Правова статистика. Навчальний посібник

Best books Ageofbook.com WWW.AGEOFBOOK.COM Только лучшие книги для Вас! Книга была найдена в архивах открытого доступа ...

Author: Качалова І. В. | Трофімова Г. Г.

278 downloads 1469 Views 2MB Size Report

This content was uploaded by our users and we assume good faith they have the permission to share this book. If you own the copyright to this book and it is wrongfully on our website, we offer a simple DMCA procedure to remove your content from our site. Start by pressing the button below!
Report copyright / DMCA form

DOWNLOAD PDF

Best books Ageofbook.com

WWW.AGEOFBOOK.COM Только лучшие книги для Вас! Книга была найдена в архивах открытого доступа сети Internet или прислана пользователями сайта. Все права на материалы принадлежат их авторам. Какое либо распространение материалов с коммерческими или другими целями без разрешения их авторов запрещено. Нарушение авторских прав влечёт за собой ответственность согласно действующего законодательства. Администрация не несёт никакой ответственности за материалы, добавленные пользователями сайта. Все материалы представлены коммерческого использования.

для

ознакомления,

без

целей

После скачивания материала Вы должны коротко ознакомиться с ним и немедленно полностью удалить со своего носителя информации, и, при желании, купить лицензионную бумажную версию в соответствующих точках продажи. Желаем приятного чтения! С уважением, Администрация сайта.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ББК 67.5 І 30 Рецензенти:

О. В. Гашицький, засл. юрист України (Державна судова адміністрація України) О. М. Гладун, канд. екон. наук (НДІ статистики) Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Лист № 14/18.2-864 від 22.04.04 Редакційна колегія факультету інформаційних систем і технологій

Голова редакційної колегії Секретар редакційної колегії Члени редакційної колегії П. І. Верченко, канд. фіз.-мат. наук, доц. Ю. В. Коляда, канд. фіз.-мат. наук, доц. В. В. Дем’яненко, канд. екон. наук, доц. В. Д. Дербенцев, канд. екон. наук, доц. О. О. Денісова, канд. екон. наук, доц. О. Ф. Клименко, канд. екон. наук, доц. Н. С. Орленко, канд. екон. наук, доц.

О. Д. Шарапов, канд. техн. наук, проф. Д. Е. Семенов, асистент В. В. Вітлінський, д-р екон. наук, проф. В. К. Галіцин, д-р екон. наук, проф. А. В. Головач, д-р екон. наук, проф. A. M. Єріна, д-р екон. наук, проф. С. Ф. Лазарєва, канд. екон. наук, проф. P. M. Моторін, д-р екон. наук, проф. C. I. Наконечний, канд. екон. наук, проф. В. Ф. Ситник, д-р екон. наук, проф.

І 30 Калачова І. В., Трофімова Г. Г. Правова статистика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 300 с. ISBN 966-574-746-0

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Навчальний посібник написано відповідно до програми дисципліни «Правова статистика». У ньому розглядається місце правової статистики серед статистичних дисциплін, історія її розвитку, предмет і основні галузі, методологічні принципи, провідні поняття і категорії, її сучасна організація, система статистичних показників залежно від галузі та правоохоронного органу. Детально описано також методологію збору первинних статистичних даних з урахуванням чинного статистичного обліку і статистичної звітності у правоохоронних органах та інших юридичних установах. У наступних розділах висвітлюються окремі методи статистичного аналізу правових явищ і процесів: метод статистичних групувань, табличний і графічний методи, метод відносних і середніх величин, показників варіації і динаміки, узагальнювальних індексів, їх сутність, значення та межі практичного застосування. Завершується посібник розділом про можливості статистичного дослідження економічної злочинності, її особливостей, причин і умов скоєння економічних злочинів, виявлених осіб, діяльності правоохоронних органів у цьому напрямку. Кожний розділ містить питання і завдання для самоконтролю, у додатках наведено зразки форм статистичних карток, які заповнюються в міліції, прокуратурі, судах, і завдання для індивідуальної роботи студентів. Для студентів—правознавців вищих навчальних закладів, аспірантів, викладачів юридичних вузів і факультетів, юристів-практиків. ББК 67.5 Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

ISBN 966-574-746-0

© І. В. Калачова, Г. Г. Трофімова, 2005 © КНЕУ, 2005


ПЕРЕДМОВА

Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою. Юристи у своїй практичній діяльності стикаються не лише з конкретними правовими фактами і подіями, а й з масовими правовими явищами і процесами, статистичний аналіз яких є необхідною умовою їхньої професійної діяльності. Студенти-правознавці, які опанують статистичну методологію як сукупність прийомів і методів статистичного дослідження, розширять свій кругозір, зможуть вільніше орієнтуватися у складних соціально-правових явищах і процесах, краще засвоювати інші юридичні дисципліни. Правова статистика має важливе значення для розвитку кримінології, кримінального, цивільного, адміністративного права та інших його галузей. Жодна із зазначених наук не може обійтися без статистичних даних про суспільно-правові явища і процеси, без кількісного оцінювання тих понять і категорій, які розробляються і висвітлюються ними. Без використання даних правової статистики неможливо вдосконалювати діяльність правоохоронних органів та виконувати законотворчу роботу. Унаслідок вивчення правової статистики студентиправознавці мають оволодіти знаннями основ статистичної науки та набути навичок проведення статистичного дослідження правових явищ. А тому зміст навчального посібника зорієнтований на надання майбутнім юристам теоретичних знань із правової статистики. Студент-юрист має знати сучасну організацію статистичної роботи у правоохоронних органах; методи збирання статистичних даних про правопорушення і діяльність правоохоронних органів; принципи і методи обробки матеріалів статистичного спостереження; сутність узагаль3

нювальних показників та основи їх статистичного аналізу. Студент-юрист має набути вмінь організовувати і проводити статистичне спостереження правових явищ; розробляти макети та будувати таблиці і графіки; обчислювати узагальнювальні статистичні показники; аналізувати статистичні матеріали про правопорушення і заходи боротьби з ними з боку правоохоронних органів; формулювати висновки і пропозиції для прийняття управлінських рішень. Зміст навчального посібника відповідає програмі з правової статистики та відбиває зміни в діяльності правоохоронних закладів і правовому законодавстві, які відбулися останнім часом. З ухваленням нового Кримінального та Цивільного кодексів, створенням Державної судової адміністрації істотно змінився зміст документів первинного обліку та статистичної звітності міліції, прокуратури, судів, інших правоохоронних органів і юридичних установ, які працюють у сфері кримінально-правової, цивільноправової та адміністративно-правової статистики. У пропонованому навчальному посібнику розглядається місце правової статистики серед статистичних дисциплін, наводяться стислі відомості з історії її розвитку, висвітлюються предмет і основні галузі, методологічні принципи, основні поняття і категорії, розкривається її сучасна організація в Україні, подається система статистичних показників залежно від галузі правової статистики та виду правоохоронних органів. Докладно розкривається також методологія збору первинних статистичних даних з урахуванням чинного статистичного обліку і статистичної звітності у правоохоронних органах та інших юридичних установах. Значна увага приділяється окремим методам статистичного аналізу правових явищ і процесів (метод статистичних групувань; табличний метод подання статистичної інформації; графічний метод зображення правових показників; метод відносних і середніх величин, показників варіації і динаміки, узагальнювальних індексів), їхній сутності, значенню та межам практичного застосування в соціально-правових дослідженнях. З огляду на те, що навчальним посібником користуватимуться переважно правознавці-господарники, він завершується розділом про можливості статистичного дослідження економічної злочинності, де аналізуються її особливості порівняно із загально-кримінальною, а також причини й умови скоєння економічних злочинів. Ідеться тут і про виявлення осіб, підозрюваних у їх скоєнні, про економічну судимість та діяльність правоохоронних органів у цьому напрямку. Усі теоретичні положення ілюструються доступними реаль4


ними прикладами кримінально-правової, цивільно-правової та адміністративно-правової статистики з повним послідовним розрахунком усіх статистичних показників, що надасть безпосередню допомогу студентам та іншим користувачам щодо застосування наведених статистичних методів у практичній діяльності. Кожний розділ навчального посібника містить питання і завдання для самоконтролю, що забезпечує можливість самостійної перевірки рівня засвоєння теоретичного матеріалу та поглибленої підготовки до модульного контролю знань. Уміщені в додатках зразки форм статистичних карток, які ведуться у правоохоронних органах, дадуть змогу студентам-правознавцям ще під час навчання наблизитися до практичної діяльності співробітників з обліково-статистичної роботи в міліції, прокуратурі, суді та інших юридичних установах, а зразки деяких форм і табель статистичної звітності допоможе їм з’ясувати обсяг узагальнених статистичних даних про злочинність, цивільні та адміністративні правопорушення. Навчальний посібник становитиме інтерес не тільки для студентів-правознавців, а й для аспірантів юридичного фаху, окремих викладачів та науковців, практичних співробітників правоохоронних органів і юридичних установ.

Розділ 1 ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ

1.1. Поняття правової статистики. 1.2. Історія розвитку правової статистики. 1.3. Основні галузі правової статистики. 1.4. Предмет і завдання правової статистики. 1.5. Методологічні основи правової статистики. 1.6. Сучасна організація правової статистики. 1.7. Значення правової статистики в діяльності правоохоронних органів. Питання для самоконтролю. 1.1. Поняття правової статистики Слово «статистика» походить від латинського слова «status» — стан, становище, положення та італійського слова «stato» — держава і означає певну суму знань, відомостей про державу. Від початкового значення цього слова до сучасного його розуміння велика історична відстань. Ще у другій половині XVII століття англійські «політичні арифметики», не оперуючи словом «статистика», уперше застосували статистичні методи аналізу масових суспільних явищ: Дж. Граунт — з метою вивчення руху населення, У. Петті — обчислюючи народне багатство, дохід, чисельність і склад населення. Лише 1723 року німецький професор М. Шмейцер почав читати в Йєнському університеті публічні лекції з політичної статистики і ввів це слово в науковий лексикон. Цим словом у середині ХVIII століття почали називати фактичні відомості про окремі держави: територіальний поділ, економіку, чисельність і рух населення і т. п. З часом зміст цього терміна ускладнювався, розширювався, уточнювався. Нині під статистикою розуміють: 1) сукупність статистичних даних про масові явища у природі та суспільстві;

5

6


2) вид практичної діяльності, пов’язаний зі збором, обробкою, узагальненням статистичної інформації про суспільно-економічні явища і процеси; 3) галузь знань «статистична наука», яка за допомогою притаманних їй прийомів і методів вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їхнім якісним змістом та подає кількісну оцінку тенденцій і закономірностей їх формування і розвитку. Статистика своїми показниками охоплює всі сторони економічного, політичного, соціального, культурного і правового життя суспільства, а тому вона є багатогалузевою наукою. Можна виокремити три рівні статистичної науки. Перший рівень — загальна теорія статистики, тобто наука про загальні принципи, правила і закони кількісного оцінювання соціально-економічних явищ. Другий рівень — економічна і соціальна статистика. Економічна статистика вивчає явища і процеси в галузі економіки на макрорівні: структуру і пропорції суспільного відтворення; розробляє систему показників для аналізу стану і розвитку економіки; наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання. Соціальна статистика формує систему показників для різнобічної характеристики соціальних відносин. На третьому рівні виокремлюються різні галузі економічної і соціальної статистики. Однією з таких галузей соціальної статистики і є правова статистика, яка у своїх показниках відбиває процес охорони державного і суспільного устрою, усіх форм власності і свободи економічної діяльності фізичних і юридичних осіб, суспільного порядку і безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина. Отже, головною метою правової статистики є облік порушень законності, які розглядаються правоохоронними органами, і заходів боротьби з ними. Це органи Міністерства внутрішніх справ, податкової міліції, Генеральної прокуратури, Міністерства юстиції, Державної судової адміністрації, Служби безпеки, Державної митної служби, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного департаменту з питань виконання покарань, контролюючі та інші органи, які відповідно до законодавства мають право порушувати кримінальні справи, провадити попереднє слідство та дізнання, здійснювати державні заходи соціального контролю за правовими процесами. Термін «правова статистика» для визначення названих щойно процесів виник у 80-х роках ХХ століття. До цього поряд зі словом «статистика» можна було побачити слова «моральна», «кри-

мінальна», «судова», «юридична». Кожна з цих назв є свідченням розвитку правової статистики як науки і практичної діяльності. Моральна статистика вивчала моральний стан суспільства — злочинність, цивільні і адміністративні правопорушення, різні аморальні вчинки. Кримінальна статистика стосувалася лише злочинності та кримінального правосуддя. До 60-х років ХХ століття широко використовувався термін «судова статистика», оскільки в цей час ураховувалась не злочинність, а судимість. Але з часом до судової статистики стали відносити не тільки діяльність судових органів, а й роботу інших юридичних органів. А тому поняття «судова статистика» було змінено на значно ширше поняття «правова статистика», яке успішно використовується і сьогодні. Однак автор підручника «Юридическая статистика» В. В. Лунєєв вважає, що термін «правова статистика» не охоплює всіх аспектів правової діяльності (причин і мотивів злочинності, особи злочинця, заходів попередження злочинів і т. п.) і пропонує галузь науки, яка подає кількісну оцінку правової і іншої юридичної діяльності назвати «юридичною статистикою» 9, с. 13. Вчені-юристи і статистики в Україні сприйняли і широко використовують термін «правова статистика». Поряд з іншими джерелами саме правова статистика дає змогу встановити ефективність діяльності правоохоронних органів. Знаючи кількість скоєних злочинів та злочинців, маючи інформацію про порушення трудового, житлового, сімейного чи іншого цивільного законодавства, про поширеність кримінальних і адміністративних правопорушень у сфері економіки, про розміри завданих збитків, правоохоронні органи отримують можливість ефективніше зміцнювати законність та правопорядок у суспільстві. Правова статистика посідає певне місце у системі соціальноправових наук. З часу свого становлення і розвитку правова статистика ґрунтується як на єдиних методологічних принципах загальної теорії статистики, так і на теоретичних положеннях юридичних наук, які розкривають істотні, якісні особливості правових явищ і процесів. У такому ракурсі можна розглядати очевидний взаємозв’язок правової статистики з правознавством у цілому і з окремими галузями права. Кримінально-правова статистика тісно пов’язана з кримінологією, кримінальним правом і процесом, кримінально-виконавчим правом, криміналістикою, які є визначальними для правової статистики. Ці науки встановлюють якісну, матеріальну природу правових явищ (злочину, злочинності), кількісну характеристику яких подає правова статистика (рівень, структура, динамі-

7

8


ка злочинності). Це стосується і цивільно-правової та адміністративно-правової статистики. Правова статистика збагачує юридичні науки конкретними фактами, відповідними закономірностями і взаємозв’язками в досліджуваних правових явищах і процесах. Правова статистика обґрунтовує ті чи інші наукові положення юридичних наук, бо дані статистики узагальнюють практику, яка є засобом перевірки знань, критерієм істинності будь-якої теорії.

Вивчаючи будь-яку науку, зокрема й правову статистику, необхідно звертатися до її історії. Перші наукові висловлювання в галузі правової статистики датуються VII-XVIII століттями. Але виникнення кримінальної статистики припадає на 30-ті роки ХІХ століття, коли систематично почали збиратися відомості про злочинність у Франції (А. Геррі) і Бельгії (А. Кетле). Широко відомі у світі праці А. Кетле «Обчислення ймовірносних злочинів» (1829) та «Про людину і розвиток її здібностей» (1835), в яких він передбачав не тільки кількість, але й окремі види злочинів, а також розробляв основи статистики злочинності та інших негативних явищ у суспільстві. Але перевага щодо статистичного вивчення найрізноманітніших явищ морального стану суспільства, безперечно, належить російському революціонеру-демократу О. М. Радищеву (1749—1802), який на 30 років раніше за А. Кетле у праці «О законоположении» запропонував систему відомостей для розробки нових законів, склав програму статистичного дослідження злочинів та мір покарання, запропонував досліджувати злочинність в її динаміці за тривалі періоди часу, що мало сприяти встановленню її причин і мотивів, а також вибору способу здійснення правосуддя і давало б змогу використовувати цей матеріал для розробки нових гуманних законів. Процес виникнення, становлення і розвитку правової статистики історично пов’язується з формуванням певних соціальних інститутів — органів охорони правопорядку і у зв’язку з цим може поділятися на чотири етапи: І — перша половина ХІХ століття (1802—1860); ІІ — друга половина ХІХ століття — початок ХХ століття (1864—1916); ІІІ — радянський період розвитку (1917—1985); ІV — сучасний стан розвитку в Україні (90-ті роки — до наших днів).

І. Перший етап виникнення кримінальної статистики припадає на період, коли уряд Росії провів реорганізацію державного апарату і 1802 року запровадив Міністерства. Це потребувало створення нової системи кримінальної статистики, яка зосереджувалась у Міністерстві внутрішніх справ та Міністерстві юстиції. Статистика Міністерства внутрішніх справ зосереджувала відомості про «предмети поліції», які, з одного боку, повинні були виявити можливі діяння, що порушують правопорядок, а з другого — показати, як справляється поліція зі своїми обов’язками. Міністерство юстиції здійснювало «устрій суду цивільного і кримінального», а тому місцеві судові органи зобов’язані були подавати йому певні форми звітів. На основі отриманих матеріалів Міністерство складало зведені річні звіти про свою діяльність. По кожній губернії всі справи поділялись на 6 груп: І — Цивільні; ІІ — Кримінальні; ІІІ — Слідчі; ІV — Боргові; V —Спірні та апеляційні; VI — Безспірні щодо приписів, вимог і прохань. По кожній губернії подавались також відомості про кількість підсудних і осіб, які утримуються під вартою. У 1860 році слідчий апарат було відокремлено від поліції і підпорядковано судовим місцям. Міністерство юстиції встановило спеціальну звітність (двомісячну і річну) про діяльність органів попереднього слідства, дозволило кримінальним палатам контролювати роботу судових слідчих. Надалі кримінальні палати подавали матеріали «для нагляду і спостереження» прокурору, який зі своїми зауваженнями надсилав їх до Міністерства юстиції. У 1852 році статистичний відділ Міністерства внутрішніх справ було перетворено на статистичний комітет. З 1857 року він почав називатися Центральним статистичним комітетом, і йому доручався збір, ретельний контроль і обробка всіх статистичних матеріалів для уряду. У 60-х роках ХІХ століття надруковано ряд капітальних праць, які ставили і розв’язували основні питання кримінальної статистики і одночасно досліджували структуру і динаміку злочинності. Автори цих праць П. М. Ткачов, М. О. Філіпов, М. І. Орлов, Л. М. Хвостов, М. О. Неклюдов, Д. Т. Анучін. ІІ. Початок другому етапу становлення правової статистики поклала судова реформа 1864 року, яка вимагала нової системи організації кримінальної статистики. Ця система базувалась на чіткій організації первинного обліку, коли кожна кримінальна справа і кожний підсудний реєструвались на окремих картках. Первинний облік за індивідуальною формою зручний для статистичної роботи, бо дає змогу охарактеризувати одиницю сукупності значною

9

10

1.2. Історія розвитку правової статистики


кількістю показників, він зручніший як для зведення і групування, так і для отримання будь-яких довідок про справу чи обвинуваченого. Картки заповнювались безпосередньо суддями і слідчими. Майже 40 років у Росії (1872—1909) існувала «купонна система», яка дозволяла Міністерству юстиції відстежувати рух кримінальної справи. До порушеної кримінальної справи підшивався особливий зошит, який складався з 12 «купонів». Кожний «купон» відбивав відповідну стадію кримінального процесу, починаючи від провадження справи в судового слідчого і закінчуючи виконанням вироку. Заповнення «купонів» прирівнювалось до заповнення основних процесуальних документів і здійснювалось слідчими, суддями і прокурорами, які несли кримінальну відповідальність за правильність наведених відомостей і їх своєчасне подання. «Купони» були також документами первинного обліку злочинності у «справах», тобто саме в подіях злочинів, а «статистичні листки на обвинуваченого або підсудного» — виміром злочинності в «особах». Міністерство юстиції зводило і узагальнювало «статистичні листки» і «купони» у формі «Сводов статистических сведений по делам уголовным», які складалися з трьох частин. Перша частина «Сведения о производстве дел в судебных местах» містила 10 таблиць, в яких детально висвітлювались окремі стадії проходження кримінальної справи у процесі розслідування і вирішення. Друга частина «Статистические сведения о подсудимом по окружным судам и судебным палатам» — 28 таблиць, третя частина — «Статистические сведения о подсудимых в судебномировых установлениях» — 20 таблиць. Усі ці частини докладно характеризували особу підсудного, виправданого чи засудженого за різноманітними демографічними і юридичними ознаками. Ці статистичні дані мали не лише практичне, а й наукове значення: вони широко використовувались у науково-дослідній роботі для подальшого розвитку кримінального права, вивчення злочинності і її причин. Відомі дослідники злочинності в Росії, особливо Є. М. Тарновський, О. І. Чупров, І. Я. Фойницький, М. Н. Гернет, ґрунтуючись на матеріалах «Сводов», широко застосовували статистику і намагались знайти шляхи розв’язання проблеми злочинності. У цей самий період (з 1870 року) Міністерство юстиції впровадило нову систему реєстрації засуджених, яким видавались довідки про судимість, що надходили до Міністерства юстиції і зосереджувались у спеціально організованому «Архіві». Така система проіснувала лише два роки, і з 1872 року довідки про судимість бу-

ло замінено статистичними листками на особу підсудного, які були основними первинними документами кримінально-правової статистики того часу. Протягом 1874—1894 років було видано збірник «Итоги русской уголовной статистики», який полегшував користування статистичними матеріалами. Докладніші відомості про діяльність судів, слідчих, прокурорів публікувались упродовж 1905—1915 років у «Ежегодных сборниках статистических сведений Министерства юстиции». Останній том цього збірника містить матеріали за 1913 рік. У пореформений період організація кримінально-правової статистики явно погіршується. Ліквідація 1909 року «купонної системи» призвела до вилучення із «сводов» усіх даних про рух кримінальної справи, а злочинність стала враховуватися лише в особах. А з офіційних публікацій було повністю вилучено показники діяльності судових органів. ІІІ. Третій етап розвитку правової статистики розпочався зі встановленням радянської влади. На початку її існування відбулися зміни і в організації кримінально-правової статистики. Керівним статистичним органом із 1918 року стало Центральне статистичне управління (ЦСУ), на яке покладалось ведення моральної статистики. У зв’язку з цим у 1922—1927 роках у ЦСУ діяв відділ моральної статистики, перейменований згодом у «секцію аномальних явищ», який реєстрував і обробляв показники про кримінальні, цивільні, адміністративні правопорушення, про безпритульність неповнолітніх, бродяжництво, самогоноваріння, самогубства, аборти і проституцію. Цей відділ отримував відомості від НКВС, НКЮ, Наркомпросу. За погодженням з НКЮ ЦСУ розробило і затвердило проект статистичного листка на обвинуваченого. Обліку підлягали всі злочинні діяння і всі обвинувачені, виправдані чи засуджені. Пізніше було розроблено довідкові листки на засудженого, які надходили до статистичних відділів НКЮ для підготовки списку засуджених і довідок про судимість. Зведені звіти по губерніях, республіках і країні в цілому публікувалися у статистичних збірниках ЦСУ, у журналах «Вісник статистики», «Статистичний огляд» та ін. Крім того, було видано низку тематичних збірників «Статистика засуджених в СРСР у 1923—1924 рр., у 1925, 1926 і 1927 рр.», «Самогубства в СРСР у 1925—1926 рр.». До початку 30-х років кримінально-правова статистика здійснювалась, з одного боку, правоохоронними органами (міліція, кар-

11

12


ний розшук, суди, прокуратура, військові трибунали), а з другого — ЦСУ. Але 1930 року ЦСУ було реорганізовано у статистичний сектор Держплану, а потім — у Центральне управління народногосподарського обліку, що спричинило значне скорочення роботи у сфері моральної статистики. Статистику засуджених було передано до Нарком’юсту, а інші розділи моральної статистики — до відповідних зацікавлених відомств. Так, статистика злочинності зосередилась у Головному управлінні міліції СРСР і Прокуратурі СРСР, статистика виправно-трудових закладів — у НКЮ СРСР; статистика правопорушень неповнолітніх — у Наркомпросах союзних республік. Повністю припинилась публікація будь-яких матеріалів з моральної статистики. Вивченню злочинності в 20-х роках приділяли значну увагу окремі автори, наближені до керівництва кримінально-правовою статистикою в окремих відомствах або ЦСУ. Ідеться, зокрема, про праці з проблем міліції і карного розшуку В. Халфіна, з тюремної статистики В. Р. Якубсона, зі статистики засуджених А. А. Герцензона, Д. П. Годіна, М. Н. Гернета. Нічого не змінилось і після відновлення 1948 року ЦСУ СРСР. Дані про злочинність і судимість збирались, оброблялись, доповідались керівництву країни і залишались у правоохоронних відомствах. Оприлюднення цих матеріалів вважалось розголошенням державної таємниці. У середині 1960-х років у країні було впроваджено нові загальносоюзні форми звітності про стан злочинності і боротьби з нею, які подавалися МВС союзних республік прокуратурі республіки. Для забезпечення повноти обліку Прокуратура СРСР затвердила наприкінці 1960 року Інструкцію про єдиний облік злочинів, обов’язкову для органів МВС і прокуратури. Згодом ЦСУ разом з Прокуратурою і Верховним судом СРСР затвердили єдині форми первинного обліку і статистичної звітності, де відображався стан злочинності, судимості, слідчої і судової роботи, тобто діяльності правоохоронних органів. Затверджена Прокуратурою СРСР Інструкція про єдиний первинний облік злочинів передбачала заповнення слідчими таких карток: а) на виявлений злочин; б) на особу, яка скоїла злочин; в) талон на кримінальну справу. У цей самий період ЦСУ затвердило розроблений Прокуратурою СРСР єдиний статистичний звіт із провадження слідства й дізнання та звітність про роботу прокурора. Удосконалюється і звітність судів, до якої додається інформація про міри кримінального

покарання та про касаційний і наглядовий розгляд справ. Згідно з рішеннями директивних органів з 1988 року статистика правопорушень знову зосередилась у системі Держкомстату СРСР, у відділі моральної статистики, у складі Управління соціальної статистики. З цього часу систематично аналізуються і публікуються матеріали про стан злочинності і судимості в країні. IV. Четвертий етап розвитку правової статистики пов’язаний з розпадом СРСР і утворенням єдиної незалежної Української держави, коли всі питання діяльності правоохоронних органів і статистичної роботи вирішуються нею самостійно. У статистичному щорічнику «Народне господарство Української РСР у 1989 році» вперше з’явився розділ «Правова статистика», який налічував усього 10 таблиць і характеризував переважно кримінальну ситуацію, починаючи з 1985 року. Міністерство статистики, а пізніше Державний комітет статистики України з 1995 року видає «Статистичний щорічник України за 1995, 1996, 1997, 1998 і т. д. рік», в якому розділ перейменовується на «Правопорушення», де кількість таблиць з кожним роком зростає. Вони містять інформацію про кількість зареєстрованих злочинів і кількість засуджених за вироками судів, що набули законної чинності, за видами злочинів, коефіцієнти злочинності і судимості по регіонах України, велика увага в них приділяється висвітленню злочинності неповнолітніх, подається склад засуджених за статтю, за окремими соціальними групами, за мірами покарання і т. п. Управління соціальної статистики Держкомстату, в якому є відділ статистики правопорушень, починає видавати тематичні збірники, присвячені кримінально-правовим процесам «Злочинність в Україні», останнє видання якого побачило світ 2001 року. Статистичні дані, наведені у збірнику, характеризують динаміку і структуру злочинності та діяльність правоохоронних органів у боротьбі з нею. В окремі розділи виділено інформацію про насильницькі злочини проти осіб жіночої статі та соціально загрозливі явища — наркоманію і жебрацтво. Наведено інформацію про матеріальну шкоду від злочинів економічного спрямування та пожеж. Показники злочинності аналізуються за видами злочинів, їх проявами та соціально-демографічними ознаками в цілому по Україні і по окремих її регіонах. Збірники ґрунтуються на даних первинного обліку і статистичної звітності правоохоронних органів, які постійно вдосконалюються. З метою приведення у відповідність із чинним законодавством України системи обліку злочинів, осіб, які їх скоїли, кримінальних справ, а також інформаційного забезпечення дія-

13

14


льності правоохоронних органів Наказом Генерального прокурора України і Міністра внутрішніх справ України від 21 грудня 1995 року було затверджено єдині форми документів первинного обліку та інструкцію про порядок їх заповнення і подання. Наказом Міністра внутрішніх справ від 9 березня 1999 року з метою вдосконалення та впровадження звітності в органах внутрішніх справ упроваджується 20 форм державної звітності і 10 форм відомчої звітності. Наказом Міністра юстиції України від 28 липня 1994 року затверджується і вводиться в дію інструкція із судової статистики, якою передбачене широке коло звітності судів першої, наглядової та касаційної інстанцій щодо розгляду кримінальних і цивільних справ. Ухвалений Верховною Радою України 5 квітня 2001 року новий Кримінальний кодекс, який набув чинності з 1 вересня цього самого року, значно відрізняється від того, що діяв доти, за кількістю і змістом статей. Це змусило правоохоронні органи працювати над зміною переліку і змісту первинних документів міліції, прокуратури, судів, а також їхньої статистичної звітності (див. наступну тему). Зміна структури злочинів за видами в новому Кодексі погіршує на деякий час можливості аналізу динаміки злочинності, установлення динамічних закономірностей і тенденції її зміни.

Специфічний характер правопорушень, які враховує правова статистика, та особливості діяльності установ, що здійснюють контроль за ними, зумовлюють існування кількох галузей правової статистики, які утворюють її систему: 1) кримінально-правова; 2) цивільно-правова; 3) адміністративно-правова; 4) статистика прокурорського нагляду. Кожна галузь правової статистики поділяється на окремі розділи відповідно до основних стадій кримінального, цивільного та адміністративного процесів. 1. Згідно з нормами кримінального судочинства кожна кримінальна справа з моменту її порушення до повного вирішення проходить кілька кримінально-процесуальних стадій: 1) порушення кримінальної справи; 2) попереднє розслідування; 3) передання до суду; 4) судовий розгляд; 5) провадження в порядку судового нагляду; 6) порушення справи за обставинами, які нещодавно відкри-

лися. Кримінально-правова статистика у своїх показниках відображає всі стадії кримінального процесу, відповідно до яких поділяється так:  статистика попереднього розслідування, яка охоплює діяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Цей розділ містить, по-перше, облік і реєстрацію злочинів, кримінальних справ, матеріалів про злочини, вирішених згідно з кримінально-правовим законодавством, а також осіб, які скоїли злочини і потерпіли від них, і, по-друге, облік заходів щодо розслідування злочинів — строки розслідування, міри попередження, відшкодування матеріальних збитків, профілактичної роботи;  статистика кримінального судочинства, яка відбиває діяльність судових органів першої, касаційної і наглядової інстанцій щодо провадження кримінального правосуддя;  статистика виконання вироків, яка характеризує діяльність установ кримінально-виконавчої системи з реалізації призначених судами кримінальних покарань та інших мір за скоєння злочинів. 2. Цивільно-правова статистика має на меті облік цивільноправових спорів, що розглядаються судами загальної юрисдикції та господарськими судами, а також облік результатів їхньої діяльності з розгляду спорів. Цивільно-правова статистика поділяється на два розділи:  статистику цивільного судочинства, яка висвітлює діяльність судів усіх інстанцій із розгляду цивільних спорів, а також діяльність господарських судів і нотаріату;  статистику виконання судових рішень, яка відбиває роботу судових виконавців щодо виконання рішень судів у цивільних справах. 3. Адміністративно-правова статистика враховує адміністративні правопорушення за окремими видами, заподіяною матеріальною шкодою, характером адміністративних стягнень, органами адміністративної юрисдикції, адміністративним судочинством. Поряд із правоохоронними органами в Україні існує безліч відомчих і позавідомчих контролюючих структур, до яких належать органи залізничного, повітряного, водного і міського транспорту, санітарного, технічного, пожежного, мисливського, екологічного та іншого нагляду; митного і прикордонного контролю — суб’єкти адміністративної юрисдикції. 4. Як самостійну галузь правової статистики можна розглядати статистику прокурорського нагляду. Вона, з одного боку, вивчає прокурорський нагляд за дотриманням законів органами слідства та дізнання, які чинять правосуддя у кримінальних справах,

15

16

1.3. Основні галузі правової статистики


а також нагляд за виконанням законів адміністрацією тюрем, виправно-трудових закладів, місць перебування затриманих під вартою, з другого — враховує діяльність прокуратури з нагляду за дотриманням законності під час вирішення цивільних справ. Незважаючи на те, що правова статистика поділяється на окремі галузі, вона, по суті, завжди стосується оперативної роботи правоохоронних органів, що здійснюють кримінально-правовий, цивільно-правовий або адміністративно-правовий захист прав і інтересів громадян, суспільства, держави. Тому на практиці доводиться мати справу зі статистикою міліції, податкової міліції, прокуратури, служби безпеки, митної служби, судів, нотаріату, виправнотрудових установ.

Предметом правової статистики як галузі соціальної статистики є кількісний аспект масових правових явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їхнім якісним змістом, тенденції і закономірності їхнього розвитку в конкретних умовах місця і часу. У цьому визначенні наголошується на кількох принципових відмітних особливостях предмета статистики як суспільної науки і, зокрема, правової статистики: 1 — кількісний аспект; 2 — масових явищ; 3 — правових явищ; 4 — у зв’язку з якісним змістом; 5 — тенденції; 6 — закономірності їхнього розвитку; 7 — у конкретних умовах місця і часу. Конкретний зміст кожної з цих особливостей предмета у правовій статистиці своєрідний, зумовлюваний специфікою правових явищ і процесів. 1. Кількісний аспект правових явищ, які входять у сферу діяльності правоохоронних органів, — це передусім їхні розміри, рівні, обсяги, співвідношення окремих складових, зміна в часі і просторі. Ідеться про кількісний аспект, по-перше, злочинів і осіб, які їх скоїли, та потерпілих від їх скоєння, а також засобів контролю за злочинністю; по-друге, цивільних спорів і правопорушень, що стали об’єктом розгляду в суді; по-третє, адміністративних правопорушень і заходів щодо їх попередження. Так, 2001 року в Україні було зареєстровано 514,6 тис. злочинів, що на 9,4 % менше, ніж 2000-го, та на 19,8 % менше, ніж 1995-го. У розрахунку на 100 тисяч населення України 2001 року зареєстровано 1057 злочинів. У загальному обсязі зареєстрованих злочинів найбільшу частку становлять крадіжки, 41,9 % злочинів — тяжкі. Частка жінок у загальній кількості злочинців 2000 року

становила 13,8 %, неповнолітніх — 8,7 %. Кількість осіб, які загинули внаслідок злочинних дій із застосуванням вогнепальної та холодної зброї за цей період становила 8,4 тисячі, з них від умисних убивств загинуло 3,7 тисячі. 2. Інша особливість предмета пов’язана з масовістю правових явищ. Статистика вивчає не поодинокі, а масові правові явища і процеси. Чим масовіша сукупність, чим більшу кількість її елементів (злочинів, злочинців, виявлених осіб) буде вивчено, тим об’єктивнішими будуть здобуті висновки і тим точнішими виявлені закономірності. 3. Правова статистика вивчає саме правові явища і процеси, пов’язані з різними проявами людської діяльності і регулюються правом. Це кримінальні, цивільні, адміністративні правопорушення, пов’язане з ними судочинство, виконавське провадження і т. ін. В усіх цих випадках правова статистика враховує фактичну реальність, пов’язану з порушенням певних правових норм. 4. Вивчення кількісного аспекту правових явищ нерозривно пов’язане з якісним їхнім змістом, бо кількісна розмірність не існує без якісної визначеності. Усі кількісні показники, з одного боку, формуються на основі якісно визначених ознак, а з другого — кількісні показники поглиблюють розуміння якісних особливостей правових явищ і процесів. Щоб проаналізувати структуру кількості засуджених осіб, що скоїли злочини у складі організованих злочинних груп, за видами злочинів, потрібно обчислити їхню частку в загальній кількості засуджених осіб. Так, частка засуджених за бандитизм 2000 року становила в Україні 7,3 %, за контрабанду — 1,2 %, за розбої — 20,0 %, за вимагання — 13,7 %, за розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах — 12,6 % і його крадіжки — 21,5 %. Ці дані свідчать не лише про поширеність покарання за певні організовані злочини, а й про ефективність боротьби правоохоронних органів з організованою злочинністю. 5. Здобуті кількісні характеристики можуть відбивати не лише якісну своєрідність правового явища, а й тенденції його зміни в часі. Наприклад, упродовж 1990—2000 років в Україні спостерігалася тенденція до збільшення кількості виявлених організованих злочинних груп і кількості засуджених осіб, що вчинили злочини в їхньому складі, з 1995 року помічено тенденцію до зниження загальної кількості зареєстрованих злочинів і т. ін. 6. Кількісні правові показники за тривалий період часу дають змогу не тільки встановити тенденції зміни правових явищ, а й виявити усталені статистичні закономірності. Закономірності,

17

18

1.4. Предмет і завдання правової статистики


які виявляються лише в сукупності масових правових явищ через подолання властивої її елементам випадковості, називаються статистичними. Наприклад, у структурі злочинності в Україні і в інших державах переважають крадіжки або злочини скоюються здебільшого чоловіками, або приблизно десята частина злочинів скоюється у стані алкогольного сп’яніння. 7. Правові явища динамічні, їм властиві безперервні зміни і розвиток. З плином часу змінюються рівні правових явищ, співвідношення і пропорції між ними. Їхня кількість різна для окремих правоохоронних органів, регіонів, країн. Тому кількісний аспект правових явищ статистика вивчає в конкретних умовах місця і часу. Облік злочинності, адміністративних правопорушень, цивільних спорів, прокурорського нагляду відбиває реальний стан справ на конкретній території на певний момент чи за певний проміжок часу. Адже дані, не пов’язані з місцем і часом, втрачають свою цінність. З предмета правової статистики випливають її завдання: 1) систематичний облік правопорушень, збирання і узагальнення інформації про суспільно-правові явища і процеси; 2) розробка і застосування системи статистичних показників для всебічної характеристики кримінально-правових, цивільно-правових і адміністративно-правових процесів; 3) забезпечення достовірності, об’єктивності, оперативності та комплексності статистичної інформації про правові явища і процеси; 4) комплексний аналіз статистичної інформації з метою всебічного вивчення стану, динаміки, структури, закономірностей і тенденцій розвитку суспільно-правових явищ і прогнозування правових процесів на найближче майбутнє; 5) забезпечення доступності, гласності і відкритості статистичних даних про діяльність правоохоронних органів; 6) розробка статистичних матеріалів для підготовки законодавчих заходів і організації боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

Статистична методологія — це комплекс спеціальних методів, прийомів, засобів дослідження. Вона ґрунтується на загальнофілософських принципах. Спираючись на філософські категорії випадковості і необхідності, кількості і якості, взаємозв’язків

і розвитку правових явищ, правова статистика використовує методи теорії статистики і розробляє свої для вивчення злочинності, правопорушень, цивільно-правових спорів і пов’язаних з ними соціальних явищ і процесів. Будь-яке статистичне дослідження у правоохоронних чи інших органах послідовно проходить кілька етапів. Перший етап — систематичне збирання первинних статистичних даних переважно шляхом реєстрації фактів про виникнення правопорушень, їх розслідування і розгляд у суді. Другий етап передбачає систематизацію та групування зібраних на першому етапі статистичних матеріалів, їх узагальнення у формі абсолютних, відносних і середніх правових показників. Третій етап дає змогу здійснювати всебічний статистичний аналіз варіації правових ознак, їхньої динаміки, взаємозв’язків між правовими показниками. Ці етапи тісно пов’язані між собою метою дослідження. На кожному з них застосовуються специфічні статистичні методи, за допомогою яких вдається діставати глибоку всебічну оцінку правових явищ і процесів. Так, на першому етапі застосовується метод масового статистичного спостереження, який ґрунтується на законі великих чисел. Суть цього закону полягає в тому, що статистичні закономірності формуються і чітко виявляються лише в масовому процесі за достатньо великої кількості елементів сукупності. Згідно з цим законом можна переходити від випадкового і одиничного до усталеного і масового. Сукупність випадкових причин породжує наслідок, незалежний від випадку, чим установлюється закономірність, не помітна за малої кількості спостережень. Структура і динаміка злочинності, її причини, мотиви злочинної поведінки, ефективність правоохоронних заходів, результати діяльності правоохоронних органів можуть бути правильно відображені і оцінені лише на основі закону великих чисел. Наприклад, розглядаючи розподіл злочинців за віком у динаміці, можна встановити, що злочинність в Україні молодшає. На другому етапі використовується метод статистичного зведення і групування, який дає змогу утворити якісно однорідні групи, категорії, види правових явищ, елементів сукупності, подій. Наприклад, сукупність зареєстрованих злочинів можна згрупувати за видом, за об’єктом посягань, за місцем скоєння, за мотивом. Сукупність засуджених за скоєння злочинів — за статтю, за віком, за соціальним станом, за наявністю минулої судимості, за рецидивом. Тобто зведення і групування допомагає встановлювати структуру правових явищ, їхню схожість і відмінності за істотними правовими ознаками. На цьому самому етапі для характеристики типових груп

19

20

1.5. Методологічні основи правової статистики


застосовуються методи відносних показників і середніх величин. Останній етап характеризується застосуванням для всебічного кількісно-якісного аналізу масових правових явищ і процесів методів вивчення варіації правових ознак, використанням показників динаміки і індексів, встановленням тенденції і прогнозуванням розвитку, виявленням узаємозв’язків і взаємозалежностей між правовими та іншими соціальними ознаками. Для подання результатів аналізу широко використовується табличний і графічний методи. На цьому самому етапі формуються науково обґрунтовані висновки, спрямовані на розробку заходів та прийняття ефективних управлінських рішень. 1.6. Сучасна організація правової статистики Статистична робота у правоохоронних органах організовується за схемою, наведеною на рис. 1. Статистичні структури правоохоронних органів

Головне інформаційне бюро Міністерства внутрішніх справ

Відділ статистики Генеральної прокуратури

Управління статистики державної судової адміністрації

Інформаційне бюро обласних управлінь внутрішніх справ

Помічник прокурора області зі статистичної роботи

Консультанти зі статистики обласних управлінь судової адміністрації

Співробітник з обліковореєстраційної роботи районних відділів внутрішніх справ

Відповідальний за статистичну роботу в районних і міських прокуратурах

Відповідальні співробітники районних судів

21

Рис. 1. Схема організації статистичної роботи у правоохоронних органах

Статистична робота у правоохоронних органах організовується залежно від виду цих органів. Статистичною роботою в органах внутрішніх справ керує Міністерство внутрішніх справ, у якому створено Головне інформаційне бюро. Це бюро одержує, обробляє і аналізує статистичну звітність, готує щорічні огляди про стан злочинності в Україні та наслідки боротьби з нею. В обласних управліннях внутрішніх справ діють інформаційні бюро, до обов’язків яких належать збір і обробка документів первинного обліку, арифметичний і логічний контроль правильності заповнення, забезпечення районних відділень внутрішніх справ бланками первинних документів і статистичної звітності. У районних відділах внутрішніх справ статистичну роботу виконує співробітник ОВС з обліково-реєстраційної роботи, обов’язки якого передбачають своєчасний збір і реєстрацію документів первинного обліку та їх відправлення до інформаційного бюро області. В органах прокуратури статистичною роботою керує Генеральна прокуратура України, до складу якої входить відділ статистики. На рівні області наказом прокурора області призначається помічник прокурора зі статистичної роботи. У районних і міських прокуратурах ведення статистичної роботи покладається безпосередньо на прокурорів. Виконанням статистичної роботи в судових органах керує Державна судова адміністрація. До її структури входить управління судової статистики, яке розробляє табель статистичної звітності, видає інструкції щодо його заповнення, забезпечує судові органи бланками статистичних карток і статистичної звітності, отримує і обробляє статистичні дані про діяльність усіх судових органів з розгляду кримінальних і цивільних справ. На це управління покладено відповідальність за підготовку доповідей і оглядів, публікацію статистичних збірників. В обласних управліннях судової адміністрації спеціальні консультанти зі статистики зводять статистичні дані, а результати подають до статистичного управління Державної судової адміністрації. У районних і міських судах документи первинного обліку та звітності складають судді, які головують по справах, голова суду, старший секретар, секретарі судових засідань. 22


Зведені по Міністерству внутрішніх справ, Генеральній прокуратурі та Державній судовій адміністрації статистичні звіти подаються до Державного комітету статистики України. 1.7. Значення правової статистики в діяльності правоохоронних органів Правова статистика має науково-практичне значення і відіграє істотну роль у практичній діяльності правоохоронних органів. Можна виокремити кілька напрямків використання матеріалів правової статистики. 1. Статистичні дані кримінально-правової статистики широко використовуються в діяльності органів внутрішніх справ для вивчення стану, рівня, структури і динаміки злочинності, причин і умов, які призводять до скоєння злочинів, особи злочинця, соціальних наслідків злочинності під час розробки заходів боротьби з нею і попередження злочинності. Ці дані дають змогу оптимально спланувати розподіл сил і засобів боротьби зі злочинними проявами, оцінити успішність попередження злочинності та ефективність заходів боротьби з нею. 2. Матеріали статистичної звітності також використовуються як засіб оперативного керівництва підпорядкованими органами з боку вищих органів і постійного контролю за їхньою діяльністю. Облік у сфері здійснення правосуддя є одночасно і контролем за слідчою і судовою практикою. За допомогою чітко організованої правової статистики можна виявити типові недоліки в роботі органів слідства, дізнання, прокуратури, судів та вжити своєчасних заходів щодо їх усунення. 3. Важливу роль матеріали правової статистики відіграють у поширенні позитивного досвіду, у розв’язанні питань дислокації, фінансування правоохоронних органів, планування штатного розкладу, підготовки правоохоронців та підвищення їхньої кваліфікації. Істотна роль належить правовій статистиці у процесі координації діяльності різних правоохоронних органів і органів правосуддя з метою подолання їх відокремленості. 4. Матеріали правової статистики використовуються також у законотворчій діяльності. Розробка проектів законів у різних галузях права, кримінального і цивільного процесу, судоустрою не обходиться без показників поширеності конкретних видів правопорушень, практичного застосування окремих статей чинного законодавства, життєздатності окремих його норм. Завдяки статистичному забезпеченню законотворчості вдається прогнозувати майбутні наслідки конкретного правового регулювання. Ілюст23

руючи своїми матеріалами практику застосування окремих законів, правова статистика підтверджує дієвість чи недієвість конкретного закону. 5. Ще одним важливим напрямком використання матеріалів правової статистики є їх широке застосування в науково-теоретичних дослідженнях правопорушень і пов’язаних з ними проблем. Подаючи фактичні дані про кількісні параметри правопорушень, правова статистика використовується для розробки теоретичних положень про їх причини, про вплив на них економічних і соціальних факторів, вона обґрунтовує відповідні наукові рекомендації, робить їх безперечними і доведеними. Таким чином, правова статистика є важливим джерелом інформації, яка постачає юридичні науки фактичними даними для подальшого теоретичного узагальнення. Зауважимо, що під час розгляду напрямків використання матеріалів правової статистики основну увагу було приділено переважно кримінально-правовій сфері діяльності правоохоронних органів. Тому наведемо кілька напрямків використання цивільноправової статистики. По-перше, на основі її даних формується характеристика стану цивільних спорів і правопорушень, які стали об’єктом розгляду в суді, визначаються їхня структура та динаміка. По-друге, дані цивільно-правової статистики дають змогу з’ясовувати причини й умови, які призвели до вчинення порушень, і розробляти конкретні заходи з їх усунення. По-третє, за її матеріалами вивчають сторони в цивільному процесі — позивачі і відповідачі, що, безперечно, становить серйозний науковий і практичний інтерес. По-четверте, ця галузь правової статистики дає інформацію для вивчення всієї системи заходів попередження цивільних спорів і правопорушень, що дає змогу оцінювати ефективність діяльності правоохоронних органів у цій сфері.

?

Питання для самоконтролю

1. Що означає термін «статистика»? 2. Коли виникла статистика як наука? 3. Що включається в поняття «статистика» в сучасному розумінні? 4. Охарактеризуйте рівні статистичної науки. 5. Визначте поняття правової статистики як галузі соціальної статистики. 6. З якими науками і яким чином пов’язана правова статистика? 24


7. Як започатковувалась правова статистика? 8. У чому полягають здобутки революціонера-демократа О. М. Радищева в галузі правової статистики? 9. Які особливості притаманні першому етапу розвитку правової статистики в першій половині ХІХ століття? 10. Що змінилося в організації кримінально-правової статистики після судової реформи 1864 року? 11. Яким чином було організовано «купонну» систему обліку злочинів? 12. Де публікувались матеріали кримінальної статистики? Яке практичне значення вони мали у другій половині ХІХ століття? 13. Яку роль відіграло Центральне статистичне управління в розвитку правової статистики після встановлення радянської влади? 14. Коли з’явились єдині форми первинного обліку злочинності правоохоронними органами? Як це вплинуло на подальший розвиток правової статистики? 15. Як побудована і розвивається правова статистика в незалежній Україні? 16. Від чого залежить поділ правової статистики на окремі галузі? 17. На які розділи поділяється кримінально-правова статистика? 18. Що є предметом правової статистики? 19. Які особливості притаманні предмету правової статистики? 20. Які завдання правової статистики випливають з її предмета? 21. За допомогою яких статистичних методів аналізуються правові явища на кожному етапі статистичного дослідження у правоохоронних органах? 22. Які статистичні структури виконують статистичну роботу в міліції, судах, прокуратурі? 23. Яку роль відіграє правова статистика у практичній діяльності правоохоронних органів? 24. Яке значення має правова статистика для наукових досліджень кримінально-правових процесів та в законотворчій роботі?

25

Розділ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ У ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНАХ 2.1. Поняття статистичного спостереження, вимоги до якості даних. 2.2. Об’єкт і одиниця спостереження у кримінально-, цивільно-, адміністративно-правовій статистиці. 2.3. Програма статистичного спостереження. 2.4. Форми, види і способи статистичного спостереження. 2.5. Документи первинного обліку у правоохоронних органах та судах. 2.6. Державна статистична звітність в органах МВС, прокуратури, судів. 2.7. Контроль вірогідності даних статистичного спостереження. Питання і завдання для самоконтролю. 2.1. Поняття статистичного спостереження, вимоги до якості даних Процес формування високоякісної інформаційної бази потребує чіткої спланованості на першому етапі статистичного дослідження, яким є статистичне спостереження. Статистичне спостереження — це спланована, науково організована реєстрація масових даних про соціально-правові явища та процеси. Від інших методів збирання даних статистичне спостереження відрізняється характером і масовістю даних та способами їх отримання. Крім безпосередньої реєстрації (вимірювання, підрахунок, оцінювання) широко застосовується вивчення суспільної думки на підставі опитування. Завдання статистичного спостереження — зареєструвати окремі факти досліджуваної сукупності (наприклад, злочинів) та схарактеризувати їхні ознаки (кваліфікація злочину, місце та час його скоєння, завданий збиток тощо). При цьому насамперед має бути чітко визначено мету кожного статистичного спостереження. 26


Зауважимо, що статистичні спостереження охоплюють дані різного ступеня реєстрації, тому вони можуть бути первинними або вторинними. Первинне спостереження — це реєстрація вихідних даних, що надходять від об’єкта, який їх продукує. Прикладом може бути поточний облік кількості зареєстрованих дорожньо-транспортних пригод; опитування населення щодо криміногенної ситуації в районі його проживання. Вторинне спостереження — це збирання раніше зареєстрованих і оброблених даних, наприклад матеріалів про основні показники роботи органів досудового слідства. Статистичні дані — це масові системні кількісні характеристики соціально-правових явищ і процесів. Саме масовість відрізняє статистичні дані від інших, оскільки завдяки переходу від окремих фактів до масових можна визначити загальну закономірність поза впливом випадкових причин. Ступінь масовості залежить від рівня узагальнення досліджуваних явищ. На макрорівні збираються дані про явища та процеси загальнодержавного характеру. Це відомості про кількість зареєстрованих злочинів, кількість засуджених за вироками судів, що набули законної чинності, кількість притягнутих до адміністративної відповідальності, кількість кримінальних чи цивільних справ, розглянутих судами всіх рівнів і т. ін. На мікрорівні дані також масові, але іншого характеру. Матеріали, які збирають окремі міністерства, заклади, установи, характеризуються певною фрагментарністю. Це, наприклад, дані про кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності органами державного пожежного нагляду, органами державного митного контролю або Національним банком України. Статистичні дані неодмінно мають кількісну визначеність, завдяки чому підлягають нагромадженню, зведенню та узагальненню. Останнє можливе лише за умови їх системності. Зрозуміло, що від якості даних статистичного спостереження залежать результати подальшого дослідження, тому вони мають відповідати певним вимогам. Перша — вірогідність даних, тобто їх відповідність реальному стану. На жаль, ця вимога іноді не додержується як на мікро-, так і на макрорівні. Досягти достатньої вірогідності можна, з одного боку, усуненням умов для будь-яких викривлень, а з другого — застосуванням більш чутливої системи оцінних показників. Друга вимога — повнота даних як за їхнім обсягом, так і по суті. Третя вимога — своєчасність даних. Інформація має дійти до користувача, перш ніж застаріє, інакше вона втрачає корисність.

Четверта вимога — порівнянність даних у часі або у просторі. Дані можуть бути не порівнянними за складом сукупності. Гостро постає проблема порівнянності за одиницями вимірювання, особливо це стосується вартісних показників в умовах існування інфляції. З переходом національної статистики на міжнародні стандарти важливо керуватися порівнянною методикою збирання даних та обчислення статистичних показників. Важливою є порівнянність даних за територіальною ознакою одиниць унаслідок відповідних змін. П’ята вимога — доступність даних. З переходом до ринкових умов питання доступності даних особливо загострюється. Ці дані важко не лише зібрати, а й отримати готову статистичну інформацію. У період демократизації більшість матеріалів державної статистики стали «відкритими». Проте ускладнилась ситуація з централізованим збиранням даних, особливо в недержавних структурах. Низький рівень відповідальності таких структур під час подання звітів або непідзвітність деякої їхньої частини призводить до порушення вимог повноти та своєчасності реєстрації даних. Отже, одержання якісних статистичних даних значною мірою залежить від того, на якому рівні збирається відповідна інформація. В Україні діють дві системи: централізована (загальнодержавна) та децентралізована (відомча, окремих правоохоронних структур). Звичайно, централізована система збирання має ширші можливості для якісного спостереження: науково обґрунтовану методику, кваліфіковані кадри, відповідне технічне забезпечення тощо. Проте децентралізована система є оперативнішою завдяки меншій тривалості часу між збиранням даних і використанням готової статистичної інформації. Для децентралізованої системи вельми актуальна проблема наукової обґрунтованості методів статистичного спостереження та їх практичного застосування. Статистичне спостереження здійснюється в три етапи. 1. Підготовка спостереження. Підготовка статистичного спостереження — найвідповідальніший етап, оскільки тут постають і вирішуються основні методологічні питання: що і як вивчатиметься, на які запитання мають бути одержані відповіді. На цьому самому етапі розв’язуються організаційні питання: хто, де, коли проводить спостереження і що для цього необхідно. Тобто на першому етапі складається докладний план статистичного спостереження, що містить методологічні та організаційні питання. 2. Реєстрація статистичних даних.

27

28


На цьому етапі збираються дані. Процес потребує чіткої взаємодії, скоординованості та оперативності всіх виконавчих служб. Від якості збирання залежать також точність, повнота й вірогідність даних. 3. Формування бази даних. Цей етап передбачає контроль та нагромадження даних спостереження, а також їх збереження. На цьому етапі відпрацьовується система оперативного доступу та пошуку необхідних даних. Це дуже важливо в умовах централізованого спостереження, коли нагромаджуються величезні обсяги корисної та цінної інформації. Мета спостереження — отримати статистичні дані, на підставі яких можна сформувати узагальнену характеристику стану та розвитку правового явища або процесу з визначенням відповідної закономірності. Остаточна мета спостереження — підготувати управлінські рішення та вжити належних заходів. Наприклад, мета статистики кримінального правосуддя — визначити рівень злочинності та структуру злочинів, а також розробити політику боротьби зі злочинністю. 2.2. Об’єкт і одиниця спостереження у кримінально-, цивільно-, адміністративно-правовій статистиці Об’єктом спостереження є статистична сукупність явищ, що підлягає обстеженню (злочини, злочинці, спори, судові рішення). Чітке визначення сутності та меж об’єкта дає змогу запобігти різному тлумаченню результатів спостереження. Під час обліку кількісного аспекту злочинності — об’єкта кримінально-правової статистики — необхідно мати чітке уявлення про те, що таке злочини, у чому їх різниця від адміністративних та цивільних правопорушень, що таке суб’єкт злочину, а саме особа, яка його скоїла. Об’єкти правової статистики диференціюються залежно від галузі правової статистики. Об’єкти кримінально-правової статистики такі: а) злочини, тобто самі факти суспільно небезпечних дій та їхні ознаки; б) злочинці, тобто особи, які скоїли ці суспільно-небезпечні дії; в) покарання, тобто міри, що призначаються судом за скоєння цих суспільно небезпечних дій. Конкретними об’єктами цивільно-правової статистики, кількісний аспект яких вона характеризує, вважаються: а) цивільна справа; б) сторони цивільного процесу (позивач і відповідач); 29

в) характер судового рішення. Цивільно-правова статистика відбиває основні елементи цивільних правовідносин: право, обов’язок, суб’єкт права, суб’єкт обов’язку, об’єкт. Передусім ураховуються види правовідносин, розглянуті судом — трудові, договірні, житлові та інші, а також суб’єкти прав і обов’язків (сторони) і об’єкт цивільних правовідносин. Цивільно-правова статистика враховує тільки ті цивільні правопорушення, які є цивільно-правовими деліктами і вирішуються у судовому порядку. Значна частина цивільно-правових спорів вирішується громадянами у добровільному порядку, без звертання до судових інстанцій, і ці правопорушення не обліковуються в офіційній цивільно-правовій статистиці. До об’єкта цивільно-правової статистики належать і ті цивільні правовідносини, які не є предметом конкретного спору, але засвідчені в порядку нотаріального чи судового провадження. Адміністративно-правова статистика своїми показниками обліковує тільки ті адміністративно-правові делікти, з приводу яких було прийняте рішення відповідними органами, а тому її об’єкт — це: а) адміністративне правопорушення; б) особа чи група осіб, які його скоїли; в) призначене адміністративне стягнення. Аналогічні об’єкти спостереження і в інших галузях правової статистики. Вони різняться лише якісним складом зареєстрованих фактів. Об’єкт спостереження як сукупність складається з окремих елементів — одиниць сукупності. Одиниця сукупності — це первинний елемент об’єкта, що є носієм ознак, які підлягають реєстрації. Відомості про ознаки одиниць сукупності збираються від одиниць спостереження. У кримінально-правовій статистиці одиницею спостереження може бути суд, прокуратура, відділення міліції, митна служба, служба безпеки, а одиницею сукупності — скоєний злочин, окремий злочинець, кримінальна справа. У цивільно-правовій статистиці одиницею спостереження вважається окремий суд, нотаріальна фірма, а одиницею сукупності — цивільна справа, позивач, відповідач, нотаріальна дія і т. п. 2.3. Програма статистичного спостереження Після визначення носіїв ознак і джерел інформації складається програма спостереження. Програма спостереження — перелік запитань, на які потрібно отримати відповіді в результаті спостереження (вік злочинця, строк позбавлення волі). 30


Зміст і кількість запитань формують згідно з метою спостереження та реальними можливостями його проведення (фінансовими і трудовими витратами, терміном реєстрації інформації). Складається такий перелік запитань, який за мінімуму залучених даних дає максимум інформації. Цього можна досягти завдяки системному підходу. З одного боку, кожне запитання повинно мати самостійне призначення, а з другого — кожне запитання в комбінації з іншим має дати додаткову суміжну та побічну інформацію. Складання блоків взаємозалежних узгоджених запитань дає змогу дослідити також внутрішні зв’язки об’єкта дослідження. Подальшою деталізацією обраних запитань формується набір ознак, що характеризують зазначений об’єкт обстеження та його одиниці. До програми спостереження включають і розробку статистичного інструментарію, який є набором статистичних формулярів, а також інструкцій і роз’яснень щодо проведення статистичного спостереження, реєстрації даних. Статистичний формуляр — обліковий документ єдиного зразка, що містить адресну характеристику об’єкта спостереження та статистичні дані про нього. Статистичними формулярами є звіти, переписні та опитувальні листки, бланки документів, анкети. Складаючи формуляри, враховують не лише зміст ознак, а й можливість їх статистичної обробки. Деякі формуляри містять також короткі роз’яснення щодо їх заповнення. До інших додається інструкція як окремий документ, де роз’яснюється порядок реєстрації даних, зміст окремих питань або відповідей. У процесі складання анкет застосовуються запитання закритого, напівзакритого та відкритого типу. До закритого типу належать запитання, до яких додається повний набір відповідей, а респондентові пропонується лише вибрати потрібні. Скажімо, на запитання «Від якого типу насильства Ви особисто потерпіли протягом останніх 12 місяців?» пропонуються такі відповіді. 1. Напад особи або групи осіб без фізичного насильства (словесна образа). 2. Домашнє насильство. 3. Напад із застосуванням зброї. 4. Фізичне насильство. 5. Насильство з боку міліції. 6. Грабіж приватної власності. 7. Сексуальне насильство. Запитання напівзакритого типу містять перелік готових відпо-

відей, а також вільний рядок для самовизначення. Наприклад, на запитання «Якщо Ви погано оцінюєте роботу міліції, то чому?» подаються такі відповіді. 1. Працівники міліції зловживають службовим становищем. 2. Працівники міліції не оперативно реагують на звернення громадян. 3. Працівники міліції зовсім не реагують на звернення громадян та не надають жодної допомоги. 4. Інше. Запитання відкритого типу потребують самостійного формулювання відповіді. Зрозуміло, що організовуючи масові анкетні обстеження, доцільно пропонувати запитання закритого та напівзакритого типу. Вони дають змогу, по-перше, отримувати адекватні відповіді, а по-друге — формалізувати відповіді, нагромаджувати їх та кількісно обробляти. Статистичний інструментарій забезпечує не лише вхідну частину інформаційної бази спостереження, а й вихідну. Це означає, що під час визначення ознак, складання блоків запитань одночасно готуються макети вихідних таблиць, в яких немає цифрової інформації. Макети таблиць дають змогу відразу визначати, наскільки кожне запитання (ознака) узгоджується з іншими, передбачати, як «працюватиме» кожне запитання (ознака), виключаючи малоінформативні запитання, обґрунтовувати методику подальшої статистичної обробки решти запитань. Неодмінною умовою програм спостереження є наступність їхнього змісту, одиниць спостереження, методик обчислення. Це потрібно для порівняння результатів спостереження в часі та просторі. Важливим питанням підготовки статистичного спостереження є забезпечення точності даних реєстрації. Точність результатів досягається, з одного боку, відповідною системою контролю, а з другого — ретельно відпрацьованим механізмом збирання даних і практичним досвідом у цій роботі. Такий досвід формується під час пробних, так званих пілотних обстежень — невеликих за обсягом, що мають на меті випробувати, уточнити програму спостереження, підвищити якість розробки організаційних питань.

31

32

2.4. Форми, види і способи статистичного спостереження


Серед організаційних питань особливу увагу слід звернути на вибір форми, виду і способу спостереження (див. таблицю).

Нині існують три організаційні форми спостереження: звітність, спеціально організовані спостереження та реєстри. Звітність — форма спостереження, за якої кожний суб’єкт діяльності регулярно подає свої дані в органи державної статистики та відомства у вигляді документів (звітів) за спеціально затвердженою формою. Звітність характеризується такими ознаками, як обов’язковість, систематичність, вірогідність. Обов’язковість — подання звітів обов’язкове для всіх правоохоронних органів з додержанням уніфікованої форми, затвердженого переліку показників, із зазначенням реквізитів підзвітного суб’єкта (назви, юридичної адреси, прізвища та підпису відповідальної особи, дати складання звіту). Систематичність — передбачає регулярне, своєчасне складання та подання звітності в затверджені терміни. Вірогідність — дані, наведені у звітності, мають відповідати дійсності й виключати будь-які викривлення (приховування та приписки). За вірогідність поданих даних суб’єкти діяльності несуть юридичну відповідальність. Спеціально організовані спостереження — форма спостереження, яка охоплює сфери життя та діяльності, що їх не відсте-

жує звітність. До таких спостережень належать переписи, обліки, спеціальні обстеження, опитування. Перепис — суцільне або вибіркове спостереження масових явищ із метою визначення їхнього розміру та складу на певну дату. Перепис здійснюється періодично (як правило, з однаковим інтервалом) або одноразово. Обліки — суцільні спостереження масових явищ, які ґрунтуються на даних огляду, опитування та документальних записів. Спеціальні обстеження — несуцільне спостереження окремих масових явищ згідно з певною тематикою, що виходить за межі звітності. Вони можуть бути періодичними або одноразовими. Опитування — як правило, несуцільне спостереження думок, мотивів, оцінок, що реєструються зі слів респондентів. Опитування можуть здійснюватись у різних формах: усній (інтерв’ю), письмовій (анкетування), очній (роздача анкет), заочній (поштові, телефонні). Останнім часом у світовій практиці широко застосовуються телефонні опитування. Статистичний реєстр — список (перелік) одиниць певного об’єкта спостереження із зазначенням необхідних ознак, який складається та оновлюється під час постійного відстеження. Класифікуючи статистичні спостереження, визначають їхній вид і спосіб реєстрації даних. Види спостереження розрізняють за двома критеріями: ступенем охоплення одиниць і часом реєстрації даних. За ступенем охоплення спостереження бувають: суцільними та несуцільними. Суцільні спостереження — обстеження, під час яких реєструються всі без винятку одиниці сукупності. До цього виду належать обстеження у формі звітності, розрахованої на певних суб’єктів діяльності, а також більшість переписів. Несуцільні спостереження — обстеження, під час яких реєструються не всі одиниці сукупності, а лише їх певна частина. Серед таких обстежень виокремлюють вибіркове, основного масиву, монографічне, анкетне, моніторинг. Вибіркове спостереження — це обстеження, під час якого реєструється певна частина одиниць сукупності, дібрана у випадковому порядку. Обстеження основного масиву — це обстеження переважної частини одиниць сукупності, що відіграють визначальну роль у характеристиці об’єкта спостереження. Монографічне обстеження — це детальне обстеження окремих типових одиниць сукупності з метою їх досконалого вивчення. Анкетне спостереження — це обстеження певної частини

33

34

Вид Форма

Спосіб

за охопленням одиниць сукупності

за часом проведення спостереження

1. Звітність

1. Суцільне

1. Поточне

1. Безпосередній

2. Спеціально організовані спостереження

2. Несуцільне: — спостереження основного масиву — вибіркове — монографічне — анкетне — моніторинг

2. Періодичне

2. Документальний

3. Одноразове

3. Опитування: — експедиційне — самореєстраційне — кореспондентське — анкетне

3. Реєстри


одиниць сукупності внаслідок неповного повернення від респондентів заповнених реєстраційних формулярів (анкет). Моніторинг — це спеціально організоване систематичне спостереження за станом певного середовища. Спостереження за часом реєстрації фактів поділяються на поточне, періодичне та одноразове. Поточне спостереження — це систематична реєстрація фактів щодо явищ у міру їх виникнення або збирання фактів щодо безперервного процесу. Безперервними є кримінально-, цивільно-, адміністративно-правові процеси. Періодичне спостереження проводиться через певні (як правило, однакові) проміжки часу. Одноразове спостереження проводиться в міру виникнення потреби в дослідженні правового явища чи процесу. Наприклад, обстеження думки населення стосовно оцінки роботи правоохоронних органів. Статистичні спостереження здійснюються трьома способами: безпосередній облік фактів, документальний облік, опитування. Безпосередній облік — це обстеження, під час якого обліковець особисто реєструє факти підрахунком, вимірюванням, оцінюванням, оглядом. Так здійснюється реєстрація товарних потоків, що перетинають митні кордони. Проте більшість явищ і процесів суспільно-економічного життя не підлягають прямому вимірюванню. У таких випадках застосовуються інші два способи. Документальний облік — це обстеження, під час якого реєстрація фактів відбувається за даними, наведеними в документах первинного обліку. У такий спосіб складається статистична звітність. У правовій статистиці — це статистична картка на виявлений злочин, статистична картка на підсудного. Цей спосіб, застосовуваний під час складання звітності, гарантує найточніші результати. Опитування може здійснюватись різними шляхами: експедиційним, самореєстрацією, кореспондентським та анкетним. Експедиційний спосіб — це реєстрація фактів спеціально підготовленими обліковцями з одночасною перевіркою точності реєстрації. Самореєстрація — це реєстрація фактів самими респондентами після попереднього інструктажу з боку реєстраторів-обліковців. Метод самореєстрації дає добрі результати там, де на високому рівні проводиться роз’яснювальна робота, де респонденти характеризуються високим ступенем громадянської відповідальності. Кореспондентський спосіб — це реєстрація фактів про явища

та процеси на місцях їх виникнення спеціально підготовленими особами та надсилання результатів у відповідні інстанції. Окремі види та способи спостереження можуть використовуватись у комплексі, не виключаючи один одного, залежно від складності доступу до об’єкта спостереження, ступеня підготовленості громадськості до певного методу спостереження, сучасних досягнень щодо методології та організації статистичних спостережень.

35

36

2.5. Документи первинного обліку у правоохоронних органах та судах Характеристика ознак об’єктів статистичного спостереження правової статистики відображається в показниках, закладених у документах первинного обліку органів внутрішніх справ, прокуратури, юстиції та судів. Чітка організація первинного обліку є необхідною умовою для складання статистичних звітів щодо злочинності, судимості, адміністративних правопорушень, діяльності органів внутрішніх справ, прокуратури, юстиції та судів. З метою приведення у відповідність з чинним законодавством України системи обліку злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ, а також удосконалення інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів спільним наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Державної податкової адміністрації та Міністерства юстиції України від 26.03.2002 № 20/84/293/126/18/5 затверджено та введено в дію з 1 квітня 2002 року інструкції «Про єдиний облік злочинів» та «Про порядок заповнення та подання документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх учинили, руху кримінальних справ». Єдиний облік злочинів полягає в первинному обліку, реєстрації та введенні у статистичну звітність виявлених злочинів і осіб, які їх учинили. Єдина система обліку злочинів та осіб, які їх учинили, визначає такі форми облікових документів:  статистична картка на виявлений злочин (форма № 1);  статистична картка про наслідки розслідування злочину (форма № 1.1);  статистична картка про результати відшкодування матеріальних збитків та вилучення предметів злочинної діяльності (форма № 1.2);


 статистична картка на особу, яка вчинила злочин (форма № 2);  статистична картка про рух кримінальної справи (форма № 3);  статистична картка на злочин, за вчинення якого особі

пред’явлено обвинувачення (форма № 4);  довідка про наслідки розгляду кримінальної справи судом (форма № 6). Правила єдиного обліку злочинів поширюються на органи прокуратури (включаючи й військові прокуратури), органи внутрішніх справ, податкової міліції, Служби безпеки України. Статистична картка на виявлений злочин за формою № 1 є підставою для реєстрації і взяття на облік за територіальним принципом кожного злочину, що став у звітному періоді відомим прокурору, слідчому або працівнику дізнання, незалежно від того, коли цей злочин учинено і встановлено чи не встановлено осіб, які його вчинили. Злочин вважається обліковим, коли його поставлено на централізований облік в обліково-реєстраційному підрозділі і включено до статистичної звітності. Картка форми № 1 може бути основною (складається на злочин, виявлений уперше) та додатковою (складається з метою внесення в облік і звітність необхідних змін про раніше вчинений злочин та його наслідки). Додатковою слід вважати також картку, яка складається на виявлений у ході розслідування за основною справою інший, раніше не зареєстрований злочин, якщо розслідування об’єднано в одній справі. Основна картка складається у випадках:  порушення кримінальної справи;  направлення справи прокурором відповідно до ст. 430 КПК України;  звільнення особи, що вчинила злочин, у разі направлення справи (матеріалу) до суду від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії;  прийняття до провадження кримінальної справи, порушеної судом, а також справи, що надійшла зі Служби безпеки України, підрозділів податкової міліції і військової прокуратури або навпаки;  прийняття до провадження кримінальної справи, що надійшла в установленому законом порядку за територіальною підслідністю з органів прокуратури або внутрішніх справ інших областей, АР Крим, інших держав, за місцем учинення злочину або УМВС на транспорті, якщо злочин, розслідуваний у даному звітному періоді, раніше був зареєстрований і постав-

лений на облік;  виділення справи про злочин з іншої кримінальної справи. Додаткова картка складається у випадках:  приєднання до розслідуваної справи іншої справи або матеріалу про інший, раніше не зареєстрований злочин;  виявлення у ході розслідування справи про основний злочин додаткового, раніше не зареєстрованого злочину, якщо розслідування об’єднано в одній справі;  поновлення провадження за раніше закритою кримінальною справою, із зняттям злочину з обліку;  перекваліфікації під час розслідування вчиненого діяння з менш тяжкого на більш тяжкий злочин, із більш тяжкого на менш тяжкий злочин;  необхідності повного відображення у звітності кількості осіб, які загинули в результаті вчиненого злочину, якщо хто-небудь із потерпілих помер у процесі розслідування кримінальної справи, після її порушення. У п. 10 і 12 картки зазначається дата (день і час) учинення злочину, подія злочину, місце і спосіб його вчинення, характерні особливості, прізвища та ініціали потерпілих, наслідки злочину, дані про осіб, які вчинили злочин. У п. 8 картки мають зазначатися відомості про попередження злочину (за наявності незакінченого злочину). У п. 22 картки зазначається облік злочинів, учинених у громадських місцях та на вулицях. Відомості про потерпілих відмічаються у розділі 2 картки в п. 32—39. Підставою для заповнення розділу 2 є постанова у кримінальній справі про визнання особи, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, потерпілою (ст. 49 КПК України). У п. 32 показується загальна кількість потерпілих. Якщо відносно одного потерпілого вчинено два або більше злочинів, об’єднаних в одній кримінальній справі, то облік потерпілого здійснюється один раз у картці за злочином, який передбачає більшу міру покарання. Статистична картка про наслідки розслідування злочину (ф. № 1.1) є підставою для відображення в обліку і звітності відомостей про наслідки розслідування злочинів:  для обліку злочину, коли вона подається за закінченою розслідуванням справою, одночасно зі статкарткою ф. № 2 на особу, яка вчинила злочин;  для обліку злочину, коли вона подається у разі винесення постанови про зупинення слідства за не розшуком або не встанов-

37

38


ленням особи, яка підлягає притягненню як обвинувачений та захворювання обвинуваченого;  для зняття злочину з обліку, коли вона подається у разі закриття справи за відсутністю події, складу злочину або за інших підстав, що виключають оцінку діяння як злочинного. Статистична картка ф. № 1.1 може бути тільки основною. Картки ф. № 1.1 на злочини у багатоепізодних кримінальних справах складаються на кожний зареєстрований у ній злочин із зазначенням у п. 4 порядкового номера злочину у справі. По об’єднаних кримінальних справах картки складаються на кожний злочин у такій справі і за тим номером справи, яка була приєднана до тієї, що розслідується. Для відображення в обліку і статистичній звітності даних про закінчені провадженням злочини у картці ф. № 1.1 робляться відповідні позначки в одному із п. 18.01—18.10 з одночасним поданням картки ф. № 2 на особу, яка вчинила злочин. Відомості про злочини, кримінальні справи за якими зупинені за п. 1, 2, 3, ст. 206 КПК України (коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме або коли не встановлено особу, яка вчинила злочин, або коли психічне, інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження у справі), формуються на підставі карток первинного обліку злочинів ф. № 1.1. У разі винесення постанови про зупинення слідства за вказаними підставами особа, яка веде розслідування кримінальної справи, того самого дня складає і підписує статистичні картки ф. № 1.1 і 3, в яких відображаються відповідні дані про прийняте рішення щодо злочину у справі. Упродовж доби картки ф. № 1.1 і 3 про зупинення слідства на підставі п. 1, 2, 3 ст. 206 КПК мають бути подані прокуророві для підписання і передання їх працівникові обліково-статистичної роботи. Серед зупинених ураховується злочин, справу за яким уперше зупинено в даному звітному періоді, незалежно від часу порушення кримінальної справи і часу реєстрації даного злочину. Для відображення в обліку і статистичній звітності даних про зупинені злочини в картці за ф. № 1.1 робляться відповідні позначки в п. 18.27 або 18.28, або 18.29 з одночасним поданням картки ф. № 3 про прийняте рішення по кримінальній справі. Для відображення в обліку і статистичній звітності знятого з обліку злочину за відсутністю події, складу злочину або з інших підстав, зазначених у законі, у картці ф. № 1.1 робляться відповідні позначки в одному з п. 18.11—18.22 або 18.23. У п. 13 картки ф. № 1.1 та у п. 37 картки ф. № 2 зазначається

облік злочинів, учинених у стані алкогольного, наркотичного, психотропного або токсичного сп’яніння. Злочином, учиненим у стані алкогольного, наркотичного, психотропного або іншого токсичного сп’яніння слід вважати: а) коли особа, яка вчинила злочин, затримана безпосередньо на місці його скоєння або неподалік, у встановлений термін була піддана медичному огляду і є висновок медичної установи про стан сп’яніння; б) коли це підтверджується матеріалами розслідування кримінальної справи. Відомості про матеріальні збитки та їх відшкодування, вилучення предметів злочинної діяльності відображаються у статистичній картці ф. № 1.2 всіма органами розслідування щодо кожного злочину, за наслідком якого заподіяно матеріальні збитки або вилучено предмети злочинної діяльності за справами, закінченими розслідуванням, направленими до суду відповідно до статей 232, 430 КПК України та направленими до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за п. 4 ст. 6, статей 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК України або закриття справи щодо померлого обвинуваченого на підставі п. 8 ст. 6 КПК України. Статистична картка ф. № 1.2 виставляється як додаток до статистичної картки ф. № 1.1. Статистична картка на особу, яка вчинила злочин, ф. № 2 є підставою для реєстрації і постановки на облік таких осіб і відображення у статистичній звітності показників, що характеризують осіб, які вчинили злочини. Картка ф. № 2 може бути тільки основною. Вона складається у випадках, коли щодо винних осіб приймається одне з таких процесуальних рішень: а) прокурором затверджено обвинувальний висновок і кримінальну справу направлено до суду (ст. 232 КПК); б) прокурором складено обвинувальний висновок і кримінальну справу направлено до суду відповідно до ст. 430 КПК; в) кримінальну справу закрито щодо померлого обвинуваченого (п. 8 ст. 6 КПК) або направлено до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за однією з таких підстав:  унаслідок акта амністії (п. 4 ст. 6 КПК);  унаслідок зміни обставин (ст. 7 КПК);  у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 7-2 КПК);  у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного

39

40


характеру, з передачею особи на поруки (ст. 8, 9, 10 КПК);  із закінченням строків давності (ст. 11-1 КПК). Якщо особа вчинила кілька злочинів, то на неї складається одна картка за ф. № 2, де вказуються в п. 23—26 усі статті КК України, за якими висунуто обвинувачення. У цьому випадку особа, яка вчинила злочин, має бути відображена у звітності за злочином, який передбачає більшу міру покарання. Заповнюючи картки на осіб, які вчинили злочини, слід керуватися такими правилами:  відомості про вік злочинця показуються в повних роках;  відомості про працездатних осіб (16 років і більше), які не працюють і не навчаються, показуються в усіх випадках, коли вони до моменту вчинення злочину ніде не працювали і не навчались, незалежно від того, скільки часу минуло з моменту залишення ними (їх звільнення) останнього місця роботи або навчання. Серед непрацюючих не слід вказувати пенсіонерів, у тому числі інвалідів, осіб пенсійного віку, безробітних, домашніх господарок, вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці з догляду за дитиною;  серед осіб, які вчинили злочини, враховуються всі особи, які раніше скоїли злочини, незалежно від того, були вони засуджені чи звільнені від кримінальної відповідальності на підставі статей 7, 7-2, 8, 9, 10 КПК, а також незалежно від того, погашено чи знято з них судимість, або закривались щодо них справи п. 4 ст. 6, 11-1 КПК внаслідок акта амністії та із закінченням строків давності. З цієї категорії виділяються особи, щодо яких згідно із законом судимість не знято і не погашено. У разі винесення судом виправдувального вироку або закриття кримінальних справ за п. 1, 2, 5, 6, 7, 9, 10, і 11 ст. 6, статей 7-3, 100, 421 КПК особи по цих справах знімаються з обліку. Статистична картка про рух кримінальної справи (ф. № 3) є підставою для відображення в обліку і звітності даних про рух кримінальних справ у процесі розслідування. Картка складається після прийняття за кримінальною справою (матеріалом) одного із таких рішень: а) про порушення кримінальної справи; б) про передання кримінальної справи за підслідністю згідно зі ст. 112 КПК та ч. 2 ст. 104 і ст. 109 КПК або за територіальністю відповідно до ст. 116 КПК України; в) про об’єднання кримінальних справ згідно зі ст. 26 КПК; г) про виділення із кримінальної справи іншої справи у самостійне провадження відповідно до статті 26 КПК;

д) про прийняття кримінальної справи до провадження: після скасування прокурором постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, за постановою або ухвалою суду, у разі передання справи з іншого органу, після повернення справи для додаткового розслідування та після відновлення слідства в закритій або зупиненій справі та в інших випадках; е) про направлення до суду та закриття справи; є) про зупинення кримінальної справи за однією з трьох підстав, указаних у ст. 206 КПК; ж) про продовження строку розслідування кримінальної справи відповідно до статей 108, 120 КПК; з) про повернення справи на додаткове розслідування прокурором або судом будь-якої інстанції; и) про відновлення слідства за раніше закритою кримінальною справою відповідно до ст. 216 КПК; і) про відновлення слідства за раніше зупиненою справою за п. 1, 2, 3 ст. 206 КПК; й) при пред’явленні для ознайомлення матеріалів справи обвинуваченому та його захиснику. У випадках виділення з кримінальної справи в окреме провадження справи відповідно ст. 26 КПК України одночасно зі статистичною карткою за ф. № 3 складається і подається основна картка за ф. № 1 для взяття злочину на облік (якщо раніше цей злочин був знятий з обліку) за правилами, викладеними вище. У випадках прийняття до провадження кримінальної справи після повернення її на додаткове розслідування із суду будь-якої інстанції, якщо вона раніше направлялась до суду в поточному році, складається статистична картка за ф. № 3. Усі злочини по цій справі мають бути виключені з розслідуваних до моменту повторного закінчення справи. Якщо у процесі додаткового розслідування як за справами поточного року, так і за справами попередніх років відбувається:  перекваліфікація діянь з менш тяжких на більш тяжкі злочини або з більш тяжких на менш тяжкі злочини;  виявлення додаткових, раніше не зареєстрованих злочинів;  зміна складу виявлених осіб, які вчинили злочини;  зміна у розкритті злочинів тощо — то згідно з установленими Інструкцією (про порядок заповнення та подання документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх учинили, руху кримінальних справ) правилами за наслідками додаткового розслідування складаються і направляються до обліково-реєстраційного підрозділу відповідні документи первинного обліку.

41

42


Облік злочинів, за вчинення яких особам висунуто обвинувачення, здійснюється на підставі статистичної картки ф. № 4. Картка заповнюється особою, яка провадить розслідування кримінальної справи після висунення обвинувачення в порядку ст. 140 КПК України особі (особам), щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченого за даними злочинами. Картка складається на кожний злочин. До обліку приймаються тільки ті злочини, за вчинення яких особам висунуто обвинувачення, що вказано в постанові про притягнення як обвинуваченого. У разі винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченої, місце перебування якої не встановлено, статистична картка ф. № 4 не складається. У разі зупинення досудового слідства за такими справами на підставі п. 1 ст. 206 КПК України особа, яка провадить розслідування, зобов’язана скласти картки ф. № 1.1 і 3. Статистичну картку ф. № 4 підписує прокурор (заступник прокурора) за умови представлення до прокуратури згідно зі ст. 132 КПК України копії постанови про висунення особі обвинувачення та коли впевниться, що справді за злочином висунено обвинувачення в його вчиненні вказаній у картці особі (особам). Прокурор або його заступник крім підпису на статистичній картці ф. № 4 повинен ставити печатку прокуратури «Для пакетів». Обліково-реєстраційні підрозділи правоохоронних органів зобов’язані прийняти для обліку статистичні картки ф. № 4 тільки з розбірливим підписом прокурора або його заступника і печаткою прокурора «Для пакетів». У разі неналежного оформлення картки ф. № 4 або з нерозбірливим підписом прокурора (заступника прокурора) необхідно з’ясувати у відповідній прокуратурі її достовірність. Зняття з обліку злочинів, за якими особам висунено обвинувачення, здійснюється на підставі статистичних карток ф. № 1.1 і 3, коли вони подаються у випадках закриття справи за відсутністю події, складу злочину або за інших підстав, що виключають оцінку діяння як злочинного, а також зупинення за п. 3 ст. 206 КПК України. Первинний облік у судах усіх рівнів ґрунтується на статистичних картках та відповідних журналах обліку правопорушень. У судах першої, касаційної та наглядової інстанції ведуться обліковостатистичні картки на кримінальну справу, на підсудного, на справу про адміністративне правопорушення, на справу в порядку виконання вироку, ухвали, постанови. Крім карток у судах запов-

нюються журнали обліку кримінальних та цивільних справ, а також адміністративних правопорушень. Обліково-статистична картка на кримінальну справу за ф. № 3 (додаток 9) поділяється на дві частини і містить відомості, з одного боку, про суть кримінальної справи, що надійшла до суду, строки її розгляду, провадження в касаційній інстанції, а з другого боку, про обвинуваченого, суть злочину, вирок, потерпілих та завдані матеріальні і моральні збитки. Підставою для відображення в обліку та звітності про злочинність результатів розгляду кримінальної справи судом є Довідка про наслідки розгляду справи судом за ф. № 6 (додаток 7). При направленні прокурору кримінальної справи з подальшим її переданням до суду слідчий заповнює п. 1—14 довідки за ф. № 6 на кожного обвинуваченого і приєднує їх до справи. Після набрання вироком, постановою про закриття справи, постановою (ухвалою) про застосування примусових заходів медичного характеру законної сили секретар суду заповнює відповідні пункти про результати розгляду справи та подає на підпис судді. Перевіривши достовірність результатів розгляду справи, суддя підписує дану довідку. Зазначені довідки за всіма розглянутими справами, у тому числі розслідуваними прокурором або слідчим прокуратури, повертаються судами із супровідними листами (під розписку або надсилаються листом на замовлення) у правоохоронні органи за місцем проведення слідства не пізніше 5-ти робочих днів з дня набрання рішенням суду (вироком, постановою, ухвалою) законної сили чи повернення справи після розгляду судом апеляційної інстанції (касаційної інстанції — у випадку винесення вироку апеляційним судом). У разі одержання із суду довідки за ф. № 6 працівник з обліково-статистичної роботи органу вносить відомості про судимість у журнал обліку злочинів і не пізніше трьох робочих днів з дня надходження довідок пересилає їх до обліково-реєстраційного підрозділу для використання цих документів у статистичному і оперативно-довідковому обліку осіб, які вчинили злочини. Первинним документом для складання статистичних звітів за вироками (постановами, ухвалами) суду, які набрали законної сили, порядок роботи з ними від моменту заповнення до передання їх до архіву є статистична картка на підсудного (обвинуваченого) (далі — статкартка), (додаток 8). Статкартка даної форми заповнюється тільки стосовно осіб, які після набрання вироком (постановою, ухвалою) законної

43

44


сили будуть обліковуватися за статтею КК України в редакції 2001 року. Статкартка заповнюється тільки стосовно осіб, щодо яких до суду на розгляд надійшли кримінальні справи з обвинувальними висновками або з постановами про застосування примусових заходів медичного характеру чи стосовно яких судом порушено кримінальну справу в порядку, визначеному ст. 27 Кримінальнопроцесуального кодексу України. Суддя, який головує в судовому засіданні, особисто заповнює статкартку на засудженого; виправданого; особу, справу стосовно якої закрито; особу, визнану неосудною, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру. На кожного підсудного (обвинуваченого) заповнюється окрема статкартка. Статкартка складається з п’яти розділів: I. «Відомості про підсудного (обвинуваченого) на момент учинення злочину». II. «Відомості про злочин». ІII. «Відомості про вирок (ухвалу, постанову) суду». IV. «Відомості про результати розгляду апеляції». V. «Відомості про результати розгляду справи в касаційній інстанції». У розділі II стисло викладається суть обвинувачення згідно з обвинувальним висновком, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру чи постановою судді про порушення кримінальної справи у справах, що порушуються не інакше як за скаргою потерпілого. П. 15—22 заповнюються згідно з вироком (постановою, ухвалою) суду. Наприклад, у п. 15 група відображається як організована тільки в разі визнання її судом організованою. У разі обвинувачення особи в учиненні кількох злочинів у п. 15—22 проставляються цифрові визначення, що відповідають злочинам, за які передбачена більш сувора міра покарання. Розділ III заповнюється на підставі рішень місцевих, апеляційних та касаційного судів (касаційного — тільки в разі перевірки вироку, ухвали чи постанови апеляційного суду, винесених ним як судом першої інстанції, або перевірки вироку чи постанови апеляційного суду, винесених ним в апеляційному порядку), для чого введено додаткові квадрати, заповнюючи які, потрібно керуватися такими правилами:

 підсудний вважається виправданим тільки в разі повного його виправдання за всіма статтями висуненого обвинувачення;  особа вважається такою, що справу стосовно неї закрито, тільки в разі закриття кримінальної справи за всіма статтями висуненого обвинувачення;  у разі засудження особи за кількома статтями в п. 24 «в» вона обліковується за тією статтею КК України в редакції 2001 року, санкція якої передбачає більш сувору міру покарання; Розділи IV і V заповнюються в разі надходження апеляції чи касаційної скарги або касаційного подання. Місцеві суди щомісяця до 10-го числа направляють до територіального управління ДСА (військові місцеві суди — військовим апеляційним судам регіонів, Військово-Морських сил) для обробки статкартки на підсудних (обвинувачених), вироки щодо яких набрали законної сили. За останній місяць перед звітним періодом статкартки надходять двічі — перший раз — до 20-го числа, другий — разом зі звітом про розгляд місцевими судами кримінальних справ. Обліково-статистична картка на цивільну справу за ф. № 5 (додаток 10) заводиться в день надходження до суду позову, а далі в ній відображаються процесуальні дії, строк і наслідки розгляду позову, оскарження в касаційній інстанції. Друга половина картки містить відомості про сторони в цивільному процесі: позивача і відповідача, ухвалу суду, надходження до виконання, розгляд за протестом у наглядовій інстанції. Обліково-статистична картка на справу про адміністративне правопорушення за ф. № 7 (додаток 11) заповнюється на кожну особу і відображає демографічні характеристики правопорушника, місце роботи, характер правопорушення, суму заподіяних збитків, результати розгляду справи та її наслідки для правопорушника. Обліково-статистична картка на справу в порядку виконання вироку, ухвали, постанови за ф. № 9 (додаток 12) також заповнюється на кожну особу залежно від результатів зміни судового рішення. У ній подається характеристика підсудного, яким судом і коли був засуджений, за якою статтею Кримінального кодексу, до якої міри покарання, чи має минулу судимість, ким порушено питання про перегляд справи і результати розгляду. Окремо обліковуються неповнолітні правопорушники. Наприклад, в обліково-статистичній картці на неповнолітнього, до якого застосовано примусові заходи виховного характеру за ф. № 11 (додаток 13) у разі винесення ухвали про закриття кримінальної справи у суді. Картка поділяється на дві частини, в одній з яких відо-

45

46


бражаються відомості про строк і результати розгляду справи, а в другій — про особу неповнолітнього та потерпілих. В обліково-статистичних картках на кримінальну касаційну справу за ф. № 27 (додаток 14) та на цивільну касаційну справу за ф. № 28 (додаток 15) фіксуються такі відомості: підстава для провадження в касаційній інстанції, рух справи і наслідки її розгляду касаційною інстанцією. У наглядовій інстанції судів реєструються справи і скарги, витребувані в порядку нагляду, та справи, які надійшли до розгляду за протестом. На такі справи і скарги заповнюються обліковостатистичні картки на кримінальну наглядову справу за ф. № 33 (додаток 16) та на цивільну наглядову справу за ф. № 35 (додаток 17), де містяться дані про справу, засуджених або позивачів та відповідачів, наслідки розгляду справи порядком нагляду. У нотаріальних установах статистичне спостереження здійснюється у списковій формі. Усі нотаріальні дії чітко фіксуються у спеціальних журналах. Найважливішим документом, який веде кожний нотаріус, є журнал реєстрації нотаріальних дій. У ньому чітко відображається дата, реєстраційний номер та вид нотаріальної дії. Правильність ведення цього журналу контролюється управліннями юстиції, а тому під час його заповнення слід дотримуватися таких правил:  чіткого встановлення дати нотаріальної дії;  чіткої нумерації сторінок та нотаріальних дій;  обов’язковості підпису кожної особи, за участю якої відбулася нотаріальна дія. Важливими документами є також журнали вхідної та вихідної інформації. Саме завдяки журналу реєстрації вхідної кореспонденції можна встановити, які документи надійшли до нотаріуса, що мають певне юридичне значення для здійснення нотаріальних дій, та чи був нотаріус поінформований важливою інформацією для вчинення нотаріальних дій. Журнал вихідної кореспонденції є важливим свідченням повноти і правильності ведення документації. Наприклад, чи було відправлено запит до якогось органу для отримання необхідного документа (довідки про відсутність заборони чи іншого); чи було поінформовано органи опіки щодо договорів відчуження нерухомого майна, що належать неповнолітнім; чи надіслано усю інформацію до управління юстиції, інформаційного центру або інших юридичних та фізичних осіб. Ведеться також «Журнал обліку спадкових справ», який відображає, де і коли вчинялися спадкові нотаріальні дії, кому видане свідоц-

тво про спадщину і т. ін., та «Журнал обліку накладених заборон», з якого чітко можна побачити, за які саме дії було накладено заборони. Отже, належна організація первинного обліку нотаріальних дій є певною гарантією забезпечення конституційних прав і інтересів окремих громадян і юридичних осіб, а також контролю за діяльністю нотаріальних установ.

47

48

2.6. Державна статистична звітність в органах МВС, прокуратури, судів Звітність правоохоронних органів є основним джерелом статистичної інформації про суспільно-правові явища і процеси. Звітність складається на основі даних первинного обліку злочинності, цивільних та адміністративних правопорушень. Звітність правоохоронних органів поділяється на державну статистичну звітність, яка розробляється і затверджується Державним комітетом статистики України, та внутрішньовідомчу адміністративну звітність, яка затверджується спільним наказом Держкомстату та відповідного правоохоронного відомства (Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Державної служби безпеки, Державної судової адміністрації та ін.). Ця звітність є обов’язковою для відповідних правоохоронних органів. За періодичністю подання статистична звітність поділяється на місячну, квартальну, піврічну та річну. Залежно від терміновості подання звітність може передаватися експрес-поштою, електронною поштою, телетайпом. Правоохоронні органи різних рівнів складають і подають близько ста різних форм державної і відомчої статистичної звітності, а тому зосередимо свою увагу на найважливіших формах державних статистичних спостережень. Перелік основних державних спостережень та статистичних звітів правоохоронних міністерств і відомств наведено в додатку 18. Місячна статистична звітність органів МВС, прокуратури, служби безпеки, які здійснюють попереднє слідство та дізнання за ф. 1-СЛМ «Основні показники органів досудового слідства», стисла і містить лише 24 показники про рух справ та число осіб затриманих, виправданих і щодо яких провадження справи закрито. Щоквартально органами слідства та дізнання складається Звіт про роботу органів досудового слідства за ф. 1-СЛ, який налічує вісім розділів. Розділ І «Справи, по яких закінчено слідство» — це велика комбінаційна таблиця, яка за видами злочинів (20) згід-


но зі статтями Кримінального кодексу подає кількість переданих до суду справ з обвинувальним вироком та для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, кількість закритих справ, а також відносно якої кількості осіб подано до суду справи. Розділ ІІ «Робота слідчого апарату» відображає рух кримінальних справ, строк розслідування незакінчених справ з установленням особи, яка вчинила злочин, кількість заарештованих осіб по закінчених справах у розподілі за строком тримання під вартою, кількість слідчих станом на кінець кварталу. Розділ ІІІ «Затримання осіб в якості підозрюваних» характеризує кількість затриманих осіб та кількість звільнених осіб за відповідними причинами звільнення. У розділі ІV наводяться дані щодо осіб, стосовно яких провадження закрито за реабілітуючих підстав; у розділі V — зупинені справи в цілому та у випадках, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин, або коли обвинувачений ухиляється від слідства. Розділи VI і VІІ характеризують додаткове розслідування справ за окремими видами злочинів, які повернуті прокурором або судом та його результати. Останній розділ VIII стосується забезпечення відшкодування збитків по закінчених кримінальних справах у національній та іноземній валюті в цілому і в тому числі за окремими напрямками економічної діяльності (у кредитно-фінансовій і банківській системі, у зовнішньоекономічній діяльності, в аграрнопромисловому та паливно-енергетичному комплексах, у сфері економіки). Основними формами статистичної звітності прокуратури є «Показники роботи прокурора» за ф. ПМ (місячна) та «Звіт про роботу прокурора» за ф. П (піврічна), зміст яких виходить за межі відомостей про стан злочинності і боротьби з нею до загальної характеристики правопорядку в країні. У них відображено результати загального нагляду, нагляду за дотриманням законів органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю, нагляду за дотриманням законів у місцях позбавлення волі та місцях утримування під вартою, а також дані про участь прокурора в розгляді кримінальних справ у судах та в цивільному і господарському судочинстві. Наприклад, розділ VI піврічної ф. П «Розгляд скарг» містить три розгорнуті таблиці щодо вирішення скарг і їх задоволення, з яких питань вирішувались і задовольнялись скарги: з питань загального нагляду чи з питань застосування адміністративних стягнень, або з питань слідства і дізнання чи кадрових питань; а також інформацію про стан законності, роз’яснення законодавства.

Статистична звітність судових органів складається з цілого ряду форм, які висвітлюють роботу судів із розгляду кримінальних справ, роботу судових виконавців, роботу Верховного суду, роботу обласних та районних судів як першої, так і касаційної та наглядової інстанцій. Суди складають і подають до Державної судової адміністрації і до статистичних органів за місцем розташування такі головні форми: 1) Звіт про роботу судів першої інстанції з розгляду кримінальних справ за ф. 1; 2) Звіт про розгляд судами справ про адміністративні правопорушення та осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності за ф. 1-АП; 3) Звіт про роботу судів першої інстанції з розгляду цивільних справ за ф. 2; 4) Звіт про роботу судів з виконання вироків і рішень за ф. 4. Основою для складання цих форм звітів є статистичні картки на кримінальні і цивільні справи, на виконавське провадження, а також реєстраційні журнали, які ведуться в кожному суді згідно з інструкцією. Звіти за формами 1 і 2 складають районні, міські, обласні суди за півріччя та рік. Звіт за ф. 1 містить інформацію про рух усіх кримінальних справ та закінчених провадженням за видами злочинів, і кількість засуджених або виправданих осіб, кількість осіб, справи яких закрито чи повернуто на додаткове розслідування, або кількість осіб, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру. У звіті усі справи поділяються за мірами покарання, а потерпілі — за статтю, віком і за об’єктом завдання шкоди (життю, здоров’ю, матеріальної, моральної), наводяться також відомості про провадження за поданнями в порядку виконання вироків, ухвал, постанов. У звіті за ф. 2 рух цивільних справ та суми матеріальної і моральної шкоди подаються за категоріями справ, поділених на три групи: справи позовного провадження, спори, пов’язані з адміністративно-правовими відносинами, і справи окремого провадження. Звіт за ф. 1-АП складають лише один раз на рік органи, посадові особи яких уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Цей звіт складається з однієї величезної таблиці, де за назвою статті Адміністративного кодексу або адміністративного правопорушення, яке не ввійшло до Кодексу, але передбачене іншими законодавчими актами, подаються показники про кількість розглянутих правопорушень та кількість осіб,

49

50


стосовно яких винесено рішення про накладення адміністративного стягнення; сума накладеного і стягненого штрафу; встановлений розмір заподіяної матеріальної шкоди; відшкодування. Особливою частиною статистичної звітності для правознавців-господарників є система статистичних спостережень правопорушень у сфері економічної діяльності, які виявляються відповідними правоохоронними органами і відображаються в певних формах звітів. 1. Єдиний звіт про злочинність на території України за ф. № 1 містить інформацію про злочини проти держави, державної та колективної власності, господарські та службові злочини за статтями Кримінального кодексу, за місцем скоєння злочину; інформацією щодо виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів за окремими їхніми характеристиками. 2. Звіт про зареєстровані злочини і результати роботи на території України за ф. № 1-А дає змогу проаналізувати кількість зареєстрованих економічних злочинів; виявлених осіб, підозрюваних у їх скоєнні, а також кількість кримінальних справ щодо злочинів економічного спрямування, які перебувають у провадженні, кількість направлених до суду, закінчених розслідуванням та зупинених справ. У звіті враховується також кількість економічних злочинів, учинених стосовно об’єктів Національного банку, Ощадбанку, кас господарських суб’єктів, художніх, історичних та інших культурних цінностей; установлена сума завданих матеріальних збитків, їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності. Знаходять відображення у звіті також результати оперативно-розшукової діяльності ОВС та податкової міліції в боротьбі з економічною злочинністю. 3. Звіт про осіб, які вчинили злочини на території України, за ф. № 2 дозволяє всебічно їх охарактеризувати за статево-віковим складом, соціальним станом, сферою діяльності, зайнятістю та іншими соціально-демографічними і юридичними ознаками. 4. Звіт про виявлені підрозділами прокуратури і ОВС злочини у сфері економічної діяльності за ф. № 5 містить інформацію про кількість економічних злочинів у цілому та виявлених на підприємствах, в установах, організаціях за видами економічної діяльності; кількість виявлених осіб, які вчинили економічні злочини (притягнутих або звільнених від кримінальної відповідальності, їх соціальний та службовий стан), у цілому і на підприємствах, установах, організаціях за видами економічної діяльності; кількість виявлених фактів виготовлення, зберігання, придбання, пе-

ревезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або фактів збуту державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; вилучення майна та цінностей для забезпечення відшкодування матеріальних збитків. 5. Звіт про результати боротьби з організованими групами та злочинними організаціями за ф. № 1-03 подає характеристику організованих злочинних груп та злочинних організацій економічного спрямування; завдані ними матеріальні збитки, їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності щодо злочинів, учинених ОГ та ЗО у сфері економіки. 6. Звіт про роботу органів досудового слідства та дізнання за ф. № 1-СЛ характеризує рух справ про злочини, скоєні у сфері економіки, в яких закінчено досудове слідство та дізнання (усього закінчено справ, направлено справ до суду з обвинувальним висновком; направлено справ до суду для звільнення від кримінальної відповідальності; закрито справ), а також забезпечення відшкодування збитків слідчими ОВС у закінчених кримінальних справах (сума встановлених збитків; сума відшкодованих збитків; сума накладеного арешту на майно). 7. Цікавою є експрес-інформація «Відомості про злочини економічної спрямованості», яка в регіональному розрізі відображає окремі види злочинів економічного характеру, завдані матеріальні збитки та їх відшкодування у сфері економіки.

51

52

2.7. Контроль вірогідності даних статистичного спостереження Контроль вірогідності здійснюється на всіх етапах збору і обробки статистичних матеріалів: під час заповнення формулярів статистичного спостереження, складання звітів, розробки статистичних даних і складання аналітичних таблиць. Особливе значення контроль має на початку спостереження, бо помилки, яких припустилися на цьому етапі, впливають на всі подальші розрахунки. Контроль — це насамперед перевірка даних спостереження на їх повноту та вірогідність. Контроль повноти даних, тобто зовнішній контроль, здійснюється візуально і полягає у встановленні, чи від усіх джерел надійшла інформація, чи всі показники заповнені в документах первинного обліку та формах звітів. Наприклад, чи всі суди області подали звіти до обласної судової адміністрації. Вірогідність даних перевіряється засобами арифметичного чи


логічного контролю. Арифметичний контроль ґрунтується на використанні взаємозв’язків між різними показниками звітів та перевірці всіх узагальнювальних показників і погодженні тих із них, які виводяться один з одного. Це балансові зв’язки між показниками або контрольні арифметичні підсумки. Так, в усіх формах статистичної звітності судів про розгляд кримінальних або цивільних справ з метою забезпечення вірогідності даних введено контрольну суму: надійшло справ у звітному періоді плюс залишок незакінчених справ на початок періоду дорівнює закінчено справ провадженням плюс їх залишок на кінець періоду. Отже, арифметичний контроль дає змогу виявляти і виправляти лише помилки в розрахунках. Для встановлення змістовних помилок здійснюється логічний контроль, який полягає у зіставленні відповідей на взаємозв’язані питання, що дає змогу виявляти їх несумісність. Якщо, наприклад, засуджений був службовцем, то за логікою, він освічений, тобто соціальна категорія порівнюється з освітою і заняттям. Можна виявити помилки, порівнюючи правові показники різних регіонів або зіставляючи дані поточного періоду з попереднім. Звичайно, здебільшого встановити вірогідність даних неможливо (коли помилки виходять за межі логічного та арифметичного контролю). Отже, необхідно враховувати природу помилок. Залежно від причин виникнення розрізняють помилки:  репрезентативності — виникають під час вибіркового спостереження через несуцільність реєстрації даних і порушення принципів випадковості добору;  реєстрації — виникають у будь-якому спостереженні внаслідок неправильного встановлення фактів або неправильного їх запису. Залежно від природи виникнення помилки реєстрації можуть бути випадковими або систематичними. Випадкові помилки виникають унаслідок збігу випадкових обставин, а саме через неуважність реєстратора або незосередженість респондента. Вони викривлюють дані спостереження в той чи інший бік, проте завдяки величезній кількості випадків їхня дія врівноважується, і вони істотно не впливають на результати. Більш небезпечними є систематичні помилки, які виникають у результаті постійних спотворень в одному напрямі. Такі помилки істотно зміщують результати спостереження в один бік (збільшення або зменшення). Систематичні помилки поділяються на ненавмисні (виникають унаслідок необґрунтованості програм спостереження, некомпетентності реєстраторів, неосвіченості респондентів) та навмисні (ви-

никають через свідоме викривлення фактів з певною метою). Прикладом навмисних помилок є масові факти приховування доходів від оподаткування, приписки у звітах, приховування виторгу від реалізації в комерційній торговельній мережі, пунктах громадського харчування. З боку держави такі акції підлягають адміністративному та кримінальному покаранню. Проте цим перекрученням можна запобігти, якщо усунути умови для їх виникнення, а також ужити дієвих заходів контролю (наприклад, обов’язкова наявність касових апаратів).

53

54

?

Питання і завдання для самоконтролю

1. Що називається статистичним спостереженням? Які його завдання? 2. За ступенем реєстрації даних статистичні спостереження можуть бути: а) похідними; б) первинними; в) вторинними. 3. Назвіть загальні вимоги до якості даних статистичного спостереження: а) повнота і вірогідність; б) невідповідність програмі і непорівнюваність у часі; в) точність і своєчасність; г) доступність і відкритість. 4. Назвіть та охарактеризуйте етапи статистичного спостереження. 5. Назвіть три об’єкти спостереження в кримінально-правовій статистиці: а) злочини; б) кримінальні справи; в) злочинці; г) покарання. 6. Об’єктом спостереження в цивільно-правовій статистиці є: а) адміністративні правопорушення; б) цивільні справи; в) сторони в цивільному процесі; г) судові рішення. 7. Як у правовій статистиці називається первинний елемент об’єкта спостереження, який є носієм ознак, що підлягають реєстрації: а) одиниця спостереження; б) одиниця вимірювання; в) одиниця сукупності. 8. Як у правовій статистиці називається первинна ланка, яка подає статистичну інформацію про суспільно-правові явища і процеси: а) одиниця обліку; б) одиниця спостереження; в) одиниця сукупності. 9. Що є одиницею спостереження та елементом сукупності в різних галузях правової статистики? 10. Чим відрізняється програма спостереження в кримінально-правовій і цивільно-правовій статистиці? 11. Установіть основні форми статистичного спостереження у правоохоронних органах: а) спеціально організовані обстеження; б) моніторинг; в) анкетування; г) статистична звітність. 12. Назвіть два види статистичного спостереження за охопленням правових явищ: а) одноразове; б) несуцільне; в) монографічне; г) суцільне. 13. За часом проведення статистичні спостереження поділяються на три види: а) монографічне; б) періодичне; в) одноразове; г) поточне. 14. Збір первинних даних про суспільно-правові явища та процеси здій-


снюється такими трьома способами: а) документальним; б) самореєстрацією; в) безпосереднім спостереженням; г) опитуванням. 15. Залежно від форми документи первинного обліку поділяються так: а) реєстраційні листки; б) документи карткової форми; в) тести; г) документи журнальної форми. 16. На основі яких матеріалів заповнюються документи єдиного первинного обліку злочинів: а) матеріалів кримінологічного вивчення злочинності; б) матеріалів кримінальної справи; в) матеріалів опитування населення? 17. Які документи первинного обліку злочинності заповнюються в органах досудового слідства та дізнання? 18. Які документи первинного обліку використовуються в судах? 19. Яким чином організовано первинний облік нотаріальних дій? 20. Які статистичні звіти складаються органами досудового слідства? 21. Які аналітичні можливості статистичної звітності органів прокуратури? 22. В яких статистичних звітах відображено діяльність судів першої, касаційної та наглядової інстанції? 23. На основі якого статистичного звіту можливе дослідження адміністративних правопорушень? 24. В яких статистичних звітах міститься інформація про злочинність у сфері економічної діяльності? 25. Яку відповідальність несуть посадові особи за порушення порядку заповнення та подання державної статистичної звітності: а) адміністративну; б) кримінальну; в) дисциплінарну? 26. Що таке точність і вірогідність статистичної інформації про суспільно-правові явища і процеси? 27. Назвіть три види контролю вірогідності даних статистичного спостереження: а) логічний; б) арифметичний; в) зовнішній; г) адміністративний.

55


Правова статистика має широку систему показників, які всебічно характеризують кримінально-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові явища і процеси, висвітлюють діяльність органів слідства, прокуратури, судів, виправно-трудових закладів. Статистичний показник — це узагальнювальна характеристика правових явищ і процесів, в якій поєднуються кількісна та якісна їх визначеність. Якісна визначеність зумовлюється суттю суспільно-правового явища і відображається назвою показника, а кількісний бік — числовим значенням та відповідною одиницею виміру. Якісний зміст показника поєднується з його числовим вираженням за допомогою моделі показника, що містить його назву, алгоритм розрахунку, одиницю, застосовувану під час вимірювання, а також місце та час, на який припадає явище чи процес. Показники розрізняють за способом обчислення, ознакою часу та аналітичними функціями. За аналітичною функцією розглядають показники, що відбивають обсяг явища, його середній рівень, інтенсивність прояву, структуру, зміну в часі або порівняння в просторі.

За способом обчислення правові показники поділяються на первинні і похідні. Первинні визначаються зведенням даних статистичного спостереження й подаються у формі абсолютних величин (кількість зареєстрованих злочинів, кількість засуджених осіб тощо). Похідні показники обчислюються на базі первинних або інших похідних показників. Вони мають форму середніх або відносних величин. За ознакою часу показники поділяються на інтервальні та моментні. Інтервальні характеризують правове явище за певний період часу (день, декаду, місяць, рік). До моментних відносять показники, що дають кількісну характеристику правових явищ на певний момент часу. Інтервальні показники залежать від довжини періоду, за який вони обчислюються. Особливістю первинних інтервальних показників є адитивність, тобто можливість підсумовування. Похідні показники здебільшого неадитивні. Абсолютні показники характеризують розміри соціально-правових явищ. Ідеться про обсяги сукупності чи окремих її частин (кількість елементів) та відповідні їм обсяги значень правової ознаки. Абсолютні показники — іменовані числа, тобто мають свої одиниці вимірювання. З метою узагальнення облікових даних навіть на рівні окремого суб’єкта господарювання, а тим більше на рівні видів діяльності чи економіки в цілому використовуються вартісні (грошові) вимірники. Одиницею вимірювання може бути національна валюта, валютні еквіваленти, валюта інших держав. Не завжди абсолютна величина є підсумком значень ознаки в окремих складових сукупності. Часом вона визначається за певним правилом, певною методикою на основі інших показників. Статистичний аналіз даних правової статистики починається з вивчення саме абсолютних показників. Так, абсолютними показниками характеризують загальну кількість зареєстрованих злочинів та господарських правопорушень, загальну суму збитків, кількість злочинів за видами (злочинів проти держави, власності, життя, свободи особи тощо). Відображаючи розміри правових явищ, абсолютні величини мають пізнавальне та практичне значення. У складі абсолютних значень фігурують два показника: чисельність сукупності (наприклад, кількість справ, що надійшли до суду; кількість справ, в яких прийнято рішення, тощо) і обсяг ознаки (наприклад, строк позбавлення волі, вік злочинця). Абсолютні величини відображають або рівні, що характеризують стан явища на певний момент (кількість злочинів у конк-

56

57

Розділ 3 СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ПРАВОВОЇ СТАТИСТИКИ

3.1. Поняття і види статистичних показників. 3.2. Система показників кримінально-правової статистики. 3.3. Система показників цивільно-правової статистики. 3.4. Показники статистики правоохоронних органів та судів. 3.5. Відносні показники правової статистики. 3.6. Сучасні проблеми формування системи показників правової статистики. Питання і завдання для самоконтролю. 3.1. Поняття і види статистичних показників


ретному році, чисельність неповнолітніх злочинців у даному році), або результати процесів за певний період (дані про зміну кількості злочинів за п’ять, десять років тощо). Абсолютні статистичні показники надають правильну характеристику суспільним явищам тільки в тому разі, коли їх підраховано щодо явищ одноякісних, однорідних. Аналізуючи, наприклад, динаміку такого явища, як хуліганство, слід ураховувати, що за дрібне хуліганство настає відповідальність не у кримінальному, а в адміністративному порядку. Таким чином, показник чисельності осіб, які скоїли хуліганські дії, включає в себе як дані про осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за хуліганство, так і дані про осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство. Характеризуючи розміри правових явищ — чисельність досліджуваної сукупності чи обсяг правової ознаки, — абсолютні показники озброюють дослідника важливими відомостями. Однак ці відомості, як правило, дають змогу помічати лише загальні тенденції правового процесу. Для з’ясування закономірності та взаємозв’язку між окремими правовими явищами, між правовими та іншими соціальними явищами виконуються різного роду порівняння та зіставлення. З цією метою абсолютні показники приводять до порівнянного вигляду. Показники, що характеризують сукупність одиниць, поєднаних у групи або в цілому та приведених до порівнянного вигляду, є узагальнювальними показниками. Перелік абсолютних показників залежить від галузі правової статистики і виду правоохоронного органу.

Статистичні показники, на яких ґрунтується кримінально-правова статистика, залежно від типів законодавства поділяються на такі основні групи. І. Адміністративне законодавство.  Кількість розглянутих правопорушень, щодо яких винесено постанови (рішення);  кількість осіб, відносно яких винесено постанови (рішення);  види адміністративних стягнень;  розміри штрафів;  розмір установлених унаслідок правопорушень та відшкодованих збитків.

ІІ. Кримінальне законодавство. ІІ.1. Дані єдиного звіту про злочинність на території України. Кількість зареєстрованих злочинів: а) загальнокримінальної спрямованості; б) економічної спрямованості; в) учинених організованими злочинними групами; г) у сфері наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. ІІ.2. Дані про осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів (характеристики):  за віковим складом;  за статевим;  за зайнятістю;  за соціальним статусом;  за рецидивом. ІІ.3. Дані про осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. ІІ.4. Дані про осіб, відносно яких винесено вироки судів:  статево-віковий склад;  міри кримінального покарання;  терміни покарання. ІІ.5. Інформація за даними Департаменту України з питань виконання покарань:  кількість установ;  дані про чисельність спецконтингенту за видами установ;  наявність, рух та склад засуджених. ІІІ. Кримінально-процесуальне законодавство. ІІІ.1. Кількість справ, в яких закінчено дізнання і досудове слідство:  закінчено справ;  направлено до суду з обвинувальним висновком;  направлено до суду для звільнення від кримінальної відповідальності;  закрито справ. ІІІ.2. Інформація про розгляд судами кримінальних справ:  закінчено провадженням справ;  кількість осіб, справи яких знаходяться в суді;  кількість справ, провадження за якими зупинено;  кількість осіб у справах із закінченим провадженям. Показники кримінально-правової статистики, що характеризують процес боротьби зі злочинністю, поділяються на три групи: а) показники попереднього розслідування, які враховують діяльність органів, які розслідують злочини та встановлюють осіб, які

58

59

3.2. Система показників кримінально-правової статистики


винні у скоєнні злочину. Цей розділ включає в себе облік злочинів, скоєння яких стало відомим органам дізнання та слідства; облік заходів із розслідування злочинів: строки розслідування, розкриття злочинів, затримка, вибір мір покарання; б) показники кримінального судочинства, які відображають роботу судів першої, другої інстанцій з розгляду кримінальних справ. Цей розділ включає в себе облік злочинів у кримінальних справах, що надійшли та розглянуті; облік підсудних; облік основних процесуальних дій судів; закриття кримінальних справ тощо; в) показники виконання вироків, які відображають роботу виправно-трудових установ. Цей розділ включає в себе облік осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі за категоріями, облік діяльності виправно-трудових установ за видами режиму. Найбільш небезпечним явищем сьогодення є міждержавна організована злочинність. Тому для моніторингу розвитку цього явища Рішенням Ради голів Урядів СНД від 4 червня 1999 року затверджено систему показників, відповідно до якої формується міждержавна база даних. Ця система має такий вигляд: Розділ 1: Злочини, скоєні організованими злочинними формуваннями — усього у тому числі: ― бандитизм; ― навмисне вбивство, з них на замовлення; ― незаконне позбавлення волі; ― контрабанда; ― тероризм; ― розкрадання майна; ― вимагання; ― злочини, пов’язані з виготовленням та збутом підроблених коштів або цінних паперів; ― злочини, пов’язані з незаконним обігом дорогоцінних металів; ― злочини, пов’язані з незаконним обігом зброї; ― злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків, сильнодіючих та психотропних речовин. Розділ 2: Члени організованих злочинних угруповань (за тими самими видами злочинів). Розділ 3: Вилучення матеріальних цінностей у розслідуваних кримінальних справах та матеріалах про злочини, скоєні організованими злочинними угрупованнями: ― іноземної валюти; ― підроблених коштів;

― предметів антикваріату; ― дорогоцінних металів; ― кольорових металів; ― нафти, нафтопродуктів; ― деревини; ― вогнепальної зброї; ― наркотичних та психотропних речовин. Перелік статистичних показників підготовлено Виконавчим комітетом СНД разом з Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю на території держав СНД на підставі інформації відповідних статистичних служб.

60

61

3.3. Система показників цивільно-правової статистики У цивільно-правовій статистиці слід розрізняти такі показники:  цивільного судочинства;  видів і категорій цивільних справ;  виконання судових рішень. До показників цивільного судочинства належать: 1) кількість цивільних справ, які надійшли до суду; 2) кількість закінчених судочинством цивільних справ; 3) наслідки вирішення цивільних справ; 4) характеристики позивачів та відповідачів; 5) тривалість цивільного судочинства; 6) кількість цивільних справ, на які надійшли касаційні скарги і протести; 7) наслідки касаційного розгляду справ. Класифікація цивільних справ за видами позовів передбачає врахування таких груп показників:  кількості справ, що виникають із трудових правовідносин;  кількості справ, що виникають із сімейних правовідносин;  кількості справ, що виникають із житлових правовідносин;  кількості справ про право власності;  кількості справ про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я чи смерті громадянина;  кількості справ, пов’язаних із договірними відносинами;  кількості справ про авторські та винахідницькі права;  кількості справ про захист гідності і честі та ін.


Усередині кожної групи показників подається детальна характеристика видів цивільних справ. Показники виконання судових рішень ураховують кількість задоволених позовів повністю або частково; кількість відмов у позові; кількість розглянутих цивільних справ за касаційними скаргами і протестами; остаточні наслідки розгляду цивільних справ.

Органами досудового слідства є міліція, служба безпеки, прокуратура, основне завдання яких полягає в урахуванні та розслідуванні скоєних злочинів. Показники діяльності цих органів охоплюють усю сукупність різнобічних їхніх функцій. Виокремлюючи сукупність питань, які безпосередньо стосуються боротьби зі злочинністю, слід установити дві головні групи показників:  показники розслідування і попередження злочинів;  показники адміністративних стягнень. До першої групи належать показники врахування злочинів, оперативної роботи їх розслідування, руху кримінальних справ, кількості затриманих, засобів розкриття і попередження злочинів. До другої групи входять кількість адміністративних правопорушень і сума накладених за їх скоєння адміністративних стягнень. Урахування кримінальних справ слідчими органами поєднується з обліком їхнього руху. Відповідно виокремлюють:  залишок незакінчених справ на початок звітного періоду;  прийнято справ до провадження у звітному періоді;  закінчено справ з обвинувальним висновком;  закінчено справ із постановою про застосування примусових заходів медичного характеру;  закінчено справ з постановою для вирішення судом питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності;  закрито справ;  направлено справ за підслідністю;  приєднано до інших справ;  залишок незакінчених справ на кінець звітного періоду. До показників, які характеризують наслідки оперативної роботи органів слідства, належать: кількість розкритих злочинів, кількість арештів, кількість справ, направлених до суду, кількість припинених розслідуванням кримінальних справ, тривалість розслідування злочинів.

Статистикою розслідування злочинів розроблено також узагальнювальні показники оперативної роботи. 1) Кількість складених протоколів: ― щодо пригод, подій, випадків; ― щодо адміністративних правопорушень; 2) кількість зроблених обшуків; 3) кількість затриманих осіб; 4) вартість вкраденого майна; 5) вартість знайденого майна. До системи показників статистики органів прокуратури крім характеристик слідчої її діяльності належать показники судового та загального нагляду. Основні показники судово-наглядової роботи прокуратури такі:  кількість порушених кримінальних чи цивільних справ з ініціативи прокурора;  кількість розглянутих у суді кримінальних чи цивільних справ за участю прокурора;  кількість винесених протестів щодо кримінальних чи цивільних справ;  кількість цивільних справ, розглянутих у порядку нагляду;  кількість задоволених або відхилених у звітному періоді протестів. До складу показників загального прокурорського нагляду входять сумарні показники:  кількість протестів, внесених щодо рішень органів влади і державного управління: задоволених, відхилених і нерозглянутих;  кількість скарг, які надійшли до прокуратури від окремих громадян, за певними видами питань: вирішених і задоволених; строки їх вирішення. Система показників судових органів поділяється на три групи:  показники судової організації;  показники кримінального і цивільного судочинства;  характеристики засуджених і виконання судових рішень. До показників першої групи належать кількість судів, їх види залежно від справ, які ними розглядаються, чисельність і склад суддів. Показники кримінального судочинства доповнюють систему показників кримінально-правової статистики відомостями про таке:  кількість судових засідань;  кількість кримінальних справ, які надійшли до суду, з урахуванням їхнього руху;

62

63

3.4. Показники статистики правоохоронних органів та судів


 кількість розглянутих кримінальних справ з винесенням обвинувального вироку, з винесенням виправдального вироку, переданих на додаткове розслідування, призупинених, закритих;  кількість засуджених і виправданих осіб;  міри покарання. Особливу групу показників становлять соціально-демографічні та юридичні характеристики засуджених: статево-віковий склад, соціальна категорія, освіта, заняття, громадянство, вид діяльності, наявність минулої судимості, співучасть, мотиви, стадія злочину, об’єкт злочинних посягань, сума завданих збитків та інші. Показники виконання судових рішень відображають кількість виправних колоній загального, посиленого, суворого та особливого режиму, слідчих ізоляторів і тюрем, виховно-трудових колоній, ЛТП, їх лімітну наповнюваність; чисельність та склад контингенту в установах з питань виконання покарань, наявність та склад засуджених і їхній рух у названих закладах; стан дисципліни і злочинності серед засуджених; заходи адміністрації установ з виконання покарань щодо виправлення і перевиховання засуджених.

Якщо, наприклад, чисельник — кількість адміністративних правопорушень, а знаменник — чисельність населення, то відносний показник характеризуватиме кількість адміністративних правопорушень, що припадає на одиницю населення, якою найчастіше буває 100 000. У правовій статистиці застосовуються п’ять видів відносних показників: 1) відносні показники інтенсивності; 2) відносні показники структури; 3) відносні показники координації; 4) відносні показники динаміки; 5) відносні показники порівняння. 1. Відносні показники інтенсивності характеризують поширеність певного правового явища у відповідному середовищі. Це іменовані величини, в яких поєднуються одиниці вимірювання чисельника і знаменника. У правовій статистиці за допомогою відносних показників інтенсивності вивчається поширеність різних правопорушень. Показник інтенсивності при цьому обчислюється за формулою:

3.5. Відносні показники правової статистики Абсолютні статистичні показники, розглянуті раніше, відтворюють різні аспекти діяльності правоохоронних органів та окремих галузей правової статистики. Для порівняння абсолютних показників у часі по одному об’єкту або території, у просторі між різними об’єктами або територіями, різних правових ознак одного й того самого об’єкта використовуються відносні показники, обчислювані як частка від ділення двох абсолютних показників, один з яких порівнюється, а інший є базою порівняння або основою відносного показника. Відносний показник характеризує, у скільки разів чисельник співвідношення перевищує базу порівняння, яку частку він становить у всій сукупності, скільки одиниць однієї абсолютної величини припадає, наприклад, на 10 000 іншої. Отже, відносний показник є результатом порівняння, а тому може виражатися в коефіцієнтах, якщо співвідношення помножити на 1, у процентах — якщо на 100, у проміле — якщо на 1000, у продециміле — якщо на 10 000, у просантиміле — якщо на 100 000. Найчастіше відносні правові показники виражаються в коефіцієнтах і процентах, показники поширеності правопорушень серед різних категорій населення — у продециміле та просантиміле. 64

k ін 

П О, Н

де П — кількість правопорушень; Н — середньорічна чисельність наявного населення; О — одиниця населення, якою може бути 1000, 10 000 і 100 000. Частковими показниками інтенсивності правопорушень є коефіцієнти злочинності та судимості, які залежно від бази порівняння поділяються на загальні і диференційовані. Загальні коефіцієнти злочинності і судимості визначаються за формулами: k зл 

З С  100 000; k суд   100 000, Н Н

де С — кількість засуджених за вироками судів, що набрали законної чинності; Н — середньорічна чисельність усього наявного населення. Ці коефіцієнти характеризують кількість зареєстрованих злочинів або кількість засуджених, яка припадає на 100 000 усього наявного населення, і відображають потерпання населення від злочинності. 65


Диференційовані коефіцієнти злочинності і судимості обчислюються за формулами: k зл 

С З  100 000,  100 000; kсуд  Н 14 р. і ст Н 14 р. і ст

де Н 14 р.і ст — середньорічна чисельність наявного населення у віці настання кримінальної відповідальності. Вони характеризують кримінальну активність населення даного віку. Розраховуючи коефіцієнти злочинності, варто брати до уваги деякі особливості, пов’язані з природою цього соціального явища й організацією статистичного спостереження. Кількість злочинів, чисельність виявлених правопорушників, кількість засуджених підсумовуються за певні періоди часу, тобто утворюють інтервальні ряди даних. Чисельність населення являє собою моментний ряд на початок року або на момент перепису населення. Крім того, статистика населення розрізняє постійне і наявне населення. Оскільки протиправні дії чиняться як населенням, що постійно проживає, так і тимчасовими жителями, то коефіцієнти злочинності розраховуються на середньорічну чисельність наявного населення. Коефіцієнти злочинності можуть розраховуватися не лише для всього населення, а й за окремими соціальними групами: віковими (з урахуванням неповнолітніх); статевими (жінок і чоловіків); професійними; зайнятими в економіці і безробітними; раніше засудженими тощо. Докладнішу характеристику злочинності можна дістати, розглянувши не тільки загальну кількість зареєстрованих злочинів, а й загальну кількість розкритих злочинів, виявлених правопорушників, попередньо заарештованих, усіх засуджених за злочини, у тому числі до позбавлення волі, ув’язнених, потерпілих тощо. Відношення цих показників до середньорічної чисельності населення дають відповідні коефіцієнти: розкриття злочинів, виявлених правопорушників, віктимізації (потерпілих), судимості, призонерства (ув’язнених). Для об’єктивного оцінювання рівня окремих груп і видів злочинів розраховуються коефіцієнти насильницьких, корисливих, економічних злочинів, убивств, крадіжок, зґвалтувань і т. ін. Сукупність різних коефіцієнтів дає змогу об’єктивніше оцінювати рівень злочинності та її видів і дає можливість аналізувати її в динаміці та просторі (за територіями). 66

2. Відносні показники структури характеризують склад сукупності правових явищ за певною правовою ознакою. Вони обчислюються співвідношенням розмірів складових частин явища до загального підсумку. Відносні показники структури називаються частками або питомою вагою і виражаються в коефіцієнтах або відсотках. Сума відносних показників структури дорівнює 1 або 100 %. Зміни у складі сукупності правових явищ за певний період часу відображають структурні зрушення. Різниця між відповідними частками двох періодів часу або двох сукупностей називається відсотковими пунктами. Щоб визначити структуру правових явищ, необхідно абсолютні значення окремих частин поділити на загальний підсумок і помножити на 100: di 

Пі  100 ,  Пі

де d i — відносний показник структури; Пі — окремі складові правового явища. Приклад обчислення таких показників наведено в табл. 3.1. Таблиця 3.1 РОЗПОДІЛ ЗАСУДЖЕНИХ ЗА ВИРОКАМИ СУДІВ, ЩО НАБРАЛИ ЗАКОННОЇ ЧИННОСТІ, ЗА ОКРЕМИМИ ВИДАМИ ЗЛОЧИНІВ У 2002 році В УКРАЇНІ Кількість засуджених, тис.

У % до підсумку

194,2

100,0

за крадіжки

44,0

22,7

грабежі

10,3

5,3

розбої

4,5

2,3

вимагання

1,0

0,5

хабарництво

0,5

0,3

навмисні вбивства і замахи на вбивство

3,1

1,6

навмисні тяжкі тілесні ушкодження

4,2

2,2

зґвалтування і спроби зґвалтування

0,7

0,4

хуліганство

7,7

4,0

Вид злочину

Усього засуджено: У тому числі:

67


3. Відносні показники координації. Поглиблений аналіз структури передбачає оцінювання співвідношень, пропорцій між окремими складовими одного цілого. Такий різновид порівнянь подається відносними показниками координації, які показують, скільки одиниць однієї частини сукупності припадає на 1, 100 і 1000 одиниць іншої, узятої за базу порівняння. Вибір бази порівняння довільний. Наприклад, коефіцієнт збалансованості статі показує, скільки засуджених чоловіків припадає на кожну 1000 засуджених жінок або навпаки. У правовій статистиці такі відносні показники відображають притаманні суспільно-правовому явищу співвідношення складових частин (співвідношення одного виду злочину з іншим), пропорцій його розвитку. У цій групі відносних показників у юридичній літературі розглядається коефіцієнт «ураженості» злочинністю різних груп населення, який характеризує відношення частки певної групи населення (вікової, соціальної) у складі контингенту злочинців та частки відповідної групи у складі всього населення у віці настання кримінальної відповідальності. Цей коефіцієнт показує, наскільки частка групи серед осіб, що скоїли злочини, більша або менша за частку такої самої групи населення. За умови рівних часток коефіцієнт ураженості дорівнює одиниці. 4. Відносні показники динаміки характеризують напрям та інтенсивність зміни правового явища у часі і визначаються співвідношенням значень цього показника за два періоди чи моменти часу. При цьому базою порівняння може бути або попередній, або віддаленіший у часі рівень. Якщо база порівняння стала, то показники динаміки наступних періодів визначаються у відсотках до цієї бази за формулою: k дин 

yi  100 . y0

Якщо базою порівняння є рівні попереднього періоду, то показники динаміки за кожний наступний рік визначаються у відсотках до змінної бази за формулою: k дин 

yi  100 , yi 1

де yi — поточний рівень правового явища; yi 1 — попередній рівень правового явища; y0 — базисний рівень правового явища. Приклад обчислення таких показників наведено в табл. 3.2. 68

Таблиця 3.2 ДИНАМІКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НАРКОТИКАМИ, В УКРАЇНІ ЗА 1990—2002 роки Кількість зареєстрованих злочинів

У % до 1990 року

У % до попереднього року

1990

7236

100,0

100,0

1991

11028

152,4

152,4

1992

14720

203.4

133,5

1993

25268

349,2

171,7

1994

28316

391,3

112,1

1995

38181

527,7

134,8

1996

38258

528,7

100,2

1997

38348

530,0

100,2

1998

39940

552,0

104,2

1999

42823

591,8

107,2

2000

45748

632,2

106,8

2001

47903

662,0

104,7

2002

58085

802,7

121,3

Роки

Наведені в табл. 3.2 показники динаміки унаочнюють безперервне зростання злочинів, пов’язаних із наркотиками, як порівняно з 1990 роком, так і порівняно з попереднім роком. 5. Відносні показники порівняння дають змогу порівнювати правові явища в окремих регіонах або в окремих правоохоронних чи інших органах. Вони обчислюються як співвідношення однойменних правових показників, які характеризують різні об’єкти або території і стосуються одного й того самого періоду. База порівняння (об’єкт чи територія) вибирається довільно, але методика розрахунку цих показників має бути однаковою. Наприклад, 2002 року в Дніпропетровській області коефіцієнт злочинності становив 1451 просантиміле, а коефіцієнт судимості — 366 просантиміле. Того самого року в Чернівецькій області ці показники відповідно дорівнювали 515 просантиміле та 275 просантиміле. Якщо за базу порівняння взяти Чернівецьку область, то показники порівняння становитимуть: k пор.  злоч

1451 366  2,8; k пор.   1,3. 515 275 суд 69


Отже, кількість зареєстрованих злочинів на 100 000 населення в Дніпропетровській області у 2,8 раза більша, ніж у Чернівецькій, а кількість засуджених за вироками судів, що набули законної чинності, на 100 000 населення в Дніпропетровській області лише в 1,3 раза більша, ніж у Чернівецькій. 3.6. Сучасні проблеми формування системи показників правової статистики Для відстежування тенденцій людського розвитку в Україні відповідно до міжнародних вимог фахівцями Держкомстату розроблено відповідну систему показників, до якої однією з важливих складових входить блок із показників правової статистики (табл. 3.3). Таблиця 3.3 ФАКТОРИ, ЩО ПОСЛАБЛЮВАЛИ СУСПІЛЬСТВО ПРОТЯГОМ 1990—2001 років Показник

1990

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

навмисних убивств і 2823 замахів на вбивство

4783

4896

4529

4563

4624

4806

4655

зґвалтувань і спроб 2661 зґвалтування

1947

1752

1510

1334

1288

1151

1051

Кількість зареєстрованих злочинів, тис.:

злочинів, пов’язаних із наркотиками

7236 38 181 38 258 38 348 39 940 42 823 45 748 47 905

Зґвалтування (на 100 тис. жінок ві- 16,7 ком 15—59 років)

12,0

10,9

9,5

8,4

8,2

7,4

6,8

Злочини, пов’язані з наркотиками (на 100 тис. населення)

14,0

74,2

74,9

75,7

79,4

85,8

92,4

99,3

Кількість осіб, узятих під варту й засуджених, які перебувають у слідчому ізоляторі/тюрмі, тис.

…

43,8

45,1

44,3

43,0

44,7

46,2

41,1

70

Закінчення табл. 3.3 Показник

1990

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Кількість осіб, які утримуються в уста- 91,3 156,2 167,2 163,3 156,5 167,7 172,0 148,2 новах з виконання покарань, тис. Кількість ув’язнених на 100 тис. насе- 176,0 303,1 327,2 322,1 311,1 336,0 347,5 307,1 лення Частка підлітків віком 14—17 років се- 12,1 7,8 7,9 7,7 7,8 7,9 8,7 9,9 ред засуджених, %

Аналітичні показники, що виступають нині як критерії для оцінювання роботи правоохоронних органів в Україні, цілком відповідають теоретичним засадам правової статистики. Виявляти позитивні та негативні моменти в роботі правоохоронних органів дають змогу показники рівня розкриття злочинів, тривалості термінів розслідування злочинів, якості розслідування. Відповідно аналізуються і результати роботи судів з розгляду кримінальних справ. Обсяги проведеної роботи визначаються за кількістю кримінальних справ, розглянутих судами за звітний період, за показниками навантаження на одного суддю. Якість розгляду кримінальних справ характеризується відсотком відмінених та змінених вироків, при цьому відміна вироку розглядається як більш серйозний недолік у роботі судді. Як показує досвід, такі проміжні показники-індикатори діяльності правоохоронних органів мають право на існування, необхідно лише періодично переглядати методологію їх розрахунків відповідно до змін кримінально-процесуального законодавства. Проте вивчення методологічних рекомендацій ООН щодо збору і аналізу статистичних даних у галузі кримінального правосуддя свідчить і про потребу розробки методології додаткового узагальнювального показника, що комплексно характеризує роботу всіх правоохоронних органів із забезпечення правопорядку і базується на остаточних вироках суду — кінцевому результаті кримінального процесу. Лише найбільш розвинуті у статистичному розумінні країни сьогодні мають дані, що пов’язують різні компоненти системи кримінального правосуддя, а саме: кількість осіб, що підозрювалися у скоєнні злочину (виявлені особи), обвинувачених у скоєнні злочину, засуджених і ув’язнених. Для проведення роботи з упровадження додаткових принципово нових статистичних показників результатів боротьби зі злочин71


1. Що називається статистичним показником? Які обов’язкові складові його моделі? 2. За якими ознаками класифікуються статистичні показники: а) за способом обчислення; б) за аналітичними функціями; в) за ознакою часу; г) за адитивністю?

3. На які види поділяються правові показники за способом обчислення: а) моментні та інтервальні; б) первинні та похідні; в) адитивні та неадитивні? 4. Як називаються показники, що характеризують рівні, обсяги, розміри правових явищ: а) відносні; б) середні; в) абсолютні; г) узагальнювальні? 5. Назвіть розділи системи показників кримінально-правової статистики відповідно до основних стадій кримінального процесу: а) показники попереднього розслідування; б) показники виконання покарань; в) показники загального прокурорського нагляду; г) показники кримінального судочинства; д) показники органів досудового слідства. 6. Згідно із системою показників кримінально-правової статистики злочинність вимірюється: а) кількістю постраждалих від злочинів; б) кількістю розглянутих судами всіх інстанцій кримінальних справ; в) кількістю скоєних злочинів; г) кількістю осіб, що скоїли злочини. 7. Назвіть основні групи показників цивільно-правової статистики відповідно до основних стадій цивільного процесу: а) показники цивільного судочинства; б) показники судового нагляду в цивільних справах; в) показники видів і категорій цивільних справ; г) показники виконання судових рішень. 8. Яким чином класифікуються цивільні справи за видами позовів? 9. Назвіть показники руху кримінальних справ в органах досудового слідства. 10. В яких узагальнювальних показниках обліковується оперативна робота слідчих органів? 11. За допомогою яких показників вимірюється обсяг роботи слідчого: а) кількості розкритих злочинів; б) кількості виконаних слідчих дій; в) кількості закінчених кримінальних справ; г) кількості осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. 12. З яких розділів складається система статистичних показників роботи прокуратури? 13. Охарактеризуйте показники судового і загального прокурорського нагляду. 14. Які групи включає в себе система показників судових органів? 15. У правовій статистиці для аналізу діяльності правоохоронних органів найчастіше використовуються такі види відносних показників: а) показники структури і координації; б) порівняння в часі і просторі; в) поширеності правопорушень у певному соціальному середовищі; г) середні показники правопорушень. 16. Визначте вид відносного показника, який характеризує частку окремих видів злочинів у загальній їх кількості: а) координації; б) структури; в) порівняння; г) динаміки. 17. Визначте вид відносного показника, який характеризує зміну рівня правового явища в часі: а) порівняння; б) інтенсивності; в) динаміки; г) структури.

72

73

ністю, які б ґрунтувалися на фактах, установлених вироком суду, постає потреба розв’язати низку проблем:  визначити одиницю обліку, відносно якої можна буде здійснювати спостереження та розрахунки (ураховуючи, що вирок суду виноситься лише відносно особи, а не до справи, не до злочину), саме особу підозрюваного у скоєнні злочину, обвинуваченого, засудженого, ув’язненого доцільно взяти за одиницю обліку;  визначити період для обліку показників (проблема часу), оскільки дуже часто особа притягується до відповідальності в одному році, а засуджується в іншому;  розробити й упровадити єдину картку первинного обліку на особу, яка проходить через різні стадії кримінального правосуддя;  доповнити окремі форми державної статистичної звітності з правової статистики додатковими показниками. Актуальне сьогодні й питання визначення реального стану правопорядку з урахуванням громадської думки. Розгляд правових питань потребує порівняння науково обґрунтованих показників об’єктивного стану того чи іншого правового явища і відповідних суб’єктивних оцінок відносно цього явища. Тому з метою доповнення інформаційного поля показниками оцінювання населенням України соціального самопочуття та соціальної безпеки розроблено показники стосовно фізичної безпеки населення, що визначаються на підставі відповідей на такі запитання: 1. Чи почуваєте Ви себе в безпеці або в небезпеці? 2. Протягом останніх 12 місяців чи були Ви особисто потерпілим від будь-яких видів жорстокості чи насильства, таких як грабіж, фізичне насильство тощо? 3. Як Ви оцінюєте роботу правоохоронних органів (окремо міліції, прокуратури, податкової міліції, суду)? Ці укрупнені блоки запитань з докладним розшифруванням включено до щорічного анкетування населення, яке починаючи з 2000 року проводиться органами державної статистики з питань базової захищеності населення.

?



18. Установіть вид відносного показника, який характеризує поширеність правопорушень у певному середовищі: а) структури; б) динаміки; в) координації; г) інтенсивності. 19. За даними табл. 3.4 обчисліть для кожної вікової групи коефіцієнти ураженості злочинністю, порівняйте і проаналізуйте їх.

Закінчення табл. 3.5 Кількість осіб, на яких накладено стягнення у вигляді штрафу

Адміністративні правопорушення

Таблиця 3.4 РОЗПОДІЛ ЗАСУДЖЕНИХ І ЧИСЕЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ЗА ВІКОВИМИ ГРУПАМИ В 1990 ТА 2002 роках

Вікова група, років

Частка засуджених у відповідному році, %

2001

2002

2001

2002

70 814

77 792

1457,4

1540,3

3 525 231

3 047 375

61 105,7

71 683,3

У житлово-комунальному господарстві

35 352

37 615

1214,1

1324,5

У торгівлі

389 972

381 110

32 699,0

32 167,4

У галузі стандартизації

28 546

23 718

2922,7

2288,6

437 145

400 268

15 940,7

15 517,2 28 164,7

У сільському господарстві

Середньорічна чисельність наявного населення, % до підсумку

Сума накладеного штрафу, тис. грн

На транспорті

1990

2002

1990

2002

14—17

12,1

10,4

5,6

6,4

18—24

24,5

29,7

9,5

10,4

25—29

21,0

17,9

6,9

7,1

Такі, що посягають на громадський порядок

30 і старші

42,4

42,0

58,2

61,1

Такі, що посягають на встановлений порядок управління

336 401

339 982

15 940,7

Разом

100,0

100,0





Разом

5 201 175

4 732 922

178 234,3 181 451,2

20. За даними табл. 3.5 обчисліть відносні показники динаміки і структури адміністративних правопорушень. Зробіть висновки.

Таблиця 3.5 РОЗПОДІЛ КІЛЬКОСТІ ОСІБ, НА ЯКИХ НАКЛАДЕНО СТЯГНЕННЯ, ТА СУМИ НАКЛАДЕНОГО ШТРАФУ ЗА ВИДАМИ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У 2001 ТА 2002 роках

Адміністративні правопорушення

Кількість осіб, на яких накладено стягнення у вигляді штрафу

Таблиця 3.6 КІЛЬКІСТЬ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ ЗЛОЧИНІВ ТА КІЛЬКІСТЬ ЗАСУДЖЕНИХ ПО РЕГІОНАХ УКРАЇНИ У 2002 році

Сума накладеного штрафу, тис. грн

2001

2002

2001

2002

У галузі охорони праці і здоров’я населення

191 830

218 910

14 014,1

17 618,9

У галузі охорони природи, пам’яток історії і культури

123 802

141 154

6747,7

6673,3

Такі, що посягають на власність

8937

8279

595,4

585,6

У промисловості, будівництві, енергетиці

53 145

56 719

3423,4

3887

74

21. За даними табл. 3.6 для кожної п’ятірки областей обчисліть: 1) загальний та диференційований коефіцієнти злочинності; 2) загальний та диференційований коефіцієнти судимості; 3) напишіть аналіз «географії» злочинності та судимості в наведених регіонах.

Кількість зареєстрованих злочинів, тис.

Кількість засуджених, тис.

Середньорічна чисельність населення, тис.

Частка населення у віці 14 років і старше, %

Україна

460,4

194,2

48230

84,8

Вінницька Житомирська Закарпатська Луганська Одеська

12,7 10,6 6,4 30,8 22,3

6,6 5,6 3,9 12,7 10,4

1763 1382 1256 2528 2459

85,2 84,1 80,3 85,9 84,7

Область (регіон)

75


Закінчення табл. 3.6 Кількість зареєстрованих злочинів, тис.


Середньорічна чисельність населення, тис.

6,7 46,0 12,7 11,0 10,9

3,2 21,6 7,1 5,5 6,0

1058 4808 1818 1168 1395

81,5 86,7 84,8 83,2 85,5

22,6

11,7

2026

84,4

14,6 18,1 35,9 4,6

6,3 7,0 13,9 2,5

1620 2619 2901 921

89,1 83,3 86,5 82,6

Дніпропетровська Івано-Франківська Миколаївська Тернопільська Чернігівська

50,6 7,6 12,6 5,3 10,5

13,0 2,8 6,6 2,4 5,9

3550 1407 1258 1138 1235

85,6 81,8 83,7 82,3 87,0

Запорізька Кіровоградська Сумська Рівненська Хмельницька

24,5 9,5 11,8 6,7 8,5

10,8 5,4 6,3 3,1 3,5

1919 1124 1290 1171 1423

85,5 84,9 90,2 89,7 91,1

Область (регіон)

Волинська Донецька Київська Херсонська Черкаська Автономна Республіка Крим Полтавська Львівська Харківська Чернівецька

76

Частка населення у віці 14 років і старше, %

Розділ 4 ЗВЕДЕННЯ І ГРУПУВАННЯ МАТЕРІАЛІВ СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ

4.1. Поняття статистичного зведення і групування. 4.2. Види статистичних групувань. 4.3. Основні питання методології статистичних групувань. 4.4. Ряди розподілу правових явищ. 4.5. Застосування групувань у кримінально- і цивільноправовій статистиці. 4.6. Табличний метод подання матеріалів правової статистики. 4.7. Графічне зображення правових показників. Питання і завдання для самоконтролю. 4.1. Поняття статистичного зведення і групування На першому етапі статистичного дослідження внаслідок масового статистичного спостереження правових явищ і процесів зібрано великий масив статистичної інформації про кожне окреме правопорушення та правопорушника. Щоб виявити характерні риси сукупності правових явищ, виявити зв’язки між її елементами, певні закономірності, зібрані первинні дані підлягають систематизації, що досягається на другому етапі статистичного дослідження шляхом їх зведення і групування. Упорядкування, систематизація і наукова обробка первинних статистичних даних називається статистичним зведенням. Метою систематичного зведення є систематизація первинних даних і отримання на цій основі зведеної статистичної характеристики правового явища в цілому за допомогою узагальнювальних показників. Статистичне зведення буває простим і складним. Просте зведення — це лише звичайний підрахунок підсумків первинних статистичних матеріалів, підсумовування окремих елементів і об’єднання їх у сукупності. 77


Складне зведення передбачає групування явищ і здійснюється за такою програмою:  вибір групувальних правових ознак і визначення порядку формування груп;  розробка системи правових показників для характеристики утворених груп;  підрахунок групових і загальних підсумків;  викладення результатів зведення у вигляді статистичних таблиць і графіків. За способом організації робіт розрізняють централізоване і децентралізоване зведення. Коли йдеться про централізоване зведення, первинні дані зосереджуються, обробляються і систематизуються в одному центральному органі — Міністерстві внутрішніх справ, Державній судовій адміністрації, Міністерстві юстиції чи Генеральній прокуратурі, а також у Державному комітеті статистики України. У разі децентралізованого зведення вся робота з узагальнення даних спостереження виконується на місцях, а в центральний юридичний орган надсилаються лише зведені матеріали. У правоохоронних органах переважає децентралізоване зведення, оскільки вони складають і розробляють переважно статистичну звітність, а до спеціально організованих обстежень одноразового характеру звертаються дуже рідко. Наприклад, звітність окремих районних судів подається в обласне управління судової адміністрації, де зводиться по області в цілому, і лише зведена форма подається до Державної судової адміністрації, де отримуються загальнодержавні підсумки про діяльність судової системи. Аналогічно розробляється і звітність органів внутрішніх справ та прокуратури. Зведення має здійснюватися автоматизованим способом із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій. За відсутності комп’ютерної техніки на місцях зведення може виконуватися вручну. Групування полягає в поділі сукупності правових явищ на групи за істотними правовими ознаками. Групування правових явищ — це суб’єктивний технічний засіб поділу їх сукупності на окремі частини, тому, формуючи групи, необхідно додержувати єдиних наукових вимог. Провідним принципом використання групувань є всебічний аналіз правового явища, який дає змогу встановити його типові риси і внутрішні відмінності. Другою вимогою є чітке визначення істотних правових ознак, а третьою — науково обґрунтоване формування груп таким чином, щоб в окремі групи об’єднувались подібні правові явища, а утворені групи істотно відрізнялись одна від одної.

Зведення і групування по суті своїй — єдиний неподільний процес, взаємозв’язані дії. Спочатку підраховується загальна кількість статистичних карток на скоєний злочин чи кримінальну справу, а потім їх поділяють на однорідні групи за якоюсь правовою ознакою, тобто групують. За допомогою правильно виконаного зведення і групування можна визначити співвідношення груп між собою і їхню структуру в усій сукупності, встановити статистичні закономірності. Здобуті внаслідок зведення і групування правові показники є матеріалом для подальших етапів статистичного дослідження правових явищ.

78

79

4.2. Види статистичних групувань У правовій статистиці групування використовуються для розв’язання різноманітних завдань. Найголовніші з них такі:  виявлення соціально-правових типів, груп, категорій правопорушень;  вивчення структури правопорушень та структурних зрушень, які в них відбуваються;  дослідження взаємозв’язку і залежності між правопорушеннями та соціально-економічними факторами, які їх породжують. Відмінності в цільовому призначенні групувань, у завданнях, які вони вирішують у статистичному аналізі правопорушень, дають змогу поділити їх на типологічні, структурні та аналітичні. Найширшого застосування у правовій статистиці набули типологічні групування, за допомогою яких виокремлюють найхарактерніші групи, типи правових явищ, визначають істотні відмінності між ними, а також спільні для всіх груп ознаки. У правовій статистиці три типи правовідносин — кримінально-правові, цивільно-правові і адміністративно-правові — визначають її галузі. У кримінально-правовій статистиці типологічні групування такі: розподіл злочинів за видами, за статтями Кримінального кодексу; розподіл засуджених за соціальним станом, за об’єктом посягань, за освітою, за видом скоєного злочину тощо. Прикладом типологічного групування може бути розподіл учасників організованих злочинних груп за ступенем співучасті (табл. 4.1).


Таблиця 4.1 СКЛАД ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ В ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ГРУПАХ В УКРАЇНІ 2000 року ЗА СТУПЕНЕМ СПІВУЧАСТІ Ступінь співучасті

Кількість осіб

Частка осіб, % до підсумку

1998

2000

1998

2000

Організатор Підмовник Виконавець Пособник

1148 31 3447 210

961 19 2935 161

23,6 0,5 72,0 3,9

23,7 0,6 71,3 4,3

Разом

4836

4076

100,0

100,0

Зазвичай від ступеня співучасті залежить ступінь вини у скоєнні злочину і певна міра покарання відповідно до Кримінального кодексу. Найбільшу частку у складі злочинних груп становлять, природно, виконавці (72 %) та їх організатори (близько 24 %). Структурні групування характеризують розподіл якісно однорідної сукупності правових явищ на групи за кількісними правовими ознаками. Їх метою є вивчення структури одноякісних правових явищ шляхом установлення змін кількісного характеру. За допомогою структурних групувань у кримінально-правовій статистиці вивчається структура засуджених за віком, за кількістю судимостей, за строком покарання; структура кримінальних справ за строком розслідування або судового розгляду. Порівняння структури правових явищ у часі або у просторі дає змогу охарактеризувати структурні зрушення. Наприклад, розподіл заарештованих за часом перебування під вартою у слідчих ізоляторах (тюрмах) характеризує табл. 4.2. Таблиця 4.2 КІЛЬКІСТЬ ТА СКЛАД ОСІБ, УЗЯТИХ ПІД ВАРТУ, ЗА ТЕРМІНОМ УТРИМАННЯ У СЛІДЧИХ ІЗОЛЯТОРАХ В УКРАЇНІ ЗА 1995 І 2000 роки Термін утримання, місяців

Кількість осіб на кінець року

Частка осіб, % до підсумку

1995

2000

1995

2000

До 2 Від 2 до 6 Від 6 до 9 Від 9 до 12 Від 12 до 18 Понад 18

17174 11001 2803 1115 501 280

15183 11186 2338 1219 802 625

52,2 33,5 8,5 3,4 1,5 0,9

48,4 35,7 7,4 3,9 2,6 2,0

Разом

32874

31353

100,0

100,0

80

Дані табл. 4.2 засвідчують незмінність структури осіб, узятих під варту за терміном утримання в СІЗО і тюрмах, бо близько половини їх утримувалось під вартою до 2 місяців і ще близько третини — від 2 до 6 місяців, а це становить приблизно 85 % усіх заарештованих. Але у структурі осіб за 5 років відбулися певні структурні зрушення в напрямку збільшення частки осіб з довшим терміном перебування під вартою, тобто від 9 і більше місяців, частка яких 2000 року зросла на 2,5 процентних пункта. Аналітичні групування застосовуються для встановлення зв’язку і взаємозалежності між правовими явищами і характерними для них ознаками, які пов’язані між собою. Взаємозв’язані правові ознаки поділяються на факторні і результативні. Факторні правові ознаки характеризують причини, мотиви або умови вчинення правопорушень, а результативні — їх наслідки. Зв’язок між ними виявляється в тому, що зміна значень факторної ознаки спричиняє відповідну зміну результативної правової ознаки. Наприклад, вплив вживання алкогольних напоїв на рівень злочинності, вплив стажу роботи водієм на кількість автотранспортних пригод; вплив сімейно-побутових умов на кількість житлових або сімейних спорів; вплив рівня безробіття населення на рівень злочинності і т. ін. За кількістю групувальних ознак групування поділяються на прості і складні. Розподіл правових явищ на групи за однією правовою ознакою називається простим, а за двома і більше ознаками, взятими в комбінації, — складним, або комбінаційним. Прикладом складного групування може бути розподіл злочинів за розділами і статтями Кримінального кодексу. За характером групувального матеріалу групування може бути первинним або вторинним. Утворення груп за істотними правовими ознаками на основі даних статистичного спостереження називається первинним. Якщо нові групи утворюються за попередньо утвореними групами на основі первинного групування, воно називається вторинним. Вторинне групування — це по суті перегрупування на основі первинних групувань. Потреба у перегрупуванні виникає, коли необхідно порівняти структурні відмінності двох групувань. Перегрупування здійснюється двома методами: 1) об’єднанням інтервалів; 2) розподілом інтервалів. Якщо межі інтервалів первинного і вторинного групування збігаються, їхні частоти або частки підсумовуються. Коли інтервали необхідно розподіляти, то їхні частоти або частки поділяються пропорційно до поділу ширини інтервалу. 81


4.3. Основні питання методології статистичних групувань До найважливіших методологічних питань теорії групувань належать вибір істотних групувальних ознак; визначення кількості та означення груп, на які буде поділено сукупність правових явищ; установлення інтервалів групування. Провідним питанням методу групувань є правильний вибір групувальних ознак, від якого залежать наслідки статистичного дослідження правових явищ. Тому у виборі істотних групувальних ознак слід керуватися якісним, змістовним аналізом особливостей правових явищ. Статистична наука виробила такі головні правила обґрунтування вибору групувальних правових ознак:  на основі проникнення в сутність правового явища, його природи і законів розвитку; в основу групування слід покласти найістотніші правові ознаки, які відповідають завданням дослідження цього явища;  істотні групувальні ознаки мають добиратися з урахуванням конкретних особливостей правових явищ;  для всебічної характеристики складних правових явищ доцільно використовувати систему правових ознак. Усі групувальні правові ознаки поділяються на якісні (атрибутивні) і кількісні (варіаційні). Значення якісних групувальних ознак подаються словами, а кількісних — числами. Атрибутивні ознаки характеризують певні властивості, якості правових явищ. Наприклад, стать, освіта, національність, соціальний, сімейний стан злочинця, місце скоєння злочину, об’єкт посягань і т. ін. Різновидом атрибутивних ознак є альтернативні, коли один різновид правової ознаки виключає інший. Наприклад, рецидив злочину (або злочин скоєно вперше, або повторно), місце злочину (або в місті, або в сільській місцевості). Кількісні групувальні ознаки можуть бути дискретними і неперервними. Дискретні ознаки виражаються точно встановленими числами, наприклад кількість судимостей, кількість співучасників злочину. Неперервні групувальні ознаки набувають будь-яких значень, виражаються цілими і дробовими числами й реєструються з певною мірою точності. Наприклад, вік злочинця, сума завданих збитків, строк покарання, строк розслідування, строк судового розгляду, сума стягнення штрафу і т. ін. 82

Важливим питанням є також кількість груп, на які слід поділити сукупність правових явищ. Це питання вирішується залежно від виду групувальної ознаки. У разі групування правових явищ за атрибутивними ознаками не лише кількість груп, а й самі групи визначаються кількістю різновидів групувальної правової ознаки. За альтернативною правовою ознакою встановлюється лише дві групи. Так, коли йдеться про групування неповнолітніх за видом скоєного злочину, утворюється стільки груп, скільки видів злочинів скоїли неповнолітні; у разі групування злочинів за ступенем суспільної небезпеки, утворюється, наприклад, чотири групи — злочини невеликої тяжкості, злочини середньої тяжкості, тяжкі злочини і особливо тяжкі злочини або всього дві групи — тяжкі злочини і не тяжкі злочини; за формою вини також утворюють дві групи злочинів — навмисні і скоєні через необережність. Групуючи правові явища за варіаційними (кількісними) ознаками, стикаються з проблемою визначення кількості груп та інтервалів групування. Якщо правова групувальна ознака дискретна, то і кількість груп, і самі групи визначаються точно встановленими числами—значеннями, яких набуває ця ознака. Якщо правова групувальна ознака неперервна, то кількість груп залежить від ступеня варіації її значень і обсягу сукупності правових явищ, а тому в кожному окремому випадку її слід обґрунтовувати. Інтервалом групування називається різниця між найбільшим та найменшим значенням правової ознаки у групі. Інтервали бувають рівні та нерівні, відкриті та замкнені. Рівні інтервали застосовуються, коли значення правової ознаки х змінюються рівномірно. Ширина такого інтервалу h визначається за формулою: h 

x max  x min , де хmах, хmіn — найбільше m

та найменше значення правової ознаки; m — кількість груп. Наприклад, сума накладеного штрафу за адміністративні правопорушення на транспорті змінюється від 20 до 100 грн. При m = 4 довжина інтервалу становитиме: h 

100  20  80 (грн). 4

Якщо значення групувальної правової ознаки змінюється нерівномірно і в широких межах, то застосовуються нерівні інтервали, які прогресивно збільшуються або прогресивно зменшуються за довжиною і переважають у правовій статистиці. Нерівні інтервали встановлюють довільно, але так, щоб вони відображали зміст правових явищ, їхній кількісний стан, який визначає пере83


хід від однієї групи до іншої. Нерівні інтервали не повинні бути дуже широкими, щоб до них не входили несхожі правові явища. Наприклад, групуючи правопорушників за віком, слід ураховувати певні якісно-вікові особливості у поєднанні з кримінальноправовими положеннями. А тому застосовуються нерівні інтервали: 1) від 14 до 16 років — малолітні правопорушники, які мають обмежену кримінальну відповідальність; 2) від 16 до 18 років — неповнолітні правопорушники, які несуть кримінальну відповідальність за будь-які кримінальні правопорушення, але щодо них є низка кримінально-процесуальних особливостей; 3) від 18 до 25 років і 4) від 25 до 30 років — молодіжна група правопорушників, щодо яких немає ніяких кримінально-процесуальних особливостей, але це кримінально найактивніша вікова група. Таким чином, при побудові інтервалів групування необхідно добиватися, щоб в окремі групи об’єднувалися схожі правові явища, а групи виходили достатньо наповненими. Відкриті інтервали мають лише одну межу — верхню або нижню, а замкнені — обидві: і верхню, і нижню. Наприклад, наведені щойно вікові інтервали — закриті; віковий інтервал 30 років і старші — відкритий. Оскільки межі інтервалів збігаються, то віднесення граничного віку визначають слова останнього інтервалу «30 років і старші», тобто нижня межа замкненого інтервалу включається до нього, а верхня — ні. Так само вказуються межі інтервалів будь-яких неперервних правових ознак.

СХЕМАТИЧНО РЯД РОЗПОДІЛУ ЗОБРАЖУЄТЬСЯ ТАК: Варіанта х

Частота f

Частка d

х1 х2 х3 : хm

f1 f2 f3 : fm

d1 d2 d3 : dm

Разом

Σf

1,0

Залежно від виду правової ознаки, за якою побудовано ряди розподілу, вони поділяються на два види: атрибутивні та варіаційні. Атрибутивним називається ряд розподілу, побудований за якісною правовою ознакою. Побудувати атрибутивний ряд розподілу досить просто. Достатньо утворити стільки груп, скільки різновидів має атрибутивна правова ознака, і підрахувати, скільки разів повторюється кожне її найменування. Можна обчислити також частки за формулою: d i 

fi  100.  fi

Прикладами атрибутивних рядів розподілу можуть бути: розподіл засуджених за статтю, родом занять, соціальною групою, видом злочину, формою вини, освітою, громадянством і т. ін. Один із таких прикладів наведено в табл. 4.3. Таблиця 4.3

4.4. Ряди розподілу правових явищ

РОЗПОДІЛ ВИЯВЛЕНИХ ОСІБ, ПІДОЗРЮВАНИХ У СКОЄННІ ХАБАРНИЦТВА ЗА ЙОГО ВИДАМИ В УКРАЇНІ ЗА 1996 І 2000 роки

Найпростіший прийом, застосовуваний з метою подати зібрану первинну інформацію в узагальненому вигляді, — це побудова рядів розподілу. За допомогою ряду розподілу можна охарактеризувати структуру правового явища за певною правовою ознакою. Отже, ряд розподілу — це впорядкований поділ правових явищ на групи за істотною правовою ознакою. Будь-який ряд розподілу складається з двох елементів: варіант і частот. Варіанти — це окремі значення правової ознаки, а частоти — це числа, які показують, скільки разів ці значення повторюються. Варіанти позначаються літерою х, а частоти — f. Частоти, виражені в коефіцієнтах чи у відсотках до підсумку, називаються частками і позначаються літерою d.

Серед виявлених осіб найбільшу частку становлять особи, які одержували хабар, і в 1996, і 2000 році, коли вона скоротилась на 3,0 п. п.

84

85

1996

2000

Вид злочину Осіб

% до підсумку

Осіб


Одержання хабара Посередництво в хабарництві Давання хабара

552 33 242

66,7 4,0 29,3

640 32 332

63,7 3,2 33,1

Разом

827

100,0

1004

100,0


Варіаційний ряд характеризує зміну кількісної правової ознаки по сукупності правових явищ. Як уже зазначалося, варіаційні правові ознаки поділяються на дискретні і неперервні. Залежно від цього і варіційні ряди розподілу поділяються на два види: дискретні та інтервальні. Під час побудови дискретного ряду розподілу за дискретною правовою ознакою, кількість значень якої обмежена і чітко визначена, утворюється стільки груп, скількох значень набуває ця ознака. Обчислюється також частота повторення цих значень і визначаються частки. Прикладом дискретного варіаційного ряду розподілу може бути характеристика організованих злочинних груп за тривалістю їхньої діяльності (табл. 4.4). Таблиця 4.4 РОЗПОДІЛ ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ГРУП В УКРАЇНІ ЗА ТРИВАЛІСТЮ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА 1998 І 2000 роки Тривалість діяльності груп, років

1998

ється ширина інтервалу. Знаючи ширину інтервалу, можна визначити його межі починаючи з найменшого значення правової ознаки. Якщо значення правової ознаки змінюються рівномірно, то застосовуються рівні за шириною інтервали. Наприклад, нехай сума накладеного штрафу в 400 адміністративних правопорушеннях змінюється від 1000 до 2000 грн (табл. 4.5). За умови поділу їх на 5 груп з рівними інтервалами ширина кожного з них становитиме: h 

2000  1000  200 (грн). 5

Таблиця 4.5 РЯД РОЗПОДІЛУ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ЗА СУМОЮ НАКЛАДЕНОГО ШТРАФУ Інтервал групування за сумою накладеного штрафу, грн

Число адміністративних правопорушень

Частка правопорушень, % до підсумку

1000—1200 1200—1400 1400—1600 1600—1800 1800 і більше

40 100 130 80 50

10,0 25,0 32,5 20,0 12,5

Разом

400

100,0

2000

Кількість груп


Кількість груп


1 2 3 і більше

783 311 63

67,7 26,9 5,4

653 232 75

68,0 24,2 7,8

Разом

1157

100,0

960

100,0

У загальній кількості організованих злочинних груп найбільшу частку становлять групи, які було виявлено і знешкоджено протягом не більш як одного року (67,7 % у 1998 році і 68,0 % у 2000 році). Але поряд зі скороченням загальної кількості організованих злочинних груп спостерігається зростання частки з найбільшою тривалістю їхньої діяльності (на 2,4 п. п.). До дискретних рядів розподілу належать також розподіл кримінальних справ за кількістю обвинувачених, розподіл засуджених за кількістю минулих судимостей, розподіл групових злочинів за кількістю учасників групи. Графічно дискретні ряди розподілу зображають у вигляді полігону. За дискретною правовою ознакою, яка варіює в широких межах, та за неперервною правовою ознакою будується інтервальний ряд розподілу. При побудові інтервальних рядів розподілу передусім установлюється кількість груп за варіаційною правовою ознакою, на яку слід розподілити правові явища, та визнача-

За даними побудованого ряду розподілу переважають (57,5 %) адміністративні правопорушення, сума накладеного штрафу за скоєння яких змінюється від 1200 до 1600 грн. Інтервальні ряди розподілу з рівними інтервалами зображаються графічно у вигляді гістограми. Але в побудові рядів розподілу за варіаційними правовими ознаками, як уже зазначалося, переважно застосовуються нерівні інтервали, які дають змогу враховувати якісні відмінності правових явищ у кожній групі за кількісною ознакою. Так, групування засуджених за строком позбавлення волі відображає карну практику судів залежно від ступеня тяжкості скоєного злочину. Нерівні інтервали, які утворюються за строком позбавлення волі, встановлено у статистичній звітності, починаючи з групи «до 1 року» і закінчуючи «понад 15 років»; ураховують передбачене кримінальним законодавством максимальне покарання за злочини найменшої тяжкості, злочини середньої тяжкості, тяжкі злочини і особливо тяжкі злочини (табл. 4.6).

86

87


Таблиця 4.6. РОЗПОДІЛ ЗАСУДЖЕНИХ В УКРАЇНІ ЗА СТРОКОМ ПОКАРАННЯ ЗА 1995 І 2000 роки

4.5. Застосування групувань у кримінально- і цивільноправовій статистиці

(на кінець року)

1995

2000

Розподіл правових явищ за двома і більше правовими ознаками називається комбінаційним. Це, наприклад, рух цивільних справ за видами позовів, розподіл обвинувачених за віком та видом скоєного злочину, розподіл осіб, які вчинили злочини у складі організованих злочинних груп за віком або соціальним станом і ступенем співучасті.

Групування і класифікації у кримінально-правовій статистиці ґрунтуються на кримінальному законодавстві та на окремих теоретичних положеннях кримінологічних наук. У звітності правоохоронних органів усі суспільно небезпечні діяння класифікуються за такими юридичними ознаками. 1. За ступенем тяжкості (ст. 12 ККУ):  злочини невеликої тяжкості;  злочини середньої тяжкості;  тяжкі злочини;  особливо тяжкі злочини. 2. За спеціальним об’єктом злочинного посягання відповідно до Особливої частини ККУ:  злочини проти основ національної безпеки України;  злочини проти життя та здоров’я особи;  злочини проти волі, честі та гідності особи;  злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;  злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина;  злочини проти власності;  злочини у сфері господарської діяльності;  злочини проти довкілля;  злочини проти громадської безпеки;  злочини проти безпеки виробництва;  злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту;  злочини проти громадського порядку та моральності;  злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення;  злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації;  злочини проти авторитету державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднання громадян;  злочини проти використання електронно-обчислювальної техніки та комп’ютерних мереж;  злочини у сфері службової діяльності;  злочини проти правосуддя;

88

89

Строк покарання, років

Кількість засуджених, осіб


Кількість засуджених, осіб


До 1 1—2 2—3 3—5 5—8 8—10 10—15 Понад 15

4598 15 028 26 345 49 645 33 422 13 450 13 637 83

2,9 9,6 16,9 31,8 21,4 8,6 8,7 0,1

3135 12 816 28 501 56 918 41 031 15 035 14 360 243

1,8 7,4 16,6 33,1 23,8 8,7 8,4 0,2

У цілому

156 208

100,0

172 039

100,0

У складі засуджених за строком покарання спостерігаються такі закономірності. Найбільша частка припадає на засуджених на строк від 3 до 5 років включно, яка 1995 року становила 31,8 %, а 2000 року зросла на 1,3 п. п. Значною є також частка засуджених на строк від 5 до 8 років включно, яка теж у 2000 році збільшилась на 2,4 п. п. У кожній із трьох груп за строком покарання до трьох років включно, тобто за злочини невеликої тяжкості частка засуджених скорочується відповідно на 1,1, 2,2 і 0,3 п. п. Це може бути свідченням деякого зростання тяжкості злочинних діянь. Ряд розподілу з нерівними інтервалами графічно також зображається у вигляді гістограми, але за щільністю розподілу, тобто за кількістю елементів сукупності, яка припадає на одиницю ширини інтервалу за правовою ознакою. Якщо частота позначається — f, а ширина інтервалу — h, то щільність розподілу — f . Наприклад, у групі за строком покарання «від 10 до 15 років» h f h = 5, а f = 13637, отже,  13637 : 5 = 2727 (осіб). h


 злочини проти встановленого порядку несення військової служби;  злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. 3. За іншими ознаками складу злочину. а) За формою вини:  умисні злочини з прямим та непрямим умислом (ст. 24 ККУ);  необережні злочини, коли мала місце злочинна самовпевненість або злочинна недбалість (ст. 25 ККУ). б) За видом покарання (ст. 51 ККУ):  штраф;  позбавлення військового, спеціального звання, рангу або кваліфікаційного класу;  позбавлення права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність;  громадські роботи;  виправні роботи;  службові обмеження для військовослужбовців;  конфіскація майна;  арешт;  обмеження волі;  тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців;  позбавлення волі на певний строк;  довічне ув’язнення. в) За підслідністю:  справи, попереднє слідство в яких обов’язкове;  справи, попереднє слідство в яких необов’язкове;  протокольна форма досудової підготовки матеріалів;  справи, в яких слідство проводилось органами внутрішніх справ, прокуратурою, податковою службою, службою безпеки;  справи приватного обвинувачення. Злочини класифікуються також за іншими кримінологічними ознаками:  за галузями економіки або видами економічної діяльності;  за територіальною поширеністю;  за місцем і часом скоєння;  за окремими мотивами і способами скоєння (корисливі, насильницькі злочини);  за знаряддям скоєння злочину (вогнепальна зброя, вибухові речовини, холодна зброя);  за характеристиками особи злочинця.

Важливе місце посідають також групування злочинів, осіб, які їх скоїли, та заходів кримінально-правового впливу за кількісними правовими ознаками: 1) за строком розслідування; 2) за строком судового розгляду; 3) за строком позбавлення волі; 4) за кількістю учасників скоєння злочину; 5) за кількістю минулих судимостей; 6) за сумою завданих матеріальних збитків і іншими. Наведена класифікація злочинів за певними групувальними ознаками не є вичерпною, але сприяє дослідженню різних аспектів злочинності. Достатньо широкого застосування набули групування і в цивільно-правовій статистиці. За допомогою групувань у цивільноправовій статистиці вивчаються структура цивільних справ за видами позовів, поділ позивачів та відповідачів, поділ цивільних справ за строками провадження і т. п. Відповідно до Цивільного кодексу України всі цивільні справи поділяються на три категорії: І. Справи позовного провадження. ІІ. Справи, пов’язані з адміністративно-правовими відносинами. ІІІ. Справи окремого провадження. Кожна категорія цивільних справ поділяється на види і групи. Так, справи позовного провадження поділяються на трудові, сімейні, житлові, справи про спадщину, про відшкодування збитків у разі втрати годувальника, про порушення податкового законодавства, про захист честі та гідності і інші. А з трудовими правовідносинами, наприклад, пов’язані такі справи:  про поновлення на роботі;  про виплату заробітку;  про відмову в прийнятті на роботу;  про відшкодування матеріальних збитків. Позивачі і відповідачі в цивільно-правовій статистиці групуються за складом сторін:  фізичні особи — окремі громадяни;  юридичні особи — підприємства, установи, організації різних форм власності і організаційно-правових форм. Застосовуються в цивільно-правовій статистиці й кількісні правові ознаки, за якими, наприклад, вивчається поділ цивільних справ за строком судового провадження; поділ розлучених у суді пар за тривалістю шлюбу; поділ матеріальних збитків, завданих при виконанні трудових обов’язків, за галузями економіки і т. ін.

90

91


Наведені групування в цивільно-правовій статистиці знаходять своє практичне застосування у звітності судових органів, що дає змогу діставати найповніше уявлення про їхню діяльність. 4.6. Табличний метод подання матеріалів правової статистики Результати статистичного зведення і групування подаються у вигляді статистичних таблиць. Це форма систематизованого та раціонального викладення правових показників, які наочно ілюструють найважливіші аспекти правових явищ і процесів. За логічним змістом статистична таблиця розглядається як «статистичне речення», підметом якого є об’єкти дослідження, а присудком — система показників, які описують досліджувані об’єкти, тобто підмет. Статистична таблиця складається у два етапи. На першому проектується макет таблиці, на другому таблиця заповнюється правовими показниками. Макет статистичної таблиці — це комбінація горизонтальних рядків і вертикальних граф, на перетині яких утворюються клітинки. МАКЕТ СТАТИСТИЧНОЇ ТАБЛИЦІ

Загальна назва таблиці

Таблиця № Присудок Підмет Верхні заголовки А

1

2

3

4

Бічні заголовки

Підсумок Графи

92

5

6

Ліві бічні та верхні клітинки призначені для заголовків — переліку складових підмета та системи показників присудка, решта — для числових даних. При побудові таблиць дотримуються певних правил: 1) таблиця має бути невеликою за розміром, тоді її легше читати й аналізувати; 2) загальна назва таблиці, заголовки рядків та граф мають бути чіткими, лаконічними, короткими; 3) загальна назва таблиці має відображати її зміст, містити об’єкт, місце, час, одиниці вимірювання; 4) якщо кількість показників присудка велика, їх потрібно пронумерувати: підмет — великими літерами алфавіту, присудок — арабськими числами; 5) кількісні показники в межах однієї графи таблиці наводяться з однаковою точністю (до 0,1 або 0,01); 6) якщо наведені в таблиці показники мають різні одиниці вимірювання, для їх позначення відводиться окрема графа; 7) залежно від причини відсутності даних у таблицях застосовуються такі умовні позначення:  знак «х» — якщо клітинка не може бути заповнена;  «…» — коли про правове явище немає відомостей;  «—» — правове явище відсутнє;  «0,0» або «0,00» позначаються дуже малі числа. 8) таблиця має бути замкненою, тобто мати підсумковий рядок «Разом», «Усього» або «У цілому по сукупності», який її завершує; 9) до таблиці може додаватися примітка, якщо потрібна додаткова інформація або певні уточнення до числових показників. За побудовою підмета таблиці поділяються на три види: прості, групові та комбінаційні. Підмет простої таблиці містить перелік об’єктів, адміністративних і територіальних одиниць, періодів часу, хронологічних дат. Наприклад, показники роботи судів по районах міста Києва, кількість зареєстрованих господарських чи посадових злочинів за 1995—2002 роки; кількість установ з виконання покарань на кінець 1995—2002 року. У груповій таблиці підметом є групування за однією правовою ознакою. Це будь-який розподіл. Наприклад, розподіл засуджених за видами скоєних злочинів, за віком, за строком покарання, за освітою, за національністю, за об’єктом посягань. У комбінаційній таблиці групи за однією правовою ознакою поділяються на підгрупи за іншими правовими ознаками або одна з ознак розміщується в підметі, а інша — у присудку таблиці (табл. 4.7). 93


Таблиця 4.7

Статистичні таблиці доповнюються графічним зображенням правових показників. За допомогою графіка статистичний матеріал стає наочнішим, виразнішим, доступнішим. На відміну від таблиці, графік подає узагальнювальну картину стану та розвитку правового явища, дає змогу швидше та чіткіше помітити закономірності зміни правового показника. Графіком називається умовне зображення правових показників і їх співвідношень за допомогою геометричних фігур, ліній, точок або графічних картосхем. Кожен графік повинен мати такі основні елементи: 1) поле графіка;

2) графічний образ; 3) просторові орієнтири; 4) масштабні орієнтири; 5) легенду або умовні позначення; 6) назву графіка. Поле графіка — це місце розміщення геометричних знаків, яке має певні розміри і пропорції. Розмір поля залежить від призначення графіка. Найзручнішою є квадратна і прямокутна форма поля. Графічний образ — це сукупність геометричних знаків: точок, ліній, фігур, за допомогою яких зображаються правові показники. Від графічного образу залежить вид графіка. Комп’ютерні програми побудови графіка мають великий набір графічних образів, які дають змогу наочно зображати правові явища. Просторові орієнтири визначають розміщення геометричних знаків на полі графіка і задаються у вигляді прямокутної (найчастіше) системи координат у дво- чи тривимірному просторі. Масштабні орієнтири визначаються системою масштабних шкал із числовими позначеннями. Масштабом графіка є умовна міра переведення числової величини у графічну. Для визначення масштабу довжина масштабної шкали ділиться на максимальне значення правового показника. Легендою комп’ютерні програми побудови графіків називають умовні позначення розміщених на графіку геометричних фігур та засобів зображення. Назва графіка найчастіше відповідає назві таблиці, на основі якої він побудований. Іноді легенду, назву графіка та написи вздовж масштабних шкал називають експлікацією графіка. За способом побудови графіки поділяються на діаграми, картодіаграми та картограми. Діаграма — це рисунок, на якому правові показники зображуються за допомогою геометричних фігур. Картодіаграма — це зображення правових явищ на географічній карті або плані місцевості за допомогою різних фігур. На картограмі правові явища надаються шляхом штрихування або розфарбовування відповідної території на географічній карті. Найпоширеніші у правовій статистиці — діаграми, які залежно від форми графічного образу поділяються на точкові, коли графічним образом є сукупність точок; лінійні, коли застосовуються лінії; стовпчикові, стрічкові, квадратні, кругові, об’ємні, фігурні та інші. Лінійні графіки широко застосовуються у правовій статистиці для зображення динаміки злочинності: кількості скоєних злочинів, кількості виявлених осіб, кількості засуджених, кількості по-

94

95

РОЗПОДІЛ ОСІБ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ У СКЛАДІ ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ГРУП, В УКРАЇНІ 2000 року ЗА СОЦІАЛЬНОЮ КАТЕГОРІЄЮ ТА СТУПЕНЕМ СПІВУЧАСТІ Соціальна категорія

Ступінь співучасті Разом Організатор

Виконавець

Підмовник

Пособник

Робітники Представники органів влади Непрацюючі Інші

75

345

3

15

438

10 621 255

16 1925 649

– 9 7

3 85 58

29 2640 969

Разом

961

2935

19

161

4076

Аналіз цієї таблиці по горизонталі показує, що найчисленнішою соціальною категорією в кожній групі за ступенем співучасті є непрацюючі учасники організованих злочинних груп. Її аналіз по вертикалі дає змогу помітити, що незалежно від соціальної категорії у складі злочинних груп провідну роль відіграють виконавці та організатори. Розробка присудка у таблицях будь-якого виду може бути простою — у вигляді переліку правових показників — або комбінованою, коли правові ознаки для характеристики підмета подаються в комбінації. Статистичні таблиці вельми поширені у практичній діяльності правоохоронних органів як основний засіб узагальнення первинних матеріалів. 4.7. Графічне зображення правових показників


страждалих і т. ін. Для побудови лінійних графіків використовується прямокутна система координат. На осі абсцис відкладаються роки, на осі ординат — правові показники у певному масштабі. Якщо на графіку зображено динаміку кількох правових показників, то відповідні лінії мають різнитися за формою, товщиною або кольором. Побудуємо лінійний графік кількості злочинів та кількості виявлених осіб, які здійснювали заборонені види підприємницької діяльності, за даними табл. 4.8. Таблиця 4.8 ДИНАМІКА ЗЛОЧИННОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ ЗІ ЗДІЙСНЕННЯМ ЗАБОРОНЕНИХ ВИДІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Лінії на рис. 4.1 показують, що в окремі роки кількість виявлених осіб значно перевищує загальну кількість злочинів, пов’язаних зі здійсненням заборонених видів підприємницької діяльності, а на початок і кінець періоду ці кількості майже повністю збігаються. За допомогою лінійних графіків зображаються також ряди розподілу, побудовані за дискретною правовою ознакою. На осі абсцис відкладаються значення правової ознаки, на осі ординат — частоти або частки. Точки сполучаються відрізками. З крайніх точок опускаються пунктирні перпендикуляри. Під графіком наводиться його назва. Побудуємо графік за даними табл. 4.4 (рис. 4.2). 60,00

Роки

Кількість злочинів

Кількість виявлених осіб

1997 1998 1999 2000

290 240 197 188

290 270 227 190

50,00 40,00 30,00 20,00

Кількість злочинів, осіб

10,00 0,00

300 280 260 240 220 200 180 160 140 120 100

особи — особи злочини — злочини

1

2

3

Рис. 4.2. Полігон розподілу організованих злочинних груп за тривалістю їхньої діяльності 2000 року

Рис. 4.1. Динаміка злочинності, пов’язаної із забороненими видами підприємницької діяльності в Україні за 1997—2000 роки

Для порівняння динаміки і структури правових явищ застосовуються стовпчикові (стрічкові) діаграми. При цьому у прямокутній системі координат кожне значення правового показника зображується у вигляді вертикального прямокутного стовпчика. Ширина стовпчика довільна, але обов’язково однакова, а висота стовпчика залежить від значення правового показника. Стовпчики мають бути заштриховані. Порядок побудови стрічкових діаграм такий самий, але масштаб правових показників розміщується по осі абсцис, а не по осі ординат. Наприклад, побудуємо стовпчикову діаграму (рис. 4.3) кількості пожеж в Україні за даними табл. 4.9.

96

97

1997

1998

1999

2000

Роки


Таблиця 4.9

46,8

1997

42,5

1998

41,3

1999

40,2

2000

37,6

2000

1996

1999

47,9

1998

1995

50 40 30 20 10 0

1997

Кількість пожеж, тис. вип.

1996

Роки

1995

ДИНАМІКА КІЛЬКОСТІ ПОЖЕЖ В УКРАЇНІ

Рис. 4.3. Динаміка кількості пожеж в Україні

Стовпчикові діаграми застосовуються для графічного зображення рядів розподілу правових явищ з рівними та нерівними інтервалами. Такі діаграми називаються гістограмами. На осі абсцис відкладаються рівні відрізки, які відповідають ширині інтервалу, на осі ординат — частоти або частки. Оскільки правова ознака неперервна, то проміжки між стовпчиками відсутні. Зобразимо у вигляді гістограми (рис. 4.4) розподіл адміністративних правопорушень за сумою накладеного штрафу, наведений у табл. 4.5.

Якщо інтервали групування не рівні між собою, то гістограма будується за щільністю розподілу. На осі Х на деякій відстані від початку координат відкладаються відрізки однакової довжини, які відповідають одиниці ширини інтервалу, а на осі Y — щільність розподілу. На відрізках, відкладених на осі Х, будуються прямокутники з висотою, пропорційною до щільностей розподілу. Тільки тоді прямокутники можна порівнювати між собою, а графічне зображення ряду розподілу стає наочним. Гістограму легко перетворити на полігон, якщо визначити в кожному інтервалі його середину і позначити її на графіку. Сполучивши ці точки між собою відрізками і опустивши пунктирні перпендикуляри з крайніх точок на початок першого і кінець останнього інтервалу, дістанемо полігон відповідного розподілу (див. рис. 4.4). На основі варіаційних рядів розподілу визначаються також кумулятивні частоти і кумулятивні частки. Це нагромаджені послідовні підсумки частот або часток у кожній групі за правовою ознакою. Для їх графічного зображення використовується кумулятивна крива — кумулята. На осі Х відкладаються окремі значення правової ознаки, середини інтервалів або відрізки, які їм відповідають, на осі Y — кумулятивні частоти або частки. Здобуті точки сполучаються плавною лінією. Наприклад, побудуємо кумуляту розподілу розглянутих у суді кримінальних справ за кількістю засуджених в одній справі (рис. 4.5), скориставшись даними табл. 4.10. Таблиця 4.10 РОЗПОДІЛ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ЗА КІЛЬКІСТЮ ЗАСУДЖЕНИХ В ОДНІЙ СПРАВІ

150

100

50

0 1000

Кількість засуджених у справі, осіб

Кількість кримінальних справ

Кумулятивна кількість кримінальних справ

1 2 3 4 5 Разом

40 25 20 10 5 100

40 65 85 95 100 Х

Рис. 4.4. Гістограма розподілу правопорушень за сумою накладеного штрафу

У правовій статистиці стовпчикові діаграми застосовуються і для зображення структури правових явищ та її зміни в динаміці. На осі Х відкладаються рівні відрізки через однаковий проміжок між ними. Вісь Y поділяється від 0 до 100 %. Висота стовпчика береться за 100 % і поділяється на частини згідно з частками окремих складових правового явища. Кожна частина заштриховується або розфарбовується по-різному.

98

99

1200

1400

1600

1800

2000


Частка, % 100 100%

120 100

80 80%

80 — особливий;

60 60%

60 40

— cуворий; — посилений;

40 40%

20

— загальний

20 20%

0 1

2

3

4

5 0 0% 1995

Рис. 4.5. Кумулята розподілу кримінальних справ за кількістю засуджених в одній справі

1998

2000

Роки

Рис. 4.6. Структура контингенту колоній за режимами утримання

Наприклад, скориставшись даними табл. 4.11, зобразимо склад контингенту в колоніях за режимами утримання у вигляді стовпчикових діаграм (рис. 4.6).

Для прикладу, скориставшись даними табл. 4.12, побудуємо секторну діаграму розподілу засуджених, які перебувають в установах з виконання покарань, за віком (рис. 4.7). Таблиця 4.12

Таблиця 4.11 СТРУКТУРА КОНТИНГЕНТУ КОЛОНІЙ ЗА РЕЖИМАМИ УТРИМАННЯ НА КІНЕЦЬ 1995—2000 років Частка контингенту, % Режим утримання

Загальний Посилений Суворий Особливий У цілому

РОЗПОДІЛ ЗАСУДЖЕНИХ ЗА ВІКОМ У 2000 році Вікові групи, років

Частка засуджених, %

Градусна міра

До 20 20—30 30—40 40—55 55—60 Понад 60

5,7 43,8 30,3 17,5 1,6 1,1

20,5 157,6 109,1 63,0 5,8 4,0

100,0

360,0

1995

1998

2000

16,4 38,4 40,4 4,8

13,3 42,4 39,5 4,8

12,0 42,1 41,8 4,1

Разом

100,0

17,5 17,5%

100,0

100,0

Структура правових явищ зображається також у вигляді секторних (кругових) діаграм. Секторна діаграма — це кругова діаграма, поділена на сектори, розмір яких відповідає розміру частин цілого. При цьому площу круга беруть за 100 %, тоді 1 % відповідатиме 3,6°. Кожний сектор відкладається на діаграмі і заштриховується по-різному. Під діаграмою подаються її назва та умовні позначення. 100

1,1 1,6 1,1%5,7 1,6% 5,7%

до 20років до 20 років 20—30 20—30 30—40 30—40 40—55 40—55

43,5% 43,5

30,3 30,3%

55—60 55—60 понадпонад 60 60

Рис. 4.7. Секторна діаграма розподілу у відсотках засуджених 2000 року за віком 101


Об’ємна секторна діаграма, яка будується комп’ютерами, додаючи товщину частинам кругу і відрізаючи їх від нього, добре унаочнює склад правових явищ за певними правовими ознаками. Для порівняння правових явищ у територіальному розрізі використовуються картограми і картодіаграми. Відмінність між ними полягає у способах відображення правових явищ на картах. Картограмою є географічна карта, на якій за допомогою точок, штрихування, забарвлення подається ступінь поширеності правових явищ у просторі. У такий спосіб зображається географія злочинності, коли на карту наносяться коефіцієнти судимості або злочинності на 100 тис. населення по регіонах України. Регіони поділяються на групи за рівнями цих показників, для кожної з яких установлюється різний вид штрихування — світліший для менших значень коефіцієнта судимості і темніший — для найбільших значень. Картодіаграма — це поєднання географічної карти з діаграмою. Вона поєднує картограму, яка відображає поширеність правового явища у просторі, з діаграмою, яка характеризує його рівень. Фігури різної форми і відповідної кількості (залежно від рівня правового явища) наносяться в певному масштабі на карту в тому районі, який вони відображають. У правовій статистиці картодіаграми використовуються значно рідше порівняно з картограмами. Розглянуті види графічного зображення правових показників не вичерпують усіх можливостей його застосування. Упровадження у практику правоохоронних органів комп’ютерної техніки дає змогу значно розширити коло графіків, їх складність і наочність та доступно і зрозуміло відобразити реальний стан справ не тільки в кримінально-правових, а й у цивільно-правових і адміністративно-правових процесах.

?


1. У чому полягає суть статистичного зведення? 2. Зведення матеріалів статистичного спостереження у правоохоронних органах поділяються так: а) просте і складне; б) централізоване і децентралізоване; в) групове і комбінаційне. 3. За якою програмою здійснюється групове зведення? 4. Яке буває зведення за організацією робіт? 5. Що таке групування? Яким вимогам воно задовольняє? 6. За завданнями, що їх вирішують групування, вони поділяються так: а) типологічні; б) структурні; в) аналітичні. 102

7. Наведіть правила обґрунтування вибору групувальних правових ознак. 8. Групувальні правові ознаки поділяються так: а) якісні і кількісні; б) атрибутивні і варіаційні; в) дискретні і неперервні. 9. Установіть відмінності між групувальними правовими ознаками різних видів. 10. Як визначити кількість груп за групувальними ознаками різних видів? 11. Що називається інтервалом групування? Які бувають інтервали за шириною? 12. Інтервали групування за неперервними правовими ознаками можуть бути: а) рівні і нерівні; б) відкриті і замкнені. 13. Сума стягненого штрафу в 20 адміністративних правопорушеннях у галузі охорони праці і здоров’я населення змінюється від 60 до 140 грн. Для об’єднання цих правопорушень у 4 групи обчисліть ширину рівних між собою інтервалів. 14. Що називається рядом розподілу правових явищ? З яких елементів він складається? 15. Ряд розподілу правових явищ за будь-якою правовою ознакою складається: а) із варіантів; б) частот; в) часток. 16. У ряду розподілу засуджених за об’єктом посягань варіантами є: а) об’єкт посягань; б) кількість засуджених. 17. За якими правовими ознаками можуть бути побудовані ряди розподілу і яким чином? 18. У сукупності злочинів, скоєних в окремому населеному пункті за місяць, ступінь їх тяжкості виявився таким: тяжкі особливо тяжкі середньої тяжкості тяжкі особливо тяжкі тяжкі середньої тяжкості тяжкі невеликої тяжкості тяжкі

тяжкі невеликої тяжкості середньої тяжкості тяжкі невеликої тяжкості тяжкі тяжкі особливо тяжкі тяжкі невеликої тяжкості

особливо тяжкі невеликої тяжкості середньої тяжкості тяжкі тяжкі середньої тяжкості тяжкі середньої тяжкості тяжкі середньої тяжкості

Побудуйте ряд розподілу злочинів за ступенем тяжкості. Подайте його у вигляді секторної діаграми. Зробіть висновки. 19. У поточному періоді зареєстровано такі види злочинів проти власності: крадіжка розбійний напад шахрайство крадіжка грабіж вимагання крадіжка

шахрайство крадіжка розбійний напад крадіжка грабіж шахрайство крадіжка

103

розбійний напад вимагання крадіжка грабіж шахрайство крадіжка крадіжка


шахрайство крадіжка розбійний напад

вимагання грабіж крадіжка

грабіж шахрайство крадіжка

Побудуйте ряд розподілу злочинів проти власності за видами. Зобразіть його у вигляді секторної діаграми. Зробіть висновки. 20. У сукупності злочинів у сфері службової діяльності, виявлених протягом місяця, трапляються такі види: зловживання владою службова недбалість зловживання владою службове підроблення хабарництво зловживання владою службова недбалість хабарництво службове підроблення зловживання владою

службове підроблення зловживання владою службова недбалість хабарництво зловживання владою зловживання владою службове підроблення службова недбалість службове підроблення зловживання владою

зловживання владою хабарництво службове підроблення службова недбалість зловживання владою службове підроблення службова недбалість хабарництво службова недбалість службове підроблення

Побудуйте дискретний ряд розподілу підлітків, які перебувають на обліку у кримінальній міліції за віком. Зобразіть його графічно у вигляді полігону. Вкажіть елементи ряду розподілу. Зробіть висновки. 24. До складу 30 організованих злочинних груп входила така кількість осіб: 5 2 4 3 4

виправні роботи обмеження волі позбавлення волі штраф виправні роботи

позбавлення волі штраф виправні роботи позбавлення волі виправні роботи

штраф позбавлення волі обмеження волі позбавлення волі позбавлення волі

4 1 2 2 3

організатор виконавець виконавець організатор виконавець

виконавець організатор пособник виконавець виконавець

пособник організатор виконавець виконавець виконавець

виконавець підмовник виконавець організатор виконавець

Побудуйте ряд розподілу учасників організованих злочинних груп за ступенем співучасті. Зобразіть його у вигляді секторної діаграми. Зробіть висновки. 23. Вік групи підлітків, які перебувають на обліку у кримінальній міліції у справах неповнолітніх характеризується такими даними, років: 13 14 14 13 12

14 14 13 12 14

12 14 13 12 14

13 14 13 14 14

104

12 14 13 13 12

14 12 14 13 13

5 4 3 2 4

4 2 3 4 5

2 4 3 4 3

3 2 1 4 2

1 3 2 4 1

2 2 1 3 4

1 2 4 3 2

2 1 2 3 2

Побудуйте ряд розподілу житлових справ за строком їх судового розгляду. Вкажіть елементи ряду розподілу. Зобразіть його графічно. Зробіть висновки. 26. Тривалість діяльності виявлених організованих злочинних групувань становила таку кількість років:

Побудуйте ряд розподілу засуджених за мірою покарання, призначеною вироками судів, що набули законної чинності. Зобразіть його у вигляді секторної діаграми. Зробіть висновки. 22. Особи, які входили до складу організованих злочинних груп, мали різний ступінь співучасті: виконавець організатор пособник виконавець підмовник

3 2 4 4 3

Побудуйте дискретний ряд розподілу організованих злочинних груп за кількістю учасників. Зобразіть його у вигляді полігона. Зробіть висновки. 25. Строк судового розгляду житлових справ становив таке число місяців:

Побудуйте ряд розподілу злочинів у сфері службової діяльності за видами. Зобразіть його у вигляді секторної діаграми. Зробіть висновки. 21. Засудженим за вироками судів, що набули законної чинності, призначена така міра покарання: позбавлення волі виправні роботи штраф позбавлення волі обмеження волі

2 4 3 5 4

2 1 1 3 1

1 3 2 1 1

3 2 1 2 1

1 2 2 1 3

2 3 1 1 2

1 1 2 1 1

Побудуйте дискретний ряд розподілу виявлених організованих злочинних груп за тривалістю їхньої діяльності. Укажіть елементи ряду розподілу. Зобразіть його графічно. Зробіть висновок. 27. У колонії суворого режиму перебувало 40 особливо небезпечних рецидивістів, які мали таку кількість минулих судимостей: 2 1 1 3 2

1 3 2 1 2

2 1 1 3 1

3 2 1 1 2

1 1 2 1 1

3 1 2 1 1

2 1 1 2 3

1 1 1 1 2

Побудуйте дискретний ряд розподілу особливо небезпечних рецидивістів за кількістю минулих судимостей. Зобразіть його графічно у вигляді полігона. Зробіть висновки. 105


28. Як побудувати інтервальний ряд розподілу з рівними та нерівними інтервалами? 29. Адміністративні порушення права державної власності на води призвели до стягнення таких сум штрафу, грн: 85 92 90 81 90

86 83 88 86 83

82 84 92 92 86

94 76 71 79 92

77 99 91 85 88

91 80 87 92 91

Побудуйте інтервальний ряд розподілу адміністративних порушень державної власності на води за сумою стягненого штрафу, утворивши 4 групи з рівними інтервалами. Зобразіть його графічно у вигляді гістограми. Зробіть висновки. 30. Вік 50 засуджених, які відбувають тюремне ув’язнення, характеризується такими даними, років: 28 18 20 29 35

29 21 69 26 31

25 17 23 39 52

19 22 30 58 47

24 27 32 53 45

71 42 23 34 55

54 21 36 49 33

26 38 57 44 22

29 33 48 26 50

37 30 32 31 38

Побудуйте інтервальний ряд розподілу засуджених, які відбувають тюремне ув’язнення за віком, об’єднавши їх у такі вікові групи: 1) до 20 років; 2) від 20 до 30 років; 3) від 30 до 40 років; 4) від 40 до 55 років; 5) від 55 до 60 років; 6) 60 років і старші. Зробіть висновки. 31. Тривалість перебування під вартою 30 заарештованих характеризується такими даними, місяців: 9 8 0 2 1

10 7 1 3 2

11 6 1 4 1

8 1 4 2 1

0 1 2 5 4

5 1 3 5 2

Побудуйте інтервальний ряд розподілу заарештованих за тривалістю перебування під вартою, об’єднавши їх у такі групи: 1) до 3 місяців; 2) від 3 до 6 місяців; 3) від 6 до 9 місяців; 4) 9 місяців і більше. Укажіть елементи ряду розподілу. Зобразіть його графічно у вигляді гістограми. Зробіть висновки. 32. Строк виправних робіт, установлений кожному засудженому у справах приватного обвинувачення становив таку кількість місяців: 5 3 1 0 2

4 3 1 2 0

11 7 8 6 1

106

5 4 3 0 2

0 7 8 9 12

10 1 2 3 6

Побудуйте інтервальний ряд розподілу засуджених у справах приватного обвинувачення за строком виправних робіт, об’єднавши їх у 4 групи з такими нерівними інтервалами: 1) до 1 місяця (0 місяців); 2) від 1 до 3 місяців; 3) від 3 до 6 місяців; 4) від 6 до 12 місяців. Зробіть висновки. 33. Строк розгляду кримінальних справ у суді становив таку кількість днів: 6 5 7 10 8

5 12 8 3 2

13 14 11 7 12

9 16 11 19 16

24 8 14 13 15

13 16 4 7 9

6 14 5 10 11

16 8 12 15 3

Побудуйте інтервальний ряд розподілу кримінальних справ за строком їх розгляду, утворивши такі групи: 1) до 5 днів; 2) від 5 до 10 днів; 3) від 10 до 15 днів; 4) 15 днів і більше. Зобразіть його графічно у вигляді гістограми. Зробіть висновки. 34. За якими правовими ознаками класифікуються суспільно небезпечні діяння? 35. Охарактеризуйте класифікацію злочинів за спеціальним об’єктом злочинного посягання. 36. Охарактеризуйте класифікацію цивільних справ за категоріями та видами позовів. 37. Дайте визначення статистичної таблиці та її складових. 38. Що називається макетом статистичної таблиці і що до нього входить? 39. Назвіть основні правила побудови статистичних таблиць. 40. За побудовою підмета статистичні таблиці поділяються так: а) прості; б) групові; в) комбінаційні. 41. З якою метою правові явища зображаються графічно? 42. Що називається графіком? Які його основні елементи? 43. Які бувають графіки за способом побудови та формою графічного образу? 44. Як зображаються графічно ряди розподілу правових явищ за окремими видами правових ознак? 45. Охарактеризуйте значення лінійних графіків у аналітичній роботі з вивчення правопорушень. 46. Розподіл цивільних справ за строком розгляду в суді характеризується такими даними: Строк розгляду, місяців

1

2

3

4

Разом

Кількість цивільних справ

28

34

30

28

120

Побудуйте полігон розподілу цивільних справ за строком розгляду в суді. Зробіть висновки. 107


47. За допомогою яких графіків вивчається структура правових явищ? 48. Структура економічної злочинності у І півріччі 2003 року характеризується такими даними: Вид злочину

Кількість виявлених злочинів, тис.

Злочини проти власності У сфері службової діяльності У сфері господарської діяльності Злочини проти прав і свобод громадян Інші злочини

8,5 11,6 4,4 1,1 1,1

Побудуйте секторну діаграму, яка відображатиме структуру економічної злочинності. 49. Чим відрізняється картограма від картодіаграми?

108


До узагальнювальних характеристик статистичної сукупності правових явищ належать дві групи показників: 1) характеристики центру сукупності; 2) показники варіації правових ознак. Серед показників першої групи важливе місце посідає середня величина. За допомогою середніх у статистиці, у тому числі і в правовій, вирішується ряд науково-практичних завдань. Середня величина — це узагальнювальний показник, який відображає типовий рівень кількісної правової ознаки в якісно однорідній сукупності правових явищ і процесів. Застосування середніх величин для узагальнювальної оцінки рівня правового явища так само необхідне, як і для будь-якого іншого соціально-економічного явища. Масові правові явища і процеси формуються під впливом двох груп причин. Перша — основні, визначальні причини, тісно пов’язані з природою правового явища. Друга — індивідуальні, другорядні причини, випадкові для сукупності в цілому. Характерний, типовий рівень правової ознаки формується під впливом першої групи причин, відхилення від типового рівня спричиняє друга група.

Припустимо, необхідно порівняти, в якому суді однорідні справи (житлові або сімейні) розглядаються швидше. Тоді постає необхідність обчислення середнього строку судового розгляду цивільних справ, який може бути як свідченням оперативної роботи суду, так і мірою складності цих справ. За допомогою середніх сукупність правових явищ можна охарактеризувати одним числом за будь-якою правовою ознакою, хоч середня може не збігатися з жодним з індивідуальних її значень. Середня величина є іменованою, виражається в тих самих одиницях вимірювання, що і певна правова ознака (строк позбавлення волі — у роках; строк судового розгляду — у місяцях; сума завданих матеріальних збитків — у гривнях; кількість зареєстрованих злочинів — у випадках і т. ін.). Середня відображає типові риси сукупності правових явищ за кількісною правовою ознакою і вкрай необхідна для характеристики типового рівня цих явищ. Абстрагуючись від кількісних значень правової ознаки, середня величина не повинна змінювати обсяг цієї ознаки. Основною умовою правильного наукового застосування середніх величин є якісна однорідність сукупності правових явищ, на основі якої обчислюється середня. Якщо сукупність якісно неоднорідна, то середні визначаються лише на основі типологічного групування, яке поділяє неоднорідні правові явища на якісно однорідні групи. Достатньо великий обсяг сукупності правових явищ є другою важливою умовою правильного застосування середніх величин. Тільки в такому випадку середня є надійною характеристикою типового рівня правового явища. У правовій статистиці використовуються такі види середніх величин:  середня арифметична;  середня гармонійна;  середня квадратична;  середня геометрична;  середня хронологічна. Кожен вид середніх виконує свої аналітичні функції, а тому вибір виду середніх в окремому конкретному випадку зумовлюється характером статистичної сукупності правових явищ і певним видом правового показника. Так, середня арифметична застосовується при вивченні закономірностей розподілу правових явищ, середня геометрична — при вивченні інтенсивності їх розвитку; середня квадратична — при вивченні варіації правових ознак.

109

110

Розділ 5 УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СТАТИСТИЧНОЇ СУКУПНОСТІ ПРАВОВИХ ЯВИЩ

5.1. Поняття і види середніх величин. 5.2. Середня арифметична: проста і зважена. 5.3. Середня гармонійна. 5.4. Мода і медіана. 5.5. Показники варіації правових ознак. Питання і завдання для самоконтролю. 5.1. Поняття і види середніх величин


5.2. Середня арифметична: проста і зважена Найбільш конкретним видом середніх у правовій статистиці є середня арифметична. Вона застосовується, коли обсяг правової ознаки дорівнює сумі індивідуальних її значень і буває простою та зваженою. Середня арифметична проста застосовується до первинних не згрупованих даних і обчислюється за формулою: x

x1  x2  x3    xn  x .  n n

Якщо, наприклад, скоєно груповий злочин, за який засуджено п’ять осіб на такий строк, років: 3, 2, 5, 4, 1. Щоб визначити середній строк покарання цієї групи засуджених, необхідно скласти ці строки і поділити на кількість засуджених: x

3  2  5  4 1  3 (роки) . Отже, середній строк покарання ста5

новить 3 роки. Припустимо, що застосовувавши такі самі розрахунки до іншої групи засуджених, дістанемо середній строк покарання 5 років. Порівняння цих строків дає змогу встановити, що другою групою засуджених скоєно тяжчий злочин. Якщо правові явища згруповано, тобто подано у вигляді ряду розподілу, для визначення загального обсягу правової ознаки необхідно кожну з варіантів помножити на частоту, а здобуті добутки підсумувати. Середнє значення в цьому випадку обчислюється за формулою середньої арифметичної зваженої: x 

2) добуток середнього значення на число правових явищ дорівнює сумі індивідуальних значень правової ознаки, тобто обсягу цієї ознаки; 3) сума квадратів відхилень кожного значення правової ознаки від середньої величини завжди менша, ніж від будь-якої іншої величини. Існують і інші математичні властивості, які дають змогу спрощувати обчислення середнього значення, але в умовах поширення комп’ютерної техніки розрахунки спрощуються застосуванням певних комп’ютерних програм. Обчислення середньої арифметичної зваженої залежить від виду варіаційного ряду розподілу. У дискретному ряду розподілу правова ознака набуває конкретних значень, які й використовуються як варіанти. Наприклад, обчислимо середню кількість обвинувачених, яка припадає на одну кримінальну справу, скориставшись даними табл. 5.1. Таблиця 5.1 РОЗПОДІЛ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ЗА КІЛЬКІСТЮ ОБВИНУВАЧЕНИХ Кількість обвинувачених


Загальна кількість обвинувачених

1 2 3 4 5

25 40 20 10 5

25 80 60 40 25

У цілому

100

230

x1 f1  x2 f 2  x3 f 3    xm f m  xf .  f1  f 2  f 3    f m f

Частоти f називаються вагою, а множення варіантів х на частоти — зважуванням. Замість частот можливе застосування часток d. Тоді формула середньої арифметичної зваженої набере вигляду:

x

230  2,3 обвинувачених. Отже, у середньому на одну кри100

Середня арифметична має певні математичні властивості, найважливіші з яких такі: 1) сума відхилень усіх значень правової ознаки від середнього її значення дорівнює нулю. Це означає, що сума додатних відхилень від середнього значення дорівнює сумі від’ємних відхилень, а середня є рівнодійною;

мінальну справу припадає 2,3 обвинувачених. Обчислення середньої арифметичної на основі інтервальних рядів розподілу має деякі особливості. У правовій статистиці інтервальні ряди застосовуються частіше за дискретні. Це розподіл засуджених за віком, за строком покарання; розподіл кримінальних або цивільних справ за строком розслідування чи судового розгляду і т. ін. За умови рівномірності розподілу елементів сукупності в межах інтервалу як варіанти в інтервальних рядах використовуються середини інтервалів х, які обчислюються як півсума двох меж

111

112

x  x1d1  x2 d 2  x3 d 3    xm d m   xd для  d  1.


кожного з них: x ' 

xн  хв . При цьому ширина відкритого інтер2

валу вважається такою, як і сусіднього замкненого інтервалу (другого — для першого і передостаннього — для останнього). Розрахунок середньої арифметичної здійснюється за формулою: x

 x' f . f

Наприклад, обчислимо середній строк покарання засуджених, скориставшись даними табл. 5.2. Таблиця 5.2 РОЗПОДІЛ ЗАСУДЖЕНИХ В УКРАЇНІ НА КІНЕЦЬ 2000 року ЗА СТРОКОМ ПОКАРАННЯ

Строк покарання, років х

Кількість засуджених, осіб f

Середина інтервалу за строком покарання x '

Загальний строк покарання, років x ' f

До 1 року 1—2 2—3 3—5 5—8 8—10 10—15 Понад 15

3135 12 816 28 501 56 918 41 031 15 035 14 360 243

0,5 1,5 2,5 4,0 6,5 9,0 12,5 17,5

1567,5 19 224,0 71 252,5 22 767,2 266 701,5 135 315,0 179 500,0 4252,5

У цілому

172 039

х

700 580,2

Середину першого інтервалу обчислимо за другим, тому вона становитиме півроку, а середину останнього — за передостаннім, за яким максимальний строк покарання 20 років, а середина x' 

15  20  17 ,5 років. Обчислюючи середину першого і останньо2

го інтервалів, можна звернутися до Кримінального кодексу, в якому встановлено мінімальний і максимальний строк покарання.

чення правової ознаки. У зведених звітах правоохоронних органів є багато сумарних показників, здобутих із документів первинного обліку. Наприклад, у звіті районного суду вказано, що за звітний період було розглянуто 150 цивільних справ, які вели 6 суддів. Отже, у середньому одним суддею було розглянуто 25 справ (150 : 6 = 25). Якщо, скажімо, на транспорті виявлено 3526 тис. адміністративних правопорушень, за скоєння яких стягнуто 61 105,7 тис. грн штрафу, тоді штраф за скоєння одного адміністративного правопорушення становитиме 17,3 грн (61 105,7 : 3526 = 17,3). 5.3. Середня гармонійна Інколи характер первинних статистичних даних виключає застосування середньої арифметичної. Це буває, коли узагальненню підлягають не значення правової ознаки, а обернені до них числа, тобто зв’язок між значеннями ознаки та її обсягом обернений. Тоді середнє значення правової ознаки обчислюється за допомогою середньої гармонійної: простої або зваженої. Середня гармонійна проста — це відношення кількості варіант до суми обернених до них значень. Вона обчислюється за формулою: x

n , 1  x

де х — окремі значення ознаки; n — їхня кількість. Обчислюють середню гармонійну зважену за формулою: x

z , z  x

джених в Україні на кінець 2000 року становив 4,1 року. У правовій статистиці для обчислення середньої величини досить часто не обов’язково знати кожне індивідуальне зна-

де z = xf. По суті, це перетворена середня арифметична зважена, яка застосовується, коли відсутній показник, що є вагою f, і його треба додатково визначити на основі відомих значень ознаки х та обсягу цієї ознаки xf. Середня гармонійна достатньо поширена в аналізі господарської діяльності, але у правовій статистиці практично не застосовується.

113

114

x 

700580 ,2  4,1 року. Отже, середній строк покарання засу172039


5.4. Мода і медіана Поряд із середньою арифметичною до характеристик центра розподілу належать також особливі середні — мода і медіана. Іноді їх називають порядковими середніми. Але на відміну від абстрактного середнього значення вони є конкретними середніми, які в упорядкованій сукупності правових явищ посідають певне середнє місце. В одних і тих самих сукупностях мода і медіана можуть збігатися, а частіше вони не збігаються. Модою М0 називається значення правової ознаки, яке найчастіше повторюється в упорядкованій сукупності правових явищ. Визначення моди залежить від виду варіаційного ряду розподілу. У дискретному ряду модою є варіанта, якій відповідає найбільша частота або частка. Наприклад, у розподілі кримінальних справ за кількістю обвинувачених (табл. 5.3) модою буде 2 обвинувачених, бо в найбільшій кількості кримінальних справ (150) проходила саме така кількість обвинувачених. Таблиця 5.3 РОЗПОДІЛ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ЗА КІЛЬКІСТЮ ОБВИНУВАЧЕНИХ Кількість обвинувачених


Кумулятивна кількість кримінальних справ

1 2 3 4 5

120 150 100 80 50

120 270 370 450 500

Разом

500



Для визначення моди в інтервальному ряду розподілу насамперед установлюють модальний інтервал, тобто інтервал, який об’єднує найбільшу кількість правових явищ. А конкретне значення моди обчислюють наближено за формулою: M 0  x0  h

f M 0  f M 0 1 ( f M 0  f M 01 )  ( f M 0  f M 01 )

,

де x0 — нижня межа модального інтервалу; h — ширина модального інтервалу; f M 0 — частота модального інтервалу; f M 01 , f M 0 1 — частота відповідно попереднього і наступного інтервалів відносно модального. Наприклад, визначимо моду за даними табл. 5.4. Таблиця 5.4 РОЗПОДІЛ ЗАСУДЖЕНИХ ЗА ХУЛІГАНСТВО ЗА ВІКОМ Вік, років

До 20 20—25 25—30 30—35 35—40 40—45 45—50

Кількість засуджених

Кумулятивна кількість засуджених

120 220 180 90 40 30 20

120 340 520 610 650 680 700

Разом

700



У розподілі модальним є інтервал 20—25 років, оскільки об’єднує найбільше (220) засуджених. Підставимо числові значення за цим інтервалом у формулу: M 0  20  5

220  120  23,6 року. 220  120  220  180

На практиці трапляються розподіли, де кожне значення ознаки зустрічається приблизно однакову кількість разів, тоді визначення моди втрачає сенс. Існують також розподіли, де модальних значень може бути кілька. Це так звані бімодальні розподіли, що є свідченням можливої якісної неоднорідності сукупності правових явищ. Моду застосовують для визначення найпоширенішого значення правової ознаки.

За наведеною формулою мода визначається лише в інтервальних рядах розподілу з рівними інтервалами. Медіана Ме — це значення правової ознаки, яке поділяє упорядковану сукупність правових явищ на дві рівні частини. Якщо 7 підозрюваних у скоєнні злочинів розмістити в порядку зростання їх віку, то вік 4-го підозрюваного і буде медіанним. Тобто за непарної кількості варіантів центральна з них і буде медіаною. Якщо додати ще одного підозрюваного з віком більшим, ніж у сьомого, то в середині цієї сукупності буде вік 4-ї та 5-ї особи. Отже, коли кількість варіантів парна, медіана обчислю-

115

116


ється як середня арифметична двох центральних значень. Медіана характеризує кількісну межу правової ознаки, яка притаманна половині елементів сукупності. Наприклад, медіанне значення віку ув’язнених жінок становить 34 роки. Це означає, що половина ув’язнених жінок має вік менший за 34 роки, а друга — більший за 34 роки. Якщо для незгрупованих даних номер середини певної сукупності правових явищ очевидний, то в рядах розподілу передусім визначається порядковий номер медіани за формулами: n 1 — коли кількість елементів сукупності непарна; 2 n n NM e  ;  1 — коли кількість елементів сукупності парна. 2 2 NM e 

Потім визначаються кумулятивні частоти або частки (наростаючий підсумок частот з першої групи по останню). У дискретному ряду розподілу медіаною буде значення правової ознаки, кумулятивна частота або частка якого перевищує порядковий номер середини сукупності правових явищ. Наприклад, за даними табл. 5.3, кількість кримінальних справ (n = 500) парна, тому номери середини становитимуть: NM e 

500 500  250 і NM e  1  . 2 2

Отже, медіанний вік засуджених становить: 700  340 M e  25  5 2  25,3 року, тобто половина засуджених за ху180

ліганство віком до 25,3 року, а друга половина старші за 25,3 року. За наведеною формулою медіана обчислюється для будь-якого ряду розподілу з рівними або нерівними інтервалами. На практиці мода і медіана мають як самостійне значення, так і доповнюють середню арифметичну. Як доповнення до середньої арифметичної більшу перевагу має медіана, яка не залежить ні від крайніх, ні від характерних для сукупності значень правової ознаки. В упорядкованій сукупності правових явищ медіана може замінити наближене значення середньої величини.

5.5. Показники варіації правових ознак

де x0 — нижня межа медіанного інтервалу; h, f M e — ширина та частота медіанного інтервалу; S M e 1 — кумулятивна частота попереднього інтервалу відносно медіанного. Визначимо медіану в ряду розподілу засуджених за хуліганство за віком (табл. 5.4). У середині цієї сукупності засуджених знаходиться 350 (700 : 2) та 351 ((700 : 2) + 1) особа. Щоб установити, до якого інтервалу за віком вони належать, обчислимо кумулятивні частоти, які показують, що 350 і 351 засуджений входять до третього інтервалу: 25—30 років.

Варіацією називається коливання значень правової ознаки в окремих елементів сукупності. Як уже зазначалося, вона зумовлена дією другорядних, випадкових причин. Відхилення значень правової ознаки від середнього її значення є свідченням однорідності правових явищ, типовості середньої величини. Однакові середні можуть характеризувати абсолютно різнорідні сукупності правових явищ. А тому необхідна статистична оцінка варіації правових ознак. Для вимірювання і кількісної характеристики варіації використовується система абсолютних і відносних показників:  розмах варіації R;  середнє лінійне відхилення  ;  дисперсія 2;  середнє квадратичне відхилення ;  коефіцієнт варіації V. Методика обчислення цих характеристик залежить від наявної інформації (первинні дані чи групування) та виду правової ознаки. Найпростішою характеристикою варіації є амплітуда коливань, або розмах варіації. Це різниця між найбільшим хmах і найменшим хmin значенням правової ознаки: R = хmах. – хmin. Він показує, в яких межах змінюються значення правової ознаки. Якщо, на-

117

118

 251 . Ці порядкові номери входять до кумулятивної частоти 270, якій відповідає 2 обвинувачених, а отже, M e  2 . В інтервальному ряду розподілу в такий спосіб визначається медіанний інтервал, а значення медіани в середині інтервалу обчислюється наближено за формулою:

 f S M e 1

M e  x0  h 2

fM e

,


приклад, 2000 року коефіцієнт злочинності у Запорізькій області становив 1634 злочини на 100 тис. населення, а в Чернівецькій — 511, то розмах варіації цього показника становить 1634 – 511 = 1123. А 1995-го максимальний рівень злочинності спостерігався в Дніпропетровській області — 2102 і мінімальний знову в Чернівецькій області — 548, тоді розмах варіації становитиме 2102 – 548 = 1554. Зрозуміло, що 2000 року сукупність регіонів України за рівнем злочинності однорідніша, ніж 1995 року, для якого характерний пік злочинності. В інтервальному ряду розподілу розмах варіації визначається як різниця між верхньою межею останнього інтервалу і нижньою межею першого інтервалу або як різниця між серединами цих інтервалів. Важливою перевагою розмаху варіації є простота його обчислення та інтерпретації, але його надійність невелика, оскільки він ураховує лише крайні значення правової ознаки, які можуть виявитися нетиповими для сукупності і мати випадковий характер. Для відображення відхилень усіх значень правової ознаки від середньої величини необхідно обчислити середнє арифметичне відхилення. Але на основі властивостей середньої величини відомо, що сума відхилень від неї дорівнює нулю:  x  x  0 . Щоб позбавитися від знаків відхилень, використовують модулі відхилень або їх квадрати. На модулях відхилень побудований розрахунок середнього лінійного відхилення:



l l

 xx n  xx f



— для первинних незгрупованих даних; — для рядів розподілу.

f Середнє лінійне відхилення у статистичному аналізі правових явищ застосовується рідко. Частіше використовується дисперсія або середній квадрат відхилень, який ґрунтується на квадратах відхилень окремих значень правової ознаки від середньої величини:  x  x  — для первинних незгрупованих даних;   2

2

Дисперсію можна обчислити також на основі середньої квадра-



2

тичної, яка згадувалась серед видів середніх величин:  2  x 2  x , де x 2 — середня квадратична, яка обчислюється за формулами:  x 2 — проста; x 2   x 2 f — зважена. x2  n f Добувши квадратний корінь із дисперсії, дістанемо середнє

x  x або   

2

квадратичне відхилення:   

2

n

— для не-

x  x  f — для рядів розподілу. згрупованих даних;    f Середнє лінійне і середнє квадратичне відхилення характеризують, наскільки в середньому відрізняється окреме значення правової ознаки від середнього її значення по сукупності правових явищ у цілому. Середнє квадратичне відхилення перевищує середнє лінійне. У симетричному ряду розподілу   1,25l . Розглянуті абсолютні характеристики варіації R,l ,  — іменовані величини, які мають одиниці вимірювання правової ознаки. Відносним показником є коефіцієнт варіації, який використовується для порівняння варіації правової ознаки в різних сукупностях правових явищ або порівняння варіації кількох правових ознак в одній сукупності правових явищ. Його обчислення ґрунтується на зіставленні середніх відхилень (лінійного чи квадратичного) з середньою величиною, а тому коефіцієнт варіації поділяється на два види: 2

l



x

x

лінійний Vl  100 і квадратичний V 

100 .

У правовій статистиці частіше використовується квадратичний коефіцієнт варіації, який є мірою однорідності сукупності правових явищ та надійності і типовості середнього значення правової ознаки. Вважається, що сукупність однорідна, а середнє значення типове, якщо квадратичний коефіцієнт варіації не перевищує 33 % (іноді 40 %). Розглянемо приклади розрахунку показників варіації для первинних незгрупованих даних і для даних ряду розподілу.

n

 x  x  f — для рядів розподілу.   f 2

2

119

Приклад 1

Припустимо, що 10 засуджених за скоєння різної тяжкості злочинів отримали строк покарання згід-

но з табл. 5.5 120


Таблиця 5.5

Таблиця 5.6

ВІДХИЛЕННЯ СТРОКУ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ 10 ЗАСУДЖЕНИХ

№ з/п

Строк позбавлення волі, років х

Відхилення від середнього значення

РОЗПОДІЛ РАЙОННИХ СУДІВ РЕГІОНУ ЗА КІЛЬКІСТЮ НЕЗАКІНЧЕНИХ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

xx

Квадрати відхилення від середньої xx 2

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

4 3 12 2 7 10 9 15 13 5

4 5 4 6 1 2 1 7 5 3

16 25 16 36 1 4 1 49 25 9

Разом

80

38

182

Середній строк позбавлення волі цієї групи засуджених становить:  x  80  8 (років). Розмах варіації R = 15 – 3 = 12 (років), x n

10

тобто строк позбавлення волі цієї групи засуджених змінюється в межах 12 років. Обчислимо середнє лінійне відхилення та лінійний коефіцієнт варіації: l

38 3,8  3,8 (року); Vl  100  47,5 % . 10 8

Отже, строк позбавлення волі окремого засудженого відрізняється від середнього строку позбавлення волі усіх засуджених у середньому на 3,8 року або на 47,5 %. Середнє квадратичне відхилення    2 , тобто  2 

182  18,2 , 10

квадратичний коефіцієнт варіації   18,2  4,3 (року); 4,3 V  100  53,8 % . Це значення більше за 33 %, а тому сукуп8

а

ність засуджених за строком позбавлення волі не однорідна. Приклад 2

Розглянемо табл. 5.6. 121

Залишок незакінчених Кількість Середина інтервалу кримінальних судів справ, f x' х

До 10 10—15 15—20 Понад 20 Разом

8 20 10 2 30

7,5 12,5 17,5 22,5 

Квадрати Загальна кількість Відхилення відхилення від від незакінчесередньої них справ середньої ' 2 x x x' f x'  x



60 250 175 45 530



– 10,5 – 5,5 – 0,5 4,5 





110,25 30,25 0,25 20,25 161,0

x  x

2

'

f

882,0 605,0 2,5 40,5 1530,0

У ряду розподілу перший і останній інтервали відкриті. Нижня межа першого інтервалу згідно з шириною другого становитиме хниж = 5 (справ). Верхня межа останнього інтервалу згідно з шириною передостаннього становитиме хверх = 25 (справ). Розмах варіації R = 25 – 5 = 20 (cправ), тобто залишок незакінчених розглядом справ у судах цього регіону змінюється в межах 20 справ. Для визначення середнього відхилення необхідно обчислити середній залишок незакінчених справ на основі середин інтервалів: x  530 : 30 = 17,7  18 (справ). 1498,5  49,95  7,0 30 7 (справ), а квадратичний коефіцієнт варіації V  100  39,5 % . 17,7

Середнє квадратичне відхилення  

Отже, залишок незакінчених кримінальних справ у окремому суді регіону відрізняється від середнього залишку незакінчених кримінальних справ у середньому на 7,1 справ або на 40,1 %. Коефіцієнт варіації майже 40 %, а тому сукупність судів за залишком незакінчених кримінальних справ можна визнати однорідною.

?


1. До характеристики центру розподілу правових явищ за кількісною правовою ознакою відносяться: а) середня величина; б) мода; в) медіана; г) розмах варіації. 2. Що називається середньою величиною у правовій статистиці? 122


3. Які причини впливають на формування певного рівня значень правових ознак? 4. До умов наукового застосування середніх величин належать: а) якісна однорідність сукупності правових явищ; б) достатньо великий обсяг сукупності правових явищ; в) утворення груп за певними правовими ознаками? 5. Назвіть види середніх величин, які використовуються у правовій статистиці. 6. Залежно від наявної інформації середнє значення правового показника обчислюється за формулою: а) середньої арифметичної простої; б) середньої арифметичної зваженої. 7. Наведіть приклад обчислення середньої арифметичної простої. 8. За порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів було накладено штраф у сумі, грн: 21, 33, 19, 25, 27. Обчисліть середню суму накладеного штрафу. Зробіть висновок. 9. Як обчислюється і коли використовується середня арифметична зважена? 10. Назвіть найважливіші математичні властивості середньої арифметичної зваженої. 11. Які особливості має розрахунок середньої арифметичної в інтервальному ряду розподілу? 12. Ряд розподілу житлових справ за строком їх судового розгляду має такий вигляд: Строк судового розгляду, місяців

Кількість справ

1 2 3 4

14 24 12 10

Разом

60

14. Розподіл заарештованих за тривалістю перебування під вартою характеризується такими даними: Тривалість перебування під вартою, місяців

Кількість заарештованих

До 3 3—6 6—9 9 і більше

45 24 12 9

Разом

90

Обчисліть середню тривалість перебування заарештованих під вартою. Зробіть висновок. 15. Розподіл засуджених, які відбувають тюремне ув’язнення за віком характеризується такими даними: Вік засуджених, років

Кількість засуджених

До 20 20—30 30—40 40—55 55—60 60 і старші

3 35 34 23 3 2

Разом

100

Обчисліть середню тривалість діяльності організованих злочинних груп. Зробіть висновок.

Обчисліть середній вік засуджених, які відбувають тюремне ув’язнення. Зробіть висновок. 16. Мода в ряду розподілу правових явищ — це: а) найбільша кількість правових явищ; б) значення правової ознаки, яке найчастіше повторюється. Медіана — це: в) значення правової ознаки, яке ділить сукупність правових явищ на дві рівні частини; г) найпоширеніше значення правової ознаки. 17. Чим відрізняється обчислення моди в дискретному та інтервальному рядах розподілу? 18. Поняття медіани і її обчислення на основі первинних незгрупованих даних. 19. Як обчислити порядковий номер медіанного значення правової ознаки? 20. За умовою завдання 12 обчисліть моду і медіану строку судового розгляду житлових справ. 21. За умовою завдання 13 обчисліть моду і медіану тривалості діяльності виявлених організованих злочинних груп. 22. Чому медіанне значення правової ознаки в інтервальному ряду розподілу обчислюється наближено?

123

124

Обчисліть середній строк судового розгляду житлових справ. Зробіть висновок. 13. Розподіл виявлених організованих злочинних груп за тривалістю їх діяльності характеризується такими даними: Тривалість діяльності, років

Кількість організованих злочинних груп

1 2 3

45 25 15

Разом

85


23. За умовою завдання 14 обчисліть моду і медіану тривалості перебування заарештованих під вартою. 24. За умовою завдання 15 обчисліть моду і медіану віку засуджених, які відбувають тюремне ув’язнення. 25. Що називається варіацією і внаслідок чого вона виникає? 26. Варіація правових ознак вимірюється за допомогою таких показників: а) середнього значення правової ознаки; б) коефіцієнта варіації; в) медіанного значення правової ознаки; г) середнього квадратичного відхилення. 27. Розмах варіації правового показника обчислюється за форму x ; 2) h  xmax  xmin ; 3) R  x  x лою: 1) x  max min n m 28. Які переваги і недоліки має розмах варіації значень правових ознак? 29. Як обчислюється розмах варіації в інтервальному ряду розподілу правових явищ? 30. Від чого залежить методика обчислення середнього лінійного і середнього квадратичного відхилення? 31. При обчисленні показників варіації правових ознак використовується: а) алгебраїчна сума відхилень кожного значення правової ознаки від середнього її значення; б) сума модулів цих відхилень; в) сума квадратів цих відхилень. 32. Яким чином з характеристиками варіації пов’язана середня квадратична? 33. Як інтерпретується середнє арифметичне відхилення: лінійне або квадратичне? 34. Сума накладеного штрафу за скоєння дрібного хуліганства становила: Номер особи Сума штрафу, грн

1 58

2 47

3 56

4 52

5 46

6 55

7 48

8 64

9 51

10 43

Обчисліть і проаналізуйте показники варіації суми накладеного штрафу за скоєння дрібного хуліганства. 35. Вік групи засуджених жінок характеризується такими даними: Номер засудженої жінки Вік, років

1 27

2 24

3 20

4 21

5 28

6 24

7 26

8 22

9 25

10 23

Обчисліть і проаналізуйте показники варіації віку засуджених жінок. 36. Вартість позову по справах про поновлення на роботі становила: Номер справи Вартість позову, грн

1 500

2 800

125

3 400

4 700

5 600

Обчисліть і проаналізуйте показники варіації вартості позову по справах про поновлення на роботі. 37. Кількість обвинувачених у справах про крадіжки характеризується такими даними: Кількість обвинувачених Кількість справ

2 24

3 36

4 12

5 8

Разом 80

Обчисліть і проаналізуйте показники варіації кількості обвинувачених у справах про крадіжки. 38. Розподіл підлітків, засуджених за хуліганство, за віком має такий вигляд: Вік, років Кількість засуджених

14 9

15 12

16 18

17 11

Разом 50

Обчисліть і проаналізуйте показники варіації віку підлітків, засуджених за хуліганство. 39. Розподіл засуджених за перевищення влади або службових повноважень до виправних робіт характеризується такими даними: Строк виправних робіт, місяців Кількість засуджених

1—3 40

3—6 80

6—9 60

9—12 20

Разом 200

За наведеними даними обчисліть розмах варіації строку виправних робіт та лінійний і квадратичний коефіцієнти варіації. Поясніть зміст обчислених характеристик варіації. 40. Залишок незакінчених кримінальних справ у судах окремого регіону на кінець року характеризується такими даними: Залишок незакінчених кримінальних справ Кількість судів

До 5

5—10

10—15

15 і більше

Разом

7

15

23

5

50

За наведеними даними обчисліть розмах варіації, дисперсію і квадратичний коефіцієнт варіації залишку незакінчених кримінальних справ. Поясніть зміст обчислених характеристик варіації. 41. Розподіл відділень міліції за коефіцієнтом розкриття тяжких злочинів має такий вигляд: Коефіцієнт розкриття, % Кількість відділень міліції

До 60 60—70 70—80 80—90 5

10

126

14

9

90 і Разом більше 7

45


За наведеними даними обчисліть розмах варіації, дисперсію та лінійний коефіцієнт варіації коефіцієнта розкриття злочинів. Поясніть зміст обчислених характеристик варіації. 42. Сума стягненого штрафу за випуск і реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, характеризується такими даними: Сума стягненого штрафу, грн

До 55

55—65

65—75

75—85

85 і більше

Разом

Кількість правопорушень

10

20

30

25

15

100

За наведеними даними обчисліть лінійний та квадратичний коефіцієнти варіації суми стягненого штрафу. Поясніть зміст обчислених характеристик варіації. 43. На основі якого показника варіації і яким чином оцінюється однорідність сукупності правових явищ за певною правовою ознакою?

Розділ 6 СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВИХ ЗВ’ЯЗКІВ ПРАВОПОРУШЕНЬ 6.1. Поняття і види взаємозв’язків між правовими показниками. 6.2. Застосування параметричних методів вимірювання взаємозв’язків у правовій статистиці. 6.3. Оцінювання тісноти зв’язку між правовими ознаками на основі непараметричних статистичних методів. Питання і завдання для самоконтролю. 6.1. Поняття і види взаємозв’язків між правовими показниками Явища суспільного життя, у тому числі і правові, тісно пов’язані, залежать одне від одного, і обумовлюють одне одного. Одним з найважливіших завдань статистичної науки, складовою якої є і правова статистика, є вивчення взаємозв’язків між суспільно-правовими явищами та вимірювання причинних залежностей між ними. Серед багатьох форм закономірних взаємозв’язків суспільних явищ важливу роль відіграє причинна залежність, яка означає породження одного правового явища іншим. Але причина сама по собі не визначає наслідку, який залежить від певних умов, що підсилюють дію причини. Тобто для виникнення наслідку необхідний збіг окремих причин і умов. Ознаки, які характеризують причини і умови виникнення певних правових явищ називаються факторними, а ознаки, які характеризують наслідки їх дії — результативними. До юридичних наук, які вивчають причинні залежності, передусім належить кримінологія — наука про злочинність і її причини, а також кримінальне право, яке встановлює причинний зв’язок між діяннями та їх наслідками з погляду настання кримінальної відповідальності за скоєне. Певні криміногенні фактори — пияцтво, бродяжництво, проституція, наркоманія (причини) визначають відповідний рівень злочинності (наслідок).

127

128


Будь-який закономірний взаємозв’язок передбачає повторюваність, послідовність і порядок у правових явищах і процесах, але проявляється по-різному. За статистичною природою взаємозв’язки поділяються на функціональні та стохастичні. У разі функціонального зв’язку зміна результативної ознаки цілком визначається зміною однієї або кількох факторних ознак, тобто спостерігається повна відповідність між причинами і наслідком. Функціональний зв’язок виражається точною математичною формулою, яка характерна для будь-якого випадку, а тому найчастіше зустрічається в математиці, фізиці, хімії і інших природничих науках. У правових явищах функціональну залежність відшукати складно. Соціально-правові явища і процеси — це результат одночасної взаємодії великої кількості причин і умов, а тому їм характерні стохастичні зв’язки. При стохастичному зв’язку кожному значенню факторної правової ознаки відповідає певна множина значень результативної правової ознаки. Звідси при фіксованому значенні факторної правової ознаки дістаємо розподіл елементів сукупності за результативною правовою ознакою, який називається умовним. Отже, стохастичний зв’язок виявляється в тому, що зі зміною значень факторної ознаки змінюється умовний розподіл правових явищ за результативною ознакою. Окремим випадком стохастичної залежності є кореляційна, яка полягає в тому, що зі зміною факторної правової ознаки змінюються середні значення результативної правової ознаки. Наприклад, залежність між аварійністю автотранспорту і професіоналізмом водіїв: зі збільшенням стажу роботи водієм знижується середня кількість аварій автотранспорту. Або залежність між рецидивом судимості і часом перебування на волі: зростання кількості судимостей у злочинця призводить до скорочення часу перебування на волі і т. ін. Для встановлення кореляційного зв’язку між наведеними правовими явищами необхідно взяти достатньо велику їхню кількість (водіїв чи рецидивістів), і дослідити середні значення результативних правових показників. Завдання кореляційної залежності полягає в тому, щоб за допомогою математичних прийомів установити кількісну характеристику цієї залежності, абстрагуючись при цьому від впливу інших факторних правових ознак. Проте кореляційний аналіз не тільки виявляє наявність зв’язку між правовими явищами, але й установлює форму та тісноту зв’язку, подає кількісну оцінку впливу факторної правової ознаки на результативну. За напрямом зв’язку між правовими явищами кореляційні зв’язки поділяються на прямі і обернені. Між криміногенними факто-

рами і злочинністю існує прямий кореляційний зв’язок, бо зростання впливу цих факторів призводить до зростання рівня злочинності. Наприклад, чим поширеніший алкоголізм у суспільстві, тим вищий рівень злочинності у стані алкогольного сп’яніння. Якщо зі збільшенням факторної правової ознаки результативна правова ознака зменшується і навпаки, то йдеться про обернений кореляційний зв’язок. Наприклад, чим вищий рівень соціального контролю злочинності в суспільстві, тим нижчий її рівень. За аналітичним вираженням прямі й обернені кореляційні зв’язки можуть бути прямолінійними і криволінійними. При прямолінійному зв’язку відбувається рівномірне зростання або зменшення результативної правової ознаки під впливом збільшення значень факторної правової ознаки. Зв’язок такого виду математично виражається лінійним рівнянням регресії. При криволінійному зв’язку зростання факторної правової ознаки призводить до нерівномірної зміни результативної правової ознаки. Прикладом криволінійного зв’язку може бути залежність злочинності від віку злочинців. На початку віку, з якого настає кримінальна відповідальність, і далі, приблизно до 30 років, кримінальна активність правопорушників зростає, а потім знижується. При цьому в динаміці кримінальна активність молодшає. За кількістю факторних правових ознак прямолінійні кореляційні зв’язки можуть бути однофакторними (парними) і багатофакторними. Зв’язок між однією факторною ознакою і однією результативною правовою ознакою називається однофакторним, або парним. Залежність результативної правової ознаки від двох і більше факторних ознак уважається багатофакторним кореляційним зв’язком. При цьому виділяється частинний зв’язок, який полягає в залежності результативної правової ознаки від однієї факторної ознаки при фіксованих значеннях інших правових ознак. Статистичне вивчення зв’язку між правовими ознаками проходить декілька етапів. На першому етапі проводиться якісний аналіз правового явища, пов’язаний зі встановленням його соціально-правової природи; далі передбачається модель зв’язку, визначається її тип і тільки після цього подається кількісна характеристика цієї залежності, пов’язана з якісними його особливостями. Уявлення про залежність злочинності від інших соціальних факторів дозволяє пояснити її причини, кількісно описати зміни,

129

130


які в ній відбуваються, а також розробляти необхідні заходи соціального контролю над нею. 6.2. Застосування параметричних методів вимірювання взаємозв’язків у правовій статистиці Для кількісної характеристики залежності між правовими ознаками найбільш досконалим і надійним є метод кореляційно-регресійного аналізу, який передбачає застосування основних параметрів розподілу — середніх показників і дисперсій, а тому його називають параметричним методом вимірювання взаємозв’язків. Реалізація методу кореляційно-регресійного аналізу передбачає послідовне виконання таких етапів: 1) теоретичне обґрунтування взаємозв’язку між правовими ознаками; 2) оцінювання лінії регресії; 3) вимірювання тісноти зв’язку; 4) перевірка істотності виявленого зв’язку. В основу кореляційно-регресійного аналізу покладено припущення, що залежність між значеннями факторної правової ознаки і результативною правовою ознакою може бути виражена деякою функцією: Y = f(x), яка називається рівнянням регресії; Y — це теоретичні значення результативної правової ознаки, обчислені за цим рівнянням; у — фактичні значення результативної правової ознаки. Залежність між правовими ознаками за аналітичним виразом може бути прямолінійною і криволінійною, а тому її можна описати регресійними рівняннями різного виду:   a  bx — лінійне;   a  bx  cx 2 — параболічне;   ax b — степеневе;   ab x — показникове; b   a  — гіперболічне. x

порційного зростання кількості зареєстрованих злочинів у стані алкогольного сп’яніння, то зв’язок між цими правовими ознаками можна описати лінійним рівнянням. Або, якщо зі збільшенням віку засуджених до певної межі (до 30 років) рівень судимості зростає, а потім знижується, то такий зв’язок описується параболою і т. д. 2. Графічний аналіз зв’язку між правовими ознаками за допомогою кореляційного поля. При його побудові на осі абсцис відкладається значення факторної правової ознаки х, а на осі ординат — результативної правової ознаки у. Кожному елементу сукупності на графіку відповідає окрема точка. За розміщенням точок на кореляційному полі робиться висновок про характер зв’язку між правовими ознаками. Якщо точки безладно розкидані по кореляційному полю, то будь-якого зв’язку між ознаками немає. Якщо вони зосереджені у напрямку знизу—вгору, зліва—направо, то виконується пряма залежність, а якщо точки розподілені зверху вниз і зліва направо, то залежність між ознаками буде оберненою. 3. Перебір функцій, коли обчислюються різні види регресійних рівнянь, а потім за відомими критеріями (середня квадратична помилка) вибирається те, яке найкраще відповідає фактичним даним. На етапі оцінки лінії регресії після визначення форми регресійного рівняння обчислюються його параметри методом найменших квадратів. Основна умова цього методу полягає в тому, що сума квадратів відхилень фактичних значень результативної правової ознаки (у) від теоретичних (Y) повинна бути мінімальною: (y – Y)2 = min. Це дає змогу дістати найкращі оцінки регресійних параметрів. Для їх обчислення треба скласти і розв’язати систему нормальних рівнянь. Лінійній формі зв’язку y = a + bx відповідає така система: na  b x   y,  2 a  x  b x   xy.

На етапі теоретичного обґрунтування взаємозв’язку відбувається вибір факторних правових ознак та визначення функціонального виду регресійного рівняння. Для обґрунтування останнього використовуються такі прийоми: 1. Якісний теоретичний аналіз суті взаємозв’язку між правовими ознаками. Якщо, наприклад, рівномірне зростання кількості спожитого алкоголю на душу населення призводить до про-

Розв’язання цієї системи дозволяє отримати параметри лінійного регресійного рівняння а і b. Параметр а — це теоретичне значення результативної ознаки  для х = 0. Якщо х = 0 міститься в межах фактичної варіації факторної ознаки, то а — одне з теоретичних значень  , якщо ознака х не набуває нульового значення, то параметр а не має реального змісту і використовується лише для розрахунків. Параметр b називається ко-

131

132


ефіцієнтом регресії і показує, наскільки одиниць власного виміру змінюється в середньому значення результативної правової ознаки зі збільшенням значення факторної ознаки на одиницю також власного виміру. Мірою тісноти зв’язку між правовими ознаками будь-якої форми є коефіцієнт детермінації, що обчислюється як співвідношення факторної і загальної дисперсій: R 2 

2 фак

 2заг

. Коефіцієнт

детермінації характеризує частку варіації результативної правової ознаки, яка пов’язана з факторною ознакою при відповідній формі зв’язку. Коефіцієнт детермінації змінюється від 0 до 1. При R 2  0 зв’язок між х та у відсутній, при R 2  1 — функціональний. Корінь квадратний з коефіцієнта детермінації називають індексом кореляції: R  R 2 . Тіснота лінійного зв’язку між правовими ознаками вимірюється за допомогою лінійного коефіцієнта кореляції r: r

xy  x  y , x   y

де xy  

xy ; x, y — середні значення відповідно факторної х та n x y результативної у правової ознаки: x   ; y   ;  x ,  y — середn n

ні квадратичні відхилення факторної та результативної правової



2



2

Перевірка істотності зв’язку в кореляційно-регресійному аналізі здійснюється за допомогою критерію Фішера: F 

R 2 k2  , 1  R 2 k1

де k1 , k2 — кількість ступенів вільності, яке залежить від кількості параметрів регресійного рівняння; k1  m  1, k2  n  m , де n — кількість елементів сукупності, а m — число параметрів у рівнянні регресії. Перевірка істотності зв’язку ґрунтується на порівнянні фактичного значення критерію Фішера з критичним його значенням для заданого рівня ймовірності. Критичні (табличні) значення — це максимально можливі значення критерію, які можуть виникнути випадково за відсутності кореляційного зв’язку. Вони залежать від кількості ступенів вільності ( k1 , k 2 ) та рівня істотності (   0,05 і   0,01 ). Якщо фактичне значення критерію Фішера F більше від критичного F1  (k1 , k 2 ) , тобто F  F1 (k1 , k 2 ) , то зв’язок між х та у істотний, якщо F  F1 (k1 , k 2 ) , то істотність зв’язку не доведена. У статистичній літературі існують таблиці критичних значень F-критерію 16, с. 112. Наприклад, за даними вибіркового обстеження 10 регіонів про рівень споживання алкогольних напоїв на душу населення та кількість зареєстрованих хуліганств у стані алкогольного сп’яніння на 100 тис. населення здобуто такі результати: Номер регіону

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Споживання алкоголю, л

3,3

3,8

2,4

3,1

2,7

3,2

3,5

3,6

3,0

2,8

Кількість хуліганств

110

130

62

106

85

112

125

127

108

89

ознаки:  x  x  x ; y  y  y . Лінійний коефіцієнт кореляції можна обчислювати до розрахунку параметрів регресійного рівняння. Він коливається в межах від –1 до +1 і характеризує не тільки тісноту, а й напрям зв’язку між ознаками. Додатне значення r означає прямий зв’язок, від’ємне — зворотний. Абсолютна величина лінійного коефіцієнта кореляції збігається з індексом кореляції для лінійної форми зв’язку: r  R . Щоб зробити висновок про ступінь тісноти зв’язку між правовими ознаками, їх треба порівняти з такими критеріями оцінки тісноти зв’язку: до 0,3 — зв’язок слабкий; 0,3—0,5 — помітний; 0,5—0,7 — помірний; 0,7—0,9 — тісний; 0,9—0,99 — дуже тісний.

Щоб проаналізувати залежність між цими ознаками, передусім слід установити форму зв’язку між ними. Теоретичний аналіз залежності, яка простежується за первинними даними, показує, що зростання кількості спожитого алкоголю на душу населення спричиняє зростання кількості зареєстрованих хуліганств у стані алкогольного сп’яніння.

133

134

2

2


Для підтвердження встановленої залежності побудуємо кореляційне поле, на якому зобразимо факторну ознаку х — споживання алкогольних напоїв на душу населення на осі абсцис, а результативну ознаку у — кількість зареєстрованих хуліганств — на осі ординат (рис. 6.1). 130 120 110 100 90 80 70 60 50

4

3,1

106

328,6

9,61

11 236

104

4

1,96

5

2,7

85

229,5

7,29

7225

84

1

457,96

6

3,2

112

358,4

10,24

12 544

108

16

6,76

7

3,5

125

437,5

12,25

15 625

123

4

309,76

Закінчення табл. 6.1

2

2,2

2,4

2,6

2,8

3

3,2

3,4

3,6

3,8

х, л

у, випадків

ху

x2

y2

Y

(Y – y)2

8

3,6

127

457,2

12,96

16 129

127

0

Υ  y 

2

466,56

9

3,0

108

324,0

9,00

11 664

99

81

40,96

10

2,8

89

249,2

7,84

7921

89

0

268,96

Разом

31,4

1054

3390,2

100,28

115 188

1054

228

3562,4

За даними таблиці  x  31,4;  y  1054;  xy  3390,2;  x 2  100,28.

4

x

Рис. 6.1. Кореляційне поле залежності кількості зареєстрованих хуліганств у стані алкогольного сп’яніння від споживання алкогольних напоїв на душу населення

По розміщенню точок на кореляційному полі також можна зробити висновок, що залежність між факторною і результативною ознакою лінійна і виражається регресійним рівнянням виду Υ  a  bx . Для обчислення параметрів а і b будується наведена вище система нормальних рівнянь, необхідні суми для якої визначаються в табл. 6.1. Таблиця 6.1 ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ПАРАМЕТРІВ ЛІНІЙНОГО РІВНЯННЯ РЕГРЕСІЇ ЗАЛЕЖНОСТІ КІЛЬКОСТІ ХУЛІГАНСТВ ВІД СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ

Υ  y 

Номер регіону

х, л

у, випадків

ху

x2

y2

Y

(Y – y)2

1

3,3

110

363,0

10,89

121 000

113

9

5776

2

3,8

130

494,0

14,44

169 000

137

49

998,56

3

2,4

62

148,8

5,76

3844

70

64

1253,16

135

Номер регіону

2

31,4 1054 3390,2  3,14; y   105,4; xy   339,02. 10 10 10

Система рівнянь після підстановки необхідних сум має такий вигляд: 10a  31,4b  1054  31,4a  100,28b  3390,2;

звідки а = 105,4 – 3,14b. Розв’язавши систему, наприклад способом підстановки, отримаємо такі параметри: a  44 ,96  45; b  47 ,89  48;   –45  48x . Параметр b = 48 показує, що збільшення споживання алкоголю на душу населення на 1л спричиняє зростання кількості хуліганств у стані алкогольного сп’яніння на 48 випадків. Параметр а = – 45 не має реального змісту, а використовується для обчислення теоретичних значень результативної ознаки: для першого регіону Υ 1  45  48  3,3  113; для другого регіону Υ 2  45  48  3,8  137 і т. д. Оцінимо тісноту цієї залежності.

136


Коефіцієнт детермінації R  2

 356,2 ;



2

 2заг  y 2  y 

2  факт

 2заг

   y   3562,4   2

, де 

2 факт

n

10

2

356,2 115118  1054  2   0,885 .   402,64 ; R  10 402,6  10 

Отже, 88,5 % варіації кількості хуліганств у стані алкогольного сп’яніння лінійно пов’язані з регіональними відмінностями у споживанні алкогольних напоїв на душу населення, 11,5 % спричинені іншими факторами. Індекс кореляції R  0,885  0,941. Тісноту лінійного зв’язку оцінимо також за допомогою лінійного коефіцієнта кореляції r. Для цього обчислимо  x   10,028  (3,14) 2  0,41 та r

 y  402,64  20,24 .

339,02  3,14 105,4  0,964. 0,41  20,24

Цей коефіцієнт, як і індекс кореляції, входить в інтервал від 0,9 до 0,99, а це означає, що між споживанням алкогольних напоїв на душу населення та кількістю хуліганств у стані алкогольного сп’яніння прямий дуже тісний зв’язок. Розбіжність між R  0,941 та r  0,964 невелика, що підтверджує правильність вибору форми зв’язку. Для перевірки істотності зв’язку обчислимо фактичне значен0,885 10  2   61,6. Табличне зна1  0,885 2  1 чення критерію Фішера для рівня істотності   0,05 та кількості ступенів вільності k1  2  1  1, k 2  10  2  8 F1 0,05 (1; 8)  5,32. Помітно, що F  F1 0,05 (k1 , k 2 ) , тобто 61,6 значно перевищує 5,32,

ня критерію Фішера F 

значить зв’язок між споживанням алкоголю на душу населення та кількістю хуліганств у стані алкогольного сп’яніння істотний. 6.3. Оцінювання тісноти зв’язку між якісними правовими ознаками на основі непараметричних статистичних методів

137

На відміну від параметричних методів вимірювання взаємозв’язків між правовими ознаками, непараметричні методи не потребують обчислення параметрів, а ґрунтуються на застосуванні комбінаційних розподілів. При цьому правові ознаки можуть бути як номінальними, так і варіаційними. У правовій статистиці поширеніші непараметричні методи. Для вимірювання зв’язку між якісними (атрибутивними, номінальними) правовими ознаками використовуються: коефіцієнт асоціації К. Пірсона, коефіцієнти рангової кореляції Спірмена і Кендала, коефіцієнти співзалежності А. А. Чупрова і Крамера. Найпростішим показником співзалежності правових ознак є коефіцієнт асоціації К. Пірсона. На його основі вимірюється тіснота зв’язку між двома альтернативними правовими ознаками. Наприклад, наявність або відсутність рецидиву скоєння злочину, у місті чи в селі скоєно злочин, особою чоловічої чи жіночої статі і т. ін. Розрахунок коефіцієнта асоціації здійснюється на основі чотириклітинкової таблиці (табл. 6.2). Таблиця 6.2 ЗАГАЛЬНИЙ ВИГЛЯД ТАБЛИЦІ ДЛЯ ОБЧИСЛЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА АСОЦІАЦІЇ К. ПІРСОНА Групи за першою правовою ознакою

1 2 Разом

Групи за другою правовою ознакою 1

2

Разом

f11

f12

f11 + f12

f 21

f 22

f11 + f 21

f12 + f 22

f 21 + f 22 n

f11 , f12 — частота повторення найменувань другої правової ознаки в першій групі за першою правовою ознакою; f 21 , f 22 — частота повторення найменувань другої правової ознаки в другій групі за першою правовою ознакою; n — кількість елементів сукупності. Коефіцієнт асоціації (А) визначається за формулою: A

 f11 

f11  f 22  f12  f 21

f12  f 21  f 22  f11  f 21  f12  f 22 

.

Замість частот при обчисленні коефіцієнта асоціації можуть використовуватися частки, особливо, коли абсолютні числа є дуже великими.

138


Коефіцієнти асоціації змінюються від – 1 до + 1. Чим ближчий коефіцієнт до 1, тим тісніший прямий чи зворотний зв’язок між правовими ознаками. Для перевірки істотності виявленого зв’язку використовується критерій  2 (хи-квадрат), який функціонально пов’язаний з коефіцієнтом асоціації:  2  A2  n . Фактичне значення  2 порівнюється 2 з критичним   2 (k ) , де k = m – 1 = 2 – 1 = 1. Якщо  факт   2табл , то це свідчить про наявність істотного зв’язку між правовими озна2 ками. Якщо  факт   2табл , то істотність зв’язку між правовими ознаками не доведена або зв’язок вважається неістотним. Таблиця 6.3

Фактичне значення критерію  2 дорівнює  2  (0,085) 2  400  2,89 , табличне значення  02,95 (1)  3,84. Отже, між показниками алкоголізму і наркоманії засуджених та їхньою статтю існує слабкий прямий зв’язок, істотність якого не доведено. Для аналізу чотириклітинкових таблиць співзалежності можна використовувати також співвідношення перехресних добутків їх часток, яке називається відношенням шансів і обчислюється за формулою: Ш 

ризику. Наприклад, розглянемо табл. 6.5.

Таблиця 6.5

КРИТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ  02,95 (k )

k

1

2

3

4

5

6

7

8

2

3,84

5,99

7,81

9,49

11,07

12,59

14,07

15,51

Наприклад, обчислимо коефіцієнт асоціації між показниками алкоголізму і наркоманії серед засуджених, яким визначено за вироком суду примусове лікування, та їх статтю (табл. 6.4). Таблиця 6.4 РОЗПОДІЛ ЗАСУДЖЕНИХ, ЯКИМ ВИЗНАЧЕНО ЗА ВИРОКОМ СУДУ ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ, ЗА СТАТТЮ

Суспільно небезпечні групи засуджених

Стать засуджених Разом Чоловіки

Жінки

Алкоголіки

205

20

225

Наркомани

150

25

175

355

45

400

Разом

На основі наведених у таблиці даних коефіцієнт асоціації можна визначити так: A

205  25  150  20 5125  3000 2125    0,085 . 25080 225  175  355  45 629015625

139

f11  f 22 . Відношення шансів є мірою відносного f12  f 21

РОЗПОДІЛ ЗАГИБЛИХ І ПОРАНЕНИХ У ДТП ЗА ПРИЧИНАМИ НАЇЗДУ Причина наїзду

Вина водіїв Вина пішоходів Разом

Загинуло

Поранено

Разом

25 6

133 36

158 42

31

179

200

Відношення шансів дорівнює Ш 

25  36  1,13. Отже, імовір6  133

ність постраждати в ДТП з вини водія майже така ж, як і з вини пішоходів. Коефіцієнти рангової кореляції вимірюють взаємозв’язок між правовими ознаками, які можна зранжувати, насамперед на основі бальних оцінок. Ранги — це числа, які упорядковують сукупність правових явищ за значеннями правових ознак. Кожна ознака ранжується окремо в порядку зростання або зменшення її значень. Тобто найменшому значенню надається перший ранг, найбільшому значенню — останній або навпаки. Кількість рангів збігається з обсягом сукупності правових явищ. Ранги правової ознаки х позначаються Rx , правової ознаки у – Ry . Зв’язок між правовими ознаками х та у можна оцінити на основі рангів за формулою коефіцієнта рангової кореляції Спірмена (  — ро):

140


  1

6 d 2 , n(n 2  1)

де d — різниця рангів: d  Rx  R y ; n — кількість елементів сукупності. Коефіцієнт кореляції рангів Кендала (  — тау) ґрунтується не на різницях рангів, як попередній коефіцієнт, а на відхиленнях кількості рангів, більшої від порівнюваної ( s1 ), і меншої від порівнюваної ( s2 ), за результативною правовою ознакою (у): 

2   s1  s2  . nn  1

1 2 3 4 5 6 7 8 Разом

2 7 4 6 5 8 3 1 х

3 5 1 8 6 7 2 4 х

–1 2 3 –2 –1 1 1 3 х

1 4 9 4 1 1 1 9 30

Регіонам з найнижчим рівнем безробіття і злочинності надається ранг 1, з найвищим — ранг 8. Сума квадратів відхилень

 d 2  30 , а коефіцієнт рангової кореляції   1  1

6  30  8  64  1

180  0,643 що свідчить про наявність прямого зв’язку між 504

Коефіцієнти Спірмена і Кендела можуть набувати значень від – 1 до + 1, тобто характеризують як тісноту, так і напрям зв’язку. Якщо  і  дорівнюють + 1, то йдеться про повний прямий зв’язок між правовими ознаками, якщо  і  дорівнюють – 1, то про повний зворотний зв’язок між ними. Для перевірки істотності зв’язку фактичне значення  і  порівнюється з критичними  (n),  (n) так само, як і 2 .

рівнем безробіття та рівнем злочинності. Цей зв’язок істотний, бо   0,643 з імовірністю 0,95, більше за 95 8  0,640 . Якщо два і більше значень правової ознаки однакові, їм надається середній ранг. На цьому самому прикладі обчислимо коефіцієнт рангової кореляції Кендала (табл. 6.8).

Таблиця 6.6

Таблиця 6.8

КРИТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ РАНГОВОЇ КОРЕЛЯЦІЇ СПІРМЕНА І КЕНДАЛА ПРИ   0,05

ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ КОЕФІЦІЄНТА РАНГОВОЇ КОРЕЛЯЦІЇ КЕНДАЛА

Обсяг сукупності, n

5

6

7

8

9

10

11

12

 0,95 ( n)

0,90

0,83

0,71

0,64

0,60

0,56

0,53

0,51

 (n)

0,80

0,73

0,62

0,57

0,5

0,47

0,45

0,43

Наприклад, обчислимо коефіцієнт рангової кореляції Спірмена зранжувавши регіони за рівнем безробіття х та рівнем злочинності у. Результати розрахунків наведено в табл. 6.7. Таблиця 6.7 ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ КОЕФІЦІЄНТА РАНГОВОЇ КОРЕЛЯЦІЇ СПІРМЕНА Ранги регіонів за рівнем Номер регіону

безробіття, Rx

злочинності, Ry

141

d  Rx  R y

d2

Ранги регіонів за рівнем Номер регіону

Число рангів

безробіття Rx

злочинності Ry

більше порівнюваного, s1

менше порівнюваного, s2

s1 – s 2

8 1 7 3 5 4 2 7

1 2 3 4 5 6 7 8

4 3 2 1 6 8 5 7

4 4 4 4 2 0 1 0

3 2 1 0 1 2 0 0

1 2 3 4 1 –2 1 0

Разом









10

Для обчислення коефіцієнта рангової кореляції Кендала насамперед регіони упорядковуються в порядку зростання рангів за 142


факторною правовою ознакою х, тобто за рівнем безробіття, а на основі рангів за результативною правовою ознакою у, тобто рівнем злочинності, послідовно порівнюються ранги і підраховується кількість регіонів з рангами більше порівнюваного і менше порівнюваного. Так, для першого регіону ранг дорівнює 4. Якщо порівняти його з іншими рангами, то серед них 4 регіони мають ранг, більший від 4, і 3 регіони — менший від 4. Для другого регіону, ранг якого 3, 4 регіони мають більший ранг, а 2 регіони — менший ранг (і так далі для інших регіонів). Коефіцієнт рангової кореляції Кендала становить  

2 10  0,357 . 88  1

Табличне значення цього коефіцієнта 0,95 (8)  0,57 . Отже, між рівнем безробіття та злочинністю встановлено помітний прямий зв’язок, істотність якого не доведено, бо фактичне значення  менше від табличного. Зв’язок між якісними (атрибутивними ) правовими ознаками, які налічують більше двох груп (найменувань) вивчається на основі таблиць співзалежності. Це комбінаційні розподіли правових явищ, у клітинах яких кількість елементів сукупності в групі за однією правовою ознакою і в підгрупі за іншою правовою ознакою (табл. 6.9). Таблиця 6.9 РОЗПОДІЛ ОСІБ, УЧИНИВШИХ ЗЛОЧИНИ У СКЛАДІ ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ УГРУПОВАНЬ, ЗА СТУПЕНЕМ СПІВУЧАСТІ ТА СОЦІАЛЬНИМ СТАНОМ Ступінь співучасті Соціальний стан

Робітники Непрацюючі Представники органів влади Разом

Разом організатор

виконавець

підмовник

пособник

113 713

561 2018

8 17

28 115

710 2863

13

23

—

5

41

839

2602

25

148

3614

Аналіз даних цієї таблиці показує, що найбільш активними учасниками організованих злочинних угруповань є непрацюючі, переважна більшість яких є і виконавцями і організаторами, і пособниками, і підмовниками. Розміщення частот по всій таблиці є свідченням наявності стохастичного зв’язку між ступенем співучасті та соціальним станом учасників організованих злочинних угруповань. 143

Оцінка тісноти стохастичного зв’язку ґрунтується на відхиленнях частот f або часток d умовного та безумовного розподілів, тобто на відхиленнях фактичних частот ( f ij ) від теоретичних f ij' : f ij' 

f io  f oj

,

n

де f io — підсумкові частоти за факторною ознакою; f oj — підсумкові частоти за результативною правовою ознакою; n — загальний підсумок частот, обсяг сукупності. Абсолютною мірою відхилень фактичних частот від теоретичних є величина  2 К. Пірсона: 2    i

j

( f ij  f 'ij ) 2 f ij'

 n[  i

j

f ij2 f io  f oj

 1] .

Фактичне значення  2 за даними табл. 6.9 становить:  1132  5612 82 282        839  710 2602  710 25  710 148  710  2 2 2 2  713  2018 17 115 2   3614       36,86.  839  2863 2602  2863 25  2863 148  2863    132 232 02 52     1    839  41 2602  41 25  41 148  41 

На основі  2 перевіряється істотність стохастичного зв’язку між правовими ознаками. Величина  2 табульована для   0,05 і кількості ступенів вільності k  m x  1 m y  1 , де mx — кількість груп за факторною правовою ознакою, а my — кількість груп за результативною правовою ознакою. У нашому прикладі k  3  14  1  6 . Критичні значення 2  0,95 (k ) наведено в табл. 6.3. Звідси  02,95 (6)  12,59 , що значно менше фактичного значення ( 2  38,86 ). Отже, зв’язок між ступенем співучасті та соціальним станом учасників організованих злочинних угруповань істотний. Відносним показником тісноти зв’язку є коефіцієнт співзалежності, вигляд якого залежить від розмірності комбінаційного розподілу:

144


 якщо mx  m y , використовується коефіцієнт співзалежності А. А. Чупрова, який обчислюється за формулою: C  

2





;

n m x  1 m y  1  якщо mx  m y , використовується коефіцієнт співзалежності Кра-

мера, формула для обчислення якого має вигляд: C 

2

n mmin  1

,

де mmin — мінімальна кількість груп за факторною ( mx ) чи результативною ( m y ) правовою ознакою. У нашому прикладі mx  3 , а m y  4 , тому відносною мірою тісноти зв’язку буде коефіцієнт співзалежності Крамера: C

36,86  0,071 . 3614(3  1)

Коефіцієнт співзалежності змінюється від 0 до 1. Якщо С = 0, то зв’язок між правовими ознаками відсутній. Чим ближчий С до 1, тим тісніший зв’язок між ними. С = 0,071 свідчить про слабкий зв’язок між соціальним станом та ступенем співучасті в організованих злочинних угрупованнях. Перевірка істотності зв’язку на основі таблиць співзалежності здійснюється лише на основі абсолютного показника  2 .

?


1. Факторні правові ознаки характеризують: а) причини і умови виникнення певних правових явищ; б) наслідки дії певних причин і умов. Результативні правові ознаки характеризують: в) причини і умови виникнення певних правових явищ; г) наслідки дії певних причин і умов. 2. Які з наведених ознак є факторними або результативними:  рівень злочинності; рівень безробіття;  кількість хуліганств; споживання алкоголю;  показник наркоманії; рівень судимості;  кількість дорожньо-транспортних пригод; рівень споживання алкогольних напоїв.

145

3. Взаємозв’язки між соціально-правовими ознаками поділяються на: а) функціональні; б) стохастичні; в) кореляційні; г) причинні. 4. Стохастична залежність проявляється у тому, що: а) зі зміною значень факторної ознаки змінюється умовний розподіл правових явищ за результативною правовою ознакою; б) зі зміною однієї або кількох факторних ознак однозначно змінюється результативна правова ознака. 5. Яким чином проявляється кореляційна залежність між правовими ознаками? 6. Чим відрізняється кореляційний зв’язок від стохастичного? 7. За напрямком зв’язку між правовими ознаками кореляційні зв’язки поділяються на: а) прямі і обернені; б) прямолінійні і криволінійні; в) парні і множинні; г) однофакторні і багатофакторні. 8. Як відрізнити параметричні методи вимірювання взаємозв’язків від непараметричних? 9. Які проблеми вирішуються при вивченні кореляційної залежності соціально-правових явищ? 10. Якщо обидві правові ознаки кількісні, то для встановлення залежності між ними використовується: а) коефіцієнт кореляції; б) рівняння регресії; в) комбінаційне групування; г) критерій Фішера. 11. Що характеризують коефіцієнти регресії, кореляції, детермінації? В яких випадках вони застосовуються? 12. За даними вибіркового обстеження неповнолітніх установлено, що рівень підліткової злочинності вищий, коли підлітки не навчаються і ніде не працюють: Регіони

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Кількість підлітків, які не навчаються і не працюють, на 1000 неповнолітніх

19

15

22

13

9

16

10

17

5

11

Кількість злочинів, скоєних неповнолітніми, на 10 000 підлітків

100

40

112

60

58

90

32

68

26

30

Методом кореляційно-регресійного аналізу: а) установіть функцію, яка відображає залежність рівня підліткової злочинності від ступеня суспільно-корисної їх зайнятості; б) обчисліть параметри рівняння регресії, дайте їм економічну інтерпретацію; в) оцініть тісноту зв’язку між наведеними ознаками за допомогою лінійного коефіцієнта кореляції; г) використовуючи критерій Фішера, перевірте істотність зв’язку з імовірністю 0,95. Зробіть висновки. 146


13. Якщо обидві правові ознаки атрибутивні, для оцінки тісноти зв’язку між ними використовуються: а) коефіцієнт асоціацій; б) відношення шансів; в) коефіцієнт співзалежності; г) коефіцієнт кореляції. 14. У таблиці наведено розподіл 500 засуджених за статтю та рецидивом злочинності: Стать Наявність минулої судимості

Разом Чоловіки

Жінки

Так

250

10

260

Ні

220

20

240

Разом

470

30

500

Номер суду

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Кількість розглянутих цивільних справ

92

80

75

67

115

97

104

83

120

79

Частка закінчених провадженням справ у 100 загальній їх кількості

96

88

94

80

89

100

95

78

100

Оцініть тісноту зв’язку між кількістю розглянутих справ і часткою цивільних справ, закінчених провадженням, за допомогою коефіцієнта кореляції рангів Спірмена. Перевірте істотність зв’язку з імовірністю 0,95. Зробіть висновки. 17. За результатами експертної оцінки соціально-економічного розвитку країн та пов’язаного з ним рівня злочинності обчисліть коефіцієнт рангової кореляції Кендала, перевірте його істотність з імовірністю 0,95, зробіть висновки. Ранги країн

147

за рівнем злочинності

1 5 2 7 6 4 3

7 4 6 2 1 3 5

А B С D E F K

18. У таблиці наведено розподіл учасників організованих злочинних угруповань за соціальною категорією та об’єктом посягань:

Оцінить тісноту зв’язку між наведеними соціально-правовими ознаками за допомогою коефіцієнта асоціації. Перевірте його істотність з імовірністю 0,95. Зробіть висновки. 15. За даними розподілу засуджених за статтю та рецидивом злочинності обчисліть відношення шансів стати рецидивістом серед осіб різної статі. 16. Вибіркове обстеження розглянутих цивільних справ у судах першої інстанції показало:

Країна

за рівнем соціальноекономічного розвитку

Об’єкт посягань (власність)

Соціальна категорія Разом Робітники

Непрацюючі

Посадовці

Державна Колективна Приватна

15 25 10

5 35 60

20 10 —

40 70 70

Разом

50

100

30

180

Оцініть тісноту зв’язку між соціальною категорією засуджених та об’єктом посягань за допомогою коефіцієнта співзалежності А. А. Чупрова. Перевірте істотність зв’язку з імовірністю 0,95. Зробіть висновки. 19. У таблиці наведено розподіл учасників організованих злочинних угруповань за віком та рецидивом злочинності: Вікові групи

Раніше вчиняли злочини

Злочин учинено вперше

Разом

14—17 18—29 30—39 40—49 50 і старше

40 590 270 70 10

240 2010 950 480 180

280 2600 1220 550 190

Разом

980

3860

4840

Оцініть тісноту зв’язку між віком учасників організованих злочинних угруповань та рецидивом їх злочинності за допомогою коефіцієнта співзалежності Крамера. Перевірте істотність зв’язку з імовірністю 0,95. Зробіть висновки.

148


Розділ 7

Схема динамічного ряду має такий вигляд: t-час

у-рівень

t1 t2 t3  tn

y0 y1 y2  yn

СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ДИНАМІКИ СУСПІЛЬНО-ПРАВОВИХ ПРОЦЕСІВ

7.1. Динамічний ряд — основа аналізу і прогнозування розвитку суспільно-правових процесів. 7.2. Статистичні характеристики динамічних рядів. 7.3. Методи вивчення тенденції розвитку правових явищ. 7.4. Статистична оцінка коливальності і сталості правових показників. 7.5. Характеристика сезонних коливань правових показників. 7.6. Аналіз структурних зрушень у правових процесах. Питання і завдання для самоконтролю. 7.1. Динамічний ряд — основа аналізу і прогнозування розвитку суспільно-правових процесів Правові явища безперервно змінюються протягом певного часу. Місяць за місяцем, рік за роком змінюються кількість скоєних злочинів, кількість злочинців, кількість кримінальних чи цивільних справ, навантаження суддів чи слідчих, суми позовів, суми накладеного чи стягненого штрафу тощо. Вивчення тенденції розвитку та зміни правових явищ — одне з вирішальних завдань правової статистики. Процес розвитку, зміни правових явищ у часі називається динамікою. Для відображення динаміки складаються і аналізуються динамічні ряди. Це послідовність чисел, які характеризують зміну будь-якого правового явища у часі. Ряди динаміки складаються з двох елементів: періодів часу або хронологічних дат та конкретних числових значень відповідних правових показників. 149

Часові проміжки між рівнями ряду повинні бути однаковими: доба, тиждень, місяць, квартал, рік. Важливою характеристикою динамічного ряду є його рівень, тобто величина правового явища у відповідний період або на певний момент часу. Перший рівень динамічного ряду y0 називають початковим, останній рівень yn — кінцевим, між ними містяться проміжні рівні. Довжиною динамічного ряду є n його рівнів. Залежно від статистичної природи правових показників, які характеризують рівні, виділяються первинні і похідні динамічні ряди абсолютних, відносних чи середніх величин (рис. 7.1). Первинними є ряди абсолютних правових показників, а похідними — ряди відносних та середніх правових показників (табл. 7.1). Види динамічних рядів

За статистичною природою правового показника

Первинні

Похідні

Ряди абсолютних показників

За ознакою часу

Моментні

Ряди відносних показників

Інтервальні

Ряди середніх показників

За кількістю правових показників

Одновимірні

Паралельні

Ряди взаємопов’язаних показників

Рис. 7.1. Класифікація динамічних рядів 150

Багатовимірні


Таблиця 7.1

Період часу між датами в моментному ряду динаміки називається інтервалом, який може бути річним, квартальним, місячним. Особливістю моментного ряду є те, що його рівні не під-

сумовуються. Якщо, наприклад, на 1 жовтня незакінчено слідством 15 справ, то на 1 листопада деяка їх частина також може виявитися незакінченою, а тому їх не слід підсумовувати. Рівні інтервальних рядів характеризують правові явища за відповідні періоди (інтервали) часу. У моментному динамічному ряду інтервал часу — це проміжок між датами, станом на які врахований правовий показник. Тому місячні показники нагромаджуються у квартальні, а квартальні — у річні і т. д. У моментному динамічному ряду рівень правового показника не залежить від інтервалу часу, а в інтервальному — чим більший інтервал часу, тим рівень правового показника більший. Кількість зареєстрованих злочинів у цілому чи окремих видів кожного місяця перетворюється в річний показник; сума накладеного або стягненого штрафу за скоєння адміністративних правопорушень кожного місяця також ураховується за рік і т. п. За кількістю правових показників ряди динаміки поділяються на одновимірні і багатовимірні. Одновимірні ряди характеризують зміну в часі одного правового показника, багатовимірні — двох, трьох і більше показників. Останні, у свою чергу, поділяються на два види: паралельні та ряди взаємозв’язаних правових показників. Паралельні ряди відображають динаміку одного і того ж правового показника, який відноситься до різних об’єктів (динаміка коефіцієнта злочинності чи коефіцієнта судимості по регіонах України) або різних правових показників, які характеризують один і той самий об’єкт (динаміка чисельності суддів, кількості розглянутих ними справ, кількості засуджених в окремому регіоні України). Ряди взаємозв’язаних показників відтворюють динаміку або цілого і його складових частин (загальної кількості господарських злочинів та окремих їх видів) або співвідношень правових показників (загальної кількості зареєстрованих злочинів, середньорічної чисельності населення у віці кримінальної відповідальності та коефіцієнтів злочинності). Найґрунтовніший аналіз динаміки правових явищ можливий лише на основі багатовимірних динамічних рядів. Вони дають змогу оцінювати і описувати характер розвитку всіх складових правового явища, провести порівняльний аналіз динаміки двох і більше правових явищ, оцінити вплив інтенсивності розвитку одних правових явищ на інші, побудувати науково обґрунтовані прогнози. Важливою передумовою побудови і аналізу динамічних рядів є порівнюваність конкретних значень правових показників. Порівнюваність даних правової статистики — це відповідність умов і

151

152

ДИНАМІКА ЗАГАЛЬНОЇ КІЛЬКОСТІ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ ЗЛОЧИНІВ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ТА КІЛЬКОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗЛОЧИНІВ ЗА 1995—2001 роки Роки

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Усього злочинів, випадків

641 860 617 262 589 208 575 982 558 716 657 795 503 676

Господарські злочини, випадків

28 344

30 178

31 268

28 556

26 589

25 116

20 712

Частка господарських злочинів, %

4,4

4,9

5,3

5,0

4,8

4,4

4,1

Наведені в табл. 7.1 ряди загальної кількості зареєстрованих злочинів та кількості господарських злочинів є первинними рядами абсолютних правових показників. Обчислена на їх основі частка господарських злочинів у загальній кількості зареєстрованих злочинів є рядом відносних показників. За ознакою часу динамічні ряди поділяються на моментні та інтервальні. Рівні моментних рядів фіксують стан правового явища на певний момент часу t. Наприклад, чисельність суддів на початок кожного року останнього десятиліття, залишок незакінчених слідством чи провадженням кримінальних або цивільних справ на кінець кожного року з 1995 по 2002 роки, кількість і склад осіб, узятих під варту і засуджених, які утримувались у слідчих ізоляторах чи тюрмах і т. ін. (табл. 7.2). Таблиця 7.2 ДИНАМІКА КІЛЬКОСТІ ВЗЯТИХ ПІД ВАРТУ ЖІНОК ТА НЕПОВНОЛІТНІХ, ЯКІ УТРИМУВАЛИСЬ У СЛІДЧИХ ІЗОЛЯТОРАХ НА КІНЕЦЬ 1995—2000 років Роки

Кількість заарештованих осіб

1995

1996

1997

1998

1999

2000

жінок

2199

2709

2181

2401

2621

2639

неповнолітніх

1955

2131

1552

1542

1642

1784


методів обчислення її показників, які забезпечать точність висновків про відмінності між правовими явищами. Для забезпечення порівнюваності рівнів динамічного ряду необхідно дотримуватись таких вимог. 1. Значення правових показників повинні бути порівнюваними в часі та просторі. Зміна адміністративно-територіального поділу країни або окремих її регіонів призводить до порушення порівнюваності правових явищ за тривалий період часу. Так, зміна територіальних меж і кількості адміністративних районів Києва вимагає врахування при порівняльному аналізі динаміки правопорушень по районах міста. 2. Правові явища, зміна яких вивчається в динаміці, повинні співпадати за змістом. Зміни в кримінально-процесуальному законодавстві призводять до порушення порівнюваності правових показників за їх суттю та внутрішнім змістом. Так, ухвалення 2001 року нового Кримінального кодексу, в якому значно розширене коло протиправних діянь, їх змісту, потребує перерахування значень правових показників хоч би з 1995 року, а на сьогодні дослідження динаміки правових явищ обмежене 2000 роком. 3. Порівнювані у часі правові показники повинні обчислюватися за однаковою методологією. Наприклад, коефіцієнти злочинності повинні обчислюватися як співвідношення кількості зареєстрованих злочинів до середньорічної чисельності усього населення або населення у віці настання кримінальної відповідальності; коефіцієнти судимості в чисельнику співвідношення повинні враховувати кількість засуджених за вироками судів, що набрали законної чинності, а не загальну кількість засуджених. Крім того, однаковою повинна бути і база порівняння — 100 тис. осіб. 4. Правові показники мають бути порівнюваними також щодо кола охоплених об’єктів. Аналізуючи динаміку злочинності, слід ураховувати не лише кількість зареєстрованих злочинів органами внутрішніх справ, але і службою безпеки, податковою міліцією, митною службою, військовою прокуратурою та Держкомкордоном, хоч частка злочинів, урахована цими службами, невелика. Вивчення внутрішньорічної динаміки кількості засуджених також можливе лише за наявності звітів усіх районних судів міста чи області. Таким чином, рядам динаміки притаманний значний науковопізнавальний потенціал і разом з тим вони є одним з найпростіших прийомів відображення зміни правопорушень у часі. 153

7.2. Статистичні характеристики динамічних рядів Рівні правових показників змінюються, а тому виникає необхідність обчислення типової характеристики для даного періоду, якою є середній рівень. Методика обчислення середнього рівня залежить від статистичної структури правового показника, тобто від виду динамічного ряду. В інтервальному динамічному ряду, значення правового показника якого підсумовуються, а періоди часу однакові, середній рівень визначається як середня арифметична проста: y

y, n

де n — довжина динамічного ряду. Наприклад, за даними табл. 7.1 середня кількість зареєстрованих господарських злочинів становить: y

28344  30178  31268  28556  26589  25116  27 009 (випадків). 6

На практиці таким чином визначається середнє навантаження слідчих, суддів, прокурорів, адвокатів у окремому місяці, кварталі чи році. Cума рівнів моментного динамічного ряду не має сенсу, тому обчислення середнього рівня ґрунтується на проміжних середніх за даними на початок і кінець однакового періоду часу: yi 

yi 1  yi y y або yi  П К , 2 2

де yi1, y П — рівень правового показника на початок періоду (місяця, кварталу, року); yi , y K — рівень правового показника на кінець періоду. Обчислення середнього рівня моментного динамічного ряду з однаковими проміжками часу між моментами виконується за формулою середньої хронологічної: y1  y2 y2  y3 y3  y4 y  yn      n 1 2 2 2 2 y  n 1 1 1 y1  y2  y3   yn 1  yn 2 2 .  n 1 154


Наприклад, за даними табл. 7.2 середньорічна кількість заарештованих підлітків за 1995—2000 роки становить: 1 1 1995  2131  1552  1542  1642  1784 2 2 y  1567 (осіб). 6 1

Середня хронологічна частіше застосовується для обчислення середніх залишків не розглянутих судами кримінальних чи цивільних справ. За умови неоднакових проміжків часу між моментами обчислені проміжні середні зважуються на тривалість цих проміжків часу, а розрахунок середньої здійснюється за формулою середньої арифметичної зваженої:

 yi t i , y  ti

Стала база порівняння y0 y1 y2

 Ланцюгові характеристики динаміки

yn – 1 yn

 i  yi  y0 — базисний;  i  yi  yi 1 — ланцюговий.

Знак «+» або «–» показує напрям динаміки: «+» — зростання правового показника; «–» — зниження. Абсолютний приріст виражається в тих самих одиницях вимірювання, що і правовий показник, і показує, наскільки відрізняється кожний наступний рівень динамічного ряду від базисного чи попереднього рівня. Сума ланцюгових абсолютних приростів дорівнює базисному абсолютному приросту за весь період: 1   2  3    i   i    yi  yi 1   yn  y0 .

Завдяки цій властивості середній абсолютний приріст обчислюється за формулою середньої арифметичної простої:

де ti — тривалість окремих проміжків часу. Для оцінювання інтенсивності розвитку правових явищ в окремі періоди часу застосовується система взаємозв’язаних характеристик: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного процента приросту. Методологічною основою розрахунку цих характеристик є порівняння значень правового показника в динамічному ряду. Змінна база порівняння

Абсолютний приріст  i  відображає абсолютну швидкість зміни рівнів правового показника за певний період часу і обчислюється як різниця рівнів динамічного ряду:

Базисні характеристики динаміки



  i або    n або   yn  y0 , n 1

n 1

n 1

де n — довжина динамічного ряду. Темп зростання ki дає змогу оцінювати інтенсивність зміни рівнів правового показника і обчислюється як частка від ділення кожного наступного його рівня до базисного або попереднього: ki 

yi y — базисний; ki  i — ланцюговий. y0 yi 1

Темп зростання виражається в коефіцієнтах чи відсотках і показує, у скільки разів зростає чи зменшується кожний наступний рівень правового показника порівняно з базисним чи попереднім рівнем. Добуток ланцюгових темпів зростання дорівнює базисному темпу зростання за весь період: n 1

k1  k 2  k3    ki  k n  П ki , i 1

Базою для порівняння може бути або попередній рівень yi 1 , або початковий y0 . У першому випадку база порівняння змінна, у другому — стала. Характеристики динаміки, обчислені порівнянням суміжних рівнів, називаються ланцюговими, а порівнянням з початковим — базисними.

де n — довжина динамічного ряду. Середній темп зростання обчислюється за формулою середньої геометричної:

155

156

n 1

k  n1 k1  k 2  k3   ki  n1 П ki , i 1


а з урахуванням зв’язку ланцюгових і базисних темпів зростання k  n 1 K n  n 1

yn , y0

де k n — кінцевий базисний темп зростання. Темп зростання Ti — це відносна швидкість зміни рівнів правового показника, яка обчислюється як співвідношення абсолютного приросту (базисного чи ланцюгового) до відповідного рівня динамічного ряду (базисного чи попереднього):   Ti  i  100 — базисний; Ti  i  100 — ланцюговий. y i 1 y0

За допомогою нескладних алгебраїчних перетворень цих співвідношень визначається відхилення темпу зростання від 100 %: Ti 

y  yi  y 0  100   i  1  100  k i  1  100. y0  y0 

Темп приросту виражається лише у відсотках і показує, на скільки відсотків кожний наступний рівень правового показника відрізняється від базисного або попереднього рівня. Середній темп приросту визначається лише на основі середнього темпу зростання за формулою: T  k  1 100. Вагомість одного відсотка приросту характеризує абсолютне значення 1 % приросту A% i , яке обчислюється двома способами: 1) як співвідношення абсолютного приросту до темпу приросту:

Наприклад, покажемо розрахунок наведених характеристик динаміки на прикладі зміни в динаміці одного з видів господарських злочинів — ухилення від сплати податків (табл. 7.3). Таблиця 7.3 ПОКАЗНИКИ ДИНАМІКИ КІЛЬКОСТІ ВИПАДКІВ УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ ЗА 1995—2000 роки

Роки

1995 1996 1997 1998 1999 2000

A% i 

157

ланцюговий

базисний

1,0 1,640 2,442 2,910 2,921 2,973

1,0 1,640 1,489 1,192 1,004 1,018

— 64,0 144,2 191,0 192,1 197,3

— 64,0 48,9 19,2 0,4 1,8

ланцюговий:  96  5909  3602  2307 (випадків);  97  8796  5909  2837 (випадків);  98  10481  8796  1685 (випадків) і т. д.

2. Темп зростання k: базисний:

ланцюговий:

5909  1,640 ; 3602 8796   2,442 ; 3602 10481   2,910 ; 3602

5909  1,640 ; 3602 8796   1,489 ; 5909 10481   1,192 і т. д. 8796

k 96 

k 96 

k 97

k97

n 1

ковий), а тому базисним способом абсолютне значення 1 % приросту практично не обчислюється.

— 2307 2887 1685 39 189

базисний

Абсолютне значення 1 % приросту, ланцювипадків говий

 96  5909  3602  2307 (випадків);  97  8796  3602  5194 (випадків);  98  10481  3602  6879 (випадків);

y0 y — базисне; A%i  i1 — ланцюгове. 100 100

Середнє абсолютне значення одного відсотка приросту обчислюється на основі ланцюгових показників за формулою:  A%i . Базисний рівень у ряду динаміки лише один (початA% 

— 2307 5194 6879 6918 7107

Темп приросту, %

базисний:

i ; Ti

2) як співвідношення базисного або попереднього рівня до 100 %:

3602 5909 8796 10 481 10 520 10 709

Темп зростання

— 36 59 88 105 105

Техніка обчислення наведених у таблиці показників така: 1. Абсолютний приріст   :

 

A%i 

Абсолютний Ухилення від приріст, випадків сплати податків, базис- ланцювипадків ний говий

k 98

k 98 158


3. Темп приросту Т:

або  

базисний:

ланцюговий:

2307 T96  100  64,0 % ; 3602 5194 T97  100  144,2 % ; 3602 6879 T98   100  191,0 % ; 3602

і т. д, або

T96 T97

T98

T96  (1,640  1)  100  64,0 % ; T97  (2,442  1)  100  144,2 % ; T98  (2,910  1)  100  191,0 % ;

Середній темп зростання

2307   100  64,0 % ; 3602 2887   100  48,9 % ; 5909 1685   100  19,2 % 8796

k  6 1 1,640 1,489 1,192 1,004 1,018  5 2,973  1,244 ,

або k  6 1

T96  (1,640  1)  100  64,0 % ; T97  (1,489  1)  100  48,9 % ; T98  (1,192  1)  100  19,2 %

і т. д. 4. Абсолютне значення 1 % приросту (А%): базисний:

ланцюговий: 2307  36 (випадків); 64,0 2887 A% 97   59 (випадків); 48,9 1685 A%98   88 (випадків) і 19,2

2307  36 (випадків); 64,0 5194   36 (випадків); 144,2 6879   36 (випадків); 191,0

A% 96 

A% 96 

A% 97 A% 98

т. д. Як бачимо з розрахунків, абсолютне значення 1 % приросту, обчислене базисним способом для кожного року однакове, тому обчислюємо його лише ланцюговим способом: A% 96 

3062  36 (випадків); 100

A% 97 

A% 98 

8796  88 (випадків); 100

A% 99

5909  59 (випадків); 100 10481   105 випадків і 100

т. д.

5. Середньорічні показники динаміки: Середній абсолютний приріст 

2307  2887  1685  39  189 7107   1421 (випадків); 6 1 5 159

10709  3602  1421 (випадків). 6 1

10709 5  2,973  1,244 . 3602

Середній темп приросту T  1,244  1  100  24,4 % . Середнє абсолютне значення 1 % приросту A% 

36  59  88  105  105  79 (випадків). 6 1

Аналіз наведених розрахунків свідчить про значне зростання кількості випадків ухилення від сплати податків у досліджуваному періоді. Так, 2000 року порівняно з 1995-м кількість ухилень від сплати податків збільшилась на 7107 випадків або майже в 3 рази. Помітно, що на початку цього періоду зростання було більш інтенсивним, ніж наприкінці. У середині періоду найбільше виділяється 1997 рік, коли кількість випадків ухилення від сплати податків зросла на 2887 випадків або на 48,9 %, та 1996 рік, коли кількість ухилень від сплати податків збільшилась на 2307 випадків, що на 64,0 % більше, ніж у 1995 році. Найбільш вагомим був 1 % приросту в 1999 році порівняно з 1998 роком та у 2000 році порівняно з 1999 роком, який становив 105 випадків. Щорічно у середньому кількість ухилень від сплати податків зростала на 1421 випадок або на 24,4 %, у кожному з яких уміщується 79 випадків. У багатовимірних динамічних рядах правових показників можливі попарні порівняння характеристик швидкості розвитку правових явищ. Найчастіше використовуються базисні темпи зростання за однакові періоди часу. Здобутий на основі порівняння базисних темпів зростання двох правових явищ показник називається коефіцієнтом випередження: k , де k  — базисний темп зростання порівнюваного k  правового явища; k  — базисний темп зростання правового явиkвип 

ща, з яким ведеться порівняння. Коефіцієнт випередження показує, у скільки разів швидше зростає рівень одного правового явища порівняно з іншим. 160


Наприклад, кількість зареєстрованих випадків ухилення від сплати податків у 1996 році становила 5909, а у 2000 році — 10709, кількість виявлених осіб, підозрюваних в ухиленні від сплати податків, 1996 року становила 3876, а 2000 року — 6308. 6308 10709  1,812 ; k    1,627 , 5909 3876 1,812   1,1 , тобто кількість випадків ухилення від сплати 1,627

Тоді k   а k вип

податків у 1996—2000 роках збільшувалась в 1,1 раза швидше, ніж кількість осіб, підозрюваних в ухиленні від сплати податків. 7.3. Методи вивчення тенденції розвитку правових явищ Рівні динамічного ряду будь-якого правового показника змінюються внаслідок дії різноманітних причин і умов. Характер їх коливання неоднаковий, але в їх зміні можна встановити певні закономірності, основну тенденцію розвитку. Тенденція — це певний напрям розвитку, тривала еволюція, яка має характер зростання, стабільності або зниження рівнів правового явища. Статистичне вивчення тенденції правових явищ ґрунтується на розкладанні рівнів динамічного ряду на дві складові: t  f (t )  Е , де f(t) — основна тенденція, зумовлена впливом постійно діючих причин; Е — залишкові величини, які характеризують наближення реального правового процесу до основної тенденції розвитку. Для встановлення тенденції розвитку будь-якого правового явища треба замінити фактичні рівні цього динамічного ряду на рівні, обчислені за певною методикою. До найпростіших методів виявлення тенденції розвитку належить згладжування рівнів динамічного ряду, укрупнення інтервалів та зімкнення динамічних рядів. Згладжування передбачає обчислення ковзних середніх за збільшеними інтервалами часу при послідовному зрушенні на один рівень динамічного ряду. При цьому первинні коливання згладжуються і чіткіше проявляється основна тенденція розвитку. Важливе значення для виконання цієї процедури має період згладжування m, який може бути парним або непарним. На практиці переважно застосовуються непарні періоди згладжування (m = 3, 5, 7, …). Ковзна середня відноситься до се161

редини k-го періоду згладжування, а ряд ковзних середніх коротший від ряду фактичних рівнів правових показників на (m – 1) рівень. При парному періоді згладжування (т = 4, 6, 8, 12) виникає проблема віднесення ковзних середніх до відповідного періоду часу, а тому обчислення ковзних середніх завершується центруванням. Наприклад, у таблиці наведено дані про кількість цивільних справ, які надійшли до районних судів міста за 10 місяців поточного року: Місяці

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Кількість цивільних справ

471

443

718

645

574

808

776

825

843

810

544

602

646

676

716

803

815

826

Ковзні середні кількості цивільних справ

Значне коливання кількості цивільних справ не дозволяє помітити певну тенденцію їх зміни. Застосуємо згладжування до рівнів цього динамічного ряду, тобто замінимо фактичну кількість цивільних справ ковзними середніми, обчисленими для трирівневого інтервалу: y1 

471  443  718 443  718  645  544; y 2   602; 3 3 718  645  574 y3   646 і т. д. 3

Замість 10 фактичних рівнів цього ряду отримаємо 8, бо (3 – 1 = 2), тобто фактичний ряд коротший ряду ковзних середніх на 2 рівні. Перетворений методом згладжування динамічний ряд виявляє чітку тенденцію зростання кількості цивільних справ, які надійшли до районних судів міста. Іноді для виявлення закономірності розвитку правових явищ доводиться вдаватися до укрупнення інтервалів часу, тобто підсумування правових показників за більш тривалі його відрізки. Цим досягається вирівнювання рівнів динамічного ряду і тенденція їх зміни стає більш помітною. 162


Кількість зареєстрованих злочинів

Грудень

Листопад

Жовтень

Вересень

Серпень

Липень

Червень

Травень

Квітень

Лютий

Січень

Місяці

Березень

Наприклад, у таблиці наведено дані про кількість зареєстрованих злочинів за кожний місяць року:

2035 1938 2160 2166 2333 2168 2256 2284 2264 2129 2311 2413 6133

6667

6804

7153

Об’єднаємо місячні дані у квартальні і отримаємо динамічний ряд кількості зареєстрованих злочинів, який чітко відтворює тенденцію зростання злочинності. Недоліком цього способу є втрата уявлення про зміну рівнів правового показника в середині збільшеного інтервалу часу. Досить часто дослідженню динаміки будь-яких правових явищ за тривалі проміжки часу перешкоджають територіальні зміни, реорганізація управління і т. ін. Щоб дістати порівнювані дані, використовується прийом зімкнення динамічних рядів. Наприклад, у зв’язку з укрупненням районів міста межі Голосіївського району змінилися в 2000 році. Кількість розглянутих справ не порівнювана до 2000 року з цим самим показником після 2000 року. Щоб зімкнути цей ряд, від абсолютних показників слід перейти до відносних. За базу береться 2000 рік і визначається темп зростання до і після зміни територіальних меж району. Два ряди динаміки з однією базою порівняння можна замінити зімкненим динамічним рядом кількості розглянутих у суді справ. Кількість розглянутих у суді справ

У відсотках до 2000 року

Рік До реорганізації

1998 1999 2000 2001 2002

1700 1640 1600

Після реорганізації

До реорганізації

106 102 100

1690 1970 2050

163

Після реорганізації

100 116 122

Крім згладжування, укрупнення і зімкнення у правовій статистиці застосовуються і більш складні прийоми визначення тенденції розвитку, до яких відноситься аналітичне вирівнювання. На відміну від перелічених прийомів, аналітичне вирівнювання дає змогу не тільки встановлювати наявність тенденції розвитку, але й кількісно її вимірювати. Суть аналітичного вирівнювання полягає в тому, що тенденція розвитку описується деякою математичною функцією від часу (t) –   f (t ) , найбільш близькою до фактичних рівнів правових показників. Ця функція називається рівнянням тренду. Основою вибору функціонального виду рівняння тренду є аналіз абсолютних приростів і темпів приросту. Якщо абсолютний приріст рівнів правового показника стабільний, то для описування такої тенденції використовується лінійна функція   a  bt . Якщо ж стабільними виявляються темпи приросту, для описування тенденції використовується показникова функція: Υ  abt . Для цих функцій t — порядковий номер періоду часу; а — початковий рівень динамічного ряду, значення правового показника для t = 0. Параметр b характеризує середній абсолютний приріст правового показника для лінійної функції та середній темп зростання — для показникової функції. Параметри трендового рівняння визначаються методом найменших квадратів, основною умовою якого є   y t  t 2  min. Якщо відлік часу t перенести в середину динамічного ряду, то  t  0 . Для непарної кількості рівнів динамічного ряду t становить – 3, – 2, – 1, 0, 1, 2, 3, для парного – t дорівнює – 5, – 3, – 1, 1, 3, 5. У такому випадку параметри лінійного рівняння тренду обчислюються за формулами:  t ; b   yt , які використовуються для прогнозування a  n  t2 зміни правових явищ на найближче майбутнє. Наприклад, у таблиці наведено дані про кількість неповнолітніх, засуджених за шахрайство, за 1995—2001 роки, осіб:

Зімкнений ряд

Рік

yt

t

t2

yt

t

106 102 100 116 122

1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

48 57 62 66 71 77 81

–3 –2 –1 0 1 2 3

9 4 1 0 1 4 9

– 144 – 114 – 62 0 71 154 243

50 55 61 66 71 77 82

164


Разом

462

0

28

148

462

Обчисливши в таблиці необхідні суми, підставимо їх у формули розрахунку параметрів a 

462 148  66 (осіб); b   5,286  5 7 28

(осіб). Лінійне рівняння тренду Υ t  66  5,286 t . Це означає, що середньорічна кількість підлітків, засуджених за шахрайство становить 66 осіб, а щорічно в середньому ця кількість підлітків зростала приблизно на 5 осіб. Для визначення теоретичних (обчислених за лінійною функцією) значень кількості підлітків у лінійне рівняння тренду підставимо значення t: Υ 95  66  5,286  (3)  50 осіб; Υ 96  66  5,286  (2)  55 (осіб). Виявлену тенденцію можна поширити на майбутнє. Такий прийом називається екстраполяцією. Вона дає змогу обчислювати рівні динамічного ряду за його межами. Очікуваний рівень Υ t  k на основі лінійного тренду дорівнює Υ t  k  a  b(t  k ) . Кількість неповнолітніх, засуджених за шахрайство у 2002 році становитиме: Υ 2002  66  5,286  (3  1)  87 осіб, якщо виявлена тенденція збережеться в найближчому році. 7.4. Статистична оцінка коливальності і сталості правових явищ Поряд з тенденцією соціально-правовим процесам притаманні відхилення від тренду або коливання. Але, якщо при вивченні тенденції коливання сприймалися як «інформаційні шуми», то в подальшому вони є предметом окремого дослідження. Значення вивчення коливань правових показників очевидне. Розробка і реалізація заходів боротьби з правопорушеннями в різні періоди часу з боку правоохоронних органів і держави значною мірою полягає в регулюванні коливань правових процесів. Типи коливань правових показників різноманітні, але їх можна об’єднати в три такі групи:  маятникові коливання;  циклічні довготривалі коливання;  випадково розподілені у часі коливання. Найбільш характерними для правопорушень є випадково розподілені у часі коливання, які можуть виникати внаслідок інтерференції багатьох коливань з різними за довжиною циклами або внаслідок хаотичних коливань головної причини їх існування. 165

Основними показниками, які характеризують силу коливань рівнів правових показників є показники варіації просторових сукупностей. Але варіація у просторі відрізняється від коливань у часі. Перш за все відрізняються їх провідні причини, тобто варіація значень правової ознаки, яка характеризує діяльність певних правоохоронних органів (просторових сегментів сукупності), виникає внаслідок відмінностей в умовах їх існування. Інша принципова відмінність полягає в тому, що значення правової ознаки в просторовій сукупності можна вважати незалежними одне від одного, а рівні динамічного ряду, як правило, залежні, бо це показники розвитку певного правового процесу, кожна стадія якого безпосередньо пов’язана з попереднім його станом. І, по-третє, варіація у просторовій сукупності вимірюється відхиленнями індивідуальних значень правової ознаки від середнього її значення, а коливання рівнів динамічного ряду — відхиленнями від тренду. На основі якісного змісту поняття коливальності будується і система її показників. Показниками сили коливань рівнів динамічного ряду є амплітуда коливань рівнів правових показників в окремі періоди часу від тренду, середнє абсолютне відхилення від тренду і середнє квадратичне відхилення від тренду. Відносною мірою коливальності є лінійний і квадратичний коефіцієнти коливальності. Відхилення фактичних рівнів правового показника yt від теоретичних Υ t визначається за формулою: Е t  y t  Υ t , на основі яких у подальшому обчислюються показники коливальності. Амплітуду коливань R Е характеризує різниця між найбільшим Е max і найменшим Е min значеннями відхилень: R Е  Е max  Е min . Середнє абсолютне відхилення — це середня арифметична з  Еt модулів відхилень: l Е  . n

Середнє квадратичне відхилення рівнів правового показника від тренду дещо більше середнього лінійного (абсолютного) від-

 (Е t ) 2 .

хилення і обчислюється за формулою: Е 

n

Для порівняння інтенсивності коливань двох і більше правових показників у часі обчислюється коефіцієнт коливальності на основі:  середнього абсолютного відхилення Vl  Е

166

lЕ y

100;


 середнього квадратичного відхилення VЕ 

Е y

 100 , де y —

середній рівень правового показника динамічного ряду. Наприклад, продовжимо вивчення динаміки кількості неповнолітніх, засуджених за шахрайство, за допомогою показників коливальності. Обчислимо відхилення фактичних рівнів yt цього показника від теоретичних Υ t , здобутих на основі лінійного тренду. Таблиця 7.4 ПОКАЗНИКИ КОЛИВАЛЬНОСТІ КІЛЬКОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ, ЗАСУДЖЕНИХ ЗА ШАХРАЙСТВО ЗА 1995—2001 роки Кількість неповнолітніх, засуджених за шахрайство

Відхилення

Рік Теоретична Υ t

1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

48 57 62 66 71 77 81

50 55 61 66 71 77 82

Разом

462

462

Квадрати відхилень

Еt

Еt 2

–2 +2 +1 0 0 0 –1

2 2 1 0 0 0 1

4 4 1 0 0 0 1

0

6

10

Еt Фактична y t

Модулі відхилень

Амплітуда коливань R Е  2  1  1 (особа). Середнє абсолютне відхилення l Е  Е 

6  0,86 (осіб). Середнє квадратичне відхилення 7

10  1,43  1,2 (осіб). Тобто відхилення фактичної кількос7

ті неповнолітніх, засуджених за шахрайство, від теоретичної за 1995—2001 роки в середньому дорівнює 1 особі. Коефіцієнти коливальності: лінійний Vl Е 

0,86  100  1,3 % ; 66

167

квадратичний V  Е 

1,2 100  1,8 % , тобто коливальність фактич66

ної кількості неповнолітніх, засуджених за шахрайство, навколо теоретичної незначна, майже відсутня. Поняття «сталість» у статистичному вивченні динаміки правових явищ розглядається в двох аспектах: 1) сталість як протилежна коливальності категорія; 2) сталість напрямку розвитку, тобто сталість тенденції. У першому аспекті показник сталості може бути лише відносним і є різницею між одиницею та коефіцієнтом коливальності: Rст  1  V . Якщо квадратичний коефіцієнт коливальності кількості неповнолітніх, засуджених за шахрайство, становив 1,8 %, то показник сталості k ст  100  1,8  98,2 % . Цей коефіцієнт варіює в межах від 0 до 100 % і характеризує наближення фактичних рівнів правового показника до тренду. Але коефіцієнт сталості зовсім не залежить від характеру тренду. Незначна коливальність і висока сталість можуть існувати і при повному застої в розвитку правового явища. Сталість у другому аспекті характеризує напрям розвитку рівнів правового показника. З такого погляду повною сталістю вважається така зміна рівнів правового показника, коли кожний наступний рівень або більший (стале зростання), або менший (стале зниження) усіх попередніх рівнів. Будь-яке порушення цієї послідовності свідчить про неповну сталість рівнів динамічного ряду. Показником сталості в даному випадку може бути коефіцієнт кореляції рангів Ч. Спірмена:   1

6 d 2 , n(n 2  1)

де n — кількість рівнів динамічного ряду; d — різниця рангів рівнів динамічного ряду і номерів періодів часу. За повного збігу рангів рівнів динамічного ряду і номерів періодів часу за хронологічним порядком коефіцієнт кореляції рангів дорівнює + 1. Це відповідає повній сталості зростання рівнів. При повній протилежності рангів рівнів динамічного ряду рангам періодів часу коефіцієнт Спірмена дорівнює – 1, що свідчить про повну сталість зниження рівнів. При будь-якому чередуванні ран-

168


гів коефіцієнт близький до 0, що означає несталість тенденції розвитку. За даними таблиці 7.4 ранги кількості неповнолітніх, засуджених за шахрайство, співпадають з номерами періодів часу, тобто

го показника ( yt ) за окремий місяць протягом одного року до се-

 d 2  0 , а коефіцієнт кореляції рангів   1 

y

60  1. 7(49  1)

Це є свідченням повної сталості зростання кількості неповнолітніх, засуджених за шахрайство, у 1995—2001 роках. 7.5. Характеристика сезонних коливань правових показників Багатьом суспільним процесам, у тому числі і правовим, властиві внутрішньорічні коливання, викликані специфікою розвитку правових явищ в окремі періоди року. Ці коливання можуть повторюватися протягом тривалого часу і їх прийнято називати сезонними. Сезонність притаманна і правопорушенням — цивільним чи кримінальним. Помічено, що житлові справи поступають у суди найбільш інтенсивно весною і на початку літа; найбільша кількість злочинів реєструється весною (у березні) і восени (у жовтні), а найменша — у літні місяці (липень) та зимою (грудень, січень); кількість дорожньо-транспортних пригод різко збільшується у весняно-літній період і т. п. Причини подібних тенденцій різні. Можна зробити припущення, що кількість зареєстрованих правопорушень якимось чином пов’язана з активністю роботи правоохоронних органів у період літніх відпусток та на початку року. Вивчення сезонності правових явищ обумовлене необхідністю відповідної організації управлінської діяльності у правоохоронних органах. У ході статистичного аналізу сезонності розв’язуються такі завдання:  визначення наявності сезонності, кількісна оцінка прояву сезонних коливань і встановлення їх сили на різних фазах річного циклу;  характеристика факторів, які викликають сезонні коливання;  оцінювання наслідків, до яких призводить наявність сезонних коливань;  статистичне моделювання сезонності. Вимірюються сезонні коливання за допомогою індексів сезонності, сукупність яких утворює сезонну хвилю. Існує декілька способів обчислення індексів сезонності. Найпростіший спосіб полягає у визначенні співвідношення фактичного рівня правово169

редньомісячного рівня ( y ) за формулою:

I сез 

 yt .

yt

 100 , де

y

12

Розглянемо приклад обчислення індексів сезонності кількості виявлених осіб, скоївших економічні злочини в м. Києві, на основі середньомісячного рівня (табл. 7.4). Таблиця 7.4 ІНДЕКСИ СЕЗОННОСТІ КІЛЬКОСТІ ВИЯВЛЕНИХ ОСІБ, СКОЇВШИХ ЗЛОЧИНИ В м. КИЄВІ Місяць

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень У цілому


Індекси сезонності, %

I сез  100

( І сез  100) 2

161 279 210 169 151 260 108 140 215 160 128 178 2116

91,5 158,5 119,3 96,0 85,8 147,7 61,4 79,5 122,2 90,9 72,7 101,1 100,0

8,5 58,5 19,3 4,0 14,2 47,2 38,6 20,5 22,2 9,1 27,3 1,1 270,5

72,3 3422,3 372,5 16,0 201,6 2227,8 1490,0 420,3 492,8 82,8 745,3 1,2 9544,9

Середньомісячний рівень дорівнює y  декс сезонності для січня I ceзI  I ceзII 

2116  176 осіб, а ін12

161  100  91,5 % , для лютого 176

279  100  158,5 % і т. д. 176

Графічно сезонні коливання зображаються у вигляді сезонної хвилі (рис. 7.2).

170

Індекс сезонності


160 150 140 130 120 110 100 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0

I сез І 

І сез1  І сез 2  І сез3 3

; I сезІІ 

І сез  І сез2  І сез3 1

3

і т. д.

Результати цих розрахунків повністю збігатимуться з попередніми. Узагальнювальними характеристиками сезонності є: 1) розмах сезонності Rсез  I сезmax  I сезmin ; 2) лінійний коефіцієнт сезонності kсез 

 І сез  100 12

;

І  100 . 3) квадратичний коефіцієнт сезонності kсез   сез 2

12

I

II

III

IV

V

VI VII VIII IX Місяці

X

XI XII

Рис. 7.2 Сезонна хвиля кількості осіб, які скоїли економічні злочини в м. Києві

При цьому на осі Х відкладаються місяці, а на осі Y — індекси сезонності. На рівні 100 % проводиться лінія паралельно осі Х, яка дає змогу чітко виділяти піки та спади правового показника протягом року. Рисунок сезонної хвилі кількості виявлених осіб, скоївших економічні злочини, показує, що піки цього показника припадають на лютий, червень і вересень, а спади — на травень, липень і листопад, причому найвищий рівень спостерігається в лютому, а найнижчий — у липні. Місячні дані за один рік недостатньо надійні для виявлення сезонних коливань. Тому використовуються місячні показники за декілька років, найчастіше за три. Індекси сезонності обчислюються за тими самими формулами, але на основі середньомісячних рівнів правового показника за три роки:

yI 

y1  y2  y3 . За3

гальний середньомісячний показник дорівнює сумі всіх фактичних місячних показників за три роки, поділеній на кількість y місяців, тобто на 36: y   i . 36

Спочатку можна визначити також індекс сезонності для кожного року з трирічного періоду часу, а потім обчислити середньомісячні індекси сезонності для кожного місяця (січня, лютого, березня і т. д.):

171

Квадратичний коефіцієнт сезонності використовується для порівняння інтенсивності сезонних коливань правових показників. Чим більший квадратичний коефіцієнт сезонності, тим інтенсивніші сезонні коливання. Продовжуючи наведений приклад, можна встановити, що амплітуда сезонних коливань (розмах сезонності) кількості виявлених осіб, скоївших економічні злочини, становить: Rсез   158,5  61,4  97,1 п. п.; лінійний коефіцієнт сезонності k сез  

9544,9 270,5  28,2 п. п. Це  22,5 п. п., а квадратичний kсез  12 12

означає, що індекси сезонності кількості виявлених осіб, скоївших економічні злочини, змінюються в межах 97,1 п. п., а індекс сезонності цього показника в окремому місяці відрізняється від середньомісячного рівня (узятого за 100 %) у середньому на 28,2 п. п. На основі індексів сезонності та середньомісячних показників можна обчислити очікувані значення правових показників у кожному місяці. Для цього достатньо середньомісячні показники помножити на відповідні індекси сезонності. Можна побудувати також сезонну хвилю правових показників на найближчий рік. За наявності інформації можливе визначення сезонних коливань і за коротші ніж місяць періоди часу (тижні, дні, години протягом доби), що має важливе значення для організації оперативної роботи правоохоронних органів. 7.6. Аналіз структурних зрушень у правових процесах 172


Структура будь-якого правового явища динамічна. Змінюється з часом, наприклад, склад злочинів за видами, статево-віковий, соціальний, освітній склад правопорушників, склад засуджених за видами злочинів або мірами покарання. Зміна часток окремих складових частин правового явища — це наслідок структурних зрушень. Структурні зрушення оцінюються за допомогою абсолютних і відносних характеристик динаміки:  абсолютного приросту j-ї частки у відсоткових пунктах:  d j  d j1  d j 0 ; d j1

 темпу зростання j-ї частки: k d j 

d j0

, де d j1 — частка j-ї

складової правового явища у поточному періоді; d j 0 — частка j-ї складової правового явища у базисному періоді. Для узагальнювальної характеристики інтенсивності структурних зрушень правових явищ застосовуються лінійний l d і квадратичний  d коефіцієнти. Вони обчислюються на основі абсолютних приростів часток d j : лінійний коефіцієнт ld 

 d j1  d j 0 n

квадратичний коефіцієнт  d 

;

 d j1  d j 0  2 n

, де n — кіль-

кість складових правового явища. Розглянемо приклад розрахунку показників структурних зрушень у складі посадових злочинів (табл. 7.5). Таблиця 7.5 СТРУКТУРА КІЛЬКОСТІ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ ПОСАДОВИХ ЗЛОЧИНІВ В УКРАЇНІ ЗА 1990—2000 роки

Вид посадового злочину

Кількість зареєстрованих злочинів, випадків

Структура злочинів, %

1990

1990 d j0

2000

2000 d j1

Показники структурних зрушень абсолютні, п. п.

відносні

Зловживання владою або посадовим становищем Перевищення влади або посадових повноважень Халатність Одержання хабара Посередництво в хабарництві Давання хабара Посадовий підлог Усього

7546

18,6

35,1

+ 16,5 1,887

139

808

4,3

3,8

– 0,5

777 420

2931 1527

24,3 13,1

13,6 7,1

– 10,7 0,600 – 6,0 0,542

56

95

1,8

0,4

– 1,4

524 686

654 7974

16,4 21,5

3,0 37,0

– 13,4 0,183 – 15,5 1,721

3199 21 535 100,0 100,0

0

0,132

0,222



272,25 0,25 114,49 36,00 1,96 179,56 240,25 844,76

Розрахунок показників структурних зрушень виконується, наприклад, по зловживанню владою або посадовим становищем таким чином: d1  35,1  18,6  16,5 п. п.; k d 1 

35,1  1,887 . 18,6

За даними таблиці 7.5 можна спостерігати, що найбільшу частку в загальній кількості посадових злочинів у 1990 році становила халатність, яка скоротилась у 2000 році на 10,7 п. п. Скорочується також частка випадків давання хабара, яка у 1990 році становила 16,4 %, що на 13,4 п. п. менше, ніж у 2000 році. Це найбільш вагоме скорочення частки як в абсолютному, так і у відносному виразі. В 1,9 раза або на 16,5 п. п. зросла у 2000 році частка випадків зловживання владою або посадовим становищем та в 1,7 раза або на 15,5 п. п. — частка випадків посадового підлогу, що вимагає посиленої уваги з боку правоохоронних органів. Узагальнювальний показник структурних зрушень  d  

d j1  d j0  2

594

844,76  11,0 п. п. показує, що частка посадових злочинів 7

окремого виду в 2000 році відрізняється від частки посадових злочинів цього самого виду в 1990 році в середньому на 11,0 п. п.

?


1. Що називається динамічним рядом? З яких елементів він складається? 173

174


2. За статистичною природою правових показників ряди динаміки поділяються на: а) первинні і похідні; б) моментні і інтервальні; в) ряди абсолютних і відносних правових показників. 3. Інтервальний ряд динаміки характеризує рівень розвитку правового явища: а) на певні моменти часу; б) за певні періоди часу. 4. Моментним динамічним рядом є: а) кількість жінок, які перебували у виправних колоніях посиленого режиму на кінець 1995—2003 років; б) залишок незакінчених розслідуванням кримінальних справ у прокуратурі м. Києва на початок кожного кварталу поточного року. 5. Інтервальним динамічним рядом є: а) розподіл злочинів у сфері службової діяльності за видами у 2003 році; б) кількість виявлених осіб, які скоїли службове підроблення за 1995—2003 роки. 6. Сума накладеного штрафу за адміністративні правопорушення у сфері житлово-комунального господарства за 1995—2003 роки — це ряд динаміки: а) моментний; б) інтервальний. Середній рівень цього ряду обчислюється за формулою середньої: в) арифметичної; г) хронологічної. 7. Залишки незакінчених цивільних справ у районному суді на початок кожного місяця І півріччя — це ряд динаміки: а) моментний; б) інтервальний. Середній рівень цього ряду обчислюється за формулою: в) середньої арифметичної; г) середньої хронологічної. 8. Чим відрізняються ланцюгові і базисні характеристики динаміки правових показників? 9. Кількість виявлених осіб, які здійснювали випуск або реалізацію недоброякісної продукції, становила у 1996 році — 11, 1997 — 16, 1998 — 23, 1999 — 31, 2000 — 44, 2001 — 58, 2002 — 73. Обчисліть і проаналізуйте абсолютний приріст кількості виявлених осіб, які займалися випуском або реалізацією недоброякісної продукції ланцюговим і базисним способом. Покажіть взаємозв’язок між ними. 10. Кількість зареєстрованих випадків схилення до вживання наркотичних засобів становила у 1997 році — 192, 1998 — 245, 1999 — 271, 2000 — 385, 2001 — 375, 2002 — 398. Обчисліть і проаналізуйте темпи зростання і темпи приросту цього показника ланцюговим і базисним способом. Покажіть взаємозв’язок між ланцюговим і базисним темпами зростання. 11. Базисний абсолютний приріст дорівнює: а) сумі ланцюгових абсолютних приростів; б) добутку ланцюгових абсолютних приростів. Базисний темп зростання дорівнює: в) сумі ланцюгових темпів зростання; г) добутку ланцюгових темпів зростання. 12. Кількість випадків перевищення влади або посадових повноважень становила у 1997 році — 562, 1998—575, 1999—643, 2000—808, 2001—1043, 2002—1329. Обчисліть і проаналізуйте абсолютне значення 1 % приросту цього правового показника двома способами: 1) на основі абсолютного приросту; 2) на основі попереднього рівня ряду. 13. Кількість засуджених іноземних громадян з далекого зарубіжжя на початок року становила, осіб: 1996—58, 1997—66, 1998—101, 1999—113, 2000—131, 2001—146. Обчисліть середньорічну кількість засуджених іноземних громадян.

14. Кількість випадків одержання хабара у 1998 році становила 1286, а у 2000—1527. Обчисліть і проаналізуйте середньорічний темп зростання і темп приросту цього показника. 15. Кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за посягання на встановлений порядок управління, у 1990 році становила 327,0 тис. чол., у 1995 році — 541,5 тис., а у 2000 році — 393,9 тис. Обчисліть середньорічний абсолютний приріст кількості осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, за 1990—1995 роки, 1995—2000 роки та 1990—2000 роки. 16. Склад організованих злочинних груп за тривалістю їх діяльності характеризується такими даними:

175

176

Тривалість діяльності груп, років

Частка кількості організованих злочинних груп, % 1998

2000

До 1 року 1—2 3—6 6 і більше

67,7 26,9 5,4 0,0

68,0 24,2 7,3 0,5

Разом

100,0

100,0

Обчисліть і проаналізуйте абсолютні та відносні показники структурних зрушень у складі організованих злочинних груп за тривалістю їх діяльності. 17. Склад засуджених до позбавлення волі за строком покарання характеризується такими даними: Строк покарання, років

Частка засуджених, % 1990

2000

До 2 років 2—5 Понад 5

26,0 53,5 20,5

33,6 51,2 15,2

Разом

100,0

100,0

Обчисліть і проаналізуйте квадратичний коефіцієнт структурних зрушень у складі засуджених за строком покарання. 18. Що називається тенденцією розвитку? Наведіть приклади тенденції зміни правових показників залежно від напрямку розвитку. 19. Динаміка кількості злочинів проти держави, зареєстрованих в Україні, характеризується такими даними:


Роки

Кількість злочинів, тис.

1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000

0,67 0,75 2,94 4,53 6,12 12,79 8,44 7,04 6,82 5,88 4,91

Проведіть згладжування динамічного ряду методом ковзної середньої. Обґрунтуйте період згладжування. Зробіть висновок щодо загальної тенденції розвитку злочинності проти держави. 20. Динаміка кількості посадових злочинів, зареєстрованих в Україні, характеризується такими даними: Роки

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000


4,4

5,8

8,2

11,8

15,7

18,7

21,5

Опишіть тенденцію зростання кількості посадових злочинів лінійним трендом. Поясніть зміст параметрів трендового рівняння. Припускаючи, що виявлена тенденція збережеться, визначте очікуваний рівень кількості посадових злочинів у 2002 році. 21. Використовуючи фактичні і теоретичні рівні кількості зареєстрованих посадових злочинів, обчислених у завданні 20, визначте та проаналізуйте показники коливальності. 22. Кількість зареєстрованих економічних злочинів у м. Києві характеризується такими даними, випадків: січень — 453, лютий — 528, березень — 408, квітень — 349, травень — 344, червень — 370, липень — 245, серпень — 283, вересень — 414, жовтень — 240, листопад — 252, грудень — 140. 23. Обчисліть індекси сезонності, розмах сезонності та квадратичний коефіцієнт сезонності кількості зареєстрованих економічних злочинів. Побудуйте сезонну хвилю цього правового показника.

177


Індекси є одним із видів узагальнювальних показників у правовій статистиці. Слово «індекс» латинського походження, яке буквально означає «показник». За своєю суттю — це відносний показник, який характеризує зміну рівня правового явища у часі або його співвідношення у просторі. Індекси схожі з відносними показниками динаміки або порівняння, але існує три принципові відмінності індексів від них:  індекси дають змогу вимірювати зміну складних суспільноправових явищ, отримувати і порівнювати агреговані правові показники;  індекси дозволяють проаналізувати вплив окремих факторів на зміну агрегованого правового показника;  індекси є показниками порівняння не тільки з минулим періодом, але і з іншою територією або з нормативом. Виокремлюють три основні ознаки, за якими класифікуються індекси:  база порівняння;  характер правових показників;  ступінь охоплення правових явищ.

Якщо індекс — це результат порівняння двох рівнів правового показника — поточного та базисного, то і вид індексу залежить від бази порівняння. Порівняння з базисним рівнем правового показника дає динамічний індекс, з рівнем іншого аналогічного об’єкта (суду, прокуратури, міліції) — територіальний індекс, з нормативним рівнем — індекс дотримання нормативів. Але у вивченні правопорушень останнього виду індексів не буває, оскільки це негативне явище, яке не нормується. За характером досліджуваних показників, які характеризують правові явища, розрізняють індекси кількісних, якісних і об’ємних правових показників. Наприклад, кількість зареєстрованих злочинів, кількість цивільних справ, що надійшли до суду, чисельність суддів, кількість адміністративних правопорушень — це кількісні правові показники; сума завданих збитків унаслідок скоєння одного злочину, сума позову по одній цивільній справі, кількість судових справ на одного суддю, сума накладеного чи стягненого штрафу за одне адміністративне правопорушення — якісні правові показники; загальна сума завданих збитків унаслідок скоєння всіх злочинів, загальна сума позову по усіх цивільних справах, загальна кількість розглянутих судових справ, загальна сума накладеного чи стягненого штрафу — об’ємні правові показники. За ступенем охоплення правових явищ індекси поділяються на індивідуальні та зведені, які, у свою чергу, поділяються на загальні та групові (видові). Залежно від мети дослідження та наявної інформації використовуються різні форми побудови зведених індексів: агрегатна і середньозважена. У кримінальноправовій статистиці прикладом зведених індексів можуть бути індекси злочинів, об’єднаних родовим об’єктом кримінальноправового захисту, наприклад: злочини у сфері економіки, злочини проти держави, злочини проти державної і колективної власності, злочини проти життя, здоров’я, волі і гідності особи, господарські злочини і т. п. Обчислення таких індексів значно ускладнюється тим, що вони вимірюють динаміку різнорідних правових явищ, безпосередньо непорівнюваних. Індивідуальні індекси характеризують зміну в часі або відображають співвідношення у просторі одного якогось правового явища. Наприклад, кількості житлових справ, що надійшли до суду в поточному кварталі порівняно з попереднім, кількості зареєстрованих злочинів одного виду в поточному році порівняно з попереднім, коефіцієнта судимості в одному регіоні, порівняно з іншим і т. п.

178

179

Розділ 8 ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІНДЕКСІВ У ПРАВОВІЙ СТАТИСТИЦІ

8.1. Суть індексів і їх роль у вивченні динаміки суспільно-правових явищ. 8.2. Застосування індексів агрегатної форми до аналізу правопорушень. 8.3. Оцінювання рівня та динаміки суспільної небезпеки злочинності за допомогою індексів. 8.4. Характеристика динаміки середніх рівнів правових показників на основі індексів, середніх величин. Питання і завдання для самоконтролю. 8.1. Суть індексів і їх роль у вивченні динаміки суспільно-правових явищ


Індивідуальний індекс позначається «і» і обчислюється як співвідношення абсолютних правових показників індивідуального правового явища за два періоди. Період, показники якого порівнюються, називається поточним або звітним і позначається «1». Період, з показниками якого ведеться порівняння, називається базисним і позначається «0». Правовий показник, що порівнюється у часі або у просторі, називається індексованою величиною. Правовий показник, з яким здійснюється порівняння, називається базисним. У динамічних індексах базисним є показник попереднього періоду часу, в територіальних індексах — правовий показник, що належить до якоїсь із порівнюваних територій або інших об’єктів. Вибір територій чи об’єктів довільний. Індивідуальний індекс дозволяє встановити, як відрізняється рівень правового явища у звітному періоді порівняно з базисним. Якщо обчислений індекс більше 1 чи 100 %, то рівень правового явища зростає, а якщо індекс менше 1 чи 100 %, то рівень правового явища зменшується. Якщо позначити буквою f кількісний правовий показник, буквою х — якісний, а їх добуток xf — об’ємний, тоді індивідуальні індекси цих показників визначаються за формулами: if 

f1 — індивідуальний індекс кількісного правового поf0

казника;

x1 — індивідуальний індекс якісного правового показника; x0 x f  1 1 — індивідуальний індекс об’ємного правового поx0 f 0

ix  i xf

казника. Наприклад, у 2000 році засуджено за шахрайство 2676 осіб, а у 1990 році — 839. Індивідуальний динамічний індекс цього показника i f 

2676  3,2 , тобто кількість засуджених за шахрайст839

во в 90-х роках ХХ століття зросла в 3,2 раза. Або кількість зареєстрованих грабежів на 100 тис. населення у 2000 році в Закарпатській області становила 12 випадків, а у Львівській — 44 випадки. Територіальний індивідуальний індекс дорівнює if 

44  3,7 , тобто у Львівській області зареєстровано в 3,7 раза 12

більше грабежів, ніж у Закарпатській. 180

При індексному вивченні динаміки індивідуальних правових явищ необхідно враховувати властиві цьому процесу закономірності, які виражаються у вигляді взаємозв’язків між показниками:  добуток ланцюгових індексів дорівнює кінцевому базисному індексу;  частка від ділення наступного базисного індексу на попередній дорівнює відповідному ланцюговому індексу;  добуток індексів співмножників дорівнює індексу добутку правових показників, які характеризують зміну пов’язаних між собою правових явищ: i x  i f  i xf ;  частка від ділення одиниці на індивідуальний індекс прямого показника дорівнює індивідуальному індексу оберненого йому показника. Загальний індекс — це співвідношення рівнів показника складного правового явища, до якого входять різнорідні елементи. Загальний індекс позначається літерою «І» і визначається з урахуванням певних умов. Якщо правові показники, які характеризують правові явища, є порівнюваними, то загальні індекси визначаються за формулами:  x1 ;  індекс якісного правового показника I x   x0  f1 .  індекс кількісного правового показника I f   f0 Наприклад, співвідношення кількості обвинувачених за два роки за різні види злочинів, кількості суддів за два роки в розподілі по районах міста і т. п. Якщо правові явища різнорідні і безпосередньо непорівнювані, то виникає проблема приведення їх до порівнюваного виду. Це досягається побудовою загальних індексів агрегатної форми. Індекси широко використовуються при вивченні динаміки суспільно-правових явищ, починаючи з тяжкості наслідків окремого правопорушення і закінчуючи зміною характеру і ступеня суспільної небезпеки злочинності в цілому. Наприклад, органи внутрішніх справ обчислюють тяжкість наслідків ДТП, як співвідношення кількості загиблих до кількості постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах та аналізують динаміку цього показника. Юристам часто доводиться мати справу з індексами у практиці роботи міліції, судів, прокуратури при розслідуванні злочинів 181


економічного спрямування, справ про посадові і господарські злочини, злочини проти державної і колективної власності. Знання індексів дозволяє юристам краще орієнтуватися у складних економічних процесах. Цим і пояснюється необхідність вивчення індексного методу аналізу суспільно-правових явищ. 8.2. Застосування індексів агрегатної форми до аналізу правопорушень Основною формою загальних індексів є агрегатна форма. Нині це найпоширеніша форма індексів, яка використовується у практичній статистиці багатьох країн світу. Особливість цієї форми індексів полягає в безпосередньому порівнянні двох сумарних однойменних показників. Отже, індекси агрегатної форми — це співвідношення абсолютних сумарних величин типу  xf . У найпростішому випадку абсолютна сумарна величина визначається як сума добутків двох показників, один з яких індексується, а інший — є вагою або сумірником. Вагою, як правило, виступає кількісний правовий показник (f), а сумірником — якісний правовий показник (х), добуток яких дає об’ємний правовий показник, який залежить від зміни рівня х і рівня f. Будуючи індекси агрегатної форми, обов’язково дотримуються такого правила:  якщо індексується якісний правовий показник (х), то вага або кількісний правовий показник (f) фіксується на рівні поточного періоду;  якщо індексується кількісний правовий показник (f), то сумірник (якісний правовий показник) (х) приймається однаковим на рівні базисного періоду. Тоді загальний індекс якісного правового показника ( I x )  x1 f 1 і хаагрегатної форми обчислюється за формулою: I x   x0 f1 рактеризує зміну цього показника в поточному періоді порівняно з базисним при фіксованому рівні кількісного правового показника. Так індексуються всі правові показники, пов’язані з одним елементом сукупності: кількістю засуджених, яка припадає на один злочин, кількістю розглянутих справ, яка припадає на одного суддю, мірою покарання за один вид злочину, сумою стягненого штрафу за одне адміністративне правопорушення і т. ін. 182

Загальний індекс кількісного правового показника I f обчисfx люється за формулою: I f   1 0 і характеризує зміну цього  f 0 x0 показника в поточному періоді порівняно з базисним за фіксованого рівня якісного правового показника. Це індекси кількості зареєстрованих злочинів, кількості засуджених за вироками судів, що набрали законної чинності, чисельності судів, які розглядали справи, кількості кримінальних чи цивільних справ, кількості адміністративних правопорушень та ін. x f Загальний індекс об’ємного правового показника: I xf   1 1 .  x0 f 0 Він характеризує зміну цього показника за рахунок обох факторів — як кількісного, так і якісного правового показника. Індекси, які характеризують зміну правових показників, пов’язаних між собою як співмножники, називаються співзалежними. Співмножники в таких випадках виступають як факторні показники, від рівня яких функціонально залежить результативний правовий показник. Наприклад, загальна кількість засуджених за скоєння злочинів залежить від кількості скоєних злочинів і кількості засуджених за один злочин, або кількість розглянутих справ у суді залежить від кількості суддів і кількості справ, яка припадає на одного суддю, або загальний показник злочинності залежить від кількості скоєних злочинів і їх тяжкості, або загальна сума стягненого штрафу залежить від кількості адміністративних правопорушень і суми стягненого штрафу за одне адміністративне правопорушення. У зв’язку з цим при індексному аналізі динаміки правових явищ виникає потреба визначення ролі окремих факторів у зміні результативного правового показника. Так, із суспільного погляду зовсім не байдуже, за рахунок чого збільшився показник злочинності в окремому регіоні — за рахунок зростання абсолютної кількості скоєних злочинів чи за рахунок підвищення їх тяжкості. Індексний метод дає змогу оцінювати вплив окремих факторів як у відносному, так і в абсолютному виразі. Оцінка впливу кожного з факторів означає обчислення індексів факторних правових показників відповідної системи співзалежних індексів. У загальному вигляді двофакторні індекси поєднуються так: добуток індексів співмножників дорівнює індексу їх добутку: I x  I f  I xf . x f x f x f Справді,  1 1   0 1   1 1 .  x0 f1  x0 f 0  x0 f 0 183


Поряд з відносними характеристиками взаємопов’язаних правових показників важливе аналітичне значення має обчислення абсолютних змін цих показників. Визначення абсолютного приросту результативного правового показника за рахунок зміни кожного фактора теж здійснюється на основі системи індексів. Якщо аналізується індивідуальне правове явище, то використовується система індивідуальних індексів. Загальний абсолютний приріст результативного правового показника на основі індивідуальних індексів обчислюється за формулою: xf  x1 f1  x0 f 0 . Його можна розкласти за факторами:  за рахунок якісного фактора x  ( x1  x0 ) f1 ;  за рахунок кількісного фактора f  ( f1  f 0 ) x0 . Очевидно, що xf  x  f . Отже, можна сформулювати правило: абсолютний приріст результативного правового показника за рахунок якісного фактора х дорівнює приросту цього фактора, помноженому на поточний рівень кількісного фактора f1 , а абсолютний приріст за рахунок кількісного фактора f дорівнює приросту цього фактора, помноженому на базисний рівень якісного фактора x0 . Розкладання абсолютного приросту за факторами на основі загальних індексів здійснюється аналогічно індивідуальним індексам. При цьому індекси будуються з урахуванням їхньої специфіки, яка полягає у зважуванні і фіксуванні ваги. Абсолютна зміна правового показника за рахунок окремих факторів обчислюється як різниця між чисельником і знаменником відповідних факторних індексів. Ця різниця зі знаком «+» означає абсолютний приріст, зі знаком «–» — абсолютне зниження результативного правового показника. Для співзалежних двофакторних індексів розкладання абсолютного приросту в загальному вигляді записується як така система формул: xf   x1 f1   x0 f 0  x  f ; x   x1 f1   x0 f1 ; f   x0 f1   x0 f 0 . Для оцінювання загальної зміни злочинності в динаміці професором А. А. Герцензоном пропонується поряд з індивідуальними індексами застосовувати загальні індекси. Якщо, наприклад, в окремому регіоні за відповідний період часу кількість злочинів одних видів скоротилась, а інших видів — зросла, то загальну зміну злочинності можна оцінити лише на основі загальних індексів, які дозволяють проаналізувати динаміку злочинності в цілому.

Кількість злочинів окремих видів не може враховувати їх тяжкість. Тому А. А. Герцензоном пропонується як сумірник тяжкості застосовувати міру покарання. Наприклад, проаналізуємо динаміку злочинності за групою злочинів проти індивідуальної власності за допомогою загальних індексів (табл. 8.1).

184

185

Таблиця 8.1 КІЛЬКІСТЬ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ ЗЛОЧИНІВ ТА ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ ЗА 1995—2000 роки

Покарання, років

Показник злочинності, тис.


Покарання, років

Показник злочинності, тис.

Умовний показник злочинності, тис.

2000 рік


1995 рік

А

f0

x0

x0 f 0

f1

x1

x1 f1

x0 f1

Крадіжки Грабежі і розбої Вимагательство

208,5 35,2 3,5

5 7 3

1042,5 246,4 10,5

177,0 26,7 2,7

6 8 2

1062,0 213,6 5,4

885,0 186,9 8,1

Разом

247,2



1299,4

206,4



1281,0

1080,0

Злочини проти індивідуальної власності

Індивідуальні індекси кількості зареєстрованих злочинів проти індивідуальної власності характеризують зменшення крадіжок на 15,1 % ( i f  0,849 ), грабежів і розбоїв — на 24,1 % ( i f  0,759 ), вимагательств — на 22,9 % ( i f  0,771 ). Але з урахуванням тяжкості скоєних злочинів показник злочинності проти індивідуальної власності громадян становить: I xf 

1281,0  0,986 , тобто цей показник 2000 року порівняно з 1299,4

1995-м зменшився лише на 1,4 %. Це зменшення відбулося під впливом різнонаправленої дії двох факторів: збільшення тяжкості злочинів проти індивідуальної власності і зменшення зареєстрованої їх кількості. Вплив зменшення кількості зареєстрованих злочинів на динаміку показника злочинності показує індекс I f 

1080,0  0,831 . 1299,4


Тобто показник злочинності 2000 року в Україні зменшився на 16,9 % за рахунок зменшення кількості злочинів проти індивідуальної власності кожного виду. Вплив збільшення тяжкості скоєних злочинів на динаміку показника злочинності дозволяє встановити I x 

1281,0  1,186 . Тобто 1080,0

показник злочинності в Україні 2000 року збільшився на 18,6 % за рахунок зростання тяжкості зареєстрованих злочинів проти індивідуальної власності. Ці індекси пов’язані між собою таким чином: 0,891  1,186 = 0,986. Можна розкласти також абсолютну зміну показника злочинності за рахунок окремих факторів: f  1080,0  1299,4  219,4 тис. x  1281,0  1080,0  201,0 тис. xf  1281,0  1299,4  18,4 тис., xf  219,4  201,4  18,4 тис.

 i f f 0 x0 де i f — індивідуальний індекс кількісного правово f 0 x0 го показника; f 0 x0 — об’ємний правовий показник базисного періоду, вага індивідуальних індексів. Для характеристики динаміки якісного правового показника в середньому по сукупності різнорідних правових явищ агрегатна форма цього показника х перетворюється на середню гармонійну зважену форму: If 

Ix 

 f1 x1 ; i  x1  x  x1 ; I   f1 x1 ; де i — індивідуальx 0 x x x f x0 ix  f1 x0  1 1 ix

Агрегатна форма індексів дозволяє розв’язати ряд конкретних завдань статистико-економічного аналізу правопорушень. Чисельник і знаменник будь-якого з агрегатних індексів легко інтегрується і тому зміст самого індексу не викликає сумнівів. Але в окремих випадках неможливо вивчити динаміку правопорушень саме на основі цієї форми індексів. Виникає потреба у використанні інших форм загальних індексів — середньої арифметичної та середньої гармонійної. Для характеристики динаміки кількісного правового показника в середньому по сукупності різнорідних правових явищ агрегатна форма цього показника f перетворюється на середfx f ню арифметичну зважену форму: I f   1 0 ; i f  1  f1  i f  f 0 ; f0  f 0 x0

ний індекс якісного правового показника; x1 f1 — об’ємний правовий показник поточного періоду, вага індивідуальних індексів. Мають місце особливості застосування середньозважених індексів у вивченні динаміки злочинності, особливо при вимірюванні її суспільної небезпеки. При аналізі динаміки злочинності в цілому узагальнюються різноманітні суспільно-небезпечні дії — убивства і образи, розкрадання і зґвалтування, тероризм і халатність, з яких обчислюються деякі середні показники. Така оцінка викривляє справжній стан злочинності і ефективність заходів боротьби з нею. Особливо цікавим для юристів кримінально-правової спеціалізації у цьому плані може бути індекс, який вимірює середню динаміку різнорідних, безпосередньо несумірних, різноякісних правових явищ. Але виникає питання, який правовий показник слід використовувати як сумірник для порівняння і врахування ступеня суспільної небезпеки (тяжкості) окремих злочинів. Суспільна небезпека діяння — це не тільки універсальна категорія кримінального права, але вона притаманна усім без винятку правопорушенням. Її кількісно-якісна визначеність може виступати вагою і бути покладена в основу вимірювання ступеня суспільної небезпеки злочинів. Урахування дійсної суспільної небезпеки діянь у процесі обчислення і аналізу індексів відіграє виключно важливу роль. Дискусія серед учених-криміналістів показала, що це не просте питання. Для кількісного вимірювання тяжкості злочинів пропонувалося враховувати міру покарання, або визначену судом, або встановлену в Особливій частині Кримінального кодексу. Реально призначена міра покарання є більш інформативною, бо враховує не тільки тяжкість злочину, але і особу обвинуваченого, пом’якшуючі і обтяжуючі покарання обставини. Кількісне вимірювання тяжкості злочинів лише на основі мір покарання, при-

186

187

Отже, показник злочинності у 2000 році порівняно з 1995 роком зменшився на 18,4 тис., у тому числі за рахунок зменшення кількості зареєстрованих злочинів проти індивідуальної власності цей показник зменшився на 219,4 тис., а за рахунок підвищення тяжкості скоєних злочинів — збільшився на 201,0 тис. 8.3. Оцінювання рівня та динаміки суспільної небезпеки злочинності за допомогою середньозважених індексів


значених санкціями статей КК, спрощує квантифікацію злочину і згладжує багато інших обставин, які визначають фактичну тяжкість злочинів. Більшістю вчених міра покарання визнається не найкращою для цього, бо не завжди чітко розмежовує різні види злочинів за ступенем їх суспільної небезпеки. З цією метою пропонується також використовувати умовні вимірники (бали), коли 1 бал прирівнюється до одного року позбавлення волі, а інші види покарання, не пов’язані з позбавленням волі, перераховуються: умовне позбавлення волі — 0,5 бала, виправні роботи без позбавлення волі — 0,33, штраф — 0,1. Деякими науковцями пропонується також як сумірник тяжкості злочинів ввести додаткові коефіцієнти, які умовно називаються «видовими індексами» на відміну від індивідуальних. Вважається, що видові індекси враховують не тільки санкції за конкретний злочин, але й інші елементи складу злочину: об’єктивну і суб’єктивну сторону, об’єкт посягань, тяжкість наслідків та інші обставини. Остаточну оцінку ступеня і суспільної небезпеки злочинності можна отримати з урахуванням індивідуальних і видових коефіцієнтів за формулою: If 

 f1 x де f і f — кількість зареєстрованих злочинів ві0 1  f0 x

Таблиця 8.2 ДИНАМІКА ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ, ЗАРЕЄСТРОВАНИХ В УКРАЇНІ ЗА 1990—2000 роки Кількість зареєстрованих злочинів, тис.

Види злочинів

1990

2000

Коефіцієнти тяжкості злочинів

Показник злочинності, тис. 1990

2000

Розкрадання державного або колективного майна Злочини проти індивідуальної власності Хуліганство

69,7

130,4

5

348,5

562,0

159,1

229,7

3

477,3

689,1

18,8

23,4

2

37,6

46,8

Разом

245,7

383,5



863,4

1297,9

Індекс злочинності без урахування тяжкості злочинів стано3 383,5 вить I 3   1   1,561 , а з урахуванням суспільної небезпе 30 245,7 ки злочинів I 3 

1297,9  1,503 , тобто дещо нижчий. Отже, зло863,4

дповідно у базисному і поточному періодах; х — зафіксовані видові індекси. Цей сукупний індекс обчислюється як середньозважений з індивідуальних чи видових індексів. В юридичній літературі його 3m називають тотальним і вводять такі позначення: I 3   1 , де 3  0m 30 , 31 — кількість зареєстрованих злочинів відповідно в базисному і поточному періодах; m — коефіцієнти їх тяжкості. Підхід до визначення коефіцієнтів тяжкості m у літературних джерелах дуже різний. Відрізняються і їх значення, залежно від авторів, які пропонують застосовувати коефіцієнти тяжкості. Але вони потрібні, бо, по-перше, це квантифікація суспільної небезпеки злочинів, а по-друге, вони дозволяють обчислювати групові індекси, тобто враховувати зміну тяжкості окремих груп злочинів. Наприклад, визначимо зміну показника злочинності з урахуванням тяжкості злочинів окремих видів за 1990—2000 роки (табл. 8.2). Використаємо коефіцієнти тяжкості, запропоновані З. Т. Яковлевою 12.

чинність в Україні в цілому за наведеними злочинами зросла на 51,6 %, а з урахуванням їх тяжкості — на 50,3 %. Це означає, що коли врахувати тяжкість злочину, то більша за кількістю група злочинів проти індивідуальної власності отримала меншу вагу, що і спричинило деяке пониження в зростанні рівня злочинності. Для оцінки криміногенної ситуації доцільно також обчислювати середньозважений індекс судимості. При цьому використовується кількість засуджених за вироками судів, що набули законної сили, у розподілі за видами злочинів. Сукупність зареєстрованих злочинів суттєво відрізняється від кількості засуджених за їх скоєння як кількісно, так і якісно. Вони мають різні одиниці вимірювання. А кількість засуджених майже вдвічі менша кількості зареєстрованих злочинів за рахунок нерозкритих злочинів, звільнення винних від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами та виправдання підсудних. Між реєстрацією злочину та осудженням винних у його скоєнні існує також деякий, досить помітний, проміжок часу. Значна кількість злочинів, зареєстрованих у поточному періоді, розглядається судами у наступному. Крім того, сукупна тяжкість зареєстрованих злочинів набагато нижча сукупної тяжкості злочинів, за скоєння яких наступило осудження. Наявність

188

189


істотних відмінностей між злочинністю і судимістю пояснює необхідність обчислення також індексу судимості з урахуванням тяжкості злочинів та відкриває нові можливості аналізу кримінальної політики і судової практики. Кількісна оцінка тяжкості злочинів, за скоєння яких наступило осудження, може здійснюватися, по-перше, на основі найбільших строків позбавлення волі, указаних у Кримінальному кодексі, за злочини найменшої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі; і, по-друге, на основі реально призначених судом строків позбавлення волі. Міри покарання, не пов’язані з позбавленням волі, перераховуються в роки позбавлення волі. Обчислення індексу судимості з урахуванням тяжкості осуcm дження здійснюється за формулою: I c   1 , де c0 , c1 — кіль-

 c0 m

кість засуджених за вироками судів, що набули законної сили, відповідно у базисному і звітному періодах; m — міра покарання в роках позбавлення волі. Наприклад, обчислимо зміну показника судимості з урахуванням тяжкості осудження по деяких видах злочинів. Як коефіцієнти тяжкості, використаємо максимальну міру покарання, призначену Кримінальним кодексом за скоєння цих злочинів. Таблиця 8.3 ДИНАМІКА КІЛЬКОСТІ ЗАСУДЖЕНИХ ЗА ДЕЯКІ ВИДИ ЗЛОЧИНІВ В УКРАЇНІ В 1990—2000 роках

тобто судимість зросла на 89,3 % у 2000 році порівняно з 1990 роком. Використання індексу судимості для просторово-часових порівнянь дозволить об’єктивніше оцінити дійсний стан злочинності, яка пройшла і судову практику боротьби з нею. Порівняння індексів судимості на основі мір покарання, призначених Кримінальним кодексом, і реально встановлених судом, дозволяє оцінити розбіжності в судовій практиці і кримінальній політиці. Використання індексів злочинності та судимості з урахуванням суспільної небезпеки (тяжкості) злочинів дозволить об’єктивніше оцінити реальну криміногенну обстановку в країні в цілому або в окремому її регіоні та встановити ефективність боротьби з нею правоохоронними органами. Широкому застосуванню в аналітичній роботі індексів злочинності та судимості з урахуванням суспільної небезпеки злочинності може сприяти розробка спеціальних таблиць показників «тяжкості» усіх видів злочинів. Це сприятиме підвищенню рівня аналітичної роботи у правоохоронних органах і розробці на цій основі ефективних заходів контролю над злочинністю. 8.4. Характеристика динаміки середніх рівнів правових показників на основі індексів середніх величин

гіоні зріс на 91,9 %. Це дещо більше, ніж без урахування тяжкості c 20,88 злочинів, коли індекс судимості становив I c   1   1,893 ,  c0 11,03

У статистичному аналізі правових явищ доводиться порівнювати також динаміку якісних правових показників: середньої кількості розглянутих справ, яка припадає на одного суддю, середньої суми позову, яка припадає на одну цивільну справу, середньої суми заподіяних матеріальних збитків, яка припадає на один злочин, середньої суми накладеного чи стягненого штрафу, яка припадає на одне адміністративне правопорушення. Середній рівень якісного правового показника залежить від окремих значень правової ознаки (х) та співвідношення частот (f):  xf . Динаміка середнього рівня якісного правового показx f ника визначається зміною значень якісної правової ознаки (х) та зміною співвідношення частот (f), тобто кількісного правового показника. Аналіз динаміки середнього рівня якісного правового показника здійснюється за допомогою системи співзалежних індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень.

190

191


Показник судимості, тис.

1990

2000

Максимальна міра покарання, років

c0

c1

m

c0 m

c1m

Шахрайство Хуліганство Хабарництво

2,12 0,84 8,07

4,91 2,68 13,29

12 7 8

25,44 5,88 64,56

58,92 18,76 106,32

Разом

11,03

20,88



95,88

184,0

Види злочинів

1990

2000

Індекс судимості з урахуванням тяжкості наведених злочинів становить I c 

184,0  1,919 , тобто показник судимості в даному ре95,88


Таблиця 8.4

Індекс змінного складу I з.c — це співвідношення середніх рівнів якісного правового показника у поточному періоді порівняно з базисним: I з.с 

ДИНАМІКА ХАРАКТЕРИСТИК ДЕЯКИХ ВИДІВ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ЗА ДВА КВАРТАЛИ

х1  x1 f1 :  x0 f 0 ,  х0  f1  f0

де х0, х1 — рівні якісного правового показника відповідно в базисному і поточному періоді; f0,, f1 — значення кількісного правового показника відповідно в базисному і поточному періоді. Величина цього індексу залежить від двох факторів: зміни самого якісного правового показника х та зміни структури правових явищ за кількісним правовим показником f. Охарактеризувати зміну середнього рівня якісного правового показника за рахунок першого фактора дозволяє індекс фіксованого складу:

 x1 f1 :  x0 f1   x1 f1 .  f1  f1  x0 f1 У цьому індексі структура сукупності правових явищ фіксується на рівні поточного періоду, що і дозволяє проаналізувати зміну середнього рівня лише за рахунок зміни рівнів якісного правового показника. Вплив зміни структури сукупності на динаміку середнього рівня якісного правового показника дозволяє отримати індекс структурних зрушень:  x0 f1 :  x0 f 0 . I с. зр   f1  f0 У цьому індексі фіксується на рівні базисного періоду величина якісного правового показника і таким чином ураховується зміна середньої за рахунок структурних зрушень у складі правових явищ за величиною кількісного правового показника. Індекс, який характеризує зміну середнього рівня якісного правового показника під впливом зміни усіх урахованих факторів, дорівнює добутку індексів-співмножників, кожний з яких характеризує зміну лише одного фактора: Із.с = Іф.с  Іс.зр. Наприклад, розглядаючи адміністративні правопорушення як злочини значно меншої тяжкості, можна встановити, що загальна сума накладеного або стягненого штрафу залежить від кількості осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, та суми штрафу, накладеного чи стягнутого, по кожному правопорушенню. Аналіз цих показників виконаємо на основі табл. 8.4. I ф .с 

192

Види посягань

Кількість осіб, притягнутих до сумаЗагальна стягненого Сума стягненого Умовна адміністративштрафу на штрафу, сума стягної відповідаль1 особу, грн неного тис. грн ності штрафу, І квар- IV квар- І квар- IV квар- І квар- IV квар- тис. грн тал тал тал тал тал тал

А

f0

f1

x0f0

x1f1

x0

x1

x0f1

На власність Установлений порядок управління Громадський порядок

60

70

30,0

42,0

500

600

35,0

300

330

30,0

39,6

100

120

33,0

1240

1300

24,8

32,5

20

25

26,0

Разом

1600

1700

84,8

114,1





94,0

Індекс середньої суми стягненого штрафу, яка припадає на одне адміністративне правопорушення змінного складу, I з.с  114100 84800 67,1 :   1,266 ; Індекс фіксованого складу I ф.с  1700 1600 53,0 94000 67,1  67,1 :   1,213 , а індекс структурних зрушень I с. зр  1700 55,3 55,3   1,044 . Ці результати означають, що середня сума стягне53,0 

ного штрафу, яка припадає на одну особу, притягнуту до адміністративної відповідальності, збільшилась у IV кварталі порівняно з І-им на 26,6 %, у тому числі за рахунок суми стягненого штрафу, яка припадає на одного правопорушника, по кожному виду посягань — на 21,3 %, а за рахунок зміни структури числа осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, по видах посягань — на 4,4 %. Зв’язок між обчисленими індексами підтверджується рівнянням Із.с = 1,213  1,044 = 1,266. Індекси середніх величин можна побудувати як агрегатні індекси, якщо застосувати показник структури сукупності правових явищ (d), тобто частку числа правопорушень відповідного виду в загальній їхній кількості. Тоді середній рівень якісного правового показника буде обчислений за формулою: x   xd , якщо  d  1 . А динаміка середнього рівня цього показника в ці193


лому і під впливом окремих факторів буде аналізуватися за допомогою системи індексів середніх величин такого виду: xd x Індекс змінного складу I з.с   1 1  1 ; x d  0 0 x0 xd Індекс фіксованого складу I ф.с  1 1 ;  x0d1 xd Індекс структурних зрушень I c. зр   0 1 .  x0 d 0 За допомогою цих індексів можна розкласти абсолютну зміну середнього рівня якісного правового показника за рахунок впливу окремих урахованих факторів:  x   x1d1   x0 d 0 ; x   x1d1   x0 d1 ; d   x0 d1   x0 d 0 ;  x  x  d .

Наприклад, проаналізуємо зміну середньої кількості розглянутих кримінальних справ, яка припадає на одного суддю, в окремих районах міста за допомогою останньої індексної системи. Результати розрахунків і вихідна інформація наведені в табл. 8.5. Таблиця 8.5 ДИНАМІКА КІЛЬКОСТІ РОЗГЛЯНУТИХ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ У РАЙОННИХ СУДАХ МІСТА ЗА ДВА КВАРТАЛИ Структура чисельності суддів

Чисельність суддів, чол.

Кількість розглянутих справ


І квартал

IV квартал

І квартал

IV квартал

Умовна кількість розглянутих кримінальних справ


IV квартал

Район міста

І квартал

Кількість розглянутих справ, яка припадає на одного суддю

А

x0f0

f0

x1f1

f1

x0

x1

d0

d1

x0d1

x1d0

1 2 3 У цілому

120 280 150 550

20 40 30 90

200 450 210 860

25 50 35 110

6 7 5 6,11

8 9 6 7,82

0,222 0,455 0,333 1,000

0,227 0,455 0,318 1,000

1,362 3,185 1,590 6,137

1,776 4,205 1,998 7,779

194

За наведеними формулами — індекс змінного складу I з.с  7,82 7,82   1,280 ; індекс фіксованого складу I ф.с   1,274 ; індекс 6,14 6,11 6,14 структурних зрушень I с. зр   1,005 . Отже, середня кількість 6,11 розглянутих справ, яка припадає на одного суддю в цілому по місту в IV кварталі порівняно з першим, збільшилась на 28,0 %. Це збільшення відбулося під впливом, по-перше, збільшення числа розглянутих справ, яке припадає на одного суддю в кожному районі міста — на 27,4 % і, по-друге, під впливом зміни розподілу чисельності судів між районами міста — на 0,5 %. Абсолютна зміна середньої кількості розглянутих справ, яка припадає на одного суддю у даному місті обчислюється за наведеною системою формул:  x  7,82  6,11  1,71 (справ); х  7,82  6,14  1,68 (справ); d  6,14  6,11  0,03 (справ);

або x  1,68  0,03  1,71 (справ). Таким чином, кількість кримінальних справ, яка припадає на одного суддю, в середньому по місту в поточному кварталі порівняно з базисним збільшилася на 1,71 справ, у тому числі за рахунок збільшення цього показника в кожному районі міста — на 1,68 справ, а за рахунок зміни розподілу чисельності суддів між районами міста — на 0,03 справи. У разі відносного і абсолютного розкладання ефект взаємодії обох факторів — зміни якісного правового показника і зміни структури сукупності правових явищ — приєднався до оцінки зміни якісного правового показника. Якщо визначити вплив зміни якісного правового показника за структурою сукупності базисного періоду за допомогою індексу фіксованого складу  x1d 0 , то порівняння його з попереднім індексом фіксоI ф .с   x0 d 0 ваного складу дозволить виявити ефект спільного впливу досліджуваних факторів. У наведеному прикладі індекс фіксованого складу за базисною структурою чисельності суддів (див. табл. 8.5) становить I ф .с 

7,78  1,273 і майже не відрізняється від індексу фіксовано6,11

го складу за поточною структурою чисельності суддів (Іф.с = 195


1,274). Отже, ефект взаємодії факторів виявився незначним і спрямованим на підвищення середнього числа розглянутих справ.

13. У таблиці наведено дані про вартість одного позову та кількість позовів за два періоди: Кількість позовів

Вартість одного позову, грн

Позови

?


1. Що називається індексом? 2. У чому полягає роль індексного методу аналізу правових явищ? 3. Чим відрізняються індекси від відносних показників динаміки чи порівняння? 4. Індекси вимірюються: а) у коефіцієнтах; б) у процентах. 5. Індекси класифікуються за такими ознаками: а) за базою порівняння; б) за характером правових показників; в) за ступенем охоплення правових явищ. 6. За ступенем охоплення правових явищ індекси поділяються так: а) індивідуальні; б) зведені. Залежно від бази порівняння — так: а) динамічні; б) територіальні. 7. Як відрізнити груповий індекс від загального? 8. Індивідуальним індексом є: а) кількість виявлених осіб, підозрюваних у приховуванні валютної виручки у 2000 році порівняно з 1996 зросла в 1,5 раза; б) кількість випадків розкрадання державного і колективного майна у 2000 році порівняно з 1996 зменшилась на 4,8 %. 9. Зведеним індексом є: а) кількість зареєстрованих злочинів у сфері економічної діяльності у поточному році порівняно з попереднім становила 105,7 %; б) кількість виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні фіктивного підприємництва, зросла у 2000 році порівняно з 1996 у 7,6 раза. 10. Який із наведених правових показників є сумірником: а) кількість осіб, скоївших адміністративні правопорушення; б) вартість одного позову; в) сума стягненого штрафу, яка припадає на одного адміністративного правопорушника; г) кількість розглянутих справ, яка припадає на одного суддю. 11. При побудові індексів агрегатної форми, якщо індексується якісний правовий показник, то вагу або кількісний правовий показник слід зафіксувати на рівні: а) базисного періоду; б) поточного періоду; якщо індексується кількісний правовий показник, то сумірник або якісний правовий показник приймається однаковим на рівні: в) базисного періоду; г) поточного періоду. 12. Яку аналітичну функцію виконують системи співзалежних індексів? 196

Базисна

Поточна

Базисна

Поточна

Трудові Житлові

20 40

30 60

20 000 28 000

25 000 30 000

У цілому

60

90





Обчисліть та проаналізуйте зведені індекси кількості позовів, вартості одного позову та загальної суми позовів за двома їх видами у цілому. 14. У таблиці наведено дані про деякі адміністративні правопорушення, що посягають на власність за два роки: Кількість осіб, на яких накладено штраф, чол.

Види правопорушень

Порушення права державної власності на надра Порушення права державної власності на води Дрібне розкрадання державного або колективного майна

Сума накладеного штрафу, грн

2000 рік

2001 рік

2000 рік

2001 рік

469

517

64 722

70 328

1793

1881

145 233

162 634

6897

6 446

340 022

351 745

Обчисліть та проаналізуйте групові індекси агрегатної форми кількості осіб, на яких накладено штраф, суми накладеного штрафу, яка припадає на одну особу, та загальної суми накладеного штрафу з адміністративних правопорушень, що посягають на власність у цілому. 15. У таблиці наведено дані про кількість зареєстрованих злочинів за два періоди: Кількість зареєстрованих злочинів Вид злочину

Крадіжка Грабіж Розбій

1990

2000

130 17 3

177 21 5

Коефіцієнт тяжкості злочинів

2,0 4,0 5,0

Обчисліть тотальний індекс злочинності з урахуванням і без урахування суспільної небезпеки (тяжкості) скоєних злочинів. 197


16. У таблиці наведено дані про кількість неповнолітніх, засуджених за скоєння деяких видів злочинів за два роки: Кількість засуджених 1990

2000

Максимальний строк позбавлення волі, років

93 156 671

257 233 106

15 10 12

Вид злочину

Убивство Тяжке тілесне ушкодження Зґвалтування

Обчисліть тотальний індекс неповнолітньої судимості з урахуванням і без урахування суспільної небезпеки (тяжкості) скоєних злочинів. Зробіть висновок. 17. У таблиці наведено дані про кількість засуджених за деякими мірами покарання за два роки: Міра покарання

Умовне позбавлення волі Виправні роботи Штраф

Кількість засуджених, тис. осіб 1990

2000

14,7 22,9 13,8

54,6 17,8 6,6

Коефіцієнт тяжкості злочинів

0,50 0,33 0,10

Адміністративні органи

Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування Виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів

Поточний період


Чисельність суддів, осіб


Чисельність суддів, осіб

450 210 200

50 35 25

600 320 180

60 40 20

1 2 3

1) Обчисліть середнє число розглянутих справ, яке припадає на одного суддю в кожному районі міста та у місті в цілому. 2) Проаналізуйте зміну середнього числа справ на одного суддю по місту в цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень. Зробіть висновки. 20. У таблиці наведено дані про кількість позовів, що надійшли до суду, та їх загальну суму за два періоди: Базисний період

Загальна сума накладеного штрафу, тис. грн

2000 рік

2001 рік

2000 рік

2001 рік

24232

25585

3514

3795

983

819

140

120

40325

39481

4154

4037

1) Обчисліть суму накладеного штрафу, яка припадає на одного правопорушника по кожному адміністративному органу і в цілому в кожному році. 2) Проаналізуйте зміну середньої суми накладеного штрафу, яка припадає на одного правопорушника по цій групі адміністративних органів у цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень. 198

Базисний період Райони міста

Районні суди

Обчисліть та проаналізуйте тотальний індекс судимості з урахуванням і без урахування суспільної небезпеки (тяжкості) скоєних злочинів. 18. У таблиці наведено дані про кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності окремими адміністративними органами за два роки: Кількість осіб, на яких накладено адміністративне стягнення

Зробіть висновки. 19. У таблиці наведено дані про кількість розглянутих справ та чисельність суддів у районних судах міста за два періоди:

1 2 3


Кількість позовів

Загальна сума, тис. грн

Кількість позовів

Загальна сума, тис. грн

28 40 32

924 10000 576

36 54 40

1260 1620 800

1) Обчисліть середню вартість одного позову в кожному суді міста та у місті в цілому. 2) Проаналізуйте зміну середньої вартості одного позову по місту в цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень. Зробіть висновки. 21. У таблиці наведено дані про кількість осіб, на яких накладено адміністративне стягнення та середній розмір цього стягнення по деяких західних регіонах: 2000 рік

2001 рік

Область

Кількість осіб, тис.

Середній розмір накладеного штрафу, грн

Кількість осіб, тис.

Середній розмір накладеного штрафу, грн

Івано-Франківська Рівненська Чернівецька

80,9 99,7 76,4

45,3 139,8 38,8

84,3 97,9 81,3

44,4 194,4 42,2

199


Проаналізуйте зміну середнього розміру накладеного штрафу, яка припадає на одного адміністративного правопорушника, по групі цих областей у цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень. Зробіть висновки. 22. У таблиці наведено дані про чисельність суддів та кількість розглянутих справ, яка припадає на одного суддю за два періоди: Базисний період Районні суди

1 2 3

Розділ 9 СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ



Кількість розглянутих справ одним суддею


Кількість розглянутих справ одним суддею

18 12 10

7 5 8

20 15 15

9 6 10

Проаналізуйте динаміку середньої кількості справ, яка припадає на одного суддю, по місту в цілому за допомогою індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень. Зробіть висновки.

9.1. Поняття економічної злочинності і основні завдання її статистичного вивчення. 9.2. Узагальнювальне оцінювання стану економічної злочинності, причин і умов скоєння економічних злочинів. 9.3. Статистична характеристика виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економічного спрямування. 9.4. Статистичний аналіз економічної судимості і мір покарання за скоєння економічних злочинів. 9.5. Статистичне оцінювання діяльності правоохоронних органів. Питання і завдання для самоконтролю. 9.1. Поняття економічної злочинності і основні завдання її статистичного вивчення Сучасне суспільство має багато проблем, пов’язаних зі сталим розвитком суспільних відносин. Однією з таких проблем є злочинність. Згідно з визначенням поняття злочину, поданим у статті 11 Кримінального кодексу України «злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), учинене суб’єктом злочину» [1, c. 7], яке посягає на суспільний устрій України, політичну й економічну систему, власність, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян. Керуючись кримінологічними ознаками — мотивами і засобами вчинення, усю зареєстровану злочинність можна поділити на чотири блоки:  загальнокримінальна корислива злочинність (крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства, вимагання тощо);  агресивна некорислива злочинність (умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганство і т. ін.);

200

201


 економічна злочинність (розкрадання, хабарництво та інші прояви корупції, фальшивомонетництво, фіктивне підприємництво тощо);  неагресивна некорислива злочинність, яка відображає правовий нігілізм, свавілля і необачність правопорушників (необережні злочини, дезертирство тощо). Таким чином, можна стверджувати, що економічні злочини становлять специфічну частину загальної злочинності. Але на сьогодні не існує однозначного підходу віднесення скоєних злочинів до економічних. У країнах з розвинутою ринковою економікою економічна злочинність розглядається як діяння, спрямовані проти підприємств (зловживання довірою, шахрайство, обман покупців і замовників, саботаж), так і проти споживачів (виробництво неякісних товарів) або проти працівників підприємств (порушення правил охорони праці). Економічні злочини скоюються також підприємствами проти своїх конкурентів (порушення правил конкурентної боротьби, промисловий шпіонаж), окремими підприємствами та підприємцями проти держави (отримання субсидій обманним шляхом, ухилення від сплати податків) або економічної системи (відмова виконувати правила конкуренції, порушення Закону «Про монополію»), а також проти суспільства в цілому (забруднення атмосферного повітря, води, землі і т. п.). Інакше виглядала економічна злочинність у соціалістичних країнах. Правопорушниками в економічній сфері цих країн вважалися ті особи, які намагалися конкурувати з економічною діяльністю монополістичної держави шляхом створення «чорного ринку», «підпільного капіталу», широкої спекуляції валютою і матеріальними благами, нелегальної торгівлі і незаконного виробництва, шляхом підкупу посадових осіб і широкого привласнення державної власності. Для злочинності в економічній сфері в постсоціалістичних країнах (до яких належить і Україна), крім указаних ознак, характерне також значне поширення злочинних діянь, пов’язаних з нелегальним перерозподілом національного багатства шляхом зловживання посадовим становищем і використання недосконалості законодавчого механізму приватизації і роздержавлення державного сектору економіки. Таким чином, форми економічної злочинності залежать від економічної і соціальної структури держави. Отже, економічна злочинність — це сукупність умисних корисливих злочинів, учинених посадовими особами, іншими працівниками підприємств та установ незалежно від форм власності

шляхом використання службового становища і місця роботи, а також так званих «злочинних промислів», виконання яких не пов’язане з використанням службового становища. Спираючись на положення особливої частини Кримінального кодексу України, до економічних злочинів відносяться: злочини проти власності (розділ VI, статті 185—198); злочини у сфері господарської діяльності (розділ VII, статті 199—235); злочини у сфері службової діяльності (розділ XVII, статті 364—370). Найважливішою особливістю економічної злочинності в будьякому суспільстві є те, що переважна більшість економічних злочинів скоюється в умовах неочевидності, що значно ускладнює процес їх виявлення і боротьби з ними. Тобто, на відміну від загальнокримінальних злочинів, злочини в економічній сфері не мають явного характеру. Якщо, наприклад, скоєно грабіж, то потерпілий відразу звернеться до міліції, де буде зареєстровано цей злочин. У випадку скоєння економічного злочину, наприклад давання хабара, потерпілий найчастіше не збирається повідомляти до правоохоронного органу. Щоб виявити і зареєструвати кожний випадок будь-якого економічного злочину, необхідні значні зусилля міліції, прокуратури, податкової служби, митниці. Отже, статистичні дані більш-менш точно відображають кількість скоєних загальнокримінальних злочинів і свідчать про кількість лише виявлених економічних злочинів. Вони можуть відображати результати роботи правоохоронних органів у цьому напрямку, але ніяк не реальну кількість економічних посягань. Наступною особливістю економічної злочинності є те, що особи, які скоїли злочини у сфері економіки, як правило, не відповідають тому стереотипу, який склався про злочинця у суспільстві. Американський криміналіст Едвін Созерленд був першим, хто довів до свідомості суспільства феномен «білокомірцевої злочинності», яку він визначав як комплекс правопорушень, скоєних особами з високим соціальним статусом у рамках їх професійних обов’язків [10, c. 178]. Жертви господарських злочинів, як правило, анонімні і часто сприяють цьому, а іноді навіть не підозрюють, що є жертвами. У кримінологічній літературі останнім часом замість «білокомірцевої злочинності» використовуються терміни «посадові злочини» та «корпоративна злочинність». У деяких розвинутих країнах до «посадових злочинів» відносяться усі правопорушення, скоєні в процесі виконання службових функцій. Це не тільки отримання і давання хабара, але і виконання лишніх непотрібних робіт.

202

203


До особливостей економічної злочинності відноситься також те, що суспільство в більшій мірі стурбоване станом загальнокримінальної злочинності, ніж результатами злочинної діяльності у сфері економіки, які не настільки шокуючі, як грабежі, розбої, убивства, зґвалтування і т. п. злочини. І незважаючи на те що економічна злочинність завдає суспільству значніших матеріальних збитків, ніж загальнокримінальна, а іноді виникає навіть загроза здоров’ю і життю людей, населення менш стурбоване повільним вимиранням унаслідок забруднення повітря чи споживання канцерогенних речовин у промислових товарах, ніж пограбуванням, убивством, тілесним ушкодженням і т. ін. Навіть найзначніші економічні злочини також рідше висвітлюються засобами масової інформації, складніше всіх інших злочинів виявляються і ще рідше справедливо караються. Більшість злочинців, скоївших економічні злочини (частіше — це група осіб), можуть відкупитися від розголосу і покарання, що призводить до нових злочинів на більш високому рівні. Статистичний аналіз економічної злочинності як складової загальнокримінальної злочинності пов’язаний з цією галуззю юридичної науки і виконує такі функції: описову, пояснювальну, прогнозну і організаційно-управлінську. В описовій функції статистичний аналіз дозволяє отримати кількісно-якісну характеристику економічної злочинності, описати її складові, установити їх співвідношення, виявити окремі особливості і характерні риси. Описування стану, структури, поширеності, динаміки економічної злочинності, реалізації державних заходів соціального контролю над ними забезпечує підтримку режиму законності у країні. Виконуючи пояснювальну функцію, статистичний аналіз використовує широкий арсенал статистичних методів, прийомів дослідження економічної злочинності, який дозволяє збагнути суть цього явища, виявити внутрішні і зовнішні його взаємозв’язки і взаємозалежності, співвідношення структури і динаміки економічної злочинності з визначальними для неї факторами, а також з діяльністю правоохоронних органів у цьому напрямку. Статистичний аналіз, здійснений за тривалий період часу, встановлює тенденції розвитку економічної злочинності, які можливо екстраполювати на найближче майбутнє, розробити статистичний кримінологічний прогноз. У цьому проявляється прогнозна функція статистичного аналізу економічної злочинності. Описування, пояснення та прогноз розвитку економічної злочинності необхідні для прийняття певних управлінських рішень

при підготовці законодавчих актів, оптимальній організації боротьби з економічною злочинністю, оцінки результативності діяльності правоохоронних органів. А тому виявлення фактів у характеристиці економічної злочинності, які потребують особливої уваги з боку правоохоронних органів, а також позитивних сторін і недоліків у їх діяльності з метою удосконалення механізму функціонування правової держави і є реалізацією організаційно-управлінської функції статистичного аналізу. Здійснення статистичного аналізу економічної злочинності вимагає виконання певних завдань, які збігаються із завданнями правової статистики в цілому: 1) визначення стану економічної злочинності, її рівня, структури й динаміки; 2) виявлення причин і умов, які спонукають до скоєння економічних злочинів; 3) всебічна характеристика виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів у сфері економічної діяльності; 4) вивчення системи заходів боротьби з економічною злочинністю, ефективності роботи правоохоронних органів у цьому напрямку. Усі ці завдання тісно пов’язані між собою, бо статистичний аналіз економічної злочинності здійснюється, як правило, у зв’язку з оцінкою діяльності державних органів, які здійснюють боротьбу з нею.

204

205

9.2. Узагальнювальне оцінювання стану економічної злочинності, причин і умов скоєння економічних злочинів Статистичний аналіз економічної злочинності полягає у визначенні її реального стану. Але це дуже складне питання, бо незважаючи на чітко налагоджений облік і звітність, зареєстрована злочинність не відображає реальної криміногенної ситуації. Існує думка, що лише десята, а може, навіть сота частина економічних злочинів виявляється. Це призводить до значних структурних викривлень у зареєстрованій злочинності. Структурні зрушення злочинних наслідків ще більш разючі. Виникають величезні фізичні, моральні і матеріальні збитки окремих громадян і суспільства в цілому від насильницьких методів політичної боротьби, зловживань посадових осіб при проведенні приватизації, використання бюджетних коштів для особистого збагачення, шахрайства


фінансових пірамід і т. п., які, звичайно, не потрапили до обліку злочинних наслідків. Отже, визначення реального стану економічної злочинності має першочергове значення на будь-якому адміністративно-територіальному рівні. З цією метою проводиться аналіз статистичних матеріалів про стан економічної злочинності, який установлює певні моменти, що відображають її розвиток, а саме: чи зростає рівень економічної злочинності і якими темпами; співвідношення темпів зростання економічної злочинності і темпів зростання чисельності економічно активного населення, безробітних і інших учасників ринку праці; співвідношення темпів зростання економічної злочинності і темпів зростання доходів населення; яка частка економічних злочинів у загальній кількості зареєстрованих злочинів; поширеність рецидивної, професійної, посадової, господарської, організованої злочинності. Стан економічної злочинності оцінюється за допомогою абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники відображають її рівень: кількість виявлених економічних злочинів у цілому і окремих видів по лінії БЕЗ, органами МВС та іншими службами, кількість виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економічного спрямування; спричинені економічними злочинами матеріальні збитки і т. д. Наприклад, в Україні за 2000 рік було зареєстровано 65,9 тисяч злочинів у сфері економічної діяльності, серед яких найпоширенішими є розкрадання державного і колективного майна (17,7 тис.), ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів (10,7 тис.) і посадовий підлог (8,8 тис.). Кількість виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економічного спрямування, становила 40,2 тис., з яких 28,3 тис. притягнуто до кримінальної відповідальності. При вивченні економічної злочинності застосовуються три види узагальнювальних відносних показників: 1) поширеність або інтенсивність економічної злочинності; 2) структура економічної злочинності; 3) динаміка економічної злочинності. Відносні показники поширеності або інтенсивності економічної злочинності можна подати у вигляді системи коефіцієнтів. Одним з таких коефіцієнтів є співвідношення кількості економічних злочинів, кількості виявлених осіб або кількості осіб притягнутих до кримінальної відповідальності за скоєння економічних злочинів, до середньорічної чисельності населення в розрахунку на 100 тис. осіб. Цей коефіцієнт характеризує поширеність економічної злочинності серед населення окремих територій або об’єктів і показує, яка кількість економічних злочинів, виявлених

осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, припадає на 100 тисяч усього населення. Поряд із загальним коефіцієнтом застосовується комплекс диференційованих коефіцієнтів, які можна об’єднати в чотири групи. 1. Коефіцієнти поширеності економічної злочинності серед певних вікових груп населення і, перш за все, серед тієї частини населення, яка за віком підлягає кримінальній відповідальності, тобто 14-ти років і старше. Саме цей коефіцієнт є показником кримінальної активності населення. До цієї групи належить також коефіцієнт ураженості економічною злочинністю, запропонований В. С. Віциним [12, c. 93]. Він відображає співвідношення частки виявлених осіб, скоївших економічні злочини, певної вікової чи іншої групи у загальній кількості виявлених осіб до частки цієї ж вікової групи в загальній чисельності населення. Чим більший коефіцієнт ураженості, тим значніша криміногенність певної групи населення. 2. Коефіцієнти поширеності економічних злочинів серед спеціальних суб’єктів злочинів: поширеність злочинів господарського спрямування серед керівників підрозділів, підприємств, фінансово-бухгалтерських працівників, матеріально-відповідальних осіб; поширеність посадових злочинів серед державних службовців. Обчислюються як співвідношення кількості осіб, що скоїли економічні злочини певного виду (наприклад, посадові злочини), до чисельності працівників цього об’єкта (наприклад, державних службовців). 3. Коефіцієнти поширеності економічної злочинності по територіях, регіонах, населених пунктах, мікрорайонах, тобто «географія» економічної злочинності або територіальна поширеність характеризується співвідношенням кількості зареєстрованих злочинів економічного спрямування до середньорічної чисельності населення відповідної території. 4. Коефіцієнти поширеності правопорушень економічного характеру в окремих галузях економіки і державного управління дозволяють проаналізувати кількість зареєстрованих злочинів у певній галузі економіки на 100 тис. зайнятих у цій галузі. Відносні показники структури економічної злочинності характеризують певні обставини скоєння злочинів і частки в розподілах злочинних проявів за об’єктивними правовими ознаками:  за видом зареєстрованого злочину у сфері економічної діяльності або об’єктом посягань;  за об’єктивною стороною злочину (місцем, часом, способом, знаряддям скоєння злочину, злочинними наслідками);

206

207


 за ознаками суб’єктивної сторони (формою вини, мотивом, причиною скоєння злочину);  за суб’єктами економічних злочинів, особами, підозрюваними у їх скоєнні (соціально-демографічними і юридичними ознаками);  за галузями економіки, формами власності, організаційноправовими формами господарських суб’єктів;  за мірами покарання осіб, скоївших злочини економічного спрямування. На практиці структура виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економічного спрямування, вивчається за посадовим станом (керівники, фінансово-бухгалтерські працівники, державні службовці), за соціальним станом (власники, співвласники, приватні підприємці та ін.) та іншими ознаками. Обсяг показників за багатьма з названих ознак величезний: за способом скоєння злочинів — 29, за організаційними формами господарських суб’єктів — 54, за місцем скоєння злочину — 105, за галузями економіки — близько 300 і т. д. Аналіз економічної злочинності за її об’єктивними показниками, місцем скоєння злочину, об’єктом і предметом злочинного посягання, формах власності, галузях економіки, організаційно-правових формах господарських суб’єктів допомагає встановити особливо криміногенні обставини. Так, наприклад, розподіл кількості зареєстрованих злочинів економічного спрямування та спричинених ними матеріальних збитків за формами власності (табл. 9.1) дозволяє помітити, що найпоширенішими об’єктами злочинних посягань є державна і колективна власність.

Таблиця 9.1 СТРУКТУРА КІЛЬКОСТІ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ ТА СПРИЧИНЕНИХ НИМИ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗБИТКІВ ЗА ФОРМАМИ ВЛАСНОСТІ Частка у % до загального підсумку Форма власності

кількості зареєстрованих злочинів

208

суми матеріальних збитків

Державна Приватна Колективна Спільних підприємств

30,5 6,7 24,2 0,2

30,5 2,5 25,0 0,5

Але якщо злочинність поширена на підприємствах, коло причин може бути одним, якщо об’єктом злочинних посягань є комерційна діяльність, то до сукупності причин входитимуть інші обставини, якщо порядок приватизації — треті, якщо порядок державного управління — четверті. І так по кожному об’єктивному правовому показнику. Порівняння абсолютних і відносних показників за різні періоди часу характеризує динаміку економічної злочинності, яка залежить щонайменше від таких факторів:  від зміни історичних і соціальних, економічних і політичних умов;  від природного і механічного руху населення;  від змін у законодавстві;  від рівня виявлення і доведення економічних злочинів та ефективності діяльності органів МВС, відділів БЕЗ і інших служб у цьому напрямку. Аналіз динаміки економічної злочинності повинен досягати дві мети: 1) давати уявлення про зміну правових показників, що відображають стан економічної злочинності за попередній період часу, виявляти закономірності й тенденції цієї зміни; 2) на основі виявлених закономірностей і тенденцій розробляти кримінологічний прогноз можливої зміни економічної злочинності в майбутньому. Наприклад, фіктивне підприємство, як злочин у сфері економічної діяльності, з’явилось в Україні з 1994 року і характеризується такими даними: Роки

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

Кількість зареєстрованих випадків

16

69

80

147

168

227

311

За наведеними даними чітко прослідковується тенденція до зростання виявлених випадків фіктивного підприємництва, яка, навіть без застосування відповідних статистичних методів, до209


зволяє передбачити зростання цього виду економічних злочинів на найближчі роки. Оцінивши стан економічної злочинності, необхідно перейти до розв’язання наступного завдання статистики — виявлення причин і умов, які спонукають до скоєння злочинів. Кримінально-правова статистика групує усі умови, які сприяють скоєнню злочинів, у три великі групи: 1) умови, які негативно впливають на моральне формування особистості (недоліки сімейного і шкільного виховання, вплив вулиці, поганої компанії і т. ін.); 2) умови, які сприяють досягненню негативного результату (дефекти в обліку, охороні, патрулюванні); 3) зовнішні умови, тобто умови конкретної життєвої ситуації, які викликають у конкретної особи рішучість учинити злочини (нанесення тілесного ушкодження у відповідь на образу, вбивство з ревнощів, викликане раптово виявленою невірністю і т. ін.). Статистика кількісно характеризує причини і умови скоєння окремих категорій злочинів, які інколи співпадають з мотивами. У статистичних картках про наслідки розслідування злочину (ф. 1.1, п. 16) та на особу, яка вчинила злочин (ф. 2, п. 42), наводяться 18 груп мотивів злочинів: корисливі (1), з метою приховування іншого злочину (2), хуліганські (3), ревнощі, лайка та інші побутові причини (4), помста (5), міжнаціональні (6), релігійні відносини (7), придбання наркотиків (8), сильнодіючих речовин (9), спиртних напоїв (10), сексуальні (11), розподіл сфер впливу (12), на замовлення (13), заволодіння транспортними засобами (14), грошима (15), зброєю (16), вибуховими речовинами (17), боєприпасами (18). Вплив причини та мотиву підсилюється алкогольним сп’янінням або дією наркотичних засобів. У цьому переліку сполучені загальнокримінальні мотиви з мотивами скоєння економічних злочинів. Правова статистика має кількісно охарактеризувати причини і умови, які сприяють скоєнню окремих видів економічних злочинів. Так, наприклад, непродумані економічні реформи призвели до того, що на ринку замість достатньої кількості вітчизняних товарів і послуг з’явилась величезна кількість посередників, що призвело до жорстокої конкурентної боротьби між ними за володіння злиденними джерелами матеріальних цінностей, які виробляються в країні, і які, можливо, надійшли в обіг. Значна частина підприємців знаходить у цьому свій шлях для збагачення, безпосередньо порушуючи закон. За деякими оцінками, у сфері посередництва, торгівлі і збуту в Україні зайнято близько 70 % усіх створених суб’єктів підприємництва.

В окремих випадках мотиви і причини злочинів практично співпадають, але з часом відбуваються зміни в структурі причин і мотивів економічних злочинів. Вивчати динаміку таких структурних зрушень необхідно для визначення нових напрямків роботи правоохоронних органів зі здійснення попереджувальних заходів виникнення злочинів економічного спрямування. 9.3. Статистична характеристика виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економічного спрямування

210

211

На скоєння злочинів впливає комплекс факторів — матеріально-економічних, демографічних, культурних, ідеологічних, організаційно-управлінських і інших. Але вони впливають на злочинність не безпосередньо, а через призму соціальнопсихологічних особливостей особи злочинця. А тому дослідження причин злочинності у сфері економіки як у цілому, так і по окремих категоріях не можна розривати з детальним вивченням особи злочинця, що і є третім завданням вивчення економічної злочинності. Використання статистичних методів при вивченні виявлених осіб, які скоїли економічні злочини, може здійснюватися на трьох рівнях:  на індивідуальному рівні воно спрямоване на встановлення характерних якостей особи конкретного злочинця;  на груповому рівні — на вивчення категорій і типів злочинців, схожих за скоєними злочинами і змістом особистісних якостей суб’єктів злочинних діянь;  вивчення особи злочинця як сукупного «суб’єкта злочинності» в цілому, об’єднавшого лише ознаки, які визначають поняття «злочинець» узагалі. На кожному з наведених рівнів кримінально-правова статистика виділяє три групи ознак кримінологічної характеристики особи злочинця: 1) соціально-демографічні — співвідношення осіб чоловічої і жіночої статі серед злочинців, співвідношення осіб різних вікових груп, освіта виявлених осіб, скоївших економічні злочини, сімейний стан, національність і інші; 2) соціальної ролі в різних сферах суспільної діяльності — за соціальним станом і родом заняття: без певного заняття, безробітні, бродяги, мігранти; по майновому стану: з високими доходами, середніми, нижче середніх і за межею бідності; за діяльністю на


дозвіллі: захоплення алкоголем, наркотичними засобами та психотропними речовинами; 3) морально-психологічні якості, потреби, мотивація, ціннісні орієнтації і інші. На жаль, кримінально-правова статистика не має досить повних даних, щоб кількісно проаналізувати весь комплекс наведених ознак. Але найповніша інформація про особу злочинця міститься в статистичних картках на особу, яка вчинила злочин (Ф. 2), та на підсудного, де досить повно відображені соціально-демографічні та юридичні їх характеристики. До соціально-демографічних ознак, наведених у цих картках, відносяться: стать, вік, національність, громадянство, країна проживання, дата і місце народження, характеристика за місцем проживання, мета приїзду, освіта, рід занять, службове становище й ін. До юридичних ознак відносяться: місце злочину, з якою сферою і видом економічної діяльності пов’язаний скоєний особою злочин, кваліфікація злочину за статтями Особливої частини Кримінального кодексу України, в яких розмірах нанесені збитки, предмет посягання та у чиїй власності він перебуває, в якому психічному стані скоєно злочин, у якій групі та ступінь співучасті, мотиви злочину, рецидив та ін. Наприклад, в Україні у 2000 році 27,8 % засуджених за скоєння злочинів у віці 18—24 років, 45,0 % — 30 років і старше; 13,8 % — жінки; 8,7 % — неповнолітні. З кількості засуджених 59,7% склали особи у працездатному віці, які на час скоєння злочину не працювали і не навчались; кожний другий учинив злочин у групі; кожний четвертий — у стані алкогольного сп’яніння; майже кожний п’ятий мав незняту і непогашену судимість. Тільки наведені дані зорієнтовують дослідника на недоліки виховання підлітків, виключну криміногенність особи без постійного джерела доходів, серйозні вади ресоціалізації осіб, які вже скоювали злочини, криміногенну роль групової психології і п’янства. Порівняння наведених показників у динаміці дозволяє виявити істотні зрушення в бік маргінальних груп населення, тоді як насправді злочини скоюють особи різної соціальної приналежності, включаючи політиків і керівників високого рангу, але такі особи важко виявляються, і ще важче доводиться їхня вина. Доцільно також частки маргінальних груп порівнювати з частками цих самих груп серед законопослушних громадян. Так, частка чоловіків у сукупності злочинців коливається в межах 84—85 %, тобто є підстави відзначати особливу криміногенність цієї статі. А якщо обчислити коефіцієнти злочинності на 100 тис. чоловіків і

жінок, то криміногенність чоловіків стане ще очевиднішою, бо їх частка в структурі населення менша за 50 %. Те саме можна помітити у криміногенності осіб, які не мають постійного джерела доходів, тобто працездатних, що не працюють і не навчаються. У структурі виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів, їх частка становить близько 60 %. Якщо порівняти з часткою даної категорії осіб у структурі всього населення, яка за деякими приблизними оцінками становить 12—15 %, то криміногенність цієї групи ще очевидніша. Отже, порівняльний статистичний аналіз відповідних даних про виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економічного спрямування, дозволяє виявити серйозні кримінологічні проблеми.

212

213

9.4. Статистичний аналіз економічної судимості і мір покарання за скоєння економічних злочинів Статистичний аналіз судимості за скоєння злочинів у сфері економіки збігається за напрямками зі статистичним аналізом кількості зареєстрованих злочинів економічного спрямування і включає характеристику її стану і динаміки. Стан судимості характеризують абсолютні показники її рівня, коефіцієнти її поширеності і структури, взяті за відповідний період часу. Динаміку економічної судимості характеризують ці самі показники (рівень, поширеність, структура), порівнювані за декілька періодів. Абсолютний рівень економічної судимості визначається кількістю виявлених осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, в цілому і за окремі види злочинів у сфері економічної діяльності. Поширеність економічної судимості вивчається за допомогою загального і диференційованих коефіцієнтів. Загальний коефіцієнт економічної судимості обчислюється як співвідношення кількості осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за скоєння економічних злочинів, до середньорічної чисельності населення на 100 тис. чоловік. Диференційовані коефіцієнти поширеності економічної судимості характеризують розповсюдженість осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності і засуджених за скоєння злочинів економічного спрямування серед різних груп населення (повікові кримінологічні коефіцієн-


ти, коефіцієнти ураженості певних вікових груп і т. п.); серед соціальних суб’єктів економічних злочинів (умовно засуджених, умовно достроково звільнених, переданих на поруки, осіб, які перебувають під адміністративним наглядом і т. ін.); по різних територіях, регіонах, населених пунктах, мікрорайонах; в окремих галузях економіки і державного управління. Структура економічної судимості вивчається за об’єктами посягань — безпосередніми (статті Кримінального кодексу) і родовими (розділи Кримінального кодексу); за об’єктивною стороною складу злочину (за місцем і часом, способом скоєння злочинів у сфері економіки, за злочинними результатами); за ознаками суб’єктивної сторони (формою вини, мотивом, причиною); за суб’єктами економічних злочинів; соціально-демографічними і юридичними їх характеристиками; за мірами покарання. Особливо важливо виділяти судимість за групові злочини, скоєні в організованих злочинних групах, рецидив судимості та злочини в стані алкогольного сп’яніння. Порівняння економічної судимості по територіях чи регіонах — так звана «географія судимості» дозволяє встановити регіони найбільш високої чи низької судимості. Порівняння економічної судимості по періодах — «календар» судимості дозволяє встановити періоди найбільш високої чи низької судимості, причини її відмінностей у часі. Аналіз даних про міри покарання характеризує не тільки карну практику судів, але і ступінь суспільної небезпеки злочинців. Статистичний аналіз мір покарання включає характеристику загальної кількості осіб, засуджених до різних мір покарання та їх структури за строком позбавлення волі або іншими мірами покарання. Динаміку засуджених до певних мір покарання визначають за абсолютними показниками і за структурою. Наприклад, у табл. 9.2 покажемо зміну структури засуджених у 90-ті роки ХХ ст. за основними мірами покарання. У складі засуджених у 1990-х роках найсуттєвіше зросла частка засуджених до умовного позбавлення волі та виправних робіт, яка збільшилась на 9,5 п. п. І, навпаки, найсуттєвіше скоротилася частка засуджених до виправних робіт без позбавлення волі, тобто на 14,3 п. п., та частка засуджених до штрафу, тобто на 10,4 п. п. Найсуворішою мірою покарання є позбавлення волі, частка засуджених до якої у 2000 році становила 35,9 %, що лише на 1,4 п. п. більше, ніж у 1990 році.

Відбулися структурні зрушення і у складі засуджених до позбавлення волі за строком покарання: значно зросла частка засуджених до двох років включно (на 7,6 п. п.) і скоротилася частка засуджених на строк понад 5 років (на 5,3 п. п.). Помічені зміни можуть свідчити як про зменшення тяжкості осуджених злочинів, так і про пом’якшення покарання, призначеного судами за їх скоєння. Таблиця 9.2

214

215

СТРУКТУРА КІЛЬКОСТІ ОСІБ, ЗАСУДЖЕНИХ ЗА СКОЄННЯ ЗЛОЧИНІВ, ЗА МІРАМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ 1990

2000 Структурні зрушення, п. п.

Міра покарання

Засуджено осіб


Засуджено осіб


Позбавлення волі, у тому числі до 2-х років понад 2 роки до 5 років понад 5 років Позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку Виправні роботи без позбавлення волі Умовне позбавлення волі та виправні роботи Штраф Інші міри кримінального покарання

35947

34,5

82869

35,9

+ 1,4

9344 19218 7385

26,0 53,5 20,5

27832 42428 12609

33,6 51,2 15,2

+ 7,6 – 2,3 – 5,3

16164

15,5

51653

22,4

+ 6,9

22890

22,0

17802

7,7

– 14,3

14709 13812

14,1 13,3

54550 6649

23,6 2,9

+ 9,5

677 104199

0,6 100,0

17380 230903

7,5 100,0

Усього засуджено

– 10,4 + 6,9 

Водночас статистичний аналіз засуджених до позбавлення волі за строком покарання може проводитися за даними установ по виконанню покарань (табл. 9.3). Таблиця 9.3 СКЛАД ЗАСУДЖЕНИХ, ЯКІ ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ В УСТАНОВАХ ПО ВИКОНАННЮ ПОКАРАНЬ, ЗА СТРОКОМ ПОКАРАННЯ 1995 Строк покарання

Осіб

2000


Осіб


Струк2000 у % до турні зрушення, 1995 р. п. п.


Іншим, не менш важливим аспектом, ніж попередні, є статистичний аналіз діяльності правоохоронних органів: прокуратури, внутрішніх справ, безпеки, податкової поліції, митної служби та ін. Особливе значення у зв’язку з аналізом економічної злочинності має оцінка ефективності роботи відділів боротьби з організованою і економічною злочинністю (БЕЗ). Усім названим органам притаманні загальні завдання підтримки правопорядку і свої власні напрямки роботи і форми діяльності. У зв’язку з цим вивчення діяльності правоохоронних органів — складна, багатоаспектна система.

Статистична звітність правоохоронних органів, розглянута у розділі 2, повинна постійно використовуватися ними для встановлення обсягу і оцінки якості їх роботи, для контролю і оперативного управління. Кожен практичний працівник, суддя, слідчий, прокурор, працівник міліції, установи по виконанню покарань, нотаріату і ін. повинен уміти використовувати статистичні матеріали для своєї оперативної діяльності. Для цього їх необхідно знати і вміти застосовувати основні положення правової статистики, щоб аналізувати показники розкриваності злочинів, поверненості справ на дорозслідування, строків розслідування, вирішення кримінальних і цивільних справ, оцінки якості роботи судів першої інстанції, з боку наглядової та касаційної інстанцій і ін. Серед завдань, які вирішуються органами внутрішніх справ, є такі, за результатами виконання яких оцінюється діяльність міліції в цілому. Це рівень відповідності врахованої злочинності на певній території її дійсному стану і показник розкриваності злочинів. Рівень відповідності врахованої злочинності кримінальним реаліям — комплексний показник, який залежить, по-перше, від виконання важливих міліцейських обов’язків по реєстрації заяв і повідомлень про злочини, порушення кримінальних справ, проведення попереднього слідства і дізнання, і, по-друге, від рівня «незаявленої» злочинності, тобто від бажання постраждалого сповіщати чи не сповіщати про злочин. Незаявлення про злочини значною мірою зумовлене недовірою до міліції і її можливостей, але правоохоронні органи несуть відповідальність за певний рівень злочинності і тому при вивченні їхньої діяльності особлива увага повинна приділятися виконанню ними своїх безпосередніх обов’язків. Важливим показником слідчої роботи є показник розкриваності злочинів, який може обчислюватися як частка розкритих злочинів у загальній кількості розслідуваних злочинів, виражена у відсотках. При цьому злочин може вважатися розкритим тільки у випадку, коли: 1) кримінальна справа з обвинувачення особи, яка скоїла злочин, закінчена провадженням, а обвинувальний висновок затверджено прокурором і справа направлена до суду; 2) особа, яка скоїла злочин, установлена, але зі згоди прокурора кримінальна справа припинена за нереабілітуючими обставинами зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; 3) особа, яка скоїла злочин невеликої суспільної небезпеки, але за погодженням з прокурором без порушення кримінальної справи звільнена від кримінальної відповідальності;

216

217

До 1 року Від 1 до 2 років Від 2 до 3 років Від 3 до 5 років Від 5 до 8 років Від 8 до 10 років Від 10 до 15 років Понад 15 років

4598 15 028 26 345 49 645 33 422 13 450 13 637 83

2,9 9,6 16,9 31,8 21,4 8,6 8,7 0,1

3135 12 816 28 501 56 918 41 031 15 035 14 380 243

1,8 7,4 16,6 33,1 23,8 8,7 8,4 0,2

68,2 85,3 108,2 114,7 122,8 111,8 105,4 292,8

– 1,1 – 2,2 – 0,3 + 1,3 + 2,4 + 0,1 – 0,3 + 0,1

Усього засуджено

156 208

100,0

172 039

100,0

110,1

0

Аналіз динаміки засуджених до позбавлення волі показує, що за останні п’ять років ХХ століття значно зменшилася кількість засуджених до одного року (на 31,8 %) та від одного до двох років (на 14,7 %). В інших групах за строком покарання спостерігається зростання кількості засуджених, особливо в групі понад 15 років (майже втричі) та в групі від 5 до 8 років (на 29,8 %). У зміні часток усіх груп засуджених за строком покарання помітних структурних зрушень не відбулося. Зросла частка засуджених на строк від 5 до 8 років на 2,4 п. п. і зменшилася частка засуджених на строк від 1 до 2 років на 2,2 п. п. Аналіз судимості дозволяє встановити певні кримінологічні зміни, позитивні і негативні процеси, які відбуваються в суспільстві. Але, на жаль, проаналізувати економічну судимість за мірами покарання складно, бо такий розподіл засуджених за скоєння злочинів у сфері економіки відсутній, а щоб його отримати, потрібні додаткові зусилля. 9.5. Статистична оцінка діяльності правоохоронних органів


4) особа, яка скоїла злочин, установлена в процесі протокольної форми досудової підготовки матеріалів і вони за санкцією прокурора направлені до суду; 5) кримінальна справа припинена у зв’язку зі зміною обставин, закінченням строку давності, актом амністії, смертю обвинуваченої особи. Показник розкриваності може обчислюватися і навпаки, як частка нерозкритих злочинів у загальній кількості розслідуваних злочинів, виражена у відсотках. При цьому нерозкритим уважається злочин, кримінальна справа по якому призупинена у зв’язку з тим, що обвинувачений переховується від слідства або суду, чи коли з інших причин не встановлено його місцезнаходження, а також у випадку, коли не встановлена особа обвинуваченого. До нерозкритих включаються усі злочини, справи щодо яких вперше призупинені у поточному періоді незалежно від часу порушення кримінальної справи і часу реєстрації даного злочину. Знаменником співвідношення є кількість розслідуваних злочинів, до яких належать ті злочини, кримінальні справи чи матеріали щодо яких направлені до суду, припинені провадженням, а також за матеріалами яких, із санкції прокурора, відмовлено в порушенні кримінальної справи. Показник реальної розкриваності злочинів визначається як співвідношення розкритих діянь до фактично скоєних, тобто зареєстрованих і незареєстрованих з наведених щойно причин. Важливим обов’язком міліції також є виявлення злочинів проти держави, державної власності, економічних, екологічних, організованих і інших діянь та виявлення осіб, підозрюваних у їх скоєнні. Але у складі реальної економічної злочинності їх частка невелика. Це обумовлено об’єктивними і суб’єктивними можливостями підрозділів міліції по боротьбі з економічними злочинами. Ці злочини виявляються переважно на основі сигналів, які надходять від окремих громадян, посадових осіб, інших служб правоохоронних органів, засобів масової інформації і інших джерел, а не шляхом тотальних перевірок. А тому розробка єдиної системи обліку виявлених злочинів у сфері економіки і адміністративних правопорушень дозволила б відобразити їх у статистичній звітності і вжити необхідних заходів. При вивченні діяльності правоохоронних органів важливе місце належить аналізу слідчої роботи, який стосується слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, прокуратури, служби безпеки, податкової служби, митних органів і інших. Ефек-

тивність діяльності слідчого апарату дозволяє оцінити показник навантаження слідчого, якісний показник обсягу його роботи. Навантаження слідчого обчислюється як співвідношення кількості справ, закінчених у звітному періоді до середньорічної штатної чисельності слідчих, яка є середньою хронологічною з моментного динамічного ряду спискової чисельності слідчих на початок місяця або кварталу протягом року. Обчислений таким чином показник навантаження по суті правильний, але має істотний недолік, бо не враховує складність кримінальних справ різної категорії та іншої роботи, яка займає значний обсяг навантаження слідчих. На основі даних судової статистики показники роботи судів можна визначити за трьома напрямками: 1) розгляд кримінальних справ; 2) розгляд цивільних справ; 3) виконання судових рішень. У контексті аналізу діяльності судів з осудження за злочини у сфері економіки головна увага приділяється першому і третьому напрямку. Отже, діяльність судів по розгляду кримінальних справ можна характеризувати за допомогою абсолютних і узагальнювальних показників якості роботи, її обсягу та строків виконання. Серед названих показників найважливіше місце відводиться показникам якості роботи судів. За рекомендаціями фахівців з кримінального процесу до системи статистичних оцінок якості розгляду і вирішення кримінальних справ повинні входити такі показники:  загальна кількість порушень, виявлених усіма вищими судами про відміну чи зміну вироків і рішень, винесених судами першої інстанції, а також визначень про призупинення справ;  співвідношення кількості відмінених чи змінених вироків і рішень з числом розглянутих кримінальних справ;  частка відмінених чи змінених вироків у загальній кількості винесених вироків за окремими категоріями кримінальних справ;  співвідношення числа відмінених чи змінених вироків з числом оскаржених і опротестованих у касаційному і наглядовому порядку;  частка суддів, які мали або не мали відміну чи зміну вироків у загальній чисельності кримінальних суддів.

218

219


Названі співвідношення відміни чи зміни вироків характеризують ефективність роботи судів не тільки першої, але й вищих інстанцій. Зростання співвідношення вказує не тільки на зниження ефективності діяльності судів першої інстанції, але разом з тим, і на підвищення ефективності касаційного і наглядового провадження. Загальна оцінка якості роботи судів повинна доповнюватися, ґрунтуватися на класифікації помилок з урахуванням ступеня їх тяжкості. В юридичній літературі пропонуються такі групи помилок, які призвели до відміни або зміни вироку: 1) невідповідність висновків суду, викладеним у вироці фактичним обставинам справи; 2) суттєві порушення кримінально-процесуального законодавства; 3) неправильне застосування кримінального закону; 4) невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі обвинуваченого; 5) односто-ронність або неповнота дізнання, попереднього або судового слідства; 6) неправильне призначення виду режиму та інші. Поряд з характеристиками якості роботи судів аналізується обсяг роботи та строки її виконання. Обсяг роботи визначається кількістю кримінальних справ, розглянутих судами за звітний період і показниками навантаження на одного суддю. Число кримінальних справ, розглянутих судами першої інстанції відображене у звіті за формою 1. Аналізується не тільки загальне число розглянутих кримінальних справ, але також їх розподіл за видами злочинів, у якому до деякої міри відображена складність їх розгляду. Структура закінчених кримінальних справ аналізується паралельно із залишком незакінчених на кінець звітного періоду справ. Середнє навантаження на одного суддю обчислюється як співвідношення загального числа розглянутих кримінальних справ до середньоспискової чисельності суддів. При цьому обов’язково враховується характер кримінальних справ за видами злочинів. Визначається також середній строк розгляду кримінальних справ окремим суддею і судом у цілому з урахуванням характеру справ, який залежить від виду злочину, а тому аналізується середній строк розгляду кримінальних справ і за окремими видами злочинів. Ефективність виконання судових рішень дозволяють оцінити такі показники:

 загальна кількість виконавчих документів, які надійшли до судових виконавців, у тому числі кількість документів з матеріальними стягненнями, які вимагають прийняття активних заходів до розшуку майна боржників і встановлення джерел їх доходів;  загальний обсяг матеріальних стягнень, з якого виділяється сума відшкодування збитків від злочинів у стадії виконання судових штрафів;  строки виконання судових рішень, залишки невиконаних документів. За результатами аналізу загальнокримінальної злочинності і її складової — злочинності у сфері економіки та діяльності правоохоронних органів у цьому напрямку складається аналітичний огляд, в якому формулюються рекомендації відповідним органам і закладам відносно покращання їх подальшої роботи.

220

221

?


1. Яке діяння вважається злочином? 2. На які блоки поділяється зареєстрована злочинність за мотивами і засобами скоєння? 3. Чим відрізняється склад економічних злочинів у розвинутих країнах від соціалістичних країн? 4. Дайте визначення поняття «економічна злочинність». 5. Які види злочинів уважаються економічними згідно з Кримінальним кодексом України? 6. Назвіть особливості економічної злочинності порівняно із загальною. 7. Які функції виконує статистичний аналіз економічної злочинності? 8. У чому полягають завдання статистичного вивчення економічної злочинності? 9. Яке значення має визначення стану економічної злочинності? 10. Кількість зареєстрованих правоохоронними органами України злочинів за 2000 рік становила 574,3 тис., у тому числі у сфері економічної діяльності — 65,9 тис. Кількість виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів — 320,5 тис., у тому числі у сфері економічної діяльності — 40,2 тис. Обчисліть частку зареєстрованих злочинів та виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів у сфері економічної діяльності в загальній


кількості зареєстрованих злочинів і виявлених осіб, підозрюваних у їх скоєнні. 11. Кількість виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні розкрадання державного і колективного майна, в Україні за 2000 рік становила 12315, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів — 6308, обману покупців та замовників — 3990, а середньорічна чисельність населення — 49 млн. Обчисліть загальний коефіцієнт поширеності цих видів економічних злочинів на 100 тисяч усього населення України. 12. Кількість виявлених осіб, підозрюваних у зловживаннях владою або посадовим становищем, у 2000 році становила 3555, а у 1990 р. — 876. Кількість виявлених осіб, підозрюваних у халатності, відповідно 2907 та 1055. Чисельність державних службовців у 2000 році становила 608 тис., а у 1990 році — 287 тис. Обчисліть коефіцієнти поширеності наведених злочинів у сфері службової діяльності серед цієї категорії працівників та порівняйте динаміку всіх показників за допомогою коефіцієнта випередження. 13. У таблиці наведено дані про кількість злочинів та кількість виявлених осіб, підозрюваних у хабарництві, за 1996—2000 роки:

Вид хабарництва

Кількість злочинів, випадків


1996

2000

1996

2000

Одержання хабара Посередництво в хабарництві Давання хабара

1286 77 542

1527 92 654

552 33 242

640 32 332

У цілому

1905

2273

827

1004

За наведеними даними обчисліть: 1) кількість випадків хабарництва, яка припадає на одну виявлену особу, підозрювану в його скоєнні по кожному виду і в цілому; 2) структуру і структурні зрушення кількості злочинів за видом хабарництва; 3) структуру і структурні зрушення кількості виявлених осіб, підозрюваних у хабарництві за його видами; 4) темп зростання кількості випадків хабарництва і кількості виявлених осіб, підозрюваних у його скоєнні за кожним видом хабарництва і в цілому; 5) коефіцієнти випередження цих видів хабарництва. Зробіть висновки. 14. Кількість виявлених осіб, підозрюваних у шахрайстві з фінансовими ресурсами, за 1995—2000 роки характеризується такими даними: 222

Роки

1995

1996

1997

1998

1999

2000


310

412

759

950

811

679

Установіть тенденцію зміни кількості виявлених осіб, підозрюваних у шахрайстві з фінансовими ресурсами, методом аналітичного вирівнювання. Спрогнозуйте рівень цього правового показника на найближчі два роки. Зробіть висновки, пояснивши причини такої тенденції його зміни. 15. Назвіть умови, які сприяють скоєнню злочинів у сфері економічної діяльності. 16. Які мотиви економічних злочинів? 17. Яке практичне значення має дослідження причин і мотивів злочинів економічного спрямування? 18. Наведіть послідовність рівнів використання статистичних методів при вивченні кількості виявлених осіб, скоївших економічні злочини. 19. Які групи ознак кримінологічної характеристики особи злочинця виділяються на кожному рівні? 20. Назвіть юридичні ознаки, що містяться в статистичних картках на особу, яка вчинила злочин та на підсудного. 21. Чому маргінальні групи населення вважаються більш криміногенними? 22. У чому полягає статистичний аналіз судимості за скоєння злочинів у сфері економіки? 23. Якими правовими показниками характеризується стан економічної судимості? 24. Кількість виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів у сфері економічної діяльності, у 2000 році становила 40 157, з них кількість осіб, підозрюваних у скоєнні групових злочинів корисливо-майнової спрямованості — 8634, кількість виявлених осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за скоєння економічних злочинів — 28 310. Обчисліть частку кількості осіб, скоївших економічні злочини у групі, та частку виявлених осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. Поясніть причини такого стану. 25. Кількість зареєстрованих злочинів економічного спрямування за окремими видами діяльності характеризується такими даними: Кількість зареєстрованих злочинів Види діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність Фінанси і кредит Банківська діяльність Сфера приватизації

223

1996

2000

1045 4829 4132 1543

924 4698 2851 1566


Загальна кількість зареєстрованих економічних злочинів у 1996 році становила 49 783, а у 2000 році — 40 157. Обчисліть та проаналізуйте структуру і динаміку кількості зареєстрованих економічних злочинів за наведеними видами діяльності. 26. Віковий склад засуджених, що утримувались в установах з виконання покарань, характеризується такими даними: (на кінець року) Кількість засуджених, тис. Вікові групи, років

до 20 від 20 до 30 від 30 до 40 від 40 до 55 від 55 до 60 понад 60

1995

2000

12,6 61,2 51,5 25,7 3,7 1,5

9,8 75,3 52,1 30,2 2,7 1,9

29. Чому в дійсності існує невідповідність врахованої злочинності її реальному стану? Чи можливо цього позбутися? 30. Як обчислюється показник розкриваності злочинів і яке значення він має для оцінки діяльності слідчих органів? 31. За яких обставин злочин вважається розкритим? 32. Назвіть ознаки нерозкритого злочину. 33. В окремому регіоні в поточному році зареєстровано 33,3 тис. економічних злочинів, з яких 23,4 тис. розкрито. Обчисліть показник розкриваності економічних злочинів у цьому регіоні. 34. Слідчими МВС розслідувано 427 252 злочини у звітному році. Середньорічна чисельність слідчих становить 3956. Обчисліть показник середнього навантаження одного слідчого. 35. Які показники входять до системи статистичних оцінок якості розгляду і вирішення кримінальних справ? 36. Які помилки в роботі судів першої інстанції призводять до зміни чи відміни вироків судами вищих інстанцій? 37. За допомогою яких показників характеризується обсяг роботи судів і строки її виконання?

Обчисліть: 1) структуру засуджених, що утримувались в установах із виконання покарань, у кожному році та структурні зрушення у віковому їхньому складі; 2) темп зростання кількості засуджених, що утримувались в установах із виконання покарань, у кожній віковій групі і в цілому. Зробіть висновки. 27. Розподіл засуджених жінок, що утримувались в установах із виконання покарань, за строком позбавлення волі характеризується такими даними (на кінець року): Кількість засуджених жінок, осіб

Строк позбавлення волі, років

До 1 року включно Від 1 до 2 років Від 2 до 3 років Від 3 до 5 років Від 5 до 8 років Від 8 до 10 років Від 10 до 15 років Понад 15 років У цілому

1995

2000

441 1473 1874 2144 1125 431 381 1 7870

370 1145 2249 3498 2432 734 512 2 10 942

Обчисліть: 1) частку засуджених жінок у кожній групі за строком позбавлення волі та показники абсолютних і відносних структурних зрушень; 2) темпи зростання кількості засуджених жінок, що утримувались в установах із виконання покарань, у кожній групі і в цілому. Зробіть висновки. 28. Які правоохоронні органи займаються виявленням і обліком злочинів у сфері економічної діяльності? 224

225


ЛІТЕРАТУРА

1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року: Офіційний текст — К.: А.С.К., 2003. 2. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 р. / Верховна Рада України. — Офіц. видавник. — К.: Парламентське видавництво, 2003. 3. Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності в 2001 році: Стат. бюлетень. Держкомстат України. — К., 2002. 4. Вікторова Л. Л., Трофімова Г. Г. Правова статистика: Навчальнометодичний посібник. — К.: ІЕУГП, 2000. 5. Герасименко С. С., Трофімова Г. Г. Правова статистика: Навчально-методичний посібник. — К: НАУ, 2003. 6. Герцензон А. А. Судебная статистика. — М.: Юрид. изд-во, 1946. 7. Злочинність в Україні: Стат. збірник. Державний комітет статистики України. — К., 2001. 8. Кальман О. Г., Христич І. О. Правова статистика: Навч. посібник для юрид. вузів і фак. — Харків: Право, 1999. 9. Лунеев В. В. Юридическая статистика: Учебник. — М.: Юрист, 1999. 10. Остроумов С. С. Судебная статистика: Учебник. — М.: Юрид. лит., 1980. 11. Правовая статистика: Учебник / Под ред. Н. А. Осетрова. — М.: Юрид. лит., 1980. 12. Правовая статистика: Учебник / Под ред. З. Г. Яковлевой. — М.: Юрид. лит., 1980. 13. Правовая статистика: Курс лекцій / О. М. Джужа, Ю. В. Александров, В. В. Василевич та ін. — К.: НАВСУ, Правові джерела, 2000. 14. Савюк Л. К. Правовая статистика: Учебник. — М.: Юрист, 1999. 15. Салин В. Н., Шпаковская Е. П. Социально-экономическая статистика: Учебник. — М.: Юрист, 2001. 16. Статистика: Підручник / С. С. Герасименко, А. В. Головач, А. М. Єрина та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2000. 17. Статистичний щорічник України за 2002 рік / Державний комітет статистики України. — К., 2003. 18. Трофімова Г. Г. Правова статистика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. 19. Чернадчук В. Д. Правовая статистика: Конспект лекцій. — К.: МАУП, 1999. 226


Розділ 3. Система показників правової статистики . . . . . . . . . 56

Зміст

3.1. Поняття і види статистичних показників . . . . . . . . . 3.2. Система показників кримінально-правової статистики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3.3. Система показників цивільно-правової статистики . . . 3.4. Показники статистики правоохоронних органів та судів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3.5. Відносні показники правової статистики . . . . . . . . . 3.6. Сучасні проблеми формування системи показників правової статистики. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Питання і завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 Розділ 1. Загальні основи правової статистики . . . . . . . . . . . . . . 6 1.1. Поняття правової статистики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 1.2. Історія розвитку правової статистики. . . . . . . . . . . . . 9 1.3. Основні галузі правової статистики . . . . . . . . . . . . . 15 1.4. Предмет і завдання правової статистики . . . . . . . . . 17 1.5. Методологічні основи правової статистики . . . . . . . 19 1.6. Сучасна організація правової статистики . . . . . . . . . 21 1.7. Значення правової статистики в діяльності правоохоронних органів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 Питання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 Розділ 2. Організація статистичного спостереження у правоохоронних органах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 2.1. Поняття статистичного спостереження, вимоги до якості даних . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2.2. Об’єкт і одиниця спостереження у кримінально-, цивільно-, адміністративно-правовій статистиці. . . . . . . 2.3. Програма статистичного спостереження . . . . . . . . . 2.4. Форми, види і способи статистичного спостереження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2.5. Документи первинного обліку у правоохоронних органах та судах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2.6. Державна статистична звітність в органах МВС, прокуратури, судів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2.7. Контроль вірогідності даних статистичного спостереження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

26 29 30

58 61 62 64 70 72

Розділ 4. Зведення і групування матеріалів статистичного спостереження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77 4.1. Поняття статистичного зведення і групування . . . . . 77 4.2. Види статистичних групувань . . . . . . . . . . . . . . . . . 79 4.3. Основні питання методології статистичних групувань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82 4.4. Ряди розподілу правових явищ . . . . . . . . . . . . . . . . . 84 4.5. Застосування групувань у кримінально- і цивільно-правовій статистиці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89 4.6. Табличний метод подання матеріалів правової статистики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92 4.7. Графічне зображення правових показників . . . . . . . 94 Питання і завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102 Розділ 5. Узагальнювальні характеристики статистичної сукупності правових явищ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109 5.1. Поняття і види середніх величин . . . . . . . . . . . . . . 5.2. Середня арифметична: проста і зважена. . . . . . . . . 5.3. Середня гармонійна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5.4. Мода і медіана . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5.5. Показники варіації правових ознак. . . . . . . . . . . . . Питання і завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

109 111 114 115 118 122

32

Розділ 6. Статистичне вивчення причинно-наслідкових зв’язків правопорушень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128

36

6.1. Поняття і види взаємозв’язків між правовими показниками . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6.2. Застосування параметричних методів вимірювання взаємозв’язків у правовій статистиці . . . . . . . . . 6.3. Оцінювання тісноти зв’язку між правовими ознаками на основі непараметричних статистичних методів . Питання і завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

48 52

Питання і завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54 296

56

297

128 131 137 145


Розділ 7. Статистичне вивчення динаміки суспільно-правових процесів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149 7.1. Динамічний ряд — основа аналізу і прогнозування розвитку суспільно-правових процесів . . . . . . . . 7.2. Статистичні характеристики динамічних рядів . . . 7.3. Методи вивчення тенденції розвитку правових явищ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7.4. Статистична оцінка коливальності і сталості правових явищ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7.5. Характеристика сезонних коливань правових показників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7.6. Аналіз структурних зрушень у правових процесах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Питання і завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Розділ 8. Особливості застосування індексів у правовій статистиці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8.1. Суть індексів і їх роль у вивченні динаміки суспільно-правових явищ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8.2. Застосування індексів агрегатної форми до аналізу правопорушень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8.3. Оцінювання рівня та динаміки суспільної небезпеки злочинності за допомогою індексів . . . . . . . . . . . 8.4. Характеристика динаміки середніх рівнів правових показників на основі індексів середніх величин. . . Питання і завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Розділ 9. Статистичне вивчення економічної злочинності . . . 9.1. Поняття економічної злочинності і основні завдання її статистичного вивчення . . . . . . . . . . . . . . . . . 9.2. Узагальнювальне оцінювання стану економічної злочинності, причин і умов скоєння економічних злочинів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9.3. Статистична характеристика виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів економічного спрямування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9.4. Статистичний аналіз економічної судимості і мір покарання за скоєння економічних злочинів. . . . . . . . . 9.5. Статистична оцінка діяльності правоохоронних органів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

149 154 161 165 169 172 174 178 178 182 186 191 196 201 201 205 211 213 216

Питання і завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221 Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225 Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226 298


ДОДАТКИ Ф.1

Додаток 1 До п. 6.2.1 Інструкції про єдиний облік злочинів Форма 1

СТАТИСТИЧНА КАРТКА НА ВИЯВЛЕНИЙ ЗЛОЧИН

1

01 (найменування органу внутрішніх справ, податкової міліції або прокуратури, який веде розслідування)

02

2. Врахувати: основна (1), змінити (2), додаткова (3), виділено (4), зняти (5)

РОЗДІЛ 1. Заповнюється працівниками ОВС з ведення обліково-реєстраційної і статистичної роботи 3. Номер кримінальної справи (1), протоколу (2), матеріалу (3)

03 код

рік

226

04

4. Порядковий номер злочину в кримінальній справі №_____________________

5. Номер реєстрації заяви, повідомлення про злочин у книзі

номер

05

обліку інформації про злочин та пригоди №____ дата «___»____ 200__ р.

номер

дата

06

6. Картка направлена в ІП «___»_______________200__ р.

Працівник ОВС ____________________________________________ (прізвище, підпис) 7. Дата реєстрації картки в ІП «___»______________ 200__ р. (код ОВС, на тер. якого скоєно злочин)

07 код

Працівник Інформаційного підрозділу_________________________________________________ (прізвище, підпис)

дата


Продовження дод. 1 РОЗДІЛ 2. Заповнюється особою, яка провадить розслідування кримінальної справи або вирішила матеріал 8. Злочин попереджено на стадії готування, замаху працівниками (за довідником 1)

08

9. Злочин виявлено підрозділом (за довідником 1)

09

10. День тижня: понед. (1), вівт. (2), срд. (3), четв. (4), п’ятн. (5), суб. (6), нед .(7), дата «___»________200_ р., час учинення злочину_________ 10

227

11. Кримінальна справа порушена: прокурором (1), у т. ч. при скасуванні ним постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (2), слідчим: прокуратури (3), військової прокуратури (4), органу внутрішніх справ (5), БОЗ (6), СБУ (7); податкової міліції (8), штатним дізнавачем (9), працівниками: КР (10), БЕЗ (11), БОЗ (12), КМСН (13), БНОН (14), ДАІ (15), дільничним інспектором (16), подат. міліцією (17), митним органом (18), військовим прокурором (19), іншими працівниками дізнання (20), за постановою або ухвалою суду (21); з особою, що вчинила злочин (01), по факту (02). Дата порушення кримінальної справи, у т. ч. відповідно ст. 430 КПК «___»___________200_р.

11 пор.к.с.

дата

о/ф

12. Коротка фабула злочину. Місце, найбільш характерні особливості способу вчинення злочину, розміри збитків, прізвище потерпілого (потерпілих), дані осіб, що вчинили злочин


Продовження дод. 1 13. Кваліфікація злочину ст._____ч.______п.______зн.______КК України

13 14

14. Кваліфікація злочину ст.____зн._____ч._____п._____КК України 1960) 15. У великих (1), особливо великих (2) розмірах

15 16 17

16. Злочин загальнокримінальної (1), економічної (2) спрямованості; податкової міліції (3) 17. За ст. 14—15 КК готування (1), замах (2)

18

18. Додаткові відмітки щодо кваліфікації: (за довідником 9) 19. Предмет посягання: (за довідником)

19

228

20. Місце вчинення злочину: м. Київ (01); м. Сімферополь (02); м. Севастополь (03); обласний центр (04); місто (05); селище міського типу 20 (06); сільська місцевість (07); за межами населеного пункту (08), на автошляхах (автотрасах) (09), на дорогах (16). Для транспортних підрозділів: поїзд далекого прямування (10), у т. ч. пасажирських (11); приміський поїзд (12); на повітряному (13), річковому (14) та морському (15) транспорті. 21. На закритих об’єктах: УВП (1), ІТУ (2), тюрма (3), СІЗО (4), приймальник-розподільник (5), спец. міліції (6)

21

22. Громадське місце: вулиця, площа, парк, сквер (01); міський громадський транспорт (02); ринок (03); інші місця (04) Для транспортних підрозділів: поїзд далекого прямування (05); літак (06); пароплав (07); приміський поїзд (08); вокзал, станція (09); аеропорт (10), річний, морський порт (11); інші місця (12) 23. Охорона об’єкта: відомча (1); позавідомча (2); спеціальна (3); приватна (4); відсутня (5); інша (6)

22 23 24

24. Об’єкт обладнано охоронною технікою (1); охоронна техніка спрацювала (2) 25. Предмет злочинного посягання знаходився у власності: приватній (10), колективній (20), державній (30), у т. ч. загальнодержавній (31), комунальній (32), інших держав (40), міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав (50) 26. Злочин, пов’язаний з приватизацією (1), у т. ч. з земельними відношеннями (2), зовнішньоекономічною діяльністю (3), фінансово-кредитною системою (4), паливноенергетичним комплексом (5), агропромисловим комплексом (6), з бюджетними коштами (7), у сфері соціальних витрат (8) в галузі високих інформаційних технологій (9)

25

26


Продовження дод. 1 27 28

27. Міністерство, Державний комітет та інші організації, в яких учинено злочин (за довідником 11) 28. Види економічної діяльності, в яких учинено злочин (за довідником 3) 29. Знаряддя і засоби вчинення злочину (за довідником 4)

29

30. На час порушення кримінальної справи:

30.1

30.1 встановлена сума матеріальних збитків ________________грн.

30.2 30.3 30.4

30.2 добровільно відшкодовано ___________________ грн. 30.3 вилучено (майна, готівки, цінних паперів, валюти) на суму ___________ грн. 30.4 накладено арешт на майно на суму ___________________ грн.

229

31. Огляд місця події проводився: прокурором (1), слідчим прокуратури (2), слідчим ОВС (3), дізнавачем (4), судово-медичним експертом (5), працівником: КР (6), пожежної охорони (7), експертно-криміналістичного підрозділу (8), ДАІ (9), дільничим інспектором (10),

31

іншим (11)

Інформація про потерпілих

32

32. Кількість потерпілих 33. Кількість потерпілих, які загинули

(1), з них: жінок

(2), неповнолітніх

34. Характеристика потерпілих: новонароджений (01), малолітній до 14 років (02), неповнолітній (03), жінка (04), похилого віку (05), бомж (06), особа, яка не встановлена (07), пасажир (08)

34

35. Громадянство: громадянин України (1), іноземний громадянин (2),

35

у т. ч. громадянин СНД (3), особа без громадянства (4) 36. Національність (за довідником 6) 37. Країни проживання (за довідником 7)

36 37


Закінчення дод. 1 38. Мета приїзду: відрядження (1), дипломатична (2), навчання (3), нелегально (4)

38

справи спільного підприємства (5), туризм (6), мігрант (7), біженець (8), приватна поїздка (9) 39. Рід занять, службовий стан (за довідником 8) (1) з них загинуло

40. Інші відмітки _______________________________________________

(2)

40

Дата подання картки в прокуратуру «___»__________________ 200___ р.

230

Прізвище, підпис особи, яка провадить розслідування справи або вирішила матеріал _____________________________________________________________________

____________________________________ «___»___________ 200___ р. (посада, прізвище, підпис)

Достовірність та повноту відомостей перевірив:

Начальник органу внутрішніх справ (податкової міліції) __________________________________________ «____»___________________ 200___ р. (прізвище, підпис) З інформацією 2-го розділу згоден

Прокурор ___________________________________________ (прізвище, підпис)

«____»____________________ 200___ р.


Ф.1.1

Додаток 2 До п. 6.2.1 Інструкції про єдиний облік злочинів Форма 3

СТАТИСТИЧНА КАРТКА ПРО НАСЛІДКИ РОЗСЛІДУВАННЯ

1.


2.

02

Врахувати (1), змінити (2), зняти (3)

РОЗДІЛ 1. Заповнюється працівниками ОВС з ведення обліково-реєстраційної і статистичної роботи

231

3. Номер кримінальної справи (1), протоколу (2), матеріалу (3)

03 код

рік

номер

04

4. Порядковий номер злочину в крим. справі №____________________ 3. Картка направлена в ІП «___»_______________200__ р.

05

Працівник ОВС ____________________________________________ (прізвище) (підпис) 4. Дата реєстрації картки в ІП «___»______________ 200__ р.

06

Працівник Інформаційного підрозділу_________________________________________________ (прізвище) (підпис)


РОЗДІЛ 2. Заповнюється особою, яка провадить розслідування кримінальної справи або вирішила матеріал 7. Класифікація злочину ст. _____ ч. ____ п. ____ зн. ____ КК України

07 08

8. Класифікація злочину ст. ____ ч. ____ п. ____ зн. ____ КК України (1960 р.)

Продовження дод. 2 09

9. Злочин загальнокримінальної (1); економічної (2) спрямованості; податкової міліції (3); 10. Злочин учинено в групі: дорослих (1); тільки неповнолітніх (2); змішаний за участю неповнолітніх (3); тільки: громадянами України (4), іноземними громадянами (5), у т. ч. громадянами СНД (6), особами без громадянства (7); змішаний за участю: іноземних громадян (8), осіб без громадянства (9)

10 11

11. В організованій групі (1), злочинній організації (2); із зв’язками: корумпованими (3), міжрегіональними (4), міжнародними (5), у т. ч. країнами СНД (6), сформованих на етнічній основі (7)

12. Тривалість дії ОГ і ЗО: до одного року (1), до 2-х років (2), від 3-х до 6-ти років (3), більше 6-ти років (4)

232

13. Злочини учинено особою (особами): неповнолітнім (1); у стані: алкогольного (2), наркотичного (3), токсичного (4), психотропного (5) сп’яніння; хронічним алкоголіком (6); наркоманом (7); токсикоманом (8); яка раніше вчинила злочин (9), у т. ч. у складі ОГ і ЗО (10); раніше судимою (11); у якої судимість не знята і не погашена (12); працездатною, яка не працює, не навчається (13), не має постійного джерела прибутку (14); безробітним (15); мігрантом (16); біженцем (17); найнятого для вчинення злочину (18); військовослужбовцем (19); у т. ч. строкової служби (20)

13

14. Злочин учинено: громадянином України (1); місцевим жителем (2); жителем іншої області (3); іноземним громадянином (4); у т. ч. громадянином СНД (5); особою без громадянства (6) 15. Країна проживання особи, яка вчинила злочин (за довідником 7)

15

14

12


Продовження дод. 2 16. Мотиви злочину: корисливі (1); з метою приховування іншого злочину (2); хуліганські (3); ревнощі, лайка та інші побутові причини (4); помста (5); міжнаціональні (6); релігійні (7) відносини; придбання наркотиків (8); сильнодіючих речовин (9); спиртних напоїв (10); сексуальні (11); розподіл сфер впливу (12); на замовлення (13); заволодіння: транспортним засобом (14); грошима (15); вогнепальною зброєю (16); вибуховими речовинами (17); боєприпасами (18)

16

17

17. Злочин виявлено: у ході розслідування (1), явка з повинною (2), дізнання (3)

233

18. Прийнято рішення щодо злочину відповідно до КПК України: ст. 232 (1); п. 4 ст. 6 (2); п. 8 ст. 6 (3); ст. 7 (4); ст. 7-2 (5); ст. 8 (6); ст. 9 (7); ст. 10 (8); ст. 11-1 ч. 1 (9); ст. 430 (10); ст. 7-3 (11); ст. 6 п. 1 (12); п. 2 (13); п. 5 (14); п. 6 (15); п. 7 (16); п. 9 (17); п. 10 (18); п. 11 (19); ст. 11-1 ч. 3 (20); ст. 100 (21); ст. 226 (22); передана за підслідністю зі зняттям з обліку (23); у т. ч. до військової прокуратури (24), СБ (25), без зняття з обліку (26); зупинена: за п. 1 ст. 206 КПК (27); за п. 2 ст. 206 КПК (28); за п. 3 ст. 206 КПК (29)

18

Дата прийняття рішення «___»____________ 200__р. 19. Рішення щодо злочину прийнято: прокурором (1), слідчим: прокуратури (2); військової прокуратури (3); органу внутрішніх справ (4); у т. ч. з розслідування організованої злочинної діяльності (5); СБУ (6); податкової міліції (7); штатним дізнавачем (8); працівниками: КР (9), БЕЗ (10), БОЗ (11), КМСН (12), БНОН (13), ДАІ (14), дільничим інспектором (15), податкової міліції (16), митним органом (17), іншими працівниками дізнання (18) Дата подання картки в прокуратуру «___»_____________ 200__р. Прізвище, підпис особи, яка проводила розслідування справи ___________________________________________ «___»_____________ 200__р. (посада, прізвище, підпис)

19


Закінчення дод. 2 РОЗДІЛ 3. Відомості щодо розкриття злочинів (заповнюється начальником органу внутрішніх справ, податкової міліції) 20. Сили і засоби, що сприяли розкриттю та попередженню злочину: (за довідником 1)

20 ПІБ працівників, які сприяли розкриттю та попередженню злочину:

20.1 20.2 20.3 20.4 20.5 20.6

234

21. Повідомлення (за довідником 2) 22. Застосування науково-технічних засобів і методів (1), у т. ч. слідчими (2), працівн. КР (3), БЕЗ (4), БОЗ (5), БНОН (6), служби гром. безпеки (7), подат. міліцією (8), результати експертиз ЕКП ОВС: дактил. (9), баліст. (10), хол. зброї (11), вибухових речовин, пристроїв (12), трасологічних (13), фізико-технічних (14), у т. ч. наркотичних засобів (15); харчових (16), біологічних (17), медичних (18), пожежно-технічних (19), автотехнічних (20), документів (21), почеркознавчих (22), проведених в інших міністерствах і відомст. (23), інших експертиз (24); криміналіст. досліджень (25); використання криміналістичних обліків (26), криміналістичної та оперативної техніки (27); суб’єктивних портретів (28) 23. Застосування оперативно-довідкових обліків ІП (1), АБД (2), автоматизованих інформаційно-пошукових систем (3), оперативного обліку МРЛВВС (4), у т. ч. автоматизованого (5); оперативного обліку ПМ (6) 24. Інші відмітки

21 22

23 24

Достовірність і повноту обліку перевірив: Начальник органу внутрішніх справ (податкової міліції) _____________________________________ «___»____________200__р. (прізвище, підпис) З інформацією в 2-му розділі згоден: Прокурор _____________________________________ «___»____________200__р. (прізвище, підпис)


Додаток 3 До п. 6.2.1 Інструкції про єдиний облік злочинів

Ф.1.2

Форма 3

СТАТИСТИЧНА КАРТКА ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ВІДШКОДУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗБИТКІВ ТА ВИЛУЧЕННЯ ПРЕДМЕТІВ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.


2.

02

Врахувати (1), змінити (2)

РОЗДІЛ 1. Заповнюється працівниками ОВС із ведення обліково-реєстраційної і статистичної роботи

235


03 код

рік

номер

04

4. Порядковий номер злочину в крим. справі №____________________ 3. Картка направлена в ІП «___»_______________200__ р.

05

Працівник ОВС ____________________________________________ (прізвище) ( підпис) 4. Дата реєстрації картки в ІП «___»______________ 200__ р.

06

Працівник Інформаційного підрозділу_________________________________________________ (прізвище) (підпис)


Продовження дод. 3 РОЗДІЛ 2. Заповнюється особою, яка провадить розслідування кримінальної справи або вирішила матеріал. Відомості про матеріальні збитки та їх відшкодування, вилучення предметів злочинної діяльності 7. Кваліфікація злочину ст.______ ч._______зн.________КК України 8. Кваліфікація злочину ст.______ ч._______зн.________КК України 9. Встановлена сума матеріальних збитків _____________грн. 10. Сума прихованого прибутку _____________грн. 11. Сума несплачених податків, зборів, інших обов’язкових платежів _____________грн. 11.1. Податок на прибуток _____________грн. 11.2. Податок на додану вартість (ПДВ) _____________грн. 11.3. Акцизний збір _____________грн.

236

11.4. Інші податки і платежі _____________грн. 12. Сума несплачених митних платежів _____________грн.

07 08 09 10 11 11.1 11.2 11.3 11.4 12

13. Сума прихованих коштів в іноземній валюті _____________грн. (по курсу НБУ)

13

14. Сума коштів, які знаходяться на незаконних валютних ринках, відкритих за межами України_____________грн (за курсом НБУ)

14

15. Вартість контрабандних товарів _____________грн.

15

16. Неповернення коштів в іноземній валюті _____________грн. (по курсу НБУ)

16

17. Неповернення предметів художньої, історичної та археологічної цінностей_____________грн. 18. Сума неповерненого кредиту _____________грн. 19. Вартість фальсифікованих і недоброякісних товарів _____________грн.

17 18


Продовження дод. 3 19 20. Вартість продукції, яка реалізується з порушенням авторських

20

та суміжних прав_____________грн. 21. Добровільно відшкодовано (як до порушення кримінальної справи, так і в процесі

21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35

Розслідування на суму_____________грн. 22. Накладено арешт на майно на суму _____________грн. 23. Сума штрафних і фінансових санкцій _____________грн. 24. Вилучено на суму: майна _____________грн. 25. Готівки _____________грн.

237

26. Цінних паперів _____________грн. 27. Чекових книжок _____________грн. 28. Ощадних книжок _____________грн. 29. Кредитних карток _____________грн. 30. Інших платіжних документів _____________грн. 31. Вилучено: іноземної валюти _____________грн (за курсом НБУ) 32. Вилучено предметів антикваріату____ одиниць, на суму________грн. 33. Історичних та культурних цінностей___ одиниць, на суму______грн. 34. Інших матеріальних цінностей_____________грн. 35. Пред’явлено цивільний позов на суму _____________грн. 36. Вилучено предметів злочинної діяльності та інших предметів (за довідником 10)

36


Закінчення дод. 3

37

37. Злочин загальнокримінальної (1), економічної (2), спрямованості; податкової міліції (3); 38. Злочин учинено в організованій групі (1), злочинній організації (2); із зв’язками: корумпованими (3), міжрегіональними (4), міжнародними (5), у т. ч. країнами СНД (6), сформованих на етнічній основі Дата подання картки в прокуратуру «___»_____________200__ р.

238

Прізвище особи, яка проводила розслідування справи ______________________________________________ «___»____________200__р. (посада, прізвище, підпис) Достовірність і повноту обліку перевірив:

Начальник органу внутрішніх справ (податкової міліції) ______________________________________________ «___»____________200__р. (прізвище, підпис) З інформацією в 2-му розділі згоден:

Прокурор_______________________________________________ «___»____________200__р. (прізвище, підпис)

38


Додаток 4 До п. 6.2.4 Інструкції про єдиний облік злочинів

Ф. 2

Форма 2

СТАТИСТИЧНА КАРТКА НА ОСОБУ, ЯКА ВЧИНИЛА ЗЛОЧИН

1.

01 (найменування органу справ, податкової міліції або прокуратури, який веде розслідування)

2.

Врахувати: основна (1), змінити (2), зняти (3)

02

РОЗДІЛ 1. Заповнюється працівником ОВС з ведення обліково-реєстраційної і статистичної роботи 03

239

код

рік

Номер

3. Номер кримінальної справи (1),, протоколу (2), матеріалу (3) 4. Порядковий номер особи №_________________

04

5. Картка направлена в ІП «______»_________________200__р.

05

Працівник органу внутрішніх справ ________________________

(прізвище, підпис) 6. Дата реєстрації картки в ІП «_____»_____________200__р. (код ОВС, на тер. якого скоєно злочин__________________) Працівник Інформаційного підрозділу_______________________________

(призвіще, підпис)

06


Продовження дод. 4 РОЗДІЛ 2. Заповнюється особою, яка провадить розслідування кримінальної справи або вирішила матеріал Злочин учинено особою 8. Ім’я________________ 7. Призвіще

(заповнюється російською мовою)

9. По батькові 10. Стать: чоловіча (1), жіноча (2)

10

11. Громадянство: громадянин України (1), іноземний громадянин (2), у т. ч. громадянин СНД (3), особа без громадянства (4)

11

240

12. Національність (за довідником 6)_________________________

12

13. Країна проживання (за довідником 7)

13

14. Дата народження «_____»_____________19____р. Місце народження _________

14

________________________________________________________________________

15. Вік: 14—15 років (1), 16—17 років (2), 18—24 років (3), 25—28 років (4), 29—39 років (5), 40—49 років (6), 50—59 років (7), 60 і більше (8) 16. характеристика за місцем проживання: місцевий житель (1), проживав у гуртожитку (2), житель іншої області (3), житель іншої держави (4), утримувався в УВМ (5), особа без визначеного місця проживання (6)

15

16


Продовження дод. 4 Адреса проживання місцевого жителя________________________________________ ____________________________________________________________ (район, населений пункт, вулиця, будинок, корпус, квартира)

17. Мета приїзду: відрядження (1), дипломатична (2), навчання (4), нелегальна (4), у справах спільного виробництва (5), туризм (6), біженець (8), приватна поїздка (9)

17

18. Освіта: повна вища (1), базова вища (2), професійно-технічна (3), повна загальна середня (4), базова загальна середня (5), початкова загальна (6), без освіти (7);

18

19. Рід занять, службове становище: (за довідником 8)

19

241

20. Міністерство, Державний комітет та інші організації, в яких учинено злочин (за довідником 11)

20

21. Особа, яка вчинила злочин, пов’язаний з приватизацією (1), у т. ч. з земельними відносинами (2) зовнішньоекономічною діяльністю (3), фінансово-кредитною системою (4), паливно-енергетичним комплексом (5), агропромисловим комплексом (6), за бюджетними коштами (7) у сфері соціальних затрат (8), у галузі високих інформаційних технологій (9)

21

22. Види економічної діяльності, в яких учинено злочин (за довідником 3)

22

23—26. Класифікація злочину ст._______ч.________п.________зн.______КК України ст._______ч.________п.________зн.______КК України ст._______ч.________п.________зн.______КК України ст._______ч.________п.________зн.______КК України 27—30. (Відповідно до КК України, 1960 р.)

23 24 25 26


Продовження дод. 4 ст._______зн.________ч.________п.______КК України ст._______зн.________ч.________п.______КК України ст._______зн.________ч.________п.______КК України ст._______зн.________ч.________п.______КК України 31. У великих (1), особливо великих (2) розмірах 32. Злочини загальнокримінальної (1), економічної податкової міліції (3)

(2)

27 28 29 30 31 32

спрямованості;

33. За ст. 14—15 КК: готування (1), замах (2)

33 34

34. Додаткові відмітки щодо кваліфікації (за довідником 9)

242

35. Предмет посягання: (за довідником 5)

35

36. Предмет злочинного посягання знаходився у власності: приватній (10), колективній (20), державній (30), у т. ч. загальнодержавній (31), комунальній (32), інших держав (40) міжнародних організацій та юридичних осіб держав (50)

36

37. Злочин учинено: у стані алкогольного (1), наркотичного (2), токсичного (3), психотропного (4) сп’яніння; хронічним алкоголіком (5), наркоманом (6), токсикоманом

37

38. У групі: дорослих (1), тільки неповнолітніх (2), змішаній за участю неповнолітніх (3), тільки громадяни України (4), іноземними громадянами (5), у т. ч. громадянами СНД (6), особами без громадянства (7); змішаній за участю: іноземних громадян (8), осіб без громадянства (9)

38


Продовження дод. 4 39. В організованій групі (1), злочинній організації (2); з корумпованими (3), міжрегіональними (4), міжнародними (5) зв’язками, у т. ч. з країнами СНД (6), сформованими на етнічній основі (7)

39

40. Тривалість дії ОГ і ЗО: до одного року (1), до двох років (2), від трьох до шести років (4)

40

41. Ступінь співучасті: організатор (1), виконавець (2), підбурювач (3), посібник (4)

41

243

42. Мотиви злочину: корисливі (1); з метою приховування іншого злочину (2); хуліганські (3); ревнощі, лайка та інші побутові причини (4); помста (5); міжнаціональні (6); релігійні (7) відносини; придбання: наркотиків (8); сильнодіючих речовин (9); спиртних напоїв (10); сексуальні (11); розподіл сфер впливу (12), на замовлення (13); заволодіння транспортними засобами (14); грошима (15); зброєю (16); вибуховими речовинами (17), боєприпасами (18)

42

43. Особою, яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, але вчинила два і більше злочинів (1), знаходиться під слідством (2), вибрано запобіжний захід, не пов’язаний з арештом (3), знаходилась у розшуку (4) 44. Особою, яка раніше скоїла злочин: 2 і більше разів (1); у групі (2), у складі ОГ і ЗО (3); неповнолітнім (4); звільнялася від кримінальної відповідальності з застосуванням заходів, передбачених ст. ст. 7, 72, 8, 9, 10 КПК (5), за амністією (6), у зв’язку з помилуванням (7), із закінченням строків давності (8), судимість не знята або не погашена (9), інші (10)

43

44


Продовження дод. 4

244

45. Особою, яка знаходиться на момент учинення злочину: під адміністративним наглядом (1), у період відбуття громадських (2) і виправних (3) робіт, у період арешту (4) та обмеження волі (5), в УПВ (6), інші (7)

45

46. Особою, яка раніше утримувалась в УПВ (1), вчинила злочин: протягом 1 року після звільнення з УВП (2), після умовно-дострокового звільнення з УВП (4)

46

47. Вжиті запобіжні заходи: взяття під варту (1), підписка про невиїзд (2), поручительство (3), застава (4), інші (5), не застосовувались (6), запобіжний захід арешт замінено судом (7) «____»___________200___р.

47

48. Наслідок розслідування відповідно до КПК України: ст. 232 (1), п. 4 ст. 6 (2), п. 8 ст. 6 (3), ст. 7 (4), ст. 72 (5), ст. 8 (6), ст. 9 (7), ст. 10 (8), ст. 11—1 ч. 1 (9), ст. 430 (10) _________________________________________(назва суду) Дата подання картки в прокуратуру

«____»______________________200____р. Призвіще, підпис особи, яка провадить розслідування справи, або вирішила матеріал__________________________________________________ _________________________________________________________ (посада, призвіще, підпис)

«____»______________________200____р.

48


Закінчення дод. 4 РОЗДІЛ 3. Заповнюється начальником органу внутрішніх справ, податкової міліції

49. Особа, що вчинила злочин: перебувала на обліку: оперативному (1), спеціальному (2), у КМСН (3), у наркологічному диспансері: у зв’язку з алкоголізмом (4), наркоманією (5), токсикоманією (6), у психоневрологічному диспансері (7), оголошувалася у розшук за даною справою (8)

49

50

50. Наявність інформації в АБД: так (1)_________________

245

51

51. Інші відмітки Достовірність та повноту відомостей перевірив:

Начальник органу внутрішніх справ (податкової міліції)____________________________ підпис

«____»__________200___р. З інформацією 2-го розділу згоден

Прокурор___________________________ (призвіще, підпис)

«____»__________200___р.


Ф. 3

Додаток 5 до п. 6.2.5 Інструкції про єдиний облік злочинів

Форма 3

СТАТИСТИЧНА КАРТКА ПРО РУХ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ 1. ______________________________________________________________________________________

01

(найменування органу внутрішніх справ, податкової міліції або прокуратури, який веде розслідування)

РОЗДІЛ 1. Заповнюється працівниками ОВС з ведення обліково-реєстраційної і статистичної роботи


02 код

рік

246

3. Картка направлена в ІП «___» _______________ 200__ р.

03

Працівник ОВС ____________________________________________ (прізвище) (підпис) 4. Дата реєстрації картки в ІП «___» ______________ 200__ р.

04

Працівник Інформаційного підрозділу ___________________________________________________________ (прізвище) (підпис)

РОЗДІЛ 2. Заповнюється особою, яка провадить розслідування кримінальної справи 5. Кримінальна справа порушена: прокурором (1), у т. ч. при скасуванні ним постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (2), слідчим: прокуратури (3), військової прокуратури (4), органу внутрішніх справ (5), БОЗ (6), СБУ (7), податкової міліції (8), штатним дізнавачем (9), працівниками: КР (10), БЕЗ (11), БОЗ (12), КМСН (13), БНОН (14), ДАІ (15), дільничими інспекторами (16), податкової міліції (17), митним органом (18), військовим прокурором (19), іншими працівниками дізнання (20), за постановою або ухвалою суду (21) Дата порушення кримінальної справи, у т. ч. відповідно до ст. 430 КПК «___» ___________ 200__ р.

05

номер


Продовження дод. 5 6. Кримінальна справа: передана за підслідністю відповідно до ч. 2 ст. 104 КПК України (1), ст. 109 КПК України (2), ст. 112 КПК України (3), ст. 116 КПК України (4), без зняття з обліку (5), зі зняттям з обліку (6) ______________________________________________________________

06 дата

06 № справи (для п. 7.9)

(вказати орган, в який направлена справа і за яким № ___ код ОВС____ (для ст. 112, 116 КПК) з’єднана зі справою № ________ (7), кількість злочинів у справі виділена зі справи № ______ (9);

(8),

«____» ____________________ 200__ р.

247

7. Кримінальна справа прийнята до провадження (після скасування прокурором постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, за постановою або ухвалою суду, при передачі справи з іншого органу та інші): слідчим: прокуратури (1), військової прокуратури (2), органу внутрішніх справ (3), у т. ч. БОЗ (4), СБУ (5), податкової міліції (6), штатним дізнавачем (7), іншими працівниками дізнання (8) «___»_____________ 200__ р. 8. Зупинена: за п. 1 ст. 206 КПК України (1), номер розшукової справи ________________________________________

07

08 дата

(прізвище, ім’я, по батькові об’явленого в розшук)

за п. 2 ст.206 КПК України (2) ______________________________________________

08 № справи (для п. 7.9)

(прізвище, ім’я, по батькові особи, яка захворіла)

за п.3 ст.206 КПК України (3) «___» ________________ 200__ р. 9. Поновлено провадження: раніше зупиненої за п.1 ст. 206 КПК (1), за п. 2 ст. 206 КПК (2), за п. 3 ст. 206 КПК (3) «___»________________ 200__ р. 10. Продовжено строк розслідування: до 3 місяців (1); від 3 до 6 місяців (2); понад 6 міс. до одного року (3); понад рік (4) Дата, до якої продовжено строк розслідування «___» ________________ 200__ р. 11. Справу передано для ознайомлення обвинуваченого та його захисника «___» ___________ 200__ р.

09 10

11


Закінчення дод. 5 12. Прийнято рішення у кримінальній справі відповідно до КПК України: ст. 232 КПК (1); п. 4 ст. 6 (2); п. 8 ст. 6 (3); ст. 7 (4); ст. 7-2 (5); ст. 8 (6); ст. 9 (7); ст. 10 (8); ст. 11-1 ч. 1 (9); ст. 430 (10); ст. 7-3 (11); ст. 6 п. 1 (12); п. 2 (13); п. 5 (14); п. 6 (15); п. 7 (16); п. 9 (17); п. 10 (18); п. 11 (19); ст. 11-1 ч. 3 (20); ст. 100 (21); ст. 226 (22)

12

Дата прийняття рішення «___» ____________ 200__ р. 13. Прийнято до провадження після повернення справи для додаткового розслідування: прокурором (1), судом (2), поновлена: раніше закрита (3) «___»____________200__р.

13

248

14. Рішення по кримінальній справі (матеріалу) прийнято: прокурором (1), слідчим: прокуратури (2), військової прокуратури (3), органу внутрішніх справ (4), у т.ч. БОЗ (5), СБУ (6), податкової міліції (7); штатним дізнавачем (8), працівниками: КР (9), БЕЗ (10), БОЗ (11), КМСН (12), БНОН (13), ДАІ (14), дільничим інспектором (15), податкової міліції (16), митним органом (17), іншими працівниками дізнання (18)

14

15. Інші відмітки __________________________________________________________________ Дата подання картки в прокуратуру «___»_____________ 200__р. Прізвище, підпис особи, яка провадить розслідування справи ________________ «___»____________200__р. (посада, прізвище, підпис) Достовірність і повноту відомостей перевірив: Начальник органу внутрішніх справ (податкової міліції) _________________________________________ «___»____________ 200__ р. (прізвище, підпис) З інформацією згоден: Прокурор ____________________________________ «___»_____________ 200__р. (прізвище, підпис)

15


Ф. 4


Форма 3

СТАТИСТИЧНА КАРТКА НА ЗЛОЧИН, ЗА ВЧИНЕННЯ ЯКОГО ОСОБІ ПРЕД’ЯВЛЕНО ОБВИНУВАЧЕННЯ 01 _____________________________________________________________________________________

01

(найменування органу внутрішніх справ, податкової міліції або прокуратури, який веде розслідування)

02

2. Врахувати (1), змінити (2)

РОЗДІЛ 1. Заповнюється працівниками ОВС з ведення обліково-реєстраційної і статистичної роботи 3. Номер кримінальної справи (1), протоколу (2), матеріалу (3)

03 код

рік

249

04

4. Порядковий номер злочину в кримін. справі № 05

5. Картка направлена в ІП «____» ________________________200___р. Працівник ОВС ____________________________________________ (прізвище)

номер

(підпис)

06

6. Дата реєстрації картки в ІП «___» ______________ 200__ р.

РОЗДІЛ 2. Заповнюється особою, яка провадить розслідування кримінальної справи 7. Дата порушення кримінальної справи «___» ___________ 200__ р. 8. Кваліфікація ст. _____ч. _______п. ___________зн._________КК України злочину 9. Кваліфікація ст. _____ч. _______п. __________зн.________КК України (1960 р.) злочину

08

09


Продовження дод. 6 10.Змінено пред’явлене обвинувачення на ст. _______ч. _______п. ________зн._________КК України 11.Дата пред’явлення обвинувачення «____» ___________________200____р. 12.Злочин загальнокримінальної (1), економічної (2) спрямованості; податкової міліції (3)

11 12 13

13.Кількість осіб, яким пред’явлено обвинувачення

250

№ п/п

Дата народження Призвіще

Ім’я

По батькові день

місяць

рік

Вжиті заходи (рядок 14)

Національність (довід. 6)

13.1 13.2 13.3 13.4 (Заповнюється російською мовою)

13.5 і т. п. (заповнюється на звороті карти) 14. Вжиті запобіжні заходи: взяття під варту (1), підписка про невиїзд (2), порука (3), застава (4), інші (5), не застосовувались (6) «____» _____________200___р.

14 дата


Закінчення дод. 6 15. Рішення щодо злочину прийнято: прокуром (1), слідчим: прокуратури (2), військової прокуратури (3), органів внутрішніх справ (4), у т. ч. з розслідування організованої злочинної діяльності (5), СБУ (6), податкової міліції (7)

15

Дата подання картки в прокуратуру «___» ____________________200__р. Призвіще, підпис особи, яка провадить розслідування кримінальної справи ____________ ______________ __________________ (посада) (підпис) (прізвище)

РОЗДІЛ 3. Заповнюється начальником органу внутрішніх справ, податкової міліції 16. Особа встановлена працівником: (за довідником 1)

16

251

16.1. ПІБ працівника, яким установлена особа, що вчинила злочин 17. Повідомлення: (за довідником 2)

16.1

Достовірність і повноту відомостей перевірив: Начальник органу внутрішніх справ (податкової міліції) _____________(підпис)

___________ (прізвище)

«___» _________________ 200__ р.

Прокурор

________________________ (підпис) (прізвище) «___» _________________ 200__ р.


Начальнику _______________ МВ, РВ ГУ-УМВС


КОРІНЕЦЬ Начальник УОІ ГУ-УМВС в____________ області

252

Прізвище, ім’я, по батькові обвинуваченої і засудженої, виправданої особи, щодо якої винесена постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності Довідка направлена в:

Форма 6

ДОВІДКА ПРО НАСЛІДКИ РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ СУДОМ 1._____________________________________

01

(назва органу, що проводив слідство чи дізнання)

2. Номер кримінальної справи (1), у т. ч. 02 відповідно до ст. 430 КПК (2) (вид) (рік) (номер) 3. Порядковий номер особи в кримінальній справі № ________ 03 4. Прізвище _________________ 5. Ім’я ______________ 6. По батькові _____________________ (обвинуваченої)

«____» ______ 20___ р. Секретар суду

7. Дата народження «____» _______________ 200__ р.

07

8. Місце народження _________________________________ (село, місто, район, область)

(підпис)

9. Стаття обвинувачення: ст. _______ч. _____ п. _____ зн._______КК України

09

(вказати статтю з більшою санкцією)

10. Інші статті ________________________________________________ ______________________________________________________________ Примітка

(вказати всі інші ст. КК, за якими пред’явлено обвинувачення)


253

Продовження дод. 7 Довідка за формулою 6 11. З них стаття обвинувачення за вчиненням злочину в складі організованої додається до кримінальної групи або злочинної організації 11 справи на кожного обвинустаття ч. пункт зн. ваченого або на особу, щодо якої внесена постанова 12. Інші статті __________________________________________________ про направлення справи до ___________________________________________________________ суду для вирішення питан(вказати всі інші ст. КК, за якими пред’явлено обвинувачення ня про звільнення від криза вчиненням злочинів у складі групи або злочинної організації) мінальної відповідальності. Органом, що проводив 13. Вид організованого угруповання: організована група (1), злочинна оргадосудове слідство чи ді- нізація (2) 13 знання, на друкарській машинці або комп’ютері за- 14. Вид співучасників організованої групи або злочинної організації: органіповнюються дані про осо- затор (1), виконавець (2), підбурювач (3), посібник (4) 14 бу на корінці довідки та 15. Назва суду, що розглянув справу ________________ 15 пункти 1—14 довідки. Не пізніше 5-ти робочих днів з дня набрання рішення суду (вироком, постановою, ухвалою законної сили чи повернення справи після розгляду судом апеляційної інстанції (касаційним судом) довідка повертається судом у правоохоронні органи за місцем проведення слідства для подальшого направлення до У(В)ОІ ГУ-УМВС.

16. Дата винесення вироку (ухвали, постанови) 16 «___» _______ 20__ р. рік міс. число 17. Дата вступу вироку (ухвали, постанови) в законну силу 17 «___» _______ 20__ р. рік міс. число 18. Засуджено за ст._____ ч. ______п. _______ зн. _______КК України стаття 18 стаття ч. пункт

зн.

19. Інші статті ___________________________________________________ ________________________________________________________________ (вказати всі ст. КК, за якими засуджено)


Продовження дод. 7 Корінець довідки залишається в кримінальній справі. Кодується довідка обліковцем МВ, РВ ГУ-УМВС.

20. Вид організованого угруповання: організована група (1), злочинна організація (2) 20 21. Вид співучасників організованої групи або злочинної організації: організатор (1), виконавець (2), підбурювач (3), посібник (4) 22. Засуджено за злочини в складі орг. групи 22 або злоч. організації стаття ч. пункт ст. ______ ч. _______п. _______ зн. ___________КК України

зн.

(стаття з більшою санкцією)

254

23. Інші статті (у складі орг. групи або злоч. організації) _________________ __________________________________________________________________ (вказати всі ст. КК, за якими засуджено)

24. Види основного покарання та його строк: довічне позбавлення волі (1), позбавлення волі на певний строк __ р. __ м. (2), обмеження волі на ___ р. ___ м. (3), арешт на ___ м. (4), виправні роботи на ___ р. ____ м. з відрахуванням від заробітку ____ % (5), громадські роботи на ___ годин (6), накладено штраф на суму ____ грн. (7), інший вид покарання (8) ____________________________________________________________ (вказати, який конкретно і на який строк)

24 вид

р. р

м. м.

годин. (строк, %, грн.)

24.1. Звільнення від відбування покарання, з відбуванням із встановленням іспитового строку на _____ р. ____ м.

24.1. р. р. м. м.


Закінчення дод. 7 25. Додаткове покарання ______________________________

25

(вказати, яке конкретно, на який строк, сума штрафу і т. д.)

штраф (1), позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу (2), позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (3), конфіскація майна (4) 26. Від покарання звільнено по амністії (1) __________________

26

(вказати, по якій конкретно і від якого покарання)

27. Виправдано за всіма статтями 27 пред’явленого обвинувачення _____________________ 255

ст.

ч.

п.

ст.

ч.

п.

(на якій підставі по КПК)

28.Справу закрито за всіма статтями 28 пред’явленого обвинувачення _____________________ (на якій підставі по КПК)

29.Виправдано за статею КК (1) _____________________________

29

30. Справу закрито за статтями КК (1) ________________________ Суддя ______________________________

30

(чітко прізвище) (підпис)

31. У журналі МВ, РВ ГУ-УМВС відмічено «____» _________20___ р. 32. Довідка надійшла в У (В)ОІ МВС (ГУ-УМВС) «____» _________20___ р.

31 32


Додаток 8 ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом Державної судової адміністрації України 19.05.2003 № 179 Статистична картка на підсудного (обвинуваченого) Прізвище ______________ ім’я ________________ по батькові _______________________ (писати друкованими літерами)

Справа №

Код Автономної Код суду Республіки Крим, області

Код судді

Порядковий номер картки на підсудного (обвинуваченого) (заповнюється при обробці на ПЕОМ)

256

І. Відомості про підсудного (обвинуваченого) на момент учинення злочину 1. Стать: — чол. — 1; — жін. — 2 2. Вік:

― від 14 до 16 років — 1 ― від 16 до 18 років — 2 ― від 18 до 25 років — 3 ― від 25 до 30 років — 4 ― від 30 до 50 років — 5 ― від 50 до 65 років — 6 ― від 65 років і старше — 7

3. Заняття

― ― ― ―

робітник — 1 службовець — 2 військовослужбовець — 3 приватний підприємець — 4

― працівник господарського то- 5. Вид служби військовослужбовця вариства — 5 ― навчається — 6 ― інші заняття — 7 ― пенсіонер, у т. ч. інвалід — 8 ― перебуває на обліку в службі працевлаштування — 9 ― працездатний, який не працює і не вчиться — 10 ― неповнолітній до 16 років, який не працює і не навчається — 11 4. Керівник підприємства, установи, організації (командир в/ч, формування, підрозділу) ― державного сектору — 1 ― комунального — 2 ― колективного — 3 ― приватного — 4

(цифрові визначення для військових судів від 1 до 4) 6. Звання військовослужбовця (цифрові визначення для військових судів від 1 до 6) 7. Військові формування (цифрові визначення для військових судів від 1 до 15) 8. Освіта ― повна вища — 1 ― базова вища — 2 ― професійно-технічна — 3 ― повна загальна середня — 4 ― базова загальна середня — 5 ― початкова загальна — 6 ― без освіти — 7



257

9. Неповнолітній виховувався ― у родині з обома батьками — 1 ― у родині з одним із батьків — 2 ― поза родиною — 3 10. Неповнолітній раніше ― не судився, але був на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх — 1 ― не судився і не був на обліку — 2 11. Неповнолітній раніше ― не судився, але направлявся в спеціальні навчально-виховні заклади — 1 ― не судився і не направлявся — 2 12. Судимість ― не вчиняв злочину і не судився — 1 ― учинив злочин, але був звільнений від кримінальної відповідальності — 2 ― судився, але визнаний таким, що не має судимості — 3 ― судився, але судимість погашена чи знята — 4 судився і має незняту чи непогашену судимість ― одну — 5 ― дві — 6 ― три і більше — 7

13. Незнята і непогашена судимість за ― умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження — 1 ― зґвалтування — 2 ― крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство — 3 ― хуліганство — 4 ― злочини, пов’язані з наркотиками — 5 ― інші злочини — 6 14. Підсудний з незнятою і непогашеною судимістю ― відбув покарання повністю — 1 звільнений від покарання ― умовно-достроково — 2 ― у зв’язку з амністією — 3 ― з інших підстав — 4 учинив злочин, не відбувши ― покарання у вигляді позбавлення волі — 5 ― іншого покарання — 6 ― учинив злочин, перебуваючи в місцях позбавлення волі — 7 учинив злочин у період відбуття ― іспитового строку — 8 ― іншого покарання — 9 ІІ. Відомості про злочин Суть обвинувачення (указати, де вчинено злочин та за яких обставин)

________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ 15. Злочин учинено ― однією особою — 1 групою осіб ― дорослих — 2 ― неповнолітніх — 3 ― змішаною — 4 ― організованою — 5 ― злочинною організацією — 6 16. Злочин учинено ― у тверезому стані — 1 ― у стані алкогольного сп’яніння — 2 ― у стані наркотичного чи іншого токсичного сп’яніння — 3


Продовження дод. 8 17. Злочин закінчений: ― так — 1 ― ні — 2 18. Злочин учинив: ― громадянин України — 1 ― особа без громадянства — 2 ― громадянин іншої держави — 3 ________________________________ ________________________________ (указати, якої держави)

― будівництво — 7 20. Злочин учинено ― торгівля, громадське харчу― працівником даного підпри-

258

вання — 8 ― матеріально-технічне постачання і збут — 9 ― виробничі і невиробничі види побутового обслуговування населення — 10 ― житлово-комунальне господарство — 11 ― охорона здоров’я, фізична культура і соціальне забезпечення — 12 ― фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення — 13 ― у т.ч. банківська діяльність — 14 ― управління — 15 ― інші галузі — 16

ємства, установи, організації — 1 ― сторонньою особою — 2 21. Об’єкти злочинних посягань ― державна власність — 1 ― комунальна власність — 2 ― колективна власність — 3 ― приватна власність — 4 22. Сума збитків (у гривнях)

19. Злочин учинено в галузях господарства І інст. ―промисловість — 1 ―сільське господарство — 2 ― лісове господарство — 3 апел. інст. ―рибне господарство — 4 ―транспорт — 5 ―зв’язок — 6 Контрольний талон _______________________________________________ суд. справа № 1 — ________/__________ _____________________________________________________________________________________________________ П.І.Б. _____________________________________________ Особу: ― засуджено; ст. КК ____________________________________________ ― виправдано; ― справу щодо неї закрито; ― застосовано до неї заходи медичного характеру Дата винесення вироку (ухвали, постанови) «___» _______ ___ р. Справа призначена до слухання в апеляційній (касаційній) інстанції на «___»_________________ _______ р.


Продовження дод. 8 ІІІ. Відомості про вирок (ухвалу, постанову) суду Дата вироку (ухвали, постанови) «___»___________ _____ р. 23. Особу

259

І інст. апел. інст. Касаційна інст. ― засуджено — 01 ― виправдано — 02 ― застосовано заходи медичного характеру — 03 справу на особу закрито: ― за відсутністю події, складу злочину чи недоведеністю обвинувачення — 04 у зв’язку з ― дійовим каяттям — 05 ― примиренням винного з потерпілим — 06 ― зі зміною обстановки — 07 ― з передачею особи на поруки — 08

― із застосуванням примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього — 09 з амністією — 10 ― з інших підстав — 11 _______________________ _______________________ (указати, з яких саме)

24. Статті КК України, за якими а) пред’явлено обвинувачення _______________________ _______________________ _______________________ _______________________ б) винесено вирок (постанову, ухвалу) _______________________ _______________________ _______________________ _______________________ в) Стаття КК України, за якою враховується особа після набрання вироком (постановою, ухвалою) законної сили код стаття прім частина

в-1) інші статті _______________________ _______________________ _______________________ _______________________ в-2) у разі засудження особи за ч.2 ст.115 КК України вказати конкретно пункт (01-13) ; ; ; ;

;

;

;

;

;

; ; ; 25. Основне покарання І інст. апел. інст. Касаційна інст. ― позбавлення волі на певний строк ― до 1 року включно — 26 ― від 1 року до 25 років, строк заокруглюється до цілого числа і проставляється двома цифрами (якщо число — одна цифра, то першою ставиться «0»)

― довічне позбавлення волі — 27 ― тримання в дис-

циплінарному батальйоні — 28 ― обмеження волі на строк до 3 років включно — 29 до 5 років — 30 ― арешт — 31 ― службові обмеження для військовослужбовців — 32 ― виправні роботи до 1 року включно — 33 понад 1 рік — 34 ― громадські роботи — 35 ― позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю — 36 ― штраф — 37 ― інше — 38 _______________________ _______________________ (указати, яке саме) Особу засуджено і звільнено від покарання чи його відбування  з випробовуванням — 39  за амністією — 40 ― з інших підстав — 41


Продовження дод .8 _______________________ _______________________ (указати, з яких саме) 26. Додаткове покарання

260

І інст. апел. інст. Касаційна інст. ― штраф — 1 ― позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу — 2 ― позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю — 3 ― конфіскація майна — 4 27. Покарання призначено ― за сукупністю злочинів (ст.70 КК) — 1 ― за сукупністю вироків (ст.71 КК) — 2 ― із застосуванням ст. 69 КК — 3 28. Примусове лікування ― застосовано — 1 ― не застосовано — 0

Суддя ___________ (підпис) _______________ (прізвище) IV. Відомості про результати розгляду апеляції 29. на вирок (постанову, ухвалу) суду подано апеляцію ― прокурором — 1 ― іншими особами — 2 ― апеляції не надходило — 0 Дата попереднього розгляду апеляції «___» ___________ ____ р. 30. Результати попереднього розгляду ― попередній розгляд не проводився — 0 ― відмовлено в прийнятті апеляції до розгляду — 1 ― закрито провадження в справі у зв’язку з відмовою апелянта від своїх вимог — 2 ― прийнято до свого провадження — 3

Дата розгляду апеляції «___» __________ ______р. 31. Вирок (ухвалу, постанову) ― закрито провадження в справі у зв’язку з відкликанням апел. скарги чи подання — 01 ― залишено без змін — 02 скасовано ― з направленням справи на додаткове розслідування — 03 ― з направленням на новий судовий розгляд — 04 ― із закриттям провадження в справі ― повністю за відсутністю події, складу злочину — 05 ― унаслідок акта амністії — 06 ― унаслідок зміни обстановки — 07 ― з інших підстав — 08 _______________________ (указати, з яких саме)

змінено

― з пом’якшенням призначеного покарання (виду примусового заходу, медичного характеру) — 10 ― без пом’якшення покарання змінено кваліфікацію злочину на ст. КК _____________ — 11 ― з пом’якшенням покарання змінено кваліфікацію злочину на ст. КК__________ _____________ — 12 ― зменшено (збільшено) суми, що підлягають стягненню — 13 ― з інших підстав — 14 _______________________ _______________________ _______________________ (указати, яких саме)

винесено новий вирок (постанову, ухвалу), скасовуючи вирок (постанову, ухвалу) суду першої інстанції, у зв’язку з



― необхідністю

261

застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення (кваліфікації суспільно небезпечного діяння як більш тяжкого) — 15 ― необхідністю застосування більш суворого покарання (виду примусових заходів виховного чи медичного характеру) — 16 ― необґрунтованим виправданням — 17 ― необґрунтованим закриттям справи щодо неосудного або неповнолітнього — 18 ― неправильним звільненням від відбуття покарання — 19 Доповідач у справі______ ___(підпис) ________________ (прізвище) V. Відомості про результати розгляду справи в касаційній інстанції

32. На вирок (постанову, ухвалу) суду подано ― касаційне подання — 1 ― касаційну скаргу — 2 ― касаційної скарги чи подання не надходило — 0 33. Результати провадження ― відмовлено в задоволені касаційної скарги, касаційного подання — 1 ― закрито провадження в справі у зв’язку з відкликанням кас. скарги чи подання — 2 ― призначено справу до розгляду — 3 Дата розгляду «___» __________ ______р. 34. Вирок (ухвалу, постанову) ― закрито провадження в справі у зв’язку з відкликанням касац. скарги чи подання — 01

― залишено без змін — 02 скасовано ― з направленням справи на додаткове розслідування — 03 ― з направленням на новий судовий розгляд — 04 ― з направленням на новий апеляційний розгляд — 05 ― із закриттям провадження в справі ― повністю за відсутністю події, складу злочину — 06 ― унаслідок акта амністії — 07 ― унаслідок зміни обставин — 08 ― з інших підстав — 09 _______________________ _______________________ _______________________ _______________________ (указати, з яких саме) змінено ― з пом’якшенням призначеного

покарання (виду примусового заходу, медичного характеру) — 10 ― без пом’якшення покарання змінено кваліфікацію злочину на ст. КК_______ _____________ — 11 ― з пом’якшенням покарання змінено кваліфікацію злочину на ст. КК _____________ — 12 ― зменшено (збільшено) суми, що підлягають стягненню — 13 ― з інших підстав — 14 _______________________ _______________________ _______________________ _______________________ _______________________ (указати, з яких саме)

Доповідач у справі _______________________ (підпис)

_______________________ (прізвище)


Додаток 9 Форма № 3 ОБЛІКОВО-СТАТИСТИЧНА КАРТКА НА КРИМІНАЛЬНУ СПРАВУ

Надійшла «___»_________ ____ р. від (з) __________ Справа №_____ _____р. за №______ від «___»__________ _____ р. Число обвинувачених___________ Справа надійшла а) уперше б) після скасування вироку (ухвали) в) після додаткового розслідування чи розшуку г) за підсудністю ________________________________ Розглянута в розпорядчому засіданні «___»_________________ _______ р. Призначена до розгляду ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ Провадженням справу зупинено у зв’язку з а) оголошенням розшуку б) тривалою хворобою в) проведенням експертизи ________________________________ Розглянута в судовому засіданні «___»_______________ ________ р. під головуванням

Прізвище, ім’я та по батькові обвинуваченого

________________________________ Місце роботи та посада

________________________________ Вік (н е п о в н о л і т н і й) Стать чол. жін. Суть злочину, де його вчинено, обвинувачується за ст. ______________ ________________________________ ____________________________ КК, у т. ч. за скоєння злочину в організованій групі Застосовано запобіжний захід ________________________________ ________________________________

Закінчення дод. 9 ________________________________ (прізвище судді) Скільки днів знаходилась справа у провадженні ____________________ Справу призначено до розгляду в касаційній інстанції за скаргою, поданням «___»_________________ р. Дата і суть касаційної ухвали «___»___________ _____ р. ________________________________ Винесено окрему ухвалу касаційною інстанцією а) щодо порушень закону, допущених судом б) з інших підстав ________________________________ Вирок набрав законної сили «___»_______________ ________ р. Дата виконання вироку «___»_______________ ________ р. ________________________________ Передано на перевиховання, на поруки ________________________________ Справу надіслано на розгляд у наглядну інстанцію «___»_______________ ________ р. ________________________________ Дата і суть постанови «___»_______________ ________ р.

Результати розгляду справи 1) розглянуто по суті 2) закрито ______________________ (з яких підстав)

________________________________ ________________________________ ________________________________ ________________________________ 3) повернуто на додаткове розслідування _________________________

262

Суть вироку (ухвали), засуджено за ст._____________________________ ________________________________ ____________________________КК, у т. ч. за скоєння злочину в організованій групі, звільнено від покарання, взято під варту, звільнено з-під варти Винесено окрему ухвалу а) щодо причин і умов, що сприяли вчиненню злочину б) порушення закону, допущені органами слідства в) з інших підстав Дата виконання ухвали «___»_______________ ________ р. _______________________________ Потерпілий Вік Стать чол./жін. Яких завдано збитків: життю, здоров’ю, матеріальних, моральних збитків на суму завдано збитків фізичній чи юридичній особі _______________________________ Чи був цивільний позов: так/ні _______________________________ Сума збитків, погашена до вироку Цивільний позов задоволено у сумі ______________________________ Інші відмітки

(потрібне підкреслити)

Картка заповнюється на кожну особу Справу передано до архіву «____»__________ _______ р. Архівний № _______________ 263


Додаток10 Форма № 5 ОБЛІКОВО-СТАТИСТИЧНА КАРТКА НА ЦИВІЛЬНУ СПРАВУ

Справа (заява) надійшла «_____»________________ ______ р. № рядка в стат. звіті _____ Справа № _____ «____»_____________ ___р. Справа надійшла а) уперше б) за підсудністю з іншого суду в) після скасування рішення Наслідки подання заяви, що не відповідає вимогам закону а) залишена заява без руху б) повернута позивачеві ____________________________ Призначена до розгляду «___»______________ _______ р. «___»______________ _______ р. «___»______________ _______ р. «___»______________ _______ р. «___»______________ _______ р. Провадженням справу зупинено, відкладено для примирення «___»______________ _______ р. ____________________________ Відновлено справу провадженням «___»______________ _______ р. ____________________________ Результати розгляду справи а) позов задоволено б) в позові відмовлено в) справу закрито г) передано за підсудністю д) залишено без розгляду ____________________________ Справа розглянута «___»______________ _______ р. Під головуванням ____________________________ (прізвище судді)

____________________________ Скільки днів знаходилася справа в провадженні_________________

Закінчення дод. 10 Справу надіслано в касаційну інстанцію за скаргою, поданням на «___»____________ ______ р. ____________________________

Позивач

Дата і зміст касаційної ухвали

Адреса

«___»________________ _____ р. ____________________________ Винесено окрему ухвалу (так/ні)

Суть та сума позову

Справу повернуто до суду:

«___»______________ _______ р. Справу призначено до розгляду в наглядній інстанції за протестом на «___»_____________ _____ р. Дата і зміст постанови: «___»_______________ _____ р. _______________________________ _________________________Справу повернуто до суду: «___»_______________ ______ р. ____________________________ Інші відмітки

«___»______________ _______ р. (потрібне підкреслити)

____________________________ Сума мита ____________________________ Відповідач

Картка заповнюється на кожну особу

____________________________ Адреса

Справу передано до архіву «____»___________________ ______ р.

____________________________ Зміст рішення (ухвали) суду

Архівний № ____________________

____________________________ Рішення набрало законної сили: «___»______________ _______ р. Винесено окрему ухвалу так/ні. Направлено на виконання «___»______________ _______ р. Повідомлено про її виконання «___»______________ _______ р. Звернуто рішення (ухвалу) до виконання

264

265


Додаток 11 Форма № 7 ОБЛІКОВО-СТАТИСТИЧНА КАРТКА НА СПРАВУ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Справа (заява) надійшла «____»____________ ____ р. Справа №____________ Число правопорушників__________________________ Яким порядком надійшла справа а) уперше б) на підставі ст. 51 КК, 7² КПК в) після додаткової перевірки Прізвище, ім’я, по батькові ______________________________ Вік _____________(неповнолітній) Стать: чол/жін. Місце роботи__________________ ______________________________ ______________________________ За якою статтею раніше притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності ___________ Судимість не знята, не погашена, адміністративне стягнення в межах року ___________________________ Характер правопорушення ______ ______________________________ Сума матеріальних збитків, заподіяних правопорушенням ______________________________ Дата розгляду «____»______________ _______ р. ______________________________ Результати розгляду справи а) розглянуто по суті б) застосовано заходи впливу до неповнолітніх в) передано до товариського суду або громадської організації г) передано для додаткової перевірки д) порушено кримінальну справу е) провадженням справу закрито

Накладено адміністративне стягнення основне_______________________ додаткове _____________________ (яке конкретно)

______________________________ 1. Установлено матеріальних збитків на суму___________________ 2. Відшкодовано матеріальних збитків на суму________________ 3. У т. ч. повернуто власнику в порядку відшкодування на суму ______________________________ 4. Оплатно вилучено цінностей на суму ______________________________ 5. Конфісковано товарів та цінностей на суму ______________________________ 6. Вилучено (вказати в одиницях виміру) ______________________________ ______________________________ Дата звернення постанови до виконання «____»______________ _______ р. ______________________________ Дата виконання «____»______________ _______ р. ______________________________ У зв’язку зі спливом строку не стягнуто штрафу на суму ___________ ______________________________ Дата передачі справи до архіву «____»______________ _______ р. Архівний №___________________ Примітки

Додаток 12 Форма № 9 ОБЛІКОВО-СТАТИСТИЧНА КАРТКА

На справу в порядку виконання вироку, ухвали, постанови 1) про умовно-дострокове звільнення від покарання; 2) заміну покарання більш м’яким; 3) скорочення або зняття іспитового строку; 4) скасування відстрочки виконання вироку або звільнення від покарання по закінченню виконання відстрочки; 5) звільнення від покарання у зв’язку з хворобою; 6) зняття судимості; 7) зміну умов тримання осіб, засуджених до позбавлення волі; 8) про заміну виправних робіт штрафом, громадською доганою, позбавленням волі; 9) включення часу відбування виправних робіт і часу роботи в колоніях-поселеннях у трудовий стаж; 10) направлення в ЛТП алкоголіків і наркоманів; 11) про встановлення адміністративного нагляду; 12) інші справи (потрібне підкреслити) Надійшла «___»____________ ___ р. Справа №_________ ____р. Прізвище, ім’я _______ по батькові __________ ____________________ Яким судом _________ ____________________ ____________________ ____________________ і коли був засуджений ____________________ За якою статтею КК і до якої міри покарання ____________________ ____________________

Ким порушено питання

____________________ Дата розгляду справи «___»________ _____ р. Результати розгляду справи

Дата виконання ухвали

«___»________ _____ р. ____________________ Дата передачі справи до архіву «___»________ _____ р. ____________________ Архівний №__________

____________________ Примітка

Минула судимість (не знята, не погашена) Перебував раніше на лікуванні в ЛТП (так, ні) Неповнолітній (так, ні)


Картка заповнюється на кожну особу

(заповнюється на кожну особу)

266

267



Додаток 13 Форма № 11 ОБЛІКОВО-СТАТИСТИЧНА КАРТКА НА НЕПОВНОЛІТНЬОГО, ДО ЯКОГО ЗАСТОСОВАНО ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ ВИХОВНОГО ХАРАКТЕРУ

Надійшла «__»_______ ____р. від__________ Справа №______ _____ р. а) кримінальна справа за №____________ від «___»__________ _____ р. б) закрита справа Число осіб __________________ «___»_______________ ______ р. а) справу призначено до розгляду б) справу повернено прокурору _______________________________ Розглянуто в судовому засіданні «___»_______________ ______ р. під головуванням ________________ (прізвище судді)

_______________________________ Результати розгляду справи: а) закрито б) розглянуто по суті, застосовано примусові заходи виховного характеру: 1) зобов’язано публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) застереження; 3) передано неповнолітнього під нагляд; 4) покладено на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно або заробіток, обов’язок відшкодувати заподіяні збитки; 5) направлено неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення на строк ____ років: а) у спецшколу; б) у ПТУ _______________________________ Скільки днів справа знаходилась у провадженні ____________________ Ухвала (постанова) набрала законної сили «___»_______________ ______ р.

Прізвище, ім’я та по батькові неповнолітнього _____________________ _______________________________ _______________________________ Стать: чол. жін. Вік: від 11 до 14 років від 14 до 16 років від 16 до 18 років Виховувався: а) в сім’ї з одним із батьків б) поза сім’єю (в інтернаті, дитбудинку) Особа була на обліку в органах внутрішніх справ; Перебувала в приймальнику-розподільнику Місце навчання, роботи: _________ _______________________________ _______________________________ Особа вчинила: а) злочин; б) діяння, що не являє великої суспільної небезпеки; в) у групі; г) в організованій групі; д) у групі за участю дорослих. Суть злочину чи діяння, де його вчинено, за якою ст. КК обвинувачується ________________________ _______________________________ Винесено окрему ухвалу: а) щодо причин і умов, що спряли вчиненню злочину, правопорушення; б) щодо порушень закону, допущених органами слідства, дізнання; в) з інших підстав. Дата виконання окремої ухвали «___»_______________ _______ р.

Справу призначено до розгляду касаційною інстанцією за скаргою, поданням «___»_______________ ______ р. Дата і суть касаційної ухвали «___»_______________ ______ р. Винесено окрему ухвалу касаційною інстанцією: а) щодо порушень закону, допущених судом першої інстанції б) з інших підстав _______________________________ Справу передано на розгляд до наглядної інстанції «___»_______________ ______ р. Дата і суть постанови «___»_______________ ______ р. _______________________________ _______________________________ _______________________________ _______________________________ _______________________________ _______________________________ _______________________________

Потерпілий _______________________________ _______________________________ Вік ____________________________ Стать: чол. жін. Якої завдано шкоди: життю, здоров’ю, матеріальної, моральної на суму _________________ _______________________________ _______________________________ завдано збитків фізичній чи юридичній особі Сума збитків, погашена до винесення ухвали (постанови) _______________________________ _______________________________ Цивільний позов задоволено у сумі _______________________________ _______________________________

Інші відмітки



Справу передано до архіву «___»________________ ______ р. Архівний №________________________________ Примітка: 1. Картка заповнюється на кожну особу. 2. У разі винесення ухвали (постанови) про закриття кримінальної справи в суді та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, у картці за ф. № 3 відносно неповнолітнього зазначається про закриття справи, а також заповнюється картка за ф. № 11 на цю саму особу. 3. Заповнення розділу про потерпілого регламентується п. 24 Інструкції із судової статистики.

268

269

Дата виконання ухвали (постанови) «___»_______________ ______ р.


Додаток 14 Форма № 27 ОБЛІКОВО-СТАТИСТИЧНА КАРТКА НА КРИМІНАЛЬНУ КАСАЦІЙНУ СПРАВУ

«___» ___________ ___ р. надійшла від __________ суду за №________ Прізвище, ініціали головуючого____________ Число засуджених______ Дата вироку (ухвали) «____»______________________ ____________ р. Міра запобіжного заходу _______________________________________ Справа надійшла: а) за касаційною скаргою (потерпілого, засудженого) б) за касаційним поданням в) за окремим поданням на ухвалу про додаткове розслідування г) за окремим поданням на інші ухвали Прізвище Ім’я По батькові Неповнолітній: так, ні

Справу призначено до слухання: «___»_______ ____ р.

Головуючий у касаційній інстанції Доповідач

«___»_______ ____ р. розглянуто

Прокурор

«___»_______ ____ р.

Вік Стать (чол., жін.) Завдано шкоди: життю здоров’ю, матеріальних, моральних збитків на суму

Суть вироку (ухвали) Ст. ст. КК _____________________________________________________________ Міра покарання _____________________________________________________________ Повернуто справу: — у зв’язку з відмовою від скарги, зняттям подання; — з інших підстав. Прийнято справу до свого провадження.

Наслідки розгляду справи касаційною інстанцією І. Вирок (ухвалу) залишено без змін __________________________________________________________ II. Вирок скасовано: 1. З направленням справи на додаткове розслідування 2. З направленням на новий судовий розгляд а) у зв’язку з безпідставним виправданням чи закриттям справи б) у зв’язку з м’якістю покарання в) з інших підстав __________________________________________________________ 3. Із закриттям справи: а) за відсутністю події чи складу злочину, недоведеністю обвинувачення б) у т. ч. з залишенням іншого обвинувачення, пред’явленого даній особі за сукупністю злочинів в) у зв’язку зі зміною законодавства г) з інших підстав __________________________________________________________ III. Вирок змінено: а) змінено кваліфікацію без пом’якшення покарання б) змінено кваліфікацію і пом’якшено покарання в) без зміни кваліфікації знижена міра покарання, застосовано ст. 44, 45, 46/1 КК України __________________________________________________________ IV. Ухвалу (постанову) про повернення справи на додаткове розслідування: а) залишено без змін б) скасовано __________________________________________________________ V. Винесено окрему ухвалу: (так, ні) а) щодо причин і умов, що сприяли вчиненню злочину б) порушень, допущених при провадженні дізнання, попереднього слідства в) порушень, допущених при розгляді справи судом першої інстанції г) з інших підстав __________________________________________________________ VI.Упущення та недоліки, допущені судом першої інстанції, які не тягнуть за собою скасування чи зміни вироку: 1) виключення з вироку визнання засудженого особливо небезпечним рецидивістом 2) визначення засудженому виду виправно-трудової колонії з більш м’яким режимом 3) ___________________________________________________________ _____________________________________________________________ ___________________________________________________________________ VII._______________________________________________________ Справу повернуто до суду першої інстанції «____»___________р.



270

271


Додаток 16 Форма № 33

Додаток 15 Форма № 28 ОБЛІКОВО-СТАТИСТИЧНА КАРТКА НА ЦИВІЛЬНУ КАСАЦІЙНУ СПРАВУ

Надійшла «____» __________________________ _________ р. Від _____________________________ суду за №____________________ Прізвище, ініціали головуючого__________________________________ Дата рішення (ухвали) «____»________________________ _________ р. Справа надійшла: а) за касаційною скаргою б) за касаційним поданням в) за окремою скаргою г) за окремим поданням Сума мита за касаційною скаргою_________ Позивач Зміст рішення (ухвали)

Справу призначено до слухання: «___»_______ ____ р. «___»_______ ____ р. розглянуто

Головуючий у касаційній інстанції Доповідач Прокурор

«___»_______ ____ р. Відповідач

Сума позову Номер рядка Статзвіту ф. 7

Результати розгляду справи касаційною інстанцією І. Рішення (ухвалу) залишено без змін. ІІ. Рішення скасовано: а) з направленням справи на новий розгляд; б) закриттям справи провадженням; в) залишенням позову без розгляду; г) постановленням нового рішення. ІІІ. Рішення змінено. ІV. Ухвалу залишено без змін. V. Ухвалу скасовано. VI. Винесено окрему ухвалу: так, ні. VII. Справу прийнято до свого провадження: так, ні. _____________________________________________________________ «___»________ ___ р. Справу повернуто до суду «___»_________ ___ р. _____________________________________________________________

ОБЛІКОВО-СТАТИСТИЧНА КАРТКА НА КРИМІНАЛЬНУ НАГЛЯДНУ СПРАВУ Справа № ____________ надійшла «___»_____________ _______ р. Число засуджених Найменування суду першої інстанції Дата вироку (ухвали) Прізвище, ім’я, по батькові засудженого Ст. ст. КК України Вирок (ухвала) у касаційному порядку: а) оскаржений, внесено подання; б) не оскаржений, подання не вносилось Ким принесено протест Дата розгляду справи порядком нагляду «___»___________ _____ р. (потрібне підкреслити)

Наслідки розгляду справи порядком нагляду 1. Протест залишено без задоволення. 2. Вирок скасовано: а) з направленням справи на нове розслідування; б) з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку:  з неправильним виправданням;  неправильним закриттям справи;  м’якістю покарання;  інших підстав; в) із закриттям справи, у тому числі:  за ч. 1, 2 ст. 6, ч. 2 ст. 213 КПК України;  із залишенням іншого менш тяжкого обвинувачення;  у зв’язку зі зміною закону. 3. Звільнено з-під варти по справі, закритій провадженням. 4. Вирок змінено: а) із зміною кваліфікації злочину:  без зниження міри покарання;  зі зниженням міри покарання; б) без зміни кваліфікації злочину зі зниженням міри покарання. 5. Касаційну ухвалу, наглядну постанову (ухвалу): а) скасовано одночасно зі скасуванням вироку; б) у тому числі за поданням касаційної інстанції; в) скасовано з поверненням справи на новий касаційний розгляд; г) скасовано і змінено одночасно зі зміною вироку; д) скасовано і змінено у зв’язку з винесенням іншої постанови ухвали порядком нагляду. 6. Наглядну постанову (ухвалу) скасовано із залишенням у силі вироку чи касаційної ухвали. 7. Дата повернення справи до суду «___»_________ ____ р.



272

273


Додаток 17 Форма № 35 ОБЛІКОВО-СТАТИСТИЧНА КАРТКА НА ЦИВІЛЬНУ НАГЛЯДНУ СПРАВУ

Справа № __________ надійшла «____» ________________ ________ р. Найменування суду, який виніс рішення (ухвалу) __________________ Дата рішення (ухвали) суду «____» _________________ ________ р. Позивач Відповідач Справа за позовом (зміст позовної заяви)

Рішення (ухвалу) в касаційному порядку: а) оскаржено, внесено подання; б) не оскаржено, подання не вносилось Ким принесено протест Сума мита за протестом Дата розгляду справи порядком нагляду «___» ___________ _____ р. Протест відкликано: так, ні.

Справу прийнято до свого провадження: так, ні.


Наслідки розгляду справи порядком нагляду 1. Протест залишено без задоволення. 2. Рішення скасовано: а) з направленням справи на новий судовий розгляд; б) закриттям провадження у справі; в) залишенням заяви без розгляду; г)постановленням нового рішення. 3. Рішення змінено. 4. Касаційну ухвалу, наглядну постанову (ухвалу) скасовано: а) одночасно зі скасуванням рішення; б) із залишенням рішення без змін; в) з поверненням справи на новий касаційний розгляд; г)одночасно зі зміною рішення; д) змінено одночасно зі зміною рішення. 5. Наглядну постанову скасовано із залишенням у силі рішення або касаційної ухвали. 6. Винесено іншу постанову, ухвалу в порядку нагляду. Винесено окрему постанову: так, ні. _____________________________________________________________ «____»____________ ______ р. Дата повернення справи до суду ______________________________________________________ (потрібне підкреслити)

274


Додаток 18 ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ДЕРЖАВНИХ СТАТИСТИЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ТА СТАТИСТИЧНИХ ЗВІТІВ ПРАВООХОРОННИХ МІНІСТЕРСТВ І ВІДОМСТВ Орган

ДКС

275

Генеральна Прокуратура України Міністерство внутрішніх справ України Державна податкова адміністрація України

Назва звітності

Номер форми

Про розгляд судами справ про адміністративні правопорушення та осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності

1-АП

Звіт про роботу прокурора;

П; ВП

Звіт про роботу військового прокурора

Звіт про результати розгляду заяв і повідомлень про злочини Основні показники роботи органів слідства Звіт військових прокуратур про зареєстровані, розкриті та нерозкриті злочини і події Звіт про роботу органів досудового слідства та дізнання Єдиний звіт про злочинність на території України Звіт про зареєстровані злочини та результати роботи

2-В 1-СЛМ 1-В 1-СЛ 1 1-А

Звіт про осіб, що вчинили злочини

2

Звіт про результати розшуку громадян, які переховуються від органів влади, безвісно зниклих, та встановлення особи громадян по невпізнанних трупах на території України

3

275


Продовження дод. 18 Орган


Звіт про результати роботи з організованими злочинними групами

360

Звіт про діяльність кримінальної міліції у справах неповнолітніх та роботу приймальника-розподільника для неповнолітніх на території України

1-НП

Інформаційна довідка (експрес-інформація) про стан злочинності на території України

IS

276

1-кор

Звіт про зареєстровані злочини, скоєні проти життя, здоров’я, волі і гідності осіб жіночої статі

1-ж

Звіт про розгляд заяв та повідомлень про злочини на території України

2-Е

Звіт про роботу державних та приватних нотаріусів Звіт про роботу колегії адвокатів

Державна судова адміністрація України

1-ОЗ

Звіт про результати боротьби зі злочинністю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

Звіт про виконання Закону України «Про боротьбу з корупцією»

Міністерство юстиції України


1-нотаріат 1-АДВ

Звіт про роботу органів Державної виконавчої служби

1

Про роботу судів першої інстанції по розгляду кримінальних справ

1

276





Про розгляд судами першої інстанції кримінальних справ (за статтями ККУ 1960 р.)

3

Про роботу судів першої інстанції по розгляду цивільних справ

2

Звернення до виконання рішень судів у частині майнових стягнень

4-А

277

Звіт про кількість осіб засуджених, виправданих, справи щодо яких закрито, неосудних, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру та міри кримінального характеру

6

Про склад засуджених

8

Про число засуджених та міри кримінального покарання (за ст. ККУ 1960 р.)

10

Про неповнолітніх засуджених

13

Про розгляд судами справ на виконання Закону України «Про боротьбу з корупцією»

1-К

Судимість у розрізі військових формувань України

14

Про виконання Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»

17

277




Про розгляд апеляційним судом апеляцій у кримінальних справах

278

Верховний Суд України

20. 21

Звіт апеляційної інстанції про розгляд цивільних справ

22

Про перегляд судових рішень у кримінальних справах у порядку виключного впровадження

32

Про результати перегляду рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами

34

Звіт про роботу касаційної інстанції Верховного Суду України з розгляду кримінальних справ щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі

1-Е

Звіт про розгляд цивільних справ судами першої інстанції Звіт про розгляд кримінальних справ судом касаційної інстанції

Служба безпеки України


2 30. 31

Про перегляд судових рішень у кримінальних справах у порядку виключного провадження

32

Про розгляд цивільних справ судом касаційної інстанції

33

Звіт про зареєстровані, розкриті та нерозкриті злочини Звіт про виявлених осіб, які вчинили злочини Звіт про результати роботи органів попереднього слідства та дізнання служби безпеки України

278

1-АБ; 2-СБ 1-СЛ


Закінчення дод. 18 Орган

Державний комітет у справах охорони державного кордону України Державна митна служба України

279

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Державний департамент з питань виконання покарань (ДДУПВП)



Звіт про результати боротьби з організованими злочинними групами

1-ОЗ

Про порушені кримінальні справи та злочини щодо незаконного перетинання державного кордону

1-нпк

Правопорушення на державному кордоні України

1-ПВУ

Звіт по кримінальних справах та злочинах про контрабанду

1-к (митниця)

Звіт про пожежі, наслідки від них і результати роботи пожежних підрозділів

1-ППО

Звіт про чисельність спецконтингенту в установах Державного департаменту України з питань виконання покарань

1-УВП

Звіт про кількість УВП, наявність, рух та склад засуджених

8-УВП

Звіт про роботу органів виконання покарань з особами, засудженими до покарань, що не пов’язані з позбавленням волі

10-УВП

Звіт про кількість, склад і переміщення осіб, узятих під варту і засуджених, які утримуються у слідчому ізоляторі (тюрмі)

17-УВП

Звіт про професійно-технічне навчання засуджених і осіб, які утримуються в лікувально-трудових профілакторіях

УВП профтехосвіт

279


Додаток 19 СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНІ ТА ЮРИДИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗАСУДЖЕНИХ

280

№ з/п

Стать

Громадянство

Національність

Вік, років

Характеристика місця проживання

Мета приїзду

Освіта

А

1

2

3

4

5

6

7

1

чол.

співвітчизник

українець

42

місцевий

приватна

проф.-тех.

2

чол.


росіянин

38

місцевий

відрядження

вища

3

жін.


українка

45

місцева

приватна

вища

4

чол.

іноземець

молдаванин

20

з іншої держави

нелегальна

заг. середня

5

чол.


росіянин

30

з гуртожитку

навчання

проф.-тех.

6

чол.

без громадянства

вірменин

20

без визначення місця

біженець

початкова

7

чол.


українець

24

місцевий

навчання

проф.-тех.

8

жін.


єврей

18


навчання


9

чол.


українець

22


біженець

початкова

10

чол.


українець

19


навчання


11

чол.


росіянин

40

місцевий

приватна

вища

12

чол.


українець

24


навчання


13

жін.


росіянин

25


біженець

проф.-тех.

14

чол.


українець

28

місцевий


вища

15

чол.

іноземець

вірменин

19




280



281

№ з/п

Стать



Вік, років



Освіта

А

1

2

3

4

5

6

7

16

чол.


українець

21


навчання


17

чол.


білорус

36

місцевий

приватна

вища

18

жін.


українець

24



проф.-тех.

19

чол.



46




20

чол.


українець

48

місцевий

приватна

вища

21

чол.


росіянин

62

місцевий

приватна

початкова

22

чол.


українець

53



вища

23

жін.



47


біженець


24

чол.


українець

52

місцевий

приватна

початкова

25

чол.


українець

31


навчання

проф.-тех.

26

чол.

іноземець

білорус

35



вища

27

чол.


єврей

26



вища

28

жін.


українець

65

місцевий

приватна

початкова

29

чол.


росіянин

49



початкова

30

чол.


українець

36

місцевий

приватна

проф.-тех.

31

чол.


білорус

20


навчання


281



282

№ з/п

Стать



Вік, років



Освіта

А

1

2

3

4

5

6

7

32

чол.


українець

27


навчання

проф.-тех.

33

жін.

іноземець

росіянин

50



вища

34

чол.


українець

48

місцевий

приватна

початкова

35

чол.



40

місцевий



36

чол.


вірменин

21


біженець

початкова

37

чол.


українець

35

місцевий

приватна

вища

38

жін.


єврей

19


біженець


39

чол.


українець

60

місцевий

приватна

початкова

40

чол.


росіянин

29



вища

41

чол.


українець

25


навчання

проф.-тех.

42

чол.


українець

48


біженець


43

жін.


українець

46



проф.-тех.

44

чол.


росіянин

61

місцевий

приватна

початкова

45

чол.

іноземець

білорус

24




46

чол.


українець

37

місцевий

приватна

вища

47

чол.


єврей

32


навчання

проф.-тех.

282



283

№ з/п

Стать



Вік, років



Освіта

А

1

2

3

4

5

6

7

48

жін.


росіянин

28


біженець

початкова

49

чол.


українець

30

місцевий


проф.-тех.

50

чол.



44

місцевий

приватна


51

чол.


українець

22


навчання

проф.-тех.

52

чол.


українець

27

місцевий


вища

53

жін.

іноземець

росіянин

18




54

чол.


єврей

53



початкова

55

чол.



43

місцевий

приватна

вища

56

чол.


українець

20


навчання


57

чол.


росіянин

24



вища

58

жін.


білорус

33



проф.-тех.

59

чол.


росіянин

49

місцевий

приватна


60

чол.


українець

63

місцевий

приватна

початкова

61

чол.


українець

45



вища

62

жін.


росіянин

38

місцевий

навчання


63

чол.


українець

42



проф.-тех.

283



284

№ з/п

Стать



Вік, років



Освіта

А

1

2

3

4

5

6

7

64

чол.


українець

18


навчання


65

чол.

іноземець


52


біженець


66

чол.


вірменин

56


біженець

початкова

67

жін.


єврей

39

місцевий

приватна

вища

68

чол.


білорус

41

місцевий



69

чол.


українець

26


навчання

проф.-тех.

70

чол.


українець

58

місцевий

приватна

початкова

71

чол.


українець

44

місцевий


вища

72

жін.



21



початкова

73

чол.


українець

27


навчання

проф.-тех.

74

чол.


українець

55

місцевий


вища

75

чол.

іноземець

росіянин

32




76

чол.


українець

49



початкова

77

жін.


єврей

41

місцевий

приватна

проф.-тех.

78

чол.


білорус

56


біженець

початкова

79

чол.


українець

30


навчання


80

чол.


росіянин

48

місцевий

навчання

проф.-тех.

81

чол.


українець

36

місцевий

приватна

вища

284



285

№ з/п

Стать



Вік, років



Освіта

А

1

2

3

4

5

6

7

82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100

жін. чол. чол. чол. жін. чол. чол. жін. чол. чол. чол. чол. жін. чол. чол. жін. чол. чол. чол.

співвітчизник іноземець співвітчизник співвітчизник співвітчизник без громадянства співвітчизник співвітчизник без громадянства співвітчизник співвітчизник співвітчизник іноземець співвітчизник співвітчизник співвітчизник без громадянства співвітчизник без громадянства

українець вірменин росіянин білорус молдаванин росіянин українець єврей українець українець білорус росіянин молдаванин українець росіянин українець єврей українець вірменин

22 18 64 42 37 57 19 60 29 25 48 43 24 31 37 54 61 40 27

з гуртожитку з іншої держави місцевий місцевий з гуртожитку без визначення місця з гуртожитку місцевий без визначення місця з гуртожитку місцевий місцевий з іншої держави з гуртожитку місцевий з гуртожитку без визначення місця місцевий без визначення місця

навчання нелегальна приватна навчання відрядження нелегальна навчання приватна біженець навчання приватна приватна біженець відрядження навчання відрядження нелегальна навчання біженець

заг. середня заг. середня вища проф.-тех. початкова початкова заг. середня вища заг. середня проф.-тех. заг. середня вища початкова вища проф.-тех. початкова заг. середня заг. середня початкова

285



286

№ з/п

Заняття

Спрямованість злочину

Предмет злочин. посягань у власності


Ступінь співучасті

А

8

9

10

11

12

13

14

1

робітник

загальнокрим.

комунальна

7

організатор

46,0

так

2

службовець

податк.

державна

до 1 року


10,8

ні

3


податк.

державна

до 1 року


19,0

ні

4

безробітний


колективна

5

підбурювач

30,2

так

5

робітник

економ.

державна

10


52,1

ні

6



приватна

6


28,0

так

7

робітник

економ.

державна

8


42,5

ні

8

робітник



3

посібник

23,0

так

9




5


39,3

так

10

робітник


приватна

4

посібник

27,0

ні

11


економ.

державна

9


61,9

ні

12


податк.

державна

до 1 року


14,7

ні

13




7


22,3

так

14


економ.

державна

12


58,4

ні

15




4

посібник

29,5

так

16

робітник


приватна

6


33,9

ні

286

Сума завданих Рецидив збитків (тис. грн) судимості



287

№ з/п

Заняття





А

8

9

10

11

12

13

14

17


економ.

державна

11


65,0

ні

18

робітник

економ.

державна

13


70,7

ні

19



приватна

8


51,3

так

20


економ.

державна

9


53,8

ні

21

пенсіонер



1


17,9

ні

22


економ.

державна

10


63,6

ні

23




4


25,8

так

24

пенсіонер


приватна

2


12,3

ні

25

робітник

податк.

державна

до 1 року


11,5

ні

26


економ.

державна

7


37,6

ні

27


податк.

державна

до 1 року


13,2

ні

28

пенсіонер



2


17,8

так

29



приватна

5


26,4

так

30

робітник

економ.

державна

9


44,5

ні

31


економ.

державна

6

посібник

41,2

ні

32

робітник

податк.

державна

до 1 року


15,0

ні

287




288

№ з/п

Заняття





А

8

9

10

11

12

13

14

33


економ.

державна

8


48,1

ні

34




4


26,7

так

35


економ.

державна

7


53,7

ні

36



приватна

3


34,2

ні

37


економ.

державна

10


65,9

ні

38




5

посібник

31,1

ні

39

пенсіонер



1


14,6

так

40


економ.

державна

2


19,8

ні

41

робітник

податк.

державна

до 1 року


10,0

ні

42



приватна

9


52,0

так

43

робітник

економ.

державна

13


75,2

так

44

пенсіонер



2

посібник

21,0

так

45




3


30,5

ні

46


економ.

державна

8


51,1

ні

47

робітник

податк.

державна

до 1 року


12,6

ні

48



приватна

5


35,4

ні

288




289

№ з/п

Заняття





А

8

9

10

11

12

13

14

49

робітник

економ.

державна

11


70,8

так

50

робітник

економ.

державна

7


43,3

ні

51

робітник

податк.

державна

до 1 року


14,2

ні

52


економ.

державна

12


73,7

ні

53



приватна

4

посібник

23,1

ні

54




6


31,8

так

55


економ.

державна

8


39,5

ні

56

робітник

податк.

державна

до 1 року


12,3

ні

57


економ.

державна

7

посібник

41,6

ні

58


економ.

приватна

5


33,4

так

59

робітник

податк.

державна

до 1 року


14,7

ні

60

пенсіонер

податк.


2


17,8

так

61


економ.

державна

5


26,8

ні

62

робітник

економ.

державна

8


48,7

ні

63




3


24,5

ні

64

робітник



2

посібник

19,6

ні

289



Продовження дод. 19 № з/п

Заняття






А

8

9

10

11

12

13

14

65




4


29,9

так

66

пенсіонер


приватна

3


22,6

так

67


економ.

державна

6


38,1

ні

68

робітник

податк.

державна

до 1 року


11,5

ні

69

робітник

економ.

державна

12


66,8

ні

70

пенсіонер



4


20,3

так

290

71


податк.

державна

до 1 року


13,0

ні

72




5


27,4

так

73

робітник

економ.

державна

9


56,2

ні

74



приватна

11


64,9

ні

75




7


51,1

ні

76

робітник

податк.

державна

до 1 року


10,6

ні

77

робітник

податк.

державна

10


60,5

ні

78


податк.


3

посібник

32,7

так

79


економ.

державна

6


54,1

ні

80

робітник

економ.

державна

4


39,5

так

81


податк.

державна

до 1 року


12,8

ні

82

робітник

податк.

державна

до 1 року


14,1

ні

290



291

№ з/п

Заняття






А

8

9

10

11

12

13

83



приватна

8


55,7

ні

84

пенсіонер



2

посібник

19,4

так

85

робітник

економ.

державна

13


69,4

ні

86

робітник

податк.

державна

до 1 року


11,2

ні

87

пенсіонер


приватна

3


25,3

так

88

робітник



2

посібник

18,7

ні

89


економ.

державна

7


43,5

ні

90




4


31,4

так

14

91

робітник

податк.

державна

до 1 року


15,0

ні

92


економ.

державна

5


36,1

так

93


економ.

державна

12


59,7

так

94



приватна

1

посібник

17,4

ні

95


економ.

державна

8


46,2

ні

96

робітник

економ.

державна

6


40,9

ні

97

пенсіонер


приватна

3

посібник

28,0

так

98

пенсіонер



7


44,7

ні

99


економ.

державна

10


55,8

ні

100




4


35,0

так

291


Додаток 20 КОЕФІЦІЄНТИ ЗЛОЧИННОСТІ ПО РЕГІОНАХ УКРАЇНИ (КІЛЬКІСТЬ ЗЛОЧИНІВ НА 100 ТИС. СЕРЕДНЬОРІЧНОГО НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ)

Регіон

1995

1996

2001

2002

Україна

1246 1208 1162 1145 1119 1147 1057

955

Автономна Республіка Крим

1554 1562 1442 1397 1387 1431 1341 1130

Вінницька

777

813

800

833

795

774

766

736

Волинська

707

687

689

784

738

722

688

647

Дніпропетровська

2102 2112 1998 1811 1719 1774 1690 1451

Донецька

1198 1131 1128 1105 1056 1110 1062

974

Житомирська

1032

961

959

1047 1072 1106

867

777

Закарпатська

591

555

552

539

554

532

Запорізька

1554 1563 1624 1735 1615 1634 1442 1299

Івано-Франківська

621

598

617

611

603

611

556

562

Київська

905

803

728

796

765

871

809

715

Кіровоградська

1048 1003 1066 1060 1040 1103 1017

881

Луганська

1802 1671 1531 1534 1508 1497 1429 1246

Львівська

940

Миколаївська

1514 1598 1280 1243 1289 1387 1178 1020

Одеська

1315 1307 1164 1090 1017 1075

961

933

Полтавська

1074 1132 1088 1098 1081 1059

982

918

Рівненська

596

583

592

Сумська

1068 1145 1071 1096 1089 1088 1046

938

Тернопільська

574

484

Харківська

1593 1543 1530 1481 1475 1458 1352 1262

Херсонська

1319 1310 1322 1171 1107 1183 1125

960

Хмельницька

699

662

636

664

722

715

629

618

Черкаська

912

870

927

996

1013

997

946

804

Чернівецька

548

563

575

505

538

511

471

515

Чернігівська

835

874

933

1012

970

983

904

869

м. Київ

1385 1188 1189 1100 1034 1086

979

840

м. Севастополь

951

1002 1105 1112 1027

965

877

586 544

958

1997

739

597 542

940

292

1998

749

651 527

1999

515

752

645 549

2000

523

814

635 556

726

527

709


Додаток 21 КОЕФІЦІЄНТИ СУДИМОСТІ ПО РЕГІОНАХ УКРАЇНИ (КІЛЬКІСТЬ ЗЛОЧИНІВ НА 100 ТИС. СЕРЕДНЬОРІЧНОГО НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ)

Регіон

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

Україна

413

474

469

462

445

466

416

403

Автономна Республіка Крим

392

496

562

575

545

519

471

579

Вінницька

342

421

370

375

376

428

393

377

Волинська

365

356

358

365

350

354

298

303

Дніпропетровська

661

703

715

705

639

597

513

366

Донецька

470

622

564

565

507

524

416

449

Житомирська

443

478

406

420

407

410

383

409

Закарпатська

250

305

283

281

271

286

298

308

Запорізька

336

806

623

656

620

669

633

561

Івано-Франківська

301

311

280

258

233

247

236

202

Київська

360

384

380

369

400

445

403

389

Кіровоградська

481

552

504

534

467

525

502

480

Луганська

476

551

687

657

636

664

583

504

Львівська

339

316

372

297

306

310

283

266

Миколаївська

423

460

488

508

505

505

491

529

Одеська

415

426

443

446

460

504

408

424

Полтавська

394

392

406

400

368

420

426

390

Рівненська

259

245

254

238

246

269

265

261

Сумська

560

627

534

502

508

513

467

492

Тернопільська

356

331

297

266

264

257

234

210

Харківська

440

467

461

461

483

535

476

479

Херсонська

385

392

474

473

486

561

495

471

Хмельницька

379

382

379

345

308

331

261

246

Черкаська

433

452

424

443

453

488

416

432

Чернівецька

284

305

322

275

282

307

278

275

Чернігівська

405

421

444

461

420

485

441

476

м. Київ

316

356

360

345

334

354

329

304

м. Севастополь

252

307

392

433

505

495

356

414

293


Додаток 22 КІЛЬКІСТЬ ОСІБ, ПРИТЯГНУТИХ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, ЗА ВИДАМИ ПРАВОПОРУШЕНЬ Види правопорушень

Усього Скоїли правопорушення у галузі охорони праці та здоров’я населення посягання на власність у тому числі дрібне розкрадання державного або колективного майна у галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури у промисловості, будівництві й у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів у сільському господарстві, порушення ветеринарносанітарних правил на транспорті, у галузі шляхового господарства і зв’язку у галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства і благоустрою у галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, у галузі фінансів і підприємницької діяльності у галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації посягання на громадський порядок і громадську безпеку у тому числі дрібне хуліганство розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у громадських місцях у п’яному вигляді посягання на встановлений порядок управління

1997

1998

1999

2000

2001

2002

1432,1 13330,7 10542,0 9395,4 6384,1 6472,4 146,8 40,9

169,3 13,5

168,7 14,9

179,7 12,8

196,8 103

223,5 9,5

38,8

11,7

12,9

10,9

7,8

6,1

128,9

125,9

128,4

142,5

127,0

143,3

63,5

64,6

76,6

81,5

81,9

77,5

62,5

74,4

89,7

95,5

94,1

93,1

10 066,7 9703,4 7342,4 6507,4 3919,2 4078,4

63,0

64,1

74,2

75,9

77,7

79,2

907,8

698,1

628,9

555,4

404,1

395,4

25,4

21,2

23,6

25,9

28,6

23,9

2206,2 1871,6 1452,5 1142,4 393,9 314,5 285,4 214,5

918,5 227,6

850,0

1480,0 1357,1

996,6

690,3

525,4

472,9

520,4

542,1

576,4

525,9

498,6

524,6

294


Додаток 23 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОЖЕЖІ Наслідки пожеж

Усього пожеж Загинуло людей

1997

1998

1999

2000

2001

2002

42 507 41 294 40 237 37 596 36 814 41 794 2346

2202

2086

2423

3524

3660

118

139

130

149

131

133

Травмовано людей

1433

1261

1238

1532

1829

1819

Врятовано людей

4018

4584

6462

6901

7943

6640

Сума прямих збитків, млн грн

23,7

29,9

33,7

70,3

127,1

111,4

у тому числі дітей

Знищено та пошкоджено будівель техніки Загинуло худоби Знищено кормів, т

12 264 13 191 14 553 17 704 19 222 21 189 1349 1356 1263 2142 2257 2637 657

997

718

835

570

912

19 805 22 540 24 187 24 203 25 047 20 615

КІЛЬКІСТЬ ПОЖЕЖ ЗА ПРИЧИНАМИ ВИНИКНЕННЯ Причина пожеж

Усього пожеж

1997

1998

1999

2000

2001

2002

42 507 41 294 40 237 37 596 36 814 41 794

Підпали

3209

2904

2421

2273

1843

1664

Несправність виробничого устаткування

413

290

273

294

226

177

Порушення правил монта- 10 702 10 590 10 282 10 693 10 559 10 750 жу та експлуатації електроустаткування та побутових електроприводів Порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення та теплогенеруючих установок Необережне поводження з вогнем

4339

4255

3691

3535

4004

3972

17 432 17 199 18 216 14 925 14 685 19 012

Пустощі дітей з вогнем

3018

2658

2541

2294

1803

1836

Невстановлені причини

67

41

7

11

34

8

3327

3357

2806

3571

3660

4375

Інші причини

295


WWW.AGEOFBOOK.COM Только лучшие книги для Вас! Книга была найдена в архивах открытого доступа сети Internet или прислана пользователями сайта. Все права на материалы принадлежат их авторам. Какое либо распространение материалов с коммерческими или другими целями без разрешения их авторов запрещено. Нарушение авторских прав влечёт за собой ответственность согласно действующего законодательства. Администрация не несёт никакой ответственности за материалы, добавленные пользователями сайта. Все материалы представлены коммерческого использования.

для

ознакомления,

без

целей

После скачивания материала Вы должны коротко ознакомиться с ним и немедленно полностью удалить со своего носителя информации, и, при желании, купить лицензионную бумажную версию в соответствующих точках продажи. Желаем приятного чтения! С уважением, Администрация сайта.

Правова статистика. Навчальний посібник

Recommend Documents