Мікроекономіка в схемах. Навчальний посібник

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ Л. Д. Нарижна Л. Н. Пономарьова МІКРОЕКО...

Author: Нарижна Л.Д.

276 downloads 433 Views 1MB Size Report

This content was uploaded by our users and we assume good faith they have the permission to share this book. If you own the copyright to this book and it is wrongfully on our website, we offer a simple DMCA procedure to remove your content from our site. Start by pressing the button below!
Report copyright / DMCA form

DOWNLOAD PDF

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ

Л. Д. Нарижна Л. Н. Пономарьова

МІКРОЕКОНОМІКА В СХЕМАХ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Київ — 2007 1

УДК 330.101.542(075.8) ББК 64.012я73 Н 28 Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 14/18.2 — 1220 від 31.05.2005) Рецензенти: Задорожний Григорій Васильович — доктор економічних наук, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету; Тютюнникова Світлана Володимирівна — доктор економічних наук, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління Хар4 ківського національного університету; Кравченко Віктор Петрович — доцент, кандидат економічних наук, заві4 дувач кафедри «Економічна теорія» Слов’янського державного педагогічно4 го університету. Нарижна Л. Д., Понаморьова Л.Н. Н 28 Мікроекономіка в схемах: Навчальний посібник для самостійної роботи студентів.— К.: Центр навчальної літератури, 2007. —160 с. ISBN 978!966!364!436!3 Посібник має системний характер і відповідає програмі курсу «Мікро4 економіка», що викладається студентам економічних спеціальностей. Важлива перевага посібника — лаконічність подання теоретичного матеріалу і допов4 нення його структурно4логічними схемами та практичними завданнями, що робить його доступним для студентів і фахівців, які прагнуть здобути сучасні знання про особливості функціонування виробництва в умовах ринкової еко4 номіки та ін. Рекомендується для самостійної індивідуальної роботи в процесі вивчен4 ня мікроекономіки, а також для семінарських занять студентам і викладачам.

ISBN 97849664364443643 © ДДМА, 2007 © Нарижна Л. Д., Пономарьова Л. М., 2007 © Центр навчальної літератури, 2007

2

ЗМІСТ Вступ ................................................................................................ 4 Цілі і технологія самостійної роботи в процесі вивчення курсу ................ 6 Модуль 1. Основи теорії ринкової економіки ...................................... 10 1.1. Базовий рівень ........................................................................................... 10 Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки ............................................. 11 Тема 2. Характеристика ринку і ринкової економіки ........................ 13 Тема 3. Попит та пропозиція, їх взаємодія ........................................... 15 1.2. Структурно4логічні схеми ....................................................................... 15 Модуль 2. Корисність і попит, витрати і пропозиція ............................. 56 2.1. Базовий рівень ........................................................................................... 56 Тема 4. Теорія граничної корисності й аналіз поведінки споживача ... 56 Тема 5. Мікроекономічна модель підприємства ................................. 58 Тема 6. Витрати і результати виробництва .......................................... 59 2.2. Структурно4логічні схеми за модулем 2 ............................................... 62 Модуль 3. Моделі ринку продуктів .................................................... 85 3.1. Базовий рівень ........................................................................................... 85 Тема 7. Механізм функціонування ринку досконалої конкуренції ... 85 Тема 8. Чиста монополія в сучасній економіці .................................... 86 Тема 9. Монополістична конкуренція й олігополія ........................... 87 3.2. Структурно4логічні схеми за модулем 3 ............................................... 88 Модуль 4. Ринки факторів виробництва ........................................... 106 4.1. Базовий рівень ......................................................................................... 106 Тема 10. Загальна характеристика факторних ринків. Ринок праці .. 106 Тема 11. Ринок капіталу ........................................................................ 108 Тема 12. Загальна ринкова рівновага. Ефективність ринкової системи ...................................................................................................... 109 4.2. Структурно4логічні схеми за модулем 4 ............................................. 110 Методичні вказівки й приклади розв’язання завдань ......................... 120 Література .................................................................................... 156

3

Мікроекономіка в схемах

ВСТУП Для підвищення ефективності вивчення мікроекономіки необхід4 но поряд з аудиторною роботою підсилити самостійну підготовку студента поза аудиторією. Цей методичний посібник призначений для самостійної роботи у процесі вивчення дисципліни, що передбачена навчальним планом і програмою, затвердженим Міністерством освіти і науки України в обсязі 135 годин для студентів денної форми навчання. Він дозволяє реалізувати концепцію контрольованого і скерованого самонавчан4 ня. Його особливість полягає в тому, що головні питання мікроеко4 номіки розглядаються у формі структурно4логічних схем. Слід заз4 начити, що успіх у вивченні мікроекономіки залежить багато в чому від формалізації теоретичного матеріалу і певного його спрощення. Саме тому основні проблеми мікроекономіки в посібнику і розкри4 ваються у формі структурно4логічних схем. Доцільність включення структурно4логічних схем до процесу вивчення мікроекономіки пояснюється їхньою наочністю в подачі матеріалу. А за оцінкою фахівців, застосування наочного приладдя підвищує сприйняття інформації на 15%, її засвоюваність — на 20%, міцність і глибину одержання знань — на 9–10%. В основу самостійної роботи з вивчення курсу покладений блоч4 но4модульний принцип. Кожен блок має назву і складається з де4 кількох тем курсу. Блок тем (модуль) складений таким чином, щоб студенти чітко уявляли собі, що необхідно знати і вміти після його вивчення, а також розуміли, як можна досягти цих знань та умінь й довести їхню наявність під час семінарських занять і іспиту. Головна задача методичного посібника — допомогти студентам у вивченні таких складних питань мікроекономіки, як предмет і метод економічної теорії, попит та пропозиція, споживча поведінка, витра4 ти виробництва, досконала і недосконала конкуренція, факторний розподіл доходу. Економічна теорія — базовий теоретичний курс для професійної підготовки фахівців в області комерції, маркетингу, фінансів, бухгал4 терського обліку й аудиту, економіки підприємства. Структурно су4 часна економічна теорія поділяється на два розділи — мікроеконо4 міку і макроекономіку. Вивчення таких економічних дисциплін, як 4

Вступ

«Економіка підприємства», «Маркетинг», «Менеджмент», «Фінансо4 вий аналіз», ґрунтується на знанні студентами понятійного апарату і принципів мікроекономіки. До таких понять відносяться: попит та пропозиція, їхня еластичність, витрати виробництва і їхня структу4 ра, граничні витрати і граничний дохід, типи ринків і формування ціни, правила максимізації прибутку і мінімізації витрат. Кожен блок курсу має назву і перелік тем, що входять до нього, з обґрунтуванням їхнього логічного зв’язку і значущості для вивчен4 ня наступного матеріалу. На початку кожного модуля перераховані основні вимоги до знань, які студент повинний одержати після вив4 чення тем даного модуля. При виконанні практичних завдань слід дотримуватися визначе4 них правил: 1. Перш ніж почати розв’язання задач, вправ, тестів, варто розіб4 ратися в теорії питання. 2. Виконувати завдання необхідно послідовно, тому що їхня чер4 говість має внутрішню логіку. Для надання допомоги студентові в практичній роботі пропону4 ються методичні вказівки і розв’язання типових задач за темами.

5


ЦІЛІ І ТЕХНОЛОГІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ Курс «Мікроекономіка» передбачає систематизоване і логічно по4 слідовне вивчення економічної діяльності людей, установлюючи її істотні загальні закономірності, що є об’єктом мікроекономіки. Дос4 ліджуючи цей об’єкт, мікроекономіка визначає свій предмет. До нього відносяться економічні суб’єкти, економічні блага й економічні дії. Економічні суб’єкти — це будь4які окремі самостійно діючі в еко4 номіці одиниці (люди і їхні групи). Економічні блага — це будь4який предмет (матеріальний і немате4 ріальний), здатний задовольнити потреби споживача або виробника. Економічні дії — це прийняття економічним суб’єктом рішень і їхнє здійснення. Цілі вивчення курсу: • сформувати основи економічного способу мислення в резуль4 таті пізнання закономірностей функціонування сучасного рин4 кового господарства; • опанувати мікроекономічним інструментарієм аналізу госпо4 дарської діяльності; • набути навичок аналізу реальних економічних явищ, ситуацій і вжиття заходів з їхнього вирішення. У курсі «Мікроекономіка» розглядаються теорія попиту та про4 позиції, концепція еластичності, теорія споживчої поведінки і теорія поведінки фірми на ринку продуктів і ринку факторів виробництва в умовах досконалої і недосконалої конкуренції. Дисципліна включає 12 тем, що для систематизації процесу са4 мостійної роботи з вивчення курсу розбиті на 4 модулі (рис. 1). Загальновідомо, що справжні знання є результат самостійної ро4 боти. Цей посібник саме і допоможе набути досвіду самостійного одержання знань. Він дозволяє об’єднати самостійну роботу студен4 та з роботою на лекціях і семінарських заняттях. Посібник дає мож4 ливість синтезувати теоретичні знання з практичними навичками, тобто сприяє поглибленому вивченню матеріалу курсу в цілому. Кожен блок (модуль) посібника складається з інформативної частини, схем і контрольних завдань. Інформативна частина являє собою виклад матеріалу, сконцентрований у базових категоріях і 6

Цілі і технологія самост. роботи в процесі вивчення курсу «Мікроекономіка»

поняттях. Базовий рівень дозволяє чітко представити логічну струк4 туру всього курсу. Його можна вважати «путівником» у процесі вив4 чення теоретичного матеріалу і подальшому розв’язанню практич4 них завдань. Аналіз виконаних практичних завдань допоможе підвищити рівень засвоєння матеріалу теми, модуля і дозволить приступити до самостійного розв’язання задач за темами курсу. Структурно4логічна схема взаємозв’язків блоків курсу і міжпред4 метні зв’язки (рис. 2) дозволяють чітко бачити місце кожного моду4 ля усередині курсу і простежити систему забезпечення, що надає мікроекономічна теорія спеціальним дисциплінам.

7


МІКРОЕКОНОМІКА Модуль 1. Основи теорії ринкової економіки Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки Тема 2. Характеристика ринку і ринкової економіки Тема 3. Попит і пропозиція, їх взаємодія

Модуль 2. Корисність і попит, витрати і пропозиція Тема 4. Теорія граничної корисності й аналіз поведінки споживача Тема 5. Мікроекономічна модель під4 приємства Тема 6. Витрати і результати вироб4 ництва

Модуль 3. Моделі ринку продуктів Тема 7. Механізм функціонування ринку досконалої конкуренції Тема 8. Чиста монополія у сучас4 ній економіці Тема 9. Монополістична конку4 ренція та олігополія

Модуль 4. Ринки факторів виробництва Тема 10. Загальна характеристика факторних ринків. Ринок праці Тема 11. Ринок капіталу Тема 12. Загальна рівновага конку4 рентних ринків та ефективність рин4 кової системи

Рис. 1. Структурна схема курсу 8

Цілі і технологія самост. роботи в процесі вивчення курсу «Мікроекономіка» Модуль 1. Основи теорії ринкової економіки

Економіка підприємства

Фінанси підприємства Модуль 2. Корисність і попит, витрати і пропозиція Бухгалтерский облік

Менеджмент Модуль 3. Моделі ринку продуктів Економіко4 математичні методи Маркетинг

Модуль 4. Ринки факторів виробництва

Соціологія

Економетрика

Господарське право

Рис. 2. Структурно4логічна схема взаємозв’язків модулів курсу «Мікро4 економіка» і міжпредметні зв’язки 9


МОДУЛЬ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ 1.1. Базовий рівень Матеріал модуля повинен зорієнтувати студента на основні по4 няття і проблеми економічної теорії, визначити предмет і структуру мікроекономіки. Ринкове (товарне) господарство, умови його виникнення й успіш4 ного функціонування, структура, суб’єкти, альтернативні витрати, ризик — це базові поняття. Теорія попиту та пропозиції лежить в основі діяльності сучасних фірм. Закони ринкової економіки суворі. Усі неефективні виробники змушені йти з ринку. Логіка виживання проста: робити товари з метою одержання максимального прибутку. Навчальні цілі Знати: • зміст предмета мікроекономіки і структуру дисципліни; • методи, використовувані в економіці; • два фактори, що складають основу економіки і три основних питання, що у ній вирішуються; • суть ринкових відносин; • функції і мету господарювання основних суб’єктів ринкової економіки; • функції і закони попиту та пропозиції; • суть еластичності попиту та пропозиції; • різницю між еластичністю у точці і дуговою еластичністю. Уміти: • зображувати лінію виробничих можливостей (ЛВМ) і визна4 чати альтернативні витрати на виробництво додаткової кіль4 кості продукту; • визначати параметри ринкової рівноваги, величину дефіциту (надлишку) товарів на ринку; • визначати коефіцієнти еластичності і категорії товарів; • зображувати лінії попиту, пропозиції, валового доходу (виручки); • аналізувати вплив потоварних податків (субсидій) на стан рин4 кової рівноваги; • визначати функцію попиту на товар типу QD= a — bР; 10

Модуль 1. Основи теорії ринкової економіки

• установлювати зв’язок коефіцієнта еластичності попиту з чис4 ловими характеристиками економічних явищ (виторгом, подат4 ковим тягарем продавця і споживача, сумою податку і т.ін.), що дозволяє оцінювати зміни цих характеристик при зміні коефіцієнта еластичності. Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки Основна проблема теми 1 — розкрити сутність мікроекономіки як складової частини економічної теорії, як науки, що вивчає повод4 ження окремих економічних одиниць, їхню взаємодію на ринках, у результаті чого формуються ціни на вироблені товари і послуги, а також фактори виробництва. Визначивши мікроекономіку як науку про поводження малих мікроекономічних одиниць — домашні господарства, організації бізне4 су, індивідуальні виробники і споживачі, — необхідно більш деталь4 но зупинитися на функціях цих мікроекономічних суб’єктів. Основна ціль суб’єктів мікроекономіки — зробити економічний вибір. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити три фундамен4 тальні задачі: — що варто робити й у якій кількості; — як варто робити; — для кого мають бути призначені результати виробництва. Вибір відбувається серед обмежених ресурсів, що можуть альтер4 нативно використовуватися для виробництва різних товарів і послуг і розподілятися потім для споживання в сьогоденні та майбутньому. Потреби і бажання економічних одиниць практично безмежні, а використовувані для задоволення цих потреб і бажань ресурси обме4 жені. Межу в повному використанні ресурсів при існуючому рівні розвитку технології, коли збільшення виробництва одного блага ви4 магає скорочення виробництва іншого, показує границя (лінія, кри4 ва) виробничих можливостей. Що ж стосується власне виробничих ресурсів, то вони традиційно поділяються на три групи, що назива4 ються факторами виробництва: праця, земля (природні ресурси) і капітал. Використання виробничих ресурсів може бути як ефектив4 ним, так і неефективним. У залежності від підходу до пояснення поводження окремих суб’єктів мікроекономіки мікроекономічна теорія розмежовується на 11


позитивну і нормативну. Позитивна мікроекономіка вивчає факти і залежності між цими фактами або аспекти економіки бажані або небажані. Нормативна мікроекономіка пропонує рецепти дій, виз4 начає, які конкретні умови або аспекти економіки бажані або неба4 жані. Нормативна економіка являє собою сукупність способів, прийо4 мів пізнання економічних відносин і процесів на рівні окремих еко4 номічних одиниць і використовує насамперед словесне моделюван4 ня, математичне моделювання і графічне моделювання. Основними способами пізнання позитивної мікроекономіки є пріоритет потреб економічних суб’єктів, граничний аналіз і рівноваж4 ний підхід. Моделювання — це спрощене відображення економічної дійсності за допомогою рівнянь і графіків. Економічна модель прагне поясни4 ти, як на ключові економічні змінні впливають економічні умови. Економічні змінні підрозділяються на екзогенні змінні і ендогенні змінні. Якщо екзогенні змінні вводяться ззовні і значення їх зада4 ються до початку побудови моделі, то ендогенні змінні формуються «усередині» моделі, є результатом її розв’язання. В економічному моделюванні визначальна роль приділяється економічним даним. Побудова економічної моделі спирається на факти, виражені у вигляді чисел. Саме числа надають інформацію про економічні змінні і є основою побудови моделі. Найбільш розповсюдженими є дві форми економічного моделю4 вання: аналітична і графічна. Аналітичну форму представляє функ4 ція, що відображає в математичній формі залежність одного набору змінних від іншого, а графічну — графік. Усі суб’єкти економіки діють у ринковому середовищі. Ринок виступає як важливий суспільний інститут, що регулює діяльність суб’єктів, що взаємодіють між собою для обміну товарами або по4 слугами. Ринкові ціни є специфічними сигналами, що координують повод4 ження економічних суб’єктів. Ціни являють собою основний спосіб передачі інформації в ринковій економіці. Їхня зміна стимулює збільшення чи зменшення споживання або виробництва того чи іншо4 го товару, у результаті чого формується попит та пропозиція на рин4 ку. Для ринкової діяльності економічних суб’єктів існують рівні можливості, що забезпечуються конкуренцією. 12


Ідеальними ринковими структурами за ступенем розвитку кон4 куренції вважають досконалу конкуренцію і чисту монополію. Мікро4 економічні дослідження реальних ринкових структур базуються на моделях ідеальних ринкових структур. Економічний аналіз починається з абстрагування, формування ідеального образу, що не збігається з реальними явищами, але дозво4 ляє відстежити властивості і взаємозв’язки, характерні для даного процесу, вивести певні логічні передумови з приводу поводження споживачів або фірм. Економічна модель є умовним відображенням економічних явищ, процесів, об’єктів. Основне завданням моделі — визначення точки рівноваги мікросистеми. У точці рівноваги суб’єкт цілком реалізує свої можливості, досягає оптимального стану, тобто максимізує ко4 рисність (прибуток). Цілі вивчення теми: • знати характеристику теоретичної економіки; • вміти ідентифікувати основні поняття економічної теорії. Тема 2. Характеристика ринку і ринкової економіки Головний об’єкт вивчення сучасної економічної теорії — механізм непрямого регулювання економіки. 1. Сучасна економіка є ринковою. Тому і сучасну економічну те4 орію можна визначити як науку про механізм регулювання ринкової економіки. 2. Ринковій економіці властиві непереборні недоліки, а саме: складність задоволення загальних потреб (освіта, наука, НТП, підтримка непрацездатних, охорона навколишнього середовища), несправедлива диференціація доходів, монополізм. Тим самим у центрі уваги сучасної економічної теорії виявляється механізм опти4 мального регулювання ринкової економіки, тобто максимізація плюсів і мінімізація мінусів. 3. У свою чергу, оптимальне регулювання на практиці досяжне насамперед через соціальне (державне) втручання в ринкову еко4 номіку. Тому особлива проблема сучасної економічної теорії скла4 дається в знаходженні оптимальної міри такого втручання: його недостатність призводить до «стихійності», а надмірність — до «ди4 рективності». 13


Будуючи модель такого механізму, сучасна економічна теорія виходить із природного прагнення кожного учасника ринкової еко4 номіки до власної економічної вигоди. Там, де немає прагнення до особистої економічної вигоди, там і немає і ринкової економіки. Економічна наука — єдина з усіх наук, що спеціально вивчає проб4 леми досягнення індивідом чистої економічної вигоди. Практика соціально регульованої ринкової економіки показала, що сьогодні виник механізм узгодження індивідуальних прагнень до особистої вигоди й інтересів суспільства, що не потребує руйнування ринко4 вих стимулів. Цей механізм заснований на тому, що учасник ринко4 вої економіки завжди має волю самостійного вибору вигоди. Таким чином, прагнення до власної вигоди — постійно й ефектив4 но діючий мотив економічної поведінки. Вигода є загальна засада, на якій існує ринкова економіка. Однак досягнення чистої вигоди при4 пускає ряд передумов побудови ефективного механізму регулюван4 ня ринкової економіки. Такими передумовами є: вибір, індивід, мак4 сималізм, раціональність, правила. Правова регламентація дій учасників ринкового виробництва — це, мабуть, єдина твердість, що необхідна ринкові. Таким чином, з позицій економічної теорії ринкова економіка є сукупність вільних раціональних виборів індивідами способів досяг4 нення максимально чистої вигоди за загальноприйнятими правила4 ми (законами). Ринкова економіка довела, що їй немає альтернатив при вирішен4 ні головних економічних задач. По4перше, ринок забезпечив взаємоз4 в’язок виробництва і споживання через установлення відповідності обсягу і структури пропозиції обсягові і структурі попиту. По4друге, ринок гарантує суспільну оцінку результатів праці відо4 соблених товаровиробників через процес купівлі4продажу. По4третє, ринок створює умови для високої ефективності вироб4 ництва через загальність конкуренції, що безжалісно відокремлює відстаючих товаровиробників від процвітаючих. Перемагає той, хто краще усвідомив зміну споживчого попиту, швидше застосував нові технології й устаткування, знизив витрати виробництва. Позитивно оцінюючи ефективність стимулів і принципів госпо4 дарювання, властивих ринковій системі, не можна ігнорувати і вла4 стиві їй мінуси. Тому державне втручання в економічний розвиток покликано коригувати дії ринкового механізму, пом’якшуючи його 14


негативні сторони, але при цьому не підриває основи ринкового ціно4 утворення і вільну конкуренцію. Цілі вивчення теми: • знати основні характеристики, особливості ринкової системи; • вміти аналізувати плюси і мінуси ринкової економіки. Тема 3. Попит та пропозиція, їх взаємодія Усі мікроекономічні суб’єкти взаємодіють через ринок. Ринок — це механізм, завдяки якому здійснюється реалізація гос4 подарських рішень основних мікроекономічних суб’єктів і їхня оп4 тимізація. Ринок характеризують такі основні змінні: попит, пропозиція, ціна. Усі змінні тісно зв’язані між собою і взаємно впливають одна на іншу, формуючи ринковий механізм саморегулювання. Попит є формою вираження потреб, представлених на ринку і забезпечених коштами. Ціна є основна детермінанта попиту. Пропо4 зиція — це кількість товару, що представлений на ринку. Ринкова рівновага — це стан ринку, при якому обсяги попиту та пропозиції збігаються. Цілі вивчення теми: • вивчити поняття «ринковий попит» і «ринкова пропозиція»; • навчитися визначати ринкову ціну, величини надлишку і де4 фіциту на ринку; • знати сутність еластичності попиту та пропозиції; • виявити зв’язок між ціновою еластичністю попиту і доходом; • вивчити перехресну еластичність попиту і методи її розра4 хунку; • установити зв’язок між розміром коефіцієнта еластичності по4 питу по доходу і характером реалізованого товару.

1.2. Структурно!логічні схеми Успіх у вивченні мікроекономіки залежить багато в чому від фор4 малізації теоретичного матеріалу і деякого його спрощення. Спроби освоїти мікроекономічну теорію без спрощення, як правило, прире4 чені на провал. 15


Структурно4логічні схеми і є тим механізмом, що дозволяє фор4 малізувати і спростити теоретичний матеріал, а отже, успішно за4 своїти мікроекономічну теорію. Наприклад. Зведення причин зсуву кривих попиту і пропозиції у таблицю (див. табл. 1) дозволяє наочно подати доволі обширний матеріал наочно і у стислому вигляді. Таблиця 1 Причини зсуву кривих попиту і пропозиції Причини зсуву Криві попиту 1. Зростання цін на благо4замінник 2. Зниження цін на благо4замінник 3. Зростання ціни доповнюючого блага 4. Зниження ціни доповнюючого блага 5. Зростання доходу споживача (низькоякісне благо) 6. Зниження доходу споживача (низькоякісне благо) 7. Зростання доходу споживача (нормальне благо) 8. Зниження доходу споживача (нормальне благо) 9. Уподобання блага споживачами зростає 10. Уподобання блага споживачами падає 11. Зміна споживчих очікувань з приводу майбутньо4 го стану ринку, наприклад, посилення інфляційних процесів Криві пропозиції 1. Зростання цін на ресурси (робоча сила, сировина) 2. Зниження цін на ресурси 3. Поява нової техніки, що скорочує витрати на виро4 бництво 4. Зростання ціни блага, що виробляється з тих самих ресурсів, що і дане благо 5. Зниження ціни блага, що виробляється з тих самих ресурсів, що і дане благо 6. Зміна очікувань виробника з приводу майбутнього стану ринку, наприклад, підвищення ділової актив4 ності

16

Напрям зсуву лівий правий + + + + + + + + + + +

+ + + + + +

Модуль 1. Основи теорії ринкової економіки ЕКОНОМІКА два поняття Economy

Economics

Сфера діяльності людини, народне господарство країни

Наука, що вивчає дану сферу

Розумний економічний устрій суспільства

Цілі

Основа Ринкова економіка: вигода – основа ринкової економіки Основна проблема Оптимізація механізму регулювання учасників виробництва матеріальних благ Умови створення механізму «Вибір», «індивід», «максималізм», «раціональність», «правила» Принципи регулювання ринкової економіки 1. Свобода людини – рівні шанси 2. Право власності – тягар відповідальності 3. Рівність економічних прав юридичних та фізичних осіб 4. Економічна свобода товаровиробника 5. Вільне ціноутворення 6. Всеосяжність ринкових відносин 7. Наявність ринків праці, землі, капіталу й товарів 8. Державне регулювання шляхом непрямого впливу 9. Система соціального захисту 1 – логіка економічного мислення; 2 – економічні знання 3 – здоровий глузд і прагнення до вигоди

Що дає вивчення Economics?

Рис. 3. Економіка в суспільному житті 17


МАРКСИЗМ

«MAINSTREAM»

Ранні соціалістичні доктрини

Економія (ойкономія)

Марксистська політична економія

Класична політична економія

Неокласичний економікс (economics)

«ТРЕТЯ ТЕЧІЯ»

Історична школа

Інституціоналізм

Кейнсіанство

Мікро4 економіка

Макро4 економіка

Монетаризм

Рис. 4. Три основні течії економічної теорії 18


ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ Як навчальна дисципліна

Як наука

•

•

є теорія і практика ринкової організації виробництва

орієнтована на вивчення функціональних залежностей в економіці – позитивна економічна теорія

Основні розділи

МІКРОЕКОНОМІКА

МАКРОЕКОНОМІКА

Вивчає

поведінку людей та механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами (індивідами, домашніми господарствами, підприємствами, галу4 зями, тобто мікросистемами) Основа

Вивчення окремих ринків і економічних агентів Задача

Обґрунтування виборів, які здійсню4 ються мікросистемами; центр питання – відносні ціни на товари, попит і про4 позиція, розподіл ресурсів для до4 сягнення альтернативних цілей, рів4 новага споживача, виробника

Рис. 5. Структура теоретичної економіки і задачі мікроекономіки 19


вихід

вхід – – – – • • • • •

ЕКОНОМІКА: виробництво розподіл обмін споживання

Ресурси: ПРАЦЯ ЗЕМЛЯ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМНИЦЬКІ ЗДІБНОСТІ ІНФОРМАЦІЯ

БЛАГА

Потреби

?

? Обмежені (рідкісні)

Породжує проблему вибору

Безграничні

Задачі: 1 ЩО? 2 ЯК? 3 ДЛЯ КОГО? мікроекономіка

Предмет мікроекономіки – співвідношення «потреби4ресурси», діяльність людей, підприємств у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання благ і послуг Методологія Основний метод – класифікація, абстрагування, моделювання Суб’єкт мікроекономіки

Індивіди і фірми, що максимізують корисність в умовах зовнішнього оточення

Рис. 6. Предмет і метод мікроекономіки 20

Модуль 1. Основи теорії ринкової економіки ЕКОНОМІЧНИЙ СУБ’ЄКТ МІКРОЕКОНОМІКИ Це

будь4які окремі самостійно діючі в економіці господарюючі одиниці Основні суб’єкти мікроекономіки Споживач

Виробник

Організації бізнесу

Домашні господарства

Основна задача

Здійснення економічного вибору Основні види вибору

1. Що, тобто які товари і послуги і в якій кількості виробляти? 2. Як, тобто за допомогою яких ресурсів і технологічних засобів це робити? 3. Для кого призначені результати виробництва, як розподіляється вироблений продукт між людьми?

Обмеження вибору

Недостатність ресурсів для задоволення потреб Проблема вибору

Дисбаланс між потребами у товарах і послугах і засобами задоволення цих потреб

Рис. 7. Економічний суб’єкт мікроекономіки: проблема вибору і задачі 21

Мікроекономіка в схемах Лінія виробничих можливостей Показує максимально можливий обсяг виробництва певного конкретного товару при певних ресурсах і знаннях, які має конкретна економіка, і певних обсягах виробництва інших товарів і послуг Лінія виробничих можливостей (ЛВМ)

Товар А А B D E Товар У Особливості ЛВМ: • • • • •

кожна точка на лінії виробничих можливостей (А, В, D, Е) являє собою деякий максимальний обсяг виробництваа набору товарів А і В при повному використанні обмежених ресурсів (Парето4ефективність); крива зображує певну межу – межу виробничих можливостей; бар’єр ообмеженості ресурсів не допускає будь4якого сполучення виробництва в точці (W), що розташована зовні лінії виробничих можливостей; точка всередині лінії виробничих можливостей (V) показує на те, що ресурси використовуються не повністю і не найкращим способом; лінія виробничих можливостей опукла догори Демонструє

1. Обмеженість ресурсів. 2. Необхідність вибору. 3. Існування витрат при інших варіантах використання ресурсів (альтернативні витрати). 4. Зростання альтернативних витрат при зростанні обсягу випуску продукції

Рис. 8. Межа виробничих можливостей 22


Виробничі ресурси (фактори виробництва)

Ресурси, що діють у виробництві Основні форми

ПРАЦЯ

КАПІТАЛ

ЗЕМЛЯ

Все корисне, що надане природою: сама земля, водні і лісові ресурси, корисні копалини

Процес витрачання людиною її фізичної, інтелектуальної і духовної енергії в ході ви4 робництва товарів і послуг

Створені людьми засоби виробниц4 тва і грошові за4 ощадження, що використовують ся у виробництві товарів і послуг

Форми використання

Ефективне використання

Ситуація, в якій при заданій кількості виробничих ресурсів неможливо виробити більшу кількість будь4якого товару без скорочення випуску інших то4 варів (Парето4еффективність)

Неефективне використання

Ситуація, в якій при заданій кількості виробничих ресурсів можливо виробити більшу кіль4 кість будь4якого товару без ско4 рочення випуску інших товарів

Рис. 9. Виробничі ресурси і їхнє використання 23

Мікроекономіка в схемах МІКРОЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ

Комплекс знань, поглядів, ідей, направлених на пояснення поведінки окремих суб’єктів ринку в процесі здійснення економічного вибору Основні форми

Позитивна мікроекономіка

Нормативна мікроекономіка

Та частина мікроекономічної на4 уки, котра вивчає факти і за4 лежності між цими фактами

Та частина мікроекономічної на4 уки, яка пропонує рецепти дій

відповідає на питання

відповідає на питання

Що є чи може бути?

Що має бути? Засіб пізнання

Методологія мікроекономіки Це

Сукупність способів, прийомів пізнання економічних відносин і процесів на рівні окремих господарюючих одиниць Основні засоби Моделювання Види моделей

вербальна (словесна)

графічна

символічна

Рис. 10. Мікроекономічна теорія і її методологія 24


ЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ

Спрощене відображення економічної дійсності за допомогою рівнянь, графіків, що описують взаємозв’язки відокремлених змінних Відкриває Характер взаємозв’язків між економічними змінними

Економічні змінні

Натуральні величини, які можуть якимсь чином вимірюватися, або суми грошей, що можуть набувати можливих значень Основні типи

Екзогенні змінні

Ендогенні змінні

Відомі величини, що вводяться зовні в готовому вигляді (задаються до початку побудови моделі)

Величини, які отримуються «всередині» моделі, являються результатом її розв’язання

Цілі моделі

Виявити, як екзогенні змінні впливають на ендогенні змінні Ключова передумова Економічні суб’єкти намагаються максимізувати свій зиск, тобто чистий виграш, як різницю між загальним доходом і витратами, які були понесені для його досягнення

Рис. 11. Економічна модель 25


ПОБУДОВА МОДЕЛІ Основа Економічні дані Основні етапи

• • •

Попередній аналіз і ретельне вивчення даних Побудова і удосконалювання моделі Перевірка рішень моделі на основі даних Основні спрощення

• • •

Узагальнювання, або дещо неточні кількісні визначення Припущення «при інших рівних умовах»: всі інші змінні за винятком тих, що в даний момент розглядаються, залишаються незмінними Абстрагування, або навмисне спрощення

Основні інструменти перевірки економічних моделей

Використання відносин. НАПРИКЛАД: Закон Госсена: MU1 P1 = MU 2 P2

Використання відсоткових змін. НАПРИКЛАД: Формула визначення цінової еластичності попиту: ΔQ % E= ΔP %

Рис. 12. Побудова моделі 26

Модуль 1. Основи теорії ринкової економіки ФУНКЦІЯ

Математичне поняття, що відображає залежність одного набору змінних від іншого, наприклад, Q = f(P) Графік функції

Зображує залежність між двома і більше змінними, що задані числами Показує Множинність точок координатної площини, абсциси яких дорівнюють значенням аргумента, а ординати – значенням функції Q = f(P)

P (price)

S (supply)

D (demand) Q (quantity) Лінії попиту (D) і пропозиції (S) Особливості: • • • •

прийнято за горизонтальної осі відкладати значення кількості блага (Q), а за вертикаллю – значення його ціни (P); графіки служать зручним і інформативним способом ілюстрації економічних залежностейй або принципів; позитивна (пряма) залежність зображується на графі4 ках у вигляді висхідної лінії (S – пропозиція); від’ємна (зворотна) залежність зображується у вигляді спадної лінії (D – попит)

Рис. 13. Графіки і їхнє значення 27


РИНКОВА СИСТЕМА основа розвитку високорозвинута технологія

змішана власність

участь держави

принципи господарювання

свобода підприємництва

свобода професіонального вибору

свобода споживчого вибору

стимул підприємницької діяльності

приватний економічний інтерес Підприємці зацікавлені в максимізації прибутку (або мінімізації витрат виробництва)

Володарі факторів Споживачі зацікавлені виробництва в максимізації зацікавлені в отриманні і корисності при високого доходу купівлі товару наслідок свободи вибору

відношення змагальності (конкуренції) реалізація

через систему ринкових цін (ціновий механізм)

Рис. 14. Ринкова система господарювання 28


МОДЕЛЬ МІКРОЕКОНОМІЧНОГО КРУГООБІГУ

споживання

P(ціна)

S(пропозиція благ) Ринки благ

PE Е(точка рівноваги) (рівноважна ціна) Q(обсяг блага) Q(рівноважний обсяг) w, r, π

виробництво

S(пропозиція факторів)

w*, r*, π *

Е (точка рівноваги) Ринки факторів

QЕ

фактори

L, Z, K – зайнятість (витрати) факторів D(попит на фактори)

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ Р – ціна (price); Q – ринковий обсяг виробництва, обсяг випуску (quantity); D – попит (demand); S – пропозиція (supply); L – праця (labor); K – капітал (capital); E –точка рівноваги (equilibrium) Рис. 15. Модель мікроекономічної системи 29


РИНОК Визначення Механізм , який зводить разом споживачів і продавців з метою визначення ціни й обсягу продажу товарів Сутність ринку реалізується через його функції • • • • • •

інформаційна регулююча посередницька стимулююча ціноутворююча контролююча

Переваги ринку

• • • •

Вади ринку

Гнучкість і висока пристосованість до змін в умовах функціонування Оперативне використання нових технологій з метою зниження витрат виробництва і зростання прибутку Незалежність виробників і спожи4 вачів у прийнятті рішень Спроможність задовольняти різно4 бічні потреби в необхідній кількості і високої якості

• •

•

Ринок не гарантує право на працю і дохід і відтворює істотну нерів4 ність Ринок не створює стимули для ви4 робництва товарів та послуг колек4 тивного використання (спорт, осві4 та, охорона здоров’я) Ринок зорієнтований не на вироб4 ництво соціально необхідних това4 рів, а на задоволення запитів тих, хто має гроші

Висновки

1. Ринок є найбільш ефективною формою організації економіки, але не зав4 жди і не у всьому здатний забезпечити саморегулювання і рівновагу рин4 кової системи. 2. Недосконалість ринку повинна компенсуватися відповідними функціями держави

Рис. 16. Ринок: сутність, роль, функції 30

Модуль 1. Основи теорії ринкової економіки Товари і послуги

Товари і послуги

РИНКИ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

Споживчі витрати

Виручка Витрати

Товари і послуги

ДОМАШНІ ГОСПОДАРСТВА

Податки Держ. послуги

Податки ДЕРЖАВА

Держ. послуги ПІДПРИЄМ! Податки СТВА Субсидії

(ФІРМИ)

Ресурси

Зарплата, відсоток, рента, прибуток Гроші (доходи)

Пропозиція ресурсів

Видатки

РИНОК РЕСУРСІВ (ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА)

Витрати

ПРАЦЯ, ЗЕМЛЯ, КАПІТАЛ

Рис. 17. Кругообіг ресурсів, товарів, послуг і доходів 31


РИНКОВИЙ ПОПИТ

ГРАФІЧНИЙ СПОСІБ Індивідуальний попит першого споживача P 50

25

Індивідуальний попит другого споживача Р

25

50

Ринковий попит двох споживачів Р 50

25

200 Q

100 Q

50

300

Q

ТАБЛИЧНИЙ СПОСІБ

Р, грн 1,0 1,2 1,4 1,6 1,8 2,0

Індивідуальний попит споживачів, од. Перший Другий Третій споживач споживач споживач 18 16 1,0 12 14 1,2 10 13 1,4 7 12 1,6 5 11 1,8 2 10 2,0

Ринковий попит, од. 18+16+1=35,0 12+14+1,2=27,2 10+13+1,4=24,4 7+12+1,6=20,6 5+11+1,8=17,8 2+10+2=14,0

АНАЛІТИЧНИЙ МЕТОД

Попит першого Попит другого споживача споживача Q1=8–P

Q2=6–3P

Ринковий попит двох споживачів QD=Q1 + Q2 =8–P + 6–3P QD=14–4P

Для кожного споживача має місце своя зона допустимих розмірів ціни. Розмір ціни повинний відповідати обсягу попиту більшого чи рівного нулю: QD ≥ 0.

Рис. 18. Визначення ринкового попиту 32


ПОПИТ

Бажання і спроможність людей купувати товар Форма вияву Обсяг попиту Кількість товару, яку бажає і спроможний купити споживач за певний час за певної ціни Основні фактори Ціна товару

Доходи споживачів та їх смаки

Ціни інших товарів

Зв’язок між ціною товару і обсягом купівельного попиту на цей товар представляє закон попиту

Чим нижча ціна товару, тим більшу його кількість споживачі хочуть і можуть придбати Основні причини

При зниженні ціни споживачі бажають придбати більше товару

Товар при зниженні ціни на нього стає дешевшим відносно інших товарів і придбати його стає відносно вигідніше

Залежність обсягу попиту від ціни називається функцією попиту від ціни: Qd = f(Px)

Рис. 19. Попит і функція попиту 33


ЗАКОН ПОПИТУ

Зворотна залежність динаміки попиту від рівня цін Причини

1. Зниження цін збільшує кількість покупців. 2. Зниження цін розширює купівельну спроможність споживачів. 3. Насиченість ринку приводить до зниження корисності додаткових одиниць продукту, через це споживачі готові купувати його тільки за більш низькими цінами. Дія цінових факторів

Приводить до зміни обсягу попиту, пересовуючи його в інші точки постійної кривої попиту

Р(ціна) D(попит)

P # const

А Р1 В Р2 Q1 Q2 Q(обсяг попиту) Лінія попиту має від’ємний нахил

Рис. 20. Закон попиту і форми його виразу 34


ПОПИТ Нецінові фактори • • • • •

зміна споживацьких переваг під впливом зміни потреб споживача, моди чи реклами зміна цін на інші товари, зокрема товари4субститути чи товари4комплементи кількість споживачів, які виходять на ринок цього товару цінові очікування споживачів доходи споживачів Приводять до пересування самої кривої попиту вправо (збільшення попиту) чи вліво (зменшення попиту) Причини зміни попиту 1. Ефект заміщення – це тільки ті зміни у споживанні товару, які є результатом змін ціни цього товару відносно цін на інші товари. Наприклад, якщо ціна на масло піднімається, то споживач буде купувати більше маргарину, і попит на масло зменшиться. 2. Ефект доходу – це тільки ті зміни у споживанні товару, що спричинені зміною реального доходу споживача під впливом руху цін: при зростанні ціни на благо споживач починає відчувати, що став дещо біднішим, ніж раніше. Так, якщо ціна на масло зростає вдвічі, то споживач буде мати меньше реального доходу, в результаті чого скоротиться споживання благ зміна попиту Р(ціна) D2 D1 P

Q1

Q2

Q Обсяг попиту

В результаті дії нецінових фак4 торів, наприклад, зростання до4 ходів споживачів, попит зрос4 тає навіть без зниження цін на благо. Це призводить до пересу4 вання лінії попиту вправо

Пересування кривої попиту

Рис. 21. Дія нецінових факторів на попит 35


ЗАКОН ПОПИТУ Із зростанням цін на товар (за умови, що інші фактори не діють) розмір попиту на нього зменшується, а зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку бажає придбати споживач Функція попиту: Qd = f(Px) способи задання 1. Табличний спосіб Р (ціна в Q (обсяг грн) попиту в шт.) 5 50 4 60 3 80 2 110

2. Графічний спосіб Px Qd = f(Px)

D (крива попиту) Qx Крива попиту має від’ємний нахил (спадна крива)

3. Аналітичний спосіб Qd = a – bPx, де Qd – обсяг попиту на товар Х; Рх – ціна товару Х. Наприклад: Qd = 7 – 2P – функція попиту

Рис. 22. Закон попиту і способи його задання 36


РУХ УЗДОВЖ КРИВОЇ ПОПИТУ Відображає Реакцію покупців на зміну ціни товару (за умови, що інші фактори не діють) Передбачає Зміну величини попиту

Зміна кількості товару (яку споживачі хочуть і можуть купити), що виникає в результаті зміни ціни товару(за умови, що інші фактори не діють) Демонструється Переміщенням від однієї точки (А) кривої попиту до другої точки (В) на цій же кривій Графік має від’ємний нахил Р(ціна) D(попит)

P # const

А Р1 В Р2 Q1 Q2 Q(обсяг попиту) Лінія попиту має від’ємний нахил Обсяг попиту на товар Це максимальна кількість цього товару, яку згодні купиті окремий покупець, група людей або населення в цілому в одиницю часу (день, місяць, рік) при певних умовах: ціна даного товару, ціни інших товарів, величина грошових доходів населення, смаки й переваги споживачів, накопичене майно та інше

Рис. 23. Рух по кривій попиту 37


ЗРУШЕННЯ (ПЕРЕМІЩЕННЯ) КРИВОЇ ПОПИТУ Відображає Реакцію покупців на зміну нецінових факторів Наприклад – – – – – –

зміни в грошових доходах населення зміни в структурі населення зміни цін на інші товари, особливо на товари4субститути економічна політика уряду зміни споживацьких переваг інфляційні очікування Передбачає Зміну попиту Це Зміна кількості товару (яку споживачі хочуть і можуть купити) через зміну ціни на даний товар Відображається Переміщенням кривої попиту (від DD до D1D1) Графік має від’ємний нахил P(ціна) D

P

A

P = const

D1 B

D1 D

Q

Q1

Q Обсяг попиту

Рис. 24. Зрушення кривої попиту 38


ПРОПОЗИЦІЯ

Це бажання і спроможність продавців (виробників) продавати товар Форма прояву Обсяг пропозиції

Це кількість товару, яку продавець бажає та може запропонувати за одиницю часу за певної ціни Основні фактори Нецінові фактори

Ціна товару

Закон пропозиції Подає

Зв’язок між ціною товару і обсягом його пропозиції

Існує пряма залежність між ціною товару і величиною пропозиції цього товару Основні причини

– –

Фірми, що зайняті в галузі, при підвищенні ціни вводять резервні потужності чи ті, що можна швидкоо ввести в дію, що приводить до зростання пропозиції. У випадку тривалого і стійкого підвищення ціни в цю галузь будуть прагнути увійти нові виробники, що ще більше збільшить виробництво і пропозицію

Рис. 25. Пропозиція і закон пропозиції 39


ЗАКОН ПРОПОЗИЦІЇ

З підвищенням цін відповідно зростає і величина пропозиції; при зниженні цін скорочується також і пропозиція. Функція пропозиції від ціни має вигляд: Qs = f(Px), де Qs – обсяг пропозиції на товар Х, Рх – ціна товару Х Показує Кількість товару, яку виробники готові запропонувати на ринок при кожній можливій ціні Способи задання 1. Аналітичний спосіб Qs = 4a + bPx Наприклад: Qs = 42 + 2Р Qs = 3 + Р Qs = 435 + 10Р

2. Табличний спосіб Р (ціна в грн) 5 4 3 2 1

Q (обсяг пропозиції в шт) 110 100 80 50 10

Компоненти, що лежать в основі пропозиції • • • •

• • • •

3. Графічний спосіб P S Р1 Р2

Q2 Q1 Q Крива пропозиції має позитивний нахил (висхідна крива)

Витрати виробництва, які визначаються цінами на ресурси і технічним прогресом. Технологія виробництва. Використання більш досконалої технології знижує витрати виробництва, випускається більше благ, тобто зростає обсяг пропозиції продукції. Ціни на ресурси. Наприклад, зниження заробітної платні робочих фірми скорочує витрати виробництва і збільшує обсяг пропозиції продукції. Ціни супровідних благ, особливо тих благ, що швидко можуть замінити одне одного як продукти одного виробничого циклу. Якщо ціна одного супровідного блага зростає, то зростає ціна й другого, що приведе до зростання пропозиції продукції. Кількість товаровиробників. Чим більше їх, тим більше пропонованого блага. Кількість покупців даного товару. Чим більше їх, тим більше можуть купити зданого блага. Налоги і субсидії. Збільшення податку зменшує обсяг випуску. Субсидії, навпаки, викликають розширення виробництва. Державна політика. Наприклад, відмова від квот і митних тарифів на імпорт ведуть до зростання пропозиції імпорту

Рис. 26. Закон пропозиції і форми його вираження 40


РУХ КРИВОЇ ПРОПОЗИЦІЇ Відображає Реакцію продавців на зміну ціни товару (за умови, що інші фактори не діють) Передбачає Зміну обсягу пропозиції Означає Зміну тієї кількості товару, яку виробники бажають і можуть продати, що виникає в результаті зміни ціни товару (за умови, що інші фактори не діють) Демонструється Переміщенням від однієї точки (А) кривої пропозиції до другої точки цієї кривої (В) Графік має позитивний нахил

Р (ціна)

S (supply, пропозиція)

P # const В

Р1

Р2 А

Рух уздовж кривої пропозиції – це реакція продавців на зміну ціни блага (за умови, що інші фактори не діють)

S Q2 Q1 Q Обсяг пропозиції

P # const

Рух уздовж кривої пропозиції вказує на те, що відбувається зміна величини (обсягу) пропозиції блага, за умови, що інші фактори не змінюються, а ціна даного блага змінюється

Рис. 27. Рух уздовж кривої пропозиції 41


ЗРУШЕННЯ КРИВОЇ ПРОПОЗИЦІЇ Відображає Реакцію продавців на зміну нецінових факторів Наприклад – – – –

Зміна технології Зміна цін на ресурси Зміна цін на інші товари Зміна сподівань Передбачає Зміну пропозиції Це

Зміна тієї кількості товару, яку виробники бажають і можуть продати, що виникає у результаті зміни нецінового фактора Демонструється Зрушенням кривої пропозиції від SS до S1S1 Графік має позитивний нахил P (price, ціна) S S1 A B

P

S S1 Q Q1 Обсяг пропозиції

Зрушення лінії пропозиції – реакція продавця на зміну неці4 нових факторів; відображає змі4 ну характеру пропозиції. Зру4 шення лінії пропозиції вправо означає зростання пропозиції блага, зрушення лінії пропозиції вліво означає скорочення пропо4 зиції блага

Рис. 28. Зрушення кривої пропозиції 42

Модуль 1. Основи теорії ринкової економіки ВЗАЄМОДІЯ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ Результат Ринкова ціна Це Рівноважна ціна, яка влаштовує одночасно і продавця і покупця, тобто ціна такого рівня, коли обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту: Qd = Qs Графічне зображення P (price, ціна) D (demand, попит) S (supply, пропозиція) РЕ

Е

QE

Е – точка рівноваги, відображає рівність Qd = Qs РЕ – рівноважна ціна; QE – рівноважний обсяг. РЕ ,QE – параметри ринкової рівноваги

Q Q(quantity, обсяг) Особливості

1. 2. 3. 4.

Ринкова ціна фіксується в точці перетину кривих попиту і пропозиції. Точка перетину кривих попиту (D) і пропозиції (S) є точка рівноваги (Е). У точці рівноваги обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції: QD = QS. Ціна, за якої обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту, є рівноважна ціна – РЕ. Обсяг попиту, що дорівнює обсягу пропозиції, є рівноважний обсяг: QD = QS = QE. 5. Положення на ринку, при якому обсяг попиту дорівнює обсягу пропози4 ції, є ринковою рівновагою

Рис. 29. Взаємодія попиту та пропозиції 43

Мікроекономіка в схемах РИНКОВА РІВНОВАГА Це Ситуація на ринку, за якої нема тенденції до зміни ринкової ціни або обсягу благ, що продаються Природа рівноважного стану

Рівноважний стан нестабільний, тому що ринкові умови постійно змінюються Форми відхилення Перевищення кількості попиту

Перевищення кількості пропозиції

Це

Стан, при якому кількість благ, що Стан, при якому кількість благ, що запитують на ринку, перевищує кіль4 пропонують на ринку, перевищує кіль4 кість, що пропонують: QD > QS кість, що запитують: QS > QD Основні ознаки

• •

Скорочення товарних запасів Поява черг у сфері послуг

• •

Зростання товарних запасів Поява черг підприємців, що пропонують послуги

Графічне зображення Якщо Р2 QS. Це приводить до конкуренції покупців, що S (пропозиція) дозволяє продавцям підвищувати ціни. В ΔS міру зростання ціни QD скорочується, а QS В Р А зростає. Це продовжується до тих пір, доки ціна не досягне свого рівноважного Е РE стану. Коли мінімальні ціни установлюються М Р2 С вище рівноважної ціни Р1 > РЕ, то QS > QD і виникає надлишок благ. Це призводить D(попит) до конкуренції виробників і вони зму4 Надлишок попиту Δ Q шені знижувати ціну й скорочувати обсяг QE Q виробництва. В міру зниження цін QD зростає, відрізок АВ скорочується, доки не стає точкою Е P

Надлишок пропозиції

Рис. 30. Ринкова рівновага і відхилення від неї 44

Модуль 1. Основи теорії ринкової економіки ЗМІНА РИНКОВОГО ПОПИТУ ЧИ ПРОПОЗИЦІЇ Результат • • •

Зрушення кривої попиту чи пропозиції Зміна рівноважної ціни Зміна кількості товару на ринку Основні форми

Зменшення попиту від D до D1 під впливом нецінових факторів веде до падіння рівноважної ціни від PE до P1 і скорочення обсягу блага від QE до Q1

Зростання попиту від D до D1 під впливом нецінових факторів веде до падіння рівноважної ціни від PE до P1 і

Р

Р S S

PE

P1

E

D1 E1

P1

E1

PЕ

D

E D

D1 Q1

QE

Q Q1

QЕ

Q

Основні форми

Зменшення пропозиції від S до S1 під впливом нецінових факторів веде до підвищення рівноважної ціни від PE до P1 скорочення обсягу блага від QE до Q1 Р

Зростання пропозиції від S до S1 під впливом нецінових факторів веде до підвищення рівноважної Р

S1 D

P1 PE

D

E1

S

E

E

Q1

QE

S

PE P1

Q

S1 E1

QE

Q1

Q

Рис. 31. Зміна ринкових умов і зрушення точки рівноваги 45

Мікроекономіка в схемах ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ

це ДОТАЦІЇ

ПОДАТКИ

ФІКСОВАНІ ЦІНИ

Графічна модель ПОДАТКИ

T грн – податок на кожну одиницю блага; D – лінія попиту; S – лінія пропозиції до введення податку Т; S1– лінія про4 позиції після введення податку Т; РЕ, QЕ – рівноважна ціна і рівноважний обсяг до введення податку Т; Р1, Q1 – рівно4 важна ціна і рівноважний обсяг після введення податку Т. Площа P–E1 Р1В – сумма податку, що надходить у держбюджет. Площа PE АE1 Р1 – внесок покупців. Площа P–PE АВ – внесок продавців. Площа Δ ЕВЕ1 – втрати суспільства від введення податку (надмірний податковий тягар): • обсяг продажу зменшився від QЕ до Q1 • ціна зросла від PE до P1

Р S1 D P1

E1

PE P–

A

T S E

B Q1

QЕ

Q

Р S D Р+

В

V

ДОТАЦІЇ (V) – ЦЕ ВІД’ЄМНИЙ ПОДАТОК

E S1

PЕ Е1

P1 QЕ

Q1

Q

ФІКСОВАНІ ЦІНИ

1)

P P1

ΔS

D A

Е

PE P2

S B

F

M ΔD

QE

Q

Р1>РЕ установлння нижньої межі цін, тобто цін вищих за рівноважні (Р1). Виникає надлишок пропозиції ( Δ S) – перевиробництво. Такий ринок називається ринком покупця. Фіксовані ціни, що вищі за рівноважні, установ4 люють з метою державної підтримки деяких галу4зей економіки (наприклад, сільского господарства). 2) Р21 ΔQ

Q Р Крива нееластичного ?Р E 0

•

Взаємодоповнюючим товарам (комплементарним благам)

•

Нейтральним (незалежним) товарам

Еху < 0

Еху = 0

Рис. 39. Перехресна еластичність попиту 53

Мікроекономіка в схемах ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ ЗА ДОХОДОМ Це Ступінь зміни кількості запитаних товарів і послуг у відповідь на зміну у розмірі доходів споживача Показник Співвідношення між відносною зміною попиту та відносною зміною доходу споживача Формула Р ΔQ X % E I= ΔI %

зростання доходу споживача

Р1

Основні форми

D1 D2 Q1

Позитивна ЕI>0

Від’ємна ЕI1

Неякісні товари

Товари першої необхідності

Рис. 40. Еластичність попиту за доходом 54

Модуль 1. Основи теорії ринкової економіки Ситуа4 ція на ринку

Пропо4 зиція змен4 шується

Попит зменшується P P2 P1

S2

D1 D2

D

P1 P2

S1

P

S2

P2 P1

Q1 Q2

Q

P

Попит зростає

S1 P

Q2 Q1

Пропо4 зиція незмін4 на

Попит незмінний

S1

Q

P

D1

Q

S

D2 P1

Р1

P1 P2

S2

Q

Р

S

D2 D1

P2 D1 D2 Q2 Q1

P

Q

P

S1 D1

Пропо4 зиція збіль4 шується

Q1 D1

Q

Q2 Q1

S1

P S2

D2 S2

S1

D1

P1

P1

D2

Q

P2

P1

S2

P2

Q1

Q

Q1 Q2

Q

Q1

Q2 Q

Рис. 41. Ринкова рівновага і нерівновага 55


МОДУЛЬ 2 КОРИСНІСТЬ І ПОПИТ, ВИТРАТИ І ПРОПОЗИЦІЯ 2.1. Базовий рівень Матеріал модуля повинен зорієнтувати студента на основні по4 няття теорії споживчої поведінки і поведінки фірми. При цьому не4 обхідно мати на увазі, що цілі споживача — одержати товари і по4 слуги для задоволення своїх запитів і задоволення, максимізуючи корисність. Метою підприємця також є максимізація корисності, що виступає у виді прибутку фірми. Навчальні цілі Знати: • у чому сутність споживчого вибору і яким чином досягається споживча рівновага; • як криві байдужності і бюджетна лінія можуть бути викорис4 тані для графічної інтерпретації споживчої рівноваги; • як формується попит на товар; • яка природа витрат і їхні основні види; • що таке прибуток і його основні види; • особливості виробництва і витрат на короткостроковому і дов4 гостроковому тимчасовому інтервалі. Уміти: • визначати ефективний споживчий набір аналітичним і графіч4 ним способами; • визначати усі види витрат і зображувати їх на графіках. Тема 4. Теорія граничної корисності й аналіз поведінки споживача Споживча поведінка розглядається з позицій граничної корис4 ності і кривих байдужності. Під граничною корисністю розуміється приріст загальної корис4 ності товару при збільшенні обсягу його споживання на одну одини4 цю. У міру того, як кількість споживаного товару зростає, гранична (додаткова) корисність зменшується. У цьому заключається закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена), що лежить в основі закону попиту. 56

Модуль 2. Корисність і попит, витрати і пропозиція

Споживач розташовує свої потреби відповідно до об’єктивних переваг, і прагне придбати на обмежений доход (I) такий набір то4 варів (Qx і Qy), що дозволив би йому в максимальному ступені задо4 вольнити потреби. Це можна досягти лише при дотриманні правила максимізації корисності, при якому граничні корисності товарів, що споживаються, у розрахунку на одну грошову одиницю, виявляють4 ся однаковими — другий закон Госcена:

MU x MU y = =λ. Px Py Названий підхід відноситься до кардиналістської теорії, що при4 пускає вимір корисності в гіпотетичних одиницях — ютілях. Немож4 ливість порівняти потреби викликала виникнення кардиналістського підходу, заснованого на ранжируванні наборів благ за рівнем задово4 лення за допомогою кривих байдужності. Крива байдужності зобра4 жує альтернативні набори благ, що доставляють однаковий рівень корисності. Криві байдужності демонструють зменшувані граничні норми заміщення (MRS), відповідно до яких одне благо може бути заміщено іншим без зміни загальної величини корисності — це умо4 ва рівноваги споживача:

MRS = MU x / MU y = Px / Py . Якщо криві байдужності характеризують бажання споживача, то бюджетна лінія визначає його можливості, обмежені розміром спо4 живчого бюджету:

I = PxQ x + PyQ y . Бюджетна лінія являє собою пряму з негативним нахилом, кож4 на точка якої відображає набір із двох товарів, що вимагають одна4 кових витрат на їхнє придбання. Прагнучи до максимального задоволення своїх потреб, споживач попадає в положення споживчої рівноваги. Воно визначається точ4 кою дотику бюджетної лінії до кривої байдужності, у якій

MRS yx = Px / Py . Лінія «ціна–споживання» проходить через усі точки споживчої рівноваги, зв’язані зі зміною ціни одного з товарів. На її основі бу4 дується крива попиту. 57


Необхідно враховувати два окремих ефекти, що впливають на величину споживчого попиту. Ефект доходу виникає внаслідок того, що при зниженні ціни споживач може пред’явити зрослий попит при колишній величині доходу. Ефект заміщення вказує на те, що спо4 живач заміщає товаром, що подешевшав, інші продукти. Цілі вивчення теми: • виявити умови рівноваги споживача; • навчитися визначати раціональний обсяг споживання благ. Тема 5. Мікроекономічна модель підприємства Процес виробництва розглядається як перетворення ресурсів у продукти. Технологічна залежність між структурою витрат ресурсів (факторів виробництва) і максимально можливим випуском про4 дукції виражається за допомогою виробничої функції: Q = f(L, K). Розрізняють короткостроковий і довгостроковий період діяльності фірми. У короткостроковому періоді один фактор виробництва є фіксованим, а в довгостроковому періоді усі фактори змінюються. В умовах короткострокового періоду використовують поняття: — середній продукт (AP = TP/L) — обсяг продукції на одиницю праці; — граничний продукт (MP = dTP/dL) — приріст випуску продукції в результаті застосування додаткової одиниці ресурсу. Закон спадної граничної продуктивності (віддачі) показує, що починаючи з визначеного моменту часу, збільшення обсягу викори4 стання одного ресурсу (L) при незмінному обсязі використання іншо4 го (K) приводить до зменшення граничного продукту перемінного фактора (MS). У довгостроковому періоді фірма прагне збільшити обсяг вироб4 ництва за рахунок збільшення усіх факторів. Ефект зростання масш4 табу виробництва може бути: — позитивний, коли обсяг виробництва зростає швидше, ніж вит4 рати ресурсів; — незмінний, коли обсяг виробництва зростає у такому ж сту4 пені, як витрати ресурсів; — негативним, коли обсяг виробництва зростає повільніше, ніж витрати ресурсів. 58


Виробнича функція може бути зображена лінією рівного випус4 ку або ізоквантою (аналог кривої байдужності). Інформація про рівень витрат дозволяє побудувати ізокости (лінії рівних витрат), що є аналогами бюджетних ліній. Фірма мінімізує витрати в точці доти4 ку ізокости до ізокванти при такому обсязі випуску продукції, при якому співвідношення граничних продуктів факторів виробництва дорівнює співвідношенню цін на них:

MRPL MRPK . = PL PK Правило максимізації прибутку затверджує, що це співвідношен4 ня дорівнює одиниці:

MRPL MRPK = = 1 або MRPL = PL і MRPK = PK . PL PK Для раціонального виробника проблема вибору оптимального сполучення ресурсів може бути поставлена в межах зони технічного заміщення (субституції). Гранична норма технічного заміщення (MRTS) аналогічна граничній нормі заміщення (MRS) у теорії пове4 дінки споживача:

MRTS LK = −

MPL ΔK W зарплата =− =− = . ΔL MPK r відсоток

У міру заміни капіталу працею віддача праці (тобто продук4 тивність праці) знижується. Аналогічна ситуація відбувається під час заміни праці капіталом. Це означає, що: MPL ⋅ Δ L — MPK ⋅ Δ K = 0. Цілі вивчення теми: • вивчення виробничої функції; • виявити поняття і динаміку середнього і граничного продукту змінного фактора виробництва; • виявити правило мінімізації витрат і максимізації прибутку. Тема 6. Витрати і результати виробництва Витрати виробництва — це затрати на купівлю економічних ре4 сурсів, спожитих у процесі випуску тих або інших благ. 59


Будь4яке виробництво зв’язане з використанням праці, капіталу і природних ресурсів, що являють собою фактори виробництва. Їхня вартість визначається витратами виробництва. У зв’язку з обмеженістю ресурсів виникає проблема найкращого їхнього використання з усіх відкинутих альтернатив. Альтернативні (економічні) витрати — це витрати випуску благ, обумовлені вартістю найкращої упущеної можливості застосування ресурсів виробництва, що забезпечують максимальний прибуток. Бухгалтерські витрати відрізняються від економічних тим, що вони не включають вартість факторів виробництва, що є власністю влас4 ників фірм. Бухгалтерські витрати менше економічних на величину неявного заробітку підприємця, його ціни, неявної земельної ренти і неявного відсотка на власний капітал власника фірми. Інакше, бух4 галтерські витрати дорівнюють економічним мінус усі неявні витрати. Явні витрати приймають форму грошових платежів власникам ресурсів і визначаються сумою витрат фірми на оплату ресурсів, що купуються, (сировини, матеріалів, палива, робочої сили і т.ін.). Різні концепції витрат обумовлюють і різні концепції прибутку. Виділяють бухгалтерський, економічний і нормальний прибуток. Бухгалтерський прибуток — це різниця між доходом фірми і яв4 ними витратами. Бухгалтерський прибуток перевищує економічний на величину неявних витрат. Нормальний прибуток виникає тоді, коли сукупний виторг фірми дорівнює загальним витратам (явним і неявним). Він дорівнює неяв4 ним витратам, вкладеним у справу, але не спрямованим у виробниц4 тво, і є винагородою за виконання підприємницьких функцій. Класифікація витрат може бути здійснена з урахуванням мобіль4 ності факторів виробництва. Виділяють постійні, змінні і загальні (сукупні) витрати короткого періоду. Постійні витрати (TFC) — витрати, величина яких у короткому періоді не змінюється в залежності від зміни обсягу виробництва (амортизація будинків, відсоток, оренда, жалування управлінського персоналу і т.ін.). Змінні витрати (TVC) змінюються при зміні обсягу виробництва (витрати на сировину, паливо, енергоресурси, зарплату робітників та службовців). Загальні витрати (ТС) — сукупні витрати фірми: TC = TFC + TVC. 60


Витрати на одиницю вироблених благ мають форми середніх постійних, середніх змінних і середніх загальних витрат. Середні постійні витрати (AFC) зменшуються в міру збільшення обсягу продукції, що випускається:

AFC =

TFC . Q

Середні перемінні витрати (AVC) спочатку падають, досягаючи свого мінімуму, потім починають зростати:

AVC =

TVC . Q

Середні загальні витрати в міру збільшення обсягу випуску зни4 жуються і досягають мінімуму, а потім починають зростати.

ATC =

TC або ATC = AFC + AVC. Q

Граничні витрати — це витрати, зв’язані з випуском додаткової одиниці продукції. Вони відображають зміну витрат (швидкість зміни) у залежності від кількості продукції, що випускається: MC = TCn — TCn–1. Граничні витрати показують, яку величину витрат фірма понесе при зростанні виробництва на одиницю продукції. У тому випадку, якщо МС < АТС, виробництво додаткової одиниці продукції знизить АТС. Якщо ж МС > АТС, то виробництво додаткової одиниці про4 дукції підвищить АТС. У довгостроковому періоді фірма може змінювати всі ресурси. Усі фактори стають змінними, а галузь може змінювати число своїх фірм. Оскільки фірма може змінити усі свої параметри, то вона прагне роз4 ширити виробництво, знижуючи середні витрати. Середні витрати в довгостроковому періоді одержують, з’єднавши точки мінімуму АТС1, АТС2, АТС3. Якщо має місце позитивний ефект масштабу, то крива дов4 гострокових середніх витрат має негативний нахил; якщо має місце постійна віддача від зростання масштабу, то вона горизонтальна; у ви4 падку збільшення витрат від зростання масштабів виробництва — кри4 ва ATC спрямовується нагору (має позитивний нахил). Фірма вибирає оптимальний шлях зростання, що визначається ефектом масштабу. 61


Цілі вивчення теми: • розкрити зміст усіх видів витрат і вивчити їх динаміку; • усвідомити різні види ефектів масштабу виробництва; • знати зміст усіх видів витрат і характеристику їхньої динаміки; • уміти розраховувати витрати фірми і визначати оптимальний обсяг випуску в короткостроковому і тривалому періодах на підставі аналізу динаміки витрат фірми.

2.2. Структурно!логічні схеми за модулем 2 Умовні позначення економічних змінних, використовуваних у ри4 сунках: • ТР (total product) — сукупний продукт; • AP (average product) — середній продукт; • MP (marginal рrоduсt) — граничний продукт; • ТU (total utility) — загальна корисність; • MU (marginal utility) — гранична корисність; • P (price) — ціна; • U (equal:utility) — крива байдужності, або рівнокорисний контур; • TC (total costs) — загальні (сукупні, валові) витрати; • TFC (total fixed costs) — загальні постійні витрати; • TVC (total variable costs) — загальні перемінні витрати; • ATC (average total costs) — середні загальні (сукупні, валові) витрати; • AVC (average variable costs) — середні перемінні витрати; • AFC (average fixed costs) — середні постійні витрати; • MC (marginal costs) — граничні витрати.

62

Модуль 2. Корисність і попит, витрати і пропозиція ЦІЛІ СПОЖИВАЧА Це Cпоживання товарів та послуг для досягнення задоволення Основа досягнення

Одержання корисності Спосіб досягнення

Максимізація корисності Основні фактори Споживацькі переваги

Економічні фактори Основа

•

• •

Допущення: ранжирування альтернативних споживацьких можливостей за рівнем задоволення своїх потреб (корисності), що отри4 мує споживач транзитивність переваг більша кількість товару при4 вабливіша для спроживача, ніж менша

• •

ціни на товари доход, що має споживач для витрачання в певний період

Фактори споживацького вибору Ціни на товари та доход переваги

Споживацькі переваги

Споживацький вибір

Доходи споживача

Рис. 42. Вибір споживача 63


КОРИСНІСТЬ Це Спроможність блага задовольняти потреби споживача (ординалістський та кардиналістський підходи) Особливості корисності • •

Ординалістська точка зору має властивість порядкового виміру: споживач здатний визначитись з черговістю, послідовністю, в якій він обирає блага чи діяльність для задоволення своїх потреб Кардиналістська точка зору допускає кількісне вимірювання корисності Основні форми Гранична корисність MU= Δ TU/ Δ Q

Сукупна корисність: TU=f(Q)

Це повне задоволення, яке споживач отримує від споживання всіх одиниць товарів чи послуг або від повного обсягу будь4якої діяльності

Це додаткове задоволення, яке споживач отримує від спожи4 вання ще однієї, додаткової оди4 ниці даного блага чи діяльності

Функція корисності TU=f(Q) це Співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг (Q)і рівнем корисності, якого досяг споживач: U=f(Q1, Q2,…,Qn) Показує

СПАДНУ ГРАНИЧНУ КОРИСНІСТЬ Закон спадної граничної корисності

Чим інтенсивніше споживання благ, тим менше задоволення (корисність), яке отримує людина від кожної додаткової одиниці блага

Рис. 43. Корисність в економічній теорії і проблема її вимірювання 64


ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ Відображає залежність Між збільшенням обсягів споживання благ і ступенем задоволення потреб – перший закон Госсена СУТНІСТЬ У кожному проміжку часу, коли смаки споживачів незмінні, гранична корисність кожної наступної одиниці корисності знижується Графічне зображення

Сукупна корисність TU Крива сукупної корисності відобра4 жає взаємозв’язок між загальною кількістю всіх одиниць блага (Q) і сукупною корисністю (TU) TU=f(Q)

Q MU

Крива граничної корисності відо4 бражає взаємозв’язок між загаль4 ною кількістю всіх одиниць блага (Q) і граничною корисністю (MU) MU=f(Q)

Гранична корисність

Q Визначення MU

Гранична корисність дорівнює першій похідній сукупної корисності даного блага: d (TU ) MU = dQ Для випадку одного блага: MU x = ΔTU x / ΔQ x

Рис. 44. Закон спадної граничної корисності 65

Мікроекономіка в схемах КОРИСНІСТЬ Це Задоволення, яке споживач отримує від споживання всіх одиниць товарів чи послуг або від повного обсягу будь4якої діяльності Дві теорії

Кардиналістська (кількісна) – припускає кількісне вимірювання корисності в гіпо4 тетичних одиницях вимірювання ютілях

Ординалістська (порядкова) – корисність не підлягає кількіс4 ному вимірюванню, тому корис4 ність благ ранжується за допо4 могою кривих байдужності

Передумова Між корисністю (U) і кількістю спожитих продуктів (Q) має місце функціональний зв’язок – функція корисності U= f(Q1,Q2,Q3…) КРИВА БАЙДУЖНОСТІ (indifference curve)

Відображає поєднання двох різних благ в умовах, коли їх загальна корисність для споживача залишаєтья незмінною Множинність кривих байдужності називаєть4 ся картою кривих байдужності – U1, U2, U3,… графік Одяг, од. 5 Гранична норма заміщення (субституції) – характеризує спроможність товарів до взаємозаміщення: ΔQY MU X MRS XY = − = ΔQ X MU Y

U3 4

U2 U1

3 2 1 1 2 3 4 5 6 Продовольчі товари, од.

Рис. 45. Функція корисності та криві байдужності 66

Модуль 2. Корисність і попит, витрати і пропозиція СПОЖИВАЦЬКИЙ ВИБІР Це

Вибір комбінації благ, яка принесе найбільш можливу корисність, з двох чи більшої кількості благ Обмеження Бюджет споживача Форма прояву Вибір доступної комбінації з двох благ, що доставляють найбільшу можливу корисність Графічне зображення Лінія цін, пряма витрат – budget constraint (BC) Товар А Бюджетна лінія (лінія споживацьких можливостей)

Товар В • • •

Демонструє всі набори товарів, які бюджет споживача дає змогу йому придбати; Нахил бюджетної лінії визначається відношенням ціни одного блага до ціни іншого (гранична норма заміщення) MRS = PX/PY; I PY Рівняння бюджетного обмеження: I = PX × X + PY ×Y або Y = − X PY PY Положення рівноваги споживача

Точка дотику кривої байдужності (U) з бюджетним обмеженням (ВС) – точка Е Y B

U1

U 2 U3

Y1 ВC X1

X

Рис. 46. Бюджетні обмеження і рівновага споживача 67


ЗРУШЕННЯ БЮДЖЕТНОЇ ЛІНІЇ Визначається зміною в доходах і цінах Основні форми •

Зміна доходу (I) пересуває бюджетну лінію (ВС) паралельно початковому положенню, але не викликає зміни її нахилу Y

Х • Зміна ціни товару Y обертає бюджетну лінію (ВС) до нової точки перетину з віссю Y, при цьому не змінюється її точка перетину з віссю Х

Y

X • Зміна ціни товару Х обертає бюджетну лінію (ВС) до нової точки перетину з віссю Х, при цьому не змінюється її точка перетину з віссю Y

Y

X

Рис. 47. Зрушення бюджетної лінії 68


МАКСИМІЗАЦІЯ КОРИСНОСТІ Це Вибір допустимого споживчого набору в рамках бюджетного обмеження Способи досягнення Вибір такого споживчого набору, що задовольняє бюджетне обмеження, при якому відношення граничної корисності до ціни однакове для всіх благ – другий закон Госсена Формули MU A MU B = PA PB

MU A PA = MU B PB Результат

Споживча рівновага Це

Положення, при якому споживач максимізує корисність, яку він отримує від покупки різних товарів (при наявному бюджеті), і яке означає, що будь4яке зростання корисності від споживання одного блага буде вимагати скорочення корисності від споживання іншого блага Функція корисності Максимізується у тому випадку, коли грошовий дохід споживача розподіляється таким чином, що кожна остання гривня (долар, руб, марка і т.д.), що витрачена на придбання будь4якого блага, приносить однакову граничну корисність MU n =λ Pn Гранична корисність грошей

Рис. 48. Споживчий вибір і максимізація корисності 69

Мікроекономіка в схемах Крива «дохід–споживання» Y

Змінюється реальний дохід, а ціни товарів X і Y залишаються незмінними

Лінія «дохід4споживання» К4 Y4 Y3 Y2

K3 K2 К1

Y1 X1 X2

Х3

Х4

В1

В2

В3

В4 X

Крива «ціна–споживання» Y

Лінія «ціна4споживання» R4

Змінюється ціна товару X, а дохід залишається незмінним

R3 R2 R1 В1 X1 X2

В2 Х3

В3

В4

Х4

X

Px Р1 крива попиту на товар Х

Р2 Р3

Обсяг попиту на товар Х зро4 стає від Х1 до Х4 при зменшенні ціни товару Х від Р1 до Р4.

Р4 D

Х X1 X2

Х3

Х4

При аналізуванні лінії «дохід–споживання» розглядається вплив зміни доходу, при аналізуванні лінії «ціна–споживання» – вплив зміни цін на відносну заміну одного блага іншим. Це знайшло відображення в ефекті доходу і ефекті заміщення

Рис. 49. Крива «дохід–споживання» і крива «ціна–споживання» 70

Модуль 2. Корисність і попит, витрати і пропозиція Ефект доходу й ефект заміщення для нормальних благ Y

Е1 Е0

U2

У випадку з нормальними то4 варами ефект доходу (income effect) і ефект заміщення (substitution effect) додаються, тому що виникає розширення споживання нормальних товарів

Е2 U1 Х Ефект доходу Ефект заміщення Сукупний ефект Ефект доходу і заміщення для товарів Гіфена

Y

Е1 U2 Е0 Е2 U1 Х Ефект заміщення Ефект доходу Сукупний ефект Товар Гіфена – товар низької якості, який має високу питому вагу в бюджеті споживача. При зниженні ціни на такий товар від’ємний ефект доходу перекриває позитивний ефект заміщення, і в результаті попит на нього знижується, незважаючи на зниження його ціни. Зростання доходу також супроводжується зниженням попиту на товар Гіфена

Рис. 50. Ефект доходу й ефект заміщення (субституції) при зниженні ціни X (Px ↓) 71

Мікроекономіка в схемах ВЗАЄМОДОПОВНЮВАНІСТЬ БЛАГ Це Властивість товарів і послуг задовольняти потреби лише у комплексі один з одним. Наприклад, автомобіль і бензин, молоток і цвяхи Комплементарні товари (complementary goods) бувають

• •

Абсолютно (жорстко) доповнювані – лижі і кріплення до них; Відносно доповнювані – чай і цукор

Абсолютна доповнюваність Y крива байдужності

U3 U2 U1

При жорсткій взаємодопов4 нюваності бюджетна лінія має одну точку дотику до кривої байдужності. Вибір споживача у цьому випадку є примусо4 вим і єдино можливим, неза4 лежно від цін на блага Х і Y. Гранична норма заміщення дорівнює нулю: MRS=0.

бюджетна лінія X Відносна доповнюваність

Y (фотопапір) крива байдужності

U3 U2

Зниження цін на один товар (фотоапарати) призводить до зростання попиту на нього і зростає попит на фотопапір, і зростають ціни на нього. Між ціною на один із взаємодо4 повнюючих товарів і попи4 том на інший має місце зво4 ротний зв’язок, який можна показать за допомогою кое4 фіцієнта перехресної ела4 стичності: Еху= Δ Qx/ Δ Py

U1 Х (фотоапарати)

Висновок

бюджетна лінія Ефективна цінова стратегія не може існувати без урахування взаємодопов4 нюваності благ і послуг

Рис. 51. Взаємодоповнюваність товарів і послуг 72

Модуль 2. Корисність і попит, витрати і пропозиція ВЗАЄМОЗАМІННІСТЬ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ Це ц Властивість благ задовольняти потреби за рахунок один одного, наприклад, тюльпани і троянди, авіатранспорт і автомобіль Товари4субститути (substitution goods) розрізняють •

•

Абсолютну взаємозамінність (червоні і білі троянди). Криві байдужості перетворюються в прямі лінії. Гра4 нична норма заміщення завжди по4 стійна: MRS=const. Рішення проб4 леми рівноваги неможливе

Y

Відносну взаємозамінність (чай і кава). Зростання ці4 ни на чай зменшує попит на нього, а попит на каву і ціна на неї зростає

Y(кава)

U3 U2 U1 Х

Висновок

Х(чай)

Якщо два продукти взаємозамінні, то між ціною на один з них і попитом на інший існує зворотний зв’язок. Його розмір можна порахувати за допомогою коефіцієнта перехресної еластичності: Еху= Δ Qx/ Δ Py. Якщо

• •

Еху>0, то попит на благо Х і Y змінюються в одному напрямку, тобто Х і Y товари4субститути. Еху= + ∞ , то це означає досконалу субституцію Ефективна цінова стратегія не може існувати без урахування взаємозамінності товарів і послуг

Рис. 52. Взаємозамінність товарів і послуг 73


ФАКТОРИ ВИРОБНИЦТВА це ресурси, що використовуються для виробництва благ основні форми ПРАЦЯ Доцільна діяль4 ність людей, що потребує докла4 дання зусиль, здійснення ро4 боти, направ4 леної на виго4 товлення благ і надання послуг

ЗЕМЛЯ

КАПІТАЛ

Природний фак4 тор, не є резуль4 татом діяльності людини (природ4 ні багатства)

Капітал виступає у вигляді суку4 ності благ, що ви4 користовуються у вробництві това4 рів і послуг (інстру4 менти, машины, по4 мешкання, засоби зв’язку і таке інше)

Підприємницькі здібності Особливий вид людського капі4 талу, що представ4 лений діяльністю по координації і комбінуванню всіх інших факто4 рів виробництва з метою створювання благ і послуг

Вартість всіх видів факторів виробництва, що витрачаються, визначають

витрати виробництва це кошти, що необхідні на придбання факторів виробництва Важлива властивість факторів виробництва: вони володіють взаємозамінністю У наслідку можливо виробництво продукту при використанні різноманітних сполучень і пропорцій факторів виробництва Критерій найкращого сполучення факторів Це порівняння ринкової ціни кожного фактора і граничного продукту, який виробляється за допомогою цього фактора

Рис. 53. Фактори і витрати виробництва 74

Модуль 2. Корисність і попит, витрати і пропозиція ВИРОБНИЦТВО

Це

Діяльність людей з використання факторів виробництва (рідкісних ресур4 сів) з метою досягнення найкращого результату (максимізації прибутку) Формалізація Через виробничу функцію, яка відображає технологічну залежність між затрата4 ми ресурсів і випуском продукції: Q=f(L,K), де Q – максимальний обсяг продук4 ції; L і К – кількість праці і капіталу, що використовується у виробництві продукта Модифікація Ізокванта – крива, що відповідає всім варіантам сполучення праці і капіталу, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції графік К 6 4 Q3 Q2

2

Q1 2

4

6

L

Збільшення затрат праці від 2 до 4 одиниць компенсується зменшенням затрат капіталу від 6 до 4 одиниць. Кутовий коефіцієнт ізокванти показує як відбувається технічне замі4 щення (субституція) капіталу працею. Абсолютне значення цього коефіцієнта характеризує граничну норму технічного заміщення (marginal rate of substitution) – MRTS. Рівновага виробника MPL ΔK =− MRTS = − ΔL MPK Максимізувати випуск за даних К Карта ізоквант витрат дозволяє пряма рівних витрат – ізокоста. При бюджеті виробника С, ціні праці (зар4 Ізокоста плата) w, ціні капіталу (відсоток) r рівняння бюджетної лінії: K0 C=wL+rK. Дотик ізокванти до ізокости визначає положення рівноваги споживача: w L0 L MRTSLK=– r

Рис. 54. Умова рівноваги виробника 75


К

Крива «шлях розвитку»

S

L

Припустимо, що ціни на ресурси незмінні, а бюджет виробника зрос4 тає. Точки дотику ізокост до ізо4 квант показують темпи зростання співвідношення між працею і капі4 талом в процесі розширення вироб4 ництва. З’єднавши ці точки, одер4 жимо лінію «шлях розвитку» S Зростаюча економія від масштабу Якщо відстань між ізо4 квантами зменшується при зростанні обсягу випуску від Q=10 до Q=40, то має місце зростаюча економія від мас4 штабу, тобто зростання ви4 пуску досягається при від4 носній економії ресурсів – праці і капіталу

K S

Q=40 Q=30 Q=20 Q=10 L K

Спадна економія від масштабу Якщо відстань між ізо4 квантами збільшується при зростанні обсягу випуску від Q=10 до Q=40, то це показує спадну економію від масштабу, тобто зрос4 тання випуску досягається при відносно більших зат4 ратах ресурсів – праці і капіталу

S

Q=40 Q=30 Q=20 Q=10 L К

Q=40 Q=30 Q=20

Постійна (нейтральна) економія від масштабу Якщо відстань між ізо4 квантами не змінюється при зростанні обсягу ви4 пуску від Q=10 до Q=40, то це показує постійну (ней4 тральну) економію від мас4 штабу, тобто зростання випуску потребує пропор4 ційного зростання ресурсів

Q=10 L

Рис. 55. Шлях розвитку й економія від масштабу 76


ЕКОНОМІЧНІ ВИТРАТИ Засновані • •

На факті унікальності ресурсу Можливості альтернативного використання ресурсу

Зв’язані

З відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг

Дорівнюють

Вартості ресурсу при найкращому з усіх можливих варіантів його використання Втілені в кривій виробничих можливостей Y крива виробничих можливостей

Х

Економічні витрати окремої фірми – це

Виплати, які фірма зобов’язана зробити, або ті до4 ходи, які фірма повинна забезпечити постачальни4 кам ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах Види • •

Зовнішні (явні, грошові, explicit costs) – плата за ресурси постачаль4 никам, що не належать до кількості власників даної фірми – заробітна плата, плата за сировину, енергію, транспортні послуги і т.ін. Внутрішні (неявні, implicit costs) – неоплачувані витрати на власний ресурс фірми, грошові платежі, що могли б бути отримані за самостійно використаний ресурс при найкращому засобі застосування – відсоток на власний капітал, не одержувана орендна плата за використання власної будівлі, устаткування і т.ін.

Рис. 56. Концепція витрат 77

Мікроекономіка в схемах і

ПРИБУТОК Це

Перевищення доходу (виручки, TR) фірми над витратами (ТС) ТС – це

TR – це •

Сума, отримана від продажу товарів та послуг протягом певного періоду TR=P × Q

•

Витрати, що пов’язані з вироб4 ництвом товарів та послуг, які були продані протягом певного періоду

Основні форми прибутку ПРИБУТОК ЕКОНОМІЧНИЙ (чистий) Це Різниця між загальним доходом і витратами, які складаються із явних і неявних витрат

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ПРИБУТОК Це Різниця між загальним доходом і явними (грошовими) витратами

Економічний і бухгалтерський прибуток

ЕКОНОМІЧНИЙ ПРИБУТОК Загальна виручка TR

Економічні витрати: зовніш4 ні плюс внутрішні, включа4 ючи нормальний прибуток

ВАЖЛИВО

Чистий економічний прибуток

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ПРИБУТОК

Дорівнює

Бухгалтерскі витрати (виключно зовнішні)

ЕКОНОМІЧНИЙ ПРИБУТОК не входить до витрати, тому що це дохід, отриманий понад нормальний прибуток, він необхідний для заці4 кавлення підприємця в обраному напрямку діяльності. Бухгалтерський прибуток

мінус

Неявні (внутрішні) витрати

Рис. 57. Економічний і бухгалтерський прибуток 78

Модуль 2. Корисність і попит, витрати і пропозиція Витрати виробництва Це Витрати фірми на виробництво товарів та послуг, які будуть продані на протязі певного періоду часу Основні види Сукупні змінні затрати (total variable costs) TVC

Сукупні сталі затрати (total fixed costs) TFC Це

Це Витрати, що залежать від обсягу випуску фірми: TVC=f(Q)

Витрати, що в короткостроковому періоді не залежать від обсягу випуску фірми: TFC=const

Загальні (сукупні) ТС Сукупні витрати фірми дорівнюють сумі її змінних і сталих витрат Формула TC=TFC+TVC Графіки C (витрати) TC

TVC

TFC

Q (вироблена кількість)

Рис. 58. Загальні витрати виробництва 79

Мікроекономіка в схемах Середні витрати виробництва Це Витрати на одиницю випущеної продукції Основні види

Середні сталі витрати – постійні витрати, що припадають на оди4 ницю продукції, що випускається АFC Формула

Середні змінні витрати – змінні витрати, що припадають на одиницю продукції, що випускається АVC Формула

АFC=TFC/Q

АVC=TVC/Q Середні сукупні витрати АТС

Сукупні витрати, що припадають на одиницю продукції, що випускається АТС Формула

АТС= АFC+ АVC=ТС/Q Графіки АС ATC AVC

Q

AFC Q

Рис. 59. Середні витрати виробництва 80


Граничні витрати

Це

Прирощення сукупних витрат, що викликане безкінечно малим приростом обсягу виробництва (витрати, що зв’язані з виробництвом останньої одиниці продукції, marginal costs) Формула MC =

Графік

dTC = TC ′ dQ

С MC

ATC AVC

Q Взаємозв’язок середніх і граничних витрат та середньої і граничної продуктивності AP, MP АР

МР L МС MC, AVC

AVC

Q

Рис. 60. Граничні і середні витрати 81

Мікроекономіка в схемах Це

ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ

Залежність між кількістю використовуваних факторів виробництва і максимально можливим при цьому обсягом випуску продукції: Q=f(L,K) •

Розрізня4 ють періо4 ди діяльно4 сті фірми •

Довготерміновий – період часу, достатній для зміни обох фак4 торів: Q=f(L,K). Типова форма функції: Q=ALaKb (якщо a+b=1, то це функція Кобба4Дугласа)

Короткотерміновий – період виробництва, протягом якого не можна змінити обсяг одного з використовуваних факторів, на4 приклад капіталу: Q=f(L) при К= const TP TP(Q) 14а стадія

24а ст.

Сукупний продукт ТРL (QL) (total product)

34я ст.

44а стадія Середній продукт (average product) АРL=TP/L

Граничний продукт (marginal product) МРL=TP/

L МРL АРL

L

L1

L2

L3

L4

L

ТР зростає зі збільшенням використання у виробництві змінного фактора L на 14й – 34й стадіях виробництва. На четвертій стадії MP АТС, то фірма дістає прибуток; якщо Р = МС, то фірма забезпечує самооп4 латність, тобто дістає нульовий прибуток; якщо Р < АТС, то фірма несе збитки. Виробництво тимчасово припиняється, якщо Р < AVCmin (точка закриття). Крива пропозиції конкурентної фірми, орієнтованої на максимі4 зацію прибутку, збігається з висхідною частиною кривої МС, що ле4 жить вище точки мінімуму AVC. Економічний прибуток у довгостроковій перспективі буде залучати в галузь нові фірми, а збитки змусять фірми залишити галузь. У ре4 зультаті ринкова ціна продукту установиться на рівні мінімальних середніх витрат (LAC) типової фірми. Усі фірми галузі одержать ну4 льовий економічний прибуток, і кожна з них вибере обсяг виробниц4 тва, при якому виконаються умови P = MR = AC = MC = LAC = LMC. Прибуток — це різниця між валовим (загальним) доходом (TR) і сукупними (валовими, загальними) витратами за період продажів: П = TR — TC. Валовий дохід — це ціна (Р) товару, помножена на обсяг про4 дажів: TR = P ⋅ Q. Граничний доход (MR) — це зміна загального доходу ( Δ TR) у результаті продажу додаткової одиниці товару. Точка беззбитковості — це такий обсяг випуску, при якому TR = TC, отже

Q=

TFC . P − AVC

Тема 8. Чиста монополія в сучасній економіці Монополія являє собою ринкову структуру, у якій одна фірма є постачальником товару, що не має на ринку близьких замінників. Виникненню монополії сприяють юридичні і природні бар’єри, що перешкоджають входженню у галузь. Крива попиту монополії є кривою ринкового попиту, що має від’ємний нахил. Тому монополіст може впливати на ціну, контро4 люючи випуск товару. Граничний дохід монополії завжди нижчий її 86

Модуль 3. Моделі ринку продуктів

ціни. Існує взаємозв’язок еластичності попиту за ціною, загального доходу і граничного доходу монополії: — Якщо Ed > 1, то MR > 0 і сукупний дохід (TR) зростає; — Якщо Ed < 1, то MR < 0 і сукупний дохід падає; — Якщо Ed = 1, то MR = 0 і сукупний дохід досягає максимуму. Монополія максимізує прибуток за умови MR = MC. Ціна, ус4 тановлювана монополістом, визначається висотою кривої попиту (D) у точці випуску, що дає максимум прибутку. Така ціна завжди ниж4 че граничних витрат (МС). Тому що монополія може маніпулювати обсягом виробництва (Q) і ціною продукту (Р), то для неї не існує якоїсь визначеної кривої пропозиції. У порівнянні з конкурентною галуззю монополія, що максимізує прибуток, прагне зробити менший обсяг продукції й установити високу ціну на свій товар. Збиток від монополії можна подати у вигляді чистих втрат суспільства, що виникають через те, що моно4 поліст виробляє менше, ніж обсяг ефективного випуску. Існують галузі, у яких економія, обумовлена зростанням масшта4 бу виробництва, особливо різко виражена. Як вимірник монополь4 ної влади вважається величина, на яку ціна монополії перевищує граничні витрати — індекс Лернера:

I1 =

P − MC 1 . = P ED

Індекс Херфіндаля–Хіршмана — це узагальнюючий показник кон4 центрації, що враховує як чисельність фірм, так і нерівність їхнього положення на ринку; визначається сумою квадратів часток усіх фірм, що діють на ринку:

I НН = ∑ Si 2 . Індекс Херфіндаля–Хіршмана вимірює концентрацію ринку і слу4 жить основним орієнтиром при здійсненні антимонопольної політи4 ки держави. Тема 9. Монополістична конкуренція й олігополія Між ідеальними моделями досконалої конкуренції і монополії знаходяться монополістична конкуренція й олігополія. На ринках з монополістичною конкуренцією кожна з великої кількості дрібних фірм випускає товар, що трохи відрізняється від 87


продукції її конкурентів; існує вільний вхід на ринок. Криві попиту на товар будь4якої фірми убувають. Тому виробники мають деякий контроль над ціною своїх товарів. Обсяг випуску, при якому прибуток фірми максимальний, виз4 начається умовою MR = MC, ціна задається кривою попиту. Вільний вхід на ринок нових виробників приводить до того, що в довгостроковій перспективі на таких ринках установлюється рівно4 вага, при якій Р = АТС, і кожна фірма одержує тільки нормальний прибуток (нульовий економічний прибуток). Проте ціна перевищує граничні витрати і мінімально можливі в довгостроковому плані се4 редні витрати. Це значить, що монополістично конкурентні фірми оперують з надлишковими потужностями. На олігополістичному ринку конкурують тільки кілька продавців, а вхід у галузь для нових фірм утруднений або неможливий. Голов4 на риса олігополії — існування олігополістичного взаємозв’язку. Кож4 на фірма такого ринку змушена рахуватися з можливою реакцією своїх конкурентів при визначенні ціни або обсягу випуску. Олігополістичний взаємозв’язок може приймати різні форми. Цінові війни на ринках олігополії можуть призводити до того, що ціни опустяться до рівня цін конкурентного ринку. Щоб уникнути зниження доходу, фірми можуть домовитися про створення картелю з метою спільної максимізації прибутку шляхом обмеження обсягів випуску і фіксації цін. У теорії розроблений ряд формальних моделей, що пояснюють ринкову поведінку олігополії. Загальної теорії олігополії не існує. Цілі вивчення теми: • Знати особливості двох основних форм недосконалої конку4 ренції: монополістичної конкуренції й олігополії. • Уміти визначати ціну й обсяг випуску фірми, що максимізує прибуток, в умовах монополістичної конкуренції на коротко4 терміновому і довготерміновому інтервалах.

3.2. Структурно!логічні схеми за модулем 3 Умовні позначення економічних змінних, використовуваних у схемах: • D (demand curve for competitos) — крива попиту для конкурент4 них фірм; • IHH (Herfindahl — Hirshman index) — індекс Герфіндаля — Хирш4 мана; 88


• LMC (long:run marginal cost curves) — крива довгострокових змінних витрат; • MC (marginal cost) — граничні витрати; • MR (marginal revenue) — граничний дохід; • P (price) — ціна; • Q (quantity) — кількість; • MRPL/PL = MRPK/PK (producer equilibrium condition) — умова рівноваги виробника; • MR = MC (firm’s equilibrium condition) — умова рівноваги фірми в короткостроковому періоді; • MR = MC = AC = P (long:run equilibrium in competitive market) — умова рівноваги фірми на конкурентному ринку в довгостроковому періоді. Моделі ринку та їх ознаки наведені у табл. 2. Таблиця 2 Ринкові моделі та їх характерні риси Характерні риси Кількість фірм Тип продукції

Модель ринку Значна Стандарти4 зована

Контроль над ціною

Відсутній

Умови входження в галузь Нецінова конкурен4 ція Приклади

Дуже легкі

Якість

Декілька Декілька десятків Диференційо4 Складна стан4 вана дартизована або диферен4 ційована У вузькому Обмежений діапазоні або значний при змові Порівняно Суттєві легкі перепони Якість, асортимент

Продукти Сигарети, сільського цукерки, одяг, господарства взуття

Якість, асортимент, сервіс Сталь, авто4 мобілі, трак4 тори

Одна Унікальна, немає за4 мінників Значний

Блоковано

Відсутня

Гідротурбіни, електрово4 зи, атомні реактори

89


Підприємницька фірма

Це

Форма організації виробництва товарів і послуг Цілі фірми Максимізація прибутку

• • • •

Умови

Здійснення вибору: які товари виготовляти як треба виготовляти товари хто і яку роботу повинен виконувати для кого призначені результати цієї роботи Спосіб досягнення Ефективність виробництва Передбачає

Технологічну ефективність Це

Спосіб виробництва явля4 ється технологічно ефектив4 ним, якщо не існує ніякого другого способа, при якому для виробництва заданого обсягу продукції витрача4 ється менша кількість, при4 наймні, одного вида ресур4 сів, а ресурсів іншого виду витрачається не більше

Економічну ефективність Це

Економічно ефективний спо4 сіб виробництва якого4не4 будь заданого обсягу про4 дукції – це такий спосіб, який мінімізує альтернат4 тивну вартість ресурсів, що використовуються в про4 цесі виробництва

Рис. 64. Підприємницька фірма і її соціальна функція 90

Модуль 3. Моделі ринку продуктів Конкурентна фірма

Це

Фірма (price:taker), що приймає ціну на свою продукцію як дану, і таку, що не залежить від обсягу продукції, яка продається Крива попиту Відображає попит на продукцію окремої фірми, обсяг продажу якої не впливає на зміну ринкової ціни

Особливості: крива попиту паралельна осі кількості, показуючи, що будь4яка кількість товарів фірми буде продаватися по одній і тій же ціні, яка визначається галузевим попитом і пропозицією

Досконала конкуренція є ідеальною моделлю, яка дає еталонний зразок для порівняння і оцінювання ефек4 тивності реальних економічних процесів Переваги Дозволяє розподілити обмежені ресурси таким чином, щоб досягти максимального задоволення потреб Умова

Недоліки •

•

Р=МС Означає •

•

Фірми будуть виробляти максималь4 но можливу кількість продукції до тих пір, доки граничні витрати не будуть дорівнювати ціні, за яку куплять товар

Не передбачає виробництво суспільних благ, які не мож4 на продати кожному спожи4 вачеві окремо Не здатна забезпечити кон4 центрацію ресурсів, необхід4 ну для прискорення НТП Сприяє розвитку уніфікації і стандартизації продукту, що не ураховує широкого діапа4 зону споживчого вибору

Рис. 65. Конкурентна фірма 91


Короткострокова рівновага галузі й фірми на ринку досконалої конкуренції

Умови рівноваги Р=МС

P

C

C

C

MC1

MC2

S = ∑ MCi

AC1

1

P*

MC3 AC3

AC2

AVC1

AVC2

AVC3

D = ∑ qi

Q Рівновага галузі і фірми на ринку досконалої конкуренції в довгостроковому періоді C

P

Умови рівноваги Р=АС=МС

S MC P*

SAC LAC

SL D Q • Важливо

• •

Якщо Р=МС, то на виробництво даного блага виділено оптимальний обсяг ресурса Якщо Р>МС, то за додаткову одиницю блага споживачі згодні заплатити більше,Qтому доцільно збільшити випуск даної продукції qL Якщо РminATC; П >0

Р

Р MC

MC ATC

Прибуток ATC

Р0

AVC

MC

Q0

AVC

Q0

Рис. 70. Класифікація фірм в умовах короткострокової рівноваги 96

Q


Крива пропозиції

Показує

Обсяг випуску, який буде пропонувати фірма за певного значення ціни, щоб максимізувати прибуток

Співпадає

З відрізком кривої граничних витрат вище мінімуму кривої середніх змінних витрат Особливості Висхідна, тому що граничні витрати зростають зі зростанням обсягу випуску Графік

С, Р Крива пропозиції МС

ATC AVC

P2 Р1

Р=МС

Q1 Q2 • • • •

•

При выпуску Q1 досягається міні4 мум середніх змінних витрат AVC = Р1 При випуску Q2 – мінімум середніх витрат AТC = Р2 Якщо ринкова ціна продукту менша за Р1, то фірма припиняє виробництво Якщо ринкова ціна продукту зна4 ходиться у межах від Р1 до Р2, то фірма продовжує виробництво, але несе збитки Якщо ринкова ціна продукту більше ніж Р2, то фірма отримує прибуток

Q

Особливості

Рис. 71. Короткострокова крива пропозиції конкурентної фірми 97


Недосконала конкуренція

Це

Ринкова структура, в якій або покупці, або продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову ціну Основні типи

•

Ринкова структура, в якій одна фірма являється постачальником на ринок продукту, що не має близьких замінників (субститутів)

•

Ринкова структура, до складу якої входить декілька фірм, при цьому, хоча б декілька мають великі роз4 міри відносно розміру ринку

•

Ринкова структура, до складу якої входить багато дрібних фірм, що випускають подібні товари (близь4 кі замінники) Має відносно вільний вступ у га4 лузь і вихід із неї

Монополія

Олігополія

Монополістична конкуренція •

Рис. 72. Моделі недосконалої конкуренції 98


Чиста монополія

Це

Організація ринку, за якої на ньому існує один продавець товару, при тому що цьому товару немає близьких замінників у інших галузях Особливості

Кількість і розмір фірм

Характер продукції

Умови входу і виходу

Вплив на ціни

Доступність інформації

•

Одна фірма є єдиним виробником даного товару

•

Немає близьких замінників, про4 дукція унікальна у тому сенсі, що не існує близьких замінників

•

Практично нездоланні бар’єри при вході

•

Фірма на свій розсуд встановлює ціну на свій товар, а не приймає її як дану, як ринкову реалію

•

Деякі обмеження

Рис. 73. Характеристика монополії 99


Монополістична конкуренція

Це

Організація ринку, за якої на ньому діє велика кількість продавців, які продають диференційований продукт, і можлива поява нових продавців Особливості

Кількість і розмір фірм

•

Множина дрібних фірм


•

Різнорідна продукція


•

Ніяких труднощів


•

Деякий, але дуже обмежений


•

Деяке обмеження

Рис. 74. Характеристика монополістичної конкуренції 100

Модуль 3. Моделі ринку продуктів Олігополія

Це

Ринкова структура, за якої в реалізації будь4якого товару домінують дуже небагато продавців Особливості

Клькість і розмір фірм

•

Кількість фірм невелика, є крупні фірми


•

Різнорідна або однорідна продукція


•

Наявність суттєвих перепон

• •

Обмежений взаємною залеж4 ністю Значний при таємній згоді

•

Деякі обмеження



Рис. 75. Характеристика олігополії 101


Монопольна влада

Припускає

Можливість для продавців підвищення ціни на свою продукцію шляхом скорочення свого власного обсягу випуску Основа Бар’єри входження до галузі

Це

Обмежувач, який перешкоджає появі додаткових продавців на ринку монополії фірми Основні типи бар’єрів

•

Виключні • права, надані владою

Патенти і ав4 торські права (надають виключні права контролювати виробництво продукції)

•

•

Власність на все пропону4 вання будь4 якого ресурсу

Перевага низь4 ких витрат крупного виробництва, обумовлене монополізацією ринку

Основні види монополій Закрита монополія

•

Монополія, що має захист від інших конку4 рентів

Природна монополія

•

Монополія, в якій довгострокові середні витрати мінімальні тільки тоді, коли фірма обслуговує весь ринок

Відкрита монополія

•

Монополія, яка є єдиним про4 давцем на ринку будь4якого про4 дукту, але не має спеціального захисту від конкурента

Рис. 76. Монополія і монопольна влада 102

Модуль 3. Моделі ринку продуктів Крива попиту монополії

Відображає

Сумарний обсяг продукції, що поставляє монополістична фірма за кожного значення ціни Особливості Крива попиту є спадною і обсяг продажу можна збільшувати тільки за рахунок зниження ціни (закон спадної граничної корисності блага) Результат Граничний дохід становить менше за ціну (середній дохід) для кожного рівня випуску, крім першої одиниці Висновок Крива граничного доходу лежить нижче кривої попиту Графік P, MR, TR

Лінія попиту D TRmax

Еластичність попиту за ціною ∂Q P Ed = ∂P Q

E>1

P

TR

MR

E=0 E0; зменшується за зростання випуску за нееластичного попиту, при цьому MR1800. Цей індекс широко використову4 ється у антимонопольній політиці.

Рис. 78. Рівновага монополії в короткостроковому періоді 104


Збитки фірми4монополіста

Прибуток фірми4монополіста

Умова

Крива попиту знаходиться нижче кривої середніх витрат

Крива попиту знаходиться вище кривої середніх витрат

Означає, що попит недостатній для того, щоб фірма4монополіст отримала прибуток: PmACmіn

графічна модель

Р, МС

Р, МС MC Збитки

Прибуток MC

AC

AC ACm Pm

Pm MR

D

D

MR

Qm

Qm

TR, TC

ТС

Q

TR, TC ТС

TRmax

мінімальні збитки

максимальний прибуток

Q

Лінія прибутку Лінія негативного прибутку (збиток)

Рис. 79. Збитки і прибуток фірми4монополіста в короткостроковому періоді 105


МОДУЛЬ 4 РИНКИ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА 4.1. Базовий рівень Предметом аналізу попередніх тем були принципи формування обсягів виробництва і цін фірмами, що діють у різних ринкових умовах і виробляють готову продукцію. Але крім ринку товарів і пос4 луг існують ринки факторів виробництва. Навчальні цілі. Знати: • основні види й особливості ринку виробничих ресурсів; • у чому особливості попиту на виробничі ресурси; • чому крива попиту на працю (DL) збігається з кривою гранич4 ної прибутковості праці (MRPL); • яким чином досягається максимально прибуткова рівновага на ринку праці; • які форми має прибуток від використання землі і капіталу; Уміти: • зображувати криві попиту та пропозиції на працю; • визначати оптимальний обсяг випуску, праці і рівня заробітної плати; • оцінювати майбутні доходи методом дисконтування. Тема 10. Загальна характеристика факторних ринків. Ринок праці Попит на фактори виробництва (ресурси) є похідним від попиту на товари і послуги, вироблені за допомогою цих факторів, а пропо4 зиція ресурсів залежить від пропозиції споживчих благ. Правило використання ресурсів може бути виражено рівнянням: MRPL = MRCL, де MRPL — граничний продукт праці у грошовому обчисленні; MRCL — граничні витрати праці. Це означає, що для максимізації прибутку фірма повинна вико4 ристовувати додаткові (граничні) одиниці будь4якого ресурсу доти, поки кожна додаткова одиниця ресурсу дає приріст сукупного дохо4 ду, що перевищує приріст сукупних витрат. 106


Витрати мінімізуються в тому випадку, коли виконується умова: MRP1/P1 = MRP2/P2 =…= MRPn/Pn = 1 або MRPi = Pi . Це правило означає, що кожен ресурс використовується доти, поки його граничний продукт у грошовому обчисленні не стане дорів4 нювати його ціні. В умовах сучасної ринкової економіки ринки факторів виробницт4 ва далекі від умов досконалої конкуренції. Кожен фактор виробницт4 ва оплачується по4різному: праця — зарплатою, земля — рентою, капітал — відсотком, підприємницька діяльність — прибутком. Головним і вирішальним фактором функціонування економіки є праця. Гранична прибутковість праці (MRPL) дорівнює граничному до4 ходу фірми, помноженому на граничний продукт праці: MRPL = MR ⋅ MPL. В умовах досконалої конкуренції граничний дохід дорівнює ціні випуску: MR = P. Якщо фірма максимізує прибуток, то вона наймає робітників доти, поки гранична прибутковість праці не буде дорів4 нювати зарплаті (MRPL = W). Зарплата — це граничні витрати праці (MRCL = W). Умова максимізації прибутку на конкурентному ринку: W = P ⋅ MPL або MPL = W/P1, де W/P — реальна зарплата. Важливу роль на ринку праці відіграють профспілки, мета яких — максимізація зарплати, поліпшення умов роботи. На конкурентному ринку праці профспілки прагнуть до підвищення попиту на працю, або до обмеження пропозиції праці. Це викликає зростання зарпла4 ти. Крім того, профспілки борються за підвищення рівня мінімаль4 ної зарплати до величини, що перевищує рівноважну. Це, однак, призводить до скорочення масштабу наймання робітників. В умовах монополії крива граничних витрат на працю розташо4 вується вище кривої пропозиції праці, тому що монополіст змуше4 ний виплачувати більш високу ставку зарплати всім робітникам для залучення додаткової робочої сили. Тому він наймає менше робіт4 ників, ніж в умовах досконалої конкуренції. 107


Мета вивчення теми: 1. Знати особливості попиту на працю і правило максимізації при4 бутку на ринку праці. 2. Уміти визначати рівноважні обсяги зарплати і кількість робіт4 ників на конкурентному і монопольному ринках. Тема 11. Ринок капіталу Капітал являє собою ресурс тривалого користування, створюва4 ний з метою виробництва великої кількості товарів і послуг. Ство4 рення додаткового обсягу благ у майбутньому періоді часу припус4 кає витрати ресурсів у поточному періоді. У зв’язку з цим виникає проблема порівняння благ, спожитих у сьогоденні і у майбутньому періоді. Ставка відсотка (r) — це ціна, що сплачується власникам капіта4 лу за використання займаних у них на певний строк коштів. Рівно4 важна ставка відсотка визначається перетинанням кривих попиту та пропозиції грошей. Для створення і збільшення капіталу необхідні вкладення коштів — інвестиції. Для рішення питання про ефективність інвестування (по4 зикових коштів) необхідно порівняти внутрішню норму окупності (rn) і позичковий відсоток (r). Прибуток від інвестицій буде макси4 мальним, коли rn = r. Більшість інвестицій носить довгостроковий характер. Для роз4 рахунку прибутку від довгострокових вкладень капіталу фірма по4 винна, по4перше, визначити корисний термін служби основного ка4 піталу (t, років) і, по4друге, розрахувати щорічну надбавку до доходів від експлуатації основних фондів (капіталу) R. Для k років вартість придбаного капіталу (I) буде дорівнювати:

I=

Rk R1 R2 . + + k 2 1 + r (1 + rn ) (1 + rn )

Відомо, що гроші, витрачені сьогодні, коштують більше, ніж через рік, два, три і т.д. через інфляцію, відсоток і ризик. Тому існує по4 няття «вартість грошей у часі». Для виміру поточної і майбутньої вартості використовується технічний прийом, названий дисконтуван4 ням. Він є процесом, зворотним нарахуванню складного відсотка. При нарахуванні складного відсотка майбутню вартість (FV) знаходять 108


шляхом множення поточної вартості (PV) на (1 + r) стільки разів, на скільки років робиться розрахунок:

FV = PV (1 + r ) . t

При дисконтуванні знаходять поточну вартість:

PV =

FV

(1 + r )

t

,

де (1 + r ) — дисконтний множник; r — ставка дисконту (відсоткова ставка). Рішення про інвестування приймається в тому випадку, якщо дис4 контована сума майбутніх доходів (PV) більше витрат на інвестування. Мета вивчення теми: 1. Знати природу капіталу і відсотка. 2. Уміти: 1) визначати номінальну і реальну ставку відсотка; 2) оцінювати майбутні доходи методом дисконтування. t

Тема 12. Загальна ринкова рівновага. Ефективність ринкової системи У попередніх темах були розглянуті різні аспекти ринкової еко4 номіки: поведінка споживача і діяльність фірми, ринки споживчих товарів і ринки факторів виробництва. При цьому в центрі уваги була часткова рівновага (partial equilibrium) — рівновага, що складається на окремому ринку. Однак у реальній дійсності ринки взаємозалежні, ціни одних економічних благ впливають на ціни інших. Тому окремий товар, вирваний з кон4 тексту взаємозв’язку, не може бути «дійсним товаром», що відпові4 дає своїй товарній природі. Предметом дослідження даної теми є загальна рівновага (general equilibrium) — рівновага, що виникає в результаті взаємодії всіх ринків, коли зміна попиту або пропозиції на одному ринку впливає на рівноважні ціни й обсяг продажу на всіх ринках. Тому задача даної теми — аналіз ринкової економіки як цілого, дослідження взаємодії і взаємозалежності її частин. У вирішенні задач тем цього модуля істотну допомогу дає форма4 лізація матеріалу шляхом створення структурно4логічних схем. 109


4.2. Структурно!логічні схеми за модулем 4 Умовні позначення економічних змінних, використовувані в схемах: • MRCL (marginal resource cost) — граничні витрати праці; • MRPL (marginal resource product) — гранична прибутковість праці; • DL (demand curve) — крива попиту на працю; • SL (supply curve) — крива пропозиції праці; • ТР — валовий продукт: TP = Q = f(L); • TR — валовий дохід фірми: TR = P ⋅ Q; • rL — ціна одиниці праці; • Р — ціна блага; • МРL — граничний продукт праці: MPL = (PL )′ ; • MR — граничний дохід: MR = TR ′ . У табл. 3 показано модифікацію умов максимізації прибутку фірми в залежності від її статусу. Таблиця 3 Умови максимізації прибутку в залежності від статусу фірми Умови максимізації прибутку P*MPL = rL MR*MPL = rL P*MPL = MRCL MR*MPL = MRCL

110

Статус фірми Ринок благ Ринок ресурсів Досконалий Досконалий конкурент конкурент Досконалий Монополіст конкурент Досконалий Монопсоніст конкурент Монополіст Монопсоніст


Ринок виробничих ресурсів •

Це

Специфічний ринок, де на відміну від ринків продукції з боку попиту виступають фірми, а з боку пропозиції – домогосподарства; Особливості

• • •

Попит на виробничі ресурси вторинний і визначається попитом на продукцію, що виробляеться за допомогою цих ресурсів. Чим вищий попит на продукцію, тим вищий попит на виробничі ресурси. Ціною праці виступає заробітна плата; капіталу – відсоток; землі – рента, а підприємницьких здібностей – прибуток Основні види Ринок виробничих ресурсів в умовах недосконалої конкуренції

Ринок виробничих ресурсів в умовах вільної (досконалої) конкуренції Особливості Ні покупець, ні продавець не можуть впливати на ціни ресурсів виробництва

Чи покупець, чи продавець можуть впливати на ціни ресурсів виробництва Монопсонія

Конкурентний ринок w

w

MRCL

MRCL

SL(MRCL) wc

SL(ARCL) wb wc

wc MRPL LС

b c

DL(MRPL) загальні витрати на працю

wc – рівноважна ціна праці – ставка зарплати LC – рівноважний рівень обсягу даного виду праці MRCL= MRPL= wc – умова максимізації прибутку на конкурентному ринку праці

L

MRCL>wc – граничні витрати на працю вищі за її ціну MRCL= MRPL – умова максимізації прибутку монопсонії

Рис. 80. Ринок виробничих ресурсів 111

Мікроекономіка в схемах Попит на ресурси

Це

Попит фірми на фактори, що визначається попитом споживачів на ринках готової продукції (вторинний або похідний) Фактори стійкого попиту • •

Ефективність виробничого ресурсу при виготовленні товару Ринкова ціна товару, виготовленого за допомогою виробничого ресурсу Основне правило попиту на працю

•

Урахування граничної дохідності (цінності граничного продукту, MRPL) і граничних витрат (MRCL) виробничого ресурсу MRPL – це

MRCL – це

Додаткова виручка, яка вини4 кає від продажу додаткової одиниці продукції, що вироб4 лена завдяки використанню додаткової одиниці праці: MRPL=MRL*MPL

Зміна видатків на ресурс внаслідок купівлі ще однієї одиниці ресурсу: MRCL=TRC/ (перша похідна від загальних витрат на працю)

Правило оптимального використання ресурсів

Прибуток будь4якої фірми буде максимізуватись за умови, що гранична доходність ресурсу буде дорівнювати граничним видаткам на ресурс або його ціні MRP Графічна MRС бмодель MRP Р

w

MRC

wc

D=MRPL LC

L

Рис. 81. Попит фірми на ресурси в умовах досконалої конкуренції 112

Модуль 3. Ринки факторів виробництва Зміна обсягу праці Основа

Зміна ціни ресурсу за незмінності інших умов Результат Рух уздовж кривої попиту на працю

Зміна попиту на працю Основа • • •

Зміна попиту на продукт, що випускає фірма Зміна цін і обсягів пропонованих ресурсів4замінників, а також комплементарних ресурсів Технологічні зміни, що впливають на граничний продукт ресурсу Результат Зсув всієї кривої попиту на працю: D1 → D0 → D2

w D1

D0

D2

MRC

L1

L0

L2

L

Рис. 82. Зміна обсягу праці і динаміка попиту на працю 113

Мікроекономіка в схемах Ринок благ конкуренція

монополія W

W

VMPL

конкуренція

E

WE

MRCL=SL

WE= =MRPL= = VMPL

Em

EC MRCL=SL

VMPL

MRPL

LE

W VMPL

MRCL

E

WE

E1

SL=ARCL

VMPL = MRPL = MRCL >WE MRCL – граничні ресурсні витрати:

L

MRCL

MRPL

E

WE

E1

L

SL=ARCL

VMPL

MRPL

VMPL=MRPL LE

LC

VMPL > MRPL = MRCL = WE

W

VMPL= =MRPL=

LE

L

VMPL = MRPL = MRCL = WE

монопсонія

Ринок факторів виробництва (праці)

VMPL=MRPL

LE

L

VMPL > MRPL = MRCL >WE MRCL = TRCL

TRCL – валові ресурсні витрати: TRCL = W ⋅ L VMPL – цінність (вартість) граничного продукту праці: VMPL = MPL ⋅ Px MRPL – гранична прибутковість праці: SL – пропозиція праці:

MRPL = MPL ⋅ MR L=f(W)

MPL – граничний продукт праці:

MPL = TP′

Рис. 83. Використання змінного фактора (L) і його ціна в залежності від типу ринків благ і факторів виробництва 114

Модуль 3. Ринки факторів виробництва Монопсонія

Характеристика

Монопсонія – ситуація, протилежна монополії: на ринку присутній єдиний покупець фактору виробництва. Вона виникає на ринку праці, коли великому числу неорганізованих робітників, що пропонують працю, протистоїть єдиний покупець у вигляді фірми чи союзу підприємців Особливість Фірма виступає головним (фактично єдиним) покупцем на місцевому ринку праці, а тому має можливості впливати на рівень заробітної плати Шляхи досягнення Скорочення числа найманих працівників

Наслідок

Зарплата робітників знижується нижче рівноважного рівня Модель монопсонії

w

MRCL

рівновага при монопсонії SL=AC

wm

рівновага при досконалій конкуренції DL=MRPL

wc збільшення прибутку монопсонії Lm

LC

В умовах монопсонії MRPL= MRCL. Це значить, що при скороченні робітників від LC до Lm монопсонія знизить заробітну плату з wc до wm. Таким чином, монопсонічна влада сприяє зниженню і масштабів зайнятосі, і рівня зарплати і в той же час збільшує прибуток монопсонії на величину, що дорівнює площині заштрихованого прямокутника

Рис. 84. Монопсонія на ринку праці 115


Заробітна плата Це Ціна використання праці основні види Номінальна зарплата

Реальна зарплата

Сума грошей, що її отримав найманий робітник за працю

Кількість товарів та послуг, які можна купити за номінальну зарплату

Зарплата як рівноважна ціна праці в умовах досконалої конкуренції

Фірма

Галузевий ринок

w

w

S L = ∑ (mrc)i

DL=mrp E

E

w SL=mrc

LC

DL = MRP = ∑ (mrp)i

L

LC

L

сукупні витрати w w1

SL1

w0 w2

SL0 SL2 DL=mrpL l1 l0

Зміна зарплати обумовлює об4 сяг попиту на працю: • якщо зарплата зросте з w0 до w1, то кількість найнятих ро4 бітників скоротиться з l0 до l1; • якщо зарплата зросте з w0 до w2, то кількість найнятих ро4 бітників збільшиться з l0 до l2.

l2

Рис. 85. Заробітна плата і її форми 116

Модуль 3. Ринки факторів виробництва КАПІТАЛ • • • •

Це

Все, що придатне приносити дохід Ресурс довготривалого використання, що був створений з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг (благ) Ресурс, вкладений у підприємство, працююче джерело доходу у вигляді засобів виробництва (фізичний капітал) Грошові кошти, за допомогою яких придбавається фізичний капітал Основні форми

Фізичний (матеріально4речовий) капітал

Навички, вміння, спеціальні знання, що необхідні у ви4 робництві товарів

Людський капітал

Обладнання, споруди виробничого призначення, запаси матеріалів – виробничий ресурс тривалого користування, тобто будь4які створені блага, що використовуються у виробництві інших благ •

Основний капітал, куди відносяться реальні активи тривалого користування – облад4 нання, споруди виробничого призначення характеристика

•

Служить на протязі декількох років, потребує заміни (відшкодування) по мірі фізичного зносу або техніко4економіч4 ного старіння; його вартість включається у витрати виробництва частинами (амортизаційні відрахування)

•

•

Розподіляється на

Обротний капітал, що ви4 користовується для кож4 ного циклу виробництва: сировина, праця та інші допоміжні матеріали

Повністю споживається про4 тягом одного циклу вироб4 ництва, і його вартість вклю4 чається у витрати виробниц4 тва повністю

Особливості аналізу •

Фактор часу (порівняння минулого з сучасним і навпаки) набуває першо4 рядного значення • Сьогоднішня цінність капіталу залежить від того, що капітал може від4 творити в майбутньому • Потік майбутнього доходу повинен стимулювати створення сьогодніш4 нього запасу • Капітал, що позичається на певний час, повинний повернутися з приростом – відсотком на капітал Відсоток – сума грошей, яку повинен сплатити позичальник за можливість тимчасового використання чужих грошей

Рис. 86. Капітал і відсоток на капітал 117


ІНВЕСТУВАННЯ • •

Це

Процес створення або поповнення капіталу Довгострокове вкладання державного чи приватного капіталу з метою отримання доходу Розрізняють валові інвестиції • • •

Загальні капіталовкладення в основний капітал на протязі певного періоду часу, наприклад року Загальне збільшення запасу капіталу Притік нового капіталу в поточному році Включають

•

Інвестиції на реновацію – економіч4 ний процес відшкодування за ра4 хунок амортизаційного фонду ма4 шин, устаткування новими основними засобами, або відшкодування – це процес заміни основного капіталу

•

Чисті інвестиції – це валові інвестиції за вирахуванням коштів, що ідуть на аморти4 зацію: Чисті інвестиції = Валові інвестиції – Відшкодування

Ефективність інвестування визначається поняттям чистої дисконтованої (сучасної) цінності (Net Present Value – NPV)

PV1 PV2 PVn + + ... + −I, 1 + i (1 + i)2 (1 + i)n де I – інвестиції; РV – прибуток i4того року; r – норма дисконту (ставка процента) NPV =

Висновок Необхідно інвестувати тільки у випадку, коли очікувані доходи будуть вищі за витрати, пов’язані з інвестуванням, тобто величина чистої дисконтованої цінності повинна бути позитивна: NPV > 0

Рис. 87. Інвестиції 118

Модуль 3. Ринки факторів виробництва РІВНОВАГА

Розрізняють

Загальну рівновагу (general equilibrium) – це Часткову рівновагу (partial стан рівноваги, за якого у всій економічній equilibrium) – рівновага на ізольо4 системі, на всіх ринках встановлюються ціни ваному ринку певного товару рівноваги, за якими загальний обсяг спо4 живання кожного блага дорівнює обсягу його - Система взаємопов’яза4 виробництв. Загальна рівновага відображає них цін забезпечує одночас4 ефект зворотного зв’язку но рівність попиту і пропо4 зиції на всіх ринках. Етапи аналізу - Це такий стан економіки, коли всі ринки одночасно • Первинні зміни знаходяться у стані рівноваги, • Ринки товарів4субститутів (чай – а кожний суб’єкт максимізує кава) свою цільову функцію • Ринки товарів4комплементів (авто – бензин) досягається тоді, коли неможли4 • Ефект зворотного зв’язку во перебудувати використання наявних ресурсів так, щоб збіль4 – Ефект зворотного зв’язку – це шити випуск одного товару без наслідки зміни цін і обсягів благ на зменшення випуску іншого ізольованому ринку певного товару у (Парето4ефективність) відповідь на зміну цін на взаємопо4 в’язаних з ним ринках Інструмент аналізу – діаграма (ящик, коробка) Еджворта Ефективними варі4 антами розподілу ресурсів будуть такі LBC 0B їх комбінації, які відповідають точкам KA дотику двох сегмен4 25 тів ізоквант. 35 Через усі точки до4 KCBC тику ізоквант мож4 KAC D на провести криву, 30 яка називається кри: вою ефективності 20 лінія виробничих можливостей використання ресур: сів (ефективності ви: 0 LA LAC KB робництва) – лінія виробничих можли4 Парето4ефективність у виробництві востей

Рис. 88. Загальна рівновага й економічна ефективність 119


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Й ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАВДАНЬ Модуль 1. Основи теорії ринкової економіки При вирішенні завдань за темою 3 («Попит та пропозиція, їх вза4 ємодія») зазвичай використаються такі прийоми. • Для знаходження рівноважної ціни (Ре) обсяг попиту (Qd) при4 рівнюється до обсягу пропозиції (Qs = Qd). Щоб знайти рівно4 важний обсяг продажу (Qe), необхідно знайдене значення Pe підставити у кожну з функцій. • Якщо дано фіксовану ціну (Р), то можна визначити обсяги не4 задоволеного попиту (Q) або надлишку пропозиції. Для цього потрібно фіксовану ціну підставити у відповідні функції, а потім підрахувати різницю між Qd й Qs: ( Δ Q = Qd — Qs). • При введенні податку Т, що сплачується покупцем, ціна про4 давця буде дорівнювати: P − = P+ — T. У цьому випадку ціна покупця перевищує ціну продавця на величину податку. Якщо виробник (продавець) одержує дотацію V, то ціна продав4 ця стає: P+= P − + V. Тоді ціна покупця P— менше ціни продавця на величину дотації. Значення P+ і P − знаходять стандартним прийомом їхньої підста4 новки у відповідну функцію. • Розрахунок коефіцієнтів прямої Ed або перехресної Edxy елас4 тичності попиту за ціною можна зробити за допомогою першої похідної, використовуючи такі вирази:

Ed =

dQ x Py dQ P ; Ed xy = . dP Q dPy Q x

Знайдені коефіцієнти характеризують еластичність у точці. • Для виміру еластичності між двома точками застосовується ду4 гова еластичність із використанням показників середньої ціни ( P ) і середнього обсягу ( Q ):

Ed = 120

ΔQ ΔP ΔQ P ÷ = ⋅ . ΔP Q P Q

Методичні вказівки і приклади розв’язання задач

Завдання 1 Попит та пропозиція на ринку описуються рівняннями: Qd = 100 — 2P, Qs = –20 + 2P. Визначити: 1) еластичну й нееластичну ділянки попиту; 2) параметри рівноваги на ринку у випадку, якщо введено пода4 ток на товар у розмірі 5 од. за штуку (аналітично й графічно); 3) які втрати суспільства від введення податку? 4) які втрати споживача? виробника? 5) якщо після введення податку уряд установить ціну: а) P1 = 40; б) P2 = 20, то яка буде ситуація на ринку? Розв’язання 1) Визначення еластичної і нееластичної ділянки попиту. • Умова рівноваги: Qd = Qs; 100 — 2Р = –20 + 2Р

Pe = 30 ⎫ ⎬ параметри рівноваги до введення податку. Qe = 40 ⎭ • Коефіцієнт цінової еластичності:

Ed = −

dQ P 100 − 2P 2P . = 2: = 100 − 2P dP Q P

• Еластична ділянка попиту визначається умовою Ed > 1

2P > 1 , Р > 25. 100 − 2P При Р > 25 — еластична ділянка попиту; При Р < 25 — нееластична ділянка попиту. 2) Визначення параметрів рівноваги на ринку у випадку, якщо введено податок на товар у розмірі 5 од. за штуку (аналітично й гра4 фічно). а) Якщо уведено податок, то крива S зрушується нагору на 5 од. по осі ціни Р. При цьому Р+ = Р— + Т. Нові рівняння пропозиції та попиту:

121


Qs1 = −20 + 2P − = −20 + 2 (P + − 5)⎫ ⎬ =〉 100 — 2Р+ = –30 + 2Р+; Qd 1 = 100 − 2P + ⎭ Р+ = 32,5 — ціна нової рівноваги (ціна покупця).

Qe1 = 35 ⎫ ⎬ нові параметри рівноваги. Pe1 = 32,5⎭ б) Ціна продавця: P— = P+ — T = 32,5 — 5 = 27,5. в) Графічне розв’язання (див. рис. 89).

P 40

надлишок

S1

D

T

Pe1=32,5

S

P=30

втрати суспільства

–

P =27,5 20_ дефіцит 10_ Qe1=35 20

Qe=40 40

60

80

Рис. 89. Графічне розв’язання задачі 1

3) Втрати покупця: за одиницю товару: Р+ — Ре = 32,5 — 30 = 2,5; за весь обсяг Qe1: 2,5 × 3,5 = 87,5. 4) Втрати продавця: 122

100

Q


за одиницю товару: Ре — Р = 30 — 27,5 = 2,5; за весь товар: 2,5 × 35 = 87,5. 5) Втрати суспільства від введення податку: 0,5 × Т × (Qe1 — Qe) = 0,5 × 5 × (40 — 35) = 12,5. 6) Якщо після введення податку уряд установить ціну а) P1=40, (що перевищує рівноважну), то ситуація на ринку визначається співвідношенням попиту і пропозиції. а) Обсяг попиту: Qd = 100 — 2P = 100 — 80 = 20, Qd = 20; б) Обсяг пропозиції: Qs = –20 + 2 (40 — 5) = 50, Qs = 50. Якщо Qs>Qd, то на ринку надлишок пропозиції:

Δ Q = 50 — 20 = 30. 7) Якщо після введення податку уряд установить ціну б) P1 = 20, що нижче рівноважної, то Qd = 100 — 2P = 60; Qs = –20 + 30 = 10. Якщо Qd > Qs, то на ринку дефіцит попиту Δ Q = 60 — 10 = 50. Модуль 2. Корисність і попит, витрати й пропозиція Завдання 2 Настя вирішила присвятити день домашньому господарству. Вона витрачає на прання блузки 15 хв., а на миття вікна — 45 хв. а) Намалюйте лінію виробничих можливостей Насті в рамках 64 годинного робочого дня. б) Нові кошти дозволяють Насті вимити вікно за 30 хв. Як змі4 ниться лінія виробничих можливостей? в) Якщо Настя вимила з новими засобами 8 вікон, то скільки вона випере при цьому блузок? г) Якщо потрібно помити 10 вікон, то якою кількістю блузок доведеться пожертвувати? 123

Мікроекономіка в схемах Блузки

24_ 20_ 16_ 12_

ЛВМ2

8_

ЛВМ1

4_ Вікна

4

8

12

16

20

Рис. 90. Графік лінії виробничих можливостей (ЛВМ)

Розв’язання 1) Якщо Настя буде тільки прати, то кількість блузок, випраних за 6 годин, визначиться так:

6 × 60 = 24 блузки. 15 2) Якщо Настя буде тільки мити вікна, то кількість вимитих вікон: 6 × 60 = 8 вікон. 45 3) Нові кошти дозволяють Насті вимити вікно за 30 хв., тобто: 6 × 60 = 12 вікон (див. ЛВМ2 рис. 90). 30 • ЛВМ1 повернеться проти вартової стрілки до положення ЛВМ2. 4) Якщо Настя вимила з новими засобами 8 вікон, то за 60× 6 = 360 хв. робочого часу оптимальний розподіл часу буде таким: 360 = 8 × 30 + Х × 15, Х = 8. Тетяна випере 8 блузок (точка А рис. 90). 5) Якщо потрібно помити 10 вікон, то • Час на миття 10 вікон: 30 × 10 = 300 хв. • Кількість вимитих вікон

124


• Кількість блузок

360 − 300 = 4. 15 • 8 — 4 = 4 блузками доведеться пожертвувати для збільшення вимитих вікон на 2 одиниці (точка В рис. 90). Завдання 3 Гранична корисність масла для француза залежить від його кількості: MUм = 40 — 5Qм. Гранична корисність хліба дорівнює MUх = 20 — 3Qх. Ціна кілограма масла дорівнює 5 франкам, ціна батона хліба — 1 франк. Сукупний дохід споживача становить 20 франків у тиждень. Яку кількість хліба й масла споживає француз? Розв’язання 1) У стані рівноваги відносини граничних корисностей дорівню4 ють відношенню цін товарів:

MU m Pm . = MU x Px 2) Вибір споживача визначений бюджетним обмеженням: Рм × Qм + РхQх = I. Тому:

⎧ 40 − 5Q м 5 = 8 − Q м = 20 − 3Q x ⎪ Q м = 3 кг ⎫ раціональне ⎨ 20 − 3Q x 1 ⇒ ⇒ ⎬ Q x = 20 − 5Q м Q x = 5 бат.⎭ споживання ⎪5Q + Q = 20 x ⎩ м Завдання 4 Тижневий дохід споживача становить 40 грн і він витрачає його на хліб і молоко. а) За умови, що ціна 1 буханки хліба 4 грн, а ціна 1 пакета моло4 ка — 10 грн, напишіть рівняння бюджетної лінії. б) Як змінилося б рівняння бюджетної лінії, якби дохід зменшився до 20 грн? в) Накресліть бюджетні лінії. 125


г) Визначте граничну корисність хліба й молока (в ютилях), якщо гранична корисність грошей λ = 0,5. Розв’язання 1) Рівняння бюджетної лінії I = РхХ + РуY,

Y =

I PX − X. PY PY

2) I = 40 грн ⇒ Y = 40/10 — 4/10 X; Y = 4 — 0,4Х — рівняння бюджетної лінії БЛ1. 3) I = 20 грн, Y = 2 — 0,4Х — рівняння бюджетної лінії БЛ2. 4) Бюджетні лінії (рис. 91).

4_

Для побудови бюджетних ліній: БЛ1: якщо Х = 0, то Y = 4; Y = 0, то Х = 10; БЛ2: якщо Х = 0, то Y = 2; Y = 0, то Х = 5

3_ 2_

БЛ1

1_

БЛ2 2

4

6

8

10

Рис. 91. Графік бюджетних ліній БЛ1 і БЛ2

5) Гранична корисність грошей:

λ=

MU ⇒ MU = λ P P

MUхліба = Px λ = 4 × 0,5 = 2 (ютил); MUмолока = Py = 100,5 = 5 (ютил). Завдання 5 Оптимальний набір споживача становить 6 од. блага Х1 і 8 од. блага Х2. Визначіть ціни споживаних благ, якщо відомо, що дохід споживача дорівнює 540 грн. Функція корисності має вигляд: 1) U ( x1 , x 2 ) = 126

x1 x 2 ;

1 2

3 2

2) U ( x1 , x 2 ) = x x .


Розв’язання Оптимальний набір споживача визначається за правилом часток:

X1 =

a I aI × ⇒ P1 = ; a+d P1 X1 (a + b)

X2 =

b I bI . × ⇒ P2 = a + b P2 X 2 (a + b)

1) U ( x1 , x 2 ) =

x1 x 2 ; a = b = 0,5; I = 540 — за умовою задачі; 0,5 × 540 6 × 1 = 45 грн; 6 ×1 P2 = 39,75 грн. P1 =

Перевірка: I = P1X1 + P2X2; I = 45 × 6 + 39,758 = 540 грн. 1

3

2) U ( x1 , x 2 ) = x 2 x 2 ; a = 0,5; b = 1,5; = 540 — за умовою задачі;

0,5 × 540 = 22,5 грн; 2×6 P2 = 50,625 грн.

P1 =

Перевірка: I = P1X1 + P2X2; I = 22,5 × 6 + 50,625 × 8 = 540 грн. Завдання 6 У короткостроковому періоді фірма може змінювати використан4 ня трудових ресурсів (L), але не може вплинути на величину вико4 ристовуваного капіталу (K=const). У табл. 4 показано, як змінюється випуск продукції (TP) внаслідок зміни обсягів праці (L). а) Визначити граничний продукт праці (MPL) і середній продукт праці (APL). б) Побудуйте криві MPL і APL, TP. в) Визначити оптимальний рівень використання праці. 127


Таблиця 4 L, люд./нед. 0 1 2 3 4 5 6

Виробнича функція фірми TP MPL од./нед. од./люд. 0 – 35 35 = 35 – 0 80 45 = 80 – 35 122 42 = 122 – 80 156 34 = 156 – 122 177 21 = 177 – 156 180 3 = 180 – 177

APL од./люд. – 35 40 40,6 39 35,4 30

Розв’язання 1) Граничний продукт праці — це кількість додаткового продук4 ту Δ TP, отримана при використанні додаткової одиниці змінного ре4 сурсу: MP =

ΔTP 35 − 0 . Наприклад, MP1 = = 35 од./люд. ΔL 1 TР TР

B

А

L AР MР А B AР

MР Q1

Q2

L

Рис. 92. Криві MPL і APL, TP 128


2) Середній продукт праці — це відношення загального продукту до кількості використаного у виробництві змінного фактора — праці, тобто

TP 177 . Наприклад, AP4 = = 35,4 од./люд. L 5 3) Оптимальне використання змінного фактора (праці) відбу4 вається на відрізку AB. Тут MPL, досягши свого максимуму, починає убувати, а APL ще зростає. Саме на цьому відрізку на кожну додатко4 ву одиницю праці (L) виробник одержує найбільший приріст загаль4 ного продукту (TP). Графічну ілюстрацію див. на рис. 92. продуктивність праці: AP =

Завдання 7 Фермерське господарство вирощує картоплю. Динаміка AVC на4 ведена в табл. 5. Постійні витрати TFC = 40 од. Розрахувати TC, TVC, ATC, AFC, AVC, MC. Побудувати графіки. При якому обсягу випуску АТС будуть мінімальні? Таблиця 5 Витрати фірми Q1 AVC TVC TC ATC AFC MC 0 – 0 40 – – – 1 40 40 80 80 40 40 2 40 80 120 60 20 40 3 46.6 140 180 60 13,3 60· 4 55 220 260 65 10 80 5 72 360 400 80 8 140 6 86.6 520 560 93,3 6,6 160 Розв’язання 1. Розрахунок необхідних величин проводиться за формулами: — загальні змінні витрати: TVC = AVC ⋅ Q; — загальні витрати: TC = TFC + TVC; — середні загальні витрати: ATC = TC/Q; — середні постійні витрати: AFC = TFC/Q; — граничні витрати: MR = TCn — RCn–1. Дані розрахунку занесені до табл. 5. З отриманих результатів видно, що min ATC = 60 од. при Q = 3 шт. 2. Графічне розв’язання див на рис. 93. 129

Мікроекономіка в схемах АТС АVС АFC МС

МC

ATC TC TVC TFC

TC

AVC TVC

А

AFC

TFC Q

Q Q=3т

Рис. 93. Графіки витрат

З аналізу динаміки МС і АТС видно, що лінія МС перетинає АТС у точці А, тобто в цій точці МС = АТС, що відповідає min ATC = 60 од. і Q = 3 т. Завдання 8 У галузі є дві фірми. Функції витрат для фірм мають вигляд:

1 2 1 q і TC2 = q 2 . 8 2 Функція попиту на ринку задана рівнянням:

TC1 =

Pd = 25 −

4 q. 5

Якими будуть параметри рівноваги для галузі в цілому? Яким буде випуск для кожної фірми? Розв’язання 1) Граничні витрати фірми:

MC1 = TC1 = 130

1 1 1 2(q 2 −1 ) = q ; MC1 = q ; 8 4 4


1 MC2 = TC2 = 2q = q ; MC2 = q . 2 2) Середні витрати фірм: ATC =

ATC1 =

TC . Q

1 1 q і ATC2 = q . 8 2

Порівнюючи середні й граничні витрати, видно, що МС при будь4 якому рівні випуску більше середніх витрат. Це значить, що лінія МС буде лінією пропозиції для кожної фірми, тобто МС = Р. 3) Рівняння пропозиції кожної фірми має вигляд: q1 = 4MC1 і q2 = MC2. 4) Пропозиція галузі дорівнює сумі пропозицій фірм. Варто пам’я4 тати, що Р = МС.

1 qSг = q1 + q2 = 4Ps + Ps = 5Ps або Ps = qSг . 5 5) Умова рівноваги галузі: Qd = Qs або Pd = Ps. Функція попиту задана в умові завдання:

4 4 1 Pd = 25 − q ⇒ 25 − q = q 5 5 5 1 Ps = q 5

q = 25⎫ ⎬ параметри рівноваги галузі. p=5 ⎭

6) Випуск продукції галузі забезпечують 2 фірми: q1 + q2 = 25, P = 5; q1 = 4MC1 = 4P = 20, q1 = 20 — випуск 14ої фірми; q2 = MC2 = P = 5, q2 = 5 — випуск 24ої фірми. Завдання 9 Функція загальних витрат підприємства має вигляд: TC = 30 + + 5Q + Q2. Визначити TFC, TVC, MC, ATC, AFC, AVC при Q = 10. У якому періоді працює фірма? 131


Розв’язання 1) Фірма працює в короткостроковому періоді, тому що при Q = 0 ТС = 30 = TFC, тобто мають місце постійні витрати. 2) TVC = TC — TFC, TVC = 5Q + Q2 = 5 ⋅ 10 + 100 = 150 од. TVC = 150 од. — сукупні змінні витрати. 3) МС = ТС ′ = 5 + 2Q = 5 + 2 ⋅ 10 = 25 од. МС = 25 од. — граничні витрати. 4) ATC = TС/Q = 30/Q + 5 + Q = 30/10 + 5 + 10 = 18 ATC =18 од. — середні сукупні витрати. 5) AFC = TFC/Q = 30/10 = 3 од. AFC = 3 од. — середні постійні витрати. 6) AVC = TVC/Q = 5 + Q = 15 од. AVC = 15 од. — середні змінні витрати. Завдання 10 Припустимо, що власник фірми, який має виробничі приміщен4 ня й необхідне устаткування, вирішив організувати виробництво взуття. Калькуляція витрат подана в табл. 6. Таблиця 6 Калькуляція витрат фірми Найменування витрат грн 1. Сировина й матеріали 2000 2. Паливо й електроенергія 500 3. Заробітна плата 3000 4. Амортизація устаткування 800 Дохід фірми від зробленого взуття складе 7000 грн. Якщо вироб4 ництво не організовувати, то можна було б: — здати в оренду приміщення з орендною платою 1200 грн; — здати в оренду устаткування з орендною платою 200 грн. Крім того, сам власник підприємства міг би знайти собі роботу в сусідній фірмі з окладом 900 грн. Визначити бухгалтерський і економічний прибуток. Розв’язання 1) Бухгалтерські витрати розраховуються на підставі калькуляції витрат і складуть: 2000 + 500 + 3000 + 800 = 6300 грн. 132


2) Бухгалтерський прибуток = Дохід — Бухгалтерські витрати Пб = 7000 — 6300 = 700 грн. 3) Економічні витрати = Бухгалтерські витрати + неявні витрати. Неявні витрати — це недоотриманий дохід від альтернативного ви4 користання власних ресурсів. У цьому випадку це орендна плата за приміщення й устаткування, а так само можливий дохід власника фірми: 1200 + 200 + 900 = 2300 грн. Економічні витрати: 6300 + 2300 = 8600 грн. 4) Економічний прибуток = Дохід — Економічні витрати Пек. = 7000 — 8600 = –1600 грн. Таким чином, те, що здавалось прибутком, перетворилося у збит4 ки. У цьому випадку власникові фірми вигідніше здати приміщення й устаткування в оренду, покласти гроші в банк під відсотки й знай4 ти собі іншу роботу. Завдання 11 1 Виробнича функція фірми описується рівнянням: Q = (2 XY ) 2 . Ціна одиниці фактора Х — 4 грн, фактора Y — 5 грн. Визначите скільки одиниць Х и Y повинна щодня використати фірма при загальних витратах 150 грн у день для максимізації ви4 пуску. Розв’язання а) Визначити оптимальний обсяг споживаних ресурсів можна за правилом часток:

X=

1 a C b c ; де a = b = (за умовою); ; Y= 2 a + b Px a + b Py

0.5 150 0,5 150 = 18,5; Y = = 15 . 0,5 + 0,5 4 0,5 + 0,5 5 X = 18,75; Y = 15 — оптимальний обсяг використання ресурсів; б) Максимальний обсяг випуску: Q = (2XY)1/2.

X=

Q = (2 × 18,7515)1/2 = 33,54 од. 133


Завдання 12 Виробнича функція має вигляд: Q = 5LK. Ціна одиниці праці PL = 150 грн, ціна одиниці капіталу PK = 100 грн. Загальні витрати фірми становлять ТС = 10960 грн. Випуск дорівнює 1000 од. Визначити, при якому співвідношенні праці й капіталу фірма мінімізує витрати. Розв’язання 1 а) Умова рівноваги виробника визначається величиною гранич4 ної норми технологічного заміщення:

MRTS LK =

PL MPL , = PK MPK

тобто відношення цін на ресурси дорівнює відношенню граничних продуктів цих ресурсів:

PL MPL 150 = = = 0,15 , MRTSLK = 0,15. PK MPK 1000 б) Граничний продукт праці є похідною, взятою від виробничої функції з праці: MRTS LK =

MPL =

∂Q = 5K ; MPL = 5K. ∂L

в) Граничний продукт капіталу визначається аналогічно:

MPK =

∂Q = 5L(K )′ = 5LK 1−1 = 5LK 0 = 5L , MPK = 5L. ∂K

г) Визначення співвідношення між L і K, використовуючи зна4 чення MRTSLK:

MRTS LK =

MPL 5K = = 0,15 , К = 0,15L. MPK 5L

д) При обсягу випуску Q = 1000 виробнича функція має вигляд: 5LK = 1000; 5L × 0,15L = 1000; 0,75L2 = 1000, L = 36,51. Використовуючи залежність K = 0,15L, одержуємо: К = 5,48. Такий спосіб розв’язання дозволяє простежити економічний зміст процесу аналізу рівноваги виробника. 134


Розв’язання 2 Цей спосіб розв’язання заснований на використанні правила ча4 сток і дозволяє зменшити обсяг математичних обчислень. а) правило часток застосовується при аналізі виробничих функцій типу Кобба–Дугласа, до якої й відноситься задана функція. Умова рівноваги виробника з використанням методу часток:

L=

a C 1 10960 = = 36,51; a + b PL 1 + 1 150

K=

b C 1 10960 = = 5, 48 ; a + b PK 1 + 1 1000

L = 36,51; K = 5,48. Очевидно, що результати, отримані двома різними способами, збігаються. Завдання 13 На рис. 94 надана карта ізоквант із первісною ізокостою AB і новою ізокостою АС. Фірма має намір максимізувати прибуток і направляє 500 грн на купівлю ресурсів. К, ед. cC

d

I3 (Q=600)

c

I2 (Q=400)

b

I1 (Q=250)

B a

I0 (Q=100) A L, ед.

Рис. 94. Карта ізоквант 135


Відповідайте на питання: а) Яка первісна ціна капіталу? Якщо L = 0, то всі гроші будуть витрачені на капітал: 500 = PK ⋅ QK, QK = 50 од. (із графіка ізокости АВ), РК = 500/50 = 10 грн. — первісна ціна капіталу. б) Яка первісна ціна праці? Якщо ДО = 0, то 500 = PL ⋅ QL, QL = 100 од. (із графіка ізокости АВ), PL = 500/100 = 5 грн. в) Яка нова ціна капіталу? Положення нової ізокости свідчить про зменшення ціни капіта4 лу. При L = 0; QK = 1000 од., значить 500 = PK ⋅ 100; PK = 5 грн (див. рис. 94). Ціна праці не змінилася: PL = 5 грн. г) У якій точці спочатку фірма перебуває в стані рівноваги? Гривня, витрачена на L і K, приносить однаковий дохід. Це виз4 начається точкою (а) (рис. 94) дотику ізокости АВ до ізокванти I0 (Q = 100). Правило мінімізації витрат:

MPL MPK = PL PK

або

MPL PL = . MPK PK

д) Яка нова точка рівноваги фірми? Точка (b) (рис. 94), у якій нова ізокоста АС є дотичною до ізо4 кванти I1 (Q = 250). е) Напишіть рівняння для ізокости АВ і АС. • Ізокоста АВ: Маючи бюджетом 500 грн виробник може купити 50 од. праці й 25 од. капіталу. Рівняння ізокости АВ: 500 = 5L + 10К або К = 50 — 0,5L. • Ізокоста АС: Нові ціни PK = PL = 5 грн. Рівняння ізокости АС: 500 = 5L + 5K або K = 100 — L. є) Яке співвідношення мають параметри MPK і MPL у точці (b) (рис. 94)? У точці (а) (рис. 94)? За правилом мінімізації витрат співвідношення MPK/MPL нази4 вається граничною нормою технічного заміщення: 136


MRTS LK =

MPL PK = =1, MPK PL

тому що в цій точці PL = PK = 1. Для точки (в) MPK = MPL. У точці (а):

MRTS LK =

MPL PK 10 = = = 2, MPK PL 5

тому MPK = 2MPL. ж) Чи може фірма перебувати в точці (с) (рис. 94)? Фірма не може перебувати в точці (с) (рис. 94), тому що вона не має у своєму розпорядженні достатнього обсягу коштів. Досягти цієї точки можна при зменшенні цін на L і К або при збільшенні обсягу коштів, що направляються на придбання ресурсів. Це дозволить ізо4 кості переміститися нагору до точки дотику з ізоквантою I2 (Q = 400).

Модуль 3. Моделі ринку продуктів Для визначення оптимального обсягу виробництва для різних типів ринку існує загальне правило або загальна умова максимізації прибутку: прибуток максимізується на обсязі, для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам: MR = MC. У такому випадку прибуток фірми π = TR — TC максимальний. Завдання 14 У таблиці 7 надані дані про витрати й доходи конкурентної фірми (L — змінний ресурс, W — ціна змінного ресурсу). а) Заповніть таблицю 7. б) При якому обсягу випуску фірма максимізує прибуток або мінімізує витрати? в) Визначити оптимальний випуск графічно, використовуючи: 1) валовий підхід; 2) граничний підхід. 137


Розв’язання: а) Ціна змінного ресурсу W і ціна одиниці продукції незмінні при будь4якому обсягу випуску, тому що фірма оперує на конкурентно4 му ринку. Валовий дохід TR = P ⋅ Q. Середній дохід AR = TR/Q, Граничний дохід

MR = ΔTR/ΔQ . AR = MR = P, тому що ринок конкурентний. Загальні змінні витрати AVC = W ⋅ L. Валові змінні витрати TVC = AVC ⋅ Q. Валові витрати TC = TFC + TVC. Постійні витрати TFC = 150 — однакові для будь4якого обсягу випуску. Середні змінні витрати AVC = TVC/Q. Середні постійні витрати AFC = TFC/Q. Граничні витрати

MC =

TC n − TC n−1 ΔTC . = Q vi − Q n−1 ΔQ

Прибуток фірми

π = TR — TC. Розраховані дані занесені в табл. 7. б) Розрахована величина прибутку має негативне значення при будь4якому випуску. Це означає, що фірма мінімізує витрати між Q = 110 і Q = 120 од. в) Для графічного визначення оптимального випуску при вало4 вому підході варто зобразити графіки TR і ТС (рис. 95), а потім виз4 138


Таблиця 7 Параметри діяльності фірми L Q одиниць 0 0 1 5 2 15 3 30 4 50 5 75 6 95 7 110 8 120 9 125 10 125

W P TR AR MR 20 20 20 20 20 20 20 20 20 20 20

2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2

0 – 10 12 30 12 60 2 100 2 150 2 190 2 220 2 240 2 250 2 250 2

– 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2

TC TFC TVC грн 150 150 0 170 150 20 190 150 40 210 150 60 230 150 80 250 150 100 270 150 120 290 150 140 310 150 160 330 150 180 350 150 200

ATC AVC AFC MC – – 34 4 12,66 2,66 7 2,00 4,6 1,6 3,33 1,33 2,84 1,26 2,63 1,27 2,58 1,33 2,64 1,44 2,80 1,6

– 30 10 5 3 2 1,58 1,36 1,25 1,2 1,2

– 4 2 1,33 1 0,8 1 1,33 2 4 4

П –150 –160 –160 –150 –130 –100 –80 –70 –70 –80 –100

начити випуск, при якому прибуток набуває максимального значен4 ня (у нашому випадку це мінімальні збитки). Граничний підхід вимагає зображення графіків AVC, ATC, MC і MR (рис. 95). Умова рівноваги P = MR = MC дотримується при об4 сягу випуску Q = 120 од. За правилом MC = MR = P визначається оптимальний випуск. Умова рівноваги: π = TR — TC → max. г) Криві витрат і доходу (рис. 95). При будь4якому обсягу випуску (Q) лінія ТС розташована вище лінії TR. Мінімальна відстань між ними при Q1 = 110 од. і Q2 = 120 од., що відповідає обсягу випуску при мінімізації витрат. Збиток набу4 ває мінімального значення. Умова рівноваги P = MR = MC дотримується при обсягу випуску Q = 120 од. Обидва підходи (валовий і граничний) дали однаковий результат: Qопт = 120 од., при цьому збитки мінімальні π = 240 — 310= –70 од. 139

Мікроекономіка в схемах Валовий підхід

Граничний підхід

ТС TR TC max π TR

MС ATC AVC MR MC

ATC MR=P AVC

Q1

Q2

Q

Qопт

Q

Рис. 95. Графіки витрат фірми

Завдання 15 Фірма перебуває в умовах досконалої конкуренції. Функція її загальних витрат має вигляд: TC = 0,2Q2 + 20Q + 10. Який обсяг вибере фірма, якщо Р = 60 грн? Якою повинна бути ціна, щоб фірма припинила виробництво в короткостроковому пе4 ріоді? Розв’язання 1) Умова максимізації прибутку конкурентної фірми: Р = МС. MC = TC ′ ; MC = 0,4Q + 20. 2) За умовою рівноваги фірми 0,4Q + 20 = 60, Q = 100 од. — обсяг випуску для максимізації прибутку. 3) Валові змінні витрати визначаються функцією: TVC = 0,2Q2 + 20Q, тому що вільний член рівняння ТС дорівнює постійним витратам: TFC = 10. Середні змінні витрати

AVC = TVC / Q = 0,2Q + 20 . При Q = 100 од. 140


AVC = 0,2 ⋅ 100 + 20 = 40 грн. Якщо ціна опуститься нижче AVC = 40 грн, то фірма повинна припинити виробництво. Завдання 16 Нехай функція витрат фірми4монополіста дорівнює TC = Q2 + 60. Функція попиту на товар фірми дорівнює Qd = 30 — 2P. Визначити обсяг виробництва, ціну, сукупний виторг, економічний прибуток монополіста і його монопольну владу. Розв’язання 1. Завдання вирішується, виходячи з умови максимізації прибут4 ку монополіста: MR = MC. 2. Граничний дохід MR = TR ′ , а TR = P ⋅ Q. З функції попиту P = 15 — 0,5Q, TR = 15Q — 0,5Q2, MR = 15 — 2Q. 3. Граничні витрати

MC = TC ′ , MC = 2Q. Умова рівноваги 15 — Q = 2Q, Q = 5 — випуск, що максимізує прибуток. 4. P = 15 — 0,5Q = 15 — 2,5; P = 12,5 — ціна монополії. 5. Сукупний виторг TR = 12,5 ⋅ 5 = 62,5. 6. Монопольна влада оцінюється за індексом Лернера

IL =

P − MC ; P

12,5 − 10 = 0,20 , IL = 0,2. 12,5 7. Прибуток монополії π = TR — TC. IL =

TC = 52 + 60 = 85, = 62,5 — 85 = –22,5. Прибуток монополії негативний, тому що мають місце значні пос4 тійні витрати при вузькому ринковому попиті. 141


Завдання 17 Компанія «Україна» є монополістом на ринку. Її функція витрат на виробництво має вигляд: TC = 2Q + 10, де Q — обсяг виробництва на місяць. Визначити, при якому рівні ціни прибуток компанії буде макси4 мальним, якщо відомо, що еластичність попиту за ціною дорівнює 6. Розв’язання 1. Індекс Лернера:

IL =

P − MC 1 MC ⋅ E . = ⇒P = MC Ed E −1

2. Граничні витрати: MC = TC ′ , MC = 2. 3. Ціна монополії:

P=

2⋅6 = 2,5 , Р = 2,5 — ціна монополії. 5

Завдання 18 У галузі діють п’ять фірм із обсягами випуску 2, 3, 5, 10 і 20% від загального випуску галузі. Інший випуск провадиться дрібними фір4 мами, кожна з яких має по 1% продажу. Розрахуйте ступінь монополізації галузі. Розв’язання Ступінь монополізації розраховується на підставі індексу Герфін4 даля–Хіршмана:

I нн = S12 + S 22 + ... + S n2 ; I нн = 202 + 102 + 52 + 32 + 22 + 60 ⋅ 12 = 598 .

I нн = 598 < 1800 означає, що галузь є слабо концентрованою. Завдання 19 У галузі три однакові фірми із граничними витратами МС = 298 грн. Попит у галузі визначається рівнянням P = 1800 — Q. Якщо фірми поєднуються в картель і ділять ринок нарівно, яка буде рівноважна ціна і яка кількість продукції зробить кожна фірма? 142


Розв’язання • Для картеля умова максимізації прибутку MC = MR. • Валовий дохід TR = P ⋅ Q = 1800Q — Q2. • Граничний дохід

MR = TR ′ = 1800 − 2Q , MR = 1800 — 2Q = 298, тому що МС = 298 за умовою. Q = 751 од. — випуск галузі. • За умови, що фірми ділять ринок нарівно, то випуск кожної фірми:

qi =

Q 751 = = 250 од. 3 3

• Ринкова ціна Р = 1800 — Q = 1800 — 751 = 1049 грн. Завдання 20 IBM є монополістом на ринку США у виробництві персональ4 них комп’ютерів п’ятого покоління. Внутрішній попит описується рів4 нянням:

Pd = 100 −

Qd , 2

де Qd — обсяг внутрішнього ринку, млн шт. /рік. Крім того, IBM продає комп’ютери на світовому ринку, де ціна не залежить від кількості й становить Рм = 20 тис. дол. Граничні вит4 рати виробництва дорівнюють:

MC = 10 +

10 , Q

де Q — сумарний обсяг на внутрішньому й зовнішньому ринку. Яким чином IBM повинна розподілити обсяг продажу на вну4 трішньому й зовнішньому ринку, щоб дістати максимальний при4 буток? 143


Розв’язання 1. Умова максимізації прибутку:

MRвнутр = MRзовн = MC . 2. На зовнішньому ринку ціна постійна, тому МС = Р: 10 + 0,1Q = 20, Q = 100 млн шт. — це сумарний обсяг, що ділиться між ринками. 3. Валовий дохід на внутрішньому ринку TR = P ⋅ Q = 100Q — 0,5Q2. 4. Граничний дохід на внутрішньому ринку MR = 100 — Q. 5. Умова максимізації прибутку на внутрішньому ринку: MR = MC, 100 — Q = 20; Q = 100 — 20 = 80 млн шт. — обсяг продажів на внутрішньому ринку. 6. Продажу на світовому ринку 100 — 80 = 20 млн шт. Завдання 21 На підставі даних (табл. 8) про роботу фірми4монополіста знай4 діть за допомогою методів зіставлення валових і граничних показ4 ників найбільш вигідні для підприємства ціну й обсяг реалізації. Визначити максимальний прибуток фірми. Покажіть графічне розв’я4 зання завдань, використовуючи валовий і граничний підхід. Розв’язання 1. На підставі наведених даних Q, P, TC розрахуємо відсутні ве4 личини за такими формулами: • Сукупний дохід TR = P ⋅ Q. • Граничний дохід

MR = TRn − TRn −1 . • Граничні витрати

MC = TCn − TCn −1 . • Загальні змінні витрати TVC = TC — TFC. • Загальні постійні витрати TFC = 100 грн, тому що при Q = 0: TC = TFC = 100 грн за умовою. 144


Таблиця 8 Умови роботи фірми – монополіста Q, од. 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Р, грн 172 162 152 142 132 122 112 102 92 82 72

TR, грн 0 162 304 426 528 610 672 714 736 738 720

MR, грн – 162 142 122 102 82 62 42 22 2 –18

ТС, грн 100 190 270 340 400 470 550 640 750 880 1030

МС, грн – 90 80 70 60 70 80 90 100 130 150

TVC – 90 170 240 300 370 450 540 650 780 930

AVC, грн – 90 85 80 75 74 75 77 81 87 93

АТС, грн – 190 135 113 100 94 92 91 94 98 103

П, грн –100 –28 +34 +86 +128 +140 +122 +74 –14 –142 –310

• Середні змінні витрати

AVC = TVC / Q . • Середні валові витрати

ATC = TC / Q . • Прибуток фірми П = TR — TC. Результати розрахунку за кожним обсягом випуску зведені в табл. 8. Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновки: 1. Прибуток максимальний (П = 140 грн) при обсягу випуску Q = 5 од. 2. Ціна Pm = 122 грн максимізує прибуток, тому що її значення перевищує АТС = 24 грн. 3. Економічний прибуток становить 122 — 94 = 28 грн на одини4 цю продукції. На графіку (рис. 96) цей прибуток показаний відрізком APm, а сукупний економічний прибуток — прямокутником ABCPm. Так само комбінація випуску, що максимізує прибуток (Q) і ціна (Pm) може бути визначена графічно шляхом порівняння TR і ТС (ва4 ловий підхід П = TR — TC → max) або MR і MC (граничний підхід MR = MC).

145

Мікроекономіка в схемах Валовий підхід p = TR − TC ⇒ max TR TC

TC

TR 610 TR

В

А

π max

470 TC С

Pm

Qm

Q

Рис. 96. Визначення оптимального обсягу випуску фірми

Завдання 22 Підприємство «Хімія» вирішує освоїти випуск прального порош4 ку з використанням свого технологічного устаткування. Економіста4 ми заводу було встановлено, що витрати підприємства, які включа4 ють нормальний прибуток, будуть коливатися залежно від обсягу виробництва в такий спосіб (табл. 9). 1) Побудуйте криві TC, TVC, TFC, ATC, AVC, AFC, MC. 2) Аналізуючи динаміку побудованих кривих, відповідайте на питання: • При якому обсягу виробництва змінні витрати виробництва одного контейнера прального порошку знижувалися, а при якому вони стали зростати? З якими явищами це може бути пов’язано? 146


Таблиця 9 Показники діяльності фірми Q, тис. контейнерів/рік ТС, млн. грн/рік TVC, мол. грн/рік МС, тис. грн АТС, тис. грн AVC, тис. грн AFC, тис. грн

0

5

10

17,5

22,5

27,5

33,5

20 0 – –

30 10 2 6 2 4

35 15 1 3,5 1,5 2

40 20 0,7 2,3 1,1 1,1

45 25 1 2 1,1 0,9

55 35 2 2 1,3 0,7

70 50 4,2 2,1 1,5 0,6

–

• При якому обсягу виробництва витрати на виробництво одно4 го контейнера будуть найменшими? 3) Чи вигідно підприємству збільшувати виробництво до 30 тис. контейнерів у рік, продаючи їх за ціною Р = 1400 грн? 4) До якого рівня може впасти ринкова ціна контейнера праль4 ного порошку, щоб підприємство не виявилося відразу банкрутом? Скільки контейнерів прального порошку буде виробляти підприєм4 ство в цей період? 5) На графіку середніх і граничних витрат побудувати криву інди4 відуальної пропозиції фірми. На якому рівні зупиниться ціна одного контейнера на конкурентному ринку? 6) Як зміниться ціна й випуск за умови, що ринок прального по4 рошку не є конкурентним, а являє собою ринок монополістичної кон4 куренції? Розв’язання 1) Для побудови кривих (рис. 97) необхідно зробити відповідні розрахунки й отримані дані внести до табл. 9. • Валові постійні витрати TFC = 20 млн грн, тому що при Q = 0 TVC = 0, a TFC = TC — TVC. • Валові змінні витрати TVC = TC — TFC. • Граничні витрати

MC = ΔTC / ΔQ = ΔTVC / ΔQ . • Середні валові витрати ATC = TC/Q. • Середні змінні витрати 147


AVC = TVC/Q. • Середні постійні витрати AFC = TFC/Q. 2) Змінні витрати виробництва одного контейнера порошку AVC знижувалися в інтервалі обсягу виробництва Q від 0 до 17,5 — рег4 ресивні, в інтервалі Q від 17,5 до 22,5 залишалися незмінними і в інтервалі Q від 22,5 до 33,5 зростали (прогресивні). Це пов’язане із законом спадної віддачі. На стадії зростаючої віддачі (0–17,5) усе менше й менше додаткових ресурсів потрібно для випуску кожної з наступних одиниць продукції. У результаті AVC будуть знижуватися й досягнуть свого мінімуму в точці Q = 17,5 тис. На ділянці (17,5–22,5) віддача від змінного фактора не змінюєть4 ся й AVC залишаються незмінними. На ділянці (22,5–33,5) AVC починають зростати, оскільки спада4 юча віддача обумовлює необхідність використання більшої й більшої кількості змінних ресурсів для виробництва кожної додаткової оди4 ниці продукції. На практиці це виглядає в такий спосіб: при малому обсягу ви4 робництва виробничий процес буде відносно неефективним і доро4 гим, оскільки наявне у фірми устаткування буде недовантаженим. Недостатня кількість змінних ресурсів буде комбінуватися з устат4 куванням фірми; виробництво буде неефективним, а витрати на оди4 ницю продукції (AVC), відповідно, відносно високими. Однак у міру розширення виробництва більш високий рівень спеціалізації робітників і більш повне використання капітального устаткування фірми забезпечать підвищення ефективності виробниц4 тва. У результаті AVC будуть знижуватися, але зрештою наступить такий момент, коли закон спадної віддачі вступить у дію. Із цього моменту (Q = 22,5 тис. конт.) капітальне устаткування буде викори4 статися настільки ефективно, що кожна додаткова одиниця змінних ресурсів буде збільшувати обсяг випуску на меншу величину, ніж попередня. Виходить, AVC почнуть зростати. Із графіка ATC (рис. 97) видно, що на інтервалі випуску від 22,5 тис. до 27,5 тис. контейнерів у рік ATC = 3 тис. грн/од. і є мінімальними. 3) При обсягу продажу Q = 30 тис. контейнерів за ціною Р = 1400 грн виторг складе: TR = P ⋅ Q = 1400 ⋅ 30 тис. = 42000 тис. грн. АТС при цьому складають 2 тис. грн на один контейнер. Валові 148

Методичні вказівки і приклади розв’язання задач Криві валових витрат ТС TVС TFC

Криві середніх і граничних витрат AТС AVС AFC MC

TC

TVC

MC Dm

Pm ATC

TFC

A

P B

AVC

ATC P=MR AVC AFC

Q

Qm

Qзакр

Q

Q

Рис. 97. Криві витрат фірми

витрати TC = ATC ⋅ Q = 2 тис.·30 тис. = 60000 тис. грн. Очевидно, TC > TR і фірма несе збитки π = 42000 — 60000 = –18000 тис. грн, тобто зростання обсягу продажу не вигідно. 4) Випадок закриття фірми визначається умовою P < AVC, тобто фірма буде мінімізувати витрати за умови, що ціна перевищує мі4 німальне значення AVC. Ціна, найбільш близька до покриття AVC, коли MR = MC складе Р = 1,1 тис. грн при обсягу виробництва Qзакр. = 20 тис. контейнерів. 5) Кривою пропозиції є відрізок кривої МС, що лежить вище кривої AVC (вище точки В). Якщо P = ATCmin= 2 тис. грн, то фірма відшкодовує свої витрати повністю, не маючи прибутку. Отже P > 2 тис. грн — це ціна конкурентного ринку для максимізації прибутку фірми. Кривою попиту є лінія P = MR = 2, обсяг випуску Q = 25 тис. штук. 6) При монополістичній конкуренції лінія попиту набуває неве4 ликого нахилу (менший, ніж при монополії). Це означає, що крива попиту більш еластична, ніж при монополії. Ступінь еластичності в умовах монополістичної конкуренції залежить як від числа конку4 рентів, так і від глибини диференціації послуг. Таким чином, дифе4 ренціація продукту відображається в диференціації ціни. Негативний нахил кривої попиту Dm означає, що в умовах моно4 полістичної конкуренції випускається менше продукту (Qm < Q) за більш високою ціною (Pm > P), ніж за досконалої конкуренції. 149


Модуль 4. Ринки факторів виробництва На ринку праці крива попиту на працю (DL) визначається лінією додаткового виторгу фірми, набутого використанням додаткової оди% ниці праці — граничний виторг від граничного продукту праці, або інакше гранична прибутковість праці:

MRPL = MR ⋅ MPL , де MR = TR ′ = ΔTR / ΔQ — граничний виторг (дохід);

MPL = TP ′ = ΔTR / ΔL — граничний продукт праці;

TR = P ⋅ Q — валовий дохід фірми; TR = Q = f (L) — валовий продукт, задається виробничою функ% цією. Якщо ринок праці конкурентний, то MR = Р, що означає: MRPL = MPL ⋅ P. Умова максимізації прибутку: MRPL = W, тобто доти, поки MRPL вище заробітної плати, фірма згодна наймати додаткову робочу силу. Ринкова пропозиція праці SL — це графік граничних витрат на ресурси MRC. MRC — це величина, на яку кожна додаткова одиниця ресурсу дає приріст витрат.

MRC L = W ′ = ΔW / ΔL . Завдання 23 Виробнича функція фірми має вигляд Q = 2L. Функція пропозиції праці може бути виражена як L = 0,5W — 2. Функція попиту на благо Qd = 16 — P. Знайти: 1) Обсяг виробництва (Q) і кількість найманої праці (L) в умо% вах монополії на ринку благ і монопсонії на ринку виробництва. 2) Величину прибутку. Розв’язання Відомо, що стан рівноваги на ринку праці має вигляд MRPL = MRCL, при цьому MRPL = MR ⋅ MPL, a MRC L = TC ′ . Отже: 150


MR = TR ′ , TR = P ⋅ Q. Для зручності надане рівняння попиту слід надати у вигляді P = 16 — Q, тоді TR = 16Q — Q2. MR = 16 — 2Q — граничний доход фірми. Фірма буде наймати робітників доти, поки VMPL > MRCL, тобто поки вартість додаткового продукту буде вище граничних витрат на ресурс. Умова рівноваги фірми на ринку праці: MRCL = MRPL. 1. Аналітичне розв’язання 1) Умова рівноваги: MRCL = MRPL.

MR = TR ′ = PQ = 16Q − Q 2 ′ ;

(

)

MR = 16 − 2Q = 16 − 4L . 2) MRPL = MR ⋅ MPL — вартість додаткового продукту. P = 16 — Q за умовою (Q = 16 — P — рівняння попиту).

MPL = TPL′ = Q ′ = ( 2L )′ = 2 , MPL = 2 — граничний продукт праці.

RMPL = 2 (16 − 4L ) = 2 (16 − 4L ) = 32 − 8L, MRPL = 32 − 8L . 3) MRC L = TRC L′ = (WL )′ — граничні витрати на працю.

TRC L = L ( 2L + 4 ) = 2L2 + 4L , MRCL = 4L + 4 . 4) MRCL = 4L + 4 = 32 − 8L , 12L = 28 , L = 2,33 — од. праці. 5) Обсяг випуску

Q = 2L = 4,66 , Q = 4,66 — обсяг випуску. 6) Ціна продукту

P = 16 − Q = 16 − 4,66 , Р = 11,34 — ціна продукту. 7) Валовий дохід 151


TR = P ⋅ Q = 11, 34 ⋅ 2,33 = 26,42 , TR = 26, 42 . 8) Загальні витрати на працю:

TRC L = 2L2 + 4L = 2 ⋅ 2, 332 + 4 ⋅ 2, 33 = 10, 85 + 9, 32 = 20,17 ,

TRC L = 20,17 . 9) Прибуток фірми π = 26,42 — 20,17 = 6,25, π = 6,25. 10) Заробітна платня W = 2L + 4 = 8,66 ,

MRP = 32 − 8L = 32 − 8 ⋅ 2, 33 = 13, 36 . Для графічного розв’язання завдань необхідно: 1) рівняння пропозиції праці S L :

W = 2LS + 4 ; 2) граничні витрати праці:

MRCL = 4L + 4 ; 3) рівняння попиту на працю DL :

MRPL = 32 − 8L ; 4) вартість додаткового продукту праці:

VMPL = 32 − 4L . Рівновага спостерігається в точці Е, де MRC L = VMPL . 2. Графічне розв’язання (рис. 98) З побудованої графічної моделі поведінки фірми (рис. 98) видно, що кількість найманої праці L = 3,5 при ціні праці W = 11. Граничні витрати при цьому становлять MRCL = 18, що дозволяє фірмі дістати прибуток π = 18 — 11 на одиницю випуску й на весь обсяг π = 11 ⋅ 3,5 = 24,5. Ситуація, коли фірма є одночасно монополістом на ринку гото4 вої продукції й монополістом на ринку праці, найбільш несприятли4 ва для економіки. У таких умовах фірма закупить менше ресурсу (праці) і по більш низькій ціні, ніж якби вона продавала ресурси й купувала продукцію на конкурентних ринках. 152

Методичні вказівки і приклади розв’язання задач С R

MRC ïðèáóòîê прибыль

E

W(SL)

MRCm 18 E1

A

W 11 P1

MRPL(D L)

L1

Lm

VMPL L

Рис. 98. Рівновага фірми на ринку ресурсів і ринку товару

У випадку, коли ринок готової продукції монополізований, до4 датковий дохід від реалізації додаткового продукту буде менше його вартості (лінія MRPL проходить нижче лінії VMPL).

MRPL = MR ⋅ MPL — гранична прибутковість праці; MR = TR ′ = ( P ⋅ Q )′ — граничний дохід;

MPL = TP ′ = Q ′ — граничний продукт праці; VMPL — вартість додаткової одиниці продукту; VMPL = P ⋅ MPL . Однак знання тільки прибутковості від продажу додаткового обсягу недостатньо, щоб визначити оптимальний обсяг використан4 ня ресурсу. Використання кожної додаткової одиниці праці збільшує витра4 ти фірми (MRCL — граничні витрати праці). На монополістичному ринку праці додаткові витрати фірми MRCL виявляються вище ціни додаткової одиниці ресурсу (W). Лінія MRCL лежить вище лінії про4 позиції (SL). 153


Завдання 24 Виберіть найкращий варіант одержання доходу: а) довічна рента в розмірі R = 2600 грош. од. у рік; б) одержання доходу за такою схемою: R1 = 5000 через рік, R2 = 8000 наприкінці другого року й R3 = 20600 од. наприкінці третього року. Ставка відсотка i = 10%. Розв’язання Розв’язання побудоване на використанні формули дисконтуван4 ня й обчислення поточної дисконтованої вартості PDV. а) У випадку довічної ренти формула має вигляд: PDV = R / i ,

PDV =

2600 2600 = = 26000 грош. од. i 0,1

б) У другому випадку застосовується така формула: R1 R2 R3 5000 8000 20600 + + = + + = 26634,1 2 3 2 3 1 + i ( i + 1) (1 + i ) 1 + 0,1 (1 + 0,1) (1 + 0,1) грош. од. Отже, другий варіант більш вигідний.

PDV =

Завдання 25 Фірма має можливість придбати верстат за $10000. Експлуатація верстата дозволяє одержувати щорічний доход у розмірі 3600 дол. протягом двох років і наприкінці другого року він може бути прода4 ний за 9000 дол. Чи варто фірмі робити цю покупку з огляду на те, що відсоткова ставка становить i = 10%? Розв’язання 1. Визначення вартості майбутніх доходів методом дисконтування:

PDV = FVn / (1 + i ) ; n

3600 3600 3600 + 9000 + + = 3272,72 + 2975,21 + 1,1 1,12 1,13 +9466,57 = 15714,49 дол. PDV =

154


2. Витрати фірми тепер на придбання верстата I = 10000 дол., а майбутній доход складає PDV = 15714,49 дол., що перевищує витра4 ти. Отже покупка верстата — вигідна. Завдання 26 Прокатна ціна устаткування становить 400 грош. од. Строк екс4 плуатації — 10 років. Ставка відсотка — 10%. Розрахувати капіталь4 ну ціну устаткування. Розв’язання Прокатна ціна устаткування — це ціна оренди, а ціни, за якими відбувається купівля4продаж устаткування (капіталу), називають капітальними цінами. Капітальна ціна визначається методом дискон4 тування й залежить від ставки відсотка. У нашому випадку: PDV =

400 400 400 400 400 400 400 400 400 400 + + + + + + + + + = 1,1 1,12 1,13 1,14 1,15 1,16 1,17 1,18 1,19 1,110

= 363,6 + 330,5 + 300,5 + 273,2 + 248,4 + 225,8 + 205,3 + 186,6 + 169,6 + + 154,2 = 2457,7 грош . од.

Завдання 27 Фірма являється досконалим конкурентом на ринку благ і на ринку праці. Її технологія характеризується виробничою функцією Q = 9L2. Фірма наймає працю за ціною rL = 1000 та продає виготов4 лену продукцію за ціною Р = 3. Скільки одиниць праці найматиме фірма? Розв’язання 1) Граничний продукт праці МРL = Q ′ = 18 ⋅ L. 2) Умова максимізації прибутку для фірми: МРL × Р = rL. 180 × L × Р = rL; 18 × L × 3 = 1000; L = 18,5 одиниць праці найматиме фірма. 155


ЛІТЕРАТУРА 1. Горобчук Т. Т. Мікроекономіка: Навчально4методичний по4 сібник. — К.: ЦУЛ, 2002. — 236 с. 2. Базілінська О. Я., Мініна О. В. Мікроекономіка: Навчальний по4 сібник / За ред. О. Я. Базілінської. — К.: Центр навчальної літерату4 ри, 2004. — 351 с. 3. Нуреев Р. М. Курс микроэкономики: Учебник для вузов — М.: НОРМА, 2001. — 210 с. 4. Сборник задач по микроэкономике / Под ред. Р. М. Нуреева. — М.: НОРМА, 2002. — 130 с. 5. Экономика: Учебник / Под ред. А. С. Булатова. — М.: БЕК, 1997. — 160 с. 6. Сборник задач по экономике: Учебное пособие / Под ред. Ю. Е. Власьевич. — М.: БЕК, 1996. — 120 с. 7. Курс экономической теории: Учебное пособие / Под ред. М. Н. Че4 пурина, Е. А. Киселевой. — Киров: АСА, 1996. — 180 с. 8. Сборник задач по экономической теории: микроэкономика и макроэкономика. — Киров: АСА, 2000. — 140 с. 9. Экономическая теория. Учебник для вузов / Под ред. А. И. Доб4 рынина, Л. С. Тарасевича. — СПб.: Питер, 2002. — 240 с. 10. Экономическая теория. Задачи, логические схемы, методи4 ческие материалы: Учебник для вузов / Под ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тарасевича. — СПб.: Питер, 2002. — 160 с. 11. Микро – макроэкономика. Практикум / Под ред. Ю. А. Огиби4 на. — СПб.: Литера плюс, 1999. — 120 с. 12. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посіб. — К.: Знання; КОО, 2001. — 211 с. 13. Экономикс: Англо4русский словарь4справочник / Э. Дж. Долан, Б. И. Домненко. — М.: Лазурь, 1994. — 544 с.

156


157


158

Організація самостійної роботи студентів

159

Методичний посібник до вивчення курсу «Соціологія»

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Л. Д. Нарижна Л. Н. Пономарьова

МІКРОЕКОНОМІКА В СХЕМАХ Керівник видавничих проектів Б. А. Сладкевич

Друкується в авторській редкації Комп’ютерна верстка Є. А. Ткаченко Дизайн обкладинки Б. В. Борисов

Підписано до друку 04.12.2006. Формат 60x84 1/16. Друк офсетний. Гарнітура PetersburgC. Умовн. друк. арк. 10. Видавництво “Центр учбової літератури” вул. Електриків, 23 м. Київ, 04176 тел./факс 425401434, тел. 451465495, 425404447, 425420463 848004501468400 (безкоштовно в межах України) e4mail: [email protected] сайт: WWW.CUL.COM.UA Свідоцтво ДК №2458 від 30.03.2006

160

Мікроекономіка в схемах. Навчальний посібник

Recommend Documents