Карповські читання. Матеріали ІІІ Всеукраїнської наукової морфологічної конференції (Дніпропетровськ, 11-14 квітня 2006 р.)

ІІI наукова конференція „Карповські читання”

1

NNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNN Міністерство охорони здоров’я України Наукове Товариство анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України Дніпропетровська державна медична академія

МАТЕРІАЛИ ТРЕТЬОЇ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ МОРФОЛОГІЧНОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

(ЗБІРНИК НАУКОВИХ РОБІТ)

Дніпропетровськ 11-14 квітня 2006 року

Дніпропетровськ Пороги 2006

2

ІІI наукова конференція „Карповські читання”

NNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNN УДК 576.31 ББК 14.06

Підготовлено до друку оргкомітетом конференції Відповідальний редактор І.В.Твердохліб Відповідальний секретар А.О.Горбунов

К 14Карповські читання: матеріали ІІІ Всеукраїнської наукової морфологічної конференції (Дніпропетровськ, 11-14 квітня 2006 р.). Під ред. професора І.В.Твердохліба.- Дніпропетровськ: Пороги, 2006.- 86 с. ISBN 966-525-572-4

До збірника наукових робіт увійшли матеріали ІІІ Всеукраїнської наукової морфологічної конференції „Карповські читання” і І Міжнародної студентської конференції „Тенденції розвитку сучасної морфології”. Рекомендується для наукових працівників, викладачів медичних навчальних закладів, лікарів, аспірантів, які займаються проблемами морфології.

ISBN 966-525-572-4

© МОЗ України, 2006

ІІI наукова конференція „Карповські читання”

3

NNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNN Голова конференції академік АМН України, професор Г.В.Дзяк (Дніпропетровськ) Голова наукового комітету член-кореспондент АМН України, професор Ю.Б.Чайковський (Київ) Програмний комітет член-кореспондент АМН України, професор Т.О.Перцева (Дніпропетровськ) професор В.Й.Мамчур (Дніпропетровськ) член-кореспондент НАН і АМН України, професор Л.В.Новицька-Усенко (Дніпропетровськ) Наукова рада професор І.В.Твердохліб (Дніпропетровськ) професор В.О.Козлов (Дніпропетровськ) професор Е.Г.Топка (Дніпропетровськ) Голова оргкомітету професор І.В.Твердохліб Відповідальний секретар А.О.Горбунов Оргкомітет І.С.Хріпков, Л.А.Романенко, Ю.В.Сілкіна, Н.І.Горєлова, Н.М.Терещенко, С.Б.Морозова

4

ІІI наукова конференція „Карповські читання”

NNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNN Дорогі колеги! Від імені Організаційного комітету конференції ми раді запросити вас взяти участь у Третій Всеукраїнській науковій морфологічній конференції „Карповські читання”, яка відбудеться 11-14 квітня 2006 року на базі Дніпропетровської державної медичної академії. На конференції розглядатимуться фундаментальні питання сучасної медицини, зокрема морфологічні і функціональні аспекти теоретичної медицини. До участі у конференції запрошуються вчені і викладачі медичних навчальних і науково-дослідних закладів, лікарі, пошукувачі, аспіранти. Одночасно з конференцією відбудуться сателітні заходи – І Міжнародна студентська наукова конференція „Тенденції розвитку сучасної морфології” і ІІІ Всеукраїнська олімпіада з гістології, а також нарада-семінар завідувачів та представників кафедр гістології, цитології та ембріології. Учасники олімпіади також запрошуються до участі у конференції; представники кафедр увійдуть до журі олімпіади. До програми конференції увійдуть секційні та пленарні засідання, стендові презентації, круглі столи та спеціалізовані семінари, обговорення проблем сучасної теоретичної медицини. У цьому збірнику опубліковані матеріали конференції. Маємо надію, що конференція буде доброю нагодою для обміну досвідом і інформацією. Бажаємо успіхів.

Г.В.Дзяк Голова конференції

І.В.Твердохліб Голова оргкомітету

ІІI наукова конференція „Карповські читання”

5

NNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNN НАУКОВА СПАДЩИНА ПРОФЕСОРА В.П.КАРПОВА ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СУЧАСНОЇ ТЕОРЕТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ І.В.Твердохліб, Ю.Б.Чайковський Дніпропетровська державна медична академія (Дніпропетровськ) Національний медичний університет імені О.О.Богомольця (Київ) Народження наукової школи завжди є результатом діяльності великого вченого та видатної особи. Таким вченим – засновником Дніпропетровської гістологічної школи – був професор Володимир Порфирійович Карпов. Саме його зусиллями у 1917 році була створена кафедра гістології у стінах невеликої будівлі колишнього Олексіївського госпіталю. Народився В.П.Карпов 10 квітня 1870 року, у 1893 році закінчив медичний факультет Московського університету і на початку XX століття, провівши фундаментальні цитологічні експерименти у школі професора І.Ф.Огнєва, став одним із видатних представників Московської гістологічної школи, заснованої О.І.Бабухіним. У 1904 році В.П.Карпов захистив докторську дисертацію на тему: "Дослідження прямого поділу клітин". В 1914 році він зайняв посаду професора кафедри гістології Московського університету і одночасно читав лекції на філософському відділенні Московських Вищих жіночих курсів. Будучи блискучим мікроскопістом, В.П.Карпов популізував теорію мікроскопа. Працюючи у Відні в лабораторії видатного мікроскопіста Аббе, В.П.Карпов зробив значний внесок у розробку загальної теорії мікроскопа й написав посібник Професор В.П.Карпов "Очерк общей теории микроскопа в ее историческом развитии", який протягом десятиліть був настільною книгою для морфологів. Підручник “Начальный курс гистологии”, створений В.П.Карповим у 1913 році, вирізнявся дуже високим науковим та педагогічним рівнем, витримав 7 видань та користувався великою популярністю та повагою. У 1917 році В.П.Карпов переїхав до Катеринослава з Москви, де працював на кафедрі гістології Петровсько-Розумовської академії, і взяв активну участь в організації Катеринославського університету, а згодом – Катеринославської медичної академії. Будучи ректором академії і першим завідувачем

6

ІІI наукова конференція „Карповські читання”

NNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNN створеної ним кафедри гістології, В.П.Карпов розвинув широкі дослідження в галузі загальної гістології та цитології. На кафедрі гістології розширювався обсяг наукових робіт. Поряд з класичними гістологічними методиками В.П.Карповим та його учнями (М.М.Марич, М.Л.Гербільський, М.Х.Флеров, Н.О.Маслов) широко застосовувались методи прижиттєвого дослідження клітинних ядер. Він створив оригінальний мікротом власної конструкції, вивчав та розвивав методи прижиттєвого дослідження клітин. Цей напрямок Дніпропетровської гістологічної школи згодом отримав успішний розвиток у відомих роботах професорів Д.М.Насонова, В.Я.Александрова, В.П.Макарова. Він зумів об'єднати навколо себе вчених, енергійно взявся за підготовку молодих науково-педагогічних кадрів. Вже з 1920 року в інституті успішно проходили засідання Катеринославського Єдиного наукового медичного товариства, очолюваного В.П. Карповим. Відомі його блискучі доповіді з загальнобіологічних і філософських проблем. Його вчення "О естественных системах" мало велике значення для правильного розуміння актуальних проблем сучасної морфології та взаємозв'язку між фізикою, хімією та біологією і відкривало нові перспективи для природничо-наукових досліджень. Під його керівництвом пройшов II Національний з’їзд анатомів, гістологів та ембріологів. Професор В.П.Карпов входив до складу оргкомітету всіх морфологічних наукових конференцій країни з 1921 до 1941 року. Будучи вченим з колосальною ерудицією, він організував і редагував "Катеринославський медичний журнал", який функціонував з 1921 до 1941 року. На сторінках журналу висвітлювались актуальні питання педагогічної, суспільно-санітарної медицини, лікарського побуту. Журнал, друкований орган Катеринославського медичного інституту та губернського відділу охорони здоров'я, відіграв важливу роль у розвитку вузу. У цьому журналі в 1924 році була надрукована праця В.П.Карпова "О прижизненном строении ядра". На основі багатолітніх досліджень він довів, що ядра клітин при житті являють собою "природну систему", від змін властивостей якої залежать прояви різних цитоплазматичних особливостей. Професор В.П.Карпов був переконаний, що при вивченні найтонших структур у цитології необхідно переходити на методи прижиттєвого дослідження. Ним була розроблена нова, порівняно з існуючою у той час, інтерпретація мітозу. Проходження курсу гістології в перші роки роботи академії було досить важким. З усіх кінців України (Придніпров’я, Донбасу, Полтавщини, Запоріжжя, Херсонщини) приїжджала молодь у Катеринослав за одержанням медичної освіти. На єдиний у той час лікувальний факультет проводився набір понад 600 студентів. Великі прийоми, за умови недоліку приміщень, навчального і господарського устаткування, наочних приладів створювали великі труднощі. Основою навчально-методичної діяльності були глибокі за змістом і блискучі за формою лекції В.П.Карпова, що завжди враховували рівень підготовки аудиторії. Лекційний курс В.П.Карпова відрізнявся високим науковим рівнем, філософською глибиною та блискучим викладом. Навчальним посібником у той час був перекладений з німецької "Підручник гістології" Ф.Штера і В.Меллендорфа. У проведенні практичних занять використовувався фронтальний метод, при якому вся група студентів за вказівкою викладача послідовно проробляла одну за іншою цілий ряд маніпуляцій і спостережень по мікропрепаратах.

ІІI наукова конференція „Карповські читання”

7

NNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNN Учні В.П.Карпова – представники Дніпропетровської гістологічної школи – зробили значний внесок у розвиток інших гістологічних кафедр та лабораторій. Володимир Порфирійович був надзвичайно вимогливим керівником, що дозволило колегам кафедри гістології, якою він керував, стати гідними продовжувачами його справи. Серед його учнів – професор М.М.Марич (завідувач кафедрою гістології Дніпропетровського, а згодом – Саратовського медінститутів), професор М.Л.Гербильський (завідувач кафедрою гістології Воронезького медінституту), професор Б.П.Хватов (завідувач кафедрою гістології Кримського медінституту) та інші вчені. В.П.Карпов був не лише видатним гістологом, а й високо ерудованим філософом. Значний інтерес викликали його дослідження в галузі філософії. У більшості своїх праць того часу він торкався натурфілософських проблем. Він досконало вивчав античну філософію, що досягла свого апогею перш за все у працях Аристотеля, який у полеміці з Платоном вказував на закономірність взаємодії форми і функції органів, виявляв глибокий інтерес до його праць в галузі ембріології. Важливими були його філософські погляди на цілісність організму. Будучи не тільки великим знавцем стародавніх мов, але і перекладачем, він перекладав з латинської і грецької мов на російську твори Аристотеля і Гіппократа. В цей період ним були опубліковані такі важливі праці, як "Віталізм і завдання наукової біології в питанні життя" (1909), "Натурфілософія Аристотеля" (1911), "Основні риси органічного розуміння природи" (1913), написана вступна стаття і примітки до "Вибраних творів Гіппократа", він був редактором 3-томного видання "Творів Гіппократа", яке й донині є кращим російськомовним виданням Гіппократа. Вчений зі світовим ім'ям, В.П.Карпов був одним із найосвіченіших біологів свого часу і мав великий вплив на розвиток теорії та природничонаукових основ медицини. Його роботи мали велике значення для наукового розуміння багатьох життєвих процесів організму. Згодом діяльність Дніпропетровської гістологічної школи, заснованої В.П.Карповим, протягом свого розвитку відбивала і розвивала ідеї свого часу, зробивши значний внесок у розвиток цитології (1916-1933), навчання про м'язові тканини (1933-1941), периферичну нервову систему (1944-1954), різні аспекти гістофізіології ендокринної системи (1954-1989), функціональну морфологію міокарда (на сучасному етапі). Отже, за зміною дат, явищ, блискучих індивідуальностей представників школи виявляється єдиний процес становлення її традицій та досвіду, єдина логіка розвитку школи як цілого. Вивчення багатої наукової спадщини професора Володимира Порфирійовича Карпова – видатного вченого, який створив свій науковий напрям у медицині, наукову школу – є важливим для розвитку наукових традицій та нових досягнень у сучасних умовах.

8

ІІI наукова конференція „Карповські читання”

NNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNN МОРФОГЕНЕТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ СЕРДЦА В ЭМБРИОГЕНЕЗЕ Л.В.Абдул-Оглы, А.А.Инджикулян, А.К.Каграманян, Т.В.Стрижельчик Кафедра анатомии человека Днепропетровская государственная медицинская академия (Днепропетровск) Исследование морфогенеза сердца и становление формы органа на ранних этапах развития является не только теоретической, но и большой практической проблемой. Знание динамики развития органов и структурных особенностей в различные сроки пренатального периода позволяют врачу скорригировать патологию развития [1,2,3]. Уже на ранних стадиях кардиогенеза морфогенетические особенности в строении сердечной стенки имели следующие характеристики. Стенка предсердия характеризовалась достаточно интенсивным сближением эндотелия и миокарда, что в свою очередь сопровождалось быстрой и полной редукцией кардиогеля в этой области. Миокард состоит из рыхло расположенных полигональных или веретенообразных миобластов, которые образуют слой толщиной в 2-3 клетки. Стенка желудочка формировалась с частичным сохранением кардиогеля, что приводило к рыхлому соединению эндотелиального слоя с миокардом, образованию многочисленных трабекул с остатками кардиогеля между этими тканями. Между первичным предсердием и желудочком формируется атриовентрикулярный канал. В результате сохранения кардиогеля между слоями первичной сердечной трубки в этом отделе начинают формироваться так называемые эндокардиальные подушки – складки эндокарда, заполненные кардиогелем и обращенные в просвет сердечной трубки. Сначала образуется две эндокардиальные подушки (передневерхняя и задне-нижняя), а позже на боковых поверхностях атриовентрикулярного канала формируется еще две латеральные эндокардиальные подушки, размеры которых значительно меньше. Сохранение кардиогеля является характерной чертой и для конусностволовой области (конотрункус). Здесь кардиогель формирует так называемые эндокардиальные гребни, которые в дальнейшем активно участвуют в разделении конотрункуса на аорту и легочный ствол. Таким образом, уже на самых ранних этапах кардиогенеза, морфогенетические особенности в строении сердечной стенки выражены неоднородно, а сохранение остатков кардиогеля в некоторых сегментах эмбрионального сердца говорит о его прямом участии в механизмах септации. В результате процессов эпителиальномезенхимных превращений в области эндокардиальных подушек постепенно происходит заполнение пространства подушек мезенхимными клетками. Миокард желудочков в этот период представлен компактным слоем пучков кардиомиоцитов, но в его толще происходят процессы расслоения (деляминации) мышечных пучков и образования пространства (деляминационной щели) таким образом, что до конца 6-го неделе эмбриогенеза весь миокард атриовентрикулярного канала разделен на 2 части. В результате процесса деляминации от стенки атриовентрикулярного канала отделяется так называемая деляминационная пластинка, которая несет на себе эндокардиальные по-

ІІI наукова конференція „Карповські читання”

9

NNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNN душки. Нами было установлено, что материал эндокардиальных подушек используется для формирования клапанного аппарата сердца (атриовентрикулярных и полулунных клапанов сердца), мезенхимной первичной межпредсердной перегородки и перепончатой части межжелудочковой перегородки, атриовентрикулярного канала. Первичная межжелудочковая перегородка растет интенсивно, вследствие чего размер межжелудочкового отверстия значительно уменьшается. На 8-й неделе эмбриогенеза сформирована нижняя треть межжелудочковой перегородки. Она формируется трабекулами апикальной части стенки желудочка и достаточно хорошо выражена. До конца 8-ой недели начинается формирование перепончатой части межжелудочковой перегородки за счет соединительной ткани, которая представлена мезенхимными клетками эндокардиальных подушек атриовентрикулярного канала и конотрункуса. Первичная межпредсердная перегородка по происхождению является мезенхимной и связана с мезенхимой эндокардиальных подушек атриовентрикулярного канала. К 8-ой неделе пренатального онтогенеза происходит формирование вторичной межпредсердной перегородки, которая имеет мышечное происхождение и схожа по строению со стенкой предсердия. По окончании роста вторичной перегородки остается овальное отверстие. Когда верхняя часть первичной перегородки постепенно редуцируется, остаточная часть ее становится заслонкой овального отверстия. В ранний плодный период продолжаются морфогенетические особенности строения как отдельных структурных компонентов стенки сердца человека, так и сердца в целом. На 9-12-ой неделе пренатального развития в миокарде сердца человека выразительно оказываются три клеточные слои (трабекулярний, губчатый и компактный), что различается характером компоновки кардиомиоцитов. В это же время деляминационной пластинки, уже не существует, она разделяется на отдельные мускульные тяжи, покрытые эндокардом, образовывая сосцевидные мышцы. Верхушка первичной сосцевидной мышцы непосредственно переходит в створку клапана, которая к 19-й неделе развития превратится в сухожильную нить. Миокард стенки предсердия представлен миоцитами компактного слоя, который в этот период, образует продольные мускульные пучки, ориентированные на протяжении стенки предсердия с наличием узких межмышечных пространств, заполненных соединительной тканью, разных за величиной, что свидетельствует о разной степени компактизации миокарда стенки предсердия. Миокард стенки желудочков представлен, главным образом, клетками компактного слоя. В этот период развития в стенке миокарда определялись группы мышечных волокон, которые различаются по своей ориентации. Общим является трехслойность его строения, причем как в правом, так и в левом желудочке направления волокон имеют одинаковый характер: внутренний и наружный – продольный, средний - циркулярный. В стенке предсердий в этот период особые изменения затрагивают левое и правое ушки. В стенке правого ушка происходит формирование трабекул четко отграниченных друг от друга, в отличие от стенки левого ушка, где процессы дифференцировки отстают во времени, что объясняет более развитую мышечную часть стенки правого ушка в последующих возрастных группах и в постнатальном онтогенезе. Таким образом, морфогенетические особенности в эмбриональный и

10

ІІI наукова конференція „Карповські читання”

NNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNN ранний плодный периоды кардиогенеза выражены неоднородно. Характеристика отдельных структурных компонентов морфогенеза сердца позволяет уточнить их участие в механизме септации ,а также сформировать представление о тех периодах повышенной чувствительности эмбриона и плода, когда развиваются и дифференцируются не только отдельные компоненты стенки сердца , но и сердце в целом. Список литературы: 1. Волина С.Г. Факторы, определяющие частоту формирования врожденных пороков развития сердечно-сосудистой системы // Метериалы научно-практической конференции «Перинатальная кардиология», 1998. - с. 4749. 2. Волкова О.В., Елецкий Ю.К. Гистология, цитология и эмбриология. Атлас. Учебное пособие. - М.: Медицина, 1996. - 544 с. 3. И.Н. Патоморфология особенностей взаимоотношений в системе мать-плацента-плод. 1994 Автореф. Новосибирск. 4. Петренко В.М. Основы эмбриологии. Вопросы развития в анатомии человека. Изд. второе исп. и доп. – СПб: СПбГМА, Издательство ДЕАН, 2004. – 400с.

ОСОБЕННОСТИ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ТИРОЦИТОВ А.А.Айварджи, И.В.Гапонов Кафедра гистологии Днепропетровская государственная медицинская академия (Днепропетровск) Щитовидная железа состоит из двух долей, соединенных между собой частью железы называемой перешейком. Снаружи железа покрыта соединительно-тканной капсулой, от которой отходят тонкие прослойки с сосудами, разделяющие орган на дольки. Основную часть паренхимы дольки составляют ее структурно-функциональные единицы — фолликулы. Это пузырьки, стенка которых состоит из фолликулярных эндокриноцитов – тироцитов. Тироциты — эпителиальные клетки кубической формы (при нормофункции), секретирующие йодосодержащие гормоны — тироксин и трийодтиронин, влияющие на основной обмен. Фолликулы заполнены коллоидом (вязкая жидкость, содержащая тироглобулины). Снаружи стенка фолликула тесно связана с сетью кровеносных и лимфатических капилляров. При гипофункции щитовидной железы тироциты уплощаются, коллоид уплотняется, размер фолликулов увеличивается, и, наоборот, при гиперфункции тироциты принимают призматическую форму коллоид становиться более жидким и содержит многочисленные вакуоли. В секреторном цикле фолликулов различают фазу продукции и фазу выведения гормона. Для продукции тироксина необходимы йодиды. аминокислоты, в том числе тирозин, углеводные компоненты, вода, поглощаемые тироцитами из крови. В эндоплазматической сети тироцитов образуется полипептидная цепочка тироглобулина. к которой

ІІI наукова конференція „Карповські читання”

11

NNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNN в комплексе Гольджи присоединяются углеводные компоненты. йодиды крови с помощью пероксидаз тироцитов окисляются в атомарный йод. На границе тироцитов и полости фолликула происходит включение атомов йода в тирозины полипептидной цепочки тироглобулина. В результате образуются моно- и дийодтирозины, а далее из них — тетрайодтиронин — тироксин и трийодтиронин. Фаза выведения протекает с реабсорбцией коллоида путем фагоцитоза фрагментов коллоида — тироглобулина псевдоподиями тироцитов при сильной активации железы. Затем фагоцитированные фрагменты под воздействием лизосомных ферментов подвергаются протеолизу и высвободившиеся из тироглобулина йодтиронины поступают из тироцита в кровеносные капилляры, окружающие фолликул. Умеренная активность щитовидной железы не сопровождается фагоцитозом коллоида. В этом случае наблюдается протеолиз в полости фолликула и пиноцитоз продуктов протеолиза тироцитом. В соединительно-тканной строме между фолликулами имеются небольшие скопления эпителиальных клеток (интерфолликулярные островки), являющиеся источником развития новых фолликулов. В составе стенки фолликулов или в интерфолликулярных островках располагаются светлые клетки нейрального происхождения — парафоликулярные эндокриноциты или кальцитониноциты (К-клетки), Эти эндокриноциты имеют в цитоплазме помимо гранул нейраминов (серотонин, норадреналин) специфическую зернистость, связанную с выработкой белковых гормонов – кальцитонина, понижающего уровень Са в крови, и соматостатина. Продукция этих гормонов, в отличие от продукции тироксина, не связана с поглощением йода и не зависит от тиротропного гормона гипофиза.

МОРФОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ НЕФРОНІВ ПІСЛЯ УСУНЕННЯ ОБСТРУКЦІЇ СЕЧІВНИКА Е.Ф.Барінов, В.В.Волошин Кафедра гістології Донецький державний медичний університет ім. М.Горького (Донецьк) В літературі відсутні відомості, що стосуються аналізу морфофункціонального стану різних канальців в нефроні, а також – відмін компенсаторних і адаптаційних реакцій суперфіційних, кортикальних і юкстамедулярних нефронів після однобічної оклюзії сечівника (ООС), що гальмує розробку патогенетичної корекції сформованих ренальних дизфункцій. Наведені аргументи стали підставою для проведення даного дослідження. Матеріал і методи. Дослідження виконано на дорослих білих щурахсамцях лінії Вістар масою 220±25 г, які утримувались в обмінній клітці та мали вільний доступ до води і їжі. Для вивчення сенситивності ангіотензинових рецепторів (АТ1-рецепторів) використовували тест in vitro з індукованою агрегацією тромбоцитів шляхом їх інкубації ї ангіотензином II (АТII). За результатами дослідження IС50 ангіотензину II (інгибуюча концентрація ATII, яка підвищує агрегацію тромбоцитів in vitro на 50%) до експери-

12

ІІI наукова конференція „Карповські читання”

NNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNNN менту були відібрані тварини зі зниженою сенситивністю рецепторів (гіпореактивні, n=20), у яких величини даного показника коливались від 1,2 до 1,4 мкМ (відповіднно на 26,3% и 47,4% більше у порівнянні з групою нормореактивних щурів; p