тим більше зацікавлені нерозголошуванні здійснюваних ним злочинних дій, оскільки: • банки істотно залежать від депозитних внесків клієнтів, всяка інформація про яких є строго конфіденційною; • якщо в засобах масової інформації буде дуже багато повідомлень про випадки обману і способи його здійснення, то це може здобути негативний ефект, тобто «вкладуться в голови» людей з відповідними порочними схильностями нові «ідеї». Потенційна небезпека обману і шахрайства може виходити від нечесного і недобросовісного персоналу, нечесних клієнтів, третьої сторони (наприклад, від особи, яка займається промисловим шпигунством). Шахрайство в комп’ютерному середовищі стає все більш витонченим. Дуже небезпечним у цьому сенсі періодом є час розробки системи, коли, наприклад, «диверсія» може бути замаскована під помилку або коли достатніх заходів до захисту продукту ще не вжито. Найскладніше виявляти зловмисників, коли такими є свої власні службовці. Сумна практика показує, що більше трьох чвертей злочинних дій були зроблені співробітниками самих компаній, що стали жертвами, які часто займають досить високі пости. Технічні заходи не дадуть бажаного ефекту в банку, де незадоволений персонал і слабкий контроль за роботою співробітників; там, де велика кількість співробітників перебуває на другорядних ролях, і деякі з них можуть зважитися на великий обман. Проблемам забезпечення захисту і безпеки слід приділяти особливу увагу. Системи і організаційні процедури захисту повинні бути добре продумані і належним чином реалізовані. Банки ні перед чим не зупиняються, щоб запобігти будь-яким спробам недобросовісного або озлобленого персоналу та іншим нечесним людям здійснити які-небудь протизаконні дії з використанням комп’ютерних систем. Вони застосовують: • парольний захист або контроль з використанням магнітних карток; • такий розподіл робіт між співробітниками, щоб різні люди були ознайомлені тільки з частиною загальної інформації (коли, наприклад, один ідповідає за відкриття рахунків, а інший — за відправку витягів клієнтам); • регулярні внутрішні і зовнішні перевірки; • автоматизоване ведення протоколів звернень до захищеної інформації, що генеруються комп’ютерними системами; • аутентифікацію (складну автоматизовану математичну перевірку) електронних платежів і повідомлень у рамках таких систем, як CHAPS і SWIFT; 299
Казначейство банку
• •
шифрування інформації, що передається по каналах зв’язку; ретельне незалежне тестування програм з погляду їхньої захищеності і надійності; • захист обчислювальних центрів та інших приміщень, що мають відношення до комп’ютерного оброблення інформації (тут цікавий той факт, що хоча банки активно рекламують свою присутність за допомогою яскравих табло, що світяться, на Хай-стріт, місцезнаходження їхніх обчислювальних центрів ретельно ховається або, принаймні, не афішується); • перевірки правильності функціонування комп’ютерних систем з метою запобігання помилкам, пов’язаним, наприклад, з дебетуванням замороженого рахунка без санкції менеджера або дебетуванням закритих рахунків. Усі ці заходи допомагають не тільки запобігати протизаконним діям, а й підтримувати цілісність даних і уникати випадкових помилок під час їхнього використання. Комп’ютерні системи: зниження вірогідності протизаконних дій За допомогою комп’ютерів можна добитися істотного зниження вірогідності традиційних правопорушень і пов’язаного з цим ризику. Узяти, наприклад, крадіжку цінних паперів на пред’явника на багато мільйонів фунтів стерлінгів у кур’єра з Лондонського Сіті в 1990 р., яку назвали «найбільшим пограбуванням» в історії. У 1990 р. Bank of England і великі комерційні банки впровадили автоматизовану облікову систему і депозитарії для подібних транзакцій. При використанні цих засобів усувається необхідність фізичної доставки цінних паперів покупцеві. Ця система називається Control Money Markets Office (CMMO). При використанні карток з магнітною смужкою від їхнього власника потрібне підтвердження свого права володіти карткою шляхом введення персонального ідентифікуючого номера (PIN) або електронного підпису. Останнє досягнення в цій галузі — це метод, за допомогою якого перевіряють не тільки наявність підпису, а й відстежують параметри її нанесення. Власник картки демонструє свій підпис за допомогою ручки, приєднаної до комп’ютера, який реєструє швидкість і натиск, з якими виконується підпис. Ця процедура повторюється кілька разів, щоб набути усередненого значення відповідних параметрів і виключити їх випадкові коливання. Цей метод застосовують для боротьби з тими шахраями, які здатні майстерно підроблювати підписи (але, природно, не можуть в точності відтворити швидкості виконання і натиску оригіналу). Зловживання, пов’язані з автоматизованими касовими апаратами У міру того як усе більше зростає використання автоматизованих касових апаратів (АТМ), збільшується й кількість пов’язаних з ними зловживань. Банки і будівельні суспільства, що володіють розгалуженими мережами АТМ, неохоче повідомляють подробиці такого обману і шахрайства, щоб не спонукати потенційних злочинців до здійснення аналогічних діянь. Проте можна навести відомий приклад шахрайства АТМ, відключеним від головної комп’ютерної системи банку. З ряду причин навіть ті АТМ, які звичайно безпосередньо приєднані до головного комп’ютера, іноді переводять в автономний режим роботи. Тим самим з’являється потенційна можливість обману — отримання по картці готівки з рахунку двічі протягом одного сеансу роботи з АТМ. Це може стати 300
Розділ 5. Банківська безпека
можливим, якщо видана готівка і допустимий максимум видачі грошей не знаходять свого віддзеркалення на магнітній смужці відповідної пластикової картки до того часу, поки вона не буде вийнята з апарата (з відповіддю перед цим на запитання: «Do you wish to make another transaction — Yes/No» — чи «Не бажаєте ви провести іншу транзакцію — Так/Ні»). Якщо зловмисник відповість «Yes» («Так»), то покладена до видачі сума буде видана знову, і так продовжуватиметься до тих пір, поки картка фізично не буде вийнята з касового апарата. Хоча межа наявної виплати може бути перевищена, банківський рахунок відповідного клієнта продовжуватиме дебетуватися. Таким чином, якщо до хакера потрапить вкрадена картка і він зможе правильно вказати PIN, то банк зазнає великих втрат. Банки та інші компанії, що поширюють кредитні картки, з року в рік продовжують нести значні втрати через зловживання, пов’язані з краденими картками, які часто виявляються значно серйознішими, ніж просто обман комп’ютера. Хоча нововведення, які несуть із собою інформаційні технології, дуже вигідні для банків, ними «з успіхом» користуються і зловмисники. Ціна могутнього персонального комп’ютера, оснащеного комунікаційними засобами (наприклад, модемами) і навіть пристроями прочитування інформації з карток з магнітною смужкою, цілком по кишені середньому користувачеві, не говорячи вже про досвідчених хакерах. Вже зафіксований цілий ряд випадків «злому» комерційних комп’ютерних мереж, таких як неодноразово вже згадувана тут мережа Prestel і мережа університетів Joint Academic Network (JANET). У 1990 р. був прийнятий законодавчий акт, яким хакерство було поставлено поза законом (Computer Misuse Act — Закон про зловживання, пов’язані з комп’ютерами). Правопорушення у сфері електронного переказу грошових коштів Професійний зловмисник, «зламуючи» систему електронного переказу грошових коштів, може переслідувати різні цілі: • проведення нелегальної транзакції (наприклад, «відмивання» грошей, пов’язаних з торгівлею наркотиками); • зміна адреси реального одержувача перекладу, наприклад: самі банківські службовці скидають дробові залишки переказів, що поступають клієнтам, із зарахуванням їх на секретні особові рахунки; сторонні особи, «зламуючи» складні програми, добиваються шляхом ряду маніпуляцій з переказами грошей того, що вони кінець кінцем виявляються на офшорних рахунках в інших країнах; системи електронного переказу грошових коштів використовують для переміщення грошей з одного фінансового центру в інший з розготівковуванням їх потім за тисячі миль від джерела в іншому законодавчому середовищі (в результаті, коли хтось виявляє, що мала місце «помилка», від відповідних грошей не залишається і сліду). Вище при розгляді проблем захисту даних і прав клієнтів був згаданий Кодекс банківської діяльності. Серйозними проблемами, навколо яких останніми роками було багато дебатів, були «примарні вилучення засобів» і відповідальність за втрату транзакцій по пластикових картках. Багато чого в цьому плані чекали від банківського кодексу. І дійсно, в ньому подано рекомендації обмежити відповідальність власника картки п’ятдесяти фунтами стерлінгів за транзакцію, якщо тільки з його сторони не спостерігалося порушень закону або халатності в обігу з своєю карткою. 301
Казначейство банку
Захист карток Щодо захисту пластикових карток Кодекс банківської діяльності рекомендує таке. «Організації, що випускають пластикові картки, окремо від останніх встановлюють персональні ідентифікуючі номери (PIN) і повідомляють їх тільки клієнтам, які офіційно стають власниками карток. Видавці карток повідомляють клієнтам про відповідальність за картки і PIN у зв’язку з потенційною загрозою обману і шахрайства. Видавці карток звертають увагу клієнтів на такі моменти: • клієнт не має права передавати кому-небудь свою картку або повідомляти свій PIN; • клієнти повинні робити все можливе для забезпечення надійного зберігання картки і збереження в секреті PIN; • клієнту ніколи не слід записувати PIN на картці або на чомусь іншому, що зберігається разом з карткою; • взагалі ніколи не слід записувати де-небудь PIN, не замаскувавши (зашифрувавши) належним чином цей запис. Втрачені картки Організації, що випускають пластикові картки, інформують своїх клієнтів про те, що ті повинні якнайскоріше повідомляти про такі події: втрата або крадіжка картки; розголошування PIN; щось не в порядку з рахунком. Видавці карток спочатку повідомляють клієнтам, а потім регулярно нагадують їм у витягах з рахунків або інакше про те місце і номер телефону, куди слід повідомляти про втрату або крадіжку картки в будь-який час дня і ночі. Видавці карток стежать за тим, щоб відповідні телефонні номери включалися в телефонні довідники компанії British Telecom. Видавці карток вживають належних заходів по телефонному дзвінку, але можуть вимагати від клієнтів письмового підтвердження всього того, що мовиться по телефону. Видавці карток (за запитом) інформують клієнтів про отримання повідомлення, що стосується втрати або крадіжки картки. Видавці карток після отримання повідомлення про втрату, крадіжку або можливе зловживання карткою або про те, що PIN її власника став відомий сторонній особі, вживають заходів до припинення подальшого автоматизованого обслуговування такої картки». Існують три аспекти, що стосуються забезпечення захисту і безпеки даних в організації. Дані повинні бути захищені, як уже наголошувалося, від таких дій: крадіжки, несанкціонованого використання або модифікації, втрати або спотворення в результаті технічних збоїв чи помилок людини. Від крадіжки і несанкціонованого використання дані захищають, застосовуючи звичайно одні й ті самі механізми. Загальним для всіх подібних механізмів є: • обмеження фізичного доступу до комп’ютерного устаткування; • обмеження доступу до комп’ютерних файлів. Рекомендується передбачати декілька рівнів захисту даних, оскільки жоден з методів захисту не є універсальним і вичерпним. Найбільш ефективні засоби ізоляції системи та інформації, що зберігається в ній, пов’язані з фізичним виключенням несанкціонованого їх використання. Доби302
Розділ 5. Банківська безпека
тися цього можна шляхом організації строго контрольованого входу в приміщення, де встановлені термінали і/або персональні комп’ютери, використання додаткових замків з регулярно змінними кодовими комбінаціями. Робота з критичними даними повинна контролюватися постійно. Слід реєструвати тих співробітників, які одержують до них доступ (з вказівкою також часу отримання доступу і причини). Такий захист даних через її строгість слід застосовувати тільки тоді, коли йдеться про найбільш конфіденційні дані. Чим менший ступінь секретності інформації, тим менш строгим може бути і її захист. Найбільш поширений рівень захисту комп’ютерних файлів — це обмеження кола допущених до роботи з ними осіб і введення системи парольного доступу. Контроль доступу Контроль доступу слугує усуненню або обмеженню вірогідності несанкціонованого використання або зміни даних і програм. У програмне забезпечення можуть бути вбудовані такі засоби контролю доступу: • паролі; • персональна ідентифікація користувачів; • шифрування і аутентифікація, тобто підтвердження права на доступ (розглядалися в розділі, присвяченому комп’ютерним мережам). Пароль — це «набір символів, який може бути виділений користувачеві, терміналу або іншому компоненту системи, для роботи через який з останньою спочатку потрібен санкціонований вхід у відповідний режим». Паролями можна захищати файли з даними, програми і деякі компоненти програм. Британське комп’ютерне суспільство визначає пароль як «послідовність символів, яка повинна бути представлена комп’ютерній системі перед тим, як та вирішить доступ до себе або свого компонента (наприклад, до конкретного файлу). Один пароль (або ключове слово) може бути потрібен для читання файлу, другий для запису нових даних, а третій — для виконання обох цих операцій. Користувачеві терміналу може бути заборонено використання певних файлів і програм (наприклад, у банківській системі до деяких робочих процедур вирішується доступ тільки строго обмеженого кола співробітників). Так, до комп’ютерної системи банку British Alcan (за даними з журналу Accounting Age за вересень 1986 р.) доступ бухгалтерів відділень обмежений, тоді як бухгалтеру головного офісу дозволено виконання цілого ряду додаткових операцій, таких як зміна порядку обліку при підготовці групових консолідованих звітів. Обмеження доступу до системи за допомогою паролів — досить ефективний метод, який широко використовується для метод захисту, але розповсюдження персональних комп’ютерів і розподілених систем, що все збільшується, робить фізичну ізоляцію фактично неможливою. Чим більше потрібно поширювати інформаційні системи, тим простіший повинен бути і доступ до них. Таким чином, вимоги до захисту інформації повинні бути адекватно збалансовані з експлуатаційними вимогами: строга ізоляція системи може істотно знизити її споживчу цінність. Практично в усіх великих комп’ютерах, що працюють у розрахованому на багато користувачів режимі, і системах розподіленого оброблення даних застосовують парольний захист. Щоб увійти до системи, користувач повинен ввести певний символьний рядок, наприклад, «пароль». Якщо введений пароль відповідає, що зберігається в системі, то остання санкціонує доступ користувача. Інакше система залишається 303
Казначейство банку
закритою і реєструє спробу несанкціонованого доступу. Фіксація таких спроб може бути для менеджерів, що відповідають за цю ділянку роботи, застереженням, яке вказує на необхідність вжити додаткових заходів захисту, а також виявити зловмисника. У багатьох системах їхні творці передбачають стандартні паролі, і важливо, щоб за необхідності засекретити доступ до системи, такий пароль можна було прибрати, оскільки захист конкретної системи — справа суто індивідуальна, тоді як особливості вхідного до складу системи парольного захисту можуть бути відомі широкому кругу користувачів. Паролі існують для того, щоб ефективно присікати несанкціонований доступ, але на практиці вони часто виявляються всього лише «захистом від дурнів». Досвід показує, що в захищені паролями системи несанкціоновані проникнення бувають досить часто. Пройти через пароль можна шляхом перебору можливих варіантів. Це не так важко зробити, як може здатися на перший погляд, тому що багато користувачів для своїх програм і файлів визначають «очевидні» паролі. Особа, яка має право доступу до програм і/або даних, може (з необережності) розкрити свій пароль іншій особі, у якої відповідного права на доступ немає. Основний недолік систем парольного захисту полягає в тому, що вони орієнтовані на користувачів, їх сумлінність, акуратність і свідомість. Паролі насправді повинні формуватися випадково, оскільки асоціативно задані паролі, що добре запам’ятовуються, легко передбачені. Таким чином, будь-хто, хто добре знає користувачів, яким дозволений доступ до даних або програм, легко може вгадати їхні паролі. У багатьох випадках і цього не вимагається, тому що користувачі часто виявляються дуже недбалими в обігу зі своїми паролями. Щоб система парольного захисту була дійсно ефективною, потрібні як належні алгоритми та їхня програмна реалізація, так і строгі організаційні заходи. Усі спроби порушення захисту слід автоматично реєструвати, а «журнал» реєстрації таких спроб необхідно регулярно перевіряти. У розрахованій на багато користувачів системі той термінал, з якого робиться спроба несанкціонованого доступу, бажано автоматично від’єднувати від системи. У деяких системах користувачам привласнюються персональні ідентифікуючі номери (PIN). Залежно від значення PIN користувачеві може бути дозволений доступ до одних даних або частин системи і заборонений до інших. Як приклад системи, доступ до якої санкціонується на основі PIN, можна навести систему ведення електронних карток для грошових автоматів банків і будівельних суспільств. Грошовий автомат перевіряє PIN, записаний на магнітній смужці картки, ставлячи його у відповідність номеру, що вводиться з клавіатури власником картки, і видає готівку тільки в разі збігу цих номерів. У деяких системах PIN використовують для реєстрації санкціонованого входу в систему з отриманням доступу до програм і/або файлів. Комп’ютерні віруси широко обговорюються в засобах масової інформації. Практично всі відомі віруси були виявлені в персональних комп’ютерах. Великих систем на базі великих ЕОМ, які головним чином використовуються в банківських системах і мережах, більшість «вірусних атак» не зачепили. Нижче наводиться характерний приклад вірусу. «... Це Leisure-suit Larry, ледачий пройдисвіт, що розбирається в жінках і володіє зіпсованим відчуттям гумору. Larry — головна дійова особа комп’ютерних відеоігор. 304
Розділ 5. Банківська безпека
Такі ігри стали популярними як засіб, за допомогою якого клерки вбивають час в офісах Сіті, коли немає напливу клієнтів. На жаль, у нелегальних версіях Larry було виявлено вірус, який саморозмножується на жорстких дисках і через якийсь час руйнує там усі дані». Комп’ютерні віруси доставляють користувачам персональних комп’ютерів і мережевих робочих станцій дуже багато клопоту. Вірус — це програмний фрагмент, що «інфікує» програми і дані та розмножується. Існує декілька різновидів вірусів, які відрізняються конструкцією і принципом дії. Серед них — «троянські коні», «черв’яки», «пастки», «логічні бомби» і «тимчасові бомби». Нижче докладніше описуються характеристики названих різновидів вірусів. «Троянський кінь» — це програма, яка зовні виконує одні дії, а насправді зовсім інші. Наприклад, програма може бути зовні комп’ютерною грою, але одночасно руйнувати файли або інші програми. «Троянські коні» роблять свою «брудну справу» відразу і помітно. Їх легко виявляти і локалізувати, оскільки вони не розмножуються. Якщо «троянський кінь» атакує зовні, то вірус типу «черв’як» атакує зсередини. Це програма, яка копіює себе всередині системи, в яку вона потрапляє, причому системи при цьому вона звичайно не змінює. Якщо вірус «причепився» до головної програми (наприклад, операційної системи), то він переноситься надалі на будь-яку іншу програму. Якщо його вчасно не виявити, то зараженими врешті-решт виявляться всі робочі програми системи. «Пастка» — це звичайно недокументована точка входу в комп’ютерну систему. Її не вказують у специфікаціях системи, але розробники активно використовують подібні точки входу (наприклад, для обходу захисту) при реалізації нових програмних модулів. З огляду на те, що такі точки входу залишаються недокументованими, про них можуть забути, а через якийсь час хтось може цим зловжити. «Логічна бомба» — це програмний фрагмент, що діє як перемикач при настанні певної події. Заражена програма поводитиметься нормально до тих пір, поки, наприклад, диск не буде заповнений до певного ступеня. Тоді активізується «логічна бомба» і максимізує збиток, що завдається, виводячи з ладу диск і зводячи тим самим нанівець роботу багатьох користувачів. «Тимчасова бомба» подібна до логічної, за винятком того, що діє не за логічною умовою, а по даті і/або часу. Багато компаній готуються до «вірусних атак» у день сміху (1 квітня) або 13-го числа, що припадає на п’ятницю. Віруси можуть розповсюджуватися через дискети з програмами і даними, але найбільшою небезпекою є розмноження вірусів у комп’ютерних мережах. «Після пересилки через мережу в чисту систему він [вірус] продовжує відтворювати себе, заражаючи цю систему. Активізуючись у певний день і годину, такий вірус може вивести з ладу всю мережу». Що можна запропонувати для захисту від вірусів ? а) Розроблені спеціальні програми-вакцини, які здатні виявляти одну або декілька різновидів вірусів, але якщо вірус проник в програму початкового завантаження комп’ютерної системи, він може спрацьовувати ще до того, як буде завантажена вакцина. б) Організації повинні вживати заходів противірусної безпеки, заборонивши передусім установлювати на своїх комп’ютерах неперевірені програми. Багато вірусів 305
Казначейство банку
розповсюджуються через піратські копії комп’ютерних ігор і загальносистемного програмного забезпечення. в) Виходячи з (б), будь-який диск, що поступає в організацію ззовні, повинен перевірятися за допомогою антивірусних програм. г) Будь-які відхилення від нормального функціонування значно поширених програм слід перевіряти відразу ж після їх виявлення. ґ) Повинно бути передбачено строге розмежування між пам’яттю для даних (на диску) і пам’яттю для програм. «Якщо програмам дозволяється оновлювати тільки файли з даними і, відповідно, не дозволяється оновлювати інші програми, то віруси не зможуть розмножуватися. Операційні системи, які відрізняють програми від даних і зберігають їх у різних бібліотеках, стійкіші до комп’ютерних атак...» (Management Accounting, липень 1989 г.). д) Суворі заходи противірусного захисту повинні стати невід’ємною частиною системи внутрішнього контролю організації, як і будь-який контроль інших протизаконних дій. Будь-яка комп’ютерна система, за допомогою якої обробляється фінансова інформація, повинна пройти аудиторську перевірку. Основна проблема, що стосується перевірки комп’ютерних систем, полягає в тому, що операції оброблення даних «не видно», а результати оброблення можуть зберігатися на магнітних дисках. Контрольні журнали Один із способів, за допомогою яких перевіряють комп’ютерні системи, полягає у веденні спеціального комп’ютерного журналу. Контрольний журнал Британське комп’ютерне суспільство визначає як «реєстраційний запис усіх змін файлів, що вносяться в ході проведення певної транзакції. Тим самим забезпечується трасування всіх операцій над відповідними файлами». Термін «контрольний журнал» (audit trail) також використовується для позначення можливості відновлення вхідної інформації по вихідний (наприклад, відновлення доданків деякої підсумкової суми). Якщо пакет аудиторських програм є зовнішнім програмним забезпеченням, що допомагає перевіряти роботу відповідних прикладних систем, то контрольний журнал — це внутрішній засіб системи. Спочатку контрольний журнал формували шляхом висновку на друк інформації на кожному кроці її оброблення і зміни, щоб менеджер або аудитор міг покроково перевірити всі проведені транзакції на предмет їх правильності. У могутніх сучасних комп’ютерах передбачають більш довершені засоби реєстрації змін будь-яких файлів, а також контролю пов’язаних з цими змінами вхідних і вихідних документів. При реєстрації транзакцій останні забезпечують унікальними посиланнями на джерело інформації (наприклад, у системі оброблення платежів джерелами можуть бути платіжні вимоги або доручення клієнтів). Там, де записи головного файлу оновлюються кілька разів або за декількома джерелами, вести реєстраційний журнал набагато важче, але взагалі відмовлятися від його ведення не варто. Звичайно при ідентифікації джерел вхідної інформації фіксують для записів, що відображають транзакції: • серійний номер документа; • дату проведення транзакції; • номер пакета; 306
Розділ 5. Банківська безпека
• – • •
номер мікрофільму; для записів головного файлу: дату і номер останньої транзакції, що змінила зміст запису; посилання на останній роздрук відповідного запису головного файлу. Для генерації нових транзакцій можна використовувати машинно-орієнтовані документи (наприклад, документи, що обертаються, при використанні технології OCR). Реєстраційний журнал повинен відображати нову транзакцію, щоб по ній можна було відновити початковий запис. Перевірка і контроль систем Аудитори, які перевіряють комп’ютерні системи, мають довіряти засобам контролю самих систем і не повинні повністю покладатися на контрольні журнали і тверді копії трас, які відображають операції, що виконувалися. Засоби контролю системи звичайно включають: • контроль інформації, яка вводиться, що забезпечує перевірку правильності самих початкових документів і їх передачі у відділ оброблення даних; перевірку отримання відділом оброблення даних усіх початкових документів і їх перетворення в машинну пам’ять; перевірку того, що всі підготовлені в машинному вигляді дані відправлені до обчислювального центру і правильно введені в комп’ютер; • контроль апаратного забезпечення, включаючи його технічне обслуговування, кондиціонування повітря і виконання контрольних перевірок (наприклад, перевірок паритету, переповнювання, готовності термінального та іншого периферійного устаткування, пересилання даних та ін.); • контроль файлів, що забезпечує правильне використання потрібних версій файлів (наприклад, облік бібліотечної інформації, ведення внутрішніх і зовнішніх позначок файлів, використання засобів захисту запису на магнітні носії, ведення процедур вивантаження даних і реконфігурації); • контроль програмного забезпечення, що гарантує оброблення тільки правильних даних за рахунок тестування вхідної інформації. Аудиторські перевірки «навколо комп’ютера» і «через комп’ютер» Традиційно способи аудиторської перевірки роботи комп’ютерних систем поділяються на дві категорії: • «навколо комп’ютера»; • «через комп’ютер». Кілька років тому широко практикувався такий підхід, за якого бухгалтер виконував обов’язки внутрішнього аудитора компанії, в якій застосовувалися комп’ютерні системи оброблення даних, маючи слабке уявлення про такі системи. Аудитор здійснював, таким чином, перевірку «навколо комп’ютера», тобто не враховуючи всіх процедур, які виконувалися програмно, і концентруючи свою увагу тільки на вхідній і відповідній вихідній інформації. При цьому перевірялися: правомірність тих або інших дій, контрольні суми на вході і виході, відповідність вихідної інформації початковим документам і результатам ручної перевірки. Такий підхід вважають неправильним, оскільки однією з основних проблем, з якими стикається аудитор, є необхідність розуміння роботи підрозділів, які займаються обробленням інформації. Тому зараз прийнятий підхід до проведення аудиторських 307
Казначейство банку
перевірок за принципом «через комп’ютер». У цьому випадку передбачається докладне вивчення процедур оброблення даних на предмет їхньої відповідності вимогам адекватності. З появою вбудованих комп’ютерних засобів аудиторської перевірки набуває все більшого поширення перевірка за принципом «усередині комп’ютера». Одна з основних причин визнання принципу «навколо комп’ютера» неадекватним полягає в тому, що з ускладненням комп’ютерних систем втрачаються можливості ведення контрольного журналу. Виходом з такого положення може стати насамперед застосування методів автоматизації аудиторських перевірок (CAAT). Типи CAAT Усе ширше починають використовувати спеціалізовані методи і засоби автоматизації аудиторської діяльності (наприклад, пакети програм аудиторського тестування, аудиторські програми для читання файлів, витягання певної інформації та її перевірки). CAAT поділяються на дві основні категорії: • тестові дані; • аудиторське програмне забезпечення. Тестові дані. Аудиторські тестові дані складаються з інформації, яку аудитор готує для оброблення в комп’ютерній системі, що перевіряється. Їх можна обробляти в звичайному експлуатаційному режимі разом з іншими даними або окремо в спеціальному тестовому режимі. Використання тестових даних створює для аудитора «комфортне середовище» тільки на час виконання перевірки. Для тривалого спостереження за даними та їхнім обробленням у системі слід використовувати CAAT, які називаються «вбудованими аудиторськими перевірками». Такі вбудовані засоби звичайно складаються з програмних кодів або додаткових даних, які передбачає аудитор і які вбудовуються в комп’ютерну систему. Прикладом подібних засобів є інтегрований тест (ITF) і файл контролю та аналізу роботи системи (SCARF). Аудиторські пакети програм. Пакети автоматизації аудиторської діяльності використовують як допоміжні засоби перевірки комп’ютерних систем. Вони виконують дві основні функції: а) генерують набори тестових даних для подальшого їх оброблення системою клієнта, щоб оцінити ефективність внутрішніх засобів контролю; б) використовуються під час тестування системи клієнта як частина комплексу заходів щодо спостереження за автоматизованим виконанням прикладних операцій. Аудиторам пропонуються стандартизовані програмні пакети, які забезпечують автоматизовану перевірку прикладних систем, тобто головних файлів, файлів транзакцій і процедур їхнього оброблення. Ці пакети забезпечують такі можливості: • переформатування головного файлу, з тим щоб аудитор міг обстежувати цей файл за допомогою своїх програм; • обчислювальні перевірки відсотків, підсумкових значень, дисконту і т.п.; • верифікація контрольних значень файлів; • перевірка балансових значень за окремими записами; • випадкова вибірка прикладів для перевірки; • висновок на друк будь-якої інформації з головного файлу в будь-якому форматі за запитом аудитора; 308
Розділ 5. Банківська безпека
•
витягання з файлу записів, у яких задане поле містить значення, більше або менше певної контрольної величини. Персонал організації повинен бути ізольований від тестованої системи або особи, яка відповідає за це тестування. Правопорушення, пов’язані з комп’ютерами і обробленням даних, найчастіше здійснює персонал, який обслуговує відповідні системи, тому будь-яке спостереження за роботою персоналу або системою, яку він обслуговує, має здійснюватися за можливістю без присутності цього персоналу, щоб ніяка зацікавлена особа не могла вплинути на нормальну роботу системи. Якщо система виходить з ладу, то аудитор зобов’язаний, за можливістю, відновити її працездатність. Пакети автоматизації аудиторських перевірок, які генерують набори тестових даних, можна використовувати для перевірки правильності оброблення транзакцій. Наприклад, у пакеті автоматизованої перевірки системи ведення банківських рахунків слід передбачити можливість визначення впливу різних тестових даних на поведінку системи; якщо під час оброблення тестових даних виникає помилка, то потрібна ретельніша перевірка. У помилок можуть бути два джерела: помилки, які не виявлені під час проектування або реалізації системи, або цілеспрямовані спотворення, розраховані на обман відповідної організації. Системні помилки, виявлені аудитором, мають бути вказані клієнту для виправлення. Свідомі спотворення нормальної роботи повинні ретельно аналізуватися, щоб оцінити масштаби завданого ними збитку і виявити тих осіб, які нестимуть за них відповідальність. Використання пакетів автоматизації аудиторської діяльності дає змогу перевіряючим не тільки оцінювати комп’ютерні системи і правильність їхнього функціонування, а й поширювати їхню дію на організаційні функції. Такі програми виконують узагальнене аудиторське тестування і можуть широко використовуватися для перевірки найрізноманітніших клієнтів. Пакети аудиторських програм широко застосовують незалежні аудитори та аудиторські компанії, а також перевіряючі, такі що призначаються усередині організацій.
Запитання для самоконтролю 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16.
Які дані використовуються в банку? Опишіть три методи аналізу ризику. Які існують механізми забезпечення захисту даних? Чому в банках вводять посаду директора з інформатизації? Яку роль відіграє директор з інформатизації? Накресліть структурну схему кадрового складу відділу оброблення даних. Що означає робота з комп’ютером кінцевого користувача? Яку роль відіграє інформаційний центр? Який вид адміністративного контролю потрібен для забезпечення захисту даних? Назвіть основні можливості фізичного захисту даних у призначеному для користувача офісі. Коли під час оброблення даних виникають помилки? Перерахуйте типові перевірки правильності організації інформаційної безпеки. Що таке план роботи в аварійних ситуаціях? Які дії пропонує такий план? Опишіть декілька варіантів резервування устаткування. Що мається на увазі під відмовостійкістю?
309
Казначейство банку 17. 18. 19. 20. 21.
Яких заходів вживають банки для мінімізації ризику крадіжки інформації? Що таке пароль? Який вид захисту може бути застосований щодо до вірусів? Що таке контрольний журнал? Перерахуйте хоч би деякі характерні особливості пакетів аудиторських програм.
Література 1. 2. 3. 4.
5. 6. 7. 8. 9.
10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21.
310
Банківський менеджмент: Підручник / За ред. проф. О. А. Кириченко та В. І. Міщенка. — К.: Знання. 2005. — 801 с. Барановський О. І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення) / О. І. Барановський; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. — К., 2004. — 759 с. Бланк И. А. Управление финансовой безопасностью предприятия — К.: Ника-Центр, Эльга, 2004. — 784 с. Бюджетна система та оподаткування в Україні: проблеми розвитку: Монографія / В. С. Загорський; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Львів. регіон. ін-т держ. упр. — Харків.: ІНЖЕК, 2008. — 285 с. Варналій З. С. та ін. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації / За ред. З. С. Варналія. — К.: НІСД, 2006. — 576 с. Власюк О.С. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки. — 2005: Монографія / За ред. О. В. Власюка. — К.: Знання. — 2005. — 378 с. Вишневська Б. Методи мінімізації фінансових ризиків // Економіст. — 2007. — № 6. — С. 58–60. Дець В. Ф. Бюджетна безпека та критерії її оцінки. Стратегічна панорама, — 2007. — № 3. — С. 156–160. Дзьобань О. П. Національна безпека в суспільствах транзитивного типу / О. П. Дзьобань; Нац. юр. академія ім. Ярослава Мудрого. — Xарків: НАУ ім. М. Є. Жуковського, 2004. — 292 с. Ємельянов О. В., Кузьменко В. П. Регіональні фінансові кризи в контексті економічної безпеки України // Стратегічна панорама. — 2007. — № 3. — С. 130–137. Захаров О. І., Пригунов П. Я. Організація та управління економічною безпекою суб’єктів господарської діяльності: Навч. посібник. — К.: КНТ, 2008. — 257 с. Іванюта Т. М., Заічковський А. О. Економічна безпека підприємства. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 256 с. Кириленко В. І. Інвестиційна складова економічної безпеки: Монографія. — К.: КНЕУ, 2005. — 232 с. Копилов В. А., Ефіменко Т. І. Методологічні підходи до оцінювання рівня фінансової безпеки держави // Стратегічна панорама. — 2007. — № 3. — С. 38–45. Ковальчук А. Т. Фінансове право України. Стан та перспективи розвитку. — К.: Парламентське вид-во, 2007. — 488 с. Кириченко О. А., Сідак В. С. Проблеми управління економічною безпекою суб’єктів господарювання: Монографія. — К.: УЕП «Крок», 2008. — 401 с. Крутов В. В. Становлення та розвиток недержавної системи безпеки підприємництва в Україні. — К.: Фенікс, 2008. — 406 с. Ліпкан В. А., Діордіца І. В. Національна безпека України: кримінально-правова охорона: Навч. посібник. — К.: КНТ, 2007. — 292 с. Сухоруков А. І., Ладюк О. Д. Фінансова безпека держави: Навч. посібник — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 192 с. Сухоруков А. І. Економічна безпека України в умовах сучасних геополітичних змін // Стратегічна панорама. — 2007. — № 2. — С. 30–43. Шумпетер Й. А. Теория экономического развития. — М.: Прогресс, 1982. — 455 c.
ДОДАТКИ Додаток 1 ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. № 280 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за № 919/9518 Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 17 листопада 2004 року № 556, від 16 червня 2005 року № 222, від 3 жовтня 2005 року № 359, від 1 грудня 2005 року № 457, від 6 березня 2006 року № 76, від 13 грудня 2006 року № 457, від 22 червня 2007 року № 229, від 31 серпня 2007 року № 310, від 27 грудня 2007 року № 482, від 30 вересня 2008 року № 297 Загальні положення 1. План рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі — План рахунків) — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності. 2. План рахунків розроблено відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і міжнародних стандартів та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та є обов’язковим для використання банками України. 3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі — Інструкція) встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку, визначає характеристику і коротке призначення рахунків для відображення інформації за типовими операціями. За рахунками Плану рахунків відображаються операції, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідно до їх економічної суті. 4. В Інструкції терміни вживаються в такому значенні: – дебіторська заборгованість — це сума вимог банку до юридичних і фізичних осіб на певну дату щодо отримання активів, послуг тощо; – капітал банку — залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань; 311
Казначейство банку
–
контрактивні рахунки — це контрарні рахунки, які використовуються для регулювання показників активних рахунків. Відображення операцій за цими рахунками здійснюється за методами відображення операцій за пасивними рахунками; – контрпасивні рахунки — це контрарні рахунки, які використовуються для регулювання показників пасивних рахунків. Відображення операцій за цими рахунками здійснюється за методами відображення операцій за активними рахунками; – контрарні рахунки — це рахунки бухгалтерського обліку, показники яких використовуються для регулювання оцінки об’єктів обліку, які відображені в інших рахунках; – кредиторська заборгованість — це сума зобов’язань банку юридичним і фізичним особам на певну дату щодо надання активів, послуг тощо; – транзитні рахунки — рахунки, що використовують для обліку платежів на час до перерахування їх за призначенням згідно з нормативно-правовими актами або договорами. 5. Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за типами контрагентів, характером операцій і ступенем ліквідності активів і зобов’язань. 6. План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій, суть якого полягає в обліку операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що і операцій у гривні. 7. Управлінський облік здійснюється за рахунками класу 8. Банки самостійно встановлюють внутрішні правила управлінського обліку. 8. Аналітичний облік є складовою системи бухгалтерського обліку, що надає детальну інформацію про кожного контрагента та кожну операцію. Ведення аналітичного обліку забезпечується за допомогою аналітичних рахунків. Відкриття аналітичних рахунків передбачає наявність обов’язкових параметрів згідно з вимогами Національного банку України. Додаткова інформація, що необхідна для складання звітності та управління банком, забезпечується за допомогою додаткових параметрів, які визначаються банком самостійно. Вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку наведено в додатку до Інструкції. (пункт 8 у редакції постанови Правління Національного банку України від 13.12.2006 р. N 457) 9. У Плані рахунків наведені номери та найменування синтетичних рахунків II, III, IV порядків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов’язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Першою цифрою номера визначено клас рахунків. План рахунків складається з дев’яти класів: Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції. Клас 2. Операції з клієнтами. Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’язання. Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції. Клас 5. Капітал банку. Клас 6. Доходи. Клас 7. Витрати. Клас 8. Управлінський облік. 312
Додатки
Клас 9. Позабалансові рахунки. Кожний клас розподілений на: рахунки II порядку (двозначні — розділ); рахунки III порядку (тризначні — група); рахунки IV порядку (чотиризначні — балансовий рахунок). 10. Клас 1 Плану рахунків призначений для відображення в обліку взаємовідносин між Національним банком України та банками України, між банками України та іноземними банками, у тому числі операції з готівкою, банківськими металами, кредитами, депозитами та цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, тощо. У цьому класі обліковуються казначейські та міжбанківські операції банків. До міжбанківських операцій належать кредитні та депозитні операції між банками, ведення кореспондентських рахунків, безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов’язаннями одного банку перед іншим та іншими операціями згідно із законодавством України. У розділі «Банківські метали» обліковуються дорогоцінні метали, які визначені як банківські згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України. Інші дорогоцінні метали (лом, вироби з дорогоцінних металів) обліковуються в групі рахунків класу 3 «Запаси матеріальних цінностей». У цьому розділі не повинні обліковуватися дорогоцінні метали, які зберігаються за дорученням третьої сторони, такі дорогоцінні метали обліковуються за позабалансовими рахунками. У розділах «Кошти у Національному банку України» та «Кошти Національного банку України» відображаються активи та зобов’язання банку за операціями з Національним банком України. На кореспондентському рахунку банку в Національному банку України обліковуються також обов’язкові резерви банку. 11. У класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) — суб’єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами. За рахунками суб’єктів господарювання обліковуються кошти юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. 12. За класом 3 Плану рахунків відображаються операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії), обліковуються запаси товарно-матеріальних цінностей, сформовані банківські резерви, субординований борг, розрахунки між філіями одного банку, позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами тощо. Рахунки 39 розділу «Розрахунки між філіями банку» призначені для здійснення розрахунків між філіями банку. У зведеному балансі банку — юридичної особи на звітну дату залишки за активними рахунками розділу повинні дорівнювати залишкам за пасивними рахунками розділу. (Абзац другий пункту 12 із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. N 229) 13. У класі 4 відображаються інвестиції банку в асоційовані та дочірні компанії, операції з основними засобами і нематеріальними активами. 313
Казначейство банку
14. За рахунками класу 5 відображається капітал банку, який включає статутний капітал, емісійні різниці, загальні резерви та інші фонди, результати минулих років, результати переоцінки. Рахунки цього класу можуть кореспондувати з дебіторами, кредиторами та рахунками готівкових коштів у разі сплати дивідендів, викупу акцій (часток, паїв) в акціонерів (учасників) банку, збільшення капіталу банку шляхом переоцінки активів, з рахунками класів 6 та 7 під час формування фінансового результату діяльності банку за звітний рік. В іншому випадку рахунки класу 5 кореспондують тільки між собою. 15. Доходи та витрати банку відображаються відповідно за рахунками класу 6 «Доходи» та класу 7 «Витрати» незалежно від порядку їх оподаткування. Банки в обліковій політиці самостійно визначають порядок формування аналітичних рахунків за балансовими рахунками класу 6 «Доходи» і класу 7 «Витрати» внутрішнього плану рахунків. Під час формування фінансового результату банку за звітний рік доходи і витрати зараховуються на рахунки 5040 «Прибуток звітного року, що очікує затвердження» або 5041 «Збиток звітного року, що очікує затвердження». 16. Рахунки у класі 8 відкриваються банками для ведення управлінського обліку та кореспондують тільки між собою. Залишки за рахунками класу 8 не враховуються під час складання фінансової звітності банку. 17. У класі 9 обліковуються позабалансові операції. Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису. Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою. Для відображення операцій за системою подвійного запису використовуються рахунки розділу 99. Рахунки можуть кореспондувати між собою без використання контррахунків. Позабалансовий рахунок є активним, якщо під час переведення його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок 9100 А «Зобов’язання з кредитування, що надані банкам» — активний, тому що в разі надання кредиту банк дебетуватиме балансовий рахунок групи 152 «Кредити, що надані іншим банкам». (Абзац третій пункту 17 із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. N 482) Позабалансовий рахунок є пасивним, якщо під час переведення його на баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок 9110 «Зобов’язання з кредитування, що отримані від банків» — пасивний, тому що в разі отримання коштів за кредитною лінією банк кредитуватиме балансовий рахунок групи 162 «Кредити, що отримані від інших банків». Рахунки розділів 90–95 використовуються для обліку зобов’язань та вимог за укладеними, але ще не виконаними договорами, такими, як кредитні лінії, дозволений овердрафт, непокриті безвідкличні акредитиви, різні гарантійні зобов’язання, зобов’язання за цінними паперами, спотові, форвардні контракти та договори з купівлі-продажу іноземної валюти й інших фінансових інструментів. Рахунки розділів 90 — 95 можуть бути активними або пасивними. Рахунки розділів 96–98 використовуються для обліку списаних активів, документів, цінностей, розрахунків за операціями з приватизації і довірчого управління. Рахунки розділу 99 — це контррахунки, які використовуються для подвійного запису операцій за рахунками 90–98. Контррахунки відкриваються в аналітичному обліку в будь-якому розрізі на розсуд банку. 314
Додатки
Класи, рахунки та їх призначення1 10 100
1001
А*
1002
А
1003
А
Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції Готівкові кошти Банкноти та монети Банкноти та монети в касі банку Призначення рахунка: облік готівки в національній та іноземній валюті в операційній касі банку (філії). За дебетом рахунка проводяться суми готівки, що вносяться до операційної каси для зарахування на рахунки банку (філії) та рахунки клієнтів; суми готівки, які отримані з установ Національного банку України, з філій (банків), відділень банку, з інших банків (філій, відділень); суми готівки, які надходять з обмінних пунктів, з підзвіту; залишок готівки з програмно-технічних комплексів самообслуговування тощо. За кредитом рахунка проводяться суми готівки, що видаються клієнтам банку (філій); суми готівки, що відправляються до установ Національного банку України, до філій (банків), відділень банку, до інших банків (філій, відділень); суми готівки, які видаються до обмінних пунктів, до програмно-технічних комплексів самообслуговування, у підзвіт тощо. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 30.09.2008 р. № 297) Банкноти та монети в касі відділень банку Призначення рахунка: облік готівки в національній та іноземній валюті в операційній касі відділень банку. За дебетом рахунка проводяться суми готівки, що вносяться до операційної каси відділень банку для зарахування на рахунки відділень та рахунки клієнтів; суми готівки, які отримані з установ Національного банку України; з філій (банків), відділень банку; з інших банків (філій, відділень); суми готівки, які надходять з обмінних пунктів, з підзвіту; залишок готівки з програмнотехнічного комплексу самообслуговування тощо. За кредитом рахунка проводяться суми готівки, що видаються клієнтам відділення банку; суми готівки, що відправляються до установ Національного банку України, до філій (банків), відділень банку, до інших банків (філій, відділень); суми готівки, які видаються до обмінних пунктів, до програмнотехнічних комплексів самообслуговування, у підзвіт тощо. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 30.09.2008 р. № 297) Банкноти та монети в обмінних пунктах Призначення рахунка: облік готівки в національній та іноземній валюті, яка перебуває в обмінних пунктах банку (філій). За дебетом рахунка проводяться суми готівки, яка надходить до обмінного пункту. За кредитом рахунка проводяться суми готівки, яка видається з обмінного пункту або повертається до операційної каси банку (філії, відділення)
* За номером рахунка йде ознака синтетичного рахунка: А — активний, П — пасивний, АП — активнопасивний, КА — контрактивний, КП — контрпасивний.
315
Казначейство банку
Продовження
1004
А
1005
А
1007
А
101
1011
А
1012
А
316
Банкноти та монети в програмно-технічних комплексах самообслуговування Призначення рахунка: облік готівки в національній та іноземній валюті в програмно-технічних комплексах самообслуговування банку (філії, відділення). За дебетом рахунка проводяться суми готівки, що надійшла до програмнотехнічного комплексу самообслуговування. За кредитом рахунка проводяться суми готівки, яка видається з програмнотехнічного комплексу самообслуговування або повертається до операційної каси банку (філії, відділення). (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 30.09.2008 р. № 297) Банкноти та монети, інкасовані до перерахування Призначення рахунка: облік інкасованої грошової виручки, яка підлягає зарахуванню на рахунки клієнтів. Рахунок використовується як транзитний. Залишків на рахунка на кінець операційного дня не повинно бути. За дебетом рахунка проводяться суми інкасованої грошової виручки, яка попередньо (до перерахування готівки) зараховується на рахунки клієнтів, та суми надлишків, що встановлені під час перерахування в кореспонденції з рахунком клієнта. За кредитом рахунка проводяться суми перерахованої грошової виручки, яка зараховується до операційної каси, та суми нестач, які встановлені під час перерахування в кореспонденції з рахунком клієнта. Банкноти та монети в дорозі Призначення рахунка: облік готівки в національній та іноземній валюті, яка відправлена банком (філією, відділенням). За дебетом рахунка проводяться суми готівки, яка відправлена банком (філією, відділенням) до установ Національного банку України, до філії (банку), відділення банку, до іншого банку (філії, відділення), до обмінних пунктів, до програмно-технічних комплексів самообслуговування. За кредитом рахунка проводяться суми готівки, що надійшла за призначенням. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 30.09.2008 р. № 297) Дорожні чеки Дорожні чеки в касі банку Призначення рахунка: облік дорожніх чеків у касі банку (філії), крім тих дорожніх чеків, які отримані на консигнацію (їх облік до часу продажу клієнтам здійснюється за рахунком 9819). За дебетом рахунка проводяться суми придбаних дорожніх чеків до часу продажу клієнтам. За кредитом рахунка проводяться суми дорожніх чеків, які продані, передані до кас філій, відділень, обмінних пунктів банку Дорожні чеки в касі відділень банку Призначення рахунка: облік дорожніх чеків у касі відділень банку (філії), крім тих дорожніх чеків, які отримані на консигнацію (їх облік до часу продажу клієнтам здійснюється за рахунком 9819). За дебетом рахунка проводяться суми дорожніх чеків, які надійшли до каси відділень банку до часу продажу клієнтам. За кредитом рахунка проводяться суми дорожніх чеків, які продані з каси відділень банку або повернені до операційної каси банку (філії)
Додатки
Продовження
1013
А
1017
А
11 110
1101
А
1102
А
1107
А
12 120
1200
А
Дорожні чеки в обмінних пунктах Призначення рахунка: облік суми дорожніх чеків, які перебувають в обмінному пункті. За дебетом рахунка проводяться суми дорожніх чеків, які надходять до обмінних пунктів. За кредитом рахунка проводяться суми дорожніх чеків, які видані обмінним пунктом або повернені до операційної каси банку (філії) Дорожні чеки в дорозі Призначення рахунка: облік дорожніх чеків, які відправлені емітентам, філіям, відділенням, обмінним пунктам банку, іншим банкам (філіям, відділенням). За дебетом рахунка проводяться суми дорожніх чеків, що відправлені. За кредитом рахунка проводяться суми дорожніх чеків, що надійшли за призначенням Банківські метали Банківські метали Банківські метали в банку Призначення рахунка: облік банківських металів, що перебувають у касі банку (філії). За дебетом рахунка відображається вартість банківських металів, що надходять до каси банку (філії). За кредитом рахунка відображається вартість банківських металів, що вибувають із каси банку (філії) Банківські метали у відділенні банку Призначення рахунка: облік банківських металів, що перебувають у касі відділення банку (філії). За дебетом рахунка відображається вартість банківських металів, що надходять до каси відділення банку (філії). За кредитом рахунка відображається вартість банківських металів, що вибувають з каси відділення банку (філії) Банківські метали в дорозі Призначення рахунка: облік банківських металів, що перебувають у дорозі. За дебетом рахунка відображається вартість банківських металів, що відправлені до філій, відділень банку, іншим банкам (їх філіям, відділенням). За кредитом рахунка відображається вартість банківських металів, що надійшли за призначенням Кошти в Національному банку України Кошти на вимогу в Національному банку України Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України Призначення рахунка: облік коштів на кореспондентському рахунку банку, який відкрито в Національному банку України. За дебетом рахунка проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів. За кредитом рахунка проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку — власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; у випадках, обумовлених договором між Національним банком України та банком
317
Казначейство банку
Продовження
1203
А
1207
А
1208
А
121
1211
А
1212
А
1215
А
318
Кошти обов’язкових резервів банку в Національному банку України Призначення рахунка: облік обов’язкових резервів банків, що визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. За дебетом рахунка проводяться суми обов’язкових резервів, що перераховані банком. За кредитом рахунка проводяться суми, що повертаються Національним банком України за результатами регулювання Накопичувальний рахунок банку в Національному банку України Призначення рахунка: облік коштів для проведення розрахунків ліквідатором (після закриття кореспондентського рахунку) та в інших випадках, передбачених законодавством України. За дебетом рахунка проводяться суми залишку в разі закриття кореспондентського рахунка банку; суми, які надходять на користь банку після закриття кореспондентського рахунку. За кредитом рахунка проводяться суми за розрахунками банку згідно з рішеннями ліквідатора Нараховані доходи за коштами на вимогу в Національному банку України Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за коштами на вимогу, що розміщені в Національному банку України. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання Строкові вклади (депозити) у Національному банку України Кошти, що надані Національному банку України за операціями репо Призначення рахунка: облік коштів, що надані Національному банку України за операціями репо. За дебетом рахунка проводяться суми коштів, що надані за операціями репо. За кредитом рахунка проводяться суми повернених коштів за операціями репо Короткострокові вклади (депозити) у Національному банку України Призначення рахунка: облік коштів за короткостроковими вкладами (депозитами), що розміщені в Національному банку України. За дебетом рахунка проводяться суми розміщених коштів за короткостроковими вкладами (депозитами). За кредитом рахунка проводяться суми повернених коштів за короткостроковими вкладами (депозитами) Неамортизована премія за строковими вкладами (депозитами) у Національному банку України Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за строковими вкладами (депозитами) у Національному банку України. За дебетом рахунка проводяться суми премії під час розміщення строкових вкладів (депозитів). За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період. (групу рахунків 121 доповнено рахунком 1215 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229)
Додатки
Продовження
1216
1218
13 130
1300
1308
131
1310
Неамортизований дисконт за строковими вкладами (депозитами) у Національному банку України Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за строковими вкладами (депозитами) у Національному банку України. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту під час розміщення строкоКА вих вкладів (депозитів). За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період. (групу рахунків 121 доповнено рахунком 1216 КА згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами) у Національному банку України Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за строковими вкладами А (депозитами), що розміщені в Національному банку України. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання Кошти Національного банку України Кореспондентський рахунок Національного банку України в банку Кореспондентський рахунок Національного банку України в банку Призначення рахунка: облік коштів Національного банку України на кореспондентському рахунка в банку. За кредитом рахунка проводяться суми, що надходять на користь НаціональП ного банку України та його клієнтів. За дебетом рахунка проводяться суми, що списуються банком згідно з дорученням Національного банку України за його власними операціями та за операціями його клієнтів Нараховані витрати за кореспондентським рахунком Національного банку України в банку Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за кореспондентським рахунП ком Національного банку України в банку. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Короткострокові кредити, що отримані від Національного банку України Кредити овернайт, що отримані від Національного банку України шляхом рефінансування Призначення рахунка: облік кредитів овернайт, що отримані від Національного банку України через постійно діючу лінію рефінансування строком на один робочий день. П За кредитом рахунка проводяться суми кредитів овернайт, що отримані від Національного банку України шляхом рефінансування. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за кредитами овернайт; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за короткостроковими кредитами
319
Казначейство банку
Продовження
1311
1312
1313
1315
1316
320
Кошти, що отримані від Національного банку України за операціями репо Призначення рахунка: облік коштів, що отримані від Національного банку України за операціями репо. П За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від Національного банку України за операціями репо. За дебетом рахунка проводяться суми, які повернені Національному банку України за операціями репо Короткострокові кредити, що отримані від Національного банку України шляхом рефінансування Призначення рахунка: облік короткострокових кредитів, що отримані від Національного банку України шляхом рефінансування. За кредитом рахунка проводяться суми короткострокових кредитів, що отриП мані від Національного банку України шляхом рефінансування. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за короткостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України шляхом рефінансування; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за короткостроковими кредитами Короткострокові стабілізаційні кредити, що отримані від Національного банку України Призначення рахунка: облік короткострокових стабілізаційних кредитів, що отримані від Національного банку України. П За кредитом рахунка проводяться суми отриманих короткострокових стабілізаційних кредитів. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за отриманими кредитами; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за короткостроковими кредитами Неамортизована премія за короткостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за короткостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться суми премії за кредитами, що отримані від П Національного банку України. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування витрат за звітний період. (групу рахунків 131 доповнено рахунком 1315 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Неамортизований дисконт за короткостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за короткостроковими кредитами, що отримані з дисконтом від Національного банку України. КП За дебетом рахунка проводяться суми дисконту за кредитами, що отримані від Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період
Додатки
Продовження
1317
П
1318
П
132
1322
П
1323
П
1324
П
1325
П
Прострочена заборгованість за короткостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за короткостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за отриманими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за отриманими кредитами Нараховані витрати за короткостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за короткостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Довгострокові кредити, що отримані від Національного банку України Довгострокові кредити, що отримані від Національного банку України Призначення рахунка: облік довгострокових кредитів, що отримані від Національного банку України, крім визначених у рахунках 1323, 1325. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих довгострокових кредитів. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за отриманими довгостроковими кредитами; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за довгостроковими кредитами Довгострокові стабілізаційні кредити, що отримані від Національного банку України Призначення рахунка: облік довгострокових стабілізаційних кредитів, що отримані від Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих довгострокових стабілізаційних кредитів. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за отриманими кредитами; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за довгостроковими кредитами Довгострокові кредити, що отримані від Національного банку України за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій Призначення рахунка: облік довгострокових кредитів, що отримані від Національного банку України за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих довгострокових кредитів. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за отриманими кредитами; суми, перераховані на рахунок простроченої заборгованості за довгостроковими кредитами. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Неамортизована премія за довгостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за довгостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться суми премії за кредитами, що отримані від Національного банку України. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування витрат за звітний період. (групу рахунків 132 доповнено рахунком 1325 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229)
321
Казначейство банку
Продовження
1326
1327
1328
133
1332
1334
1335
322
Неамортизований дисконт за довгостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за довгостроковими кредитами, що отримані з дисконтом від Національного банку України. КП За дебетом рахунка проводяться суми дисконту за кредитами, що отримані від Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період Прострочена заборгованість за довгостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за довгостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України. П За кредитом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за отриманими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за отриманими кредитами Нараховані витрати за довгостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за довгостроковими кредитаП ми, що отримані від Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Строкові вклади (депозити) Національного банку України Короткострокові вклади (депозити) Національного банку України Призначення рахунка: облік коштів за короткостроковими вкладами (депозитами), що отримані від Національного банку України. П За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від Національного банку України на короткострокові вклади (депозити). За дебетом рахунка проводяться суми повернених коштів за короткостроковими вкладами (депозитами) Довгострокові вклади (депозити) Національного банку України Призначення рахунка: облік коштів за довгостроковими вкладами (депозитами), що отримані від Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від НаціональноП го банку України на довгострокові вклади (депозити). За дебетом рахунка проводяться суми повернених коштів за довгостроковими вкладами (депозитами). (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Неамортизована премія за строковими вкладами (депозитами) Національного банку України Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за строковими вкладами (депозитами), що отримані від Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться суми премії під час отримання строкових П вкладів (депозитів). За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування витрат за звітний період. (групу рахунків 133 доповнено рахунком 1335 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229)
Додатки
Продовження
1336
1338
14 140 1400 1401 1402 1403
1404
1405
Неамортизована дисконт за строковими вкладами (депозитами) Національного банку України Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за строковими вкладами (депозитами), що отримані від Національного банку України. За дебетом рахунка проводяться суми дисконту під час отримання строкових КП вкладів (депозитів). За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період. (групу рахунків 133 доповнено рахунком 1336 КП згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Нараховані витрати за строковими вкладами (депозитами) Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за отриманими строковими П вкладами (депозитами) від Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, та цінні папери, емітовані Національним банком України Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку Облігації внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним А банком України, у торговому портфелі банку Облігації зовнішньої державної позики, що рефінансуються Національним банА ком України, у торговому портфелі банку Боргові цінні папери органів державної влади та місцевого самоврядування, що А рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку Боргові цінні папери, випущені банками та небанківськими фінансовими А установами, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку Боргові цінні папери нефінансових підприємств, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку Призначення рахунків: облік номінальної вартості боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку. За дебетом рахунків проводяться суми номінальної вартості боргових цінних А паперів, що придбані. За кредитом рахунків проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що продані. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Переоцінка боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік результатів переоцінки до справедливої вартості боргових цінних паперів, що обліковуються в торговому портфелі банку. За дебетом рахунка проводяться суми збільшення вартості (дооцінки) АП боргових цінних паперів; списані суми уцінки за цінними паперами під час їх продажу. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості (уцінки) боргових цінних паперів; списані суми дооцінки за цінними паперами під час їх продажу. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359)
323
Казначейство банку
Продовження
1406
1407
1408
141 1410 1411 1412 1413
1414
324
Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за борговими цінними паперами, що придбані з дисконтом, у торговому портфелі банку. За кредитом рахунка проводяться суми неамортизованого дисконту за цінниКА ми паперами, що придбані. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованого дисконту в разі продажу. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Неамортизована премія за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за борговими цінними паперами, що придбані з премією, у торговому портфелі банку. За дебетом рахунка проводяться суми неамортизованої премії за цінними А паперами, що придбані. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованої премії в разі продажу. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку. А За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих процентів; суми сплачених накопичених процентів під час купівлі цінних паперів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих процентів під час їх отримання; суми накопичених процентів у разі продажу цінних паперів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж Облігації внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним А банком України, у портфелі банку на продаж Облігації зовнішньої державної позики, що рефінансуються Національним банА ком України, у портфелі банку на продаж Боргові цінні папери органів державної влади та місцевого самоврядування, що А рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж Боргові цінні папери, випущені банками та небанківськими фінансовими установаА ми, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж Боргові цінні папери нефінансових підприємств, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж Призначення рахунків: облік номінальної вартості боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж. А За дебетом рахунків проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що придбані або переведені з інших портфелів банку. За кредитом рахунків проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що продані, погашені або переведені до інших портфелів банку
Додатки
Продовження
1415
1416
1417
1418
1419
Переоцінка боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік результатів переоцінки до справедливої вартості боргових цінних паперів, що обліковуються в портфелі банку на продаж. За дебетом рахунка проводяться суми збільшення вартості (дооцінки) боргоАП вих цінних паперів; списані суми уцінки за цінними паперами під час їх продажу або переведення до інших портфелів банку. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості (уцінки) боргових цінних паперів; списані суми дооцінки за цінними паперами під час їх продажу або переведення до інших портфелів банку Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за борговими цінними паперами, що придбані з дисконтом, у портфелі банку на продаж. КА За кредитом рахунка проводяться суми неамортизованого дисконту за цінними паперами, що придбані або переведені з інших портфелів банку. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованого дисконту в разі продажу або переведення цінних паперів до інших портфелів банку Неамортизована премія за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за борговими цінними паперами, що придбані з премією, у портфелі банку на продаж. А За дебетом рахунка проводяться суми неамортизованої премії за цінними паперами, що придбані або переведені з інших портфелів банку. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованої премії в разі продажу або переведення цінних паперів до інших портфелів банку Нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих процентів; суми нарахоА ваних процентів за цінними паперами, що переведені з інших портфелів; суми сплачених накопичених процентів під час купівлі цінних паперів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих процентів під час їх отримання; суми накопичених нарахованих процентів у разі продажу цінних паперів; суми нарахованих процентів під час переведення до інших портфелів банку; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів за борговими цінними паперами Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у А портфелі банку на продаж. За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих процентів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих процентів; суми нарахованих процентів, списаних у встановленому порядку
325
Казначейство банку
Продовження 142 1420 1421 1422 1423
1424
1426
1427
1428
326
Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення Облігації внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним А банком України, у портфелі банку до погашення Облігації зовнішньої державної позики, що рефінансуються Національним банА ком України, у портфелі банку до погашення Боргові цінні папери органів державної влади та місцевого самоврядування, що А рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення Боргові цінні папери, випущені банками та небанківськими фінансовими установами, А що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення Боргові цінні папери нефінансових підприємств, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення Призначення рахунків: облік номінальної вартості боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення. А За дебетом рахунків проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що придбані або переведені з іншого портфеля банку. За кредитом рахунків проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що погашені або переведені до іншого портфеля банку Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за борговими цінними паперами, що придбані з дисконтом, у портфелі банку до погашення. КА За кредитом рахунка проводяться суми неамортизованого дисконту за цінними паперами, що придбані або переведені з іншого портфеля банку. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованого дисконту в разі переведення цінних паперів до іншого портфеля банку Неамортизована премія за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за борговими цінними паперами, що придбані з премією, у портфелі банку до погашення. А За дебетом рахунка проводяться суми неамортизованої премії за цінними паперами, що придбані або переведені з іншого портфеля банку. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованої премії в разі переведення цінних паперів до іншого портфеля банку Нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих процентів; суми нарахоА ваних процентів за цінними паперами, що переведені з іншого портфеля; суми сплачених накопичених процентів під час купівлі цінних паперів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих процентів під час їх отримання; суми нарахованих процентів за цінними паперами, що переведені до іншого портфеля банку; суми, перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів за борговими цінними паперами
Додатки
Продовження
1429
143
1430
1435
1436
1437
Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у А портфелі банку до погашення. За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих процентів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих процентів; суми нарахованих процентів, списаних у встановленому порядку Боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у портфелі банку на продаж Боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік номінальної вартості боргових цінних паперів, емітованих Національним банком України, у портфелі банку на продаж. А За дебетом рахунка проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що придбані або переведені з інших портфелів банку. За кредитом рахунка проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що продані, погашені або переведені до інших портфелів банку Переоцінка боргових цінних паперів, емітованих Національним банком України, у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік результатів переоцінки до справедливої вартості боргових цінних паперів, емітованих Національним банком України, що обліковуються в портфелі банку на продаж. АП За дебетом рахунка проводяться суми збільшення вартості (дооцінки) боргових цінних паперів; списані суми уцінки за цінними паперами під час їх продажу або переведення до інших портфелів банку. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості (уцінки) боргових цінних паперів; списані суми дооцінки за цінними паперами під час їх продажу або переведення до інших портфелів банку Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком України, у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком України, що придбані з дисконтом, у портфелі банку на продаж. КА За кредитом рахунка проводяться суми неамортизованого дисконту за цінними паперами, що придбані або переведені з інших портфелів банку. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованого дисконту в разі продажу або переведення цінних паперів до інших портфелів банку Неамортизована премія за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком України, у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком України, що придбані з премією, у портфелі банку на продаж. А За дебетом рахунка проводяться суми неамортизованої премії за цінними паперами, що придбані або переведені з інших портфелів банку. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованої премії в разі продажу або переведення цінних паперів до інших портфелів банку
327
Казначейство банку
Продовження
1438
А
144
1440
А
1446
КА
1447
А
328
Нараховані доходи за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком України, у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком України, у портфелі банку на продаж. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих процентів; суми нарахованих процентів за цінними паперами, що переведені з інших портфелів; суми сплачених накопичених процентів під час купівлі цінних паперів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих процентів під час їх отримання; суми накопичених нарахованих процентів у разі продажу цінних паперів або переведення до інших портфелів банку Боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у портфелі банку до погашення Боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік номінальної вартості боргових цінних паперів, емітованих Національним банком України, у портфелі банку до погашення. За дебетом рахунка проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що придбані або переведені з іншого портфеля банку. За кредитом рахунка проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що погашені або переведені до іншого портфеля банку Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком України, у портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком України, що придбані з дисконтом, у портфелі банку до погашення. За кредитом рахунка проводяться суми неамортизованого дисконту за цінними паперами, що придбані або переведені з іншого портфеля банку. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованого дисконту в разі переведення цінних паперів до іншого портфеля банку Неамортизована премія за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком України, у портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком України, що придбані з премією, у портфелі банку до погашення. За дебетом рахунка проводяться суми неамортизованої премії за цінними паперами, що придбані або переведені з іншого портфеля банку. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованої премії в разі переведення цінних паперів до іншого портфеля банку
Додатки
Продовження
1448
А
149
1490
КА
1491
КА
1492
КА
1493
КА
Нараховані доходи за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком України, у портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за борговими цінними паперами, випущеними Національним банком України, у портфелі банку до погашення. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих процентів; суми нарахованих процентів за цінними паперами, що переведені з іншого портфеля; суми сплачених накопичених процентів під час купівлі цінних паперів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих процентів під час їх отримання; суми нарахованих процентів за цінними паперами, що переведені до іншого портфеля банку Резерви під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України Резерви під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік резервів, створених у зв’язку із зменшенням корисності боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку Резерви під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік резервів, створених у зв’язку із зменшенням корисності боргових цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку Резерви під заборгованість за нарахованими доходами за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік резервів на покриття заборгованості за нарахованими доходами за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку Резерви під заборгованість за нарахованими доходами за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік резервів на покриття заборгованості за нарахованими доходами за борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку.
329
Казначейство банку
Продовження 15 150
1500
1502
1507
1508
1509
330
Кошти в інших банках Кошти на вимогу в інших банках Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках Призначення рахунка: облік коштів на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках; вкладів (депозитів) на вимогу в інших банках; отриманих кредитів овердрафт. За дебетом рахунка проводяться суми, що надходять на користь банку та його АП клієнтів. За кредитом рахунка проводяться суми, що списуються згідно з дорученням банку за власними операціями, за операціями його клієнтів; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; суми, що обумовлені договором між банком-кореспондентом та банком — власником рахунка, у тому числі отримані кредити овердрафт Кошти банків у розрахунках Призначення рахунка: облік коштів у розрахунках, грошового покриття, розміщеного в інших банках, які вимагає банк-контрагент за різними операціями (акредитивами тощо). За дебетом рахунка проводяться суми грошового покриття за відповідними А операціями, у тому числі за акредитивами тощо. За кредитом рахунка проводяться суми виконаних акредитивів тощо; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості та суми списаної безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Нараховані витрати за отриманими кредитами овердрафт від інших банків Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за отриманими кредитами П овердрафт від інших банків. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Нараховані доходи за коштами на вимогу в інших банках Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за коштами на вимогу, розміщеними в інших банках. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. А За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за нарахованими доходами. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Прострочені нараховані доходи за коштами на вимогу в інших банках Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за коштами на вимогу, розміщеними в інших банках. А За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження 151
1510
А
1512
А
1513
А
1514
А
Строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках Депозити овернайт, що розміщені в інших банках Призначення рахунка: облік депозитів овернайт, що розміщені банками в інших банках строком на один робочий день. За дебетом рахунка проводяться суми розміщених депозитів овернайт. За кредитом рахунка проводяться суми повернених коштів у разі закінчення строку депозиту; суми коштів, що перераховані на відповідні рахунки строкових депозитів; суми коштів, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за строковими вкладами (депозитами). (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Короткострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках Призначення рахунка: облік короткострокових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках. За дебетом рахунка проводяться суми розміщених короткострокових вкладів (депозитів). За кредитом рахунка проводяться суми повернених вкладів (депозитів); суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за строковими вкладами (депозитами). (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках Призначення рахунка: облік довгострокових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках. За дебетом рахунка проводяться суми розміщених довгострокових вкладів (депозитів). За кредитом рахунка проводяться суми повернених вкладів (депозитів); суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за строковими вкладами (депозитами). (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановами Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229, від 27.12.2007 р. № 482) Довгострокові вклади (депозити), що розміщені на умовах субординованого боргу Призначення рахунка: облік коштів, що розміщені на умовах субординованого боргу. За дебетом рахунка проводяться суми розміщених вкладів (депозитів) на умовах субординованого боргу. За кредитом рахунка проводяться суми повернення субординованого боргу; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за строковими вкладами (депозитами). (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановами Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229, від 27.12.2007 р. № 482)
331
Казначейство банку
Продовження
1515
А
1516
КА
1517
А
1518
А
1519
А
332
Неамортизована премія за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках. За дебетом рахунка проводяться суми премії під час розміщення строкових вкладів (депозитів). За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період. (групу рахунків 151 доповнено рахунком 1515 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Неамортизований дисконт за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту під час розміщення строкових вкладів (депозитів). За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період. (групу рахунків 151 доповнено рахунком 1516 КА згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Прострочена заборгованість за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках. За дебетом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за строковими вкладами (депозитами). За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за строковими вкладами (депозитами); суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за нарахованими доходами. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Прострочені нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках. За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження 152
1520
А
1521
А
1522
А
1523
А
1524
А
1525
А
Кредити, що надані іншим банкам Фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам Призначення рахунка: облік заборгованості інших банків за фінансовим лізингом. За дебетом рахунка проводяться суми заборгованості за фінансовим лізингом. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за фінансовим лізингом. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Кредити овернайт, що надані іншим банкам Призначення рахунка: облік кредитів овернайт, що надані іншим банкам строком на один робочий день. За дебетом рахунка проводяться суми наданих кредитів овернайт. За кредитом рахунка проводяться суми погашеної заборгованості за кредитами овернайт; суми, що перераховані на відповідні рахунки з обліку кредитів у разі зміни початкової дати їх погашення; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за кредитами. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Кредити, що надані іншим банкам за операціями репо Призначення рахунка: облік кредитів, що надані іншим банкам за операціями репо. За дебетом рахунка проводяться суми кредитів, що надані іншим банкам за операціями репо. За кредитом рахунка проводяться суми, що надійшли від інших банків за операціями репо Короткострокові кредити, що надані іншим банкам Призначення рахунка: облік короткострокових кредитів, що надані іншим банкам За дебетом рахунка проводяться суми наданих короткострокових кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за кредитами. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Довгострокові кредити, що надані іншим банкам Призначення рахунка: облік довгострокових кредитів, що надані іншим банкам. За цим рахунком обліковуються, наприклад, субординовані кредити, що надані іншим банкам. За дебетом рахунка проводяться суми наданих довгострокових кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за кредитами. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Неамортизована премія за кредитами, що надані іншим банкам Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за кредитами, що надані іншим банкам. За дебетом рахунка проводяться суми премії за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період. (групу рахунків 152 доповнено рахунком 1525 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229)
333
Казначейство банку
Продовження
1526
1527
1528
1529
158
Неамортизований дисконт за кредитами, що надані іншим банкам Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за кредитами, що надані з дисконтом іншим банкам. КА За кредитом рахунка проводиться сума дисконту за наданими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період Прострочена заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за кредитами, у тому числі кредитами овердрафт, що надані іншим банкам. За дебетом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за наданиА ми кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за кредитами; суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за кредитами, що надані іншим банкам. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. А За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів, що надані іншим банкам. А За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Групу рахунків виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
159
1590
КА
1591
КА
334
Резерви під заборгованість інших банків Резерви під заборгованість інших банків за кредитними операціями Призначення рахунка: облік сум сформованих резервів за кредитними операціями з іншими банками. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів; суми збільшення резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Рахунок виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження
1592
1593 16 160
1600
1602
1607
1608
Резерви за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках Призначення рахунка: облік сум сформованих резервів за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів; суми збільКА шення резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Рахунок виключено (згідно з постановою Правління Національного банку КА України від 27.12.2007 р. № 482) Кошти інших банків Кошти на вимогу інших банків Кореспондентські рахунки інших банків Призначення рахунка: облік коштів на кореспондентських рахунках, що відкриті іншим банкам; вкладів (депозитів) на вимогу, залучених від інших банків; облік кредитів овердрафт, що надані іншим банкам. За дебетом рахунка проводяться суми коштів, що списуються банком на підставі розпоряджень банків — власників рахунків за власними операціями та за операціями його клієнтів; суми коштів, що підлягають примусовому стягненАП ню відповідно до законодавства України; у випадках, обумовлених договором між банком та банком-кореспондентом; суми наданих кредитів овердрафт. За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що надходять на користь банків-кореспондентів та їх клієнтів; суми непогашених кредитів овердрафт, що перераховуються на рахунок простроченої заборгованості за кредитами. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Кошти в розрахунках інших банків Призначення рахунка: облік коштів у розрахунках, грошового покриття інших банків за різними операціями (акредитиви тощо). П За кредитом рахунка проводяться суми отриманих коштів для забезпечення розрахунків. За дебетом рахунка проводяться суми виконаних акредитивів за дорученням банку-емітента; списання коштів за призначенням Нараховані доходи за кредитами овердрафт, що надані іншим банкам Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за кредитами овердрафт, що надані іншим банкам. А За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів. Нараховані витрати за коштами на вимогу інших банків Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за коштами на вимогу інших П банків. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати
335
Казначейство банку
Продовження 161
1610
1612
1613
1615
1616
336
Строкові вклади (депозити) інших банків Депозити овернайт інших банків Призначення рахунка: облік депозитів овернайт, що отримані від інших банків строком на один робочий день. За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від інших банків П на депозити овернайт. За дебетом рахунка проводяться суми повернених коштів у разі закінчення строку депозиту; суми коштів, що перераховані на відповідні рахунки строкових вкладів (депозитів) Короткострокові вклади (депозити) інших банків Призначення рахунка: облік короткострокових вкладів (депозитів) інших банків. За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від інших банків П на короткострокові вклади (депозити). За дебетом рахунка проводяться суми повернених короткострокових вкладів (депозитів); суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за неповерненими вкладами (депозитами) Довгострокові вклади (депозити) інших банків Призначення рахунка: облік довгострокових вкладів (депозитів) інших банків. За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від інших банків на довгострокові вклади (депозити). П За дебетом рахунка проводяться суми повернених довгострокових вкладів (депозитів); суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за неповерненими вкладами (депозитами). (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Неамортизована премія за строковими вкладами (депозитами) інших банків Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за строковими вкладами (депозитами) інших банків. За кредитом рахунка проводяться суми премії під час отримання строкових П вкладів (депозитів). За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування витрат за звітний період. (групу рахунків 161 доповнено рахунком 1615 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Неамортизований дисконт за строковими вкладами (депозитами) інших банків Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за строковими вкладами (депозитами) інших банків. За дебетом рахунка проводяться суми дисконту під час отримання строкових КП вкладів (депозитів). За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період. (групу рахунків 161 доповнено рахунком 1616 КП згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229)
Додатки
Продовження
1617
П
1618
П
162
1621
П
1622
П
1623
П
1624
П
Прострочена заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за строковими вкладами (депозитами) інших банків. За кредитом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за отриманими строковими вкладами (депозитами) інших банків. За дебетом рахунка проводяться суми повернених строкових вкладів (депозитів) Нараховані витрати за строковими вкладами (депозитами) інших банків Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за строковими вкладами (депозитами) інших банків. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Кредити, що отримані від інших банків Кредити овернайт, що отримані від інших банків Призначення рахунка: облік кредитів овернайт, що отримані від інших банків строком на один робочий день. За кредитом рахунка проводяться суми кредитів овернайт, що отримані від інших банків. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за кредитами овернайт; суми, що перераховані на відповідні рахунки короткострокових, довгострокових кредитів; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за кредитами Кредити, що отримані від інших банків за операціями репо Призначення рахунка: облік кредитів, що отримані від інших банків за операціями репо. За кредитом рахунка проводяться суми кредитів, що отримані від інших банків за операціями репо. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за кредитами, що отримані від інших банків за операціями репо Короткострокові кредити, що отримані від інших банків Призначення рахунка: облік короткострокових кредитів, що отримані від інших банків. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих короткострокових кредитів. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за короткостроковими кредитами; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за кредитами Довгострокові кредити, що отримані від інших банків Призначення рахунка: облік довгострокових кредитів, що отримані від інших банків. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих довгострокових кредитів. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за довгостроковими кредитами; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за кредитами
337
Казначейство банку
Продовження
1625
1626
1627
1628
17
Неамортизована премія за кредитами, що отримані від інших банків Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за кредитами, що отримані від інших банків. За кредитом рахунка проводяться суми премії за кредитами, що отримані від П інших банків. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування витрат за звітний період. (групу рахунків 162 доповнено рахунком 1625 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Неамортизований дисконт за кредитами, що отримані від інших банків Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за кредитами, що отримані з дисконтом від інших банків. КП За дебетом рахунка проводяться суми дисконту за кредитами, що отримані від інших банків. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період Прострочена заборгованість за кредитами, що отримані від інших банків Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за кредитами, що отримані від інших банків. П За кредитом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за отриманими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за отриманими кредитами Нараховані витрати за кредитами, що отримані від інших банків Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за кредитами, що отримані П від інших банків. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Розділ виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
18 181
1811
А
1819
А
338
Дебіторська заборгованість за операціями з банками Дебіторська заборгованість за операціями з банками Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою Призначення рахунка: облік дебіторської заборгованості за операціями з банками з підкріплення готівкою. За дебетом рахунка проводяться суми перерахування коштів за готівку або суми готівки, що передається. За кредитом рахунка проводяться суми з погашення дебіторської заборгованості за операціями з готівкою. Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками Призначення рахунка: облік сум дебіторської заборгованості за операціями з банками, у тому числі за операціями з банківськими металами. За цим рахунком, наприклад, обліковуються суми виплачених гарантій, що забезпечені контргарантією платоспроможного банку до їх погашення цим банком. За дебетом рахунка проводяться суми дебіторської заборгованості за операціями з банками. За кредитом рахунка проводяться суми погашення дебіторської заборгованості за операціями з банками
Додатки
Продовження 188
Групу рахунків виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
189
1890
КА
19 191
1911
П
1919
П
20 201
2010
А
2016
КА
Резерви під дебіторську заборгованість за операціями з банками Резерви під дебіторську заборгованість за операціями з банками Призначення рахунка: облік сум сформованих резервів на відшкодування можливих втрат за дебіторською заборгованістю за операціями з банками. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів; суми збільшення резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку Кредиторська заборгованість за операціями з банками Кредиторська заборгованість за операціями з банками Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою Призначення рахунка: облік кредиторської заборгованості за операціями з банками з підкріплення готівкою. За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості за операціями з готівкою. За дебетом рахунка проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за операціями з готівкою Інша кредиторська заборгованість за операціями з банками Призначення рахунка: облік сум кредиторської заборгованості за операціями з банками, у тому числі за операціями з банківськими металами. За цим рахунком, наприклад, обліковуються суми проданих дорожніх чеків до часу перерахування сум емітентам; кошти банків до настання дати валютування. За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості за операціями з банками. За дебетом рахунка проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за операціями з банками Клас 2. Операції з клієнтами Кредити, що надані суб’єктам господарювання Кредити, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання Кредити, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік кредитів, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми кредитів, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання. За кредитом рахунка проводяться суми, що надійшли від суб’єктів господарювання за операціями репо Неамортизований дисконт за кредитами, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за кредитами, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту за наданими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період. (групу рахунків 201 доповнено рахунком 2016 КА згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457)
339
Казначейство банку
Продовження
2018
202
2020
2026
2027
2028
340
Нараховані доходи за кредитами, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за кредитами, що надані за А операціями репо суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання Кредити, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання Кредити, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік кредитів, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання до настання строку їх платежу. Векселі, придбані з метою подальшого продажу, обліковуються за рахунками з обліку цінних паперів у портфелі банку на продаж. За дебетом рахунка проводяться суми номінальної вартості врахованих вексеА лів. За кредитом рахунка проводяться суми, що надійшли під час настання строку платежу за векселем; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Неамортизований дисконт за врахованими векселями суб’єктів господарювання Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за врахованими векселями суб’єктів господарювання, що придбані з дисконтом. КА За кредитом рахунка проводяться суми дисконту під час придбання векселів. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період Прострочена заборгованість за кредитами, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за кредитами, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за врахоА ваними векселями. За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за врахованими векселями; суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Нараховані доходи за кредитами, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за кредитами, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання. А За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження
2029
203
2030
2036
2037
2038
Прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за кредитами, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання. А За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання Призначення рахунка: облік вартості прав грошової вимоги за факторинговими операціями. За дебетом рахунка проводяться суми наданих коштів за операціями факторингу. А За кредитом рахунка проводяться суми, що отримані за операціями факторингу; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Неамортизований дисконт за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за вимогами, що приКА дбані з дисконтом за операціями факторингу із суб’єктами господарювання. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту за наданими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період Прострочена заборгованість за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за вимогаА ми, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання. За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання; суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Нараховані доходи за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання. А За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
341
Казначейство банку
Продовження
2039
206
2062
2063
2065
2066
342
Прострочені нараховані доходи за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання. А За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік короткострокових кредитів, що надані суб’єктам господарювання на здійснення поточної діяльності, у тому числі здійснення операцій з експорту та імпорту товарів і послуг. А За дебетом рахунка проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік довгострокових кредитів, що надані суб’єктам господарювання на здійснення поточної діяльності, у тому числі для здійснення операцій з експорту та імпорту товарів і послуг. А За дебетом рахунка проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Неамортизована премія за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання. А За дебетом рахунка проводяться суми премії за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період. (групу рахунків 206 доповнено рахунком 2065 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Неамортизований дисконт за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за кредитами в поКА точну діяльність, що надані з дисконтом суб’єктам господарювання. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту за наданими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період
Додатки
Продовження
2067
2068
2069
207
2071
2072
Прострочена заборгованість за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за наданиА ми кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання. А За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання. А За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Фінансовий лізинг (оренда), що наданий суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік переданих у користування суб’єктам господарювання основних засобів за договорами фінансового лізингу (оренди). За дебетом рахунка відображається вартість основних засобів, наданих у А фінансовий лізинг (оренду). За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за фінансовим лізингом (орендою). (групу рахунків 207 доповнено рахунком 2071 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Короткострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік короткострокових кредитів в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання. А За дебетом рахунка проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановами Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457, від 27.12.2007 р. № 482)
343
Казначейство банку
Продовження
2073
А
2074
А
2075
А
2076
КА
2077
А
344
Довгострокові кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік довгострокових кредитів в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановами Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457, від 27.12.2007 р. № 482) Довгострокові кредити, що надані суб’єктам господарювання за участю кредитів Національного банку України Призначення рахунка: облік довгострокових кредитів, що надані суб’єктам господарювання, за участю кредитів, що отримані від Національного банку України. За дебетом рахунка проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Неамортизована премія за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми премії за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Неамортизований дисконт за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані з дисконтом суб’єктам господарювання. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту за наданими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження
2078
А
2079
А
208
2082
А
2083
А
2085
А
2086
КА
Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання Короткострокові іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік короткострокових іпотечних кредитів, що надані суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Довгострокові іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік довгострокових іпотечних кредитів, що надані суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Неамортизована премія за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми премії за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період Неамортизований дисконт за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за іпотечними кредитами, що надані з дисконтом суб’єктам господарювання. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту за наданими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період
345
Казначейство банку
Продовження
2087
2088
2089
209
Прострочена заборгованість за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за наданиА ми кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Нараховані доходи за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання. А За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Прострочені нараховані доходи за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих доходів. А За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) (розділ 20 доповнено групою рахунків 208 згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Групу рахунків виключено (група рахунків 209 із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457, виключено з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
21 210 2102
А
2103
А
346
Кредити, що надані органам державної влади Кредити, що надані органам державної влади Короткострокові кредити, що надані органам державної влади (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Довгострокові кредити, що надані органам державної влади Призначення рахунків: за цими рахунками обліковуються короткострокові та довгострокові кредити відповідно, що надані органам державної влади. За дебетом рахунків проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановами Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457, від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження
2105
А
2106
КА
2107 2108
А А
2109
А
211 2112
А
2113
А
Неамортизована премія за кредитами, що надані органам державної влади Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за кредитами, що надані органам державної влади. За дебетом рахунка проводяться суми премії за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період. (групу рахунків 210 доповнено рахунком 2105 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Неамортизований дисконт за кредитами, що надані органам державної влади Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за кредитами, що надані з дисконтом органам державної влади. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту за наданими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період Прострочена заборгованість за кредитами, що надані органам державної влади Нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади Прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади Призначення рахунків: за цими рахунками обліковуються відповідно суми простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми нарахованих доходів та прострочених нарахованих доходів за кредитами, що надані органам державної влади. За дебетом рахунка проводяться відповідно суми простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми нарахованих доходів за наданими кредитами; суми прострочених нарахованих доходів за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Кредити, що надані органам місцевого самоврядування Короткострокові кредити, що надані органам місцевого самоврядування (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Довгострокові кредити, що надані органам місцевого самоврядування Призначення рахунків: за цими рахунками обліковуються короткострокові та довгострокові кредити відповідно, що надані органам місцевого самоврядування. За дебетом рахунків проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунків проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановами Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457, від 27.12.2007 р. № 482)
347
Казначейство банку
Продовження
2115
А
2116
КА
2117
А
2118
А
2119
А
212 2122
А
2123
А
348
Неамортизована премія за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування. За дебетом рахунка проводяться суми премії за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період. (групу рахунків 211 доповнено рахунком 2115 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Неамортизований дисконт за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за кредитами, що надані з дисконтом органам місцевого самоврядування. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту за наданими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період Прострочена заборгованість за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування Нараховані доходи за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування Прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування Призначення рахунків: за цими рахунками обліковуються відповідно суми простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми нарахованих доходів та прострочених нарахованих доходів за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування. За дебетом рахунків проводяться відповідно суми простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми нарахованих доходів за наданими кредитами; суми прострочених нарахованих доходів за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Іпотечні кредити, що надані органам державної влади Короткострокові іпотечні кредити, що надані органам державної влади Довгострокові іпотечні кредити, що надані органам державної влади Призначення рахунків: за цими рахунками обліковуються короткострокові та довгострокові іпотечні кредити відповідно, що надані органам державної влади. За дебетом рахунків проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження
2125
А
2126
КА
2127
А
2128
А
2129
А
213 2132
А
2133
А
Неамортизована премія за іпотечними кредитами, що надані органам державної влади Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за іпотечними кредитами, що надані органам державної влади. За дебетом рахунка проводяться суми премії за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період Неамортизований дисконт за іпотечними кредитами, що надані органам державної влади Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за іпотечними кредитами, що надані з дисконтом органам державної влади. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту за наданими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період Прострочена заборгованість за іпотечними кредитами, що надані органам державної влади Нараховані доходи за іпотечними кредитами, що надані органам державної влади Прострочені нараховані доходи за іпотечними кредитами, що надані органам державної влади Призначення рахунків: за цими рахунками обліковуються відповідно суми простроченої заборгованості за наданими іпотечними кредитами; суми нарахованих доходів та прострочених нарахованих доходів за іпотечними кредитами, що надані органам державної влади. За дебетом рахунка проводяться відповідно суми простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми нарахованих доходів за наданими кредитами; суми прострочених нарахованих доходів за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) (розділ 21 доповнено групою рахунків 212 згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування Короткострокові іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування Довгострокові іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування Призначення рахунків: за цими рахунками обліковуються короткострокові та довгострокові іпотечні кредити відповідно, що надані органам місцевого самоврядування. За дебетом рахунків проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунків проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
349
Казначейство банку
Продовження
2135
2136
2137 2138
2139
219
Неамортизована премія за іпотечними кредитами, що надані органам місцевого самоврядування Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за іпотечними кредитами, А що надані органам місцевого самоврядування. За дебетом рахунка проводяться суми премії за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період Неамортизований дисконт за іпотечними кредитами, що надані органам місцевого самоврядування Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за іпотечними кредиКА тами, що надані з дисконтом органам місцевого самоврядування. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту за наданими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період Прострочена заборгованість за іпотечними кредитами, що надані органам А місцевого самоврядування Нараховані доходи за іпотечними кредитами, що надані органам місцевого А самоврядування Прострочені нараховані доходи за іпотечними кредитами, що надані органам місцевого самоврядування Призначення рахунків: за цими рахунками обліковуються відповідно суми простроченої заборгованості за наданими іпотечними кредитами; суми нарахованих доходів та прострочених нарахованих доходів за іпотечними кредитами, що надані органам місцевого самоврядування. За дебетом рахунків проводяться відповідно суми простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми нарахованих доходів за наданими кредитами; А суми прострочених нарахованих доходів за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) (розділ 21 доповнено групою рахунків 213 згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Групу рахунків виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
22 220
2202
350
А
Кредити, що надані фізичним особам Кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам Короткострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік короткострокових кредитів на поточні потреби, що надані фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження
2203
А
2205
А
2206
КА
2207
А
2208
А
Довгострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік довгострокових кредитів на поточні потреби, що надані фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Неамортизована премія за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми премії за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період. (групу рахунків 220 доповнено рахунком 2205 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Неамортизований дисконт за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за кредитами на поточні потреби, що надані з дисконтом фізичним особам. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту за наданими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період Прострочена заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за наданими кредитами; суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
351
Казначейство банку
Продовження
2209
А
221
2211
А
2215
А
2216
КА
2217
А
2218
А
352
Прострочені нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам Фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам Призначення рахунка: облік переданих у користування фізичним особам основних засобів за договорами фінансового лізингу (оренди). За дебетом рахунка відображається вартість основних засобів, що надані у фінансовий лізинг (оренду). За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за фінансовим лізингом (орендою) Неамортизована премія за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми премії за фінансовим лізингом. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період Неамортизований дисконт за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за фінансовим лізингом, що наданий з дисконтом фізичним особам. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту за фінансовим лізингом. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період Прострочена заборгованість за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за фінансовим лізингом. За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за фінансовим лізингом; суми списаної безнадійної заборгованості Нараховані доходи за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів
Додатки
Продовження
2219
А
222
2220
А
2226
КА
2227
А
2228
А
Прострочені нараховані доходи за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (група рахунків 221 із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457, у редакції постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам Кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам Призначення рахунка: облік кредитів, що надані за врахованими векселями фізичним особам до настання строку їх платежу. За дебетом рахунка проводяться суми номінальної вартості врахованих векселів. За кредитом рахунка проводяться суми, що надійшли під час настання строку платежу за векселем; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Неамортизований дисконт за врахованими векселями фізичних осіб Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за врахованими векселями фізичних осіб, що придбані з дисконтом. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту під час придбання векселів. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період Прострочена заборгованість за кредитами, що надані за врахованими векселями фізичним особам Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за кредитами, що надані за врахованими векселями фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за врахованими векселями. За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за врахованими векселями; суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Нараховані доходи за кредитами, що надані за врахованими векселями фізичним особам Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за кредитами, що надані за врахованими векселями фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
353
Казначейство банку
Продовження
2229
А
223
2232
А
2233
А
2235
А
2236
КА
2237
А
354
Прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані за врахованими векселями фізичним особам Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за кредитами, що надані за врахованими векселями фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Іпотечні кредити, що надані фізичним особам Короткострокові іпотечні кредити, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік короткострокових іпотечних кредитів, що надані фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Довгострокові іпотечні кредити, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік довгострокових іпотечних кредитів, що надані фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми наданих кредитів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Неамортизована премія за іпотечними кредитами, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за іпотечними кредитами, що надані фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми премії за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період Неамортизований дисконт за іпотечними кредитами, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за іпотечними кредитами, що надані з дисконтом фізичним особам. За кредитом рахунка проводяться суми дисконту за наданими кредитами. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період Прострочена заборгованість за іпотечними кредитами, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік простроченої заборгованості за іпотечними кредитами, що надані фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми простроченої заборгованості за наданими кредитами. За кредитом рахунка проводяться суми погашення простроченої заборгованості за наданими кредитами; суми списання безнадійної заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження
2238
2239
229
24 240
2400
2401
Нараховані доходи за іпотечними кредитами, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за іпотечними кредитами, що надані фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. А За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Прострочені нараховані доходи за іпотечними кредитами, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за іпотечними кредитами, що надані фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих доходів. А За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) (розділ 22 доповнено групою рахунків 223 згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Групу рахунків виключено (група рахунків 229 із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457, виключено згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Резерви під заборгованість за кредитами, що надані клієнтам (назва розділу у редакції постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Резерви під заборгованість за кредитами, що надані клієнтам Резерви під кредити, що надані клієнтам та оцінюються на індивідуальній основі Призначення рахунка: облік сум сформованих резервів за кредитами, що оцінюються на індивідуальній основі. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів; суми збільКА шення резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Резерви під кредити, що надані клієнтам та оцінюються на портфельній основі Призначення рахунка: облік сум сформованих резервів за кредитами, що оцінюються на портфельній основі. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів; суми збільКА шення резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
355
Казначейство банку
Продовження 248
Групу рахунків виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
249
Групу рахунків виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
25 251
2512
2513
2518
252
2520
2523
356
Кошти бюджету та позабюджетних фондів України Кошти Державного бюджету України Кошти Державного бюджету України цільового характеру Призначення рахунка: облік коштів Державного бюджету України для здійснення цільових платежів. П За кредитом рахунка проводиться зарахування коштів. За дебетом рахунка проводиться перерахування коштів за цільовим призначенням Кошти Державного Казначейства України Призначення рахунка: облік коштів Державного Казначейства України. За кредитом рахунка проводяться суми коштів Державного бюджету України, П що надійшли на рахунки органів Державного Казначейства України для подальшого здійснення платежів. За дебетом рахунка проводиться перерахування сум згідно з призначенням Нараховані витрати за коштами Державного бюджету України Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за коштами Державного П бюджету України. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Бюджетні кошти клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України Поточні рахунки клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України Призначення рахунка: облік коштів бюджетних установ за загальним фондом державного бюджету. П За кредитом рахунка проводяться суми коштів загального фонду державного бюджету, що надходять у встановленому порядку бюджетним установам. За дебетом рахунка проводяться суми коштів, що перераховуються згідно з призначенням Поточні рахунки цільового характеру клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України Призначення рахунка: облік коштів Державного бюджету України для здійП снення цільових платежів клієнтів. За кредитом рахунка проводяться суми коштів на визначені цілі. За дебетом рахунка проводяться суми використання коштів
Додатки
Продовження
2525
П
2526
П
2528
П
253
2530
П
2531
П
Вклади (депозити) клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України Призначення рахунка: облік депозитів, що розміщені бюджетними установами. За кредитом рахунка проводяться суми розміщених клієнтами вкладів (депозитів). За дебетом рахунка проводяться суми повернених вкладів (депозитів). Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України Призначення рахунка: облік коштів у розрахунках (акредитиви, чеки, розрахунки за разовими заліками та інші). В аналітичному обліку відкриваються особові рахунки клієнтам за кожним видом розрахунків. Режим рахунків за акредитивами, чеками та за разовими заліками визначається нормативноправовими актами Національного банку України. За кредитом рахунка проводиться надходження коштів, призначених для забезпечення розрахунків. За дебетом рахунка проводяться суми списання коштів за призначенням Нараховані витрати за коштами клієнтів банку, що утримуються за рахунок Державного бюджету України Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за бюджетними коштами. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Кошти бюджетних установ, що включаються до спеціального фонду Державного бюджету України Кошти бюджетних установ, що включаються до спеціального фонду Державного бюджету України Призначення рахунка: облік власних надходжень установ, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у тому числі спеціальних коштів бюджетних установ; коштів, що отримані бюджетними установами на виконання окремих доручень; інших власних надходжень бюджетних установ. За кредитом рахунка проводяться суми власних коштів, що надходять клієнтам і включаються до доходів спеціального фонду Державного бюджету України. За дебетом рахунка проводяться суми видатків спеціального фонду Державного бюджету України за дорученнями клієнтів Кошти, що вилучені уповноваженими органами Призначення рахунка: облік коштів, що вилучаються правоохоронними, митними органами за порушення законодавства України або виявлені іншими органами як безхазяйні і перебувають у тимчасовому розпорядженні цих органів. За кредитом рахунка проводяться суми надходжень коштів, що вилучаються правоохоронними, митними органами за порушення законодавства України або виявлені іншими органами як безхазяйні. За дебетом рахунка проводяться суми списання коштів за дорученням правоохоронних, митних та фінансових органів на підставі постанови про відмову в порушенні кримінальної справи; для повернення коштів власнику, якщо такий виявився у термін, передбачений законодавством; для зарахування коштів до державного бюджету на підставі рішення суду або рішення виконавчого комітету районної, міської ради народних депутатів, винесених за заявою фінансового органу про визнання коштів безхазяйними
357
Казначейство банку
Продовження
2538
254 2541
2542
2544
2545
2546
2548
255
2552
358
Нараховані витрати за коштами бюджетних установ, що включаються до спеціального фонду Державного бюджету України Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за власними надходженнями установ, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, П у тому числі спеціальних коштів бюджетних установ; коштів, що отримані бюджетними установами на виконання окремих доручень; інших власних надходжень бюджетних установ. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів П Кошти бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів Кошти районних, міських, селищних та сільських бюджетів Призначення рахунків: облік коштів місцевих бюджетів і коштів, що перераховані з місцевих бюджетів розпорядникам коштів. За кредитом рахунків проводяться суми коштів загального фонду місцевих П бюджетів, що надходять у встановленому порядку до бюджетних установ. За дебетом рахунків проводяться суми, що перераховуються на поточні рахунки розпорядників коштів, а також видатки, які здійснюють розпорядники коштів, та повернення помилково зарахованих коштів Кошти бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів цільовоП го характеру Кошти районних, міських, селищних та сільських бюджетів цільового характеру Призначення рахунків: облік коштів місцевих бюджетів на цільові програми. За кредитом рахунків проводяться суми місцевих бюджетів на визначені П власниками цілі. За дебетом рахунків проводиться використання коштів або повернення помилково зарахованих коштів Вклади (депозити) місцевих бюджетів Призначення рахунка: облік вкладів (депозитів), що розміщені бюджетними П установами. За кредитом рахунка проводяться суми розміщених клієнтами вкладів (депозитів). За дебетом рахунка проводяться суми повернених вкладів (депозитів) Нараховані витрати за коштами місцевих бюджетів Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за коштами місцевих бюджетів. П За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати. Кошти бюджетних установ, що включаються до спеціального фонду бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів Призначення рахунка: облік коштів у розрахунках (акредитиви, чеки, розрахунки за разовими заліками та інші). В аналітичному обліку відкриваються особові рахунки за кожним видом розрахунків. Режим рахунків за акредитиП вами, чеками та за разовими заліками визначається нормативно-правовими актами Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться надходження коштів, що призначені для забезпечення розрахунків. За дебетом рахунка проводяться суми списання коштів за призначенням
Додатки
Продовження
2553
П
2554
П
2555
П
2558
П
Кошти бюджетних установ, що включаються до спеціального фонду бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів Призначення рахунка: облік власних надходжень установ, що утримуються за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, у тому числі спеціальних коштів бюджетних установ; коштів, що отримані бюджетними установами на виконання окремих доручень; інших власних надходжень бюджетних установ. За кредитом рахунка проводяться суми власних коштів, що надходять клієнтам і включаються до доходів спеціальних фондів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів. За дебетом рахунка проводяться суми видатків спеціальних фондів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів за дорученнями клієнтів Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок районних, міських, селищних та сільських бюджетів Призначення рахунка: облік коштів у розрахунках (акредитиви, чеки, розрахунки за разовими заліками та інші). В аналітичному обліку відкриваються особові рахунки клієнтам за кожним видом розрахунків. Режим рахунків за акредитивами, чеками та за разовими заліками визначається нормативноправовими актами Національного банку України. За кредитом рахунка проводиться надходження коштів, призначених для забезпечення розрахунків. За дебетом рахунка проводяться суми списання коштів за призначенням Кошти бюджетних установ, що включаються до спеціальних фондів районних, міських, районних у містах, селищних та сільських бюджетів Призначення рахунка: облік власних надходжень установ, що утримуються за рахунок коштів районних, міських, районних у містах, селищних та сільських бюджетів, у тому числі спеціальних коштів бюджетних установ; коштів, що отримані бюджетними установами на виконання окремих доручень; інших власних надходжень бюджетних установ. За кредитом рахунка проводяться суми власних коштів, що надходять клієнтам і включаються до доходів спеціальних фондів районних, міських, районних у містах, селищних та сільських бюджетів. За дебетом рахунка проводяться суми видатків спеціальних фондів районних, міських, районних у містах, селищних та сільських бюджетів за дорученнями клієнтів Нараховані витрати за коштами бюджетних установ, що включаються до спеціального фонду бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за власними надходженнями установ, що утримуються за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських бюджетів, у тому числі спеціальних коштів бюджетних установ; коштів, що отримані бюджетними установами на виконання окремих доручень; інших власних надходжень бюджетних установ. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати
359
Казначейство банку
Продовження 256
2560
П
2561
П
2562
П
2565
П
2568
П
257
2570
360
П
Кошти позабюджетних фондів Державні позабюджетні фонди Призначення рахунка: облік коштів державних позабюджетних фондів, що створюються відповідно до законодавства України, а також сум кредиторської заборгованості банку за операціями щодо виплати пенсій та здійснення інших видатків за рахунок коштів, що отримані від Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення. За кредитом рахунка проводяться суми надходжень до фондів, а також суми, що отримані банком від Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення за операціями щодо виплати пенсій та здійснення інших видатків за рахунок коштів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення. За дебетом рахунка проводяться суми за дорученням фондів, а також суми погашення кредиторської заборгованості банку за операціями щодо виплати пенсій і здійснення інших видатків за рахунок коштів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення Галузеві позабюджетні фонди Регіональні позабюджетні фонди Призначення рахунків: облік коштів позабюджетних фондів, які створюються відповідно до законодавства України. За кредитом рахунків проводяться суми надходжень до фондів. За дебетом рахунків проводяться платежі за дорученнями фондів Цільові кошти позабюджетних фондів Призначення рахунка: облік коштів позабюджетних фондів для здійснення цільових платежів. За кредитом рахунка проводяться суми, що перераховують позабюджетні фонди на визначені ними цілі. За дебетом рахунка проводиться використання коштів Нараховані витрати за коштами позабюджетних фондів Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за коштами позабюджетних фондів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Кошти державного та місцевого бюджетів для виплат Кошти державного бюджету для виплат Призначення рахунка: облік коштів для проведення готівкових виплат з Державного бюджету України, а також сум кредиторської заборгованості банку за операціями щодо виплати пенсії з Державного бюджету України. За кредитом рахунка проводяться суми коштів, у тому числі за операціями щодо виплат соціального характеру, що надходять у встановленому порядку від органів Державного Казначейства України. За дебетом рахунка проводяться суми видатків як готівкою, так і шляхом перерахування коштів на поточні, вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, а також суми погашення кредиторської заборгованості банку за операціями щодо виплати пенсій
Додатки
Продовження
2571
2572
26 260
2600
2601
2602
Кошти державного та місцевих бюджетів для цільових виплат готівкою Призначення рахунка: облік коштів, що перераховуються Державним Казначейством України для здійснення цільових виплат готівкою. П За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що перераховує Державне Казначейство України на визначені цілі. За дебетом рахунка проводиться виплата коштів готівкою Кошти місцевих бюджетів для виплат Призначення рахунка: облік коштів для проведення виплат з місцевих бюджетів. За кредитом рахунка проводяться суми, що надходять у встановленому поП рядку від органів Державного Казначейства України. За дебетом рахунка проводяться суми видатків як готівкою, так і шляхом перерахування коштів на поточні, вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб Кошти клієнтів банку Кошти на вимогу суб’єктів господарювання Кошти на вимогу суб’єктів господарювання Призначення рахунка: облік вкладів (депозитів) на вимогу суб’єктів господарювання (крім небанківських фінансових установ), у тому числі поточні рахунки суб’єктів господарювання та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт. На цьому рахунку також обліковуються суми, що перераховуються клієнтами для формування статутного капіталу до їх реєстрації як юридичних осіб. За дебетом рахунка проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що АП підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; суми, що обумовлені договором між банком та клієнтом — власником рахунку; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунка проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановами Правління Національного банку України від 13.12.2006 р. № 457, від 27.12.2007 р. № 482) Поточні рахунки банку-управителя з довірчого управління Призначення рахунка: облік сум, наданих установниками банку-управителю згідно з договорами довірчого управління, та розрахунків за операціями довірчого управління. П За кредитом рахунка проводяться суми, що надходять у порядку, установленому для довірчих операцій. За дебетом рахунка проводяться суми перерахування коштів згідно з договором довірчого управління, у тому числі суми повернення коштів установникам. Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання Призначення рахунка: облік коштів у розрахунках (кошти до настання дати валютування, акредитиви, розрахункові чеки, розрахунки за разовими заліками, кошти, отримані як грошове покриття, тощо). В аналітичному обліку відкриваються окремі особові рахунки клієнтам за кожним видом розрахунків. Режим роботи рахунків за акредитивами, розрахунковими чеками та разовими П заліками визначається нормативно-правовими актами Національного банку України та згідно з Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів, опублікованими Міжнародною торговельною палатою. За кредитом рахунка проводиться надходження коштів, призначених для забезпечення розрахунків. За дебетом рахунка проводяться суми списання коштів за призначенням
361
Казначейство банку
Продовження
2603
2604
2605
2606
2607
362
Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання Призначення рахунка: облік коштів, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що П підлягають обов’язковому продажу. За кредитом рахунка проводяться суми надходжень. За дебетом рахунка проводяться суми перерахувань згідно з режимом роботи рахунків Цільові кошти на вимогу суб’єктів господарювання Призначення рахунка: облік коштів на вимогу, цілі використання яких обумовлені окремими законодавчими актами України. П За кредитом рахунка проводяться суми, що надходять на рахунки. За дебетом рахунка проводяться суми витрат і перерахувань згідно з режимом роботи рахунків Кошти на вимогу суб’єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток Призначення рахунка: облік коштів на вимогу суб’єктів господарювання (крім небанківських фінансових установ) для здійснення операцій з використанням платіжних карток; надані кредити овердрафт. За дебетом рахунка проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням держателів платіжних карток згідно з режимом роботи рахунку; суми АП коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунка проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів — держателів платіжних карток згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Рахунки платників податку на додану вартість Призначення рахунка: облік сум податку на додану вартість платників податку на додану вартість. П За кредитом рахунка проводяться суми надходжень податку на додану вартість відповідно до вимог законодавства України. За дебетом рахунка проводяться суми перерахувань відповідно до вимог законодавства України Нараховані доходи за кредитами овердрафт, що надані суб’єктам господарювання Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за кредитами овердрафт, що надані суб’єктам господарювання (крім небанківських фінансових установ). А За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження 2608
261
2610
2611
2615
2616
2617
Нараховані витрати за коштами на вимогу суб’єктів господарювання Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за коштами на вимогу П суб’єктів господарювання (крім небанківських фінансових установ). За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Строкові кошти суб’єктів господарювання Короткострокові вклади (депозити) суб’єктів господарювання Призначення рахунка: облік короткострокових вкладів (депозитів) суб’єктів господарювання. П За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від суб’єктів господарювання на короткострокові вклади (депозити). За дебетом рахунка проводяться суми повернених короткострокових вкладів (депозитів) Кошти, що отримані від суб’єктів господарювання за операціями репо Призначення рахунка: облік коштів, що отримані від суб’єктів господарювання за операціями репо. П За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від суб’єктів господарювання за операціями репо. За дебетом рахунка проводяться суми, що перераховуються суб’єктам господарювання за операціями репо Довгострокові вклади (депозити) суб’єктів господарювання Призначення рахунка: облік довгострокових вкладів (депозитів) суб’єктів господарювання. П За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від суб’єктів господарювання на довгострокові вклади (депозити). За дебетом рахунка проводяться суми повернених довгострокових вкладів (депозитів) Неамортизований дисконт за строковими коштами суб’єктів господарювання Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за строковими коштами, що отримані від суб’єктів господарювання. За дебетом рахунка проводяться суми дисконту під час отримання строкових коштів. КП За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період та неамортизована частина дисконту в разі дострокового погашення. (групу рахунків 261 доповнено рахунком 2616 КП згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Неамортизована премія за строковими коштами суб’єктів господарювання Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за строковими коштами, що отримані від суб’єктів господарювання. За кредитом рахунка проводяться суми премії під час отримання строкових коштів. П За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії для зменшення витрат звітного періоду та неамортизована частина премії в разі дострокового погашення. (групу рахунків 261 доповнено рахунком 2617 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457)
363
Казначейство банку
Продовження 2618
262
2620
2622
2625
364
Нараховані витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за строковими коштами П суб’єктів господарювання. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Кошти на вимогу фізичних осіб Кошти на вимогу фізичних осіб Призначення рахунка: облік вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, у тому числі поточні рахунки фізичних осіб та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт. За дебетом рахунка проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що АП підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунка проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Кошти в розрахунках фізичних осіб Призначення рахунка: облік коштів у розрахунках (кошти до настання дати валютування, акредитиви, грошове покриття тощо). В аналітичному обліку відкриваються окремі особові рахунки клієнтам за кожним видом розрахунП ків. Режим роботи рахунків визначається нормативно-правовими актами Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться надходження коштів, призначених для забезпечення розрахунків. За дебетом рахунка проводяться суми списання коштів за призначенням Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток Призначення рахунка: облік коштів на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток; надані кредити овердрафт. За дебетом рахунка проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням держателів платіжних карток згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства АП України; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунка проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів — держателів платіжних карток згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження
2627
2628
263
2630
2635
2636
2637
Нараховані доходи за кредитами овердрафт, що надані фізичним особам Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за кредитами овердрафт, що надані фізичним особам. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. А За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Нараховані витрати за коштами на вимогу фізичних осіб Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за коштами на вимогу фізичП них осіб. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Строкові кошти фізичних осіб Короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб Призначення рахунка: облік короткострокових вкладів (депозитів) фізичних осіб. П За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від фізичних осіб на короткострокові вклади (депозити). За дебетом рахунка проводяться суми повернених короткострокових вкладів (депозитів) Довгострокові вклади (депозити) фізичних осіб Призначення рахунка: облік довгострокових вкладів (депозитів) фізичних осіб. П За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від фізичних осіб на довгострокові вклади (депозити). За дебетом рахунка проводяться суми повернених довгострокових вкладів (депозитів). Неамортизований дисконт за строковими коштами фізичних осіб Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за строковими коштами, що отримані від фізичних осіб. За дебетом рахунка проводяться суми дисконту під час отримання строкових коштів. КП За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період та неамортизована частина дисконту в разі дострокового погашення. (групу рахунків 263 доповнено рахунком 2636 КП згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Неамортизована премія за строковими коштами фізичних осіб Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за строковими коштами, що отримані від фізичних осіб. За кредитом рахунка проводяться суми премії під час отримання строкових коштів. П За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії для зменшення витрат звітного періоду та неамортизована частина премії в разі дострокового погашення. (групу рахунків 263 доповнено рахунком 2637 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457)
365
Казначейство банку
Продовження 2638
П
264
2640
П
2641
П
2642
П
2643
П
366
Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за строковими коштами фізичних осіб. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Кошти виборчих фондів Кошти виборчого фонду кандидата на пост Президента України Призначення рахунка: облік коштів виборчого фонду кандидата на пост Президента України. За кредитом рахунка проводяться суми надходжень для проведення виборчої кампанії кандидата на пост Президента України, передбачені законодавством України. За дебетом рахунка проводяться суми витрат на проведення виборчої кампанії кандидата на пост Президента України Кошти виборчого фонду політичної партії (блоку), кандидатів від якої зареєстровано Центральною виборчою комісією Призначення рахунка: облік коштів виборчого фонду політичної партії (блоку), кандидатів від якої зареєстровано Центральною виборчою комісією. За кредитом рахунка проводяться суми надходжень для фінансування виборчої кампанії партії (блоку), передбачені законодавством України. За дебетом рахунка проводяться суми витрат на фінансування виборчої кампанії партії (блоку) Кошти виборчого фонду місцевої організації партії (блоку) Призначення рахунка: облік коштів виборчого фонду місцевої організації партії (блоку). За кредитом рахунка проводяться суми надходжень для фінансування виборчої кампанії місцевої організації партії (блоку), передбачені законодавством України. За дебетом рахунка проводяться суми витрат на проведення виборчої кампанії місцевої організації партії (блоку) Кошти виборчого фонду кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, кандидата у депутати в одномандатному окрузі Призначення рахунка: облік коштів виборчого фонду кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, кандидата у депутати в одномандатному окрузі. За кредитом рахунка проводяться суми надходжень для фінансування виборчої кампанії кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, кандидата у депутати в одномандатному окрузі, передбачені законодавством України. За дебетом рахунка проводяться суми витрат на проведення виборчої кампанії кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, кандидата у депутати в одномандатному окрузі. (група рахунків 264 в редакції постанови Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457)
Додатки
Продовження 265
2650
2651
2652
2653
Кошти небанківських фінансових установ Кошти на вимогу небанківських фінансових установ Призначення рахунка: облік вкладів (депозитів) на вимогу небанківських фінансових установ, у тому числі поточні рахунки небанківських фінансових установ та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт. На цьому рахунку також обліковуються суми, що перераховуються клієнтами для формування статутного капіталу до їх реєстрації як юридичних осіб; суми, що обліковуються до часу їх внесення на накопичувальний рахунок, відкритий у Національному банку України або його територіальних управліннях за місцем створення банку. АП За дебетом рахунка проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; суми, що обумовлені договором між банком та клієнтом — власником рахунку; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунка проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Короткострокові вклади (депозити) небанківських фінансових установ Призначення рахунка: облік короткострокових вкладів (депозитів) небанківських фінансових установ. П За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від небанківських фінансових установ на короткострокові вклади (депозити). За дебетом рахунка проводяться суми повернених короткострокових вкладів (депозитів). Довгострокові вклади (депозити) небанківських фінансових установ Призначення рахунка: облік довгострокових вкладів (депозитів) небанківських фінансових установ. П За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від небанківських фінансових установ на довгострокові вклади (депозити). За дебетом рахунка проводяться суми повернених довгострокових вкладів (депозитів) Неамортизована премія за строковими коштами небанківських фінансових установ Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за строковими коштами, що отримані від небанківських фінансових установ. За кредитом рахунка проводяться суми премії під час отримання строкових П коштів. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії для зменшення витрат звітного періоду та неамортизована частина премії в разі дострокового погашення. (групу рахунків 265 доповнено рахунком 2653 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457)
367
Казначейство банку
Продовження
2655
2656
2657
2658
27 270
2700
368
Кошти на вимогу небанківських фінансових установ для здійснення операцій з використанням платіжних карток Призначення рахунка: облік коштів на вимогу небанківських фінансових установ для здійснення операцій з використанням платіжних карток; надані кредити овердрафт. За дебетом рахунка проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням держателів платіжних карток згідно з режимом роботи рахунків; суми АП коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунка проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів — держателів платіжних карток згідно з режимом роботи рахунків; суми кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Неамортизований дисконт за строковими коштами небанківських фінансових установ Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за строковими коштами, що отримані від небанківських фінансових установ. За дебетом рахунка проводяться суми дисконту під час отримання строкових КП коштів. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період та неамортизована частина дисконту в разі дострокового погашення. (групу рахунків 265 доповнено рахунком 2656 КП згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Нараховані доходи за кредитами овердрафт, що надані небанківським фінансовим установам Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за кредитами овердрафт, що надані небанківським фінансовим установам. А За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Нараховані витрати за коштами небанківських фінансових установ Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за коштами на вимогу та заП лученими строковими коштами небанківських фінансових установ. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати. Кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій Кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій Короткострокові кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій Призначення рахунка: облік короткострокових кредитів, що отримані від міжП народних та інших фінансових організацій. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих короткострокових кредитів. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за короткостроковими кредитами
Додатки
Продовження
2701
2706
2707
2708
28 280
2800
Довгострокові кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій Призначення рахунка: облік довгострокових кредитів, що отримані від міжП народних та інших фінансових організацій. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих довгострокових кредитів. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за довгостроковими кредитами Неамортизований дисконт за кредитами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за кредитами, що отримані з дисконтом від міжнародних та інших фінансових організацій. КП За дебетом рахунка проводяться суми дисконту за кредитами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період Неамортизована премія за кредитами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за кредитами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій. За кредитом рахунка проводяться суми премії за кредитами, що отримані від П міжнародних та інших фінансових організацій. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії для зменшення витрат звітного періоду та неамортизована частина премії в разі дострокового погашення. (групу рахунків 270 доповнено рахунком 2707 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457) Нараховані витрати за кредитами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за кредитами, що отримані П від міжнародних та інших фінансових організацій. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати. Дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку Дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку Дебіторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку Призначення рахунка: облік сум дебіторської заборгованості за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів за А дорученням клієнтів банку та за рахунок коштів клієнтів банку. За дебетом рахунка проводяться суми за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за дорученням клієнтів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення дебіторської заборгованості за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів
369
Казначейство банку
Продовження
2801
2805
2806
2809
288
289
2890
370
Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для клієнтів банку Призначення рахунка: облік сум дебіторської заборгованості із виконанням договорів доручень (комісій) клієнтів за операціями з цінними паперами та за А рахунок коштів клієнтів банку. За дебетом рахунка проводяться суми дебіторської заборгованості за операціями з цінними паперами для клієнтів банку. За кредитом рахунка проводяться суми погашення дебіторської заборгованості за операціями з цінними паперами А Дебіторська заборгованість за операціями з грошово-речовими лотереями Дебіторська заборгованість за індексацією грошових заощаджень Призначення рахунків: облік сум дебіторської заборгованості за операціями з клієнтами банку. А За дебетом рахунків проводяться суми дебіторської заборгованості за операціями з клієнтами банку. За кредитом рахунків проводяться суми погашення дебіторської заборгованості за операціями з клієнтами банку Інша дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку Призначення рахунка: облік сум іншої дебіторської заборгованості за операціями з клієнтами банку. За цим рахунком не обліковуються продані активи з відстроченням платежу. Такі кредити обліковуються за відповідними рахунА ками розділів 20–22. За дебетом рахунка проводяться суми за операціями з клієнтами банку. За кредитом рахунка проводяться суми погашення дебіторської заборгованості за операціями з клієнтами банку Групу рахунків виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Резерви під дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку Резерви під дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку Призначення рахунка: облік сум сформованих резервів за дебіторською заборгованістю за операціями з клієнтами банку. Відрахування до резервів здійснюється відповідно до законодавства України, у тому числі нормативноправових актів Національного банку України. КА За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів; суми збільшення резервів. За дебетом рахунка проводяться суми списання безнадійної заборгованості; суми зменшення резервів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження 29 290
2900
2901
2902
2903
2905 2906 2907
2908
Кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку Кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку Призначення рахунка: облік сум, перерахованих клієнтами, або сум, що підлягають перерахуванню на рахунки клієнтів за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів згідно з П договором-дорученням. За кредитом рахунка проводяться суми, що отримані від клієнтів за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів. За дебетом рахунка проводяться суми, що перераховані за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів, або суми повернених клієнтам коштів Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для клієнтів Призначення рахунка: облік сум кредиторської заборгованості за операціями клієнтів з цінними паперами, у тому числі за операціями з доміциляції векселів. За кредитом рахунка проводяться суми, що отримані банком від або для кліП єнтів на придбання (продаж) цінних паперів; кошти на здійснення операцій з доміциляції векселів. За дебетом рахунка проводяться суми, що перераховані за операціями клієнтів з цінними паперами, або суми повернених клієнтам коштів Кредиторська заборгованість за прийняті платежі Призначення рахунка: облік сум платежів, які за дорученням клієнтів мають бути перераховані за призначенням отримувачам платежів. За кредитом рахунка проводяться суми податкових, страхових, комунальних П платежів, виручка торговельних та побутових організацій, добровільні внески від населення та організацій, суми держмита, інші платежі, які надалі підлягають зарахуванню на рахунки отримувачів. За дебетом рахунка проводяться суми, що перераховані за призначенням на відповідні рахунки отримувачів коштів, або суми повернених клієнтам коштів Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками Призначення рахунка: облік кредиторської заборгованості банку перед клієнтами за недіючими рахунками. П За кредитом рахунка проводяться суми згідно із законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України. За дебетом рахунка проводяться суми повернення коштів власникам згідно з їх розпорядженнями та в інших випадках згідно із законодавством України П Кредиторська заборгованість за операціями з грошово-речовими лотереями П Кредиторська заборгованість за індексацією грошових заощаджень П Кредиторська заборгованість за операціями з цінними паперами колишнього СРСР Кредиторська заборгованість за іншими операціями колишнього СРСР Призначення рахунків: облік сум кредиторської заборгованості за видами операцій з клієнтами банку. П За кредитом рахунків проводяться суми кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку. За дебетом рахунків проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку
371
Казначейство банку
Продовження
2909
292
2920
2924
30 300 3002 3003
3005
372
Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку Призначення рахунка: облік сум іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку, наприклад, невиплачені перекази для бенефіціарів, які не мають рахунку в банку; суми коштів, що отримані для зарахування на П вклади клієнтів банку. За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку. За дебетом рахунка проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку Транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку Транзитний рахунок за операціями, здійсненими через програмно-технічний комплекс самообслуговування Призначення рахунка: облік сум за операціями, здійсненими через програмнотехнічний комплекс самообслуговування з використанням платіжних карток. За дебетом рахунка проводяться суми готівкових коштів, що видані клієнту через програмно-технічний комплекс самообслуговування з урахуванням комісійних. АП За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що надходять з відповідних рахунків клієнтів банків на відшкодування виданих сум та оплату послуг, що надані держателям платіжних карток через програмно-технічний комплекс самообслуговування. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 30.09.2008 р. № 297) Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток Призначення рахунка: облік коштів за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток, у тому числі під час розрахунків за товари та послуги. АП За дебетом рахунка проводяться суми перерахувань за здійснені розрахунки з використанням платіжних карток. За кредитом рахунка проводяться суми надходжень за здійснені розрахунки з використанням платіжних карток згідно з інформацією, що надається процесинговим центром, інші операції з використанням платіжних карток. Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’язання Цінні папери та похідні фінансові активи в торговому портфелі банку (назва розділу 30 у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені банками, у А торговому портфелі банку Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені небанківА ськими фінансовими установами, у торговому портфелі банку Інші акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку Призначення рахунків: облік інвестицій банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку. А За дебетом рахунків проводяться суми цінних паперів, що придбані. За кредитом рахунків проводяться суми цінних паперів у разі їх продажу. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359)
Додатки
Продовження
3007
3008
301 3010 3011 3012 3013
3014
3015
Переоцінка акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік результатів переоцінки до справедливої вартості цінних паперів, що обліковуються в торговому портфелі банку. За дебетом рахунка проводяться суми збільшення вартості (дооцінки) цінних АП паперів; списані суми уцінки за цінними паперами під час їх продажу. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості (уцінки) цінних паперів; списані суми дооцінки за цінними паперами під час їх продажу. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Нараховані доходи за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік нарахованих дивідендів за акціями та іншими А цінними паперами з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів Боргові цінні папери в торговому портфелі банку А Боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку Боргові цінні папери органів місцевого самоврядування в торговому портфелі А банку А Боргові цінні папери, випущені банками, у торговому портфелі банку Боргові цінні папери, випущені небанківськими фінансовими установами, у А торговому портфелі банку Боргові цінні папери нефінансових підприємств у торговому портфелі банку Призначення рахунків: облік номінальної вартості боргових цінних паперів у торговому портфелі банку. За дебетом рахунків проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, А що придбані. За кредитом рахунків проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що продані. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Переоцінка боргових цінних паперів у торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік результатів переоцінки до справедливої вартості боргових цінних паперів, що обліковуються в торговому портфелі банку. За дебетом рахунка проводяться суми збільшення вартості (дооцінки) боргових цінних паперів; списані суми уцінки за цінними паперами під час їх АП продажу. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості (уцінки) боргових цінних паперів; списані суми дооцінки за цінними паперами під час їх продажу. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359)
373
Казначейство банку
Продовження
3016
КА
3017
А
3018
А
304
3040
А
3041
А
374
Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за борговими цінними паперами, що придбані з дисконтом. За кредитом рахунка проводяться суми неамортизованого дисконту за цінними паперами, що придбані. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованого дисконту в разі продажу. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Неамортизована премія за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за борговими цінними паперами, що придбані з премією. За дебетом рахунка проводяться суми неамортизованої премії за цінними паперами, що придбані. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованої премії в разі продажу. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Нараховані доходи за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих процентів; суми сплачених накопичених процентів під час купівлі цінних паперів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих процентів під час їх отримання; суми нарахованих процентів у разі продажу цінних паперів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Похідні фінансові активи в торговому портфелі банку Активи за придбаними опціонними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік активів за придбаними опціонними контрактами в торговому портфелі банку. За дебетом рахунка проводяться суми вартості активів за придбаними опціонними контрактами під час їх позитивної переоцінки, а також суми перерахованої премії опціону. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості активів або їх погашення Активи за форвардними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік активів за форвардними контрактами в торговому портфелі банку. За дебетом рахунка проводяться суми вартості активів за форвардними контрактами під час їх позитивної переоцінки. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості активів або їх погашення
Додатки
Продовження
3042
31 310 3102 3103
3105
3107
3108
Активи за ф’ючерсними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік активів за ф’ючерсними контрактами в торговому портфелі банку. За дебетом рахунка проводяться суми вартості активів за ф’ючерсними А контрактами під час їх позитивної переоцінки. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості активів або їх погашення. (розділ 30 доповнено групою рахунків 304 згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 року № 310) Цінні папери в портфелі банку на продаж та похідні фінансові активи, що призначені для обліку хеджування (назва розділу 31 у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені банками, у А портфелі банку на продаж Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені небанківА ськими фінансовими установами, у портфелі банку на продаж Інші акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж Призначення рахунків: облік інвестицій банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, у тому числі інвестицій, що не оформлені цінними паперами, у портфелі банку на продаж. А За дебетом рахунків проводяться суми цінних паперів та інвестицій, що не оформлені цінними паперами, які придбані або переведені з інших портфелів банку. За кредитом рахунків проводяться суми цінних паперів та інвестицій, що не оформлені цінними паперами, у разі їх продажу або переведення до інших портфелів банку Переоцінка акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік результатів переоцінки до справедливої вартості акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, які обліковуються в портфелі банку на продаж. За дебетом рахунка проводяться суми збільшення вартості (дооцінки) акцій АП та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком; списані суми уцінки під час їх продажу або переведення до інших портфелів банку. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості (уцінки) акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком; списані суми дооцінки за цінними паперами під час їх продажу або переведення до інших портфелів банку Нараховані доходи за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік нарахованих дивідендів за акціями та іншими А цінними паперами з нефіксованим прибутком, а також інвестиціями, що не оформлені цінними паперами, у портфелі банку на продаж. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів
375
Казначейство банку
Продовження 311 3110 3111 3112 3113
3114
3115
3116
3117
376
Боргові цінні папери в портфелі банку на продаж Боргові цінні папери органів державної влади в портфелі банку на продаж Боргові цінні папери органів місцевого самоврядування в портфелі банку на А продаж А Боргові цінні папери, випущені банками, у портфелі банку на продаж Боргові цінні папери, випущені небанківськими фінансовими установами, у А портфелі банку на продаж Боргові цінні папери нефінансових підприємств у портфелі банку на продаж Призначення рахунків: облік номінальної вартості боргових цінних паперів у портфелі банку на продаж. А За дебетом рахунків проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що придбані або переведені з інших портфелів банку. За кредитом рахунків проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що продані, погашені або переведені до інших портфелів банку Переоцінка боргових цінних паперів у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік результатів переоцінки до справедливої вартості боргових цінних паперів, що обліковуються в портфелі банку на продаж. За дебетом рахунка проводяться суми збільшення вартості (дооцінки) боргоАП вих цінних паперів; списані суми уцінки за цінними паперами під час їх продажу або переведення до інших портфелів банку. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості (уцінки) боргових цінних паперів; списані суми дооцінки за цінними паперами під час їх продажу або переведення до інших портфелів банку Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж, що придбані з дисконтом. КА За кредитом рахунка проводяться суми неамортизованого дисконту за цінними паперами, що придбані або переведені з інших портфелів банку. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованого дисконту в разі продажу або переведення цінних паперів до інших портфелів банку Неамортизована премія за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж, що придбані з премією. А За дебетом рахунка проводяться суми неамортизованої премії за цінними паперами, що придбані або переведені з інших портфелів банку. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованої премії в разі продажу або переведення цінних паперів до інших портфелів банку А
Додатки
Продовження
3118
А
3119
А
312 3122
А
3123
А
3125
А
3128
А
313 3132
А
3133
А
Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих процентів; суми нарахованих процентів за цінними паперами, що переведені з інших портфелів; суми сплачених накопичених процентів під час купівлі цінних паперів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих процентів під час їх отримання; суми нарахованих процентів у разі продажу або переведення цінних паперів до інших портфелів банку; суми нарахованих процентів, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж. За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих процентів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих процентів; суми нарахованих процентів, списаних у встановленому порядку Інвестиції в асоційовані компанії, що утримуються з метою продажу Інвестиції в асоційовані банки, що утримуються з метою продажу Інвестиції в асоційовані небанківські фінансові установи, що утримуються з метою продажу Інвестиції в інші асоційовані компанії, що утримуються з метою продажу Призначення рахунків: облік інвестицій банку в асоційовані компанії, які придбані або переведені з іншого портфеля та утримуються для продажу протягом 12 місяців з дати їх придбання (переведення). За дебетом рахунків проводяться суми інвестицій в асоційовані компанії, які придбані або переведені з іншого портфеля банку та утримуються для продажу протягом 12 місяців з дати їх придбання (переведення). За кредитом рахунків проводяться суми інвестицій у разі їх продажу або переведення до іншого портфеля банку. Нараховані доходи за інвестиціями в асоційовані компанії, що утримуються з метою продажу Призначення рахунка: облік нарахованих дивідендів за інвестиціями в асоційовані компанії, що утримуються з метою продажу. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (групу 300 доповнено групою рахунків 312 згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Інвестиції в дочірні компанії, що утримуються з метою продажу Інвестиції в дочірні банки, що утримуються з метою продажу Інвестиції в дочірні небанківські фінансові установи, що утримуються з метою продажу
377
Казначейство банку
Продовження
3135
А
3138
А
314
3140
А
3141
А
3142
А
378
Інвестиції в інші дочірні компанії, що утримуються з метою продажу Призначення рахунків: облік інвестицій банку в дочірні компанії, які придбані або переведені з іншого портфеля банку та утримуються для продажу протягом 12 місяців з дати їх придбання (переведення) За дебетом рахунків проводяться суми інвестицій в дочірні компанії, які придбані або переведені з іншого портфеля банку та утримуються для продажу протягом 12 місяців з дати їх придбання (переведення). За кредитом рахунків проводяться суми інвестицій у разі їх продажу або переведення до іншого портфеля банку Нараховані доходи за інвестиціями в дочірні компанії, що утримуються з метою продажу Призначення рахунка: облік нарахованих дивідендів за інвестиціями в дочірні компанії, що утримуються з метою продажу. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (розділ 30 доповнено групою рахунків 313 згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Похідні фінансові активи, що призначені для обліку хеджування Активи за придбаними опціонними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік активів за придбаними опціонними контрактами, що призначені для обліку хеджування. За дебетом рахунка проводяться суми вартості активів за придбаними опціонними контрактами під час їх позитивної переоцінки, а також суми перерахованої премії опціону. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості активів або їх погашення Активи за форвардними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік активів за форвардними контрактами, що призначені для обліку хеджування. За дебетом рахунка проводяться суми вартості активів за форвардними контрактами під час їх позитивної переоцінки. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості активів або їх погашення Активи за ф’ючерсними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік активів за ф’ючерсними контрактами, що призначені для обліку хеджування. За дебетом рахунка проводяться суми вартості активів за ф’ючерсними контрактами під час їх позитивної переоцінки. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості активів або їх погашення. (розділ 31 доповнено групою рахунків 314 згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 року № 310)
Додатки
Продовження 319
3190
КА
3191
КА
32 321 3210
А
3211
А
3212
А
3213
А
3214
А
3216
КА
3217
А
Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік резервів, створених у зв’язку із зменшенням корисності цінних паперів у портфелі банку на продаж. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку Резерв під заборгованість за нарахованими доходами за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік резервів на покриття заборгованості за нарахованими доходами за борговими цінними паперами у портфелі банку на продаж. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку Цінні папери в портфелі банку до погашення Боргові цінні папери в портфелі банку до погашення Боргові цінні папери органів державної влади в портфелі банку до погашення Боргові цінні папери органів місцевого самоврядування в портфелі банку до погашення Боргові цінні папери, випущені банками, у портфелі банку до погашення Боргові цінні папери, випущені небанківськими фінансовими установами, у портфелі банку до погашення Боргові цінні папери нефінансових підприємств у портфелі банку до погашення Призначення рахунків: облік номінальної вартості боргових цінних паперів у портфелі банку до погашення. За дебетом рахунків проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що придбані або переведені з іншого портфеля банку. За кредитом рахунків проводяться суми номінальної вартості цінних паперів, що погашені або переведені до іншого портфеля банку Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами в портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за борговими цінними паперами в портфелі банку до погашення, що придбані з дисконтом. За кредитом рахунка проводяться суми неамортизованого дисконту за цінними паперами, що придбані або переведені з іншого портфеля банку. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованого дисконту в разі переведення цінних паперів до іншого портфеля банку Неамортизована премія за борговими цінними паперами в портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за борговими цінними паперами в портфелі банку до погашення, що придбані з премією. За дебетом рахунка проводяться суми неамортизованої премії за цінними паперами, що придбані або переведені з іншого портфеля банку. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період; суми неамортизованої премії в разі переведення цінних паперів до іншого портфеля банку
379
Казначейство банку
Продовження
3218
3219
329
3290
3291
33 330
3300
380
Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за борговими цінними паперами в портфелі банку до погашення. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих процентів; суми нарахоА ваних процентів за цінними паперами, що переведені з іншого портфеля; суми сплачених накопичених процентів під час купівлі цінних паперів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих процентів під час їх отримання; суми нарахованих процентів за цінними паперами, що переведені до іншого портфеля банку; суми нарахованих процентів, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік прострочених нарахованих доходів за борговими А цінними паперами в портфелі банку до погашення. За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих процентів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих процентів; суми нарахованих процентів, списаних у встановленому порядку Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік резервів, створених у зв’язку із зменшенням корисності цінних паперів у портфелі банку до погашення. КА За дебетом рахунка проводяться суми створених резервів. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку Резерви під заборгованість за нарахованими доходами за борговими цінними паперами в портфелі банку до погашення Призначення рахунка: облік резервів, створених на покриття заборгованості за нарахованими доходами за борговими цінними паперами, у портфелі банку КА до погашення. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку. Цінні папери власного боргу та похідні фінансові зобов’язання (назва розділу 33 у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком Короткострокові прості векселі, емітовані банком Призначення рахунка: облік номінальної вартості короткострокових простих векселів, емітованих банком. П За кредитом рахунка проводяться суми номінальної вартості розміщених короткострокових простих векселів. За дебетом рахунка проводяться суми номінальної вартості короткострокових простих векселів, що погашаються
Додатки
Продовження
3301
3305
3306
3307
3308
331
3310
Акцепти, що надані за короткостроковими переказними векселями Призначення рахунка: облік акцептів, що надані за короткостроковими переказними векселями. П За кредитом рахунка проводяться суми наданих акцептів. За дебетом рахунка проводяться суми оплати за наданими акцептами короткострокових переказних векселів Інші короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком Призначення рахунка: облік номінальної вартості інших короткострокових цінних паперів власного боргу, крім депозитних сертифікатів, емітованих банком. П За кредитом рахунка проводяться суми номінальної вартості розміщених короткострокових цінних паперів власного боргу. За дебетом рахунка проводяться суми номінальної вартості короткострокових цінних паперів власного боргу, що погашаються Неамортизований дисконт за короткостроковими цінними паперами власного боргу, емітованими банком Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за короткостроковими цінними паперами власного боргу, що розміщені з дисконтом. КП За дебетом рахунка проводяться суми дисконту під час розміщення короткострокових цінних паперів. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період та неамортизована частина дисконту в разі дострокового погашення Неамортизована премія за короткостроковими цінними паперами власного боргу, емітованими банком Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за короткостроковими цінними паперами власного боргу, що розміщені з премією. П За кредитом рахунка проводяться суми премії під час розміщення короткострокових цінних паперів. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії для зменшення витрат звітного періоду та неамортизована частина премії в разі дострокового погашення Нараховані витрати за короткостроковими цінними паперами власного боргу, емітованими банком Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за короткостроковими цінП ними паперами власного боргу. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Довгострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком Довгострокові прості векселі, емітовані банком Призначення рахунка: облік номінальної вартості довгострокових простих векселів, емітованих банком. П За кредитом рахунка проводяться суми номінальної вартості довгострокових простих векселів. За дебетом рахунка проводяться суми номінальної вартості довгострокових простих векселів, що погашаються
381
Казначейство банку
Продовження
3311
П
3315
П
3316
КП
3317
П
3318
П
332
3320
382
П
Акцепти, що надані за довгостроковими переказними векселями Призначення рахунка: облік акцептів, що надані за довгостроковими переказними векселями. За кредитом рахунка проводяться суми наданих акцептів. За дебетом рахунка проводяться суми оплати за наданими акцептами довгострокових переказних векселів Інші довгострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком Призначення рахунка: облік номінальної вартості інших довгострокових цінних паперів власного боргу, крім ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих банком. За кредитом рахунка проводяться суми номінальної вартості розміщених довгострокових цінних паперів власного боргу. За дебетом рахунка проводяться суми номінальної вартості довгострокових цінних паперів власного боргу, що погашаються Неамортизований дисконт за довгостроковими цінними паперами власного боргу, емітованими банком Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за довгостроковими цінними паперами власного боргу, що розміщені з дисконтом. За дебетом рахунка проводяться суми дисконту під час розміщення довгострокових цінних паперів. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період та неамортизована частина дисконту в разі дострокового погашення Неамортизована премія за довгостроковими цінними паперами власного боргу, емітованими банком Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за довгостроковими цінними паперами власного боргу, що розміщені з премією. За кредитом рахунка проводяться суми премії під час розміщення довгострокових цінних паперів. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії для зменшення витрат звітного періоду та неамортизована частина премії в разі дострокового погашення Нараховані витрати за довгостроковими цінними паперами власного боргу, емітованими банком Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за довгостроковими цінними паперами власного боргу. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Короткострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком Короткострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком Призначення рахунка: облік залучених депозитів банку, що оформлені короткостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами. За кредитом рахунка проводяться суми номінальної вартості розміщених короткострокових ощадних (депозитних) сертифікатів. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за короткостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами
Додатки
Продовження
3326
3327
3328
333
3330
3336
3337
Неамортизований дисконт за короткостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за короткостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, що розміщені з дисконтом. КП За дебетом рахунка проводяться суми дисконту під час розміщення короткострокових ощадних (депозитних) сертифікатів. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період та неамортизована частина дисконту в разі дострокового погашення Неамортизована премія за короткостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за короткостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, що розміщені з премією. П За кредитом рахунка проводяться суми премії під час розміщення короткострокових ощадних (депозитних) сертифікатів. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії для зменшення витрат звітного періоду та неамортизована частина премії в разі дострокового погашення Нараховані витрати за короткостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за короткостроковими ощадП ними (депозитними) сертифікатами. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Довгострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком Довгострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком Призначення рахунка: облік залучених депозитів банку, що оформлені довгостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами. П За кредитом рахунка проводяться суми номінальної вартості розміщених довгострокових ощадних (депозитних) сертифікатів. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за довгостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами Неамортизований дисконт за довгостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за довгостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, що розміщені з дисконтом. КП За дебетом рахунка проводяться суми дисконту під час розміщення довгострокових ощадних (депозитних) сертифікатів. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період та неамортизована частина дисконту в разі дострокового погашення Неамортизована премія за довгостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за довгостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, що розміщені з премією. П За кредитом рахунка проводяться суми премії під час розміщення довгострокових ощадних (депозитних) сертифікатів. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії для зменшення витрат звітного періоду та неамортизована частина премії в разі дострокового погашення
383
Казначейство банку
Продовження
3338
334
3340
3346
3347
3348
335
3350
384
Нараховані витрати за довгостроковими ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за довгостроковими ощадниП ми (депозитними) сертифікатами. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Ощадні (депозитні) сертифікати на вимогу, емітовані банком Ощадні (депозитні) сертифікати на вимогу, емітовані банком Призначення рахунка: облік залучених депозитів банку, що оформлені ощадними (депозитними) сертифікатами на вимогу, та облік не отриманих у встановлений строк сум за строковими ощадними (депозитними) сертифікатами. П За кредитом рахунка проводяться суми номінальної вартості розміщених ощадних (депозитних) сертифікатів на вимогу. За дебетом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за ощадними (депозитними) сертифікатами на вимогу Неамортизований дисконт за ощадними (депозитними) сертифікатами на вимогу, емітованими банком Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за ощадними (депозитними) сертифікатами на вимогу, що розміщені з дисконтом. КП За дебетом рахунка проводяться суми дисконту під час розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів на вимогу. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період Неамортизована премія за ощадними (депозитними) сертифікатами на вимогу, емітованими банком Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за ощадними (депозитними) сертифікатами на вимогу, що розміщені з премією. П За кредитом рахунка проводяться суми премії під час розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів на вимогу. За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії для зменшення витрат звітного періоду Нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами на вимогу, емітованими банком Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за ощадними (депозитними) П сертифікатами на вимогу. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Похідні фінансові зобов’язання в торговому портфелі банку Зобов’язання за проданими опціонними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік зобов’язань за проданими опціонними контрактами в торговому портфелі банку. П За кредитом рахунка проводяться суми вартості зобов’язань за проданими опціонними контрактами під час їх від’ємної переоцінки, а також суми отриманої премії опціону. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення вартості зобов’язань або їх погашення
Додатки
Продовження
3351
П
3352
П
336
3360
П
3361
П
3362
П
Зобов’язання за форвардними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік зобов’язань за форвардними контрактами в торговому портфелі банку. За кредитом рахунка проводяться суми вартості зобов’язань за форвардними контрактами під час їх від’ємної переоцінки. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення вартості зобов’язань або їх погашення Зобов’язання за ф’ючерсними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік зобов’язань за ф’ючерсними контрактами в торговому портфелі банку. За кредитом рахунка проводяться суми вартості зобов’язань за ф’ючерсними контрактами під час їх від’ємної переоцінки. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення вартості зобов’язань або їх погашення (розділ 33 доповнено групою рахунків 335 згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 року № 310) Похідні фінансові зобов’язання, що призначені для обліку хеджування Зобов’язання за проданими опціонними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік зобов’язань за проданими опціонними контрактами, що призначені для обліку хеджування. За кредитом рахунка проводяться суми вартості зобов’язань за проданими опціонними контрактами під час їх від’ємної переоцінки, а також суми отриманої премії опціону. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення вартості зобов’язань або їх погашення Зобов’язання за форвардними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік зобов’язань за форвардними контрактами, що призначені для обліку хеджування. За кредитом рахунка проводяться суми вартості зобов’язань за форвардними контрактами під час їх від’ємної переоцінки. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення вартості зобов’язань або їх погашення Зобов’язання за ф’ючерсними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік зобов’язань за ф’ючерсними контрактами, що призначені для обліку хеджування. За кредитом рахунка проводяться суми вартості зобов’язань за ф’ючерсними контрактами під час їх від’ємної переоцінки. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення вартості зобов’язань або їх погашення. (розділ 33 доповнено групою рахунків 336 згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 року № 310)
385
Казначейство банку
Продовження 34 340
3400
А
3402
А
3403
А
3407
А
3408
А
3409
А
386
Запаси матеріальних цінностей Запаси матеріальних цінностей Запаси матеріальних цінностей на складі Призначення рахунка: облік запасів матеріальних цінностей на складі, ювілейних і пам’ятних монет карбованцевого номіналу. За дебетом рахунка проводяться суми вартості матеріальних цінностей, що надійшли на склад; суми вартості придбаних ювілейних і пам’ятних монет карбованцевого номіналу за відпускною ціною Національного банку України. За кредитом рахунка проводяться суми вартості запасів матеріальних цінностей, що передані зі складу в експлуатацію, під звіт або реалізовані чи списані в разі вибуття; суми вартості реалізованих ювілейних і пам’ятних монет карбованцевого номіналу за відпускною ціною Національного банку України Запаси матеріальних цінностей у підзвітних осіб Призначення рахунка: облік запасів матеріальних цінностей, що видані в тимчасове користування, для ремонту чи реалізації. За дебетом рахунка проводяться суми вартості отриманих підзвітними особами матеріальних цінностей. За кредитом рахунка проводяться суми вартості списаних матеріальних цінностей з підзвітної особи Дорогоцінні метали в банку Призначення рахунка: облік вартості дорогоцінних металів у банку. За дебетом рахунка проводяться суми вартості придбаних дорогоцінних металів. За кредитом рахунка проводяться суми вартості дорогоцінних металів, що відправлені Дорогоцінні метали в дорозі Призначення рахунка: облік вартості дорогоцінних металів, що перебувають у дорозі. За дебетом рахунка проводяться суми вартості дорогоцінних металів, що відправлені. За кредитом рахунка проводяться суми вартості дорогоцінних металів, що надійшли за призначенням Необоротні активи, утримувані для продажу Призначення рахунка: облік вартості необоротних активів, утримуваних з метою продажу. За дебетом рахунка проводяться суми вартості необоротних активів, щодо яких прийнято рішення про продаж; суми збільшення вартості (дооцінки) необоротних активів у межах попередньої їх уцінки. За кредитом рахунка проводяться суми вартості необоротних активів, що вибули з балансу; суми зменшення вартості (уцінки) необоротних активів. (групу рахунків 340 доповнено рахунком 3408 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя Призначення рахунка: облік вартості майна, що перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави, іпотечного договору та утримується з метою подальшого продажу. За дебетом рахунка проводяться суми вартості отриманого у власність майна на підставі договору застави, іпотечного договору; суми збільшення чистої вартості реалізації в межах раніше здійсненої уцінки. За кредитом рахунка проводяться суми вартості майна, що реалізовано; суми уцінки до чистої вартості реалізації
Додатки
Продовження 35 350
3500
А
351
3510
А
3519
А
352
3520
А
3521
А
Інші активи банку Витрати майбутніх періодів Витрати майбутніх періодів Призначення рахунка: облік витрат банку, здійснених у звітному періоді, що належать до майбутніх звітних періодів. На цьому рахунку обліковується також різниця між відпускною ціною Національного банку України та номінальною вартістю ювілейних монет, які є засобом платежу. За дебетом рахунка проводяться суми здійснених витрат, що належать до майбутніх звітних періодів. За кредитом рахунка проводяться списання сум, що належать до витрат звітного періоду. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку Дебіторська заборгованість з придбання активів Призначення рахунка: облік сум дебіторської заборгованості з придбання активів. За дебетом рахунка проводяться суми дебіторської заборгованості з придбання активів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення дебіторської заборгованості з придбання активів Дебіторська заборгованість за послуги Призначення рахунка: облік сум дебіторської заборгованості за послуги. За дебетом рахунка проводяться суми дебіторської заборгованості за послуги. За кредитом рахунка проводяться суми погашення дебіторської заборгованості за послуги Розрахунки за податками та обов’язковими платежами Дебіторська заборгованість за податком на прибуток Призначення рахунка: облік сум авансових платежів за податком на прибуток. За дебетом рахунка проводяться суми авансових платежів за податком на прибуток. За кредитом рахунка проводяться суми списання авансових платежів після фактичного розрахунку податку на прибуток Відстрочений податковий актив Призначення рахунка: облік сум податку на прибуток, що підлягають відшкодуванню в наступних звітних періодах. За дебетом рахунка проводяться суми податку на прибуток, що підлягають відшкодуванню в наступних звітних періодах унаслідок тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню; перенесення податкового збитку, який не включено до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді; перенесення на наступні періоди податкових пільг, якими скористатися у звітному періоді не можна. За кредитом рахунка відображається зменшення відстроченого податкового активу
387
Казначейство банку
Продовження
3522
А
354
3540
А
3541
А
3548
А
355
3550
388
А
Дебіторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами, крім податку на прибуток Призначення рахунка: облік сум авансових платежів за податками та обов’язковими платежами, крім податку на прибуток. За цим рахунком обліковуються авансові платежі за податком на додану вартість. За дебетом рахунка проводяться суми авансових платежів за податками та обов’язковими платежами, крім податку на прибуток. За кредитом рахунка проводяться суми списання авансових платежів після фактичного розрахунку податків та обов’язкових платежів, крім податку на прибуток Дебіторська заборгованість за операціями банку з фінансовими інструментами Дебіторська заборгованість з придбання та продажу іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку Призначення рахунка: облік сум дебіторської заборгованості з придбання та продажу іноземної валюти та банківських металів за власними операціями. За дебетом рахунка проводяться суми дебіторської заборгованості з придбання та продажу іноземної валюти та банківських металів. За кредитом рахунка проводяться суми погашення дебіторської заборгованості з придбання та продажу іноземної валюти та банківських металів Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку Призначення рахунка: облік сум дебіторської заборгованості за розрахунками з придбання цінних паперів у портфелі банку. За дебетом рахунка проводяться суми дебіторської заборгованості за розрахунками з придбання цінних паперів у портфелі банку. За кредитом рахунка проводяться суми погашення дебіторської заборгованості за розрахунками з придбання цінних паперів у портфелі банку Дебіторська заборгованість за операціями з іншими фінансовими інструментами Призначення рахунка: облік сум дебіторської заборгованості за операціями з іншими фінансовими інструментами За дебетом рахунка проводяться суми дебіторської заборгованості за операціями з іншими фінансовими інструментами За кредитом рахунка проводяться суми погашення дебіторської заборгованості за операціями з іншими фінансовими інструментами. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку Аванси працівникам банку на витрати з відрядження Призначення рахунка: облік сум авансів, виданих працівникам банку з витрат на відрядження. За дебетом рахунка проводяться суми авансів, виданих працівникам банку на відрядження. За кредитом рахунка проводяться суми погашення виданих авансів згідно з авансовими звітами
Додатки
Продовження
3551
А
3552
А
3559
А
357
3570
А
3578
А
Аванси працівникам банку на господарські витрати Призначення рахунка: облік сум авансів, виданих працівникам банку на господарські витрати. За дебетом рахунка проводяться суми авансів, виданих працівникам банку на господарські витрати. За кредитом рахунка проводяться суми погашення виданих авансів згідно з авансовими звітами Нестачі та інші нарахування на працівників банку Призначення рахунка: облік нестач активів банку та інших нарахувань на працівників банку. За цим рахунком обліковується заборгованість касових працівників у разі виявлення нестач, неплатіжних і фальшивих грошей; заборгованість підзвітних осіб тощо. За дебетом рахунка проводяться суми виявлених нестач активів банку в підзвіті або нарахувань на працівників банку. За кредитом рахунка проводяться суми, що відшкодовані працівниками банку або списані відповідно до законодавства України Інша дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку та іншими особами Призначення рахунка: облік дебіторської заборгованості за розрахунками з працівниками банку та іншими особами за заробітною платою та іншими виплатами. За дебетом рахунка проводяться суми виплаченої заробітної плати та інших виплат штатним і позаштатним працівникам банку. За кредитом рахунка проводяться суми погашення дебіторської заборгованості за розрахунками Інші нараховані доходи Нараховані доходи за розрахунково-касове обслуговування Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за розрахунково-касове обслуговування клієнтів банку. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів за виконаними банком операціями згідно з умовами договору. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за нарахованими доходами. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Інші нараховані доходи Призначення рахунка: облік інших нарахованих доходів, що не передбачені іншими рахунками з обліку нарахованих доходів класів 1–3. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок простроченої заборгованості за нарахованими доходами. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
389
Казначейство банку
Продовження
3579
358
Прострочені інші нараховані доходи Призначення рахунка: облік прострочених інших нарахованих доходів. За дебетом рахунка проводяться суми прострочених нарахованих доходів. А За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Групу рахунків виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
359
3590
КА
3599
КА
36 360
3600
П
361
3610
390
П
Резерви під дебіторську заборгованість за операціями банку Резерви під дебіторську заборгованість за операціями банку Призначення рахунка: облік сформованих резервів за дебіторською заборгованістю за операціями банку. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів; суми збільшення резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Резерви під заборгованість за іншими нарахованими доходами Призначення рахунка: облік резервів під прострочену заборгованість за іншими нарахованими доходами. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Інші пасиви банку Доходи майбутніх періодів Доходи майбутніх періодів Призначення рахунка: облік доходів, що отримані у звітному періоді, але які належать до майбутніх звітних періодів. За кредитом рахунка проводяться суми доходів банків, що отримані у звітному періоді, але належать до майбутніх звітних періодів. За дебетом рахунка проводяться списання сум, що належать до доходів звітного періоду. Кредиторська заборгованість за господарською діяльністю банку Кредиторська заборгованість з придбання активів Призначення рахунка: облік сум кредиторської заборгованості з придбання активів. За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості з придбання активів. За дебетом рахунка проводяться суми погашення кредиторської заборгованості з придбання активів
Додатки
Продовження
3615
П
3619
П
362
3620
П
3621
П
3622
П
3623
П
Кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом (орендою) Призначення рахунка: облік сум кредиторської заборгованості за фінансовим лізингом (орендою). За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості за фінансовим лізингом (орендою). За дебетом рахунка проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за фінансовим лізингом (орендою). Кредиторська заборгованість за послуги Призначення рахунка: облік сум кредиторської заборгованості за послуги. За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості за послуги. За дебетом рахунка проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за послуги Розрахунки за податками та обов’язковими платежами Кредиторська заборгованість за податком на прибуток Призначення рахунка: облік сум кредиторської заборгованості за податком на прибуток. Порядок обчислення, сплати податку до бюджету регулюється законодавчими та нормативно-правовими актами України. За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості за податком на прибуток, що підлягають сплаті згідно з податковим обліком. За дебетом рахунка проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за податком на прибуток Відстрочені податкові зобов’язання Призначення рахунка: облік сум податку на прибуток, які сплачуватимуться в наступних звітних періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. За кредитом рахунка проводяться суми податку на прибуток, які сплачуватимуться в наступних звітних періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення відстроченого податкового зобов’язання Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами, крім податку на прибуток Призначення рахунка: облік сум кредиторської заборгованості за податками та обов’язковими платежами, крім податку на прибуток. За цим рахунком обліковується кредиторська заборгованість за податком на додану вартість. За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості за податками та обов’язковими платежами, крім податку на прибуток, що підлягають сплаті згідно з податковим обліком. За дебетом рахунка проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за податками та обов’язковими платежами, крім податку на прибуток Кредиторська заборгованість за зборами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Призначення рахунка: облік сум кредиторської заборгованості за зборами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості за зборами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За дебетом рахунка проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за зборами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
391
Казначейство банку
Продовження 363
3630
П
3631
П
364
3640
П
3641
П
3648
П
365
392
Розрахунки з акціонерами (учасниками) Внески за незареєстрованим статутним капіталом Призначення рахунка: облік коштів, що отримані від засновників (акціонерів, учасників) банку за акціями, частками, паями до реєстрації статутного капіталу. За кредитом рахунка проводяться суми, що отримані банком в оплату акцій (часток, паїв) до реєстрації статутного капіталу. За дебетом рахунка проводяться суми зареєстрованого статутного капіталу, що перераховані на рахунки класу 5, або суми, повернені акціонерам (учасникам), якщо випуск акцій (часток, паїв) не зареєстровано Кредиторська заборгованість перед акціонерами (учасниками) банку за дивідендами Призначення рахунка: облік нарахованих банком дивідендів власникам акцій (часток, паїв) після прийняття рішення загальними зборами акціонерів (учасників). За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих дивідендів за акціями (паями, частками). За дебетом рахунка проводяться суми виплачених акціонерам (учасникам) дивідендів Кредиторська заборгованість за операціями банку з фінансовими інструментами Кредиторська заборгованість з придбання та продажу іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку Призначення рахунка: облік сум кредиторської заборгованості з придбання та продажу іноземної валюти та банківських металів за власними операціями. За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості з придбання та продажу іноземної валюти та банківських металів. За дебетом рахунка проводяться суми погашення кредиторської заборгованості з придбання та продажу іноземної валюти та банківських металів. Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку Призначення рахунка: облік сум кредиторської заборгованості за розрахунками за цінними паперами для банку. За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості за розрахунками за цінними паперами для банку. За дебетом рахунка проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за розрахунками за цінними паперами для банку Кредиторська заборгованість за операціями з іншими фінансовими інструментами Призначення рахунка: облік сум кредиторської заборгованості за операціями з іншими фінансовими інструментами За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості за операціями з іншими фінансовими інструментами. За дебетом рахунка проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за операціями з іншими фінансовими інструментами. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Кредиторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку
Додатки
Продовження
3650
П
3651
П
3652
П
3653
П
3654
П
3658
П
3659
П
Заборгованість працівникам банку на відрядження Призначення рахунка: облік сум, нарахованих працівникам банку на відрядження. За кредитом рахунка проводяться суми, що нараховані працівникам банку на відрядження. За дебетом рахунка проводяться суми, що виплачені працівникам банку на відрядження Заборгованість працівникам банку на господарські витрати Призначення рахунка: облік сум, нарахованих працівникам банку на господарські витрати. За кредитом рахунка проводяться суми, що нараховані працівникам банку на господарські витрати. За дебетом рахунка проводяться суми, що виплачені працівникам банку на господарські витрати Нарахування працівникам банку за заробітною платою Призначення рахунка: облік нарахованих сум за заробітною платою та іншими виплатами відповідно до законодавства України штатним і позаштатним працівникам банку. За кредитом рахунка проводяться суми, що нараховані працівникам банку за заробітною платою та іншими виплатами. За дебетом рахунка проводяться суми, що виплачені працівникам банку за заробітною платою та іншими виплатами Утримання з працівників банку на користь третіх осіб Призначення рахунка: облік сум, які підлягають стягненню на користь третіх осіб із заробітної плати працівників банку, у тому числі прибуткового податку на громадян. За кредитом рахунка проводиться стягнення сум на користь третіх осіб. За дебетом рахунка проводиться перерахування чи виплата сум на користь третіх осіб Нараховані відпускні до сплати Призначення рахунка: облік нарахованих відпускних до сплати згідно із законодавством України. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих відпускних до сплати. За дебетом рахунка проводяться суми сплачених відпускних Забезпечення оплати відпусток Призначення рахунка: облік сум, що спрямовуються на створення забезпечення оплати відпусток. За кредитом рахунка проводяться суми нарахування забезпечень майбутніх виплат. За дебетом рахунка проводяться суми використаних забезпечень Інша кредиторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку та іншими особами Призначення рахунка: облік інших нарахувань працівникам банку та іншим особам, які не обліковуються за іншими рахунками групи № 365. За кредитом рахунка проводяться суми інших нарахувань працівникам банку та іншим особам. За дебетом рахунка проводяться суми, які сплачені за іншими нарахуваннями працівникам банку та іншим особам
393
Казначейство банку
Продовження 366
3660
3661
3666
3667
3668 367
3670
3678
394
Субординований борг банку Субординований борг банку Призначення рахунка: облік коштів, що залучені на умовах субординованого боргу банку на підставі довгострокового договору. П За кредитом рахунка проводяться суми зарахування субординованого боргу. За дебетом рахунка проводяться суми повернення субординованого боргу відповідно до діючих договорів або в разі банкрутства чи ліквідації банку після погашення претензій усіх інших кредиторів банку Облігації, емітовані банком, на умовах субординованого боргу Призначення рахунка: облік номінальної вартості облігацій, емітованих банком, на умовах субординованого боргу. За кредитом рахунка проводяться суми номінальної вартості розміщених П субординованих облігацій. За дебетом рахунка проводяться суми номінальної вартості облігацій, що погашаються. (групу рахунків 366 доповнено рахунком 3661 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006 р. № 457) Неамортизований дисконт за субординованим боргом Призначення рахунка: облік неамортизованого дисконту за субординованим боргом. За дебетом рахунка проводяться суми дисконту під час залучення коштів КП субординованого боргу. За кредитом рахунка проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування витрат за звітний період. (групу рахунків 366 доповнено рахунком 3666 КП згідно з постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006 р. № 457) Неамортизована премія за субординованим боргом Призначення рахунка: облік неамортизованої премії за субординованим боргом. За кредитом рахунка проводяться суми премії під час залучення коштів субординованого боргу. П За дебетом рахунка проводяться суми амортизації премії для зменшення витрат звітного періоду. (групу рахунків 366 доповнено рахунком 3667 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006 р. № 457) Нараховані витрати за субординованим боргом Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за субординованим боргом. П За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Інші нараховані витрати Нараховані витрати за розрахунково-касове обслуговування Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за розрахунково-касове обП слуговування. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Інші нараховані витрати Призначення рахунка: облік інших нарахованих витрат, що не обліковуються П на інших рахунках класів 1–3. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати
Додатки
Продовження 369
3690
3699
37 370
3705
371
3710
372
3720
Банківські резерви на покриття ризиків і витрат Резерви за виданими зобов’язаннями Призначення рахунка: облік сформованих резервів на відшкодування можливих втрат за виданими гарантіями, іншими зобов’язаннями, що обліковуються за позабалансовими рахунками. За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів; суми збільП шення резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Резерви за іншими операціями за позабалансовими рахунками Призначення рахунка: облік сформованих резервів на відшкодування можливих втрат від інших операцій, що обліковуються на позабалансових рахунках. П За кредитом рахунка проводяться суми сформованих резервів; суми збільшення резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку Клірингові рахунки, суми до з’ясування та транзитні рахунки Клірингові рахунки Клірингові рахунки за розрахунками платіжними картками Призначення рахунка: облік взаємних грошових зобов’язань між учасниками платіжної системи за результатами клірингу під час здійснення розрахунків з АП використанням платіжних карток. Відкривається на балансі розрахункового банку. За дебетом і кредитом рахунку проводяться суми за результатами клірингу Дебетові суми до з’ясування Дебетові суми до з’ясування Призначення рахунка: облік сум, які на час здійснення платежу не можуть бути списані з відповідних рахунків через відсутність необхідних реквізитів документів. А За дебетом рахунка зараховуються суми до з’ясування необхідних реквізитів документів. За кредитом рахунка здійснюється списання сум після з’ясування їх фактичних платників та отримання підтверджень від банку-кореспондента Кредитові суми до з’ясування Кредитові суми до з’ясування Призначення рахунка: облік сум, які на час надходження не можуть бути зараховані на відповідні рахунки за призначенням через відсутність необхідних реквізитів у документах. П За кредитом рахунка проводяться суми до з’ясування отримувачів коштів. За дебетом рахунка проводяться суми, що списуються після з’ясування їх фактичних одержувачів та отримання підтверджень від банку-кореспондента або повернення сум платнику, якщо підтвердження не надходить
395
Казначейство банку
Продовження 373
3739
АП
38 380
3800
АП
3801
АП
381 3810
АП
3811
АП
39 390
3900
396
АП
Транзитні рахунки Транзитний рахунок за іншими розрахунками Призначення рахунка: облік сум за іншими розрахунками для подальшого зарахування на рахунки банку або рахунки клієнтів. За дебетом і кредитом рахунку проводяться суми, що надалі шляхом розподілу зараховуються на відповідні рахунки за призначенням Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів Призначення рахунка: технічний рахунок для відображення позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів. Рахунок використовується для відображення операцій з іноземною валютою та банківськими металами. За дебетом рахунка відображається вартість іноземної валюти чи банківських металів, що збільшує коротку або зменшує довгу відкриту валютну позицію. За кредитом рахунка відображається вартість іноземної валюти, що збільшує довгу або зменшує коротку відкриту валютну позицію Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів Призначення рахунка: технічний рахунок для обліку гривневого еквівалента позиції щодо іноземної валюти та банківських металів, що обліковується за рахунком 3800. За дебетом рахунка проводяться еквіваленти сум іноземної валюти, що збільшують довгу або зменшують коротку відкриту валютну позицію. За кредитом рахунка проводяться еквіваленти сум іноземної валюти, що збільшують коротку або зменшують довгу відкриту валютну позицію Переоцінка фінансових інструментів, що обліковуються за позабалансовими рахунками Рахунок виключено Переоцінка фінансових інструментів, що обліковуються за позабалансовими рахунками Призначення рахунка: відображення переоцінки фінансових інструментів, що обліковуються за позабалансовими рахунками, між датою операції і датою розрахунку. За дебетом і кредитом проводиться результат переоцінки фінансових інструментів, що куплені за умовами спот, до їх справедливої вартості. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Розрахунки між філіями банку Розрахунки між філіями банку Рахунки філій, що відкриті в банку Призначення рахунка: облік сум за розрахунками в національній та іноземній валюті між філіями банку. Відкриваються на балансі філії. За дебетом рахунка проводяться суми, що надходять на користь філії банку та клієнтів. За кредитом рахунка проводяться суми, що списуються згідно з дорученням філії банку за її власними операціями та операціями клієнтів
Додатки
Продовження
3901
3902
3903
3904
3905
3906
3907
392
3928
Рахунки, що відкриті для філій банку Призначення рахунка: облік сум за розрахунками в національній та іноземній валюті між філіями банку. Відкриваються на балансі банку. АП За кредитом рахунка проводяться суми, що надходять на користь філії банку та клієнтів. За дебетом рахунка проводяться суми, що списуються згідно з дорученням філії банку за її власними операціями та операціями клієнтів Розрахунки за коштами, що надані філіям банку Призначення рахунка: облік сум коштів, що надані філіям банку. А За дебетом рахунка проводяться суми коштів, що надані філіям банку. За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що повернені філіями банку Розрахунки за коштами, що отримані від філій банку Призначення рахунка: облік сум коштів, що отримані від філій банку. П За кредитом рахунка проводяться суми коштів, що отримані від філій банку. За дебетом рахунка проводяться суми коштів, що повернені філіям банку Нараховані доходи за коштами, що надані філіям банку Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за коштами, що надані філіА ям банку в кореспонденції з відповідними рахунками груп 608, 618, 638 класу 6. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання Нараховані витрати за коштами, що отримані від філій банку Призначення рахунка: облік нарахованих витрат за коштами, що отримані від фіП лій банку в кореспонденції з відповідними рахунками груп 708, 718, 738 класу 7. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих витрат. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих витрат під час їх сплати Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою між філіями банку Призначення рахунка: облік сум дебіторської заборгованості за операціями з підкріплення готівкою філій банку. А За дебетом рахунка проводяться суми дебіторської заборгованості за операціями з підкріплення готівкою філій банку. За кредитом рахунка проводяться суми з погашення дебіторської заборгованості за операціями з готівкою між філіями банку Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою між філіями банку Призначення рахунка: облік кредиторської заборгованості за операціями з підкріплення готівкою філій банку. П За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості за операціями з підкріплення готівкою філій банку. За дебетом рахунка проводяться суми з погашення кредиторської заборгованості за операціями з готівкою між філіями банку Транзитні рахунки за розрахунками між філіями банку Транзитні рахунки для дебетових сум, що не були підтверджені філіями банків, розташованими в Україні Призначення рахунка: відкриваються на балансі регіональних розрахункових палат банку для обліку дебетових сум, що не були підтверджені протягом робочого дня. Відкриваються для кожної філії банку, якій відкрито рахунок у А банку. Залишків за рахунком за станом на звітну дату не повинно бути. За дебетом рахунка враховуються дебетові суми, за якими не надійшло електронне підтвердження від одержувача платежу. За кредитом рахунка здійснюється перерахування сум, за якими надійшло електронне підтвердження від одержувача платежу
397
Казначейство банку
Продовження
3929
П
41 410 4102 4103
А А
4105
А
42 420 4202 4203
А А
4205
А
4208
А
43
398
Транзитні рахунки для кредитових сум, що не були підтверджені філіями банків, розташованими в Україні Призначення рахунка: відкриваються на балансі розрахункових палат банку для обліку кредитових сум, що не були підтверджені протягом робочого дня. Відкриваються для кожної філії банку, якій відкрито рахунок у банку. Залишків за рахунком за станом на звітну дату не повинно бути. За кредитом рахунка враховуються суми, за якими не надійшло електронне підтвердження від одержувача коштів. За дебетом рахунка здійснюється перерахування сум, за якими надійшло електронне підтвердження від одержувача платежу Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції Інвестиції в асоційовані компанії Інвестиції в асоційовані компанії Інвестиції в асоційовані банки Інвестиції в асоційовані небанківські фінансові установи Інвестиції в інші асоційовані компанії Призначення рахунків: облік сум інвестицій банку в асоційовані компанії. За дебетом рахунків проводяться суми інвестицій в асоційовані компанії; суми дооцінки в разі збільшення їх балансової вартості. За кредитом рахунків проводяться суми повернення інвестицій; суми переведення їх до іншого портфеля банку; суми уцінки в разі зменшення їх балансової вартості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Інвестиції в дочірні компанії Інвестиції в дочірні компанії Інвестиції в дочірні банки Інвестиції в дочірні небанківські фінансові установи Інвестиції в інші дочірні компанії Призначення рахунків: облік сум інвестицій банку в дочірні компанії. За дебетом рахунків проводяться суми інвестицій в дочірні компанії; суми дооцінки в разі збільшення їх балансової вартості. За кредитом рахунків проводяться суми повернення інвестицій; суми переведення їх до іншого портфеля банку; суми уцінки в разі зменшення їх балансової вартості. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Нараховані доходи за інвестиціями в дочірні компанії Призначення рахунка: облік нарахованих дивідендів за інвестиціями в дочірні компанії. За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих доходів. (групу рахунків 420 доповнено рахунком 4208 згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Нематеріальні активи
Додатки
Продовження 430
4300
А
4309
КА
431
4310
А
432 4320
П
4321
А
44 440
4400
А
Нематеріальні активи Нематеріальні активи Призначення рахунка: облік вартості нематеріальних активів. За дебетом рахунка проводяться суми вартості придбаних і створених нематеріальних активів; суми їх дооцінки; суми, пов’язані з поліпшенням нематеріальних активів. За кредитом рахунка проводяться суми вартості нематеріальних активів, що вибули з балансу; суми їх уцінки Накопичена амортизація нематеріальних активів Призначення рахунка: облік сум накопиченої амортизації нематеріальних активів. За кредитом рахунка проводиться сума нарахованої амортизації. За дебетом рахунка проводиться сума накопиченої амортизації нематеріальних активів, що вибули з балансу Капітальні інвестиції в нематеріальні активи Капітальні інвестиції за не введеними в експлуатацію нематеріальними активами Призначення рахунка: облік вартості капітальних інвестицій з придбання чи створення нематеріальних активів. Цей рахунок використовується до часу введення в дію нематеріальних активів. За дебетом рахунка проводяться суми з придбання чи створення нематеріальних активів до часу введення їх у дію. За кредитом рахунка проводяться суми введених у дію нематеріальних активів Гудвіл, що виник у результаті придбання Рахунок виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Гудвіл Призначення рахунка: облік гудвілу, що виникає в покупця в результаті придбання іншої компанії, шляхом об’єднання компаній. За дебетом рахунка проводяться суми вартості гудвілу, що виникає в покупця в результаті придбання іншої компанії, шляхом об’єднання компаній. За кредитом рахунка проводяться суми втрат від зменшення корисності гудвілу. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Основні засоби Основні засоби Основні засоби Призначення рахунка: облік вартості власних та отриманих у фінансовий лізинг (оренду) основних засобів. За дебетом рахунка проводяться суми придбаних основних засобів; суми їх дооцінки; суми витрат, спрямованих на капітальні інвестиції, що пов’язані з поліпшенням основних засобів. За кредитом рахунка проводяться суми вартості основних засобів, що вибули з балансу; суми їх уцінки
399
Казначейство банку
Продовження 4409
КА
441
4410
А
4419
КА
443
4430
А
4431
А
45 450
4500
400
А
Знос основних засобів Призначення рахунка: облік сум зносу основних засобів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованого зносу. За дебетом рахунка проводяться суми зносу основних засобів, що вибули з балансу Інвестиційна нерухомість Інвестиційна нерухомість Призначення рахунка: облік вартості інвестиційної нерухомості. За дебетом рахунка проводяться суми вартості придбаної або створеної інвестиційної нерухомості; суми збільшення вартості (дооцінки) інвестиційної нерухомості. За кредитом рахунка проводяться суми зменшення вартості (уцінки) інвестиційної нерухомості; суми вартості інвестиційної нерухомості, що вибули з балансу Знос інвестиційної нерухомості Призначення рахунка: облік сум зносу інвестиційної нерухомості. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованого зносу. За дебетом рахунка проводяться суми зносу інвестиційної нерухомості, що вибули з балансу. (розділ 44 доповнено групою рахунків 441 згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Капітальні інвестиції за основними засобами Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію основними засобами Призначення рахунка: облік сум капітальних інвестицій за незавершеним будівництвом, придбаними основними засобами, а також засобами, що отримані у фінансовий лізинг (оренду) і потребують поліпшення та не введені в експлуатацію. За дебетом рахунка проводяться суми витрат на придбання, будівництво; суми додаткових вкладень за основними засобами, що потребують поліпшення. За кредитом рахунка проводяться суми витрат у разі введення в експлуатацію основних засобів Обладнання, що потребує монтажу Призначення рахунка: облік вартості придбаного банком обладнання, що потребує монтажу. За дебетом рахунка проводяться суми вартості придбаного обладнання, що потребує монтажу, переданого в монтаж. За кредитом рахунка проводяться суми вартості обладнання, введеного в експлуатацію у встановленому порядку Інші необоротні матеріальні активи Інші необоротні матеріальні активи Інші необоротні матеріальні активи Призначення рахунка: облік вартості інших необоротних матеріальних активів. За дебетом рахунка проводяться суми вартості придбаних інших необоротних матеріальних активів. За кредитом рахунка проводяться суми вартості інших необоротних матеріальних активів, що вибули
Додатки
Продовження
4509
453
4530
50 500
5000
5001
5002
Знос інших необоротних матеріальних активів Призначення рахунка: облік сум нарахованого зносу інших необоротних матеріальних активів. КА За кредитом рахунка проводяться суми нарахованого зносу інших необоротних матеріальних активів. За дебетом рахунка проводяться суми зносу інших необоротних матеріальних активів у разі їх вибуття Капітальні інвестиції за основними засобами, що отримані в оперативний лізинг (оренду) Капітальні інвестиції за основними засобами, що отримані в оперативний лізинг (оренду) Призначення рахунка: облік сум капітальних інвестицій за основними засобами, що отримані в оперативний лізинг (оренду). А За дебетом рахунка проводяться суми витрат на створення та поліпшення об’єкта оперативного лізингу (оренди) до часу його завершення. За кредитом рахунка проводяться суми завершених капітальних інвестицій у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів Клас 5. Капітал банку Статутний капітал та інші фонди банку Статутний капітал банку Зареєстрований статутний капітал банку Призначення рахунка: облік зареєстрованого статутного капіталу банку. Облік акцій ведеться за номінальною вартістю. П За кредитом рахунка проводяться суми збільшення статутного капіталу після реєстрації змін згідно з законодавством України. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення зареєстрованого статутного капіталу; суми несплаченого у встановлений строк зареєстрованого капіталу Несплачений зареєстрований статутний капітал банку Призначення рахунка: облік сум зареєстрованого, але несплаченого статутного капіталу. КП За дебетом рахунка проводяться суми зареєстрованого, але несплаченого статутного капіталу в кореспонденції з рахунком 5000. За кредитом рахунка проводяться суми сплаченого статутного капіталу; суми не сплаченого у встановлений строк зареєстрованого капіталу Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників) Призначення рахунка: облік вартості викуплених банком акцій (часток, паїв). Акції обліковуються за номінальною вартістю. Різниця між номінальною вартістю та вартістю викупу списується в межах кредитових залишків спочатку з КП рахунку 5010, а потім — з рахунку 5022. За дебетом рахунка проводяться суми викуплених акцій (часток, паїв). За кредитом рахунка проводяться суми проданих та анульованих акцій (часток, паїв)
401
Казначейство банку
Продовження
5003
П
501
5010
П
502
5020
П
5021
П
5022
П
402
Дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу Призначення рахунка: облік суми дивідендів, що спрямовані на збільшення статутного капіталу до часу його реєстрації. За кредитом рахунка проводяться суми дивідендів, що спрямовані на збільшення статутного капіталу. За дебетом рахунка перераховуються суми дивідендів у разі збільшення статутного капіталу на рахунки 5000 та 5010; у разі відмови в реєстрації сплачуються за рішенням загальних зборів банку акціонерам (учасникам) або зараховуються на рахунок 5022 Емісійні різниці Емісійні різниці Призначення рахунка: облік різниці між номінальною вартістю акції та ціною її розміщення. Під час подальшого викупу власних акцій різниця між номінальною вартістю та ціною викупу акцій списується з цього самого рахунку в межах залишку. За кредитом рахунка проводяться суми позитивної різниці в разі первинного та подальшого розміщення акцій. За дебетом рахунка проводяться суми списання різниці між ціною викупу та номінальною вартістю акцій у межах залишку під час викупу власних акцій Загальні резерви та фонди банку Загальні резерви Призначення рахунка: облік загальних резервів, що створені за рішенням акціонерів (учасників) під різні ризики. За кредитом рахунка проводяться суми прибутку, що спрямовані на формування резервів. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення резервів Резервні фонди Призначення рахунка: облік резервних фондів банку. Фонди створюються згідно із законодавством України. Резервні фонди банку утворюються за рахунок прибутку. Кошти резервних фондів призначені для покриття можливих збитків та інших витрат. Відрахування в резервні фонди здійснюється в розмірах, передбачених законодавством України. За кредитом рахунка проводяться суми надходжень у резервні фонди. За дебетом рахунка проводяться суми на покриття збитків та інших витрат, передбачених законодавством України Інші фонди банку Призначення рахунка: облік інших фондів банку, що створені за рахунок прибутку. За кредитом рахунка проводяться суми надходжень в інші фонди банку. За дебетом рахунка проводяться суми на покриття збитків звітного та/ або минулих років; суми відрахувань до загальних і резервних фондів; суми списань емісійних різниць у разі недостатності коштів на рахунку 5010; суми сплати дивідендів за привілейованими акціями та інші суми відповідно до законодавства України
Додатки
Продовження 503
5030
П
5031
А
504
5040
П
5041
А
51 510
5100
П
Результати минулих років Нерозподілені прибутки минулих років Призначення рахунка: облік прибутків минулих років до їх розподілу. За кредитом рахунка відображаються суми підтверджених прибутків минулих років; перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок вартості активів, що раніше були переоцінені, у разі їх вибуття. За дебетом рахунка відображаються суми розподіленого прибутку згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (учасників) відповідно до законодавства України Непокриті збитки минулих років Призначення рахунка: облік сум підтверджених збитків минулих років до їх покриття. За дебетом рахунка відображається облік підтверджених сум непокритих збитків минулих років. За кредитом рахунка відображаються суми покриття збитків минулих років Результати звітного року, що очікують затвердження Прибуток звітного року, що очікує затвердження Призначення рахунка: облік прибутку звітного року до його затвердження загальними зборами акціонерів (учасників). За кредитом рахунка проводяться суми в порядку закриття рахунків обліку доходів звітного року. За дебетом рахунка проводяться суми в порядку закриття рахунків витрат звітного року; суми розподілу прибутку за рішенням загальних зборів акціонерів (учасників) згідно із законодавством України; суми підтвердженого нерозподіленого прибутку на рахунок 5030 до його розподілу загальними зборами акціонерів (учасників) Збиток звітного року, що очікує затвердження Призначення рахунка: облік збитку звітного року до його затвердження загальними зборами акціонерів (учасників). За дебетом рахунка проводяться суми в порядку закриття рахунків витрат звітного року. За кредитом рахунка проводяться суми в порядку закриття рахунків обліку доходів звітного року; суми покриття збитку; суми збитків, підтверджених загальними зборами акціонерів (учасників), на рахунок 5031 до їх покриття Результати переоцінки Результати переоцінки Результати переоцінки основних засобів Призначення рахунка: облік результатів переоцінки основних засобів. За кредитом рахунка проводяться суми дооцінки основних засобів і відновлення їх корисності; суми визнаних відстрочених податків за результатами уцінки основних засобів. За дебетом рахунка проводяться суми уцінки основних засобів і втрат від зменшення їх корисності; суми перевищення попередніх дооцінок залишкової вартості об’єктів основних засобів і відновлення їх корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості та втрат від зменшення їх корисності за кожним об’єктом, що раніше був переоцінений, у разі його вибуття; суми визнаних відстрочених податків за результатами дооцінки основних засобів
403
Казначейство банку
Продовження
5101
5102
5103
5104
52
404
Результати переоцінки нематеріальних активів Призначення рахунка: облік результатів переоцінки нематеріальних активів. За кредитом рахунка проводяться суми дооцінки нематеріальних активів і відновлення їх корисності. П За дебетом рахунка проводяться суми уцінки нематеріальних активів і втрат від зменшення їх корисності; суми перевищення попередніх дооцінок залишкової вартості об’єктів нематеріальних активів і відновлення їх корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості та втрат від зменшення їх корисності за кожним об’єктом, що раніше був переоцінений, у разі його вибуття Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж Призначення рахунка: облік результатів переоцінки до справедливої вартості цінних паперів, що обліковуються у портфелі банку на продаж до часу їх реалізації. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення вартості цінних паперів, що обліковуються в портфелі банку на продаж за справедливою вартістю, суми АП раніше визнаних дооцінок у разі реалізації цінних паперів. За кредитом рахунка проводяться суми збільшення вартості цінних паперів, що обліковуються в портфелі банку на продаж за справедливою вартістю, суми раніше визнаних уцінок у разі визнання зменшення корисності цінних паперів або їх реалізації. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановами Правління Національного банку України від 17.11.2004 р. № 556, від 03.10.2005 р. № 359) Результати переоцінки інвестицій в асоційовані компанії Призначення рахунка: облік результатів переоцінки інвестицій в асоційовані компанії до часу реалізації інвестицій. За кредитом рахунка проводяться суми збільшення вартості інвестицій в асоційовані компанії на частку інвестора в сумі зміни величини власного капітаП лу об’єкта інвестування. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення вартості інвестицій в асоційовані компанії на частку інвестора в сумі зміни величини власного капіталу об’єкта інвестування; суми дооцінки в разі реалізації інвестицій. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 359) Результати переоцінки за операціями хеджування Призначення рахунка: облік результатів переоцінки інструментів хеджування. За кредитом рахунка проводяться суми збільшення вартості інструменту хеджування. АП За дебетом рахунка проводяться суми зменшення вартості інструменту хеджування. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Приписний капітал філії іноземного банку
Додатки
Продовження 520
Приписний капітал філії іноземного банку Приписний капітал філії іноземного банку Призначення рахунка: облік приписного капіталу філії іноземного банку. За кредитом рахунка проводяться суми грошових коштів, наданих іноземним 5200 П банком філії для її акредитації; суми збільшення приписного капіталу. За дебетом рахунка проводяться суми зменшення приписного капіталу. (клас 5 доповнено розділом 52 згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Клас 6. Доходи Доходи банку відображаються в бухгалтерському обліку за рахунками класу 6 «Доходи» наростаючим підсумком з початку року та в кінці звітного фінансового року закриваються: за умови перевищення доходів над витратами — на рахунок 5040 «Прибуток звітного року, що очікує затвердження»; за умови перевищення витрат над доходами — на рахунок 5041 «Збиток звітного року, що очікує затвердження». За кредитом рахунків проводяться суми нарахованих, отриманих доходів, що належать до звітного періоду. За дебетом рахунків проводяться суми зменшення доходів, що виникають за операціями; суми, що списуються під час формування результату роботи за звітний рік 60 Процентні доходи 600 Процентні доходи за коштами, що розміщені в Національному банку України Процентні доходи за коштами на вимогу, що розміщені в Національному банку 6000 П України Процентні доходи за коштами, що надані Національному банку України за 6002 П операціями репо Процентні доходи за короткостроковими вкладами (депозитами), що розміщені в Національному банку України 6003 АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) 601 Процентні доходи за коштами, що розміщені в інших банках 6010 П Процентні доходи за коштами на вимогу, що розміщені в інших банках 6011 П Процентні доходи за депозитами овернайт, що розміщені в інших банках Процентні доходи за короткостроковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках 6012 АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Процентні доходи за довгостроковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках 6013 АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) 6014 П Процентні доходи за кредитами овернайт, що надані іншим банкам 6015 П Процентні доходи за кредитами, що надані іншим банкам за операціями репо Процентні доходи за кредитами овердрафт та короткостроковими кредитами, що надані іншим банкам 6016 АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229)
405
Казначейство банку
Продовження 6017 6018 602 6020 6021 6022 6023 6026
6027
6028
6029
603 6030
6031
6032
6033
406
Процентні доходи за довгостроковими кредитами, що надані іншим банкам АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) П Процентні доходи за фінансовим лізингом (орендою), що наданий іншим банкам Процентні доходи за кредитами, що надані суб’єктам господарювання Процентні доходи за кредитами овердрафт, що надані суб’єктам господарюП вання Процентні доходи за кредитами, що надані за операціями репо суб’єктам П господарювання Процентні доходи за кредитами, що надані за врахованими векселями П суб’єктам господарювання П Процентні доходи за операціями з факторингу із суб’єктами господарювання Процентні доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76) Процентні доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76) Процентні доходи за фінансовим лізингом (орендою), що наданий суб’єктам П господарювання Процентні доходи за іпотечними кредитами, що надані суб’єктам господарювання. (групу рахунків 602 доповнено рахунком 6029 П згідно з постановою ПравлінАП ня Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457, рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76) Процентні доходи за кредитами, що надані органам державної влади Процентні доходи за кредитами, що надані органам державної влади АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76) Процентні доходи за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76) Процентні доходи за іпотечними кредитами, що надані органам державної влади (групу рахунків 603 доповнено рахунком 6032 П згідно з постановою ПравлінАП ня Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457, рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76) Процентні доходи за іпотечними кредитами, що надані органам місцевого самоврядування (групу рахунків 603 доповнено рахунком 6033 П згідно з постановою ПравлінАП ня Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457, рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76)
Додатки
Продовження 604 6040
П
6042
АП
6043
АП
6044
П
6045
П
6046
АП
605 6050
АП
6051
АП
6052 6053
АП АП
6054
АП
6055
АП
6056
АП
6057 608 6080 609 6099 61 610 6100 6101 6103
АП
6104
П
6106
П
П П
П П П
Процентні доходи за кредитами, що надані фізичним особам Процентні доходи за кредитами овердрафт, що надані фізичним особам Процентні доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76) Процентні доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76) Процентні доходи за фінансовим лізингом (орендою), що наданий фізичним особам Процентні доходи за кредитами, що надані за врахованими векселями фізичним особам Процентні доходи за іпотечними кредитами, що надані фізичним особам (групу рахунків 604 доповнено рахунком 6046 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 01.12.2005 р. № 457, рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76) Процентні доходи за цінними паперами Процентні доходи за цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж Процентні доходи за цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення Процентні доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на продаж Процентні доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку до погашення Процентні доходи за цінними паперами, емітованими Національним банком України, у портфелі банку на продаж Процентні доходи за цінними паперами, емітованими Національним банком України, у портфелі банку до погашення Процентні доходи за цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку Процентні доходи за цінними паперами в торговому портфелі банку Процентні доходи за операціями з філіями банку Процентні доходи за операціями з філіями банку Інші процентні доходи Інші процентні доходи Комісійні доходи Комісійні доходи за операціями з банками Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування банків Комісійні доходи від кредитного обслуговування банків Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для банків Комісійні доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для банків Комісійні доходи від довірчого обслуговування банків
407
Казначейство банку
Продовження 6108 6109 611 6110 6111 6113
П П
6114
П
6116 6118 6119 618 6180 62 620
П П П
6203
АП
6204 6209 63 630 6300 631 6310 6311 638 6380 639
АП АП
6390
П
6391
АП
6392
АП
6393
АП
6394
П
6395
П
408
П П П
П
П П П П
Комісійні доходи за позабалансовими операціями з банками Інші комісійні доходи за операціями з банками Комісійні доходи за операціями з клієнтами Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів Комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів Комісійні доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів Комісійні доходи від довірчого обслуговування клієнтів Комісійні доходи за позабалансовими операціями з клієнтами Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами Комісійні доходи за операціями з філіями банку Комісійні доходи за операціями з філіями банку Результат від торговельних операцій Результат від торговельних операцій Результат від торгових операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами Результат від торговельних операцій з іншими фінансовими інструментами Інші операційні доходи Дохід у вигляді дивідендів Дохід у вигляді дивідендів Дохід від інвестицій в асоційовані і дочірні компанії Дохід від інвестицій в асоційовані компанії Дохід від інвестицій у дочірні компанії Інші операційні доходи за операціями з філіями банку Інші операційні доходи за операціями з філіями банку Інші операційні доходи Дохід від наданих кредитів, розміщених вкладів (депозитів) за ставкою, яка вища, ніж ринкова (групу рахунків 639 доповнено рахунком 6390 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Результат переоцінки об’єкта хеджування (групу рахунків 639 доповнено рахунком 6391 АП згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Результат переоцінки інструменту хеджування (групу рахунків 639 доповнено рахунком 6392 АП згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Результат від продажу цінних паперів з портфеля банку на продаж Доходи від переоцінки об’єктів інвестиційної нерухомості (групу рахунків 639 доповнено рахунком 6394 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Доходи від оперативного лізингу (оренди)
Додатки
Продовження 6396 6397 6398 6399 64 649 6490 6499 67 671 6710 6711 6712 6713 6714 6715 6717 68
П П
Доходи від наданих консультаційних послуг фінансового характеру Штрафи, пені, що отримані банком Дохід від отриманих кредитів, залучених вкладів (депозитів) за ставкою, яка нижча, ніж ринкова П (групу рахунків 639 доповнено рахунком 6398 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) П Інші операційні доходи Інші доходи Інші доходи П Позитивний результат від продажу нематеріальних активів та основних засобів П Інші доходи Повернення списаних активів Повернення списаних активів Повернення раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості за операП ціями з банками П Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості інших банків Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості за кредитами, що П надані клієнтам Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості від знецінення цінних П паперів на продаж Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості від знецінення цінних П паперів у портфелі банку до погашення Повернення раніше списаної безнадійної іншої дебіторської заборгованості та П інших активів банку П Повернення раніше списаних безнадійних доходів минулих років Розділ рахунків виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76)
Клас 7. Витрати Витрати банку відображаються в бухгалтерському обліку за рахунками класу 7 «Витрати» наростаючим підсумком з початку року та в кінці звітного фінансового року закриваються: за умови перевищення доходів над витратами — на рахунок 5040 «Прибуток звітного року, що очікує затвердження»; за умови перевищення витрат над доходами — на рахунок 5041 «Збиток звітного року, що очікує затвердження». За дебетом рахунків проводяться суми витрат, які належать до звітного періоду. За кредитом рахунків проводяться суми зменшення витрат і суми витрат, що списуються під час формування результату роботи за звітний рік. 70 Процентні витрати 700 Процентні витрати за коштами, що отримані від Національного банку України Процентні витрати за коштами на вимогу, що отримані від Національного 7000 А банку України Процентні витрати за коштами, що отримані від Національного банку Украї7002 А ни за операціями репо
409
Казначейство банку
Продовження 7003
7004
7005
7006 701 7010 7011 7012
7013 7014 7015
7016
7017 702 7020 7021 7028 703 7030 704 7040 7041
410
Процентні витрати за короткостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Процентні витрати за довгостроковими кредитами, що отримані від Національного банку України АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Процентні витрати за короткостроковими вкладами (депозитами), що отримані від Національного банку України АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Процентні витрати за довгостроковими вкладами (депозитами), що отримані від Національного банку України АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Процентні витрати за коштами, що отримані від інших банків А Процентні витрати за коштами на вимогу інших банків А Процентні витрати за депозитами овернайт інших банків Процентні витрати за короткостроковими вкладами (депозитами) інших банків АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Процентні витрати за довгостроковими вкладами (депозитами) інших банків АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) А Процентні витрати за кредитами овернайт, що отримані від інших банків Процентні витрати за кредитами, що отримані від інших банків за операціями А репо Процентні витрати за кредитами овердрафт та короткостроковими кредитами, що отримані від інших банків АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Процентні витрати за довгостроковими кредитами, що отримані від інших АП банків (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) Процентні витрати за операціями із суб’єктами господарювання А Процентні витрати за коштами на вимогу суб’єктів господарювання АП Процентні витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання А Процентні витрати за фінансовим лізингом (орендою) Процентні витрати за коштами бюджету та позабюджетних фондів України А Процентні витрати за коштами бюджету та позабюджетних фондів України Процентні витрати за операціями з фізичними особами А Процентні витрати за коштами на вимогу фізичних осіб АП Процентні витрати за строковими коштами фізичних осіб
Додатки
Продовження 705 7050 7051 7052 7053 7054 706
7060
7061 707 7070 7071 708 7080 709 7096 7099 71 710 7100 7101 7103 7104 7106 7108 7109 718 7180 73 731 7310
Процентні витрати за цінними паперами власного боргу Процентні витрати за короткостроковими цінними паперами власного боргу, АП емітованими банком, крім ощадних (депозитних) сертифікатів Процентні витрати за довгостроковими цінними паперами власного боргу, АП емітованими банком, крім ощадних (депозитних) сертифікатів Процентні витрати за короткостроковими ощадними (депозитними) сертиАП фікатами власного боргу, емітованими банком Процентні витрати за довгостроковими ощадними (депозитними) сертифікаАП тами власного боргу, емітованими банком Процентні витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами на вимогу, АП емітованими банком Процентні витрати за кредитами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій Процентні витрати за короткостроковими кредитами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76) Процентні витрати за довгостроковими кредитами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій АП (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76) Процентні витрати за операціями з небанківськими фінансовими установами А Процентні витрати за коштами на вимогу небанківських фінансових установ АП Процентні витрати за строковими коштами небанківських фінансових установ Процентні витрати за операціями з філіями банку А Процентні витрати за операціями з філіями банку Інші процентні витрати А Процентні витрати за субординованим боргом А Інші процентні витрати Комісійні витрати Комісійні витрати А Комісійні витрати на розрахунково-касове обслуговування А Комісійні витрати на кредитне обслуговування А Комісійні витрати за операціями з цінними паперами Комісійні витрати за операціями на валютному ринку та ринку банківських А металів А Комісійні витрати на довірче обслуговування А Комісійні витрати за позабалансовими операціями А Інші комісійні витрати Комісійні витрати за операціями з філіями банку А Комісійні витрати за операціями з філіями банку Інші операційні витрати Втрати від інвестицій в асоційовані і дочірні компанії А Втрати від інвестицій в асоційовані компанії
411
Казначейство банку
Продовження 7311 738 7380 739 7390 7391 7392 7394 7395 7396 7397 7398 7399 74 740 7400 7401 7403 7404 7405 7409 741 7410 7411 7418 7419 742 7420 7421 7423 743 7430 7431
412
А
Втрати від інвестицій у дочірні компанії Інші операційні витрати за операціями з філіями банку А Інші операційні витрати за операціями з філіями банку Інші операційні витрати Витрати від наданих кредитів, розміщених вкладів (депозитів) за ставкою, яка нижча, ніж ринкова А (групу рахунків 739 доповнено рахунком 7390 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) А Витрати на інкасацію та перевезення цінностей А Витрати на аудит Витрати від переоцінки об’єктів інвестиційної нерухомості А (групу рахунків 739 доповнено рахунком 7394 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 22.06.2007 р. № 229) А Витрати на оперативний лізинг (оренду) А Витрати за отриманими консультаційними послугами фінансового характеру А Штрафи, пені, що сплачені банком Витрати від отриманих кредитів, залучених вкладів (депозитів) за ставкою, яка вища, ніж ринкова А (групу рахунків 739 доповнено рахунком 7398 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) А Інші операційні витрати Загальні адміністративні витрати Витрати на утримання персоналу А Основна і додаткова заробітна плата А Внески, збори на обов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування А Матеріальна допомога та інші соціальні виплати А Витрати на підготовку кадрів А Витрати на спецодяг та інші засоби захисту працівників А Інші витрати на утримання персоналу Сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток А Податок на додану вартість А Податок на землю А Відрахування до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб А Сплата інших податків та обов’язкових платежів, крім податку на прибуток Витрати на утримання основних засобів і нематеріальних активів А Витрати на утримання власних основних засобів і нематеріальних активів Витрати на утримання основних засобів, що отримані у лізинг (оренду) А (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 16.06.2005 р. № 222) А Амортизація Інші експлуатаційні та господарські витрати А Витрати на комунальні послуги А Господарські витрати
Додатки
Продовження 7432 7433 744 7440 7441 7442 745 7452 7454 7455 7456 7457 749 7490 7491 7499 77 770 7700 7701 7702 7703 7704 7705 7706 772 7720 78
79 790 7900
90 900
А А
Витрати на охорону Інші експлуатаційні витрати Витрати на телекомунікації А Витрати на СЕП А Витрати на інші системи банківського зв’язку А Поштово-телефонні витрати Інші адміністративні витрати А Витрати на відрядження А Представницькі витрати А Витрати на маркетинг і рекламу А Спонсорство та доброчинність А Інші адміністративні витрати Інші витрати Негативний результат від вибуття нематеріальних активів та основних заА собів АП Втрати від уцінки запасів на продаж А Інші витрати Відрахування в резерви Відрахування в резерви АП Відрахування в резерви під дебіторську заборгованість за операціями з банками АП Відрахування в резерви під заборгованість інших банків АП Відрахування в резерви під заборгованість за наданими кредитами клієнтам Відрахування в резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на проАП даж Відрахування в резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку до поАП гашення Відрахування в резерви за дебіторською заборгованістю та іншими активами АП банку АП Відрахування в банківські резерви на покриття ризиків і втрат Відрахування в резерви під заборгованість за нарахованими доходами АП Відрахування в резерви під заборгованість за нарахованими доходами Розділ рахунків виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.03.2006 р. № 76) Податок на прибуток Податок на прибуток АП Податок на прибуток Клас 8. Управлінський облік Клас 9. Позабалансові рахунки Зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій Гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банкам
413
Казначейство банку
Продовження
9000
А
9001
А
9002
А
9003
А
901
9010
П
9015
П
414
Гарантії, що надані банкам Призначення рахунка: облік усіх видів гарантій і поручительств, що надані банкам. За цим рахунком здійснюється облік як простих гарантій, так і гарантій, для яких отримані контргарантії, що обліковуються за рахунками 9015 або 9036. За дебетом рахунка проводяться суми гарантій і поручительств, що надані банкам. За кредитом рахунка проводяться суми невикористаних гарантій і поручительств після закінчення строку їх дії; суми виплачених гарантій і поручительств. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Підтверджені акредитиви Призначення рахунка: облік підтверджених банком акредитивів та наданих рамбурсних зобов’язань. Цей рахунок не використовується банком, що відкрив акредитив (банком-емітентом). За дебетом рахунка проводяться суми підтверджених акредитивів та наданих рамбурсних зобов’язань. За кредитом рахунка проводяться суми невикористаних акредитивів після закінчення строку їх дії, суми виплачених акредитивів та виконаних рамбурсних зобов’язань. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановами Правління Національного банку України від 16.06.2005 р. № 222, від 13.12.2006 р. № 457) Акцепти, що надані банкам Призначення рахунка: рахунок відкривається в банку, який акцептує платіжний документ на користь іншого банку. За дебетом рахунка проводяться суми акцептованих документів. За кредитом рахунка проводяться суми невикористаних акцептів після закінчення строку їх дії; або виплачених зобов’язань за акцептами. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановами Правління Національного банку України від 13.12.2006 р. № 457, від 27.12.2007 р. № 482) Авалі, що надані банкам Призначення рахунка: облік авалів, що надані банкам. За дебетом рахунка проводяться суми наданих авалів. За кредитом рахунка проводяться суми списання авалів після оплати векселя платником або в разі виконання зобов’язання за наданим авалем Гарантії, отримані від банків Прості гарантії, що отримані від банків Призначення рахунка: облік простих гарантій і поручительств, що отримані від банків, для яких не існує пов’язаної гарантії або поручительства, виданих іншому контрагенту. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих гарантій і поручительств. За дебетом рахунка проводяться суми використаних гарантій і поручительств; суми невикористаних гарантій після закінчення строку їх дії Контргарантії, що отримані від банків Призначення рахунка: облік гарантій, що отримані від банків, для яких існує пов’язана гарантія, видана іншому контрагенту і яка обліковується за рахунками 9000 або 9020. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих контргарантій. За дебетом рахунка проводяться суми використаних контргарантій, суми невикористаних контргарантій після закінчення строку їх дії
Додатки
Продовження 902
9020
9023
903 9030
9031
9036
909
Гарантії, надані клієнтам Гарантії, надані клієнтам Призначення рахунка: облік наданих клієнтам (крім банків) гарантій і поручительств. Гарантії, що надані банкам як забезпечення кредитів, отриманих клієнтами, позичальниками цих банків, проводяться як гарантії, що надані клієнтам. За цим рахунком здійснюється облік як простих гарантій, так і гарантій, для яких існує відповідна отримана контргарантія, що обліковується А за рахунком 9015 або 9036. За дебетом рахунка проводяться суми гарантій, що надані клієнтам. За кредитом рахунка проводяться суми невикористаних гарантій після закінчення їх дії; суми використаних гарантій. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановами Правління Національного банку України від 16.06.2005 р. № 222, від 27.12.2007 р. № 482) Авалі, надані клієнтам Призначення рахунка: облік авалів, що надані клієнтам (крім банків). А За дебетом рахунка проводяться суми наданих авалів. За кредитом рахунка проводяться суми списання авалів після оплати векселя платником або в разі виконання зобов’язання за наданим авалем Гарантії, отримані від клієнтів П Прості гарантії, отримані від Уряду України Прості гарантії, отримані від клієнтів, крім Уряду України Призначення рахунків: облік простих гарантій і поручительств, що отримані від Уряду України або клієнтів. Для цих гарантій і поручительств немає П гарантії, що видана іншому контрагенту. За кредитом рахунків проводяться суми отриманих гарантій і поручительств. За дебетом рахунків проводяться суми невикористаних гарантій після закінчення їх строку дії; суми використаних гарантій і поручительств Контргарантії, отримані від клієнтів Призначення рахунка: облік контргарантій і поручительств, що отримані від клієнтів. Для цих гарантій і поручительств існує пов’язана гарантія, що видана іншому контрагенту та яка обліковується за рахунком 9000 або 9020. П За кредитом рахунка проводяться суми отриманих контргарантій і поручительств. За дебетом рахунка проводяться суми використаних контргарантій і поручительств; суми невикористаних гарантій після закінчення строку їх дії Групу рахунків виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
415
Казначейство банку
Продовження 91 910
9100
911
9110
9111
912
9122
9129
92 920
416
Зобов’язання з кредитування, що надані та отримані Зобов’язання з кредитування, надані банкам Зобов’язання з кредитування, надані банкам Призначення рахунка: облік кредитних ліній та інших зобов’язань перед банками. За дебетом рахунка проводяться суми зобов’язань з кредитування. А За кредитом рахунка проводяться суми виконаних зобов’язань (використана частина кредитів, що переходить на балансові рахунки за призначенням); суми невикористаних зобов’язань після закінчення строку дії кредитного договору Зобов’язання з кредитування, отримані від банків Зобов’язання з кредитування, отримані від банків Призначення рахунка: облік усіх видів зобов’язань з кредитування, що отримані від банків. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих зобов’язань з кредитуП вання. За дебетом рахунка проводяться суми виконаних (використана частина кредитів, що переходить на балансові рахунки за призначенням); суми невикористаних зобов’язань після закінчення строку їх дії Зобов’язання з кредитування, отримані від міжнародних та інших фінансових організацій Призначення рахунка: облік усіх видів зобов’язань з кредитування, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій. П За кредитом рахунка проводяться суми отриманих зобов’язань з кредитування. За дебетом рахунка проводяться суми виконаних зобов’язань (використана частина кредитів, яка переходить на балансові рахунки за призначенням); суми невикористаних зобов’язань після закінчення строку їх дії Зобов’язання з кредитування, надані клієнтам Непокриті акредитиви Призначення рахунка: облік непокритих безвідкличних акредитивів у банку-емітенті. Цей рахунок також використовується в разі акцепту банкомемітентом або за його дорученням платіжних документів за акредитивом. А За дебетом рахунка проводяться суми відкритих непокритих акредитивів; суми акцептів щодо акредитивів. За кредитом рахунка проводяться суми виконаних акредитивів; суми сплачених зобов’язань за ними Інші зобов’язання з кредитування, надані клієнтам Призначення рахунка: облік зобов’язань з кредитування клієнтів. А За дебетом рахунка проводяться суми виданих зобов’язань. За кредитом рахунка проводяться суми виконаних зобов’язань; суми невикористаних зобов’язань після закінчення строку дії кредитного договору Зобов’язання і вимоги за операціями з валютою та банківськими металами Валюта та банківські метали до отримання (назва групи рахунків 920 у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310)
Додатки
Продовження
9200
А
9201
А
9202
А
9203
А
Валюта та банківські метали до отримання за умовами спот Призначення рахунка: облік сум купленої національної, іноземної валюти та банківських металів, розрахунки за якими відстрочуються з часу укладення договору на строк не більший, ніж звичайний для валютного ринку (як правило, не більше двох операційних днів). За дебетом рахунка проводяться суми купленої, але неотриманої валюти та вартість банківських металів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманої валюти та банківських металів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановами Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310, від 27.12.2007 р. № 482) Валюта та банківські метали до отримання за форвардними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік національної, іноземної валюти та банківських металів до отримання між датою укладення форвардного контракту, що призначений для обліку хеджування, та датою його погашення. За дебетом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів до отримання. За кредитом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів після їх отримання або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Валюта та банківські метали до отримання за форвардними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік національної, іноземної валюти та банківських металів до отримання між датою укладення форвардного контракту в торговому портфелі банку та датою його погашення. За дебетом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів до отримання. За кредитом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів після їх отримання або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Валюта та банківські метали до отримання за опціонними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік національної, іноземної валюти та банківських металів до отримання між датою укладення опціонного контракту, що призначений для обліку хеджування, та датою його погашення. За дебетом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів до отримання. За кредитом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів після їх отримання або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310)
417
Казначейство банку
Продовження
9204
9205
9206
9207
921
9210
418
Валюта та банківські метали до отримання за опціонними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік національної, іноземної валюти та банківських металів до отримання між датою укладення опціонного контракту в торговому портфелі банку та датою його погашення. А За дебетом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів до отримання. За кредитом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів після їх отримання або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Рахунок виключено А (згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Валюта та банківські метали до отримання за ф’ючерсними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік національної, іноземної валюти та банківських металів до отримання між датою укладення ф’ючерсного контракту, що призначений для обліку хеджування, та датою його погашення. А За дебетом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів до отримання. За кредитом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів після їх отримання або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Валюта та банківські метали до отримання за ф’ючерсними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік національної, іноземної валюти та банківських металів до отримання між датою укладення ф’ючерсного контракту в торговому портфелі банку та датою його погашення. А За дебетом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів до отримання. За кредитом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів після їх отримання або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Валюта та банківські метали до відправлення (назва групи рахунків 921 у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Валюта та банківські метали до відправлення за умовами спот Призначення рахунка: облік проданої національної, іноземної валюти та банківських металів між датою укладення договору і датою здійснення поставки за операціями спот. П За кредитом рахунка проводяться суми проданої, але невідправленої валюти та банківських металів. За дебетом рахунка проводяться суми поставленої валюти та банківських металів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310)
Додатки
Продовження
9211
П
9212
П
9213
П
9214
П
Валюта та банківські метали до відправлення за форвардними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік національної, іноземної валюти та банківських металів до відправлення між датою укладення форвардного контракту, що призначений для обліку хеджування, та датою його погашення. За кредитом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів до відправлення. За дебетом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів після їх відправлення або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Валюта та банківські метали до відправлення за форвардними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік національної, іноземної валюти та банківських металів до відправлення між датою укладення форвардного контракту в торговому портфелі банку та датою його погашення. За кредитом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів до відправлення. За дебетом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів після їх відправлення або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Валюта та банківські метали до відправлення за опціонними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік національної, іноземної валюти та банківських металів до відправлення між датою укладення опціонного контракту, що призначений для обліку хеджування, та датою його погашення. За кредитом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів до відправлення. За дебетом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів після їх відправлення або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Валюта та банківські метали до відправлення за опціонними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік національної, іноземної валюти та банківських металів до відправлення між датою укладення опціонного контракту в торговому портфелі банку та датою його погашення. За кредитом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів до відправлення. За дебетом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів після їх відправлення або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310)
419
Казначейство банку
Продовження 9215
9216
9217
929
93 930
9300
931
9310
420
Рахунок виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Валюта та банківські метали до відправлення за ф’ючерсними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік національної, іноземної валюти та банківських металів до відправлення між датою укладення ф’ючерсного контракту, що призначений для обліку хеджування, та датою його погашення. П За кредитом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів до відправлення. За дебетом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів після їх відправлення або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Валюта та банківські метали до відправлення за ф’ючерсними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік національної, іноземної валюти та банківських металів до відправлення між датою укладення ф’ючерсного контракту в торговому портфелі банку та датою його погашення. П За кредитом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів до відправлення. За дебетом рахунка проводяться суми національної, іноземної валюти та банківських металів після їх відправлення або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Групу рахунків виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) П
Вимоги та зобов’язання щодо андеррайтингу цінних паперів, спотових і строкових фінансових інструментів, крім інструментів валютного обміну Цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу Вимоги за андеррайтингом цінних паперів Призначення рахунка: облік зобов’язань емітентів цінних паперів з андеррайтингу, тобто прав вимоги на отримання обумовленої суми цінних паперів після закінчення їх випуску. На цьому рахунку обліковується вартість цінних паперів до А отримання з часу підписання договору до закінчення строку здійснення передплати на цінні папери. За цим рахунком обліковуються тільки письмові зобов’язання. За дебетом рахунка проводиться вартість цінних паперів до отримання. За кредитом рахунка проводиться вартість отриманих цінних паперів; суми зменшення зобов’язань після реєстрації емісії Цінні папери до відправлення за операціями андеррайтингу Зобов’язання за андеррайтингом цінних паперів Призначення рахунка: облік вартості цінних паперів за договорами андеррайтингу, що мають бути розміщені банком-емітентом. На цьому рахунку обліковується вартість цінних паперів з часу підписання договору до закінчення П строку здійснення передплати на цінні папери. За цим рахунком обліковуються тільки письмові зобов’язання. За кредитом рахунка проводиться вартість цінних паперів, що розміщені банком. За дебетом рахунка проводиться вартість відправлених цінних паперів після закінчення емісії
Додатки
Продовження 935
9350
А
9351
А
9352
А
9353
А
9354
А
Активи до отримання Активи до отримання та депозити до розміщення за спотовими контрактами Призначення рахунка: облік сум куплених або розміщених активів (цінних паперів, депозитів тощо), розрахунки за якими відстрочуються з часу укладення договору на строк не більший, ніж звичайний для відповідного ринку. За дебетом рахунка проводяться суми куплених або розміщених активів. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих активів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Активи до отримання за форвардними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік активів до отримання між датою укладення форвардного контракту, що призначений для обліку хеджування, та датою його погашення. За дебетом рахунка проводяться суми активів до отримання. За кредитом рахунка проводяться суми активів після їх отримання або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Активи до отримання за форвардними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік активів до отримання між датою укладення форвардного контракту в торговому портфелі банку та датою його погашення. За дебетом рахунка проводяться суми активів до отримання. За кредитом рахунка проводяться суми активів після їх отримання або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Активи до отримання за опціонними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік активів до отримання між датою укладення опціонного контракту, що призначений для обліку хеджування, та датою його погашення. За дебетом рахунка проводяться суми активів до отримання. За кредитом рахунка проводяться суми активів після їх отримання або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Активи до отримання за опціонними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік активів до отримання між датою укладення опціонного контракту в торговому портфелі банку та датою його погашення. За дебетом рахунка проводяться суми активів до отримання. За кредитом рахунка проводяться суми активів після їх отримання або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310)
421
Казначейство банку
Продовження
9356
А
9357
А
936
9360
П
9361
П
9362
П
422
Активи до отримання за ф’ючерсними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік активів до отримання між датою укладення ф’ючерсного контракту, що призначений для обліку хеджування, та датою його погашення. За дебетом рахунка проводяться суми активів до отримання. За кредитом рахунка проводяться суми активів після їх отримання або після закінчення строку дії контракту. (групу рахунків 935 доповнено рахунком 9356 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Активи до отримання за ф’ючерсними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік активів до отримання між датою укладення ф’ючерсного контракту в торговому портфелі банку та датою його погашення. За дебетом рахунка проводяться суми активів до отримання. За кредитом рахунка проводяться суми активів після їх отримання або після закінчення строку дії контракту. (групу рахунків 935 доповнено рахунком 9357 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Активи до відправлення Активи до відправлення та депозити до залучення за спотовими контрактами Призначення рахунка: облік сум проданих активів до відправлення (наприклад, продаж цінних паперів тощо) або залучених депозитів від дати укладення договору на строк не більший, ніж звичайний для відповідного ринку. За кредитом рахунка проводяться суми проданих активів до відправлення; суми залучених депозитів, розрахунки за якими відстрочуються. За дебетом рахунка проводяться суми відправлених активів або суми залучених депозитів Активи до відправлення за форвардними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік активів до відправлення між датою укладення форвардного контракту, що призначений для обліку хеджування, та датою його погашення. За кредитом рахунка проводяться суми активів до відправлення. За дебетом рахунка проводяться суми активів після їх відправлення або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Активи до відправлення за форвардними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік активів до відправлення між датою укладення форвардного контракту в торговому портфелі банку та датою його погашення. За кредитом рахунка проводяться суми активів до відправлення. За дебетом рахунка проводяться суми активів після їх відправлення або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310)
Додатки
Продовження
9363
9364
9366
9367
939
Активи до відправлення за опціонними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік активів до відправлення між датою укладення опціонного контракту, що призначений для обліку хеджування, та датою його погашення. П За кредитом рахунка проводяться суми активів до відправлення. За дебетом рахунка проводяться суми активів після їх відправлення або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Активи до відправлення за опціонними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік активів до відправлення між датою укладення опціонного контракту в торговому портфелі та датою його погашення. За кредитом рахунка проводяться суми активів до відправлення. П За дебетом рахунка проводяться суми активів після їх відправлення або після закінчення строку дії контракту. (рахунок у редакції постанови Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Активи до відправлення за ф’ючерсними контрактами, що призначені для обліку хеджування Призначення рахунка: облік активів до відправлення між датою укладення ф’ючерсного контракту, що призначений для обліку хеджування, та датою його погашення. П За кредитом рахунка проводяться суми активів до відправлення. За дебетом рахунка проводяться суми активів після їх відправлення або після закінчення строку дії контракту. (групу рахунків 936 доповнено рахунком 9366 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Активи до відправлення за ф’ючерсними контрактами в торговому портфелі банку Призначення рахунка: облік активів до відправлення між датою укладення ф’ючерсного контракту в торговому портфелі банку та датою його погашення. За кредитом рахунка проводяться суми активів до відправлення. П За дебетом рахунка проводяться суми активів після їх відправлення або після закінчення строку дії контракту. (групу рахунків 936 доповнено рахунком 9367 П згідно з постановою Правління Національного банку України від 31.08.2007 р. № 310) Групу рахунків виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
95 950
9500
Інші зобов’язання і вимоги Отримана застава
А
Отримана застава Призначення рахунка: облік отриманих застав усіх видів, крім застави за складськими свідоцтвами та іпотеки. За дебетом рахунка проводяться суми вартості заставленого майна. За кредитом рахунка проводяться суми вартості заставленого майна під час повернення кредитів; суми пошкодження та знецінення заставленого майна; суми реалізації заставленого майна тощо. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 17.11.2004 р. № 556)
423
Казначейство банку
Продовження
9501
А
9503
А
951
9510
П
952 9520 9521
А А
9523
А
96 960 9600
А
9601
А
9602
А
424
Заставна за іпотечними кредитами Призначення рахунка: облік заставної, виданої умовами іпотечного договору. За дебетом рахунка проводяться суми виданої заставної. За кредитом рахунка проводяться суми списаної заставної. (групу рахунків 950 доповнено рахунком 9501 А згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Застава за складськими свідоцтвами Призначення рахунка: облік застави, оформленої складськими свідоцтвами. За дебетом рахунка проводяться суми отриманої застави. За кредитом рахунка проводяться суми списаної застави після закінчення строку або отримання заставодержателем платежу (від реалізації застави) Надана застава Надана застава Призначення рахунка: облік активів, наданих заставодавцем у заставу. За кредитом рахунка проводяться суми вартості активів, наданих у заставу. За дебетом рахунка проводяться суми списання наданих у заставу активів після повернення кредиту або в разі реалізації заставленого майна Іпотека Земельні ділянки Нерухоме майно житлового призначення Інші об’єкти нерухомого майна Призначення рахунків: облік іпотеки як забезпечення виконання зобов’язання боржника. За дебетом рахунка проводяться суми вартості предмета іпотеки для забезпечення виконання зобов’язання боржника. За кредитом рахунка проводяться суми вартості предмета іпотеки в разі припинення основного зобов’язання, реалізації предмета іпотеки відповідно до законодавства України, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), за умови невідновлення її іпотекодавцем, наявності інших підстав, передбачених законодавством України Списана заборгованість та кошти до повернення Не сплачені в строк доходи Списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з банками Списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами Призначення рахунків: облік списаних за рахунок спеціальних резервів сум нарахованих, але не отриманих доходів. За дебетом рахунків проводяться суми нарахованих, але неотриманих доходів, що списані за рахунок спеціального резерву. За кредитом рахунків проводяться суми отриманих доходів або списаних у встановленому порядку Рахунок виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження 9603
А
9604
А
9605
А
961
9610
А
9611
А
9613
А
9615
А
9617
А
9618
А
Рахунок виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Рахунок виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Рахунок виключено (згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Списана у збиток заборгованість за активами Списана у збиток заборгованість за коштами на кореспондентських рахунках Призначення рахунка: облік сум заборгованості за коштами, що були розміщені на кореспондентських рахунках в інших банках (вклади (депозити) на вимогу) та списані з балансу за рахунок спеціального резерву. За дебетом рахунка проводяться суми заборгованості за коштами, що були розміщені на кореспондентських рахунках в інших банках (вклади (депозити) на вимогу) та списані з балансу за рахунок спеціального резерву. За кредитом рахунка проводяться суми, що надійшли як погашення заборгованості; суми, що списані у встановленому порядку Списана у збиток заборгованість за кредитними операціями Призначення рахунків: облік сум заборгованості за кредитними операціями банків, що списані з балансу за рахунок спеціального резерву. За дебетом рахунка проводяться суми заборгованості, що списані з балансу за рахунок спеціального резерву. За кредитом рахунка проводяться суми, що надійшли для погашення заборгованості; суми, що списані у встановленому порядку Списана у збиток заборгованість за операціями з цінними паперами Призначення рахунка: облік сум заборгованості за операціями з цінними паперами, що списані з балансу за рахунок спеціального резерву. За дебетом рахунка проводяться суми заборгованості за операціями з цінними паперами, що списані з балансу за рахунок спеціального резерву. За кредитом рахунка проводяться суми, що надійшли для погашення заборгованості; суми, що списані у встановленому порядку Списана у збиток дебіторська заборгованість Призначення рахунка: облік сум дебіторської заборгованості, що списані з балансу за рахунок спеціального резерву. За дебетом рахунка проводяться суми дебіторської заборгованості, що списані з балансу за рахунок спеціального резерву. За кредитом рахунка проводяться суми, що надійшли для погашення заборгованості; суми, що списані у встановленому порядку Списана у збиток заборгованість банків за іншими активами Списана у збиток заборгованість клієнтів за іншими активами Призначення рахунків: облік сум заборгованості за іншими активами, що списані з балансу. За дебетом рахунків проводяться суми заборгованості за іншими активами, що списані з балансу. За кредитом рахунків проводяться суми, що надійшли для погашення заборгованості; суми, що списані у встановленому порядку
425
Казначейство банку
Продовження 962
9620
А
9621
А
97 970
9702
А
9703
А
9704
А
971
9710
426
А
Кошти до повернення Валютні кошти підприємств, організацій, міністерств, відомств і Кабінету Міністрів України, що обліковуються на рахунках у Зовнішекономбанку Росії Призначення рахунка: облік валютних коштів підприємств та організацій. За дебетом рахунка проводяться суми валютних коштів підприємств та організацій. За кредитом рахунка проводяться суми повернених коштів Валютні кошти фізичних осіб, що обліковуються на рахунках у Зовнішекономбанку Росії Призначення рахунка: облік валютних коштів фізичних осіб, що обліковуються на рахунках у Зовнішекономбанку Росії та кореспондентських рахунках банків, які здійснювали розрахунки через Зовнішекономбанк Росії. За дебетом рахунка проводяться суми валютних коштів фізичних осіб. За кредитом рахунка проводяться суми повернених коштів Цінні папери та інші активи клієнтів на зберіганні Цінні папери та інші активи клієнтів на зберіганні Цінні папери на зберіганні Призначення рахунка: облік цінних паперів клієнтів на зберіганні. За дебетом рахунка проводяться суми цінних паперів, переданих банку на зберігання, за їх номінальною вартістю. За кредитом рахунка проводяться суми цінних паперів, повернених клієнтам банку згідно з договором про зберігання Інші активи на зберіганні Призначення рахунка: облік інших активів клієнтів на зберіганні. За дебетом рахунка проводяться суми інших активів, переданих банку на зберігання, за їх номінальною вартістю. За кредитом рахунка проводяться суми інших активів, повернених клієнтам банку згідно з договором про зберігання Цінні папери клієнтів згідно з договором доручення (комісії) Призначення рахунка: облік цінних паперів клієнтів, що придбані банком згідно з договором доручення на купівлю. За дебетом рахунка проводяться суми вартості цінних паперів, що придбані банком або передані банку для продажу. За кредитом рахунка проводяться суми цінних паперів, що реалізовані банком згідно з договором доручення на продаж або передані клієнтам відповідно до договору доручення на купівлю Документи з приватизації — житлові чеки Розрахунки з емісії приватизаційних житлових чеків Призначення рахунка: облік емісії приватизаційних житлових чеків. За дебетом рахунка проводиться сума емісії. За кредитом рахунка проводиться списання емісії після її зарахування на позабалансовий рахунок 9711 ВАТ «Ощадбанк»
Додатки
Продовження
9711
А
9712
А
9713
А
9714
А
9715
А
9717
А
9718
А
Житлові чеки в установах ВАТ «Ощадбанк» Призначення рахунка: облік житлових чеків з приватизації в установах ВАТ «Ощадбанк». За дебетом рахунка проводяться суми, що надійшли від Національного банку України або від вищої установи ВАТ «Ощадбанк», суми індексації номінальної вартості приватизаційних житлових чеків. За кредитом рахунка проводяться суми прийнятих від клієнтів приватизаційних платіжних доручень для перерахування суми житлових чеків з депозитного рахунку на рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації чи фінансового посередника Розрахунки житловими чеками з позабюджетним Державним фондом приватизації Розрахунки житловими чеками з позабюджетним Державним фондом приватизації Автономної Республіки Крим Розрахунки житловими чеками з позабюджетним Державним фондом приватизації адміністративно-територіальних одиниць Призначення рахунків: облік коштів, що надійшли від приватизації Державного житлового фонду під час розрахунків житловими чеками. За дебетом рахунків проводиться сума номінальної вартості житлових чеків, які надійшли на оплату приватизованого житла. За кредитом рахунків проводиться списання вартості житлових чеків після перевірки тотожності залишків з даними Державного фонду приватизації Розрахунки установ ВАТ «Ощадбанк» за житловими чеками Призначення рахунка: облік операцій за житловими чеками установ ВАТ «Ощадбанк» за придбані об’єкти приватизації. Рахунок у кінці операційного дня закривається. Рахунок відкривається на балансі ВАТ «Ощадбанк». За дебетом рахунка проводяться номінальні суми реєстрів приватизаційних доручень за житловими чеками, надані філіями ВАТ «Ощадбанк». За кредитом рахунка проводяться номінальні суми реєстрів приватизаційних доручень за житловими чеками, які підлягають відсиланню безпосередньо установі банку отримувача коштів (за місцезнаходженням відповідних позабюджетних фондів приватизації) з проміжним відображенням за рахунком 9770 Житлові чеки, що акумульовані на рахунках фінансових посередників Призначення рахунка: облік сум житлових чеків громадян, що акумульовані на рахунках фінансових посередників. За дебетом рахунка проводяться суми житлових чеків, що надійшли на рахунки фінансових посередників. За кредитом рахунка проводяться суми житлових чеків, що перераховані за придбані об’єкти приватизації Житлові чеки, що акумульовані для розрахунків за придбані об’єкти приватизації Призначення рахунка: облік сум житлових чеків, що акумульовані для приватизації майна державних підприємств. За дебетом рахунка проводяться суми житлових чеків, що надійшли для приватизації майна державних підприємств. За кредитом рахунка проводяться суми житлових чеків, що перераховані на оплату приватизованого майна державних підприємств
427
Казначейство банку
Продовження 972
9720
А
9721
А
9722
А
9723
А
9724
А
9725
А
9726
А
428
Документи з приватизації — майнові сертифікати Розрахунки з емісії приватизаційних майнових сертифікатів Призначення рахунка: облік емісії приватизаційних майнових сертифікатів. За дебетом рахунка проводиться сума емісії. За кредитом рахунка проводиться списання емісії в разі перерахування її установам ВАТ «Ощадбанк» Майнові сертифікати в установах ВАТ «Ощадбанк» Призначення рахунка: облік майнових сертифікатів. За дебетом рахунка проводяться суми майнових сертифікатів, що надійшли від Національного банку України або від вищої установи ВАТ «Ощадбанк»; суми індексації номінальної вартості приватизаційних майнових сертифікатів. За кредитом рахунка проводяться суми прийнятих від клієнтів приватизаційних платіжних доручень для перерахування сертифікатів з депозитного рахунку на рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації чи фінансового посередника Розрахунки майновими сертифікатами з позабюджетним Державним фондом приватизації Розрахунки майновими сертифікатами з позабюджетним Державним фондом приватизації Автономної Республіки Крим Розрахунки майновими сертифікатами з позабюджетним фондом приватизації адміністративно-територіальних одиниць Призначення рахунків: облік коштів, що надійшли від приватизації державних підприємств під час розрахунків майновими сертифікатами. За дебетом рахунків проводиться сума номінальної вартості майнових сертифікатів, що надійшли на оплату приватизованого майна. За кредитом рахунків проводиться списання сум майнових сертифікатів після перевірки тотожності залишків з даними Фонду державного майна Розрахунки установ ВАТ «Ощадбанк» за майновими сертифікатами Призначення рахунка: облік операцій за майновими сертифікатами установ ВАТ «Ощадбанк» за придбані об’єкти приватизації. Рахунок у кінці операційного дня закривається. Рахунок відкривається на балансі ВАТ «Ощадбанк». За дебетом рахунка проводяться номінальні суми реєстрів приватизаційних доручень за майновими сертифікатами, що надані установами ВАТ «Ощадбанк». За кредитом рахунка проводяться номінальні суми реєстрів приватизаційних доручень за майновими сертифікатами, що підлягають відсиланню безпосередньо установі банку одержувача коштів (за місцезнаходженням відповідних позабюджетних фондів приватизації) Бланки приватизаційних майнових сертифікатів Призначення рахунка: облік бланків приватизаційних майнових сертифікатів. Рахунок відкривається на балансі ВАТ «Ощадбанк». За дебетом рахунка проводяться суми номінальної вартості бланків майнових сертифікатів, що надійшли. За кредитом рахунка проводяться суми виданих громадянам приватизаційних майнових сертифікатів, а також суми недостач бланків майнових сертифікатів
Додатки
Продовження
9727
А
9728
А
973
9731
А
9733
А
9734
А
9735
А
Приватизаційні майнові сертифікати, що акумульовані на рахунках фінансових посередників для приватизації майна Призначення рахунка: облік сум майнових сертифікатів громадян, що акумульовані на рахунках фінансових посередників. За дебетом рахунка проводяться суми майнових сертифікатів, що надійшли на рахунки фінансових посередників. За кредитом рахунка проводяться суми майнових сертифікатів, що перераховані за придбані об’єкти приватизації Майнові сертифікати, що акумульовані для розрахунків за приватизоване житло Призначення рахунка: облік сум майнових сертифікатів, що акумульовані для приватизації державного житлового фонду. За дебетом рахунка проводяться суми майнових сертифікатів, що надійшли для приватизації житла. За кредитом рахунка проводяться суми майнових сертифікатів, що перераховані на оплату приватизованого житла Документи з приватизації — земельні бони Земельні бони в установах ВАТ «Ощадбанк» Призначення рахунка: облік земельних бонів. За дебетом рахунка проводяться суми земельних бонів, що надійшли від Національного банку України або від вищої установи ВАТ «Ощадбанк»; суми індексації номінальної вартості земельних бонів. За кредитом рахунка проводяться суми прийнятих від клієнтів приватизаційних платіжних доручень для перерахування земельних бонів з депозитного рахунку на рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації чи фінансового посередника Розрахунки земельними бонами з позабюджетним Державним фондом приватизації Автономної Республіки Крим Розрахунки земельними бонами з позабюджетним Державним фондом приватизації адміністративно-територіальних одиниць Призначення рахунків: облік коштів, що надійшли від продажу об’єктів приватизації до фондів приватизації під час розрахунків земельними бонами. За дебетом рахунків проводиться сума номінальної вартості земельних бонів, що надійшли на оплату приватизованого майна. За кредитом рахунків проводиться списання земельних бонів після перевірки тотожності залишків з даними Фонду державного майна Розрахунки установ ВАТ «Ощадбанк» за земельними бонами Призначення рахунка: облік операцій із земельними бонами установ ВАТ «Ощадбанк» за придбані об’єкти приватизації. Рахунок у кінці операційного дня закривається. Рахунок відкривається на балансі ВАТ «Ощадбанк». За дебетом рахунка проводяться номінальні суми реєстрів приватизаційних доручень за земельними бонами, що надані установами ВАТ «Ощадбанк». За кредитом рахунка проводяться номінальні суми реєстрів приватизаційних доручень за земельними бонами, що підлягають відсиланню безпосередньо установі банку одержувача коштів (за місцезнаходженням відповідних позабюджетних фондів приватизації)
429
Казначейство банку
Продовження
9737
А
974 9740
А
9741
А
9742
А
9743
А
9744
А
9745
А
9746
А
975
9751
430
А
Земельні бони, що акумульовані на рахунках фінансових посередників Призначення рахунка: облік сум земельних бонів громадян, що акумульовані на рахунках фінансових посередників. За дебетом рахунка проводяться суми земельних бонів, що надійшли на рахунки фінансових посередників. За кредитом рахунка проводяться суми земельних бонів, що перераховані за придбані об’єкти приватизації Інші розрахунки Розрахунки житловими чеками з позабюджетним Державним фондом приватизації за придбане майно Розрахунки житловими чеками з позабюджетним Державним фондом приватизації Автономної Республіки Крим за придбане майно Розрахунки житловими чеками з позабюджетним Державним фондом приватизації адміністративно-територіальних одиниць за придбане майно Призначення рахунків: облік коштів, що надійшли до фондів приватизації від приватизації майна державних підприємств під час розрахунків житловими чеками. За дебетом рахунків проводиться сума номінальної вартості житлових чеків, що надійшли на оплату приватизованого майна. За кредитом рахунків проводиться сума номінальної вартості житлових чеків, що списуються після перевірки тотожності залишків з даними фонду приватизації. Розрахунки приватизаційними майновими сертифікатами з позабюджетним Державним фондом приватизації за приватизоване житло Розрахунки приватизаційними майновими сертифікатами з позабюджетним Державним фондом приватизації Автономної Республіки Крим за приватизоване житло Розрахунки приватизаційними майновими сертифікатами з позабюджетним Державним фондом приватизації адміністративно-територіальних одиниць за приватизоване житло Призначення рахунків: облік коштів, що надійшли від приватизації державного житлового фонду під час розрахунків майновими сертифікатами. За дебетом рахунків проводиться сума номінальної вартості приватизаційних майнових сертифікатів, що надійшли від приватизації державного житлового фонду. За кредитом рахунків проводиться сума приватизаційних майнових сертифікатів, що списуються після перевірки тотожності залишків з даними фонду приватизації Транзитний рахунок за розрахунковими документами з приватизації Призначення рахунка: облік приватизаційних документів (майнових і компенсаційних сертифікатів, житлових чеків), що прийняті від фізичних осіб в обмін на сертифікати, акції інвестиційних компаній згідно з укладеними договорами Документи з приватизації — компенсаційні сертифікати Бланки компенсаційних сертифікатів Призначення рахунка: облік бланків сертифікатів, що перебувають у вільному обігу. За дебетом рахунка проводиться сума номінальної вартості бланків сертифікатів, що вийшли після затвердження проспекту емісії Міністерством фінансів і Фондом державного майна України та передавання примірників часткового сертифіката до установ ВАТ «Ощадбанк». За кредитом рахунка проводяться операції з видачі сертифікатів
Додатки
Продовження
9752
А
9753
А
9754
А
9755
А
9756
А
9757
А
976
9760
А
Компенсаційні сертифікати, що обертаються на ринку Призначення рахунка: облік за номінальною вартістю компенсаційних сертифікатів, що обертаються на ринку. За дебетом рахунка проводяться суми придбаних банком компенсаційних сертифікатів і компенсаційних сертифікатів, що належать клієнтам. За кредитом рахунка проводяться суми проданих або перерахованих компенсаційних сертифікатів Компенсаційні сертифікати, що запропоновані для продажу на біржі Призначення рахунка: облік компенсаційних сертифікатів, що пропонуються на продаж. За дебетом рахунка проводяться суми компенсаційних сертифікатів, що надійшли на продаж, як у формі записів на рахунках, так і в паперовій формі. За кредитом рахунка проводиться сума номінальної вартості проданих компенсаційних сертифікатів або тих, що не взяли участь у торгах на біржі Компенсаційні сертифікати, що зберігаються в установах банків Призначення рахунка: облік компенсаційних сертифікатів, що зберігаються в установах банків. За дебетом рахунка проводяться компенсаційні сертифікати в паперовій формі, що отримані банком від клієнтів. За кредитом рахунка списуються компенсаційні сертифікати згідно з розпорядженнями Національного банку України Розрахунки компенсаційними сертифікатами з позабюджетним Державним фондом приватизації Розрахунки компенсаційними сертифікатами з позабюджетним Державним фондом приватизації Автономної Республіки Крим Розрахунки компенсаційними сертифікатами з позабюджетним Державним фондом приватизації адміністративно-територіальних одиниць Призначення рахунків: облік компенсаційних сертифікатів, що обмінені на акції приватизованих підприємств. За дебетом рахунків обліковується вартість компенсаційних сертифікатів, що обмінені на акції приватизованих підприємств. За кредитом рахунків проводиться списання компенсаційних сертифікатів після перевірки тотожності з даними Фонду державного майна Грошова компенсація заощаджень громадян України в установах ВАТ «Ощадбанк» Грошова компенсація заощаджень громадян України в установах ВАТ «Ощадбанк» Призначення рахунка: облік нарахованої суми компенсації грошових заощаджень за вкладами населення. Рахунок відкривається на балансі установ ВАТ «Ощадбанк»
431
Казначейство банку
Продовження 977
9770
А
9771
А
978
9780
А
9781
А
9782
А
432
Різні цінності і документи з приватизації в дорозі Різні цінності і розрахункові документи за придбаними об’єктами приватизації, що відправлені Призначення рахунка: облік коштів, цінностей і документів з приватизації, що відправлені безпосередньо банкам — отримувачам коштів до отримання підтвердження від них. За дебетом рахунка проводиться сума вартості коштів, цінностей і документів за придбаними об’єктами приватизації, що відправлені за призначенням. За кредитом рахунка проводиться списання коштів, цінностей і документів за придбаними об’єктами приватизації після отримання підтвердження про їх одержання Бланки з приватизації в дорозі Призначення рахунка: облік бланків документів з приватизації, що перебувають у дорозі. За дебетом рахунка обліковуються бланки документів з приватизації, що перебувають у дорозі. За кредитом рахунка списуються бланки документів після отримання підтвердження від банку про надходження документів Активні рахунки довірчого управління Готівкові кошти за операціями довірчого управління Призначення рахунка: облік готівки в національній та іноземній валюті, отриманої за договорами довірчого управління від установників — фізичних осіб. За дебетом рахунка проводяться суми надходження готівкових коштів від установників. За кредитом рахунка проводяться суми готівки, що зарахована на поточний рахунок управителя; суми готівки, що повернена установникам Поточні рахунки банку-управителя з довірчого управління Призначення рахунка: облік сум, наданих установниками банку-управителю згідно з договорами довірчого управління, та розрахунків за операціями довірчого управління. За дебетом рахунка проводяться суми, що надходять у порядку, установленому для довірчих операцій. За кредитом рахунка проводяться суми перерахування коштів згідно з договором довірчого управління, у тому числі суми повернення коштів установникам Дебіторська заборгованість за операціями довірчого управління Призначення рахунка: облік сум дебіторської заборгованості за операціями з управління коштами та активами установників за договорами довірчого управління. За дебетом рахунка проводяться суми дебіторської заборгованості за розрахунками під час здійснення операцій довірчого управління. За кредитом рахунка проводяться суми погашення заборгованості за розрахунками за операціями довірчого управління
Додатки
Продовження
9783
А
9784
А
9786
А
9787
А
Цінні папери в довірчому управлінні Призначення рахунка: облік вартості цінних паперів, що придбані або отримані управителем згідно з договорами про довірче управління. Номінальна вартість цінних паперів у документарній формі, що придбані (отримані) за операціями довірчого управління, обліковується за рахунком 9702. За дебетом рахунка проводяться суми вартості придбаних (отриманих) цінних паперів, а також суми переоцінки цінних паперів у зв’язку із зміною їх справедливої (ринкової) вартості. За кредитом рахунка проводяться суми цінних паперів, що погашені, продані управителем відповідно до договору про довірче управління або повернені установникам після закінчення дії договору про довірче управління, а також суми переоцінки цінних паперів у зв’язку із зміною їх справедливої (ринкової) вартості Банківські метали в довірчому управлінні Призначення рахунка: облік банківських металів, що придбані або отримані управителем згідно з договорами про довірче управління. За дебетом рахунка проводяться суми вартості придбаних (отриманих) банківських металів, а також суми переоцінки у зв’язку із зміною офіційних (облікових) курсів банківських металів. За кредитом рахунка проводяться суми банківських металів, що продані управителем відповідно до договору про довірче управління або повернені установникам після закінчення дії договору про довірче управління, а також суми переоцінки у зв’язку із зміною офіційних (облікових) курсів банківських металів Інші активи в довірчому управлінні Призначення рахунка: облік інших активів, переданих установниками в довірче управління або придбаних управителем згідно з договором про довірче управління. За дебетом рахунка проводяться суми вартості інших активів, що надійшли в довірче управління або були куплені управителем. За кредитом рахунка проводиться сума вартості реалізованих активів під час довірчого управління або повернених клієнтам активів після закінчення дії договору про довірче управління Витрати за операціями довірчого управління Призначення рахунка: облік сум витрат за операціями довірчого управління та результатів переоцінки цінних паперів, іноземної валюти, банківських металів та інших активів, що перебувають у довірчому управлінні. За дебетом рахунка проводяться суми витрат за операціями довірчого управління, а також зменшення балансової вартості активів довірчого управління за результатами їх переоцінки. За кредитом рахунка проводяться суми витрат, що відшкодовуються відповідно до умов договору про довірче управління
433
Казначейство банку
Продовження
9788
979
9790
9791
9792
9797
98
434
Нараховані доходи за об’єктами довірчого управління Призначення рахунка: облік нарахованих доходів за активами, що придбані управителем або передані установником згідно з договорами про довірче управління. Доходи обліковуються в тому періоді, до якого вони належать. А За дебетом рахунка проводяться суми нарахованих доходів. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів під час їх отримання; доходи, що не отримані; суми заборгованості, за якими визнані витрати Пасивні рахунки довірчого управління Фонди банківського управління Призначення рахунка: облік коштів, цінних паперів, інших активів, що належать установникам та об’єднані управителем з метою довірчого управління. За кредитом рахунка проводяться суми вартості грошових коштів, цінних П паперів, банківських металів та інших активів, наданих установниками в довірче управління згідно з договором, а також кошти за операціями із збільшення частки установників. За дебетом рахунка проводяться суми, що повертаються установникам відповідно до умов договору про довірче управління Рахунки установників Призначення рахунка: облік вартості грошових коштів, цінних паперів, банківських металів та інших активів, наданих установниками в довірче управління згідно з індивідуальним договором про довірче управління. За кредитом рахунка проводяться суми вартості грошових коштів, цінних П паперів, банківських металів та інших активів, наданих установниками в довірче управління згідно з індивідуальним договором, а також суми коштів, що належать установникам за результатами операцій довірчого управління. За дебетом рахунка проводяться суми вартості цінностей, що повертаються установникам відповідно до умов договору про довірче управління Кредиторська заборгованість за операціями довірчого управління Призначення рахунка: облік сум кредиторської заборгованості за операціями довірчого управління. П За кредитом рахунка проводяться суми кредиторської заборгованості за розрахунками за операціями довірчого управління. За дебетом рахунка проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за операціями довірчого управління Доходи від операцій довірчого управління Призначення рахунка: облік сум доходів за операціями довірчого управління та результатів переоцінки цінних паперів, іноземної валюти, банківських металів та інших активів, що перебувають у довірчому управлінні. За кредитом рахунка проводяться суми нарахованих доходів за операціями П довірчого управління; суми збільшення балансової вартості активів довірчого управління за результатами їх переоцінки. За дебетом рахунка проводяться суми доходів, що належать установникам; суми винагороди управителю; відшкодування витрат за операціями довірчого управління відповідно до умов договору Облік інших цінностей та документів (назва розділу у редакції постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482)
Додатки
Продовження 980
9800
А
9802
А
9803
А
9804
А
9805
А
9809
А
Документи за розрахунковими операціями Розрахункові документи за факторинговими операціями Призначення рахунка: облік банком платіжних документів за номіналом (документів за факторинговими операціями, що передані клієнтом банку). За дебетом рахунка проводяться суми номінальної вартості платіжних документів, що підлягають оплаті. За кредитом рахунка списуються суми, що сплачені боржником за платіжними документами або в разі списання заборгованості Акредитиви до виконання Призначення рахунка: облік акредитивів до виконання. За дебетом рахунка проводяться суми акредитивів до виконання. За кредитом рахунка проводяться суми виконаних або невикористаних акредитивів. (рахунок із змінами, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006 р. № 457) Розрахункові документи клієнтів, що обліковуються банком відповідно до укладених цивільно-правових договорів Призначення рахунка: облік несплачених платіжних доручень клієнтів, що здійснюється відповідно до укладених цивільно-правових договорів. За дебетом рахунка проводяться суми несплачених платіжних доручень клієнтів. За кредитом рахунка проводяться суми, що сплачені згідно з платіжними дорученнями клієнтів, або суми повернених клієнтам платіжних доручень Розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку Призначення рахунка: облік розрахункових документів, що не сплачені своєчасно в строк з вини банку. За дебетом рахунка проводяться суми не сплачених у строк розрахункових документів з вини банку. За кредитом рахунка проводяться суми списання сплачених або повернених розрахункових документів Прострочена заборгованість за кредитами, оформлена векселями Призначення рахунка: облік сум векселів, якими оформлена прострочена заборгованість за кредитами. За дебетом рахунка проводиться сума векселів, якими оформлена прострочена заборгованість за кредитами. За кредитом рахунка проводиться списання сум векселів у разі настання терміну платежу за векселем Інші документи за розрахунковими операціями клієнтів Призначення рахунка: облік документів про обмеження права клієнта щодо розпорядження коштами, що зберігаються на його рахунках, та інших документів за розрахунками. Наприклад, постанови державного виконавця про зупинення видаткових операцій за рахунком клієнта, постанови державного виконавця про арешт коштів за рахунком клієнта тощо. На цьому рахунку документи враховуються за умовною оцінкою — 1 гривня. За дебетом рахунка проводяться документи, що надійшли. За кредитом рахунка проводяться списані документи в разі їх виконання
435
Казначейство банку
Продовження 981
9810
А
9811
А
9812
А
9819
А
982
9820
436
А
Інші цінності і документи Нерозібрані посилки з цінностями Призначення рахунка: облік нерозібраних посилок з цінностями (цінними бланками тощо), які не зараховані за призначенням у день їх отримання. За дебетом рахунка проводяться суми цінностей, зазначені на посилках, що надійшли. За кредитом рахунка проводяться суми цінностей, що зараховані за призначенням, після розбирання посилок Отримані дозволи на випуск цінних паперів Призначення рахунка: облік отриманих свідоцтв про реєстрацію випуску цінних паперів. За дебетом рахунка проводяться суми отриманих дозволів. За кредитом рахунка проводяться суми виконаних або відкликаних свідоцтв, що анульовані Погашені цінності Призначення рахунка: облік оплачених облігацій, що виграли і вийшли в тиражі погашення; сертифікатів, лотерейних білетів та інших погашених цінностей, що обліковуються в банку до їх знищення. Облік здійснюється за номінальною вартістю або в умовній оцінці (1 гривня). За дебетом рахунка проводяться суми погашених цінностей. За кредитом рахунка проводяться суми відправлених або знищених паперів Інші цінності і документи Призначення рахунка: облік цінностей і документів, які не враховуються на інших позабалансових рахунках, наприклад, дорожні чеки, що отримані від емітентів на консигнацію; цінностей і документів, які на час надходження не можуть бути зараховані на відповідні балансові та позабалансові рахунки (наприклад, платіжні картки та конверти з ПІН-кодами, дублікати ключів, отримані на зберігання від іншої установи банку разом з копіями опису і супровідного листа; у банку-надавача зазначені документи про здавання дублікатів ключів на зберігання разом з копіями опису і супровідного листа обліковуються за позабалансовим рахунком 9898), а також цінностей і документів, списаних з інших рахунків, але не виданих за призначеннями. На цьому рахунку цінності і документи враховуються за номінальною вартістю або за умовною оцінкою — 1 гривня. За дебетом рахунка проводяться суми прийнятих цінностей і документів. За кредитом рахунка проводяться суми списання виданих і відправлених за призначенням цінностей і документів Бланки цінних паперів та бланки суворого обліку Бланки цінних паперів і бланки суворого обліку обліковуються за номінальною вартістю або в умовній оцінці — 1 гривня. Бланки цінних паперів Призначення рахунка: облік бланків цінних паперів, до яких належать акції, облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик, казначейські зобов’язання, ощадні (депозитні) сертифікати, приватизаційні папери, інші бланки цінних паперів, передбачені законодавством України. За дебетом рахунка проводяться суми отриманих бланків цінних паперів. За кредитом рахунка проводяться суми бланків цінних паперів, виданих клієнтам або під звіт, відправлених іншим банкам, знищених, зіпсованих і дефектних бланків тощо
Додатки
Продовження
9821
А
983
9830
А
9831
А
984
9840
А
985
9850
А
986
9860
А
Бланки суворого обліку Призначення рахунка: облік бланків суворого обліку, до яких належать документи, що обслуговують грошовий обіг, — ощадні книжки, чеки грошові, розрахункові, доручення на видачу коштів тощо; трудові книжки, вкладиші до них, заготовки платіжних карток тощо. За дебетом рахунка проводяться суми отриманих бланків суворого обліку. За кредитом рахунка проводяться суми бланків, виданих клієнтам або під звіт, відправлених іншим банкам, знищених, зіпсованих і дефектних бланків тощо Документи і цінності, прийняті та відправлені на інкасо Документи і цінності, прийняті на інкасо Призначення рахунка: облік цінностей, прийнятих на інкасо від клієнтів або банків. Цінності обліковуються за номінальною вартістю або в умовній оцінці. За дебетом рахунка проводяться суми прийнятих на інкасо цінностей. За кредитом рахунка списуються відправлені або повернені цінності Документи і цінності, відправлені на інкасо Призначення рахунка: облік відправлених цінностей і документів, що були прийняті на інкасо. За дебетом рахунка проводяться цінності і документи, відправлені на інкасо. За кредитом рахунка проводяться суми відправлених на інкасо цінностей та документів після отримання інкасованої суми або після повернення їх через відмову банку-платника Операції за основними засобами Основні засоби та нематеріальні активи, що прийняті в оперативний лізинг (оренду) Призначення рахунка: облік лізингоодержувачем прийнятих в оперативний лізинг основних засобів. За дебетом рахунка проводяться суми вартості основних засобів, прийнятих в оперативний лізинг. За кредитом рахунка проводяться суми списання вартості основних засобів, повернених лізингодавцю Кошти на будівництво, які передані в порядку пайової участі Кошти на будівництво, які передані в порядку пайової участі Призначення рахунка: облік коштів на будівництво, переданих генеральним забудовникам у порядку пайової участі. За дебетом рахунка проводяться суми, перераховані на рахунки генеральних забудовників згідно з укладеними з ними договорами. За кредитом рахунка проводяться суми, що списуються згідно з актами або іншими документами, які підтверджують передавання банку сплаченої ним частки в будівлях, уведених в експлуатацію, і суми, повернені генеральними забудовниками Операції з обслуговування кредитів Кредити, що перебувають на обслуговуванні в банку Призначення рахунка: облік кредитів, що перебувають на обслуговуванні в банку. За дебетом рахунка проводяться суми кредитів, що передані на обслуговування до банку. За кредитом рахунка проводяться суми погашених кредитів, що перебувають на обслуговуванні в банку
437
Казначейство банку
Продовження
9861
989 9890 9891 9892 9893 9898
9899
99 990 991 992 9920
Процентні доходи за кредитами, що перебувають на обслуговуванні в банку Призначення рахунка: облік процентних доходів за кредитами, що перебувають на обслуговуванні в банку. За дебетом рахунка проводяться суми процентних доходів до отримання за А кредитами, що перебувають на обслуговуванні в банку. За кредитом рахунка проводяться суми отриманих процентних доходів за кредитами, що перебувають на обслуговуванні в банку. (розділ 98 доповнено групою рахунків 986 згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 482) Документи та цінності в підзвіті та в дорозі А Бланки цінних паперів в підзвіті А Бланки цінних паперів в дорозі А Бланки суворого обліку в підзвіті А Бланки суворого обліку в дорозі А Інші цінності та документи в підзвіті Інші цінності та документи в дорозі Призначення рахунків: облік бланків і цінностей у дорозі та виданих під звіт. За дебетом рахунків проводяться суми бланків і цінностей в дорозі або видаА них під звіт. За кредитом рахунків проводяться суми списаних бланків і цінностей після отримання підтвердження про їх одержання або на основі звітів Контррахунки та позабалансова позиція банку Контррахунки для рахунків розділів 90 — 95 Контррахунки для рахунків розділів 96 — 98 Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами АП Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами
Головний бухгалтер директор Департаменту бухгалтерського обліку
438
В. І. Ричаківська
Додатки
Додаток до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України Вимоги до нумерації рахунків аналітичного обліку 1. Усі номери рахунків аналітичного обліку, що відкриваються банками, мають формуватися за такою схемою: АААА К ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ, де АААА — номер балансового (позабалансового) рахунка (4 символи); К — ключовий (контрольний) розряд (1 символ); ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ — інформація щодо аналітичного рахунка (до 9 символів). Довжина номера рахунка не є фіксованою. Максимальна довжина номера рахунка становить 14 символів, мінімальна — 5 символів. Сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ визначається банком самостійно. До складу цього сегмента можуть включатися код контрагента, порядковий номер рахунка, номер філії, код валюти тощо. До розрахунку ключового розряду входять сегменти АААА, ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ номера рахунка та коду банку. 2. Наводимо такі приклади обчислення ключового розряду в номері рахунка: Приклад 1. Обчислення ключового (контрольного) розряду за рахунком 1211к728011234 для банку, код банку 300001 (або 30000 — без ключового (контрольного) розряду) здійснюється таким чином: запишемо рахунок, для якого потрібно обчислити ключовий (контрольний) розряд, у такому вигляді: 30000 1 2 1 1 к 7 2 8 0 1 1 2 3 4; множимо його цифри порозрядно на умовну суму: 1371337137137137137 300001211к728011234 × 1371337137137137137 ______________________________________
3 0 0 0 0 3 4 1 3 0 7 6 6 0 3 7 2 9 8; в отриманому результаті запишемо лише одиничні розряди, не враховуючи вищих; отримані цифри додаємо: 3 + 0 + 0 + 0 + 0 + 3 + 4 + 1 + 3 + 0 + 7 + 6 + 6 + 0 + 3 + 7 + 2 + 9 + 8 = 62; додаємо кількість си мволів рахунка (у цьому прикладі — 14): 62 + 14 = 76; останній розряд отриманої суми завжди множимо на 7: 6 7 = 42; останній розряд отриманої суми 2 є ключовим (контрольним) розрядом для рахунка 1211к728011234; аналітичний рахунок має номер 12112728011234. 439
Казначейство банку
Приклад 2. Обчислення ключового (контрольного) розряду за рахунком 1211к7281 для того самого банку здійснюється таким чином: запишемо рахунок, для якого потрібно обчислити ключовий (контрольний) розряд, у такому вигляді: 30000 1 2 1 1 к 7 2 8 1; множимо його цифри порозрядно на умовну суму: 1371337137137137137 300001211к7281 × 1371337137137137137 ______________________________________
3 0 0 0 0 3 4 1 3 0 7 6 6 1 0 0 0 0 0; в отриманому результаті запишемо лише одиничні розряди, не враховуючи вищих; отримані цифри додаємо: 3 + 0 + 0 + 0 + 0 + 3 + 4 + 1 + 3 + 0 + 7 + 6 + 6 + 1 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0 = 34; додаємо кількість символів рахунка (у цьому прикладі — 9): 34 + 9 = 43; останній розряд отриманої суми 3 завжди множимо на 7: 3 7 = 21; останній розряд отриманої суми 1 є ключовим (контрольним) розрядом для рахунка 1211к7281; аналітичний рахунок має номер 121117281. (Інструкцію доповнено додатком згідно з постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006 р. № 457)
440
Додатки
Додаток 2 ВІДРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ABC» Положення про Комітет з управління активами і пасивами 1. Загальні Положення 1. Положення «Про Комітет з питань управління активами та пасивами» (надалі «Положення») складене відповідно із: - Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07 rpудня 2000 року; - Декретом Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року; - Правилами здійснення депозитних операцій АЛЯ банківських депозитів та Правилами випуску та обігу валютних деривативів, затвердженими Постановою Правління НБУ від 07 липня 1997 року; - Положенням «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 06 липня 2000 року; - Постановою Правління Національного банку України «Про заходи щодо реалізації Програми реформування бухгалтерського обліку та звітності Національного банку України і комерційних банків України» від 21 листопада 1997 року; - Постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» від 14 квітня 1998 року. 2. Положення є документом ВАТ КБ «ABC» (надалі — «Банк»), який визначає порядок створення та діяльності Комітету з питань управління активами та пасивами (надалі — «Комітет») Банку, у тому числі його організаційну структуру, права, обов’язки та відповідальність. 3. У разі невідповідності будь-якої частини цього Положення чинному законодавству України або нормативним актам Національного банку України, в тому числі у зв’язку з прийняттям нових актів законодавства України або нових нормативних актів Національного банку України, це Положення буде діяти лише в тій частині, яка не суперечитиме чинному законодавству України або нормативним актам Національного банку України. 4. Це Положення може бути переглянуте та змінене за рішенням Правління Банку у разі затвердження нових редакцій діючих нормативних та законодавчих актів, які безпосередньо або опосередковано стосуються питань, зазначених у цьому Положенні. 5. Комітет керується у своїй діяльності Статутом Банку, цим Положенням, рішеннями Правління Банку, а також чинним законодавством України та нормативними актами Національного банку України. 6. Комітет підзвітний у своїй діяльності Правлінню Банку. 2. Мета діяльності Комітету 1. Комітет являє собою аналітично-консультативний орган при Правлінні Банку, метою діяльності якого є аналіз політики Банку з питань управління активами та пасивами та надання Правлінню необхідних рекомендацій. 441
Казначейство банку
3. Організаційна структура Комітету 1. Комітет складається з п’ятьох осіб, які призначаються Правлінням Банку з числа посадових осіб Банку, терміном на один рік. 2. Особовий та кількісний склад Комітету можуть змінюватись Правлінням Банку залежно від політики та діяльності Банку в цілому. 3. Правління Банку може прийняти рішення про дострокове відкликання членів Комітету. 4. У разі вибуття члена Комітету або його дострокового відкликання Правління Банку призначає нового члена Комітету на решту строку повноважень вибулого або відкликаного члена Комітету. 5. У разі закінчення строку, на який було призначено членів Комітету, Комітет продовжуватиме виконувати свої повноваження до моменту призначення нового складу Комітету. 6. Голова Комітету відповідає як за діяльність Комітету в цілому, так і за виконання покладених на нього окремих завдань. 4. Права та обов’язки Комітету 1. Комітет має право вимагати у керівників відповідних підрозділів Банку надання необхідних матеріалів для прийняття рішень із питань, віднесених до компетенції Комітету. 2. Комітет зобов’язаний: 2.1. Вносити на затвердження Правління пропозиції щодо перліку й значень економічних показників прибутковості активів та собівартості пасивів, які встановлюються для відповідних підрозділів Банку. 2.2. Вносити рекомендації Правлінню Банку щодо способів, форм та видів проведення операцій з активами та пасивами Банку, крім тих, що належать до компетенції Кредитного комітету Банку. 2.3. Регулярно, не рідше одного разу на місяць, розглядати питання політики відсоткової маржі Банку та надавати Правлінню, в разі необхідності, проекти рішень щодо їх коригування. 2.4. Виносити на розгляд Правління пропозиції щодо коригування та зміни порядку та методів роботи з активами та пасивами Банку. 2.5. Готувати проекти рішень Правління Банку про впровадження нових схем використання вільних активів та залучення пасивів. 2.6. Проводити експертизу та подавати Правлінню Банку висновки щодо бізнеспланів та ТЕО проектів виходу Банку на нові ринки банківських послуг. 2.7. Регулярно (не рідше одного разу на місяць) проводити аналіз собівартості пасивів та прибутковості активів, відповідності строковості активів та пасивів та надавати Правлінню рекомендації щодо усунення відповідними підрозділами Банку розбіжностей у часі, що виникають. 2.8. Розглядати та подавати на затвердження Правління Банку звіт Казначейства Банку за результатами роботи за звітний період. 2.9. Дотримуватися встановленого у Банку документообігу при прийнятті рішень. 5. Порядок діяльності Комітету 1. Формою діяльності Комітету є засідання. 442
Додатки
2. Засідання Комітету скликаються Головою Комітету, а в разі його відсутності — заступником Голови Комітету. 3. Секретар Комітету відповідає за надання членам Комітету письмово викладеного порядку денного, проекту рішень та необхідних додаткових матеріалів за один день до проведення засіаання. 4. Голова Комітету, а в разі його відсугності — заступник Голови Комітету головує на засіданнях Комітету. 5. Комітет вважається повноважним приймати рішення лише за умови, якщо в його засіданні бере участь проста більшість членів Комітету. 6. Рішення Комітету приймаються простою більшістю голосів членів Комітету, які беруть участь у засіданні Комітету. 7. Кожен член Комітету має один голос. У разі подання рівної кількості голосів, під час голосування Голова Комітету має право переважного голосу. 8. У разі незгоди члена Комітету з рішенням Комітету він вправі вимагати від Комітету внести його окрему думку до протоколу засідання Комітету, а також повідомити Правління Банку про його незгоду з рішенням Комітету. 9. У разі незгоди Голови Комітету з рішенням Комітету він вправі винести відповіді на питання на розгляд Правління Банку. 10. Після обговорення кожного окремого питання проводиться поіменне голосування, результати якого вказуються в протоколі засідання Комітету. Члени комітету можуть голосувати «За» або «Проти» прийняття рішення, або утримуватись від голосування. У разі відмови від прийняття рішення або відмови від участі в голосуванні член Комітету повинен мотивувати свої дії, про що робиться вівповідний запис у протоколі. 11. Засідання Комітету оформлюються протоколом, що підписується головою Комітету та секретарем. Форма протоколу визначається додатком до цього Положення. 12. Секретар Комітету веде протоколи та формує реєстр засідань Комітету із залученням до нього протоколів, документiв за результатами засідань та матеріалів, що подавались на розгляд Комітету. Копії окремих матеріалів засідань Комітету повинні видаватись секретарем Комітету беззаперечно на вимогу члена Комітету або члена Правління Банку. 13. Резолютивна частина протоколу засідання Комітету повинна містити зміст винесеного рішення. Рішення приймається по кожному обговорюваному питанню. Якщо питання, яке виноситься на голосування, містить декілька положень чи стосується кількох предметів, або в тому чи іншому вигляді містить кілька частин, кожна з яких має власне правове значення, то за внесеною на засіданні пропозицією, голосування може проводитися по її частинах із наступним голосуванням у цілому; процедурне рішення про голосування по частинах може прийматися без обговорення. У ході розгляду пропозицій, що стосуються цих рішень, можуть вноситисяпропозиції про вилучення окремих їх частин. 14. Чергові засідання Комітету проводяться щомісячно, не пізніше ніж 3 (третій) робочий день місяця, який слідує за звітним. 15. Протоколи рішень та матеріали за результатами чергових засідань Комітету подаються Правлінню секретарем Комітету не пізніше ніж на 4 (четвертий) робочий день місяця, який слідує за звітним. 443
Казначейство банку
16. Позачергові засідання Комітету можуть скликатися за необхідністю в будь-який час між черговими засіданнями за ініціативою Голови Комітету або за дорученням Голови Правління Банку. При цьому, секретар Комітету негайно повідомляє всіх його членів про позачергове засідання. 17. Протоколи рішень та матеріали за результатами позачергових засідань подаються Правлінню секретарем Комітету не пізніше наступного робочого дня після позачергового засідання. 8. Відповідальність членів Комітету 1. Члени Комітету несуть персональну відповідальність за виконання покаладених на Комітет обов’язків відповідно до цього Положення та чинного законодавства України.
444
Додатки
Додаток 3 ВІДРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ABC» Положення про Казначейство 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Дане положення визначає основні завдання, функції, організацію, обов’язки і права Казначейства ВАТ КБ «ABC». 1.2. Казначейство є самостійним структурним підрозділом ВАТ КБ «ABC». 1.3. У своїй діяльності Казначейство керується чинним законодавством України, нормативними документами Національного банку України, Статутом Банку, рішеннями Правління Банку, рішеннями Кредитного комітету Банку, рішеннями Комітету з іправління активами і пасивами Банку. 2. ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ КАЗНАЧЕЙСТВА 2.1. Основними цілями Казначейства є: • забезпечення статусу Банку — маркет-мейкера на міжбанківському валютному ринку України; • задоволення потреб клієнтів і підрозділів Банку у проведенні валютообмінних, конверсійних і ресурсних операцій; • підтримка короткострокової ліквідності і платоспроможності банку; • максимізація доходів банку від операцій на міжбанківському ринку з мінімальными ризиками. 2.2. Основними завданнями Казначейства є: • забезпечення виконання Банком нормативів ліквідності і обов’язкового резервування НБУ; • робота по операціях розміщення і залучення ресурсів на міжбанківському ринку України, СНД і міжнародному грошовому ринках з метою отримання арбітражного доходу і підтримки ліквідності банку; • проведення конверсійних і валютообмінних операцій на міжбанківському валютному ринку як за рахунок клієнтів, так і за рахунок власних ресурсів Банку; • торгівля банкнотами на міжбанківському ринку; • забезпечення ліквідної роботи внутрішньобанківської системи грошових ресурсів; • розширення мережі банків-контрагентів шляхом укладання Генеральних угод про порядок проведення міжбанківських операцій; • моніторинг фінансового стану банків-контрагентів, а також ліквідності фінансових ринків. Підготовка аналітичних матеріалів для керівництва Банку. 3. ОРГАНІЗАЦІЯ КАЗНАЧЕЙСТВА 3.1. Казначейство очолює Директор Казначейства. В період його тимчасової відсутності (відпустка, хвороба, відрядження і так далі) виконання функцій Директора Казначейства покладаються на Заступника Директора Казначейства. 3.2. Директор казначейства призначається на посаду і звільняється з посади наказом Голови Правління Банку. 445
Казначейство банку
Інші співробітники Казначейства призначаються на посади і звільняються з них в установленому порядку. 3.3. Штатний розклад і чисельність Казначейства затверджується Президентом банку відповідно до порядку, що діє. Якісний і кількісний склад Казначейства визначаються його завданнями і об’ємами робіт. 3.4. Співробітники, що входять до складу Казначейства, повинні мати економічну або фінансову освіту, володіти досвідом роботи в банківській сфері, володіти іноземними мовами достатньою мірою. Рівень знань і кваліфікація співробітників Казначейства повинні бути достатніми для забезпечення роботи Казначейства відповідно до покладених на нього функцій і завдань. 4. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ КАЗНАЧЕЙСТВА 4.1. Казначейство, відповідно до своїх завдань, виконує наступні основні функції: • розробка методології і методик управління короткостроковою ліквідністю Банку; • визначення пріоритетів в розподілі короткострокових ресурсів по активних операціях; • контроль за дотриманням правил ведення торгів учасниками внутрішньобанківської системи грошових ресурсів, підтримка ліквідності системи шляхом надання двосторонніх котирувань; • організація управління платіжними транзакціями філій банку за допомогою лімітів і бізнес правил; • управління відкритою валютною позицією банку; • виконання конверсійних і валютообмінних операцій на міжбанківському валютному ринку України, СНД і світовому валютному ринку згідно клієнтських заявок і за рахунок власних ресурсів Банку; • покупка наявної валюти на міжбанківському валютному ринку для забезпечення потреб банку і з метою проведення арбітражних операцій; • залучення і розміщення тимчасове вільних ресурсів як термінові кредити/депозити у ВКВ, ОКВ і національній валюті на міжбанківському ринку; • надання оперативної інформації про курсові і процентні котирування і тенденції клієнтам і уповноваженим службам Банку; • контроль над використанням і допуском до систем Reuters Dealing; • формування юридичних справ банків-контрагентів; • ведення поточного листування і обмін інформацією з контрагентами; • проведення поточної роботи по виконанню вимог, обумовлених в Генеральних угодах з банками-контрагентами; • оцінка рівня отриманої прибутковості і відповідного ризику; • надання інформації з метою екстреного закриття лімітів за несприятливих зовнішніх умов і негативної інформації про банки-контрагенти. 5. ОБОВ’ЯЗКИ КАЗНАЧЕЙСТВА 5.1. При здійсненні своєї діяльності Казначейство зобов’язане: • дотримувати чинне законодавство України, нормативні документи Національного банку України, рішення Загальних зборів акціонерів, рішення Правління Банку і дане Положення про Казначейство; 446
Додатки
•
• • • • •
здійснювати всі операції відповідно до умов, установлених у Генеральних угодах, Договорах на купівлю/продаж валютних засобів і Договорах на залучення/розміщення засобів; дотримувати при здійсненні депозитних і конверсійних операцій ліміти банківконтрагентів та індивідуальні ліміти, встановлені Кредитним комітетом Банку; сприяти розширенню і оптимізації мережі банків-контрагентів за допомогою укладання Генеральних угод з банками; надавати методичну і консультаційну допомогу співробітникам Банку по питаннях своєї компетенції; при впровадженні нових банківських продуктів погоджувати і затверджувати механізм їх функціонування у відповідних підрозділах Банку; співробітники Казначейства зобов’язані берегти комерційну і банківську таємницю, яка стала ним відома в процесі виконання службових обов’язків. 6. ПРАВА КАЗНАЧЕЙСТВА
6.1. Права Казначейства реалізуються через Директора Казначейства і визначаються їх посадовими інструкціями і повинні забезпечувати виконання всіх завдань і функцій, покладених на даний підрозділ Банку. 6.2. Директор Казначейства має право виносити на Правління Банку питання, пов’язані з організацією роботи Казначейства, розширенням його функцій і взаємодією з іншими підрозділами Банку. 6.3. Співробітники Казначейства володіють такими основними правами: • отримувати інформацію, необхідну для виконання їх функцій, від інших підрозділів Банку; • отримувати від посадових осіб Банку документи, необхідні для виконання своїх обов’язків; • давати висновки і пред’являти обов’язкові для виконання вимоги до керівників інших підрозділів і співробітників Банку при порушенні або зміні ними технології проходження документів, поданих на розгляд; • привертати за узгодженням з керівництвом Банку співробітників Банку для підготовки сумісних документів, відповідно до покладених на Казначейство обов’язків; • отримувати необхідні для виконання покладених функцій інформаційні матеріали, періодичні видання і спеціальну літературу за рахунок Банку; • отримувати за рахунок Банку необхідні для виконання покладених завдань і функцій матеріальні засоби (оргтехніку, канцтовари і так далі). 7. ВЗАЄМОДІЯ КАЗНАЧЕЙСТВА З ІНШИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ БАНКУ 7.1. У процесі діяльності Казначейство взаємодіє зі всіма підрозділами Банку із питань, пов’язаних з виконанням поставлених завдань, відповідно до затвердженої в Банку технології проходження, розгляду і затвердження документів. 7.2. Механізм взаємин Казначейства з іншими підрозділами Банку при здійсненні Казначейством функцій, покладених на нього відповідно до справжнього Положення, наведено в додатку «Порядок взаємодії із структурними підрозділами Банку», яке є невід’ємною частиною цього Положення. 447
Казначейство банку
ПОРЯДОК ВЗАЄМОДІЇ ІЗ СТРУКТУРНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ БАНКУ 1. При здійсненні своєї діяльності Казначейство керується лімітами, затвердженими Кредитним комітетом Банку. 2. Співробітники Департаменту бухгалтерського обліку на початку торгового дня надають дилерам інформацію у вигляді звідної електронної таблиці заявок на купівлю-продаж валюти клієнтами Банку. 3. Усі операції, здійснені дилерами на міжбанківському валютному ринку, фіксуються на паперовому носієві і передаються на оформлення до Відділу оформлення операцій у міру здійснення операцій. 4. Оперативне і якісне програмне забезпечення нових фінансових інструментів, використовуваних Казначейством, забезпечується Управлінням банківських продуктів і технологій. 5. Організація якісного і своєчасного бухгалтерського обліку операцій, які виконує Казначейство, переказ грошей, розрахунки з держбюджетом і так далі проводяться Департаментом бухгалтерського обліку. 6. Обмеження доступу в приміщення дилинга Казначейства, забезпечення збереження інформації, що відноситься до банківської таємниці, здійснюється Департаментом банківської безпеки. 7. Правове забезпечення реалізації функціональних завдань Казначейства забезпечується Юридичним Департаментом. 8. Операції підкріплення каси Банку наявною іноземною валютою здійснюються згідно з «Регламентому проведення операцій купівлі-продажу наявної валюти за безготівкову валюту».
448
Додатки
Додаток 4 ВІДРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ABC» _________________філія (МФО №______) Голові Правління ВАТ КБ «АВС» Казначейству ВАТ КБ «АВС» Просимо надати міжфіліальний кредит на відповідних умовах Директор _______філії ___________________ «__» _________ 200_ р.
(ПОПЕРЕДНЯ) ЗАЯВКА №__ від «__» _______________ 200_ р. Просимо надати міжфіліальний кредит у розмірі _______ (______) грн (дол.) у (цифрами і прописом)
термін з «__» ____ 200_ р. по «__» ______ 200_ р. з метою __________________. Процентна ставка — ____% річних.
Директор філії Головний бухгалтер філії
______________________(П.І.Б.) ______________________(П.І.Б.) М.П.
449
Казначейство банку
Додаток 5 ВІДРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ABC» _________________філія (МФО №______) Голові Правління ВАТ КБ «АВС» Казначейству ВАТ КБ «АВС» Просимо прийняти міжфілійний депозит на відповідних умовах Директор _______філії ____________________ «__»____________200_ р. (ПОПЕРЕДНЯ) ЗАЯВКА №__ від «__» _______________ 200_ р. Просимо прийняти міжфіліальний депозит у розмірі _____ (________) грн (дол.) у (цифрами і прописом)
термін з «__» ____ 200_ р. по «__» ____ 200_ р. з метою ________________________. Процентна ставка — ____ % річних.
Директор філії Головний бухгалтер філії
____________________________(П.І.Б.) ____________________________(П.І.Б.) М.П.
450
Додатки
Додаток 6
х
х
х
х
Тран. об-ів
х
Залишок
х
Кредит
Період нарахування
Дебет
Дата повернення депозиту
Сума, %
х
Дата залучення депозиту
Ставка, %
№ рахунка
РАЗОМ
Сума депозиту
№ договору
Відомість нарахованих відсотків за залученими депозитами в національній валюті _________ філії ВАТ КБ «АВС» (МФО № ________) за період з «__» ____ 200_ р. по «__» ______ 200_ р. (грн)
Загальна сума відсотків прописом:
Директор філії Головний бухгалтер філії
____________________________(П.І.Б.) ____________________________(П.І.Б.) М.П. Додаток 7
х
х
х
х
Тран. об-ів
х
Залишок
х
Кредит
Період нарахування
Дебет
Дата повернення кредиту
Сума, %
х
Дата видачі кредиту
Ставка, %
№ рахунка
РАЗОМ
Сума кредиту
№ договору
Відомість нарахованих відсотків за виданими кредитами в національній валюті _________ філії ВАТ КБ «АВС» (МФО № ________) за період з «__» ____ 200_ р. по «__» ______ 200_ р. (грн)
Загальна сума відсотків прописом:
Директор філії Головний бухгалтер філії
____________________________(П.І.Б.) ____________________________(П.І.Б.) М.П. 451
Казначейство банку
Додаток 8
х
х
х
Тран. об-ів
х
Залишок
Кредит
х
Дебет
х
Сума %, грн
х
Дата заДата по- Період лучення вернення нарахудепозидепозиту вання ту, USD
Ставка, % Сума %, USD Курс НБУ
№ рахунка
РАЗОМ
Сума депозиту
№ договору
Відомість нарахованих відсотків за залученими депозитами в іноземній валюті (USD) _________ філії ВАТ КБ «АВС» (МФО № ________) за період з «__» ____ 200_ р. по «__» ______ 200_ р.
Загальна сума відсотків прописом:
Директор філії Головний бухгалтер філії
____________________________(П.І.Б.) ____________________________(П.І.Б.) М.П. Додаток 9
х
х
х
х
х
Тран. об-ів
Залишок
Кредит
Сума, % грн Дебет
Курс НБУ
Сума, % USD
х
Дата Дата Період видачі повернарахукредиту, нення вання USD кредиту
Ставка, %
№ рахунка
РАЗОМ:
Сума кредиту
№ договору
Відомість нарахованих відсотків за виданими кредитами в іноземній валюті (USD) _________ філії ВАТ КБ «АВС» (МФО № ________) за період з «__» ____ 200_ р. по «__» ______ 200_ р.
х
Загальна сума відсотків прописом:
Директор філії Головний бухгалтер філії
____________________________(П.І.Б.) ____________________________(П.І.Б.) М.П.
452
Додатки
Додаток 10 ВІДРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ABC» Обліково-операційному відділу РОЗПОРЯДЖЕННЯ від «__» ______ 200_ р. Просимо перерахувати з рахунку № __ суму у розмірі ____ (_________) грн (дол.) (цифрами і прописом)
__________ філії згідно з договором «Про надання міжфілійних ресурсів» від «__» ____ 200_ р. по «__» ______ 200_ р. за реквізитами: ________________________. (найменування філії, МФО, ЗКПО)
і здійснити такі проведення: Дебет № рахунка
Кредит № рахунка
Голова Правління Керівник відділу Казначейства Економіст відділу Казначейства Виконавець обліково-операційного відділу
Сума
___________________ (П.І.Б.) ___________________ (П.І.Б.) ___________________ (П.І.Б.) ___________________ (П.І.Б.) Додаток 11
ВІДРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ABC» Валютному відділу РОЗПОРЯДЖЕННЯ від «__» ______ 200_ р. Просимо перерахувати з рахунку № ___ суму у розмірі ___ (__________) (валюта) (цифрами і прописом)
__________ філії згідно з договором «Про надання міжфілійних ресурсів» від «__» ____ 200_ р. по «__» _____ 200_ р. за реквізитами: _________________________. (найменування філії, МФО, ЗКПО)
і здійснити такі проведення: Дебет № рахунка
Кредит № рахунка
Голова Правління Керівник відділу Казначейства Економіст відділу Казначейства Керівник валютного відділу Виконавець валютного відділу
Сума
____________________ (П.І.Б.) ____________________ (П.І.Б.) ____________________ (П.І.Б.) ____________________ (П.І.Б.) ____________________ (П.І.Б) 453
Казначейство банку
Додаток 12 ВІДРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ABC» Обліково-операційному відділу РОЗПОРЯДЖЕННЯ від «__» ______ 200_ р. Відповідно до відомості нарахованих відсотків просимо перехувати відсотки за користування міжфіліальними кредитними ресурсами за реквізитами: ___________ _________________________________________________________________. (найменування філії, МФО, ЗКПО)
і здійснити такі проведення: Дебет № рахунка Кредит № рахунка
Сума
Голова Правління Керівник відділу Казначейства Економіст відділу Казначейства Виконавець обліково-операційного відділу
№ договору
Дата договору
____________________ (П.І.Б.) ____________________ (П.І.Б.) ____________________ (П.І.Б.) ____________________ (П.І.Б.) Додаток 13
ВІДРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ABC» Валютному відділу РОЗПОРЯДЖЕННЯ від «__» ______ 200_ р. Відповідно до відомості нарахованих відсотків просимо перехувати відсотки за користування міжфіліальними кредитними ресурсами за реквізитами: ___________ _________________________________________________________________. (найменування філії, МФО, ЗКПО)
і здійснити такі проведення: Дебет № рахунку Кредит № рахунку
Голова Правління Керівник відділу Казначейства Економіст відділу Казначейства Керівник валютного відділу Виконавець валютного відділу
454
Сума
№ договору
Дата договору
____________________ (П.І.Б.) ____________________ (П.І.Б.) ____________________ (П.І.Б.) ____________________ (П.І.Б.) ____________________ (П.І.Б.)
Додатки
Додаток 14 ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ МІЖФІЛІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ м. _____________
«
» ________ 200_ р.
ВАТ КБ «ABC», іменований надалі «Банк», в особі Голови Правління ______, який діє на підставі Статуту Банку, з одного боку, і ________ філія ВАТ КБ «ABC», іменована надалі «Філія», в особі керівника __________, який діє на підставі Положення і Довіреності № _______ від «__» ______ 200_ р. з іншого боку, уклали цей договір по нижченаведеному: 1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ 1.1. Банк надає Філії міжфіліальні ресурси у розмірі ___ (__________) грн (дол.) у (цифрами і прописом)
термін з «__» ____ 200_ р. по «__» ____ 200_ р. із сплатою ___________ % річних. (цифрами і прописом)
2. УМОВИ, ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН Банк зобов’язується перерахувати міжфіліальні ресурси в розмірі, вказаному в п. 1.1. цього договору на рахунок _________ Філії (МФО_________ ЗКПО _________). Філія зобов’язується повернути отримані ресурси на рахунок № у ВАТ КБ «ABC» (МФО ________) «__»________ 200_р. Філія зобов’язується щомісячно в перший робочий день наступного за нарахуванням місяця сплачувати Банку відсотки за користування міжфіліальними ресурсами на рахунок № _______________ . У разі невчасного повернення Філія сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки рефінансування від суми непогашеної в строк заборгованості. Банк обчислює початок терміну користування ресурсами з моменту списання кредитних ресурсів з рахунка Банку № _________, виходячи з 365 (366) днів у році. Днем повернення ресурсів вважається день зарахування коштів на рахунок Банку № ________. 3. ІНШІ УМОВИ 3.1. Договір набуває чинності з моменту перерахування суми Банком на рахунок Філії. 3.2. Договір діє до повного виконання Філією своїх зобов’язань по ньому. 3.3. Зміни в цей договір вносяться зі згоди сторін і оформляються додатковими угодами до нього, які будуть невід’ємною частиною договору. 3.4. Додаткові угоди можуть бути складені як шляхом підписання сторонами єдиного документа, так і обміну листами, телеграмами, факсимільними документами. 3.5. Факсимільні копії мають однакову юридичну силу нарівні з основним документом. 3.5. Спори вирішуються відповідно до чинного процесуального законодавства. 3. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ І БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН БАНК: ________, м. _____________, вул. ______________, ____ МФО ____________, ЗКПО _________, рах. №_______________. ФІЛІЯ: ________, м. _____________, вул.. ______________, ____ МФО ______________, ЗКПО _____________, рах. №_______________. БАНК ___________________ М.П.
ФІЛІЯ _________________ М.П. 455
Казначейство банку
Додаток 15 Оборот за день
Залишкове сальдо
Ва- Екві- Ва- Екві- Ва- Еквілюта валент люта валент люта валент
Дата погашення % видачі % Казначейства
Початкове сальдо
Дата видачі
Найменування філії
Рахунок № договору Код валюти
База даних по МФК — статистична форма №1
Філія 1
Разом по філії 1 ………… Разом по філії n Разом по філіям
Виконавець ______________________________________ (П.І.Б.)
Додаток 16 Залишкове сальдо
Ва- Екві- Ва- Екві- Ва- Еквілюта валент люта валент люта валент
Філія 1
Разом по філії 1 ………… Разом по філії n Разом по філіям
Виконавець ______________________________________ (П.І.Б.)
456
% Казначейства
Оборот за день
% залучення
Початкове сальдо
Дата залучення Дата поверенення
Код валюти
Найменування філії
Рахунок № договору
База даних по МФК — статистична форма №2
Додатки
Додаток 17 Станом на «__» ______ 200_ р. За період з «__» ____ 200_ р. по «__» ______ 200_ р. Найменування валюти __________________________. Період (днів)
НакопичуПасиви вальний GAP (процентний)
Рекомендації за сумами залучення
Рекомендації за сумами розміщення
Прогнозування значення ризику ліквідності після виконання рекоменлацій
1 2 3 4 5 6 7 8–14 15–21 22–30 31–60 61–91 92–121 122–151 152–183 184–271 272–365 Понад 365
457
Казначейство банку
Додаток 18 Станом на «__» ______ 200_ р. За період з «__» ____ 200_ р. по «__» ______ 200_ р. Найменування валюти __________________________. Період (днів) 1 2 3 4 5 6 7 8–14 15–21 22–30 31–60 61–91 92–121 122–151 152–183 184–271 272–365 Понад 365
458
Активи
Доходність
Пасиви
Вартість (%)
Зональний GAP (ліквідність)
Додатки
Додаток 19 Станом на «__» ______ 200_ р. За період з «__» ____ 200_ р. по «__» ______ 200_ р. Найменування валюти __________________________. Період Накопичувальний Коефіцієнт GAP (днів) GAP (ліквідність) ліквідності 1 2 3 4 5 6 7 8–14 15–21 22–30 31–60 61–91 92–121 122–151 152–183 184–271 272–365 Понад 365
Коефіцієнт GAP
Прогнозування рівня ризику ліквідності
459
ЗМІСТ Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 Розділ 1. Управління сучасним банком . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 1.1. Банківська система України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5 1.2. Класифікація банків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 1.3. Основні операції банків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 1.4. Організація управління комерційним банком . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 Запитання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку . . . . . . . . . . . 25 2.1. Загальні принципи управління активами і пасивами банку . . . . . . . . . . . 25 2.2. Управління активами банку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64 2.3. Управління пасивами банку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79 Запитання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117 Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118 Розділ 3. Казначейська модель управління активами і пасивами банку . . . . . . .119 3.1. Казначейство та його функції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119 3.2. Бюджет банку та організація його розроблення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121 3.3. Казначейська модель управління банком . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142 3.4. Ефективна модель функціонування філіальної мережі банку . . . . . . . . 168 3.5. Управління ліквідністю банків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182 Запитання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 216 Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217 Розділ 4. Ризики в банківській діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .218 4.1. Сутність та типи банківських ризиків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 218 4.2. Класифікація банківських ризиків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222 4.3. Методи управління ризиками . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 227 Запитання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 256 Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 256 Розділ 5. Банківська безпека . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .257 5.1. Особливості інформаційної безпеки банків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 257 5.2. Відповідальність за дані. Конфіденційність інформації. . . . . . . . . . . . . . 267 5.3. Планування роботи в аварійних ситуаціях і післяаварійне відновлення . . .290 5.4. Зловживання відносно систем і даних . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 298 Запитання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 309 Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 310 Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .311
460
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ О. А. Кириченко, М. П. Денисенко, А. П. Гречан, І. М. Грищенко, С. А. Єрохін, М. М. Єрмошенко, Д. І. Олійник, С. М. Лаптєв, О. О. Бондаренко, Л. К. Яцишина, А. Т. Ковальчук, С. Л. Роголь; А. Т. Головко, О. С. Бондаренко, І. А. Білоусова, С. В. Бреус, В. Г. Ваганов, Т. М. Власюк, С. В. Вовчок, Т. Є. Воронкова, А. І. Грищенко, В. М. Домрачєв, О. С. Євсейцева, В. О. Єременко, О. І. Захаров, В. Г. Кабанов, О. О. Кощеєв, Ю. А. Потійко, К. О. Чигирик, В. М. Шульга, П. Я. Пригунов, Л. І. Паращенко, А. В. Матіос; Т. Ю. Біла, А. І. Гулей, О. М. Денисенко, О. Ю. Євлах, А. С. Єрохіна, В. А. Ігнатенко, В. Ю. Іщенко, А. О. Кириченко, І. В. Кудря, О. І. Харченко, Ю. В. Шевчук
КАЗНАЧЕЙСТВО БАНКУ За редакцією доктора економічних наук, професора О. А. Кириченка та доктора економічних наук, професора М. П. Денисенка НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Керівник видавничих проектів — Сладкевич Б. А. Оригінал-макет підготовлено ТОВ «Центр учбової літератури» Підписано до друку 19.02.2010. Формат 70x100 1/16. Друк офсетний. Гарнітура PetersburgC. Умовн. друк. арк. 26,1. Наклад 800 прим. Видавництво «Центр учбової літератури» вул. Електриків, 23 м. Київ, 04176 тел./факс 425-01-34, тел. 451-65-95, 425-04-47, 425-20-63 8-800-501-68-00 (безкоштовно в межах України) e-mail:
[email protected] сайт: WWW.CUL.COM.UA Свідоцтво ДК №2458 від 30.03.2006
